ПРАКТИКУМ З ПЕДАГОГІКИ

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ЖИТОМИРСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені ІВАНА ФРАНКА

 

ПРАКТИКУМ З ПЕДАГОГІКИ

 

 

Рекомендовано Міністерством освіти і науки України як навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів

 

(за загальною редакцією

професора О.А.Дубасенюк,

професора А.В.Іванченка)

 

Житомир 2002

Рекомендовано Міністерством освіти і науки України як навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів (Лист Міністерства освіти і науки України № 14/18.2 – 1897 від 14.10.2002 року)

ISBN

Вступ

У розробці теоретичних і практичних проблем, на розв’язання яких орієнтує Державна національна програма відродження освіти “Україна ХХІ століття: стратегія освіти”, одне з провідних місць належить циклу педагогічних дисциплін, зокрема курсу “Педагогіка”, що має вирішальне значення у професійній підготовці майбутнього вчителя.

Проте традиційний процес викладання вказаного курсу, найважливішого серед людинознавчих дисциплін, який на жаль, у багатьох підручниках являє собою виклад загальновідомих положень, прописних істин, не вирішує сучасних проблем оновлення педагогічної освіти. Навчальні посібники з педагогіки наповнені декларативними гаслами, загальновідомими фразами, не підкріпленими достатньою науковою аргументацією. До недавнього часу зміст педагогічних дисциплін був пронизаний ідеологічними настановами, огульною критикою буржуазних теорій виховання та навчання. Майбутньому вчителеві навіювалися певні установки, які він мав наслідувати. Усе це значно обмежувало творчий пошук, світоглядну позицію студента, якого націлювали мислити окресленим колом питань і проблем. Разом з тим відчувалася недостатня пов’язаність педагогічних дисциплін із нагальними потребами різноманітних освітніх установ. Майже не приділялося уваги вивченню національних особливостей систем виховання та навчання, що ґрунтувалися на народних традиціях, народній педагогічній спадщині.

Така ситуація призвела до думки про необхідність наукового пошуку в сфері оновлення й удосконалення змісту курсу “Педагогіка”. Результатом цього пошуку став даний посібник-практикум у трьох частинах, який охоплює основні розділи педагогіки: “Загальні основи педагогіки”, “Дидактику”, “Теорію та методику виховання”. Посібник створений на основі системного підходу до аналізу педагогічних явищ. Він являє собою спробу сформулювати вимоги, які ставить вища школа до педагога-фахівця, дослідити деякі закономірності керування педагогічними процесами.

З позицій загальної теорії систем посібник включає такі структурні елементи: предмет, цілі викладання курсу “Педагогіка”; суб’єкти педагогічного процесу (вчителі, вихователі, учні); зміст (навчально-виховна інформація) та засоби педагогічної комунікації (форми, методи, прийоми).

Функціональні елементи педагогічної системи – це базові зв’язки між вихідним станом структурних елементів і їх кінцевим результатом або зв’язки між педагогічними системами “педвуз – школа”. Основними функціональними елементами є педагогічні вміння.

Тому основні структурні компоненти знайшли своє відображення в структурі педагогічних знань майбутнього вчителя, а функціональні – в структурі його вмінь.

Особливістю даного посібника є його побудова, концентрація уваги на засобах педагогічної взаємодії основних суб’єктів педагогічного процесу. Адже посилення практичної та технологічної підготовки майбутнього вчителя на сьогодні є досить актуальною проблемою. Сутність сучасної технології навчання полягає у визначенні найбільш раціональних способів досягнення поставлених навчальних цілей. Тобто педагогічні технології у підготовці вчителя-вихователя розглядаються як системний метод організації навчального процесу, спрямований на його оптимальну побудову та реалізацію педагогічного процесу, що ґрунтується на особистісно-діяльнісному підході, який сприяє інтенсифікації процесу навчання.

Разом з тим автори посібника достатньою мірою усвідомлюють значення теоретичних ідей, законів, закономірностей, які становлять базу для практичного досвіду. Тому кожний розділ посібника складається з теоретичного та практичного блоків.

Практикум реалізує й таке важливе положення: модель підготовки вчителя-вихователя відображує діяльнісну модель педагога, що включає предметно-професійний та соціальний контексти майбутньої професії. Перехід від навчальної діяльності до професійної відбувається з допомогою діяльнісного модуля – інтегрованої якості педагога-вихователя. Діяльнісний модуль вміщує такі угруповання: методологічний, теоретичний, практичний і соціальний.

Технологічний підхід до процесу побудови курсу “Педагогіка” дозволяє дослідити всі його аспекти, починаючи від постановки цілей, проектування, організації навчального процесу до перевірки ефективності створеної дидактичної системи. Виходячи з основних теоретичних положень у посібнику дається загальна логіка вивчення курсу:

q проектування цілей навчання відповідно до вже розробленої моделі підготовки вчителя;

q переведення цілей на мову практичних завдань у вигляді діяльнісного модуля, який має забезпечувати перехід від навчальних завдань до професійної діяльності;

q реалізація моделі підготовки вчителя-вихователя в процесі викладання педагогічних дисциплін;

q корекція процесу засвоєння знань, умінь студентів;

q контроль, оцінка (поточна, підсумкова) знань, умінь студентів.

Дана логіка реалізується у кожній темі курсу “Педагогіка” через зовнішню (тема, мета, обладнання, ключові поняття, план, завдання студентам, рекомендована література, теоретичний і практичний блоки, прогнозовані педагогічні вміння) та внутрішню структуру, що відображає основні положення та принципи технологічної побудови процесу викладання курсу.

Орієнтація на науковий підхід до розв’язання практичних проблем педагогіки – це єдиний шлях підготовки вчителів-фахівців, спроможних професійно вирішувати суперечливі питання виховання та освіти молоді. У зв’язку з цим практикум висвітлює ґрунтовні теоретичні положення, що містять загально- та конкретно-методологічні і власне теоретичні модулі.

Загально-методологічний модуль передбачає орієнтацію студентів на оволодіння ними провідними концептуальними теоріями, законами та закономірностями з позицій розуміння загальнофілософського плану людської діяльності, усвідомлення студентами основних властивостей загального феномену педагогічної діяльності, зокрема цілеспрямованості, предметності, перетворювального характеру, детермінованості соціальними умовами.

Філософська методологія дає змогу майбутнім учителям через осмислення її функцій (інтегративну, критико-конструктивну, світоглядну) визначити загальну стратегію принципів пізнання особливостей професійно-педагогічної діяльності. Даний стратегічний підхід допоможе студентам всебічно проаналізувати й дослідити діяльність учителя, виробити прогностичні вміння, зокрема навчити проектувати цілі діяльності, розробляти програми їх досягнення, будувати образ власної професійної діяльності, оволодівати засобами педагогічної взаємодії з суб’єктами педагогічного процесу.

Конкретно-методологічний модуль потребує звернення до психолого-педагогічних теорій діяльності, професіографічних концепцій діяльності, що розробляються на основі системного підходу. Дана системна властивість спрямована на вироблення у майбутніх учителів здатності аналізувати реальний педагогічний процес на дослідницькій основі, розвивати вміння спостерігати, класифікувати, експериментувати, висувати гіпотези та засоби їх перевірки, обґрунтування, тобто залучати студентів до наукового пошуку. Ці властивості мають дуже важливе значення для майбутніх фахівців, оскільки вчительська професія – одна з найскладніших творчих професій. Саме тому справжній учитель має бути дослідником і пошукачем.

Власне теоретичний модуль як інтегративна властивість передбачає оволодіння інваріантними суспільними законами людинознавства, системним змістом педагогічних і суміжних з ними наук. Педагогіка є багатогранним, різностороннім об’єктом вивчення, оскільки взаємопов’язана із самими різними галузями суспільствознавства й людинознавства – філософією, історією, загальною, віковою та педагогічною психологією, історією педагогіки, соціологією, етнографією, етнопедагогікою й іншими науками. Таке становище пояснюється тим, що вчитель як основний суб’єкт педагогічного процесу здійснює постійний зв’язок між поколіннями, бо саме він своєю особистістю та діяльністю завжди впливає на хід історичного процесу, розвиток суспільства.

Теоретичний модуль націлює студентів на усвідомлення ними перспективних тенденцій розвитку педагогічної науки, що ґрунтується на кращих світових і національних педагогічних здобутках минулого та новітніх педагогічних ідеях сучасних науковців. Даний підхід допомагає студентові краще оволодіти цілями, змістом, засобами, формами, методами та прийомами педагогічного процесу.

Теоретичний блок з кожної теми завершується опорною схемою, яка дає змогу студентам краще осмислити провідні напрями розділу, його ключові поняття.

Практичний блок, оснований на теоретичних положеннях, передбачає розробку технології формування у студентів комплексних загальнопедагогічних умінь з навчально-виховної роботи з учнями. Уміння найчастіше тлумачаться як знання в дії. Проте процес переходу знань в уміння досить тривалий і складний, оскільки пов’язаний зі зміною їхньої структури, оскільки в систему наявних знань включаються суб’єктивно нові знання – новітні наукові ідеї, теорії, методи, засоби. Одночасно цей процес супроводжується зміною типів пізнавальної діяльності: відбувається перехід від репродуктивної до продуктивної творчої діяльності. В ряді досліджень установлено, що провідними засобами реконструювання знань у навчальній і професійній діяльності слід вважати такі: алгоритмічність дій; варіативність використання методів викладання й застосування знань; структурування системи знань на різних рівнях узагальнення; перебудова знань первинного пред’явлення в структурну систему; перенесення знань та вмінь у нові галузі застосування. На початку практичного блоку наводяться проблемні питання, що наслідують логіку таксономії цілей, розроблену Б.Блумом у когнітивній сфері. Процес засвоєння знань відбувається за шістьма рівнями.

На рівні пізнавання студенти демонструють знання фактів, термінології, структур, теорій, принципів, законів, закономірностей, тенденцій розвитку педагогічної науки, необхідних для наукового обґрунтування педагогічних явищ і процесів.

На рівні розуміння студенти засвідчують свою спроможність глибшого засвоєння знань шляхом трансформації навчального матеріалу та інтерпретації основних категорій, законів, принципів.

На рівні застосування майбутні педагоги показують уміння використовувати навчальний матеріал у конкретних умовах педагогічної ситуації, спираючись на засвоєні теоретичні положення.

На рівні аналізу студенти демонструють свою здатність розбивати навчальний матеріал на складові частини в такий спосіб, щоб чітко окреслити його структуру.

На рівні синтезу вони застосовують свої вміння комбінувати елементи, щоб утворити цілісність з певною новизною. Відповідні навчальні матеріали передбачають діяльність творчого характеру з акцентом на створення нових систем і структур (виступу, доповіді, плану дії, уроку, виховного заходу тощо).

На рівні оцінки – демонструють уміння оцінювати значення того чи іншого матеріалу (доповіді, елементів педагогічного дослідження, розв’язання педагогічної задачі тощо), що ґрунтується на чітко розроблених критеріях.

До практичного блоку відносимо практичні завдання різного рівня складності з альтернативною основою. Насамперед, це педагогічні задачі, які є “основною клітинкою” педагогічної діяльності та які безпосередньо спрямовані на формування гностичних, проектувальних, конструктивних, комунікативних і організаторських умінь.

Розв’язуючи задачі, студенти вчаться аналізувати, моделювати, конструювати, регулювати, організовувати як свою навчально-виховну діяльність, так і поведінку учнів.

Далі студентам пропонуються завдання для самостійної роботи (питома вага якої у навчанні постійно збільшується): завдання на вивчення та аналіз педагогічної літератури, наприклад дидактичних систем минулого та сучасності, педагогічної преси, аналіз та узагальнення досвіду педагогів-новаторів, проведення елементів дослідження у період неперервної педагогічної практики в школах; завдання, пов’язані з аналізом основних педагогічних категорій (освіта, навчання, розвиток, зміст, форми, методи, засоби, прийоми тощо).

Блок контролю та самоконтролю передбачає включення до процесу навчання питань, тестів, анкет, які дозволяють визначити факт засвоєння студентами навчального матеріалу з даної теми. Тест, як правило, складається із завдань (або питань), які стосуються діяльності даного рівня та еталона. Порівняння відповіді студента з еталоном за кількістю правильно виконаних операцій тесту дає змогу визначити коефіцієнт засвоєння, за яким можна судити про завершеність процесу навчання. Сюди включаються й тести пізнавання, розпізнавання, класифікації, підстановки, тести конструктивного типу, тести “типова задача”, тести-задачі.

Блок професійно-педагогічних умінь вміщує перелік основних дій майбутнього вчителя, якими він повинен оволодіти в результаті вивчення програмного матеріалу. Ці дії мають наскрізний характер, оскільки в кожній з тем відображено інваріантні групи вмінь (гностичні, проектувальні, конструктивні, комунікативні, організаторські), які конкретизуються у процесі навчання.

Блок професійно-педагогічних рис майбутнього вчителя відображує відповідні властивості вчителя-вихователя, зокрема педагогічну спрямованість, педагогічні здібності, володіння навичками професійної взаємодії та спілкування. При цьому автори посібника врахували, що дидактична підготовка вчителя не обмежується предметним змістом. Слід проектувати й соціальний зміст, який орієнтує майбутнього вчителя на відповідальне відношення до своєї професійної ролі у суспільстві.

Перший розділ практикуму “Загальні основи педагогіки” включає головні структурні компоненти, зокрема предмет, мету, методи науково-педагогічних досліджень педагогіки як науки. Багато уваги приділяється аналізу її базових понять.

Майбутні педагоги мають усвідомити, що педагогічні категорії є ступенями пізнання світу дитинства, отроцтва, юнацтва, різноманітних педагогічних явищ і процесів.

Сукупність категорій педагогіки може бути розділена на кілька груп, кожна з яких являє собою окрему цілісність, побудовану в логічному ланцюгу й зв’язку. Виділяють такі категорії:

1. Педагогічні факти, педагогічні явища, педагогічний процес. Дані категорії відбивають “матерію” педагогічної науки, форми її існування та прояву”

2. Виховання, освіта, навчання, розвиток, формування – це більш часткові явища, що є компонентами цілісного педагогічного процесу;

3. Сутність, закони й пов’язані з ними закономірності, зв’язки, залежності, взаємодії. Це категорії об’єктивних відносин внутрішніх чинників педагогічного процесу;

4. Цілі, задачі, принципи, вимоги, правила. Дані категорії відображують єдність об’єктивної сутності науки та цілеспрямованості діяльності педагога;

5. Зміст, знання, вміння та навички – категорії для означення матеріалу програми й результатів педагогічної діяльності;

6. Методи, шляхи, засоби, прийоми, організація та форми відносяться до категорій діяльності, здійснення та побудови педагогічного процесу.

Звертаємо увагу на взаємопов’язаність категорій, оскільки кожна вища група є основою для всіх наступних. Важливо також підкреслити універсальність кожної з категорій, їх значущість не для одного, а для всіх видів педагогічної діяльності. Глибоке осмислення сутності кожної групи педагогічних категорій допоможе майбутнім педагогам краще усвідомити глибинні зв’язки, що існують між педагогічними явищами та процесами.

Вивчаючи взаємозв’язки педагогіки з суміжними дисциплінами, студенти мають можливість простежити основні форми їх взаємодії, зокрема використання у курсі “Педагогіки” провідних ідей, теоретичних положень, узагальнюючих висновків інших наук, що сприяє взаємному теоретичному збагаченню людинознавчих наук.

Одночасно студенти оволодівають основними науково-педагогічними методами дослідження. Серед них теоретичні та емпіричні методи: теоретичний аналіз педагогічної літератури, вивчення й узагальнення передового педагогічного досвіду, контент-аналіз, анкетування, спостереження, бесіда, рейтинг, самооцінка тощо. Дані методи студенти використовують не тільки на практичних заняттях, але й під час педагогічної практики у школах.

Далі студенти ознайомлюються з особливостями педагогічної професії, функціями педагога в сучасному суспільстві. Вони мають усвідомити велику соціальну відповідальність учителя за долю майбутнього покоління. Важливе значення надається темі, в якій розглядаються питання самоосвіти та самовиховання вчителя. Давнє правило “вихователь має бути вихованим” повинно стати керівництвом до дії майбутніх учителів ще на початку їхньої професійного становлення. Тому для студента проблема самовиховання, самоосвіти має стати найголовнішою, оскільки тільки особистість, за думкою К.Д.Ушинського, спроможна сформувати особистість.

Майбутні вчителі вивчають провідні чинники, що впливають на формування особистості учня, зокрема вплив спадковості, соціальних умов, діяльності, спілкування. Вони простежують взаємозв’язок виховання, навчання та розвитку особистості, аналізують вікові особливості вихованців.

У другому розділі практикуму “Дидактика”розглядаються сутність процесу навчання, зміст освіти в сучасній школі; методи та засоби навчання; форми організації навчання; урок як основна форма співпраці вчителя й учнів у процесі навчання; методична робота в школі.

Кожна навчальна тема “Дидактика” має певну загальну структуру:

1. Зовнішню – тему, мету, обладнання, план, завдання студентам, рекомендовану літературу й прогнозовані практичні вміння та навички майбутніх учителів;

2. Внутрішню, що реалізує основні принципи й положення технологічної побудови “Дидактики”.

У друге видання практикуму до ІІ розділу окрім традиційних там “Сутність процесу навчання”, “Зміст освіти у сучасній школі”, “Методи та засоби навчання”, “Форми організації навчання”, “Урок як основна форма співпраці вчителя і учнів у процесі навчання”, “Методична робота у школі”, включена тема “Модульно-розвивальне навчання (українська експериментальна модель за А.В.Фурманом)”.

Третій розділ – “Теорія та методика виховання” – включає в себе такі структурні елементи: мету, зміст, форми та методи виховання особистості та колективу. Даний розділ також вміщує оновлені теми, які розкривають організаційно-педагогічні засади роботи класного керівника, роль у ній педагогічної діагностики, основні напрями виховної діяльності, особливості індивідуальної роботи з учнями, педагогічні основи виховної діяльності громадських організацій дітей та підлітків, народознавство як засіб формування особистості.

Особливу увагу приділено категоріальному аналізу поняття “виховання”, яке розглядається, по-перше, як соціально-історичне явище, що концентрує історію, сучасне та майбутнє індивіда, колективу, народу, суспільства; по-друге, як процес передачі та засвоєння соціального досвіду, духовної культури з метою подальшого розвитку особистості та суспільства в цілому; по-третє, як таке, що спрямоване на всебічний і гармонійний розвиток особистості (остання має залучатися до високогуманних цінностей демократичного суспільства, мудрої народної духовної скарбниці).

Серед педагогів-науковців категорію “виховання” також тлумачать з різних позицій: виховання виступає як процес, що веде до певних новоутворень особистості; як система впливів суспільства, зовнішніх умов, суб’єктів педагогічного процесу; як взаємодія суб’єктів виховання; як спільна діяльність усіх учасників виховного процесу; як керування процесом формування особистості; як керівництво розвитком особистості.

До основних категорійних ознак поняття “виховання” вчені відносять його соціальний, цілеспрямований, формуючий, свідомий, систематичний, динамічний, тривалий, двосторонній характер; його спрямованість на самовиховання, саморозвиток особистості.

Під час практичних занять студенти аналізують альтернативні підходи до процесу виховання, його закономірності, принципи, рушійні сили.

Увага студентів акцентується на нових підходах до трактування теми “Колектив і особистість”. Гуманістичний підхід відзначається принципово іншими розуміннями ролі людини та дитини, зокрема. Нове положення дитини характеризується тим, що вона дійсно стає суб’єктом свого розвитку. Педагоги орієнтуються не тільки на підготовку вихованців до майбутнього життя, але й на забезпечення повноцінного “проживання” кожного вікового етапу: дитинства, отроцтва, юнацтва – згідно з психофізіологічними особливостями особистості, що розвивається. Повага до особистості вихованця, його гідності, прийняття його особистісних цілей, запитів, інтересів, створення умов для його самовизначення, самореалізації, саморуху – неодмінна умова гуманістичного підходу у процесі виховання.

Майбутні педагоги мають усвідомити й нове розуміння колективу як вільного об’єднання автономних особистостей, що передбачає створення ситуації вибору, розвиток здатності вибирати; наявність умов для самовизначення, саморозвитку особистості. Відповідно виховна діяльність педагога має враховувати інтереси і потреби дитини. Позиція вчителя – це позиція професійної допомоги та підтримки всіх корисних починань вихованця.

На основі орієнтованого гуманістичного підходу студенти засвоюють методи та форми виховання, його провідні напрями: моральне, розумове, трудове, правове, естетичне, фізичне й родинне.

Саме гуманістична педагогічна спрямованість, любов і повага до дитини, віра в її можливості – такі професійні риси є неодмінною умовою професійного становлення майбутнього педагога. Тільки на такій духовній, моральній основі технологічна підготовка студентів може дати позитивний результат.

Друге видання навчального посібника значно оновлено за змістом і практичним наповненням з врахуванням сучасних вимог та нових державних програм.

Отже, технологічна побудова курсу “Педагогіка” – це прогресивний шлях підвищення ефективності підготовки вчителя-вихователя, якщо цей процес здійснюється на науковій основі та в ній переважатимуть гуманістичні соціальні цінності вчительської професії, педагогічної діяльності, в центрі якої знаходиться дитина, її проблеми, вболівання за її майбутню долю, а разом з тим і за долю нашої держави.

 

Розділ І. ЗАГАЛЬНІ ОСНОВИ ПЕДАГОГІКИ

1.1. ПРЕДМЕТ ТА ОСНОВНІ КАТЕГОРІЇ ПЕДАГОГІКИ

 

Мета: сприяти засвоєнню студентами теоретико-методологічних підходів до вивчення педагогічних наук, предмета, основних понять та категорій педагогіки; навчити їх здійснювати категорійний аналіз базових понять; сприяти розвитку педагогічного мислення майбутніх учителів.

Обладнання: логічна опорна схема основних понять курсу педагогіки, роздатковий матеріал, підручники з педагогіки, словники, тестові завдання.

Ключові поняття: педагогіка, предмет вивчення педагогіки, категорія, виховання, освіта, навчання, розвиток, методологія науки, методологічні основи педагогіки, структура педагогічної науки, міжпредметні зв’язки.

План заняття

1. Предмет педагогіки. 2. Методологічні основи педагогіки. 3. Основні етапи розвитку педагогіки.

ТЕОРЕТИЧНИЙ БЛОК

Основні положення

Треба зазначити, що на сучасному етапі розвитку педагогічних знань історична назва науки вступає у протиріччя з сучасним розумінням сутності… Будь-яка галузь людського знання виділяється в особливу науку лише тоді, коли… Практика виховання з’явилася разом з першими людьми і буде існувати доти, доки існуватиме людство. Його необхідність…

Рис.1.2. Головні педагогічні категорії

 

Тому до основних категорiй педагогiчної науки все частiше включають поняття, пов'язанi з самореалiзацiєю особистостi: "саморозвиток", "самовиховання", "самоосвiта" (див. Рис. 1.2). "Розвиток" при цьому визначається як процес змiн у людинi, що забезпечує реалiзацiю її природного потенцiалу, її сутностi та призначення. Забезпечується розвиток шляхом виховання, освіти та навчання. У процесi виховання людини вiдбувається її розвиток, рiвень якого вiдповiдно впливає на виховання, змiнюючи, поглиблюючи методи та засоби виховної дiяльностi. Впродовж всього людського життя цi явища взаємно доповнюють одне одного.

Поняття методології науки є достатньо складним і не завжди розуміється однозначно. Воно застосовується перш за все у широкому значенні як загальна методологія науки. Загальною методологією науки називається сукупність вихідних філософських ідей, що лежать в основі дослідження природних чи суспільних явищ і які вирішальним чином впливають на теоретичну інтерпретацію цих явищ. Методологія педагогіки являє собою систему знань про основи та структуру педагогічної теорії, про підходи до дослідження педагогічних явищ і процесів, про способи одержання знань, які об’єктивно відображають мінливу педагогічну дійсність в умовах розвитку суспільства. Отже, методологічні основи педагогіки – це той науковий фундамент, з позицій якого пояснюються основні педагогічні явища і розкриваються їх закономірності. Можна назвати ряд рівнів методології педагогіки, а саме:

1) Філософська методологія (філософія) є найвищим рівнем методології педагогіки, адже сама педагогічна наука народилася у надрах “науки про мудрість”. Тому педагогіка спирається у своїх дослідження на фундаментальні філософські закони, використовує її категорії тощо.

2) Загальнонаукова методологія (досягнення інших людинознавчих наук). Педагогіка використовує загальнонаукові принципи, форми, підходи до відображення дійсності, зокрема системний підхід, закони логіки, психологічні закономірності тощо.

3) Конкретно-наукова методологія (досягнення самої педагогічної науки). Сама педагогічна наука накопичила значний фонд знань про сутність основних педагогічних процесів і явищ, які відображені у загальнопедагогічних законах і закономірностях.

4) Дисциплінарна методологія (результати дослідження в окремих галузях педагогічної науки) - закономірності навчання, виховання, розвитку особистості.

5) Методологія міждисциплінарних досліджень. Сюди можна віднести праці класиків педагогіки, котрі як правило досліджували педагогічні явища і процеси не виокремлено, а у їх взаємозв’язку. Тому ці роботи використовуються у різних галузях педагогічної практики.

Педагог-пошуковець, досліджуючи будь-яке педагогічне явище або процес, обов’язково враховує кожний з рівнів методології. Це дає йому можливість правильно (об’єктивно) осмислювати предмети і явища навколишньої дійсності, чітко усвідомлювати закономірності їх функціонування і наявні між ними зв’язки; і на цій основі будувати стратегію і тактику виховання, освіти, навчання і розвитку людини.

До джерел педагогічної науки відносять також такі: 1)педагогічну спадщину минулого; 2) народну педагогіку; 3)передовий педагогічний досвід; 4) інноваційні педагогічні дослідження. У сучасній школі багато вчителів, які не задoвольняються простим викладом навчального матеріалу, а шукають нові шляхи вдосконалення своєї діяльності. Такі педагоги постійно підвищують свою кваліфікацію, самовдосконалюються, намагаються працювати на рівні вимог часу. І результати роботи цих учителів досягають високого рівня. Тому необхідно вивчати систему роботи таких педагогів, щоб їх досвід не був втраченим, щоб їх знахідки здобули довге життя на користь підростаючого покоління. Проте, не можна забувати і педагогічної спадщини минулого. Належну увагу слід приділяти вивченню наукових праць видатних вчених-педагогів, звертатися до народної педагогіки, до народного мистецтва, до народної мудрості. За всю історію свого розвитку наш народ накопичував перлини народної мудрості, значна частина яких втрачена. Треба відроджувати забуте, все те, що стиралося з пам’яті народної за роки тоталітаризму. Необхідно розкривати перед дітьми велич і красу рідного краю, національної культури, народних традицій, рідної природи, землі, що народила народних титанів – письменників, поетів, педагогів, композиторів, учених, які збагатили вітчизняну і світову науку й культуру. Адже нація, яка не пам’ятає і не цінує своїх коренів, не має права на життя і приречена на загибель.

Розвиваючись, кожна наука збагачує свою теорію, наповнює її новим змістом. Цей процес стосується і педагогіки. В наш час поняття “педагогіка” охоплює цілу систему педагогічних наук. Структура сучасної педагогіки відображає зв’язки і відносини, що склалися у ході історичного розвитку різних галузей педагогічних знань, визначає місце кожної з педагогічних наук, її роль для педагогічної практики. Сучасна педагогічна наука являє собою коло самостійних наук, серед яких:

1. Історія педагогіки, яка вивчає розвиток педагогічної думки на різних етапах історичного розвитку людського суспільства.

2. Загальна педагогіка – базова наукова дисципліна, яка вивчає загальні закономірності навчання і виховання, розробляє загальні основи навчально-виховного процесу в освітніх закладах різного типу. Вона традиційно поділяється на чотири великі розділи: загальні основи, дидактику (теорію навчання), теорію і методику виховання, школознавство (систему управління школою і діяльність органів освіти).

Щодо поділу педагогічної науки за галузями, то їх нараховується вже близько двадцяти і кількість їх може зростати й надалі. Всі вони спираються на структуру і принципи загальної педагогіки і є її “дочірними”, хоча і самостійними науками. Їх умовно можна поділити на загальні і функціональні.

До загальнопедагогічних наук відносять:

· вікову педагогіку (дошкільна педагогіка, педагогіка школи, педагогіка вищої школи тощо);

· корекційну педагогіку, яка розробляє питання виховання сліпих (тифлопедагогіка) та глухих (сурдопедагогіка) дітей; розумово відсталих дітей (олігофренопедагогіка), дітей з неправильно сформованою мовою (логопедія);

· соціальну педагогіку, яка вивчає механізми формування особистості у соціумі. Сюди ж можна віднести і сімейну педагогіку;

· етнопедагогіку, що вивчає здобуті народом знання та уміння у галузі виховання та навчання, відображені у фольклорі, традиціях, обрядах.

До функціональних педагогічних наук відносять:

· професійну педагогіку;

· галузеві педагогіки (авіаційна, військова, медична, культуро-освітня тощо);

· педагогіку підвищення кваліфікації і перекваліфікації спеціалістів;

· часткові або предметні методики викладання, що допомагають вчителю-предметнику у підготовці та проведенні уроків та інших видів навчально-виховної діяльності.

Окремо виділяємо порівняльну педагогіку, яка займається порівняльним аналізом педагогічних систем у різних країнах ( порівняно з вітчизняною).

Сукупність галузей педагогіки складає єдину систему педагогічних наук.

Педагогіка тісно пов’язана з багатьма іншими науками. Ідеї суміжних наук про людину дозволяють педагогіці більш глибоко і всебічно досліджувати закономірності виховання та освіти. На це положення в свій час вказував ще Ушинський К.Д. Він писав: “Якщо педагогіка хоче виховувати людину у всіх відношеннях, то перш за все вона повинна вивчити її також у всіх відношеннях”. Тим самим він звертав увагу на необхідність глибокого вивчення педагогом усіх антропологічних наук, що досліджують людину.

Педагогіка має тісні зв’язки з такими наукам як філософія, історія, соціологія, психологія, етика, естетика, анатомія, фізіологія людини, гігієна, етнографія, математика, кібернетика та ін. Форми і типи зв’язків педагогіки з іншими науками різноманітні:

творче використання наукових ідей інших наук;

застосування методів інших наук – математичного моделювання і проектування, анкетування і соціологічного опитування тощо.

Педагогіка як навчальний предмет вивчається у педагогічних інститутах, університетах, педучилищах, а також на курсах і семінарах, спрямованих на підвищення кваліфікації працівників народної освіти. До навчальних планів педагогічних навчальних закладів включено: загальний курс педагогіки, спеціальні методики, методика виховної роботи, практикум з позакласної роботи, основи педагогічної майстерності, педагогічна психологія та ін.

ОПОРНА СХЕМА ЗАНЯТТЯ

Педагогіка		Наука про закономірності, принципи, форми і методи виховання, освіти і навчання людини на всіх етапах її вікового розвитку
Предмет педагогічної науки		Вивчення закономірностей, принципів, форм і методів виховання, освіти і навчання людини на всіх етапах її вікового розвитку
Основні поняття (категорії)		Виховання, освіта, навчання, розвиток, самовиховання, самоосвіта, саморозвиток, виховні відносини	Структура курсу: 1. Загальні основи педагогіки 2. Теорія навчання (дидактика) 3. Теорія виховання 4. Школознавство
Галузі педагогіки		Історія педагогіки. Загальнопедагогічні науки: вікова педагогіка (дошкільна педагогіка, педагогіка школи, педагогіка вищої школи тощо); спеціальна педагогіка (тифлопедагогіка, олігофренопедагогіка, логопедія); соціальна педагогіка; сімейна педагогіка; етнопедагогіка. Функціональні педагогічні науки: професійна педагогіка; галузеві педагогіки (авіаційна, військова, медична, культуро-освітня тощо); педагогіка підвищення кваліфікації і перекваліфікації спеціалістів; часткові або предметні методики викладання. Порівняльна педагогіка.
Основні завдання сучасної педагогіки		1. Дослідження і розробка теоретичних основ процесів освіти, навчання та виховання. 2. Вивчення змісту освіти, навчання і виховання. 3. Розробка і впровадження у практику найбільш ефективних форм і методів, сучасних технологій виховання, освіти і навчання. 4. Реалізація завдань розумового, морального, трудового, естетичного і фізичного виховання. 5. Розробка проблем виховання і підготовки висококваліфікованих працівників.

 

ПРАКТИЧНИЙ БЛОК

На основі аналізу наведених понять “виховання”, “навчання”, “розвиток” необхідно: 1. Виділити основні категорійні ознаки кожного з понять; стосовно поняття… 2. Окреслити підходи різних авторів у визначенні кожного з цих понять.

Список використаних джерел

2. Вульфов Б.З., Иванов В.Д. Основы педагогики в лекциях, ситуациях, первоисточниках. – М., 1997. – С.22. 3. Гончаренко С.У. Український педагогічний словник. - К.: Либідь, 1997. 4. Дидактика средней школы / Под. ред Онищука В.А. - К., 1987. – С.34.

БЛОК КОНТРОЛЮ І САМОКОНТРОЛЮ

Питання для перевірки знань студентів

1. У чому різниця між об’єктом і предметом педагогіки? Як вона відображається у визначеннях основних педагогічних категорій?

2. Чому виховання розглядають як соціально-історичне явище?

3. У чому сутність педагогіки як науки і мистецтва? Як ви розумієте слова К.Д. Ушинського: “Педагогіка – не наука, а мистецтво, - найширше, складне, найвище і найнеобхідніше з усіх мистецтв”?

4. Яке значення мають зв’язки педагогіки з іншими науками про людину для розробки теорії виховання і в чому полягають ці зв’язки?

5. Проаналізуйте сутність педагогічних категорій “виховання”, “навчання”, “розвиток”.

Тестові завдання для перевірки знань студентів

А. Вам пропонується ряд визначень педагогічних понять і варіанти відповідей, одна з яких правильна. Виберіть правильну, на Вашу думку, відповідь і вкажіть її номер.

1. Цілеспрямований процес взаємодії вчителя і учнів, у ході якого відбувається засвоєння знань, умінь і навичок:

а) виховання; б) освіта; в) розвиток; г) навчання.

2. Ряд внутрішньо пов’язаних, послідовних і прогресивних змін, що характеризують рух людини від нижчих до вищих рівнів її життєдіяльності:

а) виховання; б) освіта; в) розвиток; г) навчання.

3. Процес цілеспрямованого формування особистості:

а) виховання; б) освіта; в) розвиток; г) навчання.

4. Процес і результат засвоєння людиною знань, умінь і навичок та пов’язаних з ними практичних і пізнавальних способів діяльності:

а) виховання; б) освіта; в) розвиток; г) навчання.

5. Цілеспрямований процес взаємодії вчителя і учнів, у ході якого здійснюється освіта людини:

а) виховання; б) освіта; в) розвиток; г) навчання.

Б. Які з перерахованих далі ознак мають відношення до запропонованих понять (можна вказати декілька, якщо вважаєте за потрібне) ?

1. “ВИХОВАННЯ”

а) кількісні та якісні зміни; б) процес; в) формування особистості; г)засвоєння знань, умінь і навичок; д) вплив.

2.”НАВЧАННЯ”

а) засвоєння знань, умінь і навичок; б) формування особистості; в) вплив; г) взаємовплив; д) кількісні та якісні зміни.

3. “РОЗВИТОК”

а) процес; б) формування особистості; в) вплив; г) кількісні та якісні зміни; д) засвоєння знань, умінь і навичок.

4. ”ОСВІТА”

а) формування особистості; б) процес; в) взаємовплив; г) засвоєння знань, умінь і навичок; д)кількісні та якісні зміни.

В. Вставити пропущені слова у наведені визначення категорій.

1. Навчання – це … двосторонній процес … учителя і учнів, в ході якого відбувається… .

2. Розвиток – це … послідовних … що відбуваються з … людини від моменту … і до … і характеризують …її від нижчих до вищих рівнів її життєдіяльності.

3. Освіта – це … і … засвоєння людиною …, формування на цій основі …, розвиток творчих сил і здібностей.

4. Виховання – це …процес … на особистість з метою … .

 

БЛОК ПРОФЕСІЙНО-ПЕДАГОГІЧНИХ УМІНЬ

Самооцінка розвитку вмінь студентів здійснюється за п’ятибальною шкалою оцінювання, де

5 – означає володіння певними уміннями на високому рівні,

На достатньому,

На середньому,

На низькому,

Дане уміння не сформоване.

Студент має змогу порівняти рівень розвитку своїх умінь з моделлю-еталоном. Це дасть змогу краще усвідомити свої недоліки, прогалини, невикористані резерви з метою подальшого вдосконалення своєї професійно-педагогічної підготовки.

ГНОСТИЧНІ ВМІННЯ

1. Аналізувати педагогічну літературу з метою осмислення різних теретико-методологічних підходів до педагогічного процесу.

2. Орієнтуватися серед різноманітних концептуальних підходів у педагогічних дисциплінах.

3. Ознайомитися з основними педагогічними законами, закономірностями, що дає можливість краще усвідомити об’єктивні зв’язки між педагогічними явищами та процесами.

4. Аналізувати педагогічні категорії різного рівня узагальнення.

5. Аналізувати міжпредметні зв’язки педагогіки із суміжними людинознавчими науками.

ПРОЕКТУВАЛЬНІ ВМІННЯ

1. Вміти визначати загальні підходи до педагогічного процесу в конкретних педагогічних ситуаціях, спираючись на загальні теоретико-методологічні підходи в педагогіці.

2. Вчитися визначати основні завдання педагогічної науки.

3. Усвідомлювати перспективні тенденції розвитку сучасної педагогічної науки, що ґрунтується на кращих світових, національних педагогічних здобутках минулого та сучасності.

КОНСТРУКТИВНІ ВМІННЯ

2. Виділяти основні категорійні ознаки педагогічних понять. 3. Вчитися здійснювати альтернативний вибір найбільш відомих педагогічних… 4. Виділяти вузлові поняття і закономірності впродовж вивчення педагогічної літератури.

БЛОК ПРОФЕСІЙНО – ПЕДАГОГІЧНИХ РИС

Вивчення даного розділу спрямоване на розвиток наступних якостей майбутнього вчителя: цілеспрямованості, інтересу до педагогічної теорії і практики, потреби вчити і виховувати, педагогічного мислення (зокрема критичності, винахідливості, уважності, спостережливості, дисциплінованості, товариськості), аналітичних, прогностичних, організаторських здібностей, здатності всебічно і об’єктивно аналізувати педагогічні явища і процеси, знаходити оптимальні варіанти розв’язання педагогічних задачних ситуацій.

1.2. МЕТОДИ НАУКОВО-ПЕДАГОГІЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ

Мета: ознайомити студентів з методами педагогічних досліджень і сформувати в них уміння користуватися цими методами у своїй практичній діяльності.

Обладнання: схема основних методів педагогічних досліджень, тестові завдання.

Ключові поняття: методи науково-педагогічних досліджень; методологія педагогічних досліджень; рівні педагогічних досліджень: емпіричний, теоретичний, методологічний; принципи відбору методів дослідження; структура методів педагогічного дослідження.

План заняття

І. Перевірка рівня засвоєння студентами основних теоретичних положень з теми заняття.

1. Характеристика науково-педагогічного дослідження.

2. Поняття про методи дослідження та їх вибір.

3. Методи емпіричних досліджень:

а) вивчення педагогічної літератури, документів та результатів діяльності;

б) спостереження;

в) опитування (інтерв’ювання, анкетування, бесіда);

г) оцінювання (рейтинг, консиліум);

д/ вивчення i узагальнення педагогічного досвіду;

е/діагностика (тестування, шкалування);

ж) педагогічний експеримент (природний, моделюючий, лабораторний).

4. Методи теоретичних досліджень:

а) теоретичний аналіз та синтез;

б) абстрагування - конкретизація та ідеалізація;

в) моделювання.

ІІ. Практична частина

1. Інформаційне повідомлення про різні види методів педагогічного дослідження.

2. Розв’язування педагогічних задач з теми.

3. Перевірка завдань для самостійної роботи стосовно розробки анкет.

4. Виконання тестових завдань.

ІІІ. Підведення підсумків заняття

Рекомендована література:

1. Введение в научное исследование по педагогике /Под ред. В.И.Журавлева. - М., 1988. - С. 17-З3.

2. Жариков Е., Крушельницкий Е. Для тебя и о тебе. - М., 1991.

3. Загвязинский В.И. Методология и методика дидактического исследования. - Л., 1982.

4. Изучение личности учащегося и ученического коллектива /Под ред. Л.Фридмана. - М., 1988.

5. Касьяненко М.Д. Педагогіка співробітництва. – К., 1993. - Ч. I.

6. Кочетов А.И. Педагогические исследования. - Рязань, 1975.

7. Методы педагогических исследований. – М., 1972.

8. Педагогика /Под ред. Ю.К.Бабанского. - М., 1988. - Гл. 6.

9. Проблемы методологии педагогики и методики исследований. -М., 1971.

10. Рудницька О.П., Болгарський А.Г., Свистєльнікова Т.Ю. Основи педагогічних досліджень. – К., 1998.

11. Скаткин М. Н. Методология и методика педагогических исследований. - М., 1986.

ТЕОРЕТИЧНИЙ БЛОК

Основні положення

Наукове дослідження поділяється на види: а) фундаментальні дослідження, які мають на меті розкриття сутності… б) прикладні дослідження, які розв’язують окремі теоретичні і практичні завдання, що пов’язані з формуванням змісту…

Метод рейтингу. Цінним способом вивчення педагогічної дійсності є метод рейтингу, тобто метод оцінювання тих чи інших сторін діяльності компетентними суддями (експертами). При відборі експертів до них ставляться такі вимоги: компетентність, креативність (можливість розв’язувати творчі завдання), позитивне ставлення до експертизи, відсутність схильності до конформізму (надмірне слідування авторитету у науці), наукова об’єктивність, аналітичність і глибина мислення, самокритичність.

Аналізуючи отриману інформацію, можна застосовувати і метод рангових оцінок, коли виявлені фактори розміщуються у порядку зростання чи спадання ступеня їх виявлення.

Метод узагальнення незалежних характеристик. Сутність цього методу зводиться до обробки дослідником інформації про учня, що надійшла з різних джерел: від учителя, батьків, однокласників та інших людей, які достатньо добре знають дитину.

Різновидом цього методу є метод “педагогічного консиліуму”, який передбачає колективне обговорення результатів вивчення вихованості учнів за конкретною оптимальною за своїм обсягом програмою i за єдиними ознаками, колективне оцінювання тих чи інших якостей особистості, виявлення причин тих чи інших можливих відхилень у сформованості певних властивостей особистості, колективну розробку засобів подолання виявлених недоліків.

Педагогічний експеримент (від лат. experimentum – спроба, дослід) такий метод вивчення педагогічної дійсності, за яким дослідник активно і цілеспрямовано впливає на неї завдяки створенню штучних умов або використанню природних умов, необхідних для виявлення відповідної властивості. Експеримент проводять у таких випадках: а) при спробі виявлення раніше невідомих властивостей об’єкта; б) при перевірці правильності теоретичних конструкцій; в) при демонструванні явища. Експеримент має певні переваги порівняно з методом спостереження, а саме: дозволяє вивчати явище “у чистому вигляді”, звільнившись від побічних факторів, які затінюють основний процес; створює можливість дослідити властивості об’єктів; дає змогу проводити досліди стільки разів, скільки це необхідно.

Залежно від мети дослідження розрізняють кілька видів педагогічного експерименту:

констатуючий або діагностичний експеримент - проводиться звичайно на початку дослідження і має на меті вивчення наявного стану проблеми;

формуючий або перетворюючий експеримент – полягає у впровадженні у педагогічний процес попередньо розроблених методів та засобів, аналізі одержаних результатів, формулюванні висновків.

Залежно від умов, в яких відбувається дослідження, вирізняють природний і лабораторний експеримент. Сутність природного експерименту полягає в тому, що дослідник, вивчаючи і аналізуючи ті чи інші педагогічні явища, конструює педагогічні ситуації таким чином, що вони не порушують звичного перебігу діяльності учнів та вчителів. Лабораторний же експеримент відбувається у штучних умовах, де експериментатор має можливість доцільно добирати параметри, створюючи такі умови, які б забезпечували наукову чистоту експерименту і оптимальне просування дослідника до істини.

Моделювання - це досить новий і перспективний метод наукового пошуку, який ґрунтується на побудові і дослідженні моделей, як засобу вивчення явищ і процесів. Наукова модель - це уявно чи матеріально реалізована система, яка адекватно відображує предмет дослідження і здатна замінити його у такій мірі, що вивчення моделі дозволяє одержати нову інформацію про сам предмет. Моделі поділяють на два види: матеріальні та ідеальні. Матеріальні моделі втілюються у певному матеріалі - дереві, металі, склі та ін. Ідеальні моделі фіксуються у таких наочних елементах як креслення, рисунок, схема, програма та ін. Метод моделювання має наступну структуру: а) постановка завдання; б) створення або вибір моделі; в)дослідження моделі; г) перенесення знань з моделі на оригінал. Даний метод ґрунтується на синтетичному підході, тобто дозволяє виділяти цілісні системи і досліджувати їх функціонування. Головна його перевага – цілісність інформації.

ПРАКТИЧНИЙ БЛОК

Педагогічні задачі

Задача №1

Для вивчення уявлень дітей про надійного товариша класний керівник запропонувавїм такі запитання:

I. Кого можна назвати справжнім товаришем? Чому?

2. Згадай випадок зі свого життя чи вчинок літературногогероя,який свідчив би про справжнє товаришування.

Зібрані відповіді підсумовувалися класним керівником для одержання результату.

Яким методом користувався класний керівник при вивченні уявлень дітей? У чому недоліки цієї методики? Чи можна таким шляхом отримати об’єктивну інформацію?

Задача №2

Вчитель української мови на запитання батьків, звідки він так добре обізнаний про взаємостосунки та інтереси в їхніх сім’ях, дивувався, чому батьки не здогадуються про джерела його інформації. “Ось переді мною зошити зі звичайними - “програмними”- творами. У вправі №373 п’ятикласникам пропонується написати твір за малюнком підручника “Як я допомагав мамі”. На одному малюнку хлопчик дістає зі стінної шафи банку з варенням. За ним спостерігає смішний худий кіт. На іншому: хлопчик, схопившись за голову, дивиться на рештки банки і розлите варення. Кіт із жахом біжить геть.

Твір Сашка лежить зверху. “Якщо б у нас вдома трапилася така історія з варенням, - пише він, - я б сказав, що банку розбила кицька. Коли так говориш – нічого не буває. Просто мама відлупцювала б кішку…”

А ось філософія Валерика: "Коли я виймав з шафи банку, нетерпляча Мурка плигнула i схопила мене кігтями за штанці. Від несподіванки я випустив банку... Я не став казати мамі про кішку, бовона б її вигнала. А куди б Мурка поділася?..

Проаналізуйте уривки з письмових робіт учнів. Яку інформацію вони дають про дітей? Чи треба знати про ці роботи класному керівникові, якщо він не мовник? Як можна використати шкільні твори в роботі з батьками? Якими методами має користуватися класний керівник для уточнення даних, що викладені в учнівських роботах, щоб мати повне уявлення про npoцес формування особистості школяра?

ОПОРНА СХЕМА ЗАНЯТТЯ

Задача №3

Оцініть відповіді педагогів на запитання ”Що заважає Вам втілювати у життя наукові педагогічні дослідження?”

· Не володіємо достатньою інформацією про сучасні науково-педагогічні дослідження.

· Немає рекомендацій про те, як їх втілювати.

· Від нас найчастіше вимагають втілювати не наукові досягнення, а заклики й досвід відомих учителів.

· Від нас вимагають ефективності і якості, але ніхто серйозно не навчає, як цього досягнути.

· Наукою, а тим більше запровадженням її досягнень у практику, заважає займатися стиль роботи, що склався.

· Вченим треба працювати у контакті з учителями та керівниками шкіл.

· Школа повинна одержувати бюлетені, в яких би вказувалося, що i як слід впроваджувати у шкільну практику, у кого консультуватися.

Як Ви розумієте впровадження результатів наукових досліджень у практику? Які існують шляхи вирішення проблеми впровадження наукових досліджень у практичну діяльність школи?

Завдання для самостійної роботи студентів

1. Розробіть анкету для студентів за однією з nepеpaxoвaниx далі тем:

Ø “Професійне самовиховання майбутнього вчителя”;

Ø “Роль шкільної практики у професійній підготовці студента педагогічного навчального закладу”;

Ø “Вибір професії (для старшокласників)”.

2. Підготуйте програму бесіди із старшокласниками за темою “Вільний час учня” і проведіть її з учнями під час педагогічної практики у школі.

3. Визначте групу методів вивчення будь-якої риси особистості, обґрунтуйте доцільність i можливу ефективність їх застосування.

4. Розробіть анкету для вивчення причин “відокремлення” деяких дітей від колективу класу (так званих “ізгоїв”).

БЛОК КОНТРОЛЮ ТА САМОКОНТРОЛЮ

Питання для перевірки знань студентів

1. Назвіть і охарактеризуйте об’єкт і предмет педагогічних досліджень.

2. Що є головною метою педагогічного дослідження?

3. У чому проявляється методологічний підхід до дослідження проблем виховання, навчання і розвитку?

4. Назвіть особливості емпіричного, теоретичного та методологічного рівнів дослідження.

5. Розкрийте можливості методів опитування у педагогічних дослідженнях i покажіть їх переваги й недоліки.

6. Охарактеризуйте методи анкетування, бесіди та інтерв’ю, що эастосовуються у педагогічному дослідженні.

7. Вкажіть на взаємозв’язки анкетування, інтерв’ювання та бесіди з іншими методами педагогічних досліджень.

8. За яких умов застосовуються методи рейтингу?

9. У чому полягає сутність методу “педагогічний консиліум”?

Тестові завдання для перевірки знань студентів

(вибрати правильну відповідь)

1. Методи педагогічного дослідження – це:

а/ система цілеспрямованої педагогічної взаємодії учителя і учня, спрямована на формування суспільних i особистісних рис дитини;

б/ діяльність учителя, вихователя, спрямована на вивчення педагогічного процесу;

в/ способи, з допомогою яких вивчаються різноманітні сторони виховання, освіти i навчання.

2. У педагогіці розрізняють такі piвні педагогічного дослідження:

а/ практичний i теоретичний;

б/ практичний, емпіричний i теоретичний;

в/ емпіричний, теоретичний і методологічний.

3. Об’єктом педагогічного дослідження є:

а/ пошук шляхів удосконалення педагогічного процесу;

б/ педагогічні явища, факти, з яких складається педагогічний процес;

в/ якість знань, умінъ i навичок.

4. Метод рейтингу використовується для:

а/ отримання інформації щодо типовості певних педагогічних тенденцій;

б/ з’ясування думки вихователів i учнів відноснотих чи інших явищ і фактів;

в/ оцінювання тих чи інших сторін діяльності компетентними суддями.

5. “Это своеобразно сконструированный и осуществленный педагогический процесс, включающий принципиально новые его элементы и поставленный таким образом, что дает возможность глубже,чемобычно, видеть связи между различными его сторонами и учитывать точно результаты внесенных изменений” (Проблемы методологии и методики исследований педагогики /Под ред.М.А.Данилова. - М.,1971. - С. 93).

а/ анкетування; б/ інтерв’ю; в/ педагогічний експеримент.

Тест самовизначення студента "Знайди свій шлях”

Цей тест допоможе Вам перевірити, чи правильно Ви обрали для себе професійний напрям діяльності.

Відомий психолог E.O.Kлімов розподілив yсі професії на п’ять груп:

I) професії типу “людина – природа” (наприклад, лісовод, агроном, біолог),

2) професії типу “людина – техніка” (слюсар, механізатор, водій);

З) професії типу “людина – людина” (пeдaгoг, медсестра, адмінiстpaтop);

4) професії типу “людина - знакова система” (математик, програміст);

5) професії типу “людина - художній образ” (фотограф, актор,художник).

Відповівши на запропоновані запитання, Ви зможете визначити, якій з груп професій Ви надаєте перевагу. Чи подобається Вам вид діяльності, про який говориться у запитаннях? Довго роздумувати не треба. Якщо скоpiшe подобається, ніж не подобається, поставте у відповідній клітинці таблиці знак “+”. Якщо подобається – “++”, дуже подобається - “+++”. Якщо скоріше не подобається, ніж подобається – “-“, якщо не подобається – “- -“, дуже не подобається – “- - - “.

Тест послідовно проводиться за кожною з двох запропонованих колонок запитань. При цьому, одній з них обов’язково необхідно надати перевагу.

Після цього слід підрахувати кількість “+” та “-“ у кожній з груп професій. Найбільша сума знаків допоможе визначити групу професій, якій Ви надаєте перевагу.

Таблиця 1.4

Питання тесту самовизначення “Знайди свій шлях”

№/п	А	Б
	Доглядати за тваринами	Обслуговувати машини, прилади
	Лікувати хворих	Складати програми для комп’ютера
	Стежити за якістю книжкових ілюстрацій, плакатів	Стежити за станом розвитку рослин
	Обробляти матеріали (дерево, тканини, метал)	Рекламувати, продавати товари
	Обговорювати науково-популярні статті	Обговорювати п’єси, концерти
	Вирощувати тварин	Допомагати товаришам у роботі, спорті
	Налагоджувати музичні інструменти	Керувати трактором, потягом
	Надавати людям інформацію (у довідковому бюро, на екскурсії)	Оформлювати виставки, брати участь у підготовці концертів
	Ремонтувати речі, прилади	Шукати і виправляти помилки у тексті, малюнках
	Лікувати тварин	Виконувати обчислення, розрахунки
	Виводити нові сорти рослин	Конструювати машини, проектувати будинки
	Розбирати суперечки між людьми, переконувати, роз’яснювати	Розбиратися у кресленнях, схемах
	Спостерігати за роботою художньої самодіяльності	Вивчати життя мікробів
	Налагоджувати медичні прилади	Надавати людям медичну допомогу
	Складати звіти про явища, що спостерігаються	Художньо описувати події
	Робити лабораторні аналізи у лікарні	Оглядати хворих, призначати лікування
	Фарбувати стіни, розмальовувати вироби	Конструювати будинки, збирати машини
	Організовувати культпоходи, екскурсії	Брати участь у концертах, виставах
	Виготовляти деталі, будувати будинки	Креслити, копіювати
	Боротися з хворобами рослин	Працювати на друкарській машинці

Таблиця 1.5

Розподіл визначених у запитаннях видів діяльності за групами

Природа	Техніка	Людина	Знакова система	Художній образ
1б	1б	2а	2б	3а
3б	4а	4б	5а	5б
6а		6б		7а
	7б	8а		8б
	9а		9б
10а			10б
11а	11б	12а	12б	13а
13б	14а	14б	15а	15б
16а		16б		17а
	17б	18а		18б
	19а		19б
20а			20б

БЛОК ПРОФЕСІЙНО-ПЕДАГОГІЧНИХ УМІНЬ

(Самооцінка педагогічних умінь здійснюється за п’ятибальною шкалою оцінювання, див. с. 29)

ГНОСТИЧНІ ВМІННЯ

1. Аналізувати психолого-педагогічну літературу з питань методики педагогічного дослідження.

2. Аналізувати індивідуально-вікові особливості учнів за допомогою методів педагогічного дослідження.

3. Аналізувати педагогічну ситуацію та умови, що її спричинюють, застосовуючи наукові методи.

ПРОЕКТУВАЛЬНІ ВМІННЯ

1. Проектувати цілі, завдання елементів педагогічного дослідження.

2. Моделювати окремі методи дослідження учнівського колективу.

3. Проектувати методи дослідження відповідно до індивідуальних і віковиx особливостей окремих учнів.

КОНСТРУКТИВНІ ВМІННЯ

2. Відбирати відповідно до цілей дослідження оптимальні наукові методи. 3. Висувати гіпотези щодо розв’язування педагогічних задач, ситуацій. 4. Відбирати методи дослідження відповідно до особливостей об’єкта, що вивчається.

БЛОК ПРОФЕСІЙНО-ПЕДАГОГІЧНИХ РИС

Засвоєння даної теми пов’язане з розвитком таких якостей особистості майбутніх учителів: цілеспрямованості, педагогічного мислення, зокрема критичності, винахідливості, гнучкості мислення, уважності, спостережливості, дисциплінованості, аналітичних, прогностичних, організаторських здібностей та ін.

 

1.3. МЕТОДИКА ОРГАНІЗАЦІЇ НАУКОВО-ДОСЛІДНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ

Мета:усвідомлення студентами сутності понять “науково-дослідна робота”, “форми науково-педагогічних досліджень”, “етапи науково-педагогічних досліджень”, “наукова стаття”, “реферат”, “курсова робота”, “дипломна робота”, залучення студентів до науково-дослідної роботи, набуття умінь написання наукової статті.

Обладнання:періодичні педагогічні видання, збірки наукових студентських праць.

Ключові поняття: науково-дослідна робота, форми науково-педагогічних досліджень, етапи науково-педагогічних досліджень, наукова стаття, реферат, курсова робота, дипломна робота.

План заняття

І. Перевірка рівня засвоєння студентами основних теоретичних положень з теми заняття.

1. Науково-дослідна робота студентів – невід’ємна складова системи підготовки майбутнього вчителя.

2. Етапи реалізації науково-дослідної роботи студентів у вищих педагогічних навчальних закладах.

3. Характеристика основних форм викладу результатів науково-педагогічного дослідження.

4. Вимоги до написання наукової статті.

ІІ. Практична частина:

Актуалізація опорних знань студентів щодо проведення занять з курсу “Педагогіка”.

ІІІ. Підведення підсумків заняття.

Рекомендована література

1. Волкова Н.П. Педагогіка. – К., 2001. – С.18-34.

2. Гончаренко С.У. Педагогічні дослідження: Методологічні поради молодим науковцям. – К., 1995. – 46 с.

3. Гончаренко С.У. Український педагогічний словник. – К.,1997. – 376с.

4. Грицай Ю.О. Освіта – школа – вчитель. (Вступ до спеціальності). Курс лекцій: Навчальний посібник. – Миколаїв, МДПУ, 2000. – С.107-127.

5. Козаков В.А. Организация самостоятельной работы студентов //Проблемы высшей школы. - 1988. Вып.64. - С.3-10.

6. Науково-дослідна робота в закладах освіти: Методичний посібник /Укл. Ю.О.Турапов, В.І.Уруський. – Тернопіль: АСТОН, 2001. – 140с.

7. Рудницька О.П., А.Г.Болгарський, Т.Ю.Свистельнікова. Основи педагогічних досліджень: Навч.-метод. посібник. – К., 1998. – С.5-18.

8. Фіцула М.М. Педагогіка: Навчальний посібник для студентів вищих педагогічних закладів освіти. – К., 2001, - С. 29-45.

ТЕОРЕТИЧНИЙ БЛОК

Основні положення

Наукові дослідження – це джерело педагогічного пошуку, що сприяє збагаченню теорії та практики педагогічної науки і забезпечує глибоке розуміння… За навчальними планами і програмами психолого-педагогічних та фахових… Науково-дослідна робота студентів (НДРС) - один з видів діяльності, який є природнім продовженням і поглибленням…

ПРАКТИЧНИЙ БЛОК

Проблемні питання з теми заняття

1. У чому полягає суттєва відмінність між організацією навчального процесу у вищій та загальноосвітній школі?

2. Чому НДРС – обов’язкова складова системи підготовки майбутнього вчителя?

3. Охарактеризувати основні форми НДРС у рамках навчального процесу і в позааудиторний час.

4. Вимоги до написання реферату.

5. Курсова робота як один з видів педагогічного дослідження, вимоги до їх виконання.

6. Розкрити вимоги до виконання дипломної роботи.

Завдання для самостійної роботи

1. З’ясуйте тематику наукових статей, виконаних на кафедрі студентами у попередні роки, ознайомтесь з деякими з них, дайте їм свою оцінку, дотримуючись основних критеріїв їх написання.

2. Складіть план роботи над власною науковою статтею, враховуючи методичні рекомендації, представлені у теоретичному блоці.

 

БЛОК КОНТРОЛЮ ТА САМОКОНТРОЛЮ

1. Допишіть пропущені слова у визначенні

Науково-дослідна робота студентів (НДРС)- ------------------------, який є природнім продовженням і поглибленням навчального процесу шляхом вивчення -------------------------------------, завдяки використанню системи методів педагогічних досліджень, що сприяє розвитку у студентів ----------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------.

2. Категорії основних форм науково-дослідної роботи студентів:

А	Освітня	Б	Форми НДРС, включені в навчальний процес
	Виховна		Форми НДРС, що виконуються у позанавчальний час

 

3. Науковою статтеюназиваємо одну з форм ------------------------------------------------, проведеної за певною темою та оформлену за допомогою використання наукового, науково-популярного або навчально-педагогічного стилів викладу матеріалу.

 

4. Назвіть основні форми представлення результатів науково-педагогічного дослідження студентів.

 

БЛОК ПРОФЕСІЙНО-ПЕДАГОГІЧНИХ УМІНЬ

Самооцінка педагогічних уміньздійснюється за п’ятибальною шкалою оцінювання, див. с. 29)

ГНОСТИЧНІ ВМІННЯ

1. Вивчати та аналізувати педагогічні джерела.

2. Формулювати відповідні цілі здійснення науково-дослідної роботи.

3. Об’єктивно оцінювати результати розв’язання науково-дослідної проблеми.

4. Аналізувати методи науково-педагогічного дослідження.

ПРОЕКТУВАЛЬНІ ВМІННЯ

1. Моделювати зміст отриманої інформації та форми її представлення.

2. Вчитись прогнозувати результати науково-дослідної роботи і передбачати можливі труднощі у процесі наукового пошуку.

3. Моделювати окремі етапи науково-дослідної роботи.

4. Проектувати методи науково-педагогічного дослідження відповідно до обраної проблеми.

КОНСТРУКТИВНІ ВМІННЯ

1. Планувати цілі, завдання, програму науково-дослідної роботи відповідно до загальної теми дослідження кафедри, проблемного гуртка тощо.

2. Відбирати оптимальні шляхи досягнення мети науково-дослідної роботи.

3. Планувати власну науково-дослідну роботу на певний період.

4. Визначати головні напрями реалізації науково-дослідної роботи.

5. Розробляти конкретні методи наукового пошуку у процесі дослідження.

КОМУНІКАТИВНІ ВМІННЯ

1. Встановлювати доцільні стосунки з усіма учасниками науково-дослідної роботи (викладачами, студентами, членами гуртка тощо).

2. Управляти своїми емоціями, поведінкою при здійсненні науково-дослідної роботи.

3. Долати труднощі, які виникають у процесі наукового пошуку.

ОРГАНІЗАТОРСЬКІ ВМІННЯ

1. Організовувати власну науково-дослідну діяльність.

2. Організовувати колективний науковий пошук актуальної педагогічної проблеми.

3. Стимулювати пошукову діяльність колег по навчанню за допомогою роз’яснення використання форм та методів науково-дослідної роботи студентів.

4. Організовувати вивчення передового педагогічного досвіду.

 

БЛОК ПРОФЕСІЙНО-ПЕДАГОГІЧНИХ РИС

Вивчення даної теми передбачає формування професійно-педагогічної спрямованості, зокрема сприяє розвитку у студентів наукового мислення (аналітичність, критичність, здатність до узагальнення тощо), потреби інтелектуального розвитку та самовиховання, забезпечує формування творчої індивідуальності майбутнього вчителя, сприяє глибокому розумінню педагогічних явищ, інноваційному розв’язанню неординарних педагогічних завдань.

1.4. ПЕДАГОГІЧНА ПРОФЕСІЯ У СУЧАСНОМУ СУСПІЛЬСТВІ

Мета: з'ясувати основні категорії та поняття професійної діяльності вчителя; створити у студентів початкову позитивну установку на формування особистості вчителя; розвинути мотивацію до набуття вчительської професії; розкрити соціальну роль і функції вчителя, специфіку його діяльності, вимоги до нього з боку суспільства; формувати у студентів уміння розв'язувати педагогічні задачі.

Обладнання: плакати з висловлюваннями видатних мислителів про педагога, твори видатних педагогів, тести-опитувачі, картки з педагогічними задачами.

Ключові поняття: педагог; вчитель; викладач; вихователь; педагогічна діяльність; специфіка педагогічної діяльності; професіограма вчителя.

План заняття

І. Перевірка рівня засвоєння студентами основних теоретичних положень з теми заняття.

1. Сутність основних понять та категорій учительської професії.

2. Соціальна роль, функції вчителя, вимоги до нього.

3. Вчительство та розбудова сучасної української школи.

4. Інститут вчительства та інноваційні процеси.

ІІ. Практична частина.

1. Обговорення проблемних питань за темою заняття.

2. Виконання практичних завдань з теми.

3. Тестування.

4. Розв'язування педагогічних задач.

ІІІ. Підведення підсумків заняття.

Рекомендована література

1. Ангеловски К. Учителя и инновации. - М., 1991.

2. Бордовская Н.В., Реан А.А. Педагогика:Учебник для вузов. – Санкт-Петербург: Питер, 2000.

3. Введение в специальность /Под ред. Л.М.Рувинского. - М.,1988. - Гл. 1, 2.

4. Жариков Е., Крушельницкий Е. Для тебя и о тебе. - М., 1991.

5. Положення про середній загальноосвітній навчально-виховний заклад //Освіта. - 1993. - 3 вересня.

6. Закон України "Про освіту" //Голос України. - 1991. - 26 червня.

7. Касьяненко М.Д. Педагогіка співробітництва. - К., 1993. - Ч. I.

8. Слово про вчителя. - К.. 1985.

9. Кондрашова Л.В. Сборник педагогических сочинений. - М., 1987.

10. Макаренко А. С. Из лекции "Воспоминание о семье и школе": Хрестоматия по педагогике. - М., 1973. - С. 21-22.

11. Мудрик А.В. Учитель: мастерство и вдохновение. - М., 1986.

12. Національна доктрина розвитку освіти України у ХХІ столітті: Проект. – К: Шкільний світ, 2001.

13. Николаенко Д.Ф., Шкиль Н.И. Становление учителя. - К., 1996.

14. Общие основы педагогики /Под ред. Ю.В.Гербеева. - М., 1980.

15. Педагогический словарь. - М., 1960.

16. Профессия - учитель: беседы с молодыми учителями /Под ред. Э.Г.Онушкина, - М., 1987.

17. Синиця І.О. З чого починається педагогічна майстерність? - К., 1979.

18. Синиця І.О. Про педагогічний такт учителя. - К.: Рад. шк., 1979.

19. Сухомлинський В.О. Сто порад вчителю. - К., 1979.

20. Чернокозов И.И. Профессиональная этика учителя. - К.: Рад. школа, 1988.

21. Якуба О.О. Соціологія: Навч.посібник для студентів. – Харків: Константа, 1996.

ТЕОРЕТИЧНИЙ БЛОК

Основні положення

Наставниками молоді, як правило, ставали найбільш знаючі і поважані люди. Важливість справи, яку вони виконували, та авторитет кращих учителів… Інститут учительства почав формуватися в той час, коли навчання і виховання… В епоху середньовіччя вчитель повинен був обов'язково бути духовною особою. Освіта поступово перетворювалася на…

ОПОРНА СХЕМА ЗАНЯТТЯ

ПРАКТИЧНИЙ БЛОК

1. Оцініть ступінь вираженості своїх особистих рис за такою шкалою: комунікабельний …   Більший ступінь вираженості якості відповідає більш високому балу. Побудуйте криву своєї самооцінки.

Задача № 1

Деякі вчителі вважають, що вони не повинні копіювати роботу педагогів-новаторів і не треба вивчати їх досвід.

Чи згодні Ви з думкою цих учителів? Ваше ставлення до передового педагогічного досвіду. (Найвищий бал розв'язання задачі - "добре").

Задача № 2

На класній годині з проблем профорієнтаційної роботи виникла суперечка про те, що професія вчителя одноманітна, бо він увесь час викладає один і той самий предмет, ті самі теми і тому ця професія не може вважатися творчою.

Що б Ви відповіли учням? Які Ваші думки з приводу особливостей учительської професії? (Найвищий бал розв'язання задачі - "добре").

Задача № 3

Слухачі школи майбутнього педагога вважають, що головним для вчителя й любов до дітей, уміння встановити з ними контакт, важливо також знати свій предмет і методи його викладання.

Чи правильне уявлення мають старшокласники про вимоги до учителя? До його професії? Що б Ви додали до цих слів випускників? (Найвищий бал розв'язання задачі - "відмінно").

Задача № 4

Студенти-практиканти, відвідуючи уроки досвідченого вчителя, були вражені глибиною його знань, професійною майстерністю. На питання студентів, як учитель досягнув такого рівня, він відповів, що має власну багату бібліотеку, давно виписує методичні журнали, вивчає передовий педагогічний досвід, весь час оновлює конспекти уроків.

Які висновки слід зробити майбутнім учителям? (Найвищий бал розв'язання задачі - "задовільно").

Задача № 5

Молодий, учитель мав звичку вживати на уроці слова-паразити. Учні, здавалося б, уважно слухали вчителя, проте, як виявилося, рахували кількість зайвих слів, що їх постійно вживав учитель.

Які висновки повинен зробити вчитель? (Найвищий бал розв'язання задачі - "задовільно").

Задача № 6

У колі майбутніх педагогів виникла суперечка - що означає бути справжнім педагогом?

- Педагогом не можна стати!.. Ним потрібно народитися.

- Дурниці. Це фаталізм!

- Педагог "милістю Божою", так, чи що?

- Хто народився без педагогічного таланту, того ніякий інститут не зробить справжнім педагогом.

- А я думаю, що педагогом можна стати. Часто в інституті вдається привити любов до вчительської професії.

Закінчіть суперечку студентів. Які шляхи становлення вчителя? (Найвищий бал розв'язання задачі - "відмінно").

Задача №7

Ми з подругою багато сперечалися – яку професію обрати? І одне не підходить, і інше...

- Я точно знаю, куди не піду – у вчителі – не хочу псувати нерви; не піду у хімічне виробництво: від стикання з хімічними препаратами можна втратити здоров´я; на фабрику не піду – перетворишся у робота з низькою платнею. Я хочу щоб на моїй роботі не псувалося здоров´я і було цікаво. Хочу, щоб вона була пов´язана з тваринами і численними поїздками.

- - Тоді тобі треба йти працювати до цирку! – сказала подруга і додала, - а мені аби платили пристойно.

Я потім довго думала. Сумніваюсь, що у мене є талант для цирку. Може, подруга права: якщо немає покликання, треба думати про зарплатню?

1. Які мотиви вибору професії у дівчат?

2. Який прийом педагогічної дії був використаний у цій ситуації?

3. Які соціальні критерії поведінки дівчат ви можете назвати?

4. Як дівчата визначили соціальний статус професії вчителя?

(Найвищий бал розв'язання задачі - "відмінно").

Завдання для самостійної роботи

1. Підготуйте огляд матеріалів передового педагогічного досвіду області (свого району, своєї спеціальності).

2. Підготуйте огляд публікацій з журналу "Рідна школа" (за останній рік), які висвітлюють діяльність та досвід кращих учителів України (за своєю спеціальністю).

БЛОК КОНТРОЛЮ ТА САМОКОНТРОЛЮ

Питання для перевірки знань студентів

1. У чому полягають основні соціальні функції учителя?

2. Порівняти зміст учительської професії з іншими професіями в суспільстві.

3. Назвати основні вимоги, які ставить суспільство до вчителя.

4. Пояснити відмінність і порівняти терміни "вчитель", "викладач", "педагог", "вихователь".

5. Показати взаємозв'язок розвитку вчительської професії з соціальними процесами у суспільстві.

6. Пояснити причини необхідності введення інновацій у вчительському середовищі.

7. Класифікувати основні вимоги суспільства до вчителя, використовуючи різні підходи: з боку його участі в навчанні дітей; як вихователя підростаючого покоління; як представника державної установи; з боку його особистісних рис.

8. Зробити повідомлення про кращого вчителя вашої школи.

9. Проаналізувати, чого чекає сучасне суспільство від учителя.

10. Учитель - не професія, а особисте покликання людини. Чи згодні ви з цим твердженням?

11. Проаналізувати, чи можуть особистісні та професійні риси вчителя ввійти у суперечність?

12. Висловити особисте судження на основі даних, які маєте: Чи існує особлива вчительська мораль? У чому, по-вашому, головна особливість заповідей учительської професії?

ІЗ. Зробити висновки щодо важливості впливу педколективу школи на особистість учителя та ступінь цього впливу.

14. Проаналізувати і пояснити слова В.О.Сухомлинського: "У вихованні та навчанні підростаючого покоління колективні відносини вчителів є вирішальною умовою успіху".

15. Як ви вважаєте, вчителеві треба знати "все про небагато речей" чи "потрошку про все"? Чи обов'язково вчителеві мати хоббі?

Тестові завдання

(виберіть правильні відповіді серед запропонованих)

1. Професійна придатність вчителя – це:

а/ необхідний комплекс умінь, які набуваються у процесі здобуття вищої освіти;

б/ показник рівня засвоєння вчителем спеціальних знань;

в/ необхідний комплекс здібностей, фізичних, нервово-психічних і моральних якостей, що потрібні для набуття певних робочих функцій і успішної діяльності у сфері освіти.

2. До основних функцій педагога відносяться:

а/ навчальна, виховна, психолого-педагогічна та соціальна;

б/ навчальна та виховна;

в/ морально-формуюча, навчаюча, суспільно-ідеологічна;

г/ соціально-політична та навчаюча.

3. Суспільство ставить до вчителя такі морально-педагогічні вимоги:

а/ наявність певних моральних цінностей, вміння спілкуватися;

б/ висока ерудиція та культура, високий рівень моральних взаємин з людьми, педагогічна самоактуалізація;

в/ висока фахова підготовка, ерудиція і культура поведінки;

г/ комунікабельність, організаційні вміння.

4. Стосовно ставлення учителів до новацій їх можна умовно поділити на кілька груп, а саме:

а/ новатори, умовні новатори, консерватори;

б/ передові, умовно передові, відсталі;

в/ новатори, передові, помірковані, глибоко помірковані, інертні;

г/ педагоги-майстри, педагоги-методисти, стажисти.

5. До практично-соціальних вимог до вчителя відносяться:

а/ відповідний рівень освіти, фах, ерудиція та культура;

б/ вимога постійної самоосвіти, виконання норм поведінки;

в/ вимога постійної самоосвіти, загальнопедагогічні та загальнотрудові вимоги;

г/ самостійність і діловитість, наявність педагогічних здібностей, цільність характеру.

Методика визначення наявності лідерського та адміністративного начал

Оцініть наведені далі висловлення від 0 до 10

2. Коли потрібно, я вмію змусити людей працювати. 3. Мені довіряють свої особисті таємниці. 4. Усі прагнуть до влади, і я - не виключення.

БЛОК ПРОФЕСІЙНО-ПЕДАГОГІЧНИХ УМІНЬ

(Самооцінка педагогічних умінь здійснюється за п'ятибальною шкалою оцінювання, див. с. 29)

ГНОСТИЧНІ ВМІННЯ

1. Аналізувати соціальну роль, функціональні обов'язки вчителя.

2. Осмислювати специфіку вчительської професії.

3. Вивчати і аналізувати психолого-педагогічну літературу, різноманітні концепції щодо проблеми професійної діяльності вчителя.

ПРОЕКТУВАЛЬНІ ВМІННЯ

1. Осмислювати перспективи розвитку вчительської професії.

2. Виділяти основні завдання вчительської професії.

3. Проектувати окремі компоненти змісту, форм і методів виховного процесу.

4. Моделювати елементи навчальної роботи вчителя.

5. Проектувати форми та методи власної самовиховної, самоосвітньої роботи.

КОНСТРУКТИВНІ ВМІННЯ

1. Добирати оптимальну навчально-виховну інформацію, форми та методи педагогічного процесу.

2. Планувати навчально-виховний процес.

3. Вчити своїх вихованців виділяти головні напрями у навчанні та життєдіяльності.

КОМУНІКАТИВНІ ВМІННЯ

1. Встановлювати доброзичливі стосунки з учнями, колегами, батьками.

2. Встановлювати особистісну і ділову взаємодію в педагогічному процесі.

3. Орієнтуватися в педагогічних ситуаціях, знаходити гуманні способи їх вирішення.

4. Здійснювати індивідуальний і диференційований підхід до учнів.

ОРГАНІЗАТОРСЬКІ ВМІННЯ

1. Організовувати власну педагогічну діяльність.

2. Організовувати пізнавальну діяльність учнів, стимулюючи розвиток їх самостійності, відповідальності, активності.

3. Приймати оптимальні рішення в конкретних педагогічних ситуаціях.

4. Створювати умови, що сприяють розвитку потенціальних можливостей розвитку учнів.

5. Вчити учнів способам самоорганізації діяльності та поведінки.

БЛОК ПРОФЕСІЙНО-ПЕДАГОГІЧНИХ РИС

Вивчення даної теми спрямоване на формування гуманістичної професійно-педагогічної спрямованості, зокрема ерудованості, переконаності, інтересу до педагогічної роботи, високої моральності, людяності та чуйності, педагогічної культури та етики. У межах заняття містяться методики, з допомогою яких перевіряється рівень сформованості окремих моральних рис і професійно-педагогічної спрямованості.

1.5. САМОВИХОВАННЯ ТА САМООСВІТА В СИСТЕМІ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ

Мета: розкрити роль самоосвіти та самовиховання в розвитку особистості вчителя; проаналізувати шляхи самоосвітньої діяльності щодо оволодіння професійними знаннями та вміннями; сформувати потребу в самопізнанні, самовдосконаленні, а також ознайомити студентів з технікою і прийомами самовиховання; виробити у них уміння складати програму самовиховання та самоосвіти.

Обладнання:опорні схеми основних понять теми.

Ключові поняття: самовиховання; самоосвіта; самостійна робота; НОП студента, вчителя.

План заняття

І. Перевірка рівня засвоєння студентами основних теоретичних положень з теми заняття.

1. Роль професійного самовиховання у розвитку особистості вчителя.

2. Самоосвіта як один із шляхів професійного становлення вчителя. Співвідношення між поняттями “освіта”, “самоосвіта” та “самостійна робота”.

3. Методи самостійної навчальної діяльності як основа формування професійної самоосвіти.

4. Місце самоосвіти у системі професійної підготовки вчителя. Наукова організація праці студента.

ІІ. Практична частина.

1. Виконання завдань на розвиток педагогічних умінь і навичок.

2. Аналіз самоосвітньої та самовиховної діяльності видатних людей.

3. Розв’язання педагогічних задач.

ІІІ. Підведення підсумків заняття.

Рекомендована література

1. Бардина К.В. Как научить детей учиться: Книга для учителей. – М.: Просвещение, 1987.

2. Введение в специальность /Под ред. Рувинского Л.М. – М., 1988. - Гл.3,4.

3. Гончаренко С.У. Український педагогічний словник. – К.: Либідь, 1997.

4. Гришин Д.М., Колдунов Я.И. Руководство самовоспитанием школьников. – М., 1975.

5. Дубасенюк А.А. Профессиональное становление педагога. – Житомир, 1993.

6. Елканов С.Б. Основы профессионального самовоспитания будущего учителя. – М., 1989. - С.5-14, 21-51.

7. Жуковский А.А., Малхасян А.Т. Как самостоятельно учиться. – М., 1974.

8. Закон України “Про освіту” //Голос України. - 1996. – 25 квітня. – С.1-3.

9. Зязюн І.А., Сагач Г.А. Краса педагогічної дії: Навч. посібник для вчителів, аспірантів, студентів. - К.: Українсько-фінський інститут менеджменту і бізнесу, 1997.

10. Касьяненко М.Д. Педагогіка співробітництва. – К., 1993. – Ч.1.

11. Макаренко А.С. Заявление в центральный институт организаторов народного просвещения //Пед. соч. в 8-ми т. – Т.1. – С.8-11.

12. Макаренко А.С. О воспитании. Разд. «Мысли, суждения». – М., 1988.– С.153-165.

13. Основы педагогического мастерства /Под ред. И.А.Зязюна. – М., 1989.

14. Положення про атестацію педагогічних кадрів /Інформац. збірник МО України. – К., 1992. - №20-23.

15. Положення про загальноосвітній навчально-виховний заклад /Освіта. - 1993. – 3 вересня.

16. Практикум з педагогіки /За ред О.А.Дубасенюк, А.В.Іванченка. – К., 1996. – С.59-73.

17. Пунский В.О. Азбука учебного труда: Книга для учителя: Обобщение передового педагогического опыта. – М., 1988.

18. Рувинский Л.И. Психология самовоспитания. – М., 1982.

19. Сухомлинський В.О. Сто порад учителю //Вибрані твори у 5-ти т. – К., 1976. – Т.2. – С.419-656.

20. Сухомлинський В.О. Розмова з молодим директором школи //Вибрані твори у 5-ти т. – К., 1976. – т.5. – С.229-239.

21. Сухомлинський В.О. Виховання і самовиховання //Вибрані твори у 5-ти т. – К.,1976. – Т.

Завдання для студентів

1. Вивчити рекомендовану літературу. Підготуватися до обговорення основних положень за планом заняття.

2. Підготувати мікровиступи: “Роль самовиховання (самоосвіти) у житті видатних людей” (К.Д.Ушинський, А.С.Макаренко, В.О.Сухомлинський, Леся Українка, І.І.Огієнко та ін.) – на вибір.

3. Підготуватися до розв’язання педагогічних задач.

ТЕОРЕТИЧНИЙ БЛОК

Основні положення

З метою подолання суперечності між традиційною підготовкою майбутнього вчителя до професійної діяльності та новими вимогами суспільства до… Самовиховання – це систематична та свідома діяльність людини, спрямована на… Самовиховання виникає як наслідок певної системи виховної роботи у межах навчальних закладів, яка включає в себе…

Група методів стимулювання та мотивації самостійної навчальної діяльності

1) Методи формування інтересу до самостійної навчальної діяльності: пізнавальні ігри, аналіз життєвих ситуацій, аналіз впливу самостійної та… 2) Методи стимулювання та мотивації обов’язку та відповідальності у… 3) Методи самостимулювання та самовпливу: самокритика, наявність мети, самоінструкція, самопримус, самонаказ тощо.

Методи розвитку самостійної навчальної діяльності

1) Методи читання літератури сприяють розвитку всіх умінь і навичок роботи з науковою та навчальною літературою та за компонентами читацької… 2) Методи фіксації прочитаного сприяють глибшому осмисленню та… Робота з книгою є індивідуальним і творчим процесом, який залежить від конкретної мети, характеру тексту, а також від…

Методи контролю та самоконтролю самостійної навчальної діяльності

1) Методи усного контролю: індивідуальне опитування, фронтальне опитування, усні заліки, іспити, програмоване опитування. 2) Методи письмового контролю: контрольні письмові роботи, письмові заліки,… 3) Методи лабораторного контролю: контрольні та лабораторні роботи, машинний контроль.

І. Методи читання літератури

Складовою читацької культури, яка охоплює власне читання, є культура читання. Вона виявляється в читацьких інтересах, в рівні начитаності, ставленні… Другою складовою читацької культури є бібліотечно-бібліографічна культура -… Беручи до уваги наведені теоретичні узагальнення, визначимо головні напрями формування читацької культури у майбутніх…

Методи формування культури читання

Методи роботи з книгою

Для роботи з науковою та навчальною літературою слід користуватися наступною пам’яткою, яка може бути використана студентами, починаючи з першого… Пам’ятка роботи з книгою 1. Попереднє ознайомлення з покажчиком, із змістом книги, окремої глави чи розділу.

Методи оволодіння читанням

Поступове сходження від простих до складних методів читання стає підґрунтям скорочитання. Причому скорочитання в даному випадку будемо розглядати як… Головними шляхами розвитку скорочитання є читання художньої та… 1.2. Методи формування бібліотечно-бібліографічної культури

ІІ. Методи фіксації прочитаного

1. План - це короткий послідовний перелік головних питань чи тем тексту. До цієї форми запису прочитаного звертаються за умови необхідності… План передує тезуванню та конспектуванню - більш складним формам запису… Якщо в плані перелічені лише головні питання, що висвітлені в тексті, то такого роду плани називають простими. Якщо…

ПРАКТИЧНИЙ БЛОК

Практичні завдання студентам

Завдання 1

А.Виконайте “згортання” та “розгортання” інформації на основі поданого тексту у вигляді:

а) планового конспекту;

б) текстуального конспекту;

в) тематичного конспекту;

г) вільного конспекту.

Б. Опрацюйте запропонований текст на основі поданого алгоритму:

а) прочитати текст й розділити його на 4-5 смислових розділи;

б) згорнути текст до тез;

в) виписати з кожної тези ключові поняття в речення, що мають смислове навантаження;

г) зв’язати розрізнені поняття в речення, які передають основні думки автора;

д) виділити основні думки автора та провідні ідеї даної інформації.

Для виконання цих вправ можна використати роботу А.С.Макаренка “Про виховання” (розділ “Думки, судження, приклади”).

Завдання 2

Підготувати повідомлення про роль самовиховання або самоосвіти у житті видатних особистостей (план, програма): К.Д.Ушинський, А.С.Макаренко, Леся Українка, І.І.Огієнко та ін.

Проаналізувати програму самовиховання за схемою:

а) мета самовиховання (самоосвіти);

б) методи та засоби, обрані для досягнення мети;

в) порівняння результатів самовиховання (самоосвіти) з поставленою метою.

Завдання 3

Скласти програму самовиховання, використовуючи інформацію про поняття “самовиховання”, “самоосвіта”, методи та засоби їх реалізації. Розробити програму за такою схемою:

 

Риси особистості

Що сформовано

Що потрібно сформувати

Правила, вправи з формування рис і умінь

Завдання 4

Самостійно проаналізувати процес читання (самотестування уміння читати). В основі – закономірність: як читає, так і думає; як читає, так і пише; як читає, так і навчається; як читає, так і навчає.

Самотестування здійснюється протягом однієї хвилини: вибрати незнайомий текст з нової дисципліни, прочитати вголос абзац, зафіксувавши кількість слів, які прочитано за одну хвилину. Перевірку повторити три-п’ять разів. Визначити середню швидкість читання: кількість слів за хвилину.

Для діагностики результатів:

-швидкість читання молодшого школяра – 30-75 слів/хв.;

-середня швидкість – 150-200 слів/хв.;

швидкість читання фахівця – більше 200 слів/хв.

Запропонований тест дасть можливість студентові визначити рівень володіння способами читання, а також створити базу для наукового підходу до раціональної самоорганізації розумової праці.

Педагогічні задачі

Задача №1

Студентка I курсу Галина Д. уже в перші місяці навчання в університеті відчула труднощі в підготовці до практичних занять з різних предметів, хоча вона й багато часу проводила у читальному залі, писала чимало конспектів. Однак її відповіді на заняттях дуже часто були неглибокі, поверхові. Студентка замислилася.

Назвіть можливі причини невдалої підготовки Галини? Які форми, методи самоосвітньої підготовки можна порекомендувати дівчині, щоб змінити ситуацію на краще?

Задача №2

Надія Г., студентка I курсу педагогічного університету, мала важкий характер, нерідко в неї бував поганий настрій, їй не вдавалося нормально спілкуватися зі своїми колегами, часто ображалася на них за висловлені ними зауваження. Поступово Надія ставала самотньою, з нею майже ніхто не контактував.

Які причини призвели до такого становища? Чи мають значення для майбутнього вчителя властивості його особистого характеру? Запропонуйте методи самовиховання, які були б більш ефективними в даній ситуації?

Задача №3

Студент ІІІ курсу Андрій М. звик запізнюватися на заняття, а то й пропускати їх, часто не встигав якісно підготуватися до них, мотивуючи тим, що у нього мало залишається часу на підготовку.

Чи можна вважати заяви Андрія достатньо обґрунтованими? Чи має значення для майбутнього вчителя така властивість як самоорганізація своєї поведінки і діяльності?

Задача №4

Частина студентів ІІ курсу педагогічного навчального закладу на лекціях в основному займалася сторонніми справами. Вони вважали, що й самі можуть прочитати літературу, самостійно підготуватися до екзамену.

Чи згодні Ви з думкою цих студентів? У чому полягає перевага лекційно-семінарської системи підготовки майбутніх учителів над їх самоосвітньою підготовкою?

БЛОК КОНТРОЛЮ ТА САМОКОНТРОЛЮ

Питання для перевірки знань студентів

Можна провести експрес-контроль (викладач читає питання, студенти письмово відповідають) або тест самоперевірки, “попарну” самоперевірку. Кожна правильна відповідь оцінюється 0,1 бала: 0,7 бала – “трійка”; 0,8-0,9 бала – “четвірка”; 1,0 бала – “п’ятірка”.

1. Дайте визначення поняття “самовиховання”.

2. Назвіть етапи професійного самовиховання.

3. Проаналізуйте основні методи самовиховання.

4. Проаналізуйте основні засоби самовиховання.

5. Дайте визначення поняття “самоосвіта”.

6. Обгрунтуйте спільні та відмінні сторони самоосвіти та самостійної роботи.

7. Проаналізуйте основні методи самоосвіти.

8. Визначте сутність НОП.

Тестові завдання для перевірки знань студентів

1. Назвіть особливості професійного самовиховання вчителя:

1. ...

2. ...

3. ...

4. ...

5. ...

2. Назвіть основні етапи самовиховання вчителя:

1. ...

2. ...

3. ...

4. ...

5. ...

3. Укажіть які методи з перерахованих нижче є методами самовиховання.

а) бесіда; б) самопізнання; в) самооцінка; г) диспут; д)самостимулювання; е) розповідь; ж) самопрограмування; з)самонаказ.

4. Заповнити пропуски.

Основними елементами структури самовиховання є:

1.Мета

2.

3.

4.

5.

6.

7.Результат

5. Доповніть визначення самовиховання майбутнього вчителя:

Самовиховання – це один із видів професійної діяльності, спрямованої на ...

6. Самоосвіта – це ...

 

Таблиця 1.7

Програма самовироблення студентами основних педагогічних умінь

Основні групи педагогічних умінь	Конкретні педагогічні уміння	Складові уміння	Шляхи та засоби самовиховання
Гностичні	1. Орієнтуватися належним чином у змісті навчання та виховання. 2.Вчитися пізнавати внутрішній стан учнів. 3.Здійснювати контроль за своїм психічним станом	Здібності: а) виділяти головне; б) “читати по обличчях”; в) здійснювати самоконтроль. Риси: а) педагогічна спостережливість; б) педагогічна кмітливість.	Накопичувати досвід педагогічного аналізу. Навчатися логічній обробці текстів, складанню схем, планів тощо. Розвивати нмпатійні здібності. Формувати навички самоконтролю.
Конструктивні	1. Формулювати цілі та завдання педагогічного процесу. 2. Планувати систему робіт. 3. Відбирати оптимальний зміст. 4. Складати плани конкретних справ.	Здібності – загально-інтелектуальні.   Риси: організованість, схильність до порядку та точність.	Тренуватися в оперуванні педагогічними термінами. Тренуватися в складанні планів. Дотримуватися точності у всьому.
Комунікативні	1. Стимулювати діяльність. 2. Налагоджувати відносини з товаришами.	Здібності: емоційність, здатність до самонавіювання, терпимість. Риси: товариськість, доброзичливість, щирість тощо.	Тренування у спілкуванні. Тренування у поважному ставленні до людей. Підвищення рівня своїх морально-естетичних рис.
Інформаційні	1. Володіння словом, мовою. 2. Володіння мімікою та жестами. 3. Уміння користуватися наочними посібниками та ТЗН.	Здібності: мовне чуття; голосові дані; емоційність; виразність.	Тренуватися в усних виступах. Навчитися управляти своєю мімікою. Навчитися користуватися ТЗН.
Організаційні	1. Розвивати організаторське чуття. 2. Виконувати конкретну роботу. 3. Здійснювати контроль та самоконтроль за своїми діями. 4. Викликати інтерес до справи. 5. Об’єктивно оцінювати результати роботи.	Здібності: схильність до організаторської діяльності; сприймання та розуміння інших; розпорядливість, вимогливість тощо. Риси: цілеспрямованість, діловитість, дисциплінованість	Тренуватися у варіюванні інтонацією, дікцією. Тренуватися в керівництві діями інших, в самоінструктуванні, самоаналізі тощо. Тренуватися в самоконтролі та оцінюванні.

Таблиця 1.8

Індивідуальний план професійного самовиховання студента – майбутнього вчителя (можливий варіант)

№ п/п	Завдання самовиховання	Шляхи та засоби	Строки виконання
І.	З розвитку пізнавальних умінь	Тренуватися у розпізнаванні внутрішнього стану учнів за зовнішніми проявами поведінки.
	1. Розвивати в собі педагогічну спостережливість.	Проявляти більш щирий інтерес до особистості кожного учня.
	2. Навчитися керувати своїми почуттями.	При надмірному хвилюванні використовувати самозаспокоєння, самовідволікання. Здійснювати самоконтроль.
	3. Розвивати в собі дотепність та оперативність.	Тренуватися у розв’язуванні педагогічних задач експромтом, але з наступним критичним аналізом.
ІІ.	З розвитку конструктивних умінь	Усі наступні справи чітко розраховувати та планувати.
	Навчитися складати конкретні плани різних заходів.	Вивчити плани досвідчених педагогів, засвоїти основні логічні схеми планів, скласти варіанти планів і обговорити їх з досвідченими вчителями.
ІІІ.	З розвитку комунікативних умінь	Тренуватися в передкомунікативному орієнтуванні, контактах, особливо з незнайомими людьми.
	1. Подолати надмірну сором’язливість у спілкуванні.	Вчитися не думати про себе під час спілкування.
	2. Розвивати в собі товариськість.	Користуватися будь-якою можливістю проявити ініціативу у спілкуванні.
IV.	З розвитку інформаційних умінь	Вивчати літературу з обраної проблеми
	1. Навчитися виразному читанню.	Тренуватися в голосному виразному читанні. Проаналізувати магнітні записи своєї мови.
	2. Навчитися коротко, але змістовно виступати на зборах.	Користуватися можливістю висловити свою думку перед аудиторією. Виступати за планом: а) про що хочу сказати; б) що про це хочу сказати; в)що пропоную
V.	З розвитку організаторських умінь: навчитися навичкам самоконсруювання, самонаказу та самоконтролю	У процесі практичних педагогічних справ тренуватися в самоінструктуванні та інших прийомах самоактивізації.

 

 

1.5.4. БЛОК ПРОФЕСІЙНО-ПЕДАГОГІЧНИХ УМІНЬ

Самооцінка педагогічних умінь здійснюється за п’ятибальною шкалою оцінювання (див. с. 29)

 

ГНОСТИЧНІ ВМІННЯ

1. Осмислити функції та соціальну роль учительської професії у суспільстві.

2. Вивчати та аналізувати програми самовиховання видатних педагогів, вчителів-майстрів та інших видатних людей.

3. Аналізувати власні можливості, рівень розвитку педагогічних здібностей як основу для професійного росту.

ПРОЕКТУВАЛЬНІ ВМІННЯ

1. Визначати головні цілі самовиховної діяльності.

2. Проектувати програму професійної самовиховної діяльності на тривалий період.

3. Моделювати засоби самоосвітньої роботи у плані професійного росту.

КОНСТРУКТИВНІ ВМІННЯ

1. Планувати самовиховну діяльність на певний період.

2. Відбирати конкретні форми та методи самоосвітньої роботи відповідно до власних індивідуальних особливостей.

3. Передбачати можливі утруднення у самовиховній та самоосвітній роботі та заходи щодо їх усунення.

 

КОМУНІКАТИВНІ ВМІННЯ

1. Встановлювати доцільні стосунки з товаришами та викладачами у процесі навчально-пізнавальної діяльності.

2. Розвивати мовленнєві уміння.

3. Вчитися володіти власними почуттями, поведінкою у різних ситуаціях.

4. Вчитися орієнтуватися у педагогічних ситуаціях, що відображають моделі педагогічної поведінки.

ОРГАНІЗАТОРСЬКІ ВМІННЯ

2. Організовувати продуктивну навчально-пізнавальну діяльність. 3. Розвивати професійно значущі риси (гуманність, любов до дітей, до… 4. Розв’язувати різноманітні педагогічні задачі, вчитися приймати оптимальне рішення.

Спадковість як фактор розвитку

Генотип визначає анатомо-фізіологічну структуру організму, його морфологічні та фізіологічні ознаки, будову нервової системи, стать організму,… Середовище як фактор розвитку Для розвитку дитини потрібно, насамперед, природне середовище, яке забезпечує їжу, повітря, світло, тепло тощо.

На рівні пізнання

1. Дайте визначення основних понять: "особистість", "розвиток особистості", "індивід", "формування особистості", "фактори розвитку", "задатки".

2. Перерахуйте основні фактори розвитку особистості. Проаналізуйте взаємовплив факторів розвитку особистості на її формування на різних вікових етапах.

3. Визначте рушійні сили процесу розвитку особистості. Наведіть конкретні приклади єдності та боротьби суперечностей у процесі розвитку.

На рівні розуміння

1. Поясніть на прикладах залежність результатів виховання від взаємодії зовнішніх і внутрішніх факторів розвитку особистості.

2. Поясніть, чому індивід може стати особистістю тільки в людському суспільстві.

3. Інтерпретуйте схему "Розвиток особистості". На основі схеми виведіть визначення поняття "розвиток".

На рівні застосування

1. Визначить протиріччя, що характеризують особливості розвитку вашої особистості в теперішньому віці.

2. Продемонструйте правильне використання принципу навчання на межі найвищої трудності.

3. Наведіть приклади навчальних задач, що знаходяться в зоні актуального розвитку дитини, в зоні найближчого розвитку дитини, поза межами зони найближчого розвитку. Спроектуйте, як кожний тип навчальних задач впливатиме на розвиток особистості.

4. Проаналізуйте приклади виховних задач, що знаходяться в зоні актуального розвитку дитини, в зоні найближчого розвитку дитини, поза межами найближчого розвитку. Спрогнозуйте, як кожний тип виховних задач впливатиме на розвиток особистості.

5. Продемонструйте розвиваючі ігри, які описані в книзі Б.П.Нікітіна "Ступеньки творчества или развивающие игры".

На рівні аналізу

1. Поясніть причини затримки розвитку дітей у разі відсутності спілкування або при недостатньому спілкуванні з людьми.

2. Проаналізуйте взаємозв’язок факторів розвитку особистості.

3. Порівняйте специфіку процесу розвитку сільських і міських дітей. Виділіть переваги соціальних і природних факторів розвитку у місті і в селі.

4. Проаналізуйте теорію Л.С.Виготського про взаємозв’язок виховання й розвитку особистості.

На рівні синтезу

1. Зробіть повідомлення про досвід організації розвитку дітей у сім'ї Нікітіних.

2. Складіть план екскурсії дітей певного віку на природу, яка мала б розвиваючий характер, використовуючи досвід В.О.Сухомлинського.

3. Напишіть кілька визначень поняття "розвиток особистості". Виділіть спільні категоріальні ознаки і виведіть загальне визначення цього поняття.

На рівні оцінки

"...головне у всебічному розвитку особистості полягає у створенні реальних умов не тільки для розвитку, але й для реалізації усіх потенційних… "Кожна людина - це світ, який з нею народжується і вмирає". Г.Гейне

Педагогічні задачі

Задача №1

Першокласники спочатку рівні у бажанні учитися. І не як небудь, а на п'ятірки. І ось перша двійка - і кінець рівноправ'ю. Вона веде за собою і приниження, і покарання, і розчарування, і звинувачення в бездарності... Клас розколюється: відмінники та двійочники, добрі та середні, щасливі та нещасні, веселі та смутні, оптимісти та скептики. І відносини між цими групами далеко не гуманні. Двійочники попадають в особливу ситуацію: про них із докором говорить учитель, звинувачують товариші "Ви тягнете назад весь клас".

Як же ведуть себе "герої"? По різному. Одні внутрішньо не погоджуються зі своїм неприємним становищем. Перші двійки вони вважають випадковими: ручка була погана, папір розпливається, забув хвостик дописати... Другі замикаються у собі, стають в'ялими, байдужими. Віра у власні сили похитнулася. Треті ведуть себе агресивно. Не зумівши домогтися позитивних результатів у навчанні, вони намагаються проявити себе в колективі іншим шляхом: пустощами, витівками. Але саме головне - і одні, і другі, і треті всіма силами і довгий час намагаються вийти зі свого нового становища "неповноцінної особистості". Вони все сподіваються на диво.

Проаналізуйте ситуацію. Чи немає тут протиріччя між шкільною практикою та твердженням психолога? Які фактори визначають розвиток особистості? Яким має бути навчання й виховання, щоб забезпечити розвиток особистості?

У чому причина появи "неповноцінних особистостей"?

Задача №2

Ігор був дуже вразливим, не по роках задумливим. До трьох із половиною років він знав уже всі букви, з чотирьох читав "про себе".

Школу Ігор сприйняв байдуже. Він добросовісно виконує уроки, але цікавості вони в нього не викликають. Хлопець учиться вже у третьому класі. Має широке коло інтересів: вивчає життя тварин, цікавиться фізикою, хімію, дуже любить математику, вивчає англійську мову, читає науково-популярні журнали.

Характер в Ігоря важкий, він самолюбивий, впертий. У нього немає друзів.

Спроектуйте таку систему виховної роботи з цією дитиною, щоб забезпечити виявлення й розвиток усіх його здібностей.

Обдаровані діти мають вчитися:

а) у загальних класах, а свої таланти проявляти поза школою;

б) у спеціалізованих школах, класах;

в) у звичайних класах, але за окремими програмами.

Задача №3

Марину, ученицю 5-го класу, не впізнати. Стала роздратованою, байдужою до всього, пише абияк, нікого не слухає, розмовляє різко. Причина в тому, що її не включили до списку тих, хто виступатиме на концерті.

З раннього дитинства Марині говорили, що вона музикально обдарована, її чекають успіх, слава. На уроках співу у початкових класах дівчина отримувала відмінні оцінки, співала у хорі. І ось з'явилась щаслива можливість виступити перед публікою, а вчителька перекреслила всі надії учениці.

Які причини непорозуміння, що виникли між учителькою та ученицею? Розробіть план бесіди з Мариною.

Рівень прагнень особистості ефективно впливає на її розвиток, коли:

а) рівень прагнень нижчий від можливостей особистості;

б) рівень прагнень збігається з потенціальними можливостями особистості;

в) рівень прагнень вищий від можливостей особистості.

Відповідь обґрунтуйте.

Задача №4

"Коли я закінчив розповідати, Олександр Іванович запитав: - Так ти вважаєш, що кожна людина може стати талановитим учителем?

- І людина, і дитина - усі надзвичайно талановиті, якщо створити умови...

- Усі, і навіть ці дебільні?

- Клич їх сюди, і я покажу тобі диво...

Ми зібрали усю дітвору і я роздав дітям фарби. Коли я об'явив, що вони зараз повинні намалювати когось із своїх близьких - портрет, серед дітей з'явилося знайоме мені збудження - переляк: а якщо не вийде? Я сказав дітям: "Зараз у вас перший переляк, так закрийте очі, я його зараз прожену, а ну закрили, ні, ні, не підглядайте. А ну, Олександре Івановичу, бери оту дровеняку і всип тому переляку по зубах, щоб він до чортів забирався, куди-небудь подалі, в байраки". Олександр Іванович почесав за вухом і закричав: "Киш! киш, чорт би тебе забрав!"

- "Е-е-е, так справа не піде! - сказав і я. - Потрібно як слід страх виганяти, ось як!" - І я щосили затарабанив дровенякою по порожній діжці, і лупив її, поки не розсмішив дітей, а потім сказав: "Ну все, а тепер за діло, друзі, але у кого є страх у душі, той може до мене підійти, а може і нічого не робити, лягти на травичку і полежати". Таких дітей не виявилося. Усі взялися за роботу, я ходив між дітьми, ми були на шкільному дворі, брав із дитячих рук листки з малюнками і показував:

- Ні, ви подивіться, який малюнок, яка лінія, яка гама кольорів! А що це вийшло у Васі Копилова? (Це і є той "дебільчик", як його відрекомендував мені Олександр Іванович).

Діти дивляться на дивний малюнок, один ящик, можна сказати, а посередині ніби очі й рот, разюче: очі голубим - і чорний штрих, і цей штрих викликав сміх, чого ж очі заштриховані, що це таке, таких очей ніхто ніколи не малював.

- Ні, малював! - захоплено кричу я. - Вася відкрив те, до чого Модильяні прийшов трохи раніше.

Я веду дітей у темну кімнату, де включаю епідіаскоп, і показую, що портрет Модильяні і малюнок Васі подібні, а малюнок Колі Данилова - це інший слабенький хлопчина - так подібний за манерою на врубелівський. "У кожної людини, - кажу я, - свій колір і своя лінія, ніхто просто раніше цього не помічав. Ось спробуйте ще намалювати". І ми знову малюємо, уже пізно, дехто з батьків прийшов. І всі дивляться на Васю Копилова, а його відірвати від малюнка неможливо, від народження він такого у своєму житі не зустрічав, хоч йому не кожний раз казали: "Дурень ти й ніхто тебе не виправить". А тут раптом сказали, що він не гірше, а можливо, навіть і краще різних там знаменитих майстрів може намалювати..."

Азаров Ю. "Не подняться тебе, старик"

Як стиль спілкування педагога з дітьми впливає на розкриття та розвиток їх творчих здібностей? Які особисті якості вчителя лежать в основі такого спілкування?

Спілкування педагога з дітьми повинне:

а) надихати дитину на розкриття своїх здібностей;

б) орієнтуватися на найбільш обдарованих дітей, тоді за ними будуть тягнутися й інші;

в) що закладено природою, проявиться саме.

Задача №5

Протягом шести років школа працювала без єдиної двійки. Учителі вирішили: будемо фіксувати в журналі тільки позитивні результати. Негативні ж - відмічати в себе, у записній книжці.

У школі створилась напружена атмосфера боротьби за знання. Учень приходив до вчителя не з провиною, не виправляти двійку, а здобувати знання. Він не відчував більше боязні отримати двійку. Від нього вимагалося лише одне - робота, особиста зацікавленість в отриманні знань.

Проблема стимулювання пізнавальних інтересів стала основою методичної роботи педагогічного колективу. Усе це знаходило відображення і на уроках, і в позаурочних справах, стало стилем роботи школи. Створювались клуби цікавих задач "Архімед", проводились тематичні вечори. У кожному класі обговорювались результати тижня. Йшлося не про традиційних двійочників: "Коли виправиш? Як не соромно! Дай слово!", а про конкретні теми, розділи програми, які поки що важко даються тим чи іншим учням. Виступаючи, вчителі-предметники аналізували причини відставання, давали рекомендації, як учити матеріал. Складались графіки заліків на тиждень. У такій атмосфері випадки ледарства, безпричинної непідготовленості до уроків стали неможливі.

Яку роль відіграє організація шкільного життя у розвитку особистості? Назвіть функції педагога в організації суспільного виховуючого середовища, які ефективно впливали б на розвиток школяра?

Педагог повинен впливати на організацію життєдіяльності дітей, оскільки це:

а/ підвищить ефективність розвитку дитини;

б/ гальмуватиме розвиток, бо педагог пропонуватиме таку діяльність, яка не завжди відповідатиме бажанням дітей;

в/ ефективно впливатиме на розвиток тільки при вивченні й врахуванні індивідуальних здібностей кожної дитини.

Завдання студентам для самостійної роботи

1. Вивчити досвід розвитку творчих здібностей дітей у Павлиській середній школі (Сухомлинський В.О. "Серце віддаю дітям"), педагогічних системах Волкова І.П. ("Вчимо творчості"), Шевченка О.І. (Брускова Ї.С., Шевченко А.И. "Моя Синяя Птица"), сім'ї Нікітіних (Никитин Б., Никитина Л." Мы, наши дети и внуки").

2. Проаналізувати народні уявлення про основні чинники формування особистості (Стельмахович М.Г. "Українська народна педагогіка").

 

1.6.3. БЛОК КОНТРОЛЮ ТА САМОКОНТРОЛЮ

Тестові завдання

1. Оберіть визначення, які правильно характеризують процес розвитку особистості: а/ неперервний; б/ взаємообумовлений;

БЛОК ПРОФЕСІЙНО-ПЕДАГОГІЧНИХ УМІНЬ

(Самооцінка педагогічних умінь здійснюється за п'ятибальною шкалою оцінювання, див. с. 29)

ГНОСТИЧНІ ВМІННЯ

2. Аналізувати причини і рушійні сили розвитку особистості. 3. Аналізувати вплив спадковості, середовища, виховання й активності самого… 4. Виявити рівень розвитку провідних здібностей особистості учня з допомогою методів педагогічного дослідження,…

ПРОЕКТУВАЛЬНІ ВМІННЯ

1. Скласти перспективну програму розвитку особистості на тривалий період, використовуючи досвід, описаний у літературі з педагогіки.

2. Визначити вплив основних чинників на розвиток особистості, використовуючи літературу з педагогіки, власний досвід.

3. Моделювати види діяльності, які можуть стимулювати розвиток нахилів, здібностей особистості.

4. Визначити фактори педагогічної діяльності, що спричинюють ефективний розвиток особистості.

КОНСТРУКТИВНІ ВМІННЯ

1. Конкретизувати цілі розвитку особистості дитини, підлітка, юнака.

2. Скласти програму розвитку особистості учня на певний період, користуючись педагогічною літературою.

3. Планувати конкретні засоби, форми та методи навчально-виховної діяльності, які б стимулювали розвиток особистості учня, користуючись літературою з педагогіки, власною практикою.

4. Розробити творчі завдання, що сприяли б розвитку особистості учня, використовуючи передовий педагогічний досвід.

КОМУНІКАТИВНІ ВМІННЯ

1. Розвивати комунікативні здібності учнів.

2. Вчитися будувати доцільні взаємовідносини з учнями, враховуючи їх вікові особливості.

3. Формувати мовленнєві навички, як одну з найважливіших умов розвитку особистості.

5. Дослідити, керуючись літературою з педагогіки, роль спілкування у розвитку особистості.

ОРГАНІЗАТОРСЬКІ ВМІННЯ

2. Накопичувати засоби, форми та методи навчально-виховної роботи, що сприяли б розвитку особистості учня. 3. Розв'язувати педагогічні задачі, як передумову для формування… 4. Організувати власну діяльність таким чином, щоб розвинути власні творчі можливості, необхідні у педагогічній…

План заняття

І. Перевірка рівня засвоєння студентами основних теоретичних положень з теми заняття.

1. Дидактика як галузь педагогічних знань.

2. Сутність процесу навчання, його методологічні основи та рушійні сили.

3. Функції процесу навчання, зв’язок між ними.

4. Структура процесу навчання.

5. Сторони процесу навчання. Структура діяльності вчителя. Процес учіння та його основні компоненти.

6. Психологічні основи діяльності учнів у процесі навчання. Структура процесу засвоєння знань.

7. Різні підходи до процесу навчання в сучасній школі.

8. Аналіз сучасних зарубіжних теорій навчання.

ІІ. Практична частина:

ІІІ. Підведення підсумків заняття.

Рекомендована література

1. Алексюк А.М. Педагогіка вищої освіти України. Історія. Теорія: Підручник. – К.: Либідь, 1998. – 560с.

2. Гончаренко С.У. Український педагогічний словник. – К.: Либідь, 1997.

3. Державна національна програма “Освіта: Україна ХХI століття”. – К.: Райдуга, 1994.

4. Дидактика средней школы /Под ред. Онищука В.А. – К., 1987. – Гл.2.

5. Закон України “Про освіту”. – Голос України, 1996. – 25 квітня. – С.1-3.

6. Касьяненко М.Д. Педагогіка співробітницьва, - К., 1993. – Ч.3.

7. Кондрашова Л.В. Сборник педагогических задач. – М., 1987.

8. Куписевич Ч. Основы общей дидактики /Пер. с польск. – М., 1986.

9. Концепція середньої загальноосвітньої школи України //Інформ. збірник МО України. – К., 1992. - №4. – С.4-12.

10. Лозова В.І., Москаленко П.Г., Троцко Г.В. Педагогіка. Розділ “Дидактика”. – К., 1993. – С.3-9.

11. Марев М. Методологические основы дидактики /Пер. с болг. – М., 1986.

12. Моляко В.О. Концепція виховання творчої особистості //Радянська школа. – К., 1991. - №5.

13. Педагогіка /Под ред. Ю.К.Бабанского. – М., 1988. – Гл.20.

14. Педагогика /Под ред. В.А.Сластенина. – М., 1997.

15. Педагогіка /За ред. М.Д.Ярмаченка. – К., 1986.- 544 с. – Розд.4, 6, 7.

16. Подласый В.И. Педагогика. Новый курс. – В 2-х кн. – Кн. 1: «Общие основы. Теория обучения». – М., 1999.

17. Положення про середній загальноосвітній навчально-виховний заклад. – Освіта. – 1993. –3 вересня.

18. Савченко О.Я. Дидактика початкової школи: Підручник для студентів педагогічних факультетів. – К.:Абрис, 1997. – 416с.

19. Смирнов В.И. Общая педагогика в тезисах, дефинициях, иллюстрациях. – М., 1999.

20. Стельмахович М.П. Народна педагогіка. – К., 1985. – С.226-231.

21. Фіцула М.М. Педагогіка. – Тернопіль, 1997. – С.106-116.

22. Харламов И.Ф. Педагогика. – М., 1999. - С. 122-193.

23. Щукина Г.И. Активизация познавательной деятельности в учебном процессе. – М., 1979. – Гл.1, 2.

Завдання для студентів

1. Вивчити рекомендовану літературу, підготуватися до співбесіди відповідно до питань плану заняття.

2. Підготуватися до розв’язання педагогічних задач за алгоритмом.

3. Підготувати виступ «Актуальні проблеми розвитку системи освіти» за книгою О.Я.Савченко «Дидактика початкової школи». – К., 1999.- С.310-323.

ТЕОРЕТИЧНИЙ БЛОК

Основні положення

Дидактика як наука описує існуючі системи навчання, досліджує навчальний процес з метою його вдосконалення, розвиває нові ідеї, впливає на… Таким чином, дидактика як наука має пояснювальну, перетворюючу і… Термін “дидактика” грецького походження ( дидактикос – той, хто навчає). Вважається, що вперше його використали у 1613…

Проблемні питання з теми заняття

1. Назвіть категорійні ознаки (ключові слова) поняття “процес навчання”. Відповідь обґрунтуйте.

2. Розкрийте сутність поняття “структура навчання”. Проаналізуйте елементи структури процесу навчання і знайдіть зв’язки, що існують між ними.

3. У логічній схемі основних понять процесу навчання подається структура діяльності вчителя. Базуючись на цій схемі, розкрийте особливості структури діяльності учня.

4. Поясніть, користуючись логічною схемою, зв’язок між поняттями “процес навчання” “ учіння” “засвоєння”.

5. Дайте порівняльну характеристику пояснювально-ілюстративного, проблемного, програмованого підходів до процесу навчання, спираючись при цьому на переваги та недоліки кожного з них.

Педагогічні задачі

Задача №1

Учитель несподівано зайшов до класу і побачив, що підліток виправляє оцінку в журналі. Учитель оцінив ситуацію, стан учня й... “не помітив”. Ні сьогодні, ні завтра. На наступному уроці учень пильно дивився на вчителя, але той мовчав. Після уроку учень підійшов до вчителя і тремтячим голосом сказав: “Ви бачили, як я виправив оцінку... І мовчите... Що ви зі мною робитимете? Ну робіть, не тягніть!” Учитель зрозумів, що робити тут нічого не треба, все вже зроблено і запропонував учню на наступному уроці, відповівши, виправити оцінку насправді...

Учень відповідав прекрасно, а після уроку підійшов до вчителя і сказав: “Я ніколи цього більше не робитиму. Спасибі!”

У чому секрет успіху вчителя? Від чого залежить результативність процесу навчання? Розкрийте психологічні основи діяльності учнів у навчальному процесі.

Задача №2

У школі йшли заняття. Раптом у коридорі з’явилися дві жінки у формених халатах разом із завучем. Вони ненадовго зайшли в один клас, другий, третій...

У чому справа? У сусідньому книжковому магазині зникли набори кулькових ручок. Злодіїв вирішили шукати у школі. Методом впізнання. Завуч цю ідею гаряче підтримала і водить “гостей” під час уроку по класах.

У своєму прагненні виявити винних вона нічого погано не бачила. Але навіщо переривати урок?

Проаналізуйте ситуацію, що склалася. Вкажіть на помилку, допущену завучем школи. Які вимоги ставляться до організації навчального процесу?

Завдання для самостійної роботи

1. Підготувати виступ «Актуальні проблеми розвитку системи освіти» за книгою О.Я.Савченко “Дидактика початкової школ”. – К., 1999.- С.310-323; А.В.Іванченко, А.А. Сбруєва “Соціально-педагогічна підготовка вчителя”. – Житомир: держпедуніверситет, 2000. – С.36-75; А.А. Сбруєва “Порівняльна педагогіка”: Навчальний посібник. – Суми: Редакційно-видавничий відділ СДПУ, 1999. – 300 с.

2. Проаналізувати стан сучасної зарубіжної школи, обґрунтувати та узагальнити сутність процесу навчання у загальноосвітніх навчальних закладах (на прикладах конкретних країн за вибором).

3. Знайти загальне та відмінне у структурі навчання шкіл України та певної країни світу (за вибором).

 

БЛОК КОНТРОЛЮ ТА САМОКОНТРОЛЮ

1.Допишіть пропущені слова у визначенні

Процес навчання – це ... діяльність..., що спрямована на озброєння учнів знаннями, уміннями, навичками та їх розвиток і виховання.

 

2. Структура процесу навчання вміщує такі компоненти:

А	Освітній	Б	Мета	В	Мета
	Виховний		Зміст		Завдання
	Розвивальний		Результат		Принципи
					Зміст освіти
					Форми
					Методи
					Засоби
					Результат

 

3. Психологічною основою процесу навчання є :

а) учіння;

б) засвоєння;

в) сприймання.

4. Назвіть не менш як три найвідоміші підходи до навчання.

5. Виправте помилки.

Процес засвоєння має таку логічну схему:

1) розуміння; 2) сприймання; 3) осмислення; 4) узагальнення;

5) систематизація; 6)закріплення.

6. Назвіть функції процесу навчання.

 

БЛОК ПРОФЕСІЙНО-ПЕДАГОГІЧНИХ УМІНЬ

(Самооцінка педагогічних умінь здійснюється за п’ятибальною шкалою оцінювання, див. с. 29)

ГНОСТИЧНІ ВМІННЯ

1. Вивчати та аналізувати педагогічну літературу, різні підходи до процесу навчання.

2. Формулювати провідні цілі процесу навчання у зв’язку з потребами сучасного суспільства і практичними потребами школи.

3. Аналізувати ситуації, що виникають у навчальному процесі.

4. Об’єктивно оцінювати результати розв’язання навчальних задач.

ПРОЕКТУВАЛЬНІ ВМІННЯ

1. Моделювати зміст інформації і способи викладання її на занятті.

2. Проектувати форми та методи самоосвіти.

3. Вчитися прогнозувати результати своїх дій і передбачати можливі труднощі, які виникнуть на занятті.

4. Моделювати етапи викладання фахових дисциплін.

КОНСТРУКТИВНІ ВМІННЯ

1. Планувати цілі, завдання, програму дій відповідно до плану заняття.

2. Відбирати оптимальні способи досягнення мети заняття.

3. Планувати власну навчальну діяльність і діяльність учнів на наступний період.

4. Навчити виділяти головні напрями (ідеї) у процесі навчання (на конкретному уроці).

КОМУНІКАТИВНІ ВМІННЯ

1. Встановлювати доцільні стосунки з усіма учасниками навчального процесу.

2. Регулювати міжособистісні стосунки у процесі навчання.

3. Управляти своїми емоціями, поведінкою у навчальному процесі.

ОРГАНІЗАТОРСЬКІ ВМІННЯ

1. Організовувати пізнавальну діяльність учнів на уроці.

2. Розвивати засобами навчання інтереси учнів до вивчення предмета та свідомого вибору майбутньої професії.

3. Застосовувати на заняттях диференційований підхід.

4. Здійснювати індивідуальний підхід до учнів у процесі навчання.

5. Стимулювати пізнавальну активність учнів з допомогою застосування евристичних методів навчання.

 

БЛОК ПРОФЕСІЙНО-ПЕДАГОГІЧНИХ РИС

Вивчення та засвоєння даної теми пов’язане з розвитком таких професійних педагогічних якостей, як цілеспрямованість; цілісність, гнучкість та логічність мислення, пізнавальний інтерес; творчий підхід до реалізації навчального процесу; активність тощо.

 

2.2. ЗМІСТ ОСВІТИ У СУЧАСНІЙ ШКОЛІ

 

Мета: сприяти засвоєнню студентами основних понять теми, а саме “зміст освіти”, “загальна, політехнічна та професійна освіта”, “навчальні плани, програми”, “підручник”; виробити у студентів уміння та навички аналізувати навчальні плани, програми. підручники; сприяти розвитку педагогічного мислення майбутніх учителів.

Обладнання: логічна опорна схема змісту освіти, навчальний план середньої загальноосвітньої школи України, навчальні програми, підручники, посібники за фахом студентів.

Ключові поняття: зміст освіти; теорія формальної освіти; теорія матеріальної освіти; прагматична освіта; національний компонент змісту освіти; навчальний план; навчальна програма; навчальний предмет.

План заняття

І. Перевірка рівня засвоєння студентами основних теоретичних положень з теми заняття.

1. Поняття змісту освіти, його історичний характер.

2. Теорії формування змісту освіти.

3. Фактори, що детермінують формування змісту освіти.

4. Принципи та критерії відбору змісту освіти.

5. Шляхи оновлення змісту освіти в сучасних умовах розбудови загальноосвітньої школи.

6. Нормативні документи, що визначають зміст освіти.

ІІ. Практична частина:

1. Виконання студентами практичних завдань.

2. За допомогою практичних та тестових завдань перевірити рівень засвоєння студентами основних понять та головних положень теми.

ІІІ. Підведення підсумків заняття.

Рекомендована література

1. Закон України "Про освіту" //Голос України, 1996.- 25 квітня. – С.1-3.

2. Державна національна програма "Освіта: Україна ХХІ століття".- К.,1994.- Розділ "Зміст освіти".- С.11-14.

3. Дидактика современной школы: Пособие для учителей /Под ред. В.А.Онищука.- К.: Радянська школа, 1987.

4. Кондрашова Л.В. Сборник педагогических задач. – М., 1987.

5. Концепція 12-річної загальноосвітньої школи. –

6. Лозова В.І., Троцко Г.В. Теоретичні основи виховання і навчання: Навчальний посібник. – Харків, 1997.– С. 201-225.

7. Національна доктрина розвитку освіти України у ХХІ столітті. – К.: “Шкільний світ”, 2001.

8. Педагогика /Под ред. Ю.К. Бабанского. – М., 1988. – Гл.1.

9. Педагогіка /За ред. М.Д. Ярмаченка. – К.,1986. – Розд.1.

10. Педагогика /Под ред. В.А.Сластенина. – М.,1997.

20. Подласый В.И.Педагогика. Новый курс: Учебник: В 2-х кн. – М.: Изд. центр ВЛАДОС, 1999. - Кн.1. “Общие основы”. – 576 с.

11. Положення про середній загальноосвітній навчально-виховний заклад //Освіта. - 1993. - 3 вересня.

12. Савченко О.Я. Дидактика початкової школи: Підручник для студентів педагогічних факультетів - К.: Абрис, 1997.- 416с.

13. Смирнов В.И. Общая педагогика в тезисах, дефинициях, иллюстрациях. – М.,1999.

14. Фіцула М.М. Педагогіка. – Тернопіль, 1997. – С. 6-13, 29-36.

15. Харламов И.Ф. Педагогика. – М., 1999. - Розд.1.

ТЕОРЕТИЧНИЙ БЛОК

Основні положення

Зміст освіти має історичний характер, оскільки він визначається цілями й завданнями освіти на певному етапі розвитку суспільства і відповідно… В останнє десятиріччя у світлі ідей гуманізації освіти все більше… Так, І.Я.Лернер і М.В.Скаткін під змістом освіти розуміють педагогічно адаптовану систему знань, навичок і вмінь,…

ПРАКТИЧНИЙ БЛОК

Практичні завдання студентам

Вивчити рекомендовану літературу згідно з планом.

2. Законспектувати й проаналізувати Державну національну програму відродження освіти: “Україна ХХІ століття: стратегія освіти”.

3. Проаналізувати навчальні плани, програми, підручники за фахом.

4. Підготувати індивідуальні завдання:

виступ на тему “Традиційний та реформаторський шляхи оновлення змісту освіти”, “Зміст освіти за рубежем (в одній або кількох країнах)”, “Порівняльна характеристика змісту освіти в Україні та за кордоном”;

повідомлення “Підручник учора, сьогодні, завтра”.

Педагогічні задачі

Задача № 1

Аналіз навчальних посібників свідчить про те, що в багатьох з них по-різному трактується сутність змісту освіти.

Так, деякі автори під змістом освіти розуміють педагогічно адаптовану систему знань, навичок і умінь, досвіду творчої діяльності й емоційно-вольового відношення, засвоєння якої повинно забезпечити формування всебічно розвинутої особистості, що підготовлена до відтворення (збереження) і розвитку матеріальної й духовної культури суспільства.

Інші зміст освіти визначають як сукупність систематизованих знань, умінь і навичок, поглядів і переконань, а також певний рівень розвитку пізнавальних сил і практичної підготовки, що досягається в результаті навчально-виховної роботи.

Співставте ці визначення. Яке з них відображає особистісно-зорієнтований підхід до виявлення сутності змісту освіти?

ОПОРНА СХЕМА ЗАНЯТТЯ

Задача № 2

При обговоренні уроку з фізики на методичному об’єднанні вчителів виникла суперечка. Одні з присутніх вважали, що курс фізики дуже перевантажений, тому всю увагу слід зорієнтувати на розкритті фізичних закономірностей. Головне - озброїти учнів теорією, академічними знаннями. Інші говорили, що слід більше часу приділяти практичному значенню теоретичних знань. Наприклад, розкриваючи проблему отримання електроенергії на електростанціях, необхідно говорити про вплив продуктів згоряння на оточуюче середовище, де можливо показувати зв’язок фізики з культурою, із соціальним прогресом суспільства.

Висловіть свою точку зору щодо дискусії вчителів. Обгрунтуйте власну позицію. Наскільки виправдані такі приклади на уроках фізики, враховуючи перевантаження сучасних шкільних програм?

Задача № 3

У курсі “математика” вивчають властивості симетрії та побудови симетричних фігур. З. Кохно у книзі “Естетика і математика” пропонує паралельно з вправами підручника провести практичні роботи з побудови орнаментів.

Проаналізуйте запропоновані методичні поради. Які завдання вирішуються за допомогою даної методики викладання?

 

БЛОК КОНТРОЛЮ І САМОКОНТРОЛЮ

Питання для перевірки знань студентів

1. Що необхідно розуміти під змістом освіти?

2. Розкрийте сутність теорій формальної і матеріальної освіти і доведіть їх однобічність.

3. Які об'єктивні й суб'єктивні чинники впливають на визначення змісту шкільної освіти?

4. Які принципи відбору змісту освіти ви знаєте?

5. Назвіть систему критеріїв, розроблену в педагогічній науці для відбору змісту загальної освіти.

6. Які фактори зумовлюють необхідність удосконалення змісту освіти в сучасній загальноосвітній школі?

7. Розкрийте особливості національного компоненту змісту освіти.

8. Що включає в себе Державний стандарт загальної середньої освіти як комплексний нормативний документ?

9. За якими напрямками продовжується удосконалення змісту загальної освіти?

Тестові завдання для перевірки знань студентів

А. Вам пропонується ряд визначень педагогічних понять і варіанти відповідей, одна з яких правильна. Виберіть правильну, на Вашу думку, відповідь і вкажіть її номер.

1. Сукупність знань основ наук про природу, суспільство, людину, її мислення, мистецтво, а також відповідних умінь і навичок, необхідних кожній людині незалежно від її професії:

а) зміст освіти;

б) загальна освіта;

в) професійна освіта;

г) політехнічна освіта.

2. Педагогічно адаптована система знань, навичок і вмінь, досвіду творчої діяльності й емоційно-вольового відношення, засвоєння якої повинно забезпечити формування всебічно розвинутої особистості, що підготовлена до відтворення (збереження) і розвитку матеріальної й духовної культури суспільства:

а) зміст освіти;

б) загальна освіта;

в) професійна освіта;

г) політехнічна освіта.

3. Сукупність знань про головні галузі і наукові принципи виробництва, формування загальнотехнічних практичних навичок, необхідних для участі у продуктивній праці:

а) зміст освіти;

б) загальна освіта;

в) професійна освіта;

г) політехнічна освіта.

4. Сукупність знань, умінь і навичок, оволодіння якими дає змогу працювати спеціалістом вищої, середньої кваліфікації, або кваліфікованим робітником:

а) зміст освіти;

б) загальна освіта;

в) професійна освіта;

г ) політехнічна освіта.

Б. Які з перерахованих означень є коректними?

1. Знання – це:

а) сукупність вмінь і навичок, якими необхідно оволодіти учневі;

б) цілісна система наукових понять про закони розвитку природи, суспільства і мислення;

в) теоретичний матеріал, яким необхідно оволодіти учневі.

2.Навички – це:

а) здатність людини виконувати будь-які дії на основі раніше набутого досвіду;

б) способи виконання різноманітних дій, доведені до автоматизму;

в) способи виконання практичних дій.

 

БЛОК ПРОФЕСІЙНО-ПЕДАГОГІЧНИХ УМІНЬ

(Самооцінка розвитку вмінь студентів здійснюється за п’ятибальною шкалою оцінювання, див. с. 29)

ГНОСТИЧНІ ВМІННЯ

1. Аналізувати педагогічну літературу з метою осмислення різних теоретико-методологічних підходів до педагогічного процесу.

2. Аналізувати навчальні програми, плани та підручники.

3. Аналізувати взаємозв’язок загальної, політехнічної і професійної освіти.

ПРОЕКТУВАЛЬНІ ВМІННЯ

1. Усвідомлювати перспективні тенденції розвитку педагогічної науки, що грунтується на кращих світових, національних педагогічних здобутках минулого та сучасності.

2. Вчитися визначати основні завдання на наступний період.

3. Планувати свою діяльність на певний період.

4. Складати календарний план роботи за фахом студентів.

КОНСТРУКТИВНІ ВМІННЯ

2. Вибирати раціональну структуру уроку, вдало підбирати необхідний матеріал. 3. Виділяти елементи змісту освіти.

БЛОК ПРОФЕСІЙНО – ПЕДАГОГІЧНИХ РИС

Вивчення даного розділу спрямоване на розвиток наступних якостей майбутнього вчителя: цілеспрямованості, інтересу до педагогічної теорії і практики, потреби вчити і виховувати, педагогічного мислення (зокрема критичності, винахідливості, уважності, спостережливості, дисциплінованості, товариськості), аналітичних, прогностичних, організаторських здібностей.

 

 

2.3. МЕТОДИ ТА ЗАСОБИ НАВЧАННЯ

 

Мета:усвідомлення студентами сутності понять “методи”, “прийоми”, “засоби” навчання, їх взаємозв’язок; засвоєння студентами різних підходів до класифікації методів навчання та вироблення у них уміння свідомого оптимального вибору методів навчання з урахуванням конкретних умов навчальної діяльності.

Обладнання:опорні схеми основних понять теми.

Ключові поняття: метод навчання; функція методу; засіб навчання; прийом навчальної діяльності; класифікація методів навчання; методи організації навчально-пізнавальної діяльності; методи стимулювання навчально-пізнавальної діяльності; методи контролю та самоконтролю у навчанні; мотив; стимул.

План заняття

1. Поняття про методи навчання, прийоми і засоби, їх взаємодію. 2. Основні підходи до класифікації методів навчання. 3. Характеристика методів стимулювання навчальної діяльності школярів у процесі навчання.

Рекомендована література

1. Алексюк А.Н. Общие методы обучения в школе. – К.: Радянська школа, 1981. – 206 с.

2. Волков И.П. Учим творчеству: Опыт работы учителя труда и рисования в школе № 2. – М.: Педагогика, 1986.

3. Ильин Е.И. Путь к ученику. – М.: Просвещение, 1988.

4. Касьяненко М.Д. Педагогіка співробітництва. – К.: Вища шк., 1993. – Ч. ІІІ, розд. 4.

5. Педагогика /Под ред. Ю.К.Бабанского. – М., 1988. – Гл. 22.

6. Педагогіка /За ред. М.Д.Ярмаченка. – К., 1986. – Розд.8.

7. Педагогический поиск /Сост.И.Н.Баженова. – М., 1988. – 472 с.

8. Подласый И.П. Педагогика. Новый курс: Учебник для студ. пед вузов: В 2 кн. – М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 1999. – Кн. 1: Общие основы. Процесс обучения. – 576 с.

9. Фіцула М.М. Педагогіка: Навчальний посібник для студентів вищих педагогічних закладів освіти. – К., 2000. – С. 121-149.

10. Шаталов В.Ф. Эксперимент продолжается. – М.:Педагогика, 1989.

ТЕОРЕТИЧНИЙ БЛОК

Основні положення

Методи навчання поділяють на загальні та спеціальні. Під загальними у сучасній педагогіці прийнято розуміти методи, що застосовуються у школі при… Таке розуміння загальних і спеціальних методів навчання хоч і є найбільш… Загальні та спеціальні методи тісно пов’язані і доповнюють один одного. Ось чому не можна відривати проблем загальних…

За джерелом інформації та способом її сприймання

Розповідь.Одним з найпоширеніших методів у середніх спеціальних закладах є розповідь. Цей метод ґрунтується на словесному викладанні матеріалу. До… Лекція– один з методів усного викладання знань. Шкільна лекція застосовується… Бесіда-діалогічний метод навчання, коли вчитель, спираючись на знання та практичний досвід учнів, за допомогою…

За логікою передачі і сприйманням навчальної інформації

Використанняіндуктивногометодупередбачає викладання навчального матеріалу від конкретних фактів, демонстрації дослідів тощо до його поступового… Дедуктивний метод передбачає виклад загальних теоретичних положень, на основі… До цієї групи відносять також методи навчального аналізу, синтезу, аналогії, виявлення причинно-наслідкових зв’язків ,…

За ступенем самостійного мислення учнів при засвоєнні знань

Методи цієї групи виділяються на основі оцінки ступеня творчої активності учнів у ході навчального процесу.

Репродуктивні методи. Репродуктивний характер мислення приводить до активного сприймання навчальної інформації та її запам’ятовування, але такий підхід до побудови навчального процесу обмежує формування у учнів самостійності, навичок пошукової діяльності тощо.

Метод проблемного викладання знань учителем.До функції перерахованих вище методів додає елемент проблемності.

Частково-пошуковий метод навчання.Цей метод вимагає від учнів високого рівня пізнавальної активності й самостійності. Суттєвим тут є той момент, що завдання евристичного характеру учні виконують не повністю від початку і до кінця, а лише частково, на окремих етапах.

Дослідницький метод навчання.Він має своїм головним завданням підготувати учнів до виконання навчальних завдань на найвищому рівні пізнавальної і самостійної активності.

За ступенем керівництва навчальною діяльністю

Методи самостійної роботи використовуються при виконанні самих різноманітних видів навчальної діяльності (роботи з підручниками, спеціальною літературою, планування роботи, підведення підсумків). Самостійність учнів у навчанні – найважливіша передумова повноцінного оволодіння знаннями, вміннями й навичками. Постійне і правильне застосування самостійної роботи розвиває довільну увагу учнів, виробляє в них здатність міркувати, запобігає формалізму в засвоєнні знань, формує самостійність як рису особистості. Самостійна робота потребує кваліфікованого керівництва з боку вчителя.

ІІ. Характеристика методів стимулювання навчальної

Діяльності школярів у процесі навчання

Методи формування пізнавального інтересу: дидактичні ігри; аналіз життєвих ситуацій; створення ситуацій успіху у навчанні. Дидактичні ігри(пізнавальні ігри, мандрівки, вікторини тощо)–це спеціально… Методи, спрямовані на формування почуття обов’язку і відповідальності у навчанні: пояснення суспільної значущості…

ІІІ. Характеристика методів контролю і самоконтролю у навчанні

Усний контрольздійснюється під час індивідуального та фронтального опитування. При індивідуальному опитуванні вчитель ставить перед учнем кілька… Під час використання методів цієї групи учні вчаться логічно мислити,… Методи письмового контролю – письмова перевірка знань, умінь та навичок учнів. Названа група методів включає:…

ПРАКТИЧНИЙ БЛОК

Питання та практичні завдання з теми заняття

Знання

1. Відтворити по пам'яті один з блоків схеми опорних понять або всю схему в цілому.

2. Перерахувати виділені в літературі класифікації методів навчання.

3. Охарактеризувати окремі методи навчання.

4. Назвати найбільш розповсюджені методи, засоби навчання.

5. Перерахувати методи, що відображають логічний шлях навчальної роботи школярів.

Розуміння

1. Пояснити взаємозв’язок окремих понять і блоків опорної схеми.

2. Пояснити, чим відрізняються поняття “метод” і “метод навчання”.

3. Обґрунтувати сутність зовнішньої і внутрішньої сторони методу навчання.

4. Охарактеризувати відомі методи навчання, зазначити переваги і недоліки кожного з них.

5. Назвати та пояснити чинники, що зумовлюють вибір методів навчання.

Застосування

1. Навести приклади використання нетрадиційних методів навчання в досвіді педагогів-новаторів.

2. Продемонструвати використання традиційних методів навчання в досвіді педагогів-новаторів.

3. Проілюструвати прикладами функції методів навчання, пояснити їх взаємозв’язок.

4. Доповнити класифікацію Ю.К. Бабанського нетрадиційними методами навчання з досвіду педагогів-новаторів.

5. Проілюструвати, на матеріалі однієї з тем предмету за фахом, можливості застосування конкретних методів навчання.

Аналіз

1. Проаналізувати різні підходи до класифікації методів навчання. Який з них, на ваш погляд, є найбільш оптимальним?

2. Виділити позитивні та негативні риси кожної групи методів класифікації, яка розроблена на основі діяльнісного підходу.

3. Порівняти поняття “продуктивні” та “репродуктивні” методи навчання. Які відомі методи ви можете віднести до продуктивних та репродуктивних? Аргументувати свою відповідь.

4. Визначити взаємозв’язки між методами, прийомами та засобами навчання.

5. Окреслити шляхи вдосконалення методів навчання у майбутньому.

Синтез

1. Cкласти пам'ятку “Правила вибору методів навчання” на основі аналізу опрацьованої літератури.

2. Сконструювати схему-характеристику кожного методу.

3. Скласти таблицю-класифікацію нестандартних методів навчання.

4. Написати педагогічний твір-мініатюру “Методи і засоби навчання в школі майбутнього”.

Оцінка

1. Оцінити значення методів, прийомів, засобів навчання в організації уроку.

2. Оцінити комплекс методів навчання в роботі вчителів школи, в якій ви проходили практику.

3. Визначити вплив різних чинників на ефективність методів навчання.

4. Оцінити ступінь співвідношення традиційних та нестандартних методів навчання в організації сучасного уроку.

Практичні завдання

2. Виділити ключові слова у термінах виписаних у педагогічний словник, що відображають сутність даного поняття, обґрунтувати свій вибір. 3. Зробити огляд періодичної педагогічної преси: методи навчання у сучасній… 4. Заповнити графу “Методи навчання” у протоколах уроків за фахом, записаних під час педагогічної практики.

Задача №1

До свого першого уроку студентка-практиканта ІV курсу педінституту готувалася довго. І ось урок розпочався. Учителька швидко перевірила домашнє завдання, розповіла новий матеріал, а до кінця уроку залишилося 20 хвилин. Закріплення зайняло ще 10 хвилин, а далі вчителька не знала чим заповнити час і відпустила учнів раніше з уроку.

Проаналізуйте причини методичних недоробок учительки. Висловіть поради щодо подальшого вдосконалення методики проведення уроків.

Задача №2

Учителька української мови вже на перших уроках у 5 класі помітила, що учні не вміють складати планів, самостійно працювати з підручником, тому далі на кожному уроці вона приділила увагу розвитку прийомів самостійної роботи. Через деякий час справи у цьому напрямі значно покращилися.

Які види самостійної роботи учнів вам відомі? До якої групи методів вони належать? Оцініть дії педагога.

Задача №3

На уроці вчитель перевіряв домашнє завдання з допомогою фронтального опитування, яке проходило у досить швидкому темпі. Павло К. не зміг швидко зорієнтуватися в питаннях і сказав учителю, що йому треба подумати. На що вчитель відповів: "Нічого думати, треба відповідати". Хлопець перестав зовсім відповідати на уроці.

До якої групи методів належить фронтальне опитування? Як Ви оцінюєте дії вчителя у даному випадку? Охарактеризуйте негативні та позитивні сторони методу. Надайте пропозиції щодо покращення організації перевірки домашнього завдання учнів.

Задача №4

Урок у 4 класі. Коля С. відповідає біля дошки. Тільки він зупиняється, помиляється - виникає "ліс рук". Спочатку вчителька зупиняла учнів, але потім дозволила виправляти й доповнювати товариша. Коля все більше і більше заплутувався, тягнув слова і згодом зовсім замовк. "Знову не довчив" - сказала вчителька і поставила "3" у журнал.

Урок у 9 класі. Відповідає Іра К. У класі тиша. Але не всі слухають. Кілька учнів готують наступне питання, інші дивляться у вікно. Дві дівчинки розмовляють "очами" про речі, які не мають відношення до уроку. Іра робить помилки, але ніхто її не виправляє. І після відповіді ніхто не визвався виправити помилки.

Порівняйте фрагменти опитування в 4 і 9 класах. Чому не була вдалою перша відповідь і пройшла непоміченою для більшості друга? Які методи та прийоми треба застосовувати вчителю, щоб активізувати учнів на цьому етапі уроку? Наведіть приклади використання ефективних методів опитування з практики досвідчених учителів

Завдання для самостійної роботи

1. Проаналізувати застосування різних методів та засобів навчання в діяльності кращих педагогів-майстрів Житомирщини.

2. Вивчити досвід роботи одного з педагогів-новаторів.

3. Проаналізувати подані у підручнику Лозової В.І. (Педагогіка. Розділ “Дидактика” –К.,1993, -с.72-73) вісім способів використання методу роботи з книгою, запропонувати свої варіанти.

4. Ознайомитись з наведеними у навчальному посібнику М.М. Фіцули варіантами застосування методу роботи з книгою. Порівняти із запропонованими у книзі В.І. Лозової.

5. Проаналізувати, вибрати та пояснити, яке визначення поняття “метод навчання” найбільш доцільне:

а) система дій (В.О. Оніщук, М.М. Скаткін)

б) система прийомів та способів (А.М. Алексюк)

в) спосіб дій (І.Я. Лернер)

г) спосіб цілеспрямованої реалізації (М.Д. Ярмаченко)

д) спосіб взаємодії (А.М. Бойко)

 

БЛОК КОНТРОЛЮ ТА САМОКОНТРОЛЮ

Тестові завдання

· Закінчити речення:

1) Учитель перевіряє і оцінює навчальну успішність учнів, керуючись такими вимогами...

2) Основними етапами проблемного навчання є...

3) Репродуктивні методи навчання передбачають ... характер мислення.

4) Продуктивні методи навчання грунтуються на...

5) Критеріями відбору засобів навчання є...

6) При виборі й поєднанні методів навчання треба керуватися критеріями…

7) Умови вибору методів навчання полягають у...

8) За місцем у навчальному процесі розрізняють такі види контролю:…

· Дати визначення поняття на основі виділення головних ознак (ключових слів):

1) Методнавчання-це...

2) Прийом навчання - це...

3) Засіб навчання - це...

4) Фронтальна робота - це...

5) Контроль за навчально-пізнавальною діяльністю учнів - це.

· Вибрати потрібну відповідь:

1) Цілеспрямована двостороння діяльність вчителя і учнів по досягненню загальної мети - озброєнню учнів знаннями, уміннями і навичками -…

а/ метод;

б/ форма;

в/ процес навчання;

г/ прийом;

д/ осмислення.

2) Методи: бесіда, лекція, розповідь, об’єднанні за такою ознакою -…

а/ за джерелом інформації

б/ за засобами стимулювання пізнавальної діяльності

в/ за логікою передачі інформації

г/ за характером пізнавальної діяльності.

 

3) Індуктивний і дедуктивний методи об’єднанні за такою ознакою -...

а/ за джерелом інформації

б/ за логікою передачі

в/ за засобами стимулювання пізнавальної діяльності

г/ за характером пізнавальної діяльності.

БЛОК ПРОФЕСІЙНО-ПЕДАГОГІЧНИХ УМІНЬ

(Самооцінка педагогічних знань та умінь здійснюється за п’ятибальною шкалою оцінювання, див. с. 29)

ГНОСТИЧНІ ВМІННЯ

1. Вивчати й аналізувати психолого-педагогічну літературу, різні педагогічні концепції, підходи до організації процесу навчання.

2. Формулювати провідні цілі навчальної роботи залежно від практичних потреб сучасного суспільства і школи, рівня розвитку учнів.

3. Аналізувати передовий педагогічний досвід учителів-новаторів.

ПРОЕКТУВАЛЬНІ ВМІННЯ

1. Проектувати зміст уроку, використовуючи різні методи навчання.

2. Моделювати під час навчання зміст навчальної інформації та раціональні способи її доведення до учнів.

3. Складати елементи перспективної програми розвитку навчальних можливостей учнів.

КОНСТРУКТИВНІ ВМННЯ

1. Відбирати методи й засоби навчання, які б відповідали індивідуальним особливостям учня, стимулювали його саморозвиток і самоосвіту.

2. Реалізувати поставлені цілі і завдання навчання шляхом відбору, змістовної навчальної інформації, методів та засобів навчання.

3. Планувати навчальну роботу з поступовим ускладненням.

КОМУНІКАТИВНІ ВМІННЯ

1. Стимулювати інтерес учнів до майбутньої навчальної роботи.

2. Формувати активність та ініціативність учнів під час навчання.

3. Сприяти самостійності учнів, творчому підходу до різних видів навчальної діяльності.

ОРГАНІЗАТОРСЬКІ ВМІННЯ

1. Організовувати ефективну навчальну роботу учнів на уроці.

2. Поєднувати різні види діяльності, раціонально розраховувати навчальний час.

3. Організовувати свою діяльність раціонально, відповідно розробленого плану.

 

БЛОК ПРОФЕСІЙНО-ПЕДАГОГІЧНИХ РИС

2.4. ФОРМИ ОРГАНІЗАЦІІ НАВЧАННЯ

Мета: свідомо засвоїти педагогічне поняття “Форми організації навчання”, встановити спільне і відмінне різних форм навчання, сформувати діагностичні уміння (аналізувати, виділяти головне, порівнювати, класифікувати).

Обладнання: таблиці, матеріали про передовий педагогічний досвід, кодоскоп, слайди.

Ключові поняття: форма організації навчання; урок; класно-урочна система навчання; лекція; семінар; лабораторна робота; екскурсія; домашня робота; факультатив; лекційно-семінарська система навчання; індивідуальне навчання; індивідуально-групове навчання; белл-ланкастерська система; Дальтон-план; мангеймська система; індивідуальна, групова та фронтальна форми організації навчальної діяльності; парна робота школярів; КСН.

План заняття

І. Перевірка рівня засвоєння студентами основних теоретичних положень з теми заняття.

1. Сутність поняття форма організації навчання.

2. З історії розвитку форм організації навчання.

3. Форми організації навчання класно-урочної системи.

4. Урок - основна форма організація навчання. Нестандартні уроки.

5. Шляхи вдосконалення класно-урочної системи навчання

ІІ. Практична частина:

ІІІ. Підведення підсумків заняття.

Рекомендована література

1. Волкова Н.П. Педагогіка. – К.: Академія, 2001. – С.324-351.

2. Гузик Н.П. Обучение органической химии. - М.: Просвещение, 1988.

3. Державна національна програма “Освіта (Україна ХХІ століття)” - К., 1992.

4. Дидактика современной школи./Под ред. Онищук В.А. - К., 1987. - Гл.VІ.

5. Закон України “Про загальну середню освіту” //Законодавство України про загальну освіту : Бюллетень законодавської і юридичної політики України. – К., 1999. - №9. – С. 31-54.

6. Кириллова Г.Д. Теория и практика урока в условиях развивающего обучения. - М.: Просвещение,1980.

7. Концепція 12-річної загальноосвітньої школи //Педагогічна газета. – 2000. - №9.

8. Максимова В.И. Межпредметные связи в учебно-воспитательном процессе современной школы. - М.: Просвещение, 1987.

9. Махмутов М.И. Современний урок - М.: Просвещение, 1981.

10. Мойсеюк Н.Є. Педагогіка: Навчальний посібник. – К., 2001. – С. 262-300.

11. Національна доктрина розвитку освіти України у ХХІ столітті. – К.: Шкільний світ, 2001.

12. Онищук В.А. Урок в современной школе. - М.: Просвещение, 1986.

13. Педагогика /Под ред. Бабанского Ю.К. -М.: Просвещение, 1988 - Гл.23.

14. Педагогіка /За ред. Ярмаченка М.Д. - К.: Вища школа, 1986 - Р.9.

15. Пидласый И.П. Педагогика. – М.: Владос, 1999. – С. 517-535.

16. Сластенин В.А., Исаев И.Ф., Мищенко А.И., Шиянов Е.Н. Педагогика: Учеб пособие для студ. пед. учеб. заведений. – М.: Школа-Пресс, 1998. – С.274-295.

17. Фіцула М.М. Педагогіка. – К.: Академія, 2000. – С. 150-189.

18. Чередов И.М. Формы учебной работы в средней школе. - М.: Просвещение, 1988 - С.33-75, 115-140.

 

ТЕОРЕТИЧНИЙ БЛОК

Основні положення

“Сьогодні ми, громадяни незалежної держави, повинні відродити в кожній людині природний потяг до знань, шанобливість до освіти, зробити її предметом… Із “Звернення учасників першого з’їзду педагогічних працівників України”  

Загальна підготовка до викладання предмету.

1) Перегляд програм, підручників, методичних посібників.

2) Вивчення класу.

3) Підготовка матеріальної бази(ТЗН, комп’ютерна техніка, дидактичне забезпечення, наочність, прилади).

4) Складання календарного і тематичного планів.

Конкретна підготовка до уроку.

1. Вибір мети і задач уроку, виходячи з системи уроків даної теми:

а) на основі вивчення програми;

б) на основі вивчення підручника;

в) можливостей учнів, їх індивідуальної підготовки;

г) врахування і реалізації функцій навчання.

2. Відбір змісту:

а) виділення головних, провідних ідей;

б) вибір найбільш раціональної логіки розкриття теми (індуктивної або дедуктивної);

в) доповнення змісту підручника новими політехнічними, краєзнавчими, народознавчими, профорієнтаційними та іншими науковими даними, прикладами, вправами, що дозволяють найоптимальніше розв’язати ряд виховних, розвивальних, освітніх завдань, які водночас передбачають усунення прогалин у знаннях, навичках, уміннях;

г) аналіз дидактичного матеріалу підручника (наскільки ілюстрації відповідають змісту матеріалу, яке пізнавальне і виховне, розвиваюче навантаження вони несуть, і як їх краще використати на уроці); з цієї ж точки зору проаналізувати питання і завдання, для того, щоб визначити необхідність, послідовність і доступність їх для учнів;

д) аналіз методичних посібників, педагогічної літератури стосовно можливостей їх використання при підготовці або на уроці.

3. Вибір найкращих умов для учіння, визначення характеру навчально-пізнавальної діяльності учнів, навичок і умінь, що мають бути сформовані і за допомогою яких методів; визначення співвідношення між репродуктивними і пошуковими видами діяльності, між самостійною роботою учнів і роллю вчителя на даному уроці; конкретизація задач, вправ, проблемних питань, завдань для самостійної роботи учнів (індивідуальної, групової, фронтальної); перевірка і відбір засобів навчання.

4. Вибір форм організації роботи, оптимальне їх поєднання.

5. Складання оптимального плану уроку, який включає хід його за часом, послідовність його етапів і структуру.

 

СХЕМА-ПЛАН УРОКУ ЗАСВОЕННЯ НОВИХ ЗНАНЬ

 

Клас__________ Дата_________ №_____уроку

Тема:_________________________________________________

Мета: розвивальна

освітня

виховна

Обладнання:___________________________________

Хід уроку

а) методом бесіди (розробка питань до бесіди): а)............. б)............. в).............

ОПОРНА СХЕМА ЗАНЯТТЯ

2.4.2. Практичний блок

Проблемні питання і завдання

 

І рівень складності

1. Проаналізуйте історію розвитку форм організації навчання.

2. Визначте основні спільні та відмінні ознаки індивідуальної, групової, масової форм організації навчальної діяльності учнів.

3. Назвіть основні ознаки семінарського заняття.

4. Опишіть типи і структуру семінарських занять.

 

ІІ рівень складності

1. Поясніть сутність поняття “Форма організації навчання”.

2. Покажіть взаємозв’язок методів і форм організації навчання.

3. Поясніть сутність поняття “Комплексні форми організації навчання”.

4. Інтерпретуйте поняття: класноурочна система навчання, мангеймська, бел-ланкастерська, лекційно-семінарська.

5. Спираючись на алгоритм підготовки вчителя до уроку, складіть алгоритм підготовки до семінарського заняття.

6. Поясніть сутність понять “лабораторне заняття” та “практикум”.

7. Проілюструйте на конкретних прикладах взаємозв’язок дидактичної мети і форми організації навчання.

8. Співставте різні форми організації навчання класно-урочної системи. Знайдіть в них спільне і відмінне.

9. Класифікуйте типи домашніх завдань.

10. Поясніть, чим визначається вибір форм навчання.

11. Проаналізуйте специфіку екскурсії як форми організації навчання.

 

ІІІ рівень складності

1. Зробіть повідомлення про зародження класно-урочної системи навчання в Україні.

2. Розробіть план висвітлення питання: “Класно-урочна система навчання в дидактиці Коменського Я.А.”.

3. Складіть план проведення екскурсії зі спеціальності.

4. Висловіть своє судження про основні вимоги до підготовки уроку, що запропоновані в роботі Львової Ю.Л. “Творческая лаборатория учителя” та збірнику “Окрилені творчістю” (Житомир, 1999, 2000) на основі педагогічних вимог до уроку.

5. Оцініть логіку побудови лекційно-семінарської системи навчання Гузика М.П.

6. Зробіть висновки щодо важливості порад Сухомлинського В.О. про організацію самостійної роботи на уроці.

7. Оцініть значущість міжпредметних семінарів та інших форм навчання для формування діалектичного творчого мислення.

Педагогічні задачі

Задача №1

Порівняйте фрагменти екскурсій з природознавства:

1. Вчитель починає екскурсію з розповіді про природу.

2. Вчитель починає з гри.

3. Вчитель демонструє різні рослини.

Окресліть шлях формування понять в першому, другому і третьому випадках.

Задача №2

На уроці фізики у різних учителів домашнє завдання було подане таким чином:

1. Прочитати параграф у підручнику.

2. Відкрийте книжки, подивіться питання в кінці параграфа, схеми. Підготуйте відповіді на питання 1,2,3.

3. Відкрийте книжки, подивіться питання в кінці параграфа, намалюйте план-схему матеріалу, що вкладений в параграфі.

Які вміння формує вчитель в учнів у першому, другому і третьому випадках?

Задача №3

У ч и т е л ь: Сьогодні я продемонструю вам дослід. Ви будете спостерігати за ним, а потім самі назвете тему сьогоднішньої практичної роботи.

Учитель почав урок хімії, звернувшись до дітей з запитанням: “Як одним словом сказати, що таке дощ, сніг, лід?

Проаналізуйте особливості етапів форм організації навчання і покажіть, у чому їх педагогічна цінність.

Задача №4

Фрагмент уроку української мови у 4-му класі.

У ч и т е л ь: Зараз ви втілитеся у недосвідчених агрономів і напишете інструкцію “Як вирощувати помідори”.

З якою метою вчитель запропонував дітям таке завдання?

Наводимо можливі відповіді на це питання. Вкажіть, яку з них ви вважаєте правильною. Відповідь обґрунтуйте. Завдання дане з метою:

· підвищення орфографічної грамотності учнів;

· передачі досвіду вирощування помідорів;

· закріплення в активному словнику учнів дієслів термінологічного характеру;

· формування вмінь логічно мислити.

Практичні завдання

Рівень складності

1. Чи можна в загальноосвітній школі повністю перейти на лекційно-семінарську систему організації навчання або на індивідуальне навчання? Якщо ні, то чому?

Рівень складності.

1. Розробіть план-конспект заняття факультативу з біології.

Рівень складності.

1. Проаналізуйте, які елементи індивідуального навчання і лекційно-семінарської системи зараз використовуються у школі.

2. Які форми диференційованого навчання є найбільш ефективними?

Завдання студентам для самостійної роботи

1. Проаналізувати статтю Сухомлинського В.О. “Як перевірку виконання домашніх завдань зробити ефективною розумовою працею”.

2. Вивчити досвід роботи вчителя-методиста СШ № 19 м. Житомира Бреднєвої С.Г. і проаналізувати комплексні форми роботи з хімії та біології.

3. Спробуйте сконструювати нову форму навчання, нестандартний урок.

4. Проаналізувати поняття “методи” і “форми” навчання, вибрати декілька ознак, котрі є спільними і відмінними для цих категорій.

2.4.3. БЛОК КОНТРОЛЮ ТА САМОКОНТРОЛЮ

1. Закінчіть речення:

Форми організації навчання - це.....

Семінар - це.....

Екскурсія - це.....

Факультатив - це....

2. Зробіть класифікацію форм організації навчання за такою основною:

а) урочні позаурочні;

б) теоретичні практичні комбіновані

3. Яке із наведених визначень поняття “форма організації навчання”, на Вашу думку, є найбільш точним?

а) “Форма організації навчання - побудова вчителем навчальних занять, організація навчальної діяльності учителя і учнів”.

б) “Форма організації навчання є побудова спілкування вчителя і учнів за встановленими принципами”.

в) “Форма організації навчання - це взаємодія вчителя і учнів, яка регулюється певними, наперед встановленими, порядком і режимом”.

г) “Форма навчання як дидактична категорія означає зовнішню сторону організації навчального процесу, що пов’язана з кількістю учнів, часом і місцем навчання, а також порядком його здійснення”.

д) “Під формою організації навчання слід розуміти спеціально організовану діяльність вчителя і учнів, що протікає за встановленим порядком і в певному режимі”.

4. Зробіть висновок: урок, семінар, консультація, залік, екзамен, факультатив, практикум - є (чим?).

5. Дайте визначення поняттям: “оптимізація навчання”, “інтенсифікація навчання”, “індивідуалізація навчання”

6. Доповніть речення:

¨ “Вибір форм організації навчання зумовлюється...”

¨ “Самостійне виконання учнями навчальних завдань поза уроками називається...”

¨ Кожна екскурсія поділяється на чотири основні етапи:

а) теоретична і практична підготовка;

б) .............................................................;

в) ..............................................................;

г) ..............................................................;

7. Проведіть класифікацію уроків за дидактичною метою.

8. Проведіть класифікацію семінарських занять за дидактичною метою.

9. Чи правильні ці твердження:

“Практикуми - вищий ступінь лабораторних робіт”?

“Семінарська форма навчальних занять використовується, головним чином, у процесі вивчення дисциплін гуманітарного циклу в старших класах”.

10. Які форми організації самостійної роботи, на Ваш погляд, можна запропонувати учням 5-го класу?

11. Складіть орієнтовну структуру практикуму з вашої спеціальності для учнів 5 - 8-го класів.

12. Визначте помилку в динамічній моделі:

Метод мета форма зміст результат

13. Заповніть один з рядків таблиці:

Тип уроку	Мета:	Макроструктура	Мікрострукрура
1. Урок засвоєння нових знань. 2. Урок засвоєння навичок і вмінь. 3. Урок застосування знань, навичок і вмінь. 4. Урок узагальнення і систематизації знань. 5. Урок контролю і самоконтролю. 6. Комбінований урок.

 

БЛОК ПРОФЕСІЙНО-ПЕДАГОГІЧНИХ УМІНЬ

(Самооцінка педагогічних умінь здійснюється за п’ятибальною шкалою оцінювання, див. с.29)

ГНОСТИЧНІ ВМІННЯ

1. Визначати можливості та умови виконання різних форм організації навчання стосовно теми, змісту, обраних методів навчання.

2. Виділяти головне, суттєве у повідомленнях викладача.

3. Аналізувати організацію робочого місця залежно від обраної форми навчання.

4. Користуватися самостійно навчальними та довідковими посібниками на заняттях і в домашніх умовах.

5. Виділяти головне у навчальному тексті.

6. Використовувати допоміжні джерела (спеціальну літературу, документи).

7. Виділяти суттєві зв’язки між вивченими явищами, об’єктами.

8. Використовувати логічні прийоми мислення (порівняння, класифікацію, аналіз, синтез, аналогію, тощо).

9. Аналізувати якість виконаної роботи.

10. Встановлювати причини успіхів і невдач у пізнавальній діяльності учнів.

ПРОЕКТУВАЛЬНІ ВМІННЯ

1. Планувати форми організації навчання відповідно до змісту, предмета, віку та рівня розвитку учня.

2. Проектувати форми організації навчання на далеку перспективу.

3. Здійснювати перспективне планування форм організації навчання, спрямованих на підвищення якості знань учнів.

4. Добирати оптимальні форми організації навчання у конкретних умовах.

5. Проектувати системи контролю за ходом і результатами роботи учнів у кожній формі організації навчання.

6. Передбачати можливі труднощі діяльності учнів щодо застосування різних форм організації навчання.

7. Визначати мету навчальної роботи і планувати її досягнення в процесі організації усіх форм організації навчання.

КОНСТРУКТИВНІ ВМІННЯ

1. Конструювати систему різних форм організації навчання.

2. Перебудовувати форми навчання у конкретних педагогічних ситуаціях.

3. Моделювати різні форми організації навчання.

4. Здійснювати систему контролю за пізнавальною діяльністю учнів у процесі використання різноманітних форм організації навчання.

5. Визначати систему форм організації навчання з метою усунення негативного ставлення окремих учнів до свого предмета.

КОМУНІКАТИВНІ ВМІННЯ

1. Встановлювати оптимальні взаємостосунки з учнями у процесі застосування різних форм організації навчання.

2. Доступно викладати учням мету, зміст і сутність навчальної роботи.

3. Збуджувати інтерес учнів до знань, застосовуючи різні форми навчання.

4. Управляти власним емоційним станом і поведінкою у педагогічному процесі.

ОРГАНІЗАТОРСЬКІ ВМІННЯ

1. Організувати свою діяльність і пізнавальну діяльність учнів у навчально-виховному процесі при застосуванні різних форм організації навчання.

2. Раціонально розподіляти свій час а також час учнів у навчальному процесі.

3. Дотримуватись плану діяльності у різних формах організації навчання.

4. Організувати своє робоче місце а також свою поведінку у процесі застосування різноманітних форм навчання; контролювати дії, міміку та пантоміміку..

5. Навчити учнів організовувати свою навчальну діяльність: робоче місце, необхідні засоби навчання; слідкувати за організацією самостійної роботи.

 

 

БЛОК ПРОФЕСІЙНО-ПЕДАГОГІЧНИХ РИС

Заняття повинно сприяти формуванню таких якостей, як педагогічна уява, інтерес до педагогічної роботи, оптимізм, цілеспрямованість, прогностичність, педагогічне мислення, критичність.

2.6. МЕТОДИЧНА РОБОТА У ШКОЛІ

Мета - ознайомлення студентів з формами методичної роботи у школі, формування уявлення про методичну роботу як один із шляхів підвищення кваліфікації вчителів; виховання потреби займатися самовихованням, самоосвітою, готовності активно включатися в методичну роботу у школі.

Обладнання: схема проведення заняття.

Ключові поняття: методична робота, методичний кабінет, педагогічна рада, методичне об’єднання.

План заняття

1. Роль методичної роботи в оптимізації навчального процесу. 2. Способи організації і проведення методичної роботи у школі. 3. Характеристика індивідуальних та колективних форм методичної роботи.

Основні положення

Методична робота у школі – цілісна, заснована на досягненнях науки, передового педагогічного досвіду і на конкретному аналізі навчально-виховного… Методична робота спонукає кожного вчителя до роботи над вдосконаленням свого… Як показали дослідження, особливо успішно оволодіння педагогічною майстерністю відбувається в перші 3-6 років роботи…

ОПОРНА СХЕМА ЗАНЯТТЯ

ПРАКТИЧНИЙ БЛОК

Питання та завдання з теми заняття

На рівні знання

1. Визначити мету організації методичної роботи у школі.

2. Виділити шляхи проведення методичної роботи.

3. Проаналізувати функції методичної роботи.

4. Перерахувати принципи організації методичної роботи.

На рівні розуміння

1. Розкрити сутність колективних форм методичної роботи.

2. Роз’яснити роль педради у здійсненні методичної роботи в школі.

3. Охарактеризувати способи підвищення кваліфікації педагогічних працівників школи.

На рівні застосування

1. Зробити повідомлення про роль педради у здійсненні методичної роботи у школі.

2. Запропонувати конкретні шляхи вивчення, поширення та впровадження у практику роботи передового педагогічного досвіду.

3. Продемонструвати на прикладі сутність індивідуальної педагогічної роботи вчителя.

На рівні аналізу

1. Проаналізувати специфіку процесу реалізації колективної та індивідуальної форми методичної роботи у школі.

2. Проаналізувати відомі форми роботи методичних об’єднань школи, можливість зв’язків між ними.

3. Проаналізувати шляхи набуття кожним педагогом таких професійних якостей: педагогічна майстерність, новаторство, дослідницький підхід до навчально-виховного процесу.

На рівні синтезу

1. Окреслити коло питань, які потребують розгляду на засіданнях педагогічної ради школи протягом року.

2. Подати пропозиції до загальношкільного плану роботи від імені вчителів, директора, його заступників, керівників методичних об’єднань.

3. Визначити основні напрями роботи керівника шкільного методичного об’єднання.

4. Скласти орієнтовний план роботи методичного об’єднання зі своєї спеціальності, попередньо ознайомившись з роботою такого об’єднання в школі.

На рівні оцінки

1. Оцінити ефективність відомих форм методичної роботи.

2. Зробити висновки про важливість методичної роботи у школі.

3. Оцінити роль методичних об’єднань в оптимізації навчально-виховного процесу.

4. Визначити критерії оцінки діяльності вчителя (з метою проведення атестації, стимулювання роботи тощо).

Практичні завдання

Ділова гра: Методичне об’єднання вчителів

Умови правильної підготовки й успішного проведення гри: знання літератури з теми заняття, праць педагогів-новаторів; уміння творчо використовувати… Опис гри Це колективна гра, в якій беруть участь усі студенти групи. Викладач призначає найбільш підготовленого студента…

Інструкція ведучому

2. Ознайомити учасників з правиламигри. 3. Оволодіти методикою проведення дискусії: продумати питання дискусії;… Інструкція учасникамгри

Педагогічні задачі

Задача №1

В учительській виникла суперечка між учителями. Одні висловлювали думки про те, що успіх навчально-виховної роботи залежить від якісного складу учнів, інші вважали, що успіх може прийти з будь-яким класом, треба лише докласти зусиль до виховного процесу, знайти індивідуальний підхід до кожного учня.

Проаналізуйте ситуацію. Обгрунтуйте свою позицію. Які чинники відіграютьпровідну роль в успішному здійсненні навчально-виховної роботи? Чи залежить рівень розвитку класу від педагогічної майстерності учителя? Які форми методичної роботи сприятимуть розв’язанню суперечки?

Задача №2

Деякі класні керівники при складанні плану виховної роботине формулюють загальні цілі та завдання виховного процесу в класі, бо вважають, що це прояв формалізму. Чи згодні ви з позиціює цих класних керівників? Ваша думка стосовно необхідності визначення цілей виховної робота з учнями.

Проаналізуйте взаємозумовленість чітко сформульованих виховних завдань і рівня успішності організації виховної роботи. Які питання стосовно цієї проблеми варто розглянути на методичних об’єднаннях класних керівників?

Задача №3

У 8-Б класі постійно з різних причин змінювали деяких учителів-предметників, класних керівників. Клас вважався неорганізованим і слабким за своєю успішністю. Учні звикли до такого становища і навіть цим бравували.

Як у цій ситуації повинно діяти керівництво школи? Проаналізуйте роль учителя-предметника та класного керівника у формуванні інтересу до навчання учнів класу. Запропонуйте заходи з методичної роботи щодо покращення навчально-виховної роботи школи.

Завдання для самостійної роботи

1. Проаналізувати досвід методичної роботи у Павлиській середній школі (В.О.Сухомлинський "Павлиська середня школа” "Розмова з молодим директором школи”). Подати його у стислому вигляді.

2. Скласти орієнтовний план самоосвіти на основі аналізу можливих шляхів підвищення кваліфікації. Окремий пукт має складати робота методичного об’єднання стосовно підвищення кваліфікації молодих спеціалістів.

3. Проаналізувати шляхи підвищення педагогічної майстерності на основі розгляду “Національної доктрини розвитку освіти в Україні у ХХІ столітті”.

4. Скласти коротку програму самостійної індивідуальної методичної роботи з підвищення своєї педагогічної культури на основі орієнтовного плану:

а) вивчити науково-методичну літературу з питаньнавчанняі виховання дитини;

б) ознайомитися з передовим педагогічним досвідом;

в) оволодіти технологією педагогічної майстерності (за допомогою спеціальних вправ і шкільного практикуму);

г) сформувати риси особистостівчителя-вихователя.

БЛОК КОНТРОЛЮ ТА САМОКОЮРОЛЮ

Тестові завдання

1. Вищим органом громадського самоврядування у школі є:

а) рада школи;

б) методична рада школи;

в) загальні збори (конференція) колективу;

г) педагогічна рада школи.

2. Педагогічна рада школи організовує…; затверджує…; визначає…; контролює…; підтримує…; спрямовує…:

а) режим роботи школи;

б) витрата державних асигнувань;

в) виконання рішень загальних зборів;

г) структуру системи громадського самоврядування школи;

д) ініціативи щодо вдосконалення системи навчання та виховання;

е) методичну роботу.

3. Методична робота у школі це -

а) збори учителів-предметників;

б) один із шляхів підвищення кваліфікації учителів;

в) складова частина самоосвіти учителів;

г) керування педагогічною роботою учителів

4. Методична робота в школі виконує такі функції:

а) виховну;

б) організаційну;

в) розвиваючу;

г) діагностичну;

д) стимулюючу;

е) прогностичну;

ж) моделюючу;

з) освітню;

і) відновлювальну;

к) корегуючу;

л) гностичну;

м) контрольно-інформаційну.

5. Методична рада школи створюється з:

а) учнів старших класів;

б) представників громадських організацій;

в) педагогічних працівників;

г) батьків учнів.

6. Методичне об’єднання це -

а) одна з організаційних форм колективної методичної роботи в системі підвищення кваліфікації вчителів;

б) об’єднання вчителів для розробки єдиних методичних рекомендацій здійснення навчально-виховного процесу;

в) форма роботи, під час якої вчителі обмінюється досвідом своєї роботи.

БЛОК ПРОФЕСІЙНО-ПЕДАГОГІЧНИХ УМІНЬ

(Самооцінка педагогічних умінь здійснюється за п’ятибальною шкалою оцінювання, див. с. 29)

ГНОСТИЧНІ ВМІННЯ

2. Вивчати психологічні, індивідуальні та вікові особливостіучнів з метою врахування їх в методичній роботі. 3. Аналізувати зміст навчальних програм, підручників відповідно до фаху. 4. Аналізувати навчальну успішність учнів.

БЛОК ПРОФЕСІЙНО-ПЕДАГОГІЧНИХ РИС

2.7. МОДУЛЬНО-РОЗВИВАЛЬНЕ НАВЧАННЯ

(УКРАЇНСЬКА ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА МОДЕЛЬ

ЗА А.В.ФУРМАНОМ)

Мета: розширити дидактичний інструментарій майбутнього педагога, керівника навчального закладу (загальноосвітня школа, ліцей, гімназія), допомогти у вироблені інноваційних підходів в організації навчальних занять, розширенні особистої можливості вийти за межі традиційного навчання.

Обладнання: схеми дидактичного, навчального модулів, зразок програмово-методичного забезпечення модульно-розвивального навчання, порівняльні таблиці, пам'ятка соціально-психологічної ролі учнів на модульних заняттях.

Ключові поняття: модульно-розвивальна система, психосоціальне зростання, розвивальна взаємодія, пошукова активність, фундаментальний експеримент, "модуль" і його різновиди (дидактичний, навчальний, освітній та ін.), програмово-методичне забезпечення модульно-розвивального навчання (граф-схеми навчальних курсів, науковий проект навчального модуля, розвивальний міні-підручник, сценарій модульного заняття, програма самореалізації особистості учня), психолого-педагогічний, навчально-предметний та методично-засобовий зміст освіти.

План заняття

І. Перевірка рівня засвоєння студентами основних питань з теми:

1. Зарубіжні версії модульного навчання.

2. Суть модульно-розвивального навчання.

3. Поняттєво-термінологічне поле модульно-розвивального навчання.

4. Загальні принципи модульно-розвивального навчання.

5. Програмово-методичне забезпечення модульно-розвивального навчання.

6. Наукове проектування психолого-педагогічного змісту етапів навчального модуля.

7. Відмінність модульно-розвивального навчання від класно-урочного.

II. Виконання практичних завдань.

Запитання для самостійної роботи

1. Що означає поняття "модуль" у навчальному процесі?

2. Яка відмінність між модульним навчанням (зарубіжна версія) і модульно-розвивальним (українська версія)?

3. У чому відмінність фундаментального експерименту від локального?

4. Які складники концепції модульно-розвивального навчання?

5. Чому система називається модульно-розвивальною?

6. Дайте визначення дидактичного, навчального, змістового, технологічного та ін. модулів? У чому полягає їх відмінність?

7. Яку роль відіграють загальні принципи модульно-розвивального навчання?

8. У чому полягає відмінність класно-урочної системи від модульно-розвивальної?

9. Чим різняться програмово-методичне забезпечення модульно-розвивального навчання від класно-урочного?

10. Що означає "професійно" працювати з психолого-педагогічним змістом? Чому цей зміст є визначальним у розмежуванні уроку і міні-модуля?

Рекомендована література

1. Алексюк А.М. Педагогіка вищої школи: Курс лекцій: Модульне навчання. - К., 1993. - 220с.

2. Вазина Н.Я. Модульное обучение.- Горький, 1990. - 14 с.

2. Вазина Н.Я. Саморазвитие человека и модульное обучение. - Н.Новгород, 1991. - 122 с.

3. Выготский Л.С. Педагогическая психология. - М., 1991. - 480 с.

2. Дробязко П.І. Українська національна школа: витоки і сучасність: Навч. вид. - К.:Видавничий центр "Академія", 1997. - 184 с.

4. Дусавицький О.К. Система розвивального навчання: засади оновлення //Початкова школа. - 1996. - №11. - С. 4-6.

5. Занков Л.В. Беседы с учителями. (Вопросы обучения в нач. классах): изд. 2-е, перераб." - М.: Просвещение, 1975. - 191 с.

6. Кальф Т. Технологія створення сценарію навчального модуля //Рідна школа. - 1994. - №8. - С. 49-53.

7. Лапчинская В.П. Средняя общеобразовательная школа современной Англии. - М., 1978. - 216 с.

8. Мельник В.В. Дидактичні засади проектування модульно-розвивальних занять у загальноосвітній школі: Автореф. дис. ... канд.пед.наук, 13.00.01 /Івано-Франківськ: Держ. пед. ун-т, 1997. - 16 с.

9. Мельник В.В. Управлінська діяльність керівника школи: критеріальний аналіз підготовки вчителя до модульно-розвивальних занять /Освіта і управління. – 1997. - Т.1. - № 2. - С. 139-146.

10. Никандров Н.Д. Современная высшая школа капиталистических стран. - М.: Наука, 1978. - 279 с.

11. Огнев'юк В.О., Фурман А. В. Принцип модульності в історії освіти. - Ч.1. - К.: УІПК-ККО МО України, 1995. - 84 с.

12. Огнев'юк В.О. Середня освіта в Україні: проблеми, пошуки та перспективи розвитку /Освіта і управління. - 1998. - Т. 1. - №4. - С. 7-11.

13. Прокопенко Й. Модулна система за усьвьршенствуване на руководни кадри на низова и средни звена //Проблеми на труды. - 1985. - №2. - С. 11-21.

14. Семенюк Т.В. Творчий пошук педагога - дослідника //Рідна школа. - 1997. - №2. - С.14-18 (Спецвипуск).

15. Семенюк Т.В. Наукове проектування і використання граф-схем навчальних курсів у загальноосвітній школі //Актуальні проблеми теорії і практики післядипломної освіти керівних і педагогічних кадрів: Матеріали звітної наук. конф. - Київ, 1998. - Ч. II. - С. 188-191.

16. Семенюк Т.В. З досвіду реалізації наукової програми “Школа Розуміння /Актуальні проблеми теорії і практики післядипломної освіти керівних і педагогічних кадрів: Матеріали звітної наук. конф. – К., 1998.- С. 145-148.

17. Сенновскии И.Б. Модульная педагогическая технология в школе: анализ условий и результатов освоения. - М., 1995. - 206 с.

18. Сікорський П.І. Модульно-рейтингова система навчання в ліцеї /Педагогіка і психологія. 1997. - №1. - С.31-37.

19. Сковин Е.В. Обьединение школьных модулей. - М., 1992. - 86с.

20. Третьяков П.И., Сенновскии Й. Б. Технология модульного обучения в школе: Практико-ориентированная монография /Под ред П.И.Третьякова. - М.:Новая шк, 1997. - 352 с.

21. Фурман А. В., Гуменюк О.Є. Модульно-розвивальне навчання: передумови, новації, впровадження //Освіта і управління. - 1997. - Т.1. - №4. - С. 94-120.

22. Фурман А.В. Модульно-розвивальне навчання: принципи, умови, забезпечення: Монографія. - К.: Правда Ярославичів, 1997. - 340 с.

23. Фурман А.В. Модульно - розвивальна система навчання: два підходи до експериментування //Освіта і управління. - 1997. - №1. - С. 20-25.

24. Юцявичене П.Я. Принципы модульного обучения //Сов.педагогика. - 1990. - №1. -С. 56-60.

25. Юцявичене П.Я. Теория и практика модульного обучения. - Каунас: Швиеса, 1989. - 271 с.

26. Якиманская И.С. Личностно-ориентированное обучение в современной школе. - М., 1996. - 96 с.

 

ТЕОРЕТИЧНИЙ БЛОК

Зарубіжні версії модульного навчання Ідея модульного навчання виникла за кордоном наприкінці шістдесятих років і на… В американському досвіді модуль - завершене 15, 20-хвилинне навчальне заняття, яке наповнене довершеним дидактичним…

Суть модульно-розвивального навчання

Експеримент з модульно-розвивального навчання був організований кафедрою експериментальних систем освіти ДАККО МО України у 18 школах. Він охоплює… Предметом фундаментального експерименту є наукова розробка та експериментальне… Працюючи на новий науково-освітній результат, експериментальна школа послідовно замінює на науковомісткі не тільки…

Технологічний модуль — процес функціонування і розвитку навчального модуля, який визначає ланцюг переходів від одного міні-модуля (20 чи 30-хвилинного заняття) до іншого за використанням окремого набору психолого-педагогічних засобів, можливих способів їх застосування та фіксації самого факту переходу від одного етапу модульно-розвивального процесу до іншого.

Цільовий модуль — завершена систематизація психолого-дидактичното змісту цілісного функціонального циклу навчального модуля, що визначаються проблемно-модульною програмою, організаційно реалізується як ланцюг інноваційних педагогічних технологій і результативно окреслює розвивальний потенціал навчально-виховного процесу.

Процесуальний модуль - конкретний перебіг розвивальної взаємодії вчителя і учнів під час повноцінного функціонування навчального модуля, яке передбачає поступальне проходження ними проблемно-предметної та ціннісно-регуляційної фаз оволодіння загальнолюдським досвідом і забезпечує оптимальне психосоціальне зростання їхнього потенціалу.

Результативний модуль - фіксація приросту психосоціального і навчального потенціалу вчителя і учнів на основних етапах розвитку модульного процесу. В системі МРН використовуються прогресивні моделі об'єктивного оцінювання праці вчителя і учнів - нормативно-статична, рейтингова, критеріальна та ін., що грунтуються на результатах дидактичного і психосоціального тестування.

Тестовий модуль — критеріально довершена сукупність короткочасних навчальних або психологічних задач (завдань), що дає змогу визначати якість взаємопов'язаного оперування учнями знаннями, нормами, цінностями і фіксувати темпи зростання їх фізичного, розумового, емоційного, морального і духовного потенціалу.

Розвивальний модуль - конкретна довершена форма втілення розвивальної взаємодії вчителя, навчальної групи (класу) і соціально-культурного змісту навчального курсу, що забезпечує істотне зростання соціальних можливостей і духовної досконалості всіх учасників навчально-виховного процесу.

Міні-модуль - основна форма організації навчання в модульно-розвивальній системі, яка характеризується такими особливостями:

1) нерозривним зв'язком і єдністю змістового модуля і форми модуля;

2) 20-, 25- або 30- хвилинним часовим відтинком організації навчального процесу;

3) має ту чи іншу чітко обгрунтовану психодидактичну мету, яка залежить від етапу модульно-розвивального процесу і зафіксована у науковому проекті змістового модуля;

4) проводиться із (15 - 35 осіб) відносно постійними групами учнів, які спеціально підбираються за певними критеріями (інтелектуальність, соціальність тощо);

5) взаємозалежно і послідовно реалізує варіанти соціально-культурного досвіду на рівні знань, норм і цінностей за допомогою проблемно-модульних навчальних програм;

6) має певну, чітко визначену педагогічну технологію, що кооперує діяльність вчителя і учнів, робить міні-модуль смислове ціннісним, логічно і дидактичне завершеним;

7) існує з огляду на вік учнів подвоєно, потроєно і системно.

Форма - модуль, ф-модуль або формальний модуль - організаційна форма МРН, що полягає у подвоєному, потроєному або системному (чотири і більше) застосуванні міні-модулів окремого навчального курсу протягом одного дня. Таке поєднання визначається віком учнів і тривалістю міні-модулів (20, 25 чи 30 хвилин) і проектується за модульною технологією організації навчання у школі, тобто за організаційним модулем, який знахо­дить конкретне відображення у шкільному розкладі навчальних занять. Оптимальна кількість Ф-модулів, яка використовується під час повноцінного функціонування навчального модуля дорівнює семи (від установчо-мотиваційного до духовно-естетичного), а міні-модулів у варіанті 3х30 хв. - 21. Це дає змогу ефективно використовувати психофізіологічну спроможність учнів різного віку продуктивно навчатися і домогтися довершеного розвитку певних особистісних властивостей учнів.

Ритмо-модуль — довершений цикл синхронізованих коливань педагогічне організованих психосоціальних потоків (впливів шкільного оточення) - навчального, виховного та освітнього, які характеризуються періодичністю домінування і забезпечують психічне здоров'я і самореалізацію особистості в навчанні.

Організаційний модульабооргмодуль - багатофункціональна та ієрархічно структурована система життєдіяльності навчального закладу, що управлінськими засобами (цілі, методи, форми, стиль тощо) забезпечує його функціонування і розвиток як соціально-культурної інституції, яка покликана творити розумово, соціально і духовно зрілу особистість. Концептуальну основу цього модуля здебільшого становить конкретна модель управління школою, прикладну - розклад навчальних занять, за яким організується залучення учнів до освітньо адаптованої системи знань, норм і цінностей. За модульно-розвивальної системи оргмодель будується з урахуванням основних психофізіологічних і соціально-психологічних закономірностей ефективного навчання (наприклад, кожен учень щоденно готує і вивчає 2-3, максимум 4 навчальних курси, в обов'язковому порядку проходить повний функціональний цикл психосоціального зростання тощо). Крім того, він включає стрижневі чинники цілісності і наступності освітнього процесу, керуючись такими науковими фактами: а) тривалість навчальних модулів і міні-модулів зростає від ступеня до ступеня середньої освіти; б)кількість навчальних курсів, яку вивчає учень протягом дня, від першого до останнього класу зменшується; в) число об'єднаних 20- або 30-хвилинних міні-модулів з одного предмета зростає з кожним роком навчання; г)динаміка організаційних форм навчального дня і тижня (спеціальні розвивальні заняття, факультативи, спортивні секції, індивідуальні консультації тощо) має бути достат­ньою, зважуючи на вік та актуальні потреби школярів.

Принципи модульно-розвивального навчання

Істотна відмінність між науковим проектуванням змісту освіти у традиційній та експериментальній системах навчання виявляється при зіставленні принципів проектування (див. Табл. 2.8 ), де за теоретичну основу класно-урочної системи покладено вимоги, сформульовані І.С.Якиманською, а модульно-розвивальної - А.В.Фурманом.

Таблиця 2.8

Порівняльна характеристика наукового проектування змісту шкільної освіти у класно-урочній і модульно-розвивальних системах

№ п/п	Принцип наукового проектування	Класно-урочна система: проектування навчального предмету	Модульно-розвивальна система: проектування навчального курсу
	Адекватності	Зміст навчального предмету відтворює адекватну науці систему знань, методів пізнання	Зміст навчального курсу відтворює адекватну соціально-культурному досвідові систему знань, норм і цінностей
	Змістовності	Структура навчального предмета визначається його науковим змістом	Структура навчального курсу визначається довершеною гармонійністю психолого-педагогічного, навчально-предметного і методично-засобового різновидів змісту
	Історичності (об'єктивності)	Методологія і логіка побудови навчального предмета відтворює історичний шлях розвитку наукового знання поза його конкретним носієм - учнем, який .має пізнавати світ у його об'єктивному русі, змінах, розвитку шляхом використання у своїй діяльності законів світу	Методологія побудови навчального курсу відтворює поступ і логіку добування людством соціально-культурного досвіду в єдності його науково-теоретичних і практично-технологічних надбань, коли учень є активним інтерпретатором і духовним носієм цього досвіду
	Доступності	Навчальний предмет забезпечує засвоєння наукових знань, створює умови для переборення труднощів пізнання	Навчальний курс забезпечує драматично-пошукове проживання учнем знань, норм і цінностей через індивідуальне занурення в освітньо-організований соціально-культурний простір
	Інформаційності	Реалізація навчального змісту забезпечується вчителем з використанням підручника; учні засвоюють, відтак відтворюють його у власній пізнавальній діяльності	Освітній зміст реалізується через інноваційне програмово-методичне забезпечення (граф-схеми, наукові проекти, навчальні сценарії, міні-підручник) і збагачує ментальний досвід учня в ході його культурної, соціально-продуктивної діяльності

Вочевидь за новизни ідеї особистісно зорієнтованого навчання, популярної серед російських та українських педагогів, усе ж напрямки структурування змісту навчання залишаються традиційними, інформаційно-пізнавальними. Отож, не підлягає сумніву і пізнавальна функція освіти - основоположна в проектуванні навчального предмету.

Наукове проектування за модульно-розвивального підходу до навчання грунтується, по-перше, на соціокультурній парадигмі щодо визначення природи освітнього процесу; по-друге, охоплює ширше поле проектних завдань, оскільки йдеться не про навчальні предмети, а навчальні курси як довершений досвід соціально продуктивної діяльності учасників навчального процесу; по-третє, спирається на зміст сучасних принципів проектування: ментальність, духовність, розвитковість, модульність.

Принцип ментальності, як відомо, стосується змісту життєактивності індивіда, оскільки характеризує внутрішній, духовний світ особистості. Згідно з психоаналітичною теорією З.Фрейда більшість людського досвіду знаходиться поза межами сфери свідомого і проявляється, як неусвідомлені потяги. Відповідно до аналітичного підходу К.Юнга у структурі особистості, крім "Его" як центру сфери свідомості та особистого несвідомого (пригнічені конфлікти), є чи не найглибший пласт психіки - колективне несвідоме. У формі архетипів або первинних психічних образів ("персона", "тінь", "самість", "мудрець" та ін.) воно утворює увесь духовний спадок людської еволюції - сліди емоцій і пам'яті, думок і переживань.

Внутрішній світ індивідуумів, крім різноманітних психічних станів і процесів, форм і механізмів та багатьох інших утворень спонтанного чи спричиненого походження, містить духовні потреби і переживання (прекрасного, істини, гармонії), альтруїстичні прагнення і вчинки (добро, честь, відданість), творчі злети людського духу (інтуїція, інсайт, любов).

Отже, духовний світ ментальності за своєю сутністю має інтерсуб'єктивний характер, він утримує велику кількість психічних процесів, утворень і механізмів, які усвідомлюються і раціоналізуються частково і фрагментарно.

Ось чому зміст ментальності, як надскладна психосоціальна структурна організація, динамічно поєднує характеристики життя і діяльності людини - природне і культурне, емоційне і раціональне, несвідоме і свідоме, індивідуальне і суспільне, унікальне і універсальне, інстинктивне і духовне. В ментальності життєво поєднуються високо раціоналізовані форми свідомості (ідеологія, наука, релігія тощо) і світ людських несвідомих структур та нефіксованих культурних кодів, що визначають спосіб життя представників певної спільності. Зазначені концептуальні опозиції, з одного боку, наповнюють ментальність складним біопсихосоціальним змістом, з іншого - розчиняються у її динамічних структурах.

Ментальність - соціально-психологічна самоорганізація представників певної культурної традиції, з властивим їм установками, переживаннями, думками, почуттями, тотожним світосприйняттям і світобаченням. Вона визначає той рівень суспільної свідомості, на якому думки не відділені від емоцій, почуття — від вольових дій, вчинки - від загального поступу, життєвої активності.

Ментальність - чуттєво-мислительний інструментарій бачення світу, достеменно не прорефлексований і логічно не обгрунтований. Ментальність не ідентична ідеології як чітко визначеній системі миследіяльності. Вона швидше є переживаннями думки на шляху до усвідомлення буття. В кожному суспільстві є специфічні умови для структурування суспільної свідомості: традиції, культура, мова, спосіб життя і релігійність утворюють своєрідну матрицю, в межах якої власне й формується національна ментальність. Ментальність тісно пов'язана із самоактуалізацією, самоусвідомленням, самовираженням особистості. Ось чому при проектуванні граф-схем, наукових проектів навчальних модулів слід враховувати ментальність учнів, батьків, учителів, друзів, тобто соціум, в якому працює школа.

Принцип духовності передбачає глибоке психолого-дидактичне адаптування змісту навчальних курсів до соціокультурного простору навчання, що забезпечує інтенсивну внутрішню роботу вчителя і учня над самим собою, максимально реалізує їхні емоційно-психологічні та духовно-вольові резерви. Перебіг виховного ритму, гуманізуючи навчально-предметний зміст і породжуючи у кожного нормативно-регуляційну активність певного типу, неподільно пов'язаний з двома іншими ритмами - навчальним та освітнім, що дає змогу плекати окультурений досвід організованого духовного співжиття особистостей - від їхніх потреб до ситуативної поведінки. Цей досвід, трансформуючи навчальний курс як багатоваріантну систему знань, норм і цінностей, твориться за мистецькими принципами функціонування національної і світової культур та знаходить конкретний вияв у гуманних ставленнях, духовних діях і вчинках громадян.

У зв'язку з цим у теорії модульного навчання виявлено сьомий етап технологічної реалізації - духовно-естетичний, до психолого-педагогічного змісту якого входять: факти внутрішнього осягнення власного духовного збагачення; творче сприйняття особистого "Я" у просторі і часі; участь у добрій справі чи діяльності; пошук позитивного в оточенні чи поклоніння духовному наставникові (Вчителеві); творення і відображення у слові та малюнках образів, душевних станів, рефлексивні дії і вчинки щодо зміцнення віри в себе, життя, людей; гуманне ставлення до близьких та оточення; факти зачарування красою світу; позитивні наслідки самоаналізу і внутрішнього самоочищення. Тому на практиці цілісний модульно-розвивальний процес втілюється як довершена послі­довність драматичних технологій ведення навчального заняття від установчо-мотиваційного до духовно-естетичного етапу. Із сукупності різнобічних стадій перебігу навчального, виховного і освітнього ритмів на кожному етапі модульно-розвивального процесу вибудовується специфічна технологія розвивальної взаємодії вчителя і учнів як єдність теоретичної і практичної сторін їхньої навчальної діяльності (психолого-дидактичний зміст).

Міжсуб'єктна розвивальна взаємодія здійснюється за відповідними вимогами сценічного мистецтва, по-різному реалізуючи класичну схему театрального дійства: "зав'язка - розвиток подій - кульмінація - згасання подій - розв'язка".

Принцип розвитковості, характеризуючи соціально-культурний потенціал змісту навчання щодо психосоціального розвитку особистості, в нашому експерименті зовсім не обмежується відбором наукових знань за певними критеріями. Його вимоги повно стосуються також культурних норм та етнонаціональних цінностей. Їх проектно-практичне виконання означає дидактичне створення культуромісткого шкільного простору, в якому взаємозалежне функціонування проблемної регуляції та світоглядної ситуації забезпечує розвиток пізнавального, регуляційного і ціннісного різновидів активності школяра. Це приводить до особистісного занурення кожного учасника навчальної взаємодії у змодельований простір, збагачення ментального досвіду учня певним фрагментом культурного досвіду людства та наступного його внутрішнього поступу від незнання і нерозуміння до творчого розкріпачення й духовного змужніння.

"Педагогіка, - писав Л.С.Виготський, - повинна орієнтуватися не на вчорашній, а на завтрашній день дитячого розвитку. Тільки тоді вона зуміє у процесі навчання викликати до життя ті процеси розвитку, які нині лежать в зоні найближчого розвитку" [4].

Навчання тоді добре, коли воно йде попереду розвитку, коли пробуджує, стимулює інтелектуальні і духовні задатки дитини до поступу. Вся складність полягає у тому, щоб точно визначити рівні актуального і найближчого розвитку. Крім того, педагог, працюючи з психолого-педагогічним змістом, за допомогою навчально-мистецьких технологій зосереджує розвивальні потоки (впливи) на особистості вихованця, що ритмічно надходять від цілей, змісту, форм, технологій, засобів, наслідків, оточення й, нарешті, від особистості вчителя та однокласників. Специфіка модульно-розвивального навчання якраз і полягає в найінтенсивнішій роботі учня і вчителя над самим собою, що забезпечує максимальну реалізацію їхніх психоемоційних, розумових, інтелектуальних та духовних можливостей.

Принцип модульності, обіймаючи найцінніші здобутки системного підходу, вимагає, щоб освітній модуль як довершений фрагмент змодельованого соціокультурного досвіду мав високоструктурну (здебільшого ієрархічну) змістовну організацію. Це стосується як змістового модуля (довершена сукупність знань, норм, цінностей), так і дидактичного (концепція розвивальної взаємодії). Тому наступним етапом модульного проектування теми чи навчального курсу загалом є створення цільового і навчального, процесуального і технологічного, тестового і результативного та інших різновидів модулів, що у єдності заповнюють соціокультурний простір на основі того чи іншого навчального курсу. У зазначених термінологічних варіантах спільним є одне: модуль як високоорганізована система, що забезпечує виконання складної функції - діяльності. Ефективне виконання останньої в шкільних умовах і визначає досконалість модульного проектування змісту навчально-виховного-освітнього процесу, за якого складна освітня сфера описується як банк різноманітних модулів, що оптимізують розвивальні процеси особистості шляхом гармонізації функціональних зв'язків між ними.

У досвіді проектування програмово-методичного забезпечення також важливе значення мають принципи організації змісту навчання, обгрунтовані П.Я.Юцявічене.

Принцип відносної самостійності компонентів змістового модуля вказує на те, що ступінь їх самостійності безпосередньо визначається набором локальних дидактичних завдань, які сумарно визначають одну інтегровану дидактичну мету. При цьому окремі навчальні елементи модуля можуть бути як самостійними, так і взаємопов'язаними між собою.

Принцип повноти навчального матеріалу в модулі конкретизує принцип модульності, а педагогічні правила, що забезпечують його реалізацію, висвітлюються похідними правилами, які визначають ґрунтовність навчального змісту.

Принцип реалізації зворотного зв'язку вимагає, щоб процес оволодіння знаннями і нормами був керованим та існувала можливість контролю і самоконтролю (вхідний, проміжний та узагальнювальний).

Реалізація зворотного зв'язку під час створення модуля передбачає дотримання таких правил:

- забезпечення вхідного контролю, який виявляє рівень підготовки учня до занять;

- застосування проміжного та узагальнювального контролю (у тім числі наприкінці модульного процесу);

- своєчасне виявлення прогалин в оволодінні знаннями і нормами, а у разі незасвоєння - надавання можливості вчителеві і учневі з'ясувати, що треба повторити, осмислити, зрозуміти;

- реалізація у вигляді самоконтролю;

- демонстрування рівня активного оволодіння знаннями, нормами і цінностями, а також створення необхідних умов для повторення навчального матеріалу того чи іншого змісту.

Принцип оптимального співвідношення інформаційного і методичного матеріалу передбачає створення найбільш сприятливих ситуацій подачі матеріалу модулів у такій формі, щоб забезпечити його ефективне смислове оволодіння учнями.

Поряд із загальними принципами створення модульних програм науковці встановлюють також специфічні, які спрямовані на створення модульної програми певного типу - пізнавального, операційного чи світоглядного.

Оскільки наукове проектування соціально-культурного простору (змісту) у модульно-розвивальній системі характеризується високою теоретичною та інноваційною складністю, то педагоги експериментальної школи перш ніж приступити до створення проблемно-модульних програм повинні пройти протягом року тренінговий курс. Основне завдання: залучити вчителів до змістовної проектно-мислительної діяльності, максимально задіявши, науково збагативши їхній професійний досвід, сформувавши в них нормотворчі вміння - основу досконалого методологічного мислення.

Програмово-методичне забезпечення модульно-розвивального навчання

Відмінність між пізнавальною і соціально-культурною парадигмами освіти особливо відчутно позначається на рівні структурування змісту шкільної освіти і як наслідок - на компонентах програмово-методичного забезпечення класно-урочної і модульно-розвивальної систем. Різна програмово-методична надбудова цих систем зумовлена їх відмінними цілями і завданнями, принципами і механізмами функціонування освітнього процесу. Так, за класно-урочної системи вчитель першочергово працює з науково-предметним змістом і тому не контролює перебіг психолого-педагогічного. Йому не потрібні наукові проекти інформаційно-змістових блоків (модулів), оскільки зміст освітньої діяльності обмежується виключно викладацькою справою, в котрій психологічні й методично-засобові компоненти виконують не критеріальну роль, а допоміжну, обслуговуючу. Це призводить до того, що вчитель у неперервній розвивальній взаємодії з учнями залишає поза увагою основну надцінність їхнього продуктивного духовного співбуття, а здебільшого вболіває за рівень знань та способи їх інтерпретації у класі.

Сучасні навчальні програми для середньої школи не розкривають як саме учитель і учні мають брати участь у навчальному процесі. Це програми викладання певного навчального курсу, тобто вирішують мету щодо оволодіння учнями різного віку знаннями, вміннями та навичками науково-предметного змісту і визначають стандарти якісних навчальних досягнень, проте все це не вимагає від учителя бути професійним психологом.

Програмово-методичне забезпечення шкільної освіти за модульно-розвивального системою навчання (українська версія) уможливлює диференціацію освітнього змісту на психолого-педагогічний (А), навчально-предметний (Б) та методично-засобовий (В). Уперше в практиці роботи школи вчителі працюють над реалізацією психолого-педагогічного змісту (А), створюючи найсприятливіші умови для психосоціального зростання особистості вчителя і учня при проходженні ними етапів навчального модуля. Зміст (Б) - традиційні навчальні програми, плани, підручники і допоміжна література; а (В) - створення проблемно-модульної навчальної програми, яка формується в ході експерименту.

Проблемно-модульна програма забезпечує подання досвіду у вигляді знань, (теорії, закони, поняття) норм (алгоритми, програми, інструкції) і цінностей, (ставлення, оцінки, наслідки рефлексії) визначає базовий змістовий простір дидактичного модуля, відкриту взаємоадаптовану єдність на практиці психолого-педагогічного, науково-предметного і методично-засобового змісту навчальних модулів. Відповідно до вікових та психологічних особливостей вчителі і учні залучаються до розвивальної взаємодії - від пізнавально-інформаційних новоутворень до нормативно-регуляційних і ціннісно-естетичних. Такий соціально-культурний досвід учнів, набутий під керівництвом учителя, є не лише інформаційним фактом, а стимулом до створення нового програмового забезпечення навчально-виховного процесу.

Проблемно-модульні програми у досвіді модульно-розвивальної системи - складний засіб управління розвивальною взаємодією, що характеризується певним набором ознак. Стрижневу роль тут відіграє технологічна модель рівнів структурування змістового модуля, яка, розмежовуючи соціально-культурний досвід на знання, норми і цінності, дає змогу (залежно від етапу модульно-розвивального процесу) виробити принципи, критерії та умови створення проблемно-модульних програм.

Досвід нормотворення у системі експериментального навчання показує, що програмово-методичне забезпечення може мати завершений вигляд, коли будуть створені зразки всіх п'яти складників програми.

1. Граф-схеми, як повний варіант планування освітнього простору на відміну від звичайних календарно-тематичних планів дають змогу вчителеві активно і самостійно перебудувати навчальні програми на навчальний рік, які мають спиратися на принципи розвитковості і модульності. Водночас вони забезпечують траєкторію засвоєння учнями соціо-культурного змісту навчання за умов діяльності національної школи.

Граф — лінійна (або розгалужена) змістовно-логічна структура освітнього курсу, що складається із взаємопов'язаних та взаємозалежних блоків-компонентів; передбачає специфічне перегрупування змісту навчальних програм і годин в умовах модульного навчання. Схема - символічне зображення графів. Саме граф-схеми є тим проспектом, тим нормативним орієнтиром, який розкриває учневі напрямок пізнання предмету, логіку його викладу на рівні курсу, розділу, теми, динаміку навчального процесу за його етапами, часовий регламент щодо засвоєння компонентів змісту тощо.

Навчальний матеріал, охоплений навчальним модулем, є закінченим блоком, що реалізує "піраміду" психодидактичних цілей (мета у межах міні-модуля —> форми-модуля —> навчального модуля -> навчального курсу). Отже, граф-схеми відображають основні стратегічні завдання управління соціально-культурним змістом навчальних курсів середньої школи (див. Табл.2.9).

2. Наукові проекти навчальних модулів (для вчителя). Створення їх для всіх предметів загальноосвітньої школи І - III ступенів допомагає розкрити керівну роль учителя та активну соціальну позицію учня на всіх етапах модульно-розвивального процесу в оволодінні психолого-педагогічним (А), навчально-предметним (Б), методично-засобовим (В) освітнім змістом, крім того, структурується соціально-культурний досвід і реалізується змістовий модуль у формі модуля знань, норм і цінностей.

3. Розвивальні міні-підручники (для учня). Забезпечують смислово-психологічну адаптацію освітнього змісту до соціально-культурного досвіду та індивідуальних можливостей учнів. Розвивальний міні-підручник - наочне і компактне відображення окремого навчального модуля як цілісного фрагменту зазначеного досвіду, що зафіксований у державній і проблемно-модульній навчальних програмах, і містить матеріал, тотожний розділові чи темі традиційного підручника. Він здебільшого має форму зошита з друкованою основою, що фіксує сім - вісім основних етапів проходження цілісного модульно-розвивального процесу (від установчо-мотиваційного або чуттєво-естетичного чи духовно-естетичного). Робота з міні-підручником вимагає від учня наступності в оперуванні науковими знаннями (теорії, закони, поняття і т.п.), у соціальному нормоутворенні (плани, програми, інструкції методики тощо) і в ціннісно-естетичному збагаченні власного ментального досвіду (ідеї, ставлення, оцінки, переконання тощо). Крім того як засіб самоуправління і саморозвитку особистості учня міні - підручник дає змогу використовувати різні форми і види пошукової активності.

Розвивальний міні-підручник є важливішим компонентом проблемно-модульної програми, оскільки визначає той мінімальний обсяг освітнього змісту, який модульно подається у різних системах кодування інформації з огляду на індивідуальні можливості учня.

Одна з основних особливостей міні-підручника полягає в тому, що він чітко окреслює пізнавально-регуляційний простір, тобто певну систему інформаційних, смислових і рефлексивних засобів, які допомагають учневі набувати ментального досвіду, стимулюють психічні новоутворення. Відтак текст-схема нормується і оцінюється таким чином, що цей досвід розвивається у його свідомості поліпроблемно і полілогічно, полі-нормативно відповідно до вікових та індивідуальних можливостей, а також типу дидактичного модуля.

Таблиця 2.9

      2.1 2.2 2.3 3.1 3.2 …  

БЛОК ПРОФЕСІЙНО-ПЕДАГОГІЧНИХ УМІНЬ

(Самооцінка педагогічних умінь здійснюється за п’ятибальною шкалою оцінювання, див. с. 29)

ГНОСТИЧНІ ВМІННЯ

1. Аналізувати зарубіжні та вітчизняні версії модульного навчання.

2. Осмислювати та аналізувати поняттєво-термінологічне поле модульно-розвивального навчання.

3. Науково обгрунтовувати принципи модульно-розвивального навчання.

4. Вивчати та аналізувати передовий педагогічний досвід з цієї проблеми.

5. Оволодівати методами науково-педагогічного пізнання.

 

ПРОЕКТУВАЛЬНІ ВМІННЯ

1. Визначати близькі та віддалені перспективи учіння.

2. Проектувати нові навчально-виховні та розвивальні цілі.

3. Проектувати етапи та зміст навчального модуля.

4. Моделювати засоби, методи та прийоми модульно-розвивального навчання.

5. Проектувати компоненти програмовано-методичного забезпечення модульно-розвивального навчання (граф-схеми навчальних курсів, наукові проекти навчального модуля, розвивальні міні-підручники, сценарії модульних занять).

 

КОНСТРУКТИВНІ ВМІННЯ

1. Планувати зміст міні-модулів, міні-підручників, сценарії модульних занять.

2. Визначати інтелектуальні утруднення учнів.

3. Конструювати проблемно-діалогічні форми пошукового мислительного процесу.

4. Вибирати оптимальні рівні вирішення учнями проблемних завдань

5. Обирати раціональні методи та прийоми модульно-розвивального навчання.

 

КОМУНІКАТИВНІ ВМІННЯ

1. Стимулювати прагнення учнів до навчальних успіхів.

2. Створювати психологічний клімат довіри між учителями та учнями.

3. Формувати ціннісно-етичне ставлення учнів до набутих знань і норм.

4. Розвивати міжособистісні контакти у навчально-виховному процесі.

 

ОРГАНІЗАТОРСЬКІ ВМІННЯ

1. Розробляти і впроваджувати у навчальний процес системи завдань для оцінки рівнів засвоєння і розуміння навчального матеріалу учнями залежно від їх віку.

2. Розробляти різнорівневі вправи для вироблення в учнів умінь та навичок.

3. Диференціювати навчальні завдання, форми і методи навчальної діяльності для практичного застосування знань

4. Розробляти сценарії модульних занять, організовувати тестове оцінювання рівня оволодіння учнями знаннями, нормами, цінностями.

5. Встановлювати зв’язки й закономірності між поняттями та явищами.

6. Структурувати навчальний матеріал.

7. Оформлювати систематизовані знання за допомогою знаково-графічних засобів.

 

БЛОК ПРОФЕСІЙНО-ПЕДАГОГІЧНИХ РИС

Майбутні вчителі у процесі оволодіння модульно-розвивальною технологіює мають розвинути професійну компетентність, моральні, емоційні та вольові якості, світогляд, набути етнонаціонального та ментального досвіду, залучитися до загальнолюдських та духовних цінностей, що сприятиме їхній соціалізації, духовному та інтелектуальному зростанню і створить позитивні передумови для психічного та особистісного розвитку учнів.

Розділ 3. ТЕОРІЯ І МЕТОДИКА ВИХОВАННЯ

3.1. СУТНІСТЬ ПРОЦЕСУ ВИХОВАННЯ

Мета: сформувати у студентів поняття про виховання, самовиховання, сутність процесу виховання, закономірності та принципи процесу виховання; ознайомити їx з різними підходами до розуміння сутності виховання як педагогічного процесу; закріпити уміння робити категорійний аналіз педагогічних понять на прикладі категорії “виховання”.

Обладнання: логічна схема основних понять процесувиховання.

Ключові поняття: виховання у широкому та вузькому розумінні; мета виховання; закономірності та принципи процесу виховання; діяльнісно-особистісна концепція виховання; суб’єкт - суб’єктні виховні відносини.

План заняття

1. Виховання як спеціально організований i свідомо здійснюваний педагогічний процес. 2. Зміст i результат виховання. Діяльнісно-особистісна концепція виховання. … 3. Поняття “виховання” у широкому та вузькому розумінні.

ТЕОРЕТИЧНИЙ БЛОК

Основні положення

Нерідко виховання вважають лише процесом педагогічного впливу (впливу педагога) з метою формування особистості вихованця, абстрагуючисъ від його… Що ж таке є виховання як педагогічне явище, у чому полягає його сутність?… Історично склалися piзнi підходи до виховання дітей:

Таблиця 3.1

  Зазначимо, що на сучасному етапі розвитку українського суспільства, незважаючи… Отже, реалізація ідеї всебічного розвитку особистості з урахуванням індивідуальності та наявних соціально-економічних…

ПРАКТИЧНИИ БЛОК

Проблемні питання з теми заняття

1. Назвіть категорійні ознаки (ключові слова) у визначенні поняття “виховання”. Поясніть свій вибір.

2. У чому полягає сутність процесу виховання, якщо виходити з того, що особистість розвивається завдяки привласненню накопиченого у суспільстві досвіду?

3. У чому полягає сутність діяльнісно-особистісної концепції виховання?

4. Проаналізуйте розуміння поняття “виховання” у широкому й вузькому значенні.

5. Що слід розуміти під закономірностями виховання? Розкрийте сутність i дайте їx наукове обгрунтування.

6. Які принципи виховання виводяться з його закономірностей?

Практичні завдання

1. Порівняйте закономірності та принципи процесу виховання, подані у різних посібниках з педагогіки. Знайдіть спільне та відмінне. Обгрунтуйте вашу думку.

2. Чи можна відносити народні поради щодо виховання до закономірностей виховного процесу? Які саме?

ОПОРНА СХЕМА ЗАНЯТТЯ

Педагогічні задачі

Молода вчителька української літератури працювала у 8-А з п’ятого класу. Учні її дуже любили і поважали. Проте у восьмому класі стосунки вчителя та… Проаналізуйте ситуацію, що склалася у класі. На які принципи виховання слід… Задача №2

БЛОК ПРОФЕСІЙНО-ПЕДАГОГІЧНИХ УМІНЬ

(Самооцінка педагогічних умінь здійснюється за п’ятибальною шкалою оцінювання, див. с. 29)

ГНОСТИЧНІ ВМІННЯ

2. Формулювати провідні цілі виховної роботи згідно із зростаючими вимогами суспільства i практичнимивимогами навчальних закладів. 3. Аналізувати педагогічну ситуацію i причини, що її викликають. 4. Виділяти та формулювати педагогічні, а також виховні завдання, що виникають у вигляді труднощів, протирічь у…

ПРОЕКТУВАЛЬНІ ВМІННЯ

1. Спільно з вихованцями складати програму розвитку колективу класу, групи (перспективний план виховної роботи).

2. Формулювати систему виховних завдань у роботі з колективом учнів.

3. Проектувати програму індивідуального розвитку вихованців на основi їx всебічного вивчення.

4. У процесі виховної роботи моделювати зміст виховної інформації та способи її подання вихованцям (наприклад, класні години, бесіди, зустрічі).

5. Моделювати можливі педагогічні ситуації, моделі поведінки своїх вихованців та способи педагогічноговпливу на них.

6. Проектувати свою виховну діяльність на певний період.

7. Моделювати форми і методи самоосвіти, самовиховання та саморозвитку особистості.

8. Навчати вихованців прогнозувати результати своїх дій i вчинків, передбачати можливі ускладнення у реальному житті.

9. Навчати вихованців моделювати різні форми виховної роботи, колективні творчі справи.

КОНСТРУКТИВНІ ВМІННЯ

2. Вдало використовувати методи, прийоми виховного впливу, взаємодії відповідно до індивідуальних особливостей кожного вихованця, стимулюючи його… 3. 3 метою ефективного розв’язування педагогічної ситуації (виховної задачі)… 4. На кожному етапі виховної діяльності виділяти найсуттєвіше, уміти бачити у випадковому факті суть.

КОМУНІКАТИВНІ УМІННЯ

1. Прихиляти учнів до себе, встановлювати з ними доброзичливі взаємостосунки співробітництва, довіри.

2. Проявляти педагогічний такт як вираз єдності вимог до вихованця у розв'язанні різних питань виховання i навчання.

3. Уміло орієнтуватися у педагогічних ситуаціях, знаходити гуманні способи їx розв’язання.

4. Встановлювати доброзичливі стосунки зi своїми колегами, однокурсниками.

5. Будувати педагогічно доцільністосунки з батьками учнів.

6. Управляти власними емоціями та поведінкою під час взаємодії зучнями.

7. Зберігати почуття гумору в pізних ситуаціях.

8. Учити вихованців бути тактовними, гнучкими у поведінці, знаходити гуманні способи спілкування з ровесниками та дорослими (вміти жити серед людей).

9. Стимулювати й розвивати в учнів інтерес до виховної справи, що передбачається.

ОРГАНІЗАТОРСЬКІ ВМІННЯ

2. Вміти самостійно приймати i здійснювати правильні рішення у piзниx педагогічних ситуаціях. 3. Разом з учнями вміло організовувати їx щоденну життєдіяльність, наповнюючи… 4. Поступово передавати вихованцям відповідальність i контроль за своєю поведінкою та вчинками.

БЛОК ПРОФЕСІЙНО-ПЕДАГОГІЧНИХ РИС

Вивчення даної теми передбачає формування гуманістичної професійно-педагогічної спрямованості, зокрема педагогічної культури та етики, ерудованості, інтересу до виховної роботи, любові до дітей, чуйності, переконаності, відповідальності, педагогічного мислення.

3.2. ЗАГАЛЬНІ МЕТОДИ ВИХОВАННЯ

 

Мета– дати уявлення про класифікацію методів виховання, встановити характер взаємозв‘язку між ними; проаналізувати шляхи вдосконалення методів виховання, застосування їх при розв‘язуванні педагогічних ситуацій, а також формувати навички аналізу, уміння порівнювати, узагальнювати, робити самостійні висновки.

Обладнання: таблиці, картки-завдання, матеріали про передовий педагогічний досвід.

Ключові поняття: метод виховання; засіб та прийом виховання; класифікація методів виховання; методи формування свідомості особистості; методи організації діяльності та формування досвіду суспільної поведінки; методи стимулювання поведінки та діяльності; методи контролю та самоконтролю.

План заняття

І. Перевірка рівня засвоєння студентами основних теоретичних положень з теми заняття.

1. Поняття про методи і засоби виховання.

2. Методи формування свідомості особистості.

3. Методи організації діяльності та формування досвіду суспільної поведінки.

4. Методи стимулювання поведінки та діяльності.

5. Методи контролю, самоконтролю та самооцінки у вихованні.

6. Прийоми педагогічного впливу.

ІІ. Виконання практичних завдань.

ІІІ. Розв’язування педагогічних задач.

Рекомендована література

1. Болдирев Н.М. Методика воспитательной работы в школе. - М., 1984.

2. Даниленко М.В., Даниленко Л.І. Педагогічні задачі. – К., 1991.

3. Касьяненко М.Д. Педагогіка співробітництва. – К.: Вища шк., 1993. – Ч. ІІ.

4. Карпенчук С.Г. Теорія і методика виховання. – К., 1997. – С.94-135; 172-203

5. Концепція виховання дітей та молоді у національній системі освіти //Виховна робота в закладах освіти України. – К., 1998. - С. 179-192.

6. Макаренко А.С. Методи виховання. – Тв. у 8 т. – Т. 5 – К., 1981.

7. Макаренко А.С. Методика виховної роботи. – К., 1990.

8. Натанзон Е.М. Важкий школяр і педагогічний колектив. – М., 1987.

9. Педагогика /Под ред. Ю.К. Бабанского. – М., 1988. - С. 105-125.

10. Подласый И.П. Педагогика. – Кн. 2. - М. 1999. – С. 93-136.

11. Сухомлинський В.О. Як виховати справжню людину. – К., 1975.

12. Фіцула М.М. Педагогіка. – К., 2000. – С. 314-340

13. Харламов И.Ф. Педагогика. – М., 1999. – С.303-322.

Теоретичний блок

Основні положення

Вивчаючи методи виховання, насамперед, необхідно висвітлити питання про різні підходи до трактування цього поняття. Так, поняття “метод виховання” у… У визначенні Ю.К. Бабанського метод виховання визначається як співробітництво… Комплексний підхід до визначення поняття “метод виховання” здійснюється у підручнику І.Ф. Харламова “Педагогіка”: “Під…

І група – методи формування свідомості особистості

1. Переконання (вплив на свідомість, почуття й волю особистості). Основні методи: бесіда, лекція, диспут, зустрічі, конференції тощо.

2. Метод позитивного прикладу.

ІІ група – методи організації діяльності і формування досвіду суспільної поведінки

1. Педагогічна вимога – пряма (характеризується такими ознаками, як позитивність, інструктивність, рішучість і проявляється у вигляді наказу, вказівки) та опосередкована (спирається на сформованість у вихованців мети, цілей, переконань і проявляється у вигляді прохання, поради, натяку та ін.).

2. Суспільна думка колективу.

3. Привчання (вправи) - організація планомірного та регулярного виконання дітьми певних дій з метою перетворення їх на звичні форми громадської поведінки. Основні форми: режим, самовиховання, доручення.

4. Створення виховних ситуацій (спеціально створені педагогічні умови). Це можуть бути подорож, екскурсія, вечір, дискотека і т.п.

ІІІ група – методи стимулювання діяльності та поведінки

1. Методи заохочення (спосіб вираження оцінки поведінки або рис учня з боку педагога або колективу товаришів – публічно або в особистій формі). Проявляється як особиста похвала вчителя, гарний відзив про поведінку учня у присутності товаришів, подяка вчителя, нагородження похвальними грамотами, медалями та ін.

2. Методи засудження (виражаються у несхваленні та негативній оцінці дій і вчинків особистості, які суперечать нормам і правилам поведінки). До них відносять: зауваження вчителя, усна догана, догана у наказі по школі, виклик на педраду, виключення зі школи, направлення у спеціальний навчальний заклад та ін.

IV група – методи контролю та самоконтролю, самооцінки діяльності та поведінки

2. Контроль (спосіб спостереження за діяльністю й поведінкою учнів з метою спонукання їх до дотримання встановлених правил, виконання… Певна річ, що тільки високий рівень застосування всієї сукупності методів… У повсякденній практиці вихователю доводиться постійно коригувати поведінку вихованців, розвивати потрібні риси…

ПРАКТИЧНИЙ БЛОК

1. Проаналізуйте класифікацію методів виховання на основі діяльнісного підходу. 2. Охарактеризуйте засоби виховання для кожного з методів. 3. Поясніть сутність кожної групи методів виховання.

ОПОРНА СХЕМА ЗАНЯТТЯ

Практичні завдання

Педагогічні задачі

Задача №1

Четвертокласник, якого вже двічі виключали зі школи за різні провини, прийшов у клас до нової вчительки. Володя свідомо запізнився на перший урок, зайшов у клас, не спитавши дозволу, тримаючи руки в кишенях. Він чекав звичних докорів, а може, й критику, приготувався до самозахисту. І як розгубився хлопчик, коли звичний арсенал засобів, який використовувався раніше з “виховною” метою, не був застосований.

– До нас прийшов новий учень, – сказала Тетяна Трохимівна. – Ми раді йому і намагатимемось не осоромитися. Декому в класі доведеться підтягнутися і не давати привід для жодних зауважень на свою адресу. ­– Потім учителька з привітною посмішкою звернулася до хлопчика:

– Сідай, Володю, ми звільнимо тобі, як гостю, місце за першою партою.

Хлопець, приголомшений несподівано доброзичливим ставленням до нього, без заперечень сів за першу парту, чого він, звичайно, не зробив би в інших умовах.

Чим можна пояснити результативність застосованих засобів педагогічного впливу на учня і колектив класу? Від чого залежить вибір методів виховання?

Задача №2

Наталку К. ровесники вважали “невмійкою”. “Їй нічого не можна доручити, у неї все валиться з рук”, – казали третьокласники Вірі Андріївні, коли та, організувавши у групі подовженого дня театр казок, вирішила запропонувати дівчинці роль.

– Такого не може бути, – відповіла Віра Андріївна. – А якщо вона буде феєю?

Треба було бачити, як зраділа Наталка, як старалася на репетиціях. Це змінило ставлення однокласників до неї, сприяло її самоутвердженню.

– Я ще раніше помітила, що дівчинка дуже пластична, граціозна, – розповідала Віра Андріївна. – Необхідно було тільки вселити у неї впевненість, примусити однокласників повірити в її здібності.

Дайте оцінку діям учителя. Яка роль ігрових ситуацій у вихованні дітей? Які якості особистості формуються з допомогою методу створення виховуючих ситуацій?

Задача №3

...Музика була неголосна, але чітка. Студентка, що вела урок, розгубилася. Діти пожвавішали – дивувалися, хитро посміхались...

Лідія Іванівна мовчки встала і підійшла до парти Руслана. Вона тихенько щось сказала тільки йому. Хлопець вийняв з кишені маленький радіоприймач. Він був чудовий. Звук йшов чистий, голосний. Діти із заздрістю дивилися на річ, з неприхованою повагою – на Руслана. Потім, схаменувшись, поглянули на вчительку. Що ж вона зробить?

– Сам зробив? – спокійно спитала Лідія Іванівна. Хлопець мовчки кивнув головою.

– Молодець. Але зараз будь уважним.

З чого виходила практикантка, вибираючи засіб педагогічного впливу на учня? Яку роль він відіграв у вихованні всіх дітей класу? Чи існує взаємозв’язок між методами виховання і навчання?

Перший рівень складності

Проаналізувати дану ситуацію, рівень взаємодії вчителя і учнів у даній ситуації. Дати оцінку діям вчителя. Перерахувати методи педагогічного впливу, застосовані вчителем.

Другий рівень складності

Проаналізувати ситуацію, спланувати виховну та навчальну дію у даній ситуації. Чим можна пояснити результативність застосованих заходів педагогічного впливу на учня і колектив класу? Яка роль ігрових ситуацій у вихованні дітей? Розробити свою програму розв’язків даної ситуації, змоделювати план взаємодії вчителя і учнів у конкретній ситуації.

Третій рівень складності /творчий/

Провести навчальну гру-вправу “Виховні задачі”.

Тема: “Вивчення учнів і планування виховної роботи”.

Мета – виробити уміння ставити педагогічні задачі, добирати методи, шляхи й засоби їз розв’язання.

Дидактичне забезпечення: карти-характеристики класів, посібники.

Хід гри: студенти діляться на мікрогрупи по 2-3 чоловіка. Кожна група формулює 2-3 задачі на клас і окремих учнів і визначає їх розв’язок у самому загальному вигляді: діяльність учнів, прилучення батьків, різні форми діяльності. Усередині мікрогрупи студенти однаково виконують функції класного керівника.

Перевірка результатів: групи виступають з обгрунтуванням своїх рішень, проходить обговорення роботи, правильності добору методів і прийомів виховання.

Завдання для самостійної роботи

1/ аналіз педагогічних праць А.С. Макаренка щодо питання методів і засобів виховання школярів; 2/ огляд публікацій газети “Освіта України”, журналу “Рідна школа” щодо… Другий рівень складності:

БЛОК КОНТРОЛЮ ТА САМОКОНТРОЛЮ

Уважно прочитайте питання та відповіді на них і підкресліть найбільш повні, на вашу думку, і правильні.

а/ інструмент доторкання до особистості вихованця; б/ засоби взаємопов’язаної діяльності, спрямовані на розв’язання виховних… в/ сукупність специфічних способів і прийомів виховної роботи, спрямованих на формування особистості;

БЛОК ПРОФЕСІЙНО-ПЕДАГОГІЧНИХ УМІНЬ

(Самооцінка педагогічних умінь здійснюється за п’ятибальною шкалою оцінювання, див. с. 29)

ГНОСТИЧНІ ВМІННЯ

1. Аналізувати сутність педагогічних понять “засоби виховання”, “методи виховання”, “прийоми виховання”.

2. Аналізувати педагогічну літературу, різні підходи до проблеми класифікації методів та засобів виховання.

3. Оцінювати результати застосування різноманітних методів виховання у конкретних педагогічних ситуаціях.

4. Аналізувати ефективність застосування методів виховання у педагогічному процесі залежно від вікових особливостей учнів.

ПРОЕКТУВАЛЬНІ ВМІННЯ

1. Моделювати застосування системи методів та засобів вихованя у педагогічному процесі.

2. Формулювати мету виховання і відбирати методи, що сприяють її досягненню.

3. Проектувати методи виховання відповідно до програми розвитку учнівського колективу і особистості кожного вихованця.

4. Передбачати наслідки застосування системи методів виховання у власній виховній діяльності.

КОНСТРУКТИВНІ ВМІННЯ

1. Відбирати методи і прийоми педагогічної взаємодії відповідно до індивідуальних та вікових особливостей кожного учня.

2. Знаходити оптимальні засоби, методи виховання для ефективного вирішення педагогічної ситуації у навчально-виховному процесі.

3. Виділяти головні методи виховання на кожному етапі виховної діяльності.

4. Конструювати виховуючі ситуації у педагогічному процесі.

КОМУНІКАТИВНІ ВМІННЯ

1. Встановлювати доцільні стосунки з учнями різного віку у педагогічному процесі за допомогою відповідних методів виховання.

2. Стимулювати або гальмувати дії учнів залежно від конкретних умов, спираючись на систему різноманітних методів, прийомів виховання.

3. Орієнтуватися у педагогічних ситуаціях, знаходити гуманні способи, методи, прийоми їх розв’язування.

4. Управляти власними емоціями, поведінкою в процесі взаємодії з учнями.

5. Зберігати почуття гумору в різних педагогічних ситуаціях.

6. Стимулювати й розвивати в учнів інтерес до саморозвитку, самовиховання за допомогою системи методів виховання.

ОРГАНІЗАТОРСЬКІ ВМІННЯ

1. Застосовувати методи виховання, що сприяють згуртовуванню учнівського колективу.

2. Створювати сприятливі умови для розвитку особистості кожного учня, використовуючи систему методів і засобів виховання.

3. Вдосконалювати власну методичну майстерність у виховному процесі.

4. Вчити учнів оволодівати методами та засобами самовиховання.

 

БЛОК ПРОФЕСІЙНО-ПЕДАГОГІЧНИХ РИС

У процесі засвоєння даної теми майбутні вчителі розвивають такі риси: педагогічну спрямованість, інтерес до виховної діяльності, потребу виховувати і вчити вихованців, цілеспрямованість, здатність прогнозувати, регулювати, організовувати виховний процес, педагогічне мислення, винахідливість, гнучкість мислення, уважність, спостережливість та ін.

3.3. ОРГАНІЗАЦІЙНО - ПЕДАГОГІЧНА РОБОТА КЛАСНОГО

КЕРІВНИКА

Мета: ознайомити студентів із значенням інституту класного керівництва у сучасних умовах; сприяти осмисленню ними завдань, функцій, провідних напрямів роботи класного керівника, основних вимог до його особистості та діяльності; стимулювати розвиток педагогічних умінь у майбутніх вчителів, зокрема умінь аналізувати, моделювати, конструювати, регулювати, організовувати виховний процес.

Обладнання: логічна опорна схема заняття, матеріали про передовий досвід роботи класного керівника.

Ключові поняття: класний керівник; професіограма особистості та діяльності класного керівника; функції та обов’язки; зміст та форми виховної роботи; методичне об’єднання класних керівників.

План заняття

І. Перевірка рівня засвоєння студентами основних теоретичних положень з теми заняття.

1. З історії питання.

2. Роль інституту класного керівництва в сучасних умовах.

3. Професіограма особистості і діяльності класного керівника.

4. Основні завдання та функціональні обов'язки класного керівника.

5. Зміст і форми виховної роботи класного керівника.

6. Завдання та зміст роботи методоб'єднань класних керівників.

ІІ. Практична частина:

1. Виконання студентами практичних завдань.

2. За допомогою практичних та тестових завдань перевірити рівень засвоєння студентами основних понять теми.

ІІІ. Підведення підсумків заняття.

Рекомендована література

1. Болдирєв М.І. Класний керівник. – К., 1982.

2. Болдырев Н.И. Методика работы классного руководителя. – М., 1984. – Гл. 1.

3. Державна національна програма “Освіта: Україна ХХІ століття”. – К.: Райдуга, 1994.

4. Дружинин И.А. Заботы и радости класного руководителя. – М., 1982.

5. Жерносек І.П. Організація методичної роботи в школі. – К.: ІСДО, 1995. – 107 с.

6. Закон України "Про освіту" //Освіта, 1991.- 25 червня.- С.1-3.

7. Иванов И.П. Педагогика коллективных творческих дел: Пособие для учителя. – К.: Освіта, 1991.

8. Классному руководителю: Учеб.- метод. пособие /Под ред. М.И.Рожкова. – М.: Гуманит. Изд. Центр ВЛАДОС, 1999.– 280с.

9. Макаренко А.С. Методика организации воспитательного процесса. – Пед. соч. в 8 т. – Т. 1. – С. 291-292.

10. Методика воспитательной работы: Учеб. пособие для студентов пед. институтов /Ю.К.Азаров, Л.М.Белозерцев и др. /Под ред. Л.И.Рувинского. – М.: Просвещение, 1989.

11. Основи національного виховання /За ред. В.Г.Кузя.- К.,1993.

12. Основні напрямки діяльності класного керівника //Інформаційний збірник МО України. - К., 1992. - №23. - С.10-18.

13. Педагогика /Под ред. Ю.К. Бабанского. – М., 1988.

14. Педагогіка /За ред. М.Д.Ярмаченка. – К.,1986.

15. Подласый И.П. Педагогика. Новый курс: Учебник для студ. пед. вузов: В 2кн. – М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 1999.- Кн.2: Процесс воспитания. - 256с.

16. Харламов И.Ф. Педагогика: Учеб. пособ. – М.: Гардарики, 1999. - 519с.

17. Чесных Ю.Н. Открыть человека. – М., 1991.

18. Щуркова Н.Е. Вы стали классным руководителем. – М., 1986.

ТЕОРЕТИЧНИЙ БЛОК

Основні положення

Після жовтневого перевороту 1917 року ці посади було ліквідовано. Вважалося, що функції наглядача не потрібні новій школі. Однак, у міру розвитку… В 1923 році класне наставництво було офіційно ліквідовано й зроблено акцент на… У 30-ті роки, після запровадження класно-урочної системи, у школах створено інститут груповодів, який з 1934 року…

ПРАКТИЧНИЙ БЛОК

Педагогічні задачі

Задача №1

Розкрийте педагогічний зміст кожного вислову. Про які якості особистості вихователя в них йдеться: «Вихователь, що стоїть на рівні сучасного виховання, відчуває себе живим, діяльним членом великого організму, який бореться з вадами людства, посередником між усім, що було високого в історії людства і новим поколінням» (К.Д. Ушинський).

«Для того, щоб виховання було успішним, необхідно щоб люди, які виховують, не переставали виховувати себе» (Л.М. Толстой).

Задача №2

Виберіть найбільш доцільний, на ваш погляд, вихід їз педагогічної ситуації. Відповідь обгрунтуйте:

Оксана, учениця ХІ класу, в кінці навчального року отримала з алгебри три двійки підряд. Вчитель алгебри і він же класний керівник, вирішив відвідати Оксану вдома. Коли він прийшов, то застав гостей, у Оксаніної мами був день народження. Можливі варіанти дій вчителя:

- вчитель вибачається, говорить, що прийде наступного разу;

- вчитель вибачається, що зайшов невчасно, говорить, що хотів би обговорити з Оксаною план підготовки до випускного вечора, але зайде наступного разу;

- вчитель вибачається, відзиває Оксану в сторону, мотивуючи тим, що у нього дуже термінова справа до учениці і він зайшов на хвилинку;

- вчитель вибачається перед гостями, відзиває в сторону когось з батьків і говорить про неуспішність доньки;

- вчитель: “Дуже добре, що і Оксана вдома, і тато, і мама, і знайомі. Можливо ви всі разом на неї вплинете і їй стане соромно, що вона собі думає – кінець навчального року, випускний клас, а вона має низьку успішність з багатьох предметів…”.

Задача №3

У Х класі більшість учнів негативно ставляться до виховних заходів, які проводить класний керівник у класі і не відвідують їх.

Про що свідчить даний факт? Які можливі помилки в конструюванні і проектуванні виховного процесу допущені класним керівником? Висловіть педагогічно обгрунтовані пропозиції щодо планування та організації виховних заходів, які б стимулювали активність учнів.

 

ОПОРНА СХЕМА ЗАНЯТТЯ

 

 

Задача №4

На уроці української літератури в ХІ класі під час обговорення однієї з проблем, учитель (він же класний керівник) торкнувся питання вибору учнями майбутньої професії, підкресливши, що її треба обирати за покликанням. На це один з учнів відповів, що за сучасних умов слід обирати таку професію, яка може забезпечити, матеріально. Частина учнів підтримала свого товариша.

Які методи виховання слід використати, щоб переконати учнів щодо вибору професії відповідно покликання? Які чинники впливають на вибір професії старшокласниками?

Задача №5

До класного керівника 6 класу звернулася молода вчителька математики зі скаргою, що учні байдуже ставляться до її предмету, не проявляють старанності.

Висловіть педагогічно обгрунтовані рекомендації класному керівнику у даній ситуації.

Задача №6

Класний керівник 7 класу, якого дуже поважали учні, за сімейними обставинами переїзав в інше місто. Клас вважався дружним, згуртованим. Керівництво школи призначило нового класного керівника, якому відразу важко було знайти спільну мову з учнями. І якось на виховній годині вчитель сказав учням, що вони не такі вже хороші, як про них склалася думка.

Спроектуйте можливі подальші стосунки вчителя з класом. Як, на вашу думку, слід діяти в даній ситуації, враховуючи рекомендації педагогічної науки?

Задача №7

Батьки Ігоря К., 14 років, звернулися до його класного керівника з проханням допомогти у вирішенні проблем, які виникли у вихованні сина. У бесіді з матір’ю з’ясувалося, що Ігор – єдина дитина в сім’ї. Батько постійно зайнятий на керівній роботі. Мати не працює з того часу, як вийшла заміж; за її словами, вона цілком присвятила себе вихованню сина. Не зважаючи на це у батьків склалися негативні стосунки з сином. Підліток прагнув до самостійності й незалежності, почав товаришувати з дорослими хлопцями. Через деякий час взяв участь у пограбуванні кіоску; була порушена кримінальна справа. Мати пояснює цей випадок”шкідливим впливом вулиці”, вона не розуміє такої поведінки Ігоря, адже за її словами, у сина є все, чого він тільки не забажає, оскільки сім’я добре матеріально забезпечена.

У чому причина девіантної поведінки Ігоря? Які педагогічні рекомендації може надати класний керівник батькам, щоб покращати виховну ситуацію в сім’ї.

Завдання для самостійної роботи

1. Вивчити рекомендовану літературу згідно з планом.

2. Скласти орієнтовну професіограму класного керівника.

3. Підготувати індивідуальні завдання з історії виникнення інституту класного керівництва.

БЛОК КОНТРОЛЮ ТА САМОКОНТРОЛЮ

Питання для перевірки знань студентів

1. Яка роль і функції класного керівника?

2. Розкрийте зміст професіограми вчителя-вихователя.

3. Які основні напрями роботи класного керівника?

4 В чому полягає робота класного керівника з класом та індивідуальна робота з учнями?

5. Робота класного керівника з учителями-предметниками.

6. Робота класного керівника з батьками учнів та громадскістю.

7 Яка роль класного керівника у вихованні на народних традиціях, в формуванні національної свідомості учнів?

8. Які форми організації роботи з дітьми ви знаєте?

9. В чому полягає зміст роботи методичного об'єднання класних керівників?

Тестові завдання для перевірки знань студентів

(вибрати правильну відповідь)

1. Класний керівник – це:

а/ керівник класного колективу;

б/ вчитель, що здійснює навчально-виховну роботу у ввіреному йому класі;

в/ посередник між класом і адміністрацією.

2. Інформаційно-методична функція класного керівника полягає в:

а/ наданні практичної і методичної допомоги учням, активу класу, батькам, громадським об’єднанням в організації та здійсненні виховного процесу;

б/ розробці методики проведення позакласних заходів, що проводяться у ввіреному йому класі;

в/ методичному керівництві класом.

3. Координаційна функція класного керівника полягає в:

а/ безпосередньому керівництві класом;

б/ зв’язку з керівництвом школи, веденні шкільної документації;

в/ безпосередньому керівництві класом, зв’язку з керівництвом школи, вчителями, веденні шкільної документації.

4. Професіограма вчителя – це:

а/ набір якостей необхідних вчителю;

б/ система вимог,що ставить професія вчителя до людини;

в/ якості, за браком яких людина не може бути вчителем.

5. Методичне об’єднання класних керівників:

а/ одна із орзанізаційних форм колективної методичної роботи в системі підвищення кваліфікації вчителів – класних керівників;

б/ об’єднання класник керівників для розробки єдиних методичних рекомендацій здійснення навчально-виховної роботи в класі;

в/ форма роботи, під час якої класні керівники діляться досвідом роботи у ввіреному класі.

БЛОК ПРОФЕСІЙНО-ПЕДАГОГІЧНИХ УМІНЬ

(Самооцінка розвитку вмінь студентів здійснюється за п’ятибальною шкалою оцінювання, див. с. 29)

ГНОСТИЧНІ ВМІННЯ

2. Формулювати цілі виховної роботи і висувати конкретні педагогічні завдання. 3. Аналізувати результати виховної роботи. 4. Аналізувати діяльність інших педагогів, творчо використовувати їх досвід

КОНСТРУКТИВНІ ВМІННЯ

2. Вибирати раціональну структуру виховного заходу, визначати методику його проведення. 3. Спільно з вихованцями визначати місце і зміст діяльності учнів у виховному… 4. Планувати форми і методи педагогічного керівництва в процесі підготовки і проведення виховного заходу.

БЛОК ПРОФЕСІЙНО-ПЕДАГОГІЧНИХ РИС

Дане заняття сприяє формуванню комплексу властивостей вчителя-вихователя, серед них: громадська і моральна зрілість, захопленість професією вихователя, любов до дітей, гуманізм, відповідальність, доброзичливість, чуйність, товариськість, педагогічні здібності, винахідливість, творчість, ініціативність, активність тощо.

3.4. ПЕДАГОГІЧНА ДІАГНОСТИКА В РОБОТІ КЛАСНОГО КЕРІВНИКА

Мета: забезпечити оволодіння студентами методами педагогічної діагностики, сформувати гностичні вміння.

Обладнання: таблиці, посібники, схеми, кодоскоп.

Ключові поняття теми: педагогічна діагностика, функції і методи діагностики.

План заняття

1. Значення, завдання діагностики в педагогічній діяльності. 2. Предмет, сутність, зміст педагогічної діагностики. 3. Вимоги до педагогічної діагностики.

Питання та завдання для самостійного осмислення і опрацювання

1. Діагностика мотивації успішності учнів.

2. Порівняльний аналіз різних методів виміру успішності учнів.

Завдання по вивченню першоджерел

Законспектувати: К.Ингенкамп. Педагогическая диагностика. - М.: Педагогика, 1991. – Гл.ІІІ.

Рекомендована література

1. Болдирев М.І. Класний керівник. – К., 1982. – С. 83-107, 238-241.

2. Введение в специальность. - М., 1987. – Гл.X.

3. Вицлак Г. Оценка поведения и характеристика учащегося. - М., 1986.

4. Войтко В.И., Гильбух Ю.З. Школьная психодиагностика: достижения и перспективы. - К., 1980.

5. Зверева І.Д., Коваль Л.Т., Фролов П.Д. Діагностика моральної вихованості школярів. – К., 1995.

6. Ингенкамп К. Педагогическая диагностика. – М.: Педагогика, 1991. –Гл. І, ІІ, ІІІ.

7. Ковальов А.Г. Диагностика способностей в практике работы учителя //Склонности и способности. – Л., 1962. – С.50 – 69.

8. Концепція 12-річної загальної середньої освіти (проект): Додаток 1 до рішення колегії Міносвіти і науки України від 17.08 2000.

9. Лозниця В.С. Психологія і педагогіка. – К.: Ескоб, 1999. – С.167-178.

10. Мнацакян Л.И. Личность и оценочные способности старшеклассников. - М.: Просвещение, 1991. – Гл. І, ІІІ.

11. Монахов Н.И.. Изучение еффективности воспитания: теория и методика .- М.: 1981. – Гл.III.

12. Національна доктрина розвитку освіти в Україні у ХХІ столітті (проект). - К.: Шкільний світ., 2001.

13. Педагогическая диагностика в школе. - Минск, 1987. – Гл. І, ІІІ, V-VII.

14. Пидласый И.П. Педагогика. – М.: ВЛАДОС, 1999.

15. Рудницька О.П. Болгарський А.Г. Свистельникова Т.Ю. Основи педагогічних досліджень. – К., 1998. – С. 57-60.

16. Фіцула М.М. Педагогіка. – К: ВЦ Академія, 2000. – С.31-44.

17. Фридман Л.М., Каплунович И.Я., Пушкина Т.А. Изучение личности учащегося и ученических коллективов. - М., 1988. – ч.ІІ.

18. Шилова М.И. Изучение воспитания школьников. - М.: Педагогика, 1982.

ТЕОРЕТИЧНИЙ БЛОК

Основні положення

Особистісно зорієнтована система шкільної освіти вимагає психологізації навчально-виховного процесу, опори на надійну діагностичну основу. Сучасна… Педагогічна діагностика спрямована на детальну категоризацію окремого випадку… Педагогічна діагностика може виконувати тільки підпорядковану функцію у системі виховання та навчання.

ПРАКТИЧНИЙ БЛОК

Вправи по формуванню діагностичних вмінь

Студенти вивчають один одного, визначаючи рівень моральності, рівень пізнавальних можливостей, здібностей, естетичних якостей за методиками:

Методика № 1. Що таке добре і що таке погано?

Методика № 9. Закінчити речення.

Методика № 14. Самооцінка скромності.

Методика № 19.Ти громадянином бути зобов’язаний.

Методика № 20. Патріотизм і як я його розумію.

Методика № 26. Перевір свою увагу.

Методика № 35. Виключення.

Методика № 36. Просторова кмітливість.

Методика № 45. Картинна галерея.

Методика № 58. Реактивність.

(П.М.Фридман, Т.А.Пушкіна, И.Я. Каплунович. Изучение личности учащегося и ученических коллективов. - М., 1988.)

 

Проблемні питання

2. Опишіть основні функції діагностики класного керівника. 3. Розкрийте сутність педагогічної діагностики. 4. Покажіть взаємозв’язок між такими аспектами педагогічної діагностики:

ОПОРНА СХЕМА №1

 

 

 

ОПОРНА СХЕМА №2

11.

Практичні завдання

І рівень

1. Прочитайте розділ “Допоможіть хлопчику” (А.С.Макаренко. Педагогічна поема, Ч. ІІІ). Дайте відповідь на запитання: “Чому Ужиков був покараний за крадіжку? Але ж він був з “новеньких”, а “новеньких” за крадіжку в колонії, як правило, не карали?”

2. Розповісти, на чому заснована можливість використання методу перспективних ліній у педагогічній практиці.

3. Прочитати розділи з повісті А.С.Макаренка “Прапори на баштах” (Тв., Т. ІІІ): з частини першої - розділ 29; з частини другої - розділи 19, 20, 22, 24; з частини третьої - розділи 1 і 7. Визначити, про які види перспектив йдеться у цих розділах. Виділити найбільш характерні особливості перспективних задач.

ІІ рівень

ü дуже низький рівень: негативний досвід поведінки, який важко виправляється під впливом педагогічних заходів, самоорганізація та саморегуляція… ü низький рівень: слабке проявлення позитивного, ще нестійкий досвід… ü середній рівень: властива стійка позитивна поведінка, наявність регуляції та саморегуляції, організації та…

ІІІ рівень

2. Складіть характеристику на одного з учнів класу, в якому ви проходили педагогічну практику. 3. Проаналізуйте фрагмент тексту шкільного підручника. Виділіть в ньому слова… Обробка результатів виконаних практичних завдань

БЛОК КОНТРОЛЮ ТА САМОКОНТРОЛЮ

Тестові завдання

2. Виявити рівень вихованості учнів - це означає встановити ... 3. Аналіз виховного заходу складається за такою схемою … 4. У діагностичний діяльності класного керівника можна виділити такі аспекти:

БЛОК ПРОФЕСІЙНО-ПЕДАГОГІЧНИХ УМІНЬ

(Самооцінка рівня сформованості педагогічних умінь здійснюється за п’ятибальною школою оцінювання, див. с. 29)

ГНОСТИЧНІ ВМІННЯ

1. Вивчати та аналізувати психолого-педагогічну літературу, різні педагогічні концепції, підходи до процесу виховання, методів педагогічної діагностики.

2. Аналізувати індивідуальні та вікові особливості своїх вихованців.

3. Аналізувати педагогічні ситуації та умови, що їх спричиняють.

4. Користуватися методами дослідження індивідуальних та вікових особливостей вихованців.

5. Складати психолого-педагогічні характеристики учнів та учнівських колективів.

6. Аналізувати та оцінювати результати своєї діяльності.

ПРОЕКТУВАЛЬНІ ВМІННЯ

1. Проектувати мету, головні завдання педагогічного дослідження.

2. Моделювати окремі методи діагностики учнівського колективу й особистості школяра.

3. Проектувати методи діагностики відповідно до мети виховання, індивідуальних та вікових особливостей учнів.

4. Моделювати виховні ситуації.

КОНСТРУКТИВНІ ВМІННЯ

2. Планувати систему перспективних ліній у розвитку колективу та окремої особистості. 3. Здійснювати індивідуальну програму виховання кожного учня. 4. Здійснювати програму розвитку учнівського колективу з урахуванням індивідуальних особливостей.

БЛОК ПРОФЕСІЙНО-ПЕДАГОГІЧНИХ РИС

Засвоєння цієї теми пов’язане з розвитком таких рис майбутніх учителів, як цілеспрямованість, творче педагогічне мислення, критичність, винахідливість, уважність, спостережливість, дисциплінованість, відповідальність.

3.5. ПЛАНУВАННЯ РОБОТИ КЛАСНОГО КЕРІВНИКА

Мета: сприяти формуванню у студентів умінь планувати виховну роботу класного керівника, організовувати планування життєдіяльності дитячого колективу, надавати педагогічну допомогу учням в організації колективних творчих справ.

Обладнання: зразки планів роботи класного керівника, карта-схема дій дитячого колективу, таблиця план-сітки, календар знаменних дат.

Ключові поняття: планування; план; структура плану; принципи планування; методика колективних творчих справ (КТС).

 

План заняття

І. Перевірка рівня засвоєння студентами основних теоретичних положень з теми заняття.

1. Вимоги до плану класного керівника. Джерела, принципи планування.

2. Технологія планування роботи класного керівника.

3. Функції етапів планування.

4. Види та структура планів.

5. Планування роботи з дитячим колективом.

ІІ. Виконання практичних завдань.

ІІІ. Розв’язування педагогічних задач.

Рекомендована література

1. Иванов И.П. Энциклопедия коллективных творческих дел. - М.: Педагогика, 1989.

2. Иванов И.П. Методика коммунарского воспитания: Книга для учителя. - М.: Просвещение, 1990. Гл. 4.

3. Календар знаменних і пам'ятних дат (Підготовлено бібліографічним відділом Національної парламентської бібліотеки). - К., 2001.

4. Карпенчук С.Г. Теорія і методика виховання: Навчальний посібник. - К.: Вища школа, 1997.

5. Кацинська Л.Л. Виховний процес в сучасній школі: Методичний посібник. - К.: ІЗМН, 1997.

6. Класний керівник у сучасній школі: Метод. посібник /В.М.Оржеховська, О.І.Пилипенко та ін. - К.: ІЗМН, 1996.

7. Коберник О.М. Планування й організація життєдіяльності молодших школярів //Початкова школа. - 1999. – №6. - С. 5-13.

8. Концепція виховання дітей та молоді у національній системі освіти //Інформаційний зб. Міністерства освіти України. - 1996. - № 13. - C. 2-16.

9. Макаренко А.С. Проблемы школьного советского воспитания (лекции) //Педагогические cочинения: В 8 т. - М.: Педагогика, 1984. - Т. 4. - С. 123-202.

10. Національна доктрина розвитку освіти України //Освіта. – 2002. – 24.06

11. Орієнтовний зміст виховання в національній школі: Методичні рекомендації /Кол. авт. за заг. ред. Є.І.Коваленко. - К.: ІЗМН, 1996.

12. Планирование воспитательной работы в классе: Метод. пособие /Под ред. Е.Н.Степанова. - М.: ТЦ"Сфера", 2001.

13. Сухомлинський В.О. Розмова з молодим директором //Вибр. твори: В 5 т. - К.: Радянська школа, 1976. - Т. 4. - С. 391-626.

14. Сухомлинський В.О. Сто порад учителеві //Вибр. твори: В 5 т. - К.: Радянська школа, 1976. - Т. 2. - С. 417-654.

ТЕОРЕТИЧНИЙ БЛОК

Реалізація ідей Концепції виховання дітей та молоді у національній системі освіти вимагає творчого підходу до вироблення учителями стратегії й… Великого значення плануванню виховної роботи надавали видатні українські… Планування роботи класного керівника це - усвідомлене, цілеспрямоване прогнозування цілей виховання й проектування…

Орієнтовний розподіл днів тижня для проведення виховної роботи

Вихованість є ключовим поняттям в оцінці результативності виховної діяльності. М.І.Шилова визначає його як властивість особистості, що… Спроектовані діагностичні програми повинні забезпечити аналіз вихованості у… Для самооцінки розробленого плану в уяві здійснюють його експериментальне застосування. Потрібно спрогнозувати всі…

ПРАКТИЧНИЙ БЛОК

Питання для перевірки знань студентів

На рівні пізнання

1. Назвіть основні вимоги до плану роботи класного керівника та інформативні джерела планування.

2. Опишіть, які є види планів роботи класного керівника.

На рівні розуміння

1. Поясніть структуру планів роботи класного керівника.

2. Покажіть взаємозв’язок принципів планування виховної роботи.

На рівні застосування

Проектування виховної діяльності може проводитись як у розгорнутому так і в стислому виді. При розгорнутому проектуванні на стартовій бесіді…

На рівні аналізу

1. Поясніть можливі причини недосконалості планів роботи класних керівників.

2. Проаналізуйте технологію планування виховної роботи класного керівника, зміст та значення її етапів.

На рівні синтезу

1. Розробіть модель плану роботи класного керівника, яка має включати характеристику класу, основні виховні задачі на плановий період та проект процесу їх розв'язання.

2. Проаналізуйте відомі вам форми планів виховної роботи. Виділіть зручні сторони кожного з варіантів планування. Спробуйте розробити власну модифікацію форми плану виховної роботи класного керівника.

На рівні оцінки

2. У планах виховної роботи класних керівників зустрічаються такі формулювання виховних задач: - здійснювати екологічне виховання, вести роботу з батьками, звертати увагу на… - формувати уявлення дітей про користь праці для суспільства й окремих людей, виховувати повагу до державної…

Задача №3

Готуючись до виховної години, класний керівник склав детальний план проведення виховного заходу, підібрав цікавий, з його точки зору, матеріал, виписав цитати, підготував питання. Але при проведенні виховної години діти почали задавати зовсім інші запитання, ніж передбачав класний керівник. Те, що він розповідав, було не завжди дітям цікаво, вони слухали неуважно, дехто взагалі займався своїми справами.

Якої помилки припустився класний керівник, конструюючи виховний захід? Як би ви використали ініціативу й інтереси учнів при підготовці та проведенні виховної години?

При плануванні та підготовці виховного заходу класний керівник досягне найбільшого виховного результату за умови:

а) самостійної копіткої підготовці;

б) організації самостійної творчої роботи класу;

в) виконання учнями складеного вчителем плану проведення виховного заходу.

Задача №4

Розпочинаючи роботу в оздоровчому дитячому таборі, Олена пам'ятала пораду старших колег: "Головне - зацікавити дітей яскравою перспективою. Тому на зборі-старті свого загону вихователі захоплено розповіли про можливості цікавого життя протягом зміни, запропонували різноманітні справи, запросили дітей висловлювати свої пропозиції. У ході бурхливих дебатів разом було складено план роботи загону. Зміна пройшла цікаво, насичено. І студенти-практиканти, і діти довго згадували походи, екскурсії, ігри, конкурси.

Які умови забезпечили організацію повноцінної життєдіяльності дітей у літньому оздоровчому таборі? Яку роль відіграють комунікативні здібності вихователя у процесі планування роботи з дітьми?

При плануванні виховної роботи з дитячим колективом педагог зобов'язаний (оберіть один варіант відповіді):

а) запропонувати готовий план роботи для обговорення з дітьми;

б) вислухати пропозиції дітей (у тому числі і шляхом анкетування) і самостійно скласти план;

в) допомогти, навчити дітей самостійно планувати роботу свого класу.

Задача №5

У своїй педагогічній діяльності Іван Григорович узяв за правило: при проведенні будь-якої справи надавати побільше самостійності та ініціативи дітям. У цьому йому допомагає методика колективних творчих справ. У всіх справах діти охоче беруть участь, оскільки кожен має змогу запропонувати те, що до душі йому. Крім того, це привчає дітей до самостійності, відповідальності за обрану справу. Класний керівник начебто і нічого не робить, усе організовують і проводять діти, на відміну від класів, де всю роботу класні керівники звалюють на себе. Але в такому випадку роль і значення класного керівника для школярів значно більші.

Як ви оцінюєте можливості методики колективних творчих справ при організації планування в дитячому колективі? Яка роль класного керівника при організації й проведенні колективних творчих справ?

При проведенні виховного заходу класний керівник

а) сам розподіляє обов'язки серед дітей;

б) бере на себе тільки функції контролю;

в) виступає в ролі консультанта й учасника спільної справи.

Завдання студентам для самостійної роботи

1. На основі проведених діагностичних досліджень складіть психолого-педагогічну характеристику учня, класу або своєї академічної групи, в якій проаналізуйте ті факти, що визначають формулювання задач подальшої виховної роботи.

2. Опрацюйте поради В.О.Сухомлинського стосовно планування виховної роботи. Книга "Сто порад учителеві", порада 97.

3. В.О.Сухомлинський писав, що планування виховної роботи - це насамперед уявлення про ідеал виховання. Учитель повинен бачити шлях виховної роботи до кінця - до закінчення середньої школи, до перших кроків самостійної праці, до повної зрілості, до материнства й батьківства.

Складіть і ви словесний портрет свого майбутнього учня-випускника, тобто розробіть цільовий ідеал виховання. Установіть перелік проміжних тактичних виховних задач, які необхідно вирішити на шляху до стратегічної мети-ідеалу.

4. Зі створення цільової ідеї починає формуватися індивідуальна виховна система педагога. В.О.Сухомлинський, будучи директором школи, переконався на власному досвіді в тому, що навіть найкращий план, який би можна було порекомендувати, залишається мертвим листком паперу, якщо колектив не захоплений якимось пошуком, якоюсь ідеєю.

Виділіть і проаналізуйте педагогічні ідеї, які лягли в основу розробки виховних систем А.С.Макаренка, В.О.Сухомлинського, М.П.Щетініна, О.А.Захаренка, інших відомих вам педагогів-новаторів.

5. Розгляньте зразки планів виховної роботи класних керівників. Визначте в них засоби системоутворюючих зв'язків, встановіть відповідність змісту запланованої діяльності, її організаційних форм поставленим виховним задачам. Проаналізуйте співвідношення запланованого обсягу діяльності і необхідного часу для її виконання, доцільність вибору місця проведення виховних справ.

6. Розгляньте зразки методичних розробок колективних творчих справ, плани виховних занять, сценарії ігрових програм, конкурсів, свят. Визначте їх місце в загальному виховному процесі. Як конкретні виховні, розвиваючі, організаційні задачі цього фрагмента виховної діяльності пов'язані із загальними цілями виховання.

7. Вивчіть досвід планування виховної роботи кращих учителів вашого міста чи області.

8. Проаналізуйте особливості проектування виховної діяльності відомими педагогами сучасності: А.С.Макаренком, В.О.Сухомлинським, І.П.Волковим, І.П.Івановим.

 

БЛОК КОНТРОЛЮ ТА САМОКОНТРОЛЮ

Тестові завдання

Визначте правильні, на Ваш погляд, варіанти відповідей

а) принципу народності; б) виховання особистості в колективі; в) принципу комплексності;

БЛОК ПРОФЕСІЙНО-ПЕДАГОГІЧНИХ УМІНЬ

(Самооцінка педагогічних умінь здійснюється за п'ятибальною шкалою оцінювання, див. с. 29)

Оцініть рівень сформованості Ваших умінь виконувати такі операції

1) збір інформації про цілі виховання, дослідження зовнішніх і внутрішніх факторів, які визначають закономірності протікання виховного процесу; 2) вибір системи методів вивчення школяра й учнівського колективу; 3) проведення діагностичних досліджень;

БЛОК ПРОФЕСІЙНО-ПЕДАГОГІЧНИХ РИС

Високий рівень планування виховної роботи передбачає розвиток у педагога аналітичних, прогностичних, комунікативних та організаторських здібностей, ініціативність, педагогічний оптимізм, цілеспрямованість, ерудованість, інтерес до виховної діяльності, потребу вчити й виховувати, творчий підхід до вирішення педагогічних задач, гнучкість мислення, критичність, спостережливість.

3.6. ФОРМУВАННЯ НАУКОВОГО СВІТОГЛЯДУ ШКОЛЯРІВ

Мета: розкрити суть та основні структурні елементи наукового світогляду, визначити та відповідно обґрунтувати основні шляхи та засоби формування наукового світорозуміння школярів, обґрунтувати необхідність світського виховання учнів у сучасній загальноосвітній школі суверенної України.

Ключові поняття: світогляд; структура світогляду; науковий світогляд; наукові знання; погляди, переконання, ідеали; моральні якості особистості; психологічні умови формування наукового світогляду; трудова та суспільно-корисна діяльність школяра; науковий світогляд і релігія; світський характер виховання.

План заняття

І. Перевірка рівня засвоєння студентами основних теоретичних положень з теми заняття.

1. Суть та основні структурні елементи наукового світогляду.

2. Основні шляхи та засоби формування наукового світогляду учнів.

3. Активна трудова і суспільно-корисна діяльність – важливі складові у формуванні наукового світорозуміння особистості учня.

4. Науковий світогляд і релігія. Світський характер виховання у сучасній школі.

ІІ. Виконання практичних завдань.

ІІІ. Розв’язування педагогічних задач.

Рекомендована література

1. Закон України “Про освіту” //Голос України. – 1996. – 25 квітня.

2. Закон України “Про загальну середню освіту” //Голос України. – 1999. – 23 червня.

3. Державна національна програма “Освіта” (“Україна ХХІ століття”) //Освіта. – 1993. – 18 вересня.

4. Концепція середньої загальноосвітньої школи України //Інформаційний збірник Міністерства освіти України - №1-2. – К., 1992.

5. Концепція 12-річної загальноосвітньої школи: Проект //Пед. Газета. -= 2000. - №9. – С.4-7.

6. Концепція національного виховання //Освіта. – 1994. – 26 жовтня.

7. Концепція виховання дітей та молоді у національній системі освіти. – К., 1996.

8. Сухомлинський В.О. Народження громадянина //Вибр. тв. в п’ти томах. – Т.3. – К.: Рад. шк., 1977. – С.283-658.

9. Сухомлинський В.О. Павлиська середня школа //Вибр. тв. в п’ти томах. – Т.4. – К.: Рад. шк., 1977. – С.206-300.

10. Учитель і світогляд: особливості становлення – Житомир, 1998.

 

Як наголошується у Законі України “Про загальну середню освіту”, завданням загальної середньої освіти у сучасній суверенній Українській державі є насамперед виховання громадянина України, формування особистості школяра, розвиток здібностей і обдарувань, формування наукового світогляду. Тому у процесі вивчення із студентами визначеної теми надзвичайно важливо не тільки домогтися глибокого усвідомлення останніми самої сутності категорійних ознак наукового світогляду, його структури та дидактичних умов і психологічних особливостей формування, а й особливостей його найтіснішого зв’язку з народним, національним світоглядом. Студенти повинні зрозумінти, що саме науковий національний світогляд найбільш повно вбирає в себе кращі зразки ідеї народовладдя, гуманізму, народної моралі та естетики, які глибоко відображені у народній міфології, фольклорі, календарно-сімейній обрядовості тощо.

ТЕОРЕТИЧНИЙ БЛОК

Основні положення

Специфіка світогляду – в цілісному, осмисленому відображенні дійсності опосередкованому суспільними та індивідуальними потребами, інтересами,… Таким чином, світогляд – це істотний феномен як особистого, так і громадського… Світогляд – це складне, неоднорідне, багатопланове утворення. Воно має досить складну структуру. Різні компоненти цієї…

Психологічні умови формування наукового світогляду

Для молодшого школяра та підлітка характерно: 1. Збагачення науковими знаннями, здатність оперувати вміннями в зв’язку з… 2. Становлення та розвиток власних особливостей, усвідомлення цих особливостей через оволодіння уміннями бачити себе…

Дидактичні та виховні умови, які сприяють переводу знань у погляди, переконання та ідеали

1) озброєння учнів глибокими науково-матеріалістичними знаннями про природу, суспільство та людське мислення; 2) формування у школярів глибокої переконаності в істинності наукових… 3) включення школярів в активну трудову, громадсько-політичну та суспільно-корисну діяльність в ім'я торжества цих…

Активна трудова і суспільно-корисна діяльність - важливі складові у формуванні наукового світорозуміння особистості

Щоб оволодіти національним науковим світоглядом, кожній особистості насамперед необхідно включатися в активну творчу діяльність. Це – основний шлях,… Велику роль у процесі становлення особистості, у формуванні національного… Людина, яка формує в собі національний науковий світогляд, повинна виробляти такі якості як принциповість, особиста…

Науковий світогляд і релігія

Світський характер виховання у сучасній школі

Ми знаємо, що релігія як форма суспільної свідомості так або інакше входить у систему сукупності уявлень про світ. Однак чи не найпершому місці в… Саме таке реалістичне розуміння людського буття здатне допомогти дітям… У процесі дотримання наукового, світського характеру виховання у навчально-виховному процесі важливо виробляти у…

ОПОРНА СХЕМА №2

Nbsp;   3.6.2. ПРАКТИЧНИЙ БЛОК

І. Назвіть категорійні ознаки (ключові слова) у визначенні поняття "науковий світогляд". Поясніть свій вибір. 2. Розкрийте сутність поняття "структура наукового світогляду".… 3. Розкрийте роль переконань у структурі світогляду.

Педагогічні задачі

У Павлиській середній школі В.О.Сухомлинпький разом зі своїми колегами створили сприятливі умови для дієвого формування в учнів наукового… У чому, на Вашу думку, полягає ефективність роботи з розвитку дієвих… Задача № 2

БЛОК КОНТРОЛЮ ТА САМОКОНТРОЛЮ

Питання для перевірки знань студентів

1. Визначте місце і роль наукового світогляду в структурі особистості?

2. Назвіть основні риси наукового світогляду.

3. Які функції виконує науковий світогляд?

4. Яку роль відіграє глибоке та міцне оволодіння матеріалом шкільних дисциплін у формуванні наукового світогляду?

Тестові завдання для перевірки знань студентів

1. За структурні компоненти світогляду правлять:

а/ система наукових знань;

б/ ....;

в/ …;

г/ .…

2. До об'єктивних компонентів світогляду належать:

а/ ...;

б/ ...;

до суб'єктивних -належать:

а/ ...;

б/ ...

3. Знання як об'єктивний компонент світогляду являють собою систему наукових істин, що мають.……

4. Погляд - це.……

5. Ідеал - це……..

6. Переконання - це.……

7. До дидактичних і виховних умов виховання наукового світогляду належать:

І/ ...; 2/ ...; 3/ ...; 4/ ...; 5/ ...; 6/ ...; 7/ ...; 8/ ...; 9/ .…

8. Рівень світорозуміння індивіда встановлюється:

а/ за освітою;

б/ культурою пізнавальної діяльності;

в/ ...;

г/ ...;

д/ ...

9. На основі визначень виділіть структурні елементи наукового світогляду.

“Світогляд являє собою узагальнену систему поглядів, переконань та ідеалів, в яких людина виражає своє відношення до оточуючого її природного та соціального середовища, являючись узагальненням знань, досвіду та емоційних оцінок... Світогляд особистості визначає ідейну спрямованість всього її життя та діяльності" (Є.І.Моносзон)

“Під світоглядом слід розуміти специфічну форму свідомості людини, що включає в себе систему його знань, поглядів, переконань та ідеалів, в яких виражається його ставлення до розвитку природи та суспільства і які визначають його суспільно-політичну і морально-етичну позицію і поведінку в різних сферах життя” (І.Ф.Харламов)

10. Розставте поняття у логічній послідовності:

1/ серед історичних етапів світоглядного освоєння дійсності виділяється світорозуміння, науковий світогляд, світосприймання;

2/ розрізняють міфологічний, науково-матеріалістичний, релігійний, примітивно-емпіричний світогляд;

3/ діалектичний підхід до вивчення явищ і процесів природи, суспільства, пізнання полягає...

а/ у творчому характері;

б/ у максимальному використанні узагальнених методів пізнання і діяльності та їх систем в єдності із засвоєними методами конкретної діяльності;

в/ у врахуванні історії та загальнолюдських ціннісних орієнтацій;

г/ у розгляді суперечностей як початкового, основного тощо.

11. Релігія - це...

а/ форма суспільної свідомості;

б/ фантастичне відображення зовнішнього світу;

в/ специфічна форма суспільної свідомості, система ідеологічних поглядів, культових дій, обрядів, певних правил поведінки.

 

БЛОК ПРОФЕСІЙНО-ПЕДАГОГІЧНИХ УМІНЬ

(Самооцінка педагогічних умінь здійснюється за п'ятибальною шкалою оцінювання, див. с. 29)

ГНОСТИЧНІ ВМІННЯ

1. Аналізувати різноманітні історичні та теоретико-методологічні підходи до проблеми наукового світогляду у філософській та психолого-педагогічній літературі.

2. Аналізувати провідні риси, функції та особливості наукового світогляду.

3. Осмислювати сутність і структуру наукового світогляду.

4. Аналізувати психологічні умови формування наукового світогляду, враховуючи вікові особливості учнів.

ПРОЕКТУВАЛЬНІ ВМІННЯ

1. Визначати основні завдання формування наукового світогляду учнів.

2. Проектувати провідні напрямки розвитку наукового світогляду учнів різного віку.

3. Моделювати засоби, форми та методи формування світогляду учнів у навчально-виховному процесі.

4. Моделювати власну педагогічну діяльність, спрямовану на усвідомлення сутності та засобів процесу формування світогляду.

КОНСТРУКТИВНІ ВМІННЯ

1. Планувати процес формування наукового світогляду в учнів різного віку.

2. Конструювати виховуючі ситуації, спрямовані на розвиток наукових поглядів і переконань учнівської молоді.

3. Конструювати засоби, форми та методи розвитку світогляду у процесі навчання.

4. Планувати основні напрями виховного процесу, спрямовані на розвиток світоглядних поглядів, переконань.

КОМУНІКАТИВНІ ВМІННЯ

1. Формувати ціннісне ставлення учнів до проблеми наукового світогляду, його сутності та характеру прояву в діяльності особистості.

2. Встановлювати доцільні стосунки з учнями у педагогічному процесі, спрямовані на формування їх світоглядних переконань.

3. Вчитися переконливо і толерантно доводити до свідомості учнів важливість розвитку їх наукових ідей, поглядів, переконань.

ОРГАНІЗАТОРСЬКІ ВМІННЯ

1. Організовувати діяльність учнів у навчальному процесі із засвоєння основних наукових знань, ідей, переконань.

2. Створювати сприятливі умови, виховне середовище для переходу наукових знань учнів в їх особистісні переконання.

3. Створювати виховні ситуації, спрямовані на розвиток і поглиблення системи наукових знань, поглядів, переконань.

4. Організовувати власну педагогічну діяльність, спрямовану на розвиток наукових світоглядних ідей.

5. Навчати учнів орієнтуватися в різних життєвих ситуаціях, приймати правильне рішення, виходячи із наукових світоглядних позицій.

6. Стимулювати накопичення в учнів соціального досвіду, позитивних звичок поведінки.

 

БЛОК ПРОФЕСІЙНО-ПЕДАГОГІЧНИХ РИС

Засвоєння даної теми позв'язано з розвитком таких властивостей майбутніх учителів: цілеспрямованість, педагогічне мислення, критичність, гуманістична педагогічна спрямованість, ініціативність, активність, принциповість, педагогічний оптимізм, людяність, працелюбство, доброзичливість, товариськість. Крім того, майбутні вчителі у процесі навчання повинні виробляти у собі цілісну систему соціально-політичних, правових, економічних, моральних, естетичних поглядів, переконань, ідеалів. Усе це допоможе студентам сформувати основи особистого наукового світогляду як передумови ефективної педагогічної діяльності.

 

3.7. РОЗУМОВЕ ВИХОВАННЯ ДИТИНИ.

РОБОТА KЛACHOГО КЕРІВНИКА З РОЗВИТКУ ПІЗНАВАЛЬНИХ ІНТЕРЕСІВ У ШКОЛЯРІВ

Мета: сприяти засвоєнню студентами понять “розумове виховання”, “пізнавальні інтереси”, “культура розумовоі праці”, а також ознайомити їx з різними чинниками впливу на розвиток пізнавальних iнтеpeciв школярів; формувати вміння студентів моделювати, конструювати, організовувати, відбирати оптимальні форми та методи роботи класного керівника з розвитку пізнавальних iнтеpeciв школярів з урахуванням конкретних умов i вікових особливостей.

Ключові поняття: розумове виховання; пізнавальний інтерес; культура розумової праці.

План заняття

І. Перевірка рівня засвоєння студентами основних теоретичних положень з теми заняття.

1. Завдання розумового виховання школярів.

2. Сутність пізнавального інтересу.

3. Вікова динаміка інтересів школярів.

4. Основні шляхи та форми позакласної роботи, спрямованої на розвиток пізнавальних інтересів.

ІІ. Практична частина:

1. Провести одну з форм позакласної роботи, спрямованої на розвиток пізнавальних інтересів:

а/ інтелектуальна гpa “Що? Де? Коли?”;

б/ вікторина “Юний ерудит”;

в/ засідання клубу “Архімед”;

г/ гра-мандрівка до країни Чомучок;

д/ вечір запитань i відповідей.

2. Зробити аналіз проведеного заходу.

Завдання для студентів

1. Вивчити рекомендовану літературу та підготуватися до обговорення теми згідно з планом заняття.

2. Підготувати повідомленняза книгою І.Томана “Як удосконалювати самого себе?”. - К., 1988. - Гл.7.

3. Підготувати i провести одну з форм позакласної роботи з указаних у плані заняття.

Рекомендована література

1. Гончаренко С.У. Український педагогічний словник. - К.: Либідь, 1997.

2. Державна національна програма “Освіта: Україна ХХІ століття”. - К.: Райдуга, 1994.

3. Закон України “Про освіту”. - Голос України, 1996.- 25 квітня. - С.1-3.

4. Карпенчук С.Г. Теорія і методика виховання. - К., 1997.- С.62-69.

5. Касьяненко М.Д. Педагогіка співробітництва. - К., 1993. - Ч.ІІ.

6. Концепція виховання дітей та молоді у національній системі освіти //Освіта. – К., 1996. - 7 серпня.

7. Методика організації колективних творчих справ //Методичні рекомендації на допомогу вчителям. - Житомир, 1990. - С.23-26, 29-32.

8. Смирнов В.И. Общая педагогика в тезисах, дефинициях, иллюстрациях. - М., 1999. - С. 353.

9. Томан І. Як удосконалювати самого себе. - К., 1988. - Гл.7.

10. Фіцула М.М. Педагогіка. – К., 2000.- С.247-250.

11. Щукина Г.И. Педагогические проблемы формирования познавательных интересов школьников. - М., 1988. - С. 31-40, 177-184.

3.7.1. ТЕОРЕТИЧНИЙ БЛОК

Основні положення

Розумове виховання – це процес розвитку розуму, пізнавальних здібностей та інтересів дітей, озброєння їx знаннями, вміннями та навичками, формування… Основні шляхи розумового виховання: · систематичне навчання учнів, побудоване на основі принципів розвивального навчання;

ОПОРНА СХЕМА №1

РОЗУМОВЕ ВИХОВАННЯ	Цілеспрямована діяльність педагогів щодо розвитку розумових сил і пізнавальних здібностей дітей, прищеплення їм культури розумової праці, навичок мислительної діяльності, розвитку у них інтересу до пізнання.
МЕТА РОЗУМОВОГО ВИХОВАННЯ	Розвиток інтелектуальної культури особистості, пізнавальних мотивів, навичок мислительної діяльності, культури мислення, раціональної організації навчальної праці.
ЗАВДАННЯ РОЗУМОВОГО ВИХОВАННЯ	1. Формування мотивації до навчально-пізнавальної діяльності, розвиток пізнавальних інтересів, потреби у самоосвіті, почуття обов’язку і відповідальності. 2. Формування досвіду пізнавальної діяльності (умінь та навичок), здатності до творчості, до прийняття нестандартних рішень, розвиток мислення. 3. Розвиток ерудиції, допомога в оволодінні системою наукових і прикладних знань, у формуванні світогляду, у засвоєнні способів діяльності. 4. Формування емоційно-ціннісного ставлення до навколишнього світу, знань, пізнавальної діяльності, до самого себе.
ЗМІСТ РОЗУМОВОГО ВИХОВАННЯ	Формування: певної бази знань, яка є результатом мислительної діяльності людини; світогляду, що формується на основі знань і досвіду мислительної діяльності; умінь та навичок інтелектуальної діяльності; культури розумової праці.

ОПОРНА СХЕМА №2

 

ПІЗНАВАЛЬНИЙ ІНТЕРЕС

Інтерес до пізнання, у процесі якого відбувається оволодіння змістом навчальних предметів i необхідними способами, уміннями i навичками, за допомогою яких учень отримує освіту.

ОПОРНА СХЕМА №3

Особливості пізнавальної діяльності школярів на різних етапах вікового розвитку

3.7.2. ПРАКТИЧНИИ БЛОК

Підготовка та проведення

Навчальних інтелектуальних iгop

Методика проведення інтелектуальної гри

Інтелектуальна гра “Що? Де? Коли?” - пізнавальнаколективна творча справа, яка виховує свідоме, ділове ставлення до безпосереднього джерела… Гра може бути як тематичною, так і оглядовою, яка включає в себе питання з… Підготовча робота. Обирається ініціативна група (рада справи). Члени цієї групи відбирають необхідні питання;…

Методика проведення вікторини

“Юний ерудит”

У цій гpi можуть брати участь кілька команд. Обираються ведучі (2-3), які продумують організацію та проведення гри, а також нагороди переможцям (медаль з написом “Юний ерудит”, малюнок сови - символу мудрості тощо).

Способи проведення вікторини, коли у гpi бере участь кілька команд

1. “По колу”. Перша команда ставить запитання другій,друга – третій і так далі. Остання атакує першу.

2. “Атака віялом”. Кожна команда по черзі атакує інші, ставлячи при цьому по одному запитанню до кожної команди. Запитання, пізнавальні задачі можуть бути як тематичні, так і різнобічного характеру.

Методика проведення гри-мандрівки

Гра-мандрівка проводиться для того, щоб ознайомити школярів (або обмінятися) знаннями, враженнями про події, явища оточуючого світу. Підготовча робота. Тема i маршрут обираються колективно (можна при цьому… Варіанти проведення гри

БЛОК КОНТРОЛЮ ТА САМОКОНТРОЛЮ

Питання для перевірки знань студентів

1. Який зв’язок існує між розумовим вихованням і розвитком особистості людини?

2. Що є загального та специфічного у поняттях “освіта” та “розумове виховання”?

3. Що Ви розумієте під поняттям “культура розумової праці”?

4. Чим відрізняється пізнавальний інтерес від цікавості?

5. Проаналізуйте способи формування пізнавального інтересу.

6. Назвіть oсновні шляхи розумового виховання у процесі навчання дитини у школі?

7. У чому полягають основні принципи теорії розвивальногонавчання Л.В.Занкова і як треба користуватисяними, щоб відбувався розвиток дитини?

8. Охарактеризуйте основні позаурочні форми роботи щодо розумового виховання школярів.

Тестові завдання для перевірки знань студентів

(вибрати правильну відповідь)

6. Розумове виховання - це...

а) розвиток інтелектуальних умінь людини;

б) систематичне навчання учнів, побудоване на принципах розвивального навчання;

в) процес розвитку розуму, пізнавальних інтересів i здібностей дітей, озброєння їx знаннями, вміннями та навичками, формування світогляду.

2. Хто з педагогів сформулював ряд принципів розвивального навчання?

а) А.С.Макаренко;

б) Н.К.Крупська;

в) Л.В.Занков;

г)В.О.Сухомлинський;

д) В.О.Онищук.

3. Пізнавальний інтерес - це...

а) складне психічне явище, що охоплює свідомість, волю та почуття людини;

б) інтерес до пізнання, у процесі якого відбувається оволодіння змістом навчальних предметів i необхідними засобами або уміннями та навичками, за допомогою яких учень отримує освіту;

в) інтерес, що виникає у ході навчальної діяльності і стимулює школярів до пошуку відповіді на запитання.

4. Які з перерахованих далі засобів не формують пізнавальний інтерес:

а) проблемність викладання;

б) емоційність викладання;

в) негативна оцінка;

г) навчальні дискусії;

д) порівняння та аналогії.

5. Які з наведених далі принципів навчання характеризують теорію розвивального навчання:

а) здійснювати навчання на високому рівні труднощів, просуватися вперед швидким темпом, провідна роль практичних знань;

б) здійснювати навчання на високому piвнi труднощів, просуватися вперед швидким темпом, провідна роль теоретичних знань, принцип усвідомленого засвоєння знань учнями;

в) здійснювати навчання на низькому piвнi труднощів, просуватися вперед повільно, провідна роль теоретичних знань, принцип усвідомленого засвоєння знань учнями.

Педагогічні задачі

Задача №1

Йде урок історії. Учитель цікаво розповідає про події, зачитує учням уривки з книг, що викликають у них великий інтерес. Педагог рекомендує школярам прочитати книги, з яких він цитував уривки, i диктує для запису в зошитах назви книжок. У цей час учень піднімає руку:

- Слухаю тебе, - говорить вчитель.

- А ось ще одна цікава книга…, - каже учень.

- Сідай i помовч, - відказав учитель.

Проаналізуйте ситуацію, що склалася на уроці. Обгрунтуйте з педагогічної позиції Ваше ставлення до застосованих учителем методів.

Задача №2

“Про твоїх, Русь, синів” - таку назву обрала вчителька для свого уроку в 8 класі. Урок присвячений “Слову о полку Iгopeвім”, захисникам Землі руської.

Звучить уривок з увертюри до опери Бородіна, учні слухають аудіозапис художнього читання “Зачину” поеми. На екран проеціюються ілюстрації відомого художника В.Фаворського до “Слова...”. Так клас входить у тему уроку.

Наскільки психологічно та педагогічно виправданий такий початок уроку? Які завдання розв’язує вчитель, використовуючи цей матеріал на уроці? Яку роль відіграє пробудження емоцій на уроці?

Задача №3

Першокласниця розповідає мамі про свої невдачі: “Мені у садочку було краще, ніж зараз. Я стараюся на уроках, а Марія Василівна ставить мені все “три” та “три”. Моя подруга одержує “добре” та “відмінно” і сміється наді мною. Хіба вона справжня подруга? Мамо, не подобається мені у школі...”

Чим можна пояснити втрату інтересу до навчання у дівчинки? Назвіть педагогічно доцільні методи роботи вчителя, спрямовані на розвиток пізнавальних інтересів.

Задача №4

Десятикласники з нетерпінням чекали початку уроку. Нової вчительки біології вони ще не бачили. Галина Іванівна не витрачала багато часу на розмови. Першою викликала відповідати Нону Волохову. Усі зітхнули з полегшенням: адже в Нони з біології завжди були самі п’ятірки. Волохова відповідала впевнено. І коли вона скінчила, вci чекали, що вчителька похвалить її за відповідь. “Сідайте. Трійка,” - сказала Галина Іванівна. Нона подумала, що недочула: “- Трійка? Ви жартуєте?”

- Hi. Ви сумлінно переказали параграф з підручника. Але у відповіді не було жодної живої думки, своєї. А щоб нікому не здавалося, що я жартую, то у журнал ставлю оцінку, на яку заслуговує відповідь. Двійка!

Такого нixто не чекав.

Проаналізуйте ситуацію, що склалася. Чи правильно вчинила нова вчителька?

Задача №5

Задача здавалася Світлані Павлівні, на перший погляд, легкою i до того ж цікавою. Не розв’язавши її сама, вчителька задала задачу учням 7 класу як домашнє завдання. Дома Світлана Павлівна, готуючись до наступного уроку, почала розв’язувати задачу. Довго просиділа вона над нею, але так i не розв’язала. Як же бути? Адже вона задала цю задачу учням. Може, і з учнів ніхто її не розв’язав? Звернуться до неї. Що вона їм скаже?

Другого дня ще до уроку до неї підійшли учні:

- Світлано Павлівно! У нас задача не виходить. Ніяк не можемо додуматись.

Учителька найбільше цього боялась.

Висловіть дидактичні поради вчительці у даній ситуації.

 

БЛОК ПРОФЕСІЙНО-ПЕДАГОГІЧНИХ УМІНЬ

(Самооцінка педагогічних умінь здійснюється за п’ятибальною шкалою оцінювання, див. с. 29)

ГНОСТИЧНІ ВМІННЯ

1. Аналізувати психолого-педагогічну, методичну літературу з метою осмислення різних підходів до проблеми розумового виховання учнів.

2. Визначати сутність основних понять з теми (“розумове виховання”, “пізнавальні iнтереси”, “культура розумової праці”).

3. Аналізувати вікові та індивідуальні особливості розумового виховання учнів.

4. Аналізувати власну діяльність, спрямовану на інтелектуальний розвиток учнів.

ПРОЕКТУВАЛЬНІ ВМІННЯ

1. Формулювати цілі, завдання розумового виховання учнів.

2. Моделювати оптимальні зміст, форми та методи роботи педагога вихователя, спрямовані на розвиток пізнавальних інтересів учнів.

3. Проектувати елементи програми індивідуального розвитку особистості вихованця.

4. Передбачати форми та методи власної самоосвітньої діяльності.

КОНСТРУКТИВНІ ВМІННЯ

1. Відбирати, конструювати зміст, форми, засоби, методи розумового виховання учнів відповідно до їx вікових та індивідуальних особливостей на певний період.

2. Моделювати у педагогічному процесі виховуючі ситуації, що спричинюють розвиток пізнавальних інтересів учнів.

3. Передбачати утруднення у розумовому вихованні учнів.

КОМУНІКАТИВНІ ВМІННЯ

1. Прихиляти учнів до себе, встановлювати з ними стосунки співробітництва, співтворчості у педагогічному процесі.

2. Стимулювати різноманітними засобами пізнавальний інтерес учнів під час навчання.

3. Створювати сприятливе саредовище для інтелектуального розвитку особистості кожного учня.

4. Зберігати почуття гумору в різних педагогічних ситуаціях.

ОРГАНІЗАТОРСЬКІ ВМІННЯ

1. Організовувати навчальний процес на уроці у такий спосіб, щоб стимулювати розвиток пізнавальних інтересів учнів.

2. Допомогати учням в організації і проведенні позакласних виховних заходів, спрямованих на інтелектуальний розвиток учнів.

3. Засобами навчально-виховної діяльності спонукати кожного учня розвивати свої інтереси, нахили, здібності.

4. Навчати учнів культурі розумової праці, засобам самоосвіти.

5. Стимулювати розвиток професійних намірів учнів.

 

БЛОК ПРОФЕСІЙНО-ПЕДАГОГІЧНИХ РИС

Розумовий розвиток дитини, підлітка, юнака потребує від майбутнього вчителя формування певних професійних рис, зокрема педагогічної спрямованості, соціальної відповідальності, любові до дітей, своєї професії; компетентності у галузі психолого-педагогічних, спеціальних, методичних наук; нестандартного мислення, винахідливості, чутливості до нового, критичність мислення, педагогічний оптимізм.

 

3.8. МОРАЛЬНЕ ВИХОВАННЯ УЧНІВ

Мета: сприяти засвоєнню студентами основних понять щодо мети, змісту, форм i методів морального виховання, виробити у них уміння розв’язувати педагогічні задачі та здійснювати виховну роботу з морального виховання.

Ключові поняття: мораль; моральність; моральне виховання; моральні почуття; моральні переконання; моральна свідомість; моральні звички; моральна спрямованість; моральний вчинок; моральна поведінка; моральний ідеал; цілі, зміст та методи морального виховання.

План заняття

І. Перевірка рівня засвоєння студентами основних теоретичних положень з теми заняття.

1. Основні поняття з питань морального виховання. Моральне виховання у сучасних умовах.

2. Основні цілі, завдання та напрямки морального виховання.

3. Психолого-педагогічні основи моральної поведінки.

4. Зміст морального виховання у сучасній школі.

5. Форми та методи роботи вчителя-вихователя з морального виховання.

6. Використання методів народної педагогіки у моральному вихованні школярів.

ІІ. Практична частина.

Рекомендована література

1. Введение в специальность /Под ред. Рувинского Л.М.- М.,1988. - Гл.3,4.

2. Гончаренко С.У. Український педагогічний словник. - К.: Либідь, 1997.

3. Державна національна програма “Освіта: Україна ХХІ століття”. - К.: Райдуга, 1994. - С. 8, 10-11.

4. Закон України “Про освіту”. - Голос України, 1996.- 25 квітня. - С.1-3.

5. Карпенчук С.Г. Теорія і методика виховання. - К., 1997.- С.70-89.

6. Касьяненко М.Д. Педагогіка співробітництва. - К., 1993.

7. Кондрашова Л.В. Сборник педагогических задач. - М., 1987.

8. Корчак Я. Правила життя //Вибр. тв. - К., 1986.

9. Макаренко А.С. Методика организации воспитательного процесса //О воспитании. - М.,1990. - С.340 - 364.

10. Марьянко И.С. Нравственное становление личности школьника. - М., 1985.

11. Практикум з педагогіки /За ред. О.А.Дубасенюк, А.В.Іванченка. - К.,1996.- С.265-280.

12. Святовець В.Ф. Алгоритми виховання. - К.,1989.

13. Смирнов В.И. Общая педагогика в тезисах, дефинициях, иллюстрациях. - М., 1999. - С. 353.

14. Сухомлинський В.О. Народження громадянина. - К., 1984. - С.97-145.

15. Сухомлинський В.О. Як виховати справжню людину. - К., 1975.

16. Фіцула М.М. Педагогіка. - Тернопіль, 1997.- С.53-61.

17. Харламов И.Ф. Нравственное воспитание школьников. - М., 1983.

18. Штольц К., Рудольф Р. Как вопитать нравственное поведение? - М., 1986.

19. Яновская М.Г. Эмоциональные аспекты нравсвенного воспитания. - М., 1986.

ТЕОРЕТИЧНИЙ БЛОК

Основні положення

3 педагогів минулого найбільш повно i переконливо охарактеризував роль морального виховання у розвитку особистості видатний вітчизняний педагог… Hi, одного розуму i тільки знань ще недостатньо для викорінення в нас того… Нині, коли в Україні обрано курс на побудову гуманного демократичного суспільства, що передбачає культ Людини i…

Психологічна структура вчинку

 

 

Із вчинків складається поведінка. Поведінка - це сукупність вчинків, які характеризують загальне моральне обличчя людини, її ставлення до суспільства, інших людей i до самого себе. Графічно структуру поведінки можна подати у такому вигляді:

Схема 3.2

Психологічна структура поведінки

    Формування моральної свідомості школярів є однією з головних проблем морального виховання. Отже, моральне виховання –…

Схема3.3

Механізм формування моральних якостей особистості

Всі наведені компоненти виховного процесу мають сенс лише у єдності і взаємозв’язку. Кожен з них, взятий окремо, не може забезпечити формування… Таким чином, моральне виховання як педагогічний процесмає складатися з… Основою змісту морального виховання дитини є позиції, які вона реалізує у своїй діяльності з етичної сторони. Mipoю…

ПРАКТИЧНИЙ БЛОК

Педагогічні задачі

На відкритому уроці вивчали життєвий і творчий шлях Т.Г.Шевченка. Наприкінці уроку вчителька повідомляє, що кожного року кращі письменники України… Проаналізуйте ситуацію. Як би вчинили Ви на місці вчительки? Задача №2

Задача №4

Вчитель біології має достатній досвід педагогічної роботи. Проте з учнями не може знайти спільну мову. Він вважає, що нічого з учнями панькатися, грати в якусь демократію. Треба суворо вимагати знань. Вчитель грубо розмовляє з учнями, принижує їх гідність, може висміяти учнів за невдалу відповідь, нерідко знижує оцінку з предмету за погану поведінку, зневажливо ставиться до нових ідей. Тому учні не люблять уроків біології і намагаються уникнути спілкування з цим учителем.

Проаналізуйте причини ситуації, що склалася. Назвіть доцільні способи встановлення стосунків між вчителем та учнями на основі педагогіки співробітництва.

 

ОПОРНА СХЕМА ЗАНЯТТЯ

Завдання студентам для самостійної роботи

І. Скласти план морального самовдосконалення.

2. Вивчити досвід морального виховання у Павлиській середній школі.

3. Вивчити досвід морального виховання у виправних закладах А.С.Макаренка.

4. Сконструювати нетрадиційний виховний захід, який суттєво відрізнявся б від відомих Вам з практики.

5. Проаналізуйте поняття "моральний вчинок", "моральна звичка", "моральна поведінка"; виберіть 2-3 ознаки, характерні для них.

6. Підготуйте класну годину:

а) бесіду на морально-етичну тему;

б) диспут.

 

БЛОК КОНТРОЛЮ ТА САМОКОНТРОЛЮ

Питання для перевірки знань студентів

1. Порівняйте поняття “мораль” та “моральність”. Назвіть спільні та відмінні риси.

2. Дайте характеристику основних понять морального виховання.

3. Покажіть взаємозв'язок моральних почуттів і морального вчинку, звички та поведінки.

4. Покажіть взаємозв'язок моральної поведінки і моральних переконань.

5. Виділіть складові морального вчинку.

6. Проаналізуйте технологію морального виховання.

7. Порівняйте концептуальний і реальний ідеали особистості.

8. Поясніть роль ідеалу для становлення моральності особистості.

9. Розробіть власний ідеал, на основі якого Ви здійснюватиме моральне виховання.

10. Зробіть висновок щодо застосування морального ідеалу залежно від віку дитини.

11. Перерахуйте основні форми морального виховання.

12. Порівняйте методи морального виховання, які пропонуються І.С.Мар'єнко та у книзі "Практикум по педагогике" /Под ред. З.И.Васильевой/.

13. Назвіть закономірності морального виховання.

14. Висловіть практичні зауваження щодо методик морального виховання А.С.Макаренка, В.О.Сухомлинського, педагогів-новаторів.

 

Дайте визначення поняттям

1. Мораль - це...

2. Моральність-це...

3. Моральна свідомість школяра - це...

4. Моральні переконання - це...

5. Моральні почуття - це...

6. Моральні звички-це...

7. Моральна спрямованість-це...

8. Концептуальний ідеал-це...

9. До організаційних форм процесу виховання належать...

10. До методів морального виховання належать...

Закінчіть речення

1. ... - сукупність норм поведінки людей, що регулюють їх ставлення до суспільства, нації, колективу, один до одного, підтримане особистим переконанням, традицією, суспільною думкою.

2. Моральна свідомість школяра - одна зі сторін суспільної свідомості, її суб'єктивно-ідеальна форма....

3. ... - пережиті та узагальнені моральні принципи, норми.

4. Моральна спрямованість - це стійка суспільна позиція...

5. Із вчинків складається...

6. Орієнтовний шлях формування моральної поведінки передбачає: ...

7. Основою змісту морального виховання є...

8. Теоретичний ідеал - це побудована суспільством...

9. Зміст морального виховання учнів реалізується в організаційних формах, під якими розуміють...

10. ... - об'єктивно необхідні способи педагогічного впливу на розвиток і становлення особистості школяра з метою вироблення в нього соціально цінних форм поведінки...

11. Методика - це система науково-педагогічних знань про...

БЛОК ПРОФЕСІЙНО-ПЕДАГОГІЧНИХ УМІНЬ

(Самооцінка розвитку педагогічних умінь здійснюється за п'ятибальною шкалою оцінювання, див. с. 29)

ГНОСТИЧНІ УМІННЯ

1. Вивчати та аналізувати літературу з педагогіки стосовно проблеми морального виховання учнів.

2. Осмислювати сутність і структуру морального виховання.

3. Аналізувати психологічні умови розвитку моральної поведінки, враховуючи вікові особливості учнів.

4. Аналізувати поведінку, вчинки учнів, враховуючи особливості педагогічної ситуації.

ПРОЕКТУВАЛЬНІ ВМІННЯ

1. Формулювати провідні цілі та завдання морального виховання. спираючись на теоретичні концепції, надбання народної педагогіки, передовий педагогічний досвід.

2. Проектувати основні напрямки морального виховання учнів різного віку.

3. Моделювати зміст, форми, засоби та методи морального виховання учнів.

4. Моделювати власну педагогічну діяльність щодо збагачення досвіду моральної поведінки.

КОНСТРУКТИВНІ ВМІННЯ

1. Реалізувати поставлені цілі, завдання шляхом відбору доцільного змісту морального виховання.

2. Виділяти суттєве у випадкових фактах моральної поведінки, вчинків учнів.

3. Конструювати систему різноманітних форм, методів організації морального виховання.

4. Конструювати виховуючі ситуації, спрямовані на розвиток моральної свідомості учнів.

КОМУНІКАТИВНІ ВМІННЯ

1. Встановлювати доцільні відносини з учнями у процесі різноманітних форм організації морального виховання.

2. Формувати ціннісне ставлення учнів до народних традицій, ідеалів.

3. Вчитися гуманними засобами розв'язувати різні педагогічні ситуації.

ОРГАНІЗАТОРСЬКІ ВМІННЯ

1. Спрямовувати процес морального виховання учнів у навчально-виховній роботі.

2. Разом з учнями організовувати виховні заходи з морально-етичних проблем.

3. Сприяти прагненно вихованців до морального самоудосконалення, саморозвитку.

4. Стимулювати накопичення в учнів морального досвіду, ціннісних орієнтацій.

5. Навчати учнів способам регулювання моральної поведінки, враховуючи особливості пізнавальної та соціальної ситуації.

6. Організовувати власну педагогічну діяльність щодо збагачення морального досвіду, вдосконалення особистісних моральних рис.

БЛОК ПРОФЕСІЙНО-ПЕДАГОГІЧНИХ РИС

Моральне виховання учнів, мабуть, найбільшою мірою обумовлене рівнем моральної вихованості самого вчителя, його ціннісними орієнтаціями, поглядами, переконаннями, ідеалами. Дане заняття у поєднанні з іншими спрямоване на формування педагогічної культури, етики майбутнього вчителя, його гуманних рис і, насамперед, моральної спрямованості, любові до професії і дітей, чуйності, людяності, доброчинності, доброзичливості, поваги до молодої людини, віри в його творчі можливості. Разом з тим заняття націлює студентів на оволодіння цілісною системою морально-етичних знань, переконань, почуттів розвитку моральної свідомості, формування моральної поведінки і в цілому, на морально достойне життя та діяльність як важливої передумови професійного становлення педагога.

 

 

3.9. МЕТОДИКА ТРУДОВОГО ВИХОВАННЯ ТА ПРОФОРІЄНТАЦІЇ УЧНІВ. ЕКОНОМІЧНЕ ВИХОВАННЯ

Мета – ознайомити студентів з провідними поняттями системи трудової підготовки і профорієнтації школярів та шляхами їх реалізації у сучасних умовах; проаналізувати педагогічні вимоги до організації трудової діяльності учнів, профорієнтації; сформувати уміння планувати, організовувати трудові справи, навчити студентів чітко визначати мету, завдання, зміст, форми і методи трудового, економічного виховання та профорієнтації у роботі класного керівника. виділяти основні етапи організації трудової діяльності школярів, володіти різними методами трудової підготовки, організовувати суспільно-корисну та виробничу працю учнів різних вікових груп.

Ключові поняття: трудове виховання; трудове навчання; суспільно-корисна праця; професійна підготовка; економічна освіта; економічне виховання; профорієнтація, профосвіта, профадаптація, профвиховання і профдобір

План заняття

І. Перевірка засвоєння основних теоретичних положень з теми.

1.Аналіз стану трудового виховання, профорієнтації учнів у сучасній національній школі.

2.Мета, завдання, зміст, форми і методи трудового виховання.

3.Мета, завдання, зміст, форми і методи економічного виховання.

4.Характеристика основних понять профорієнтаційної роботи з учнями.

5.Профорієнтація учнів у системі роботи класного керівника, її основні форми та методи

ІІ. Практична частина.

1. Перевірка виконання індивідуальних завдань студентами

2. Провести одну із форм позакласної роботи за методикою організації колективних творчих справ школярів за кн. І.П.Іванова “Методика комунарського виховання”. – М., 1991.

3. Зробити аналіз проведеного виховного заходу.

ІІІ. Підведення підсумків заняття.

Завдання для студентів

1. Вивчити рекомендовану літературу та підготуватися до обговорення теми відповідно плану заняття.

2. Підготувати повідомлення за книгою Г.С.Нісімчука «Економічне виховання у сільській школі». – К., 1991

3. Підготувати і провести одну з форм позакласної роботи, які є в плані заняття.

Рекомендована література

1. Державна національна програма «Освіта:Україна ХХІ століття».-К.: Райдуга, 1994.

2. Державний стандарт загальної середньої освіти: Економіка //Освіта України. – 1997. - №48. – 28 листопада.

3. Закон України «Про освіту» //Освіта. - 1996. – 25 червня.

4. Захаров М.І. Професійна орієнтація школярів. – М.,1988.

5. Іванов І.П. Енциклопедія КТД. – М.,1989. – С.7-25.

6. Іванов І.П. Методика комунарського виховання. – М.,1990.

7. Касьяненко М.Д. Педагогіка співробітництва. – К.: Вища школа, 1993. – Ч.ІІ.

8. Концепція виховання дітей та молоді у національній системі освіти //Освіта. – К., 1996. – 7 серпня.

9. Макаренко А.С. Педагогічна тема. – М., 1950.

10. Нісімчук Г.С. Економічне виховання в сільській школі. – М., 1989.

11. Положення про професійну орієнтацію молоді, яка навчається //Інформаційний збірник Міністерства освіти України. – 1995. - №15. – С.4-5.

12. Стельмахович М.Г. Українська народна педагогіка. – К.,1996.

13. Сухомлинський В.О. Проблеми виховання всебічно розвиненої особистості //Вибр.твори в 5т. – К.,1976. – Т.1.

14. Сухомлинський В.О. Народження громадянина //Вибр.твори в 5т. – К., 1976. – Т.3.

15. Ушинський К.Д. Праця в її психічному й виховному значенні //Вибр. пед. твори у 2-х т. – Т.1. – С.106.

16. Фіцула М.М. Педагогіка. – К., 2000. – С.284-289.

17. Шпак О.Т. Економічне виховання учнів. – К., 1985.

ТЕОРЕТИЧНИЙ БЛОК

Трудове виховання в Україні завжди ґрунтувалось на трудовому характері сім’ї та виробництві, на образі життя ідеальної працелюбної людини. Народ… Тому, виходячи з Державних документів освіти України, трудове й економічне… Багатолітня практична робота Й.Г.Песталоцці, К.Д.Ушинського, А.С.Макаренка, С.Ф.Русової, В.О.Сухомлинського та…

Основні напрямки роботи класного керівника

1. Професіографічні дослідження (самостійне вивчення учнями конкретної професійної діяльності в різних її аспектах а метою складання характеристики… 2. Професіографічні зустрічі. 3. Професіографічні екскурсії (не тільки спостереження за трудовим процесом, а й вивчення суті діяльності тієї чи…

ПРАКТИЧНИЙ БЛОК

1. Розкажіть про народногосподарське значення трудової підготовки учнів в умовах розвитку незалежної України. 2. Розкрийте програму трудового навчання учнів у світлі основних державних… 3. Поясніть зміст трудової підготовки.

І етап: Підготовча робота.

Завдання вчителю: виступити перед учнями з метою захопити радісною перспективою цікавої і корисної роботи. Надати суспільну спрямованість і особисту… Бажано ввести елемент гри, романтики, змагання. Регламент — не більше 5 хвилин.

ІІІ етап: Колективна підготовка.

Завдання вчителю: провести збори ради справи, на яких детально продумати хід роботи, розподілити обов’язки, обсяг роботи, термін виконання, способи заохочення. При розподілі обов'язків має велике значення врахування особистісних рис, інтересів. Провести обговорення роботи колективу, по мікрогрупах з урахуванням рішень ради справи.

ІV етап: Оперативне керівництво.

Студенти отримують інформацію оперативного контролю того, що зроблено, опис поведінки окремих учнів і груп.

Завдання вчителю: здійснити оперативне керівництво і, враховуючи одержану інформацію, розв’язати проблеми, що виникли. Розповісти про зміст діяльності вчителя на цьому етапі, про його прийоми.

Завдання учням: створити ситуації, які ускладнюють роботу вчителя. Разом з вчителем розв’язати завдання, які виникли.

ІV етап закінчений, якщо розв’язано всі проблеми, що виникли.

V етап: Колективне підведення підсумків.

Завдання вчителю: провести підсумкове обговорення (можна у вигляді "Вогника”). Поставити питання: що було добре і чому? Що запропонувати на майбутнє? Подати звіт раді справи.

Завдання учням: провести спочатку обговорення в мікроколективах, а потім виступити на загальних зборах. Оцінити роботу ради справи, керівника.

VІ етап: Післядія. Найближчі наслідки КТС.

Аналізується кожний етап. Визначається, які виховні завдання ставив учитель, яким шляхом він міг би реалізувати їх. По закінченню гри студентам можна поставити запитання: 1) Чому Ви навчилися під час гри? 2) З чим Ви ознайомилися під час гри? 3) Які у Вас пропозиції щодо поліпшення виконання програної КТС?

VІІ етап: Підведення підсумків заняття.

12. В. О. Сухомлинський назвав трудове виховання "гармонією трьох понять": потрібно, важко, прекрасно. Знайти підтвердження цього… 13. Запропонуйте практичні зауваження щодо удосконалення сучасної системи… 14. Як вчитель здійснює профорієнтаційну роботу: в якому обсязі, якими методами, з якими професіями знайомить учнів? …

Методичні рекомендації

Для конкретної розробки варіантів розв’язання цієї задачі можна застосувати метод ігрового проектування. Викладач попередньо ознайомлює студентів з… Хід гри Моделюється засідання методичного об’єднання класних керівників, яке веде один із студентів — виконавець ролі голови…

І рівень складності

1. Огляд періодичної педагогічної преси щодо питання трудового й економічного виховання школярів та їх профорієнтації.

2. Скласти анкету для учнів-старшокласників по профорієнтації

ІІ рівень складності

1. Провести анкетування учнів-старшокласників шкіл м. Житомира з питань профорієнтації.

2. Вивчити досвід трудового виховання у Павлиській середній школі на основі педагогічного досвіду В. О. Сухомлинського (праці педагога) і представити його схематично; або Сахнівської СШ Черкаської області (праці О. А. Захарченка).

ІІІ рівень складності — творчий

1. Які методи та форми трудового й економічного виховання переважатимуть у сучасній школі по мірі переходу до ринку?

2. Підготувати короткий конспект бесіди для учнів “Про вибір професії”.

3. Розробити план проведення “Тижня економіки” в школі.

БЛОК КОНТРОЛЮ ТА САМОКОНТРОЛЮ

1. Підкресліть правильне, на вашу думку, визначення і сформулюйте завдання трудового виховання та завдання економічного виховання:

а) виховання високої громадянської активності;

б) профорієнтаційна підготовка учнів;

в) виховання любові до праці та поваги до людей праці;

г) ознайомлення учнів з такими поняттями, як виробнича праця, собівартість, госпрозрахунок, оренда та ін.;

д) спонукання до свідомого вибору професії;

е) формування культури праці, навичок і дотримання правил безпеки;

є) ознайомлення учнів з основами сучасного виробництва, різних сфер народного господарства;

ж) формування в учнів трудових навичок і вмінь;

з) формування бережливого та дбайливого ставлення до суспільного майна.

2. Яке з визначень є точнішим? Праця - це...

а) суттєвий елемент вироблення у вихованців життєвої активності, укріплення характеру і громадянських рис;

б) життєве самовизначення і правильний вибір професії;

в) цілеспрямована діяльність людей по задоволенню своїх потреб, необхідна умова існування і розвитку суспільства, основа життєдіяльності людини.

3. Підкресліть основні форми трудового виховання:

а) урок;

б) лекція;

в) екскурсія;

г) бесіда;

д) семінар;

е) економічний тиждень;

є) виробнича екскурсія;

ж) усний журнал;

з) колективні творчі справи.

4. А.С.Макаренко та В.О.Сухомлинський стверджували, що не можна фетишизувати слово "труд", що не всякий труд виховує. Підкресліть основні педагогічні вимоги, які дають позитивні результати у трудовому вихованні учнів:

а) суспільно значущі цілі та результати праці учнів;

б) створення матеріальних цінностей;

в) поліпшення свого матеріального становища;

г) колективний характер трудової діяльності учнів;

д) різноманітня організаційні форми праці, оптимальне їх поєднання;

е) поступове ускладнення трудової діяльності учнів, її завдань, мотивів, змісту, операційної сторони;

є) послідовне проведення у життя положення "моя праця - моє багатство";

ж) чітка організація праці за участю органів учнівського самоврядування на всіх етапах: від планування до підведення підсумків.

5. Які з перерахованих далі положень є основними етапами організації трудової діяльності школяра:

а) постановка і розуміння учнями мети трудової діяльності;

б) створення позитивного, зацікавленого ставлення до виконання трудового завдання;

в) визначення змісту трудової діяльності;

г) організація процесу праці;

д) розподіл доручень;

е) навчання необхідним умінням;

є) виконання певної трудової справи;

ж) підведення підсумків роботи;

з) оцінка роботи.

6. Назвіть форми економічного виховання на сучасному етапі:

а) урок;

б) УПК;

в) факультативи;

г) тематичні вечори, диспути на економічні теми;

д) бесіди, лекції на економічні теми;

е) випуск газет, вісників;

є) радіо- та телепередачі на економічні теми;

ж) турпоходи;

з) клуби веселих і винахідливих;

і) екскурсії.

7. Економічне виховання— це (виберіть правильні відповіді):

а) процес вивчення школярами економіки;

б) участь у різноманітних видах праці;

в) формування господарських рис характеру;

г) формування у дітей розвинутого почуття прекрасного;

д) виховання потреби, переконання і готовності захищати природу, примножувати її багатства.

8. Складові частини професійної орієнтації учнів (виберіть правильні відповіді):

а) профосвіта;

б) профвідбір;

в) вивчення основ наук;

г) профконсультація;

д) профдіагностика;

е) профадаптація.

9. Форми й методи профорієнтації у школі (виберіть правильні відповіді):

а) тематичні вечори;

б) диспути;

в) клуби веселих і винахідливих;

г) турпоходи;

д) екскурсії;

е) уроки;

є) бесіди;

ж) лекції;

з) уроки праці.

БЛОК ПРОФЕСІЙНО-ПЕДАГОГІЧНИХ УМІНЬ

(Самооцінка розвитку педагогічних умінь здійснюється за п'ятибальною шкалою оцінювання, див. с. 29)

ГНОСТИЧНІ ВМІННЯ

1. Аналізувати педагогічну ситуацію, розкривати причини, що її викликають,

2. Виділяти і формулювати виховні завдання у процесі трудової діяльності.

3. Вивчати й аналізувати психолого-педагогічну літературу, різні педагогічні концепції, підходи до трудового та економічного виховання.

4. Формулювати провідні цілі трудового та економічного виховання згідно з вимогами суспільства та потребами школи.

5. Аналізувати позитивні трудові справи, передовий педагогічний досвід з трудового, економічного виховання та профорієнтації.

ПРОЕКТУВАЛЬНІ ВМІННЯ

1. Формулювати систему завдань трудового та економічного виховання, профорієнтації.

2. Моделювати зміст трудового та економічного виховання, способи передачі основних знань та умінь вихованцям.

3. Моделювати можливі педагогічні задачі, поведінку своїх вихованців і способи педагогічного впливу на них в умовах певної трудової діяльності.

4. Виділяти ключові моменти, поняття, закономірності трудового та економічного виховання.

5. Визначати найбільш раціональні види діяльності учнів щодо засвоєння матеріалу і передбачення характерних труднощів.

КОНСТРУКТИВНІ ВМІННЯ

2. Вибирати методи, прийоми педагогічного впливу, взаємодії відповідно до індивідуальних особливостей кожного учня, стимулювати його трудову… 3. Передавати учням ініціативу при виборі змісту, форм і методів трудової… 4. Вчити вихованців знаходити оптимальні способи розв'язку ситуацій, які виникають у трудовій діяльності.

ОРГАНІЗАТОРСЬКІ ВМІННЯ

1. Самостійно приймати і здійснювати правильні рішення у різних видах трудової діяльності.

2. Разом з учнями вміло організовувати їх трудову діяльність, надавати їй творчого спрямування.

3. Виховувати у вихованців відповідальність, вчити контролювати власну трудову діяльність.

4. Сприяти розвитку у кожного вихованця своїх інтересів, допомагати захопитися цікавою і корисною справою відповідно до їх інтересів та здібностей, створюючи таким чином підгрунтя для осмисленого вибору майбутньої професії.

БЛОК ПРОФЕСІЙНО-ПЕДАГОГІЧНИХ РИС

Заняття має сприяти формуванню таких рис: професійна спрямованість, інтерес до майбутньої професії, захопленість трудовою діяльністю, працелюбність, бережливість; глибока повага до людей праці, усвідомленість творчого та відповідального ставлення до праці як до першої життєвої потреби; організованість, діловитість, дисциплінованість, відповідальність, оперативність, передбачливість, почуття господаря, охайність, ініціативність, вміння самовизначатися.

 

3.10. ЕСТЕТИЧНЕ ВИХОВАННЯ ШКОЛЯРІВ

Мета: сформувати у студентів розуміння сутності та основних завдань естетичного виховання учнівської молоді у сучасній школі; сприяти виробленню у них необхідних професійних умінь та навичок організації і здійснення навчально-виховної роботи з питань естетичного виховання.

Ключові поняття: естетика; естетичне виховання; форми естетичного виховання; методи естетичного виховання.

План заняття

І. Перевірка рівня засвоєння студентами основних теоретичних положень з теми заняття.

1. Поняття про естетичне виховання, його сутність і завдання.

2. Принципи та система естетичного виховання школярів.

3. Шляхи та засоби естетичного виховання учнів.

4. Роль народної педагогіки в естетичному вихованні підростаючого покоління.

ІІ. Виконання практичних завдань.

ІІІ. Розв’язування педагогічних задач.

Рекомендована література

1. Гончаренко С.У. Український педагогічний словник. - К.: Либідь, 1997.

2. Закон України “Про освіту” //Голос України. - 1996.- 25 квітня, - С. 1-3.

3. Кабалевский Д.Б. Воспитание ума и сердца. – М., 1984.

4. Касьяненко М.Д. Педагогіка співробітництва. - К.,1993.

5. Концепція національного виховання //Освіта. – К., 1994.

6. Національна доктрина розвитку освіти України у ХХІ столітті. – К.: “Шкільний світ”, 2001.

7. Неменский Б.М. Мудрость красоты. – М., 1981.

8. Педагогика /Под ред. Бабанського Ю.К.- М., 1988.

9. Педагогика /Под ред. Сластенина В.А. – М., 1997.

10. Педагогіка /За ред. Ярмаченка М.Д. – К., 1986.

11. Подласый В.И. Педагогика. Новый курс. - В 2-х кн.. Кн..1. “Общие основы”.

12. Система эстетического воспитания школьников /Под ред. Герасимова С.А. – М., 1983.

13. Смирнов В.И. Общая педагогика в тезисах, дефинициях, иллюстрациях М., 1999.- С.354

14. Стельмахович М.Г. Українська народна педагогіка. – К., 1996.

15. Сухомлинський В.О. Духовний світ школярів //Вибр. тв. У 5-ти т. – К., 1976. - Т.1 – С.266-281.

16. Сухомлинський В.О. Народження громадянина. - К.,1984.- С.97-145.

17. Сухомлинський В.О. Павлиська середня школа //Вибр. тв. у 5-ти т. – К.,1976.- Т.1.- С.369-392.

18. Фіцула М.М. Педагогіка. - Тернопіль, 2000. - С.300-303.

19. Харламов И.Ф. Педагогика. - М., 1999.

20. Шевченко Г.П. Эстетическое воспитание в школе. – К., 1985.

ТЕОРЕТИЧНИЙ БЛОК

Основні положення

Термін “естетика” походить від грецького “aisteticos” здатний відчувати. Дорослі і діти постійно у своєму житті стикаються з естетичними явищами. У… Ідеї естетичного виховання зародились у період глибокої давнини. Уявлення про… Естетичне виховання - це педагогічний процес взаємодії педагога та учнів, спрямований на формування естетичної…

Принципи естетичного виховання

Принцип комплексного підходу означає, що систему естетичного виховання педагог повинен організовувати таким чином, щоб різні види мистецтва постійно… Принцип творчої самодіяльності учнів означає, що педагог повинен формувати у… Принцип естетизації усього життя людини виділяє завдання навчити бачити, відчувати, розуміти прекрасне і творити красу…

Народна педагогіка про естетичне виховання

Народна мудрість про залучення дітей до прекрасного керується такими постулатами: - виховання у дітей почуття прекрасного має відбуватися якомога раніше, з… - у пробудженні естетичних проявів дитячої душі велике значення має природно-побутове оточення;

ПРАКТИЧНИЙ БЛОК

Проблемні питання з теми заняття

2. Проаналізуйте особливості естетичного виховання дітей залежно від вікових особливостей. 3. Розкрийте сутність поняття “естетична культура”. 4. Чому у роботі педагога необхідно враховувати принципи естетичного виховання?

Педагогічні задачі

Задача№1

У народній педагогіці добре відома ідея “виховання побутом”. Розробіть план бесіди для батьків, розкриваючи значення цієї концепції у розвитку естетичної культури учнів.

Задача №2

Серед деякої частини сучасних старшокласників поширена така думка, що головне для молодої людини бути добре і модно одягненим, незважаючи на матеріальний стан сім’ї.

Чи погоджуєтеся Ви з цією думкою? Назвіть чинники, що впливають на розвиток подібних поглядів та установок старшокласників.

Задача №3

На методичному об’єднанні класних керівників проходило обговорення молодіжної музичної субкультури. Висловлювалися такі міркування. Протягом досить тривалого часу дорослі не звертали належної уваги на музичний побут молодого покоління. Педагогічний вплив зводився в основному до обмежень і заперечення самого права на існування молодіжної музики, замість того, щоб з'ясувати, що саме приваблює в ній молодь. Тому нерідко такі "виховні" впливи спричинювали негативну реакцію, посилювали стихійний інтерес саме до цієї музики. Водночас на фоні соціальної і духовної кризи, послаблення культурно-виховного впливу основних соціальних інститутів молодь почала звертатися до ідеалів "масової культури" і "масового мистецтва" загалом.

Проаналізуйте причини та своє ставлення до визначених педагогами тенденцій. Запропонуйте шляхи розвитку музичної культури учнівської молоді.

ОПОРНА СХЕМА ЗАНЯТТЯ

Завдання студентам для самостійної роботи

І рівень складності

1. Зробити короткий аналіз (до 5-ти хвилин) книги Б.М.Неменського “Мудрость красоти”.

2. Зробити короткий аналіз (до 5-ти хвилин) книги Д.Кабалевського “Воспитание ума и сердца”.

ІІ рівень складності

1. Вивчити і представити схематично досвід роботи з естетичного виховання у Павлиській середній школі на основі педагогічного досвіду Сухомлинського В.О. (праці педагога) або середньої школи м.Житомира чи області.

2. Підготувати і провести анкетування ( для учнів різних вікових груп) з питань визначення рівня сформованості естетичної культури, сфери захоплень, уподобань.

ІІІ рівень складності

1. Організувати та провести одну із форм естетичного виховання зі студентами своєї групи (до 30 хвилин). Написати сценарій.

 

БЛОК КОНТРОЛЮ І САМОКОНТРОЛЮ

1. Подати визначення понять “процес естетичного виховання”, “естетична культура”, “система естетичного виховання”. Охарактеризувати вікові особливості естетичного виховання: дошкільного віку, молодшого шкільного віку, підліткового віку, старшого шкільного віку.

2. Назвати основні завдання естетичного виховання.

3. Подати загальну характеристику системи естетичного виховання у загальноосвітній школі.

4. Проаналізувати основні форми естетичного виховання, враховуючи вікові особливості школярів: молодшого шкільного віку, підліткового віку, старшого шкільного віку.

5. Назвати основні вимоги до естетичного виховання дітей, відображені у народній педагогіці.

6. Скласти сценарій виховного заходу з естетичного виховання для будь-якої вікової групи школярів.

БЛОК ПРОФЕСІЙНО-ПЕДАГОГІЧНИХ УМІНЬ

(Самооцінка розвитку педагогічних умінь здійснюється за п’ятибальною шкалою, див. с. 29)

ГНОСТИЧНІ ВМІННЯ

1. Вивчати й аналізувати педагогічну літературу, різні педагогічні концепції, підходи до естетичного виховання.

2. Формулювати провідні цілі процесу естетичного виховання у зв’язку із потребами сучасного суспільства і практичними потребами школи.

3. Аналізувати педагогічні ситуації, які стосуються естетичного виховання школярів, об’єктивно оцінювати результати розв’язання задач такого типу.

4. Правильно сприймати та аналізувати рівень естетичного розвитку вихованців.

5. Складати обґрунтовані характеристики рівня естетичного розвитку класу, групи, окремого учня.

6. Вчити вихованців інтерпретувати (пояснювати) свою поведінку та вчинки, а також поведінку та вчинки інших людей з точки зору естетичних норм.

ПРОЕКТУВАЛЬНІ ВМІННЯ

2. Формулювати систему виховних завдань у роботі з учнями з естетичного виховання. 3. Проектувати програму індивідуального естетичного виховання школярів… 4. Моделювати зміст інформації з естетичного виховання та способи її подання учням (виховні години, бесіди, зустрічі…

КОНСТРУКТИВНІ ВМІННЯ

1. Реалізувати поставлені цілі, завдання, програму розвитку класу та окремих учнів з естетичного виховання шляхом відбору певної інформації, форм, методів естетичного виховання.

2. Відбирати методи, прийоми педагогічного впливу, взаємодії залежно від індивідуальних особливостей кожного вихованця, стимулювати його саморозвиток, самоосвіту у плані естетичного виховання.

3. Передавати учням ініціативу у доборі змісту, форм, методів естетичного виховання.

4. Планувати свою діяльність з естетичного виховання учнів на найближчий період і вміти її перебудувати враховуючи зміни, які відбуваються у суспільстві.

5. Навчити учнів виділяти головні напрямки у своїй життєдіяльності в плані підвищення естетичного розвитку.

КОМУНІКАТИВНІ ВМІННЯ

1. Встановлювати доцільні стосунки з усіма учасниками процесу естетичного виховання.

2. Управляти своїми емоціями, поведінкою під час естетичного виховання школярів.

3. Стимулювати та розвивати в учнів зацікавленість до форм естетичного виховання, що проводяться.

ОРГАНІЗАТОРСЬКІ ВМІННЯ

1. Сприяти розвитку естетичних почуттів, смаків, ідеалів учнів.

2. Разом з учнями організовувати їх життєдіяльність таким чином, щоб вони базувалися на естетичних формах життя людини.

3. Засобами естетичного виховання спонукати кожного учня розвивати свої інтереси до образотворчого мистецтва, музики, театру, літератури тощо, спираючись на його здібності та обдарування.

4. Стимулювати накопичення учнями позитивних звичок поведінки, відповідальності, ініціативи, активності.

5. Вчити учнів способам організації діяльності з естетичного виховання.

 

БЛОК ПРОФЕСІЙНО-ПЕДАГОГІЧНИХ РИС

У майбутніх учителів у плані естетичного формування особистості слід розвивати такі риси: естетичний смак, естетичні почуття, естетичну культуру, чутливість, духовність, гуманність, інтерес до професії вчителя, педагогічне мислення, вимогливість до себе і до учнів, справедливість, чуйність, спостережливість, щирість, винахідливість, зібраність, акуратність, зовнішня охайність.

 

3.11. ФІЗИЧНЕ ВИХОВАННЯ

Мета: систематизувати і поглибити знання студентів з основ фізичної культури і сприяти оволодінню ними практичними навичками зміцнення здоров‘я, підвищення працездатності, організації здорового способу життя; розкрити методи фізичного вдосконалення, високої соціальної активності особистості майбутнього фахівця у процесі підготовки до професійної діяльності.

Обладнання: таблиці, навчальні посібники, картки-завдання, матеріали про передовий педагогічний досвід.

Ключові слова: фізична культура, спорт, здоров’я, здоровий спосіб життя, рухова активність, життєдіяльність, працездатність, фізичне навантаження, режим, активний відпочинок, гігієна, загартування.

План заняття

1. Фізична культура як навчальна дисципліна. 2. Функції фізичної культури. 3. Природньо-наукові основи фізичного виховання.

ТЕОРЕТИЧНИЙ БЛОК

Основні положення

“Фізична досконалість людини – це не дар природи, а наслідок цілеспрямованого формування її"

М.Г.Чернишевський

Фізична культура – невід‘ємна важлива частина загальної і фахової культури особистості сучасного фахівця, що забезпечує фундамент його фізичного,… Свої функції, що розвивають і формують особистість фізична культура найбільш… Фізичне виховання – це соціально-педагогічний процес цілеспрямованого систематичного впливу на людину фізичними…

Сенека

За даними Всесвітньої організації здоров'я (ВОЗ), тривалість життя і стан здоров'я кожної людини багато в чому залежить від способу життя, основи якого формуються ще в дитинстві.

У генеральній програмі ВОЗ відзначено необхідність налагодження виховної і просвітницької роботи серед населення, спрямовану на пропаганду здорового способу життя, набуття знань щодо зміцнення здоров'я і профілактики хвороб. При цьому особливу увагу приділити формуванню навичок здорового способу життя у дітей та юнацтва, оскільки фундамент здоров'я закладається вже на ранніх етапах життя. За визначенням ВОЗ, поняття "здоров'я" означає - відсутність хвороб у поєднанні із станом повного фізичного, психологічного і соціального благополуччя. Здоров’я людини – це процес збереження і розвитку її психічних і фізіологічних функцій, оптимальної працездатності і соціальної активності при максимальній тривалості життя.

Фактори, які визначають здоровий спосіб життя:

1. Правильно обраний режим дня (добовий режим):

- прокидання в один і той же час;

- харчування в однаковий час;

- самостійні заняття з навчальних дисциплін в однаковий час;

- не менше 3 - 5р. на тиждень заняття фізичними вправами протягом 1 - 2 год.;

- виконання під час навчальної діяльності фізичних вправ (3-5 хв.);

- щоденне перебування на свіжому повітрі, з виконанням фізичних вправ (1,5-2год).

2. Раціональне харчування. Їжа потрібна людині для виконання роботи, підтримки тепла, відновлення життєдіяльності тканин і клітин. У стані спокою витрата енергії за 1 годину на 1 кг маси дорівнюється 1 ккал. Наприклад, людина вагою 65кг в 1 годину витрачає 65 ккал енергії, а на добу – 1560 ккал.

Крім енергетичної цінності їжі, має значення і її якісний склад, тобто кількість в ній білків, жирів, вуглеводів, солей, вітамінів. При виконанні інтенсивної м'язової роботи витрата енергії збільшується в 10-20 разів у порівнянні із станом спокою.

3. Відмова від шкідливих звичок: паління, вживання наркотиків і алкоголю. Лікарі гігієністи називають паління чумою XX століття. Занепокоєння викликає той факт, що зростання кількості курців відбувається за рахунок підлітків у віці від 12 до І8 років. У склад тютюнового диму входять речовини, які дуже шкідливі для здоров'я. Найшкідливіша речовина в тютюні-нікотин. Шкідливий вплив нікотину відбивається на ЦНС, на органи кровообігу, на дихальну систему, печінку та інші, важливі органи. Не менш небезпечно для організму людей перебування поряд з курцем, вдихання повітря забрудненого тютюновим димом.

Дуже поганий вплив на організм людини має алкоголь. Вживання його призводить до хвороб печінки, серця, нирок, паралізує мозкові центри. Зловживання алкоголем призводить до народження неповноцінних дітей.

Смертельно діють на організм і наркотики. Особливістю наркотиків є те, що їх згубна дія на організм проявляється не відразу, а поступово, через декілька місяців, а то й років. В Україні на обліку в наркодинспансерах знаходяться більше 45 тис. юнаків та дівчат

4. Загартування. Його потрібно починати з дитинства, систематично проводити кожного дня впродовж усього життя.

- Загартування сонячним випромінюванням. Під дією сонячних променів підвищується обмін речовин, знижується артеріальний тиск, поглиблюється дихання, укріплюється нервова система, підвищується працездатність. Сонячні ванни рекомендується приймати через 1,5-2 годин після їжі. У перший день прийняття сонячних ванн не повинно перевищувати 10-15 хв. Кожний день підвищувати перебування на сонці на 10-15 хв. (краще до 12 годин дня).

- Загартування повітрям – включає повітряні і світоповітряні ванни, довгі прогулянки, туристичні походи, сон при відчиненому вікні, зарядка на свіжому повітрі. Внаслідок прийому повітряних ванн покращується діяльність серця, нервової системи, посилюється обмін речовин.

- Загартування водою – є самим ефективним засобом загартування організму. Найбільш доступні і прості форми загартування-обтирання і обливання. Краще всього починати влітку. Продовження процедури-3-5хв. В залежності від температури відрізняють: холодні – до 20°C, прохолодні – 22-30°C, байдужі – 32-35°C, теплові – 35-40°C, гарячі – 40°C і більше.

Систему взаємопов'язаних форм організації фізичного виховання школярів складають:

- урок фізичної культури;

- фізкультурно-оздоровчі заходи в режимі шкільного дня (гімнастика до занять, фізкультурні хвилинки на уроках, ігри та фізичні вправи на перервах і в режимі продовженого дня);

- позакласна спортивно-масова робота в школі (заняття у спортивних гуртках та секціях, спортивні змагання);

- позашкільна спортивно-масова робота (за місцем проживання учнів, заняття в ДЮСШ, дитячих туристичних станціях, спортивних товариствах), самостійні заняття школярів фізичними вправами в сім'ї, на шкільних майданчиках, стадіонах та інше.

Ці форми тісно переплітаються і становлять систему, яка забезпечує організовану роботу щодо фізичного удосконалення учнів. Кожна з форм має своє призначення і конкретні завдання стосовно виховання школярів фізично міцними, здоровими, загартованими, такими, що добре володіють всіма життєво необхідними руховими навичками і вміннями, характеризуються добре розвиненими фізичними якостями: швидкістю, спритністю, силою, гнучкістю і витривалістю.

Основною формою роботи з фізичного виховання є урок фізичної культури. Він є обов'язковою для всіх учнів формою занять, що забезпечує необхідний мінімум знань, умінь та навичок, передбачених навчальною програмою. Урок фізкультури впливає і на інші форми занять фізичними вправами.

Успішне розв'язання завдань фізичного виховання учнів залежить також і від правильного використання таких засобів, як фізичні вправи, що застосовуються у гімнастиці, спорті, іграх та туризмі; природні (повітря, сонце, вода), та гігієнічні фактори, організація режиму життя учнів, повноцінне харчування, дотримання санітарно-гігієнічних вимог у школі та вдома. Важливим засобом фізичного виховання школярів є правильно організована фізична праця.

Гімнастика – один з основних засобів фізичного виховання. Специфічною особливістю гімнастики є можливість вибірково впливати на різні частини тіла, чітко дозувати навантаження, застосовувати вправи з використанням різноманітних пристосувань та гімнастичного інвентарю.

Широкі можливості застосування вправ та їх різноманітність призвели до створення самостійних видів гімнастики:

1) основна гімнастика та її різновиди – гігієнічна та атлетична;

2) гімнастика із спортивною спрямованістю (спортивна гімнастика, спортивна акробатика, художня гімнастика);

3) спеціальні (прикладні) види гімнастики.

Спорт – це специфічна діяльність людини, спрямована на досягнення високих показників у певному виді фізичних вправ та спортивних змаганнях.

Туризм - це один із засобів організації вільного часу та суспільно-корисної діяльності школярів, що спрямована на активний відпочинок, загартування дітей.

Диференційоване застосування засобів фізичної культури на заняттях з учнями різного віку і статі з урахуванням стану їхнього здоров'я і рівня фізичної підготовленості є провідним організаційно-методичним принципом здійснення фізичного виховання школярів.

Ігри.

Протягом віків в Україні формувалися самобутні рухливі ігри, забави, естафети. В них відображалися звичаї нашого народу, його побут та уява про світ. Під час гри розвивається сила дитини, твердішою стає рука, гнучким тіло, розвивається винахідливість та ініціатива, формуються високі моральні якості: доброта, чуйність, уміння поступитися своїми інтересами в ім'я колективу, переборювати труднощі, долати перешкоди. Виховуються відчуття прекрасного, формуються високі естетичні смаки, вміння розуміти та цінити красу і багатство рідної природи, любов до своєї Батьківщини. Граючись, діти глибше пізнають життя, набувають різних навичок та вмінь. Організовуючи для дітей здоровий відпочинок протягом навчального та в позанавчальний час, викладачу необхідно дотримуватись певних методичних вимог:

- гра повинна бути зрозумілою;

- правила гри мають чітко повідомлятися, мати невеликий обсяг;

- підбір матеріалу повинен відповідати програмі та віку дитини;

- ігри не повинні бути стомлюючими.

Відбираючи ігри для класної та позакласної роботи, вчитель піддає їх методичному аналізу. Можна виділити такі питання:

1. Мета гри.

2. Кількість учасників.

3. Визначити підготовчі вправи.

4. Правила ведення гри.

5. Можливі варіанти гри.

У підсумку гри, вчителю слід виділити найкращі моменти гри та її учасників, вказати, які були недоліки та як їх позбутися. Як приклад наведено, деякі рухливі ігри.

1. Голки

Значення гри: розвиває швидкість бігу, кмітливість.

Інтенсивність: середня.

 

Шикування	Зміст	Правила
	У грі до 10 учасників. Перший ведучий – “власник голок”, а другий – “сусід”. “Сусід” приходить до “власника” позичити голку. Той пропонує залишитись в ряду. Почувши це, “голка” біжить, щоб сховатися за спиною свого “власника”, а “сусід” ловить її. Якщо “сусід” зловив “голку”, то він стає “власником”, а “голка” “сусідом”. Ведучий займає останнє місце в колоні. Переможцем вважається той, хто жодного разу не був “сусідом”.	1. “Голка” може бігти у будь-якому напрямку. 2. Якщо “голка” сховалась за спиною “власника”, то вона стає першою в колоні.

До своїх прапорців

Інтенсивність: середня.   Шикування Правила та зміст У центрі… Методи навчально-виховного процесу з фізичного виховання поділяються на дві основні групи: методи виховання фізичних…

ПРАКТИЧНИЙ БЛОК

Завдання студентам для самостійної роботи

1. Простежте, який у вас буде настрій, самопочуття після виконання фізичних вправ.

2. Проаналізуйте, чи достатньо у вас знань з фізичного виховання школярів. Чи вважаєте ви фізичне виховання обов’язковою дисципліною у загальноосвітніх школах і вищих закладах освіти ?

3. Як класний керівник, що ви включите у план виховної роботи з фізичного виховання для посилення взаємодії із дисциплінами соціально – гуманітарного циклу ?

4. Складіть для себе режим дня, спробуйте його суворо дотримуватись на протязі тижня. Простежте який у вас буде настрій, чи будете ви встигати виконувати заплановане?

5. Складіть і запишіть режим рухової активності для вашої спеціальності (1 – 4; 5 – 8 кл.).

6. Розробіть комплекс фізичних вправ для ранкової гігієнічної гімнастики. Якими критеріями слід користуватися при розробці комплексу?

7. Розробіть план туристичного походу. Включіть у план бесіди з питань охорони природи, про лікарські рослини, конкурс на найкращий малюнок (фотокартку), вірші, спортивні ігри.

8. З’ясуйте для себе, яке місце у вашому житті відіграє фізична культура.

Проблемні питання

2. Чи впливає сім‘я на фізичний розвиток підлітка? Як? 3. Як фізичне виховання пов’язане з інтересами суспільства і виробництва? 4. Як фізичне виховання взаємодіє із дисциплінами загальноосвітнього та соціально-гуманітарного циклу?

Задача №1

У базовій навчальній програмі з фізичного виховання для вищих навчальних закладів України пропонується цілеспрямовано впливати на студентів фізичними вправами, силами природи та гігієнічними чинниками з метою зміцнення здоров‘я, розвитку рухових якостей, забезпечення готовності до активного життя і професійної діяльності.

Як це пов’язати з фізичним вихованням школярів? Що може зробити класний керівник у цьому напрямі?

Задача №2

Якщо Ви класний керівник і кажете учням: “Займайтеся фізичною культурою і спортом, робіть фіззарядку”, а самі маєте зайву вагу, важку ходу, незручність у рухах, то чи маєте Ви моральне право ставити вимоги до учнів?

Чи має особистий приклад вчителя значення у фізичному вихованні учнів?

Задача №3

Директор школи систематично замінює уроки фізкультури математикою, пояснюючи це виробничою необхідністю.

Як у даному випадку повинен діяти вчитель фізкультури? Яку позицію має зайняти класний керівник?

Задача №4

Сергій К., учень 7-го класу, відмінно навчається з усіх предметів, але після хвороби не може виконати програмні нормативи з фізкультури.

Як у цьому випадку повинен діяти вчитель фізкультури? Чи можуть втручатися в цю справу класний керівник, батьки учня?

Задача №5

Учень восьмого класу найменший зростом серед своїх товаришів. Крім того, він симпатизує дівчині, яка значно вища за нього. Цей факт його дуже засмучує.

Як спільними зусиллями школи та сім‘ї можна досягти позитивного результату? Чи знаєте Ви приклади, коли людина за допомогою фізичних вправ збільшила свій зріст? Чи вірите в те, що людина може сама себе вдосконалити?

Задача №6

Учень добре фізично розвинутий, кращий спортсмен у класі. Разом з тим, з інших навчальних дисциплін він значно відстає. На вимогу класного керівника покращити успішність з цих дисциплін відповідає: ”Сила є – розуму не треба”.

Як у цьому випадку повинен діяти класний керівник? Яку позицію має займати вчитель фізкультури? Як спільними зусиллями школи та сім‘ї можна перебороти негативне ставлення до навчання? Назвіть шляхи переконання учня в необхідності гармонійного розвитку кожної людини.

Задача №7

Учень сьомого класу з’явився на урок фізкультури без форми. Вчитель не допустив його до заняття і поставив двійку.

Чи вірно вчинив вчитель фізкультури? Що у цій ситуації повинен зробити класний керівник?

Задача №8

У сина синець під оком. Побився. Виявляється, два учні з сьомого класу вивертали кишені у другокласника – шукали гроші, тут він і заступився за молодшого. Ось і побили… Мати зітхала, а батько тисне синові руку: “Іншого я від тебе і не чекав. Але для того , щоб заступитися за слабких, захищати справедливість, треба мати силу не тільки в кулаках…”

Ви, певно, погоджуєтесь з думкою батька? Як Ви розумієте роль фізичного виховання у формуванні особистості за умови комплексного підходу до виховання?

Задача №9

Ну, а якщо ти чесний, сміливий, впертий? Добре молодчина! Але тут виникає таке запитання: чи є в цьому сенс, коли ти при цьому слабкий? Чи зможеш захистити від хуліганів дівчину, з якою товаришуєш? Чи зможеш вийти з палаючого лісу, якщо звик після кожного кілометру відпочивати, засунувши цукерку за щоку? А тут не те, щоб цукерку – води немає! Чи зможеш витягти з річки товариша, котрий тоне, коли плавати не вмієш? Про що ж йдеться? Про загартування, про силу, про спритність. Вони потрібні для того, щоб міцніше стояти на ногах.

Чи виявляєте Ви у своїй сім‘ї належну турботу про те, щоб виростити дітей фізично загартованими? Проаналізуйте відомі Вам факти, коли відсутність фізичної сили, спритності ускладнюють формування у дітей активної життєвої позиції, впевненості і готовності захищати свої погляди і переконання.

Задача №10

Ваша дитина! Будь ласка, не думайте, що підростаючи вона буде вас беззастережно слухатись і беззаперечно виконувати всі вказівки. Вона ще буде й уважно спостерігати за вами, зіставляти ваш наказ і ваші дії. Якщо батько скаже: “Роби зарядку”, а сам залишиться лежати в ліжку, найближчим часом син перестане робити зарядку. Тому, продовжуючи зберігати рухову активність, ви своїм прикладом привчите до цього і свою дитину.

Яке значення має особистий приклад батьків у справі фізичного виховання? Як спільними зусиллями школи та сім‘ї можна досягти дієвості самовиховання батьків щодо фізичного розвитку дітей?

Задача №11

Хто він – звичайний правопорушник? Це людина, яка, найчастіше, не може себе нічим зайняти, і вихід своєї енергії вона знаходить у хуліганстві. Як спільними зусиллями школи та сім‘ї можна досягти того, що вона почне нудитись від неробства, “затягти” її до спортивного залу, дати м’яча, навчити володіти ним, подарувати їй радість, яку справедливо називають “м’язовою”. І тоді ми вже впевнені, що полюбивши спорт, вона ніколи не замінить його на інші “радощі”.

Що, на Вашу думку, штовхає неповнолітніх на шлях правопорушень? Якою мірою спорт у підлітковому віці сприяє правильному вихованню? Поділіться досвідом залучення дітей до фізичної культури і спорту.

 

3.11.3. БЛОК КОНТРОЛЮ ТА САМОКОНТРОЛЮ

Дайте відповіді на тестові запитання

а) один; б) два; в) три;

БЛОК ПРОФЕСІЙНО-ПЕДАГОГІЧНИХ УМІНЬ

(Самооцінка педагогічних умінь здійснюється за п’ятибальною шкалою оцінювання, див. с. 29)

ГНОСТИЧНІ ВМІННЯ

1. Аналізувати психолого-педагогічну та методичну літературу з метою осмислення різних підходів до проблем фізичного виховання учнів.

2. Аналізувати вікові та індивідуальні особливості фізичного виховання учнів.

3. Правильно сприймати та аналізувати рівень фізичного розвитку вихован­ців

4. Аналізувати педагогічні ситуації, які стосуються фізичного виховання школярів, об‘єктивно оцінювати результати розв‘язання задач такого типу.

ПРОЕКТУВАЛЬНІ ВМІННЯ

1. Скласти разом з вихованцями перспективну програму фізичного розвитку класу, групи, особистості.

2. Моделювати педагогічні ситуації, які б стосувалися фізичного виховання учнів, моделі поведінки своїх вихованців та способи педагогічного впливу на них.

3. Проектувати форми та методи саморозвитку та самовиховання, підвищення фізичного рівня школярів.

4. Вчити учнів моделювати різні форми фізичного виховання

КОНСТРУКТИВНІ ВМІННЯ

1. Відбирати методи, прийоми педагогічного впливу, взаємодії в залежності від індивідуальних особливостей кожного вихованця, стимулювати його самовдосконалення, самоосвіту в плані фізичного виховання і розвитку.

2. Конструювати систему різноманітних форм, методів організації фізичного виховання.

3. Конструювати виховуючі ситуації спрямовані на фізичний розвиток учнів.

4. Вчити учнів виділяти головні напрямки підвищення свого фізичного розвитку.

5. Передавати учням ініціативу в виборі змісту, форм, методів фізичного виховання.

КОМУНІКАТИВНІ ВМІННЯ

1. Встановлювати доцільні стосунки з учнями в процесі різноманітних форм організації фізичного виховання.

2. Формувати позитивне ставлення учнів до фізичного виховання.

3. Управляти своїми емоціями, поведінкою в процесі фізичного виховання.

4. Стимулювати та розвивати в учнів зацікавленість до форм та методів фізичного виховання.

ОРГАНІЗАТОРСЬКІ ВМІННЯ

2. Вчити учнів способам організації фізичного виховання. 3. Сприяти розвитку у кожного вихованця своїх інтересів, допомагати захопитись…

План заняття

І. Перевірка рівня засвоєння студентами основних теоретичних положень з теми заняття.

1. Завдання, основні принципи, зміст і напрями сімейного виховання.

2. Умови ефективності виховання дітей у сім’ї та помилки, яких найчастіше припускаються батьки у сімейному вихованні

3. Типологія сучасних сімей.

4. Форми роботи класного керівника з сім’ями учнів.

5. Умови ефективності взаємодії класного керівника та батьків.

ІІ. Практична частина.

Рекомендована література

1. Болдирєв М.І. Класний керівник. - К., 1982. - Р. I.

2. Болдырев Н.И. Методика работы классного руководителя. - М., 1984. - Гл.II.

3. Концепція виховання дітей та молоді в національній системі освіти. - К., 1996. - С.9-10

4. Касьяненко М.Д. Педагогіка співробітництва. - К.: Вища школа, 1993. - Ч.II.

5. Лозова В.І., Троцко Г.В. Теоретичні основи виховання і навчання: Навч. посіб. для студентів педагогічних навчальних закладів). - Харьків, 1997.

6. Макаренко А.С. Книга для батьків. - К.: Рад. шк., 1982.

7. Макаренко А.С. О родительском авторитете. - М., 1981.

8. Педагогика /Под ред. Бабанского Ю.К. - М., 1988. - Розд.18.

9. Педагогіка /За ред. Ярмаченка М.Д. - К., 1986. - Р.2.

10. Рожков М.И., Байбородова Л.В. Организация воспитательного процесса в школе: Учеб. пособие для студ. высш. учеб. заведений. - М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 2000. - С. 58 -72.

11. Стельмахович М.Г. Українська родинна педагогіка: Навч. посібник. – К.: ІСДО, 1996.

12. Сухомлинський В.О. Батьківська педагогіка. - К.: Рад. шк., 1978.

13. Харламов И.Ф. Педагогика. - М., 1990. - Гл.28.

ТЕОРЕТИЧНИЙ БЛОК

Основні положення

"У сім'ї шліфуються найтонші грані людини-громадянина, людини-трудівника, людини-культурної особистості. Із сім'ї починається суспільне виховання. У сім'ї, образно кажучи,… Сухомлинський В.О.

ПРАКТИЧНИЙ БЛОК.

Проблемні питання

2. Чи повинен класний керівник приділяти достатню увагу вихованню дітей у сім'ї? Обґрунтуйте свою відповідь. 3. Ваше ставлення до такої форми роботи як відвідання вчителем сім'ї учня? … 4. Як повинен вчинити класний керівник у випадку повної відмови сім'ї співпрацювати зі школою?

II варіант

Ділова гра

Мета гри: колективне вирішення однієї з проблем сімейного виховання. Правильна підготовка і успішне проведення гри залежать від таких умов: знання… Опис гри.

III варіант

Вивчити досвід сімейного виховання, використовуючи одну із запропонованих книг.

Рекомендована література

1. Азаров Ю.П. Семейная педагогика. - М.: Политиздат, 1985.

2. Амоношвили Ш. Письма к дочери. Серия народный университет. Пед фак. - М., 1988.

3. Амосов Н.М., Никитин Л.Е., Воронцов Д.Д. Страна детства. - М., 1988.

4. Байярд Р.Т., Байярд Д.В. Ваш беспокойный подросток: практическое руководство для отчаявшихся родителей. - М., 1991.

5. Гарбузов В.И. От младенчества до отрочества. - Л., 1991.

6. Клайн В. Как подготовить ребенка к жизни. - М., 1991.

7. Корчак Я. Як любити дітей. - К.: Рад. школа, 1976.

8. Ле Шан Когда ваш ребенок сводит вас с ума. - М., 1990.

9. Лешли Д. Работать с маленькими детьми, поощрять их развитие и решать проблемы. - М., 1991.

10. Лупан С. Поверь в свое дитя /Пер. с франц. Е.И. Дюшен, Н.Л. Суслович. - М.,1993.

11. Макаренко А.С. Книга для батьків. - К., 1982.

12. Максимов М. Не только любить. - М., 1992.

13. Нікітін Б.П., Нікітіна Л.О. Ми та наші діти. – К., 1989.

14. Росс Кэмбелл Как на самом деле любить детей. - М, 1989.

15. Сухомлинський В.О. Батьківська педагогіка. - К., 1982.

16. Торре Делла А. Ошибки родителей. - М.: Прогресс, 1993.

17. Уинделл Дж. Дисциплина. 50 надежных способа воспитания детей. - М.,1996.

18. Фицпатрик Д.Г. Диалог с ребенком /Пер. с англ. З. Зефировой. - М., 1996.

19. Шенфельдер Г. Должны ли дети быть трудными. - М., 1990.

 

Виділити головні ідеї у роботах вказаних авторів з проблем сімейного виховання в стислій формі. Висловити свою точку зору про авторську виховну систему. Виділити проблемні питання для обговорення.

IV варіант

Педагогічні задачі

Задача №1

Після чергового пропуску уроків п'ятикласником Юрою, класний керівник сказав йому:

- Юра, можна я сьогодні прийду до тебе в гості?

Очі хлопчика округлилися:

- А що я натворив?

- Нічого. Просто хочу завітати до вас у гості, - сказав класний керівник.

- А ви нічого поганого не скажете?

- Чесне слово, ні, - сказав класний керівник і пішов у вчительську одягатися.

Вдома в Юри класний керівник почав розмову про шкільні справи, про те, як збирали металобрухт, ходили на екскурсію на завод. Нічого поганого про Юру він не сказав. Після бесіди Юра проводжає класного керівника і всім своїм виглядом показує, що візит учителя йому сподобався.

Які психолого-педагогічні вимоги слід знати і виконувати класному керівнику при відвідуванні сім'ї учнів і бесіді з батьками?

Задача №2

В четвертому класі з'явилась нова дівчинка. Жила вона з матір'ю та двома меншими братами. Мати мало турбувалася про дочку. Тому вона часто запізнювалася до школи, приходила неохайна. З учнями дівчинка майже не спілкувалася, погано вчилася.

Що б Ви порадили класному керівнику в такій ситуації? Вкажіть основні форми та методи роботи класного керівника з дітьми з проблемних сімей.

Задача №3

На батьківських зборах батьки запропонували, щоб у класного керівника і вчителів-предметників кожного тижня були чітко визначені години прийому батьків.

Як Ви ставитесь до такої пропозиції батьків?

Задача №4

В одній дружній сім'ї з'явилася така традиція - вечорами за чашкою чаю обговорювались події дня. Всі разом переживали радощі та невдачі в житті кожного члена сім'ї. Багато розмов було про роботу матері - вона вчителька, про складні операції батька-хірурга.

Всі досягнення і невдачі дітей обговорювалися з такою ж зацікавленістю, як і справи дорослих. І не тільки їх успішність, а також гуртки, спорт - усе викликало інтерес. У дім досить часто приходили однокласники дітей. Батько й мати з інтересом слухали про шкільне життя, брали участь в обговоренні подій.

Який вплив на виховання дітей мала атмосфера цієї сім'ї? Які моральні якості формуються у дітей у цій сім'ї?

Задача №5

До класного керівника за порадою прийшла мати однієї з учениць 10 класу. Хоча дівчинка добре вчилась, проте дочка зовсім не допомагала матері в роботі по господарству. Які можливі причини такого становища?

Що б порадили Ви матері як класний керівник? Знання яких форм і методів трудового виховання дітей у сім'ї допоможе класному керівнику надати дійову допомогу в даній ситуації?

Задача №6

Батько восьмикласника Колі прийшов за порадою до класного керівника щодо виховання сина. Батько скаржився, що син не слухає його і матір, пізно ввечері приходить додому, на зауваження не реагує.

Що б Ви порадили цьому батькові як класний керівник? Знання яких форм і методів трудового виховання дітей у сім'ї допоможе класному керівнику надати дійову допомогу в даній ситуації?

Завдання студентам для самостійної роботи

1. Виділити основні напрями роботи класного керівника з батьками, розглянути та охарактеризувати їх.

Які труднощі долає класний керівник у реалізації кожного виховного напряму? За яких умов можливе продуктивне співробітництво вчителя та батьків? Які основні шляхи залучення батьків до спільної зі школою роботи щодо виховання підростаючих поколінь? Складіть план роботи класного керівника по одному з напрямів роботи з батьками.

2. Проаналізуйте одну з форм організації спільної виховної діяльності класного керівника та сім'ї: батьківські збори, сімейні свята, індивідуальні консультації для батьків. Складіть вимоги до методики проведення цих форм виховної діяльності.

Складіть розгорнуту характеристику кожної форми завдяки якій можуть більш успішно виконуватись завдання:

а) як активізувати діяльність батьківських зборів, проведення всеобучу, організацію психолого-педагогічних консультацій;

б) за яких умов батьківські збори можна вважати вищим органом самоуправління;

в) як повинні поєднуватися в батьківському всеобучі форми колективного, групового та індивідуального навчання;

г) за якими формами може здійснюватись диференційований підхід до роботи з батьками;

д) як залучити батьків до активної участі в консультаціях з проблем сімейного виховання.

3. Які сім'ї і в якій мірі можуть позитивно впливати на свою дитину та на інших дітей класу і чому?

Яка із сімей, що позитивно впливає на свою дитину, не може допомогти іншим сім'ям і чому?

4. Охарактеризуйте сім'ю, яка стикається з тимчасовими труднощами у вихованні дитини і яка вимагає допомоги класного керівника.

Проаналізуйте неблагополучну сім'ю, що вимагає негайного втручання класного керівника.

 

БЛОК КОНТРОЛЮ ТА САМОКОНТРОЛЮ

1. Яка роль школи як координаційного центру у вихованні дітей?

2. Назвіть виховні функції сім'ї і порівняйте їх з функціями процесу виховання.

3. Охарактеризуйте форми взаємозв'язку школи з сім'єю.

4. Назвіть основні напрями спільної діяльності школи та сім'ї у вихованні дітей?

5. Проаналізуйте основні методи виховання дітей у сім'ї.

6. Назвіть умови ефективності сімейного виховання.

7. У чому полягає своєрідність виховних впливів сім'ї порівняно зі школою?

8. Які ви знаєте книги щодо проблем сімейного виховання? Викладіть головні ідеї їх авторів.

9. Які форми взаємодії з сім'єю сприяють залученню її у процес виховання дітей у класі?

 

БЛОК ПРОФЕСІЙНО ПЕДАГОГІЧНИХ УМІНЬ

(Самооцінка педагогічних умінь здійснюється за п’ятибальною шкалою оцінювання, див. с. 29)

ГНОСТИЧНІ ВМІННЯ

1. Аналізувати психолого-педагогічну та соціальну літературу з проблем сімейного виховання. Систематично поповнювати соціально-педагогічні знання по роботі з батьками учнів шляхом самоосвіти.

2. Аналізувати труднощі та помилки сімейного виховання, їх причини та шляхи запобігання.

3. Аналізувати особливості життєдіяльності сімей різних типів (благополучна, неповна, багатодітна, молода, асоціальна, конфліктна та ін.).

4. Володіти методами педагогічної діагностики щодо визначення виховного потенціалу сім'ї, проблем у вихованні дитини та ін.

5. Об'єктивно оцінювати соціальні та виховні можливості сім'ї.

6. Аналізувати власну соціально-педагогічну діяльність у роботі з батьками, її успіхи та недоліки.

ПРОЕКТУВАЛЬНІ ВМІННЯ

1. Складати розділ перспективного плану виховної роботи щодо педагогічної діяльності з батьками учнів

2. Проектувати цілі, завдання педагогічної роботи з батьками.

3. Моделювати засоби педагогічної роботи (благополучна сім'я).

4. Моделювати методи, прийоми соціально-педагогічної роботи з неблагополучними, асоціальними, конфліктними сім'ями та сім'ями соціального ризику.

5. Допомагати батькам моделювати ситуації у процесі взаємодії зі своїми дітьми.

6. Допомагати батькам передбачати труднощі особистісного та соціального дорослення їх дітей.

7. Моделювати цілі, засоби вдосконалення власної педагогічної майстерності в роботі з батьками учнів.

КОНСТРУКТИВНІ ВМІННЯ

1. Планувати та відбирати конкретні методи, форми, прийоми педагогічної (поточної, щоденної) роботи з батьками.

2. Формувати специфічні цілі, завдання в педагогічній роботі з батьками, з сім'ями різних типів.

3. Допомагати батькам осмислювати послідовність дій їх виховної роботи з дітьми.

4. Планувати проведення батьківських зборів.

5. Допомагати батькам відбирати психологічну, соціально-педагогічну літературу для підвищення рівня їх педагогічної освіти.

6. Планувати роботу з батьківським комітетом.

КОМУНІКАТИВНІ ВМІННЯ

1. Встановлювати з батьками учнів доцільні та доброзичливі взаємостосунки.

2. Застосовуючи різноманітний арсенал педагогічних методів і прийомів, вміти налагодити стосунки з конфліктними сім'ями та сім'ями соціального ризику.

3. Допомагати батькам оволодівати різними способами виховного впливу на своїх дітей.

4. Орієнтуватися в соціально-педагогічних ситуаціях, які пов'язані з проблемами сімейного виховання.

5. Управляти власними емоціями, поведінкою в процесі взаємодії з батьками.

6. Сприяти створенню в кожній сім'ї доброзичливої психологічної атмосфери щодо виховання дітей.

ОРГАНІЗАТОРСЬКІ ВМІННЯ

2. Організовувати разом з батьківським комітетом батьківські збори. 3. Залучати батьків до виховної роботи з учнями. 4. Разом з батьківським комітетом організовувати виховну роботу з асоціальними, конфліктними, неблагополучними…

Рекомендована література

1. Болдырев Н.Н. Методика воспитательной работы в школе. - М., 1984.

2. Карпенчук С.Г. Теорія і методика виховання. – К., 1997. – С.94-135; 172-203

3. Касьяненко М.Д. Педагогіка співробітництва. – К.: Вища шк., 1993. – Ч. ІІ.

4. Концепція виховання дітей та молоді у національній системі освіти //Виховна робота в закладах освіти України. – К., 1998. - С. 179-192.

5. Лозова В.І., Троцко Г.В. Теоретичні основи виховання і навчання: Навч. посібник для студентів педагогічних навчальних закладів. – Харків, 1997. - С.84 – 102.

6. Макаренко А.С. Методи виховання. – Тв. у 8 т. – Т. 5 - К., 1981.

7. Макаренко А.С. Методика виховної роботи. – К., 1990.

8. Подласый И.П. Педагогика. – Кн. 2. - М. 1999. – С. 93-136.

9. Практична педагогіка виховання: Посібник з теорії та методики виховання /За ред. Красовицького М.Ю. – Київ – Івано-Франківськ, 2000.- С.133 – 156.

10 Сухомлинський В.О. Як виховати справжню людину. – К., 1975.

11. Фіцула М.М. Педагогіка. – К., 2000. – С. 355 – 373.

ТЕОРЕТИЧНИЙ БЛОК

Основні положення

Щоб відповісти на це питання необхідно виділити основні ознаки колективу. Поняття “колектив” походить від латинського “збірний”. Отже, колектив – це… Ознаки колективу: 1. Спільна спрямованість на соціально значущі цілі. У розвиненому колективі гармонійно поєднуються особисті та…

На рівні розуміння

1. Покажіть взаємозумовленість розвитку особистості та колективу.

2. Поясніть закони та правила життя дитячого колективу.

3. Поясніть, як особистісні перспективи взаємопов'язані з колективними. Як необхідно здійснювати перехід від простих перспектив до складніших.

На рівні застосування

А. Клас нічим не виявляє себе у шкільному колективі. Товаришують між собою 2-3 учні, решта не знаходять друзів не тільки у своєму класі, але й у… У класі є 2-3 яскраво виражених дезорганізатори. У дітей проявляється пасивне… Б. Робота у класі ведеться цікава й велика. Дуже вдало проходять походи, екскурсії, зустрічі з цікавими людьми, різні…

На рівні аналізу

1. Проаналізуйте структуру загально шкільного колективу. Які умови й шляхи його формування?

2. Проаналізуйте специфіку процесу виховання "у колективі і через колектив".

3. Поясніть причини відсутності розвинутих колективів у бага­тьох сучасних школах.

На рівні синтезу

1. Зробіть порівняльний аналіз гуманістичного та авторитарного підходів щодо сутності впливу колективу на особистість.

2. Висловіть свої думки відносно проблеми свободи й відповідальності особистості в колективі.

“Ховаючись і зникаючи у натовпі, людина втрачає найважливішу з притаманних їй рис – відповідальність. З іншого боку, коли вона бере на себе завдання, поставлене суспільством, вона домагається зовсім іншого – збільшення власної відповідальності”.

І. Франкл

3. Визначте правила застосування принципу колективізму у навчально-виховному процесі. (Фридман Л.М. Педагогический опыт глазами психолога. - М., 1987. - С. 34-45.)

На рівні оцінки

1. Зробіть висновки щодо важливості колективу для формування особистості.

2. Оцініть судження "У групах, де навчальні заняття організовані як колективні, ефективність навчання зростає за рахунок ефекту впливу групи на своїх членів" (Н.Ф.Тализіна).

3. Оцініть організаційні та виховні переваги різновікових колективів.

Педагогічні задачі

Розв'язання педагогічних задач спрямовані на формування педагогічних умінь організації колективного виховання. Кожна задача має три рівні розв'язку: інваріантний, репродуктивний, творчий.

Інваріантний рівень передбачає вибір правильного розв'язку із запропонованих і обґрунтування свого вибору.

Репродуктивний рівень передбачає психолого-педагогічний аналіз ситуації, висунення стандартних розв'язків і вибір найоптимальніших з них.

Творчий рівень передбачає проектування власної гіпотези розв'язування задачі, її наукове обґрунтування, бачення місця ситуації у цілісному виховному процесі.

Задача №1

Молодого вчителя призначили класним керівником в 10-А класі. Це один з нелегких класів, оскільки сформований він тільки цієї осені. Серед учнів відчувалася роз'єднаність. Але класний керівник зуміла зацікавити дітей справами класу та школи. Організації колективної діяльності сприяло детальне вивчення взаємовідносин у класі. Допоміг у цьому осінній похід, який дав змогу вивчити характер кожного, виявити інтереси та здібності учнів, відносини між ними; тому заходи, що проводились у подальшому в класі, сприяли створенню добрих міжособистісних відносин, здорового психологічного клімату, задоволення потреби старшокласників у спілкуванні.

Проаналізуйте діяльність молодого вчителя. Що допомогло йому домогтися позитивних результатів у роботі зі збірним класом?

При визначенні перспектив розвитку класного колективу вихователеві потрібно вразовувати в першу чергу вивчення:

а) особистісних потреб і перспектив кожного учня;

б) цілей загально шкільного колективу;

в) умов і можливостей шкільного життя.

Задача №2

Семикласники у повному складі прийшли робити ремонт класу, але класний керівник не з’явився. Учні висловлюють думки: за­хворіла, затримали якісь справи і т.д. Клас отримує завдання і тут розпочинається суперечка. Одні не хочуть працювати, бо немає вчите­ля. Інші починають виконувати завдання з неохотою, тільки й чекаючи зручного моменту, щоб кинути роботу. Треті, нічого не говорячи, самостійно починають працювати.

Яку інформацію про вихованість колективу й окремої особистості дають подібні ситуації? Сплануйте основні напрямки виховної роботи для формування колективу у даному класі.

Класний керівник повинен формувати у класі відносини:

а) "підкорення" учнів активу класу;

б) індивідуалізму;

в) взаємодопомоги та взаємовідповідальності.

Задача №3

- Так ось, Світлана Михайлівна, до вашого відома, є в педагогіці метод паралельної дії. Діємо на одного - виховуємо на його прикладі інших. Чули про таке?

- Чула, - зітхнула студентка-практикантка. - Здавали недавно педагогіку.

- Так, здавати здавали, - з докором сказав начальник літнього дитячого оздоровчого табору, - а засвоїти не засвоїли. Знову у ва­шому загоні Адаменко “проявив” себе - зелену смородину в саду обірвав. Говорили з ним?

- Говорила, обіцянку дав.

- Обіцянки він дає кожного дня. Тут тільки через колектив по­трібно діяти, випробуваний метод - паралельна дія. Доведеться само­му зайнятись.

На вечірній лінійці Адаменко чистосердечно признався, що сморо­дину обірвав у тій частині саду (сто п'ятдесят голів повернулися, щоб зафіксувати об'єкт його інтересів), що потрібна вона йому була, для стрільби із трубочки, яку він вирізав в іншій частині саду, і пообіцяв, що "більше не буде". А потім були слова осудження начальника табору і чергові запевнення Адаменка про припинення "військових дій"...

Начальник і не підозрював, що битва розпочнеться наступного дня, після сніданку. Дівчат зустріли дружні смородинові залпи хлопчиків. Увечері виявилося, що у баталіях брав участь майже весь табір. Тільки Адаменко у цій битві не був учасником; до нього у цей день приїхала мама.

Яка помилка була, допущена начальником табору? За яких умов метод паралельної дії результативний? Розробіть модель правильного застосування методу паралельної дії.

При застосуванні методу паралельної дії необхідно:

а) сформувати правильну громадську думку колективу, щоб колектив допоміг вихованцю виправити свої помилки;

б) протиставити тому, хто провинився, весь колектив;

в) впливати вихователю самостійно, а думку колективу використовувати, як доказ своїх слів.

Задача №4

9 клас. У класі вісім чоловік - консультанти. Це ті учні, які найкраще знають той чи інший предмет і допомагають своїм однокласникам на їх прохання при затрудненнях у вивченні матеріалу. Усім подобається така система допомоги, оскільки це корисно й тим, хто пояснює, і тим, хто слухає.

Але одна а кращих учениць класу (консультант) заявила, що їй шкода витрачати час на заняття з іншими, є вчителі, чому це хтось повинен займатися з невстигаючими. Клас обурений і здивований, тому що рішення про організацію консультацій винесене всім класом, і всі із задоволенням так працювали. Світлана аргументує свою позицію тим, що в 9 класі всі вчаться добровільно, кожний повинен розраховувати на свої сили, у кожного свої інтереси, своя мета, тому кожен має право свій вільний час і знання використовувати так, як хоче. Клас слухає мовчки. Потім одні починають доводити, що Світлана не права, інші погоджуються з нею.

Підготуйте свій виступ, з яким ви звернулися б до класу у подібній ситуації.

Ви вважаєте, що:

а) класний колектив не може і не повинен впливати на успішність навчання, це справа особисто кожного учня;

б) розвинутий класний колектив стимулює навчальну діяльність учнів, підвищує їх пізнавальні інтереси;

в) колективні форми навчальної діяльності знижують успішність навчання, вони менш ефективні, ніж індивідуальні форми навчання. Відповідь аргументуйте.

Задача №5

У класі стало доброю традицією: всі справи вирішувати і проводити колективно. Перед проведенням справи у класі проводиться стартова бесіда, на якій спільно вирішують: що робимо, як робимо і для чого робимо. Вибираються відповідальні, розподіляються доручення, враховуючи можливості й інтереси кожного. Тому всі із захопленням беруть участь у справах класу. У цьому немає нічого дивного, бо справи не нав'язуються кимсь з гори, а кожен пропонує, що і як він хоче робити. Наприкінці тижня проводяться збори-вогники, на яких обговорюється, що доброго було зроблено колективно, планується подальша робота.

Оцініть таку організацію життя класного колективу. Визначте роль і завдання класного керівника за такої організації життєдіяльності дітей.

При організації справ колективу потрібно:

а) класному керівникові детально планувати, регламентувати, контролювати всі справи класу, діяльність кожного учня;

б) поступово передавати дітям ініціативу у виборі й організації колективної діяльності, учити їх способам організації колективних творчих справ;

в) з самого початку надати дітям цілковиту свободу в організації самоуправління в класі.

Відповідь аргументуйте.

Завдання студентам для самостійної роботи

1. Ознайомитись і проаналізувати досвід організації колективу й колективного виховання видатних вітчизняних педагогів А. С. Макаренка і В.О.Сухомлинського (див. рекомендовану літературу).

2. Під час педагогічної практики визначити рівень розвитку колективу у закріпленому за вами класі. У класного керівника дізнайтесь, яка робота проводиться для подальшого згуртування колективу.

 

БЛОК КОНТРОЛЮ ТА САМОКОНТРОЛЮ

Визначте правильні варіанти відповідей

а) група людей, об'єднаних на основі єдиної спільної для всіх мети; б) група, в якій люди об'єднані на основі спільної діяльності (наприклад,… в) добровільне об'єднання людей на основі єдиних інтересів, суспільно цінного й особистісно значущого змісту спільної…

БЛОК ПРОФЕСІЙНО-ПЕДАГОГІЧНИХ УМІНЬ

(Самооцінка педагогічних умінь здійснюється за п'ятибальною шкалою оцінювання, див. с. 29)

ГНОСТИЧНІ ВМІННЯ

1. Визначати за певними критеріями рівень розвитку колективу.

2. Вивчати особливості взаємовідносин у класі.

3. На основі вивчення індивідуальних інтересів формулювати перспективи діяльності дитячого колективу.

4. Складати обґрунтовану психолого-педагогічну характеристику класу.

5. Оцінювати виховуючи можливості класного колективу на даному етапі розвитку з точки зору його впливу на особистість.

6. Аналізувати результати виховного впливу колективу на особистість

7. Правильно обирати стиль роботи з певним колективом, залежно від його розвитку.

ПРОЕКТУВАЛЬНІ ВМІННЯ

1. Проектувати розвиток дитячого колективу.

2. Формулювати систему перспективних задач виховної роботи з колективом класу.

3. Спільно з учнями складати перспективний план діяльності класного колективу.

4. Проектувати результати виховного впливу різноманітних форм колективної життєдіяльності на кожного учня класу.

5. Проектувати цілеспрямовані педагогічні ситуації і їхній вплив на конкретну особистість.

6. Вчити дітей планувати свою колективну життєдіяльність, наповнювати її цікавими та корисними справами.

7. Проектувати свою виховну діяльність з колективом на певний період.

КОНСТРУКТИВНІ ВМІННЯ

І. Визначати і формулювати завдання конкретного виховного заходу та його виховні можливості.

2. Визначати такий зміст колективної діяльності класного колективу, який забезпечив би інтереси кожного учня.

3. Вибирати найбільш оптимальні способи досягнення колективних перспектив.

4. Разом з дітьми розробляти колективні творчі справи.

5. Вчити дітей самостійно вирішувати свої колективні справи, знаходити колективні шляхи реалізації своїх планів.

6. Моделювати ситуації позитивного впливу колективу на особистість.

7. Учити дітей знаходити можливості для реалізації своїх інтересів і здібностей у колективній діяльності.

КОМУНІКАТИВНІ ВМІННЯ

1. Чітко, емоційно описувати перспективи діяльності класу.

2. Уміти вислухати, сприйняти думку колективу.

3. Налагодити дружні взаємовідносини, гуманні способи спілкування між дітьми класу.

4. Проводити обговорення справ класу, організувавши обмін дум­ками, відверте, ділове висловлювання індивідуальних пропозицій.

5. Встановлювати доброзичливі відносини співробітництва з класом.

6. Вибирати оптимальний стиль спілкування з класом, висловлю­вати свої пропозиції, зауваження таким чином, щоб вони сприймались як друж­ня порада, а не як авторитарний наказ.

7. Учити дітей засобам міжособистісного спілкування.

ОРГАНІЗАТОРСЬКІ ВМІННЯ

1. Організовувати самостійне планування дітьми своєї життєдіяль­ності.

2. Разом з дітьми організовувати і проводити цікаві колективні творчі справи.

3. Допомагати кожній дитині реалізовувати свої інтереси, проявляти свої здібності серед однолітків.

4. Стимулювати накопичення у дітей соціального досвіду, звички відповідальності за свої вчинки.

5. Організовувати позитивний вплив колективу на особистість, застосовуючи метод "паралельної дії".

6. Учити дітей способам організації колективної діяльності.

 

БЛОК ПРОФЕСІЙНО-ПЕДАГОГІЧНИХ РИС

У майбутнього вчителя мають бути сформовані такі риси: гуманізм, демократизм, які проявляються в усвідомленні цінності, неповторності кожної особистості; право на індивідуальність у своєму розвитку, вихованні. У роботі з дитячим колективом педагог повинен проявити високу комунікабельність, емпатійність, самовладання, врівноваженість, організаторські здібності, уміння розуміти дитячі прагнення, виявляти їх інтереси, співпереживати з дітьми.

3.14. ІНДИВІДУАЛЬНА РОБОТА З УЧНЯМИ

Мета: розкрити особливості процесів індивідуалізації та диференціації соціально-педагогічної роботи з обдарованими дітьми та дітьми групи ризику; проаналізувати особливості педагогічної профілактики адиктивної поведінки підлітків; удосконалити вміння студентів моделювати, проводити й аналізувати свою діяльність у даних напрямах індивідуальної роботи.

Обладнання: опорні схеми, психологічний практикум, поради батькам і вчителям, програма вивчення особистості школяра.

Ключові поняття: індивідуальний підхід; індивідуальна робота; індивідуалізація; обдарована дитина; педагогічно занедбана дитина; важкі підлітки.

План заняття

І. Перевірка рівня засвоєння студентами основних теоретичних положень з теми заняття.

1. Сутність, цілі, завдання, зміст індивідуальної роботи.

2. Особливості організації індивідуальної роботи з обдарованими дітьми.

3. Організація роботи учителя-вихователя з важковиховуваними учнями

ІІ. Виконання практичних завдань.

ІІІ. Розв’язування педагогічних задач.

Рекомендована література

1. Бернс Р. Развитие Я-концепции и воспитание.- М., 1984.

2. Галузинський В.М. Индивидуальный подход к воспитанию учащихся. – К., 1982

3. Гільбух Ю.З. Розумово обдарована дитина: Психологія, діагностика, педагогіка. - К.: ВІПОЛ, 1993.- 75 с.

4. Глассер У. Школа без неудачников. - М., 1991.

5. Класний керівник у сучасній школі: Метод посібник /В.М. Оржековська, О.І. Пилипенко та ін.. –К.: ІЗМН, 1996 –С.44-53.

6. Леви В.Нестандартный ребенок. - М.: Знание, 1988.

7. Натанзон Е.Ш. Трудный школьник и педагогический колектив. – М., 1984.

8. Одаренные дети: Пер. с англ. /Под общ. ред. Г.В.Бурменской, В.М.Слуцкого. – М.: Прогресс, 1991. – 376 с.

9. Підготовка майбутнього вчителя до морального виховання учнів: Навч. посібник /Авт. кол.: В.К. Демиденко та ін. –К.: ІЗМН, 1996. – С.180-192.

10. Указ Президента України “Про програму роботи з обдарованою молоддю на 2001-2005 роки” //Обдарована дитина. - № 4. – 2001. - С.2.

11. Унт И.Э. Индивидуализация и дифференциация обучения. - М.,1990.

12. Фром А. Азбука для родителей. - Л.: Лениздат, 1991.

 

ТЕОРЕТИЧНИЙ БЛОК

Основні положення

До характеристики індивідуального підходу та способів його використання на практиці звертались так чи інакше всі без винятку педагоги минулого.… Складність та багатогранність даної категорії розмаїття підходів до її… Таблиця 3.6

Особливості організації індивідуальної роботи з обдарованими дітьми

Здібності – це індивідуально-психологічні особливості, що відрізняють одну людину від іншої та пояснюють легкість та швидкість виконання нею того чи… Природною передумовою розвитку здібностей вважають задатки – отримані від… Здібності формуються та розвиваються під впливом умов життя та діяльності, навчання та виховання. “Розвиток людини –…

Організація роботи учителя-вихователя з важковиховуваними учнями

До категорії “важковиховуваних” потрапляють різні діти: невстигаючі, недисципліновані, з неблагополучних сімей, діти з різними нервовими та… Педагогічно занедбані учні – це психічно та фізично здорові діти але провини… У “важких” учнів, передусім, деформована особистість, їх вирізняє примітивність потреб, інтересів і ціннісних…

Знання

1. Розкрити сутність, завдання, цілі та зміст індивідуальної роботи.

2. Перерахувати принципи, які лежать в основі індивідуального підходу.

3. Назвати методи, з допомогою яких відбувається вивчення розвитку учня.

4. Розкрити, користуючись опорною схемою, шляхи здійснення індивідуального підходу у навчально-виховному процесі

Розуміння

1. Пояснити логіку корекційної діяльності вчителя у процесі індивідуальної роботи з дітьми.

2. Назвати причини важковихованості підлітка.

3. Обґрунтувати мету застосування констатуючих і формуючих методів вивчення особистості.

4. Навести приклади з педагогічної практики, як, спираючись на позитивні сторони особистості й позитивне оточення в середовищі, впливати на дитину.

5. Охарактеризувати умови ефективності індивідуальної роботи з дітьми.

Застосування

1. Продемонструвати корекційні прийоми педагогічного впливу на прикладах діяльності досвідчених учителів.

2. Навести приклади безпосереднього та опосередкованого впливу вихователя на вихованця.

3. Визначити напрями допомоги обдарованим дітям у реалізації своїх можливостей.

4. Проілюструвати причини важковихованості дитини прикладами з прочитаної літератури, педагогічної практики.

Аналіз

1. Проаналізувати принципи індивідуальної роботи, довести доцільність їх реалізації у навчально-виховному процесі.

2. Показати взаємозв’язок між двома напрямами індивідуальної роботи: аналіз напряму розвитку особистості, корекційна діяльність вчителя.

3. Охарактеризувати провідні напрями реалізації індивідуального підходу за сучасних умов на основі державних документів у сфері освіти.

4. Проаналізувати професійні риси, які необхідні для успішного здійснення індивідуального підходу у майбутній педагогічній діяльності.

5. Визначити показники рівня вихованості школяра на основі аналізу педагогічної літератури, власного досвіду.

Синтез

1. Побудувати алгоритм планування індивідуальної роботи з дітьми різного віку.

2. Зробити висновки щодо важливості і актуальності проблеми індивідуального підходу в навчально – виховному процесі на основі проаналізованої літератури.

3. Скласти рекомендації щодо роботи з дітьми що мають психічні відхилення у розвитку.

4. Зробити повідомлення щодо висвітлення проблем індивідуального підходу, індивідуальної роботи, індивідуалізації на сторінках періодичної преси.

Оцінка

1. Оцінити з позиції різних психолого–педагогічних підходів послідовність роботи з педагогічно занедбаними дітьми.

2. Оцінити, як особливості класу сприяють формуванню позиції підлітка в ділових і міжособистісних стосунках.

3. Оцінити вплив сім'ї на моральний розвиток підлітка, юнака.

4. Оцінити ефективність відомих методів навчання та виховання щодо організації індивідуальної роботи.

Практичні завдання

Вправи спрямовані на вміння моделювати, організовувати й аналізувати індивідуальну бесіду.

Вправа 1. Моделювання бесіди ”Зондування душі об’єкта” /К.С. Станіславський/

Етапи спілкування у процесі індивідуальної бесіди.

1. Прогностичний (моделювання педагогом майбутньої бесіди).

2. Безпосередня бесіда з учнем: накопичення спільних думок, пошук спільних або співпадаючих інтересів.

3. Керування бесідою.

4. Аналіз проведеної бесіди, моделювання майбутньої діяльності.

Ситуація. Напередодні новорічного вечора учениця Т. відмовилася акомпанувати виступи товаришів.

Завдання. Запропонувати варіант бесіди залежно від психологічних особливостей дівчини.

Умови. В одній із казок Дж. Радарі розповідається про три типи людей: “скляні” – “розбивалися” від необережного доторкування; “дерев’яні” – були “глухі” навіть до сильних зовнішніх впливів; “солом’яні” – “спалахували” навіть при найменших хвилюваннях.

Уявіть дану дівчину “скляною”, “дерев’яною”, “солом’яною”. Обговоріть різні варіанти бесід з нею.

Вправа 2. Організація та керування бесідою

Умови. Залежно від обставин учитель може знаходитись в одній із “вагових категорій” (стан душі):

“легка вага” – легкість душі, все хочеться робити, все виходить;

“спина англійської королеви” – сама постать вчителя стверджує, що зараз він внесе істину в усі запитання;

“вага з небажанням” – саме цим займатися не хочеться, думки зайняті іншим;

“важка вага” – все набридло, щось болить, немає ніяких сил заставити себе займатись чимось.

Завдання. Запропонуйте чотири ситуації, в яких доцільна буде демонстрація вчителем одного із запропонованих станів для забезпечення успішності індивідуальної бесіди з учнем. Програйте і проаналізуйте їх.

Вправа 3. Аналіз індивідуальної бесіди

Проведіть індивідуальну бесіду з учнем за підготовленими завчасно запитання (відношення до навчання, праці, громадських доручень; взаємовідносин у колективі, сім’ї; про майбутню професію, захоплення, організацію дозвілля тощо). Визначте стратегію і тактику педагогічного впливу користуючись запропонованою схемою аналізу бесіди. Проаналізуйте проведені індивідуальні бесіди.

Схема аналізу бесіди.

1. Мета бесіди.

2. Структура.

3. Позиції і стан партнерів.

4. Результат.

5. Ваш варіант бесіди

Вправа 4. Дитина у сім’ї

Умови. Варіанти можливої позиції, яку займає дитина в сім’ї:

1) знаходиться наодинці з собою, інтереси дитини нікого не цікавлять;

2) заляканий авторитарними відношеннями, невпевнений у co6i, уникає спілкування з батьками, намагається бути непомітним;

3) кумир сім’ї, усе йому дозволено;

4) об’єкт постійних сварок дорослих, кожен з яких прагне перетягнути його на свій бік;

5) займає у сім’ї педагогічно виправдану позицію.

Завдання. Продумайте: як дитина усвідомлює i переживає свій стан; чи цінує підліток сімейні відносини; відноситься байдуже до батьків чи гостро переживає сімейну драму; запропонуйте шляхи подолання неправильних ситуацій.

Педагогічні задачі

Задача №1

Саша, учень 7 класу, хлопчик скромний, сором’язливий, чесний. Його призначено старостою класу. Проте Саша від природи не був лідером, ватажком. Як він не прагнув, справи у нього не йшли і це його дуже пригнічувало.

Проаналізуйте ситуацію, що склалася, та особливості індивідуальної роботи з такими учнями.

Задача №2

У 6 класі склалася така ситуація: більшість учителів наполягали на тому, щоб зі школи виключити Юрка С., який зовсім не готував уроків, прогулював велику кількість занять, погано поводив себе. Хлопець з важкої сім’ї, батьки пиячать і зовсім не займаються сином.

Проаналізуйте ситуацію. Вкажіть спільні форми і методи роботи школи та сім’ї щодо перевиховання важких підлітків. Визначте роль класного керівника стосовно нормалізації морально-психологічного клімату в сім’ї.

Задача №3

Микола К., учень 5 класу, на початку навчального року записався майже в усі шкільні гуртки. Проте через деякий час перестав їх відвідувати, мотивуючи свою поведінку відсутністю вільного часу.

Проаналізуйте вікові особливості молодших підлітків і врахуйте їх при оцінці даної ситуації. Знання яких психолого-педагогічних особливостей дітей, форм та методів індивідуальної роботи допоможе вчителям допомогти учневі реалізувати свої інтереси та здібності?

Завдання для самостійної роботи

2. Запишіть та проаналізуйте декілька педагогічних ситуацій, які ви спостерігали, чи про які вам розповідали під час педпрактики. 3. Визначте завдання самовиховання окремих учнів, спираючись на результати… 4. Проаналізуйте вікові особливості молодшого та старшого підлітка, наведені у книзі О.А.Караковського “Про…

БЛОК КОНТРОЛЮ ТА САМОКОНТРОЛЮ

Тестові завдання

Вибрати потрібну відповідь

а) форма; б) засіб; в) принцип;

БЛОК ПРОФЕСІЙНО-ПЕДАГОГІЧНИХ УМІНЬ

(Самооцінка педагогічних умінь здійснюється за п’ятибальною шкалою оцінювання, див. с. 29)

ГНОСТИЧНІ

1. Формулювати цілі та завдання індивідуальної роботи.

2. Вивчати, осмислювати індивідуальні, вікові, природні особливості своїх вихованців.

3. Правильно сприймати й аналізувати різні події у житті вихованців, їх поведінку, мотиви і причини вчинків.

4. Учити вихованців пояснювати свою поведінку і вчинки, а також поведінку і вчинки інших людей.

ПРОЕКТУВАЛЬНІ

1. Проектувати програму індивідуального розвитку вихованців на основі їх всебічного вивчення.

2. Моделювати можливі педагогічні ситуації, моделі поведінки своїх вихованців і засоби педагогічного впливу на них.

3. Навчити вихованців прогнозувати результати своїх дій і вчинків, передбачати можливі труднощі в реальному житті.

КОНСТРУКТИВНІ

1. Вміти відбирати методи, прийоми педагогічного впливу, взаємовпливу відповідно до індивідуальних особливостей учня, які стимулюють його саморозвиток і самовиховання.

2. Навчати вихованця знаходити оптимальні засоби вирішення ситуацій, що виникають у реальному житті.

КОМУНІКАТИВНІ

1. Встановлювати з учнями доброзичливі стосунки, довірливі взаємовідносини співпраці.

2. Керувати власними емоціями, поведінкою в процесі взаємовпливу з учнями.

3. Навчати вихованців бути тактовними, гнучкими в поведінці, знаходити гуманні засоби спілкування зі своїми однолітками і дорослими (вміти жити серед людей).

ОРГАНІЗАТОРСЬКІ

1. Спільно з учнями уміло організовувати їх щоденну життєдіяльність, наповнюючи її цікавим і корисним змістом, творчими справами.

2. Ставити своїх вихованців в умови, які сприяють розвитку в них прагнень до самовиховання, самовдосконалення.

3. Навчатися засобам організаторської діяльності.

БЛОК ПРОФЕСІЙНО-ПЕДАГОГІЧНИХ РИС

3.15. ПЕДАГОГІЧНІ ОСНОВИ ВИХОВНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ГРОМАДСЬКИХ ОРГАНІЗАЦІЙ ДІТЕЙ, ПІДЛІТКІВ І ДОРОСЛИХ

Мета: формувати уміння взаємодіяти і надавати педагогічну допомогу у виховній діяльності громадських організацій дітей, підлітків і дорослих.

Обладнання: Закон України “Про молодіжні та дитячі громадські організації”, статути і програми громадських дитячих і молодіжних організацій, відеофільм “Символи, атрибути і ритуали дитячих громадських організацій”, слайдофайл “Технологія КТС”, тести, анкети.

Ключові поняття: громадські об’єднання, ФДО (СПОУ), УСО “Пласт”, методика колективного творчого виховання.

План заняття

1. Завдання, принципи та основний зміст діяльності громадських організацій дітей, підлітків і дорослих України. 2. Технології виховного процесу в дитячих громадських об’єднаннях. 3. Методика педагогічної допомоги у співробітництві з громадськими об’єднаннями дітей, підлітків і дорослих.

ТЕОРЕТИЧНИЙ БЛОК

Основні положення

Законом України “Про об’єднання громадян” (1992 р.) визначається порядок і умови реєстрації та діяльності громадських об’єднань. У статтях закону… Громадські об’єднання дітей, підлітків і дорослих створюються і діють на… Керуючись зазначеними документами, ΧІ республіканський піонерський зліт (м. Одеса, республіканський піонерський…

Приклад використання методики колективної творчої діяльності в піонерських організаціях

· визначає мету і завдання суспільно-корисної справи, ідеї та стислий зміст; · оголошує початок формування ради дружинної справи та визначає термін… 2. Перший збір-старт загонів:

Опорна схема для порівняльного аналізу організаційних структур і виховного процесу в діяльності дитячих організацій України

(на прикладі ПО України та УСО “Пласт”)

Громадська організація: Дитяча громадська організація: Дитяче громадське об’єднання:

…добровільні об’єднання громадян, що утворюються відповідно до цілей суспільства і сприяють розвитку активності і самодіяльності громадян, задоволенню їх різноманітних інтересів.   …самодіяльне, самоврядне на підставі єдиних вимог (принципів, законів, програм, ритуалів), рівноправне об’єднання дітей і дорослих, створене для спільної діяльності по реалізації та захисту прав дітей, створенню умов їх творчого розвитку, виховання.   …формування дітей, що об’єднуються на підставі спільності інтересів, свого розвитку, самореалізації, захисту прав, за ініціативою, участю та при підтримці дорослих.

 

	Піонерські організації України	Українська скаутська організація “Пласт”
Мета (девіз:)	“За Батьківщину, добро і справедливість”	“Будь готовий сповнити свій обов’язок”
Закони:	1. Закон честі та совісті; 2. Єдність слова і діла; 3. Закон дружби і товариськості; 4. Закон доброти і милосердя.	1. Бути вірним Богові та Україні; 2. Допомагати іншим; 3. Жити за Пластовим Законом і слухатись пластового проводу.
Структура:	1. Підготовчі групи (6-9 років): групи-супутники. 2. Піонерські об’єднання (від 9-10 до 15-16 років): ланки, бригади, загони, дружини; 3. Дорослі члени організації (понад 16 років): гуртки, клуби, ради, семінари.	1. Улад Пластунів Новаків/Новачок (6-11 років: рої, гнізда; 2. Улад Пластунів Юнаків/Юначок (11-17 років): гуртки, курені, коші, станиці; 3. Улад Старших Пластунів/Пластунок (18-30 років): ради, курені; 4. Улад Пластового Сеньйорату (понад 30 років): курені, булава;. 5. Пласт-сприят (батьки).
Зміст діяльності:	Програма “Я-Родина-Батьківщина”, гра “Подорож Барвінка у Веселковій країні”. Основні напрями діяльності: · краєзнавство, · організаторська діяльність, · народознавство і підготовка до сімейного життя, · екологічна діяльність, · милосердя, суспільно-корисна фізична праця, спорт і туризм.	Програми уладів: жовтодзьобі, юні орлята, орлята; учасники, розвідники, скоби/вірлиці. Основні напрями діяльності: · українознавство, · релігієзнавство, · природознавство, · мистецтво, · таборознавство, · спорт, · технічна творчість.
Форми роботи	Експедиції, колективні творчі справи, ігри, доручення, свята, музейна робота, конкурси, акції, трудові справи, рейди, змагання, походи та ін.	Мандрівки, гурткова робота, змагання, ігри, джемборі, Різдвяна свічечка, Свято святого Юрія, Свято державності, пластові табори та ін.
Позиція педагога-вихователя (вчителя):	Співробітництво вчителя і осередку дитячої організації – це певний якісний рівень соціальної взаємодії, що є системою діалектичних взаємозв’язків, які утворені на основі загального і специфічного у виховній діяльності школи і громадської організації. У співробітництві вчитель здійснює педагогічну допомогу окремим дітям, дитячим колективам, органам самоврядування, соціальним педагогам

 

Таким чином, дитячі громадські організації притаманними їм засобами виховують своїх членів духовно і соціально розвиненими особистостями, постійно дбаючи про свій саморозвиток, самоосвіту і самовиховання. Будучи активними учасниками суспільно-корисних справ, вони поступово включаються у соціальне життя, опановуючи історичну й сучасну світову і національну культурну спадщину, інтенсивно входячи у новий економічно-ринковий розвинений світ.

 

ПРАКТИЧНИЙ БЛОК

Проблемні питання з теми заняття

2. Порівняйте завдання, зміст, організаційну структуру та методику діяльності піонерських і скаутських організацій України. 3. Поясніть суть громадської дитячої організації. 4. Назвіть принципи діяльності дитячих об’єднань в Україні.

Завдання студентам для самостійної роботи

1. Вивчити статути і положення, програми дитячих громадських організацій України.

2. Виписати у конспект державні вимоги до взаємодії школи (вчителя) і дитячої організації на основі вивчення Законів України “Про освіту” і “Про молодіжні та дитячі громадські організації”; Державної національної програми “Освіта: Україна ΧΧ століття”; кваліфікаційних характеристик педагогічних працівників, для яких вони встановлені Міністерством освіти і науки України.

3. Проаналізувати статут і програми ФДО (СПО) України.

4. Вивчити зміст і структуру наочності дитячих громадських організацій, що діють на базі школи (під час педагогічної практики).

5. Зробити запис спогадів учасників дитячих об’єднань минулих десятиліть (на основі свого села, міста, району).

6. Розробити методичні рекомендації піонерам (скаутам, пластунам, джурам та інш.), їх соціальним педагогам з підготовки і проведення конкретної форми суспільно-корисної справи (наприклад: рейд, збір, трудовий десант, експедиція, вечір, ярмарок, та інш.).

 

БЛОК КОНТРОЛЮ ТА САМОКОНТРОЛЮ

Запитання для самоперевірки

1) Назвіть організації метою-закликом яких є:

а) “Будь готовий сповнити свій обов’язок!”;

б) “За Батьківщину, добро і справедливість!”.

2) Порівняйте структури органів учнівського самоврядування і УСО “Пласт”.

3) Які головні напрями діяльності ФДО (СПО) України і Асоціації скаутів України. В чому їх спільність?

4) Чи є різниця у методиці здійснення педагогічної допомоги осередкам піонерів і скаутів?

5) Назвіть функціональні обов’язки педагогів-організаторів школи.

6) Перевірте свої вміння відповідно до питань анкети (див. Додаток 1).

 

БЛОК ПРОФЕСІЙНО-ПЕДАГОГІЧНИХ УМІНЬ

(Самооцінка розвитку педагогічних умінь, необхідних педагогам для взаємодії з дитячими громадськими організаціями та їх об’єднаннями

здійснюється за п’ятибальною шкалою оцінювання, див.с. 29)

ГНОСТИЧНІ ВМІННЯ

1. Самостійно набувати і відбирати знання для результативного надання педагогічної допомоги дитячій організації.

2. Аналізувати свою роботу та вивчати кращий досвід взаємодії вчителя з дитячими організаціями.

КОНСТРУКТИВНІ ВМІННЯ

1. Планувати свою допомогу дитячій організації.

2. Вибирати форми надання педагогічної допомоги.

ОРГАНІЗАТОРСЬКІ ВМІННЯ

1. Надавати допомогу соціальному педагогу в його управлінській діяльності в дитячій громадській організації.

2. Організовувати самого себе.

КОМУНІКАТИВНІ ВМІННЯ

1. Встановлювати ділові стосунки з дітьми-членами громадської організації.

2. Ставити педагогічні вимоги до себе.

ПРИКЛАДНІ ВМІННЯ

1. Співати і танцювати.

2. Малювати і виконувати ритуали дитячих організацій.

3. Фізично працювати і грати в спортивні ігри.

БЛОК ПРОФЕСІЙНО-ПЕДАГОГІЧНИХ РИС

У процесі вивчення теоретичного матеріалу і виконання практичних завдань у майбутнього вчителя мають формуватися такі професійно значущі риси: гуманізм і любов до дітей, педагогічна об’єктивність, системність у роботі, прогностичність, педагогічна ерудиція, здатність до імпровізації, творчість, життєвий оптимізм, милосердя, чесність, життєрадісність, доброта, справедливість, простота, естетизм, витриманість, толерантність, відповідальність.

Додаток А

Анкета педагогічних умінь співробітництва

З дитячими громадськими організаціями і об’єднаннями

Необхідно поставити собі оцінку за такі вміння та навички.

Шкала оцінок: 5 – на відмінно вмію; 4 – вмію; 3 – скоріше вмію, ніж не вмію; 2 – скоріше не вмію, ніж вмію; 1 – не вмію.

ГНОСТИЧНІ ВМІННЯ

1. Вивчати вікові та індивідуальні особливості дітей.

2. Самостійно набувати і відбирати знання для результативного надання педагогічної допомоги дитячій організації.

3. Використовувати психолого-педагогічні методи діагностики стану і результатів надання педагогічної допомоги.

4. Аналізувати свою роботу і вивчати кращий досвід надання педагогічної допомоги громадським організаціям дітей, підлітків і дорослих.

5. Вчитись у членів дитячої організації методам їх роботи.

ПРОГНОСТИЧНІ ВМІННЯ

1. Передбачати можливе використання в роботі знань, умінь і навичок дітей.

2. Проектувати розвиток активності, ініціативи та творчості у роботі кожної дитини і первинного осередку дитячої організації.

3. Передбачати результати надання педагогічної допомоги дитячим організаціям.

4. Допомагати у визначенні мети і змісту діяльності дитячого осередку.

5. Перспективно визначати форми суспільно-корисних справ дітей і послідовність їх проведення для успішного вирішення завдань, що стоять перед дитячою організацією.

6. Передбачати результат діяльності дітей по окремим напрямках роботи і в цілому.

КОНСТРУКТИВНІ ВМІННЯ

1. Вибирати форми надання педагогічної допомоги.

2. Готуватись до кожної зустрічі з дітьми, до надання педагогічної допомоги в роботі їх організації.

3. Визначати зміст і відповідну йому форму справи для вирішення конкретного завдання, що стоїть у даний час перед організацією дітей.

4. Планувати свою допомогу загону (куреню, патрулю, бригаді та іншим) на визначений період.

5. Відбирати матеріал, що розкриває зміст суспільно-корисної справи.

6. Визначати власну роль і місце, соціального педагога, дітей в кожній справі.

7. Допомагати дитячим органам самоврядування у розподілі доручень.

8. Визначати разом з дітьми термін і місце проведення справи організації.

9. Планувати власний робочий час.

КОМУНІКАТИВНІ ВМІННЯ

1. Вести бесіду з дітьми, їх соціальними педагогами (вожатими, пластовою старшиною, скаут-майстрами та іншими).

2. Пояснювати дітям суспільну корисність їх роботи у складі організації.

3. Відповідати на запитання дітей та соціальних педагогів.

4. Дискутувати й вміло переконувати.

5. Визнавати власні та чужі помилки.

6. Радитися з дітьми та їх соціальними педагогами.

7. Встановлювати ділові стосунки між дітьми та їх соціальними педагогами, батьками, представниками громадськості з метою спільної діяльності.

8. Ставити педагогічні вимоги до себе та інших.

ОРГАНІЗАТОРСЬКІ ВМІННЯ

1. Спрямовувати власну діяльність у наданні педагогічної допомоги.

2. Допомагати навчанню дітей основам організаторської майстерності.

3. Надавати допомогу соціальному педагогу в його організаторській діяльності.

4. Організовувати діяльність батьків і громадськості, колег-вчителів у наданні допомоги дитячим організаціям.

5. Допомагати в організації і проведенні різних форм суспільно-корисних справ піонерам, пластунам, скаутам, джурам та іншим членам дитячих громадських організацій.

6. Брати участь в організації та проведенні змагань та оглядів.

7. Допомагати у підведенні підсумків роботи.

ПРИКЛАДНІ ВМІННЯ

а) державними символами (прапор, гімн, герб); б) прапорами (загоновими, організації); г) сурмою і барабаном; та інш.

План заняття

І. Принцип народності у вітчизняній педагогиці. 2. Народознавчі засади виховання дітей та молоді. 3. Зміст народного виховного впливу.

Основні положення

Принцип народності у вітчизняній педагогіці

Зокрема, життя визначного українського філософа-гуманіста, просвітителя Г.С.Сковороди було прикладом самовідданого служіння простому народові,… Свої знання народних звичаїв виховання Г.С.Сковорода використовував у… Доводячи вагомість педагогічної творчості народу, Г.С.Сковорода підкреслював, що правильне виховання криється в…

Народознавчі засади виховання дітей та молоді

Не претендуючи на універсальність педагогічної системи, яка, за словами К.Д.Ушинського, буде впливати на розвиток характеру набагато менше, ніж… Українознавство, подане як система, дозволяє учням на певному етапі вільно… Використання у виховній роботі етнічного виховного досвіду звільняє від абстрактності і надуманості, дозволяє створити…

Зміст народного виховного впливу

Українська народність пройшла складний і тривалий шлях історичного розвитку. Її коріння сягає вглиб віків до часів індоєвропейської спадщини. Дослідники (зокрема М. Грушевський, І. Огієнко) відзначають землеробське спрямування українців, котре, збагачуючись і розвиваючись, витворило оригінальне світосприйняття українського народу, що складає основу його культури.

Серед чисельних племен, серед яких царські скіфи, сколоти, калініди, будини, сармати, готи, гунни, анти та ін. аж поки не утвердилась спільна назва всіх племен – слов’яни.

Київська держава утвердилась на ґрунті трьох царств: Куявії, Славії та Артанії. Першим князем Київської землі став Олег, котрий, перемігши останнього князя династії Кия Аскольда, узурпував владу розвинутої полянської держави. З початком його правління відновлюється і офіційна назва союзу слов'янських племен – «Русь».

Київську Русь, як історичний центр, називали «малою», маючи на увазі її першоосновне, вихідне значення. Ті ж землі, які були пізніше приєднані та заселені на півночі та сході, дістали назву “Велика Русь”. Це поняття вживалось для позначення насамперед українських територій. І лише згодом, у 1713 році, Петром Першим цей термін був вжитий щодо московського князівства, котре до того часу звалось «Московією», приєднавши та присвоївши не тільки назву, а й величезний пласт культури, яку витворив народ український. Тому Іван Огієнко справедливо стверджував, що народ український утворив своє власне життя, утворив велику своєрідну культуру; і можна тільки дивуватись і благоговіти, як це народ наш надзвичайно тернистим шляхом досяг такої великої культури.

Відомо, що головною ознакою етносу є його мова. Від ступеня її досконалості залежить рівень зрілості народу та глибина його культури. Саме тому важливим завданням курсу народознавства є відновлення престижу рідної мови не просто як засобу спілкування, а як виразу неповторної ментальності українського народу, найбільш стійкого фундаменту побудови системи національної освіти. Безмежні багатства мови, яку створив ей народ, вказують на нескінченний шлях для самовдосконалення кожної особистості. Тільки розвинена, соборна мова є свідченням зрілості народу, тільки вона відрізняє його від юрби, безликого населення. Тому великий Ушинський писав: відберете у народу все – і він усе може повернути, але відберіть мову, і він ніколи більше вже не створить її; нову батьківщину навіть може створити народ, але мови – ніколи: вимерла мова– вимер народ.

Першопочатком світосприйняття українського народу, його філософії, духовності є українська міфологія, що сягає в далекі дохристиянські часи, у сиву давнину. Ще задовго до прийняття християнства українці витворили свою неповторну міфологію, в якій віддзеркалився його національний склад, вірування.

Відомо, що після введення християнства церква забороняла поганські (в пер. з лат. paganus – сільський) божества. Століттями тривало дивовижне двовір’я (синкретизм), проте викоріняти давні традиції не вдалося і візантійська церква мусила до них пристосовуватися. Цей феномен українського буття зумовив своєрідність українського православ’я, його несхожість з іншими вірами, зокрема, з російським православ'ям. Ще й нині спостерігаємо давнє язичництво в обрядах, традиціях, звичаях, колядках, щедрівках, веснянках, купальських піснях та ін.

Для українських міфів характерне прагнення до гармонії, почуття міри, естетичність. У них ми не знайдемо потворних, неприродних образів як-то у німецькій чи російській міфології: велетенські, страшні, рогаті, головаті богатирі з бридкими, огидними інстинктами. Фантазія українського народу не переступає межі природного, натурального. Він начебто переніс із землі на небо форму свого сімейного побуту (бог-Господар, мати-Господиня, дочка-панна, син-панич). Це – свідчення високого рівня розвиту народу, котрий, переносячи на небесний світ сімейні форми, поклав на богів ознаку своєї національності. Міфологія українського народу, його дохристиянські вірування – це та, ще мало досліджена ділянка, без якої годі зрозуміти теперішню духовну культуру українців, їх історію та віру. З прадавніх часів світогляд українців визначали саме національно-релігійні цінності, котрі допомогли тисячам українців, яких доля закинула задалеко від рідної землі, не розпорошитися між іншими народами, зберегти власну неповторність. Ці цінності знайшли своє відображання не тільки у мові та релігії, а й в елементах традиційно-побутової культури: в традиціях, звичаях, обрядах, в народному мистецтві, зокрема, в усній народній творчості та декоративно-прикладному мистецтві, в народній педагогіці.

Народна педагогіка, за визначенням академіка М.Г.Стельмаховича – це галузь емпіричних педагогічних знань і досвіду трудящих мас, виражена у домінуючих серед народу поглядах на мету і завдання виховання, у сукупності народних засобів, умінь і навичок виховання та навчання. Вони знаходять свій вплив у народних виховних традиціях, у фольклорі з педагогічним змістом, і спрямуванням, у звичаях, побуті, святах, обрядах, якими супроводжуються найважливіші події в житті дітей і молоді, в іграх та іграшках, образному музичному та хореографічному мистецтві.

Народна педагогіка – це, насамперед, педагогіка рідної мови. Мова народу, як відображення його духовного життя краще, ніж будь-хто розповість дитині і про красу рідної природи, і про характер людей, що її оточують, про історію та культуру рідного народу, про ті нетлінні цінності, що складають його духовне багатство.

Народна педагогіка – високоморальна. Вона високо підносить достоїнство людини, спонукає її розвивати свої найкращі риси. Народна педагогіка – це педагогіка трудова, що розглядає працю як першооснову життя суспільства. Педагогіка народу також широко використовує надбання церковної педагогіки, котра своїми специфічними засобами впливає на виховання у дітей патріотизму, працьовитості, високих моральних якостей.

 

Форми та методи народного виховання зростаючої особистості

У народній педагогіці сформувалися три форми організації виховного процесу: – індивідуальна, що передбачає раннє родинне виховання; – групова, для якої характерне включення дітей та молоді у спілкування з однолітками, дорослими;

ПРАКТИЧНИЙ БЛОК

Проблемні питання

1. Розкрийте місце українознавства у формуванні зростаючої особистості.

2. Спираючись на державні документи, доведіть необхідність вивчення курсу українознавства.

3. Проаналізуйте підручники загальноосвітньої школи за фахом. Які теми окреслюють аспекти українознавства. Розкрийте потенціал інтегрованих курсів-програм в рамках окремого предмету.

Практичні завдання студентам

1. Підготувати огляд за книгою Ковальчук О.В. Українське народознавство: Книга для вчителя. – К.: Освіта, 1992.

2. Вивчити рекомендовану літературу згідно з планом.

3. Підготувати виступ на тему:

а) “Використання народної педагогіки у практиці роботи вчителя”;

б) «Народна педагогіка як вияв сопіально-виховної творчості людей праці”;

в) «Психолого-педагогічна характеристика виховних засобів народної педагогіки».

4. Підберіть зразки народної творчості (прислів’я, приказки, пісні, казки та ін.) щодо рідномовного, розумового, морального, естетичного, трудового та фізичного виховання.

ОПОРНА СХЕМА ЗАНЯТТЯ №1

Виховний потенціал народознавства

 

 

 

 

ОПОРНА СХЕМА ЗАНЯТТЯ №2

Змістова структура українознавчого матеріалу

Педагогічні задачі

Задача №1

У Павлиській середній школі учні під керівництвом свого вчителя В.О.Сухомлинського складали маленькі оповідання, казки, притчи. Ось одна з цих художніх мініатюр – " Осіннє убрання". "Коли сонечко починає нижче ходити по небу, у темному лісі просинається бабуся із золотою косою. Цю бабусю називають Осінь. Вона тихо йде зеленими лугами. Де зупиниться, там на траві залишаються білі кристалики льоду. Люди вранці говорять: "Заморозок".

Приходить Осінь в сад. Доторкнеться золотою косою до дерева і листя на ньому стають жовтими, червоними, оранжевими. А люди вранці говорять: "Золота осінь". А вдень Осінь із зо­лотою косою ховається у темному лісі. Чекає ночі".

У чому, на Вашу думку, полягає виховне значення, складених учнями творчих мініатюр? Які світоглядні погляди, моральні якості формуються в учнів в процесі їх творчої роботи?

Чому В.О. Сухомлинський надав великого значення у виховному процесі залученню учнів до духовної народної скарбниці, зокрема, казкам?

Задача №2

У шостому класі додому було задано твір на тему "Мій родовід". Кілька учнів прочитали свої роботи в класі. Одна з учениць розповіла, що її далекий предок по мартенівській лінії служив у козацькому війську на Запорізькій Січі. Тепер у районному історико-краєзнавчому музеї зберігається його спис, пістоль і сідло. Є також, перекази, що предок по батьківській лінії брав участь у селянських заворушеннях 1858 р. Прадід воював під час першої імперіалістичної війни. Дід під час Великої Вітчизняної війни був командиром зенітної батареї. Загинув смертю хоробрих в Угорщині. Батько працює трактористом у сільгоспі.

Жінки роду теж буди невтомними трудівницями. Вони багато працювали, ростили дітей, дбали про достаток і лад у сім'ї.

Учні з цікавістю слухали розповідь Олени. Однак знайшовся один з учнів, який промовив, що такі дані сьогодні не мають ніякого значення. Треба жити сьогоднішніми оправами і проблемами.

Як, на Вашу думку, повинен діяти вчитель в такій ситуації? Обґрунтуйте свої відповіді, спираючись на основні теоретичні положення етнопедагогіки.

Задача №3

Класний керівник, вчителька історії, спілкуючись з учнями 7 класу однієї із Житомирських шкіл, прийшла до висновку, що вони майже нічого не знають про історію свого міста, не читають історичну літературу. На уроках вчителька потроху наводила цікаві приклада з історії міста. Учні зацікавилися і разом з вчителем вирішали "провести гру "Що? Де? Коли?", присвячену історії рідного міста. Під час підготовки вони багато перечитала літератури, знайомилися з різними легендами щодо заснування і назви міста Житомира. Сама гра проходила жваво, зацікавлено.

Так, одні учні розповіли про те, що місто Житомир засновано приблизно у X столітті. Дехто називає більш точнішу дату – 884 рік. Перша літописна згадка про Житомир з'явилася у 1240 роді у зв'язку з монголо-татарською навалою. У час цього лихоліття місто було зруйновано. Житомир піднявся з руїн і знов відродилося життя на берегах річки Тетерев. У 1804 році місто стає центром Волинської губернії. Другі учні, розповіли про своїх знаменитих земляків: героя Паризької комуни Я.Домбровського, письменника В. Короленка, конструктора ракетно-космічних систем С.Корольова, піаніста-віртуоза С.Ріхтера та інших. Треті – про події, пов'язані з іменами видатного українського поета Т.Шевченка, режисера О.Довженка та ін.

Оцініть дії вчительки стосовно залучення учнів до вивчення історії рідного краю? Які моральні якості, переконання формують такі виховні заходи? Чи можна обмежитися даною формою виховної роботи у подальшій педагогічній діяльності?

Задача №4

У практиці реалізації стратегічного напрямку сучасної педагогічної науки на виховання молоді в дусі національної самосвідомості важалось протиріччя між набутими теоретичними знаннями і практикою їх застосування в сучасних умовах. Зокрема, національну освіту можна набути, але залишитися байдужим до долі рідного народу. Однією з причин такого негативного явища є змішування двох понять "освіта" і "виховання".

Розмежуйте поняття “освіта” і “виховання”. В чому специфіка кожного з них.?

Задача №5

На педагогічній раді виникла суперечка. Одна частина вчителів вважала необхідним перехід більшості шкіл до української мови викладання /як мови державної/ з урахуванням потреб національних меншин. Інша – висловлювала думку про те, щоб залишити мову викладання без змін, зважаючи на те, що вчителям, які роками викладали свій предмет російською мовою важко перейти на українську мову викладання, до того ж перекваліфікація вчителів вимагає немалих коштів.

Яка з цих двох точок зору більш точно відображає найсуттєвіші потреби сьогодення? На чому ґрунтується ваша думка?

Задача №6

На методичному об'єднанні вчителів обговорювались підходи до викладання народознавства. Думки розділились. Одна група вчителів вважала, що народознавство має вивчатись як окремий предмет. Інші вважали доцільним викладання згідно "розсіяної" концепції.

Яку точку зору поділяєте Ви? Які фактори необхідно враховувати у першому і другому випадках? Назвіть позитивні та негативні сторони кожного з підходів до вивчення народознавства у школі?

БЛОК КОНТРОЛЮ ТА САМОКОНТРОЛЮ

Питання для самоперевірки

1. Які головні структурні компоненти змісту народознавства.

2. Використовуючи опорну схему 3. , розкрийте виховний потенціал народної педагогіки.

3. Зробіть повідомлення про методи заховання в народній педагогіці.

4. В якихформах здійснюється вивчення курсу народознавства?

4. Які можливості використання міжпредметних зв’язків в удосконаленні закладання народознавчого матеріалу?

Тестові завдання

1. Вкажіть те, що не є структурним компонентом змісту народознавчого матеріалу:

а) традиції;

б) усна народна творчість;

в) звичаєвий досвід виховання дітей;

г) наукові знання.

2. Виділіть головну етнічну ознаку:

а) територія;

б) історія;

в) усталений спосіб життя народу;

г) мова.

3. Виділіть головну форму відображення світу українців дохристиянського періоду:

а) казки;

б) легенди;

в) бувальщини;

г) міфи.

4. Яка з етнічних ознак українців не є визначальною:

а) працелюбність;

б) емоційність;

в) кмітливість;

г) прагматичність.

5. Які з перерахованих методів не використовувався народною педагогікою:

а) порада;

б) вправляння;

в) зостереження;

Г) сенектика.

Блок ПРОФЕСІЙНО-ПЕДАГОГІЧНИХ умІНЬ

(Самооцінка педагогічних умінь здійснюється за п’ятибальною шкалою оцінювання, див. с. 29)

ГНОСТИЧНІ ВМІННЯ

1. Переконувати учня та впливати на його поведінку без приниження гідності души.

2. Проявляти бажання зрозуміти мотиви поведінки учня в будь-яких ситуаціях.

3. Допомагати вихованцеві виявити свої сильні сторони. Проявляти високий професіоналізм, витримку, доброзичливе ставлення до учня.

ПРОЕКТУВАЛЬНІ ВМІННЯ

1. Уміння моделювати зміст навчального матеріалу та способи його поданняв процессі навчання.

2. Планувати свою діяльність у відповідності з пріоритетністю поставлених завдань.

3. Складати календарний план вивчення курсу нарознавства у відповідності із вікомими особливостями учнів, їх рівня розвитку, умов навчання та регіональними особливостями.

4. Передбачати можливі пеершкоди в діяльності учнів при астосування різних форм навчання.

КОНСТРУКТИВНІ ВМІННЯ

1. Уміти виділяти головні напрямки у процесі засвоєння матеріалу у відповідності до мети.

2. Визначати оптимальні засоби її досягнення.

3. Співвідносити форми і методи роботи з її змістом та завданнями.

4. Вдало підбирати необхідний матеріал у відповідності з метою конкретного виду роботи.

КОМУНІКАТИВНІ ВМІННЯ

1. Переконувати учня та впливати на його поведінку без приниження гідності дитини.

2. Проявляти бажання зрозуміти мотиви поведінки учня в будь-яких ситуаціях.

3. Допомогати вихованцям виявити свої сильні сторон.

4. Проявляти високий професіоналізм, витримку, доброзичливе ставлення до учня.

ОРГАНІЗАТОРСЬКІ ВМІННЯ

1. Засобами народознавства розвивати в учнів інтерес до історії та культури рідного народу,

2. Стимулювати пізнавальну та пошукову діяльність учнів.

3. Сприяти встановленню дружніх, товариських стосунків у класі.

4. Уміти раціонально розподілити навчальний час з урахуванням пріоритетності завдань у різних фермах організації навчаль­но-виховної роботи.

Блок професійно-педагогічних РИС

Дане заняття у поєднанні з іншими спрямоване на формування у майбутніх вчителів таких важливих моральних рис як національна самосвідомість, повага до історії, культури, традицій народу, його педагогічної спадщини, людська гідність, чуйність, доброзичливість, любов до дитини, своєї професії, емоційність, відповідальність, чесність, порядність, милосердя. Заняття також сприяє формуванню моральної поведінки, моральних почуттів і переконань, морально-етичних ідеалів, працелюбства.

Слід підкреслити, що від дідів і прадідів до синів і онуків передається в народі моральна естафета, шанобливе ставлення до вчителя. "Шануй учителя, як родителя" – вчить народна мудрість. Учительська праця найскладніша, але, водночас і найблагородніша, найвеличніша, бо вчитель творить найбільше чудо на землі – людину.

Про вчителя кажуть найтепліші слова – "Учитель, як мати, прагне все краще дітям дати", "Учитель – добра і розуму повелитель", "Учитель народний, бо труд його благородний". Народна педагогіка славить професію вчителя як таку, що посідав найважливіше місце у суспільстві.

3.17. МЕТОДИКИ ДОСЛІДЖЕННЯ ПІДГОТОВЛЕНОСТІ ДО ПЕДАГОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Комплексна методика для визначення рівня

Готовності до вибору професії учителя

Методику можна використати не лише для прогностичних цілей, а й для: 1) цілеспрямованого формування професійних рис майбутнього вчителя під час… Заповнення анкети полягає у тому, щоб учень напроти кожного питання ставив… Після заповнення анкети учні пишуть твір, в якому повинні дати розгорнуту відповідь на запитання. Обсяг твору має бути…

Тест

Зміст і процедура тесту така. Учень повинен провести пробний урок перед уявною аудиторією молодшого чи середнього віку. Тема дається зі шкільного підручника, форму уроку абітурієнт вибирає за своїм бажанням (бесіда, розповідь, лекція, дискусія тощо).

При підготовці (протягом півгодини – години) дозволяється користуватися навчальною літературою. Тест продовжується не більше 5-10 хв (під час його проведення не можна користуватися письмовими записами).

Тест дає змогу спостерігати за учнями в ситуації, подібній майбутнім типовим професійним ситуаціям. У процесі спостереження фіксуються: професійно важливі характерологічні властивості (емоційна стійкість, самостійність); рівень розвитку мовлення (мовні засоби висловлення, відповідність обраних засобів висловлення з приводу обрання спеціальності), загальна потенційна придатність до професії учителя.

Оскільки точні оцінки на сучасному рівні розвитку знань і педагогічної практики принципово неможливі, то припустимі оцінки, що виставлені експертами (досвідченими педагогами) на основі порівняння з інтуїтивними ідеалами абітурієнта, студента, вчителя. Скдад комісії з трьох осіб дає змогу упосереднити оцінки і уникнути суб’єктивних відхилень.

Оцінка тесту виставляється за кожний параметр за п’ятибальною шкалою.

Параметр І – емоційна стійкість (тобто збереження працездатності при виникненні певного завдання в умовах емоціогенної ситуації):

“1” – емоційно не стійкий (знаходиться у стані крайньої напруженості; руки надзвичайно скуті; метушливість у манерах; характерна міміка; очевидні зміни в гірший бік інтонації, артикуляції і тембру мовлення; уповільнена реакція на звертання: нездатність відходити від прийнятого плану і викладати свої міркування під час викладу);

“2” – скоріше емоціонально нестійкий, ніж стійкий (хоча й абітурієнт знаходиться у стані напруги, але час від часу частково її переборює, систематично погіршується інтонація, артикуляція і тембр мовлення: часто неадекватно реагує на звертання, намагається, але без успіху, проявити творчий підхід до викладу матеріалу);

“3” – емоційна стійкість невизначена (спостерігається деяка постійна напруженість, яка періодично, все-таки, змінюється і проявляється у більш або менш вільному володінні тілом, мімікою, мовленням; в основному правильно реагує на зовнішні впливи; здатний на невеликі, достатньо зв’язні роздуми, які не передбачені у початковому плані викладу);

“4” – скоріше емоційно стійкий, ніж не стійкий (вільно володіє мімікою, жестами, тілом, мовленням, хоча час від часу виникають стани вираженої напруженості: невиправдана жестикуляція, зміна голосу, безпричинне переміщення тіла, логічно й обгрунтовано включає у випадку потреби коригуючі та доповнюючі роздуми у виклад);

“5” – емоційно стійкий (не відчуває напруження у процесі викладу, зовнішні прояви не мають значущих відхилень від звичайного способу поведінки; адекватно і швидко реагує на зовнішні впливи; легко можу переключатися на висвітлення інших проблем, які не передбачені планом виступу).

Параметр ІІ – самостійність (тобто здатність планувати, уміння здійснювати програму діяльності з урахуванням реальних умов відносно незалежно від зовнішніх впливів):

“1” – явно несамостійний (не орієнтується в незвичайній обстановці; нерішучий і переляканий; у поведінці в даній ситуації намагається сліпо копіювати який-небудь зразок, часто – свого шкільного вчителя);

“2” – скоріше несамостійний, ніж самостійний (погано орієнтується у незвичній для себе обстановці, нерішучий; поведінку в ході іспиту прилаштовує до повсякденного стреотипу учительської діяльності);

“3” – самостійність невизначена (орієнтується в ситуації взагалі правильно, але за допомогою постійних запитань, спроб і помилок; часто проявляє нерішучість, шукаючи підтвердження правильності своєї поведінки і слів у членів комісії; намагається будувати свою поведінку, опираючись на еталон шкільного вчителя, і враховуючи конкретну ситуацію);

“4” – скоріше самостійний, ніж несамостійний (досить швидко і правильно орієнтується у новій ситуації, веде себе довить впевнено, хоча часом проявляє невпевненість, намагаючись виявити реакцію членів комісії: свою поведінку в ході тестування узгоджує з власним досвідом педагогічної діяльності, з типовими рисами вчителів і з конкретною ситуацією);

“5” – самостійний (добре розуміє ситуацію і правильно орієнтується в ній; тримається впевнено, але намагається вловити реакцію комісії; прагне творчо розв’язати поставлену задачу з урахуванням як власного досвіду, так і досвіду вчителів).

Параметр ІІІ – мовні засоби вираження:

“1” – мовні засоби висловлення дуже збіднені (словниковий запас надто малий, обмежений життєвим досвідом, синтаксичні конструкції прості, емоційне забарвлення слабке і створюється сторонніми засобами, жестами, мімікою тощо);

“2” – скоріше недостатні, ніж достатні (словниковий запас невеликий, але ширше лексики буденного вжитку, синтаксичні конструкції, як правило, прості, лише іноді проявляються більш складні; емоційне забарвлення мовлення слабке, створюється частково обмеженим набором типових мовних засобів: кількома прикметниками або застосуванням одного порівняння);

“3” – мовні засоби характеризуються обмеженістю (лексика широка, але багато слів засвоєно пасивно; крім простих синтаксичних конструкцій зустрічається ряд складних, проте вони мають характер поширених штампів; емоційне забарвлення мовлення невелике, переважає мала виразність, але час від часу з’являється достатня образність);

“4” – мовні засоби достатні (лексика дуже багата, образна, активно використовується у великому обсязі; синтаксичні конструкції різноманітні, використовуються доречно, осмислено і творчо, багате емоційне забарвлення).

“5” – мовні засоби характеризуються високим рівнем сформованості (лексика надзвичайно багата, емоційна, образна, різноманітна, синтаксичні конструкції нестандартні, використовуються творчо відповідно конкретної мовної ситуації).

Параметр IV – адекватність засобів вираження об’єкта міркування (тобто логічність, ясність, доступність):

“1” –важкодоступний; сумбурний виклад;

“2” – у більшості важкодоступний, плутаний виклад;

“3” – достатньо ясний зв’язаний виклад, але складний за формою;

“4” – цілком ясний зв’язаний виклад, але складний за формою;

“5” – чіткий за формою і змістом виклад.

Параметр V – загальна потенційна придатність до професії учителя (прогностична оцінка, що спирається на практичний досвід та інтуїцію компетентних спеціалістів-педагогів):

“1” – педагога з цього учня не вийде;

“2” – педагог у майбутньому буде невдалий;

“3” – за умови великої праці над собою може стати середнім педагогом;

“4” – при наполегливій роботі може стати хорошим педагогом;

“5” – можливо буде хорошим педагогом.

Успішність тесту оцінює компетентна комісія з трьох осіб. Кожного члена комісії слід забезпечити окремим примірником програми спостереження за тестом. Оцінки виставляються спочатку по кожному параметру окремо, потім виводиться середня арифметична оцінка за тест.

Загальна оцінка профготовності виводиться як середньоарифметичне загальної оцінки з анкети твору й тесту, розв’язанню педагогічних задач.

 

Критерії педагогічної майстерності вчителя-вихователя, за якими оцінюється його діяльність (М.Д. Кас’яненко)

1. Уміти створювати атмосферу довір’я, поваги, взаємної допомоги і доброзичливості, високої взаємної вимогливості (як у реальному житті дорослих), всебічної турботи один про одного.

2. Слід формувати спільні цілі й інтереси, які б доповнювали власні та приносили б “завтрашню” радість кожному (як це розумів А.С. Макаренко).

3. Вміти розробити й подумки перевірити взаємосприйнятну технологію спільної та самостійної діяльності.

4. Володіння високою культурою пізнавальної діяльності, прогнозуванням навчальної діяльності та поведінки учнів в умовах творчої самостійності кожного.

5. Уміти розробляти систему управління та самоуправління процесом навчання разом з учнями.

6. Використовувати засоби, методи та форми навчання і виховання в умовах диференційованого навчання.

7. Розробляти та реалізовувати систему виховання і розвитку особистості та колективу в зоні близької і перспективної діяльності, яка б забезпечувала високу культуру діяльності і поведінки кожного.

 

Анкета-твір

1. Що ви відповідали, коли вас відмовляли б від професії вчителя?

2. Які конкретні події вплинули на ваш вибір?

3. Опишіть детально випадок з вашої практики занять з дітьми, коли ви відчули, що маєте певні педагогічні вміння. Чи намагалися ви повторити подібний випадок пізніше?

4. Опишіть детально випадок неправильної педагогічної поведінки кого-небудь з ваших учителів. У чому він був неправий і з якої причини?

5. Чи є на вашу думку непривабливі моменти у професії учителя? Якщо так, то чим вони викликані і як молодому вчителю боротися з ними?

6. Опишіть детально випадок неправильної педагогічної поведінки ваших батьків.

Анкета

(на кожне запитання анкети слід подати одну з відповідей:

“так” (+), “ні” (–), “не знаю, не пам’ятаю, не можу сказати” (0))

 

1. Чи брали ви участь у гуртках, факультативах і олімпіадах з навчального предмета, що вас цікавить?

2. Чи часто ваші знайомі звертаються до вас за порадою?

3. Чи відоме вам ставлення підшефних молодших дітей до ваших вчинків, до вашої думки, до вашого авторитету?

4. Чи вважаєте ви, що під час навчання у педагогічному вищому навчальному закладі ви можете виявити, що професія вчителя вам не підходить?

5. Відповідаєте ви тим же, коли на вас кричать?

6. Чи часто до вас звертаються молодші діти з проханням погратися з ними?

7. Чи буває, що ви говорите про речі, в яких зовсім не розбираєтесь?

8. Чи правда, що готуючись до важкої розмови, ви більше розраховуєте на імпровізацію, ніж обдумуєте її раніше?

9. Чи доводилося вам працювати піонервожатою?

10. Чи з бажанням ви берете участь у містифікаціях, іграх, забавах, розвагах, жартах?

11. Чи завжди ви стримуєте свої обіцянки, хоча це і невигідно?

12. Чи погодитесь ви з тим, що строго визначений план бесіди, розповіді, повідомлення обов’язково робить їх нецікавими?

13. Чи почуваєте ви себе спокійніше, впевненіше в оточенні дітей, ніж однолітків?

14. Чи часто вам доводилося працювати на виборних посадах?

15. Чи любите ви жартувати і розповідати забавні історії вашим знайомим?

16. Чи змогли б ви, на вашу думку, успішно витримати вступні іспити на аналогічний факультет університету?

17. Чи часто товариші або молодші діти просять вас пояснити, переказати важкий текст; складну заплутану книгу?

18. Чи любите постійно знаходитись серед дітей?

19. Чи часто вам буває нудно слухати розповіді дітей, звертатись до них?

20. Чи намагаєтесь ви брати на себе велику відповідальність у справах колективу?

21. Чи збереглось у вас знайомство з тими дітьми, в яких ви були вожатими?

22. Чи є праці з педагогіки у Ж.-Ж. Руссо?

23. Чи можете ви з легкістю внести пожвавлення у колектив?

24. Чи багато хто вважає вас товаришем?

25. Чи вважаєте ви, що почуття задоволеності від того, що роблять за вашою порадою, достатня подяка за ваші зусилля, турботи, участь?

26. Чи ви вважаєте, що педагогічний заклад дає вам право працювати тільки вчителем?

27. Чи часто збувалися ваші події відносно вчинків і поведінки підшефних вам дітей?

28. Що таке, на вашу думку, дидактика (поставте знак “+” праворуч від відповіді, яку вважаєте правильною):

а) вчення про закони розвитку;

б) розділ хімії неорганічних полімерів;

в) наука про виховання;

г) теоретична основа освіти й виховання;

д) назва деталі грецького храму.

29. Чи домагаєтесь ви, щоб люди діяли згідно з вашою думкою?

30. Чи доводилось вам брати активну участь в іграх зі своїми підшефними дітьми?

31. Чи давно ви вирішили вибрати професію вчителя?

32. Чи вступаєте ви у конфлікт з вашими товаришами через невиконання своїх обов’язків, зобов’язань, обіцянок?

33. Чи доводилось вам брати шефство над учнями молодших класів?

34. Хто з названих далі вчених займався проблемами педагогіки (поставте знак “+” праворуч від відповіді, яку вважаєте правильною):

а) Павлов;

б) Ухтомський;

в) Вернадський;

г) Ушинський;

д) Ферсман.

35. Чи плануєте ви свої вчинки і дії завчасно?

36. Чи правда, що ви завжди обдумуєте свої справи неспішно, надаєте перевагу тому, щоб почекати, перш, ніж діяти?

37. Чи читали ви книги про вчителів, про виховання, про педагогіку?

38. Чи часто вам вдається переконати більшість членів колективу, щоб прийняти вашу думку?

39. Чи важко вам відмовитися від своїх намірів?

40. Чи є праці з педагогіки у Льва Толстого?

41. Чи дійсно, що з важких питань шкільного курсу ви намагаєтесь розібратися самостійно, користуючись чужою допомогою лише у крайніх випадках?

42. Чи любите ви придумувати ігри, заняття, розваги?

43. Якщо не вступите у цьому році до педагогічного інституту, чи вважаєте ви, що вам вдасться це зробити в майбутньому році?

44. Чи правильно, що вам приємніше мати справу з книжками, ніж з людьми?

45. Чи вважають вас впевненою у собі людиною?

46. Який з перерахованих даних термінів має відношення до педагогіки (поставте знак “+” праворуч від відповіді, яку вважаєте правильною):

а) антологія;

б) еклектика;

в) нумізматика;

г) профорієнтація;

д) педіатрія.

47. Чи відчуваєте ви почуття самотності, невпевненості, знаходячись у колі людей (у кімнаті, у натовпі, у групі)?

48. Чи подобається вам давати поради, опікувати, допомагати?

49. Чи є вчителі серед знайомих вашої сім’ї (ваших знайомих)?

50. Чи брали ви участь у художній самодіяльності?

51. Коли ви хочете краще дізнатися про людину, чи намагаєтесь ви відтворити її поведінку в уявній ситуації?

52. Чи були у вас наміри оволодіти технічною (гуманітарною) спеціальністю?

53. Чи вдається вам направити бесіду в компанії, щоб уникнути неприємних для вас тем?

54. Чи відчуваєте ви збентеження, коли бесідуєте з ерудованими людьми?

55. Чи радили вам шкільні вчителі вибрати професію вчителя?

56. Чи часто у вас виникають конфлікти з іншими вчителями?

57. Чи намагаєтесь ви перебудуватися відповідно настрою співбесідника, коли він несподівано змінюється?

58. Чи поступали ви раніше в інші навчальні заклади?

59. Чи багато у вас знайомих?

60. Відчуваєте ви труднощі, неприємні почуття, якщо вам доводиться першим знайомитись?

 

Педагогічний інтерес: 1, 3, 4, 16, 19, 31, 37, 42, 45, 49, 50, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60.

Педагогічні здібності: 2, 5, 7, 8, 10, 11, 12, 13, 15, 17, 18, 23, 24, 27, 36, 38, 44, 47, 48.

Педагогічна діяльність: 6, 9, 14, 20, 21, 22, 25, 26, 28, 29, 30, 32, 33, 34, 39, 40, 41, 46, 53, 54.

Питання 4, 5, 7, 8, 12, 19, 44, 47, 52, 54, 56, 58, 60 відповіді змінюються на протилежні (тобто знак, що стоїть у дужках, змінюється на протилежний).

Е

Оцінка по розділу = ---,

де Е – кількість позитивних відповідей; оцінка кожного бала – 4 позитивні відповіді.

 

Основні види педагогічної діяльності вчителя-вихователя (М.Д. Кас’яненко)

Оцініть власний рівень володіння кожного із зазначених видів педагогічної діяльності, використовуючи п’ятибальну шкалу оцінювання, де “5” – високий рівень сформованості, “4” – достатній, “3” – середній; “2” – низький; “1” – даним видом діяльності не володію.

1. Майстерність саморегуляції і встановлення відносин співробітництва у навчанні, праці, громадській діяльності.

2. Педагогічне співробітництво з учнем та учнівською групою з урахуванням інтересів, здібностей і рівня культури діяльності, співробітництва.

3. Проведення співбесід з дітьми, підлітками, юнаками та дівчатами.

4. Проведення співбесід з дорослими та батьками учнів на різні теми.

5. Ведення ділової розмови, бесіди, проведення брифінгу, дискусії.

6. Організація колективу на виконання навчальних, трудових і громадських доручень.

7. Проектування розвитку особистості учня та керівництва цим процесом.

8. Проектування розвитку творчого колективу та регулювання цим процесом.

9. Прийняття правильних рішень у різних педагогічних ситуаціях і прагнення їх реалізувати.

10. Розв’язання (“зняття”) суперечностей у конфліктних ситуаціях як учасника і як спостерігача.

11. Спілкування і співробітництво з колегами, керівництвом, підлеглими.

12. Здійснення самоконтролю та контролю, корекції процесу навчання, використання різних форм його аналізу.

13. Проведення фронтально-колективного навчання і праці в різних його формах.

14. Майстерність індивідуалізованого навчання і виховання.

15. Майстерність диференційованого навчання і виховання.

16. Проведення активних форм організації навчання (уроку-гри, уроку-диспуту, уроку-творчого семінару, уроку-творчого практикуму, уроку-конференції, уроку інтенсивної розумової праці тощо).

17. Майстерність володіння педагогічною мовою.

18. Логічна підготовка і культура мислення вчителя.

19. Активізація пізнавальної діяльності учнів на заняттях.

20. Використання класної дошки, наочності та технічних засобів у навчанні.

21. Культура розробки та запровадження педагогічних технологій.

22. Добір та впорядкування змісту матеріалу за модулем.

23. Майстерність керування творчими роботами учнів.

24. Здійснення контролю навчальної діяльності за рейтинговою системою.

25. Оволодіння засобами проведення теоретичних та експериментальних досліджень.

26. Культура організації проблемного навчання.

27. Культура організації ігрового навчання.

28. Культура модульного навчання.

29. Майстерність вихователя.

ЗМІСТ

Вступ 3

 

Розділ І. ЗАГАЛЬНІ ОСНОВИ ПЕДАГОГІКИ 11

1.1. ПРЕДМЕТ ТА ОСНОВНІ КАТЕГОРІЇ ПЕДАГОГІКИ 11

1.2. МЕТОДИ НАУКОВО-ПЕДАГОГІЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ 31

1.3.МЕТОДИКА ОРГАНІЗАЦІЇ НАУКОВО-ДОСЛІДНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ 47

1.4. ПЕДАГОГІЧНА ПРОФЕСІЯ У СУЧАСНОМУ СУСПІЛЬСТВІ 58

1.5. САМОВИХОВАННЯ ТА САМООСВІТА В СИСТЕМІ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ 73

1.6. ШКОЛЯР, ЙОГО РОЗВИТОК І ВИХОВАННЯ 95

 

Розділ ІІ. ТЕОРІЯ НАВЧАННЯ (ДИДАКТИКА) 108

2.1. СУТНІСТЬ ПРОЦЕСУ НАВЧАННЯ 108

2.2. ЗМІСТ ОСВІТИ У СУЧАСНІЙ ШКОЛІ 123

2.3. МЕТОДИ ТА ЗАСОБИ НАВЧАННЯ 134

2.4. ФОРМИ ОРГАНІЗАЦІІ НАВЧАННЯ 148

2.5. МЕТОДИЧНА РОБОТА У ШКОЛІ 181

2.7. МОДУЛЬНО-РОЗВИВАЛЬНЕ НАВЧАННЯ (УКРАЇНСЬКА ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА МОДЕЛЬ ЗА А.В.ФУРМАНОМ) 1816

 

Розділ ІІІ.ТЕОРІЯ І МЕТОДИКА ВИХОВАННЯ 2083

3.1. СУТНІСТЬ ПРОЦЕСУ ВИХОВАННЯ 223

3.2. ЗАГАЛЬНІ МЕТОДИ ВИХОВАННЯ 228

3.3. ОРГАНІЗАЦІЙНО - ПЕДАГОГІЧНА РОБОТА КЛАСНОГО КЕРІВНИКА 240

3.4. ПЕДАГОГІЧНА ДІАГНОСТИКА В РОБОТІ КЛАСНОГО КЕРІВНИКА 254

3.5. ПЛАНУВАННЯ РОБОТИ КЛАСНОГО КЕРІВНИКА 268

3.6. ФОРМУВАННЯ НАУКОВОГО СВІТОГЛЯДУ ШКОЛЯРІВ 300

3.7. РОЗУМОВЕ ВИХОВАННЯ ДИТИНИ. РОБОТА KЛACHOГО КЕРІВНИКА З РОЗВИТКУ ПІЗНАВАЛЬНИХ ІНТЕРЕСІВ У ШКОЛЯРІВ 306

3.8. МОРАЛЬНЕ ВИХОВАННЯ УЧНІВ 324

3.9. МЕТОДИКА ТРУДОВОГО ВИХОВАННЯ ТА ПРОФОРІЄНТАЦІЇ УЧНІВ. ЕКОНОМІЧНЕ ВИХОВАННЯ 338

3.10. ЕСТЕТИЧНЕ ВИХОВАННЯ ШКОЛЯРІВ 351

3.11. ФІЗИЧНЕ ВИХОВАННЯ 377

3.12. ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ У СІМ’Ї. РОБОТА КЛАСНОГО КЕРІВНИКА З БАТЬКАМИ УЧНІВ. 379

3.13. ФОРМУВАННЯ УЧНІВСЬКОГО КОЛЕКТИВУ ТА ЙОГО ВПЛИВ НА ОСОБИСТІСТЬ ШКОЛЯРА 393

3.14. ІНДИВІДУАЛЬНА РОБОТА З УЧНЯМИ 408

3.15. ПЕДАГОГІЧНІ ОСНОВИ ВИХОВНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ГРОМАДСЬКИХ ОРГАНІЗАЦІЙ ДІТЕЙ, ПІДЛІТКІВ І ДОРОСЛИХ 442

3.16. НАРОДНА МУДРІСТЬ У ВИХОВАННІ ДІТЕЙ ТА МОЛОДІ 458

3.17. МЕТОДИКИ ДОСЛІДЖЕННЯ ПІДГОТОВЛЕНОСТІ ДО ПЕДАГОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ 472

ВІДОМОСТІ ПРО АВТОРІВ

1) Антонова О.Є. – кандидат педагогічних наук, старший викладач кафедри педагогіки Житомирського державного педагогічного університету імені Івана Франка (далі ЖДПУ) – розд. 1.1; 1.2; 3.1; 3.7; 3.8.

2) Ахметов Р.Ф. - кандидат педагогічних наук, доцент кафедри фізичного виховання ЖДПУ - розд. 3.11.

3) Березюк О.С. – кандидат педагогічних наук, доцент кафедри педагогіки ЖДПУ - розд. 3.2; 3.9.

4) Вітвицька С.С. – кандидат педагогічних наук, доцент кафедри педагогіки ЖДПУ - розд. 2.4; 3.4.

5) Дубасенюк О.А. – доктор педагогічних наук, професор, проректор з наукової роботи ЖДПУ - розд. вступ; 1.1; 1.2; 1.5; 2.1; 3.1; 3.3; 3.6; 3.8; 3.17.

6) Єремєєва В.М. – старший викладач кафедри педагогіки ЖДПУ - розд. 2.3; 2.6; 3.14.

7) Іванченко А.В. – доктор педагогічних наук, професор кафедри педагогіки ЖДПУ - розд. 3.6.

8) Ілліна О.В. - асистент кафедри педагогічної майстерності і соціальної педагогіки ЖДПУ - розд. 2.2; 3.3.

9) Ковальчук В.А. – кандидат педагогічних наук, старший викладач кафедри педагогіки ЖДПУ - розд. 3.10; 3.13.

10) Коновальчук І.І. – кандидат педагогічних наук, старший викладач кафедри теорії і методики виховання ЖДПУ - розд. 1.6; 3.5; 3.13.

11) Левківський М.В. – доктор педагогічних наук, професор, зав. кафедри педагогіки ЖДПУ - розд. 3.16.

12) Литньов В.Є. – кандидат педагогічних наук, доцент, зав. кафедри теорії і методики виховання ЖДПУ - розд. 3.15.

13) Осадча З.А. – старший викладач кафедри педагогіки ЖДПУ - розд. 3.12.

14) Павленко В.Д. – старший викладач кафедри педагогіки ЖДПУ - розд. 3.11.

15) Сейко Н.А. – кандидат педагогічних наук, в.о. доцента, зав. кафедри педагогічної майстерності і соціальної педагогіки ЖДПУ - розд. 1.4.

16) Семенюк Т.В. – кандидат педагогічних наук, старший викладач кафедри педагогіки ЖДПУ - розд. 2.7.

17) Сидорчук Н.Г. – кандидат педагогічних наук, старший викладач кафедри педагогіки ЖДПУ - розд. 1.3; 1.5; 2.1; 2.3.

18) Шанскова Т.І. - асистент кафедри педагогічної майстерності і соціальної педагогіки ЖДПУ - розд. 3.12.

Навчальне видання

 

ПРАКТИКУМ З ПЕДАГОГІКИ

Навчальний посібник

 

 

За загальною редакцією О.А.Дубасенюк, А.В.Іванченка

Комп’ютерний макет: Антонова О.Є.

Житомир

Житомирський державний педагогічний університет імені Івана Франка

 

 

Надруковано з авторських оригінал-макетів.

Підписано до друку ________. Формат 60х90/12. Ум. друк. арк. ____

Обл. вид. арк. Друк різографічний. Зам. 19. Наклад _______.

_________________________________________________________

Поліграфічний центр ЖДПУ, вул. Велика Бердичівська, 40

Развернуть

Открыть в широком формате