Перший підрахунок запасів виявленого (відкритого) покладу виконується після отримання промислового припливу нафти і газу на перспективній площі. У розрізі підрахунковий об’єкт приймається як пласт або горизонт в залежності від того, з чим з них пов’язані поклади на сусідніх родовищах тієї ж структурно-фаціальної зони.
Таким чином, ієрархічний рівень підрахункових об’єктів на передбачуваних і виявлених покладах залишається одним і тим же. Цим визначається спадкоємність між запасами виявлених покладів, з одного боку, і перспективними ресурсами передбачуваних покладів - з другого. Разом з тим достовірність запасів, не дивлячись на те що в них переважають запаси категорії С2, істотно вище за достовірність ресурсів категорії С3, оскільки в першому випадку підтверджений сам факт наявності покладу.
На стадії оцінки родовищ (покладів) створюються попередні моделі виявлених покладів і родовища в цілому. У міру буріння кожної нової свердловини баланс між запасами категорій С2 і C1 змінюється у бік збільшення останньої. Оскільки за даними пробурених свердловин на цій стадії повинні бути встановлені фазовий стан УВ покладів, властивості флюїдів, емнісно-фільтраційні властивості колекторів, типи покладів і їх параметри, на ряду покладів з’являється можливість першої диференціації підрахункових об’єктів і запасів нафти і газу. Так на пластових склепінних покладах, як самостійні об’єкти в плані виділяються нафтова (газова) і водонафтова (газова) зони, що характеризуються різним насиченням колекторів нафтою і газом. Проте даних для виділення окремих об’єктів в розрізі, як правило, поки що недостатньо.
На стадії підготовки родовища (покладів) до розробки, якщо розвіданий поклад пов’язаний з пластом, то в розрізі він розглядається як єдиний об’єкт. У випадках, коли нафтовий поклад пов’язаний з горизонтом, отриманих на цій стадії даних виявляється цілком достатньо для першої диференціації горизонту на продуктивні пласти, що складають його.
На покладі, що розробляється, повинен проводитися комплекс досліджень по деталізації його будови, на основі якого здійснюється перевід запасів в категорії В і А. По даних досліджень в свердловинах, пробурених по щільнішій сітці, уточнюються межі розповсюдження колекторів кожного пропластка, що виділяється усередині продуктивного пласта. З урахуванням даних випробування свердловин в терригенному колекторі встановлюються кондиційні значення, розділяючі високо- і низькопродуктивні породи, простежуються зони розповсюдження пластів і пропластків різної продуктивності, що розглядаються як самостійні підрахункові об’єкти. У карбонатному колекторі виділяються в розрізі і простежуються за площею покладу пласти (пропластки) різних типів колекторів, що відрізняються один від одного колекторськими властивостями.
Таким чином, підрахункові і оцініючі об’єкти, ієрархічний рівень яких визначається стадіями геологорозвідувального процесу і розробки покладів, пов’язані на різних рівнях за площею і розрізом, розглядаються як свого роду елементарні тіла складної системи «нафтогазоносна провінція». Ступінь елементиризації об’єкту обумовлюється ступенем його вивченості, що у свою чергу визначає категорійність запасів і ресурсів. Все це кінець кінцем дозволяє диференціювати способи підрахунку запасів і оцінки ресурсів стосовно ступеня вивченості об’єктів.