СОЦІОЛОГІЯ ПРАВА І ДЕВІАНТНОЇ ПОВЕДІНКИ

 

 

Рекомендовано до друку

Вченою радою історичного факультету

Львівського національного університету

імені Івана Франка

Протокол № 8
від 20 квітня 2007 р.

 

Автор:
Демків О. Б.
асистент кафедри історії і теорії соціології
історичного факультету

кандидат соціологічних наук

 

 

Львів

Видавничий центр ЛНУ імені Івна Франка

ЗМІСТ

 

1. Загальні відомості про курс

2. Система оцінювання

3. Тематичний план курсу

4. Програма курсу

5. Конспект основних тем курсу

6. Плани семінарських занять

7. Рекомендована література

8. Тематика та вимоги до написання рефератів та есе

9. Питання на залік / іспит

10. Глосарій

1. ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ ПРО КУРС

Викладач: Демків О. Б. – асистент кафедри історії та теорії соціології історичного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка, к. соц. наук.

 

Анотація:

Метою курсу “Соціологія права та девіантної поведінки» є формування у студентів знань та навичок, необхідних для системного розгляду соціального інституту права, явища та форм девіантної поведінки і конкретних соціальних механізмів її відтворення, а також для критичного аналізу інституційних відповідей на виклики соціальних девіацій.

 

Завданнями курсу є:

- витворення у студентів необхідного рівня знань щодо інституту права, його специфіки у порівнянні з іншими формами соціального контролю, соціальних механізмів інституціоналізації та функціонування права, функціональних і дисфункціональних аспектів правового регулювання девіантної поведінки, сутності та видів соціальних девіацій, механізмів відтворення девіантної поведінки, класичних і сучасних теорій девіантної поведінки, ступеня їхньої придатності для соціологічного дослідження девіацій у сучасному українському суспільстві;

- ознайомлення студентів з працями провідних зарубіжних та вітчизняних соціологів у галузі дослідження девіантної поведінки;

- формування у студентів здатності критично аналізувати інституційні відповіді на виклики девіантної поведінки, тобто окремі заходи та програми соціального управління у сфері протидії дисфункційним виявам девіантної поведінки, зокрема у тому, що стосується діяльності правоохоронних органів і пенітенціарної системи;

- засвоєння студентами навичок практичного дослідження девіантної поведінки із застосуванням соціологічних методів збору та аналізу інформації в ході польових соціологічних досліджень;

- виявлення специфіки девіантної поведінки в молодіжному середовищі, тобто аналіз таких явищ як молодіжна злочинність, наркоманія, узалежнення від телекомунікаційних технологій тощо та просвіта студентської молоді з питань негативних та позитивних девіацій, формування у молодих людей чіткого уявлення про негативні наслідки девіантної поведінки як для суспільства, так і для особистості.

Курс “Соціологія права та девіантної поведінки» є важливим елементом в циклі курсів, присвячених галузевим соціологічним теоріям, таким як: “Соціологія політики», “Соціологія культури», “Соціологія громадської думки», “Соціологія міжнародних відносин».

 

Зворотній зв’язок:

Тел. роб.: 296 42 80

Тел. моб: 8 067 740 26 01

E-mail: oldemkiv@gmail.com

2. СИСТЕМА ОЦІНЮВАННЯ:

Форма участі	Бали
Присутність на занятті
100-відсоткова присутність на заняттях	+ 5
Відповідь на занятті (максимальна оцінка)
Реферат (максимальна оцінка)
Есе (максимальна оцінка)
Іспит (максимальна оцінка)

Оцінка в балах	Оцінка за іспит	Код оцінки (іспит)	Оцінка за шкалою ECTS	Оцінка (залік)
90-100	Відмінно		A (90-100)	Зараховано
70-89	Добре		B (81-89) C (70-80)	Зараховано
51-69	Задовільно		D (61-69) E (51-60)	Зараховано
31-50	Незадовільно (з можливістю перездачі по талону)		F	Не зараховано
до 30	Незадовільно (оцінка автоматично виставляється у відомість без права перездачі)		FX	Не зараховано

3. ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН КУРСУ “СОЦІОЛОГІЯ ПРАВА ТА ДЕВІАНТНОЇ ПОВЕДІНКИ»

 

№	ТЕМА:	год./ лекц.	год./ сем.
	Вступ до соціології права та девіантної поведінки. Ознайомлення з тематикою та структурою курсу. Соціологія права та соціологія девіантної поведінки як спеціальні соціологічні теорії: підстави синтезу. Соціологічні теорії права. Центральні категорії соціології права та девіантної поведінки.
	Теорії девіантної поведінки та соціального контролю. Частина 1 Класична школа. Позитивістська школа у дослідженні девіантної поведінки. Чиказька школа соціології та екологічний підхід у дослідженні і подоланні девіантної поведінки як зразок соціологічного позитивізму. Маргінальність як девіація.
	Теорії девіантної поведінки та соціального контролю. Частина 2 Соціологічні теорії девіантної поведінки: теорія соціальної напруги, теорія диференційної асоціації та соціального контролю
	Теорії девіантної поведінки та соціального контролю. Частина 3. Субкультурна теорія, теорія ярликування та стигматизації, теорія диференційної асоціації. Ґенеза соціології девіантної поведінки: від канонічної до скептичної перспективи. Критика традиційних підходів у соціології девіантної поведінки
	Теорії соціального контролю: консервативна, ліберальна та радикальна. Дисфункції та суперечності соціального контролю та правового регулювання соціальної поведінки
	Види девіацій. Частина 1. Девіація та сексуальність, девіація і узалежнення від хімічних речовин, злочинність як девіація (підліткова, білокомірцева, організована злочинність). Поняття латентної злочинності.
	Види девіацій. Частина 2. Організаційна девіантність, неконвенційні переконання (політичний та релігійний радикалізм)
	Прикладні дослідження девіантної поведінки. Кількісні та якісні методи соціологічного дослідження девіантної поведінки. Компаративні дослідження у галузі соціології права та девіантної поведінки. Етичні проблеми дослідження девіантної поведінки.
РАЗОМ:

4. ПРОГРАМА КУРСУ «СОЦІОЛОГІЯ ПРАВА ТА ДЕВІАНТНОЇ ПОВЕДІНКИ»

ТЕМА 1. ВСТУП ДО СОЦІОЛОГІЇ ПРАВА ТА ДЕВІАНТНОЇ ПОВЕДІНКИ

Визначення тематики та специфіки викладання курсу. Соціологія права та соціологія девіантної поведінки як спеціальні соціологічні теорії: підстави синтезу. Соціологічні теорії права. Концепція раціоналізації права М. Вебера. Соціальна диференціація та автономія правової системи у поглядах Т. Парсонса та Н. Лумана. Специфіка юридичного поля у поглядах П. Бурдьє. Інституціоналізація права. Центральні категорії соціології права та девіантної поведінки: девіантність, співвідношення понять «девіація», «патологія», «аномалія»; соціальні цінності та норми; ціннісно-нормативні універсалії та релятивна природа девіацій; індивідуальні, групові та загальносуспільні цінності; поняття «конвенційність» та «неконвенційність»; формальні та неформальні норми, агенти і механізми соціалізації та соціального контролю; поняття «санкції» у соціології; деструктивне і конструктивне у відхиленнях; девіантність та делінквентність.

 

ЛІТЕРАТУРА:

1. Гилинский Я. Девиантология: социология преступности, наркотизма, проституции, самоубийств и других «отклонений». СПб.: Юридический центр Пресс, 2004;

2. Дюркгейм Э. Норма и патология // Рубеж (альманах социальных исследований). 1992. № 2. С. 82-88;

3. Масловская Е., Масловский М. Социологические теории права. Доступне на http://knowledge.isras.ru/sj/sj/2005-1-1.html 22.01.2007;

4. Рущенко І. Соціологія злочинності: Монографія. – Харків: Видавництво національного університету внутрішніх справ, 2001. – 370 с.;

5. Черниш Н. Соціологія: Курс лекцій. – Львів, 1998; 2003; 2004;

6. Ясавеев И. Социология социальных проблем // Социология: учебное пособие / Под ред. С.А.Ерофеева, Л.Р.Низамовой. 2-е изд., перераб. и доп. Казань: Изд-во Казан. ун-та, 2001. С.262-282.

 

 

ТЕМА 2. ТЕОРІЇ ДЕВІАНТНОЇ ПОВЕДІНКИ ТА СОЦІАЛЬНОГО КОНТРОЛЮ. ЧАСТИНА 1

Класична школа дослідження девіантної поведінки. Паноптикум Є. Бентама. Погляди
Ч. Беккаріа. Позитивізм у досліджені девіантної поведінки (біологічний
позитивізм – Ч. Ломброзо, Дж. Лаватер,Ф. Галл, А. Бертіллон, В. Шелддон; психологічний позитивізм – З. Фройд). Чиказька школа соціології та екологічний підхід у дослідженні та подоланні девіантної поведінки як зразок соціологічного позитивізму. Соціальні передумови формування Першої чиказької школи соціології. Праця В. Томаса та Ф. Знанецього «Польський селянин в Європі та Америці» (1918 – 1920 рр.). Теорія концентричних зон Р. Парка та Е. Берджесса. Теорія соціальної дезорганізації. Критика методу картографування і теорії соціальної дезорганізації. Сутність екологічного підходу Першої чиказької соціологічної школи. Поняття «маргінальність» у працях Р. Парка. Маргінальність як девіація. Управлінські проекції напрацювань авторів Першої чиказької школи соціології.

 

ЛІТЕРАТУРА:

1. Бентам И. Введение в основания нравственности и законодательства. - М.: РОССПЭН, 1998. - 415 с.;

2. Стивенсон С. Короли и люмпены московских улиц - уличные дети как особое сообщество. Доступне на www.index.org.ru/journal/17/stiven.html 22.01.2007;

3. Стивенсон С. Уличные дети и теневые городские сообщества. Доступне на www.gumer.info/bibliotek_Buks/Sociolog/Article/_Stiven_Yldeti.php 23.01.2007;

4. Фрейд З. Психология бессознательного: Сб. Призведений / Сост., науч. Ред., авт. Вступ. Ст. М. Ярошевский. – М.: Просвещение, 1990. – 448 с.;

5. Almgren G. The Ecological Context of Interpersonal Violence From Culture to Collective Efficacy // http://jiv.sagepub.com/cgi/reprint/20/2/218.pdf;

6. Beccaria С. Of Crimes and Punishments. Доступне на http://www.constitution.org/cb/crim_pun.htm 22.01.2007 ;

7. Italian school of criminology. Доступне на http://en.wikipedia.org/wiki/ Italian_school_of_criminology 22.01.2007;

8. Freud S. Доступне на http://en.wikipedia.org/wiki/Freud 22.01.2007;

9. Stark R. Deviant places // Deviance and social control: a reader / edited by R. Weitzer. McGraw-Hill higher education. NY. 2002. 397 p. P. 45-54;

10. Wilson J. Q., Kelling G. L. Broken windows // Deviance and social control: a reader / edited by R. Weitzer. McGraw-Hill higher education. NY. 2002. 397 p. P. 54-64.

 

ТЕМА 3. ТЕОРІЇ ДЕВІАНТНОЇ ПОВЕДІНКИ ТА СОЦІАЛЬНОГО КОНТРОЛЮ. ЧАСТИНА 2

Соціологічні теорії девіантної поведінки: теорія соціальної напруги. Соціальна інтеграція та девіантна поведінка. Концепція аномії у праці Е. Дюркгайма «Самогубство». Види самогубств за Е. Дюркгаймом. Неоднозначність взаємозвязку девіантної поведінки та соцілаьної інтеграції. Динамічний функціоналізм
Р. Мертона та його інтерпретація поняття «аномія». Інновація, ритуалізм, ретритизм та повстання як види індивідуальної адаптації до аномічного стану суспільства. Теорія диференційної асоціації (Е. Сазерленд). Р. Кловард та Л. Олін про злочинність робітничої молоді. Соціальна технологія «позитивних дій» (англ. – affirmative action) як практична аплікація теорії соціальної напруги: дискусія та критика. «Позитивні дії» у Законі України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків».

 

ЛІТЕРАТУРА:

1. Афанасьєв В. Эволюция концепции аномии в соверменной социологии девиантного поведения // Рубеж. Альманах социологических исследований. – Сыктывкар: ИПО ГУ, 1991. – № 2. – С. 69-81;

2. Дюркгайм Е. Самогубство: Соціологічне дослідження / Пер. з фр. Л.Кононович. — К.: Основи, 1998. — 519с.;

3. Мертон Р. Социальная структура и аномия // Социологические исследования. – 1992. - № 3. – С. 75-89;

4. Мертон Р. Социальная теория и социальная структура. К., 1996.;

5. Cloward R. A., Ohlin L. E. Illegitimate means and delinquent subcultures // Social deviance: readings in theory and research / edited by H. N. Pontell. – 3^rd ed. Prentice Hall, Upper Saddle River. New Jersey. 1999. 448 p., P. 45-51;

6. Glaser D. Differential identification // Social deviance: readings in theory and research / edited by H. N. Pontell. – 3^rd ed. Prentice Hall, Upper Saddle River. New Jersey. 1999. 448 p., P. 146-149;

7. Sutherland E. H. Differential association // Social deviance: readings in theory and research / edited by H. N. Pontell. – 3^rd ed. Prentice Hall, Upper Saddle River. New Jersey. 1999. 448 p., P. 144-146.

 

 

ТЕМА 4. ТЕОРІЇ ДЕВІАНТНОЇ ПОВЕДІНКИ ТА СОЦІАЛЬНОГО КОНТРОЛЮ. ЧАСТИНА 3.

Субкультурна теорія. Ф. Трешер про делінквентні субкультури. Девіантогенний вплив традиційної культури афро-американців у працях Ф. Фразіера. А. Коен про делінквентну субкультуру робітничої молоді. Теорія ярликування та стигматизації. Проявлені та латентні стигми. Ф. Танненбаум про «надмірну драматизацію зла». Поняття первинної та вторинної девіації. Генеза соціології девіантної поведінки: від канонічної до скептичної перспективи. Підхід соціальної патології. Радикальна кримінологія та конструктивізм у генезі соціології девіантної поведінки.

 

 

ЛІТЕРАТУРА:

1. Банников К. Армия глазами антрополога: к исследованию экстремальных групп. Доступне на http://www.hse.ru/journals/wrldross/vol00_4/bannikov.htm 23.01.2007

2. Завражин С. Подростковая делинквентность: транскультуральная перспектива // Социологические исследования, 1995, № 2;

3. Коэн А. Содержание делинквентной субкультуры // Социология преступности. – М.: Наука, 1966. – С. 314-321;

4. Салагаев А., Шашкин А. Насилие в молодежных группировках как способ конструирования маскулинности // Журнал социологии и социальной антропологии. – Т. V. - №1, 2002. – C. 151-160;

5. Свеженцева Ю. Социокультурные аспекты приобщения к наркотикам: качественный анализ проблемы // Молодёжь и наркотики (социология наркотизма) / Под ред. В. А. Соболева, И. П. Рущенко. — Харьков: Торсинг, 2000. — С. 84–129;

6. Чепурная О., Шпаковская Л. Алкоголь и секс: выпил, упал, очнулся? (Заметки о культурных контекстах пьянства) www.nz-online.ru;

7. Шаттенберг С. Культура коррупции, или К истории российских чиновников. Доступне на http://www.nz-online.ru/index.phtml?aid=35011485 23.01.2007;

8. Ярская-Смирнова Е. Стигма "инвалидной" сексуальности // В поисках сексуальности. Сб.статей под ред. Е.Здравомысловой и А.Темкиной. Санкт-Петербург:Дмитрий Буланин, 2002. С.223-244;

9. Becker H. Moral entrepreneurs: the creation and enforcement of deviant categories // Social deviance: readings in theory and research / edited by H. N. Pontell. – 3^rd ed. Prentice Hall, Upper Saddle River. New Jersey. 1999. 448 p., P. 2-7;

10. Bohm R. Radical Criminology: an explanation // Social deviance: readings in theory and research / edited by H. N. Pontell. – 3^rd ed. Prentice Hall, Upper Saddle River. New Jersey. 1999. 448 p., P. 103-117;

11. Cloward R. A., Ohlin L. E. Illegitimate means and delinquent subcultures // Social deviance: readings in theory and research / edited by H. N. Pontell. – 3^rd ed. Prentice Hall, Upper Saddle River. New Jersey. 1999. 448 p., P. 45-51;

12. Garfinkel H. Conditions of successful degradation ceremonies // American Journal of sociology, Volume 61, Issue 5 (March 1956), 420-424;

13. Liazos A. The poverty of the sociology of deviance: nuts, sluts and perverts // Social deviance: readings in theory and research / edited by H. N. Pontell. – 3^rd ed. Prentice Hall, Upper Saddle River. New Jersey. 1999. 448 p., P. 117-131.

 

 

ТЕМА 5. ТЕОРІЇ СОЦІАЛЬНОГО КОНТРОЛЮ

Теорії соціального контролю: консервативна, ліберальна та радикальна теорія. Дисфункції та суперечності соціального контролю та правового регулювання соціальної поведінки. Девіантогенний вплив агентів соціального контролю. Аналіз механізмів переформулювання меж конвенційності у праці Г. Беккера «Моральні підприємці...». Дослідження девіантогенного впливу правоохоронних органів у праці Г. Маркса «Парадокси соціального контролю...». Девіантогенний вплив пенітенціарної системи. Стенфордський тюремний експеримент Ф. Зімбардо. Проблеми функціонування пенітенціарної системи в сучасній Україні.

 

ЛІТЕРАТУРА:

1. Бандурка A., Адриан Б, Голованова М., Кобзин Д., Лазарева Т., Поволоцкий А., Поволоцкая С., Романько А., Рущенко И., Свеженцева Ю., Соболев В., Чистякова Ю., Ярмыш А. Взаимодействие милиции и населения: к итогам харьковского эксперимента. - X.: Нац. ун-т внутр. дел, 2003. - 288 с.;

2. Гилинский Я. Кризис системы уголовных наказаний // Социологические исследования. 1993. № 8. С. 70-74;

3. Гольберт В. Изучение жертв насильственной преступности: некоторые направления в современной зарубежной виктимологии // Человек против человека: преступное насилие. - СПб: ВШ МВД РФ, 1994, с. 126-136;

4. Коэн А. Отклоняющееся поведение и контроль за ним // Американская социология: перспективы, проблемы, методы. Пер. с англ. В.В.Воронина и Е. В. Зиньковского. - М.: Прогресс, 1972, с. 282-296;

5. Кривуша В., Синьов В., Удалова Л. Російсько-український словник психолого-педагогічних та юридичних термінів, фразеології професійної лексики, жаргонних слів і виразів засуджених, а також зразків процесуальних документів. – К.: МП «Леся», 1996. – 80 с.;

6. Рущенко И. Диалог социолога и юриста о латентной преступности, и не только об этом… Доступне на club.fom.ru/books/N2_2001r.pdf 23.01.2007;

7. Anderson E. The police and the black male // Deviance and social control: a reader / edited by R. Weitzer. McGraw-Hill higher education. NY. 2002. 397 p. P. 119 – 126;

8. Lemert E. M. Primary and secondary deviation // Social deviance: readings in theory and research / edited by H. N. Pontell. – 3^rd ed. Prentice Hall, Upper Saddle River. New Jersey. 1999. 448 p., P. 53-56;

9. Marx G.T. Ironies of Social Control: Authorities as contributors to deviance through escalation, nonenforcement, and covert facilitation // Social deviance: readings in theory and research / edited by H. N. Pontell. – 3^rd ed. Prentice Hall, Upper Saddle River. New Jersey. 1999. 448 p., P. 7-20;

10. Pfohl S. J. The “discovery» of child abuse // Social deviance: readings in theory and research / edited by H. N. Pontell. – 3^rd ed. Prentice Hall, Upper Saddle River. New Jersey. 1999. 448 p., P. 20-33;

11. Pontell H. N., Welsh W. N. Incarceration as a deviant form of social control // Social deviance: readings in theory and research / edited by H. N. Pontell. – 3^rd ed. Prentice Hall, Upper Saddle River. New Jersey. 1999. 448 p., P. 313-317;

12. Silverman R. A. Patterns of native american crime // Native americans, crime, and justice. Edited by Nielsen M. O., Silverman R. A. Westview Press. NY. 1996. P. 321. P. 58 – 75;

13. Staples W. G. Everyday surveillance: vigilance and visibility in postmodern life. Rowman & Littlefield publishers inc. Lanham. 2000. P. 191.

 

 

ТЕМА 6. ВИДИ ДЕВІАЦІЙ. ЧАСТИНА 1.

Девіація та сексуальність. З. Фройд, В. Райх та Г. Маркузе про девіацію та сексуальність. Соціобіологія про механізми сексуальної поведінки. Форми сексуальної поведінки та девіація: гомосексуалізм, порнографія, проституція. Дослідження сексуальності А. Кінсі. Дослідження Л. Хампфрі «Знеосіблений секс у громадських місцях»: етичні аспекти дослідження та знахідки. Поняття «гомофобія». Механізми відтворення соціальної практики проституції. Її функціональні та дисфункціональні аспекти. Порнографія: труднощі дефініції та дискусія щодо соціальних функцій. Феміністична перспектива у дослідженні порнографії: погляд традиційних та постмодерністичних феміністок. Поняття та рівні «сексуального узалежнення». Норми сексуальної поведінки у крос-культурній перспективі. Злочинність як форма девіантної поведінки. Специфіка юридичного та соціологічного дослідження злочинності. «Синьокомірцева», «білокомірцева» та корпоративна злочинність. Концепція «злочину без жертви». Маргінальність як девіація. Р. Парк та Е. Стоунквіст про «маргінальну людину».

 

ЛІТЕРАТУРА:

1. Волков В. Силовое предпринимательство в современной России. Глава 4, 5. Неформальная силовая структура // Экономическая социология. Электронный журнал. Том 3, № 4, сентябрь 2002. С. 33-58 Доступне на http://www.ecsoc.msses.ru/Cont.php?tom=3&number=3 23.01.2007;

2. Завражин С. Подростковая делинквентность: транскультуральная перспектива // Социологические исследования, 1995, №2;

3. Кривуша В., Синьов В., Удалова Л. Російсько-український словник психолого-педагогічних та юридичних термінів, фразеології професійної лексики, жаргонних слів і виразів засуджених, а також зразків процесуальних документів. – К.: МП «Леся», 1996. – 80 с.;

4. Рущенко І. Соціологія злочинності: Монографія. – Харків: Видавництво національного університету внутрішніх справ, 2001. – 370 с.;

5. Рущенко И. Количественное измерение динамики и структурных характеристик процесса распространения наркотиков (методология, методика и результаты исследований) // Молодёжь и наркотики (социология наркотизма) / Под ред. В. А. Соболева, И. П. Рущенко. — Харьков: Торсинг, 2000. — С. 17–83;

6. Рущенко И., Сердюк А. Социологический мониторинг употребления психоактивных веществ в молодёжной среде // Профилактика наркомании: организационные и методические аспекты. Итоговые материалы международного проекта / Сост. И. П. Рущенко. — Харьков: Финарт, 2002. — С. 93–101;

7. Свеженцева Ю. Социокультурные аспекты приобщения к наркотикам: качественный анализ проблемы // Молодёжь и наркотики (социология наркотизма) / Под ред. В. А. Соболева, И. П. Рущенко. — Харьков: Торсинг, 2000. — С. 84–129;

8. Стивенсон С. Короли и люмпены московских улиц - уличные дети как особое сообщество. Доступне на www.index.org.ru/journal/17/stiven.html 22.01.2007;

9. Стивенсон С. Уличные дети и теневые городские сообщества. Доступне на www.gumer.info/bibliotek_Buks/Sociolog/Article/_Stiven_Yldeti.php 23.01.2007;

10. Ярская-Смирнова Е. Стигма "инвалидной" сексуальности // В поисках сексуальности. Сб.статей под ред. Е.Здравомысловой и А.Темкиной. Санкт-Петербург:Дмитрий Буланин, 2002. С.223-244;

11. Humphreys L. Tearoom trade // Social deviance: readings in theory and research / edited by H. N. Pontell. – 3^rd ed. Prentice Hall, Upper Saddle River. New Jersey. 1999. 448 p., P. 256-264;

12. Scully D., Marolla J. Convicted rapists` vocabulary of motive: excuses and justifications // Social deviance: readings in theory and research / edited by H. N. Pontell. – 3^rd ed. Prentice Hall, Upper Saddle River. New Jersey. 1999. 448 p., P. 264-277;

13. Troiden R. R. Becoming homosexual // Deviance and social control: a reader / edited by R. Weitzer. McGraw-Hill higher education. NY. 2002. 397 p. P. 272 – 282.

 

ТЕМА 7. ВИДИ ДЕВІАЦІЙ. ЧАСТИНА 2.

Суспільні девіації (расизм, ізоляціонізм, етноцентризм, патерналізм, посттоталітарна амбівалентність), організаційна / корпоративна / урядова девіантність (дисфункція бюрократії, корупція у сфері державного управління, деградація і криміналізація елітних групп), неконвенційні переконання. Науковий (академічний) расизм. Діяльність Ку клукс клану як приклад суспільної девіації. Поняття «організаційна девіантність». Антропологічна традиція у дослідженні організацій. Поняття та операціоналізація «організаційної культури». Не конвенційні переконання як суспільна девіація. Релігійний фанатизм. Тоталітарні секти (кейс Джонстаунської трагедії).

 

ЛІТЕРАТУРА:

1. Банников К. Армия глазами антрополога: к исследованию экстремальных групп. Доступне на http://www.hse.ru/journals/wrldross/vol00_4/bannikov.htm 23.01.2007;

2. Галина М. Маркиз де Сад в стране Советов (Хрестоматия по русской литературе старших классов средней школы как источник комплекса вины) // Общественные науки и современность. 2000. №3., c. 151-160;

3. Anderson E. The police and the black male // Deviance and social control: a reader / edited by R. Weitzer. McGraw-Hill higher education. NY. 2002. 397 p. P. 119 – 126;

4. Conrad P., Schneider J. W. Medicine as an institution of social control // Deviance and social control: a reader / edited by R. Weitzer. McGraw-Hill higher education. NY. 2002. 397 p. P. 196 – 205;

5. Ermann M. D., Lundman R. J. Corporate and Governmental deviance: origins, Patterns, and reactions // Corporate and governmental deviance: problems of organizational behavior in Contemporary society. Ed. By Ermann M. D., Lundman R. J. 6^th ed. Oxford university press. 2002. P. 336. P. 3 – 53;

6. Hilberg R. The nazi holocaust: using bureaucracies and overcoming psychological barriers to Genocide // Corporate and governmental deviance: problems of organizational behavior in Contemporary society. Ed. By Ermann M. D., Lundman R. J. 6^th ed. Oxford university press. 2002. P. 336. P. 167 – 189;

7. Kelman H. C., Hamilton V. Lee. The My Lai Massacre: crimes of obedience and sanctioned massacres // Corporate and governmental deviance: problems of organizational behavior in Contemporary society. Ed. By Ermann M. D., Lundman R. J. 6^th ed. Oxford university press. 2002. P. 336. P. 195 – 225;

8. Lee M. T., Ermann D. Pinto Madness: flaws in the generally accepted landmark narrative // Corporate and governmental deviance: problems of organizational behavior in Contemporary society. Ed. By Ermann M. D., Lundman R. J. 6^th ed. Oxford university press. 2002. P. 336. P. 277 – 306;

9. Marx G.T. Ironies of Social Control: Authorities as contributors to deviance through escalation, nonenforcement, and covert facilitation // Social deviance: readings in theory and research / edited by H. N. Pontell. – 3^rd ed. Prentice Hall, Upper Saddle River. New Jersey. 1999. 448 p., P. 7-20;

10. Passas N. Anomie and corporate deviance // Deviance and social control: a reader / edited by R. Weitzer. McGraw-Hill higher education. NY. 2002. 397 p. P. 69-74;

11. Rosenhan D. L. On being sane in insane places // Social deviance: readings in theory and research / edited by H. N. Pontell. – 3^rd ed. Prentice Hall, Upper Saddle River. New Jersey. 1999. 448 p., P. 413 – 426;

12. Sutherland E. H. White Collar crime: formulating the concept and providing corporate crime baseline data // Corporate and governmental deviance: problems of organizational behavior in Contemporary society. Ed. By Ermann M. D., Lundman R. J. 6^th ed. Oxford university press. 2002. P. 336. P. 67 – 82.

ТЕМА 8. ПРИКЛАДНІ ДОСЛІДЖЕННЯ ДЕВІАНТНОЇ ПОВЕДІНКИ.

Кількісні та якісні методи соціологічного дослідження девіантної поведінки. Переваги та недоліки методу включеного спостереження. Компаративні дослідження у галузі соціології права та девіантної поведінки. Етичні питання дослідження девіантної поведінки та питання безпеки. Кодекс професійної етики українського соціолога та дослідження девіантної поведінки.

 

ЛІТЕРАТУРА:

1. Бандурка A.M., Адриан Бек, Голованова М.В., Кобзин Д.Д., Лазарева Т.Н., Поволоцкий А.В., Поволоцкая С.Г., Романько А.Ю., Рущенко И.П., Свеженцева Ю.А., Соболев В.А., Чистякова Ю.Б., Ярмыш А.Н. Взаимодействие милиции и населения: к итогам харьковского эксперимента. - X.: Нац. ун-т внутр. дел, 2003. - 288 с.;

2. Дюркгайм Е. Самогубство: Соціологічне дослідження / Пер. з фр. Л.Кононович. — К.: Основи, 1998. — 519с.;

3.Панина Н. К обсуждению проекта Кодекса профессиональной этики САУ // Социология: теория, методы, маркетинг.2001. № 3, с. 181 – 184;

4. Рущенко И. Количественное измерение динамики и структурных характеристик процесса распространения наркотиков (методология, методика и результаты исследований) // Молодёжь и наркотики (социология наркотизма) / Под ред. В. А. Соболева, И. П. Рущенко. — Харьков: Торсинг, 2000. — С. 17–83;

5. Рущенко И., Сердюк А. Социологический мониторинг употребления психоактивных веществ в молодёжной среде // Профилактика наркомании: организационные и методические аспекты. Итоговые материалы международного проекта / Сост. И. П. Рущенко. — Харьков: Финарт, 2002. — С. 93–101;

6. Стивенсон С. Короли и люмпены московских улиц - уличные дети как особое сообщество. Доступне на www.index.org.ru/journal/17/stiven.html 22.01.2007;

7. Стивенсон С. Уличные дети и теневые городские сообщества. Доступне на www.gumer.info/bibliotek_Buks/Sociolog/Article/_Stiven_Yldeti.php 23.01.2007;

8. Кодекс профессиональной этики // Социология: теория, методы, маркетинг.2001. № 3, с.184-200;

9. Черниш Н. Соціологія: Курс лекцій. – Львів, 1998; 2003.

 

 

5. КОНСПЕКТ ОСНОВНИХ ТЕМ КУРСУ

Тема 1.ВСТУП ДО СОЦІОЛОГІЇ ПРАВА ТА ДЕВІАНТНОЇ ПОВЕДІНКИ

Курс “Соціологія права та девіантної поведінки» покликаний формувати у студентів знання та навички, необхідні для системного розгляду соціального інституту права, явища та форм девіантної поведінки та конкретних соціальних механізмів її відтворення, а також для критичного аналізу інституційних відповідей на виклики соціальних девіацій. «Соціологія права та девіантної поведінки» є соціологічною дисципліною середнього рівня. Специфіка її предмету містить передумови для широкої міждисциплінарної інтеграції із такими дисциплінами, як криміналістика, теорія держави і права, психологія та соціальна-психологія, соціальна робота тощо. Власне соціологічний аспект соціальних феноменів права та девіантної поведінки полягає у тому, що у центрі дослідження знаходяться стійкі механізми формування, відтворення і трансформації соціальних орієнтацій, пов’язаних із розмежуванням нормального та ненормального у соціумі, та розгортання цих феноменів у соціальній реальності.

Складовою частиною курсу «Соціологія права та девіантної поведінки» є низка напрацювань загально-соціологічної теорії, які стосуються наступних проблем: історична еволюція форм права, взаємовідносини права та інших форм суспільного життя, соціальні передумови автономії правової сфери. У розробку цієї проблематики зробили внесок такі автори, як М. Вебер, Т. Парсонс, Н. Луман, П. Бурдьє. Звернемось до поглядів вказаних авторів, важливих у подальшому вивченні предмету курсу.

Концепція раціоналізації права М. Вебера. Поняття раціональності – одне з найважливіших у теорії М. Вебера. Цей термін використовується досить широко і може стосуватися різних сфер соціальної реальності. Тим чи іншим ступенем раціональності відзначаються економічна поведінка, структури державного управління, норми права. Раціональність конкретної сфери людської діяльності визначається також і тим, наскільки ця діяльність підкорена чітко сформульованим правилам. Крім того, під поняттям раціональності можуть мати на увазі логічність, несуперечливість, систематичність будь-яких знань. У цьому сенсі раціональність наявна у релігійних вченнях, наукових теоріях, правових документах.

Однією із основних тенденцій сучасного суспільства М. Вебер вважав поширення раціональних форм соціальної дії і соціальної організації, які досягли найвищого розвитку у країнах Заходу. Поряд з цим, науковець вказував на те, що у всіх культурах існують раціоналізації різноманітних сфер соціального життя. Соціології права присвячена окрема глава у праці «Господарство і суспільство». Автор аналізує історичні форми права, які утворюють певну послідовність, змінюючи один одного у процесі розвитку західних суспільств. Згідно з М. Вебером, як правотворчість так і правозастосування можуть бути раціональними або ж ірраціональними. Вони є ірраціональними в тому випадку, коли «використовуються засоби котрі не можуть контролюватися інтелектом… наприклад звернення до ворожбитів…». У ході раціоналізації права відбувається узагальнення і систематизація правового матеріалу. Узагальнення призводить до виведення низки загальних принципів, у відповідності з якими оцінюються конкретні факти. Систематизація означає «об’єднання всіх аналітично виведених правових положень таким чином, що вони утворюють логічно ясну, внутрішньо послідовну і таку що не має лакун, принаймні у теорії, систему правил». Поступово така систематизація стає справою юристів, які отримують спеціальну освіту. У працях М. Вебера раціоналізація розглядається як правова процедура і як підстава права. Згідно з М. Вебером, «примітивний» судовий процес в умовах традиційного політичного лідерства мав виключно формальний характер, а підстави для винесення судових рішень були цілковито ірраціональними. Не існувало будь-яких об’єктивних правових норм. Справа, як правило, вирішувалась завдяки зверненню до магічних сил. Але сама процедура такого звернення була вкрай формалізованою. Найдрібніше порушення встановлених ритуалів однією зі сторін судового процесу могло означати для неї програш.

Характер сучасної судової процедури визначається тим, що правова аргументація є раціональною, оскільки здійснюється абстрактним і логічним шляхом і «припускає використання лише тих засобів, котрі можуть контролюватися інтелектом». М. Вебер розмежовує формальну та матеріальну раціоналізацію. На відміну від формальної раціоналізації права поняття матеріальної раціоналізації стосується розвитку не самої правової процедури, а правових норм. Вебер вказує на те, що на «примітивній» стадії відсутнє поняття об’єктивної норми. Кожний судовий вирок є конкретним рішенням, яке не підлягає узагальненню. Традиційне право являє собою набір законодавчо оформлених привілеїв представників окремих соціальних груп. Подальша раціоналізація пов’язана із розвитком доктрини позитивного права, яка обґрунтовує автономію правового порядку стосовно релігії, моралі та інших сфер. У результаті раціоналізації право вважається «введеним», а не «даним» і тому таким, що припускає зміни. Сучасне М. Веберу раціоналізоване право, засноване на формальній, а не матеріальній раціональності, позитивне та автономне від релігії, моралі і політики, автор вважав одним із центральних факторів становлення капіталізму як оптимальної форми соціальної організації.