Рельєф – це усі нерівності земної поверхні. Щоб зобразити його на плані чи карті, потрібно виміряти глибину або висоту окремих ділянок земної поверхні. Для цього використовують нівелір. Найпростіший з них – дерев*яна рейка заввишки один метр із виском. Нівеліром визначають, на скільки метрів вершина пагорба вища за підошву, тобто його відносну висоту. Цей процес називається – нівелюванням.
Відносна висота – перевищення однієї точки на земній поверхні над іншою. Виміри відносної висоти потрібні будівельникам, туристам, військовим тощо.
На плані й карті позначають не відносну, а абсолютну висоту - перевищення точки на земній поверхні відносно рівня моря, що приймається за нуль метрів. Проте рівень різних морів неоднаковий. В Україні та деяких інших країнах (Росія, Білорусь, Молдова та ін.) за умовний нуль прийнято середній рівень Балтійського моря. Щоб визначити абсолютну висоту, на спеціальних стовпах або стінках окремих споруд закріпляють знаки-репери, на яких зазначена висота даного місця над рівнем Балтійського моря. Наприклад абсолютна висота Києва становить близько 180 м.
Зображення рельєфу на плані й карті.
На плані місцевості й географічній карті рельєф зображують за допомогою особливих ліній - горизонталей, а також кольором, позамасштабними умовними знаками.
Горизонталі – лінії, що сполучають на плані й карті точки з однаковою абсолютною висотою.
За розташування горизонталей можна визначити крутизну схилу. Чим ближче одна до одної розміщені горизонталі тим крутіший схил, чим далі – тим схил пологіший. На плані й карті місцевості, щоб розрізнити схил або западину, проводять бергштрихи – короткі лінії на горизонталях, які показують вільним кінцем напрямок схилу.
На фізичній карті задля наочності зображення рельєфу проміжки між горизонталями зафарбовують певним кольором — відповідно до кольорової шкали висот і глибин.