Уявлення про Землю в давнину. Найдавніші картографічні зображення Землі створено в Єгипті, та Вавилоні їм налічується 3 – 5 тис. років. А в Месопотамії у 7 столітті до нашої ери карти виготовляли на глиняних табличках. А перші географічні карти створили давньогрецькі вчені Ератосфен (3 ст. до н. е.) і Птоломей (2 ст. до н. е). На них суходіл займав більшу площу ніж океан. Попри недоліки на карті Птоломея вперше з*явилася градусна сітка з паралелей і меридіанів. Він запропонував методи визначення розташування точок на земній поверхні за цими ділянками. Створенням першого глобуса прославився німецький географ і мандрівник Мартін Бехайм (1459—1507).
Народи стародавніх цивілізацій уявляли Землю по-різному. Так, єгиптянивважали, шо небозвід підтримує богиня неба, а Сонце мандрує небозводом на кораблі. Жителі Вавилона зображували Землю у вигляді гори, на заході якої вони жили. їм здавалося, що Сонце виходить з моря, яке омиває гору, на сході та поринає знову на заході, що чашоподібний небозвід також опускається в море. Стародавні індійці зображували Землю у вигляді півсфери, що лежить на чотирьох слонах, яких тримає на своєму панцирі черепаха. Дехто уявляв Землю у вигляді плоского диска чи острова, оточеного водою. І це можна пояснити. Коли людина стоїть на рівному місці, то бачить тільки невелику частину земної поверхні, обмеженої горизонтом, і саме плоскою.
У стародавній Греції в 6-4 ст. до нашої ери вже мали правильне уявлення про форму Землі. Піфагор, Арістотель та інші вчені того часу вважали, що Земля має форму кулі (сфери). У Київській Русі сприймали вчення візантійця Козьми Індікоплова, який стверджував, що світ схожий на скриню. Уявлення про кулястіть Землі почало відроджуватись тільки наприкінці 15 століття.