ОСНОВИ КУРОРТОЛОГІЇ

ЗАПОРІЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра фізичної реабілітації і рекреації

ОСНОВИ КУРОРТОЛОГІЇ

    Запоріжжя – 2009

ПЕРЕДМОВА

Використовують природні лікувальні ресурси близько 3 тис. санаторно-ку­рортних закладів і закладів відпочинку різних відомств, не враховуючи… Навчальний посібник, що пропонується, видано беручи до уваги, що значна… При підготовці навчального посібника використано найбільш вдале, на наш погляд, узагальнення з курортології, здійснене…

ІСТОРІЯ КУРОРТНОЇ СПРАВИ

Курорти

Курортне лікування, або лікування природними факторами, має ті особли­вості, що природні засоби, на відміну від лікарських, найбільш фізіологічні,… Невід’ємним складником курортного лікування є фізіотерапія – галузь ме­дицини,… Курортне лікування, або використання цілющих властивостей багатьох при­родних чинників, відоме з найдавніших часів:…

Курортологія

В 1928 році було створено Інститут курортології в Одесі. Цій події передува­ла багаторічна діяльність Одеського бальнеологічного товариства. В 1965 році в Ужгороді була створена філія Одеського науково-дослідного… У 1955 році шляхом злиття Інституту фізичних методів лікування ім. І.М. Сеченова і Інституту туберкульозу створено…

КУРОРТНІ РЕСУРСИ УКРАЇНИ

Клімат

Клімат— багаторічний режим погоди, що складається на великій території Землі.

Україна характеризується різноманітним поєднанням природних умов і ланд­шафтів, які мають великі потенційні можливості для широкого розвитку ліку­вального і оздоровчого відпочинку. Сприятливий клімат усієї території країни дозволяє широко використовувати кліматотерапію як один з основних методів лікування та профілактики хвороб, специфічних для індустріальної цивілізації. Клімат як багаторічний режим погоди формується внаслідок взаємодії основ­них кліматичних чинників: сонячної радіації, циркуляції повітря і впливу земної поверхні. Кліматичні умови території України характеризуються зональністю, чіткими сезонними контрастами в ході метеорологічних елементів, зростанням континентальності з північного заходу на південний схід, формуванням кліма­тичних відмінностей у гірських районах та на узбережжях морів.

Вплив клімату на життєві процеси здійснюється через погоду, яка діє на фізіологічні системи людського організму всією сукупністю своїх властивос­тей, визначаючи його стан і самопочуття.

Погода– фізичний стан нижніх шарів атмосфери у конкретному географічному районі у даний момент часу (у період визначення основних метеоелементів). Людина у кожний конкретний момент перебуває під одночасним впливом багатьох геофізичних (сонячна радіація, зем­ний магнетизм тощо) і метеорологічних (температура, вологість повітря, швидкість вітру тощо) величин. Людський організм високочутливий до зміни геофізичних і метеорологічних умов. На основі цієї властивості організму лю­дини базується кліматолікування, яке обґрунтовується безпосереднім впливом кліматичних умов на здоров’я, коли за допомогою кліматичних чинників віднов­люються порушені фізіологічні функції організму.

 

Вплив кліматичних чинників на стан людини

Температура повітряє однією з важливих метеорологічних величин, яка виз­начає характер і режим погоди та загальні особливості клімату території. Всі яви­ща і процеси, які відбуваються у неорганічному і органічному світі, безпосеред­ньо пов’язані з термічними умовами довкілля. Крім того, температура повітря є визначальним елементом при розробці комплексних біокліматичних показників. Температура повітря є одним з основних природних чинників, які впливають на такі фізіологічно важливі функції людського організму, як кровообіг, кров’яний тиск, функціональні зміни в нервовій системі. Для характеристики термічного режиму в кліматотерапії використовують величини середньодобових, середньо­місячних та річних температур, а також їхні максимальні і мінімальні значення. Для характеристики зміни термічної ситуації протягом доби використовують ве­личини міждобових амплітуд температур.

Людський організм здатний реагувати вже на зміну температурних умов на 0,5° С, проте слабким похолоданням або потеплінням вважається зміна міждобової температури на 2-4°С, помірним похолоданням або потеплінням – на 4-6°С, а різким – понад 6°С Різкі раптові амплітуди температур, екстремальні макси­мальні та мінімальні значення температур можуть викликати патологічні зміни в організмі людини. Крім того, на організм людини діє і сам характер зміни темпе­ратури. Температура повітря 17,8° С є величиною, яка зумовлює лінію фізіологі­чного комфорту температурних умов довкілля, що викликає у людини суб’єктив­но хороше тешювідчуття без ознак переохолодження або перегрівання. Межі зони комфорту можуть змінюватися для конкретної людини залежно від природних (вологості повітря, швидкості вітру тощо) та соціальних (місця проживання, віку, захворювання тощо) чинників. Для практично здорової людини в легкому одязі зона комфорту має широкий діапазон – 15-28° С.

Атмосферний тиск– це тиск, з яким атмосфера діє на земну поверхню і всі предмети, які перебувають на ній. Атмосферний тиск змінюється в горизонталь­ному напрямку завдяки руху баричних систем – циклонів і антициклонів. Тиск змінюється періодично протягом доби, року. Ці зміни пов’язані з нерівномірним нагріванням земної поверхні за певний період. Неперіодичні коливання атмос­ферного тиску пов’язані з рухом повітряних мас. Особливо небезпечні для само­почуття і здоров’я людей раптові і значні перепади тиску (перепади тиску в 1-2 гПа людина майже не відчуває). Слабкою зміною тиску вважається зниження або підвищення його середньодобової величини на 1-4 гПа, помірною – на 5-8 гПа, різкою – понад 8 гПа. Значні перепади тиску в 15-20 і більше гПа, які виникають при проходженні фронтів і глибоких циклонів, можуть призвести до різних патологічних реакцій, особливо у хворих людей. Дуже небезпечні швидкі (в межах 3 год.) падіння тиску на 11-15 гПа або підвищення на 7-9 гПа.

Вологість повітряхарактеризується такими показниками, як абсолютна во­логість або пружність водяної пари, відносна вологість і дефіцит вологості (брак насиченості). Пружність водяної пари являє собою парціальний тиск водяної пари, що міститься у повітрі. Відносна вологість визначається відсотковим відношен­ням пружності водяної пари, що міститься в повітрі, до пружності насиченого парою повітря при даній температурі. Дефіцит вологості утворює різницю між пружністю водяної пари, що міститься в повітрі, і пружністю насиченого водя­ною парою повітря при даній температурі й тиску.

Насиченість водяної пари в атмосфері, її переміщення і фазові перетворення відіграють суттєву роль у формуванні погоди і клімату. Вміст вологи в повітрі буде залежати від походження повітряної маси. Найбільше вологи міститься у повітрі, яке приходить до нас із Середземного моря й Атлантичного океану, а найменше – у повітряних масах з Арктики І центральних районів Євразії. В кліматології найчастіше користуються таким показником, як відносна вологість, що змінюється обернено пропорційно по відношенню до сезонних і добових ко­ливань температури. Повітря вважається сухим при відносній вологості до 55 %, помірно сухим – при 56-70 %, вологим – при 71-85 %, сильно вологим – по­над 85 %. Підвищення вологості повітря, перешкоджаючи випаровуванню, поси­лює дію спеки (створює умови задухи) і холоду. Холод і спека у сухому кліматі переносяться набагато легше, ніж у вологому.

Вітер– це горизонтальний рух повітря. Він є однією з основних метеороло­гічних величин, яка може значно впливати на самопочуття людини. Вітер харак­теризується напрямком і швидкістю, які визначаються особливостями баричного рельєфу, значеннями баричного градієнта та особливостями рельєфу місцевості, ландшафтними умовами (близькістю водойм, характером рослинності тощо) і не­однорідністю земної поверхні. Внаслідок нерівномірного нагрівання земної по­верхні створюються умови для неоднорідного тиску і формування повітряних цир­куляцій з різною періодичністю, які визначають місцеві мікрокліматичні умови території та мають певний вплив на організм людини. Такими місцевими вітрами у межах України є гірсько-долинні, фени, бризи, бора.

Діючи як механічний подразник шкірних рецепторів, вітер змінює тепловідда­чу організму за рахунок конвекції та випаровування. При низьких температурах вітер посилює тепловіддачу, що може сприяти переохолодженню організму, а при спекотній погоді він посилює випаровування з поверхні тіла людини і тим самим покращує її самопочуття. Вітер зі швидкістю до 3 м/сек, тонізує і стимулює організм, а сухий (суховії) і сильний вітер зі швидкістю 15 м/сек, і більше діє негативно на нервову систему людини, подразнює, стомлює її та утруднює ди­хання.

Температура повітря в поєднанні з абсолютною і відносною вологістю повітря є найбільш важливою метеорологічною величиною, яка впливає на тепловідчуття людини. Вітер виступає в ролі вимушеної конвекції, яка сприятлива для людини, якщо вітер теплий, і несприятлива, якщо холодний. Ефективна температура (ЕТ) характеризується показником, який відображає комплексну взаємодію температу­ри і вологості повітря при відсутності вітру. Доведено, що тепловідчуття людини при нерухомому повітрі залишається без змін, якщо, наприклад, температура по­вітря і вологість будуть такі: 17,8° С і 100%; 18,3° С і 90%; 18,9° С і 80%; 19,5° С і 70 %; 20,1° С і 60 %; 20,7° С і 50 %; 21,4° С і 40 %; 22,3° С і 30 %; 23,2° С і 20 %.

Еквівалентно-ефективна температура(ЕЕТ) характеризується показни­ками, які відображають комплексну дію на організм людини температури, во­логості повітря і швидкості вітру. Найбільш сприятливими для людини є умови, при яких відносна вологість дорівнює 50%, температура - 17-19° С, а швидкість вітру не перевищує 3 м/сек. Одне і те ж тепловідчуття людина може мати при різному поєднанні метеорологічних елементів: температурі повітря 17,8° С, швидкості вітру 0 м/сек, і відносній вологості 100%; 22,4° С -0,5 м/сек. – 70 %; 28,5° С – 2,0 м/сек. – 20 %.

Показникирадіаційної еквівалентно-ефективної температури(РЕЕТ) відображають комплексну взаємодію з організмом людини температури, вологості і швидкості руху повітря (вітру) в поєднанні з інтенсивністю сумарної сонячної радіації. Визначається вона переважно за номограмою Г. В. Шелейховського для непігментованої і пігментованої шкіри людини, яка перебуває під дією сонячних променів. Середні значення РЕЕТ на 3-4° С вищі від значень основної шкали ЕЕТ.

Комфортні умови (згідно з РЕЕТ) на території країни характерні для травня, чер­вня і вересня. В липні і серпні (а в південних районах і в червні) може спостері­гатися перегрівання організму.

Науковці Ялтинського НДІ ім. І.М. Сеченова на основі класифікації погод Фе­дорова-Чубукова запропонували схему оцінки погод згідно з потребами клімато­терапії. Виділено три групи погод: сприятливі, відносно сприятливі і несприят­ливі для кліматолікування.

Перша група погод(сприятливі) характеризується рівним ходом основних метеорологічних елементів при стійких повітряних масах і відсутності фронталь­ної активності, міждобовій мінливості атмосферного тиску не більш ніж 4 мбар на добу, температурі повітря 2° С на добу, швидкості вітру не більш ніж 3 м/сек. З відносною вологістю від 55 до 85 %. В цю групу входять погоди: сонячна, спе­котна і суха (IIклас), сонячна, помірно волога і волога (IIIклас), хмарна вдень і малохмарна вночі (IVклас), сонячна, помірно волога і волога, хмарна вночі (Vклас), з переходом температури повітря через 0° С: сонячна вдень (IXклас), слабко морозна (Xклас), помірно морозна (XIклас).

Сприятливі погоди добре переносяться хворими і дозволяють проводити всі види кліматолікування. Проте при IIкласі погод, щоб запобігти перегріванню організму, треба сонячні ванни приймати в ранкові години або в другій половині дня. При IX, X, XIкласах погод для проведення кліматотерапевтичних процедур слід мати спеціальне устаткування, сонячні ванни можуть бути замінені штучним УФ-опроміненням.

Друга група погод(відносно сприятливі) супроводжується змінами рівно­го ходу метеорологічних елементів, слабкою циклонічною діяльністю з проходженням різко виражених фронтів зі швидкістю до 35-40 км/год., міждобовою мінливістю атмосферного тиску (5-8 мбар на добу), температури (3-4° С на добу); відносна вологість може бути нижчою від 55 % і вищою від 85 %, швидкість вітру - понад 4 м/сек. В цю групу входять погоди: сонячна, дуже спекотна і дуже суха (І клас), хмарна (VIклас), хмарна з переходом температу­ри повітря через 0° С (VIIIклас), значно морозна (XIIклас), а також погоди сприятливої групи, які супроводжуються вітром зі швидкістю 4 м/сек., який дме понад 12 год., і з незначними опадами.

Група відносно сприятливих погод добре переноситься здоровими людьми і багатьма хворими, проте можливі метеопатичні реакції. Обсяг і вид кліматотерапії залежать від класу погод. При І класі геліотерапія і кліматичні процедури, які по­в’язані з фізичними вправами, проводяться зранку або ж у другій половині дня. Значна увага приділяється заходам із профілактики перегрівання організму, пору­шення водно-сольового обміну тощо. При VIі VIIIкласах погод замість сонячних ванн проводиться УФ-опромінення. При XIIкласі кліматотерапія (аеротерапія) про­водиться в приміщенні, а на відкритому повітрі - в сполученні з прогулянками, спортивними іграми. При вітрі для проведення кліматолікування потрібне коригу­юче обладнання. Сильний вітер, опади перешкоджають проведенню кліматотерапії.

Третя група погод(несприятливі) характеризується різкими змінами метео­рологічних елементів при яскраво вираженій циклонічній активності. Міждобова мінливість атмосферного тиску – понад 8 мбар на добу, температури - понад 4°С на добу. В цю групу входять похмура з опадами погода (VIIклас), дуже спекотна і дуже волога погода (XVIклас), сильно, жорстко і надзвичайно морозні (XIII, XIV, XVклас) погоди, погоди відносно сприятливої групи, які супроводжуються силь­ним вітром (понад 9 м/сек.), а також погоди з грозою, туманом, градом, хуртовина­ми, пиловими бурями та іншими несприятливими атмосферними явищами.

Несприятливі погоди викликають у хворих і навіть у багатьох здорових лю­дей метеопатичні реакції, при яких потрібні спеціальна терапія і режим. Клімато­лікування в період несприятливих погод не проводиться.

Виділяють три ступені метеореакцій: І ступінь – при зміні погоди суб’єктивне погіршення самопочуття; IIступінь – несприятливі відчуття підтверджуються зміною частоти пульсу, артеріального тиску, РВГ, РЕГ, ЕКГ та інших об’єктивних показників; IIIступінь – з’являються ознаки розвитку кризових станів або про­гресування патологічного процесу: кровохаркання, напади бронхіальної астми, високий AT, напади стенокардії тощо.

Отже, в процесі кліматолікування треба враховувати зміни ритмів роботи організму людини при зміні кліматичних умов у різні сезони року та різницю термінів настання і тривалості пір року в різних ландшафтних умовах. Перехід від сезону до сезону року пов’язаний із змінами кліматоутворюючих чинників, а погодні умови попереднього сезону визначають початок наступного. Початок і кінець сезонів року в межах України не збігається ні з календарними датами, ні з астрономічними. Межами для умовного виділення кліматичних сезонів є дати стійкого переходу середньої добової температури через 0° С для зими і 15° С для літа. Ці температури відображають особливості формування термічного режиму в конкретні періоди року і зумовлюють відмінну тривалість їх у певні роки.

Мінеральні води

можливість тривалого застосування, в тому числі в амбулаторних умовах з використанням розливних мінеральних вод; сполучення загальної неспецифічної… Завдяки багатому хімічному складу, полівалентності біологічної дії,… Згідно з сучасними уявленнями під назвою «мінеральні води» маються на увазі підземні води, які чинять лікувальну дію…

XI. Води термальні.

До природних столових вод відносяться води з мінералізацією менш ніж 1,0 г/дм3. Застосовуються як столовий освіжаючий напій. До лікувально-столових вод відносяться води з мінералізацією від 1,0 до 8,0… До лікувальних мінеральних вод належать природні (підземні) води з мінералізацією більш ніж 8 г/дм3 для всіх хімічних…

Лікувальні грязі

Лікувальні грязі поділяються на: - мулові грязі солоних водойм (сульфідні); мулові грязі прісних водойм… - торф’яні; посводовулканічні: гідротермальні, сопкові та грязі гарячих джерел.

КУРОРТИ, КУРОРТНІ ЗАКЛАДИ ТА ВИКОРИСТАННЯ КУРОРТНИХ РЕСУРСІВ

В 2000 році Верховною Радою України було прийнято Закон про курорти.

Цей Закон визначає правові, організаційні, економічні та соціальні засади роз­витку курортів в Україні та спрямований на забезпечення використання з метою лікування і оздоровлення людей природних лікувальних ресурсів, природних те­риторій курортів, які є надбанням народу України, та їх охорони.

У Законі даються такі визначення:

курорт- освоєна природна територія на землях оздоровчого призначення, що має природні лікувальні ресурси, необхідні для їх експлуатації будівлі та споруди з об’єктами інфраструктури, використовується з метою лікування, медичної реабілітації хворих, профілактики захворювань та для рекреації і підлягає особливій охороні;

лікувально-оздоровча місцевість- природна територія, що має мінеральні та термальні води, лікувальні грязі, озокерит, ропу лиманів та озер,
кліматичні та інші природні умови, сприятливі для лікування, медичної
реабілітації хворих та профілактики захворювань;

особливо цінні та унікальні природні лікувальні ресурси- ресурси, які рідко (не часто) зустрічаються на території України, мають обмежене поширення або невеликі запаси у родовищах та є особливо сприятливими І ефективними для використання з метою лікування, медичної реабілітації хворих та профілактики захворювань;

загальнопоширені природні лікувальні ресурси- ресурси, які зустрі­чаються в різних регіонах України, мають значні запаси та придатні для використання з метою лікування, медичної реабілітації хворих і профілактики захворювань;

медичний (бальнеологічний) висновок- це висновок, зроблений на підставі медико-біологічних та інших спеціальних досліджень складу і властивостей природних лікувальних ресурсів про можливість їх вико­ристання з метою лікування, медичної реабілітації хворих та профілак­тики захворювань;

курортна справа- сукупність усіх видів науково-практичної та госпо­дарської діяльності, спрямованих на організацію і забезпечення лікуван­ня, медичної реабілітації хворих та профілактики захворювань із викори­станням природних лікувальних ресурсів.

Санаторно-курортні заклади- це заклади охорони здоров’я, які розташо­вані на територіях курортів і забезпечують надання громадянам послуг лікуваль­ного, профілактичного та реабілітаційного характеру з використанням природ­них лікувальних ресурсів.

Санаторно-курортні заклади створюються в порядку, передбаченому статтею 16 Основ законодавства України про охорону здоров’я та іншими нормативно-правовими актами.

Перелік видів санаторно-курортних закладів затверджується центральним ор­ганом виконавчої влади з охорони здоров’я.

Напрями спеціалізації санаторно-курортних закладів визначаються централь­ним органом виконавчої влади з охорони здоров’я з урахуванням лікувальних вла­стивостей природних лікувальних ресурсів курортів.

Типове положення про санаторно-курортний заклад затверджується Кабінетом Міністрів України.

Курорти розподіляються на курорти державного і місцевого значення.

До курортів державного значення відносять ті, які мають особливо цінні або унікальні природні лікувальні ресурси. До них належать курорти Алушта, Алупка, Бердянськ, Євпаторія, Закарпатський курортний район, Моршин, Миргород, Одеса, Саки, Слов’янськ, Трускавець, Хмільник, Ялта та ін.

До курортів місцевого значення відносять ті, що мають загальнопоширені природні лікувальні чинники, але менш потужні за запасами та обсягами викори­стання. Це такі, як Кирилівка, Кремінне, Немирів, Черче та багато інших.

За характером природних лікувальних ресурсів курорти поділяються на баль­неологічні, грязьові, кліматичні та змішані.

Курорт включає:

- курортну зону, в якій розташовані природні лікувальні ресурси, фізіобальнсолікарні, санаторії, пансіонати, заклади відпочинку, бювети, курортні полі­клініки, курзали, майданчики для розваг та спортивних ігор, підприємства громадського харчування і побутового обслуговування відпочиваючих;

- житлову зону, в якій знаходяться житлові будинки, громадські будівлі та споруди для обслуговування населення, яке постійно мешкає на території курорту;

- адміністративно-господарчу зону, в якій розташовуються органи місцевої влади, централізовані господарчі та технічні служби.

В той же час на великих курортах є централізовані фізіобальнеолікарні та поліклініки, які обслуговують відпочиваючих з багатьох оздоровниць, що мають здебільшого спальні корпуси та їдальні.

Санаторії- основні лікувально-профілактичні заклади на курорті, які нада­ють стаціонарну та амбулаторну допомогу відпочиваючим і хворим.

Більша частина санаторіїв сьогодні приймає на лікування хворих з неспеци­фічними захворюваннями внутрішніх органів, опорно-рухового апарату, нерво­вої системи, розладами обміну речовин тощо. Санаторій може бути також вузь-коспеціалізованим: для хворих на туберкульоз, для осіб, які перенесли травму спинного мозку, та ін.

За призначенням санаторії можуть бути для дорослих, для дітей або підлітків, а також для батьків з дітьми.

Типова структура санаторію:

- приймальне відділення;

- спальний (житловий) корпус;

- лікувальний корпус (фізіобальнеолікарня);

- блок харчування;

- курортний зал з бібліотекою;

- садово-паркова зона з кліматопавільйонами, спортивними, ігровими май­данчиками і теренкуром;

- адміністративно-господарчий блок.

Залежно від місцевих умов в типовій структурі можуть бути ті чи інші зміни. Можлива оптимальна кількість ліжок в санаторії коливається від 300 до 500 і залежить, зокрема, від лікувального профілю санаторію. Порівняно менша кількість ліжок повинна бути в санаторіях для важких хворих з травмами і захво­рюваннями спинного мозку, для хворих на туберкульоз, а також в тих санаторіях, де є відділення санаторно-курортної реабілітації хворих після гострих станів (після інсультів, інфаркту міокарда, травм та ін.).

Вважається, що в санаторіях з кількістю ліжок більш ніж 400-500 можуть виникати побутові незручності для хворих і погіршення якості харчування.

Тривалість лікування в санаторії значною мірою визначається його профілем:

- у більшості санаторіїв для хворих з різними неспецифічними захворюван­нями тривалість лікування становить 24 дні;

- у протитуберкульозних санаторіях вона визначається лікарською комісією;

- у підліткових та дитячих санаторіях для тих, хто страждає на сколіоз хреб­та, тривалість лікування становить до 3 місяців;

- в санаторіях для реабілітації хворих з травмами і захворюваннями спинно­го мозку – 45 днів.

Санаторій-профілакторій– лікувально-профілактичний заклад санаторного типу, призначений головним чином для оздоровлення і лікування працюючої лю­дини і підпорядкований безпосередньо певному підприємству, навчальному зак­ладу тощо. Передбачається, що в ньому відпочивають, оздоровлюються та ліку­ються люди після роботи або навчання. Тривалість оздоровлення 12-16 днів, ліку­вання – 18 днів, медичної реабілітації – 24 дні.

Заклади відпочинку на курорті (пансіонати, будинки, бази відпочинку, молодіжні та дитячі табори) призначені тільки для відпочинку і розваг. Проте в них, як прави­ло, є сестринські або лікарські медичні пункти, фізіотерапевтичні кабінети.

У санаторії для конкретних хворих повинен встановлюватися Індивідуаль­ний режим поведінки і лікування. Їх три основні: щадний, щадно-тренувальний і тренувальний.

 

Щадний режим передбачає обмеження рухової активності, зменшення ліку­вальних навантажень (особливо ЛФК, загальних водних та грязьових процедур), строге дотримання періоду сну, призначення дієтичного харчування, відмову від виходів і виїздів на екскурсійні та туристичні маршрути.

Щадно-тренувальний режим передбачає обмежену активацію рухів і фізич­них вправ, участь у легких розважальних і спортивних іграх. Небажана участь хворого в тривалих екскурсійних заходах, пов’язаних з далекими походами чи поїздками. Навантаження лікувальними процедурами тут зростає.

Тренувальний режим показаний відносно міцним особам переважно розумо­вої праці. Він передбачає значні навантаження в ранковій гігієнічній гімнастиці (РГГ), плаванні, фізичні навантаження при заняттях ЛФК, участь у різних спортив­них іграх (волейбол, великий і настільний теніс, баскетбол та ін.).

 

Кліматотерапія

Лікування сонячним промінням у дозованих та слабкодозованих формах; найбільш доцільна при захворюваннях шкіри (псоріаз, піодермія, рани, виразки… Аероіонотерапія

Контактне теплолікування

  Озокеритолікування З вище наведеного переліку контактних теплоносіїв найбільший інтерес вик­ликає озокерит — природна речовина нафтового…

Література

Основна:

1. Мухін В.М. Загальні поняття про санаторно-курортне лікування // Фізична реабілітація: Підручник. – 2-ге видання. – К.: Олімпійська література, 2005. – С. 106-109.

2. Санаторно курортна справа // Основи реабілітації, фізіотерапії, ЛФК і масажу: Підручник / За ред. проф. В.В.Клапчука та проф. О.С.Полянської. – Чернівці: Прут, 2006. – С. 68-79.

Додаткова:

1. Белая Н.А., Лебедева И.П. Курортное лечение. – М.: Знание, 1978. – 64 с.

2. Бокша В.Г., Богуцкий Б.В. Медицинская климатология и климатотерапия. – Киев: Здоров'я, 1980. – 264 с.

3. Використання кліматичних факторів в комплексі санаторно-курортного лікування / за ред.. Л.І Фісенко. – К.: Купріянова, 2005. – 256 с.

4. Медична реабілітація в санаторно-курортних закладах / За ред. Е.О.Колесника. – К.: Купріянова, 2004. – 304 с.

5. Основи курортології: Посібник для студентів та лікарів / За ред. М.В.Лободи, Е.О.Колесника. – К.: Купріянова, 2003. – 512 с.

 

ЗМІСТ

	Стор.
Передмова…………………………………………………………………..
Історія курортної справи…………………………………………………
Курортні ресурси України…………………………………………….....
Курорти, курортні заклади та використання курортних ресурсів…
Література…………………………………………………………………..