Озера, як і люди, народжуються, старіють, умирають. Але «життєвий шлях» озер незрівнянно довший від людського. Він вимірюється тисячами років. У молодому озері вода чиста й прозора. Спливає час. На дні відкладаються мул, пісок, рештки рослин. Озеро міліє. Водяна рослинність змінюється надводною, вологолюбною, що вкриває всю його поверхню. Озеро стає болотом. Болота виникають і за інших умов - унаслідок заболочування суходолу.
Болото — це надмірно зволожена ділянка суходолу із шаром торфу не менш як З0 см.
При меншій товщині шару торфу території називають заболоченими землями. Болото містить лише 5—10% сухої речовини, решта — вода. За режимом живлення й характером рослинності болота поділяють на низинні, верхові та перехідні.
Низинніутворюються в долинах річок, на берегах озер, живляться підземними водами. Серед рослин переважають осока, очерет, хвощі, плавуни та інші вологолюбні рослини, з дерев — вільха. В Україні низинні болота найпоширеніші в Поліссі.
Верхові болота утворюються на вододілах річок, живляться атмосферними опадами. Рослинність бідна, переважно — різні види мохів. Верхові болота здебільшого формуються в районах, де перезволожується поверхня,— у тайзі, тундрі.
Перехідні болота за режимом живлення й характером рослинності посідають проміжне положення.
Значні площі боліт осушувалися. Це призводило до обміління річок, уповільнення росту дерев, загибелі птахів і звірів, зникнення цінних ягід, зниження рівня води в криницях. Болота відіграють роль губки, що нагромаджує воду в разі її надлишку і віддає під час посухи. Вони є фільтрами, які очищають воду річок і струмків. Задля збереження окремих боліт і цілих болотних масивів, їх рослинності і тваринного світу, запасів води і торфових відкладів у природному стані здійснюються природоохоронні заходи. Наприклад, в Україні болота охороняються в заповідниках і заказниках.
Заплава — частина річкової долини, що лежить вище меженевого рівня води в річці і періодично затоплюється під час повені.
Межень — період (не менше 10 днів) внутрішньорічного циклу, протягом якого в річці спостерігаються найменші рівні й витрати води.
По́вінь (водопі́лля) — це фаза водного режиму річки, яка щороку повторюється в даних кліматичних умовах в один і той самий сезон року, характеризується найбільшою водністю, високим і тривалим підйомом та спадом рівнів води.
Паводок — значне підвищення водності річки в межах річного циклу, що виникає нерегулярно; утворюється під час сильних дощів чи під час відлиги. На відміну від повені паводки виникають нерегулярно.