Гори й рівнини суходолу, розрізняють за висотою над рівнем моря, походженням, віком та зовнішнім виглядом.
Гори бувають:
· Низькі (з абсолютною висотою до 1 000 м. Наприклад Кримські гори);
· Середні(від 1 000 до 2 000 м. Наприклад Карпати, Скандинавські гори);
· Високі(вище 2 000 м. Наприклад Гімалаї, Памір, Анди).
На карті позначають відповідно: світло-коричневим, коричневим та темно-коричневими кольорами.
Рівнини поділяють на:
- Низовини – абсолютна висота не перевищує 200 м над рівнем Світового океану (наприклад Амазонська, Причорноморська);
- Височини – від 200 до 500 м (Придніпровська, Волинська, Подільська);
- Плоскогір’я - понад 500 м (Середньосибірське, Аравійське).
На карті рівнини позначають відповідно зеленим, жовтим, коричневими кольорами. Якщо рівнина лежить нижче від рівня моря, то вона зафарбована на карті в темно-зелений колір (наприклад, Прикаспійська низовина).
За віком гори бувають молоді й старі. Умовно молодими називають гори, процес утворення яких не завершений. Їхній вік, як правило не перевищує 60 млн. років. Гори, що утворилися до цього часу вважаються старими. Їхній вік може сягати 600 млн. років. В основному молоді гори високі. Наприклад, Памір, Гімалаї, Альпи. Утім немає правила без вийнятку в Україні і Кримські гори, і Карпати – невисоку, але молоді гори.
За походженням розрізняють складчасті, вулканічні і складчасто-брилові гори.
Рівнини за походженням і віком поділяють на первинні та вторинні. Внаслідок вікових вертикальних рухів літосфери окремі прибережні ділянки морів та океанів піднімались, утворюючи великі низовини (Причорноморська, Західносибірська). Так низовини називають первинними.
Деякі рівнини утворилися на місці колишніх гір, які зруйнувалися за сотні мільйонів років, наприклад Східноєвропейська. Інші сформувалися річковими наносами (Амазонська, Месопотамська, Індо-Гангська). Їх називають вторинними.
Вік рівнин різний: від 1 – 2 млрд. років (Східноєвропейська) – до кількох десятків тисяч (Причорноморська). За зовнішнім виглядом розрізняють рівнини плоскі, з рівною поверхнею (Причорноморська, Західносибірська), і горбисті, на яких горби чергуються з улоговинами, ярами. Такі дрібні форми рельєфу властиві рівнинам України.
У горах виділяють окремі вершини, гірські хребти, що складаються з послідовно розташованих гір, а також гірські долини – зниження між хребтами. Вузькі й глибокі гірські долини називають гірськими ущелинами.
Гори зі шпилястими вершинами високі, за віком – молоді, зазвичай з вузькими гірськими ущелинами. До таких гір належать Кавказ, Анди, Памір, Гімалаї з найвищою вершиною світу Еверест (Джомолунгма) – 8 850 м.
Гори з округлими вершинами складаються з м*яких гірських порід, тому мають згладжені обриси схожі на хвилі. Гірські долини не глибокі, в основному з пологими схилами. За висотою такі гори бувають середні та низькі. Наприклад, Українські Карпати, з найвищою вершиною яких є Говерла (2 061 м), - середньо високі. Трапляються гори з плоскими вершинами, уривистими або східчастими схилами. В Україні до таких гір належать Кримські.