Мінеральні води

Серед природних чинників, які використовуються у комплексному санатор­но-курортному лікуванні, мінеральні води набули найбільшого поширення та виз­нання. До переваг застосування природних мінеральних вод відносять: практичну відсутність протипоказань, алергічних реакцій;

можливість тривалого застосування, в тому числі в амбулаторних умовах з
використанням розливних мінеральних вод; сполучення загальної неспецифічної дії на процеси саногенезу організму людинив цілому та місцеві патогенетичні механізми захворювання.

Завдяки багатому хімічному складу, полівалентності біологічної дії, спорід­неності з буферними системами організму мінеральні води можуть успішно ви­користовуватися при багатьох захворюваннях органів травлення, сечовиділення, обміну речовин, порушеннях кровотворення та ін.

Згідно з сучасними уявленнями під назвою «мінеральні води» маються на увазі підземні води, які чинять лікувальну дію на організм людини, що зумовлена або підвищеним вмістом корисних біологічно активних компонентів, їхнім іонним чи газовим складом, або загальним іонно-сольовим складом води.

Згідно з прийнятою класифікацією (В.В. Іванов, 1960) всі природні підземні мінеральні води залежно від складу, властивостей і лікувального призначення поділяються на дев’ять основних бальнеологічних груп.

І. Води без специфічних компонентів і властивостей,лікувальне значення яких визначається їхнім іонним складом та величиною мінералізації.

II. Води вуглекислі,котрі містять розчинену вуглекислоту (СО₂), концентра­ція якої в питних мінеральних водах повинна бути не менш ніж 0,5 г/дм^;, в водах для зовнішнього використання - не менш ніж 1,4 г/дм³ (у високотермальних водах з температурою 40-50°С, повинна також враховуватись вуглекислота, яка вільно виділяється і при охолодженні вод може бути переведена у розчинений стан).

Медичними показаннями для лікування вуглекислими мінеральними водами є захворювання органів травлення: виразка шлунка та дванадцятипалої кишки у фазі ремісії і нестійкої ремісії, хронічний гастрит із збереженою або підвищеною секреторною активністю шлунка у фазі ремісії або нестійкої ремісії, хронічний гастрит із секреторною недостатністю у фазі ремісії, хронічний ентерит та ентеро­коліт у фазі стійкої або нестійкої ремісії, хронічні коліти у фазі ремісії, функці­ональні розлади (дискінезії) кишечнику за гіпо- або гіпертонічним типом, хроніч­ний холецистит (бактеріальний) у фазі ремісії, хронічний калькульозний холе­цистит, функціональні розлади (дискінезії) жовчних шляхів за гіпер- або атонічним типом, хронічний персистуючий гепатит, стан після перенесеного вірусного ге­патиту в неактивній фазі (через 1-2 місяці після зникнення жовтухи), хронічний панкреатит, латентний або рецидивуючий (у період між нападами), який розви­нувся на фоні інших захворювань системи травлення, рефлекс-езофагіт, больова і диспептична форма легкого та середнього ступеня у фазі ремісії, захворювання оперованого шлунка: після операції внаслідок виразкової хвороби шлунка та дванадцятипалої кишки в разі наявності демпінг-синдрому і гліпогліксмічного синд­рому легкого та середнього ступеня, астенічного синдрому (гастриту культі), ана-стоматозиту; синдрому привідної кишкової петлі, панкреатиту, гепатиту, холеци­ститу, ентероколіту - не раніш ніж через два місяці після операції, стан після операційних втручань на жовчних шляхах – не раніш ніж через 3-4 місяці після операції; цукровий діабет легкого та середнього ступеня.

III. Води сульфідні,які містять H₂S+HSв кількості не меншій від 10,0 г/дм³.

Медичними показаннями для лікування сульфідними мінеральними водами є захворювання опорно-рухової системи (ревматоїдний артрит в неактивній фазі, а також у фазі мінімальної і середньої активності процесу, якщо хворий може себе обслуговувати), деякі інфекційні поліартрити (нетуберкульозної етіології); пер­винний деформуючий остеоартроз, артрити травматичного походження з обме­женням руху в суглобах, остеохондроз хребта з вторинними неврологічними по­рушеннями та без них, спондильоз, спондилоартроз без різких обмежень руху хребта; анкілозуючий спондилоартрит (хвороба Бехтерева-Штрюмпеля-Марі), ревматоїдоподібний артрит хребта в разі активності процесу не вищій від IIсту­пеня, без вісцериту, якщо хворий може самостійно рухатись; травматичні спон-дилопатії; тендовагініт, міозит, періартрит; захворювання нервової системи (ради­куліт, радикулоневрит, зумовлені остеохондрозом, а також токсичного, інфекцій­но-алергічного походження; ішіас, а також невертеброгенний попереково-крижовий радикуліт у підгострій фазі, фазі неповної ремісії, ремісії; грудний радикуліт з вісцеральним болем; дифузний больовий шийно-плечовий синдром; поліневрит, полірадикуліт, плексит, запальні токсичні невропатії; інфекційний поліневрит; поліневропатії в разі цукрового діабету; стани після перенесених інсультів та че­репно-мозкових травм; захворювання шкіри.

IV. Води залізовміщуючі, арсенисті, поліметалеві:

а) залізисті, з вмістом Feне менше 10,0 мг/дм³;

б) арсенисті (іноді миш’якові) з вмістом Asне менше 0,7 мг/дм³;

в) поліметалеві, які містять в підвищеній кількості одночасно кілька ме­талів (Fe, As, Mn, Си та ін.).

Медичними показаннями для лікування залізистими, арсенистими та полі­металевими водами є захворювання органів кровотворення, залізодефіцитні анемії різної етіології, в тому числі після радіаційних уражень; професійні за­хворювання, хронічні отруєння солями важких металів (свинцю, міді, олова та ін.); порушення обміну речовин - цукровий діабет, сечовий діатез; гемофі­лія легкого і середнього ступеня; лейкози: лімфолейкоз хронічний у період по­чаткової стадії, стабільної і гематологічної компенсації; хронічний мієлолей­коз; еритремія; сублейкемічний мієлоз; лімфогранулематоз (хвороба Ходжкіна) в початковій стадії захворювання.

V. Води бромні, йодобромні, йодні:

а) бромні, вміст брому в яких не менш ніж 25 мг/дм³;

б) йодобромні, вміст брому в яких не менш ніж 25,0 мг/дм³ і йоду – не менше 5,0 мг/дм³;

в) йодні, вміст йоду в яких не менш ніж 5,0 мг/дм³.

Медичними показаннями для лікування йодобромними та бромними водами є захворювання кістково-м’язової системи (остеохондроз, деформуючі остеоартрози, хвороба Бехтерева та ін.); нервової системи (радикуліти, поліневрити, хво­роба Рейно, неврастенія та ін.); периферичних судин; системи кровообігу (ревма­тизм, набуті та вроджені вади серця, ішемічна хвороба серця та ін.).

VI.Води радіоактивні(радонові), вміст радону в яких не нижчий від 5нКи/дм³ (14 одиниць Махе, або 185 Бк/дм³).

Медичними показаннями для лікування радіоактивними (радоновими) вода­ми є захворювання апарату опори та руху: остеохондроз хребта; деформуючий остеоартрит; мікрокристалічні артрити; хвороба Бехтерева; колагенові захворю­вання (склеродермія, ерматоміозит); травматичні ураження кісток та суглобів; захворювання серцево-судинної системи: ішемічна хвороба серця (без нападів стенокардії та порушень ритму); гіпертонічна хвороба 1-2 ступеня; ревматизм із мінімальним ступенем активності; облітеруючі захворювання судин нижніх кінцівок; варикозне розширення вен; хронічні тромбофлебіти (не раніш як через 6 місяців після загострення), захворювання нервової системи: неврози; залиш­кові явища перенесених арахноїдиту, енцефаліту; радикуліти, плексити, полі­ неврити (токсичні та інфекційні); гінекологічні захворювання: хронічні запален­ня жіночих статевих органів; порушення менструальної функції; безпліддя; фібро­міоми матки (які підлягають консервативному лікуванню), реабілітація після гінекологічних операцій; захворювання шкіри: лускатий лишай (стаціонарна фор­ма), нейродерміт, екзема, трофічні виразки.

VII. Води кремнієві,вміст в яких H₂SiO₃Heменш ніж 50,0 мг/дм³:

а) азотні;

б) вуглекислі.

Медичними показаннями для лікування кремнієвими мінеральними водами є захворювання органів травлення: рефлгокс-езофагіт поза стадією загострення; хронічний гастрит поза стадією загострення; виразкова хвороба шлунка та дванад­цятипалої кишки у фазі ремісії; хвороби оперованого шлунка; хронічні коліти й ентероколіти м’якого та середнього ступеня поза фазою загострення; функціональні розлади кишечнику поза фазою загострення; захворювання печінки, жовчних шляхів і підшлункової залози: хронічні гепатити; хронічні холецистити, ангіохоліти різної етіології; дискінезія жовчних шляхів та жовчного міхура; хронічний панкреатит; перигастрити, перидуоденіти, перихолецистити; захворювання сечостатевих органів: хронічні пієлонефрити у фазі ремісії; хронічні цистити; хронічні проста­тити, везикуліти, фолікуліти; захворювання обміну речовин: ожиріння екзогенно-конституційне при недостатності кровообігу не вищій від І стадії; цукровий діабет легкого і середнього ступеня у стані стійкої компенсації без схильності до ацидозу.

VIIІ. Води з підвищеним вмістом органічних речовин,вміст С_{о г} в яких повинен бути не менш ніж 10,0 г/дм³.

Медичними показаннями для лікування мінеральними водами з підвищеним вмістом органічних речовин є запальні процеси печінки та жовчовивідних шляхів у стадії ремісії; жовчнокам’яна хвороба без ускладнень, а також у післяоперацій­ному періоді; порушення моторики жовчовивідних шляхів; запальні захворюван­ня шлунково-кишкового тракту у фазі повної і нестійкої ремісії; залишкові явища хвороби Боткіна; хронічні запальні процеси нирок та сечовивідних шляхів без підвищення артеріального тиску; сечокам’яна хвороба, стани після оперативного та інструментального видалення каменів через 1,5-2 місяці; статеві порушення.