рефераты конспекты курсовые дипломные лекции шпоры

Реферат Курсовая Конспект

Роберт Льюис Стивенсон Острів Скарбів

Роберт Льюис Стивенсон Острів Скарбів - раздел Философия, Роберт Льюис Стивенсон ...

Роберт Льюис Стивенсон

Острів Скарбів

 

Аннотация

 

«Дитинство моє, щиро кажучи, було безрадісне. Жар, марення, безсоння, тяжкі дні, нескінченні ночі», — згадує про себе англійський письменник Роберт Льюїс Стівенсон (1850–1894). Щоб якось розважитись, хлопчик обкладав свою постіль іграшками і придумував різноманітні ігри. Любов до ігор Стівенсон зберіг на все життя. Уже в зрілому віці, хворий на туберкульоз, змушений майже весь час лежати в ліжку, — дома, Стівенсон затівав захоплюючі ігри із своїм пасинком. Вилізши на горище, він накреслив на підлозі карту уявного острова і вигадав дуже цікаву історію про піратів та багатий скарб. Так народився всесвітньовідомий роман «Острів Скарбів» — захоплююча, повна незвичайних пригод історія про пошуки скарбів, яка вимагає від героїв не тільки гострого розуму, винахідливості, догадливості, але й безприкладної хоробрості, благородства і почуття товариськості.

Стівенсон написав багато книжок — повістей, романів, новел, віршів, критичних статей, нарисів.

Уродженець Шотландії, він майже в усіх своїх творах оспівував її, а найулюбленіші його герої — бідні, чесні, відважні шотландці. В усіх творах письменника відчувається його любов до людей, бажання дати їм радість.

 

Роберт Луїс Стівенсон

ОСТРІВ СКАРБІВ[1]

 

Ллойдові Осборну,[2]

американському джентльменові,

присвячує цю оповідь, задуману

й нарешті завершену в згоді з

класичними його смаками, —

вдячний за багато спільно

проведених приємних годин —

Автор

 

 

Частина перша

СТАРИЙ ПІРАТ

Розділ І СТАРИЙ МОРСЬКИЙ ВОВК У ЗАЇЗДІ «АДМІРАЛ БЕНБОВ[3]»  

ЧОРНИЙ ПЕС З'ЯВЛЯЄТЬСЯ І ЗНИКАЄ

Незабаром після цієї пригоди сталася перша з тих таємничих подій, що нарешті звільнили нас від капітана, але не звільнили, як ви побачите далі, від… Стояв ранній січневий ранок, холодний і шпаркий, бухта посивіла від інею, і… Мати забарилася нагорі біля батька, а я готував на столі сніданок до приходу капітана. Раптом двері розчинилися, і до…

ЧОРНИЙ ЗНАК

Опівдні я приніс капітанові холодного питва та ліки. Він лежав майже в тій самій позі, як ми його залишили, тільки голова була трохи вище;… — Джіме, — сказав він, — з усіх тут лише ти вартий доброго слова. Ти знаєш, я… — Лікар… — почав був я.

МОРЯЦЬКА СКРИНЯ

Я, звісно, не гаючись розповів матері все, що знав і що, певно, слід було б розповісти далеко раніше. Нам стало ясно, що ми опинилися в скрутному й… Хоч селища від нас не було видно, але воно лежало недалеко, за яких кількасот… Коли ми дісталися до селища, там по хатах уже засвітили свічки. Ніколи не забуду, як я зрадів, побачивши жовте світло…

КІНЕЦЬ СЛІПЦЯ

Проте допитливість моя виявилася сильнішою за переляк. Не мігши всидіти під містком, я виліз на відкриту місцину й сховався за кущем вербняку,… — Розбивайте двері! — гукнув він. — А так, сер! — відповіли двоє чи троє і рвонулися до дверей «Адмірала Бенбова».

КАШТАНОВІ ПАПЕРИ

Ми мчали щодуху аж до самого будинку лікаря. У жодному вікні з фасаду не світилося. Містер Дане сказав, щоб я зіскочив з коня й постукав у двері, а Доггер… — Доктор Лівсі вдома? — запитав я.

КОРАБЕЛЬНИЙ КУХАР

 

Розділ VII

Я ЇДУ ДО БРИСТОЛЯ

Поки ми готувалися до відплиття, минуло набагато більше часу, ніж гадав сквайр, і так само не справдилися й інші наші плани, навіть намір доктора… Так минуло кілька тижнів, аж поки одного чудового дня надійшов лист,… Якщо лікар відсутній, листа має розкрити Том Редрут або молодий Гокінс.

ПОРОХ І ЗБРОЯ

„Еспаньйола“ стояла на якорі досить далеко від берега, і нам довелося добиратись до неї шлюпкою, обминаючи то прови інших суден, оздоблені фігурами,… Капітан виявився чоловіком прискіпливим, усе на шхуні наче дратувало його.… — Капітан Смоллет, сер, хоче поговорити з вами.

ПЛАВАННЯ

Цілу ніч ми працювали вкрай напружено, бо треба ж було все залагодити по-новому. Приятелі сквайра — Блендлі та інші — приїздили з берега попрощатися… — Ану, Тулубе, утни-но пісні! — гукнув хтось із матросів. — Тої давньої! — підтримав його інший.

ЩО Я ПОЧУВ, СИДЯЧИ В ДІЖЦІ З-ПІД ЯБЛУК

— Ні, не я, — казав Сілвер. — Флінт був капітаном. А я був за старшого матроса, це через свою дерев'янку. Ноги я збувся у тій самій баталії, де… — Ну ж і молодчага цей Флінт — другого такого й на світі немає! — захоплено… — Девіс, кажуть, був незгірший, — відказав Сілвер. — Та я ніколи не плавав з ним — плавав спершу з Інглендом, тоді з…

ВОЄННА РАДА

На палубі зчинилася метушня. Я чув, як люди вибігали з кают і кубрика. Миттю вислизнувши з діжки, я прошмигнув за фок-зейль, завернув на корму,… Тут зібралася вже вся команда. Туман розвіявся майже ту саму хвилину, коли… Я бачив усе це ніби крізь сон, ще не зовсім отямившись від недавно пережитого страху. Потім я почув голос капітана…

МОЇ ПРИГОДИ НА БЕРЕЗІ

 

Розділ XIII

ЯК ПОЧАЛИСЯ МОЇ ПРИГОДИ НА БЕРЕЗІ

Острів виглядав зовсім інакше, коли наступного ранку я вийшов на палубу. Хоч вітер цілком ущух, за ніч ми досить помітно просунулися вперед і тепер… „Еспаньйола“ погойдувалася на океанських хвилях, цідячи воду в… Не знаю, що на мене вплинуло, — може ця хитавиця, а може, похмурий вигляд острова з сірими меланхолійними лісами, з…

ПЕРШИЙ УДАР

Я був дуже задоволений, що пощастило втекти від Довгого Джона: відразу на душі мені повеселіло, і я почав зацікавлено розглядати нову для мене… Пройшовши крізь мокровину, порослу верболозом, очеретом і якимись невідомими… Уперше в житті пізнав я радість дослідника невідомих країв. Острів був безлюдний. Матроси, що припливли зі мною на…

ЛЮДИНА З ОСТРОВА

З крутого укосу дощем посипалися дрібні камінці, шурхітливо підстрибуючи між деревами. Я мимохіть озирнувся в той бік і побачив щось темне й… Отже, обидва шляхи мені перетято. На березі мене ждуть убивці, а в лісі чатує… Однак дивна істота з'явилася знову; оббігши збоку, вона опинилась поперед мене. Я був дуже стомлений, та коли б і не…

ЧАСТОКІЛ

 

Розділ XVI

ДАЛІ РОЗПОВІДЬ ВЕДЕ ЛІКАР: ЯК БУЛО ПОКИНУТО СУДНО

Приблизно о пів на другу годину дня, або, кажучи по-моряцькому, коли пробило три склянки, від „Еспаньйоли“ до берега відчалили дві шлюпки. Капітан,… Ми, звичайно, не мали сумніву щодо Джіма Гокінса, але стривожилися за його… Не маючи сили чекати далі, ми вирішили, що я з Гантером поїду невеличким човном на розвідини.

РОЗПОВІДЬ ВЕДЕ ЛІКАР: ОСТАННІЙ ПЕРЕЇЗД ЧОВНОМ

Цей наш п'ятий переїзд дуже відрізнявся від усіх інших. По-перше, маленька шлюпка була страшенно перевантажена. П'ятеро дорослих чоловіків, та до… Капітан наказав нам перемістити вантаж інакше, і шлюпка пішла рівніше. І… По-друге, при відпливі сильна течія гнала воду з протоки на захід, а тоді на південь, у море, через той вузький…

РОЗПОВІДЬ ВЕДЕ ЛІКАР: КІНЕЦЬ БОЇВ ПЕРШОГО ДНЯ

Щосили бігли ми через ліс, який відділяв нас від форту і з кожним нашим кроком голоси піратів лунали все ближче й ближче. Незабаром ми почули тупіт… Я зрозумів, що нас чекає неабияка сутичка, і оглянув свого мушкета. — Капітане, — сказав я, — Трелоні стріляє без промаху. Дайте йому свою рушницю, бо його підмокла.

ЗНОВУ РОЗПОВІДАЄ ДЖІМ ГОКІНС: ЗАЛОГА В БЛОКГАУЗІ

Тільки-но побачивши британський прапор, Бен Ган зупинився, схопив мене за руку й присів. — Ну, — сказав він, — там твої друзі. Це річ певна. — Але куди ймовірніше, що те заколотники, — відповів я.

СІЛВЕР-ПАРЛАМЕНТЕР

І справді, за частоколом зупинилося двоє чоловік. Один з них розмахував білою ганчіркою, а другий — і то саме Сілвер, — спокійно стояв поруч. Ще тільки розвиднювалося, і ранок був найхолодніший з усіх, що я їх пам'ятаю.… — Не виходьте! — сказав капітан. — Ручуся, що це якийсь підступ. — І потім гукнув піратам: — Хто йде? Стій, а то…

АТАКА

 

Тільки-но Сілвер зник, капітан, який увесь час не зводив з нього очей, обернувся до будинку й завважив, що на своєму посту стоїть лише Грей. Тоді ми вперше побачили капітана таким розгніваним.

— На місця! — гримнув він. І коли ми шугнули на свої пости, промовив: — Грею, я запишу твоє ім'я до корабельного журналу. Ти виконував свій обов'язок, як справжній моряк. Містере Трелоні, я дивуюсь вам, сер. Докторе, таж ви носили військовий мундир! Якщо так ви служили й біля Фонтенуа, сер, то краще б ви сиділи вдома.

Лікарева вахта стала до стрільниць, а решта заходилася набивати запасні мушкети. Всі ми почервоніли, бо ж були таки винуваті.

Деякий час капітан спостерігав усе це мовчки, а тоді знову заговорив:

— Я, друзі, як то кажуть, випалив по Сілверові з усіх гармат. Навмисне допік його до живого. Він погрожував, що не мине й години, як нас атакують. Ви знаєте, що числом їх більше, зате ми сидимо в укріпленні, а хвилину тому я міг би навіть сказати, що в нас перевага і в дисципліні. Я не маю найменшого сумніву, що ми можемо перемогти їх, якщо ви цього захочете.

Потім він обійшов усіх нас і визнав, що тепер усе гаразд.

У двох коротких стінах блокгаузу — північній і західній — було тільки по дві стрільниці; у південній, де ганок, теж дві, а в північній — п'ять. На сімох чоловік ми мали двадцять мушкетів. Дрова ми склали в чотири штабелі — по одному біля кожної стіни, — і на них, як на столи, примістили бойові припаси й по чотири набиті мушкети, щоб мати їх напохваті. Посередині приміщення лежали кортики.

— Загасіть вогонь, — звелів капітан. — Уже не холодно, а дим тільки очі їсть.

Містер Трелоні виніс на подвір'я залізну жарівню й розкидав жарини серед піску.

— Гокінс ще не снідав… Гокінсе, візьми свій сніданок і поїж на посту, — вів далі капітан Смоллет. — Жвавіше, хлопче, тобі не завадить підкріпитись. Гантере, налий усім по чарці бренді.

Поки ми виконували це все, капітан обміркував план оборони.

— Ви, докторе, станете біля дверей, — мовив він нарешті. — Пильнуйте, але не вистромляйтесь: стійте всередині й стріляйте з дверей… Ти, Гантере, будеш зі східного боку, а ти, Джойсе, — із західного. Містере Трелоні, вам, як найкращому стрільцеві, — вам з Греєм припаде найдовша північна стіна, де п'ять стрільниць: звідти основна небезпека. Якщо вони підступлять до блокгаузу й почнуть стріляти крізь них, справи наші будуть кепські. Ми з тобою, Гокінсе, ніякі стрільці, тож ми будемо набивати мушкети й допомагати іншим.

Капітан мав слушність: вже було не холодно. Сонце, ледве підбившись над верхи дерев, своїм світлом залляло весь пагорб і розігнало болотні випари. Пісок став гарячим, а на колодах блокгаузу виступила розтоплена смола. Ми поскидали куртки та сурдути, порозстібали коміри сорочок і засукали рукава по самі плечі. Кожен стояв на своєму посту, знемагаючи від спеки й напруги.

Так минула година.

— Хай йому чорт! — сказав капітан. — Стає нудно, як у мертвий штиль. Ану, Грею, засвисти, чи що — може, вітер прикличеш!

І саме цю хвилину з'явились перші ознаки того, що починається атака.

— З вашого дозволу, сер, — спитався нараз Джойс, — коли я побачу кого-небудь, то чи стріляти?

— Аякже! — крикнув капітан.

— Дякую, сер, — так само спокійно й чемно відповів Джойс. Нічого поки що не трапилося, але це Джойсове запитання змусило нас усіх насторожитись і напружити зір і слух. Стрільці піднесли мушкети, а капітан стояв серед блокгаузу, міцно стуливши губи й насупивши брови. Так збігло кілька секунд. Раптом Джойс просунув мушкета в стрільницю і пальнув. Не встигла ще завмерти луна від цього пострілу, як з лісу навсібіч знялася запекла стрілянина — кулі летіли одна за одною, мов гуси вервечкою. Кілька їх влучило в колоди блокгаузу, але жодна не потрапила всередину.

Коли ж розвіявся пороховий дим, навколо частоколу й у лісі стало знову тихо й порожньо, як і передніше було. Жодна гілка не погойдувалась, жодна цівка рушниці не поблискувала, виказуючи присутність наших ворогів.

— Поцілив? — спитав капітан.

— Ні, сер, — відповів Джойс. — Мабуть, ні, сер.

— Добре, хоч правду кажеш, — пробурмотів капітан Смоллет. — Набий мушкета йому, Гокінсе. Скільки пострілів було з вашого боку, докторе?

— Я знаю точно, — відповів доктор Лівсі. — 3 цього боку було три постріли. Я бачив три спалахи: два поруч, а один далі на захід.

— Три! — повторив каштан. — А скільки у вас, містере Трелоні?

Але тут відповісти було нелегко. З північного боку стріляли багато: сквайр нарахував сім пострілів, а Грей вісім чи дев'ять. З заходу й сходу пальнули тільки по разу. Отже, атаки слід було чекати з півночі, а з інших боків стріляли, тільки щоб відвернути нашу увагу. Проте капітан Смоллет не змінив розміщення наших сил, міркуючи так: якщо заколотники перескочать через частокіл, вони зможуть захопити порожні бійниці й перестріляти нас усіх, мов щурів, у нашій власній фортеці.

А втім, нам не дали багато часу розмірковувати. З півночі раптом розлігся гучний крик, і невеличкий гурт піратів вискочив з лісу й побіг прямо до частоколу. Ту саму мить із заростей знов заторохкотіли постріли, і одна куля, влетівши в двері, розтрощила лікарів мушкет. Нападники швидко, наче мавпи, подерлися через частокіл. Сквайр і Грей стріляли раз за разом. Троє з нападників упали: один у загороду, а двоє — по той бік. Щоправда, один з них був, мабуть, наляканий, а не поранений, бо відразу ж схопивсь на ноги й зашився між дерев.

Двоє лежали на землі, один утік, але чотирьом таки пощастило перелізти через частокіл всередину. Решта піратів — сім чи вісім чоловік, що засіли в хащах і мали, очевидячки, по кілька мушкетів, — безугаву обстрілювали блокгауз, не завдаючи нам, однак, ніякої шкоди.

Четверо нападників з вереском кинулися до блокгаузу, підбадьорювані вигуками своїх товаришів з лісу. Ми кілька разів вистрілили в них. Але в поспіху наші стрільці, здається, ні разу не влучили. Умліока четверо піратів збігли на пагорб і насіли на нас.

Із середньої стрільниці виткнулася голова Джоба Ендерсона, боцмана.

— Бий їх! Бий! — рикнув він громохким голосом.

Ту ж мить другий пірат, ухопивши за цівку Гантерів мушкет, вирвав його і так стусонув Гантера кольбою, що сердега непритомний упав на підлогу. Третій пірат, непомітно оббігши навкруг будівлі, зненацька з'явився у дверях і замахнувся кортиком на лікаря.

Ми опинилися в такому становищі, в якому недавно були наші вороги. Ще хвилину тому ми стріляли з укриття в незахищених піратів, тепер же під прикриттям були вони, а ми не могли відповідати на їхні постріли.

Рятувало нас трохи те, що блокгауз заволокло пороховим димом. У вухах у мене аж гуло від цього шарварку, криків і стогонів, від пістольних пострілів.

— Надвір, хлопці, на відкриту місцину! Кортики! — загукав капітан.

Я схопив з підлоги кортика. Хтось інший, теж хапаючи кортика, різонув мене по пальцях, але я навіть не відчув болю. Я вискочив з дверей на денне світло. Слідом за мною вихопився ще хтось, але хто — я не помітив. Просто перед моїми очима лікар гнав схилом того пірата, що на нього напав; я бачив, як він уловив момент і так угатив його кортиком, що той гепнувся навзнак з чималою раною через усе обличчя.

— Круг будинку, хлопці, круг будинку! — гукнув капітан; голос його — я помітив це, не зважаючи на загальну метушню, — якось змінився.

Машинально скорившись наказові, я з кортиком над головою завернув за ріг блокгаузу, де раптом наскочив на Ендерсона. Він голосно вереснув, і кортик його зблиснув на сонці. Я не встиг навіть злякатись, але, ухиляючись від удару, спіткнувся на сипкому піску і покотився сторчголов з пагорба.

Коли я вибігав з блокгаузу, то побачив, як інші пірати перелазили через частокіл, щоб таки доконати нас. Один з них, у червоному ковпаку, із кортиком у зубах, уже був на огорожі й перекинув ногу стрибнути. Усе це скоїлося так швидко, що, коли я схопився на ноги, пірат у червоному ковпаку ще сидів у тій самій позі, а голова другого тільки вистромилася з-за частоколу. І все-таки за цей короткий проміжок бій скінчився, і перемога була за нами.

Грей, що вискочив з блокгаузу слідом за мною, вбив на місці здорованя-боцмана, перш ніж той встиг отямитись після невдалого удару по мені. Другого пірата підстрелили біля бійниці в ту мить, коли він ціляв усередину блокгаузу; тепер він лежав на піску конаючи, пістоль ще курився в його руці. Третього в мене на очах уклав лікар. З чотирьох піратів, які перелізли через паркан, живим лишився тільки один: покинувши кортика на бойовищі, він хапався перелізти назад, аби уникнути неминучої смерті.

— Стріляйте! Стріляйте з будинку! — гукнув лікар. — А ви, хлопці, швидше під захисток!

Та на слова його ніхто не зважав, ніхто не стрельнув, і останній з нападників вільно собі переліз через частокіл і сховався, як і всі інші, в лісі. За хвильку нападницький гурт зник і біля блокгаузу лишилося лежати п'ятеро: четверо по цей бік огорожі й один ззовні.

Лікар, Грей і я кинулися всередину будівлі. Пірати, котрі ще живі, могли щохвилини повернутись туди, де вони покидали свої мушкети.

Коли пороховий дим розвіявся, ми побачили, як дорого коштувала нам перемога. Гантер лежав непритомний біля своєї стрільниці; у Джойса була прострелена голова, і він уже не ворушився. А посеред приміщення сквайр підтримував капітана; вони обидва були страшенно бліді.

— Капітана поранено! — сказав містер Трелоні.

— Пірати втекли? — запитав містер Смоллет.

— Хто міг, той таки втік, — відповів лікар. — Але п'ятеро з них уже ніколи не зможуть бігати.

— П'ятеро! — скрикнув капітан. — Ну, це вже краще. Вони втратили п'ятьох, а ми трьох; отже, нас тепер четверо проти дев'яти. Це краще, ніж спочатку, коли нас було семеро проти дев'ятнадцятьох.[34]

 

 

Частина п'ята

МОЇ ПРИГОДИ НА МОРІ

 

Розділ ХХІІ

ЯК ПОЧАЛИСЯ МОЇ ПРИГОДИ НА МОРІ

Заколотники не поверталися і навіть припинили стрілянину з лісу. Вони „дістали свою пайку на сьогодні“, — як висловився капітан, і ми могли тепер… З восьми чоловік, що потерпіли в бою, живими зосталися тільки троє: той пірат,… Щодо капітана, то хоч рани його були болючі, однак життю не загрожували, і жоден орган не був серйозно ушкоджений.…

У ХВИЛЯХ ВІДПЛИВУ

Човник, як я й гадав, виявився цілком придатним для людини мого зросту й ваги — легким і рухливим, але заразом він був до того примхливий та… Я ще, звісно, „не принатуривсь“ до човника, і він у мене завертав куди… Спершу судно замаячіло переді мною плямою, ще чорнішою за навколишню темряву, потім вирізнились обриси корпусу і щогл,…

ЧОВНИКОМ ПО МОРЮ

Коли я прокинувся, був уже ясний день, і човник мій плив уздовж південно-західного берега Острова Скарбів. Сонце вже зійшло, але його закривало від… Неподалік видніли мис Буксирна Голова й гора Бізань-щогла: гора була гола й… Але незабаром я відмовився від цього наміру. Між нагромадженим скеляччям вирували й пінилися буруни, величезні хвилі…

ІЗРЕЄЛ ГЕНДС

Вітер, мов зумисне нам на догоду, повіяв тепер на захід, завдяки чому ми швидше допливли від північно-східного краю острова до Північної бухти. Але… — Капітане, — звернувся він до мене, знову так само неприємно посміхаючись, —… — Я не маю на це сили, та й взагалі ця робота мені не до смаку. Хай собі лежить, — відповів я.

КАПІТАН СІЛВЕР

 

Розділ XXVIII

У ВОРОЖОМУ ТАБОРІ

Червонаве світло смолоскипа, осяявши середину блокгаузу, підтвердило найгірші з моїх здогадок. Пірати захопили будинок і всі наші припаси — і… У блокгаузі були всі шестеро піратів — більше ніхто з них не зостався живий.… На плечі Довгого Джона сидів папуга й чистив дзьобом пір'я. Власник папуги здавався блідішим і суворішим, ніж…

ЗНОВУ ЧОРНИЙ ЗНАК

Нарада піратів ще тривала, коли один з її учасників увійшов до блокгаузу і, трохи глузливо, як мені здалося, віддавши Сілверові шану, попросив… — Заходить на бурю, Джіме, — сказав Сілвер, звертаючись тепер до мене зовсім… Я ступив до найближчої стрільниці й виглянув надвір. Багаття майже згасло, тільки тьмяно жевріли окремі вуглини, тож…

НА СЛОВО ЧЕСТІ

Мене збудив — та, властиво, й усіх нас, навіть вартового, що аж підскочив, закунявши було коло дверей, — ясний дзвінкий голос із узлісся: — Блокгауз, агов! Лікар іде! І справді, то був лікар. Хоч я й зрадів, почувши його голос, та водночас і збентежився. Коли я згадав про власне…

ШУКАННЯ СКАРБІВ. ВКАЗІВНА СТРІЛКА ФЛІНТА

— Джіме, — звернувся до мене Сілвер, коли ми лишилися самі, — я врятував життя тобі, а ти — мені, і я цього не забуду. Я бачив, як лікар підмовляв… Один з матросів гукнув нам від багаття, що сніданок уже готовий, і ми всі… Навіть Сілвер, що снідав осторонь з Капітаном Флінтом на плечі, жодним словом не дорікнув їм за марнотратство. Це тим…

ШУКАННЯ СКАРБІВ. ГОЛОС СЕРЕД ДЕРЕВ

Опинившись на верховині, ми посідали на землі перепочити, бо одне, що нас прикро вразив кістяк, а друге, що Сілверові й хворим треба було… Плато трохи спадало на захід, і з того місця, де ми сиділи, відкривався… Навкруги стояла тиша, тільки чути було віддалений гуркіт прибою та в кущах дзижчання незліченних комах. Ані людини…

ПАДІННЯ ВАТАЖКА

Розчарування піратів було таке, якого, мабуть, світ не бачив. Шестеро їх стояло, як громом побиті. Але Сілвер отямився найперший. Всі його помисли… — Джіме, — прошепотів він, — візьми оце й будь напоготові. І дав мені… Водночас Сілвер почав посуватись на північний бік, і коли за кілька кроків зупинився, нас двох відділяла від решти…

І ОСТАННІЙ

Наступного дня ми вдосвіта взялися до праці, бо треба було перенести все золото з печери на берег, а це майже миля відстані, і потім три милі везти… Працювали ми загарливо. Бен Ган і Грей перевозили човном золото на судно, а… Як і в скрині Біллі Бонса, тут було зібрання найрозмаїтіших монет, тільки куди більше, ніж там, і мені дуже подобалося…

– Конец работы –

Используемые теги: Роберт, Льюис, Стивенсон, Острів, Скарбів0.085

Если Вам нужно дополнительный материал на эту тему, или Вы не нашли то, что искали, рекомендуем воспользоваться поиском по нашей базе работ: Роберт Льюис Стивенсон Острів Скарбів

Что будем делать с полученным материалом:

Если этот материал оказался полезным для Вас, Вы можете сохранить его на свою страничку в социальных сетях:

Еще рефераты, курсовые, дипломные работы на эту тему:

Роберт Льюис Стивенсон в своей новелле о докторе Джекиле и мистере Хайде поставил слишком много многоточий
Химия чувств Тинктура доктора Джекила...

Роберт Луис Стивенсон Странная история доктора Джекила и мистера Хайда
OCR amp amp SpellCheck EdSkibus...

Роберт Лэнгдон – 3
Утраченный символ... Роберт Лэнгдон...

Клайв Стейплз Льюис. За пределы безмолвной планеты
На сайте allrefs.net читайте: "Клайв Стейплз Льюис. За пределы безмолвной планеты"

Роберт Энтони. Секреты уверенности в себе
На сайте allrefs.net читайте: "Роберт Энтони. Секреты уверенности в себе"

Роберт Антон Уилсон. Квантовая психология
На сайте allrefs.net читайте: "Роберт Антон Уилсон. Квантовая психология"

Роберт Т. Кийосаки Шэрон Л. Лектер Отойти от дел Молодым и Богатым
Примечание автора... Данная книга была закончена за шесть месяцев до трагических событий... В это смутное время ваше финансовое образование приобретает еще большую ценность...

НАСЕЛЕНИЙ ОСТРІВ Фантастична повість
НАСЕЛЕНИЙ ОСТРІВ... Фантастична повість...

Роберт Т. Кийосаки Шэрон Л. Лектер Отойти от дел Молодым и Богатым
Примечание автора... Данная книга была закончена за шесть месяцев до трагических событий... В это смутное время ваше финансовое образование приобретает еще большую ценность...

0.029
Хотите получать на электронную почту самые свежие новости?
Education Insider Sample
Подпишитесь на Нашу рассылку
Наша политика приватности обеспечивает 100% безопасность и анонимность Ваших E-Mail
Реклама
Соответствующий теме материал
  • Похожее
  • По категориям
  • По работам
  • Трансграничность в произведениях Льюиса Кэрролла Неповторимое своеобразие кэрролловского стиля обусловлено триединством его литературного дара мышления математика и изощренной логики.Вопреки… Трансграничность в произведениях Льюиса Кэрролла наблюдается практически в… Я думаю, что это произошло по следующей причине. Нормальный взрослый человек никогда не размышляет о проблемах…
  • Роберт Рождественский Роберт Иванович Рождественский родился в алтайском селе Косиха в 1932 году, в семье кадрового военного. Мать была врачом, и, когда грянула война, заставшая Рождественских в Омске,… Там оно и было опубликовано » Много лет спустя Рождественский напишет: Родился я в селе Косиха Дождливым летом. На…
  • Жизнь и деятельность Роберта Милликена К изучению классики он не вернулся. Роберт Милликен родился 22 марта 1868 года в штате Иллинойс в семье священника.Его детство прошло в небольшом,… Зимой мы, мальчики, распиливали ежедневно десять четырехфутовых бревен.Так… Для них слово физика связывалось с понятием о слабительном разг. physic - слабительное.Курс физики в средней школе…
  • Роберт Оуэн - социалист-утопист В 1815 Оуэн выступил с проектом закона, который ограничивал рабочий день для детей и устанавливал для работающих детей обязательное школьное… К 1820 окончательно оформились социальные идеи Оуэна он пришел к убеждению о… При общности владения и общем труде не может быть не эксплуатации, ни классов. Работа распределяется между гражданами…
  • Жизнь и деятельность Роберта Милликена К изучению классики он не вернулся. Роберт Милликен родился 22 марта 1868 года в штате Иллинойс в семье священника.Его детство прошло в небольшом,… Зимой мы, мальчики, распиливали ежедневно десять четырехфутовых бревен.Так… Для них слово физика связывалось с понятием о слабительном разг. physic - слабительное.Курс физики в средней школе…