Важливим і необхідним атрибутом державності кожної суверенної держави є Збройні Сили, які призвані гарантувати її суверенітет, територіальну цілісність та забезпечувати національний захист від воєнних загроз.
Саме тому, з перших днів незалежності України, поряд із загальним процесом державотворення, будівництво власних Збройних Сил стало одним із основних завдань нашої молодої держави.
У 1996 році за дорученням Президента України була розроблена Державна програма будівництва та розвитку Збройних Сил України на період до 2005 року.
Вона стала першим комплексним документом, який окреслив мету, пріоритетні напрямки та завдання військового будівництва, а головне – ув'язав їх із загальними процесами державотворення.
Реалізація завдань Державної програми будівництва та розвитку Збройних Сил України у 1997-1999 роках дозволила створити надійну основу сучасних Збройних Сил України. На сьогодні Збройні Сили України відбулися як гарант забезпечення оборони України, захисту її суверенітету територіальної цілісності.
Разом з тим, суттєві зміни у воєнно-політичній обстановці в світі та навколо України, зокрема, характер воєнних конфліктів сучасності, форми й способи застосування в них Збройних Сил, досвід та результати реалізації Державної програми за попередні роки, а також соціально-економічні зміни в державі зумовили нагальну потребу уточнити Державну програму на третій період (2001-2005 р.р.)
28 липня 2000 року Указом Президента України була затверджена Державна програма реформування та розвитку Збройних Сил України на період до 2005 року.
"Всім відомо – наголосив Міністр оборони України, - що боєздатність Збройних Сил України обумовлюється не тільки суто технічними параметрами, але й людським фактором, моральним духом, професійною підготовленістю військовослужбовців до виконання поставлених завдань1.
Саме тому питання створення оптимальної моделі виховної роботи в Збройних Силах України, її подальшого реформування та розвитку, знайшли органічне місце в програмних засадах реформування та розвитку Збройних Сил України.
"Необхідність кардинальних змін в системі виховної роботи, обумовлено наявністю низки невирішених проблем, до яких перш за все належать:
- відсутність єдиної системи поглядів на завдання, напрями та порядок управління духовними процесами;
- недосконалість нормативно-правової бази військово-гуманітарної діяльності;
- невизначеність меж повноважень і відповідальності органів виховної роботи;
- нагальна потреба розвитку кадрового, інтелектуального, технічного, науково-аналітичного потенціалу органів виховної роботи, підвищення їх престижу, авторитету і статусу".
Реформування та вдосконалення системи виховної роботи та МПЗ, застосування військ (сил) потребує подальшого розвитку та обгрунтування методичних, науково-теоретичних та системно практичних основ морально-психологічного забезпечення Збройних Сил України. Це допоможе формуванню оптимальної системи виховної роботи та її реформуванню в систему морально-психологічного забезпечення, обґрунтуванню ефективних засобів, форм і методів його організації та проведенню, створенню методичних систем виховного впливу на особовий склад, розвитку діагностики та прогнозуванню результативності виховання, оптимізації індивідуально-виховної роботи з військовослужбовцями та формуванню виховуючого середовища у військовій частині.