Якщо командир (начальник) знає особливості, структуру малих соціальних груп військового підрозділу, який він очолює, то зможе знайти найбільш ефективні методи управління ними і отримати можливість з більшим успіхом проаналізувати прийняті рішення в будь-яких умовах обстановки.
Для вивчення психологічних особливостей малих груп командир підрозділу як правило користується методами спостереження, опитування, аналізу результатів групової діяльності.
Метод спостереження дозволяє командиру отримати найбільш оперативну інформацію. При цьому він систематично вивчає групову діяльність військовослужбовців з метою виявлення та аналізу фактів, які характеризують військовий колектив (форми, частоту і зміст міжособистісних стосунків; розподіл “ролей” серед військовослужбовців; формування колективних норм поведінки, відношень, думок та настроїв; канали розповсюдження офіційної і неофеційної інформації; наявність традицій, ритуалів тощо.)
Опитування дозволяє отримати інформацію про військовий колектив від військовослужбовців шляхом постановки перед кожним з них певних запитань (інтерв’ю) або шляхом опосередкованої соціально-психологічної взаємодії (анкета).
Аналіз результатів групової діяльності (підсумки виконання навчально-бойових та інших задач, стан військової дисципліни тощо) дає можливість командиру по конкретним результатам в різні періоди життєдіяльності військового колективу характеризувати його та зміни, які в ньому проходять.
При вивченні психологічних особливостей військового колективу командир як правило зосереджує основну увагу на:
- співвідношенні офіційної й неофіційної структур міжособистісного спілкування військовослужбовців (при цьому оцінюється ступінь співпадання системи підлеглості та неофіційним відношенням між військовослужбовцями, що склалися, котрі формуються як під час виконання службових обов’язків, так і у позаслужбовий час);
- наявності та характеристиці мікрогруп, лідерів(виявляються тааналізуються:число та чисельність мікрогруп, роль взаємовідносини військовослужбовців в них, єдині інтереси , на яких сформувалась кожна група та її спрямованість; характеристика лідерів);
- загальній оцінці колективної згуртованості ( вивчається: як ціннісно-орієнтаційна єдність військовослужбовців відображає принципово важливі (!) для службової діяльності аспекти життєдіяльності ( наприклад, співпадіння їх думок по питанням, які не відносяться до служби, не мають принципового значення, а єдність поглядів на питання організації служби, підтримання міцної військової дисципліни і т. д. є суттєвим показником); як преживання одного з членів колективу представляються іншім в якості мотиву своєї поведінки.
При використанні інших методів (тестування, соціометрії, експертного опитування тощо ), а також при необхідності більш поглибленого вивчення психологічних особливостей колективу командиру підрозділу необхідно звернутися за допомогою до психолога частини.