XI. Води термальні.

Залежно від мінералізації, наявності специфічних (біологічно активних) ком­понентів, застосування мінеральні питні води поділяються на: природні столові; лікувально-столові; лікувальні.

До природних столових вод відносяться води з мінералізацією менш ніж 1,0 г/дм³. Застосовуються як столовий освіжаючий напій.

До лікувально-столових вод відносяться води з мінералізацією від 1,0 до 8,0 г/дм³ усіх хімічних груп і від 1,0 до 15,0 г/дм³ груп: гідрокарбонатні натрієві, гідрокарбонатнохлоридні, хлоридно гідрокарбонатні натрієві чи при менший мінералізації, які містять біологічно активні мікроелементи і сполуки в кількості, не нижчій від бальнеологічних норм, прийнятих для питних мінеральних вод.

До лікувальних мінеральних вод належать природні (підземні) води з мінералізацією більш ніж 8 г/дм³ для всіх хімічних груп і більш ніж 15 г/дм³ – для гідрокарбонатних і хлоридно-гідрокарбонатних вод, а також вод меншої мінера­лізації при вмісті у них біологічно активних мікроелементів – арсену, сульфідів і радону не нижче від певних концентрацій.

Усі лікувальні води можуть використовуватися для внутрішнього і зовнішнь­ого застосування за спеціальними медичними методиками.

Загальні показання до лікувального застосування мінеральних вод

Питні лікувальні води призначаються, головним чином, при патології органів травлення. Вуглекислі та хлоридні натрієві води стимулюють шлункову секрецію та м’язовий тонус. Тому вони можуть призначатися при гіпосекреторних і атоніч­них станах шлунка, при анацидних гастритах. Лужні (гідрокарбонатиі натрієві) води призначаються при гіперацидних гастритах, при виразковій хворобі шлунка та два­надцятипалої кишки. Сульфатні магнієві води посилюють виділення жовчі і при­значаються при циститах, холециститах, холангітах, жовчнокам’янній хворобі.

Води середньої та високої мінералізації посилюють перистальтику і тому мо­жуть використовуватися при атонічних ентероколітах.

Бальнеотерапія- поверхневе або зовнішнє застосування ЛМВ: ванни, душі, обливання, обтирання, процедури в басейнах.

При зовнішньому застосуванні різноманітні лікувальні мінеральні води при­значаються при різних захворюваннях. Сірководневі, радонові, хлоридні натрієві води особливо часто застосовуються при захворюваннях опорно-рухового апа­рату, периферичної та вегетативної нервової системи, сірководневі ванни особ­ливо ефективні при захворюваннях периферичних судин та шкіри. Вуглекислі ванни частіше рекомендуються при захворюваннях м’яза серця, при гіпотоніч­них станах. Кисневі, азотні та йодобромні ванни призначаються в лікуванні не­врозів, вегетативно-судинної дистонії, гіпертонічної хвороби, ішемічної хворо­би серця (без частих нападів стенокардії).