Поширення життя на Землі тісно пов'язане з природними умовами. Від екватора до полюсів кількість видів організмів зменшується. Це залежить від клімату.
У приекваторіальній зоні суходолу, з високими температурами й великою кількістю опадів упродовж року розвивається розкішна рослинність. Верхівки дерев змикаються, утворюючи непроникне для сонячних променів зелене шатро. Окремі дерева заввишки 60 — 80 м (уяви, це 20 — 30-поверховий будинок!). Вони оповиті ліанами, на стовбурах і гіллях дерев оселяються інші рослини, які засвоюють вологу з повітря. Рослинність така густа, що ліси майже непрохідні. Більшість тварин і птахів маскуються серед квіток і листя цього вічнозеленого лісу, типовими представниками якого є мавпи.
На північ і південь від екватора, у зоні тропіків, де температури високі, а опадів менше, клімат здебільшого посушливий. Рослинність бідна, тварин мало. Деякі з них зариваються в пісок або живуть у норах (змії, ящірки, дрібні ссавці). Решта може тривалий час не пити воду (верблюди) або пробігати великі відстані в її пошуках (антилопи). У помірних широтах, де температури змінюються за порами року, а опадів випадає достатньо, ростуть листопадні ліси. Така рослинність поширена і в Україні. Біля полюсів в умовах низьких температур рослин майже немає. У товщі снігу й льоду є тільки бактерії та деякі одноклітинні водорості. Серед тварин найпоширенішими є білі ведмеді (Арктика) і пінгвіни (Антарктида), яких налічується кілька видів. Отже, склад біосфери змінюється від екватора до полюсів. Найбагатші рослинність і тваринний світ — в екваторіальних і помірних широтах.
Наш співвітчизник академік В. І. Вернадський — основоположник учення про біосферу — писав: «Наземній поверхні не має сили більш постійно діючої, а тому й більш могутньої за кінцевими наслідками, ніж живі організми, взяті в цілому». Наслідки діяльності живих організмів позначилися на всіх оболонках Землі.