ПЛАНУВАННЯ І КОНТРОЛЬ НА ПІДПРИЄМСТВІ

А.Ф. Шигимага

Н.В. Ільченко

ПЛАНУВАННЯ І КОНТРОЛЬ НА

ПІДПРИЄМСТВІ

Навчальний посібник

УДК 65.012.2

ББК 65.9 -290

 

 

Рецензенти:

Демиденко В.В., к.е.н., доцент

Мартюшева Л.С., к.е.н., доцент

 

Шигимага А.Ф., Ільченко Н.В.

Планування і контроль на підприємстві. Навчальний посібник - 2011

ЗМІСТ

ВСТУП

 

Практика показує, що підприємці, особливо ті, які не мають спеціальної економічної освіти, нерідко вважають, що їхній успіх або невдачі не мають нічого спільного з плануванням, впровадженням наукових методів організації праці та виробництва, системою внутрішньозаводського контролю, а є наслідком особистого хисту, таланту чи прорахунків. Спостерігається зниження до ролі організації планової роботи, особливо цехової та внутрішньо цехової. Причиною цього є постійна зміна кон’юнктури ринку, але ринок не пригнічує, не заперечує планування взагалі, а тільки зміщує цей процес у первинну виробничу ланку, як важливий елемент господарського механізму управління.

Основним завданням навчального посібника «Планування і контроль на підприємстві» є допомогти студентам опанувати основи планової роботи, аналізу та оцінки діяльності підприємства усіх форм власності, що в майбутньому сприятиме молодим спеціалістам у швидкій адаптації до практичної діяльності.

Посібник написаний відповідно до навчальної програми дисципліни «Планування і контроль на підприємстві», який рекомендується для підготовки бакалавра за спеціальністю «Економіка підприємства».

Дисципліна «Планування і контроль на підприємстві» ґрунтується на знаннях, набутих студентами при вивченні таких дисциплін: політична економія, макроекономіка, економіко-математичне моделювання, статистика, економіка підприємства, менеджмент, маркетинг, фінанси, бухгалтерський облік, економіка праці та інші.

За темами і змістом посібник дає системне уявлення про форми, методи та процеси планування і контролю на підприємстві, особливості маркетингових досліджень для складання планів збуту продукції та матеріально-технічного забезпечення виробництва, механізм розробки фінансового плану підприємства і контролю за його виконанням, а також планування організаційно-технічного розвитку та складання бізнес-планів.

Програма передбачає вивчення наступних проблем, що відносяться до здійснення планування та контролю на підприємстві:

· особливості здійснення планування на підприємстві;

· система планів підприємства;

· планування збуту та контролю продукції;

· планування та контроль виробництва продукції;

· оперативно-календарне планування і контроль;

· планування матеріально-технічного забезпечення виробництва;

· забезпечення операційної діяльності виробничою потужністю;

· планування персоналу та оплати праці;

· виробнича інфраструктура;

· планування витрат виробництва;

· фінансове планування і контроль на підприємстві;

· організаційно-технічний розвиток;

· бізнес-планування.

Після вивчення дисципліни студенти повинні знати і вміти:

· основні методи та стратегії планування і контролю всієї фінансово-господарської та інноваційної діяльності підприємства в умовах ринкових відносин;

· принципи планування на підприємстві;

· технологію планування діяльності підприємства, його підрозділів;

· основні планові показники, норми, нормативи, які використовуються при складанні планів, і методику їх розрахунків;

· основних учасників планової діяльності на підприємстві;

· процес організації та контролю планової діяльності на підприємстві.

· досліджувати та планувати стратегію розвитку виробництва та основі аналізу ринкових можливостей підприємства в умовах конкуренції;

· застосовувати на практиці планові показники, норми та нормативи, які використовуються при складанні планів;

· організовувати маркетингові дослідження та складати плани збуту продукції;

· розробляти оптимальну виробничу програму та організовувати оперативно-календарне планування і контроль за його виконанням;

· планувати матеріально-технічне забезпечення виробництва і забезпечувати операційну діяльність виробничою потужністю;

· визначати потребу в персоналі підприємства та оплату його праці;

· розраховувати потребу в допоміжних та обслуговуючих службах та витрати на їх утримання;

· визначати загальні планові витрати на виробництво продукції і складати планові калькуляції в розрізі окремих видів продукції;

· складати фінансовий план і забезпечувати контроль за його виконанням;

· планувати організаційно-технічний розвиток виробництва;

· складати бізнес-плани;

· розробляти дієвий контроль за виробничо-господарською та фінансовою діяльністю підприємства.

 

При написанні посібника були використані навчальні посібники для вивчення цієї дисципліни підготовлені колективом авторів за загальною редакцією М.О.Данилюка, В.Є.Москалюка , а також авторів Г.М.Тарасюк і Л.І.Шваб.

РОЗДІЛ 1 СИСТЕМНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПЛАНУВАННЯ

ТЕМА 1. СУТНІСТЬ ПЛАНУВАННЯ І ОСОБЛИВОСТІ ЙОГО ЗДІЙСНЕННЯ НА ПІДПРИЄМСТВІ

 

Сутність планування, його предмет та об’єкт

Планування як функція управління підприємством

Принципи і методи планування

Запитання для перевірки знань.

Тести підсумкового контролю

Сутність планування, його предмет та об’єкт

 

Сутність планування - це передусім особлива сфера людської діяльності. Головні властивості людського розуму - здатність до передбачення і вибору. А саме вони є основними етапами і метою планування: спрогнозувати розвиток подій і явищ та вибрати найкращий варіант.

Цим займаються усі люди й усі колективи. Кожна людина, сім’я, господарство повсякденно складають усний або письмовий план дій у роботі, навчанні, відпочинку, фінансових та інших справах на наступний день, місяць, рік і навіть десятиліття.

Планування означає, перш за все, вміння мислити наперед і передбачає системність у роботі.

Для початку треба відповісти на питання:

· для чого ми плануємо?

· навіщо потрібно планування?

Ми плануємо тому, що:

· хвилюємось за те, що повинно відбутись;

· хочемо передбачити і діяти, випереджаючи час;

· прагнемо уникнути помилок і використати усі надані нам можливості.

Планування – це система дій, потрібних, щоб подолати розбіжність між тим станом об’єкта управління, який найбільш ймовірний без втручання суб’єкта управління, і тим, який є бажаним (заданим).

Недооцінка планування в умовах ринку, зведення його до мінімуму, частіше за все приводить до значних економічних втрат. В сучасних умовах планування стає у багато разів важливішим, оскільки його основними перевагами є:

· усунення невизначеності;

· точне визначення цілей і дій для їх досягнення;

· поява можливості осмислення дій;

· уникнення помилок в майбутній діяльності;

· можливість передбачати і діяти, випереджаючи час.

На думку Петера Друкера: «Планування не говорить нам, що ми будемо робити завтра. Воно говорить нам, як ми повинні діяти сьогодні, щоб справитись з невизначеністю майбутнього; як ми можемо краще підготуватися до розв’язання проблем, що виникають».

Планування як наука оформилось у самостійну галузь знань на початку ХХ ст. і являє собою сукупність систематизованих знань про закономірності формування і функціонування різних господарських систем.

Суть планування полягає:

· в розробці та обґрунтуванні цілей;

· у визначенні найкращих методів і способів їх досягнення при ефективному використанні всіх видів ресурсів;

· у встановленні взаємодії поставлених завдань.

Ціль науки плануванняяк складової економічної науки - описати, обґрунтувати та передбачити процес і явища дійсності. В сучасних умовах роль науки планування та потреба в ній з боку суспільства зростає внаслідок ряду факторів:

1. Зміна методів господарювання потребує перебудови систем планування на всіх рівнях управління економікою. Система централізованого планування в СРСР пронизувала від верху до низу діяльність усіх суб’єктів управління. Плани набували силу закону, за їх невиконання суб’єкти господарювання карались адміністративно та економічно. Це призвело до орієнтації виробництва не на споживача, а виключно на план, що в свою чергу спричинило кризу концепції соціалістичного планування. При ринковій концепції планування суб’єкти господарювання є повністю самостійними й незалежними в правовому та економічному відношенні, і без глибоких розрахунків, без обґрунтування і передбачення змін у майбутньому, вижити в конкурентній боротьбі стає неможливим.

2. До другого фактора зростання ролі планування можна віднести розвиток науково-технічного прогресу та зростання чисельності управлінських кадрів.

3. Крім того в сучасних умовах надзвичайно зростають масштаби суспільного виробництва, ускладнюються господарські зв’язки та розширяються міжнародні зв’язки.

На рівні підприємства процес планування має багато складових, які характеризують його діяльність, під якою розуміють виконання ним своїх функцій.

Основними функціями (видами діяльності) підприємства є:

1. Господарська діяльність, основний вид діяльності, спрямований на одержання прибутку для задоволення соціальних та економічних інтересів власників майна і членів трудового колективу. Вирішити це завдання можна тільки на основі виробництва і реалізації необхідних суспільству продукції і послуг.

2. Соціальна діяльність, що забезпечує умови для відтворення працівника і реалізації його інтересів (політика оплати праці, забезпечення безпечних умов усіх хто працює на підприємстві, підготовка, перепідготовка і підвищення кваліфікації кадрів).

3. Екологічна діяльність, що спрямована на зниження і компенсацію негативного впливу виробництва на довкілля.

Саме діяльність підприємства і являється об’єктом планування.

Оскільки планування - це процес підготовки рішень про цілі, способи і методи їх досягнення шляхом оцінки альтернативних варіантів дій, їх прийняття завжди пов’язано із використанням ресурсів, які і являються предметом планування на підприємстві.

В практиці планування виділяють такі види ресурсів:

1. Трудові ресурси - частина працездатного населення, яке має певний фізичний розвиток, розумові здібності та знання, котрі потрібні для роботи на підприємствах для вирішення тих завдань, що відповідають їх цілям.

2. Виробничі засоби - сукупність матеріальних ресурсів, за допомогою яких працівники підприємства впливають на предмети праці для перетворення їх в готову продукцію. Розрізняють основні та оборотні засоби.

3. Інвестиції - фінансові та матеріальні ресурси, а також всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об’єкти підприємницької та інших видів діяльності з метою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту.

Предметом планування є три види інвестицій:

· реальні, під якими розуміють довгочасні вкладання коштів у матеріальне виробництво;

· фінансові - придбання цінних паперів та майнових прав;

· інтелектуальні, що передбачають вкладання коштів в персонал (підготовку спеціалістів, придбання ліцензій, «ноу-хау», спільні наукові розробки).

4. Інформація - специфічний ресурс, що являє собою формалізовану сукупність знань наукового, технічного, виробничого, управлінського, економічного, комерційного або іншого характеру.

5. Часовий ресурс - ресурс, що присутній у показниках планування, враховується при оцінці різних підприємницьких проектів.

Планування як функція управління підприємством

Планування можна розуміти як процес прийняття рішень, який передує майбутнім діям. У процесі планування кожне підприємство повинно відповісти на такі… · Що повинно бути зроблено і для чого?

Принципи планування

Загальною основою планування є система об’єктивних економічних законів, і передусім закон попиту і пропозиції. Крім того, у плануванні потрібно дотримуватись певних закономірностей, що… Головними з принципів планування є:

ЗАПИТАННЯ ДЛЯ ПЕРЕВІРКИ ЗНАНЬ

1. У чому полягає сутність планування?

2. Планування як функція управління підприємством.

3. Яку роль відіграє планування в сучасних умовах господарювання?

4. Якими є процедури планування?

5. Процес планування і вибір рішень.

6. Які основні принципи планування?

7. Які основні методи обчислення планових показників?

8. Методи та інструменти планових розрахунків.

9. У чому заключається концепція контролінгу та яке місце в ній надається плануванню?

10. Розкрийте структуру і зміст плану економічного і соціального розвитку колективу підприємства.

ТЕСТИ

1. Суть планування полягає:

a) у вивченні поведінки людей та механізму прийняття рішень окремими мікросистемами;

b) у розробці та обґрунтуванні цілей, визначенні найкращих методів і способів їх досягнення при ефективному використанні всіх видів ресурсів;

c) у впливі на процес через прийняття рішень;

d) у розрахунках доцільності використання ресурсів та отримання прибутку.

2. Об’єктом планування на підприємстві є:

a) управлінські рішення;

b) підприємство як суб’єкт господарювання;

c) зовнішнє середовище;

d) взаємовідносини з державою.

3. Основні принципи планування виробництва:

a) стабільність, неперервність, універсальність,точність;

b) системність,безперервність,гнучкість, точність;

c) .неперервність, стабільність, оптимальність, універсальність;

d) стабільність, комплексність, науковість, гнучкість.

4. Яка із функцій не відноситься до управлінської діяльності?

a) планування;

b) координація;

c) страхування;

d) контролінг.

5. Ресурсний метод планування:

a) йде від витрат до випуску,

b) орієнтується на потреби ринку,

c) починається з розробки продуктово-ринкової стратегії,

d) після визначення попиту на продукцію, визначаються ресурси.

6. Що не відноситься до цільового методу планування:

a) йде від витрат до випуску,

b) орієнтується на потреби ринку,

c) починається з розробки продуктово-ринкової стратегії,

d) після визначення попиту на продукцію, визначаються ресурси.

7. Як визначаються планові показники за екстраполяційним методом?

a) підприємство встановлює мету і виходячи з неї визначає планові показники;

b) на основі динаміки показників в минулому;

c) на основі впливу найважливіших чинників;

d) на основі прогресивних норм використання ресурсів.

8. Як визначаються планові показники за інтерполяційним методом?

a) підприємство встановлює мету і виходячи з неї визначає планові показники;

b) .на основі динаміки показників в минулому;

c) на основі впливу найважливіших чинників;

d) на основі прогресивних норм використання ресурсів.

9. Як розраховуються планові показники пофакторним методом?

a) підприємство встановлює мету і виходячи з неї визначає планові показники;

b) на основі динаміки показників в минулому;

c) на основі впливу найважливіших чинників;

d) на основі прогресивних норм використання ресурсів.

10. Як розраховуються планові показники нормативним методом?

a) підприємство встановлює мету і виходячи з неї визначає планові показники;

b) на основі динаміки показників в минулому;

c) на основі впливу найважливіших чинників;

d) на основі прогресивних норм використання ресурсів.

 

 

ТЕМА 2. СИСТЕМА ПЛАНІВ ПІДПРИЄМСТВА

Сутність і класифікація планів господарської діяльності підприємства

Методологія планування та прогнозування

Організація планової роботи на підприємстві

Запитання для перевірки знань.

Тести підсумкового контролю

Сутність і класифікація планів господарської діяльності підприємства

Функція планування пов’язана із визначенням цілей розвитку та забезпеченням засобів і ресурсів для їх досягнення. Для передбачення майбутнього розвитку фірми застосовують і планування, і прогнозування. Прогнозування та планування відрізняються тим, що характеризують різні ступені розвитку економіки. Це хоча й взаємопов’язані, однак відмінні форми передбачення її майбутнього стану. Прогнозування відрізняється від планування функціональним призначенням.

Економічний прогноз - це наукове обґрунтування можливих змін або якісного стану господарської системи в майбутньому, а також альтернативних шляхів і строків досягнення цього стану.

Прогноз повинен дати відповідь на такі питання:

· Чого найбільш імовірно очікувати в майбутньому?

· Яким чином потрібно змінити умови, щоб досягти бажаного стану системи в майбутньому?

Враховуючи велику різноманітність економічних прогнозів, на практиці прийнято їх класифікувати за певними ознаками:

1. За часовою ознакою прогнози поділяють на:

· короткотермінові - розробляються на 1 рік і є базою для поточного планування;

· середньотермінові - розробляють на 2-5 років;

· довготерміновий прогноз охоплює період 10 і більше років.

2. За типами прогнозування розрізняють:

· пошукові - ґрунтуються на наявній нинішній інформації;

· нормативні;

· такі, що ґрунтуються на творчому баченні перспектив розвитку.

3. За можливим впливом на майбутнє виділяють:

· активні - в яких передбачаються активні дії з проектування майбутнього та реальний вплив на зовнішнє середовище;

· пасивні - прогнози, в яких підприємство не намагається впливати на середовище свого функціонування.

4. За ступенем імовірності настання подій розрізняють:

· інваріантні - прогнози, які складаються за умови високого ступеня визначеності майбутнього середовища, тому містять тільки один варіант;

· варіантні - прогнози, що ґрунтуються на припущенні про певну невизначеність майбутнього середовища, тому передбачають кілька варіантів розвитку подій.

5. За способом надання результатів прогнозів розрізняють:

· точковий - це варіант прогнозу, що містить лише одне значення показника, який прогнозується;

· інтервальний - прогноз, передбачення майбутнього в якому подаються з певними діапазонами значень показника, що прогнозується.

Головною метою прогнозування є створення наукових передумов для прийняття управлінських рішень. Відповідно до цього завданням економічного прогнозування є з’ясування перспективи близького та майбутнього розвитку господарської системи та сприяння розробці оптимальних поточних і перспективних планів.

Економічний план - опис, картина, модель накресленого майбутнього стану економічної системи (економіки країни, регіону, галузі, підприємства, компанії).

План підприємства - це завчасно розроблена система заходів, що передбачає цілі, зміст, збалансовану взаємодію ресурсів, обсяг, методи, послідовність і строки виконання робіт по виробництву і реалізації продукції або наданню послуг.Він дозволяє підприємству оцінити:

· наскільки реальне досягнення цілей;

· що допомагає, а що заважає їх досягти.

У практиці планування можна виділити три напрями планування:

1. Прогресивне планування (спосіб «знизу – вгору») - здійснюється від нижчих рівнів підприємства до вищих.

2. Ретроградний метод («зверху – донизу») - здійснюється, виходячи із планування підприємства, шляхом деталізації його показників зверху донизу по ієрархії.

3. Круговий метод («зустрічне планування») - являє собою синтез попередніх, передбачає розробку планів у два етапи: на першому («зверху - донизу») виробляється поточне планування за основними цілями; на другому етапі («знизу - вгору») розробляється кінцевий план на основі деталізованих планів.

Процес планування як доцільна діяльність людей має свою технологію і складається із наступних етапів (рис. 2.1):

1. Визначення цілей планування - вони стають вирішальними факторами при виборі форми і методів планування.

2. Аналіз проблеми - на цьому етапі визначається вихідна ситуація на момент складання плану і формується кінцева ситуація.

3. Пошук альтернатив - серед можливих шляхів вирішення проблемної ситуації вибирається найкращий, та розробляються необхідні дії.

4. Прогнозування - формується уява про розвиток ситуації, яка планується.

5. Оцінка - проводяться оптимальні розрахунки для вибору найкращої альтернативи.

6. Прийняття планового рішення - вибирається і оформляється єдине планове рішення.

 

Рис. 2.1. Технологія процесу планування

 

Для створення й ефективного функціонування системи планування на підприємстві потрібно створити певні передумови:

· організаційні - організаційна і планова піраміда повинні перекривати одна одну;

· інформаційні - володіння повною, достовірною, актуальною та оперативною інформацією надає ринкових переваг, ефективно підтримує прийняття рішень;

· кадрові - успішність, ефективність системи планування значною мірою визначається рівнем підготовки планового персоналу.

Класифікаційні ознаки та різновиди планів на підприємстві представлені в табл.2.1.

Таблиця 2.1

Класифікаційні ознаки та різновиди планів на підприємстві

 

Методологія планування та прогнозування

Планування діяльності підприємств здійснюється за допомогою різних методів та інструментарію розрахунків. Термін «метод» походить від грецького «methodos», що в перекладі означає «шлях… Перші спроби здобути об’єктивні знання про майбутнє здебільшого пов’язані із застосуванням методів математики та…

Методи планування - це система засобів розроблення, обґрунтування, взаємоузгодження та оптимізації планових завдань і показників.

Більшість відомих методів планування можна класифікувати за різними ознаками (таб.2.2).

Таблиця 2.2

Методи формального планування

 

Організація планової роботи на підприємстві

Успішність, ефективність системи планування значною мірою визначається рівнем її організації, яка включає такі структурні елементи: · плановий персонал, що сформований в організаційні структури; · процес обґрунтування, прийняття і реалізації планових рішень (процес планування);

ЗАПИТАННЯ ДЛЯ ПЕРЕВІРКИ ЗНАНЬ

1. Система планів підприємства.

2. Якими є основні вимоги щодо формування системи планування?

3. На яких засадах формується й ефективно функціонує система планування?

4. Дайте класифікацію планів підприємства за різними ознакам.

5. Сутність стратегічного і поточного планування.

6. Який загальний порядок розробки планів підприємства і його основні етапи?

7. Як організують розроблення планів на підприємстві?

 

ТЕСТИ

1. План підприємства - це:

a) документ, що містить аналіз діяльності підприємства за попередній період і передбачає програму майбутніх дій,

b) завчасно розроблена система заходів, що передбачає цілі, зміст, збалансовану взаємодію ресурсів обсяг, методи, послідовність і строкивиконання робіт,

c) завчасно розроблена система заходів про принципи, методи і засоби прийняття рішень, які дають змогу раціональніше використовувати наявні ресурси,

d) запланований комплекс економічно-соціальних, науково-дослідницьких заходів, спрямованих на досягнення генеральних цілей.

2. Назвіть методи планування:

a) балансовий та економіко-математичної оптимізації,

b) статистичний та техніко-економічного аналізу,

c) матричний та розрахунково-аналітичний,

d) статистичний та нормативний.

3. Поточне планування визначає цілі підприємства:

a) на 5-15 років,

b) на 2-5 роки,

c) на рік,

d) на квартал.

4. Який метод не відноситься до напрямів планування?

a) прогресивний,

b) ретроградний,

c) касовий,

d) круговий.

5. Які розділи плану не відносяться до основних?:

a) виробнича програма,

b) планування праці та заробітної плати,

c) планування ремонту,

d) фінансове планування.

6. Директивне планування – це:

a) процес прийняття рішень, які мають обов’язковий характер,

b) державне планування, завданнями якого є індикатори, що характеризують стан і напрями розвитку економіки,

c) процес здійснення сукупності систематизованих та взаємоузгоджених робіт по визначенню довгострокових цілей,

d) це процес розробки довгострокових стратегій підприємства .

7. Індикативне планування – це:

a) процес прийняття рішень, які мають обов’язковий характер,

b) державне планування, завданнями якого є індикатори, що характеризують стан і напрями розвитку економіки,

c) процес здійснення сукупності систематизованих та взаємоузгоджених робіт по визначенню довгострокових цілей,

d) це процес розробки довгострокових стратегій підприємства.

8. Стратегічне планування – це:

a) процес прийняття рішень, які мають обов’язковий характер,

b) державне планування, завданнями якого є індикатори, що характеризують стан і напрями розвитку економіки,

c) процес здійснення сукупності систематизованих та взаємоузгоджених робіт по визначенню довгострокових цілей та напрямків діяльності,

d) це процес створення передумов для реалізації нових можливостей.

9. Тактичне планування – це:

a) пошук нових можливостей,

b) процес створення передумов для реалізації нових можливостей,

c) процес реалізації можливостей,

d) засоби досягнення короткострокових цілей.

10. Оперативно-календарне планування – це:

a) пошук нових можливостей,

b) процес створення передумов для реалізації нових можливостей,

c) процес реалізації можливостей,

d) засоби досягнення стратегічних цілей

РОЗДІЛ 2 ПЛАНУВАННЯ ВИРОБНИЦТВА І ЗБУТУ ПРОДУКЦІЇ

ТЕМА 3. МАРКЕТИНГОВІ ДОСЛІДЖЕННЯ, ПЛАНУВАННЯ ЗБУТУ І КОНТРОЛЮ ПРОДУКЦІЇ

 

Методика розробки плану збуту продукції

Формування збуту продукції з урахуванням маркетингових досліджень

Планування рекламної діяльності

 

 

Запитання для перевірки знань.

Тести підсумкового контролю

 

Методика розробки плану збуту продукції

Завершальною стадією кругообороту коштів підприємства є реалізація виробленої продукції, виконаних робіт та наданих послуг. З поняттям реалізації тісно пов’язане інше поняття - збут продукції.

Збут продукції - це продаж підприємством, організацією, підприємцем виготовлених ними продукції, товарів з метою отримання грошової виручки та надходження грошових коштів.

План збуту продукції - це обсяг продукції і послуг, який визначається попитом у процесі дослідження ринку й буде реалізований у плановому періоді.

У будь-якому плані збуту, як правило, вказується кількість продукції кожного виду, а також робіт і послуг, які будуть реалізовані в запланованому періоді.

В річний план збуту продукції підприємства включають:

· обсяг реалізації продукції на внутрішньому ринку;

· вартість реалізованих напівфабрикатів і комплектуючих виробів власного виробництва;

· величина експортних поставок товарів;

· нормативи запасів готової продукції;

· обсяг наданих робіт і послуг виробничого характеру у ринкових цінах.

Основна мета планування продажу полягає в тому, щоб своєчасно запропонувати покупцям таку номенклатуру товарів і послуг, яка б відповідала профілю діяльності підприємства, його ресурсним можливостям і найповніше задовольняла їх потреби.

До основних завдань планування продажу належать:

· встановлення існуючих і перспективних потреб покупців, аналіз способів використання даної продукції, дослідження закономірностей купівельної поведінки на відповідних ринках;

· критична оцінка продукції підприємства з позиції покупців;

· оцінка конкурентоспроможності продукції;

· прийняття рішення про те, які товари потрібно виключити, які додати в номенклатуру продукції, що випускається;

· вивчення можливостей виробництва нових або модернізації старих виробів;

· прогнозування можливих обсягів продажу продукції, її цін собівартості, рентабельності.

З визначення обсягів продажу починається процес тактичного планування. На основі плану продажу здійснюється планування виробничої програми і формування портфеля замовлень, який складається з розділів:

· поточних замовлень, що забезпечує ритмічну роботу підприємства в поточний період;

· короткотермінових замовлень на період 1-2 роки;

· перспективних замовлень на період понад 2 роки.

Процес планування збуту складається з 5-ти етапів (рис.3.1):

 

 

Рис.3.1. Значення планів збуту для досягнення цілей підприємства

 

Перший етап - Де ми перебуваємо зараз? (Аналіз сучасного стану).

Другий етап - Куди ми йдемо? (Прогноз тенденцій – де підприємство опиниться, якщо нічого не змінюватиме).

Третій етап - Де ми прагнемо бути? (Цілі – де підприємство планує бути).

Четвертий етап - Яким чином ми туди прийдемо? (Плани збуту).

П’ятий етап - Як ми дізнаємося, що йдемо саме туди? (Контроль).

Плани збуту повинні заповнити прогалину між кривою тенденцій та кривою цілей.

Умовно етапи розробки плану збуту можна відобразити алгоритмом розробки плану (рис.3.2).

 

 

 

 

Рис. 3.2. Етапи розробки плану збуту продукції

 

На першому етапі на основі планових показників виробництва визначаються обсяги потреб у ресурсах та їх основні постачальники. При недостатності тих чи інших ресурсів необхідно узгодити план виробництва і збуту продукції з урахуванням фінансово-економічних і матеріально-технічних пріоритетів.

Другий етап розробки плану збуту передбачає розробку програми руху потоків виробів по всьому розподільчому ланцюгу: від виробничих підрозділів підприємства до торгових центрів кінцевого продажу, чи навіть до окремих споживачів продукції. Ця стадія пов'язана з плануванням потреби у складських приміщеннях і транспортних засобах. При дефіциті останніх, за необхідністю переглядаються вже намічені програми товарообігу.

На заключному етапі розробки плану збуту складається програма масових переміщень товарів, оптимізується схема розміщення складських приміщень і транспортних потоків, складаються календарні плани-графіки підготовки товарів для відвантаження і поставок.

У процесі виконання основних стадій плану збуту важливим питанням є планування товароруху, тобто обґрунтування оптимальних схем руху товарів від виробника до споживача.

В сучасних умовах існують два основних канали реалізації готової продукції:

· прямі зв’язки - підприємство працює на відомому ринку, випуск продукції здійснюється на основі прямих зв’язків-замовлень із споживачами, через договори і контракти, в яких обумовлені основні вимоги до продукції;

· вільний ринок - підприємство випускає на вільний ринок продукцію без попереднього визначення до неї вимог споживачів.

В основі вибору і обґрунтування каналу збуту потрібно враховувати механізми взаємодії таких чинників:

· споживачів (кількість, концентрація, розмір середньої купівлі, рівень доходів тощо);

· компанії (цілі, контроль, збут, ресурси, методи продажу тощо);

· товару (вартість, кількість, обсяг, конкурентоспроможність, надійність тощо);

· каналів товароруху (види, кількість, функції, доступність, обмеження тощо).

Важливою характеристикою ефективності вибраного каналу збуту можуть бути витрати збуту, які коливаються в межах від 2 до 20% загального обсягу продажу товарів. При цьому потрібно дотримуватися високих стандартів, що стосуються рівня обслуговування споживачів, стимулювання збуту і вдосконалення форм і методів просування товарів і послуг на ринки.

Основні проблеми планування збуту, які виникають на підприємстві:

· складання не планів, а переліків (тобто не «як», а «що»),

· працівників збуту не залучають до планування,

· поганий аналіз збуту,

· відсутність стратегії збуту,

недостатня інформація про результати для порівняння з планом.

Прогнози продажу використовуються:

· фінансовим відділом - для залучення обігових коштів чи інвестицій;

· виробничим відділом - для визначення потужностей і планової продуктивності;

· відділом закупівель - для придбання сировини і матеріалів;

· відділом кадрів - для наймання необхідної робочої сили.

Формування збуту продукції з урахуванням маркетингових досліджень

При формуванні збуту продукції необхідно: · провести маркетингові дослідження, однією з основних цілей яких є… · визначити етап життєвого циклу, на якому знаходиться даний товар, що впливає на обсяг його збуту;

Рис. 3.3. Динаміка реалізації та прибутку залежно від етапів життєвого циклу

 

Життєвий цикл товару - це концепція, що визначає послідовність періодів існування товару, період часу, протягом якого товар продається на ринку. Життєздатність товару має декілька стадій або етапів:

· етап 0 - етап розробки товару, на цьому етапі збут продукції відсутній, а підприємство несе витрати на підготовку виробництва;

· етап 1 - стан виведення на ринок, товар з’являється на ринку, обсяг збуту невеликий при високих маркетингових витратах, прибуток невисокий, для залучення покупців збільшуються витрати на рекламу та сервісне обслуговування;

· етап 2 - етап росту або зростання попиту, товар утверджується на ринку, зростають обсяги реалізації, на цій стадії товар приносить основну частину прибутку, стабілізуються витрати на рекламу;

· етап 3 - етап зрілості, період задоволення попиту на даний товар, для його підтримки збільшують витрати на рекламу, підвищують якість товару, знижують ціни;

· етап 4 - етап насичення, на цьому етапі вже неможливо знайти нові групи споживачів, необхідно знижувати ціну товарів, прибуток зменшується;

· етап 5 - етап занепаду, період різкого зниження обсягу реалізації товару, підприємство або посилює рекламу, знижує ціну, або знімає товар із виробництва.

Щоб постійно підтримувати виробничу програму підприємства на рівні, йому необхідно виробляти декілька видів товарів і весь час аналізувати у рамках так званих моделей асортиментних портфелів умови росту та конкурентоспроможності окремих видів товарів для загальної оцінки перспектив пропозицій підприємства.

При формуванні плану збуту продукції необхідно також визначити , як впливають на загальний попит різні фактори попиту, які умовно можна поділити на дві групи – основні і додаткові.

До основних факторів відносяться:

· ціна товару - це найістотніший фактор впливу на обсяг попиту, попит збільшується при зменшені ціни і навпаки. На практиці необхідно враховувати новизну товару, реакцію конкурентів на зміну цін, вид конкуренції, особливості виробництва і споживання, витрати на виробництво тощо;

· якість товару - підвищення якості продукції - довгий процес, який потребує удосконалення технології виробництва, закупки нового обладнання та ін., тому підприємство, яке виробляє продукцію вищої якості, одержує перевагу у часі, яка використовується для розширення своєї частки на ринку;

· упаковка товару - зберігає його, полегшує транспортування і використання, представляє товар у більш привабливому вигляді, тому сприймається як складова частина якості товару;

· сервісне обслуговування - це додаткові послуги споживачам з метою залучення більшої кількості споживачів;

· місце знаходження фірми - важливе у роздрібній торгівлі, магазини зосереджують у місцях, які зв’язують місце роботи і проживання покупців, частіше на місцях проживання;

· вибір каналів розподілу - форми таких каналів залежать від властивостей товару, розміру партій, порядку реалізації, зберігання і обслуговування;

· фірмовий (товарний) асортимент - це включення в асортимент торгового підприємства товарів не характерних для його спеціалізації.

Додатковими параметрами впливу на збут, які також мають велике значення для збільшення обсягів являється діяльність продавців і торгових агентів (це робота, яка проводиться з покупцями у місцях проживання споживачів, при обслуговуванні по телефону, на замовлення тощо) і реклама.

Планування рекламної діяльності

Маркетингова теорія передбачає не просто збут товару, а його просування на ринку.

Просування - це будь яка форма заходів, що використовуються підприємством для інформації, переконання або нагадування людям про свої товари, послуги, ідеї, суспільну діяльність або вплив на суспільство.

Основними елементами комплексу просування (комунікаційної політики) є:

1. Реклама (фр. Reclame - вигукую, кричу) - будь-яка платна форма не персонального представлення та просування товару, (послуг), ідей через засоби масової інформації, а також з використанням прямого маркетингу. Основні вимоги до реклами:

· правдивість - реклама повинна мати діловий характер, відповідати об’єктивній реальності, володіти єдністю форми та змісту, нести інформацію, яка відповідала б дійсності;

· конкретність - вона полягає в простій, доступній та переконливій мові тексту, продуманих аргументах і цифрових даних та логічно завершеному художньому вирішенні;

· адресність - полягає в тому, що реклама завжди звернена до конкретних груп населення, вікових, соціальних або професіональних, що об’єднані тими чи іншими інтересами;

· плановість - реклама є складовою частиною плану маркетингової діяльності будь якого підприємства.

2. Стимулювання збуту - форма просування товарів шляхом використання різноманітних засобів стимулюючого впливу з метою заохочення споживачів і посередників до купівлі. Стимулювання збуту здійснюється такими методами:

· використання ціни (знижка ціни);

· надання пільг покупцю (премії, талони, купони);

· психологічні ефекти (конкурси, лотереї, ігри).

3. Персональний продаж - вид просування, який передбачає контакт продавця з покупцем з метою продажу товару та налагодження тривалих стосунків із клієнтами.

4. Паблік рілейшнз (РR), або зв’язки з громадськістю - діяльність, спрямована на формування і підтримку сприятливого іміджу фірми через налагодження стосунків між організацією та різноманітними контактними аудиторіями, а також запобігання та усунення небажаних дій, які можуть зашкодити діяльності фірми.

Крім того до засобів просування можна віднести:

· ярмарки та виставки;

· спонсорство;

· брендинг;

· упаковка тощо.

Для реалізації маркетингових цілей застосовують такі види реклами:

· інформаційна - використовують переважно для створення попиту на етапі виведення нового товару на ринок;

· переконуюча - проводять на етапі зростання життєвого циклу товару, щоб переконати споживачів у перевазі певної марки товару та сприяти збільшенню обсягу продаж;

· нагадувальна - використовують на етапі зрілості, щоб змусити споживача згадати про товар та місце його продажу;

· підсилювальна - після купівлі запевняє споживача у правильності вибору товару;

· престижна - створює певний імідж фірми.

Реклама потребує значних витрат, а тому мусить бути ретельно спланованою.

Планування рекламної кампанії передбачає наступні послідовні етапи:

1. Ідентифікація цільового ринку, тобто визначення особливостей споживачів, їх спосіб життя, моральні та духовні цінності та ін..

2. Визначення цілей та об’єктів рекламної кампанії.

3. Розрахунок рекламного бюджету - може бути здійснений такими методами:

· розрахунок бюджету на основі цілей і завдань реклами ( вкладають таку суму яка необхідна для досягнення поставленої мети). Це один з найкращих методів, бо чітко визначені цілі підкріплюються певними коштами і легко піддаються контролю;

· визначення бюджету просування з орієнтацією на збут - бюджет визначається як відсоток від обсягу продажу минулого року або очікуваного збуту у плановому періоді;

· метод конкурентного паритету - на рекламу витрачається не менше ніж конкуренти фірми, бюджет збільшується або зменшується адекватно діям конкурентів;

· визначення бюджету з розрахунку на одиницю продукції - використовується якщо структура асортименту продукції, а також показники збуту є стабільними;

· розрахунку бюджету від наявних коштів - витрати на просування залежать від величини майбутнього прибутку, носять залишковий принцип.

4. Розроблення рекламного звернення.

5. Вибір носіїв реклами - це може бути реклама у пресі, на радіо, на телебаченні, в Інтернеті, виставки та ярмарки, рекламна продукція тощо.

6. Складання графіка виходу реклами.

7.Оцінювання ефективності реклами - економічну ефективність реклами визначають за рекламним прибутком як різницю між рекламним доходом ( зміною обсягу збуту, зумовленого рекламою) і витратами на рекламу.

ЗАПИТАННЯ ДЛЯ ПЕРЕВІРКИ ЗНАНЬ

1. Зміст і призначення плану збуту. 2. Економічний план споживання як основа планування збуту продукції… 3. Формування плану збуту продукції з урахуванням маркетингових досліджень.

ТЕСТИ

1. Розробка плану збуту повинна відбуватися:

a) в обсягах і в строки, що відповідають можливостям підприємства,

b) в обсягах і в строки, що відповідають запитам споживачів,

c) в можливостях продавців і торгових агентів,

d) всі відповіді вірні.

2. Які витрати не формують планові витрати на збут:

a) на рекламу,

b) змінні загальновиробничи,

c) на оплату праці продавцям,

d) на упаковку товару.

3. Витрати на збут продукції – це:

a) витрати на обслуговування й управління виробництва,

b) загальновиробничи витрати,

c) витрати на дослідження ринку, рекламу продукції та її продаж,

d) транспортно-заготівельні витрати..

4. Ефективність реклами оцінюється за наступними показниками:

a) витрати на рекламу в розрахунку на одиницю обсягу збуту продукції,

b) коефіцієнт оборотності оборотних засобів,

c) коефіцієнт використання матеріалів,

d) рентабельність виробництва.

5. Існують такі основні параметри впливу на збут продукції:

a) ціна та якість товару,

b) виробнича програма та асортимент продукції,

c) виробнича програма та сервісне обслуговування,

d) ціна та виробнича потужність.

6. Обсяги збуту продукції широкого вжитку плануються на основі:

a) державного замовлення,

b) .договорів, що укладаються між виробником і споживачами,

c) інших замовлень,

d) всі відповіді є вірними.

7. Збут підприємством свого товару – це:

a) процес реалізації промислової продукції з метою задоволення потреб і запитів споживачів та отримання доходу;

b) комплекс заходів у сфері досліджень торговельно-збутової діяльності підприємства;

c) процес виробництва промислової продукції з метою задоволення потреб і запитів споживачів;

d) комплекс заходів по розширенню виробництва внаслідок виявлення запитів та потреб споживачів .

8. Планування збуту продукції проводять на основі:

a) маркетингових досліджень;

b) наявних ресурсів підприємства,

c) наявних виробничих підрозділів підприємства,

d) наявної виробничої потужності.

9. Для оцінювання майбутнього попиту не використовуються:

a) вивчення наміру споживачів,

b) аналіз можливостей підприємства,

c) досвід власних торгових представництв,

d) експертний прогноз рівня попиту,

10. На якому етапі життєвого циклу товару підприємство одержує основну частину прибутку?

a) на етапі зростання попиту,

b) етапі зрілості,

c) етапі насичення,

d) спаду.

11. Які види реклами не застосовуються для реалізації маркетингових цілей:

a) переконуюча,

b) нагадувальна,

c) комунікаційна,

d) престижна.

12. План збуту продукції – це:

a) план виробництва та реалізації продукції,

b) план визначення оптимальної потреби підприємства у ресурсах,

c) обсяг продукції і послуг, який визначається попитом у процесі дослідження ринку й буде реалізований у плановому періоді,

d) обсяг продукції і послуг, який підприємство може випустити й реалізувати у плановому періоді.

13. Під час планування витрат на збут їх необхідно віднести до витрат:

a) адміністративних,

b) витрат на дослідження ринку,

c) загальновиробничих витрат,

витрат на обслуговування й управління виробництвом

ТЕМА 4. ВИРОБНИЦТВО ПРОДУКЦІЇ

Виробнича програма підприємства, її зміст та завдання

Планування обсягів виробництва продукції у вартісному вираженні

Оптимізація виробничої програми

 

Запитання для перевірки знань.

Тести

Виробнича програма підприємства, її зміст та завдання

Найскладніший напрям діяльності підприємства - виробнича діяльність, її організація, планування й оперативне регулювання в просторі і часі.

Виробнича діяльність підприємств характеризується системою показників, найістотнішими з них є такі;

· попит на продукцію та обсяг виробництва;

· величина пропозиції й виробнича потужність підприємства;

· витрати й ціни на продукцію;

· потреба в ресурсах та інвестиціях;

· обсяг продажу та загальний дохід тощо.

Найважливішим у процесі планування діяльності підприємств є розроблення виробничої програми, тобто обґрунтування обсягу виготовлення продукції, конкретної номенклатури й асортименту відповідно до потреб ринку.

За результатами дослідження потреб ринку визначають обсяг виробництва кожного виду продукції, при цьому досягається рівновага попиту та пропозиції, що є важливою умовою нормального функціонування підприємства.

При плануванні виробництва продукції насамперед треба з’ясувати, яку продукцію та в якій кількості треба виробляти на підприємстві. При цьому необхідно виходити з:

· конкурентного зовнішнього середовища, тобто попиту на продукцію, рівня й динаміки цін, наявності конкурентів і цін на їхню продукцію;

· внутрішніх власних можливостей, тобто наявності виробничої потужності та площі, трудових, матеріальних, а при необхідності і інвестиційних ресурсів.

Основними завданнями виробничої програми є максимальне задоволення потреб споживачів у високоякісній продукції, яка випускається підприємством при найкращому використанні їхніх ресурсів та отриманні максимального прибутку. Для вирішення цього завдання необхідно:

· правильне визначення потреби в продукції, що випускається, і обґрунтування обсягу її виробництва попитом споживачів;

· повне ув’язування натуральних і вартісних показників обсягів виробництва і реалізації продукції;

· обґрунтування плану виробництва ресурсами, і в першу чергу, виробничою потужністю.

Продукцію, вироблену на промислових підприємствах, за призначенням та ступенем готовності поділяють на такі елементи:

· готові вироби - продукція, що не підлягає подальшому обробленню чи збиранню на даному підприємстві та призначена для відпускання на сторону;

· напівфабрикати - продукти свого виробництва, що підлягають подальшому переробленню, обробленню чи складанню на даному підприємстві;

· продукція допоміжних і підсобних цехів - електрична і теплова енергія власного виробництва, виготовлена тара, інструменти тощо;

· роботи промислового характеру - це виконані на замовлення або на відпускання на сторону окремі операції з оброблення матеріалів, ремонту промислових виробів тощо;

· виробничі послуги - вид діяльності або робіт, в процесі виконання яких не створюється новий матеріально-речовий, але може змінюватись якість уже створеного продукту (транспортне обслуговування);

· незавершене виробництво - частково готова продукція, яка не пройшла передбаченого технологією повного циклу виробництва, що потрібний, щоб продукцію можна було відправити замовникам, доставити на ринок для продажу, відвантажити на склад готової продукції.

Виробнича програма складається з 2-х розділів:

· плану виробництва продукції в натуральному (умовно-натуральному) вигляді;

· плану виробництва у вартісному вигляді.

Натуральними показниками виробничої програми є обсяг продукції в натуральних одиницях за номенклатурою та асортиментом.

Номенклатура продукції – це перелік найменувань окремих видів виробів із зазначенням кодів, встановлених для відповідних видів продукції в загальнодержавному статистичному класифікаторі продукції.

Асортимент – перелік найменувань продукції з вказівкою обсягу випуску за видами, типами, марками, рівнем якості, зокрема за сортами.

1. Номенклатура продукції, установлена в державному контракті і замовленні. Державний контракт і державне замовлення формуються на основі… 2. Номенклатура продукції, яка визначається на основі ринкового попиту,… 3. Номенклатура виробів і послуг, які використовуються підприємством на внутрішні виробничі потреби й визначаються…

Рис. 4.1 Схема формування виробничої програми підприємства

Обсяг виробництва в натуральних вимірниках встановлюється на основі обсягів продаж:

 

, (4.1)

 

де ОВ - обсяг виробництва продукції в натуральних одиницях;

ОП - обсяг продажів;

Г_п, Г_к - запаси готової продукції на початок та кінець періоду в натуральних одиницях.

 

Запаси готової продукції на початок періоду визначаються виходячи з їх фактичної величини на кінець попереднього періоду. Величина запасу готової продукції на кінець періоду розраховується виходячи із терміну зберігання готової продукції на складі та тривалості планового періоду:

 

, (4.2)

де Т_з - термін зберігання на складі, днів;

Д - тривалість планового періоду, днів.

 

Однак, натуральні вимірники не дозволяють визначити загальний обсяг та структуру виробництва на багато профільних та диверсифікованих виробництвах, розрахувати витрати та прибуток від реалізації продукції. Тому, відповідно, застосовуються вартісні показники виробництва продукції.

 

 

Планування обсягів виробництва продукції у вартісному вираженні

Вартісними показниками виробничої програми є обсяги:

· реалізованої продукції,

· товарної продукції,

· валової продукції,

· валового обороту,

· внутрішньозаводського обороту,

· незавершеного виробництва.

Реалізована продукція (РП) – це продукція, яка відвантажена споживачам, і за яку надійшли кошти на розрахунковий рахунок підприємства або мають надійти у встановлений термін.

Обсяг реалізованої продукції визначається за формулою:

 

, (4.3)

 

де Г_п, Г_к - залишки готової нереалізованої продукції на складі на початок і кінець планового періоду, грн.;

ВВ_п, ВВ_к - залишки відвантаженої продукції, за яку час оплати не настав, і продукція на відвантаження, що зберігається у покупців відповідно на початок та кінець планового періоду, грн.

 

Товарна продукція - це повністю закінчена виробництвом продукція, виконані роботи, послуги виробничого характеру, що відповідають технічним умовам та призначені для реалізації різним споживачам.

Товарна та реалізована продукція за своїм речовим складом однорідні. Кількісно вони відрізняються на величину зміни залишку нереалізованої готової продукції на початок і кінець планового періоду.

До складу товарної та реалізованої продукції відносять:

· готові вироби та надані послуги;

· напівфабрикати та запасні частини, реалізовані на сторону;

· роботи промислового характеру, виконані на сторону чи для невиробничих підрозділів підприємства (капітальне будівництво, ЖКГ тощо);

· нестандартне технологічне устаткування, виготовлене як для власних потреб, так і для реалізації;

· продукція допоміжних підрозділів, яка реалізується іншим споживачам;

· роботи, пов’язані з освоєнням нової техніки;

· тара, якщо вона не включена в ціну продукції.

Роботи та послуги невиробничого характеру не належать до товарної продукції (наприклад, капітальний ремонт будівель, послуги транспорту підприємства і науково-дослідні роботи стороннім споживачам тощо).

Товарна продукція планується у діючих та порівняльних цінах. Розрахунок товарної продукції в діючих цінах необхідний для визначення обсягу продаж, у порівняльних цінах товарна продукція визначається для розрахунку динаміки та обсягу виробництва, інших показників.

Обсяг товарної продукції визначається за формулою:

 

, (4.4)

 

де К_і - випуск продукції і-го виду в натуральних одиницях;

Ц_і - гуртова ціна підприємства одиниці і-го виду, грн.;

n - кількість видів продукції, що виготовляється на підприємстві;

Р - вартість робіт та послуг на сторону, грн.

До валової продукції (ВП) належить уся продукція у вартісному виразі, незалежно від ступеня її готовності включаючи комплектуючі вироби, напівфабрикати, продукцію, виготовлення якої тільки розпочато.

Цю величину визначають за формулою:

 

, (4.5)

 

де НЗВ_п, НЗВ_к - вартість залишків незавершеного виробництва відповідно на початок та кінець планового періоду, грн.;

І_п, І_к – вартість інструменту для власних потреб на початок і кінець планового періоду, грн.

 

Валова продукція розраховується тільки у співставимих цінах. Використовується для вимірювання обсягу виробництва замість товарної продукції, в тих випадках, коли вироби мають тривалі виробничі цикли (більше 2-х місяців) і тому мають значні коливання залишків незавершеного виробництва.

До складу незавершеного виробництвавходять заготовки, деталі, комплекти, які перебувають на різних стадіях виробничого процесу й підлягають подальшому обробленню або складанню, а також вироби в складанні та на випробуваннях.

Обсяг незавершеного виробництва впливає на ефективність роботи підприємства. З одного боку, незавершена продукція потребує обігових коштів, і це негативно позначається на економічному стані підприємства, а з іншого - забезпечує нормальний перебіг виробничого процесу, його безперервність і ритмічність.

У планових розрахунках залишок незавершеного виробництва на початок планового періоду беруть за фактичними даними перед планового періоду, а на кінець - визначають розрахунковим методом:

 

для кожного виробу:

(4.6)

деЗНВ_і - залишок незавершеного виробництва і-го виробу, грн.;

С_і - собівартість і-го виробу, грн.;

N_i - середньодобовий випуск і-го виробу, од.;

Т_ц - тривалість виробничого циклу, днів;

К^і_нв - коефіцієнт наростання витрат і-го виробу.

 

Коефіцієнт наростання витрат при виготовленні виробу визначається за формулою:

К^і_нв = , (4.7)

де М - сума матеріальних витрат на виробництво 1-го виробу, грн.;

С_і - собівартість 1-го виробу без матеріальних витрат, грн.;

С_п - поточні витрати на виробництво, грн.

 

в цілому по підприємству:

, (4.8)

 

де n - кількість найменувань виробів.

Обсяг незавершеного виробництва обліковується та оцінюється за фактичною собівартістю.

Крім валової продукції на деяких підприємствах визначаєтьсяваловий оборот підприємства (ВО) ( це обсяг валової продукції незалежно від того, де вона була використана в межах підприємства чи поза ним) і внутрішньозаводській оборот підприємства (ВЗО) (це та кількість продукції, яка використовується всередині підприємства для подальшої переробки).

Вищерозглянуті вартісні показники обсягу виробництва включають як заново створену так і перенесену (уречевлену) вартість засобів виробництва (сировина і матеріали, амортизація). Чим більша матеріаломісткість продукції тим більше ціна і відповідно обсяг виробництва, що не може об’єктивно характеризувати динаміку цього показника. Тому для того, щоб визначити величину заново створеної на підприємстві вартості розраховують обсяг чистої продукції підприємства (ЧП) за формулою:

 

, (4.9)

 

де М - матеріальні витрати на виробництво товарної продукції в плановому періоді, грн;

А - сума амортизаційних відрахувань за відповідний період, грн.

З вартості товарної продукції вилучають вартість уречевленої праці і в такий спосіб визначають вартість обсягу виробництва, який складається із суми фонду оплати праці на підприємстві з відрахуваннями на соціальні заходи та величини отриманого прибутку.

На деяких підприємствах визначають також показник умовно-чистої продукції (УЧП), як суму чистої продукції та амортизаційних відрахувань.

(4.10)

Оптимізація виробничої програми

Оптимізація виробничої програми проводиться з метою: 1. Планування оптимальної структури номенклатурних позицій,- тобто більш… · симплекс-метод лінійного програмування, при якому вибирають критерій оптимізації (максимальний прибуток,…

ЗАПИТАННЯ ДЛЯ ПЕРЕВІРКИ ЗНАНЬ

2. Що є основою для розробки плану виробництва продукції? 3. План виробництва продукції, його показники та зв’язок з іншими розділами… 4. Які вартісні показники обчислюються в плані виробництва.

ТЕСТИ

1. Валова продукція включає:

a) товарну продукцію плюс зміну залишків готової продукції на складі,

b) товарну продукцію плюс зміну обсягів незавершеного виробництва,

c) товарну плюс реалізовану продукцію,

d) товарну продукцію плюс зміну обсягів незавершеного виробництва та зміну обсягів випуску продукції внутрізаводського споживання.

2. Назвіть чинники, які безпосередньо впливають на розмір виручки від реалізації продукції:

a) вартість майна підприємства,

b) обсяг виробництва,

c) стан основних засобів,

d) якість продукції.

3. Яке твердження є правильним:

a) валова продукція більше за обсягом, ніж товарна,

b) товарна продукція більше за обсягом ніж валова,

c) величина валової продукції може бути меншою, більшою або однаковою з товарною,

d) валова продукція дорівнює обсягу товарної і реалізованої продукції.

4. Фактичний обсяг реалізованої продукції визначається:

a) за фактично діючими цінами протягом звітного періоду, необхідними для розрахунку валового прибутку від реалізації продукції,

b) за плановими цінами – для оцінки виконання плану по збуту продукції,

c) за порівняльними цінами – для розрахунку динаміки виробництва,

d) за варіантами а) та b).

5. Обсяг чистої продукції підприємства розраховується як:

a) різниця між валовою продукцією і прямими матеріальними витратами,

b) різниця між товарною продукцією і матеріальними витратами та амортизаційними відрахуваннями,

c) різниця між валовою продукцією і прямими витратами на оплату праці з відрахуваннями та прямими матеріальними витратами,

d) це сума фонду оплати праці та амортизаційні відрахування.

6. Реалізована продукція містить:

a) товарну продукцію та готову продукцію на складі,

b) товарну продукцію, зміну залишків готової продукції на складі та зміну обсягів відвантаженої неоплаченої продукції,

c) товарну продукцію та зміну обсягів незавершеного виробництва та готової продукції на складі,

d) товарну продукцію,роботи промислового характеру та зміну залишків готової продукції на складі

7.Умовно-чиста продукція складається з:

a) валової продукції без заробітної плати та нормативного прибутку,

b) чистої продукції та амортизаційних відрахувань,

c) товарної продукції без заробітної плати та нарахувань на неї,

d) чистої продукції та матеріальних витрат.

8. Асортимент продукції це:

a) склад і співвідношення виробів у загальному обсязі,

b) різновиди продукції, що відрізняються певними техніко-економічними показниками,

c) перелік найменувань окремих видів виробів, послуг, завдання з випуску яких передбачається планом виробництва продукції,

d) вірно а) та b).

9. Номенклатура продукції це:

a) перелік найменувань окремих видів виробів, послуг, завдання з випуску яких передбачається планом виробництва продукції,

b) склад і співвідношення виробів у загальному обсязі,

c) різновиди продукції, що відрізняються певними техніко економічними показниками,

d) вірно b) та c).

10.Чиста продукція включає:

a) суму фонду оплати праці та величину отриманого прибутку,

b) різницю між валовою продукцією і прямими матеріальними витратами,

c) різницю між валовою продукцією і прямими витратами на оплату праці з відрахуваннями,

d) суму фонду оплати праці та амортизаційні відрахування.

11.До вартісних показників виробничої програми належать:

a) товарна продукція,

b) обсяг незавершеного виробництва,

c) номенклатура та асортимент,

d) внутрішньозаводський оборот підприємства.

12.Виробнича програма підприємства відображає:

a) обсяг випуску продукції, її асортимент та номенклатуру,

b) обсяг випуску продукції та ритмічність виробництва,

c) асортимент і номенклатуру продукції та рентабельність виробництва,

d) ритмічність виробництва та чисельність працюючих.

13. Яку з наведених відповідей слід вважати правильною:

a) реалізована продукція - це продукція, продана споживачам, гроші за яку надійшли на розрахунковий рахунок постачальника, або мають надійти у зазначений термін,

b) реалізована продукція – це вартість усієї промислової продукції підприємства незалежно від ступеня її готовності,

c) реалізована продукція – це вартість товарної продукції плюс зміна залишків незавершеного виробництва,

d) реалізована продукція – це вартість валової продукції плюс зміна залишків готової продукції на складі.

14. Незавершене виробництво це:

a) незакінчена обробкою продукція на складі,

b) незакінчена продукція на робочому місці і на складі готових деталей,

c) вартість інструменту для власних потреб,

d) напівфабрикати для реалізації на сторону.

15. Що є державним замовленням?

a) поставка продукції, яка необхідна для вирішення загальнодержавних і соціальних задач,

b) документ, що визначає права і обов’язки державного замовлення щодо забезпечення загальнодержавних потреб і соціальних задач,

c) виробництво найважливіших видів продукції, необхідної для держави,

d) вірні всі відповіді.

16. За рахунок яких джерел відбувається фінансування державного контракту?

a) власних коштів підприємства,

b) коштів державного бюджету,

c) наявних кредитних ресурсів,

d) інвестиційних ресурсів.

17. Виробнича програма підприємства визначає:

a) максимально можливий випуск продукції необхідної якості в передбаченій номенклатурі за певний час при повному завантаженні обладнання та виробничих площ,

b) необхідний обсяг виробництва продукції в плановому періоді, який відповідає за номенклатурою, асортиментом і якістю вимогам плану продаж,

c) максимально можливий випуск продукції в плановому періоді при максимальному завантаженні обладнання та використання площ з метою отримання максимального прибутку,

d) необхідний обсяг виробництва продукції певної номенклатури та якості, який забезпечує максимальний прибуток.

18. Виробнича програма складається з таких розділів:

a) плану виробництва продукції у натуральному та вартісному вираженні,

b) плану виробництва продукції та плану собівартості продукції,

c) плану виробництва продукції та фінансовому плану,

d) плану виробництва продукції та плану використання виробничої потужності.

19. Оптимальна виробнича програма – це:

a) програма, яка відповідає структурі ресурсів підприємства та забезпечує найкращі результати його діяльності за прийнятим критерієм,

b) програма максимально можливого випуску продукції відповідно до наявних виробничих потужностей підприємства,

c) програма максимально можливого випуску продукції необхідної якості в передбаченій номенклатурі за певний час при повному завантаженні обладнання та виробничих площ,

d) програма необхідного обсягу виробництва продукції певної номенклатури та якості, який забезпечує максимальний прибуток.

20. Яку з наведених відповідей слід вважати правильною:

a) виробнича програма має відповідати виробничій потужності,

b) виробнича програма може перевищувати виробничу потужність,

c) виробнича програма може бути меншою, ніж виробнича потужність,

d) виробнича програма не пов’язана з виробничою потужністю.

21 Виробнича програма обґрунтовується:

a) виробничою потужністю та матеріальними і трудовими ресурсами,

b) виробничою потужністю та обсягом капітальних вкладень,

c) матеріальними, трудовими та фінансовими ресурсами,

d) всі відповіді правильні.

ТЕМА 5. ОПЕРАТИВНО-КАЛЕНДАРНЕ ПЛАНУВАННЯ І КОНТРОЛЬ

Зміст і завдання оперативно-календарного планування

Системи оперативно-календарного планування

Особливості оперативного планування в різних типах виробництва

 

Запитання для перевірки знань.

Тести

Зміст і завдання оперативно-календарного планування

 

 

Сформована виробнича програма підприємства повинна бути деталізована у часі та доведена до конкретних виробничих підрозділів на етапі оперативно-календарного планування, яке є розвитком і продовженням техніко-економічного планування (рис. 5.1).

 

 

 

Рис. 5.1 Система планування діяльності підприємства

 

Техніко-економічне планування (ТЕП) охоплює розроблення планів виробництва, розвитку техніки й економіки підприємства. У його процесі:

· встановлюють обсяги виробництва продукції;

· виконують розрахунки необхідних ресурсів;

· розробляють заходи технічного й організаційного розвитку підприємства.

Метою оперативно-календарного планування (ОКП) є розробка на основі річної і квартальної виробничої програми підприємства планових завдань для цехів, дільниць, робочих місць на короткі проміжки часу: місяць, декаду, добу, зміну.

Основні завдання ОКП - це забезпечення:

· ритмічного виробництва відповідно до встановленого обсягу й номенклатури, а також терміну виготовлення й поставки продукції споживачам;

· максимальної безперервності виробництва, тобто забезпечення найменшої тривалості виробничого циклу, що сприятиме зменшенню незавершеного виробництва та прискоренню оборотності обігових коштів;

· рівномірності та комплектності завантаження устаткування, працівників і площ, що сприятиме кращому використанню виробничих фондів.

За роботами, що виконуються відповідно до змісту, ОКП поділяють на календарне планування та диспетчерське регулювання.

Календарне планування - це деталізація річної виробничої програми підприємства за строками запуску-випуску кожного виду продукції і за виконавцями - в основних виробничих підрозділах першого рівня (заводах виробничого об’єднання або цехах), а всередині – на виробничих дільницях та робочих місцях.

Календарне планування містить розробку:

· календарно-планових нормативів;

· планів-графіків руху предметів праці в часі та просторі у процесі виробництва;

· розрахунків завантаження та площ;

· доведення виробничих завдань на основі розроблених планів-графіків до підрозділів, виробничих дільниць і робочих місць.

Основними елементами системи календарного планування є:

· планово-облікова одиниця, що являє собою сукупність робіт, яку розглядають як єдине ціле при плануванні, обліку, аналізі та оперативному регулюванні виробництва;

· планово-обліковий період, що являє собою відрізок часу (зміна, доба, місяць, декада тощо), на який формуються планові завдання;

· календарно-планові нормативи, які визначаються типом виробництва, розраховують на тривалий період і коригують щороку відповідно до розвитку техніки, технології й організації виробництва.

Основними розрахунковими календарно-плановими нормативами на підприємстві є:

· такт (ритм) роботи лінії, робочого місця, хв./шт.;

· темп виробництва - кількість виробів, виготовлених за одиницю часу;

· серія - кількість однакових виробів, що запускаються у виробництво;

· партія – кількість заготовок, деталей, що виробляються з однієї наладки;

· періоди запуску-випуску серій, партій, що вимірюються в днях або місяцях;

· тривалість виробничого циклу виробу, партії, деталі або замовлення в робочих днях;

· розмір заділів (незавершене виробництво) на різних стадіях виробництва у штуках;

· випередження – це відрізок часу у робочих днях, на який кожний попередній частковий процес має випереджати наступний.

Диспетчерське регулювання - це процес, який забезпечує оперативне регулювання процесу виробництва шляхом систематичного обліку та контролю за виконанням змінно-добових завдань, поточної підготовки виробництва, оперативного усунення недоліків і відхилень, що виникають.

Оперативно-календарне планування виконують у масштабі підприємства за цехами, в масштабі окремих цехів – за дільницями й робочими місцями.

У зв’язку з різними об’єктами планування розрізняють міжцехове і внутрішньоцехове оперативно-календарне планування.

Міжцехове планування охоплює встановлення цехам взаємозв’язаних виробничих завдань в залежності від виробничої програми підприємства. Виробничі програми підприємства розробляють на рік з розподілом за кварталами. Цехові виробничі програми складають на квартал з розподілом за місяцями. встановлюється планове завдання – програма випуску продукції для кожного цеху з обґрунтуванням відповідними об’ємними розрахунками.

Внутрішньоцехове планування спрямоване на розподіл робіт цеху між дільницями і доведення планових завдань до кожної виробничої дільниці та робочого місця.

Ціль планування роботи дільниць – це формування плану виготовлення планово-облікових одиниць даного рівня для кожної виробничої дільниці на кожний планово-обліковий період.

Планово-облікова одиниця – це сукупність робіт, яку розглядають як єдине ціле при плануванні, обліку, аналізі та оперативному регулюванні виробництва.

Планово-обліковий період – це відрізок часу (зміна, доба, місяць, декада тощо), на який формуються планові завдання.

 

 

Системи оперативно-календарного планування

У сучасному виробництві використовуються різні системи оперативного планування що залежать від типу виробництва на підприємстві, складу і характеру… Системи оперативно-календарного планування – це сукупність різних методик та… · ступенем централізації;

Особливості оперативного планування в різних типах виробництва

Одиничне виробництво характеризується широкою номенклатурою виготовлення різних виробів одиницями або невеликими серіями без регулярної… На підприємствах цього типу виробництва постійно змінюється закріплення… Головним завданням одиничного виробництва являється забезпечення своєчасного виготовлення різних виробів відповідно до…

ЗАПИТАННЯ ДЛЯ ПЕРЕВІРКИ ЗНАНЬ

1. Зміст, мета і завдання оперативно-календарного планування.

2. Системи оперативно-виробничого планування, їх характеристика

3. Які основні показники рівномірного та ритмічного перебігу виробництва, методи їхнього визначення.

4. Поняття об'ємного і календарного планування, основні вихідні дані для розробки оперативно-календарного плану.

5. Методика розрахунку календарно-планових показників.

6. Особливості оперативно-виробничого планування в різних типах виробництва.

7. Особливості оперативно-календарного планування одиничного типу виробництва.

8. Особливості оперативно-календарного планування серійного типу виробництва.

9. Особливості оперативно-календарного планування масового типу виробництва.

 

ТЕСТИ

1.За обсягом робіт, у відповідності зі змістом, оперативно-календарне-планування розподіляється на:

a) оперативне планування та диспетчерське регулювання;

b) оперативне і календарне планування;

c) календарне планування та диспетчерське регулювання;

d) оперативне і поточне планування.

2.Відповідно до різних об’єктів планування в ОКП розрізняють:

a) міжцехове та внутрішньо цехове планування;

b) внутрішньо цехове та помісячне планування;

c) помісячне та подекадне планування;

d) міжцехове та подекадне планування.

3.Основним календарно-плановим розрахунком у серійному виробництві є визначення:

a) серії виробів та нормативного розміру партії запуску заготівок, деталей у виробництво;

b) серії виробів та ефективного фонду часу роботи обладнання;

c) ефективного фонду часу роботи обладнання та нормативного розміру партії запуску заготівок, деталей у виробництво;

d) величини замовлення та нормативного розміру запуску деталей у виробництво.

4. Оперативно-календарне планування - це конкретизація плану виробництва на:

a) довгостроковий період;

b) короткі проміжки часу;

c) середньостроковий період;

d) поточний період.

5. В одиничному виробництві об’єктом планування при ОКП є:

a) партії деталей;

b) замовлення;

c) виріб;

d) серія деталей.

6. Рівномірне виробництво в ОКП - це:

a) випуск продукції відповідно до плану графіка;

b) відрізок часу, на який кожний попередній частковий процес повинен випереджати наступний процес;

c) виробництво у рівні проміжки часу однакового обсягу продукції на всіх стадіях виробничого процесу;

d) відрізок часу, кожного попереднього часткового процесу повинен дорівнювати відрізку часу наступного процесу.

7.Основними календарно-плановими нормативами у масовому виробництві є:

a) такт і ритм роботи потокових ліній;

b) кількість робочих місць та їхнє завантаження;

c) розмір заділів;

d) всі відповіді правильні.

8. Основними календарно-плановими нормативами в серійному виробництві є:

a) розмір серії виготовлення виробів;

b) такт і ритм роботи ліній;

c) кількість робочих місць та їхнє завантаження;

d) всі відповіді вірні.

9. Що не відноситься до календарно-планового нормативу у одиничному виробництві:

a) розрахунок тривалості виробничого циклу виготовлення виробів;

b) випередження запуску-випуску деталей;

c) складання зведеного календарного графіка виконання замовлення;

d) розрахунок завантаження устаткування і виробничих площ по календарних періодах..

10. Які системи не відносяться до оперативного планування:

a) подетальна;

b) розширена;

c) позамовна;

d) покомплектна.

 

РОЗДІЛ 3 ПЛАНУВАННЯ РЕСУРСНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

ТЕМА 6. ПЛАНУВАННЯ МАТЕРІАЛЬНО-ТЕХНІЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НА ПІДПРИЄМСТВІ

Зміст та завдання плану матеріально-технічного забезпечення

Планування потреби в матеріальних ресурсах

Планування розміру матеріальних запасів

Запитання для перевірки знань.

Тести підсумкового контролю

Зміст та завдання плану матеріально-технічного забезпечення

 

Надзвичайно великий вплив на ефективність діяльності виробничого підприємства справляє матеріально-технічне забезпечення (МТЗ) підприємства.

Матеріально-технічне забезпечення має своїм завданням пошук найкращої відповіді на пропозицію ринку за мінімальних витрат.

План матеріально-технічного забезпечення виробництває одним із основних розділів плану економічного і соціального розвитку підприємства. Розробка планів МТЗ сприяє успішному вирішенню проблем забезпечення сировиною, матеріалами, комплектуючими, паливами, енергією та іншими видами матеріалів, які необхідні для здійснення процесу виробництва.

Основним завданням плану МТЗ є визначення оптимальної потреби підприємства в матеріальних ресурсах для здійснення виробничо-господарської та комерційної діяльності.

При цьому розрізняють:

· потребу до витрачання,яка встановлює кількість матеріалів, необхідних підприємству для виконання плану обсягу продаж та інших робіт, пов’язаних із виробництвом та реалізацією продукції, для ремонтно-експлуатаційних потреб, капітального будівництва;

· потребу до постачання,яка показує, скільки підприємство повинно отримати із зовнішніх джерел.

Функції МТЗ класифікують на основні і допоміжні.

До основних функцій відносять:

· визначення потреби в матеріальних ресурсах (сировині, матеріалах, паливі, енергії, обладнанні);

· закупівлю матеріальних ресурсів;

· оренду матеріальних ресурсів, що супроводжуються зміною форми власності;

· доставку матеріальних ресурсів;

· складування матеріальних ресурсів;

· доведення матеріальних ресурсів, необхідної кількості та якості до робочих місць;

· визначення потреби підприємства в матеріальних ресурсів для виконання різнотермінових інноваційних планів;

· укладання договорів з постачальниками, складання специфікацій;

· контроль графіків постачання й виконання договірних обов’язків;

· організацію оперативного обліку руху матеріалів, централізованої доставки матеріалів у цехи й на ділянки;

· аналіз витрат і рівня використання матеріалів, реалізацію відходів тощо.

Допоміжні функції МТЗ:

· маркетингові функції комерційного характеру, які охоплюють питання визначення й вибору конкретних постачальників матеріальних ресурсів;

· юридичні функції пов’язані з правовим забезпеченням і захистом прав власності, підготовкою та веденням ділових переговорів і юридичним оформленням угод, контролем за їх виконанням.

План матеріально-технічного забезпечення складається з таких частин:

· розрахунків потреби в матеріально-технічних ресурсах;

· балансів матеріально-технічного забезпечення.

Розрахунок потреби в матеріально-технічних ресурсах здійснюється залежно від характеру матеріалів, що застосовуються для виробничого процесу:

· потреба в сировині та матеріалах;

· потреба в паливі та електроенергії;

· потреба в обладнанні.

У зміст планування з МТЗвходить:

· визначення потреби в матеріалах, устаткуванні, паливі, сировині, енергії на базі норм їх витрачання;

· розрахунок норм запасів усіх товарно-матеріальних цінностей на плановий період;

· облік, контроль і аналіз виконання планів забезпечення;

· поточне регулювання забезпечення виробничих підрозділів підприємства.

План МТЗ розраховується на рік, квартал та місяць.

Підсумовуючи потребу по кожному із напрямків, визначають загальну потребу в матеріальних ресурсах, джерела їх покриття та складають баланс матеріально-технічного забезпечення по визначеній формі.

Вбалансі матеріальних ресурсів зіставляються потреби в матеріальних ресурсах з джерелами та розмірами їх задоволення, та визначається кількість матеріалів, які будуть постачатися зі сторони. Баланс складається по кожному виду ресурсів.В загальному випадку матеріальний баланс являє собою наступну рівність:

 

, (6.1)

 

П_вп - потреба у виконання виробничої програми, грн.;

П_нзв.п - потреба в поповненні незавершеного виробництва, грн.;

П_р.е - потреба в ремонтно-експлуатаційних роботах, грн;

П_к - потреба на капітальне будівництво, грн.;

П_з - потреба в формуванні перехідних запасів, грн.;

О_оч - очікуваний залишок на початок планового періоду, грн.

О_нов.п - залишок матеріалу в незавершеному виробництві на початок планового періоду, грн.;

М_в.р - велична мобілізації внутрішніх ресурсів, грн.;

ОП_с - обсяг постачання зі сторони, грн.

Важливе значення при плануванні матеріально-технічного забезпечення має аналіз ефективності використання матеріальних ресурсів.

Ефективність використання матеріальних ресурсів визначається з метою:

· ефективної оцінки стану споживання ресурсів у основному та допоміжному виробництві, обсягів запасів;

· контролю величини витрат на їх придбання та збереження;

· прийняття рішень з питань організації економії ресурсів та розробки шляхів раціонального використання.

Ефективність використання матеріальних ресурсів підприємства визначається за допомогою системи показників, які можна умовно поділити на дві групи – загальні і конкретні.

До загальних показників належать:

· Матеріаловіддача (М_в) у вартісному виразі визначається на рівні галузі і підприємства як відношення продукції в грошовому виразі до витрачених на її виробництво матеріальних ресурсів, і показує, скільки вироблено продукції в грошовому виразі на 1 грн матеріальних ресурсів. Визначається за формулою:

, (6.2)

 

де ВП – вартість валової продукції, тис.грн.

МВ – вартість матеріальних витрат, тис.грн.

· Матеріаломісткість (М_м)показує величину витрат матеріальних ресурсів на виробництво одиниці продукції. Цей показник обернений до матеріаловіддачі.

До конкретних показників використання матеріальних ресурсів належать:

· Коефіцієнт використання сировини та матеріалів, який характеризує міру використання сировини та матеріалів на виробництво продукції і визначається як відношення корисних (чистих, теоретичних) витрат сировини та матеріалів до норми їх витрат на виробництво одиниці продукції.

· Витратний коефіцієнтє оберненою величиною коефіцієнту використання.

· Коефіцієнт виходупродукції із сировини визначає, скільки одержано чистого продукту і який рівень відходів.

 

 

Планування потреби в матеріальних ресурсах

  · При плануванні потреб в матеріально-технічних ресурсах для основного… Методи визначення потреби в ресурсах - це способи встановлення кількості матеріальних ресурсів, потрібних для…

Планування розміру матеріальних запасів

 

Складовою частиною річної потреби підприємства в матеріальних ресурсах є їх потреба на утворення виробничих запасів сировини і матеріалів.

Виробничі запаси - це продукція виробничо-технічного призначення, яка є на підприємствах, що вступила в сферу виробництва, але ще не використовується безпосередньо у виробничому процесі.

Виробничі запаси розраховують в натуральних, умовно-натуральних і вартісних вимірниках.

Розмір виробничого запасу залежить:

· від величини потреби в різних видах сировини і матеріалів;

· від періодичності виготовлення продукції підприємствами-постачальниками;

· від періодичності запуску сировини та матеріалів у виробництво;

· від сезонності постачання матеріалів;

· від співвідношення транзитної і складської форм постачання;

· від розміру транзитних постачань.

На підприємстві існує кілька видів запасів:

· транспортний;

· підготовчий;

· технологічний;

· поточний (складський);

· резервний (страховий).

Поточний (складський) запас призначений для безперервного забезпечення виробництва в період між двома поставками матеріалів.

Середній інтервал між поставками визначається шляхом ділення кількості днів у певний період на число визначених договором постачань у цей період.

Норма виробничих запасів у частині поточного запасу визначається, як правило, у розмірі 50% середнього інтервалу між поставками ресурсів від постачальників.

Максимальний поточний запас(З_п) дорівнює партії поставки матеріалів, яка залежить від інтервалу між двома постачаннями та середньодобовими витратами матеріалів:

 

, (6.11)

 

де В_д - середньодобові витрати матеріалів в натуральному вимірі;

Т_н - інтервал між надходженнями чергових партій матеріалів у днях.

Різновидом поточного єсезонний запас, який утворюється за умови сезонного використання, сезонної заготівлі або сезонного транспортування матеріалів.

Підготовчий запас (З_підг) необхідний на час підготовки доставлених на підприємство матеріалів для виробничого споживання. Він створюється, коли перед використанням матеріали потребують спеціальної підготовки (сушіння, розробки, правки тощо):

 

, (6.12)

 

де Т_п - час на підготовку матеріалів, днів.

 

 

Рис.6.1 Схема запасів матеріалів на підприємстві

Технологічний запас(З_тех)- час на підготовчі операції із виробничими запасами до можливого їх використання у технологічному процесі.

Страховий запасгарантує безперервність виробництва у випадках відхилень від прийнятих інтервалів постачання.

 

, (6.13)

 

де Т_т - час термінового поповнення запасу в днях, або за стандартних інтервалів постачання – середнє відхилення від нього.

Страховий запас може визначатися в межах до 50% поточного запасу.

Транспортний запас(З_тр) - знаходження матеріалів в дорозі – визначається як різниця між часом перебігу вантажу від постачальників до споживачів і часом обороту платіжних документів.

Максимальний запас матеріалів(З_мах)становить:

 

(6.14)

 

Мінімальний запас матеріалів (З_міп) становить:

 

(6.15)

 

Середній запас матеріалів (З_сер) становить:

 

6.16)

 

Загальна норма виробничих запасів(З_дн) за видами матеріальних ресурсів у днях визначається за формулою:

 

(6.17)

 

Для вирішення питання підтримання оптимальних запасів матеріалів на складі підприємства використовуються методи теорії управління запасами.

Регулювання запасів може здійснюватись за системами:

· «максимум-мінімум»;

· стандартних партій;

· стандартних інтервалів.

Система «максимум-мінімум» передбачає, що запаси повинні бути не нижче мінімального рівня і не вищі за встановлений максимальний рівень.

Для контролем за рівнем запасу встановлюється «точка замовлення».

«Точка замовлення»(Т_зз)- це величина запасу, якого вистачить на час роботи, за який від моменту оформлення замовлення надійде чергова партія:

 

, (6.18)

 

де Т_з - час у днях від моменту оформлення замовлення до надходження чергової партії матеріалів.

Системи регулювання запасів «стандартних партій» та «стандартнихінтервалів» жорстко регламентують величини партій або їх інтервал.

Величина запасів матеріалів істотно впливає на ефективність роботи підприємства. З одного боку, збільшення запасів внаслідок постачання великими партіями потребує більше оборотних коштів, додаткових витрат на зберігання матеріалів, компенсацію можливого псування та витрат. Ці втрати і витрати можна вважати пропорційними величині запасу, тобто партії поставки.

З іншого боку, постачання великими партіями зменшує кількість партій, а, відповідно, і транспортно-заготівельні витрати. Отже, зменшення величини партії поставок спричиняє зворотний ефект: витрати, пов’язані зі зберіганням запасів, зменшуються, а транспортно-заготівельні витрати зростають.

Оптимальною є така партія поставки (П_о), яка забезпечує мінімальні сукупні витрати на придбання (В_пр) та зберігання (В_зб) матеріалів.

 

(6.19)

 

 

 

 

	Величина партії

 

Рис. 6.2 Графік залежності річних витрат на придбання і зберігання матеріалів від величини партії поставки

 

Витрати на придбання матеріалів розраховується за формулою:

 

, (6.20)

 

де П_м ^річ - річна потреба в матеріалах;

П_п - партія поставки;

В_т-з - транспортно-заготівельні витрати.

Витрати на зберігання матеріалів розраховуються за формулою:

 

, (6.21)

 

де Ц_м - ціна одиниці матеріалу без врахування транспортно-заготівельних витрат;

К_вз - коефіцієнт, що враховує втрати від відволікання коштів у запаси й витрати на зберігання матеріалів.

Звідси оптимальна величина партії обчислюється за формулою:

 

(6.22)

 

За кордоном широке застосування знаходять системи управління запасами «just-in-time» (точно-вчасно).

Це означає, що при виробництві виробу необхідні для цього деталі, що виготовляються в ході інших процесів, повинні надходити в необхідній кількості в певний час.

Якщо ця система діє на всьому підприємстві, то це дозволяє усунути з підприємства запаси матеріалів, що стають непотрібними.

Використання цієї системи робить непотрібними також і складські запаси і склади. В результаті знижуються витрати на утримання запасів.

Принцип «точно-вчасно» важко реалізувати, якщо використовувати виключно методи централізованого планування, тобто розробка попередніх виробничих графіків для усіх стадій виробництва.

Для функціонування цієї системи використовується карточка «Канбан» (розроблено в компанії «Тойота»).

Цей метод дозволяє регулювати виробничий процес у порядку зворотному методам централізованого планування.

Робітник, що виконує певний процес, отримує необхідні йому деталі з попереднього процесу.

На попередньому процесі повинно бути виготовлено така кількість продукції, яка необхідна для наступного процесу.

«Канбан» - це карточка, на яку заноситься тип і кількість необхідних виробів (деталей). Ця карточка адресується робітникам попередньої виробничої дільниці. В результаті багато дільниць на підприємстві виявляються зв’язаними безпосередньо.

 

ЗАПИТАННЯ ДЛЯ ПЕРЕВІРКИ ЗНАНЬ

2. Який порядок розробки планів МТЗ на підприємстві? 3. Що є об'єктом нормування при розробці планів матеріально-технічного… 4. Методика обчислення потреби в ресурсах. Норми витрати матеріалів та їх значення.

ТЕСТИ

 

1. Який із факторів найменше впливає на планування виробничих запасів?

a) використання відходів;

b) зниження норми витрат матеріалів;

c) зростання продуктивності праці;

d) підвищення якості матеріалів.

2. Основним завданням плану матеріально-технічного забезпечення є:

a) визначення потреби в матеріально-технічних ресурсах для здійснення виробничо-господарської та комерційної діяльності;

b) визначення потреби в матеріальних і трудових ресурсах для здійснення виробничо-господарської діяльності;

c) визначення потреби в матеріальних, трудових і фінансових ресурсів для здійснення виробничо-господарської та комерційної діяльності;

d) визначення потреби у виробничих запасах для здійснення виробничо-господарської діяльності.

3. Оптимальна потреба до витрачання показує:

a) кількість матеріалів, яку підприємство може отримати із внутрішніх та зовнішніх джерел;

b) кількість матеріалів, необхідних підприємству для виконання обсягу продаж та інших робіт, пов’язаних із виробництвом та реалізацією продукції, для ремонтно-експлуатаційних потреб, капітального будівництва;

c) кількість матеріалів, необхідних підприємству для виконання робіт, пов’язаних із виробництвом і реалізацією продукції;

d) кількість матеріалів, яку підприємство може отримати із зовнішніх джерел;

4. Оптимальна потреба до постачання показує:

a) кількість матеріалів, яку підприємство може отримати із внутрішніх та зовнішніх джерел;

b) кількість матеріалів, необхідних підприємству для виконання обсягу продаж та інших робіт, пов’язаних із виробництвом та реалізацією продукції, для ремонтно-експлуатаційних потреб, капітального будівництва;

c) кількість матеріалів, необхідних підприємству для виконання робіт, пов’язаних із виробництвом і реалізацією продукції;

d) кількість матеріалів, яку підприємство може отримати із зовнішніх джерел.

5. План матеріально-технічного забезпечення складається з таких частин:

a) розрахунок потреби в матеріально-технічних і трудових ресурсах,

b) розрахунок потреби в матеріально-технічних ресурсах,

c) плану організаційно-технічного розвитку,

d) інформації про кон’юнктуру ринку товарів.

6. Які методи не застосовуються для розрахунку потреби в матеріальних ресурсах:

a) прямого розрахунку,

b) статистичний,

c) за типовим представником,

d) аналогії.

7. Запаси поділяються на:

a) незавершене виробництво,

b) готову продукцію на складі,

c) сировину, основні і допоміжні матеріали, комплектуючі;

d) інструмент і обладнання.

8. Які види запасів відносяться до виробничих?

a) транспортний,

b) технологічний,

c) страховий,

d) правильні всі відповіді.

9. Норма забезпеченості виробничими запасами в днях включає:

a) транспортний запас,

b) підготовчий запас,

c) поточний та страховий

d) правильні всі відповіді.

10. Регулювання запасів здійснюється за такими системами:

a) з фіксованим розміром замовлення,

b) з фіксованим інтервалом між замовленнями,

c) точно в строк,

d)всі відповіді правильні.

ТЕМА 7. ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОПЕРАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ВИРОБНИЧОЮ ПОТУЖНІСТЮ

Види виробничої потужності, чинники, що її визначають, і послідовність розрахунків

Методика розрахунку виробничої потужності

Система показників використання виробничої потужності

Запитання для перевірки знань

Тести

Види виробничої потужності, чинники, що її визначають, і послідовність розрахунків

 

Планування випуску продукції (послуг, робіт) є головним розділом плану підприємства, тому що його розділи є основою для розрахунку наступних. План випуску, а відповідно і реалізації продукції розробляється в натуральному і вартісному виразі. Процес складання виробничої програми підприємства повинен пройти ресурсне обґрунтування, тобто визначення її забезпеченості:

· виробничими потужностями,

· трудовими та матеріальними ресурсами,

· інвестиційними та інноваційними ресурсами.

Одним із найважливіших ресурсів є виробнича потужність.

Виробнича потужність підприємства – це максимально можливий (річний, добовий, змінний) випуск продукції (робіт, послуг) необхідної якості в передбаченій номенклатурі при повному завантаженні обладнання та виробничих площ у прийнятому режимі роботи з урахуванням максимального використання виробничого устаткування, площ виробничих приміщень, застосування прогресивної технології, сучасних форм організації виробництва і праці.

Планування виробничої потужності має важливе значення не тільки в раціональному використанні ресурсів, а й у стабілізації виробництва та насиченні ринку необхідними товарами. У ринкових умовах виробнича потужність визначає річний обсяг пропозиції підприємства, що враховує наявність і використання ресурсів, рівень і зміни діючих цін та інші фактори.

Запроектована виробнича програма підприємства повинна пройти ресурсне обґрунтування, тобто узгодження (з огляду на можливість її виконання) з необхідними виробничими потужностями, трудовими, матеріальними та інвестиційними ресурсами.

Обґрунтування виробничої програмивиробничою потужністю проходить декілька етапів:

1. Визначення максимального обсягу випуску виробів, що може бути забезпечений наявною виробничою потужністю підприємства.

2. Обчислення необхідного введення в дію нових (додаткових) потужностей за рахунок технічного переозброєння або розширення підприємства.

Найважливішим моментом техніко-економічного обґрунтування плану випуску продукції є виявлення виробничих потужностей, які будуть функціонувати в плановому періоді.

Вибуття потужностей відбувається з наступних причин:

· знос та вибуття обладнання,

· збільшення трудомісткості виготовлення виробів,

· зміна номенклатури і асортименту продукції,

· зменшення фонду робочого часу,

· закінчення терміну лізингу обладнання.

Виробнича потужність визначається різними вимірниками:

· натуральними - для визначення обсягу однорідної продукції (шт., м² , тони тощо);

· умовно-натуральними - при широкій номенклатурі виробів продукція різних найменувань поєднується в групи за подібністю. Кожна група приводиться за трудомісткістю до базового виробу - представника, тобто до умовно-натуральних показників (ум. банок консервів тощо);

· у багатономенклатурних виробництвах - вартісним вимірником.

Розрізняють такі види потужності підприємства:

· Перспективна,яка відбиває очікувані зміни номенклатури продукції, технології й організації виробництва, закладені в плановому періоді.

· Проектна - визначається у процесі проектування чи реконструкції, являє собою величину можливого випуску продукції умовної номенклатури в одиницю часу.

Вона є фіксованою величиною тому, що розрахована на постійну (передбачену проектом) номенклатуру і постійний режим роботи. За період проектування (1-2роки), будівництва (2-5років) і освоєння (1-2роки) значно змінюється номенклатура продукції, що виготовляється, а також удосконалюються технологічні та технічні параметри устаткування, тому проектна потужність перестає відбивати дійсні можливості підприємства.

· Діюча - фактично досягнута потужність, відбиває його потенційну здатність виробити протягом календарного періоду максимально можливу кількість продукції, передбаченої планом.

Діюча потужність має динамічний характер, вона під впливом багатьох чинників, таких як :

· номенклатура, асортимент і якість продукції:

· тривалість виробничого циклу та трудомісткість виготовлення продукції, послуг;

· кількість устаткування, стан його фізичного та морального зносу;

· режим роботи підприємства і його підрозділів, від якого залежить фонд часу роботи устаткування і використання площ упродовж року:

· використання робочого часу;

· якість обслуговування робочих місць і т. ін.

Виробничу потужність характеризують такі показники:

1. Вхідна потужність (на початок планового періоду), при визначенні якої враховуються:

· проведення заходів щодо ліквідації «вузьких місць» протягом планового року;

· збільшення кількості устаткування чи заміна його на більш продуктивне;

· перерозподіл робіт між окремими групами устаткування та між виробничими підрозділами;

· можливість збільшення кількості годин та змінності роботи устаткування чи ділянок, що лімітують випуск продукції (створюють т.з. «вузькі місця»).

Під «вузьким місцем» розуміють невідповідність потужностей окремих цехів, дільниць, груп устаткування потужностям відповідних підрозділів до встановленої потужності усього підприємства, цеху.

2. Вихіднапотужність (на кінець планового періоду) визначається з врахуванням виконаних чи запланованих заходів щодо ліквідації «вузьких місць» та введення в дію нових потужностей. Вона обчислюється за формулою:

П_вп = П_п.нр + П_п.в – П_п.л , (7.1)

 

де П_вп - вихідна виробнича потужність;

П_п.нр - виробнича потужність на початок року;

П_п.в -введена виробнича потужність;

П_п.л - виведена виробнича потужність.

3. Середньорічна виробнича потужність - відображає її збільшення або зменшення у певному періоді внаслідок введення в експлуатацію або вибуття виробничих потужностей. Вона використовується у планових розрахунках для обґрунтування виробничої програми і розраховується за формулою:

 

, (7.2)

 

де П_ср - потужність середньорічна;

П_вх - потужність вхідна;

Т_в - період використання введеної потужності (від початку експлуатації до кінця року. міс. );

Т_н - період, впродовж якого потужність не буде використовуватися (від початку виведення потужності до кінця року, міс.).

Виробнича потужність підприємства визначається за всією номенклатурою продукції та встановлюють, виходячи з потужності провідних підрозділів (цехів, дільниць, агрегатів). Провідними є ті підрозділи, які виконують головні технологічні операції і мають вирішальне значення у виробництві профільних видів продукції. При наявності декількох провідних підрозділів підприємства його виробнича потужність обчислюється за тими, котрі виконують найбільший за трудомісткістю обсяг робіт, наприклад, у машинобудуванні - це механічні та складальні цехи, у ливарних цехах - це формовочні дільниці.

Розрахунки виконуються технологічними службами підприємства. Виробничі підрозділи, які за виробничою потужністю нижче рівня провідних, повинні розглядатися як вузькі місця, за якими необхідно розробити й впровадити технічні й організаційні заходи, котрі дозволять довести їхню пропускну спроможність до рівня провідних підрозділів підприємства. Може бути вжито заходів щодо заміни устаткування, технології, збільшення змінності праці на окремих дільницях тощо.

В розрахунки виробничої потужності підприємства включається устаткування встановлене і невстановлене, яке є на підприємстві (крім резервного). Розраховується потужність виходячи із максимально можливого річного часу роботи устаткування та використання виробничих площ.

Розрізняють календарний, режимний (номінальний) і ефективний (корисний) фонди часу.

Календарний фонд (Ф_кал) часу застосовується при розрахунках виробничої потужності підприємств із безперервним процесом виробництва (наприклад, у хімічних і металургійних виробництвах).

 

, (7.3)

 

де р - % часу на ремонт і технологічні зупинки устаткування.

Режимний фонд(номінальний) (Ф_реж) - залежить від календарних днів, неробочих днів і змінності роботи на добу:

 

, (7.4)

 

Де К _зм - кількість змін;

Т_зм - тривалість робочої зміни (години);

Д_р - кількість робочих днів у плановому періоді;

г_н- кількість неробочих годин у передсвяткові дні;

Д _п - кількість передсвяткових днів у плановому періоді.

Ефективний (корисний)або дійсний фонд часу (Ф_еф) - дорівнює різниці між режимним фондом і сумою витрат часу на ремонт та налагодження обладнання:

 

(7.5)

або

, (7.6)

де Т_{тн ,}Т_тр - витрати часу відповідно на налагодження та ремонт (години);

т_н ,т_р - ті ж витрати у %.

 

У складальних, монтажних, формувальних цехах і дільницях у яких виробничий процес виконується на корисних виробничих площах, режимний фонд розраховується з урахуванням цієї площі за такою формулою:

 

, (7.7)

 

де Ф_{реж площ} - режимний фонд робочого часу з урахуванням корисної площі цеху, дільниці, м²- годин (квадрато-метри-години);

S- корисна виробнича площа цеху, дільниці, м².

 

 

Методика розрахунку виробничої потужності

  (7.8)

Система показників використання виробничої потужності

При обґрунтуванні виробничої програми виробничою потужністю важливо мати інформацію про рівень її використання на підприємстві. Тому при розрахунках… Найбільш об'єктивну аналітичну інформацію про рівень використання виробничих… 1. Показники, які характеризують рівень освоєння проектної та використання середньорічної виробничої потужності…

ЗАПИТАННЯ ДЛЯ ПЕРЕВІРКИ ЗНАНЬ

1. Поняття, види виробничої потужності, чинники, що її визначають. 2. Методика розрахунку потужності в різних типах виробництва.

ТЕСТИ

1.Обґрунтування виробничої програми виробничою потужністю проходить такі два етапи:

a) визначення проектної потужності підприємства та складання балансу виробничої потужності;

b) визначення максимального обсягу випуску виробів, що забезпечується наявною потужністю та складання балансу виробничої потужності;

c) визначення максимального обсягу випуску виробів, що забезпечується наявною потужністю та обчислення необхідного введення в дію додаткових потужностей;

d) складання балансу виробничої потужності та обчислення необхідного введення в дію додаткових потужностей.

2. Назвіть існуючи види потужності:

a) проектна;

b) поточна;

c) резервна,

d) всі відповіді правильні.

3.У планових розрахунках для обґрунтування виробничої програми виробничою потужністю використовується такий вид потужності:

a) вхідна;

b) резервна;

c) середньорічна;

d) вихідна.

4. Виробнича потужність промислового підприємства - це:

a) максимально можливий річний випуск продукції при заданих організаційно-технічних умовах;

b) максимально можливий річний випуск продукції за умови використання резервного обладнання;

c) максимально можливий річний випуск продукції на «вузьких місцях»;

d) максимально можливий випуск продукції, необхідної для одержання максимального прибутку.

5. Виробнича потужність підприємства визначає:

a) максимально можливий випуск продукції необхідної якості в передбаченій номенклатурі за певний час при повному завантаженні обладнання та виробничих площ;

b) необхідний обсяг виробництва продукції в плановому періоді, який відповідає за номенклатурою, асортиментом і якістю вимогам плану продаж;

c) максимально можливий випуск продукції в плановому періоді при максимальному завантаженні обладнання та використання площ з метою отримання максимального прибутку;

d) необхідний обсяг виробництва продукції певної номенклатури та якості, який забезпечує максимальний прибуток.

6. Яку з наведених відповідей слід вважати правильною:

a) виробнича потужність має відповідати виробничій програмі;

b) виробнича потужність може перевищувати виробничу програму;

c) виробнича потужність може бути меншою, ніж виробнича програма;

d) виробнича потужність не пов’язана з виробничою програмою.

7. Що являє собою проектна потужність?:

a) величина можливого випуску продукції умовної номенклатури в одиницю часу;

b) потенційну здатність виробити протягом календарного періоду максимально можливу кількість продукції;

c) потужність, яка передбачається для покриття «пікових» навантажень;

d) максимально можливий випуск продукції у плановому періоді.

8. Що являє собою фактична потужність?:

a) величина можливого випуску продукції умовної номенклатури в одиницю часу;

b) потенційну здатність виробити протягом календарного періоду максимально можливу кількість продукції;

c) потужність, яка передбачається для покриття «пікових» навантажень;

d) необхідний обсяг випуску продукції у плановому періоді, який забезпечує максимальний прибуток.

9. Який фонд часу застосовується при розрахунках виробничої потужності підприємств із безперервним процесом виробництва?:

a) календарний;

b) номінальний;

c) ефективний;

d) режимний.

10. Який фонд часу застосовується при розрахунках виробничої потужності підприємств у дискретних виробництвах?:

a) календарний;

b) номінальний;

c) ефективний;

d) режимний.

 

ТЕМА 8. ПЛАНУВАННЯ ПЕРСОНАЛУ ТА ФОНДУ ОПЛАТИ ПРАЦІ НА ПІДПРИЄМСТВІ

Загальна характеристика соціально-трудового планування

Планування потреби в персоналі підприємства

Планування продуктивності праці

Планування фонду оплати праці персоналу

Запитання для перевірки знань

Тести

Загальна характеристика соціально-трудового планування

Важливими завданнями планування соціально-трудових показників в ринкових умовах є:

· забезпечення повної зайнятості трудових ресурсів та високої продуктивності праці;

· створення нормальних умов для роботи персоналу та підвищення рівня оплати праці;

· досягнення належного економічного зростання та якості життя працівників.

Найважливішим завданням при плануванні використання трудових ресурсів є забезпечення їх зайнятості.

Зайнятість – це сукупність соціально-економічних відносин між людьми з метою забезпечення працездатного населення робочими місцями, пов’язана з формуванням, розподілом і перерозподілом трудових ресурсів для участі в суспільно корисній праці та забезпечення розширеного відтворення робочої сили.

При плануванні трудових ресурсів розрізняють такі види зайнятості:

1. Повна зайнятість означає досягнення збалансованості між кількістю робочих місць та чисельністю робочої сили як за всіма категоріями працівників, так і у всіх сферах виробничої і невиробничої діяльності.

2. Раціональна зайнятість враховує доцільність перерозподілу та використання трудових ресурсів з метою поліпшення статевовікової зайнятості, залучення до трудової діяльності працездатного населення окремих регіонів.

3. Ефективна зайнятість здійснюється відповідно до вимог інтенсивного типу перетворення та критеріїв економічної доцільності й соціальної результативності. Це такий рівень використання робочої сили, при який досягається рівність або перевищення результатів над витратами.

Стратегія планування раціонального використання трудових ресурсів передбачає:

· забезпечення оптимального відтворення трудового потенціалу,

· створення умов для продуктивної зайнятості населення,

· запобігання масовому вивільненню працівників та безробіттю,

· соціальний захист населення у сфері зайнятості.

Безробіття – тимчасова незайнятість економічно активного населення, яке є невід’ємною частиною ринкової економіки.

Структура плану використання трудових ресурсів на підприємстві повинна складатися:

· визначення потреб різних категорій працюючих та шляхів покриття їх природного зменшення;

· визначення ефективності використання трудових ресурсів;

· питання оплати праці різних категорій працюючих, поліпшення умов їх праці;

· формування нормативної бази використання трудових ресурсів.

Планування потреби в персоналі підприємства

У ринкових умовах потреба в персоналі визначається величиною попиту на продукцію, що виробляється, роботу, що виконується та надані послуг. Попит на трудові ресурси є похідним від готових товарів та послуг, які виконуються за допомогою цих людських ресурсів. Це означає, що при заданих обсягах виробництва потреба в певній категорії працівників буде залежати від їх трудової віддачі, а також вартості продукції та наданих послуг.

При цьому продуктивність різних категорій працівників визначається не тільки рівнем їх професійної кваліфікації, але й взаємодією технології та організації виробництва.

Завданням планування чисельності персоналу є визначення потреби у всіх категоріях працівників, потрібних для забезпечення безперебійного виробничого процесу й виконання виробничих планів.

Персонал підприємства – це сукупність працівників, певних категорій та професій, що зайняті виробничою діяльністю, спрямованою на отримання прибутку або доходу та задоволення своїх матеріальних потреб.

Величина ринкового попиту на продукцію чи послуги є базою для планування необхідної для її виготовлення потреби в робочій силі, у працівниках відповідних категорій.

В залежності від функцій, які виконують працівники на підприємстві, вони поділяються на дві групи:

· промислово-виробничий персонал, до якого відносять працівників основних, допоміжних та обслуговуючих виробництв, науково-дослідних підрозділів, заводоуправління, складів, охорони - тобто всіх зайнятих у виробництві або його безпосередньому обслуговуванні;

· непромисловий персонал, до якого входять працівники структур, які хоч і перебувають на балансі підприємства, але не пов’язані безпосередньо з процесами промислового виробництва (житлово-комунальне господарство, дитячі садки та ясла, амбулаторії, навчальні заклади тощо).

Згідно з функціями, що виконуються, персонал підприємства поділяється на такі категорії:

· Керівники - це працівники, що займають керівні посади на підприємствах та в їх структурних підрозділах.

До них належать: директори (генеральні директори), начальники, завідувачі, керуючі, виконроби, майстри на підприємствах, у структурних одиницях та підрозділах; головні спеціалісти, а також заступники перелічених керівників. Це працівники, що розпоряджаються ресурсами підприємства, приймають рішення про їх використання, розробляють стратегію і тактику розвитку підприємства, забезпечують здійснення стратегічних планів, поточних завдань та цілей підприємства.

· Спеціалісти - працівники, що виконують спеціальні інженерно-технічні, економічні та інші роботи.

Спеціалісти не приймають самостійних рішень, але забезпечують керівників і менеджерів різних ланок управління потрібними для прийняття рішень матеріалами, розрахунками, рекомендаціями та іншою виробничою інформацією. До них відносять інженерів, економістів, нормувальників, адміністраторів, юрисконсультів тощо.

· Службовці - працівники, що здійснюють підготовку та оформлення документації, облік, контроль, господарське обслуговування, тобто виконують суто технічну роботу.

До цієї категорії належать діловоди, обліковці, архіваріуси, креслярі, секретарі тощо.

· Робітники - це персонал, безпосередньо зайнятий у процесі створення матеріальних цінностей, а також зайнятий ремонтом, переміщенням вантажів, перевезенням пасажирів, наданням матеріальних послуг та ін.

Окрім того, до складу робітників включають двірників, прибиральниць, охоронців, кур’єрів, гардеробників.

Важливим напрямом класифікації персоналу підприємства є його розподіл за професіями та спеціальностями.

Професія - відносно постійний вид трудової діяльності, зумовлений суспільним розподілом праці, здійснення якої потребує відповідного комплексу спеціальних знань та практичних навичок.

Спеціальність - вузький різновид трудової діяльності в межах певної професії.

Весь персонал підприємства характеризується не тільки складом за певними категоріями, але й його структурою.

Структура персоналу - це співвідношення між окремими категоріями та групами працівників.

При плануванні потреби в кадрах розрізняють: · Загальну (повну) потребу під якою розуміють весь склад кадрів кожної… · Додаткова потребипередбачає кількість працівників, потрібних для розвитку підприємства, покриття вибуття кадрів…

Планування продуктивності праці

Продуктивність праці як економічна категорія характеризує ефективність трудових витрат і показує здатність праці створювати за одиницю праці… У плануванні продуктивності праці використовують абсолютні показники, які… Розраховуючирівень продуктивності праці, використовують прямий (виробіток) і обернений (трудомісткість) методи:

Планування фонду оплати праці персоналу

Згідно із статтею 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена переважно в грошовому вимірі, яку за трудовим… Розмір заробітної плати залежить від: · складності та умов виконання роботи,

Рис. 8.1 Склад фонду додаткової заробітної плати

 

При плануванні фонду оплати праці потрібно дотримуватись такої основної вимоги: зростання доходів персоналу повинне бути поставлено в пряму залежність від зниження норм витрат праці і матеріалів на одиницю продукції, а також підвищення якості і конкурентоспроможності продукції, збільшення обсягу продажів на вітчизняному та світовому ринку. Тобто, мірилом виконаної роботи повинен бути кінцевий результат, який забезпечений сумарною дією всього персоналу підприємства.

Загальний фонд планової заробітної плати промислово-виробничого персоналу визначається залежно від чинних на підприємстві норм і систем оплати праці. При цьому використовуються різні методи розрахунку – укрупнені та уточнені.

Укрупнено плановий фонд оплати праці розраховують таким чином:

 

, (8.24)

 

де К^пл _д - темп зростання обсягу виробництва, %;

SЕі - зміна чисельності працівників під дією основних техніко-економічних чинників, осіб;

ЗП - середня заробітна плата одного працівника у плановому періоді, грн.

Або

 

, (8.25)

 

де Ч^пл - середньооблікова чисельність працівників.

На промисловому підприємстві планування заробітної плати включає в себе визначення розміру фонду та середньої заробітної плати виробничого і невиробничого персоналу в цілому і за окремими категоріями працівників, а також фонд заробітної плати не облікового складу.

Вихідними даними для визначення фонду заробітної плати персоналу є:

· виробнича програма;

· трудомісткість продукції;

· чисельність працівників за категоріями, професіями і кваліфікацією;

· тарифна система;

· штатний розпис;

· законодавча база України про оплату праці.

Для розрахунків планових фондів оплати праці існують різні методи:

· Метод коригування базового фонду оплати праці (ФОПб) - на підставі планової зміни обсягу виробництва (Ков), скорочення або збільшення чисельності працівників у плановому періоді (Є) і досягнутого рівня середньої заробітної плати (ЗПб), плановий фонд оплати праці розраховується:

 

. (8.26)

 

Недоліком цього методу є те, що він заснований на базовому фонді оплати праці, в якому могли бути нераціональні виплати заробітної плати.

· Розрахунок планового фонду оплати праці на основі планової середньої заробітної плати одного працівника (ЗПп) і планової чисельності працівників (Чп):

 

, (8.27)

, (8.28)

 

де ЗП_б - досягнутий рівень заробітної плати працівника в базовому періоді, грн.;

К_зп - плановий коефіцієнт зростання заробітної плати в плановому періоді.

Порівняно з попереднім методом цей метод точніший, оскільки ґрунтується на планових показниках.

· Нормативний метод визначення планового фонду більш обґрунтований , на практиці застосовують два варіанти:

Рівневий варіант при якому плановий фонд оплати визначають за формулою:

 

, (8.29)

 

де ОВ - обсяг випуску продукції у вартісному (трудовому) вираженні;

Нзп - норматив заробітної плати на 1 грн (нормо-годину) обсягу продукції, який розраховується:

, (8.30)

де ФОП_б - базовий фонд оплати праці за вирахуванням відносних перевитрат (недоцільних виплат, пов’язаних з відхиленням від нормальних умов праці), грн.;

ОВ_б - обсяг виробництва в базовому періоді;

∆ЗП - плановий приріст середньої заробітної плати, %;

∆ПП - плановий приріст продуктивності праці, %.

Приріст середньої заробітної плати (∆ЗП) визначають так:

 

∆ЗП = ∆ПП∙Н, (8.31)

 

де Н - норматив приросту середньої заробітної плати на 1% підвищення продуктивності праці, %.

· Другим варіантом нормативного методу є прирістний нормативний метод, плановий фонд оплати праці при якому розраховують за формулою:

 

, (8.32)

 

 

де ∆ОП - планова зміна обсягу продукції стосовно базового періоду, %;

∆Нфоп - норматив приросту фонду оплати праці на 1% приросту обсягу виробництва.

Нормативні методи планування мають переваги в тому, що довгострокові нормативи мають стимулюючий характер, проте вони доцільні тільки там, де нормативи достатньо стабільні впродовж планового періоду.

· При плануванні фонду оплати праці новоствореним підприємствам доцільно використовувати метод прямого розрахунку, який передбачає визначення річного фонду заробітної плати за окремими його складовими. Залежно від їх складу визначають тарифний, годинний, денний та місячний фонди (рис.8.2).

 

 

, (8.42)

 

де Д_держ - середня кількість робочих днів на виконання державних обов’язків на одного робітника за бюджетом робочого часу, дні.

· доплати за вислугу років розраховують:

 

, (8.43)

 

де ФОП_т - плановий фонд оплати праці за тарифом, грн.,

р - плановий % винагороди за вислугу років.

 

· сума вихідної допомоги розраховується для робітників, призваних до армії, за показниками їх чисельності і середньоденного заробітку за 12 днів.

Плановий фонд заробітної плати керівників, спеціалістів, службовців визначається на основі даних про їх чисельність та їхні посадові оклади згідно зі штатним розкладом і складається з виплат за посадовими окладами, ураховуючи персональні надбавки та інші доплати.

Після установлення фондів заробітної плати визначається рівень середньої заробітної плати для всіх категорій працівників.

Середня заробітна плата одного працівника промислово-виробничого персоналу визначається діленням планового фонду оплати праці (ФЗП^пл.) на середньооблікову чисельність цих працівників у відповідному періоді (Ч^пл):

 

. (8.44)

Для робітників установлюється:

· середньогодинна заробітна плата, яка визначається діленням планового годинного фонду заробітної плати на заплановану кількість людино-годин роботи;

· середньоденна - діленням планового денного фонду заробітної плати на кількість людино-днів, що мають бути відпрацьовані в плановому періоді;

Визначаючи середню заробітну плату, необхідно виходити із принципу, що зростання продуктивності праці має забезпечувати збільшення фонду накопичення і сприяти зростанню матеріального добробуту працівників. Цього можна досягти лише тоді, коли підвищення продуктивності праці випереджатиме зростання середньої заробітної плати, тобто:

 

, (8.45)

 

де І - коефіцієнт співвідношення,

І_пп - індекс зростання продуктивності праці,

І_зп - індекс зростання середньої заробітної плати.

Значення цього коефіцієнта повинно бути більше одиниці.

В ринкових умовах, де існують різні форми власності та розвивається підприємництво, заробіток працівника все менше визначається розміром якогось гарантованого фонду оплати праці та все більше залежить від кінцевих результатів і доходів від діяльності підприємств. Частіше й сам працівник стає реальним власником (співвласником) підприємства. Його винагорода включає не тільки оплату праці, але й певний дохід від вкладеного у підприємство капіталу. Враховуючи ці зміни в природі та механізмі формування заробітку працівника замість поняття «заробітна плата» все частіше використовують терміни «трудовий дохід» або просто «дохід», який повинен не тільки компенсувати витрачені трудові зусилля, але й відбивати реальний внесок кожного працівника в кінцеві результати діяльності підприємства.

ЗАПИТАННЯ ДЛЯ ПЕРЕВІРКИ ЗНАНЬ

1. Мета розроблення плану персоналу та оплати праці. 2. Структура плану персоналу та оплати праці. 3. Плановий бюджет робочого часу й методика його розрахунку.

ТЕСТИ

 

1. Планування праці та заробітної плати включає такі показники:

a) чисельність, тривалість виробничого циклу та фонд заробітної плати;

b) тривалість виробничого циклу, фонд заробітної плати та завдання щодо підвищення продуктивності праці;

c) чисельність і склад працюючих, фонд заробітної плати та завдання щодо підвищення продуктивності праці;

d) фонд заробітної плати, тривалість підготовки виробництва та завдання щодо підвищення продуктивності праці.

2. Плановий фонд заробітної плати це:

a) оплата за виготовлену продукцію або обсяг робіт;

b) сума грошей для оплати всіх працюючих, зайнятих виконанням виробничого плану;

c) сума основної та додаткової заробітної плати;

d) оплата за фактично відпрацьований час робітниками-погодинниками, а також за виконання спеціальних функцій.

3. Яка із основних форм заробітної плати є економічно найвигіднішою:

a) відрядна;

b) тарифна та акордна;

c) погодинна;

d) відрядна чи погодинна залежно від умов виробництва.

4. Планування фонду заробітної плати спеціалістів і службовців відбувається на основі:

a) штатного розпису і посадових окладів;

b) розцінок і планового випуску продукції;

c) годинних тарифних ставок і трудомісткості виробничої продукції;

d) денної тарифної ставки і кількості робочих днів у періоді.

5. Планування фонду заробітної плати основних робітників відбувається на основі:

a) штатного розпису і посадових окладів;

b) розцінок і планового випуску продукції;

c) годинних тарифних ставок і трудомісткості виробничої продукції;

d) штатного розпису і планового випуску продукції.

6. Для розрахунку планового фонду тарифної заробітної плати робітників відрядників необхідно знати:

a) чисельність працюючих, годинну тарифну ставку1-го розряду, дійсний фонд робочого часу і середні тарифні коефіцієнти;

b) штатний розпис і посадові оклади;

c) годинні тарифні ставки і відпрацьований час;

d) чисельність працюючих, годинні тарифні ставки і відпрацьований час.

7. Для розрахунку планового фонду тарифної заробітної плати робітників - погодинників необхідно знати:

a) чисельність працюючих, годинну тарифну ставку кваліфікаційної групи, корисний фонд робочого часу;

b) розцінки і плановий випуск продукції;

c) годинні тарифні ставки і відпрацьований час;

d) чисельність працюючих, годинні тарифні ставки і відпрацьований час.

8. При плануванні продуктивності праці і середньої заробітної плати необхідно дотримуватися таких пропорцій:

a) темпи зростання середньої заробітної плати мають випереджати темпи зростання продуктивності праці;

b) темпи зростання обох чинників мають бути однаковими;

c) зростання продуктивності праці мають випереджати темпи зростання середньої заробітної плати;

d) індекс співвідношення продуктивності праці і середньої заробітної плати повинен бути менше 1.

9.План персоналу та оплати праці складається з:

a) плану продуктивності праці;

b) плану чисельності персоналу;

c) плану оплати праці;

d) всі відповіді правильні.

10. Порядок розробки плану персоналу та оплати праці не включає такий етап:

a) аналіз базових показників персоналу та оплати праці;

b) обчислення планового бюджету робочого часу 1-го працівника;

c) розрахунок коефіцієнта випередження продуктивності праці і середньої заробітної плати;

d) визначення середньої заробітної плати.

11 Що показує виробіток?

a) кількість праці затраченої на одиницю продукції,

b) кількість продукції, яка виробляється за одиницю часу,

c) кількість виробленої продукції одним працівником промислово – виробничого персоналу за одиницю часу,

d) всі відповіді правильні

12. Як визначається трудомісткість продукції?

a) кількість праці затраченої на одиницю продукції,

b) кількість продукції, яка виробляється за одиницю часу,

c) кількість виробленої продукції одним працівником промислово – виробничого персоналу за одиницю часу,

d) всі відповіді правильні.

13. Яким показником продуктивність праці вимірюється у промисловості і відображається у статистичній звітності?

a) кількістю виробленої продукції за одиницю часу,

b) кількістю праці затраченої на одиницю продукції,

c) кількістю виробленої продукції одним працівником за одиницю часу,

d) кількість виробленої продукції одним працівником промислово – виробничого персоналу за одиницю часу.

14. Які методи використовують у плануванні продуктивності праці?

a) метод екстраполяції,

b) метод прямого підрахунку,

c) метод коригування базової продуктивності,

d) всі відповіді правильні.

15. Фактори, що не впливають на продуктивність праці:

a) підвищення технічного рівня виробництва;

b) зміна обсягу виробництва продукції;

c) уведення в дію і освоєння нових об’єктів;

d) немає вірної відповіді.

16. Що таке персонал підприємства?

a) це сукупність промислово-виробничого та непромислового персоналу;

b) сукупність працівників певних категорій та професій, що зайняті виробничою діяльністю, спрямованою на отримання прибутку та задоволення своїх матеріальних потреб;

c) сукупність постійних та тимчасових працівників, які отримали необхідну професійну підготовку і забезпечують господарську діяльність суб’єкта господарювання;

d) всі відповіді правильні.

17. Згідно з характером функції, що виконуються, персонал підприємства поділяється на:

a) керівники;

b) спеціалісти та службовці;

c) робітники;

d) всі відповіді правильні.

18. Вихідними даними при плануванні персоналу є:

a) виробнича потужність, норми витрат праці та баланс робочого часу;

b) виробнича потужність, фонд оплати праці та норми витрат часу;

c) виробнича програма, норми витрат праці та баланс робочого часу;

d) виробнича програма, продуктивність праці та баланс робочого часу.

19. Що таке явочна чисельність?

a) всі постійні, тимчасові і сезонні працівники, котрих прийнято на роботу терміном на 1 і більше днів;

b) загальна чисельність усіх працівників підприємства, що з’явилися на роботу для забезпечення нормального процесу виробництва;

c) сума середньомісячної чисельності, поділена на кількість місяців у розрахунковому періоді;

d) всі постійні, працівники, котрих прийнято на роботу, незалежно від того перебувають вони на роботі, чи знаходяться у відпусках, відрядженні тощо.

20. Що таке облікова чисельність?

a) всі постійні, тимчасові і сезонні працівники, котрих прийнято на роботу терміном на 1 і більше днів,

b) загальна чисельність усіх працівників підприємства, що з’явилися на роботу для забезпечення нормального процесу виробництва,

c) сума середньомісячної чисельності, поділена на кількість місяців у розрахунковому періоді,

d) всі постійні, працівники, котрих прийнято на роботу, незалежно від того перебувають вони на роботі, чи знаходяться у відпусках, відрядженні тощо.

21. Як визначається загальна потреба підприємства в кадрах?

a) це добуток базової середньооблікової чисельності працюючих на індекс зростання обсягу продукції у плановому періоді;

b) це відношення обсягу виробництво продукції до запланованого виробітку на одного працюючого;

c) це добуток базової середньооблікової чисельності працюючих на індекс зростання продуктивності праці у плановому періоді;

d) всі відповіді правильні.

22.Бюджет робочого часу 1-го робітника розраховують у такі етапи:

a) обчислення середньої кількості робочих днів;

b) визначення середньої тривалості робочого дня;

c) розрахунок ефективного фонду робочого часу;

d) всі відповіді правильні.

23. Які вихідні дані не використовуються для визначення фонду заробітної плати персоналу:

a) виробнича програма;

b) трудомісткість продукції;

c) законодавча база України про оплату праці;

d) немає вірної відповіді.

24. Яким методом не розраховують плановий фонд заробітної плати?

a) метод коригування базового фонду;

b) на основі планової середньої заробітної плати;

c) нормативний метод;

d) немає правильної відповіді.

25. Яким методом розраховують плановий фонд заробітної плати?

a) метод коригування базового фонду;

b) на основі планової середньої заробітної плати;

c) нормативний метод;

d) всі відповіді правильні.

26. В який фонд включаються доплати за виконання функцій бригадира:

a) місячний;

b) погодинний;

c) годинний;

d) денний.

27. В який фонд включаються доплати підліткам:

a) місячний;

b) погодинний;

c) годинний;

d) денний.

28. В який фонд включаються оплата основних і додаткових відпусток:

a) місячний;

b) погодинний;

c) годинний;

d) денний.

29. Які доплати не входять в годинний фонд?

a) доплату за роботу в святкові дні;

b) оплата навчання учнів;

c) доплата підліткам;

d) доплата за виконання функцій бригадира.

30. Які доплати не входять в денний фонд?

a) доплату матерям, що годують немовлят;

b) доплата підліткам;

c) доплата за виконання функцій бригадира;

d) оплата основних і додаткових відпусток.

31. Яка середня заробітна плата встановлюється для робітників?

a) середньогодинна;

b) середньоденна;

c) середньомісячна;

d) всі відповіді правильні.

 

ТЕМА 9. ВИРОБНИЧА ІНФРАСТРУКТУРА

Сутність інфраструктури та її види

Планування роботи інструментального господарства

Планування роботи ремонтного цеху

Планування роботи енергетичної служби

Планування роботи транспортного цеху

Запитання для перевірки знань

Тести

Сутність інфраструктури та її види

 

Інфраструктура – сукупність складових частин будь-якого об’єкта, що мають допоміжний (підпорядкований) характер і забезпечують умови для нормальної роботи цього об’єкта в цілому.

Неодмінною умовою високопродуктивної роботи підприємства в цілому є ефективна робота первинних виробничих ланок, а також обслуговуючих та допоміжних підрозділів, які створюють виробничу та соціальну інфраструктуру.

Виробнича інфраструктура – це комплекс цехів, дільниць, господарств та служб, які обслуговують основне виробництво та створюють сприятливі умови для його ефективного функціонування.

Соціальна інфраструктура забезпечує задоволення соціально-побутових і культурних потреб працівників підприємства. До них належать заклади громадського харчування, охорони здоров’я, дитячі дошкільні заклади, спортивні комплекси, заклади культури та відпочинку тощо.

Звичайно пріоритетний розвиток належить виробничій інфраструктурі, в який можна виокремити дві функції:

1. Обслуговування процесів основного та допоміжного виробництва, яка є обов’язковою для всіх підприємств.

2. «Власне» виробництво, яке виникає як результат, що склався в деяких галузях у плані розподілу праці (наприклад, виробництво різних видів енергії та тепла, технологічного оснащення та інструменту).

Для виконання цих функцій, як правило на великих та середніх підприємствах, (малі користуються послугами сторонніх організацій) створюють підрозділи:

· інструментальне господарство, яке забезпечує виробництво інструментом і оснащенням;

· ремонтна служба - проводить технічний огляд, ремонт і модернізацію устаткування, обслуговування з метою забезпечення їх безперебійної експлуатації;

· енергетичне господарство підприємства, яке забезпечує підприємство всіма видами енергії та організація раціонального їх використання;

· транспортне і складське господарства забезпечують ритмічне протікання виробничого процесу шляхом своєчасного і комплексного забезпечення матеріалами, сировиною, заготовками та організовують їх надійне і якісне зберігання.

Основною метою планування цехів виробничої інфраструктури є синхронізація їх роботи з роботою основного виробництва та забезпечення ритмічного і безперебійного здійснення основного виробничого процесу на підприємстві.

Плани допоміжних виробництв відбивають особливості їх технологічних процесів, організації виробництва і праці та характеризують обсяги і якісні показники їх діяльності. План кожного допоміжного виробництва складають за такими основними розділами:

· з виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг;

· з праці та заробітної плати;

· витрат на виробництво та собівартості продукції, робіт або послуг.

 

Планування роботи інструментального господарства

Головне завдання інструментального виробництва полягає в безперебійному забезпеченні оснасткою та інструментом основних та допоміжних цехів та… Основні функції інструментального господарства: · визначення потреби та забезпечення підприємства в оснастці та інструменті, як власного виробництва так і куплені; …

Планування роботи ремонтного цеху

Для ефективної роботи підприємства цех виконує такі функції: 1. Проведення технічного обслуговування устаткування та планово-запобіжних… 2. Модернізація застарілого устаткування.

Планування роботи енергетичної служби

· систематичне та безперебійне забезпечення виробництва різними видами енергії; · впровадження нової техніки з метою раціонального та економного витрачання… · технічне обслуговування та проведення ремонтних робіт енергоустаткування;

Планування роботи транспортного цеху

· забезпечення чіткого та безперебійного функціонування виробничих технологічних процесів; · своєчасна доставка на підприємства та його підрозділи необхідних… · проведення необхідного комплексу робіт з ремонту та обслуговування транспортних засобів;

ЗАПИТАННЯ ДЛЯ ПЕРЕВІРКИ ЗНАНЬ

1.Планування роботи інструментального господарства.

2. Планування діяльності ремонтного виробництва.

3. Планування енергозабезпечення підприємства.

4. Планування транспортного обслуговування виробництва.

5. У чому полягають особливості функціонування підрозділів виробничої інфраструктури?

6. Які вихідні дані використовують під час планування потреби в інструментах?

7. Як обчислюють загальну трудомісткість виготовлення інструментів?

8. Як обчислюють середньорічні обсяги робіт з ремонту устаткування?

9. Як розраховують середньорічні обсяги робіт із технічного обслуговування?

10. Як обчислюють потребу підприємства в енергії та паливі?

11. Які види робіт включають у виробничу програму транспортного цеху?

 

ТЕСТИ

1. Виробнича інфраструктура підприємства - це:

a) сукупність підрозділів, які своєю діяльністю створюють умови для нормального перебігу виробничого процесу;

b) кількість інструменту, що потрібна для виконання певного обсягу робіт;

c) кількість транспорту, що необхідний для перевезення вантажів на підприємстві;

d) система енергозабезпечення підприємства.

2. До основних цехів підприємства відносяться:

a) ремонтно-механічні;

b) ливарні;

c) транспортні;

d) інструментальні.

3. Назвіть нормативи, які використовуються у системі планово-запобіжного ремонту:

a) норма часу;

b) норма виробітку;

c) міжремонтний період;

d) норми витрат матеріалів.

4. З якою метою на підприємстві розробляють схеми вантажопотоків:

a) для розрахунку чисельності водіїв;

b) для визначення коефіцієнта завантаження транспортних засобів;

c) для організації і планування транспортного господарства;

d) для розрахунку пробігу транспорту.

5. Трудомісткість ремонтних робіт залежить від:

a) кількості одиниць устаткування;

b) норми часу;

c) норми виробітку;

d) норми обслуговування.

6. В енергетичних балансах відображають:

a) джерела надходження енергоресурсів;

b) централізоване енергопостачання;

c) собівартість виробництва енергії;

d) чисельність працівників.

7. Спеціалізовані складські приміщення створюють для:

a) зберігання матеріальних ресурсів;

b) зберігання готової продукції;

c) зберігання тари та відходів виробництва;

d) усі відповіді правильні.

8. Енергетичний баланс – це:

a) система взаємопов’язаних показників виробництва, отримання й розподілу різних видів енергії та палива;

b) кількість енергії, яка переміщується за певний час;

c) кількість енергії, що потрібна для виконання певного обсягу продукції;

d) джерела надходження енергії.

9. Виробнича програма транспортного цеху складається:

a) з обсягів транспортних послуг у натуральному та вартісному виразі;

b) із прогресивних норм витрат енергії та палива;

c) з обсягів послуг інструментального господарства в натуральному виразі;

d) з обсягу чисельності персоналу транспортного цеху.

10. На підприємствах доцільно створювати такі види складів:

a) матеріальні;

b) виробничі;

c) збутові;

d) усі відповіді вірні.

11. Вкажіть правильну відповідь:

a) економія або перевитрати енергоресурсів визначаються на основі складання балансу енергоресурсів;

b) економія або перевитрати енергоресурсів визначаються на основі балансу підприємства;

c) економія бо перевитрати енергоресурсів визначаються на основі собівартості продукції;

d) економія або перевитрати енергоресурсів визначаються на основі фінансових результатів.

12. Норма витрат інструменту враховує:

a) стійкість інструменту;

b) кількість інструментів, необхідних для виробництва продукції;

c) кількість часу, необхідних для виготовлення одиниці продукції;

d) усі відповіді вірні.

 

РОЗДІЛ 4. ПЛАНУВАННЯ ВИТРАТ І ФІНАНСІВ

ТЕМА 10. ВИТРАТИ ВИРОБНИЦТВА

 

Загальна характеристика та основні показники плану собівартості продукції

Методика калькулювання собівартості продукції

Планування зведеного кошторису витрат на виробництво

Запитання для перевірки знань

Тести

Загальна характеристика та основні показники плану собівартості продукції

Основною функцією підприємств та фірм є виробництво потрібних споживачам певних товарів і послуг. Ця виробнича функція відбиває сформовану на… Основним завданням планування собівартості є економічне обґрунтування величини… Витрати, які виникають на підприємстві, можуть мати різне спрямування: вони можуть бути інвестиційними (разовими) та…

Класифікація витрат підприємства

  У плануванні виробничих витрат, крім названих показників, широко…  

Методика калькулювання собівартості продукції

Собівартість продукції – це виражені в грошовій формі індивідуальні витрати підприємства на: · споживані під час виготовлення продукції засоби виробництва; · оплату праці робітників;

Об’єкт калькулювання - це продукція, роботи чи послуги, собівартість яких визначається.

· один продукт в цілому по виробництву; · один продукт за окремими переділами, стадіями виробництва; · виріб (група виробів) по підприємству;

Планування зведеного кошторису витрат на виробництво

Кошторис витрат - це зведений план усіх витрат підприємства(або підрозділу) на майбутній період виробничо-господарської діяльності, незалежно від того, відносять їх на собівартість продукції в цьому періоді чи ні.

У кошторис включають витрати:

· підрозділів основного виробництва;

· підрозділів виробничої інфраструктури;

· витрати на утримання адміністративно-управлінського персоналу;

· виконання різних робіт і послуг, зокрема таких, які не стосуються основної виробничої діяльності підприємства.

Кошториси є основною формою планування витрат підрозділів підприємства (його центрів відповідальності). Такі кошториси охоплюють усі витрати підрозділу на виробництво продукції за плановий період незалежно від ступеня її готовності. У підрозділах з короткими виробничим циклом виготовлення продукції кошторис і виробнича собівартість за певний період переважно збігаються.

Структурно кошторис може формуватись за статтями або елементами витрат:

· постатейний кошторис забезпечує узгодженість з кошторисом непрямих витрат (загально виробничими витратами) і калькуляціями на окремі вироби підрозділу;

· поелементний кошторис показує їх ресурсну структуру, матеріало-, зарплато- і капіталомісткість виробництва, а також дає змогу чіткіше ув’язати підрозділу (цеху) в цілому з витратами його структурних одиниць (дільниць, робочих місць).

В практиці розроблення кошторисів витрат застосовують такі основні методи:

Кошторисний – в основі даного методу лежать розрахунки витрат у межах всього підприємства за даними всіх інших розділів плану. Порядок визначення кошторисних витрат переважно такий:

1. Витрати на основні матеріали та напівфабрикати встановлюються на основі плану річної потреби у певних матеріальних ресурсах. В кошторис включаються тільки ті витрати, котрі протягом планового періоду будуть використані та підлягають списанню на виробництво продукції.

2. Витрати на допоміжні матеріали також приймаються на основі річних планів потреби. До їх складу відносять і вартість покупних інструментів та малоцінного господарського інвентарю.

3. Вартість палива в кошторисах витрат планується незалежно від того, використовується воно для технологічних чи для господарсько-побутових потреб. Сюди відносять вартість газу, мазуту, вугілля.

4. Вартість енергії включається в кошторис витрат окремим елементом тільки в тому випадку, якщо підприємство купує її у зовнішніх постачальників. Сюди включаються всі види спожитої енергії (силової, освітлювальної), стиснутого повітря, води, пари тощо.

5. Заробітна плата (основна і додаткова) усіх категорій персоналу визначається за діючими тарифним ставками та окладами з врахуванням складності робіт, чисельності та кваліфікації.

6. Відрахування на соціальні заходи - склад цих витрат встановлений п.24 ПБО 16, а їх сума обчислюється у % від фонду оплати праці.

7. Амортизаційні відрахування нараховуються на будь які основні засоби (крім землі), нематеріальні активи та інші необоротні матеріальні активи. Загальний розмір залежить від обраного на підприємстві методу нарахування.

8. Інші витрати - витрати не передбачені в попередніх статтях кошторису.

На вітчизняних підприємствах найпоширенішим методом являється кошторисний метод.

Кошторисний метод дозволяє ув’язати окремі розділи тактичного плану між собою та узгодити їх з планами внутрішньовиробничих підрозділів.

Калькуляційний метод - розробка кошторисів ґрунтується на основі планових розрахунків за всією номенклатурою продукції з розподілом комплексних статей на прості елементи витрат. На основі таких розрахунків розробляють шахову відомість, яка вміщає всі економічні елементи і калькуляційні статті витрат як основного, так і допоміжного виробництва.

Зведений метод - суть методу полягає в тому, що попередньо визначаються загальні витрати по цехах основного та обслуговуючого виробництва, які потім зводяться в єдину систему. В цеховий кошторис витрат включають наступні статті:

1. Сировина та основні матеріали.

2. Паливо та енергія на технологічні потреби.

3. Оплата праці виробничих робітників.

4. Відрахування на соціальні заходи.

5. Амортизація.

6. Загальновиробничі витрати:

· послуги підрядних організацій з ремонту та утриманню основних засобів;

· оплата праці робітників, зайнятих ремонтом і експлуатацією основних засобів та відрахування на соціальні заходи даної групи робітників;

· оплата праці загально цехового персоналу та відрахування на соціальні заходи з оплати загально цехового персоналу;

· малоцінні та швидкозношувані предмети.

Сума витрат за вказаними статями показує виробничу собівартість продукції відповідного цеху.

Загальна сума витрат у зведеному кошторисі охоплює, крім витрат на товарну продукцію, також витрати, пов’язані з приростом залишків незавершеного виробництва, витрат майбутніх періодів.

Зведений кошторис операційних витрат за статтями має бути погоджено з кошторисом витрат за економічними елементами (таб. 10.2)

 

Таблиця 10.2

 

Взаємозв’язок операційних витрат за статтями та елементами

В зарубіжній практиці широке розповсюдження набув метод, який отримав назву бюджетування. Упровадження бюджетування забезпечує такі переваги: 1. Планування бюджетів структурних підрозділів дає більш точні планові обсяги… 2. Затвердження місячних (квартальних, річних) бюджетів надають структурним підрозділам більшої самостійності у…

ЗАПИТАННЯ ДЛЯ ПЕРЕВІРКИ ЗНАНЬ

1. Економічна сутність собівартості продукції. 2. Поняття витрат виробництва. Витрати в економічному та бухгалтерському… 3. Класифікація витрат на виробництво продукції.

ТЕСТИ

 

1.Яка з відповідей правильна:

a) собівартість продукції вища від її вартості,

b) вартість продукції вища від її собівартості,

c) собівартість продукції дорівнює її вартості,

d) собівартість може бути вища, нижча чи дорівнювати вартості продукції.

2.Структура витрат на виробництво продукції це:

a) склад витрат і частка кожного елемента у їх загальному обсязі,

b) склад витрат за їхніми статтями,

c) склад витрат за економічними елементами,

d) співвідношення витрат у їх обсязі.

3.Ефективність виробництва забезпечується за рахунок:

a) оптимізації витрат на виробництво;

b) мінімізації витрат на виробництво;

c) максимізації обсягу виробництва;

d) правильні всі відповіді.

4. Кошторис витрат на виробництво продукції складається:

a) за комплексними витратами;

b) у розрізі економічних елементів;

c) за статями витрат;

d) на одиницю виробу.

5. Методи розробки калькуляції:

a) поелементний та параметричний;

b) прямого розрахунку та розрахунково-аналітичний;

c) прямого розрахунку та параметричний;

d) поелементний та розрахунково-аналітичний.

6. За способом обчислення на одиницю продукції витрати поділяють на:

a) основні та допоміжні;

b) прямі та непрямі;

c) постійні та змінні;

d) одноелементні та комплексні.

7. За єдністю складу витрат їх поділяють на:

a) основні та допоміжні;

b) прямі та непрямі;

c) постійні та змінні;

d) одноелементні та комплексні.

8. За зв’язком з обсягами діяльності витрати поділяють на:

a) основні та допоміжні;

b) прямі та непрямі;

c) постійні та змінні;

d) одноелементні та комплексні.

9.За видом діяльності витрати поділяють на:

a) основні та допоміжні;

b) прямі та непрямі;

c) постійні та змінні;

d) звичайні та надзвичайні.

10 Об’єкт калькулювання - це:

a) суб’єкт господарювання;

b) структурні підрозділи суб’єкта господарювання;

c) виріб;

d) робоче місце.

11.Назвіть витрати, що залежать від обсягу діяльності:

a) валові;

b) граничні;

c) змінні;

d) постійні.

12 Вкажіть витрати, що не залежать від обсягу виробництва:

a) валові;

b) змінні;

c) постійні;

d) прямі.

13. Які з перелічених елементів не входять до виробничої собівартості:

a) прямі матеріальні витрати та прямі витрати на оплату праці;

b) прямі матеріальні витрати та загальновиробничі витрати;

c) витрати на підготовку кадрів та витрати на збут;

d) прямі та загальновиробничі витрати.

14. Які витрати належать до умовно-постійних:

a) електроенергія на освітлення;

b) електроенергія на технологічні потреби;

c) сировина й основні матеріали;

d) заробітна плата робітників-відрядників;

15. Які з наведених елементів не входять до виробничої собівартості:

a) вартість спожитих сировини і матеріалів;

b) заробітна плата основних виробничих робітників;

c) витрати на рекламу;

d) загальновиробничі витрати.

16. В одиничному виробництві об’єктом планування є:

a) партія виробів;

b) замовлення;

c) виріб;

d) складальні комплекти.

17.Основними шляхами зниження витрат у матеріаломістких галузях є:

a) збільшення норми витрат;

b) скорочення і ліквідація браку;

c) випуск якісної продукції;

d) підвищення фондовіддачі.

18. Розрахунки планової собівартості використовуються для:

a) визначення потреби в оборотних коштах;

b) планування прибутку;

c) для формування цін;

d) всі відповіді правильні.

19. Який метод розподілу витрат не застосовують при плануванні собівартості продукції:

a) нормативний;

b) позамовний;

c) кошторисний;

d) попроцесний.

20. У зведений кошторис включають витрати:

a) підрозділів основного виробництва;

b) підрозділів виробничої інфраструктури;

c) витрати на утримання адміністративно-управлінського персоналу;

d) всі відповіді правильні.

21. Методи, які застосовують у процесі розроблення кошторису:

a) зведений;

b) кошторисний;

c) бюджетування;

d) всі відповіді правильні.

22. Кошторисний метод:

a) передбачає обґрунтування кожної статті витрат за допомогою спеціального кошторису;

b) охоплює крім витрат на товарну продукцію, також витрати , пов’язані із приростом залишків незавершеного виробництва, витрат майбутніх періодів;

c) відображає планові витрати самостійних структурних підрозділів та забезпечує координацію різних видів діяльності та окремих підрозділів;

d) всі відповіді правильні.

23. Зведений кошторис:

a) передбачає обґрунтування кожної статті витрат за допомогою спеціального кошторису;

b) охоплює крім витрат на товарну продукцію, також витрати, пов’язані із приростом залишків незавершеного виробництва, витрат майбутніх періодів;

c) відображає планові витрати самостійних структурних підрозділів та забезпечує координацію різних видів діяльності та окремих підрозділів;

d) всі відповіді правильні.

24. Метод бюджетування:

a) передбачає обґрунтування кожної статті витрат за допомогою спеціального кошторису;

b) охоплює крім витрат на товарну продукцію, також витрати , пов’язані із приростом залишків незавершеного виробництва, витрат майбутніх періодів;

c) відображає планові витрати самостійних структурних підрозділів та забезпечує координацію різних видів діяльності та окремих підрозділів;

d) всі відповіді правильні

 

 

ТЕМА 11. ФІНАНСОВЕ ПЛАНУВАННЯ НА ПІДПРИЄМСТВІ

 

Зміст і завдання фінансового плану.

Загальна характеристика системи бюджетів підприємства

Планування потреби у фінансових ресурсах

Планування прибутковості підприємства.

 

Запитання для перевірки знань

Тести

Зміст і завдання фінансового плану

Основу механізму управління фінансовою діяльності підприємства складає фінансове планування. Воно є необхідним для:

· фінансового забезпечення розширення кругообороту виробничих фондів;

· досягнення високої результативності виробничо-господарської діяльності;

· створення умов, які забезпечили б платоспроможність та фінансову стійкість підприємства.

Під фінансовим плануванням потрібно розуміти процес визначення обсягу фінансових ресурсів за джерелами формування і напрямками їх цільового використання.

Мета складання фінансового плану полягає у взаємоузгодженні доходів і витрат. За перевищення доходів над витратами сума перевищення направляться до резервного фонду. Якщо витрати перевищують доходи, визначається сума фінансових ресурсів, якої бракує та визначаються джерела де можна її отримати.

У фінансовому плануванні використовується балансовий метод, зміст якого полягає в тім, що не тільки балансуються підсумкові показники доходів і витрат, а для кожної статті витрат визначаються конкретні джерела покриття. При цьому використовуються такі методи:

1. Нормативний - суть, якого полягає в тому, що на основі встановлених фінансових норм та техніко-економічних нормативів розраховується потреба у фінансових ресурсах та визначаються джерела цих ресурсів.

2. Розрахунково– аналітичний метод, при якому планові показники розраховуються на підставі аналізу фактичних фінансових показників та їх зміни в плановому періоді.

3. Оптимізація планових рішеньполягає в розробці варіантів планових розрахунків для того, щоб вибрати найоптимальніший з них. Критеріями вибору можуть бути:

· максимум прибутку (доходу) на грошову одиницю вкладеного капіталу;

· економія фінансових ресурсів, тобто мінімум фінансових витрат;

· економія поточних витрат;

· мінімум вкладання капіталу за максимально ефективного результату;

· максимум абсолютної суми одержаного прибутку.

4. Економіко-математичне моделюваннядає можливість знаходження кількісного вираження взаємозв’язків між фінансовими показниками та факторами, які їх визначають.

Основою фінансового планування є фінансова стратегія – це складова загальної стратегії економічного розвитку, яка охоплює систему довготермінових завдань фінансової діяльності підприємства та способи їх досягнення. Розроблення фінансової стратегії підприємства пов’язано з вирішенням таких завдань:

· обґрунтування основних джерел фінансового забезпечення діяльності підприємства;

· вибір оптимальних способів інвестиційної діяльності підприємства,

· зведення до мінімуму фінансових ризиків підприємства;

· забезпечення фінансової стійкості та рентабельності;

· визначення способів виходу підприємства з фінансової кризи та методів управління за умов кризового стану підприємства.

Фінансова стратегія є основою для розроблення фінансової політики підприємства - це форма реалізації фінансової стратегії за окремими напрямами фінансової діяльності такими як:

· політика формування активів і структури капіталу,

· політика управління активами та інвестиціями,

· політика залучення зовнішніх фінансових ресурсів та формування власних.

В свою чергу політика формування власних фінансових ресурсів може складатися з таких блоків:

· цінова політика,

· амортизаційна політика,

· дивідендна політика,

· інвестиційна політика.

Основними завданнями фінансового планування є:

· забезпечення виробничої та інвестиційної діяльності необхідними фінансовими ресурсами;

· визначення напрямків ефективного вкладення капіталу, оцінка раціональності його використання;

· виявлення та мобілізація резервів збільшення прибутку за рахунок поліпшення використання матеріальних, трудових та грошових ресурсів.

Фінансування - це залучення необхідних коштів для покриття потреби підприємства в основному і оборотному капіталі.

До залучених коштів належать: · банківські кредити; · позики інших підприємств;

Оперативний фінансовий план на рік

  У процесі планування проводиться порівняння майбутніх грошових надходжень у… Платіжний календар складають на квартал із розбивкою по місяцях або на місяць із розбивкою по декадах. У ньому…

Загальна характеристика системи бюджетів підприємства

 

Дійовим інструментом реалізації фінансово-економічної стратегії підприємства може стати його бюджет.

Поняття «бюджет» традиційно пов’язують з управлінням фінансів (розписом державних доходів і витрат на певний термін) на макрорівні. Однак друге значення поняття - це передбачуване визначення доходів і витрат держави, установи, підприємства або окремої особи, складений у формі балансу доходів і витрат.

Бюджет є засобом реалізації стратегічних планів, при цьому він виконує три основні функції:

· прогнозування,

· координації,

· контролю.

Тобто, бюджет - це кількісне відображення плану, інструмент координування та контролю над його виконанням.

Бюджетування - це адаптований до нових умов господарювання процес планування майбутньої діяльності підприємства та оформлення його результатів шляхом розроблення системи взаємопов’язаних бюджетів, яка охоплює планові та фактичні показники, оцінку та аналіз результатів фінансово-господарської діяльності підприємства, що використовуються як для планування та контролю поточних завдань, так і для коригування стратегічних цілей підприємства.

Основними цілями системи бюджетування є:

· складання реалістичних прогнозів та ефективне планування діяльності підприємства;

· визначення потреби структурних одиниць у фінансових ресурсах;

· контроль цільового використання коштів всіма структурами.

При цьому створюються центри відповідальності у формі:

· центрів доходів - структурний підрозділ підприємства, керівник якого несе відповідальність тільки за формування доходів у встановлених обсягах;

· центрів витрат - структурний підрозділ підприємства, керівник якого несе відповідальність тільки за витрачання коштів в процесі господарської діяльності; виробничі та функціональні підрозділи, які несуть відповідальність в межах своїх повноважень;

· центрів прибутку - структурна одиниця, яка здійснює безпосередній вплив на обсяги реалізації продукції, суму доходів, витрат, прибутків та інші показники діяльності;

· центрів інвестицій – структурний підрозділ або структурна одиниця підприємства, керівник якого несе відповідальність за використання виділених йому інвестиційних ресурсів та отримання прибутку від інвестиційної діяльності.

Між центрами відповідальності існують як горизонтальні, так і вертикальні зв’язки. Кожна структурна одиниця складає та затверджує бюджети своєї діяльності, структура яких залежить від виду діяльності, організації виробництва, технологічного циклу тощо.

Процедура формування бюджету охоплює розроблення двох основних бюджетів – операційного та фінансового.

Операційний бюджет включає розроблення:

Ø виробничої програми,

Ø плану реалізації,

Ø плану витрат,

Ø бюджет фонду оплати праці,

Ø бюджет матеріальних витрат,

Ø бюджет загальновиробничих витрат,

Ø бюджет адміністративно-управлінських витрат,

Ø бюджет комерційних витрат.

Фінансовий бюджет складається з 3-х вихідних документів:

1. плану прибутків та збитків,

2. бюджету грошових коштів,

3. прогнозний баланс.

При цьому складаються також податковий бюджет, бюджет капітальних вкладень та кредитний план.

Формування бюджету структурних одиниць та зведеного бюджету підприємства здійснюється на підставі розроблених функціональних бюджетів:

· бюджет продажу - документ, що показує, який обсяг продукції підприємство може реалізувати за певний період;

· бюджет виробництва - визначає скільки одиниць продукції треба виробити для виконання бюджету продаж;

· бюджет закупівлі МТР - бюджет потреби у матеріальних ресурсах і бюджет їх придбання;

· бюджет витрат на оплату праці - визначає загальну потребу підприємства на оплату праці персоналу працівників;

· бюджет виробничих витрат - інтегрований кошторис витрат на виробництво;

· бюджет основних активів - містить початковий баланс, приріст основних засобів, амортизацію та баланс на кінець періоду;

· бюджет інвестицій - розробляється на етапі здійснення нового будівництва, реконструкції і модернізації основних засобів, придбання нових видів обладнання;

· бюджет руху грошових коштів - фінансовий документ, який представляє очікувані та фактичні надходження і вибуття грошових коштів підприємства, це баланс грошових надходжень та видатків.

Одним з основних видів поточного фінансового плану підприємства є балансовий план, метою розробки якого є визначення можливості приросту окремих активів, а також формування оптимальної структури капіталу, що забезпечує високу фінансову стійкість підприємства в наступному періоді.

Основним методом розроблення функціональних бюджетів підприємства є прямий метод, при якому всі розрахунки на плановий рік проводяться з поквартальною та помісячною розбивкою в розрізі центрів відповідальності.

Управління бюджетуванням здійснює бюджетний комітет – це постійно діюча група менеджерів, яка займається ретельною перевіркою стратегічних і фінансових планів, надає рекомендації та оперативно вносить корективи в діяльність компанії.

Функції бюджетного комітету:

Ø розробка внутрішніх стандартів бюджетування,

Ø аналіз запропонованих бюджетів, підготовка рекомендацій,

Ø забезпечення процесу розробки бюджету на підприємстві,

Ø контроль виконання бюджету.

Бюджетні документи в порядку їх підготовки:

1. бюджет продажу,

2. бюджет комерційних витрат,

3. бюджет виробництва,

4. бюджет закупівлі матеріально-технічних ресурсів,

5. бюджет витрат на оплату праці,

6. бюджет загальновиробничих витрат,

7. бюджет адміністративно-управлінських витрат,

8. бюджет інвестицій,

9. прогноз звіту про прибутки та збитки,

10. прогноз звіту про рух грошових коштів,

11. прогноз балансу.

На підставі функціональних бюджетів окремих підрозділів розробляється зведений бюджет по підприємству в цілому, який складається за принципом, тобто кожний бюджет нижчого рівня є деталізацією бюджету вищого рівня.

Для максимальної реалізації принципів бюджетування в практичній діяльності підприємств потрібне належне нормативне та інформаційне забезпечення.

 

Планування потреби у фінансових ресурсах

У процесі фінансового планування визначаються майбутні фінансові потреби: коли і які саме кошти будуть потрібні підприємству у плановому періоді. … Необхідно розрізняти потреби в основному й оборотному капіталі, тому що ці дві… Потреба в основному капіталі визначається при створенні, розширенні підприємства, а також у разі додаткових…

Планування прибутку підприємства

Прибуток - це частина заново створеної вартості й водночас показник результату фінансово-господарської діяльності підприємства. Узагальнюючими… Валовий прибуток (збиток) розраховують як різницю між чистим доходом… Процедура розрахунку прибутку у плановому періоді містить визначення таких складових:

ЗАПИТАННЯ ДЛЯ ПЕРЕВІРКИ ЗНАНЬ

1. Значення фінансового планування для внутрішнього середовища підприємства. 2. Процес фінансового планування. Основні фінансові документи. 3. Основна мета і завдання фінансового плану. Структура фінансового плану.

ТЕСТИ

 

1. Основним показником фінансового плану підприємства є:

a) загальна сума прибутку;

b) собівартість реалізованої продукції;

c) асигнування з бюджету;

d) платежі до бюджету.

2. Основними шляхами збільшення прибутку на підприємстві є:

a) зростання виробництва і реалізації продукції та зниження собівартості продукції;

b) зростання виробництва і реалізації продукції та підвищення продуктивності праці;

c) зниження собівартості продукції та поліпшення якості продукції;

d) зростання виробництва і реалізації продукції та розширення асортименту.

3. Одним із завдань фінансового плану є:

a) планування виробництва та реалізації продукції;

b) визначення витрат підприємства;

c) забезпечення виробничої та інвестиційної діяльності необхідними фінансовими ресурсами;

d) забезпечення господарської діяльності необхідними ресурсами.

4. Метою складання фінансового плану є:

a) взаємоузгодження доходів і витрат;

b) визначення виробничої собівартості продукції;

c) визначення величини фінансового результату діяльності, що планується;

d) визначення необхідної величини залучення коштів.

5 До методів планування прибутку підприємства належать:

a) прямий;

b) за показниками витрат на 1грн продукції;

c) економічний;

d) всі відповіді правильні.

6. Оперативне фінансове планування містить розробку:

a) балансу надходжень і видатків коштів;

b) платіжного календаря;

c) кредитного плану;

d) касового плану.

7 До методів планування прибутку підприємства належать:

a) прямий метод;

b) круговий метод;

c) балансовий метод;

d) касовий метод.

8.Фінансове планування це:

a) визначення обсягу фінансових ресурсів, необхідних для виробничо-господарської діяльності;

b) визначення джерел надходження фінансових ресурсів;

c) визначення обсягу фінансових ресурсів, необхідних для виробничо-господарської діяльності, а також джерел їх надходження;

d) визначення обсягів залучення фінансових ресурсів для здійснення виробничої діяльності.

9 Касовий план у фінансовому плануванні – це:

a) план обороту готівки через касу підприємства;

b) план надходження коштів і повернення їх у встановлені договорені терміни;

c) очікувані грошові потоки за всіма напрямами й терміни їх використання;

d) планові суми податків та терміни їх сплати.

10 У процесі фінансового планування використовуються наступні документи:

a) баланс;

b) звіт про фінансові результати;

c) звіт про власний капітал;

d) усі відповіді правильні.

11.До методів планування прибутку підприємства належать:

a) прямий;

b) за показниками витрат на 1 грн продукції;

c) економічний;

d) всі відповіді правильні.

12 За допомогою платіжного календаря:

a) контролюється платоспроможність підприємства та виконання поточного фінансового плану;

b) забезпечується своєчасність розрахунків між підприємством і трудовим колективом;

c) контролюється перелік податків та дати їх сплати;

d) всі відповіді правильні.

13 За допомогою податкового календаря:

a) контролюється платоспроможність підприємства та виконання поточного фінансового плану;

b) забезпечується своєчасність розрахунків між підприємством і трудовим колективом;

c) контролюється перелік податків та дати їх сплати;

d) всі відповіді правильні.

14. За допомогою касового плану:

a) контролюється платоспроможність підприємства та виконання поточного фінансового плану;

b) забезпечується своєчасність розрахунків між підприємством і трудовим колективом;

c) контролюється перелік податків та дати їх сплати;

d) всі відповіді правильні.

15. Назвіть чинники, які безпосередньо впливають на величину виручки від реалізації продукції:

a) обсяг виробництва;

b) стан основних засобів;

c) вартість майна підприємства;

d) орендна плата.

16. Основними шляхами збільшення прибутку на промисловому підприємстві є:

a) підвищення продуктивності праці;

b) зниження собівартості продукції;

c) розширення асортименту;

d) підвищення фондовіддачі.

17.Фінансова політика підприємства це:

a) політика формування активів і структури капіталу;

b) політика управління активами та інвестиціями;

c) політика залучення зовнішніх фінансових ресурсів та формування власних;

d) всі відповіді правильні.

18. Основними завданнями фінансового планування є:

a) забезпечення виробничої та інвестиційної діяльності необхідними фінансовими ресурсами;

b) визначення напрямків ефективного вкладання капіталу, оцінка раціональності його використання;

c) виявлення та мобілізація резервів збільшення прибутку за рахунок використання матеріальних, трудових та грошових ресурсів;

d) всі відповіді правильні.

19. До залучених коштів належать:

a) позики інших підприємств;

b) кошти від емісії та реалізації цінних паперів;

c) банківські кредити;

d) всі відповіді правильні.

20. Методи, які використовують у процесі фінансового планування:

a) балансовий;

b) кошторисний;

c) бюджетування;

d) всі відповіді правильні.

21. Оперативне фінансове планування включає розробку:

a) оперативного фінансового плану;

b) платіжного календаря;

c) касового плану;

d) всі відповіді правильні.

22. Яким методом визначається потреба в оборотних коштах?

a) кошторисним;

b) економічним;

c) балансовим;

d) всі відповіді правильні.

23. Що не відноситься до власних джерел формування оборотних коштів?

a) статутний фонд;

b) прибуток, що залишається у розпорядженні підприємства;

c) надходження від емісії цінних паперів;

d) немає правильної відповіді.

24. Фінансовий результат від звичайної діяльності до оподаткування складається з:

a) фінансового результату від операційної діяльності;

b) доходу від участі в капіталі та інших фінансових доходів;

c) вирахування фінансових витрат від участі в капіталі та інших витрат;

d) всі відповіді правильні.

25. Чистий прибуток – це:

a) різниця між прибутком до оподаткування й податком на прибуток;

b) прибуток від звичайної діяльності, а також дохід від надзвичайних подій за мінусом витрат від надзвичайної діяльності;

c) різниця між прибутком від операційної діяльності й податком на прибуток;

d) немає вірної відповіді.

26. Методи планування операційного прибутку:

a) прямий;

b) на основі показника на 1грн продукції;

c) економічний;

d) всі відповіді правильні.

27. У процесі фінансового планування та оцінювання фінансового плану підприємства використовують такі документи;

a) баланс підприємства;

b) звіт про фінансові результати;

c) звіт про власний капітал;

d) всі відповіді правильні.

РОЗДІЛ 5. ПЛАНУВАННЯ РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВА

ТЕМА 12. ПЛАНУВАННЯ І КОНТРОЛЬ ОНОВЛЕННЯ ПРОДУКЦІЇ

 

Склад та структура плану оновлення продукції

Нормативна база планування, підготовки та освоєння нової продукції

Методика розробки плану підготовки та освоєння нової продукції

 

Завдання для перевірки знань

Тести

Склад та структура плану оновлення продукції

Потреби інтенсивного розвитку та оновлення всіх елементів сучасного виробництва вимагають використання таких методів та засобів праці, які давали б… Процес пов'язаний з організацією виробництва продукції, охоплює такі її… · інформаційно-пізнавальну діяльність, що включає ознайомлення з об’єктом, його вивчення, пізнання явищ та законів…

Рис. 12.1. Етапи підготовки виробництва нового виробу

 

Новим виробом вважається виріб, який раніше на даному підприємстві не виготовлявся, або виріб, який докорінно відрізняється від виготовлених за своїми виробничими параметрами:

· продуктивністю;

· експлуатаційною надійністю;

· довговічністю, ваговою характеристикою;

· системою управління тощо.

Це поняття краще поділити на два окремі види:

· нові технічно прогресивні вироби, патентоспроможні, що перевищують вітчизняні та зарубіжні вироби аналогічного призначення;

· удосконаленні (модернізовані) вироби.

Основними вихідними даними для складання плану підготовки та освоєння нової продукції є:

· номенклатура нових виробів, які повинні бути підготовлені до виробництва або освоєні впродовж планового періоду;

· терміни початку або закінчення підготовки виробництва та освоєння нової продукції;

· нормативи та звітні матеріали з виробів, що проходили підготовку та були освоєні на даному чи іншому аналогічному підприємстві.

Плани підготовки та освоєння нової продукції складають у формі перспективних та поточних планів.

Перспективний план визначає номенклатуру та типаж нових виробів, накреслює шляхи та терміни модернізації вже освоєних виробів. Для всіх нових виробів додаються карти технічного рівня та патентні формуляри.

Поточний план конкретизує показники перспективного плану на плановий рік та відбиває зміни і доповнення.

Комплексний план графік підготовки та освоєння нової продукції охоплює такі види робіт:

· проектування нового виробу;

· розроблення та нормування нового технологічного процесу;

· проектування всіх видів оснастки;

· виготовлення спеціального інструменту, пристроїв, моделей;

· виготовлення дослідного зразка нового виробу;

· придбання нового обладнання;

· підготовку робітників нових спеціальностей.

З метою прискорення підготовки та освоєння нової продукції при плануванні окремих етапів потрібно послідовно-паралельний або паралельний спосіб їх виконання, тобто забезпечити максимальне суміщення в часі.

В умовах серійного та масового виробництва план підготовки та освоєння нової продукції може передбачати можливість переходу до виготовлення нових виробів без зупинки виготовлення старої продукції, при цьому можливі два варіанта:

· освоєння нових технологічних процесів проводиться одночасно (паралельно) з виготовленням старих виробів,

· освоєння нових технологічних процесів розпочинаються тільки після виготовлення частин старого виробу, тобто створюється спеціальний заділ, який гарантує безперебійність роботи виробництва, які зайняті випуском старого виробу, до повного припинення їх випуску.

 

 

Нормативна база планування, підготовки та освоєння нової продукції

Своєчасне виконання робіт з підготовки та освоєння нової продукції значною мірою залежать від наявності нормативної бази.

Створення системи нормативів підготовки та освоєння нової продукції повинне передбачати відбір виробів, які за своїми даними є найбільш типовими, це можуть бути:

· масштаб випуску (серійність) виробу;

· питома вага оригінальних деталей в їх загальній кількості;

· відповідність деталей різному ступеню складності;

· співвідношення деталей, що обробляються на різних переділах (заготовлення, металообробка і т.п.).

Наступним етапом розроблення нормативів є вибір нормованої одиниці (одиниці виміру), це може бути:

· виріб в цілому;

· конструктивна частина виробу (вузол, деталь тощо).

Систему нормативів можна поділити на такі види:

1. Об’ємні нормативи - нормативи обсягу робіт у натуральному виразі. Ці нормативи дають змогу визначити:

· кількість деталей та виробів,

· кількість технологічних карт на 1 оригінальну деталь за видами оброблення,

· типовий розподіл деталей та спец оснастки за групами складності.

2. Трудові нормативи технічної підготовки виробництва, поділяються на такі групи:

· Укрупнені нормативи трудомісткості, використання яких доцільно в процесі складання календарних графіків на тривалі відрізки часу (рік, квартал). Вихідними даними для них є фактичні трудові витрати на роботи з технічної підготовки виробництва на даному підприємстві.

· Диференційовані (оперативні) нормативи трудомісткості, використовуються для розроблення планів на короткі відрізки часу (місяць, декаду). Диференціація нормативів може бути забезпечена за рахунок створення в кожній класифікаційній групі виробів додаткового класифікатора назв деталей. Вихідними даними є результати систематизації та оброблення звітних даних, а також розподіл деталей за групами їх складності.

Нормативи трудомісткості розробляють окремо на:

1. конструкторські роботи, процес планування яких має певні труднощі, пов’язані з вибором одиниць вимірювання, які давали б можливість врахувати новизну, складність, вагу конструкції, серійність випуску тощо;

2. проектування технологічних процесів, також характеризується великою різноманітністю методичних підходів, вимагає створення відповідних банків даних та класифікаторів деталей і процесів;

3. проектування та виготовлення технологічної оснастки, для їх розроблення важливе значення має правильний вибір таких основних чинників:

· об’єктів (пристрої, штампи, різальний та допоміжний інструмент тощо) та одиниць нормування (креслення загального виду, загальний вид та деталювання, пристрій і т.д.);

· ступеня диференціації робіт, яка може проявлятися в контролі загальних видів деталей, нормалізованому контролі, підрахунку ваги;

· класифікація об’єктів нормування (верстатні пристрої, монтажні пристрої контрольно-вимірювальні пристрої і т.д. за відповідними групами складності).

 

 

Методика розробки плану підготовки та освоєння нової продукції

 

Для розроблення якісного плану підготовки освоєння нової продукції весь процес доцільно розбити на такі складові:

· конструкторські роботи;

· розроблення технологічних процесів;

· роботи з оснащення технологічних процесів.

Конструкторська підготовка охоплює:

· технічне завдання;

· ескізний проект;

· технічний проект;

· робочий проект.

У процесі конструкторської підготовки вирішуються такі економічні питання:

· дається оцінка економічності конструкції,

· зіставляються додаткові витрати на підвищення експлуатаційних параметрів виробу з ефектом від цього підвищення.

За рівнем новизни конструкції можуть бути:

· відтворенням існуючих без особливих змін;

· оновленням з внесенням технічних удосконалень;

· зовсім новими.

Для визначення собівартості майбутньої конструкції можна використати таку формулу:

 

, (12.1)

 

де С_н.в. - собівартість проектованого виробу, грн.;

С_м - вартість матеріальних витрат, грн.;

к_оц - співвідношення матеріальних витрат та витрат на оплату праці,

к_зв - співвідношення загальновиробничих витрат та витрат на оплату праці.

 

У процесі планування розроблення технологічний процесів визначаються:

· характер операцій, що складають проект;

· їх послідовність, кваліфікація виконавців;

· місце виконання;

· потрібні заготовки та оснастка;

· нормативи трудомісткості.

Передумовами поліпшення якості цього етапу є типізація технологічних процесів. Типізація - це відбір найраціональніших із існуючих виробів або інших елементів виробництва та усунення непотрібних типів. Основна мета типізації - встановлення типів деталей, розроблення ж типових технологічних процесів має на меті систематизувати процеси на однотипні деталі.

Планування розроблення технологічних процесів охоплює:

· визначення кількості та трудомісткості складання технологічних карт;

· розрахунок потрібної кількості виконавців за тривалістю етапу;

· складення зведеного плану графіку з доведенням часткових планів до виконавців.

При виборі найбільш економічного варіанта роботи використовують показник технологічної собівартості виробу (С_тх), яка розраховується за формулою:

 

, (12.2)

 

де С_м - вартість прямих матеріальних витрат на одиницю продукції, грн.,

С_оп - вартість прямих витрат на оплату праці на одиницю продукції, грн.,

С_сз - відрахування на соціальні заходи в розрахунку на одиницю продукції, грн.,

N - кількість виробів на рік, шт..

С_пз - витрати на підготовчо-заключні роботи впродовж року, грн.,

С_то - витрати пов’язані з експлуатацією технологічної оснастки за рік, грн.

 

Планування робіт з оснащення технологічних процесів охоплює:

· визначення кількості оснастки за видами (визначається за кількістю оригінальних деталей),

· розрахунок трудомісткості проектування та виготовлення предметів оснастки;

· складання кошторису витрат, пов’язаних з оснащенням процесів,

· складання плану-графіка проектування та виготовлення оснастки.

 

В загальному вигляді витрати на придбання технологічної оснастки та спеціального інструменту (С_мо) можна визначити за формулою:

 

, (12.3)

 

де Ц_і - вартість одиниці і-ої оснастки, грн.,

п_оі - кількість даної оснастки,

п_но - кількість назв оснастки.

При складання зведеного плану підготовки нових виробів використовують сітковий метод. В основі сіткового моделювання лежить зображення планового комплексу робіт у вигляді графа, який складається із заданих точок (вершин), сполучених певною системою ліній, які називають ребрами(дугами). Ребрами на графі показується робота, а вершинами - події. Деталі побудови сіткових графіків складають предмет вивчання в спеціальних курсах.

Надзвичайно відповідальною та важливою складовою плану підготовки та освоєння нової продукції є складання кошторису витрат, який охоплює такі статті:

· витрати, пов’язані з документальною підготовкою виробництва - конструюванням самих виробів та оснастки, розробленням технологічних процесів, складанням кошторисних калькуляцій собівартості нових виробів, розробленням витратних нормативів;

· витрати, пов’язані з матеріальною підготовкою - вартість виготовлення або придбання спеціального інструменту, моделей, штампів і т.п.;

· вартість випробувань матеріалів, напівфабрикатів, дослідних зразків,

· витрати, пов’язані з переплануванням та перестановкою обладнання.

Кошторис витрат має два розділи:

1. Витрати з розроблення та уточнення технічної документації.

2. Витрати, пов’язані з виконанням виробничих робіт.

У випадку разових замовлень, витрати, пов’язані з технічною підготовкою виробництва відносяться безпосередньо на це замовлення та покриваються відразу після його виконання.

У всіх інших випадках вони належать до витрат майбутніх періодів і включаються в собівартість виробів частинами протягом встановленого (не більш як дворічного) терміну з моменту початку їх серійного або масового випуску.

ЗАПИТАННЯ ДЛЯ ПЕРЕВІРКИ ЗНАНЬ

1. Зміст і завдання планів оновлення продукції.

2. Планування витрат на підготовку та освоєння виробництва нової продукції.

3. Які основні завдання підготовки виробництва нової продукції?

4. Який зміст і етапи науково-технічної підготовки виробництва нової продукції?

5. Яким є економічне обґрунтування освоєння нової продукції?

6. Які є стадії технічної підготовки виробництва нової продукції і який їх зміст?

7. У чому суть підготовки виробництва нової продукції і з якого комплексу робіт вона складається?

8. Який порядок планування витрат на підготовку та освоєння виробництва нової продукції?

 

ТЕСТИ

 

1. При розробці плану оновлення продукції на етапі планування технічної підготовки виробництва розрізняють такі типи нормативів технічної підготовки виробництва:

a) об'ємні і трудові;

b) календарні і трудові;

c) трудові;

d) календарні і об’ємні.

2. В основі планування виробництва оновлення продукції лежить:

a) концепція життєвого циклу продукції;

b) план виробництва продукції;

c) асортиментний портфель;

d) план замовлень.

3. Основними вихідними даними для складання плану підготовки та освоєння нової продукції є:

a) номенклатура нових виробів, які повинні бути підготовлені до виробництва або освоєні впродовж планового періоду;

b) терміни початку або закінчення підготовки виробництва та освоєння нової продукції;

c) нормативи та звітні матеріали з виробів, що проходили підготовку та були освоєні на даному чи іншому аналогічному підприємстві;

d) всі відповіді вірні.

4. При плануванні підготовки виробництва нової продукції використовують:

a) прогнозні методи планування;

b) методи комплексного підходу;

c) методи спеціальних досліджень;

d) сіткові методи планування.

5. Які з наведених робіт використовуються при підготовці освоєння нової продукції:

a) конструкторські роботи;

b) розроблення технологічних процесів;

c) роботи з оснащення технологічний процесів;

d) усі попередні відповіді вірні.

6. За рівнем новизни конструкції можуть бути:

a) відтворенням існуючих без особливих конструктивних чи розмірних змін;

b) оновленими з внесенням технічних удосконалень;

c) зовсім новими;

d) усі попередні відповіді вірні.

7. У процесі розроблення технологічних процесів визначаються:

a) характер операцій, що складають проектований процес;

b) вагу продукції;

c) зовнішній вигляд продукції;

d) ціну продукції.

8. До найважливіших показників оцінки економічної ефективності виробничих інвестицій в умовах ринку належать:

a) чистий приведений дохід;

b) коефіцієнт ліквідності;

c) рентабельність виробничих фондів;

d) коефіцієнт платоспроможності.

ТЕМА 13. ПЛАНУВАННЯ ОРГАНІЗАЦІЙНО-ТЕХНІЧНОГО РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВА

 

Склад та структура плану організаційного-технічного розвитку підприємства

Методика розрахунку показників технічного та організаційного розвитку

Методика оцінки рівня розвитку та використання техніки

Методика оцінки рівня технології виробництва

Методика оцінки рівня використання матеріальних ресурсів

Методика оцінки рівня якості продукції та робіт

Методика оцінки рівня організації виробництва, праці та управління

 

Запитання для перевірки знань

Тести

Склад та структура плану організаційно-технічного розвитку підприємства

Розвиток підприємства являє собою безперервний динамічний процес, тому зміст планів організаційно-технічного розвитку повинен бути орієнтиром для… План організаційно-технічного розвитку повинен охоплювати наступні… 1. План науково-дослідницьких та дослідно-конструкторських робіт, передбачає заходи, що забезпечують:

Методика розрахунку показників технічного та організаційного розвитку

Процес матеріального виробництва - це єдність та взаємодія 3-х складових елементів - знарядь праці, предметів праці та самої праці.

Особливе місце серед цих елементів належить людині, її моральній, фізичній та професійно-кваліфікаційній підготовленості та здатності до праці. Від рівня підготовки кадрів залежить якість праці та продукції, ефективність використання матеріальних ресурсів, обладнання та ін.. Велике практичне значення для ефективної роботи має досконалість знарядь праці та удосконалення предметів праці.

В зв’язку з цим на підприємствах необхідно формувати комплексну систему показників, які характеризують як технічний, так і організаційний розвиток та досконалість виробництва.

 

Методика оцінки рівня розвитку та використання техніки

 

Основою виробничої діяльності людини є техніка, її рівень та масштаби.

Техніка - це сукупність механізмів і машин, а також систем і засобів управління, видобутку, зберігання, переробки речовини, енергії та інформації, що створюються з метою виробництва та обслуговування невиробничих потреб суспільства.

Для характеристики рівня розвитку матеріальних елементів виробництва доцільно використовувати наступні показники:

· Коефіцієнт придатності основних засобів (К_пр) - показник, що характеризує стан основних виробничих засобів підприємства, враховуючи рівень їх зношення і розраховується за формулою:

 

, (13.1)

де Ф_п - початкова вартість основних виробничих засобів;

Ф_з - сума нарахованого зношування основних виробничих засобів.

· Коефіцієнт оновлення основних засобів (К_он) - показник, що характеризує інтенсивність роботи підприємства з удосконалення матеріальної бази виробництва:

 

, (13.2)

де Ф_вв - вартість основних засобів, уведених в експлуатацію в даному періоді,

Ф_к - вартість основних засобів станом на кінець даного періоду.

· Коефіцієнт вибуття основних засобів (К_в) - показник, що характеризує інтенсивність роботи підприємства щодо виведення з експлуатації застарілих та зношених основних засобів:

 

, (13.3)

де Ф_в - вартість виведених із експлуатації основних виробничих засобів в даному періоді;

Ф_пч - вартість основних засобів на початок даного періоду.

· Коефіцієнт поповнення основних засобів (К_по) - відносний показник, що характеризує темпи розширення матеріально-технічної бази виробництва на підприємстві:

 

(13.4)

 

· Коефіцієнт фондооснащеності (К_фо) - показник, що характеризує потребу підприємства в основних виробничих засобах для виконання одиниці обсягу будівельно-монтажних та бурових робіт:

 

, ( 13.5)

де Ф_ов - балансова вартість основних виробничих засобів;

Ф_кв - обсяг робіт з виробництва свердловин в кошторисній оцінці.

· Коефіцієнт календарного використання обладнання(К_кл) - показник використання обладнання в часі:

 

, (13.6)

 

де Т_ном - номінальний фонд часу роботи обладнання в прийнятих одиницях вимірювання (машино-годинах, машино-днях і т.п.);

Т_кал - календарний фонд часу роботи обладнання в прийнятих одиницях вимірювання;

N_в - кількість одиниць встановленого обладнання;

N_н - кількість одиниць наявного обладнання.

· Коефіцієнт цілозмінного використання обладнання (Кцз) - показник, що характеризує рівень використання добового фонду часу роботи установленого обладнання:

 

(13.7)

 

де N₁, N₂, N₃ - кількість одиниць обладнання, що працює відповідно в першій, другій та третій змінах.

 

 

Методика оцінки рівня технології виробництва

 

Важливим елементом технічного рівня виробництва є рівень розвитку та досконалості технології проведення робіт, виробництва продукції, надання послуг.

Технологія - це сукупність процесів, правил, навичок, що використовуються при виготовленні продукції чи виконанні робіт в будь- якій сфері виробничої діяльності.

Важливим компонентом технології є технологічний процес - послідовність спрямованих на створення заданого об’єкта дій (технологічних операцій), кожна з яких ґрунтується на певних природних процесах (фізичних, хімічних, біологічних тощо) та людській діяльності.

Для кількісної характеристики рівня розвитку технології можна використати наступну систему показників:

1. Коефіцієнт технологічної оснащеності - показник, що характеризується кількістю різних пристроїв, спеціальних інструментів, які припадають на одну оброблювану деталь чи одне робоче місце.

2. Трудомісткість продукції.

3. Питома вага ручних робіт.

4. Середній вік технологічних процесів.

5. Питома вага основних технологічних процесів у загальній трудомісткості - показник, що характеризує структуру технологічного процесу.

6. Коефіцієнт безаварійної роботи (К_бр) - показник, що характеризує рівень технологічної дисципліни бригади:

, (13.8)

 

де Т_а - час аварійної роботи в даному періоді;

Т_кл - календарний фонд часу в тому ж періоді.

7. Коефіцієнт технологічного браку (К_б) - показник, що характеризує рівень технологічного браку:

, (13.9)

де С_бр - витрати, пов’язані з допущеним технологічним браком;

С_п - повна собівартість продукції.

 

8. Коефіцієнт технологічної спеціалізації (К_мс) - показник, що характеризує ступінь розподілу та кооперації праці і визначається з урахуванням кількості та питомої ваги окремих процесів у загальному циклі виробництва:

, (13.10)

де ПВ_ті - питома вага трудомісткості робіт і-го процесу в загальному циклі;

Т_ті - трудомісткість робіт даного процесу;

- сумарна трудомісткість усіх процесів циклу.

 

 

Методика оцінки рівня використання матеріальних ресурсів

 

Рівень використання матеріальних ресурсів прямо залежить від рівня розвитку техніки і технології виробництва і є його складовою.

Матеріальні ресурси - це ресурси виробничо-технічного призначення, які є в розпорядженні підприємства для виконання накресленої програми економічного та соціального розвитку.

Головним показником, який характеризує ефективність використання матеріальних та паливно-енергетичних ресурсів, є матеріаломісткість.

Матеріаломісткість продукції характеризує питому вагу різних видів матеріальних витрат у вартості одиниці продукції або у загальній вартості випущеної продукції чи виконаних робіт.

Матеріаломісткість виробництва характеризує питому вагу матеріальних витрат в собівартості продукції або робіт (послуг).

Залежно від охоплення матеріальних витрат розрізняють такі показники.

1. Коефіцієнт повної (абсолютної) матеріаломісткості визначається за формулами:

 

для матеріаломісткості продукції (К_ман):

 

(13.11)

для матеріаломісткості виробництва (К_мав):

 

, (13.12)

де М - вартість використаних матеріалів;

Е - вартість використаної енергії;

П - вартість використаного палива;

А - сума амортизаційних відрахувань;

З - вартість зношування малоцінних та швидкозношуваних предметів;

П_в - виробничі послуги;

М_к - матеріальні витрати у комплексних статтях;

ОВ - обсяг випущеної продукції;

С_п - повна собівартість продукції.

2. Коефіцієнт прямої матеріаломісткості визначається тільки за прямими матеріальними витратами:

 

для матеріаломісткості продукції (К_мпп):

(13.13)

 

для матеріаломісткості виробництва (К_мпв):

 

(13.14)

 

3. Коефіцієнти металомісткості та енергомісткості характеризують використання окремих видів ресурсів.

4. Питомі матеріальні витрати визначаються на одиницю фізичного обсягу продукції чи робіт.

5. Коефіцієнт ефективності використання окремого виду ресурсу(К_вм) характеризує рівень корисного використання за формулою:

 

, (13.15)

де М_ч - чиста вага використаних матеріалів, виробленої продукції;

В_м - відходи матеріальних ресурсів.

6. Коефіцієнт корисного використання енергії (К_ве) розраховується:

,(13.16)

де Е_з - загальна кількість використаної енергії;

В_е - втрати енергії в процесі виробничого використання.

 

7. Коефіцієнт повторного використання матеріальних ресурсів (К_пв) характеризує можливість кількаразового використання певних видів ресурсів:

, (13.17)

 

де М_п - кількість повторно використаних матеріальних ресурсів;

М_н - витрати даного виду матеріальних ресурсів за нормами.

При визначенні витрат на матеріальні ресурси слід виключати вартість зворотних матеріалів і відходів.

 

Методика оцінки рівня якості продукції та робіт

До загальноприйнятих показників якості відносяться: 1. Показники технологічності - показники, що визначають ефективність… 2. Показники надійності -показники, що характеризують рівень ймовірності безвідмовної роботи виробу протягом…

Методика оцінки рівня організації виробництва, праці та управління

Організація виробництва - сукупність методів, які забезпечують оптимальне поєднання в просторі та часі основних елементів виробництва – відповідно до вимог технології, встановлених нормативів, обсягів і номенклатури виробництва.

Для характеристики рівня організації виробництва використовується система показників, яку вивчають у курсі «Організація виробництва».

Організація праці - система заходів зі створення сприятливих умов та методів здійснення процесів праці, раціонального використання робочого часу та засобів виробництва в інтересах зростання виробництва та підвищення продуктивності праці.

Система показників, що характеризує резерви і можливості підвищення рівня організації праці та планування належних заходів вивчається студентами при освоєнні дисципліни «Економіка праці і соціально-трудові відносини».

Важливим чинником, що визначає ефективність функціонування будь-якої виробничої системи є рівень управлінської діяльності, ступінь її досконалості.

Управління виробництвом - комплекс дій, які спрямовані на підтримування організаційної системи та її удосконалення з метою безперебійного функціонування виробничого процесу та досягнення максимуму результатів при заданому рівні витрат.

Для оцінки роботи апарату управління можна використовувати такі показники:

1. Коефіцієнт ретельності (старанності) - показник, що характеризує рівень виконання працівниками різних управлінських документів, як відношення кількості фактично виконаних документів до кількості, належних до виконання.

2. Коефіцієнт якості виконання управлінських функцій - показник, що характеризує величину втрат робочого часу через несвоєчасне та неякісне виконання функцій.

3. Коефіцієнт економічності апарату управління - показник, що характеризує відповідність структури та чисельності апарату управління вимогам, які передбачені рекомендаціями.

4. Коефіцієнт ефективності управління характеризує «участь» витрат на управління в загальній собівартості продукції або у формуванні загального фонду оплати праці.

5. Коефіцієнт напруженості плану виробництва характеризує ступінь використання інтенсивних чинників зростання обсягу продукції.

6. Рівень планування визначається тим, наскільки повно воно забезпечено техніко-економічними нормативами і чи використовується при цьому економіко-математичні методи, програмні продукти тощо.

Обов’язковою складовою процесу розробки плану організаційно-технічного розвитку підприємства є оцінка впливу заходів, що включені в цей план, на зміну показників діяльності підприємства.

Згідно з чинними методичними рекомендаціями вплив потрібно визначати за такими показниками:

· випуск продукції (виконання робіт, надання послуг);

· собівартість продукції (робіт, послуг);

· прибуток та рентабельність;

· продуктивність праці;

· скорочення трудових витрат;

· скорочення матеріальних та енергетичних витрат;

· використання основних засобів;

· капіталовкладення.

ЗАПИТАННЯ ДЛЯ ПЕРЕВІРКИ ЗНАНЬ

1. Склад та структура плану організаційного-технічного розвитку підприємства. 2. Методика розрахунку показників технічного та організаційного розвитку. 3. Методика оцінки рівня розвитку та використання техніки.

ТЕСТИ

1. Складовою плану організаційно-технічного розвитку є таке:

a) створення та освоєння нової продукції, підвищення якості продукції, яка випускається;

b) планування потреби в основних і допоміжних матеріалах на основне виробництво;

c) планування фонду оплати праці;

d) усі відповіді вірні.

2. Інтегральний ефект від впровадження організаційно-технічних заходів – це:

a) різниця результатів та витрат на реалізацію техніко-організаційного заходу за розрахунковий період, приведених до одного року;

b) співвідношення приведених доходів до приведених на цю ж дату інноваційних витрат;

c) різниця результатів та витрат виробничо-господарської діяльності;

d) співвідношення приведених прибутків до приведених на цю ж дату інноваційних витрат.

3. Плану організаційно-технічного розвитку підприємства включає наступне:

a) планування капітального ремонту та модернізації основних засобів;

b) бізнес-план підприємства;

c) планування виробництва продукції;

d) Планування матеріально-технічного забезпечення підприємства.

4. Планування капітальних витрат на підприємстві включає:

a) визначення планового обсягу продажу продукції;

b) планування потреби у матеріалах;

c) визначення джерел фінансування капіталу;

d) всі відповіді вірні.

5. Назвіть джерела формування інвестиційних ресурсів:

a) власні кошти;

b) позичкові фінансові кошти;

c) бюджетні асигнування;

d) усі відповіді вірні.

6. До показників технічного рівня продукції та робіт не відносяться:

a) технологічності;

b) надійності;

c) ремонтопридатності;

d) економічності.

7. Організація праці вирішує таке завдання:

a) економічне;

b) психофізичне;

c) соціальне;

d) усі попередні відповіді вірні.

8. Проект вважається економічно вигідним, якщо індекс рентабельності інновацій:

a) рівний 0;

b) більший 1;

c) менший 1;

d) більший 0, менший 1.

9. Для характеристики рівня розвитку матеріальних елементів виробництва не використовують такі показники:

a) коефіцієнт оновлення основних засобів;

b) коефіцієнт придатності основних засобів;

c) коефіцієнт ліквідності;

d) коефіцієнт змінності роботи обладнання.

 

 

ТЕМА 14. МЕТОДИКА РОЗРОБЛЕННЯ БІЗНЕС-ПЛАНУ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

 

Зміст та призначення бізнес-плану

Структура та методика складання бізнес-плану підприємницької діяльності

Особливості складання бізнес-планів різних видів підприємництва

 

Запитання для перевірки знань

Тести

Зміст та призначення бізнес-плану

 

Створення нових проектів, організація будь-якого суб’єкта підприємництва передбачає:

· попереднє економічне обґрунтування їх доцільності;

· наступне планування витрат, потрібних на їх здійснення;

· планування очікуваних кінцевих результатів.

Бізнес-планування в економіці України - є новим видом внутрішньогосподарського планування, яке найбільш поширене на малих та середніх підприємствах. Бізнес-плани розробляються на різні інноваційні об’єкти або процеси, що пов’язані з:

· проектуванням або створенням нових фірм та їх підрозділів;

· розробкою та поставкою на ринок потрібних товарів і послуг;

· реконструкцією підприємств та розширенням випуску продукції;

· удосконаленням технології та організації виробництва;

· підвищенням якості товарів та продуктивності праці.

Бізнес-план - це документ, який містить систему ув’язаних у часі та просторі та узгоджених з метою і ресурсами заходів і дій, спрямованих на отримання максимального прибутку внаслідок реалізації підприємницького проекту (угоди).

Бізнес-план виконує цілу низку функцій, які можна об’єднати у дві групи:

· зовнішні, які полягають в ознайомленні різних представників ділового світу із сутністю та основними аспектами реалізації конкретної підприємницької ідеї;

· внутрішні, що забезпечують механізм цілісної, комплексної системи управління реалізацією підприємницького проекту.

Практика планування показує досить тісну взаємодію між бізнес-планом та планом соціально-економічного розвитку. Але між ними існують певні відмінності, які пов’язані з тим, що у кожного із них є свій предмет та місце як у внутрішньому плануванні, так і у всій системі ринкового господарювання.

По-перше, бізнес-планування, на відміну від внутрішньовиробничого планування, охоплює не весь комплекс загальних цілей підприємства, а одну з найважливіших, яка визначає конкретний зміст планування одного виду діяльності. Бізнес-план орієнтований головним чином на розроблення нової стратегії та тактики розвитку підприємства.

По-друге, бізнес-плани розробляються на інноваційні проекти, які чітко окреслені часовими параметрами їх виконання, на відміну від внутрішньовиробничого, яке здійснюється безперервно на всіх рівнях управління.

По-третє, основним призначенням бізнес-плану є відкриття нової справи та отримання необхідних виробничих та грошових ресурсів, тобто бізнес-плани виконують головним чином зовнішню функцію, а внутрішньовиробничі плани потрібні для внутрішнього використання.

По-четверте, бізнес-плани розробляються під керівництвом та за безпосередньої участі засновника фірми, а внутрішньовиробничим плануванням зайняті професіональні економісти-менеджери та плановики лінійних підрозділів підприємства.

Враховуючи велику різноманітність сфер, масштабів та предметів діяльності бізнес-плани можна класифікувати за таким ознаками:

1. За сферою діяльності:

· виробництво;

· будівництво;

· роздрібна та оптова торгівля;

· надання послуг (перевезення, туризм тощо);

· посередницька діяльність.

2. За масштабами діяльності бізнесу:

· великий;

· середній;

· малий.

3. За характеристиками продукту бізнесу:

· традиційний;

· принципово новий;

· виробничо-технічного чи споживчого призначення.

Правильно складений бізнес-план показує перспективу розвитку підприємства, тобто дає відповідь на питання: чи варто вкладати кошти в цю справу і чи принесе вона доходи, які відшкодують всі витрати.

Структура та методика складання бізнес-плану підприємницької діяльності

Загальна методологія розробки бізнес-плану містить три етапи: 1. Підготовчий період - підбір виконавців, консультантів та експертів,… 2. Основна стадія, на якій здійснюється безпосередня розробка конкретного бізнес-плану, в основі якого лежить…

Особливості складання бізнес-планів різних видів підприємництва

Бізнес-план започаткування нової фірми. Такі б/п містять в собі детальний аналіз ринку і аргументи щодо можливості потрапити на цей ринок. Для нових… Бізнес-план діяльності існуючої фірми.Такі фірми мають практичний досвід, у… · процес модернізації, розширення чи диверсифікації бізнесу;

ЗАПИТАННЯ ДЛЯ ПЕРЕВІРКИ ЗНАНЬ

1. Сутність бізнес-планування та призначення бізнес-плану. 2. Склад бізнес-плану і технологія його розробки. 3. Види бізнес-планів та особливості його розробки.

ТЕСТИ

1. Бізнес-план – це:

a) документ, що являє собою результат комплексного дослідження основних сторін діяльності підприємства; опис функціонування створеного або реконструкції нового підприємства; робочий інструмент підприємця для організації своєї роботи;

b) задум і необхідні засоби його реалізації з ціллю доступу та отримання очікуваного економічного, технічного, технологічного або організаційного результату;

c) сукупність відомостей про нову сферу діяльності підприємства;

d) дослідження ринкового середовища виробництва нової продукції чи надання нової послуги.

2. Інформаційне поле бізнес-плану – це:

a) сукупність відомостей, що наведені в бізнес-плані;

b) інформаційне забезпечення системи управління майбутнім бізнесом;

c) сукупність даних, що забезпечують інформаційні потреби в процесі складання бізнес-плану;

d) інформація про фактори зовнішнього середовища.

3. Резюме бізнес-плану – це:

a) коротка анотація;

b) опис змісту;

c) короткий вступ;

d) короткий огляд найбільш важливих та значущих аспектів підприємницького проекту.

4. Зміст і структура бізнес-плану залежить від таких факторів:

a) мета його розробки;

b) аудиторія, якій призначено бізнес-план;

c) сфери бізнесу;

d) всі попередні відповіді вірні.

5. У бізнес-плані для виробничої діяльності особливу увагу необхідно приділяти таким ключовим аспектам:

a) плану виробництва;

b) ціновій політиці;

c) організації продажу;

d) індивідуальному іміджу.

6. Маркетинг-план опрацьовують для того, щоб:

a) охарактеризувати ринок діяльності фірми;

b) переконати читача в правильності вибору ринку діяльності фірми;

c) пояснити читачеві стратегію виходу фірми на свій цільовий ринок та завоювання його;

d) вибрати цільовий ринок для фірми.

РОЗДІЛ 6. ПРАКТИЧНІ ЗАВДАННЯ

 

Задачі для самостійного розв’язку

 

Задача 1. Розрахувати плановий обсяг збуту продукції та величину прибутку за такими даними:

· обсяг товарної продукції на плановий період складатиме - 80 млн.грн;

· залишки нереалізованої продукції на початок планового періоду - 5,3 млн.грн;

· залишки нереалізованої продукції на кінець планового періоду - 4,8 млн.грн;

· затрати на 1 грн товарної продукції – 0,82 грн.

 

Задача 2. Визначте плановий обсяг збуту продукції в залежності від зміни етапів життєвих циклів конкретних виробів, а також зміни їхніх залишків на складі; зміна на один етап життєвого циклу збільшує або зменшує попит на 20% (табл. 6.1)

 

Таблиця 6.1

 

Розрахунок планового обсягу збуту продукції

Виходячи з наведених даних необхідно: 1. Порівняти результати діяльності підприємства за умов, якщо: а) план збуту становив би 100% вихідного;

Дані про собівартість виробництва продукції

Задача 4. Припустимо, підприємство монополіст прагне визначити обсяг виробництва та ціну реалізації своєї продукції, які забезпечували б йому… На підставі даних визначте: 2.1 Валову виручку та прибуток від збуту продукції (заповніть табл. 6.3).

Розрахунок валової виручки та прибутку підприємства

Задача 5. Аналіз виробничо-господарської діяльності підприємства за минулий рік і 6 місяців поточного року показав, що обсяги продаж продукції були… Необхідно зробити прогноз попиту на липень, серпень, вересень поточного року,… 1. Методом простого ковзного середнього з усередненням за чотири попередні місяці.

Дані попиту на продукцію підприємства

Задача 6. Методом стандартного розподілу ймовірностей спрогнозувати обсяги продаж продукції підприємства, якщо за оптимістичним прогнозом буде…   Задача 7. Підприємство що випускає один вид продукції передбачає, що попит буде нерівномірний на протязі наступних 8…

Дані про попит підприємства на 8 місяців

  Розглядаються три варіанти плану виробництва. Кожний починається з січня з… План І. Обсяг виробництва продукції змінюється відповідно до попиту, при чому чисельність працівників також…

Обсяги виробництва та ціна одиниці продукції підприємства

  Задача 11. На заводі виготовляється машин на 650 тис. грн. Реалізовано…  

Запаси та витрати ресурсів

Прибуток від реалізації одиниці продукції Р1 - 2 грн., Р2 - 3 грн. Необхідно скласти таку продуктову програму, при якій прибуток буде…  

Норми штучного часу по операціях

  Використовуючи наведені дані, необхідно визначити нормативний партії деталей і…  

Кількість верстатів і деталей, що обробляються водночас

Використовуючи наведені дані необхідно розрахувати нормативні заділи на лінії. Задача 17. Потреба складального цеху деталях складає 120 тис. деталей/рік. При… Як зміниться найбільш економічний розмір партії та інтервал поставки, якщо витрати на одне замовлення збільшаться до 6…

Дані по виробництву продукції

  Задача 22.Для виготовлення 2-х видів продукції Р1 і Р2 використовуються 4 види…  

Запаси та витрати ресурсів

Прибуток від реалізації одиниці продукції Р1 - 4 грн., Р2 - 6 грн. Необхідно скласти таку продуктову програму, при якій прибуток буде…  

План-графік на І декаду місця

1. Визначити коефіцієнт рівномірності за І декаду місяця. 2. Проаналізувати вплив невиконання плану-графіку за І декаду на роботу цеху,… Задача 24. Тривалість циклу - 9 днів; тривалість циклу обробки - 18 днів, тривалість циклу виготовлення заготовки - 5…

Кількість устаткування і трудомісткість виготовлення продукції

Коефіцієнт виконання норм складає 1,2. Існує можливість збільшити інтенсивність праці і досягнути коефіцієнт… Річна програма випуску у поточному році А - 2100 од., Б - 4100 од .

Трудомісткість на одиницю виробу по видам робіт, нормо-годин

    Задача 34. Корисна площа складальної дільниці становить 300 м2. Визначити виробничу потужність складальної дільниці,…

Склад автотранспорту, норми витрат, пройдений шлях

  Задача 39. На підприємстві за рахунок вдосконалення технології, продуктивність… Задача 40. Підприємство виготовляє 12 видів продукції. Річні обсяги виробництва та планова трудомісткість виробів…

Обсяги виробництва та планова трудомісткість виробів

Всі робітники підприємства працюють за відрядною системою оплати праці. В структурі трудомісткості 35% робіт виконується за 2 розрядом, 30% робіт –… Аналіз вихідних даних свідчить, що на одного робітника основного виробництва у… · чергова відпустка - 28 днів;

План надходження коштів та грошових витрат, тис.грн.

  На основі наведених даних обчисліть щомісячні надходження від продажу у… Якщо мінімальна сума грошового потоку визначена в 75 тис. грн., то який кредит (короткостроковий) потрібно буде…

Баланс підприємства на 1.03, тис. грн.

 

Актив		Пасив
1. Основні засоби		1. Власний капітал
2. Виробничі запаси		2. Прибуток	-
3. Інші поточні активи		3. Інші пасиви
Всього		Всього

 

Таблиця 6.19

 

Дані про рух сировини на підприємстві на березень

  Задача 53. Підприємство здійснює вибір варіанта використання прибутку у… Перший передбачає вкладення прибутку в нові інвестиції таким чином, що в перші два роки приріст прибутку становитиме…

Показники виробничо-господарської діяльності підприємства

  Дослідження зовнішнього та внутрішнього середовища показали, що в наступному… Для продукції А: Постачальники попередили про підвищення цін на сировину та матеріали на 15%.

Дані щодо основних показників підприємства до і після впровадження організаційно-технічних заходів

Задача 57. Підприємство виготовляє 220 тис. шт. продукції і продає по ціні 4 грн. за одиницю. Постійні витрати складають 240 тис. грн., змінні - 550… Визначити графічно і аналітично прибуток підприємства та ціну реалізації…  

Приклади розв’язку розрахункових завдань

  На підприємстві виробляються меблі для офісу: крісла для офісу, столи для… На плановий рік є замовлення, скріплені договорами, на виготовлення та постачання цих видів продукції, тому…

Норми витрат матеріалів для виробництва продукції

4. Вихідні дані для індивідуального завдання наведені в таблиці 2.4.2 (номер варіанту вибирати за останньою цифрою залікової книжки).   Таблиця 2.4.2

Вихідні індивідуальні дані

5. План забезпечення матеріалами подати в вигляді таблиці 2.4.3

Таблиця 2.4.3

 

План забезпечення матеріалами на підприємстві

 

Найменування матеріалу та одиниця виміру	Потреба в матеріалах на річну програму	Залишки матеріалів на складі	План забезпечення матеріалами
На початок року	На кінець року

 

Залишки матеріалів на складі на кінець року приймати як 30-ти денний запас

 

Завдання 3 Оптимізація плану виробництва продукції за допомогою лінійного програмування

Парна остання цифра залікової книжки: Для виготовлення двох видів виробів А та В використовують три види сировини.… На виробництво одиниці виробу В потрібно витратити сировини першого типу В1, другого В2, третього В3, кг.

Методика виконання завдання

Для виготовлення двох виробів А і В використовують три види сировини. На виробництво одиниці виробу А потрібно витратити сировини першого типу А1 =… Скласти план виробництва виробів А і В таким чином, щоб був найбільший…  

Розрахункове завдання 2. Планування фонду оплати праці

 

Підприємство має договір з заводом, який виготовляє устаткування для фермерських господарств. Контрактом передбачено виготовлення деталей для моторних блоків.

Необхідно визначити такі показники на наступний рік:

1. Планову чисельність основних робітників підприємства.

2. Плановий фонд заробітної плати основних робітників підприємства.

Вихідні дані:

1. Відповідно до контракту планується на рік випуск деталей в кількості М тис. од.

2. Планується збільшення заділу незавершеного виробництва на Д комплектів (коефіцієнт готовності - 0,5).

3. Дані по видам робіт по трудомісткості, середніх розрядах та виконанні норм наведені в таблиці 2.4.4:

Таблиця 2.4.4

 

Дані по видам робіт по трудомісткості, середніх розрядах та виконанні норм

4. Режим роботи - двозмінний, продовження зміни - 8,2 год. Закінчення другої зміни - в 23.30 год. 5. Баланс робочого часу на плановий період розраховується, виходячи із таких… 5.1 Середня тривалість чергових відпусток складає 30 дні.

Таблиця 2.4.5

Тарифні ставки за розрядами

  7. Додаткові умови: 7.1 Робітникам-відрядникам при умові бездефектного виготовлення продукції сплачується премія в розмірі 20%.

Вихідні індивідуальні дані

Методика розв’язання

Розрахувати корисний фонд часу одного робітника в днях і годинах.

По результатах розрахунків корисного фонду заповнити баланс робочого часу одного робітника по формі (табл. 2.4.7):

Таблиця 2.4.7

Баланс робочого часу одного робітника

  2. Чисельність основних робітників-відрядників по професіях розраховується за… , (2.4.1)

Розрахунок облікової чисельності основних робітників-відрядників по професіях

Загальна чисельність основних робітників-відрядників визначається сумою кількості робітників по професіях:   (2.4.3)

Структура фонду заробітної плати основних робітників підприємства

Задача-приклад. Розрахувати: 1) середньорічні обсяги слюсар­них, верстатних та інших робіт з ремонту устаткування; 2) річний обсяг робіт із… Для проведення відповідних розрахунків є такі вихідні дані: сумарна кількість… Структура міжремонтного циклу має такий вигляд:

Розрахункове завдання 3. Планування витрат на підприємстві

Необхідно: 1. Скласти кошторис витрат на виробництво продукції по економічних… 2 Скласти планову калькуляцію на вироби А, В, С.

Інші витрати

Дані для індивідуального завдання наведені в таблиці 2.4.11   Таблиця 2.4.11

Вихідні індивідуальні дані

Методичні вказівки

Складання кошторису витрат на виробництво по елементах.

Для складання кошторису витрат по елементах потрібно спочатку розрахувати сумарні значення по кожному виду витрат. Спочатку визначаються витрати на програму по основних матеріалах, купованих напівфабрикатах і купованих комплектуючих виробах з врахуванням транспортно-заготівельних витрат і використаних відходів.

Результати розрахунків зводяться в таблицю 2.4.12

Таблиця 2.4.12

 

Витрати на основні матеріали, куповані напівфабрикати та комплектуючі вироби

Найменування витрат	Річна програма, шт.	Витрати (за вирахуванням відходів)
На 1 виріб, грн.	На річну програму, тис. грн.
1. Витрати на основні матеріали, куповані напів-фабрикати та комплектуючі вироби: по виробу А по виробу В по виробу С
Всього витрат

 

Умовні позначення та інші значення статей витрат брати з вихідних даних до задачі (пункти 1-13)

На основі виконаних розрахунків та вихідної інформації складається кошторис затрат на виробництво по економічних елементах по такій формі (таблиця 2.4.13:

 

Таблиця 2.4.13

Кошторис витрат на виробництво

Елементи затрат	Сума, тис. грн.
1. Матеріальні витрати (витрати на основні матеріали, допоміжні матеріали, паливо та енергію на технологічні цілі)
2. Заробітна плата (основна і додаткова)
3. Відрахування на соціальні заходи (% діючого законодавства)
4. Амортизація основних фондів
5. Інші виробничі витрати
Виробнича собівартість товарної продукції
7. Адміністративні витрати
8. Витрати на збут (5% від виробничої собівартості)
Повна собівартість товарної продукції

 

Складання планової калькуляції на виготовлення виробів А, В, С.

При складанні планових калькуляцій по кожному виробу використовується інформація вихідних даних, а також результати попередніх розрахунків.

Основна заробітна плата основних працівників розраховується виходячи з трудомісткості виготовлення виробів і розцінок на виробництво продукції.

Результати розрахунку заробітної плати основних робітників об'єднуються в таблицю 2.4.14

Таблиця 2.4.14

 

Розрахунок заробітної плати основних робітників

Розмір витрат на утримання та експлуатацію обладнання певного виду продукції (Вуеоі) розраховується пропорційно трудомісткості виготовлення…   , (2.4.10

Розрахунок показників зниження собівартості витрат на 1 гр. товарної продукції.

Розрахунок зниження (зміни) собівартості продукції є завершальним етапом складання плану по собівартості.

Абсолютна економія від зниження собівартості товарної продукції визначається як різниця між собівартістю товарної продукції в поточному році і собівартістю товарної продукції в плановому році. Зниження витрат на 1 грн. визначається на основі розрахунку показника витрат на 1 грн. Товарної продукції (як частка від ділення собівартості всієї товарної продукції на обсяг товарної продукції) для поточного періоду і порівняння цього показника для планового року - визначається наскільки збільшився чи знизився цей показник.

Завдання 2. Розробка фінансового плану підприємства.

Розробити фінансовий план підприємства, застосовуючи активний підхід в плануванні, за таких умов: 1. Баланс підприємства на 31 грудня звітного року (тис.грн) АКТИВ …  

План реалізації продукції в плановому році.

Обсяги реалізації продукції Квартал А Б І ІІ ІІІ …    

Змінні витрати на виробництво продукції

	Витрати на робочу силу, грн/од	Витрати на матеріали, грн/од	Розподілені накладні витрати, грн/од
А
Б

4. Умови формування виробничих запасів, запасів готової продукції, незавершеного виробництва:виробничі запаси, запаси готової продукції, незавершене виробництво на кінець звітного періоду повинні дорівнювати 25% реалізації наступного кварталу.

 

Постійні накладні витрати, тис. грн.

Амортизація
Страхування
Заробітна плата
Позавиробничі витрати
Всього

 

Капітальні витрати

7. Грошовий потік: Надходження виручки від реалізації 50% оплачують готівкою, 50% - в наступному… Оплата грошових витрат:

Алгоритм виконання завдання

2. Розробити план реалізації продукції в плановому році в вартісному вимірі. 3. Визначити обсяг виробництва в плановому році в натуральному вимірі. 4. Визначити змінні витрати на виготовлення продукції.

Планування обсягів реалізації продукції в вартісному вимірі в плановому році (по кварталах).

Обсяг реалізації в вартісному вимірі = Обсяг реалізації в натуральному вимірі * Ціна

Товар А 1500х115=172500

Товар Б 2000х140=280000

2520х140=352800

Результати заносимо в таблицю

Показники	І	II	Ш	IV	Разом
Товар А Товар Б	172500 280000	172500 280000		172500 352800	690000 1265600
Разом

Планування обсягів виробництва продукції в плановому році (по кварталах).

Обсяг виробництва = Готова продукція на кінець періоду + Реалізація на протязі періоду - – Готова продукція на початок періоду Показники   І …  

Планування змінних витрат на виробництво продукції (по кварталах).

Визначаємо запаси матеріалів та готової продукції на кінець пла­нового року.

ГП(А) = 1500х0,25х29 = 10875 ГП(Б) = 2520х0,25х39 = 24570 Разом 35445

Планування прибутку від реалізації продукції

Прибуток = 1955600 - 1161120 = 794480 грн. Податок = 794480х0,3 = 238344 грн. Чистий прибуток = Прибуток – Податок = 794480 - 238344 = 556136 грн.

Розрахункове завдання 4. Планування прибутку підприємства

· підвищення ціни продажу на продукцію підприємства; · зниження цін на матеріали, які використовуються на виробництво продукції; … · зменшення величини орендної плати;

Вихідні індивідуальні дані

  Методичні вказівки: Для розрахунку величини прибутку (П) можна використати формулу:

Рис. 2.4.1Графік прибутку

 

 

На цьому графіку розмір збитків визначається розміром постійних витрат - В пост., розмір прибутку - положення точки - В од., яка відображає обсяг виробництва продукції.

Кут нахилу лінії прибутку визначається величиною маржинального прибутку, яка розраховується як різниця між ціною продажу одиниці продукції і величиною змінних витрат на одиницю продукції.

 

3. Результати розрахунків можна звести в таблицю 2.4.17

 

 

Таблиця 2.4.17

 

Вплив чинників на збільшення прибутку

Чинник	Вплив, грн.	Новий розмір прибутку, грн.	Збільшення прибутку, % —————
на виручку	на витрати
1. Підвищення ціни продажу одиниці продукції на 10%
2. Зниження змінних витрат на одиницю продукції на 1,5 грн.
3. Зниження постій­них витрат на 10%
4. Збільшення обсягу продаж на 15%

На підставі розрахунку зробити висновки про найбільш вагомі чинники збільшення прибутку .

 

ПРИКЛАД РОЗРОБКИ БІЗНЕС-ПЛАНУ

Бізнес-планвпровадження у виробництво нової продукції»на матеріалах ВАТ «Коблево» розроблений студенткою Кобринь Н.О.

РЕЗЮМЕ

 

Ідея проекту – виготовлення та реалізація натурального виноградного вина в упаковці типу Tetra Pak оновленого зразку Призма, що задовольнятиме потреби споживачів.

Головна мета проекту – підвищити конкурентне положення ВАТ «Коблево».

Основні задачі проекту:

· проведення ситуаційного аналізу стану виноробної галузі України,

· дослідження споживчих уподобань та потреб потенційних покупців,

· оновлення виробничих потужностей підприємства шляхом закупівля нового технологічного обладнання.

Цілі подання проекту є:

· обґрунтування доцільності і визначення економічної ефективності головної мети і задач по проекту,

· одержання кредиту від інвестора для фінансування проекту,

· а також демонстрація досягнення головної мети і задач проекту.

Товарами, які будуть представлені на ринку, є лінійка вин ТМ «Pleasure Wine» в упаковці типу Tetra Pak оновленого зразка Призма.

Цільовий ринок проекту 2355024 чол. або 5% від загальної кількості населення. Основні споживачі – чоловіче та жіноче населення у віці 21 до 30 років з середнім рівнем доходу та високою культурою споживання вина. Потенційна частка ринку збільшиться на 0,7%. Загальний обсяг майбутніх продаж складає 30713 пакетів в місяць.

Соціальна значимість проекту – задоволення споживчих потреб у якісній продукції.

Фінансування проекту. Загальна сума інвестицій у проект необхідна для реалізації проекту складає 689 тис. грн.. Для цього керівництво підприємства бере інвестиційний кредит під 18% річних у сумі 449 тис. грн..

Ефективність проекту. За розрахунками прибутковість продажу від реалізації напівсухих вин та вин з ковпачком, що самостійно відкручує корок складає 12% щомісяця.

Аналіз ефективності проекту виробництва нового виду продукції.

1. Простий термін окупності проекту – 1,1 року.

2. Дисконтовий термін окупності проекту – 1,2 роки.

3. Доходність інвестицій – 99%

4. Максимальна ставка кредитування – 49,1%

5. Внутрішня норма доходності – 89,3%

6. Чистий дисконтовий дохід – 670 тис. грн..

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПІДПРИЄМСТВА, ЩО РЕАЛІЗУЄ ПРОЕКТ

ВАТ «Коблево» розташоване в Миколаївській обл., с. Коблево. Теперішній статус бізнесу – в процесі розширення та розвитку. ВАТ «Коблево», яке засноване згідно рішення №1 від 22.05.1998 р. Березанської районної Ради Миколаївської обл. шляхом…

ОПИС ПРОЕКТУ

Ідея проекту – започаткування виробництва та реалізації нового для підприємства виду продукції, а саме вин в упаковці типу Terta Pak.

Виробництво такого вина містить елементи новизни та задовольняє потребу споживачів у споживанні продукції в умовах відсутності штопору.

Головна мета бізнес-проекту – збільшити ринкову частку підприємства, що планується бути досягнутим вже в 2010 році, збільшити обсяги продажу і відповідно обсяги прибутку підприємства.

Результатом проекту – є збільшення товарного асортимент підприємства.

Завдання проекту:

- дослідження споживчих уподобань на винному ринку України та розробка бізнес-плану;

- придбання технологічного устаткування;

- організація виробничого процесу;

Витрати на реалізацію проекту складають – 689 тис. грн.

 

ОПИС ПРОДУКЦІЇ

В процесі реалізації даного бізнес-плану споживачу буде запропонований новий вид продукції, який принесе прибуток підприємству. Продукція проекту – лінійка якісних натуральних вин ТМ «Pleasure Wine», які… В Україні до цих пір існує упередження, що якісні вина не можуть продаватися в «картоні» (не дивлячись на те, що за…

СИТУАЦІЙНИЙ АНАЛІЗ ГАЛУЗІ

Вартість винограду в 2009 році перевищувала минулорічну. Так, якщо в 2008 році… Ступінь стандартизації продукції досить високий, а середня рентабельність по галузі коливається в межах 45-60%.

РИНОК ПРОЕКТУ

Статистичний українець в середньому споживає 5 л. вина в рік. Загальна ємність цільового ринку176626,8 тис. грн. Основними групами конкурентів є іноземні виробники вина з Молдови, які через… Перелік потенційних конкурентів:

МАРКЕТИНГ - ПЛАН

Товарний асортимент вин від «ТМ Pleasure Wine» складається з наступних позицій: Каберне, чер., сухе; Мерло сух. чер; Шардоне сух. біле; Кадарка… Даний товариний асортимент здатен задовольняти вимоги споживачів. Представлена… Відпускна ціна підприємства враховує в собі загальну собівартість продукту та унікальність його властивостей, норму…

ВИРОБНИЧИЙ ПЛАН

Безперебійний процес виробництва продукції буде забезпечений збільшенням площ виноградників та закупівлею додаткового виробничо-технологічного… Продукція виробляється за класичною технологією. Відходи від виробництва не… Виробничі потужності підприємства будуть використовуватися на 100%.

ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ ПЛАН

Організаційно-правова форма підприємства – відкрите акціонерне товариство. Організаційна система управління проектом та делегування повноважень…

ФІНАНСОВИЙ ПЛАН

Загальна сума інвестицій у проект необхідна для реалізації проекту складає 689 тис. грн. Для цього керівництво підприємства бере інвестиційний кредит під 18% річних у… За розрахунками прибутковість продажу від реалізації напівсухих вин та вин з ковпачком, що самостійно відкручує корок…

ЕФЕКТИВНІСТЬ ІНВЕСТИЦІЙ

Аналіз ефективності проекту виробництва нового виду продукції. 1. Простий термін окупності проекту – 1,1 року. 2. Дисконтовий термін окупності проекту – 1,2 роки.

ОЦІНКА РИЗИКІВ ПРОЕКТУ

Фактор ризику обов’язково присутній у будь-якій підприємницькій діяльності. Ризик – це ставлення інвестора до можливої невдачі, до передбачуваної… В умовах швидкої зміни економічної ситуації підприємство не застраховане від…  

ЛІТЕРАТУРА

Основна

1. Планування діяльності підприємства: Навчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни / За заг.ред. В.Е.Москалюка . – К: КНЕУ, 2002 -252с

2. Планування діяльності підприємства: Навчальний посібник / За заг.ред. В.Е.Москалюка . – К: КНЕУ, 2005 -384с

3. Планування і контроль на підприємстві: Навчальний посібник / За ред. М..О. Данилюка . – Львів «Магнолія 2006», 2009 -531с

4. Тарасюк Г.М., Шваб Л.І. Планування діяльності підприємства. Навч. Посібник – К.: «Каравела», 2003 – 432с.

 

Додаткова

Закон України “Про рекламу” від 03.07.1996 Закон України “Про зайнятість” від 01.03.1991 Закон України "Про оплату праці” від 24.03.1995