Для географічної оболонки властиві загальні закономірності її розвитку: цілісність, ритмічність і зональність. Цілісність географічної оболонки полягає у взаємозв'язку її складових: рельєфу, атмосферного повітря, вод, грунтів, органічного світу. Зміна будь-якої з них спричиняє зміну всіх інших, і це відбувається постійно. З розвитком суспільства небезпечним стає втручання людини в природні процеси та явища. Так, під час видобутку корисних копалин відкритим способом на значних територіях змінюється рельєф, знищуються грунти, зникають рослинний покрив і тваринний світ, коливається рівень підземних вод.
Ритмічність — це періодичність і повторюваність природних процесів та явищ у часі. Обертання Землі навколо своєї осі спричиняє добові зміни температури, вологості повітря, тиску, життєдіяльності організмів. Обертання Землі навколо Сонця зумовлює річні (сезонні) ритми природних процесів. Особливо це помітно в помірних широтах. Деякі ритми тривають упродовж десятків, сотень, тисяч або й мільйонів років. їх називають багаторічними ритмами. Наприклад, льодовикові періоди чергуються з міжльодовиковими.
Через нерівномірне надходження сонячної енергії на земну поверхню на різних широтах (від екватора до полюсів) змінюються такі важливі компоненти природи, як кліматичні умови, грунти, рослинність і тваринний світ. Це свідчить про те. що географічна оболонка має зональні відмінності. Так. у районі екватора, де земна поверхня одержує велику кількість тепла й вологи, надзвичайно багатий рослинний і тваринний світ. У помірних широтах, де спостерігаються різкі сезонні коливання температур, оселяються організми, які пристосовані до таких кліматичних контрастів. Полярні області з огляду на суворі кліматичні умови вирізняються бідністю органічного життя.
ПРИРОДНІ КОМПЛЕКСИ
Слово «комплекс» у перекладі з латинської означає «зв'язок», «поєднання». Природний комплекс — поєднання складових (компонентів) природи: гірських порід, повітря, води, грунтів, організмів на певній території. Кожний природний комплекс має свої межі, характеризується цілісністю та вирізняється зовнішніми ознаками.
Усі компоненти природи в природному комплексі тісно взаємопов'язані і перебувають у постійній рівновазі. Зміна одного з них призводить до зміни усього природного комплексу. Уяви, що різко зменшилася кількість води в річці або озері. Нестача води впливатиме на рослинність й тваринний світ, грунт, склад повітря і клімат. З часом на цій території утвориться новий природний комплекс. Нині людина активно впливає на окремі компоненти природи.
Найбільшим природним комплексом, який охоплює всю планету, є географічна оболонка. Вона суцільна, але не однорідна. Різний кут падіння сонячних променів на поверхню Землі, різноманітність рельєфу, флори і фауни, співвідношення води й суходолу визначають поділ географічної оболонки на природні комплекси нижчого порядку.
Природні комплекси Землі поділяють на дві основні групи:
· зональні — це ті, що закономірно змінюються від екватора до полюсів;
· азональні — ті, що утворилися в результаті відмінностей у будові земної кори та рельєфу.
Найбільшими азональними природними комплексами в межах географічної оболонки є материки та океани. їх утворення зумовлене будовою земної кори. На материках і в океанах виокремлюють менші природні комплекси — рівнинні та гірські природні країни. Найбільшими зональними природними комплексами є географічні пояси. Вони майже суміщаються з кліматичними поясами і мають такі самі назви. У межах географічних поясів на суходолі виділяють природні зони — великі природні комплекси, що мають спільні кліматичні умови, ґрунти, рослинність і тваринний світ. Формування природних зон насамперед зумовлене типом клімату. Прикладами більш дрібних природних комплексів можуть бути яр, озеро, річкова долина, ліс, болото, лука тощо.
Нині не тільки дрібні природні комплексний природні зони дуже змінені внаслідок діяльності людини. Водночас і видова різноманітність живого світу значною мірою скоротилася. Тому на Землі набувають поширення комплекси, створені людиною.