Право військовослужбовців на свободу совісті у Збройних Силах України гарантовано Конституцією України та іншими правовими актами.
Роботу з віруючими військовослужбовцями необхідно проводити з врахуванням багатьох чинників: особистісних особливостей військовослужбовця, характеру завдань, які вирішуються частиною і підрозділом, місцем їх, дислокації тощо.
Перш за все необхідно вияснити кількість віруючих серед особового складу підрозділу та прихильність тій чи іншій вірі. Для цього застосовуються різні методи збору інформації: вивчення документів, індивідуальні та групові бесіди, спостереження, проведення опитувань, листування з батьками військовослужбовців та інші.
Як правило, віруючі військовослужбовці не приховують свого відношення до релігії. Це виражається в носінні натільних хрестиків та іншої натільної релігійної атрибутики, збереженні релігійної літератури, що цілком допустимо; якщо не призводить до порушень статутної форми одягу та порядку, не створює перешкод або загрози безпеці при діях із зброєю та на бойовій техніці.
Одначе слід врахувати, що зовнішній символ віри ще не свідчить про глибокі релігійні почуття людини, а може бути лише даниною моди, наслідуванням.
Більш глибоко вивчити особисті якості військовослужбовців, щирість і глибину його релігійних почуттів, ступінь їх реалізації дозволяє індивідуальна бесіда. При її плануванні, окрім відомостей про військовослужбовця, слід зібрати об’єктивну інформацію про релігійне об’єднання, послідовником якого він є, особливостях вірування та культу, вираженого в ньому.
В ході розмови з віруючим військовослужбовцем бажано проявити щиру зацікавленість, доброзичливість та увагу. Можна задавати питання, робити уточнення і помітки, але вони не повинні нести в собі елементи сумніву в правомірності релігійних переконань військовослужбовця, істинності його уявлень. Слід вияснити, як товариші по службі вашого співрозмовника відносяться до його переконань, чи не викликає це ускладнень у взаємовідносинах з ним?
Так формується більш повне уявлення про особистість віруючого військовослужбовця, його шлях до віри, друзів та єдиновірців, коло спілкування, релігійні потреби та інтереси, можливості їх задоволення. Усе це дозволяє встановити релігійно обумовлені мотиви у його повсякденній діяльності, у відношенні до військового обов’язку, до своїх командирів і начальників, товаришів по службі. Отримана інформація дозволяє більш ефективно впливати на свідомість та поведінку військовослужбовця, з урахуванням його релігійно-моральних орієнтирів формувати позитивне відношення до військової служби.
На випадок необхідності доцільно використати вплив батьків і священиків віруючих військовослужбовців.
У вільний від служби час при звільненні із розташування частини військовослужбовці можуть відвідувати храми, приймати участь в молитвах. Тому не буде зайвим , якщо командири і їх заступники з виховної роботи при плануванні проведення вихідних днів та відпрацюванні графіку звільнень будуть враховувати релігійні свята.
В останній час звичайно практикою стали пастирські відвідування священнослужителями віруючих військовослужбовців і членів їх сімей у військових гарнізонах, шпиталях. Допомога священнослужителів може бути, використана і в процесі психологічної реабілітації військовослужбовців, які отримали важкі поранення і травми, приймали участь у бойових діях, а також в профілактиці нестатутних взаємостосунків у військових колективах, суіцідних настроїв окремих військовослужбовців.
Свою специфіку має робота з військовослужбовцями – членами тоталітарних сект і релігійних рухів, де використовуються витончені методи обробки людей: омана, гіпноз, тиск, контроль за поведінкою. Члени секти, як правило, людина з подавленою волею, відсутністю критичного мислення, заниженим інтелектом і здатністю чинити опір стресу. І якщо у таких людей психічні зміни наступають через 1-3 місяці після приходу в секту, то вихід з такого стану до повної реабілітації може проходити роками.
Тому в роботі з такими військовослужбовцями слід враховувати підвищену сензітивність їх психіки, проявляти особливий такт. Головне спробувати сформувати у військовослужбовця уявлення про себе як про повноцінну особистість, сконцентрувати його увагу на загальноприйняті цінності: Вітчизна, батьки, друзі, обов’язок і честь, музика, образотворче мистецтво, спорт тощо. Доцільно обміркувати прочитану книгу, статтю, переглянуту телепередачу або кінофільм, тобто необхідно спонукати людину до активного життя, спілкування, допомогти подолати наслідки психологічної обробки, придати впевненість в своїх силах, у значимість службових завдань, які ним виконуються.
При повазі світоглядного вибору віруючих військовослужбовців робота з ним повинна проводитися з врахуванням принципу приорітету інтересів бойової готовності підрозділу і частини. Отже, не можна допускати контакти військовослужбовців з проповідниками, закордонними місіонерам, що сіють пацифістські настрої, які придатні нанести шкоду морально – психологічному стану особового складу.
§3. Методика підготовки та проведення вшанування кращих військовослужбовців.
Великий емоційний та виховний вплив на особовий склад підрозділу мають заходи по ушануванню кращих військовослужбовців. Дана форма виховної роботи призначена для популяризації досвіду передовиків навчання, служби, розповсюдження їх моралі, етики, культури поведінки, впровадження їх досвіду щодо вмілого використання та грамотної експлуатації бойової техніки, підвищення класної кваліфікації, оволодіння сумісними бойовими спеціальностями.
Організатором проведення вшанування кращих військовослужбовців в підрозділі виступає його командир. Даний захід проводиться, як правило, наприкінці літнього чи зимового періоду навчання, а також за результатами навчального року. Цей захід за часом співпадає з прибуттям до підрозділу солдат з нового поповнення та звільненням в запас військовослужбовців, що відслужили встановлений термін служби.
Безпосередньо вшанування кращих воїнів проводиться поетапно. На підготовчому етапі вшанування командир підрозділу разом із своїм заступником визначає персони військовослужбовців гідних вшанування. Критерії відбору повинні бути досить високими. Відбираються, як правило, відмінники, висококваліфіковані фахівці, воїни, що оволоділи суміжними спеціальностями, протягом служби не мали стягнень, дотримувалися морально-етичних норм поведінки, мали в колективі високий авторитет, брали активну участь у суспільному житті підрозділу.
На етапі підготовки до вшанування кращих військовослужбовців слід узагальнити їх досвід навчальної та службової діяльності, а підсумки узагальнення наочно відобразити в народознавчій світлиці. На відібраного кандидата готуються соціально-демографічні дані, витяг з його картки обліку заохочень і стягнень, його автобіографія. Протягом підготовки, командирові слід приділити особливу увагу зовнішньому вигляду та формі одягу відібраного для вшанування військовослужбовця. Крім того, командир або його заступник надає допомогу військовослужбовцю в підготовці його виступу на вшануванні Напередодні вшанування командир підрозділу повинен зробити необхідні витяги з підсумкових та святкових наказів про заохочення військовослужбовців підпорядкованого йому підрозділу, отримати грамоти, цінні подарунки та інші відзнаки для їх вручення військовослужбовцям в день ушанування кращих.
Основний етап ушанування проводиться в приміщенні народознавчої світлиці, клубу. В приміщенні організовується виставка раціоналізаторсько-винахідницької роботи підрозділу. До експонатів додаються описи тактико-технічних характеристик винаходів або ж раціоналізаторських пропозицій. Вшанування розпочинається з виконання Державного гімну України.
На свято вшанування кращих військовослужбовців запрошуються передові офіцери частини, спеціалісти підвищеної класності, ветерани частини, Збройних Сил, учасники Великої Вітчизняної війни, інших збройних конфліктів, представники шефських виробничих колективів.
Після вступного слова ведучого про вшанування кращих воїнів, командир підрозділу проголошує витяг з наказу командира частини про заохочення передових воїнів та кращих спеціалістів. Їм вручаються винагороди та інші знаки пошани. Після промови командира слово для привітання надається гостям зустрічі. Доцільно виступи запрошених супроводжувати своєрідними прес-конференціями, в ході яких воїни б знайомилися з славними традиціями набування майстерності в ратній праці, гідного виконання службового та професійного обов'язку перед Батьківщиною та народом тощо.
Далі слід провести презентацію кращих воїнів за такою схемою:
прізвище, ім'я та по батькові військовослужбовця;
вид занять до призову до лав Збройних Сил;
час призову та отриману до призову спеціальність;
особливості його професійного становлення як воїна;
характеристика етапів оволодіння ним військовою спеціальністю;
характеристика періоду його адаптації у військовому колективі,
характеристика його участі в соціальному та суспільному житті колективу,
характеристика рівня оволодіння ним суміжними спеціальностями;
характеристика його внеску до раціоналізаторсько-винахідницької роботи.
Презентацію мусить проводити безпосередній начальник кожного воїна, що вшановується. Після виступу кожного начальника слово слід надавати самому воїну.
В своєму виступі йому слід приділяти увагу таким питанням:
_ назвати свої основні автобіографічні дані;
_ зазначити основні проблеми, з якими він зіткнувся в початковому періоді військового навчання;
_ поділитися "таємницями майстерності", що допомогли воїнові скоріше опанувати військовою спеціальністю;
_ розповісти про свої проблеми адаптації у даному колективі і до військової служби взагалі,
_ розповісти про товаришів по службі, що надали йому допомогу в процесі становлення.
Під час проведення даного заходу за пропозицією командира відбувається закріплення прибулих воїнів за досвідченими фахівцями для прискорення їх адаптації до військової служби та військової спеціальності.
Після закінчення урочистої частини вшанування кращих військовослужбовців слушно організувати показове виконання групових нормативів силами найдосвідченіших військовослужбовців на бойовій або ж учбовій техніці. Цей захід викликає прагнення у молодих фахівців до якісного оволодіння технікою та озброєнням, до якомога швидшого професійного зростання.
Вагоме місце у проведенні вшанування кращих воїнів належить заключному етапу - підведенню підсумків, протягом якого командир підрозділу узагальнює дії воїнів-учасників показових вправ та заохочує тих, хто визначився. "Арсенал" заохочень визначається творчістю командира підрозділу та його заступника.
Доцільно до проведення вшанування приурочити вручення посвідчень класного спеціаліста, перехідних вимпелів “Краще відділення”, “Кращий екіпаж”, “Краща обслуга”, “Кращий номер обслуги”, знаків військової доблесті, грамот, пам'ятних фотокарток тощо.
Слід відзначити, що методично грамотно підготовлений захід, до того ж проведений на високому рівні, залишає незабутнє враження у всього особового складу підрозділу, значно сприяє згуртованості військового колективу, підвищенню рівня бойової та гуманітарної підготовки.