Інформаційне забезпечення військ (сил) виступає важливою складовою частиною в системі виховної, пропагандистської роботи та є на сьогоднішній день одним із вагомих засобів формування у особового складу високих моральних якостей, почуття любові до України, її народу, культури, традицій, святинь, розвитку у військовослужбовців гуманістичного світогляду, правової свідомості, вивчення та розуміння закономірностей історичного процесу становлення Української держави, впровадженням гуманітарної політики держави у військ (силах), удосконалення цілісної системи виховання особового складу, гуманітарної підготовки, їх організації, методичного рівня якості як одного із основних видів діяльності військ (сил) у мирний час; формування та розвиток у військовослужбовців національної та правової свідомості, якостей громадянина-патріота, морально-психологічної готовності до захисту Батьківщини.
Метою інформування вважається - здійснення цілеспрямованого впливу на свідомість особового складу, досягнення керованості духовними процесами в військовому середовищі, формування необхідних переконань, спонукання військовослужбовців до активних відповідальних дій у виконанні вимог Конституції, Законів України, Указів Президента України, статутів, наказів і розпоряджень командирів (начальників).
Головним завданням інформаційного забезпечення є формування у військовослужбовців громадянської свідомості та відповідальності, використання всіх видів інформації для своєчасного прийняття рішень щодо зміцнення морально-психологічного стану та дисципліни особового складу, підвищення рівня його інформованості та мобілізації на успішне виконання поставлених перед військами завдань.
Основні зусилля в інформуванні зосереджуються на:
- згуртуванні військовослужбовців навколо ідеї державної незалежності України, формуванні у них національної і правової свідомості, гуманістичного світогляду, вихованні глибокого почуття любові до України, її народу, культури і традицій;
- реалізації гуманітарної і мовної політики держави у військах (силах) через систему інформаційного забезпечення, військово-патріотичного виховання особового складу з метою формування високої духовної культури і моральних якостей;
- засвоєнні та усвідомленні кожним військовослужбовцем положень Конституції України, законодавчих актів з питань військової сфери;
- аналізі суспільно-політичної обстановки в місцях дислокації військ (сил) та її впливу па морально-психологічний стан особового складу;
- підняття авторитету та престижу військової служби.
В організації цих заходів керуватись наступним:
підвищувати рівень та ефективність інформаційно-пропагандистського забезпечення життєдіяльності військ (сил);
удосконалювати систему збору та узагальнення інформації про суспільно-політичну ситуацію в районах дислокації військ (сил) з метою прийняття управлінських рішень, попередження негативного впливу па морально-психологічний стан особового складу деструктивних факторів суспільно-політичної обстановки, несприятливих умов військової служби та інформаційних матеріалів;
об'єктивним висвітленням ходу реалізації Державної програми реформування та розвитку Збройних Сил України, всебічним розвитком життєдіяльності особового складу з'єднань, частин і підняттям авторитету війська в суспільстві, підтримувати постійний зв'язок із ЗМІ, спланувати і щомісяця практикувати виступи керівного складу об'єднань, з'єднань і частин у місцевих цивільних засобах масової інформації, забезпечити висвітлення у них ходу підготовки, авторитет і престижність військової служби.
1. З метою упорядкування інформаційного забезпечення особового складу відповідно до умов обстановки та характеру діяльності військ (сил), включити його до розпорядку дня частин, (кораблів), підрозділів з усіма категоріями військовослужбовців і працівниками Збройних Сил України та здійснювати:
- з офіцерами - 2 рази на місяць по 1 годині;
- з прапорщиками- 4 рази на місяць по 50 хвилин;
- з військовослужбовцями строкової служби - 2 рази на тиждень по 30
хвилин у дні, коли не проводяться заняття з гуманітарної підготовки;
- з працівниками Збройних Сил України- 2 разипа місяць по1 годині.
2. Правове інформування військовослужбовців строкової служби здійснювати в години правових знань (щосуботи 40 хвилин перед початком ПГД).
При цьому передбачити:
- доведення вимог, наказів, директив з питань юридичної відповідальності, правопорядку і дисципліни, виконання законності, які надходять до частин та підрозділів;
- аналіз стану військової дисципліни та правопорядку в частині і підрозділі, доведення основних завдань щодо їх поліпшення;
- висвітлення конкретного питання з проблем правового виховання (доведення та роз'яснення законів, статутів, окремих статей та інше);
- загальні вказівки по виконанню заходів безпеки.
Суспільно-політичне інформування військовослужбовців строкової служби здійснювати в ранкові години.
3. Тематика інформування вноситься до розкладу занять і визначається:
- для генералів та офіцерів, працівників Збройних Сил України, слухачів, курсантів ВВНЗ - відділами та відділеннями виховної роботи на квартал;
- для прапорщиків, мічманів, військовослужбовців, що проходять службу за контрактом, керівників груп гуманітарної підготовки - відділами та відділеннями виховної роботи на місяць;
- для військовослужбовців строкової служби - заступниками командирів частин (підрозділів) з виховної роботи на тиждень;
У наказі окремо визначити систему організації та відповідальних за інформування особового складу з громадсько-політичних, військових, міжнародних та правових питань.
4. Інформування особового складу підрозділів, що заступають на бойове чергування щодобово, навчань, виконання окремих видів бойової підготовки планувати та проводити за терміном і змістом відповідно до характеру діяльності.
5. Вжити рішучих заходів щодо підвищення інформаційного забезпечення життєдіяльності особового складу військ (сил).
Включити обов’язковий перегляд вечірніх випусків “Українських теленовин” та прослуховування інформаційних програм Українського радіо - щоденно, перегляд під керівництвом офіцерів структур виховної роботи щотижневих передач “Служу народу України” (неділя, УТ-1) та “Час “Ч” (неділя, АЙ-СІ-ТІ-ВІ), “Гарнізон” (НАРТ), а також прослуховування радіопередач “Наша Армія” (щосуботи, перша програма Українського радіо) та “Польова пошта” (щосереди, програма “Промінь”, повтор щонеділі) перегляд і прослуховування тематичних військово-патріотичних та інформаційно-пізнавальних програм у передбачений розпорядком дня час.
6. Щомісяця планувати і проводити в органах управління, частинах та окремих підрозділах “Дні інформування”. Залучати до участі у них керівний склад об’єднань, з'єднань, активізувати роботу лекторських груп, ширше залучати до цієї роботи товариства “Просвіта” , “Знання”, викладачів ВНЗів, представників депутатського корпусу, державної влади.
7. У кожній частині один раз на місяць проводити інструктивні заняття з офіцерами, які проводять інформування особового складу. Ширше залучати до цієї роботи найбільш національно свідомих офіцерів виховних, командних та інженерних посад, які добре володіють державною мовою, здатних творчо проводити інформування та донести підготовлений матеріал до свідомості військовослужбовців.
8. Інформування всіх категорій особового складу Збройних Сил України здійснювати в дні, коли не проводиться гуманітарна підготовка.
9. Систематично планувати огляди преси, використовувати для цього можливості радіовузлів, бібліотек, якомога ширше використовувати для передплати періодичних видань можливості місцевого самоврядування, підприємства, установи, спонсорів тощо.
10. Методи інформування:
а) основним методом є метод переконання або проблемний виклад (керівник ставить проблему і вирішує).
Засобами переконання є:
роз'яснення обґрунтування, обговорення, навіювання, як спосіб впливу на свідомість підлеглих з метою досягнення свідомого виконання військового обов'язку в цілому, так і конкретних обов'язків на посаді, яку обіймають також окремих завдань і доручень по службі.
б) пояснювально-інформаційний метод (повідомлення інформації, сприймання, усвідомлення і запам'ятовування).
Повідомлення інформації здійснюється за допомогою:
усного слова (розповідь, лекція, пояснення), друкованого слова (газетні, журнальні публікації, посібники тощо), наочних засобів (схеми, кіно, діафільми, натуральні об’єкти), практичного показу, аудіо та відеозасобів.
11. Найбільш доступними формами інформування є:
Змістовні: лекції, бесіди, доповіді, повідомлення, покази, огляди, перегляди, читання і обговорення, обмін досвідом роботи.
Організаційні: індивідуальне і групове інформування у ході класно-групових занять; Дні інформування; Дні відкритих дверей; Дні науки і культури; усні виступи, екскурсії, відкриті судові процеси, тематичні рубрики у ЗМІ, місцевому радіомовленні, куточки інформації, доведення директив, наказів, інших документів до особового складу, наради, семінари, звіти, інстурктивно-методичні заняття, інформаційні бюлетні, стінна преса тощо.
12. В кожній частині в окремих справах вести облік та мати:
- план-графік проведення інформування особового складу, звітний матеріал;
- план-графік співпраці командування із засобами масової інформації (на період навчання);
- план виступу керівного складу у місцевих засобах масової інформації (на період навчання);
- плани проведення інструктивно-методичних занять з офіцерами, які залучаються до інформування (щомісяця);
- тематичні папки проведення “Днів інформування”.
Облік тематики інформування та присутності військовослужбовців відповідно до кожної категорії вести в окремих журналах розрахованих на рік.
В своїй роботі щодо інформаційного забезпечення керуватись розпорядженням Президента України № 72/96-РП від 28.03.96 року, наказом Міністра оборони України від 25.06.93 р. №136, Директивою Міністра оборони України № 40 від 20.12.93 р., директивою Міністра оборони України № Д-4, від 26.01.94 р., Вказівками ГУВР МОУ та УВР виду Збройних Сил України.