Визвольної війни визвольної війни

побудова незалежної козацтво;

соборної держави .

Козацтво виконувало роль керівної і провідної сили визвольної війни і було ядром українського війська.

Селянство приймало досить активну участь у боротьбі проти релігійного, національного та соціального гніту. Виступало проти політики польських і українських феодалів покріпачення, ставило вимоги щодо отримання особистої свободи і права на володіння землею.

Міщанство вимагало послаблення податкового тиску і відіграло важливу роль у ході революції.

Частина української дрібної та середньої шляхти взяла участь у визвольній боротьбі, у формуванні української еліти.

Представники православного духовенства (нижчого) теж стали учасниками подій у процесах українського державотворення.

Козацька старшина стала керівною силою в ході визвольної боротьби.

Більшість учасників визвольної боротьби за національним складом становили православні українці. Але серед повстанців було багато представників інших національностей, які проживали на українських землях.

Відносно хронологічних рамок періодизації Української національної революції в історичній науці існують різні варіанти. Одні історики, враховуючи події, що відбувались у ході визвольної боротьби, об’єднують їх у більш загальні періоди, інші – виокремлюють їх детальніше.

Найпоширенішим варіантом є виокремлення трьох етапів у розвитку Української національної революції:

І етап – лютий 1648 – серпень 1657 рр. - відбувається найбільше піднесення національно-визвольної і соціальної боротьби. Відроджується Українська держава. Намагання української еліти за допомогою союзників об’єднати усі етнічні українські землі.

ІІ етап – вересень 1657 – червень 1663 рр. – загострення соціально-політичної боротьби в українському суспільстві. Початок громадянської війни (“Руїна”). Поділ на Лівобережну і Правобережну Україну.

ІІІ етап – червень 1667 – вересень 1676 рр. - намагання національно-патріотичних сил на чолі з гетьманом П. Дорошенко об’єднати Україну в єдину державу. Втручання іноземних держав. Поразка революції. Характер революції – національно-визвольний, соціальний, релігійний.

Згідно Зборівському договору у 1649 р. було визнано створення автономії козацької України в межах Брацлавського, Київського та Чернігівського воєводств. У роки визвольної війни середини ХVІІ століття в результаті угоди Б. Хмельницький отримав можливість будувати незалежну Українську державу. Але до цієї ідеї він прийшов не одразу. Гетьман і його соратники, розпочинаючи свій виступ проти польської шляхти, намагались забезпечити існування козацьких вольностей. Та з розгортанням всенародної боротьби і визволенням значної території українських земель Б. Хмельницький окреслив план створення української автономії у складі Речі Посполитої, а з часом висунув ідею формування української незалежної держави. Державне будівництво українського суспільства здійснювалось поетапно.

Основні етапи державного будівництва та боротьба Б. Хмельницького за їх виконання.

І етап лютий-вересень 1648 р. – розробка ідеї автономії на

козацькій території в складі Речі Посполитої.

ІІ етап вересень 1648 р. – серпень 1649 р. – виокремлення політичної

програми з головною метою – створення незалежної

української держави в межах усіх етнічних земель України.

ІІІ етап серпень 1649 р. – червень 1651 р. – діяльність

Б. Хмельницького з реального втілення ідеї формування

незалежної держави та негативні наслідки зрадницької

політики кримського хана.

ІV етап липень 1651 р. – березень 1654 р. – поразка політики

автономії в межах Речі Посполитої та українсько-російський

договір.

На звільнених землях було організовано місцеві та центральні органи влади, запроваджено новий адміністративно-територіальний поділ (на зразок територіально-політичному устрою Запорозької Січі).