Основні положення - раздел Философия, ПРАКТИКУМ З ПЕДАГОГІКИ Свою Назву Педагогіка Одержала Від Грецьких Слів “Paida – Пайдос”- Дитина І “...
Свою назву педагогіка одержала від грецьких слів “paida – пайдос”- дитина і “gogos- аго”- вести. Прямий переклад слова “пайдагогос” означає “провідник дитини”. Педагогами у Давній Греції називали рабів, які супроводжували до школи дитину свого володаря. Викладав у школі нерідко також раб. Чому? За часів розквіту Римської імперії Греція була перетворена на римську колонію. Тому багато давньогрецьких філософів, музикантів, вчених потрапили у полон і їх було вивезено до Риму. Ці раби супроводжували дітей заможних римлян до школи, прислуговували їм, навчали. Їх уперше почали називати педагогами. Так виникла назва професії і утворився термін “педагогіка”.
Треба зазначити, що на сучасному етапі розвитку педагогічних знань історична назва науки вступає у протиріччя з сучасним розумінням сутності педагогічних процесів. Тому у світовому педагогічному лексиконі все частіше використовуються нові терміни, а саме: “андрагогіка” (“андрос” – чоловік, “аго” – вести); “антропогогіка” (“антропос” – людина, “аго” – вести), а у США взагалі загальновизнаною є назва “філософія освіти”.
Будь-яка галузь людського знання виділяється в особливу науку лише тоді, коли більш-менш чітко сформульований предмет її дослідження. Що ж вивчає сучасна педагогічна наука? Найкоротше, найзагальніше і разом з тим відносно точне визначення сучасної педагогіки можна сформулювати як “наука про виховання людини”. Проте, щоб глибше зрозуміти що і для чого досліджує сучасна педагогіка, звернемося до історії її становлення як самостійної наукової галузі.
Практика виховання з’явилася разом з першими людьми і буде існувати доти, доки існуватиме людство. Його необхідність зумовлена як самою природою людства, так і соціальними чинниками: старші покоління завжди турбуватимуться про те, щоб молодь оволоділа знаннями і досвідом, уміла використовувати створені ними виробничі сили і духовні цінності, була підготовленою до праці і суспільного життя. Шляхом виховання молоді старші покоління готують для себе зміну.
В історії розвитку педагогічної науки можна виділити три основні етапи її становлення, виходячи із ступеня наукової розробленості педагогічних знань:
І етап, донауковий, тривав до XVII століття і характеризувався накопиченням значного фонду емпіричного матеріалу у вигляді окремих розрізнених педагогічних відомостей, які фіксувались у формі вірувань, правил, вимог, традицій, звичаїв, обрядів, що складають нині основу народної педагогіки; теоретичним осмисленням емпіричного навчально-виховного досвіду у філософських трактатах; виникненням і закріпленням у користуванні ряду педагогічних понять.
ІІ етап, концептуальний, тривав від кінця XVII до початку ХХ століття і характеризувався створенням окремих теоретичних концепцій виховання й освіти при домінуючій ролі теорії навчання; накопиченням фактичного матеріалу і досвіду педагогічної діяльності, які створили науково-теоретичне підґрунтя для виявлення педагогічних закономірностей та подальшого узагальнення і систематизації педагогічних знань; виділенням та обґрунтуванням провідних компонентів науково-педагогічних знань (принципів, методів, форм організації навчально-виховного процесу). Проте аналіз педагогічної літератури того часу свідчить про відсутність чіткого розмежування сфер діяльності процесів виховання і навчання; ототожнення понять «виховання», «навчання», «освіта»; неможливість цілісної розробки наукових основ педагогіки у контексті рівня розвитку науки того часу.
ІІІ етап, системний, триває з початку ХХ століття і характеризується високим рівнем узагальнення, систематизації та структурування педагогічних емпіричних знань, одержаних у результаті проведення численних педагогічних експериментів; подальшим розвитком категорійного апарату науки; створенням цілісних науково обґрунтованих систем організації навчально-виховного процесу; становленням педагогіки як наукової системи.
Протягом багатьох віків процес виховання існував як природний для людського життя і не був предметом спеціального вивчення. Діти засвоювали виробничий і моральний досвід у процесі спільної трудової діяльності і повсякденного спілкування з дорослими. Не було ні спеціальних виховних закладів, ні осіб, які б спеціально займалися педагогічною діяльністю і професією яких було б виховання.
Найстародавнішою цивілізацією людства вважається держава Шумер (з V тисячоліття до н.е. у південній Месопотамії). Саме там у середині ІІІ тис. до н.е. виникає новий тип письма (клинопис) і з’являються перші школи. До речі, терміну “школа” на той час ще не існувало. Школа називалася “е – дуб – ба” – “будинок табличок”, вчитель – “батько будинку”, його помічник – “старший брат”, учень – “син будинку табличок”. Згідно давньоєгипетських джерел, перші школи у Єгипті виникли дещо пізніше - за 2,5 тисячі років до н.е. Це були школи при палацах, де дітей царських сановників навчали основам арифметики і геометрії. Проте в цих школах дітей навчали не професіонали-вчителі, а жерці, для яких ця робота була другорядною. Жерці зберігали всі відомі на той час наукові знання у великій таємниці і передавали їх обмеженому колу осіб, призначених для майбутньої духовної діяльності. Більшу ж частину молоді навчали батьки або найстаріші члени родини. Вже тоді, у часи Давнього Світу, багато хто з суспільних діячів розумів виняткову роль виховання як у розвитку суспільства, так і у житті кожної людини. Так, за законами афінського правителя Солона (640-559 рр. до н.е.) батько повинен був обов’язково подбати про спеціальне навчання своїх синів будь-якому ремеслу. Якщо ж він цього не зробив, то синові дозволялося не годувати батька на старість.
З розвитком виробництва і накопиченням певної бази знань все важливішою ставала потреба у спеціальній підготовці підростаючого покоління до життя. Настали часи, коли освіта почала відігравати досить значну роль у житті людей. Було помічено, що суспільство розвивається стрімкіше або повільніше залежно від того, як у ньому організовано виховання молоді. З’явилася потреба в узагальненні досвіду виховання, у створенні спеціальних навчально-виховних закладів, у підготовці професійних вихователів. Вже у найбільш розвинених країнах Давнього Світу – Китаї, Індії, Єгипті, Греції – були розпочаті спроби узагальнення досвіду виховання, виділення теоретичних основ цього процесу. Всі знання того періоду про природу, людину, суспільство акумулювалися у філософії. У всеохоплюючій системі знань, якою була філософія тих часів, містяться перші широкі узагальнення з питань педагогічної теорії і практики. Колискою європейських систем виховання стала давньогрецька філософія. Її представники – Демокрит (460-370 рр. до н.е.), Сократ ( 469-399 рр. до н.е.), його учень Платон ( 427-347 рр. до н.е.), Аристотель (384-322 рр. до н.е.) та інші – розробили у своїх працях важливі ідеї і положення щодо виховання людини, формування її особистості. Своєрідним підсумком розвитку грецько-римської педагогічної думки були праці давньоримського філософа і педагога Марка Фабія Квінтіліана (35-96 рр.). Його можна назвати першим “штатним” педагогом, який одержував платню з імператорської казни і навчав юнаків-патриціїв ораторського мистецтва. У своїй книзі “Освіта оратора” Квінтіліан розробив цілу педагогічну систему. Цей твір довгий час залишався провідною книгою з педагогіки і вивчався у всіх риторських школах разом із творами Цицерона.
У період Середньовіччя проблеми виховання розроблялися філософами-богословами, педагогічні ідеї яких мали релігійне наповнення. Затиснута у межах теології і схоластики, педагогіка тих часів дещо втратила прогресивні риси періоду античності. Протягом дванадцяти століть вигострювалися і закріплювалися принципи догматичного навчання. Не зважаючи на те, що серед діячів церкви було багато високоосвічених для свого часу людей, які створювали педагогічні трактати, педагогічна теорія призупинилася у своєму розвитку.
Епоха Відродження збагатила світ яскравими мислителями, педагогами-гуманістами, громадськими діячами, які відроджували ідеї античних філософів (Еразм Роттердамський, Вітторіно да Фельтре, Франсуа Рабле, Мішель Монтень, Томас Мор, Томмазо Кампанелла та багато інших).
Однак, не зважаючи на інтенсивний розвиток виховної теорії, педагогіка до середини XVII століття залишалася частиною філософської науки. Саме тоді, у 1623 році англійський філософ і природодослідник Френсіс Бекон видав свій трактат “Про гідність та збільшення наук”. У цьому творі він намагався класифікувати існуючі на той час науки і як окрему галузь наукових знань виділив педагогіку під назвою “керівництво читанням”. Проте частіше народження педагогіки як окремої самостійної науки пов’язують з ім’ям видатного чеського педагога Яна Амоса Коменського (1592-1670). Його головна праця “Велика дидактика”, яка була вперше видана в Амстердамі у 1654 році, є однією з перших фундаментальних науково-педагогічних творів. Провідні її положення не втратили свого значення і сьогодні. Запропоновані Я.А.Коменським принципи, форми, методи навчання стали основою подальшого розвитку педагогічної теорії. Становлення педагогіки у наступні періоди характеризувалося розробкою окремих напрямів, ідей, теорій, концепцій виховання і навчання, зокрема: теорії і практики початкового навчання, трудового навчання, розвивального навчання – Й.Г.Песталоцці; теорії “вільного виховання” – Ж.-Ж. Руссо; концепції виховуючого навчання – Й.Ф.Гербарт та інш. Загалом для кінця ХІХ - початку ХХ століття характерним явищем став бурхливий розвиток змісту педагогічних знань та поява різноманітних напрямів побудови педагогічних теорій, а саме: а)філософський напрям, представники якого вважали, що педагогічні знання є частиною філософських теорій (філософи Давньої Греції, І.Ф.Гербарт, В.Рейн, Г.С.Сковорода, М.О.Бердяєв); б) психологічний, що обґрунтовував питання навчання і виховання з точки зору психології (К.Д.Ушинський, К.Єльницький, П.Мальцев); в) практичний, що характеризувався розвитком курсу практичної педагогіки, який спирався на теоретичні основи і передбачав суворе дотримання систематизованого порядку правил виховання і навчання, а також певних педагогічних вимог (С.Бобровський, А.Маттіас); г) соціальний, прихильники якого розглядали вчення про суспільство і виховання як нерозривне єдине (П.Наторп); д) експериментальний, прихильники якого вважали головною метою виховання цілеспрямований вплив на особистість, що розвивається (Є.Мейман, А.Нечаєв, М.Монтессорі, С.Френе, В.А.Лай); е) нова педагогіка, представники якої обстоювали еволюційний розвиток педагогіки й пропагували дбайливе ставлення до природних нахилів і прагнень дитини (В.Вахтєрєв, С.Френе, С.Русова).
Системний період розвитку педагогічних знань, який розпочався на початку ХХ століття, триває досі і характеризується подальшим розвитком всіх галузей педагогіки; високим рівнем узагальнення і класифікації поняттєвого апарату науки; розвитком педагогіки як наукової системи.
Отже, становлення системи педагогічних знань відбувалося впродовж тривалого періоду часу, поетапно, і кожен період характеризувався домінуванням того чи іншого типу освіти, становленням та розвитком певних компонентів наукових знань, формуванням структури самої педагогічної науки (див. Табл. 1.1).
Таблиця 1.1
Становлення та розвиток основних компонентів науково-педагогічних знань
| Етапи становлення науково-педагогічних знань
| Головні компоненти педагогічних знань, які набували розвитку у певні періоди
| Основні педагогічні поняття
|
| І етап –
донауковий
| Емпіричні факти, основні поняття
| Виховання, навчання
|
| ІІ етап – концептуальний
| Емпіричні факти, основні поняття, окремі теорії, ідеї, концепції, принципи, форм, методи навчання та виховання
| Виховання, навчання, освіта, розвиток
|
| ІІІ етап –
системний
| Емпіричні факти, основні поняття, теорії, ідеї, концепції, закони, закономірності, принципи, форми, методи навчання та виховання, логіко-структурна залежність основних компонентів науково-педагогічних знань
| Виховання, освіта, навчання, розвиток, самовиховання, самоосвіта, саморозвиток, виховні відносини
|
Предмет вивчення педагогічної науки – одне з найважливіших і, в той же час, одне з найскладніших питань педагогіки. Ще видатний вітчизняний педагог К.Д. Ушинський, визнаючи складність цього питання, давав таке визначення предмету педагогіки: “До широкого кола антропологічних наук належать: анатомія, фізіологія і патологія людини, психологія, логіка, фізіологія, географія, що вивчає землю як житло людини, і людину як жителя земної кулі; статистика, політична економія та історія в широкому розумінні, куди ми відносимо історію релігії, цивілізації, філософських систем, літератур, мистецтв і, власне, виховання у вузькому розумінні цього слова. В усіх цих науках викладаються, співставляються і групуються факти і ті співвідношення фактів, у яких виявляються властивості предмета виховання, тобто людини”.
Треба зазначити, що до цього часу триває давня дискусія: “Чим вважати педагогіку – наукою чи мистецтвом?” Щоб надати аргументовану відповідь на це запитання, наводимо ряд критеріїв, які дозволяють визначену галузь знань називати наукою, а саме: а) чітко визначено предмет вивчення; б) наявні об’єктивні методи дослідження явищ і процесів; в) зафіксовані об’єктивні зв’язки (закони і закономірності) між явищами і процесами, що становлять предмет вивчення; г) виявлені закони і закономірності дають можливість передбачати (прогнозувати) розвиток подій у майбутньому. Вивчаючи основи педагогіки у вищому навчальному педагогічному закладі майбутні вчителі поступово переконуються, що всі ці вимоги стосовно педагогіки виконуються.
Довгий час предметом педагогіки визнавалося виховання, як підготовка підростаючого покоління до самостійного життя, при цьому мова йшла про підготовку до життя саме молоді. Однак виховання як суспільне явище виникло і існує як засіб підготовки людини до життя, розвитку у неї необхідних суспільних властивостей і якостей. Таким чином, закономірності виховання, його характер і методичні основи виробляються не в самій виховній діяльності як такій, а зумовлюються закономірностями розвитку і формування людини як істоти соціальної, а також соціальними вимогами до її підготовки. Рівень розвитку сучасного суспільства потребує постійного самовдосконалення людини, неперервної освіти і виховання впродовж всього її життя. Тому сучасний комплекс педагогічних наук вміщує також галузі, які вивчають закономірності і принципи виховання, освіти і розвитку зрілої людини (акмеологія).
Предмет вивчення педагогіки розвивався і уточнювався протягом всієї історії розвитку педагогічної думки. На сучасному етапі існує декілька підходів до його визначення. Можна виділити щонайменше три з найбільш поширених. Підхід перший – предметом вивчення педагогіки є виховання як функція суспільства передавати новим поколінням суспільно-історичний досвід; виховання як спеціально організований процес; виховна діяльність, яка здійснюється у навчально-виховних закладах. Отже, провідним процесом, який вивчає педагогічна наука вважається виховання. Підхід другий – предметом вивчення педагогіки визнається дослідження сутності розвитку і формування особистості людини та визначення на цій основі теорії і методики виховання як спеціально організованого педагогічного процесу. Тобто, поряд з процесом виховання до предмету вивчення педагогіки додається дослідження закономірностей розвитку людини. Підхід третій - предметом вивчення педагогіки визнається освіта як реальний цілісний процес, цілеспрямовано організований у спеціальних соціальних інститутах (сім’ї, освітніх і культурних закладах). Цей підхід досить поширений в останні роки як у вітчизняній так і у зарубіжній педагогіці.
Не зважаючи на різноманітність підходів до визначення предмету педагогіки, провідними завданнями педагогічної науки лишаються вивчення виховання як суспільного явища, яке у широкому його розумінні охоплює освіту і навчання; його закономірностей; дослідження сутності та закономірностей розвитку і формування особистості в умовах спеціально організованого виховання; визначення цілей виховання; змісту, форм та методів виховної діяльності; дослідження ролі виховання у процесі розвитку і формування особистості; розробка основ теорії і практики виховання та навчання. Разом з тим, предмет педагогіки розширено і на сучасному етапі розвитку науки він вміщує виховання, освіту і навчання як дітей, молоді, так і дорослої людини
Отже на сучасному етапі розвитку педагогічних знань ми називаємо педагогікою науку про закономірності, принципи, форми і методи виховання, освіти і навчання людини на всіх етапах її вікового розвитку. Вона є організованим впливом на світогляд і поведінку людей, аналізує і розкриває об’єктивні закономірності виховного процесу, досліджує його сутнісні зв’язки, причинно-наслідкові залежності.
Як і кожна наука, педагогіка має свій поняттєвий апарат. Основні поняття науки визначаються предметом дослідження. Серед всього комплексу понять завжди можна виділити провідні, найзагальніші поняття, навколо яких будується вся система знань науки і які відображають основні найсуттєвіші сторони, властивості і зв’язки педагогічних явищ. Такі поняття називають категоріями науки. Категорії пронизують все наукове знання і пов’язують його у цілісну систему. Базовими категоріями педагогіки більшість дослідників називають: виховання, освіту, розвиток, навчання, самовиховання, самоосвіту, саморозвиток, виховні відносини.
Значення цих категорій у теоретичній і практичній педагогіці важко переоцінити. Вони: а) цементують все педагогічне знання; б) визнані і використовуються як теоретиками, так і практиками у всьому світі; в)складалися впродовж віків, поступово вигострюючись, входили у свідомість і досвід фахівців різних рівнів кваліфікації. Ними користуються всі категорії дорослих у сфері міжособового спілкування: і батьки, і представники громадськості, і самі учні. Знання цих категорій дозволяє глибше зрозуміти педагогіку як науку, хоча за ступенем абстрагування й узагальнення педагогіка впевнено посідає місце поряд з філософією.
Серед основних педагогічних категорій значну роль відіграє поняття “виховання”, яке органічно поєднано з процесами навчання, освіти і розвитку. Виховання - поняття найбільш загальне та універсальне. Воно, як процес, спрямовується на вироблення певних норм поведінки людини. Освiта сприяє формуванню свiтогляду, що означає набуття певної суми знань з різних галузей науки. Традиційно освiта тлумачиться як складова частина виховання. Навчання ж вiдображає процесуальний бік освiти, у межах якої взаємодiють учитель i учень. Звичайно, виховання, освiта i навчання дуже тiсно взаємопов'язанi мiж собою, хоч кожне з них має свою специфiку, свої особливостi. Цi погляди можна проiлюструвати за допомогою так званої "педагогiчної матрьошки”, ідея якої належить російській дослідниці В.С.Безруковій. Категорiї "виховання", "освiта", "навчання" спiввiдносяться за принципом "матрьошки": маленька матрьошка - це навчання, середня - освiта, велика - виховання. Уявити кожну з них окремо та описати можливо, але неможливо зрозумiти сутність однієї, не розглянувши iнших, - об¢єкт зникає. Внутрiшня автономна побудова забезпечує збереження єдиної природної цiлiсностi.
Проілюструвати названу залежність можна і за допомогою логічної схеми співвідношення педагогічних понять. За основу беремо традиційний підхід до визначення змісту та обсягу визначених понять, а саме:
* “виховання”, у широкому його розумінні, є найбільш загальним поняттям, що охоплює всі сфери процесу формування особистості;
* “освіта” - відноситься до виховання як частина до цілого; проте ця категорія не є достатньо конкретною, щоб користуватися нею у повсякденній діяльності;
* “навчання” є ядром освіти, головним шляхом її набуття.
1. Виховання у
(широкому розумінні)
2. Освіта 3 3 2 1
3. Навчання + виховання
у спеціальному педагогічному
значенні
Рис. 1.1. Схема співвідношення основних педагогічних понять
Розглянутi нами пiдходи до визначення основних категорiй педагогiки можна назвати традицiйними. Проте в останнє десятилiття з'явився i нетрадицiйний погляд на визначення сутностi та iєрархiї провідних педагогiчних понять. Група росiйських педагогiв пiд керiвництвом В.А.Сластьонiна, I.Ф.Icаєва, А.I.Мiщенка, Е.Н.Шиянова та деякi вiтчизнянi дослiдники, зокрема В.I.Луговий, дiйшли висновку, що у єдиної цілісної науки педагогіки має бути однозначно окреслений предмет дослідження, який доцільно називати одним інтегрованим словом “освiта”. Категорія “освіта” розуміється ними як “реальний цiлiсний педагогiчний процес, що цiлеспрямовано органiзується у спецiальних соцiальних iнститутах", як "єдиний процес фiзичного й духовного формування особистостi", як “процес і результат цілеспрямованого інформаційного окультурнення суб’єктів діяльності заради утвердження соціально-культурної форми життя; процес і результат цілеспрямованого формування культури людини”. "Виховання - на думку названих дослiдникiв, - це, "спецiально органiзована дiяльнiсть..., спрямована на реалiзацiю цiлей освiти в умовах педагогiчного процесу". Як бачимо, вiдбулось перемiщення смислового навантаження з поняття "виховання" на поняття "освiта". В цьому тлумаченні "педагогiчна матрьошка" буде мати iнший вигляд: велика - "освiта", середня - "виховання", маленька - "навчання".
В останнi роки активiзувалися iдеї гуманiстичної особистiсно-орiєнтованої педагогiки, що розробляється на підгрунті цiлеспрямованого i систематичного виховання пiдростаючих поколiнь на культурно-iсторичних традицiях рiдного народу з творчим використанням елементiв нацiональних систем виховання iнших народiв. Освiта i виховання є найважливiшими компонентами культури, яка в усьому свiтi розвивається відповідно до вимог національної школи. Виховання - це насамперед процес засвоєння кожною особистiстю духовностi, культури рiдного народу, нацiонального духу. Весь історичний розвиток людства доводить, що справжнє виховання є глибоко нацiональним за своєю сутнiстю, змiстом, характером. Головним у нацiональному вихованнi є створення умов для саморозвитку людини як особистостi й iндивiдуальностi. Реалiзувати це можливо тiльки за допомогою людинотворчої взаємодiї, пiд час якої педагог i учнi поєднуються творчим дiалогом - пошуком нерозкритих потенцiйних можливостей навчально-виховного процесу з метою активного самостановлення i самовираження особистостi кожної дитини. Учень має бути не стiльки об'єктом, скiльки суб'єктом виховання, самотворення, самовдосконалення засобами як навчальної діяльності, позакласної виховної роботи, так i природного середовища, навколишньої дiйсностi, спiлкування з дiтьми. Нацiональна система виховання сприяє створенню сприятливих психолого-педагогiчних умов для вiльного самовизначення i самоствердження кожної особистості, для самореалiзацiї нею своїх задаткiв, нахилiв, здiбностей i можливостей.
| |
| |  |
Все темы данного раздела:
Житомир 2002
УДК 378. 937
Рекомендовано Міністерством освіти і науки України як навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів
(Лист Міністерства освіти і науки України № 14/
План заняття
І. Перевірка рівня засвоєння студентами основних теоретичних положень з теми заняття.
1. Предмет педагогіки.
2. Методологічні основи педагогіки.
3. Основні етапи р
ПРАКТИЧНИЙ БЛОК
Практичні завдання студентам
На основі аналізу наведених понять “виховання”, “навчання”, “розвиток” необхідно:
1. Виділити основні категорійн
Список використаних джерел
1. Алексюк А.М. Педагогіка вищої освіти України. Історія. Теорія. Підручник. - К.: Либідь, 1998. – 560 с.
2. Вульфов Б.З., Иванов В.Д. Основы педагогики в лекциях, ситуациях, первоисточник
КОНСТРУКТИВНІ ВМІННЯ
1. Конструювати педагогічні поняття на основі аналізу педагогічної літератури.
2. Виділяти основні категорійні ознаки педагогічних понять.
3. Вчитися здійснювати альтернативний ви
Основні положення
Будь-яка наука не може плідно розвиватися, особливо в умовах сучасної науково-технічної революції, без належної уваги до проблем методології наукового пізнання, методів наукових досліджень. Без гли
КОНСТРУКТИВНІ ВМІННЯ
1. Складати елементи програми педагогічного дослідження.
2. Відбирати відповідно до цілей дослідження оптимальні наукові методи.
3. Висувати гіпотези щодо розв’язування педагогічн
Основні положення
Одним із шляхів формування творчої індивідуальності майбутнього вчителя є залучення студентів педагогічних навчальних закладів до науково-дослідної роботи.
Наукові дослідження – це джерело
Основні положення
Професію вчителя називають вічною. З моменту свого існування людина завжди відчувала потребу вчити - передавати досвід молодшому поколінню, і вчитися - оволодівати свідомо, цілеспрямовано досвідом
ПРАКТИЧНИЙ БЛОК
Практичні завдання студентам
1. Оцініть ступінь вираженості своїх особистих рис за такою шкалою:
Оцініть наведені далі висловлення від 0 до 10
1. Я за те, щоб всякий колектив сам вибирав собі керівника.
2. Коли потрібно, я вмію змусити людей працювати.
3. Мені довіряють свої особисті таємниці.
4. Усі прагнуть до
Основні положення
Реформування системи педагогічної освіти вимагає від вчителя вибору стратегії неперервної освіти на основі саморозвитку, невід’ємними складовими якого є самоосвіта та самовиховання.
З мето
Група методів стимулювання та мотивації самостійної навчальної діяльності
Методи цієї групи забезпечують функції регулювання самостійної навчальної діяльності, пізнавальну, вольову, емоційну активізацію особистості. Методи стимулювання та мотивації самостійної навчальної
Методи розвитку самостійної навчальної діяльності
Група методів розвитку самостійної навчальної діяльностізабезпечує процес опосередковування особистістю її змісту. Ці методи в нашому дослідженні класифіковані за джерелом з
Методи контролю та самоконтролю самостійної навчальної діяльності
Методи зазначеної групи забезпечують функцію контролю та самоконтролю в ході організації формування самостійної діяльності майбутніх учителів як основи професійної самоосвіти та поділяються на підг
І. Методи читання літератури
Читацькою культурою можна назвати частину загальнолюдської культури, що проявляється як орієнтація читача в інформаційному потоці, в чіткому усвідомленні мети читання, розуміння, засвоєння,
Методи роботи з книгою
Головним показником зрілості кожного спеціаліста, в тому числі і вчителя, є його уміння працювати з літературними джерелами, орієнтуватися в інформаційному потоці. Без самостійного творчого проникн
Методи оволодіння читанням
Володіння методами даної групи (суцільне, змішане, партитурне, наскрізне, зіркоподібне читання) сприяє розумінню тексту, що читається, попередженню плутанини в тлумаченні певних термінів, категорій
ІІ. Методи фіксації прочитаного
Методи даної групи, як вже зазначалося, сприяють більш глибокому осмисленню та запам’ятовуванню прочитаного на основі письмової фіксації, допускають наявність пасивних знань з подальшим перетворенн
ОРГАНІЗАТОРСЬКІ ВМІННЯ
1. Створювати умови для самовиховної, самоосвітньої діяльності.
2. Організовувати продуктивну навчально-пізнавальну діяльність.
3. Розвивати професійно значущі риси (гуманність, л
Спадковість як фактор розвитку
Онтогенез людського організму визначається біологічною спадковістю. Вона полягає у тому, що з людського зародку, який утворюється шляхом злиття двох статевих клітин, виникає людський організм із пр
На рівні оцінки
1. Випишіть і оцініть афоризми видатних педагогів, філософів про розвиток і формування особистості. Наприклад:
"...головне у всебічному розвитку особистості полягає у створенні реа
Тестові завдання
(вибрати варіанти відповідей)
1. Оберіть визначення, які правильно характеризують процес розвитку особистості:
а/ неперервний;
б/ взаємообумовлени
ГНОСТИЧНІ ВМІННЯ
1. Аналізувати педагогічну літературу, різні концептуальні підходи до організації різнобічного розвитку особистості.
2. Аналізувати причини і рушійні сили розвитку особистості.
3.
ОРГАНІЗАТОРСЬКІ ВМІННЯ
1. Організовувати умови, що стимулюють розвиток особистості учня.
2. Накопичувати засоби, форми та методи навчально-виховної роботи, що сприяли б розвитку особистості учня.
3. Роз
Основні положення
Дидактика – галузь педагогіки, яка досліджує теорію освіти і навчання. Дидактичні знання допомагають знайти відповідь на найважливіші питання будь-якої системи освіти: для чого, кого і як навчати.
Основні положення
Одним з основних засобів розвитку особистості й формування її базової культури виступає зміст освіти. У традиційній педагогіці, що зорієнтована на реалізацію в першу чергу загальноосвітніх функцій
КОНСТРУКТИВНІ ВМІННЯ
1. Співвідносити форми та методи навчальної роботи із завданнями цієї роботи.
2. Вибирати раціональну структуру уроку, вдало підбирати необхідний матеріал.
3. Виділяти елементи зм
План заняття
I. Перевірка основних теоретичних положень з теми.
1. Поняття про методи навчання, прийоми і засоби, їх взаємодію.
2. Основні підходи до класифікації методів навчання.
Основні положення
Слово “метод” походить від грецького слова methodos – шлях до мети, спосіб пізнання явищ природи і суспільства. Існує дві ознаки методу взагалі: 1) бути відображенням цілеспрямованої діяльності; 2)
За джерелом інформації та способом її сприймання
1. До словесних методів навчання відносять розповідь, лекцію, бесіду тощо.
Розповідь.Одним з найпоширеніших методів у середніх спеціальних закладах є розповідь. Цей метод
За логікою передачі і сприйманням навчальної інформації
Дана група методів складається з індуктивних та дедуктивних методів навчання, які дають можливість усвідомити логіку відтворення змісту навчального матеріалу.
Використанняіндуктивн
Діяльності школярів у процесі навчання
Методи названої групи використовують з метою стимулювання та мотивації навчальної діяльності школярів, їх збагачення навчальною інформацією. Їх поділяють на дві підгрупи. До першої входять методи ф
ІІІ. Характеристика методів контролю і самоконтролю у навчанні
Застосування методів контролю та самоконтролю у навчанні дає можливість не тільки визначати рівень навченості учнів, а, головним чином, коректувати подальшу діяльність вчителя (або самого учня у ви
Практичні завдання
1. Сформулювати під час вивчення теоретичного матеріалу ряд проблемних запитань до одногрупників. Підготувати свої варіанти відповідей.
2. Виділити ключові слова у термінах виписаних у пед
Основні положення
“Сьогодні ми, громадяни незалежної держави, повинні відродити в кожній людині природний потяг до знань, шанобливість до освіти, зробити її предметом гордості і престижу в кожній сім’ї.”
Хід уроку
1. Активізація чуттєвого досвіду і опорних знань учнів:
а) методом бесіди (розробка питань до бесіди): а).............
б).............
в).............
б)виконанн
План заняття
І. Перевірка рівня засвоєння студентами основних теоретичних положень з теми заняття.
1. Роль методичної роботи в оптимізації навчального процесу.
2. Способи організації і
Основні положення
Для вчителів усіх спеціальностей характерні три групи інтересів: до розширення іпоглиблення фахових знань, удосконалення методики викладання, суспільно-політичні,загальнонаукові та
Ділова гра: Методичне об’єднання вчителів
Мета гри – оволодіти способами проведення методоб’єднань; навчитися колективно вирішувати проблеми, що виносяться на обговорення; максимально пов’язувати виконання ролей майбутньою спеціальн
Інструкція ведучому
1. Вивчити рекомендовану літературу, підібратицікаві педагогічні факти, приклади, ситуації.
2. Ознайомити учасників з правиламигри.
3. Оволодіти методикою проведе
ГНОСТИЧНІ ВМІННЯ
1. Аналізувати психолого-педагогічну літературу з питань методичної роботи в середніх навчальних закладах різного типу.
2. Вивчати психологічні, індивідуальні та вікові особливостіучнів з
ТЕОРЕТИЧНИЙ БЛОК
Основні положення
Зарубіжні версії модульного навчання
Ідея модульного навчання виникла за кордоном наприкінці шістде
Суть модульно-розвивального навчання
Понад шість років у навчальних закладах (різного типу) в Україні впроваджується модульно-розвивальне навчання (за А. В. Фурманом).
Експеримент з модульно-розвивального навчання був організ
Таблиця 2.9
Граф-схема “Українська мова. Вступ”, 5-й клас
План заняття
І. Перевірка рівня засвоєння студентами основних теоретичних положень з теми заняття.
1. Виховання як спеціально організований i свідомо здійснюваний педагогічний процес.
2
Основні положення
Виховання як цілісний процес має дві сторони: зовнішню (власне виховання, виховуюча діяльність як передача соціального досвіду) і внутрішню (самовиховання, цілеспрямований процес самовдосконалення
Таблиця 3.1
Ідеал і мета виховання на різних етапах розвитку суспільства
№/п
Суспільно-економічна формація
Класи
Ідеал виховання
Педагогічні задачі
Задача №1
Молода вчителька української літератури працювала у 8-А з п’ятого класу. Учні її дуже любили і поважали. Проте у восьмому класі стосунки вчителя та учнів почали погіршуватися, по
ГНОСТИЧНІ ВМІННЯ
1. Вивчати i аналізувати психолого-педагогічну літературу, різні педагогічні концепції, підходи до процесу виховання.
2. Формулювати провідні цілі виховної роботи згідно із зростаючими вим
КОНСТРУКТИВНІ ВМІННЯ
1. Реалізувати поставлені завдання, цілі, програму розвитку колективу і окремих учнів добором змістовної виховної інформації, форм i методів виховної роботи.
2. Вдало використовувати метод
ОРГАНІЗАТОРСЬКІ ВМІННЯ
1. Сприяти розвитку й згуртуванню учнівського колективу.
2. Вміти самостійно приймати i здійснювати правильні рішення у piзниx педагогічних ситуаціях.
3. Разом з учнями вміло орга
Основні положення
Для реалізації головної мети національного виховання – “набуття молодим поколінням соціального досвіду, успадкування духовних надбань українського народу, досягнення високої культури міжнаціональни
IV група – методи контролю та самоконтролю, самооцінки діяльності та поведінки
1. Вимога (спосіб безпосереднього пробудження учнів до тих чи інших вчинків або дій, спрямованих на поліпшення поведінки: прохання, тактовні вказівки і розпорядження вчителів).
2. Контроль
ПРАКТИЧНИЙ БЛОК
Проблемні питання з теми заняття
1. Проаналізуйте класифікацію методів виховання на основі діяльнісного підходу.
2. Охарактеризуйте засоби
Завдання для самостійної роботи
Перший рівень складності:
1/ аналіз педагогічних праць А.С. Макаренка щодо питання методів і засобів виховання школярів;
2/ огляд публікацій газети “Освіта
Уважно прочитайте питання та відповіді на них і підкресліть найбільш повні, на вашу думку, і правильні.
1. Методи виховання – це...
а/ інструмент доторкання до особистості вихованця;
б/ засоби взаємопов’язаної діяльності, спрямовані на розв’язання виховних завдань;
в
Основні положення
Інститут педагогів-вихователів почав найбільш інтенсивно формуватися в минулому столітті, коли відповідно до Статуту 1871 року в навчальних закладах поряд із посадою вчителя-предметника з'явилися н
ГНОСТИЧНІ ВМІННЯ
1. Аналізувати психолого-педагогічну літературу з питань теорії та методики виховання.
2. Формулювати цілі виховної роботи і висувати конкретні педагогічні завдання.
3. Аналізуват
КОНСТРУКТИВНІ ВМІННЯ
1. Співвідносити форми виховної роботи з завданнями, які стоять перед класом.
2. Вибирати раціональну структуру виховного заходу, визначати методику його проведення.
3. Спільно з
План заняття
І. Перевірка рівня засвоєння студентами основних теоретичних положень з теми заняття.
1. Значення, завдання діагностики в педагогічній діяльності.
2. Предмет, сутність, змі
Основні положення
Педагогічна діагностика є складовою педагогічної діяльності. По суті педагогічна діагностика нараховує стільки ж років, скільки і педагогічна діяльність. На сьогодні та на перспективу роль та значе
Проблемні питання
1. Назвіть основні завдання педагогічної діагностики в роботі класного керівника.
2. Опишіть основні функції діагностики класного керівника.
3. Розкрийте сутність педагогічної діа
ІІ рівень
1. Визначити рівні вихованості в учнів доброти та доброзичливості за допомогою таких діагностичних ознак:
ü дуже низький рівень: негативний досвід поведінки, який важко
ІІІ рівень
1. Учень не відвідував уроки. Опишіть 2-3 ситуації, коли метод стягнення приведе до необхідного результату, бажаного ефекту і, навпаки, коли покарання може ускладнити ситуацію.
2. Складіть
Тестові завдання
1. Вивчення учнів досягає мети і дає результати за умови, коли воно відповідає таким педагогічним умовам:...
2. Виявити рівень вихованості учнів - це означає встановити ...
3. Ана
КОНСТРУКТИВНІ ВМІННЯ
1. Планувати виховну роботу, добирати доцільні види діяльності.
2. Планувати систему перспективних ліній у розвитку колективу та окремої особистості.
3. Здійснювати індивідуальну
ТЕОРЕТИЧНИЙ БЛОК
Основні положення
Реалізація ідей Концепції виховання дітей та молоді у національній системі освіти вимагає творчого підходу до вироблення учителям
Орієнтовний розподіл днів тижня для проведення виховної роботи
Дні тижня
І тиждень
ІІ тиждень
ІІІ тиждень
IV тиждень
Примітка
Пн
Тем
На рівні застосування
Розробити проект плану виховної роботи на певний період. Навчальне проектування проводиться у формі ділової гри з використанням методики організації колективних творчих справ. За основу проектуванн
На рівні оцінки
1. Обговоріть складені моделі планів роботи класного керівника товаришів по групі. Відмітьте вдалі розробки, цікаві пропозиції, висловіть практичні зауваження щодо вдосконалення планування.
Визначте правильні, на Ваш погляд, варіанти відповідей
1. Цілісність виховного впливу забезпечується дотриманням при плануванні...:
а) принципу народності;
б) виховання особистості в колективі;
в) принципу комплексност
Оцініть рівень сформованості Ваших умінь виконувати такі операції
I. Діагностичний етап:
1) збір інформації про цілі виховання, дослідження зовнішніх і внутрішніх факторів, які визначають закономірності протікання виховного процес
Основні положення
Світогляд – це узагальнена система поглядів, переконань, ідеалів, в яких людина виражає своє ставлення до оточуючого її природного й соціального середовища. Являючись узагальненням знань, досвіду т
Психологічні умови формування наукового світогляду
Психологи вважають, що світогляд особи є форма індивідуальної свідомості, яка має специфічні особливості, зумовлені віковими та індивідуальними відмінностями. Вивчення вікових змін учня, його індив
Дидактичні та виховні умови, які сприяють переводу знань у погляди, переконання та ідеали
Процес формування наукового світогляду включає:
1) озброєння учнів глибокими науково-матеріалістичними знаннями про природу, суспільство та людське мислення;
2) формування у школя
Активна трудова і суспільно-корисна діяльність - важливі складові у формуванні наукового світорозуміння особистості
Великий вплив на формування світорозуміння особистості мають життєві обставини, та соціально-побутова атмосфера, в якій вона щоденно перебуває, її власна практична діяльність. Усе це вимагає планом
Світський характер виховання у сучасній школі
Як підкреслюється у Законі України "Про освіту", освіта у національній школі України будується на основі наукового, світського характеру. Це означає, що учні у процесі навчання та вихован
Nbsp; 3.6.2. ПРАКТИЧНИЙ БЛОК
Проблемні питання з теми заняття
І. Назвіть категорійні ознаки (ключові слова) у визначенні поняття "науковий світогляд". Поясніть свій в
Педагогічні задачі
Задача № І
У Павлиській середній школі В.О.Сухомлинпький разом зі своїми колегами створили сприятливі умови для дієвого формування в учнів наукового світо
Основні положення
Ще давньоримський філософ Сенека вказував, що спочатку треба навчитися добрим правилам моралі, а потім мудрості. Ця думка пронизує праці багатьох учених-педагогів. Розумове виховання філософи вважа
Методика проведення інтелектуальної гри
“Що? Де? Коли?”
Інтелектуальна гра “Що? Де? Коли?” - пізнавальнаколективна творча справа, яка виховує свідоме, ділове ставлення до безпосереднього джерела “відкриття світу
Методика проведення гри-мандрівки
“У країну чомучок”
Гра-мандрівка проводиться для того, щоб ознайомити школярів (або обмінятися) знаннями, враженнями про події, явища оточуючого світу.
Підг
Основні положення
Велике значення морального виховання у розвитку та формуванні особистості усвідомлювалось у педагогіці ще з давніх давен. Багато хто з видатниих педагогів минулого підкреслювали, що підготовка добр
Психологічна структура поведінки
Механізм формування моральних якостей особистості
Всі наведен
Педагогічні задачі
Задача №1
На відкритому уроці вивчали життєвий і творчий шлях Т.Г.Шевченка. Наприкінці уроку вчителька повідомляє, що кожного року кращі письменники Украї
ТЕОРЕТИЧНИЙ БЛОК
Основні положення
Трудове виховання в Україні завжди ґрунтувалось на трудовому характері сім’ї та виробництві, на образі життя ідеальної працелюбно
Основні напрямки роботи класного керівника
І. Профорієнтаційний урок.
1. Професіографічні дослідження (самостійне вивчення учнями конкретної професійної діяльності в різних її аспектах а метою складання характеристики певног
ПРАКТИЧНИЙ БЛОК
Проблемні питання з теми заняття
1. Розкажіть про народногосподарське значення трудової підготовки учнів в умовах розвитку незалежної України.
І етап: Підготовча робота.
Студенти одержують відомості про всіх учнів, рівень їхнього розвитку, рівень розвитку колективу, наявність в учнів досвіду роботи з подібних питань.
Завдання вчителю:
VІІ етап: Підведення підсумків заняття.
11. Зробіть повідомлення про план проведення “Дня Господаря” у класі.
12. В. О. Сухомлинський назвав трудове виховання "гармонією трьох понять": потрібно, важко, прекрасно. Знайт
Методичні рекомендації
Одне з найважливіших завдань школи — формувати в учнів риси ощадливих господарів, дбайливе та бережливе ставлення до суспільного надбання, до рідної природи, шкільного майна, підручників, електроен
КОНСТРУКТИВНІ ВМІННЯ
1. Реалізувати поставлені цілі, завдання, зміст трудового, економічного виховання та профорієнтації шляхом відбору змістовної виховної інформації, форм і методів виховної роботи.
2. Вибира
Основні положення
У структурі інформаційного матеріалу даної теми опорними категоріями є “художньо-естетична культура (її компоненти)”, “система естетичного виховання”, “шляхи і засоби естетичного виховання”.
Принципи естетичного виховання
Варто відмітити, що естетичне виховання є важливою складовою цілісного виховного процесу, і тому в організації роботи педагога з естетичних питань необхідно враховувати весь комплекс принципів вихо
Народна педагогіка про естетичне виховання
Основна мета народної педагогіки в галузі естетичного виховання – навчити людину жити за законами краси, гармонії, благородства; формувати у підростаючого покоління естетичне ставлення до життя, пр
Проблемні питання з теми заняття
1. З’ясуйте сутність і завдання естетичного виховання.
2. Проаналізуйте особливості естетичного виховання дітей залежно від вікових особливостей.
3. Розкрийте сутність поняття “ес
ПРОЕКТУВАЛЬНІ ВМІННЯ
1. Складати разом з вихованцями перспективну програму розвитку класу, групи з естетичного виховання.
2. Формулювати систему виховних завдань у роботі з учнями з естетичного вихованн
План заняття
І. Перевірка рівня засвоєння студентами основних теоретичних положень з теми заняття.
1. Фізична культура як навчальна дисципліна.
2. Функції фізичної культури.
3.
М.Г.Чернишевський
Інтереси особистості, суспільства і виробництва вимагають високого рівня профільованої особистої фізичної культури, тому що вона багато у чому визначає їхній прогрес.
Фізична культ
До своїх прапорців
Значення гри: вдосконалює навички бігу, орієнтування в просторі, швидкість.
Інтенсивність: середня.
Шикування
Проблемні питання
1. Чи впливає фізична культура на біологічний потенціал людини, необхідний для її гармонійного розвитку, соціальної активності, творчої праці?
2. Чи впливає сім‘я на фізичний розвиток підл
Дайте відповіді на тестові запитання
1. Скільки разів треба провести гру – змагання, щоб виявити переможця?
а) один;
б) два;
в) три;
г) чотири;
д) свій варіант.
2. 30 одн
ОРГАНІЗАТОРСЬКІ ВМІННЯ
1. Сприяти розвитку фізичного виховання в колективі класу.
2. Вчити учнів способам організації фізичного виховання.
3. Сприяти розвитку у кожного вихованця своїх інтересів, допома
Основні положення
"У сім'ї шліфуються найтонші грані людини-громадянина, людини-трудівника, людини-культурної особистості.
Із сім'ї починається суспільне виховання. У сім'ї, образно кажучи
Проблемні питання
1. Розкрити основні принципи сімейного виховання.
2. Чи повинен класний керівник приділяти достатню увагу вихованню дітей у сім'ї? Обґрунтуйте свою відповідь.
3. Ваше ставлення до
Ділова гра
Тема: "Класні батьківські збори".
Мета гри: колективне вирішення однієї з проблем сімейного виховання.
Правильна підготовка і успішне проведення гри
ОРГАНІЗАТОРСЬКІ ВМІННЯ
1. Організовувати різні форми педагогічної роботи з батьками.
2. Організовувати разом з батьківським комітетом батьківські збори.
3. Залучати батьків до виховної роботи з учнями.
Основні положення
Ситуація 1. Група школярів стоїть на зупинці і чекає тролейбус. Ситуація 2. Група підлітків пограбувала кіоск. Чи можна назвати ці дві групи колективами?
Щоб відповісти на це питання необх
На рівні застосування
1. Визначте, на якому етапі розвитку знаходиться колектив.
А. Клас нічим не виявляє себе у шкільному колективі. Товаришують між собою 2-3 учні, решта не знаходять друзів не тільки у своєму
Визначте правильні варіанти відповідей
1. Колектив - це...
а) група людей, об'єднаних на основі єдиної спільної для всіх мети;
б) група, в якій люди об'єднані на основі спільної діяльності (наприклад, виробничої
Основні положення
Вимога врахування індивідуальних особливостей дитини у навчально-виховному процесі – дуже давня традиція. Вона знаходить своє відображення в педагогічній теорії як “принцип індивідуального підходу”
Особливості організації індивідуальної роботи з обдарованими дітьми
Одним з найважливіших завдань навчально-виховного процесу та сутністю індивідуальної роботи є розвиток та формування здібностей дитини.
Здібності – це індивідуально-психологічні осо
Організація роботи учителя-вихователя з важковиховуваними учнями
Педагогічна практика свідчить, що серед учнів сучасної школи дедалі більше стає важковиховуваних дітей з відхиленням від норм поведінки, які погано піддаються педагогічному впливу і потребую
Завдання для самостійної роботи
1. Складіть програму діяльності щодо здійснення індивідуального підходу до окремого підлітка, визначте завдання його виховання, спираючись на результати вивчення індивідуальних особливостей учнів (
Вибрати потрібну відповідь
1. Індивідуальний підхід це …
а) форма;
б) засіб;
в) принцип;
г) процес.
2. Індивідуальна робота це …
а) метод виховання або навч
План заняття
І. Перевірка рівня засвоєння студентами основних теоретичних положень з теми заняття.
1. Завдання, принципи та основний зміст діяльності громадських організацій дітей, підлітків і д
Основні положення
Базуючись на Декларації прав людини, Організація Об’єднаних Націй у 1989 році прийняла “Конвенцію про права дитини”. Держави-учасники, що підписали Конвенцію (Україна в їх числі), зобов’язалися зах
Приклад використання методики колективної творчої діяльності в піонерських організаціях
1. Збір дружини, або рада дружини:
· визначає мету і завдання суспільно-корисної справи, ідеї та стислий зміст;
· оголошує початок формування ради дружинної справи та визна
Проблемні питання з теми заняття
1. Назвіть громадські організації України, членами яких є діти.
2. Порівняйте завдання, зміст, організаційну структуру та методику діяльності піонерських і скаутських організацій України.
ПРИКЛАДНІ ВМІННЯ
1. Виконувати ритуали з символами і атрибутами:
а) державними символами (прапор, гімн, герб);
б) прапорами (загоновими, організації);
г) сурмою і барабаном; та інш.
План заняття
І. Перевірка рівня засвоєння студентами основних теоретичних положень з теми заняття.
І. Принцип народності у вітчизняній педагогиці.
2. Народознавчі засади виховання дітей
Принцип народності у вітчизняній педагогіці
Зазначимо, що принцип народності займає провідне місце в історії української педагогіки. Загалом, кожному етапу розвитку людського суспільства притаманна передача набутого позитивного досвіду покол
Народознавчі засади виховання дітей та молоді
У “Концепції виховання дітей і молоді в національній системі освіти” підкреслюється важливість особистісно-орієнтованого виховання, метою якого є формування гуманної, відповідальної особисто
Форми та методи народного виховання зростаючої особистості
Важливим шляхом реформування системи виховання є відновлення виховного потенціалу народної педагогіки і, разом з тим, впровадження нових форм і методів, що слугувало б головній меті національного в
Готовності до вибору професії учителя
У методиці для визначення рівня готовності до вибору професії учителя застосовується комплекс методів дослідження, що взаємнопов’язані між собою: анкета, твір, спеціальний тест, розв’язання педагог
Новости и инфо для студентов