Вступ. Економічна теорія: предмет і методи пізнання.

ВСТУП

Спостерігаючи навколишній світ, Ви, напевне, намагались дати відповіді на такі питання, як:

· від чого залежить розмір заробітної плати?

· чому змінюються ціни?

· чому частина людей не знаходить роботи?

· як стають підприємцем?

· чим займаються банкіри?

· що впливає на зміни курсу національної валюти?

· чому одні країни є розвиненими і багатими, а інші – ні?

Знайти відповіді на ці та інші не менш важливі питання Вам допоможе цей збірник. У ньому викладаються загальні основи економіки. Без їх розуміння жодна людина не може вважати себе сучасною та освіченою.

Видатний українець, всесвітньо відомий філософ Григорій Сковорода писав так: «Якщо любиш прибуток, шукай його пристойним шляхом». Ці слова варто сприймати як заклик до цивілізованих форм досягнення добробуту. А економічні знання саме і є одним із шляхів до цивілізованості.

Опрацювавши матеріали лекцій ви повинні:

знати:

· сутність економічних явищ та процесів;

· економічний зміст відносин власності, розподілу, обміну і споживання матеріальних благ і послуг;

· механізм дії і використання економічних законів;

· зміст основних понять, категорій, законів ринкової економіки;

· механізм становлення різних форм господарювання;

· особливості і місце економіки України в системі світового господарства.

вміти:

· дати наукове тлумачення особливостей формування і розвитку товарно-грошових відносин;

· орієнтуватися в глобальних проблемах економічного розвитку;

· приймати практичні рішення щодо оптимального застосування набутих знань при виконанні своїх професійних обов’язків;

· розв’язувати економічні задачі.

· визначати ціну ринкової рівноваги;

· визначити види доходу;

· розподіляти підприємства за їх видами і типами;

· розрізняти види акцій;

· визначати переваги та недоліки різних типів підприємств;

· визначати ефективні прийоми керівництва та управління підприємством.

ОПОРНИЙ КОНСПЕКТ №1

Тема 1. Вступ. Економічна теорія: предмет і методи пізнання.

План

1. Поняття економіки. Економіка як економічна система. Предмет курсу.

2. Основні етапи становлення і розвитку економічної теорії.

3. Економічні закони та категорії і методи їх пізнання.

4. Функції економічної теорії.

Мета:

Навчальна: з’ясувати предмет та методологію економіки як науки, охарактеризувати специфіку економічних законів у порівнянні з законами природи.

Розвиваюча: розвивати вміння визначати функції економічної теорії та її значення як для суспільства в цілому, так і для окремої людини.

Виховна: досягти ясного розуміння студентами специфіки економічних явищ і процесів.

Міждисциплінарні зв’язки: соціологія, філософія, політологія.

Література:

1. Воробйов С.М. Економіка. Довідник для старшокласника та абітурієнта Харків, 2005.

2. Мочерний С.В. Основи економічних знань. Київ, 2003.

3. Ніколенко Ю.В. Основи економічної теорії. Київ, 2003.

4. Орищак Я., Чвалюк В. Основи економіки. Тернопіль, 2008.

Основні положення та поняття:

1. Економічна діяльність – складний і суперечливий комплекс відносин. Без систематизованого знання людина не може осягти закономірності економічних відносин, правильно визначити своє місце в ринковій економіці.

2. Предмет економічної науки складають відносини між людьми в процесі їх господарської діяльності. Центральна проблема економічного життя – визначення оптимальних способів використання обмежених ресурсів.

3. Економічна наука використовує загальнонаукові і специфічні методи наукового аналізу: метод формальної логіки, сукупність історичного і логічного методів, наукової абстракції, системний підхід.

4. В основі економічної теорії лежать основні вихідні погляди цієї науки. Серед них свобода вибору, альтернативні витрати, принципи спадної віддачі.

Теми рефератів:

1. Економічна наука і державна політика.
2. Про предмет фундаментальної економічної науки.

Економіка –це сфера життя суспільства, яка включає в себе виробницт­во, обмін, розподіл і споживання.

Виробництво – це поєднання факторів виробництва, з метою створення економічних благ (ручки, зошита, за­чіски, знань).

Обмін – це рух товарів від виробника до споживача.

Розподіл отриманих гро­шових доходів у результаті обміну.

Споживання кінцевих, вироблених товарів та послуг. Все це складові економіки, які тісно взаємопов'язані між собою.

Економіка як наука, виходить з протиріччя безмежності людських потреб та обмежених ресурсів для їхнього задоволення.

Отже,економіка – це наука, що вивчає, як суспільство (особа) здійснюють вибір в умовах обмежених ресурсів, з метою найбільш, повного задоволення безмежних потреб.

Сам термін "ЕКОНОМІКА" вживається ще з античних часів. Ксенофонт і Аристотель давньогрецькі мислителі, вперше використали термін "економіка". Утворився він у результат поєднання двох слів грецького походження, (ойкос – дім, домашнє господарство, номос – закон), звідси: економіка– це наука про домашнє господарство; або наука про управління домашнім господарством.

З розвитком суспільства розвивається економічна теорія, яка пояснює економічні явища а також виробляє інструменти впливу на розвиток економіки країни.

Сучасне поняття “економічна теорія” пов’язане з терміном “політична економія” (політікос – державний, суспільний) і означає державне управління господарством.

Основні етапи розвитку економічної теорії:

1. Класична політична економія (до перш. пол. ХІХ ст. – засновник У.Петі (англ.) найвище досягнення Адам Сміт, Давид Рікардо.

2. Марксистська політична економія (К.Марс, Ф.Енгельс).

3. Історична школа – напрям західної економічної думки (Німеччина, серед. ХІХ ст., В.Рошер, М.Вебер.)

4. Маржиналізм (граничний) (серед. ХІХ ст., К.Менгер – австр.)

5. Неокласична економічна теорія (ост. третина ХІХ ст., А.Маршалл – англ.ек.)

6. Монетаризм (гроші) (сер. 50-х рр. ХХ ст. – США , м.Фрідмен).

7. Інституціоналізм (кінець ХІХ – поч. ХХ ст., америк. Т.Веблен, У.Гамільтон)

8. Кейнсіанство – провідний напрям сучасної економічної теорії. (англ. Джон Кейнс) - державне регулювання економіки.

9. Посткейнсіанство

10. Неокласичний синтез (П.Самуельсон).

Сучасна економічна наука розглядає економіку на мікрорівні та макрорівні.

Мікроекономіка вивчає поведінку окремої фірми, споживача, домогосподарства, а саме:

• механізм ціноутворення;

• взаємодію попиту та пропозиції;

• витрати підприємств;

• вплив держави на поведінку фірми;

• раціональну поведінку споживача тощо.

Макроекономіка вивчає:

• економіку держави як одне ціле;

• економіку сфер, галузей господарства;

• оперує такими показниками: інфляція, безробіття, валовий внутрішній продукт тощо.

Функції економічної теорії:

1. Практична. Полягає у вдосконаленні і розробці наукових основ управління господарством; винайденні найбільш адекватних форм розв’язання економічних суперечностей.

2. Пізнавальна. Полягає в розкритті сутності економічних категорій та законів.

3. Світоглядна. Полягає у виробленні нового типу економічного мислення, формування сучасного світогляду людини.

В економіці діють певні закони, якімають об’єктивний, тимчасовий характер (діють не вічно).

Закон – внутрішньо необхідні, сталі й істотні зв’язки між протилежними сторонами, властивостями явищ, процесів, елементів матеріальної системи.

Класифікація економічних законів:

1. Загальні економічні закони – властиві всім суспільним способам виробництва.

2. Особливі економічні закони, що діють в декількох суспільно-економічних формаціях (закон попиту і пропозиції, закон вартості).

3. Специфічні економічні закони – діють в межах одного суспільного способу виробництва

4. Стадійні економічні закони, що діють на одній стадії суспільного способу виробництва.

Перевір себе!

Вправа. Визначте, до якої складової економіки можна віднести кожне з наведених явищ, подій. Відповіді розставте за допомогою цифр у відповідних комірках таблиці.

 

Виробництво	Обмін	Розподіл	Споживання

1. Вчитель виклав матеріал уроку.

2. Виробник продав посередникові продукцію та отримав гроші.

3. Ви купили в магазині зошити для навчання.

4. Фермер виростив гарний врожай пшениці.

5. Батько отримав зарплату.

6. Магазин отримав виручку від реалізації і закупив продукцію для продажу.

7. Ви зробили собі зачіску в перукарні.

8. Ви заплатили гроші в барі, купили собі тістечко і з'їли його.

ОПОРНИЙ КОНСПЕКТ №2

Тема 2. Потреби споживача й закономірності його економічної поведінки.

План

1. Що називається потребою? Що обумовлює потреби та їхню різноманітність?

2. Класифікація потреб.

3. Ієрархія потреб.

4. Споживчі блага.

5. Корисність товарів.

Мета:

Навчальна: з’ясувати зміст потреб людини, показати ієрархію потреб, охарактеризувати споживчі блага.

Розвиваюча: розвивати вміння визначати основні потреби людства, ієрархію потреб, структуру споживчих благ.

Виховна: формувати економічне мислення.

Міждисциплінарні зв’язки: соціологія, філософія, математика, політологія.

Література:

1. Воробйов С.М. Економіка. Довідник для старшокласника та абітурієнта Харків, 2005.

2. Мочерний С.В. Основи економічних знань. Київ, 2003.

3. Ніколенко Ю.В. Основи економічної теорії. Київ, 2003.

4. Орищак Я., Чвалюк В. Основи економіки. Тернопіль, 2008.

Основні положення та поняття:

1. Потреба – це відчуття нестачі в чомусь, в певних речах, що здатні задовольнити це відчуття.

2. Задоволення власних потреб людиною відбувається у певній послідовності. Задовольнивши потреби нижчого порядку, люди­на прагне задовольнити потре­би вищого порядку.

3. Споживчі блага задовольняють наші потреби. Вони включають в себе товари та послуги.

4. Товари – це все те, що може задовольнити ті чи інші потреби людини. Особливістю товару буде те, що він вироблений з метою продажу або ж обміну.

5. Послуга – це діяльність, результатом якої буде певний корисний ефект. Послуга не має матеріальної форми, її не можна перенести або ж транспортувати, але результатом надання послуги може бути матеріально відчутний ефект.

Тема реферату:

1. Формування потреб людства.

 

Потреба – це відчуття нестачі в чомусь, в певних речах, що здатні за­довольнити це відчуття.

Різноманітність потреб обумовлюється наступними факторами:

• вікові особливості;

• кліматичні умови;

• приналежність до статі;

• особистими смаками;

• стану здоров’я;

• освіченості людини та рівня її загальної культури;

• національної приналежності.

Класифікація потреб.

1. За відтворенням людини розрізняють потреби:

а) матеріальні, що конкретизуються в певних товарах (їжа, одяг тощо);

б) духовні, які виступають у необхідності отримати ті чи інші послуги (освіта, охорона здоров'я, заняття фізичною культурою).

2. За рівнем розвитку потреби поділяються на:

а) базові (їжа, одяг);

б) пов'язані з розвитком цивілізації (потреби у вітамінізованій їжі, модному одязі).

3. За способом задоволення потреби поділяються на:

а) індивідуальні (обід, приготований Вами вдома);

б) колективні (Ви з друзями відвідали виставку картин місцевого художника).

4. За терміном задоволення потреби поділяються на:

а) поточні (підготувати домашнє завдання на завтра);

б) перспективні (по закінченні коледжу вступити на навчання до економічного факультету).

Ієрархія потреб.

Споживчі блага (економічні блага) – це товари і послуги, які задо­вольняють потреби людей.

Благо – загальне поняття для позначення цінності предметів і явищ.

Ресурси – це природні, сировинні, трудові, матеріальні запаси і засоби, фінансові цінності, кошти, які можуть бу­ти використані у господарській діяльності людини.

Товари – продукти праці, які задовольняють певні по­треби людини і виготовляються для продажу, обміну. Товари ще називають продуктами, або продукцією.

Послуга – це така дія або вчинок людини, що дає користь чи допомогу іншій людині.

Послуга – це діяльність, результатом якої буде певний корисний ефект.

Структура споживчих благ виглядає таким чином

Корисність товару – це його здатність задовольняти потреби людей, які вже існували раніше чи виникли після того, як цей товар з'явився у продажу.

Перевір себе!

Вправа 1. Визначте та класифікуйте за відомими вам ознаками потреби, які були задоволені в тій чи іншій ситуації:

• ви придбали зошити для навчання;

• годинниковий майстер відремонтував ваш годинник;

• батьки придбали вам модне взуття.

Вправа 2. Визначте, до якого виду товарів можна віднести нижчеперелічені та який вид послуг був задоволений в тій чи іншій ситуації.

1. Електричний дриль.

2. Ви відвідали лікаря-стоматолога.

3. Налагоджувальник фірми відремонтував верстат. .

4. Ви зробили собі, зачіску у знайомого перукаря.

5. Хот-дог.

6. Легковий автомобіль.

7. Нотаріус оформив для Вас необхідний документ.

ОПОРНИЙ КОНСПЕКТ № 3

Тип лекції : тематична.

Тема 3. Суспільне виробництво та його результати.

План

1. Зміст та еволюція виробництва.

2. Фактори суспільного виробництва.

3. Організаційні форми виробництва.

4. Шляхи розвитку виробництва.

Мета:

Навчальна: з’ясувати зміст виробництва, показати взаємозалежність факторів виробництва, охарактеризувати результативність процесу виробництва.

Розвиваюча: розвивати вміння визначати технологічний спосіб виробництва, кількість ССП, ВВП, НД, НБ.

Виховна: формувати економічне мислення..

Міждисциплінарні зв’язки: соціологія, філософія, математика, політологія.

Література:

1. Воробйов С.М. Економіка. Довідник для старшокласника та абітурієнта Харків, 2005.

2. Мочерний С.В. Основи економічних знань. Київ, 2003.

3. Ніколенко Ю.В. Основи економічної теорії. Київ, 2003.

4. Орищак Я., Чвалюк В. Основи економіки. Тернопіль, 2008.

Основні положення та поняття:

1. Виробництво – єдність природних і суспільних відносин, безперервний, постійно відновлюваний процес.

2. У відтворювальному аспекті економічні відносини розглядаються як єдність виробництва, розподілу, обміну та споживання.

3. Вища мета виробництва – найбільш повне задоволення матеріальних і духовних потреб людей. Макроекономічні цілі: стійке економічне зростання, повна зайнятість, стабільні ціни, збалансований бюджет, урівноважений платіжний баланс.

4. Головна соціальна умова ефективного функціонування виробництва – економічна свобода, свобода вибору.

5. Чинники виробництва: земля, праця, капітал, підприємництво, інформація, наука. Виробнича функція відбиває залежність кількості виробленої продукції від використовуваних чинників виробництва.

Тема реферату:

1. Механізм вирішення ключових економічних проблем в Україні.

 

Виробництво – поєднанням факторів виробництва з метою створення економічних благ.

Виробництво має різні форми: натуральне виробництво, товарне та безпосередньо суспільне.

Суспільне виробництво – форма взаємодії суспільства і природи, що спрямована на перетворення предметів природи та створення матеріальних та духовних продуктів, відповідно до інтересів та потреб людей і суспільства в цілому.

Метою виробництва є задоволення потреб суспільства, але здійснити його можна тільки застосувавши необхідні фактори виробництва.

Фактори виробництва.

1. Земля.

2. Праця.

3. Підприємницький талант.

4. Капітал.

5. Інформація.

Праця – продуктивна цілеспрямована діяльність людини задля створення корисних продуктів з метою задоволення своїх потреб.

Предмети праці – це все те, на що спрямована діяль­ність людини заради задоволення своїх потреб.

Засоби праці – речі або комплекси речей, за допомогою яких людина діє на предмети праці, перетворює і пристосо­вує їх для своїх потреб. Поняття «засоби праці» охоплює інструменти, прилади, обладнання, машини, виробничі будівлі, транспортні засоби, резервуари тощо.

Предмети і засоби праці належать до матеріальних ресурсів виробництва. В сукупності їх називають засоба­ми виробництва.

Етапи розвитку виробничих технологій

1. Ремісничий (XIII-XVI ст.) – основна рушійна сила виробництва на цьому етапі – м'язова з використанням деяких інструментів.

2. Машинний (XVIII-XIX ст.) – м'язова сила значною мірою замінюється машинами. З'являється паровий двигун, який починає широко використовуватись у виробництві.

3. Автоматизований (від ХІХ ст.) Контрольовані та керовані людиною машини стають основою автоматизованого виробництва.

Структура виробництва

За використанням ресурсів розрізняють:

• первинне виробництво (видобуток природних ресурсів, вирощування сільськогоспо­дарської продукції);

• вторинне (обробка видобутої та вирощеної сировини);

• третинне (сфера послуг, транспорт, реклама, торгівля – виробнича інфраструктура).

Організаційні форми виробництва.

1. Концентрація – це зосередження виробництва на великих підприємст­вах.

2. Поділ праці, спеціалізація та кооперація.Поділ праці – це виділення окремих виробничих операцій з метею подальшої спеціалізації виробництва. Спеціалізація – це, коли працівники виконують тільки певні операції, які з'явилися як результат поділу праці. Підприємства виступають постачальниками продукції один одному, що являє собою кооперацію.

3. Комбінування – це зосередження на одному підприємстві різних технологічних стадій обробки сировини та виробництва продукції.

4. Централізація як організаційна форма пов'язана з управлінням виробництвом і є к ординацією дій через зосередження управління в одному центрі.

Шляхи розвитку виробництва.

Розрізняють екстенсивний та інтенсивний шляхи розвитку виробництва. Екстенсивний являє собою збільшення виробництва за рахунок залучення додаткових ресурсів. Інтенсивний являє собою збільшення виробництва за рахунок досягнень науково-технічного прогресу, використання більш досконалого виробничого обладнання на виробництві, нових більш високопродуктивних сортів рослин, застосування біотехнологій, методів агромеліорації і веде до підвищення продуктивності праці.

 

Перевір себе!

Вправа 1. Класифікуйте нижчеперелічені фактори виробництва.

1. Цистерна, що перевозить бензин.

2. Родовище алмазів.

3. Трубопровід.

4. Менеджер виробництва.

5. Яблука на дереві, які після дозрівання будуть використані для виробництва соків.

6. Верстат, який морально застарів і більше не використовується у виробництві.

7. Земля під паром.

8. Металічна заготовка, яка буде використана для виробництва шурупів.

Вправа 2. Охарактеризуйте за кінцевою продукцією виробництво, яке мало місце в тій чи іншій ситуації.

1. Столяр виготовив стілець.

2. Вас обслужили в кафе.

3. Лікар оглянув Ваш зламаний палець.

4. Перукар зробив Вам зачіску.

5. Репетитор провів з Вами індивідуальне заняття.

6. Письменник написав п'єсу.

7. Продавець продав м'ясо на ринку.

8. Бібліотекар запропонувала Вам художню книгу.

ОПОРНИЙ КОНСПЕКТ №4

Тема 3. Ефективність суспільного виробництва та її визначення.

План

1. Результативні показники суспільного виробництва.

2. Поняття ефективності суспільного виробництва та її показники.

4. Поняття соціальної ефективності.

5. Показники економічної ефективності.

Мета:

Навчальна: з’ясувати сутність поняття «ефективність виробництва», що таке крива виробничих можливостей, як можна домогтися більшого ефекту від тих самих ресурсів.

Розвиваюча: розвивати здатність визначати сутність глобального протиріччя економічного життя.

Виховна: виховувати бажання заощаджувати час – і кожній людині, і всьому суспільству, бо, як говорили древні, «час – це тканина, з якої складається життя».

Міждисциплінарні зв’язки: соціологія, філософія, математика, політологія.

Література:

1. Воробйов С.М. Економіка. Довідник для старшокласника та абітурієнта Харків, 2005.

2. Мочерний С.В. Основи економічних знань. Київ, 2003.

3. Ніколенко Ю.В. Основи економічної теорії. Київ, 2003.

4. Орищак Я., Чвалюк В. Основи економіки. Тернопіль, 2008.

Основні положення та поняття:

1. Економічні ресурси – одне з головних джерел суспільного розвитку. Якщо приріст ресурсів відстає від їхнього використання, що зумовлює дефіцит ресурсів.

2. Крива виробничих можливостей (КВМ) графічно відображає можливість одночасного виробництва двох виді продукту при даному рівні обсягу ресурсів, даному рівні техніки і технології. Економіка буде ефективною, якщо виробництво знаходиться на будь-якій точці КВМ.

3. Економічне зростання досягається шляхом екстенсивного або інтенсивного використання наявних ресурсів. Для сучасного передового виробництва характерний інтенсивний тип, для відсталого – екстенсивний.

4. Показники ефективності виробництва різноманітні. Головні з них:

1) продуктивність праці;

2) капіталовіддача;

3) матеріалоємність та ін.

Тема реферату:

1. Національні багатства України.

 

ССП – це товари і послуги, створені працею сукупного виробника у всіх галузях виробництва за 1 рік.

Валовий національний продукт (ВНП) – вартість всіх виготовлених і використаних в країні товарів та послуг за 1 рік.

Складовими частинами національного продукту є:

1) вартість спожитих населенням предметів споживан­ня і послуг;

2) вартість державних закупок, серед яких основну частину в багатьох розвинутих країнах світу становлять військові закупки;

3) капітальні вкладення;

4) сальдо платіжного балансу.

Чистий продукт, або національ­ний доход – це реальний доход,який використовується в суспільстві для особистого спо­живання та для розширеного відтворення. Він є частиною валового національного продукту, крім тих засобів праці, що витрачаються на відшкодування їх зношеної частини.

Національне багатство – сукупність створених і нагромаджених в країні працею всього суспільства матеріальних благ, рівня, освіти, виробничого досвіду, майстерності.

Структура НБ:

1) виробничі фонди (основні і оборотні);

2) основні невиробничі фонди;

3) домашнє майно;

4) товарні запаси;

5) природні ресурси.

ВВП– це вартість кінцевих товарів, вироблених всередині країни (резидентами і нерезидентами) за певний період.

Найважливішим показником суспільного виробництва є його ефективність (соціальна та економічна).

Показник – виробництво товарів народного споживання (а не засобів виробництва).

Соціальна ефективність – відповідність результатів господарської діяльності основним потребам суспільства і кожної людини.

Економічна ефективність – досягнення найбільших результатів при найменших затратах.

Показники економічної ефективності:

· Продуктивність праці – виробіток на одного працюючого.

· Трудомісткість – кількість витраченої живої праці на виробництво одиниці продукції.

· Капіталовіддача (фондовіддача) – кількість продукції, виробленої на одиницю основних виробничих фондів.

· Фондомісткість – вартість витрат виробничих фондів на одиницю виробленої продукції.

· Матеріаловіддача – виробіток продукції на одиницю витрачених матеріальних ресурсів (сировини, матеріалів, палива, електроенергії тощо).

· Матеріаломісткість – вартість витрат матеріальних ресурсів на одиницю виробленої продукції.

Рентабельність – один з основних показників роботи під­приємства.

Інтенсифікація (лат. – напруження, зусилля) означає розвиток виробництва, що ґрунтується на раціональному використанні ресурсів на базі науково-технічного прогресу і передових методів організації праці.

Перевір себе!

1. У чому полягає різниця між сукупним суспільним продуктом, валовим національним продуктом і чистим продуктом?

2. З чого складається національне багатство і як воно розподіляється?

3. Яка відмінність між соціальною та економічною ефективністю?

4. Якими показниками вимірюється ефективність су­спільного виробництва?

 

ОПОРНИЙ КОНСПЕКТ №5

Тема 4. Економічні відносини власності.

ПЛАН

1. Основні суб’єкти економічного процесу.

2. Економічний кругообіг.

3. Сутність власності. Типи економічних систем.

4. Власність економічних суб’єктів. Форми власності.

Мета:

Навчальна: з’ясувати поняття «власність» як одну з ключових категорій в економічній теорії, різні підходи до визначення власності, економічний і юридичний зміст цього поняття.

Розвиваюча: розвивати бачення проблем реформування власності при переході до ринку, роздержавлення і приватизація власності.

Виховна: формувати такі загальнолюдські цінності як чесність, справедливість, порядність, дотримання законів при вирішенні питань що до власності.

Міждисциплінарні зв’язки: соціологія, філософія, політологія.

Література:

1. Воробйов С.М. Економіка. Довідник для старшокласника та абітурієнта Харків, 2005.

2. Мочерний С.В. Основи економічних знань. Київ, 2003.

3. Ніколенко Ю.В. Основи економічної теорії. Київ, 2003.

4. Орищак Я., Чвалюк В. Основи економіки. Тернопіль, 2008.

Основні положення та поняття:

1. Власність – винятково ємне поняття, що відбиває економічні, соціальні, правові (юридичні), моральні відносини.

2. Економічний зміст власності – це відносини, що складаються між людьми з приводу присвоєння ними матеріальних умов життя.

3. Юридичний зміст власності відбиває санкціоновані законами держави майнові відносини, у результаті чого власності надається правовий статус. Сфера його виявлення у власницьких правах: володіння, розпорядження, користування. У теорії право власності включає й інші елементи.

4. Провідні форми власності – приватна, колективна, державна, їхні сполучення у різних модифікаціях у вигляді змішаних утворень, поширена в сучасних умовах спільно-поділена власність у вигляді акціонерної, кооперативної та інших форм.

Актуальність теми: головний засіб, за допомогою якого можна поступово повернутись до нормального життя – це радикальні зміни відносин власності та формування в нашій економічній системі незалежної фігури приватного власника – людини, яка б працювала для забезпечення власних інтересів через задоволення потреб суспільства.

Теми рефератів:

1. Регіональні особливості зміни форми власності в Україні.
2. Інтелектуальна форма власності.

Власність – це відносини між людьми, що відображають певну форму привласнення життєвих благ, насамперед засобів виробництва.

Право власності – це врегульовані законом суспільні відносини щодо воло­діння, користування та розпорядження майном. Право власності визна­чається відношенням людини до того чи іншого об'єкту, який вона може назвати своїм або чужим.

Відносини власності – це відносини, які виникають між людьми щодо володіння тими чи іншими предметами з приводу привласнення чи від­чуження факторів виробництва, результатів праці.

Володіння характеризує належність життєвих благ, фактичне панування власника над об’єктом власності.

Розпорядження – право власника приймати рішення стосовно об’єкта власності.

Користування (використання) – процес виробничого застосування чи споживання корисних властивостей об’єкта власності.

Форми власності, що існують в Україні

• особисту власність; • приватну власність (є стрижнем ринкової економіки). Приватна власність характеризується тим, що приносить своєму власнику дохід.

Типи економічних систем

Економічна система – історично сформована сукупність економічних відносин, що складаються в процесі виробництва, обміну, розподілу і споживання економічних благ.

Виділяють такі економічні системи:

І. Традиційна економічна система.

II. Ринкова економічна система.

III. Командно-адміністративна (планова) система.

IV. Змішана економічна система.

Перевір себе!

1. Ціни в даній економічній системі встановлюються централізовано. 2. Для даної економічної системи характерним є індикативне планування. 3. Для даної економічної системи характерним є стихійний економічний розвиток.

ОПОРНИЙ КОНСПЕКТ №6

Тема 5. Розподіл і формування доходів населення.

План

1. Робоча сила, її вартість та ціна. Вартість робочого місця.

2. Сутність заробітної плати. Форми і системи заробітної плати.

3. Реальна заробітна плата та доходи населення.

Мета:

Навчальна: з’ясувати форми доходів у ринковій економіці, визначити функцію та роль заробітної плати як найбільш масового доходу, охарактеризувати специфіку формування доходів від власності та підприємницької діяльності.

Розвиваюча: розвивати вміння пояснювати причини та наслідки диференціації доходів населення.

Виховна: формувати бажання і вміння отримувати найбільші прибутки при найменших затратах; пам’ятаючи про поняття «щедрість» і «бідність».

Міждисциплінарні зв’язки: соціологія, філософія, політологія, математика.

Література:

1. Воробйов С.М. Економіка. Довідник для старшокласника та абітурієнта Харків, 2005.

2. Мочерний С.В. Основи економічних знань. Київ, 2003.

3. Ніколенко Ю.В. Основи економічної теорії. Київ, 2003.

4. Орищак Я., Чвалюк В. Основи економіки. Тернопіль, 2008.

Основні положення та поняття:

1. Принцип формування доходів у ринковій економіці: кожен чинник отримує доход, що дорівнює його граничній продуктивності. Праця отримує заробітну плату, капітал – відсоток, земельний власник – ренту, підприємець – підприємницький доход.

2. Заробітна плата – грошова винагорода за працю: номінальна – в грошовому вираженні; реальна – у засобах існування працівника і його родини.

3. Капітал – чинник виробництва, що дає його власнику доход. Попит та пропозиція на ринку капіталів визначаються величиною процентної ставки. Пропозиція капіталу знаходиться у прямій залежності від рівня процентної ставки, попит – в оберненій.

4. Рента – це доход від використання ресурсу з нееластичною пропозицією – землі. Диференціальна рента – додатковий доход з ділянок землі підвищеної якості.

Теми рефератів:

1. Особливості роботи і оплати праці по контракту.
2. Оплата праці працівників освіти.
3. Грошові доходи і витрати населення.

Робоча сила – здатність людини до праці; це сукупність фізичних і духовних властивостей людини, які вона застосовує у процесі виробництва товарів і послуг.

Основними видами доходів в ринковій економіці є:

• заробітна плата;

• рента;

• процент;

• прибуток.

Заробітна плата – це ціна праці.

Заробітна плата — це винагорода за послуги, надані у вигляді праці.

Погодинна форма заробітної плати встановлює розмір винагороди за відпрацьований час. У цьому випадку підраховується оплата за одну годину, день, тиждень, місяць і перемно­жується на відпрацьований час.

Відрядна або поштучна заробітна плата – це оплата робочої сили залежно від розмірів виробітку продукції за одиницю часу.

Номінальна заробітна плата – це та кількість грошей, яку отримує найманий працівник.

Реальна заробітна плата – це та кількість товарів та послуг, які він може придбати за отриману заробітну плату.

Системи заробітної плати: тарифна, преміальна, колективна, акордна.

При тарифній системі зарплата залежить від тарифної ставки. Тарифна ставка залежить від кваліфікації виконавця, розумових та фізичних зусиль, відповідальності за устаткування, умов праці.

Тарифна система відображає поділ працівників за професіями, спеціальностями та кваліфікацією.

Професія характеризує трудову діяльність, і зайнятість працівника відповідно до одержаних ним підготовки, придбаних теоретичних знань і практичних навичок.

Спеціальність відображає внутрішньо професійний поділ праці. Це поняття вужче порівняно з поняттям “професія”.

Кваліфікація виражає сутність підготовленості працівників до виконання професійних функцій обумовленої складності.

Тарифна сітка – це шкала кваліфіційних розрядів і тарифних коефіцієнтів, за допомогою яких встановлюється безпосередня залежність розміру заробітної плати працівників від їхньої кваліфікації.

Тарифна ставка – це виражений у грошовій формі абсолютний розмір оплати праці за одиницю робочого часу.

Преміальна система. Сутність її полягає в тому, що робітникові нараховується, крім заробітку за прямою відрядною системою, премія за виконання і перевиконання певних кількісних якісних показників. Розмір премії установлюється у відсотках до заробітку, визначеному за відрядними розцінками.

Колективна (бригадна). Застосовується в бригаді, заробіток кожного члена бригади визначається на підставі загальних результатів роботи бригади. Загальний колективний заробіток бригади розподіляється між членами бригади відповідно до їх кваліфікації і відпрацьованого часу. При цьому застосовується коефіцієнт трудової участі.

Акордна система оплати праці. Вона застосовується для окремих груп робітників, її сутність полягає у тому, що відрядна розцінка установлюється не на окрему виробничу операцію, а на весь комплекс робіт загалом, виходячи із діючих норм часу і розцінок.

Рента (фр. rente від лат. Reoldita - віддана назад) – особливий вид відносно стійкого доходу. В побуті під рентою розуміють просто плату за користування чим-небудь (наприклад, житловим приміщенням або автомобілем).

Процент – дохід, який отримує власник грошей, що надав їх у позику.

Прибуток визначається як плату підприємцю за виконання ним особливих функцій:

• за послуги підприємницької діяльності;

• за новаторство, за талант в управлінні підприємством;

• за ризик та невизначеність результатів підприємницької діяльності.

 

Перевір себе!

Вправа 1.Якою буде реальна процентна ставка по наданому кредиту, якщо кре­дитор надав позику на 1 рік під номінальну процентну ставку 15%, а темп інфляції склав 11%? Яку слід призначити номінальну процентну ставку, щоб реальна процентна став­ка склала 15%?

Вправа 2. Очікувана норма прибутку від інвестицій – 7%, ринкова ставка процента – 12%, щорічний темп інфляції – 7%. Чи буде доцільним даний проект по інвестиціях?

Вправа 3. Припустимо, Ви – голова банку. Ви прийняли рішення про надання кредиту деякій фірмі під 70% річних. Вас звинувачують у шахрайстві. Чи дійсно це так, якщо темпи інфляції в країні 120% за рік?

ОПОРНИЙ КОНСПЕКТ №7

Тема 5. Зайнятість і безробіття.

План

1. Зайнятість населення і її основні форми.

2. Ринок робочої сили.

3. Безробіття: суть, причини, види.

4. Особливості зайнятості та безробіття в Україні.

Мета:

Навчальна: з’ясувати суть та виникнення безробіття в державі, визначити основні риси зайнятості населення.

Розвиваюча: розвивати вміння в пошуку робочого місця.

Виховна: виховувати працелюбність, відповідальність за якість виконаної роботи.

Міждисциплінарні зв’язки: соціологія, філософія, політологія, математика.

Література:

1. Воробйов С.М. Економіка. Довідник для старшокласника та абітурієнта Харків, 2005.

2. Мочерний С.В. Основи економічних знань. Київ, 2003.

3. Ніколенко Ю.В. Основи економічної теорії. Київ, 2003.

4. Орищак Я., Чвалюк В. Основи економіки. Тернопіль, 2008.

Основні положення та поняття:

1. Зайнятість як економічна категорія – це сукупність економічних, правових, соціальних, національних відносин, пов'язаних із забезпеченням працездатного населення країни робочими місцями та його участю у суспільно корисній діяльності, що приносить дохід.

2. Зайнятість як економічна проблема – це співвідношення між кількістю працездатного населення і кількістю зайнятих, яке характеризує рівень використання трудових ресурсів суспільства та ситуацію на ринку робочої сили.

3. Повна зайнятість – це надання суспільством усьому працездатному населенню можливості займатися суспільно корисною працею, на основі якої здійснюється індивідуальне (у межах сім'ї) та колективне (з участю фірм, компаній, держави) відтворення робочої сили і задоволення всієї сукупності потреб.

4. Раціональна зайнятість – зайнятість, яка має місце в суспільстві з урахуванням доцільності перерозподілу та використання трудових ресурсів, їх статево-вікової та освітньої структури. Цей вид зайнятості не завжди буває ефективним, оскільки здійснюється з метою поліпшення статево-вікової зайнятості, залучення до трудової діяльності працездатного населення окремих відсталих регіонів тощо.

5. Ефективна зайнятість – це зайнятість, що здійснюється відповідно до вимог інтенсивного типу відтворення та критеріїв економічної доцільності й соціальної результативності, зорієнтована на скорочення ручної, непрестижної, важкої праці.

6. Пропозиція робочої сили – це кількість праці, яка пропонується для реалізації при визначених ставках заробітної плати.

7. Попит на робочу силу – це платоспроможна потреба роботодавців щодо трудових послуг працівників певних професій і кваліфікації.

8. Безробіття – це соціально-економічне явище, за якого частина працездатного населення не може знайти роботу, стає відносно надлишковою, поповнюючи резервну армію праці.

9. Види безробіття: фрикційне, структурне, циклічне.

Теми рефератів:

1. Сучасна ситуація на українському ринку праці та політика зайнятості.

2. Безробіття в Україні: регулювання, прогнози.

Стан зайнятості є одним з основних індикаторів національної економіки. В ньому відображається те, як в суспільстві використовуються ресурси праці, а відповідно і можливості економічного росту. Основними параметрами, що характеризують стан зайнятості, становище на ринку праці можна назвати:

- економічно активне населення (робоча сила);

- економічно неактивне населення (не входить в склад робочої сили).

До економічно неактивного населення відносяться:

а) особи віком до 16 років;

б) особи, які знаходяться в психіатричних лікарнях та виправних закладах;

в) пенсіонери, студенти, домогосподарки та інші особи, які вибули із складу робочої сили – непрацюючі і не шукаючі роботи. Економічно активне населення у всіх країнах складається із трьох частин: зайняте, незайняте, безробітне.

Зайнятість – це економічна категорія, яку розглядають з двох боків:

1)зайнятість як економічна категорія – це сукупність економічних, правових, соціальних, національних відносин, пов'язаних із забезпеченням працездатного населення країни робочими місцями та його участю у суспільно корисній діяльності, що приносить дохід;

2) зайнятість як економічна проблема – це співвідношення між кількістю працездатного населення і кількістю зайнятих, яке характеризує рівень використання трудових ресурсів суспільства та ситуацію на ринку робочої сили.

Види зайнятості

Повна зайнятість – це надання суспільством усьому працездатному населенню можливості займатися суспільно корисною працею, на основі якої здійснюється індивідуальне (у межах сім'ї) та колективне (з участю фірм, компаній, держави) відтворення робочої сили і задоволення всієї сукупності потреб.

Раціональна зайнятість – зайнятість, яка має місце в суспільстві з урахуванням доцільності перерозподілу та використання трудових ресурсів, їх статево-вікової та освітньої структури. Цей вид зайнятості не завжди буває ефективним, оскільки здійснюється з метою поліпшення статево-вікової зайнятості, залучення до трудової діяльності працездатного населення окремих відсталих регіонів тощо.

Ефективна зайнятість – це зайнятість, що здійснюється відповідно до вимог інтенсивного типу відтворення та критеріїв економічної доцільності й соціальної результативності, зорієнтована на скорочення ручної, непрестижної, важкої праці.

Форми зайнятості

Спеціальні, або нетрадиційні форми зайнятості (робота вдома, за сумісництвом, індивідуальна і кооперативна трудова діяльність та ін.) здійснюються… Ринком робочої сили (ринком праці) – сукупність засобів, установ та соціальних… Суб'єктами ринку робочої сили: найманий працівник та роботодавець.

Перевір себе!

1. У чому полягає сутність зайнятості та які її основні види і форми?

2. Що являє собою ринок робочої сили, які умови його існування?

3. Охарактеризуйте види безробіття.

ОПОРНИЙ КОНСПЕКТ №8

Тема 6. Товарне виробництво.

План

1. Товарне виробництво та його сутність.

2. Поняття «товар». Товар і його властивості.

3. Вартість товару.

4. Праця, що створює товар.

5. Величина вартості товару.

6. Закон вартості та його функції.

Мета:

Навчальна: з’ясувати суть та виникнення товарного виробництва, визначити основні риси товарного виробництва та його форми.

Розвиваюча: розвивати вміння визначати вартість товару та вид праці, що його створює.

Виховна: виховувати працелюбність, відповідальність за якість виконаної роботи.

Міждисциплінарні зв’язки: соціологія, філософія, політологія, математика.

Література:

5. Воробйов С.М. Економіка. Довідник для старшокласника та абітурієнта Харків, 2005.

6. Мочерний С.В. Основи економічних знань. Київ, 2003.

7. Ніколенко Ю.В. Основи економічної теорії. Київ, 2003.

8. Орищак Я., Чвалюк В. Основи економіки. Тернопіль, 2008.

Основні положення та поняття:

1. Відомі два типи суспільного виробництва – натуральне і товарне. За умов натурального, або самодостатнього, виробництва життєві блага створювались для задоволення власних потреб виробника або для забезпечення діяльності замкнутого у собі господарства. Товарне виробництво – такий тип організації господарського життя, коли продукт виробляється із метою обміну на інші продукти або для продажу.

2. Розрізняють просте і розвинене товарне виробництво. Розвинене або підприємницьке, товарне виробництво застосовує найману працю стало основою ринкової економіки.

3. Товар – продукт, що створюється не для власного споживання, а для обміну чи продажу на ринку. Товар має дві властивості суспільну корисність і вартість. Мінова вартість – пропорція, в якій один товар обмінюється на інший. Мінова вартість є формою вартості.

4. Інвестиційні товари і послуги, або господарські блага – це засоби виробництва, що призначені для виробничого споживання. Споживчі товари і послуги – життєві блага, призначені для особистого споживання.

Тема реферату:

1. Основні засади розвитку товарного виробництва.

 

Товарне виробництво – така організація суспільного господарства, коли окремі продукти виробляються відокремленими виробниками і для задоволення суспільних потреб необхідні купівля-продаж на ринку цих продуктів, що стають товарами.

Продукт праці – матеріальний результат праці людини.

Товар – продукт праці, що задовольняє певну потребу людини і вироблений для обміну

Товари поділяють на дві великі групи:

1) для задоволення особистих потреб;

2) для задоволення виробничих потреб.

Щоб бути товаром, певна річ або послуга повинні:

а) бути продуктами праці;

б) задовольняти потреби інших людей;

в) виготовлятися для обміну.

Споживча вартість – річ (кілька речей) або послуга, яка своїми корисними властивостями задовольняє різноманітні потреби людини, трудового колективу і суспільства.

Корисність – конкретна форма якості споживної вартості, яка виражає відношення внутрішніх властивостей речей до людських потреб, використання людьми цих властивостей.

Мінова вартість– здатність товару обмінюватися на II інші у певних кількісних пропорціях, форма вияву вартості.

Вартість – економічні і передусім виробничі відносини між: людьми, що виникають у безпосередньому виробництві та сфері обміну, пов'язані процесом праці, виробничою діяль­ністю людини, а також: з приводу зіставлення кількості вті­леної в порівнюваних товарах суспільна корисної праці.

Якісний аспект вартості виражає економічні відносини між товаровиробниками.

Кількісний аспект вартості виражає величину втіленої у то­варі суспільної праці товаровиробника та суспільної корисності товару.

Суспільно необхідний робочий час – час, потрібний для створення будь-якої споживчої вартості (матеріального блага або послуги) за існуючих суспільно нормальних умов виробництва і середнього суспільного рівня інтенсивності та продуктивності праці, техніки, а також за відповідних економічних відносин.

Індивідуальний робочий час – час, який витрачає окреме підприємство (або товаровиробник) на виробництво товару або послуги.

Конкретна праця – праця в особливій доцільній формі, що
характеризується застосуванням специфічних способів виробництва, своєрідністю виробничих операцій і створює окрему споживчу вартість.

Абстрактна праця – специфічна економічна категорія і передусім суспільна форма праці (тобто витрати розумової та інших видів енергії) в умовах товарного виробництва і розвинутого суспільного поділу праці, яка є основним чин­ником створення вартості.

Продуктивність праці – кількості продукції, яка виготовляється за одиницю робочого часу.

Інтенсивність праці – напруженість праці, яка визначається витратами робочої сили за одиницю часу, її динаміку вимірюють затратами фізичної, розумової, нервової енергії протягом однієї години, робочого дня, тижня та ін.

Проста праця –це праця, що не потребує попередньої освіти і кваліфікації, наприклад праця землекопа.

Складна праця – це праця, для якої потрібні спеціальна підготовка, оволодіння певною спеціальністю, що передбачає здобуття освіти.

Закон вартості – особливий економічний закон (тобто закон, що діє у деяких суспільних способах виробництва), який виражає внутрішньо необхідні, суттєві та сталі зв’язки між суспільно необхідною працею і цінами товарів за умов відносної відповідності попиту та пропозиції.

Функції закону вартості:

1. Стихійне регулювання товарного виробництва.

2. Рушійна сила стихійного розвитку продуктивних сил.

3. Основа диференціації товаровиробників.

Перевір себе!

Дайте визначення поняттям:натуральне виробництво, товарне виробництво, товар, споживна вартість, вартість, мінова вартість, конкретна праця, абстрактна праця, суспільно необхідні затрати праці, продуктивність праці, інтенсивність праці.

ОПОРНИЙ КОНСПЕКТ №9

Тема 7. Гроші: їх функції та види. Інфляція.

ПЛАН

1. Гроші, їх суть. Еволюція грошей.

2. Види та функції грошей.

3. Грошова система, її зміст та типи.

4. Інфляція. Суть, види, типи інфляції та методи боротьби з нею.

Мета:

Навчальна: з’ясувати теоретичні концепції суті грошей та їхнє виникнення, визначити функції грошей та їхню еволюцію, проаналізувати грошовий обіг та його закони.

Розвиваюча: розвивати вміння визначати кількість грошей в економічній системі та як забезпечується їхня стабільність, до яких наслідків призводить збільшення грошової маси без зростання обсягу товарів і послуг.

Виховна: виховувати заощадливість, економічну культуру, економічне мислення.

Міждисциплінарні зв’язки: соціологія, філософія, політологія, математика.

 

 

Література:

1. Воробйов С.М. Економіка. Довідник для старшокласника та абітурієнта Харків, 2005.

2. Мочерний С.В. Основи економічних знань. Київ, 2003.

3. Ніколенко Ю.В. Основи економічної теорії. Київ, 2003.

4. Орищак Я., Чвалюк В. Основи економіки. Тернопіль, 2008.

Основні положення та поняття:

1. Гроші – загальний еквівалент, що вимірює вартість товару, - виникають у процесі еволюції товарного обміну. Існують різні теорії грошей: еволюційна, раціоналістична, державна, функціональна, металі стична, номіналістична , кількісна.

2. Сутність грошей найбільш повно виявляється через їхні функції: міра вартості, засіб обігу, засіб нагромадження.

3. У міжнародному обігу обертаються світові гроші: золото – при золотому стандарті, в сучасних умовах – колективні або національні валюти (євро, долар, фунт стерлінгів).

4. Грошова маса обертається в різних видах. Крім традиційних грошей – момент і паперових, - обертаються такі їхні замінники: вексель, банкнота, кредитні катки, дорожні чеки.

Теми рефератів:

1. Бреттон-Вудська валютна угода та її вплив на формування повоєнної світової валютної системи.

2. Суть Ямайської валютної системи.

3. Електронні гроші: їх економічна суть та значення.

 

Гроші – це особливий товар, який служить загальним еквівалентом, на який обмінюються всі інші товари.

Функції грошей:

1) міра вартості – вартість всіх товарів виражається в грошах;

2) засіб обігу – гроші служать засобом реалізації товарів, виступають посередником в їх обміні. (цю функцію виконують тільки реальні гроші);

3) засіб утворення скарбів – гроші вилучаються з обігу і перетворюються в скарб, у засіб нагромадження. (Нагромадження золота називається тезаврацією);

4) функція засобу платежу – засіб сплати боргового зобов’язання (кредити); засобом обігу в таких випадках є вексель – торгове зобов’язання;

5) функція світових грошей – обіг між країнами. Роль світових грошей довго виконувало золото.

Ліквідність — це можливість використання певного активу як засобу пла­тежу і водночас як здатність цього активу зберігати свою вартість не­змінною.

Кредитні гроші.

- векселі;

- бан­кноти;

- чеки;

Вексель — це письмове боргове зобов'язання, яке надає його власни­кові (векселеодержувачу) право після закінчення визначеного строку ви­магати від боржника сплати грошової суми. Вексель бере участь і висту­пає у товарообігу як гроші.

Банкнота — найрозвиненіша форма кредитних грошей. Це вексель на банкіра, боргове зобов'язання банку.

Чек — документ, який містить письмове розпорядження власника по­точного рахунку в банку про виплату зазначеної у ньому суми певній особі або пред'явникові.

Електронні гроші – це носії платіжної інформації, які замінюють паперові гроші, чеки та інші грошові документи у безготівкових розрахунках між клієнтами і банками за допомогою електронно-інформаційної сис­теми.

Безготівкові гроші— це засоби на рахунках у банках, різні вклади (депо­зити) у банках, депозитні сертифікати, державні цінні папери, а також грошові кошти, вкладені в акції інвестиційних фондів.

Грошова система — це певна форма організації грошового обігу, яка істо­рично склалася в певній країні й законодавчо закріплена державою.

Грошова система складається з:

1) грошової одиниці;

2) масштабу цін;

3) видів грошових знаків;

4) порядку випуску та регулювання грошей.

Грошові системи є двох типів:

1) металевого обігу;

2) паперово-кредитного обігу.

Валюта – це грошова одиниця, яка використовується у функціях світо­вих грошей, тобто як міжнародна розрахункова одиниця, засіб обігу і пла­тежу.

Розрізняють три види валюти:

- національну;

- іноземну;

- колективну;

Валютний курс – це вартість грошової одиниці однієї країни, відобра­жена у грошових одиницях інших країн.

Інфляція – знецінення грошей у результаті перевищення грошових знаків, що перебувають в обігу.

Розрізняють наступні типи інфляції:

1. В залежності від темпів знецінення грошей:

- «повзуча» – зростання цін до 10% за рік;

- «галопуюча» – зростання цін від 10% до 200% на рік;

- «гіперінфляція» – зростання цін 200% до 1000% на рік.

Стагфляція – становище в країні, коли гіперінфляція співпадає з загальною економічною кризою.

2. В залежності від зовнішнього прояву:

- відкрита інфляція (зростання цін очевидне);

- прихована інфляція (ціни утримуються на попередньому рівні адміністративними методами).

3. В залежності від причин виникнення:

- інфляція попиту;

Інфляція пропозиції.

Методи боротьби з інфляцією:

1) нуліфікація – (знищення) знецінені гроші анулюються (обмін грошей, грошова реформа);

2) ревалоризація – повернення до попередньої купівельної сили грошей (з обігу вилучаються зайві гроші); (при невеликих масштабах інфляції).

3) девальвація - зниження обмінного курсу грошової одиниці однієї країни до грошової одиниці іншої.

4) ревальвація – підвищення обмінного курсу.

Стагфляція – це стан повільного економічного зростання і порівняно високий рівень безробіття – час застою – в супроводі зростання цін, або інфляції.

Перевір себе!

1. Пенсіонер, який отримує пенсію. 2. Вкладник, який вклав велику суму грошей в банк. 3. Особа, що є власником магазину коштовностей.

ОПОРНИЙ КОНСПЕКТ №10

Тема 8. Ринок як економічна форма організації суспільного виробництва.

ПЛАН

1. Економічний зміст поняття «ринок».

2. Функції ринку.

3. Класифікація ринків.

Мета:

Навчальна: охарактеризувати ринок як основу взаємодії економічних суб’єктів в умовах. Обмеженості ресурсів, визначити вплив відповідних факторів на основні елементи ринку: попит, пропозицію, ціну.

Розвиваюча: дослідити механізм формування рівноважної ціни.

Виховна: формувати здатність до підприємницької діяльності.

Міждисциплінарні зв’язки: соціологія, філософія, математика.

Література:

1. Воробйов С.М. Економіка. Довідник для старшокласника та абітурієнта Харків, 2005.

2. Мочерний С.В. Основи економічних знань. Київ, 2003.

3. Ніколенко Ю.В. Основи економічної теорії. Київ, 2003.

4. Орищак Я., Чвалюк В. Основи економіки. Тернопіль, 2008.

Основні положення та поняття:

1. Ринкова економіка – складна, багаторівнева система. Вона ґрунтується на товарному виробництві, що виникло завдяки розвитку суспільного розподілу праці і приватної власності на засоби виробництва.

2. Систему ринків утворює їхня сукупність, що поєднує різні види ринків. Розрізняють ринки за об’єктами й суб’єктами, за рівнем насичення. За ступенем обмеженості конкуренції, за характером продажів, за відповідністю законодавству тощо.

3. Ринок– це сукупність економічних відносин людей стосовно обміну результатами виробництва, товарного і грошового обігу та розподілу виробничих ресурсів.

Тема реферату:

1. Ринок і соціальний захист населення.

 

Ринкове виробництво – тип господарювання, за якого продукти праці ви­робляються відокремленими господарюючими суб'єктами не для власних, а для суспільних потреб, що визначаються попитом і пропозицією.

Ринок – це сукупність економічних відносин людей стосовно обміну результатами виробництва, товарного і грошового обігу та розподілу виробничих ресурсів.

Ринок – це економічний простір, в межах якого відбувається рух товарів.

ФУНКЦІЇ РИНКУ

 

 

КЛАСИФІКАЦІЯ РИНКІВ

Ринок предметів споживання (товарів) і послуг призначений для задоволення фізіологічних і соціальних потреб людини. Гуртова торгівля – діяльність з продажу товарів, ресурсів з метою їх… Роздрібна торгівля - продаж товарів кінцевому споживачеві.

Перевір себе!

Завдання.Проаналізуйте і поясніть, які переваги має підприємство, що діє на ринку цінних паперів.

 

 

ОПОРНИЙ КОНСПЕКТ №11

Тема 8. Інфраструктура та елементи ринку.

План

1. Сутність ринкової інфраструктури.

2. Основні елементи ринку: попит, пропозиція, ціна. Закон попиту і пропозиції.

Мета:

Навчальна: виявити залежність між розвитком організаційних форм ринкових відносин і результативністю економіки в ринкових умовах, охарактеризувати сучасні форми торгівлі, визначити особливості діяльності торгових посередників.

Розвиваюча: вміння орієнтуватися в специфіці діяльності різноманітних видів ринків.

Виховна: формувати економічний світогляд.

Міждисциплінарні зв’язки: соціологія, філософія, математика.

Література:

1. Воробйов С.М. Економіка. Довідник для старшокласника та абітурієнта Харків, 2005.

2. Мочерний С.В. Основи економічних знань. Київ, 2003.

3. Ніколенко Ю.В. Основи економічної теорії. Київ, 2003.

4. Орищак Я., Чвалюк В. Основи економіки. Тернопіль, 2008.

Основні положення та поняття:

1. Фундаментальні проблеми, з якими стикається будь-яка економічна система, - що, як, скільки, для кого робити.

2. Історичний досвід свідчить, що найефективніше фундаментальні проблеми економіки вирішує ринок. Командна система нездатна задовільно вирішувати ці проблеми і сходить з історичної арени.

3. «Що, як, скільки і для кого робити?» - підприємцям диктує ринок. Він стимулює високим прибутком тих підприємців, які діють відповідно до вимог ринку, на інноваційній основі.

4. Систему ринків утворює їхня сукупність, що поєднує різні види ринків. Розрізняють ринки за об’єктами й суб’єктами, за рівнем насичення. За ступенем обмеженості конкуренції, за характером продажів, за відповідністю законодавству тощо.

Теми рефератів:

1. Формування ринку праці в Україні.

2. Формування ринку нерухомості.

Інфраструктура ринку – це сукупність допоміжних організацій, уста­нов, посередників та інших господарських утворень, діяльність яких покликана прискорити просування товарів, послуг, цінних паперів і ка­піталів від виробників до споживачів на різноманітних ринках.

Ринкова інфраструктура охоплює такі основні елементи:

• біржі (товарні, фондові);

• служби зайнятості;

• банки;

• аукціони;

• ярмарки;

• торгово-промислові палати;

• брокерські, страхові, аудиторські компанії.

Товарна біржа — це асоціація юридичних і фізичних осіб, що здійснює onтові торговельні операції за стандартами, зразками у спеціальному місці, за цінами, що складаються на умовах вільної конкуренції.

Біржова угода – це письмово оформлений документ купівлі-продажу або поставки.

На товарній біржі заключаються угоди щодо продажу-купівлі певного товару. Розріз­няють реальні біржові угоди, форвардні та ф'ючерсні угоди.

Реальні угоди укладаються під реально поставлений товар (близько 10% торгівлі).

Форвардна угода являє собою двосторонній контракт між продавцем і покупцем про продаж-купівлю певної кількості товару в майбутньому за ціною, обумовленою в угоді.

Ф'ючерсна угода являє собою придбання права на продаж-купівлю певної кількості то­вару в майбутньому за цінами, що складуться на товарній біржі.

Фондова біржа – частина інфраструктури ринку, де здійснюється купівля-продаж цінних паперів.

Емітент цінних паперів - юридична особа, яка від свого імені випускає цінні папери і зобов'язується виконувати обов'язки, що випливають з умов їх випуску.

Маклером називають посередника, який виконує свої функції, не маючи права здійснювати угоди власним коштом і брати на себе зобов'язан­ня контрагента. Такий тип посередництва є типовим для бірж, що органі­зовані як публічно-правові заклади.

Брокери - посередники, які діють від імені клієнтів та за їхні кошти.

Ділери діють на біржі від власного імені й за власні кошти. Брокери і ділери є членами біржі, це право вони собі купують, при цьому брокери одер­жують від клієнтів платню у вигляді комісійних відсотків зацікавлені у збільшенні кількості угод. Ділери задовольняються доходом, отриманим як різниця між ціною продажу і ціною купівлі.

Банки – це кредитно-фінансові установи, головне призначення яких аку­мулювати (залучати і накопичувати) тимчасово вільні грошові кошти підприємств, організацій і населення та надавати їх у кредит своїм клієн­там.

Банківська система охоплює низку банків, серед яких:

• емісійний ;

• комерційний;

• спеціалізовані;

• інвестиційні;

• зовнішньоторговельні;

• венчурні.

Банківський прибуток – це залишок між сумою одержаних відсотків і витратами банку.

Небанківські кредитні установи:

Каса взаємної допомоги – це громадська кредитна установа, яка об’єднує на добровільних засадах громадян для надання взаємної матеріальної допомоги. Вони створюються при профспілкових організаціях для робітників і службовців – членів профспілки, в колгоспах – для колгоспників, у відділах соціального забезпечення місцевих рад – для пенсіонерів.

Кредитна спілка – це юридична форма кооперування фізичних осіб з метою більш ефективного використання вільних грошових засобів учасників на основі взаємного кредитування, тобто шляхом видачі споживацьких та комерційних кредитів.

Державна служба зайнятості – спеціальна служба, створена для реалізації політики зайнятості населення і забезпечення громадянам відповідних гарантій на всій території України.

Аукціон (ціно́вка; нім. Auktion, від лат. auctio – збільшення ) –спеціально організований і періодично діючий ринок продажу товарів, майна з публічного торгу покупцеві, який запропонував найвищу ціну.

Ярмарок (нім. Jahrmarkt – річний ринок) – періодичні торги та місця, де відбувалася гуртова й роздрібна торгівля різними товарами; продавці й покупці з'їжджалися на ярмарок з різних сторін, у тому числі й з-за кордону.

Торгово-промислова палата (також Господарча палата) – є формою бізнесової мережі (об'єднання підприємств), спрямованої на представлення, захист та лобіювання інтересів учасників.

Брóкерська фíрма – посередницька (між покупцями і продавцями товарів, цінних паперів, патентів, ліцензій і т.п.) організація, яка займається комерцією, і діє за дорученням і за рахунок клієнтів. Брокерська фірма та її агенти не укладають угод за свій рахунок.

Страхові компанії – це комерційні, фінансово-кредитні організації, які здійснюють страхові операції й на цій основі отримують прибуток.

Страхові компанії гарантують повне або часткове відшкодування застрахованим фірмам збитків, яких вони зазнали за непередбачених обставин (внаслідок стихійного лиха, аварії, невиконання зобов'язань збанкрутілими фірмами тощо).

Аудиторська фірма – організація, яка має ліцензію на право здійснення аудиторської діяльності на території України і займається винятково наданням аудиторських послуг.

Аудит (лат. auditore – слухати) – перевірка публічної бухгалтерської звітності, обліку, первинних документів та іншої інформації щодо фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання з метою визначення достовірності їх звітності, обліку, його повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам.

Попит– та кількість товару, яку споживачі бажають та можуть придбати за певною ціною.

Величина попиту – та максимальна кількість товару, яку погоджуються придбати споживачі за певною ціною за певних умов за одиницю часу.

Ціна попиту – найвища ціна, яку здатні заплатити споживачі за певну кількість товарів.

Величина попиту тим більша, чим нижча його ціна (і навпаки).

Пропозиція – це згода виробника запропонувати той чи інший товар за певною ціною.

Ціна пропозиції – та найнижча ціна, за якою виробник згоден запропонувати певну кількість товару.

Величина пропозиції – це максимальна кількість певного товару, яку згоден запропонувати продавець за одиницю часу за тією чи іншою ціною.

Чим вища ринкова ціна, тим більшою буде величина пропозиції (і навпаки). Ця залежність називається законом пропозиції.

Ціна рівноваги – це ціна, за якою продавці готові запропонувати певну кількість товару, а покупці за цією ж ціною купити цю ж саму кількість товару впродовж певного часу.

Рівноважна ціна – це ціна, за якої пропозиція відповідає попиту.

Закон пропозиції означає, що із збільшенням ціни об­сяг пропозиції зростає, а зі зниженням – падає. Тобто ве­личина пропозиції на ринку перебуває у прямій залежності від цін на товари та послуги. У ринкових умовах виробник готовий запропонувати більшу кількість товару за вищої ціни на нього.

Еластичність попиту — це показник, що виражає коливання сукупного попиту, викликані пониженням цін на товари і послуги.

Еластичність пропозиції — показник, що відтворює зміни сукупної пропозиції, які відбуваються у зв'язку зі зростанням цін.

Перевір себе!

Завдання 1.Поясніть, як зміниться попит на морозиво порівняно з наведеним прикладом:

а) 1 грудня;

б) у день масових святкувань;

в) якщо пропонується новий, «модний» десерт;

г) якщо у споживачів зменшаться доходи;

ґ) якщо інші виробники випустять серію різних смачних видів морозива із оригінальними добавками.

Завдання 2. Взаємодія суб'єктів господарювання: як бажан­ня споживачів матеріалізуються у товари і послуги? Що таке попит та які чинники на нього впливають? Що таке пропозиція і від чого вона залежить? Що означає еластичність попиту й пропозиції? Як вона визначається? Роль ціни у взаємодії попиту і пропо­зиції. Ринкова (рівноважна) ціна.

Творче завдання. Проаналізуйте переваги та недоліки біржової торгівлі.

 

ОПОРНИЙ КОНСПЕКТ №12

Тема 8. Економічна роль держави в ринковій економіці.

План

1. Місце держави в ринковій економіці.

2. Методи і форми державного регулювання ринкової економіки.

Мета:

Навчальна: з’ясувати суть та виникнення ринкової економіки, визначити основні методи та форми ДРЕ.

Розвиваюча: розвивати вміння регулювати процесом розвитку ринкової економіки.

Виховна: виховувати працелюбність, відповідальність за якість виконаної роботи.

Міждисциплінарні зв’язки: соціологія, філософія, політологія, математика.

Література:

1. Воробйов С.М. Економіка. Довідник для старшокласника та абітурієнта Харків, 2005.

2. Мочерний С.В. Основи економічних знань. Київ, 2003.

3. Ніколенко Ю.В. Основи економічної теорії. Київ, 2003.

4. Орищак Я., Чвалюк В. Основи економіки. Тернопіль, 2008.

Основні положення та поняття:

1. Державне регулювання ринкової економіки– це вплив держави на відтворювальні процеси в економіці за допомогою прямого інвестування, правових та економічних важелів з метою орієнтації господарських суб'єктів і окремих громадян на досягнення цілей і пріоритетів державної соціально-економічної політики.

2. Стабілізація економіки – важлива функція держави, яка забезпечує повну зайнятість і стабільний рівень цін.

3. Бюджетно-податкова політика – це "найдавніший" інструмент державного втручання у ринкову економіку.

4. Бюджетний дефіцит – перевищення видаткової частини державного бюджету над дохідною.

5. Бюджет – грошове вираження збалансованого розпису доходів і видатків держави, адміністративно-територіальної одиниці (області, району, міста, села), підприємства, установи за певний період.

6. Бюджетний дефіцит – перевищення видаткової частини державного бюджету над дохідною.

7. Профіцит бюджету – це перевищення доходів бюджету над його видатками.

8. Податко́ва полі́тика – це діяльність держави у сфері встановлення і стягнення податків.

9. Податки – це встановлені вищим органом законодавчої влади обов'язкові платежі, які сплачують фізичні та юридичні особи до бюджету у розмірах і у терміни, передбачених законодавством.

Тема реферату:

1. Місце України в ринковій економіці.

Державне регулювання ринкової економіки– це вплив держави на відтворювальні процеси в економіці за допомогою прямого інвестування, правових та економічних важелів з метою орієнтації господарських суб'єктів і окремих громадян на досягнення цілей і пріоритетів державної соціально-економічної політики.

Держава може виконувати свої функції впливу на економіку прямо (через фінансування розвитку державного сектора, науки, культури, освіти, соціального захисту населення) або непрямо (через систему правових та економічних регуляторів, надаючи їм можливість орієнтувати діяльність господарських суб'єктів і окремих громадян на досягнення цілей і пріоритетів соціально-економічної політики).

Стабілізація економіки – важлива функція держави, яка забезпечує повну зайнятість і стабільний рівень цін. Реалізується за допомогою проведення відповідної фіскальної і кредитно-грошової політики, спрямованої на боротьбу з інфляцією і безробіттям.

Методи і форми державного регулювання ринкової економіки:

Державне регулювання економіки – це система заходів законодавчого, виконавчого і контрольного характеру по стабілізації та пристосуванню економіки до умов, що змінюються.

Бюджетно-податкова політика – це "найдавніший" інструмент державного втручання у ринкову економіку.

Бюджет – грошове вираження збалансованого розпису доходів і видатків держави, адміністративно-територіальної одиниці (області, району, міста, села), підприємства, установи за певний період.

Бюджет – план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду.

Бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.

Бюджетний дефіцит – перевищення видаткової частини державного бюджету над дохідною.

Дефіцит бюджету – це сума, на яку рівень видатків бюджету перевищує рівень надходжень.

Причини виникнення дефіциту:

— спад виробництва;

— зниження ефективності функціонування окремих галузей;

— несвоєчасне проведення структурних змін в економіці або її технічного переоснащення;

— великі воєнні витрати;

— інші фактори, що впливають на соціально-економічне становище країни.

Профіцит бюджету – це перевищення доходів бюджету над його видатками. Законодавством передбачено, що профіцит затверджується з метою погашення основної суми боргу.

Податко́ва полі́тика – це діяльність держави у сфері встановлення і стягнення податків.

Податки – це встановлені вищим органом законодавчої влади обов'язкові платежі, які сплачують фізичні та юридичні особи до бюджету у розмірах і у терміни, передбачених законодавством.

Функції податків: фіскальна і стимулююча.

Грошово-кредитне регулювання – заходи Національного банку, спрямовані на зміну грошової маси в обігу, обсягу кредиту, рівня процентних ставок та інших показників, за допомогою яких держава набуває здатності впливати на економічну кон'юнктуру.

До основних методів грошово-кредитного регулювання економіки належить:

- зміна норми обов'язкових резервів комерційних банків, які зберігаються у Національному банку;

- купівля і продаж державних цінних паперів на відкритому ринку;

- зміна дисконтної ставки при наданні позички комерційним банкам.

Перевір себе!

1. Розкрийте місце держави в ринковій економіці.
2. Розкрийте суть основних понять: бюджет, податок, бюджетний дефіцит, профіцит бюджету, ДРЕ.
3. Дайте характеристику економічних методів державного регулювання ринкової економіки.

ОПОРНИЙ КОНСПЕКТ №13

Тема 9. Конкуренція і монополія.

План

1. Сутність та умови виникнення конкуренції.

2. Види конкуренції.

3. Форми та методи конкуренції.

4. Монополія, її зміст та класифікація.

Мета:

Навчальна: проаналізувати конкуренцію як основоположний атрибут ринкової економіки, визначити типи та методи конкуренції, дослідити рівні ринкової конкуренції.

Розвиваюча: розвивати навички економічного аналізу.

Виховна: формувати економічне мислення, виховувати почуття чесного економічного суперництва..

Міждисциплінарні зв’язки: соціологія, філософія, математика, політологія.

Література:

1. Воробйов С.М. Економіка. Довідник для старшокласника та абітурієнта Харків, 2005.

2. Мочерний С.В. Основи економічних знань. Київ, 2003.

3. Ніколенко Ю.В. Основи економічної теорії. Київ, 2003.

4. Орищак Я., Чвалюк В. Основи економіки. Тернопіль, 2008.

Основні положення та поняття:

1. Конкуренція – це дійовий стимул науково-технічного прогресу і впровадження його досягнень у виробництво.

2. Через механізм міжгалузевої конкуренції і вільного переливу капіталів формуються оптимальна для певної країни структура економіки і раціональне використання ресурсів.

3. Конкуренція між виробниками підпорядковує виробництво суспільним інтересам, забезпечує пріоритет покупця в економічному ланцюжку подавець-покупець.

4. Конкуренція між продавцями і покупцями зумовлює рух ринкової ціни до рівня рівноваги.

5. Монополія – ринок, на якому є лише один продавець.

Тема реферату:

1. Проблеми недобросовісної конкуренції.

Конкуренція — це суперництво між учасниками ринку за кращі умови ви­робництва, купівлі та продажу товарів і послуг.

Основне завдання конкуренції – завоювання ринку, перемога конкурентів, забезпечення одержання сталого прибутку.

Умови виникнення конкуренції:
1.	Наявність на ринку великої кількості виробників будь-якого конкурентного продукту або ресурсу.
2.	Свобода виробників щодо вибору господарської діяльності.
3.	Відповідність між попитом і пропозицією.
4.	Наявність ринку засобів виробництва.

Форми і моделі ринкової конкуренції

Монополія – ринок, на якому є лише один продавець. Серед причин, що зумовлюють існування монополії, найвагомішими є такі: Володіння основними видами сировини. Одна фірма може цілком контролювати постачання основного виду сировини для…

Перевір себе!

1. Вкажіть, чи правильне таке твердження: «В умовах досконалої конкуренції на ціну товару впливає співвідношення попиту і пропозиції, а не умови виробників».

2. Назвіть негативні наслідки панування монополій.

3. Охарактеризуйте особливості досконалої конкуренції.

4. Назвіть характерні риси ринку монополістичної конкуренції.

ОПОРНИЙ КОНСПЕКТ №14

Тема 10. Підприємництво.

План

1. Підприємець та підприємництво.

2. Функції підприємництва.

3. Види підприємницької діяльності.

4. Інтереси підприємців та суспільства.

Мета:

Навчальна: розібратися у понятті «підприємець», спираючись на характерні на нього риси, з’ясувати суть підприємництва та підприємницької діяльності, уміти наводити приклади основних видів підприємницької діяльності.

Розвиваюча: розвивати навички організації власної підприємницької діяльності, сформувати уявлення про значення власності для створення власної справи.

Виховна: здатність до ризику та економічний підхід до організації певного виду діяльності.

Міждисциплінарні зв’язки: соціологія, філософія, політологія.

Література:

1. Воробйов С.М. Економіка. Довідник для старшокласника та абітурієнта Харків, 2005.

2. Мочерний С.В. Основи економічних знань. Київ, 2003.

3. Ніколенко Ю.В. Основи економічної теорії. Київ, 2003.

4. Орищак Я., Чвалюк В. Основи економіки. Тернопіль, 2008.

Основні положення та поняття:

1. Підприємництво – організаційно-господарське новаторство на основі використання різноманітних можливостей для випуску нових або старих товарів новими методами, відкриття нових джерел сировини, ринків збуту, реорганізації виробництва тощо з метою отримання прибутків і самореалізації власної мети. Комплексно ця сутність розкривається у таких функціях: а) новаторська; б) організаційна; в) господарська; г) соціальна; д) особистісна.

2. Основними видами підприємницької діяльності є: а) виробниче підприємництво; г) фінансове підприємництво; г) страхове підприємництво.

3. Узгоджуючись з інтересами суспільства на певному етапі та за певних умов (зокрема, при виготовленні суспільних товарів і послуг з мінімальними витратами), інтереси підприємців вступають у конфлікт з ними при виготовленні неякісних товарів, завищенні цін, ухилянні від сплати податків, створенні фіктивних фінансових трастів, нелегальному вивозі капіталу за кордон, виготовленні та продажу товарів, які загрожують здоров’ю і життю населення, та ін.

Теми рефератів:

1. Основні напрямки розвитку підприємництва на сучасному етапі.
2. Проблеми розвитку малого бізнесу в Україні.
3. Формування і розвиток акціонерних товариств в Україні.

 

Уперше термін «підприємництво» увів на початку XVIII ст. відомий економіст Рішар Кантільон (1680-1734). Він характеризував самостійного підприємця (ремісника, фермера, купця) як індивідуального виробника і власника, діяльність якого пов'язана з певним господарським ризи­ком.

Підприємець – це енергійна, заповзятлива, ділова людина, котра постійно дбає про збільшення своїх прибут­ків і для цього готова йти на ризик.

Підприємництво – це безпосередня самостійна, систематична, на власний ризик діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг з метою отримання прибутку, яка здійснюється фізичними та юридичними особами, зареєстрованими як суб'єкти підприємницької діяльності у порядку, встановленому законодавством.

Функції, які виконує підприємець:

а) підприємець бере на себе ініціативу поєднання факторів виробництва у єдиний про­цес виробництва товарів і послуг з метою одержання прибутку;

б) підприємець є організатором виробництва і бере на себе відповідальність за результати діяльності;

в) підприємець – це новатор, який впроваджує на комерційній основі нові технології, нові форми організації виробництва;

г) підприємець не боїться ризику і свідомо йде на нього заради досягнення постав­леної мети. Він ризикує вкладеним капіталом, своїм часом, діловою репутацією.

Функції підприємництва:

1) новаторська – продукування нових ідей, створення нових товарів та ін.;

2) організаційна – впровадження нових форм та методів організації виробництва тощо;

3) господарська – ефективне використання різних ресурсів;

4) соціальна– сприяння реалізації соціальної мети суспільства;

5) особистісна – реалізація та розвиток потенціалу особистості.

Суб'єкти підприємницької діяльності

- юридичні особи всіх форм власності, встановлених Законом України "Про власність"; - об'єднання юридичних осіб, що здійснюють діяльність в Україні на умовах… Види підприємницької діяльності:

Перевір себе!

Визначте, до якого виду підприємницької діяльності належить дане виробництво:

1. Вчитель займався офіційно з учнем у надурочний час.

2. Ви обміняли долари на гривні в найближчому пункті обміну валюти.

3. Вам продали тістечко в кіоску.

4. Приватний нотаріус надав Вам платну консультацію.

5. Фермер продав вирощену продукцію сільськогосподарському кооперативу, який займається реалізацією сільськогосподарської продукції.

ОПОРНИЙ КОНСПЕКТ №15

Тема 10. Підприємство та його функції.

ПЛАН

1. Підприємство, функції підприємств.

2. Види та форми підприємств.

3. Організаційні форми підприємств.

4. Господарські товариства в Україні.

5. Некомерційні організації.

Мета:

Навчальна:визначити суть поняття «підприємство» та його головні ознаки і функції; пояснити особливості організаційних форм бізнесу, їхні переваги та недоліки.

Розвиваюча: вміти наводити приклади різних та організаційною формою підприємств, що функціонують на території рідного краю; вивчитися розрізняти підприємства за формою власності та характеризувати їхні переваги і недоліки.

Виховна: сформувати уявлення про значення власності для створення підприємства.

Міждисциплінарні зв’язки: соціологія, філософія, політологія, математика.

Література:

1. Воробйов С.М. Економіка. Довідник для старшокласника та абітурієнта Харків, 2005.

2. Мочерний С.В. Основи економічних знань. Київ, 2003.

3. Ніколенко Ю.В. Основи економічної теорії. Київ, 2003.

4. Орищак Я., Чвалюк В. Основи економіки. Тернопіль, 2008.

Основні положення та поняття:

1. Підприємство – це господарська організація, що перетворює вихідні ресурси на кінцевий продукт шляхом оптимального комбінування чинників виробництва. Вона керується метою отримання прибутку.

2. Підприємства класифікуються за такими критеріями: напрям діяльності. Асортимент продукції, форма власності. Найбільш поширені три види підприємства: одноосібні, партнерства, корпорації.

3. Найдинамічніше форма підприємства – малий бізнес. У ньому зберігається невмирущий дух підприємства, відсутній громіздкий бюрократичний апарат. Гнучкість і оперативність рішень, адаптація до регіональних ринків, сполучення професій – усе це зумовлює життєздатність малих форм підприємництва.

4. Підприємства повинні діяти на принципах господарського розрахунку, основними з яких є: а) отримання прибутку на основі створення необхідних суспільству товарів і послуг та підвищення ефективності виробництва; б) економічна відповідальність за невміле господарювання, неефективне використання ресурсів.

5. Основними функціями підприємств, що випливають із структури економічних відносин та різних аспектів власності, є: а) техніко-економічна; б) організаційно-економічна; в) функція реалізації відносин економічної власності; г) правова; д) соціальна; е) психологічна; є) національна.

Теми рефератів:

1. Особливості аграрної реформи в Україні.
2. Аграрний ринок України: організація та управління.
3. Сучасна аграрна політика України: проблеми становлення.

 

Підпри­ємство – це самостійний господарюючий статутний суб'єкт, який має право юридичної особи та здійснює виробничу, науково-дослідницьку і комерційну діяльність з метою одержання відповідного прибутку.

Функції підприємств:

1. Виробничо-технологічні функції, пов'язані з забезпеченням процесу виробництва
новітніми технологіями та їх використанням, раціоналізацією процесу виробництва.

2. Економічними функціями підприємства є:

 

• управління процесами виробництва та збуту товарів;

• укладання контрактів;

• наймання працівників;

• розподіл доходів;

• вивчення ринку.

3. Соціальні функції підприємства такі:

• поліпшення умов праці та відпочинку співробітників;

• створення сприятливого психологічного клімату в колективі;

• надання допомоги та пільг працівникам і членам їхніх сімей;

• благодійна діяльність.

4. Зовнішньоекономічні функції підприємство виконує за участі у міжнародному обміні товарів, спільному з іноземними партнерами виробництві, будівництві, науково-тех­нічному співробітництві.

Відповідно до форм власності підприємства бувають таких видів:

Індивідуальне підприємство – засноване на приватній власності фізичної особи та виключно на її праці.

Сімейнепідприємство – засноване на власності і праці громадян, що є членами однієї сім’ї які проживають разом і ведуть спільне господарство.

Приватне підприємство – засноване на власності однієї людини з правом найму робочої сили.

Колективне підприємство – засноване на власності трудового колективу підприємства.

Державне комунальне підприємство – засноване на власності місцевих органів влади.

Державне підприємство – засноване на загальнодержавній власності.

Спільнепідприємство – засноване на поєднанні майна різних власників, у тому числі з залученням іноземного капіталу.

Орендне підприємство – засноване на орендних відносинах, що передбачають передачу в оренду і повне відання колективу засобів виробництва та майна, що залишається у власності орендодавача.

Залежно від кількості працюючих та обсягу валового доходу від реалізації продукції за рік підприємства можуть бути віднесені до малих підприємств, середніх або великих підприємств.

Організаційні форми підприємств

- одноосібні фірми, де власником є одна людина або сім'я (одноосібне володіння є нестійкими формами бізнесу. «Життєвий цикл» такого підприємства – 3–5 років);

- партнерство (або товариство), коли власниками підприємства є двоє і більше людей (найпоширеніша форма такого бізнесу – товариства з обмеженою відповідальністю);

- корпорація, де власниками підприємства є численні власники акцій (найпоширеніша форма – акціонерні компанії, що формується шляхом злиття капіталів засновників, а також випуску цінних паперів та їх продажу).

Акція – вид цінних паперів, що являє собою свідоцтво про власність на визначену частку статутного (складеного) капіталу акціонерного товариства і надає її власнику (акціонеру) певні права, зокрема: право на участь в управлінні товариством, право на частину прибутку товариства у випадку його розподілу (дивіденд), а у випадку ліквідації — на частину залишкової вартості підприємства.

Господарські товариства в Україні

Товариством з обмеженою відповідальністю (ТОВ. Товариством з додатковою. Повне товариство.

Перевір себе!

1. Вкажіть, як розрізняють підприємства за формою власності.

2. Назвіть основні типи підприємств за кількістю працюючих.

3. Назвіть, які функції виконує підприємство в економіці.

ОПОРНИЙ КОНСПЕКТ №16

Тема 10. Витрати та прибутки підприємств.

ПЛАН

1. Витрати підприємств.

2. Підприємницькій дохід.

3. Приватизація підприємств.

4. Банкрутство підприємств.

Мета:

Навчальна:визначити суть понять «підприємницькій дохід», «приватизація підприємства», «санація підприємства» та їх головні ознаки і функції; пояснити особливості витрат підприємств, дати їм характеристику.

Розвиваюча: вміти визначати витрати підприємств за їх сутністю; вивчитися знаходити можливості виводу підприємства з фінансової кризи.

Виховна: сформувати уявлення про значення прибутковості для існування підприємства.

Міждисциплінарні зв’язки: соціологія, філософія, політологія, математика.

Література:

1. Воробйов С.М. Економіка. Довідник для старшокласника та абітурієнта Харків, 2005.

2. Мочерний С.В. Основи економічних знань. Київ, 2003.

3. Ніколенко Ю.В. Основи економічної теорії. Київ, 2003.

4. Орищак Я., Чвалюк В. Основи економіки. Тернопіль, 2008.

Основні положення та висновки:

1. Прибуток – це основний показник господарської діяльності підприємства. Джерелами формування прибутку є: прибуток від реалізації основної продукції; прибуток від іншої реалізації (продукція підсобного господарства, надання непромислових послуг); позареалізаційні прибутки (отримані на сплачені штрафи, пеня, орендні доходи, дивіденди на цінні папери тощо).

2. Серед витрат будь-якої фірми виділяють валові і середні, постійні і змінні та граничні.

3. Витрати виробництва показують загальний обсяг ре­сурсів, використаних для виробництва певного обсягу про­дукції.

4. Господарські витрати разом із нормальним прибутком становлять економічні витрати підприємства. Різниця між виручкою та економічними витратами називається еко­номічним прибутком

5. Приватизація – політика чи процес продажу або передачі державної чи суспільної власності (особливо націоналізованої промисловості) у руки приватних інвесторів.

6. Санація – це система не примусових та примусових заходів, спрямованих на збільшення протягом визначеного періоду обсягів капіталу до необхідного рівня з метою відновлення ліквідності, платоспроможності та усунення порушень, які спричинили збиткову діяльність підприємства, призвели до скрутного фінансового становища, а також для ліквідації інших наслідків цих порушень.

Тема реферату:

1. Витрати виробництва та шляхи зниження собівартості продукції.

 

Витрати підприємств поділяються: валові і середні, постійні і змінні та граничні.

Валові (загальні) витрати – це сума окремих витрат, необхідних для виробництва певної кількості товарів.

Середні витрати – це затрати на одиницю виробленого товару, що дорівнюють постійним витратам, поділеним на вироблену кількість товару.

Постійні витрати – це витрати, які підприємство має постійно, навіть тоді, коли виробництво припинене, і які існують незалежно від будь-яких змін обсягу виробництва. До постійних витрат належать: оплата приміщень, обладнання, охорони, управлінського та адміністративного апарату тощо.

Змінні витрати пов’язані з затратами на купівлю сировини і робочої сили і зростають разом зі зростанням обсягів виробництва. До них відносять оплату сировини, матеріалів, заробітну плату.

Валові витрати дорівнюють сумі постійних і змінних.

Граничні витрати – це ті, які додатково потрібні для виробництва додаткової, понад визначений обсяг, одиниці продукту.

Собівар­тість продукції – сума грошових витрат підприємства (фірми) на виробництво і збут одиниці продукції. Собівартість визначається як сума сукупних витрат, поділених на кількість виробленої продукції, тобто як се­редні витрати на одиницю продукції.

Прибуток – це основний показник діяльності підприємства Різниця між виторгом фірми та її витратами називається прибутком.

Різниця між виручкою та економічними витратами називається еко­номічним прибутком. Рентабельність ( від нім. Rentabel – прибутковість) – це відношення прибутку…

Перевір себе!

1. До яких витрат (постійних чи змінних) належать такі витрати підприємства:

а) сировина та матеріали;

б) амортизація обладнання;

в) зарплата найманих працівників;

г) плата за оренду складу;

д) платежі за опалення та освітлення цехів;

е) паливо та енергія для технічних цілей.

2. Визначте, які витрати належать до постійних, змінних, явних та неявних у випадку, коли ви є власником автомобіля.

1. Витрати на бензин.

2. Витрати на запчастини.

3. Витрати на обслуговування автомобіля.

4. Оренда гаражу.

5. Техогляд і страхування.

6. Штрафи ДАІ.

7. Здавання автомобіля в оренду може принести Вам дохід.

ОПОРНИЙ КОНСПЕКТ №17

Тема 11. Менеджмент в системі ринкових відносин.

ПЛАН

1. Поняття і цілі менеджменту.

2. Функції менеджменту.

3. Рівні менеджменту.

4. Особисті якості сучасного менеджера. Стилі керівництва.

Мета:

Навчальна: розібратися в різноманітності підходів до визначення менеджменту, сформулювати цілі менеджменту та пояснити їхню необхідність для діяльності організації, з’ясувати складові успіху організації.

Розвиваюча:підкреслити чітку логічну послідовність функцій менеджменту та показати їхній зміст на прикладах. зрозуміти причини існування рівнів управління і необхідність координування дій між ними.

Виховна: пояснити роль та найважливіші якості менеджера при управлінні людьми.

Міждисциплінарні зв’язки: політологія, історія, політекономія.

Література:

1. Воробйов С.М. Економіка. Довідник для старшокласника та абітурієнта Харків, 2005.

2. Економіка в таблицях і схемах (Г.О.Ковальчук, В.Г.Мельничука, В.О.Огнев’юка) – Х., 2009.

3. Мочерний С.В. Основи економічних знань. Київ, 2003.

4. Ніколенко Ю.В. Основи економічної теорії. Київ, 2003.

5. Орищак Я., Чвалюк В. Основи економіки. Тернопіль, 2008.

Основні положення та поняття:

1. Менеджмент – це система здійснення способів, методів, принципів управління, уміння спрямувати працю людей, їх знання, досвід, інтелект на досягнення певних цілей.

2. Сучасний менеджмент відрізняється високою адаптивністю до постійно змінюваних умов довкілля, сполученням стратегічного й поточного планування, розвиненою системою маркетингу.

3. Головна умова ефективності управління – високопрофесійні кадри в системі менеджменту. якості менеджера оцінюються за багатьма параметрами: здоров’я, інтелект, здібності, досвід, риси характеру, загальна і професійна культура тощо.

4. Головні принципи управління персоналом: повага до кожної людини в організації; сприятливий моральний клімат у колективі; надання самостійності та відповідальності персоналу в межах його компетентності; матеріальне і моральне стимулювання; ротація, підготовка і перепідготовка кадрів.

Теми рефератів:

1. Відмінності американського та японського менеджменту.
2. Становлення та розвиток сучасного менеджменту в Україні

 

Менеджмент (англ. manage – управляти) – це особливий вид діяльності, який забезпечує вплив на систему чи діяльність для досягнення певних цілей.

Менеджмент - це діяльність з координації роботи інших людей.

Поняття «менеджмент» тотожне з поняттям «управління».

Функції менеджменту:

- планування;

- організація;

- мотивація;

- контроль.

Планування є найважливішою з усіх управлінських функцій. Це сукупність методів, засобів, дій, що забезпечують спрямованість зусиль всього колективу на досягнення спільної мети.

Організація - це процес створення структури підприємства, яка дає можливість людям ефективно співпрацювати для досягнення цілей організації.

Види структур управління:

Лінійна організаційна структура управління– це коли накази передаються безпосередньо від керівника до підлеглого і далі до інших підлеглих.

Передача повноважень від менеджера ке­рівникам підрозділів називається делегуванням повноважень.

Функціональна організаційна структура управління – це коли накази делегуються керівником вищого рівня управління, який керує певною функцією менеджменту, керівнику нижчого рівня, який керує аналогічною функцією.

Лінійно-функціональна структура управління. За такої структури управління всю повноту влади бере на себе лінійний керівник, що очолює визначений колектив.

Лінійно-штабна структура керування має аналогічні характеристики. Вона теж побудована за принципом функціонального поділу управлінської праці, що використовується в штабних службах різних підрозділів.

Мотивація – це процес спонукання до діяльності для досягнення спільної мети орга­нізації. Менеджер повинен зацікавити кожного виконавця в необхідності й доцільності плідної праці.

Очікування – це оцінка людиною ймовірності певних подій.

Контроль – це перевірка відповідності фактичного стану речей до визначеної мети.

Роз­різняють попередній, поточний і завершальний контроль.

Суть контролю – в перевірці відповідності між наявним і передбачуваним планом станом роботи на підприємстві.

Рівні менеджменту:стратегічний та оперативний.

Стратегічний рівень: менеджер визначає мету, завдання і основні напрями діяльності підприємства на тривалий період, а також засоби і методи досягнення поставленої мети.

Оперативний рівень – конкретизуються дії працівників протягом певного періоду; визначаються окремі цілі підприємства і люди, відповідальні за їх реалізацію.

Якості менеджера:

1. Вміння реалізувати індивідуальний підхід до працівників;

2. Комунікабельність (уміння спілкуватись).

3. Інтелект (високі розумові здібності).

4. Здатність навчати і навчатись.

5. Вимогливість.

6. Здатність до виваженого ризику.

Стиль керівництва – це звична манера поведінки керівника щодо підлеглих.
Основні стилі керівництва:

Перевір себе!

1. З яких основних елементів складається процес управ­ління і які його основні функції та принципи?

2. Які існують основні форми управління? Яка з них
найбільш раціональна?

3. Розкажіть про основні методи та вимоги до управління.

4. Охарактеризуйте основні ланки менеджерів.

Питання до теми:

1. Дайте визначення поняттю “стилі управління”.

2. Що таке автократичний стиль управління та які позитивні і негативні риси поведінки керівника-автократа?

3. Що таке демократичний стиль управління та які позитивні риси поведінки керівника-демократа?

4. Що таке ліберальний стиль управління та які позитивні і негативні риси поведінки керівника-ліберала?

 

 

ОПОРНИЙ КОНСПЕКТ №18

Тема 12. Маркетинг в системі ринкових відносин.

ПЛАН

1. Зміст і основні принципи маркетингу.

2. Основні функції маркетингу.

3. Складові маркетингу: продукт, продажна ціна, просування, позиція.

Мета:

Навчальна: визначити сутність маркетингу та його основні цілі, з’ясувати складові маркетингу та пояснити їхній зміст, охарактеризувати маркетингову діяльність та пояснити її значення для підприємства і ринку, охарактеризувати маркетингову діяльність та пояснити її значення для підприємства і ринку.

Розвиваюча:навчитися відрізняти мікро- та макросередовище підприємства, сформувати уявлення про систему розподілу товару.

Виховна: наводити приклади основних видів та форм стимулювання збуту товару, виховувати чесність, почуття міри у рекламуванні будь-чого.

Міждисциплінарні зв’язки: політологія, історія, політекономія.

Література:

1. Воробйов С.М. Економіка. Довідник для старшокласника та абітурієнта Харків, 2005.

2. Економіка в таблицях і схемах (Г.О.Ковальчук, В.Г.Мельничука, В.О.Огнев’юка) – Х., 2009.

3. Мочерний С.В. Основи економічних знань. Київ, 2003.

4. Ніколенко Ю.В. Основи економічної теорії. Київ, 2003.

5. Орищак Я., Чвалюк В. Основи економіки. Тернопіль, 2008.

Основні положення та поняття:

1. Маркетинг – це вид господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреб людей до допомогою обміну. Основний принцип маркетингу – орієнтація фірми на реальні вимоги та побажання споживачів.

2. Основні напрями маркетингової діяльності: комплексне дослідження ринку – його ємкості, стану, динаміки споживчого попиту тощо; науково-дослідна діяльність – розробка конкурентоспроможних товарів, орієнтованих на різні сегменти ринку; розробки цінової стратегії, здійснення збутової та комунікаційної політики; контроль маркетингової діяльності.

3. Найважливіша складова маркетингу – реклама з метою збільшення обсягу продажів підприємством. Вона інформує потенційних покупців про якості товарів та послуг, їхні позитивні відмінності від продукції конкурентів.

4. Цінова стратегія – один з головних чинників, що забезпечує збут. Слід враховувати реакцію споживачів, учасників каналів збуту, конкурентів, уряду, нарешті, витрата фірми. Цінову стратегію диктує конкретна мета фірми – зростання обсягу виробництва, максимізація прибутку, утримання позицій на ринку тощо.

Використовуються ціни престижні та ціни проникнення.

Теми рефератів:

1. Суть і призначення багаторівневого маркетингу.
2. Реклама: суть, види та значення.
3. Етапи життєвого циклу товару.

Маркетинг – явище ХХ ст. Походить від анг. слова market – ринок, що дослівно перекладається "ринкознавство" і означає діяльність у сфері ринку.

Отже: маркетинг – це діяльність, спрямована на вивчення потреб споживачів та їх найкраще задоволення.

Або: маркетинг – це управління процесом просування товарів до споживача.

Основні функції маркетингу

Комплексне дослідження ринку.

Маркетингові дослідження – це дослідження, які дозволяють збирати, обробляти певну інформацію.

Маркетингові дослідження поділяються:

- кабінетні;

- польові;

- первинні;

- вторинні.

Сегментація ринку – це поділ його на частини з урахуванням певних особливостей спо­живачів, які однаково реагують на однакові товари.

2. Аналіз виробничо-збутових можливостей підприємства.

Розробка маркетингової стратегії і програми.

Стратегія маркетингу – плани реалізації маркетингових цілей.

Здійснення товарної політики.

Життєвий цикл – послідовність стадій, які проходить товар у своєму "ринковому житті".

5. Здійснення цінової політики – це визначення цінової поведінки фірм на ринку в розрахунку на перспективу і на короткий термін часу для кожної групи і кожного виду товарів.

Вивчення конкурентів.

7. Здійснення збутової політики припускає планування і формування каналів збуту товарів прямим або непрямим методом.

8. Комунікаційна політика – це планування і здійснення комплексу заходів, спря­мованих на просування товару на ринок.

Реклама – це планування і здійснення комплексу заходів, спрямованих на просування товару на ринок.

У залежності від цілей реклама поділяється на:

а) інформативну;

б) переконуючу;

в) нагадуючу.

Функціями реклами є стимулювання попиту і створення привабливого іміджу фірми.

Маркетинговий контроль.

Складові маркетингу

Маркетинг можна визначити як систему, яку утворюють так звані "4P".

 

Продукт – товар певної якості та властивостей здатних задовольнити особливі потреби споживачів.

Продажна ціна – загальна вартість товару, яка складається з усіх витрат, необхідних для виробництва і реалізації його на ринку (в тому числі податків), та відповідного розміру прибутку, необхідного для розширення та оновлення виробництва, впровадження новітніх технологій та науково-технічного прогресу, стимулювання праці робітників тощо.

Просування – всі можливі заходи, пов’язані з інформуванням або переконанням споживача у доцільності придбання цього товару.

Позиція – знаходження товару в необхідний час у потрібному місці.

Перевір себе!

1. У чому полягає сутність маркетингу і які його основні види?

2. Назвіть основні принципи маркетингу.

ОПОРНИЙ КОНСПЕКТ №19

Тема 13. Фінансово-кредитна система та її організація.

План

1. Суть і функції фінансів.

2. Суть. Фоми і функції кредиту.

3. Становлення і розвиток банківської системи.

4. Редитно-фінансові інститути.

Мета:

Навчальна: визначити сутність фінансово-кредитної системи, з’ясувати суть та форми кредиту, встановити роль банків в становленні фінансово-кредитної системи.

Розвиваюча:розвивати навички економічного аналізу, вміння визначати сутність економічних понять, встановлювати взаємозв’язки між економічними інституціями.

Виховна: виховувати національну самосвідомість, відповідальність, доброзичливість.

Міждисциплінарні зв’язки: політологія, історія, політекономія.

Література:

1. Воробйов С.М. Економіка. Довідник для старшокласника та абітурієнта Харків, 2005.

2. Економіка в таблицях і схемах (Г.О.Ковальчук, В.Г.Мельничука, В.О.Огнев’юка) – Х., 2009.

3. Мочерний С.В. Основи економічних знань. Київ, 2003.

4. Ніколенко Ю.В. Основи економічної теорії. Київ, 2003.

5. Орищак Я., Чвалюк В. Основи економіки. Тернопіль, 2008.

Основні положення та поняття:

1. Фінанси – це система відносин з приводу розподілу й використання фондів грошових коштів (фінансових ресурсів).

2. Емісія – вливання грошових коштів у грошовий потік (оборот). Здебільшого використовується при фінансуванні (інвестуванні) підприємства.

3. Кредит (від лат. "creditum" – позика, борг, "credere" – вірю) – як економічна категорія виражає відносини між людьми з приводу позики грошей на умовах обов'язкового повернення їх у певний строк з оплатою у вигляді відсотка.

4. Кредитна система – це сукупність кредитних відносин та інститутів, які реалізують ці відносини.

6. Пенсійні фонди – це спеціалізовані фінансові установи, основним завданням яких є збирання і акумуляція грошових коштів, призначених для пенсійного забезпечення громадян після досягнення ними певного віку.

7. Інвестиційні фонди – це особливий вид фінансово-кредитних установ, що забезпечують посередництво в інвестиційному процесі.

8. Лізингові компанії – це кредитно-фінансові формування, які займаються купівлею устаткування, машин, транспортних засобів, споруд виробничого призначення, які дорого коштують та надають їх в оренду з правом наступного викупу.

9. Фінансові компанії – це кредитно-фінансові установи, які спеціалізуються на кредитуванні продажу споживчих товарів з відстроченням платежу.

10. Ломбарди – кредитні установи, що надають грошову позику під заставу рухомого майна цінних речей.

Теми рефератів:

1. Система державних фінансів України.
2. Операції ощадного банку України.

Фінанси (від фр. "finance", лат. "financia" – готівка, дохід) – завершення розрахунків (платежів) в грошових відносинах між населенням і державою.

Фінанси охоплюють широкий спектр податкових платежів населення, позики, лотереї, вклади в банки тимчасово вільних грошей.

Фінанси – це система відносин з приводу розподілу й використання фондів грошових коштів (фінансових ресурсів).

Основними суб'єктами фінансових відносин є: держава, державні органи управління, підприємства, установи, громадські організації й населення країни.

Фінанси – це система економічних відносин між державою, юридичними та фізичними особами щодо акумуляції та використання грошових засобів на основі розподілу й перерозподілу валового внутрішнього продукту (ВВП) і національного доходу.

Фінанси – це "кровоносна система" будь-якої економіки.

Фінансова система поділяється на: державні фінанси; фінанси підприємств і організацій; фінанси населення.

Державні фінанси – це система фондів грошових ресурсів, зосереджених у руках держави й призначених для забезпечення виконання властивих їй функцій та сукупність форм і методів, за допомогою яких ці функції реалізуються.

Фінанси підприємств і організацій– це грошові ресурси, що забезпечують процес формування і використання доходів первинної виробничої структури, регулюють розподільчі відносини на рівні мікроекономіки.

Фінанси населення – це грошові фонди, що формуються у жителів країни з доходів, отриманих від трудової, господарської та іншої діяльності, або із спадщини.

Функції фінансів:

- регулююча;

- розподільча;

- контрольна.

Кредит (від лат. "creditum" – позика, борг, "credere" – вірю) – економічна категорія виражає відносини між людьми з приводу позики грошей на умовах обов'язкового повернення їх у певний строк з оплатою у вигляді відсотка.

Найкраще суть кредиту проявляється у принципах кредитування, яких є п'ять:

I.Поворотність кредиту витікає з самої суті позичкового капіталу.

II.Платність. За отримання грошей у позику необхідно платити позичковий відсоток.

III.Цільовий характер кредиту. Банк ніколи не видає кредит, якщо не знає на що будуть витрачені гроші.

IV.Строковість. Кредити видаються на конкретні строки, після закінчення яких вони мають бути повернені.

V.Матеріальна забезпеченість кредиту. Сума кредиту не може перевищувати вартість майна позичальника.

Структура кредитної системи:

a)центральний (національний) банк, який здійснює керівництво всією кредитною системою країни;

б)комерційні банки, які становлять "арматуру" кредитної системи й здійснюють різні фінансові операції;

в)спеціальні кредитно-фінансові інститути, до яких належать:

* інвестиційні компанії, фінансові корпорації, будівельні об'єднання, фондові біржі. Їхня діяльність має допоміжний характер, доповнюючи операції комерційних банків;

* страхові компанії, які отримують внески від тих, хто страхує своє майно, життя, й виплачують страхові відшкодування у випадках аварій, пожеж тощо;

* ощадні установи: ощадні банки; позичково-ощадні асоціації й кредитні союзи, що використовують позичковий капітал для кредитування житлового будівництва та інших цілей;

* пенсійні фонди, які володіють значним капіталом і фінансують великі промислові компанії шляхом купівлі акцій та облігацій;

* особливе місце в кредитній системі займають фондові біржі, головною метою яких є забезпечення ефективного ринку для продажу й купівлі цінних паперів, створення капіталу для промисловості.

Форми кредиту:

I. Комерційний кредит.

II. Банківський кредит.

III. Державний кредит.

IV. Споживчий кредит.

V. Міжнародний кредит.

VI. Іпотечний кредит.

VII. Міжгосподарський кредит.

Кредитна система – це сукупність кредитних відносин та інститутів, які реалізують ці відносини.

Емісія – вливання грошових коштів у грошовий потік (оборот). Здебільшого використовується при фінансуванні (інвестуванні) підприємства. Державою використовується у разі недостачі грошових коштів в національному обороті або при заміні старої валюти.

Кредитно-фінансові інститути:

Пенсійні фонди– це спеціалізовані фінансові установи, основним завданням яких є збирання і акумуляція грошових коштів, призначених для пенсійного забезпечення громадян після досягнення ними певного віку.

Інвестиційні фонди – це особливий вид фінансово-кредитних установ, що забезпечують посередництво в інвестиційному процесі. Випускаючи власні цінні папери, вони акумулюють грошові кошти приватних інвесторів (переважно населення) та вкладають їх в акції й облігації різних підприємств.

Лізингові компанії – це кредитно-фінансові формування, які займаються купівлею устаткування, машин, транспортних засобів, споруд виробничого призначення, які дорого коштують та надають їх в оренду з правом наступного викупу. Для придбання машин і устаткування лізингові компанії використовують власні та позичкові кошти. Лізинг забезпечує підприємствам можливість одержати необхідне устаткування без значних разових витрат грошових коштів, неминучих при звичайній купівлі.

Фінансові компанії – це кредитно-фінансові установи, які спеціалізуються на кредитуванні продажу споживчих товарів з відстроченням платежу. Ресурси фінансових компаній формуються за рахунок випуску власних боргових зобов'язань – облігацій або векселів, а також отримання короткострокових кредитів від комерційних банків.

Ломбарди – кредитні установи, що надають грошову позику під заставу рухомого майна цінних речей.

Перевір себе!

1. Що включає в себе поняття кредит і які причини кредитування?

2. Що таке кредитна система і яка її структура?

3. Які основні форми кредиту?

4. Які функції виконує Національний банк України?

5. Яка роль і функції комерційних банків у сучасній кредитній системі?

6. Охарактеризуйте види банківських операцій.

7. Назвіть основні спеціалізовані кредитно-фінансові інститути.

8. Що таке фінанси і які функції вони виконують?

9. Назвіть структуру фінансової системи.

 

ОПОРНИЙ КОНСПЕКТ №20

Тема 13. Міжнародна торгівля, валютні відносини, рух капіталів між країнами.

План.

1. Поняття світового господарства і закономірності його розвитку.

2. Міжнародний поділ паці та світовий ринок.

3. Міжнародна торгівля.

4. Зміст міжнародних валютних відносин.

5. Міжнародний рух капіталу.

Мета:

Навчальна: визначити сутність світового господарства, з’ясувати взаємозв’язки між членами, світового господарства, суть міжнародних економічних відносин, місце і роль України у світовому економічному співтоваристві.

Розвиваюча:розвивати навички економічного аналізу, вміння визначати сутність економічних понять.

Виховна: виховувати національну самосвідомість, почуття патріотизму, вболівання за долю держави як повноправного економічного партнера..

Міждисциплінарні зв’язки: політологія, історія, політекономія.

Література:

1. Воробйов С.М. Економіка. Довідник для старшокласника та абітурієнта Харків, 2005.

2. Економіка в таблицях і схемах (Г.О.Ковальчук, В.Г.Мельничука, В.О.Огнев’юка) – Х., 2009.

3. Мочерний С.В. Основи економічних знань. Київ, 2003.

4. Ніколенко Ю.В. Основи економічної теорії. Київ, 2003.

5. Орищак Я., Чвалюк В. Основи економіки. Тернопіль, 2008.

Основні терміни та поняття: Світове господарство. Світові гроші. Національна валюта. Іноземна валюта. Вільно конвертована валюта (ВКВ). Резервна валюта. Колективна валюта. Спеціальні права запозичення (SDR). Міжнародна валютна система. Національна валютна система. Валютний ринок. Валютний (обмінний) курс. Валютне котирування. Курс купівлі. Курс продажу. Маржа. Номінальний валютний кус. Реальний обмінний курс. Паритет купівельної спроможності. Попит на валюту. Пропозиція валюти. Рівновага валютного ринку. Рівноважний валютний курс. Гнучкий (плаваючий) обмінний курс. Фінансовий курс валюти. Девальвація. Ревальвація. Система золотого стандарту. Бреттон-Вудська валютна система. Ямайська валютна система. Міжнародний валютний фонд (МВФ). Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР). Банк міжнародних розрахунків (МБР). Європейський центральний банк (ЄЦБ).

Основні положення:

1. З часу виникнення світового господарства чисельність країн, які входять до нього. Постійно зростає. Так, лише з початку 90-х років ХХ ст. Їх кількість збільшилась на 30 держав, а до 100-річчя ООН, згідно з прогнозами науковців, до неї ввійдуть приблизно 100 нових держав. Світове господарство – сукупність національних господарств та економічних (в тому числі організаційно-економічних, техніко-економічних і виробничих) відносин між ними. Розвиток таких відносин зумовлений комплексом об’єктивних чинників.

2. Матеріальною основою світового господарства є міжнародний поділ праці. Це інтернаціональна форма суспільного поділу праці, що базується на спеціалізації та кооперації країн у виробництві товарів і послуг, якими вони обмінюються шляхом міжнародної торгівлі. Основними елементами міжнародного поділу праці є міжнародна спеціалізація і міжнародна кооперація виробництва і праці. А формами – загальна, часткова та одинична. Одинична Фома міжнародного поділу праці існує у вигляді подетальної та поопераційної спеціалізації.

3. У процесі розвитку міжнародного поділу праці сформувався світовий ринок, який є сукупністю взаємодіючих національних ринків окремих країн, пов’язаних між собою стійкими товарно-грошовими відносинами.

4. Найрозвинутішою формою міжнародної економічної інтеграції є Європейський Союз у складі 15 країн Західної Європи, який за понад 40 років свого існування пройшов шлях від створення спільного ринку товарів, робочої сили і капіталів до єдиної конфедеративної держави з елементами федеративного устрою.

5. Міжнародна валютно-фінансова система – це закріплена у міжнародних угодах форма організації валютно-фінансових відносин, функціонуючих самостійно чи обслуговуючих міжнародний рух товарів і факторів виробництва.

6. Сукупність економічних відносин, пов’язаних із функціонуванням грошей як світових, формують міжнародні валютні відносини.

7. Розгалужена система механізмів, функціонування яких покликане забезпечити купівлю і продаж національних грошових одиниць та іноземних валют з метою використання їх для обслуговування міжнародних платежів складає світовий валютний ринок.

Теми рефератів:

1. Міграція робочої сили.
2. Суть, цілі та етапи розвитку спільних підприємств.

Світове господарство – це багатогалузева глобальна економіка, яка зв’язує національні господарства в єдину систему обміном результатами економічної діяльності, міжнародним поділом праці.

Міжнародний поділ праці (МПП) являє собою спеціалізацію окремих країн на виробництві тієї чи іншої продукції, послуг у межах світового господарства.

Міжнародний ринок – це сукупність націо­нальних ринків, які безпосередньо пов'язані із закордонними ринками.

Інтернаціоналізація виробницт­ва – тісне зближення господарств країн.

Міжнародна торгівля – це сфера товарно-грошових відносин, що пред­ставляє собою сукупність зовнішніх торгівель всіх країн світу.

Міжнародна торгівля складається з 2-х зустрічних потоків: експорту та імпорту товарів і характеризується торговельним балансом, торговельним сальдо та торговельним оборотом.

Експортом називається вивіз това­ру з країни та реалізація його на зовнішньому ринку. Імпорт, навпаки, означає ввезення товару в країну і реалізацію його на внутрішньому ринкові.

Торговельний баланс являє собою співвідношення коштів, отриманих упродовж року за експорт, і коштів, сплачених за імпорт.

Різниця між доходами від експорту та витратами на імпорт утворює експортно-імпортне сальдо.

Торговельний оборот – це сума обсягів експорту та імпорту у вартісному вигляді.

Протекціонізм — це зовнішньоекономічна політика держави, спрямована на захист вітчизняних виробників товарів від конкуренції з боку інозем­них фірм.

Лібералізм – це зовнішньоекономічна політика, за якої митні органи виконують тільки реєстраційні функції, не вводячи жодних обмежень у торгівлі.

Інструментами регулювання міжнародної торгівлі є тарифні (ті, що засно­вані на використанні митного тарифу) та нетарифні (всі інші) методи.

Тарифні методи:

Митні збори – це кошти, які збираються на кордоні з власника товару, що ввозиться в країну для продажу.

Митні тарифи – це списки товарів, що підлягають митному збору. В митному тарифі товари відповідно згруповані і для кожного вказується конкретна величина збору.

Специфічним економічним засобом регулювання торгівлі є імпортні депозити. При цьому імпортер вносить в банк на певний термін суму, що дорівнює вартості всього або частини товару.

Нетарифні методи:

Імпортні квоти – це кількісне обме­ження ввезення (імпорту) того чи іншого товару.

Експортні квоти – це кількісне обме­ження вивезення (експорту) того чи іншого товару, встановлюється з метою уникнення дефіциту вітчизняних товарів на внут­рішньому ринку.

Система ліцензування – необхідний дозвіл на експорт/імпорт, добровільні обмеження, коли країни самі обмежують експорт в інші краї­ни.

Ембарго — заборона ввезення в країну чи вивезення з неї золота, іноземної валюти, деяких видів товарів (наприклад, зброї). У воєнний час виступає як форма економічної блокади, у мирний - як засіб фінансового тиску на інші країни.

Демпінг – штучне зниження ціни нижче собівартості продукції або вітчизняних цін. Демпінг проводитися з метою усунення дрібних конкурентів.

Важливу роль у регулюванні міжнародної торгівлі, в усуненні перешкод для її розвитку та лібералізації відіграють міжнародні економічні організації. Одна з них COT (Світова Організація Торгівлі). З 2009 року Україна є членом цієї організації. На сьогодні COT охоплює 94% світової торгівлі.

Валюта (від іт. Valuta – ціна, вартість) – загальна назва грошових одиниць різних країн, обов’язкових для приймання як плату за будь-які товари, послуги та роботи, що купуються на території відповідної країни.

Види валют:

· Національна валюта – законний платіжний засіб на території країни, що її випускає.

· Іноземна валюта – платіжний засіб інших країн, що законно чи незаконно використовується на території даної країни.

· Резервна валюта – валюти, в яких країни тримають свої ліквідні міжнародні активи, що використовуються для покриття від’ємного сальдо платіжного балансу.

· Валюта, що вільно використовується – активно продається і купується на головних валютних ринках: долар США, євро, англійський фунт стерлінгів, японська єна.

· Тверда валюта – характеризується стабільним валютним курсом, зміни якого пов’язані головним чином із фундаментальними макроекономічними закономірностями.

· Вільно конвертована валюта – валюта, що може легально обмінюватись на іноземні валюти без прямого втручання держави в процес обміну.

· SDR – (спеціальні права запозичення) – міжнародні активи (резервні платіжні засоби) у вигляді кредитованих записів на спеціальних рахунках МВФ, складених пропорційно до квот країн – учасниць.

Валютні курси – це пропорції обміну валют.

Валютний курс – це ціна валюти однієї країни, виражена у грошових одиницях іншої.

Види валютних курсів

Фіксінг – процедура визначення та реєстрації міжбанківського курсу шляхом послідовного співвідношення обсягу попиту та пропозиції по кожній валюті,… Спот-курс – курс, за яким обмінюються валюти протягом періоду, що не перевищує… Форвардний курс – погоджений курс, за яким обмінюються валюти у визначений момент у майбутньому, через три дні та…

Перевір себе!

1. У чому полягає сутність сучасного світового господарства?

2. Що означає інтернаціоналізація господарського життя та інтернаціоналізація виробництва?

3. Розкрийте сутність міжнародного поділу праці.

4. Охарактеризуйте діяльність транснаціональних корпорацій.

5. Які найважливіші закономірності розвитку світової торгівлі?

6. Що означає міжнародний рух капіталу, та які його основні закономірності?

7. У чому полягає сутність світової валютної системи?

8. Що означає валютний ринок і валютний курс?

9. Як здійснюється регулювання міжнародних валютних від­носин?

 

Словник економічних термінів

А

· Агент - фізична або юридична особа, яка здійснює певні операції за дорученням іншої особи, за її рахунок і від її імені.

· Аграрні відносини - особливий вид економічних відносин між членами суспільства, господарствами, державою з приводу володіння та використання землі й привласнення інших об'єктів власності, а також виробництва, розподілу, обміну, споживання сільськогосподарської продукції.

· Активний торговельний баланс - торговельний баланс, що характеризується перевищенням вивозу товарів із країни над ввезенням до неї.

· Активні операції банків - операції, за допомогою яких банки розміщують грошові кошти (купівля цінних паперів, видача позик), які вони мають.

· Акциз - вид непрямого податку, що включається в ціну товару чи послуги.

· Акціонерне товариство - основна організаційна форма великого підприємства. Має статутний фонд, поділений на певну кількість акцій рівної номінальної вартості. Найвищий орган - загальні збори акціонерів. Особи, які купили акції, стають пайовиками акціонерного товариства і мають право на доход від його діяльності.

· Акція - цінний папір, який засвідчує право власності на частку в капіталі акціонерного товариства й дає право на участь у його прибутках та в управлінні підприємством.

· Амортизаційні відрахування- відрахування частини вартості основних фондів для покриття їх зношення.

· Амортизація - поступове зношення основних фондів (устаткування, споруди тощо) і перенесення їхньої вартості у міру зношення на створюваний продукт.

· Антиінфляційна політика - комплекс взаємопов'язаних заходів і важелів держави й центрального банку країни з метою запобігання високим темпам інфляції та управління нею на незагрозливому для стабільності економічної системи рівні.

· Антимонопольне законодавство - сукупність законодавчих та нормативних актів у країнах з ринковою економікою, що обмежують монополістичну діяльність і створюють можливість для покупця більш широкого вибору потрібних йому товарів.

· Асоціація - об'єднання, союз організацій або осіб для досягнення певних цілей. Асоціації не мають права втручатися у виробничу та комерційну діяльність будь-якого з її учасників. Асоціація є юридичною особою, може мати самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки, печатку зі своїм найменуванням.

· Аудит - перевірка (ревізія) бухгалтерської звітності підприємства кваліфікованими спеціалістами (аудиторами) на предмет її відповідності встановленим правилам і стандартам.

· Аудитор - незалежний ревізор, фінансовий контролер.

· Аукціон - різновид періодичних відкритих публічних торгів, де продаються товари відповідної номенклатури.

Б

· Банк - кредитно-фінансова установа, яка залучає й нагромаджує вільні грошові кошти підприємств та організацій, населення (пасивні операції), а також здійснює емісію грошей (випуск їх в обіг), випуск цінних паперів, кредитування економіки й населення, надання різноманітних позик на умовах платності, зворотності й терміновості (активні операції).

· Банківський кредит - кредит, що надається банками функціонуючим підприємцям та іншим позичальникам у вигляді грошових позик.

· Банкнота - банківський білет; грошові знаки, що випускаються в обіг центральними емісійними банками держав як засіб грошового обігу й платежу; основний вид паперових грошей.

· Банкрутство - неспроможність боржника (підприємства, фірми, банку, іншої організації) оплатити свої боргові зобов язання.

· Бартер - прямий, не опосередкований грошима обмін товарами або послугами.

· Безготівкові розрахунки - розрахунки, які здійснюються шляхом перерахування сум із рахунку платника на рахунок отримувача або шляхом взаємного заліку сум без участі готівки.

· Бізнес - економічна діяльність з метою отримання прибутку.

· Бізнес-план - короткий виклад цілей і шляхів діяльності фірми, обґрунтування доцільності капіталовкладень для залучення інвесторів та кредиторів.

· Біржа - це установа, де здійснюється купівля-продаж масових товарів (товарна біржа), цінних паперів (фондова біржа), валюти (валютна біржа), робочої сили (біржа праці).

· Брокер - посередник при укладанні угод між продавцями й покупцями товарів, цінних паперів, валют, тощо; діє за дорученням і за рахунок клієнтів, отримуючи від них комісійні.

· Бюджет державний - грошове вираження збалансованого кошторису державних доходів і витрат на певний період часу за джерелами надходжень й основними каналами витрат.

· Бюджетний дефіцит - сума, що перевищує державні витрати над державними доходами.

В

· Валова продукція - показник, що характеризує обсяг продукції, виробленої в тій чи іншій галузі у вартісному (грошовому) вираженні.

· Валовий внутрішній продукт - узагальнюючий економічний показник, виражає сукупну вартість кінцевих товарів і послуг, створених у середині країни, в ринкових цінах.

· Валовий дохід - виражений у грошовій формі сумарний річний дохід підприємства (фірми), отриманий у результаті виробництва і продажі продукції та послуг.

· Валовий національний продукт - узагальнюючий макроекономічний показник соціально-економічного розвитку, визначається як вартість усіх товарів і послуг, вироблених у країні за рік.

· Валюта - грошова одиниця країни, яка перебуває в обігу. Застосовується як:
1) грошова одиниця даної країни та її тип;
2) грошові знаки іноземних держав, які використовуються в міжнародних розрахунках (іноземна валюта).

· Валютне котирування - встановлення курсів іноземних валют відповідно до діючих законодавчих норм та існуючої практики.

· Валютний курс - ціна грошової одиниці однієї країни, вираженої в грошових одиницях іншої країни.

· Валютний паритет - законодавчо встановлене співвідношення між двома валютами, що становить основу валютного курсу.

· Валютний ринок - система економічних та організаційних відносин стосовно операцій купівлі-продажу іноземних валют і платіжних документів в іноземних валютах.

· Валютні резерви - централізовані запаси золота й іноземної валюти, що зберігаються у центральних банках.

· Вартість - економічна категорія, що виражає уречевлену в товарі суспільну працю, відносини між товаровиробниками.

· Вартість грошей - кількість товарів та послуг, які можна обміняти на одиницю грошей; купівельна спроможність одиниці грошей.

· Вексель - офіційне боргове зобов язання певної форми, що надає його власнику право вимагати сплати боржником зазначеної у векселі суми у встановлений строк.

· Виробництво - процес створення матеріальних і нематеріальних благ, необхідних для існування й розвитку людини.

· Відсоток - плата за кредит, ціна за користування позиченими коштами.

· Вільний ринок - ринок, заснований на економічній відособленості юридично вільних товаровиробників, тримається на системі вільного підприємництва.

· Вклад - грошова сума, внесена в ощадний банк на збереження на певних умовах.

· Власність - категорія, що означає володіння, користування й розпорядження майном; система економічних відносин з приводу володіння, користування й розпорядження майном.

Г

· Гіперінфляція - стрімке зростання товарних цін і грошової маси в обігу, що веде до різкого знецінення грошової одиниці, розладу платіжного обороту й порушення нормальних господарських зв язків.

· Готівка - монети і паперові гроші.

· Гроші - особливий товар, який виконує роль загального еквівалента; благо, благо, що має найвищий ступінь ліквідності.

· Грошова маса - сукупний обсяг купівельних і платіжних засобів, що обслуговують господарський оборот і належать приватним особам, підприємствам і державі.

· Грошова одиниця - встановлений у законодавчому порядку грошовий знак, один із елементів грошової системи, що слугує для вимірювання і вираження цін усіх товарів.

· Грошова система - форма організації грошового обігу, яка історично склалась в певній країні й законодавчо закріплена державою.

· Грошовий обіг - рух грошей у готівковій і безготівковій формах, який обслуговує реалізацію товарів і нетоварні платежі в господарстві.

Д

· Демонополізація - усунення державної або іншої монополії, що диктує свої умови ринку.

· Демпінг - продаж товарів на ринках інших країн за цінами, нижчими від внутрішніх.

· Депозит - грошова сума або інша цінність, віддана на зберігання. Депозит як форма зберігання грошових заощаджень населення називається вкладом.

· Державна власність - форма власності, за якої власником виступає держава в особі її органів.

· Державне регулювання ринку - втручання держави у функціонування ринкових механізмів, вплив на економіку шляхом адміністративних, економічних та інших методів.

· Дефіцит бюджету - різниця між доходами й витратами в бюджеті країни.

· Дефляція - вилучення з обігу частини надлишкової грошової маси, випущеної в період інфляції.

· Дефолт - невиконання зобов'язань, відмова від сплати боргу.

· Дивіденд - доход, отриманий власником акції з прибутку акціонерного товариства за підсумками його господарської діяльності за певний період часу, як правило, за рік.

· Дилер - особа чи фірма, що займається біржовим або торговельним посередництвом, але, на відміну від брокера, вона укладає угоди від себе і за свій рахунок.

· Довірчі операції - операції банків щодо управління майном і виконання інших послуг в інтересах і за дорученням клієнтів на правах довіреної особи.

· Договірна ціна - ціна, що встановлюється за домовленістю між виробником (продавцем) і споживачем (покупцем) продукції.

· Досконала (чиста) конкуренція - умови ринку, на якому існує безліч покупців і продавців однорідної продукції, що продається, вільний доступ фірм на ринок.

· Дотація - доплата з державного бюджету задля збалансування бюджетів нижчих рівнів; різновид субсидій.

· Дохід - у загальному вигляді - це потік грошових та інших надходжень за одиницю часу. Виділяють чотири основних форми доходів : рента, заробітна плата, прибуток і відсоток.

Е

· Економічна категорія - узагальнююче поняття, яке виражає істотні сторони економічних явищ і процесів, відбиває глибинні процеси економічного розвитку.

· Економічне зростання - зміна результатів функціонування економіки. Розрізняють екстенсивне й інтенсивне економічне зростання.

· Економічні закони - внутрішньо необхідні, сталі й істотні причинно-наслідкові зв'язки між протилежними сторонами, властивостями економічних явищ і процесів, елементами економічної системи.

· Економічні ресурси - усі застосовувані в господарській діяльності природні, людські й вироблені людиною ресурси.

· Експорт - вивіз товарів, технологій і послуг за кордон для реалізації їх на зовнішньому ринку.

· Еластичність попиту - ступінь зміни попиту на певну продукцію під впливом зміни ціни на неї.

· Еластичність пропозиції - ступінь зміни пропозиції на певну продукцію під впливом зміни ціни на неї.

· Ембарго - повна заборона торговельних відносин з будь-якою державою або заборона ввозу (вивозу) певних товарів у конкретну країну.

· Емісія - випуск в обіг грошей і цінних паперів. Емісія грошей здійснюється центральним банком держави.

· Ефективність - співвідношення між результатами і витратами, здійсненими для досягнення певних цілей.

З

· Економічна категорія - узагальнююче поняття, яке виражає істотні сторони економічних явищ і процесів, відбиває глибинні процеси економічного розвитку.

· Економічне зростання - зміна результатів функціонування економіки. Розрізняють екстенсивне й інтенсивне економічне зростання.

· Економічні закони - внутрішньо необхідні, сталі й істотні причинно-наслідкові зв'язки між протилежними сЗаробітна плата - це грошове вираження частини необхідного продукту, яка поступає в індивідуальне споживання робітникам фірми у відповідності з кількістю і якістю затраченої ними праці у виробництві.

· Застава - майно або інші цінності, які слугують забезпеченням позики.

· Збитки - викликані різними обставинами втрати матеріальних і фінансових ресурсів.

· Зовнішня торгівля - торгівля держави з іншими країнами включає ввіз і вивіз товарів.

· Зовнішній борг держави - державна заборгованість іноземним громадянам, підприємствам та іншим країнам.

· Золотий запас - резервний фонд золота в зливках і монетах, який належить центральному емісійному банку або скарбниці країни.

І

· Імпорт - закупівля та ввезення іноземних товарів, технологій й послуг у країну з-за кордону для реалізації їх на внутрішньому ринку країни -імпортера.

· Інвестиції - довгостроковий вклад капіталу в будь-яке підприємство, галузі господарства, підприємництво з метою отримання прибутку.

· Інвестор - приватний підприємець, організація або держава, які здійснюють інвестицію.

· Індексація доходів - механізм підвищення грошових доходів громадян, який дає змогу частково або повністю компенсувати їм подорожчання споживчих товарів і послуг.

· Індекс цін - показник, який кількісно виражає зміни рівня тих чи інших цін.

· Інжиніринг - надання інженерно-будівельних та проектних послуг.

· Інтелектуальна власність - продукт інтелектуальної праці. Об єктами інтелектуальної власності є: твори науки і техніки, літератури і мистецтва, винаходи, відкриття та інші види творчої діяльності.

· Інтенсивний тип економічного зростання- економічне зростання, за якого приріст виробництва здійснюється за рахунок застосування досконаліших факторів виробництва, технологій та організацій.

· Інфляція - обезцінення паперових грошей, що знаходяться в обігу, тобто падіння їхньої купівельної спроможності, яке проявляється у підвищенні цін на всі товари і послуги.

· Іпотека - застава нерухомого майна для одержання кредиту.

К

· Кейнсіанство - економічна теорія, яка визначає та обґрунтовує необхідність державного регулювання економіки.

· Кліринг - система безготівкових розрахунків за товари, цінні папери й послуги, заснована на зарахуванні взаємних вимог і зобов язань.

· Комерційний кредит - кредит, наданий у товарній формі продавцями покупцям у вигляді відстрочки платежу за продані товари.

· Конвертована валюта - валюта, яка вільно й необмежено обмінюється на інші іноземні валюти.

· Конкуренція - процес суперництва між товаровиробниками, постачальниками і покупцями товарів за найвигідніших умов їх виробництва та реалізації.

· Консенсус - загальне погодження, що характеризується відсутністю серйозних заперечень з істотних питань у більшості заінтересованих сторін.

· Консорціум - тимчасова угода між кількома банками або промисловими підприємствами для спільного розміщення позик, проведення фінансових та комерційних операцій великого масштабу.

· Контракт - договір, угода про взаємні зобов язання для договірних сторін.

· Контрольний пакет акцій - кількість акцій, що дає право на управління акціонерним товариством.

· Концерн - форма об єднання підприємств різних галузей промисловості, торгівлі, транспорту, сфери послуг і фінансових установ, що знаходяться під єдиним фінансовим контролем.

· Кооператив - підприємство (фірма), створене на основі добровільного об єднання громадянами свого майна. Член кооперативу бере особисту участь у його діяльності.

· Корупція - зрощення державних структур зі структурами злочинного світу у сфері економіки.

· Котирування - встановлення курсу валюти, тобто визначення її вартості в іноземних валютах.

· Кредит - позика в грошовій або товарній формі на умовах повернення з оплатою відсотка.

· Курс акцій - ціна, за якою продається акція.

М

· Маклер - посередник, який здійснює операції на біржі за рахунок клієнтів і отримує винагороду у вигляді комісійних.

· Маржа - банківський прибуток, який визначається як різниця між сумою стягнення й виплачених банком відсотків.

· Маркетинг - система організації діяльності підприємства, що ґрунтується на всебічному вивченні ринку і просуванні товарів і послуг від виробника до споживача.

· Менеджер - професійний управляючий, що має спеціальну підготовку і здійснює керівництво підприємством, фірмою тощо.

· Менеджмент - система організації й управління підприємством.

· Методологія - вчення про принципи побудови, форми та способи наукового пізнання.

· Міжнародний кредит - надання валютних і товарних ресурсів у сфері міжнародних економічних відносин на умовах повернення й сплати відсотків.

· Монетаризм - економічна теорія, що ґрунтується на визначальній ролі грошової маси, яка знаходиться в обігу, в стабілізації економіки, її функціонуванні й розвитку.

· Монополія - підприємство, або група підприємств, які займають домінуюче становище на ринку, що дає їм змогу контролювати й визначати ціни.

Н

· Натуральне господарство - вид господарства, в якому всі продукти виробляються лише для задоволення власних потреб і не призначені для продажу.

О

· Облігація - вид цінного паперу, за яким виплачується щорічний дохід наперед встановленого розміру у формі певного відсотка номінальної вартості облігації.

· Облікова ставка відсотка - ставка відсотка, за якого центральний банк надає ресурси комерційним банкам.

· Оборотний капітал - частина виробничого капіталу, яка переносить свою вартість на знову створений продукт повністю і повертається до виробника в грошовій формі після кожного кругообігу капіталу.

· Олігополія - панування декількох найбільших фірм на ринку.

· Оптова торгівля - вид торгівлі, що забезпечує зв язок між виробництвом і роздрібною торгівлею; торгівля партіями товарів.

· Оптова ціна - ціна, за якою державні підприємства й організації реалізують вироблену ними продукцію іншим підприємствам та організаціям, крім населення.

· Оренда - передання майна в строкове, платне володіння й користування.

· Основні виробничі фонди - сукупність засобів праці, які функціонують у сфері матеріального виробництва і переносять свою вартість на знову створений продукт частково, у міру зношення, протягом ряду кругооборотів.

П

· Паперові гроші - знаки, символи цінності (вартості), що не мають власної вартості та наділені державною владою примусовим курсом обігу.

· Паритет - співвідношення між валютами різних країн.

· Пасивні операції банків - операції, за допомогою яких банки залучають у своє розпорядження грошові кошти.

· Підприємець - самостійний суб єкт ринкових відносин, який діє на свій страх та ризик і під свою відповідальність з метою отримання прибутку.

· Підприємництво - самостійна, ініціативна, постійно здійснювана на власний страх і ризик діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг і торгівлі з метою одержання прибутку.

· Плаваючий валютний курс - курс валюти, який вільно підвищуються і знижується залежно від попиту й пропозиції.

· Податок - обов язковий платіж, збір, що стягується державою або місцевим органом з громадян (фізичних осіб) або підприємств (юридичних осіб) на основі законодавства.

· Праця - цілеспрямована, свідома діяльність людини, спрямована на створення матеріальних і духовних благ.

· Прибуток - узагальнюючий показник діяльності підприємства; визначається як різниця між виручкою від реалізації продукції, робіт і послуг та сумою всіх затрат підприємства на виробництво і збут.

· Продуктивність праці - характеризує кількість продукції, виробленої в одиницю часу, або витрати часу на виробництво одиниці продукції.

· Прожитковий мінімум - величина вартості фінансових коштів і майна, необхідних для підтримки нормального фізичного існування працівника й непрацюючих членів його сім ї.

· Протекціонізм - політика держави, спрямована на захист національної економіки від іноземної конкуренції.

Р

· Реальна заробітна плата - кількість товарів і послуг, які можна придбати за номінальну заробітну плату.

· Ризик - дія в розрахунку на удачу, на щасливий результат, який, однак, не виключає можливості невдачі.

· Ринок - сфера обміну товарами й послугами між продавцями й покупцями, місце, де здійснюється купівля-продаж; система економічних відносин між виробниками і споживачами продукції.

С

· Санація - система заходів, спрямованих на попередження банкрутства.

· Синдикат - об єднання підприємців, які беруть на себе здійснення всієї комерційної діяльності при збереженні виробничої та юридичної самостійності підприємств, які в нього входять.

· Собівартість - сумарні витрати, виражені в грошовій формі на виробництво й реалізацію продукції.

· Соціальна політика - діяльність держави, спрямована на створення та регулювання соціально-економічних умов життя суспільства.

· Стагфляція - стан економіки країни, яка супроводжується застоєм або падінням виробництва й інфляцією.

· Статутний фонд - сума коштів, що становлять майно підприємства при його створенні.

· Субсидія - вид допомоги, яка надається будь-кому державою або юридичною особою без яких-небудь умов.

Т

· Товар - продукт праці, призначений для купівлі-продажу.

· Товарне виробництво - виробництво, в якому продукти праці призначаються не для власного споживання, а для обміну через ринок шляхом купівлі-продажу.

· Трест - об єднання підприємств, фірм, в якому суб єкти, що входять у нього, втрачають свою виробничу, комерційну та юридичну самостійність і підкоряються єдиному управлінню.

Ф

· Фінанси - система економічних відносин з приводу створення, розподілу й використання фондів грошових коштів.

· Фірма - господарське, промислове або торговельне підприємство, яке користується правами юридичної особи у ринковій економіці.

· Фритредерство - політика вільної торгівлі, стосовно лібералізації зовнішньоекономічної діяльності, забезпечення вільного доступу на національний ринок товарів, капіталів, робочої сили тощо.

Ц

· Ціна - кількість грошей, які сплачуються за одиницю товару; виражена в грошах вартість одиниці товару.

· Ціна попиту - гранично максимальна ціна, за якою покупці ще згодні купувати товар.

· Ціна пропозиції - гранично мінімальна ціна, за яку продавці ще готові пропонувати свій товар.

· Ціна рівноваги - ціна, за якою попит дорівнює пропозиції.

· Цінні папери - документи, що засвідчують право власності на будь-яке майно або гроші (акції, облігації, чеки, векселі, сертифікати та інші документи).

Ч

· Чистий доход - прибуток після відрахування витрат, сплати податків і всіх боргових зобов язань.

· Чистий доход суспільства - частина національного доходу, що виступає як додатковий продукт.

· Час виробництва— категорія, яка введена В.В. Новожиловим, для позначення того часового інтервалу, який визначає момент вкладення праці від моменту використання її результату. Наприклад, праця, яка витрачена на виробництво засобів виробництва, відокремлюється від праці, яка витрачається на ці засоби. Цей показник застосовується при аналізі обороту фондів.

· Чиста продукція— 1) обсяг товарної продукції, з вартості якої виключають матеріальні витрати і суму амортизаційних відрахувань; 2) частина валового продукту, яка залишається після вирахування з нього матеріальних витрат. Це — вартість, знову створена в процесі виробництва. Для галузі вона -різниця між валовою продукцією і матеріальними витратами, включаючи амортизаційні відрахування. В сумі чиста продукція галузей становить чистий продукт народного господарства.

· Чисті капіталовкладення (чисті інвестиції)- загальні валові капіталовкладення за вирахуванням амортизаційних відрахувань

Ш

· Штраф - грошове стягнення за порушення зобов'язань по договору.

Я

· Якість- 1) як економічна категорія відображає сукупність властивостей продукції, що зумовлюють ступінь її придатності задовольняти потреби людини відповідно до свого призначення; 2) сукупність технічних, економічних, експлуатаційних, соціальних та інших властивостей речей і процесів, які характеризують їх корисність, один з головних показників ефективності виробництва, науково-технічного, економічного та соціального прогресу.

· Якість продукції— сукупність властивостей виробу, які визначають ступінь його здатності для використання за призначенням і задоволення потреб та смаків споживачів. Для оцінки якості продукції встановлюється цілий ряд показників, найважливіші - технічно-експлуатаційні властивості, надійність, довговічність, яка визначається строком служби виробу до повного зношення, технологічність.

ДОДАТКОВА ЛІТЕРАТУРА ДЛЯ ПОГЛИБЛЕНОГО ВИВЧЕННЯ ДИСЦИПЛІНИ:

· Башнянин Г.І., Лазур П.Ю., Медведєв В.С. Політична економія. - К.: Ніка-Центр. Ельга, 2000. - 528 с.

· Бобров В.Я. Основи ринкової економіки: Підручник. - К.: Либідь, 1995. - 320 с.

· Бузгалин А.В. Переходная экономика: курс лекций по политической экономии. - М.: Таурас, Просперс, 1994. - 472 с.

· Гальчинський А.С., Єщенко П.С., Палкін Ю.І. Основи економічної теорії: Підручник. - К.: Вища шк., 1995. - 471с.

· Григорук А.А., Палюх М.С., Літвінова Т.Д., Литвин Л.М. Основи економічної теорії: політекономічний аспект / За ред. Григорука А.А., Палюха М.С. - Тернопіль, 1999. - 252 с.

· Григорук А.А., Палюх М.С., Литвин Л.М., Літвінова Т.Д. Основи економічної теорії: політекономічний аспект / За ред. Григорука А.А., Палюха М.С. - Тернопіль, 2002. - 304 с.

· Економіка: теоретичні основи. Підручник: У 2-х частинах. - Тернопіль: Астон, 1997. - 204 с.

· Економічна теорія: Макро- та мікроекономіка: Навч. посібник / За ред. З.Г. Ватаманюка та С.М. Панчишина. - Львів: Інтереко, 1998. - 708с.

· Економічна теорія: політекономія: Підручник/ За ред. В.Д.Базилевич. - К.: Знання-Прес, 2001. - 581 с.

· Закон України "Про власність" // Відомості Верховної Ради України. - 1991. - № 20. - С. 249.

· Закон України "Про господарські товариства" // Відомості Верховної Ради України. - 1991. - № 49. - С. 682.

· Закон України "Про підприємництво" // Відомості Верховної Ради України. - 1991. - № 14. - С. 84.

· Иохин В.Я. Экономическая теория: введение в рынок и микроэкономический анализ: Учебник. - М.: ИНФРА-М, 1997. - 512 с.

· Кейнс Дж.М. Общая теория занятости, процента и денег./ Пер. с англ. - М., 1978.

· Ковальчук В.М. Економічна теорія: короткий курс. - Тернопіль: Астон, 1997. - 180 с.

· Ковальчук В.М. Загальна теорія економіки (теоретична економіка). - Тернопіль: Астон, 1998. - 368 с.

· Кондратьев Н.Д. Проблемы экономической динамики. - М.: Экономика, 1989. - 526 с.

· Котлер Ф. Основы маркетинга / Пер. с англ. - М.,1992. - 736 с.

· Курс экономики: Учебник / Под ред. Б.А.Райзберга. -- М.: ИНФРА, 1997. - 720 с.

· Курс экономической теории / Под общей ред. М.Н.Чепурина. - Киров: АСА, 1995. - 624 с.

· Макконелл К.Р., Брю С.Л. Экономикс: Принципы, проблемы и политика. В 2 т.: Пер. с англ. Т.1. - М.: Республика, 1992. - 399 с.; T. 2. - М.: Республика, 1992. - 400с.

· Маршалл А. Принципы политической экономии: В 3 т. - М., 1993.

· Мескон М., Альберт М., Хедуори Ф. Основы менеджмента / Пер. с англ. - М., 1992. - 702с.

· Немцов В.Д., Довгань Л.Є., Сініок Г.Ф. Менеджмент організацій: Навчальний посібник. - К..: ТОВ "УВПК "ЕксОб", 2001. - 392 с.

· Основи економічної теорії. Політекономічний аспект/ За ред. Г.Н.Климка, В.П.Нестеренка. - К., 1997. - 743с.

· Основи економічної теорії: політекономічний аспект. Підручник/ За ред. Г.Н Климка, В.П.Нестеренка. - К.: Вища школа, 1994. - 559 с.

· Основи економічної теорії. Підручник / За ред. С.В.Мочерного. - Тернопіль: Тарнекс, 1993. - 686 с.

· Основи економічної теорії / С.В. Мочерний, С.А. Єрохін, Л.О. Каніщенко та ін. За ред. С.В.Мочерного. - К.: ВЦ "Академія", 2001. - 472 с.

· Основи економічної теорії: Підручник: У 2 кн./ За ред. Ю.В.Ніколенка. - К.: Либідь, 1998. - 272 с.

· Основи економічної теорії: Підручник: У 2 кн. Кн. 1: Суспільне виробництво. Ринкова економіка / За ред. Ю.В.Ніколенка. - К.: Либідь, 1998. - 272 с.

· Основи економічної теорії: Підручник: У 2 кн. Кн. 2: Підприємництво, маркетинг, менеджмент. Відтворення в національному та світовому господарстві / За ред. Ю.В.Ніколенка. - К. - :Либідь, 1998. - 272 с.

· Основы экономическойї теории: Учебное пособие / Под ред. В.Л. Клюше. - Мн.: ИП "Экоперспектива", 1997. - 336с.

· Рикардо Д. Основы политической экономии и налогового обложения. - М.,1955.

· Самуельсон П. Економіка: Підручник. - Львів: Світ. - 1993. - 496 с.

· Семюелсон Пол А., Нордгауз Вільям Д. Макроекономіка / Пер. з англ. - К.: "Основи", 1995. - 544 с.

· Смит А. Исследование о природе и причинах богатства народов. В 2-х т. - М.:Єконом., 1993.

· Современная экономика (для студентов вузов). - Ростов-на-Дону, 1997. - 608 с.

· Тарнавська Н.П., Пушкар Р.М. Менеджмент: теорія та практика: Підручник для вузів. - Тернопіль: Карт-бланш, 1997. - 456 с.

· Туган-Барановський М.І. Політична економія. Курс популярний. - К.: "Наукова думка", 1994. - 264 с.

· Шегда А.В. Основы менеджмента. - К.: Знание, 1998. - 512с.

· Теоретическая экономика. Политэкономия: Учебник для вузов / Под ред. Г.П.Журавлевой и Н.Н.Мильчаковой. - М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1997. - 485 с.

· Управление - это наука и искусство. А.Файоль, Г.Эмерсон, Ф.Тейлор, Г.Форд. - М.: Республика, 1992. - 352 с.

· Шишикин А.Ф. Экономическая теория: Учебное пособие: В 2 кн. Кн. 1. - М.: ВЛАДОС, 1996. - 656 с.

· Шишкин А.Ф. Экономическая теория: Учебное пособие: В 2 кн. Кн. " - М.: ВЛАДОС, 1996. - 352 с.

· Шумпетер Й. Теория экономического развития. - М., 1982. - 423 с.

· Экономика: Учебник / Под ред. А.С.Булатова. - М.: Экономика, 1997. - 816 с.

· Экономическая теория / Под ред. А.И.Добрынина, Л.С.Тарасевича : Учебник для вузов. - СПб : Изд. СПбГУЭФ, Изд. "Питер Паблишинг", 1997. - 480 с.

Джерела інформації в Інтернеті