Перший Міжнародний географічний конгрес відбувся в 1871 р. в м. Антверпені (Бельгія), він об’єднав учених-географів світу. З 1922 р. діє Міжнародний географічний союз (М ГС), який входить до Міжнародної ради наукових союзів. Завдання МГС - розробка і втілення в життя науково обґрунтованих програм, контроль за станом навколишнього середовища тощо. Для цього вчені-географи світу збираються разом через кожні 4 роки. Активну участь у цих зібраннях бере і наша держава. Проблемами географії в Україні займаються такі наукові установи, як Інститут географії НАН України, Центр антарктичних досліджень; географічні факультети університетів, науково-громадська організація — Географічне товариство України (ГТУ), яке має обласні відділення. Членами ГТУ можуть бути й осередки товариства в школах. Разом із членами Українського товариства охорони природи вони вивчають природу рідного краю, контролюють стан територій, поширюють екологічні знання серед населення.
Сучасні географічні дослідження.
Географічні дослідження тривають і в наш час. Основними об’єктами є полярні області Землі - Арктика й Антарктика, а також Світовий океан. З-поміж важливих проблем — охорона навколишнього середовища.
ОСВОЄННЯ АРКТИКИ. Арктикою - називають північну приполярну область нашої планети. Тривалий час помилково вважалося, що біля полюса океанічні води вільні від криги, а тому крізь них можна прокласти шлях з Європи до Китаю та Індії. Завзятими мандрівниками було зроблено чимало спроб досягти заповітної точки, використовуючи різні засоби пересування: морські судна, повітряні кулі, собачі запряги. Проте здебільшого вони закінчувалися трагічно.
Нарешті 6 квітня 1909 р. Північного полюса вдалося досягти колишньому офіцеру військово-морського флоту США Роберту Пірі. Попередньо він здійснив п’ять невдалих спроб. Санний загін з його супутниками дістався заповітної мети і пробув на полюсі 30 годин.
Уперше в історії мореплавства Північного полюса досяг російський криголам «Арктика» у 1977 р., там він перебував чотири години.
Освоєння Арктики уможливило прокладання Північного морського шляху, який з’єднав європейські й далекосхідні морські порти Росії. Уперше він був пройдений кораблем «Вега» у другій половині XIX ст. шведською експедицією Нільса Норденшельда, щоправда, із зимівлею. Впродовж навігації 1932 р. цей шлях здолали на судні «Сибіряков» радянські мореплавці на чолі з Отто Шмідтом.
Саме в 30-х роках XX ст. розпочалося вивчення Арктики з полярних обсерваторій, які працювали на дрейфуючих крижинах. Першу з них — «Північний полюс-1» — організовано в 1937 р. Повітряну експедицію з організації обсерваторії очолював Отто Шмідт, а роботу самої станції на крижині — Іван Папанін.