Заключна частина.

Десять років продовжується процес становлення і розвитку виховного й морально-психологічного забезпечення життєдіяльності та застосування військ (сил). Це - закономірно, тому що виховний і морально-психологічний вплив на свідомість, психіку й поведінку людини - справа складна, творча і відповідальна.

Сьогодні особливо актуальною є проблема підвищення ефективності виховної роботи. Цей навчальний посібник, на думку його авторів, в якійсь мірі буде сприяти вирішенню вказаної проблеми.

Ефективність - це ступінь досягнення поставлених цілей при оптимальному використанні наявних для його можливостей.

Виховна робота ефективна тоді, коли вона вносить суттєві позитивні зміни у свідомість і поступки військовослужбовців, тобто ефективність проявляється в двох аспектах: в свідомості і поведінці як окремих воїнів, так і військових колективів. У відповідності з цим правомірно говорити і про групи її критеріїв та показників - духовних і практичних (поведінкових).

Духовні критерії ефективності виховної роботи включають в себе нові знання, пізнавальну активність, національно-патріотичну переконаність, ідейно-теоретичну компетентність, соціально-психологічний стан і спрямованість тощо. Основними показниками духовних критеріїв ефективності є ступінь свідомого опанування та глибина розуміння історії України, народних і бойових традицій, загальнолюдських цінностей, державної внутрішньої та зовнішньої політики, задач, які поставлені перед Збройними Силами, прагнення військовослужбовців до інтелектуального вдосконалення; рівень формування у воїнів різноманітних, стійких і активних інтересів, не сприйняття ненаукових поглядів, ідей і теорій; стан громадського настрою і думок.

Ведучими критеріями ефективності виховної роботи в практичній або поведінковій формі є військово-трудова і громадська активність, моральність поведінки воїнів. До показників цієї групи критеріїв слід віднести єдність поглядів і поступків, активність життєвої позиції, добросовісність у виконанні своїх службових і громадських обов’язків; висока якість ротної праці, прагнення якнайкраще організувати військову справу, піднести рівень бойової майстерності, бойової готовності та військової дисципліни; взірцевість військовослужбовців в бойовій і гуманітарній підготовці, непримиренність до недоліків; здатність до праці на громадських засадах; творче відношення до дорученої справи; ініціативність; чистота морального обличчя, чесність, відданість, готовність і здатність на товариську взаємодопомогу та інше. До показників цієї групи критерії правомірно віднести і ступінь підготовленості, компетентності органів виховної роботи, командирів, активність до проведення широкої організаторської інформаційно-пропагандистської, військово-соціальної, культурно-виховної і просвітницької роботи, морально-психологічного забезпечення виконання задач, які стоять перед підрозділами, частинами (кораблями) і з’єднаннями.

Критерії ефективності виховної роботи різноманітні. Їх широта визначається характерними рисами сучасного образу життя, духовного обличчя військовослужбовців. В основі ефективності виховної роботи лежить свідомість захисників Вітчизни та їх національна патріотична ідейність.

Глибокі знання питань теорії і практики виховної роботи у Збройних Силах України, морально-психологічного забезпечення їх повсякденної діяльності дозволяє командно-виховному складу визначити науково обґрунтовані та вивірені практикою шляхи, умови і напрямки підвищення ефективності впливу на свідомість, психіку, звички й поведінку воїнів в світі сучасних вимог.

Умови підвищення ефективності виховної роботи та морально-психологічного забезпечення виконання конкретних навчально-бойових завдань - це обставини й вимоги від дотримання яких залежить посилення дієвості заходів впливу на свідомість, психіку і поступки військовослужбовців, на морально-психологічний стан особового складу військ (сил). До них слід віднести:

1. Науковий підхід до планування й організації виховної роботи та морально-психологічного забезпечення;

2. Постійне вдосконалення морально-політичних та професійних якостей командно-виховних кадрів, підвищення їх компетентності і відповідальності за доручену справу; вміння сконцентрувати зусилля підлеглих на головних, корінних питаннях покращання якості бойової готовності та зміцнення військової дисципліни, самокритично та об’єктивно оцінювати досягнення, розкривати недоліки, а також всіляко розвивати творчість, ініціативу особового складу, неухильно дотримуватись принципів організації змагання по задачам і нормативам, на кращий екіпаж (обслугу, відділення), підрозщділ і кращу військову частину;

3. Повсякденне вдосконалення інформаційно-пропагандистського забезпечення життєдіяльності військ (сил), якісне покращання ідейно-патріотичного гарту особового складу;

4. Комплексний підхід до організації виховної роботи та морально-психологічного забезпечення бойової і мобілізаційної готовності військ (сил), бойового чергування, оперативної та бойової підготовки, внутрішньої, вартової та гарнізонної служб, військової дисципліни та профілактики правопорушень тощо;

5. Опанування командирами (начальниками), виховними структурами, активістами, всіма офіцерами, які причетні до вишколу і виховання особового складу, сучасними методами планування й організації виховного і морально-психологічного забезпечення, удосконалення стилю роботи, системи контролю та перевірки виконання прийнятих рішень;

На дотримання і виконання перелічених умов, безумовно, суттєво впливають об’єктивні чинники, такі як:

· соціально-політичний, економічний і духовний клімат у нашому суспільстві;

· престижність військової служби в свідомості наших громадян;

· матеріально-побутова забезпеченість військовослужбовців та членів їх сімей;

· грошове і матеріально-технічне забезпечення бойового вишколу військ (сил);

· стан бойової техніки та озброєння, надходження у війська (сили) їх нових зразків, які відповідають вимогам сучасної війни;

· роль і місце органів виховної роботи в загальній структурі Збройних Сил України та інші.

Напрямки підвищення ефективності виховної роботи і морально-психологічного забезпечення - це шляхи досягнення мети і вирішення завдань посилення дієвості позитивного впливу на свідомість і поступки особового складу та морально-психологічний стан військ (сил). Ними, на наш погляд, є :

1. Підвищення статусу органів виховної роботи;

2. Покращання матеріального добробуту військовослужбовців і члені їх сімей;

3. Впровадження низки стимулюючих заходів, які б мобілізували військовослужбовців на добросовісну службу, максимальну віддачу фізичних і духовних сил з метою досягнення найвищих показників у бойовому вишколі, підвищенні боєздатності військ (сил), зміцненні морально-психологічного стану особового складу, військової дисципліни та правопорядку;

4. Посилення інформаційно-пропагандистської та агітаційно-масової роботи в військах (силах). Державна ідеологія, ідеали і цінності повинні пронизувати всю систему бойового вишколу і виховання військовослужбовців, їх підготовки до збройного захисту Вітчизни;

5. Суттєве покращання теоретичної і практичної підготовки слухачів і курсантів військово-навчальних закладів до організації й проведення ними виховної роботи та морально-психологічного забезпечення життєдіяльності і застосування військ (сил);

6. Перепідготовка командно-виховних кадрів на базі ВГІ НАОУ, які закінчили ВВНЗ до 1992-1993 років;

7. Стабілізації оргштатної структури органів виховної роботи;

8. Активізація роботи демократичних інституцій підрозділів, частин (кораблів) і з’єднань (офіцерські збори; збори прапорщиків, сержантів, особового складу, дружин військовослужбовців; засідань рад офіцерів, прапорщиків, сержантів та інших);

9. Підвищення уваги гуманітарній підготовці всіх категорій особового складу. Необхідно:

- зрив заняття розглядати, як надзвичайну подію;

- домагатись 90-100% присутності слухачів груп на заняттях;

- випустити навчальні посібники по гуманітарній підготовці офіцерів, прапорщиків, військовослужбовців, які служать за контрактом, солдат і сержантів строкової служби;

- до появи навчальних посібників налагодити публікації в армійських газетах матеріалів по кожній темі гуманітарної підготовки;

10.Заснування і налагодження щомісячного випуску журналу "Виховна робота та морально-психологічне забезпечення життєдіяльності військ (сил)" або "Вихователь", або "Армійський (флотський) вихователь";

11.Підвищення вимог до посадових осіб за стан виховної роботи і морально-психологічного забезпечення життєдіяльності військ (сил);

12.Покращання методичної роботи, навчання командно-виховних кадрів та активістів формам і методам виховної роботи і морально-психологічного забезпечення навчально-бойових завдань;

13.Оновлення та повне забезпечення матеріально-технічною базою виховної роботи і морально-психологічного забезпечення навчально-бойових завдань тощо.

Задача підвищення якості і ефективності виховної роботи займає одне із центральних місць в діяльності військових кадрів. Глибоке знання ними методології, організації й методики, закономірностей і принципів виховного та морально-психологічного забезпечення підготовки і застосування військ (сил), вміле використання багатого арсеналу форм, методів і засобів ідейного впливу на особовий склад дозволяє успішно: вирішувати проблеми підвищення бойової та мобілізаційної готовності, зміцнення військової дисципліни, підтримання на належному рівні морально-психологічного стану особового складу та боєздатність підрозділів, частин (кораблів) і з’єднань, їх готовність до збройного захисту України.

 

 


[1] Демчук П.О. Актуальні проблеми ідеологічної роботи в Збройних Силах України. Навчальний посібник. - К.: КВГІ, 1998. - 164с.

[2] Військове законодавство України та право: Короткий довідник офіцера. - К.: Варта, 1994. - с.34

[3] “Концепція виховної роботи в Збройних Силах та інших військових формуваннях України ”.

[4] Див.: Армія України, 5 вересня 1999 року; Армія України 22 вересня 2001 року.

[5] Військові статути Збройних Сил України. - К.: Воєнне видатництво України “Варта”. - 1999. - С 66.

[6] Військові статути Збройних Сил України. - К.: Воєнне видатництво України “Варта”. - 1999. - С 70.

[7] Див.: Військові статути Збройних Сил України. – К.: Воєнне видавництво України “Варта”. – 1999. – С. 209.