Наради та їх проведення

Нарада – один із найефективніших способів обговорення животрепетних питань і прийняття рішень в усіх сферах громадського та виробничого життя. Наради бувають інформаційні та дискусійні.

На інформаційних нарадах учасників ознайомлюють із певними новими відомостями, коротко обговорюють суперечливі моменти і приймають рішення.

На дискусійних нарадах обговорюють якесь одне важливе питання, виступають усі охочі.

Наради корисні лише тоді, коли вони добре організовані і дають можливість розв’язати важливі виробничі проблеми.

Передумови успішної наради:

· нарадою повинен керувати голова – інакше вона перетвориться на порожню балаканину;

· програму наради треба спланувати заздалегідь, а під час наради прагнути до максимальної її реалізації;

· голова не повинен дозволяти ухилятися від основної теми і торкатися питань, що не стосуються суті справи;

· щодо кожного пункту дискусії треба підсумувати сказане;

· наприкінці наради потрібно узагальнити зроблені висновки, а якщо буде поставлено завдання, до кожного з них слід додати:

ü що треба зробити,

ü хто що робитиме,

ü термін виконання кожної справи;

· виконання поставлених завдань має бути вчасно проконтрольоване.

Позитивні риси керівника наради:

· організаторський хист (не дає доповідачам відступати від теми, зупиняє балакучих, підбадьорює несміливих, стежить за регламентом);

· здатність зосередити свою увагу й зусилля на тому, щоб стежити за ходом дискусії, обдумувати виступи всіх її учасників;

· повинен добирати запитання, аналізувати відповіді, систематизувати різні погляди, робити точні висновки;

· не повинен брати активної участі в дискусії, бо тоді він перестане бути головою;

· повинен по-дружньому ставитися до всіх, нікого не виділяти своєю увагою й нікого не обходити нею;

· має підтримувати доброзичливу атмосферу, щоб дискусія не перетворилася в запальну суперечку;

· у будь-якій ситуації повинен зберігати спокій (навіть якщо всі роздратовані);

· добре, якщо голова має почуття гумору.

Учасники наради:

· повинні дотримуватися теми і порядку денного наради;

· не повинні перебивати один одного, заважати репліками тому, хто говорить;

· не повинні показувати свій поганий настрій, роздратування тощо;

· не повинні бути нетактовними до інших промовців, навіть якщо хтось із них був не на висоті;

· не повинні виявляти недоброзичливість до окремих учасників наради, байдужість до спільної проблеми, інтерес лише до “свого” в цій проблемі, бажання поставити інших у смішне становище, страх не сподобатися начальству;

· виступаючи, повинні пропонувати свій варіант вирішення проблеми; не брати слова, якщо немає конкретної пропозиції;

· не повинні вести між собою надто голосних розмов і суперечок, які заважали б іншим;

· повинні дбати про культуру мовлення й етикет спілкування.

Засоби активізації уваги слухачів:

· розповідь про випадок із життя, що має дотичність до теми доповіді;

· посилання на авторитети;

· дані науки, статистики;

· цитування;

· сенсації;

· парадокси;

· гумор;

· коментована демонстрація предметів, що стосуються теми;

· використання наочних засобів (слайдів, фотоматеріалів, відеоматеріалів, накреслення графіків, таблиць, схем);

· риторичні питання та заклики;

· художні елементи (музика, спів, декламація);

· використання діалогу з аудиторією;

· перетворення монологу у театралізацію;

· дискутування з аудиторією;

· динаміка техніки мовлення оратора (зміна інтонації, висоти та сили голосу);

· динаміка кінетики (чергування емоційної мови жестів ти витримки, стриманості).