Будь-який нафтовий або газовий поклад володіє потенційною енергією, яка в процесі розробки витрачається на витіснення нафти і газу з резервуару (продуктивного пласта). Витіснення флюїдів з покладу відбувається під дією природних сил - носіїв пластової енергії. Такими носіями є передусім натиск краєвих вод, а також пружні сили нафти, води, породи; газу, стиснутого в газових покладах і газових шапках і газу, розчиненого в нафті. Крім того, в покладах діє сила ваги нафти.
Характер прояву рушійних сил у пласті, які обумовлюють приплив флюїдів до видобувних свердловин, називається режимом покладу. Відповідно до характеру прояву домінуючого джерела пластової енергії в процесі розробки в нафтових покладах виділяють такі режими: водонапірний, пружньоводонапірний, газонапірний (газової шапки), розчиненого газу і гравітаційний, а в газових покладах - газовий і пружньоводонапірний.
Проявлення того чи іншого режиму в покладі обумовлено неоднорідністю продуктивного пласта в межах покладу і за його межами, складом і фазовим станом ВВ покладу, його віддаленістю від області живлення, вжитими в процесі розробки технологічними рішеннями. Про режими покладу судять по зміні в часі дебітів нафти, газу і води, обводненості продукції, пластового тиску, газових чинників, по просуванню краєвих вод і т.п.
Умови розробки покладів визначаються також багатьма іншими чинниками: фазовими проникностями порід, продуктивністю свердловин, гідропровідністю, п’єзопровідністю продуктивних пластів, ступінем гідрофобізації породи, повнотою витіснення нафти витісняючим агентом.