Світовий океан – унікальний витвір природи, джерело різноманітних ресурсів. Він становить основну частину гідросфери, покриваючи 71% поверхні нашої планети.
Світовий океан умовно поділяють на чотири океани, розмежовані материками. У південних широтах їх межами прийнято вважати лінії меридіанів від крайніх точок материків.
Тихий океан – найбільший, його площа становить ⅓ загальної поверхні земної кулі або майже половину площі Світового океану. У ньому відкрито найглибшу западину світу – Маріанський жолоб (11 022 м), відкрила Маріанський жолоб у 1875 році британська експедиція на судні «Челленджер». Рекордні дані про глибину отримано англійським судном «Челленджер» 1951 року.
Атлантичний океан – другий за розмірами, становить ¼ площі Світового океану. Зі сходу він омиває береги Північної та Південної Америки, із заходу – береги Європи та Африки.
Індійський океан – третій за розміром, становить ⅕ частину Світового океану. На його площині можна розмістити пів-Євразії.
Північний Льодовитий океан – найменший за площею (1/20 площі Світового океану) і глибиною.
Моря, затоки й протоки.
Море – це частина океану, яка більш-менш відокремлена від нього ділянками суходолу, групами островів або підвищенням дна. Море відрізняється від океану, до якого воно входить, температурою та солоністю води, системою течій, іншими ознаками.
Розрізняють моря внутрішні та окраїнні. Внутрішні – це ті, що глибоко вдаються в суходіл і сполучаються з океаном протоками. Наприклад, Середземне, Чорне, Азовське.
Окраїнні моря трохи вдаються в суходіл і відокремленні від океану островами, півостровами і нерівностями дна. Наприклад Берингове, Бринцове.
Затока – частина моря, океану (інколи річки, озера), що глибоко вдається в суходіл. Наприклад, біля берегів України – Одеська затока, у західній частині Європи – Біскайська, на півдні Євразії – Бенгальська, біля узбережжя Америки – Мексиканська.
Протока – порівняно вузька смуга води, що розділяє ділянки суходолу і сполучає суміжні водні басейни або їх частини. Наприклад, Берингова протока розділяє Євразію та Північну Америку і сполучає два океани - Тихий та Атлантичний. Керченська протока відокремлює Керченський півострів від Таманського і сполучає Чорне та Азовське моря, протока Босфор розмежовує Європу та Азію.
На безмежних просторах Світового океану, крім материків, є безліч островів.
Материк – величезна ділянка суходолу, що з усіх боків або майже усіх боків оточена морями або океанами.
Острови – порівняно невеликі ділянки суходолу, з усіх боків оточені водою. Якщо острови розташовані недалеко один від одного, то таку групу називають архіпелагом. Найбільший острів – Гренландія; за площею він у 3,5 рази більший за територію України. За походженням острови поділяють на материкові, вулканічні й коралові.
Материкові – це частина материка, що відокремилася внаслідок руху земної кори. Розташовані переважно на материковому шельфі. Наприклад, острів Мадагаскар.
Вулканічні - утворилися під час виверження вулканів на дні морів та океанів. Вони невеликі за площею, розміщуються групами, у рельєфі виокремлюються підвищені конуси вулканів. До них належать Гавайські, Курильські та інші острови.
Коралові острови складені вапняковими скелетами коралових поліпів – дрібних тварин, які живуть у тропічних водах. Такі острови утворюються на мілководді (до 50 м) між 30* пн.ш. і 30* пд.ш., тобто в теплих водах де можуть розвиватися поліпи. Найбільша коралова споруда в світі - Великий Бар*єрний риф біля східних берегів Австралії. Кораловий острів, що має форму суцільного або розірваного кільця, називають атолом.
Півострів– ділянка суходолу, сполучена з материком і оточена з трьох боків водою. Найбільшим півостровом у світі є Аравійський. Його площа майже в 5 разів більша за територію України. Найбільший півострів України – Кримський.
Властивості вод Світового океану.
Промі́ле— одна тисячна, на відмінну від відсотка, частка якої-небудь величини. В проміле визначають солоність води, нахил річки, вміст алкоголю в крові, похил рейкових шляхів у підземних виробках (за правилами безпеки від 3 до 5‰) тощо. Зазвичай позначається символом «‰». 1‰ = 0,1%
Вода Світового океану солона. Це пояснюється тим, що за мільйони й мільйони років річки земної кулі виносили із суходолу в Світовий океан величезні маси розчинених у них речовин, у тому числі й солей. У результаті кругообігу води в природі вода з океану випаровувалася, а розчинені в ній речовини осаджувалися й нагромаджувалися. Вода в океані ставала дедалі солонішою.
Кількість речовин у грамах, розчинених у 1 л води, називають її солоністю; одиниця вимірювання солоності води – проміле (‰). Якщо солоність води менш ніж 1%, то таку воду називають прісною. Переважно це води суходолу. Солоність води у морях і океанів становить у середньому 35‰ (35 г солі на 1 л води). Солоність води в різних частинах Світового океану неоднакова. Біля берегів, де в океан впадають річки або стікають талі води льодовиків і снігів, солоність менша (32‰). Наприклад, Азовське море (12-14‰), що омиває береги України. А найсолонішим є Червоне море (42‰), яке омиває береги Африки та Азії.
Температура води в світовому океані змінюється від екватора до полюсів і від поверхні в глибину. Найвища вона у всіх верхніх шарах біля екватора (приблизно +28*С). З просуванням на північ і на південь від екватора температура поступово падає. Найнижча спостерігається біля полюсів – близько -2*С. Більша частина поверхні вкрита кригою та льодом.
Трапляються ділянки поверхні, де температура більша або нижча за навколишні води. Це пов*язані з течіями в Світовому океані.
Температура поверхневого шару води в океані змінюється протягом доби і відповідно до пори року.
Неоднакова температура у верхніх шарах води біля узбереж і в центральних частинах океанів. Улітку, нагріваючись великі ділянки суходолу віддають частину тепла прибережним водам. Узимку материки й великі острови охолоджуються, водночас охолоджують і воду. Отже, у центральних частинах океанів температура поверхневого шару води влітку нижча, а взимку вища, ніж біля узбереж.
Температура різко знижується тільки до глибини 700 м. Далі зміни відбуваються повільніше – у середньому на 2*С через кожний 1 км. На глибині понад 4 000 м температура залишається сталою – 0*С. Та цього не можна сказати про природний шар. У 1960 р. було зроблено цікаве відкриття. Батискаф «Трієст» дістався дна Маріанського жолоба. Температура води виявилася +2*С. Нагрівання природного шару пояснюється тим, що речовина мантії, нагріваючи земну кору, яка тут значно тонша, ніж на суходолі, передає своє тепло водам океану.
Рух води в океані.
Розрізняють кілька видів руху вод в морях та океанах:
· Вітрові хвилі (у більшості випадків висота вітрових океанічних хвиль досягає 4-5 м. При утворення хвилі маса води горизонтально не рухається, змінюється лише вертикальний рівень водної поверхні. В одних місцях пориви вітру ніби вдавлюють її, утворюючи улоговину хвилі, в інших – поверхня здіймається, у вигляді гребеня. З посиленням вітру на гребенях з*являється піна білого кольору – баранчики. Висота хвилі збільшується, а сильний вітер ніби загинає верхівки її гребенів. На межі суходолу і моря, вітрові хвилі в одних місцях руйнують гірські породи, а в інших відкладають їх, утворюючи піщані і галькові пляжі);
· Цунамі - (від яп. — велика хвиля, що заливає бухту) — хвилі, довжиною більше 500 м, які утворюються в морі чи в океані зазвичай внаслідок землетрусів (або падіння астероїду тощо) й охоплюють усю товщу води. На глибокій воді цунамі поширюється зі швидкістю кількасот кілометрів на годину й зазнає незначних втрат енергії. Головна відмінність цунамі від інших видів хвиль на воді полягає в тому, що рухається вся товща води, а не лише приповерховий шар. У морі, на великій глибині цунамі не становлять загрози для судноплавства, їх можна навіть не помітити. Однак біля берега, коли глибина поступово зменшується, цунамі уповільнюється, а висота хвилі зростає, вона перетворюється на рухому стіну води. Причиною більшості цунамі є підводний землетрус, під час якого відбувається зсув (підйом чи опускання) ділянки морського дна. Зазвичай виникає від трьох до п'яти хвиль, друга або третя найсильніші. Саме таке цунамі виникло під час землетрусу в Індонезії 2004. Крім того, причиною цунамі може бути зсув (обвал) великої кількості ґрунту, гірських порід безпосередньо в океан. Найвідомішим прикладом такого цунамі є гігантська хвиля у затоці Літуя (Аляска, США), що виникла 9 липня 1958 року. Вулканічні виверження створюють близько 5% всіх цунамі. Різкі зміни повітряного тиску або швидкі пересування аномалій атмосферного тиску можуть викликати метеоцунамі. Цунамі можуть виникнути також від потужних підводних або надводних вибухів, але вони здебільшого мають локальний характер. Щоб викликати справжнє океанське цунамі потужності наявної ядерної або термоядерної зброї не достатньо падіння досить значного метеориту (астероїду або комети) також може призвести до цунамі.
· Припливи та відпливи – це періодичні коливання рівня води в морях і океанах, що виникають у наслідок притягання водної оболонки Землі Місяцем і меншою мірою Сонцем(у відкритому морі майже не відчуваються – 90 см. В Азовському та Чорному морях 2-3 см. Найвищі рівні бувають у вузьких затоках відкритого моря чи океану) ;
· Течії (найпотужніша в світі тепла течія Гольфстрім )
Океанічні течії – горизонтальні переміщення величезних водних мас у певному напрямку на великі відстані.
Найчастіше океанічні течії виникають під дією постійних вітрів. Такі течії називають вітровими. До екватора від 30-х широт дмуть постійні вітри пасати, що формуються в при екваторіальній зоні всіх океанів. Відповідно течії дістали назву пасатних. Рухаючись зі сходу на захід, пасатні течії натрапляючи на береги материків відхиляються на північ і південь. При цьому утворюються нові течії, які називають стоковими.
У помірних широтах ці течії під впливом постійних західних вітрів і сили обертання Землі відхиляються на схід і прямують до західних берегів материків. Потім вони знову повертаються до 30-х широт як стокові течії.
Так на північ і на південь від екватора у смугах 50* пн.ш. і 50* пд.ш. виникають два кругообіги океанічної води. У північній півкулі течії рухаються за годинниковою стрілкою, у Південній – проти.
У південній півкулі уздовж узбереж Антарктиди, під впливом постійних вітрів помірних широт і сили обертання Землі утворюється потужна течія Західних вітрів.
Розрізняють теплі і холодні течії. Якщо температура води течії вища за температуру навколишніх океанічних вод, то її вважають теплою, якщо нижча – холодною.
На картах теплі течії позначають – червоними стрілками, а холодні – синіми.
Течії в океані істотно впливають на клімат і погоду прибережних частин материків. Холодні знижують температуру і кількість попаді, а теплі – навпаки підвищують.
Багатства вод світового океану та людина.
Усі організми, які людина використовує для власних потреб, називають біологічними ресурсами.
Залежно від умов існування у Світовому океані виділяють три групи живих організмів:
· Планктон – організми поверхневого шару води, які пасивно переносяться хвилями і течіями. Це мікроскопічні водорості, бактерії, дрібні рачки, ікра риб і личинки різних тварин, а також медузи.
· Нектон – організми, які живуть у товщі води й активно пересуваються: риби, кальмари, восьминоги, дельфіни, кити, тюлені, черепахи.
· Бентос – організми, які живуть на дні моря. Вони ведуть або природний спосіб життя (морські водорості, коралові поліпи, губки), або зариваються в ґрунт (морські черви, молюски), чи повзають по дну (морські зірки, краби), вільно плавають біля дна ( камбала, скат).
Мінеральні ресурси Світового океану.
На дні й під дном океану виявлено величезні запаси мінеральних ресурсі (корисних копалин). Нині на шельфі океану добувають нафту, газ, кам*яне вугілля, бурштин, залізні руди, алмази, золото тощо. Почалося освоєння ложа океану. Тут виявлено великі запаси залізо марганцевих конкрецій, що значно перевищують запаси на суходолі. Сама океанічна вода – це «рідка руда»: 3,5% її становлять тверді мінеральні речовини.
Енергетичні ресурси світового океану.
Енергія припливів і відпливів використовується людиною для одержання електроенергії. У багатьох країн світу (Франція, США, Росія, Японія) працюють припливні електростанції (ПЕС). Енергія хвиль, течій використовується ще недостатньо.
Океан і людина.
Упродовж століть людина використовує багатства океану. Водночас знищуються окремі види тварин, стає менше риби, океан забруднюється відходами виробництва. Нагальною стає охорона океану та його ресурсів. Також для запобігання знищення всього укладаються міжнародні годи, які контролюють вилов риб, та полювання на китів тощо.