рефераты конспекты курсовые дипломные лекции шпоры

Реферат Курсовая Конспект

Історіографія соціально-педагогічної діагностики

Історіографія соціально-педагогічної діагностики - раздел Философия, СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНА ДІАГНОСТИКА Науково-методичний посібник Для студентів вищих навчальних закладів Історія Розвитку Педагогічної Діагностики Налічує Стільки Ж Років, Скільки Вс...

Історія розвитку педагогічної діагностики налічує стільки ж років, скільки вся педагогічна діяльність. Будь-який педагог, що будував свою професійну діяльність планомірно і цілеспрямовано, завжди намагався визначити мотивацію своїх зусиль і їх результати. Це робилося впродовж декількох тисячоліть педагогічної діяльності за допомогою методів, які по наших нинішніх поняттях є донауковими.

Якщо педагогічна діагностика в короткому її викладі, по суті, є процесом і кінцевим висновком вивчення результативності навчально-виховного процесу на основі змін в рівні вихованості та навчання учнів і зростання педагогічної майстерності, то її передісторія йде в глибину століть. Вона пов’язана з випробуваннями різних здібностей, знань і навичок учнів. Повідомляється, що вже в середині III тисячоліття до н.е. в Стародавньому Вавилоні проводилися випробування випускників в школах, де готувалися писарі. Професійно підготовлений писар був центральною фігурою месопотамської цивілізації завдяки обширним на ті часи знанням. Він був зобов’язаний знати всі чотири арифметичні дії, уміти вимірювати поля, розподіляти раціони, ділити майно, володіти мистецтвом співу і гри на музичних інструментах. Крім того, перевірялися уміння розбиратися в тканинах, металах, рослинах і тому подібне.

У Давньому Єгипті тільки той допускався до навчання мистецтву жреця, хто був здатний витримати систему певних випробувань. Спочатку кандидат в жреці проходив співбесіду, в процесі якої з’ясовувалися його біографічні дані, рівень навчання; крім того, оцінювалися зовнішність і уміння вести бесіду. Потім слідували перевірки уміння працювати, слухати і мовчати, випробування вогнем, водою, страхом – подолання похмурих підземель в повній самоті – і багато що інше. Усі ці жорстокі випробування доповнювалися загрозою смерті для тих, хто не був упевнений в своїх здібностях до навчання і в тому, що зуміє витримати всі тяготи тривалого періоду освіти. Тому кожному пропонувалося ще раз подумати і, ретельно зваживши, вирішити, з якого боку закрити за собою двері в храм – з внутрішньої або із зовнішньої. Цю сувору систему випробувань успішно подолав знаменитий учений старовини Піфагор. Повернувшись пізніше до Греції, він заснував школу, в яку допускав тільки тих, хто був здатний подолати серію різних випробувань, схожих на тих, які він витримав сам. Як свідчать джерела[1], Піфагор підкреслював важливу роль інтелектуальних здібностей, стверджуючи, що „не з кожного дерева можна виточити Меркурія”, і тому, ймовірно, надавав велике значення діагностиці саме цих здібностей. Для цього кожному учню давалося порівняно важке математичне завдання. У разі її вирішення претендента приймали відразу. Проте найчастіше завдання не вирішувалося, після чого невдаху вводили в зал, де учні по правилах випробувань повинні були нещадно піднімати його на сміх[2], даючи йому образливі прізвиська. Якщо поведінка новачка в цій критичній ситуації характеризувалася умінням відповідати на випади, добре і гідно тримати себе, його приймали в школу[3].

Особливе значення Піфагор надавав сміху молодих людей, стверджуючи, що манера сміятися є самим хорошим показником характеру людини. Він уважно відносився до рекомендацій батьків і вчителів, ретельно вів спостереження за кожним новачком після того, як останнього запрошували вільно висловлюватися і, не соромлячись, сміло заперечувати думки співбесідників.

У Стародавньому Китаї за 2200 років до н.е. вже існувала система перевірки здібностей осіб, що бажали посісти посади урядовців. Кожні три роки чиновники повторно іспитувалися особисто у імператора по шести „мистецтвах”: музиці, стрілянині з лука, верховій їзді, умінню писати, рахувати, знанню ритуалів і церемоній. Для держави система іспитів була важливим засобом відбору досить здатних, в міру ерудованих і, головне, лояльних по відношенню до влади людей для подальшого їх використання на адміністративній службі.

Нерідко результати випробування інтелектуальних здібностей ставали предметом гордості того або іншого народу, а іноді служили навіть для витягання доходів. Відомо, наприклад, що індійський цар Девсарм, бажаючи випробувати мудрість іранців, прислав їм шахи. Передбачалося, що іранці навряд чи зуміють розгадати суть цієї гри і тому вони повинні були по умові відіслати до Індії подать. Проте візир Хосрова Важург-міхр зрозумів правила гри і, у свою чергу, винайшов гру, звану зараз „нарди”. Він послав з новою грою візиря до Індії, де її, як з’ясувалося, розгадати не змогли.

Іншим свідоцтвом використання випробувань тестового характеру є матеріали, що висловлюють основи релігійного учення чань-буддизму. Вчителя чань-буддизму використовували загадки, питання-парадокси з одночасним створенням ситуації психологічного стресу. Відповідати на них необхідно було відразу, на роздум не відводилося ні секунди. Як відзначає Н. Абаєв, в чаньских поєдинках-діалогах сама парадоксальність постановки питань (наприклад, чи була борода у бородатого варвара або чи має собака природу Будди) створювала драматичну напругу, яка посилювалася діями наставника. Хватаючи свого опонента і кричучи на нього: „Говори! Говори! Відповідай негайно!”, він створював ситуацію психічної напруги. Чаньськие парадоксальні загадки використовувалися, на думку цього ж автора, як тести на певний „чаньский” хід мислення. Залежно від того, як тестований неофіт відповідав на ці загадки, досвідчений наставник визначав, на якому рівні „знань” він знаходиться і які заходи потрібно прийняти для поглиблення його „чаньского досвіду”, а також виявляв симулянтів, що приховували за зовнішньою грубістю і дивністю манер свою некомпетентність.

У створеній чжурчжэнями державі Цзінь результати іспитів застосовувалися для розподілу випускників медичного училища. З числа тих, що витримали іспити кращі поступали на державну службу як практикуючі лікарі, викладачі або дослідники, гірші отримували дозвіл займатися приватною практикою. Тим що не витримали іспит рекомендувалося або продовжити підготовку, або змінити професію.

Різні конкурси та іспити влаштовувалися і в середньовічній В’єтнамській державі. Всього за два роки в період з 1370 по 1372 рр. вдалося провести переатестацію всіх військових і цивільних чиновників, що дозволило організувати перевірку державного апарату по всій країні. У результаті цього В’єтнам став сильною і життєздатною феодальною державою; особлива увага була приділена створенню боєздатного офіцерського корпусу. У XV в. конкурсні випробування були впорядковані, вони проводилися по етапах і турах. Привласнення вищих ступенів на іспитах супроводжувалося великими почестями. Лауреати отримували подарунки від короля, їх імена вносилися до „золотого списку”, який вивішувався біля Східних воріт столиці, про їх перемоги на конкурсі повідомлялося в рідну общину. Імена тих, що найбільш відрізнилися висікалися на спеціальних кам’яних стінах, встановлених в Храмі літератури .

Цікаві дані про навчання шаманів наводить В. Басилов. У деяких народів, наприклад у ескімосів, мало не кожен дорослий чоловік вважав себе здібним до шаманства, але ці претензії відкидалися в процесі випробувань. Перевірка і її результат – визнання були неодмінними умовами шаманської діяльності. У різних народів перевірка шамана приймала різні форми. Зокрема, коли у казахів хто-небудь оголошував себе шаманом, то він на вимогу народу повинен був в тріскучий мороз ходити по снігу босоніж і з голою головою, лизати язиком розжарені до червоності залізні предмети. У народності ханти невдалого претендента вважали божевільними. Ульчи піддавали шаманів випробуванням під час поминань, такий же звичай був у нанайців.

Приведений короткий історичний екскурс дозволяє зробити висновок про необхідність розглядати випробування індивідуальних здібностей як важливу і невід’ємну частину суспільного життя багатьох (якщо не всіх) народів світу з часів якнайдавніших цивілізацій і до наших днів. Цей історичний досвід доводить, що прагнення людей пізнати суть людських проявів в якихось вимірюваних якостях і властивостях завжди існувало та існує. Проте методи пізнання довгий час були примітивними.

До початку XX в. практичні потреби вивчення переважаючих здібностей були сформульовані у вигляді наукової проблеми дослідження індивідуальних відмінностей. Ця проблема і дала імпульс до появи перших тестів. Ф. Гальтон, відомий англійський учений, протягом 1884-1885 рр. провів серію випробувань, в яких відвідувачі лабораторії у віці від 5 до 80 років могли за невелику платню перевірити свої фізичні якості (сила, швидкість реакції та ін.), ряд фізіологічних можливостей організму і психічних властивостей – всього за сімнадцятьма показниками. У число останніх увійшли показники зростання, маси, життєвої ємкості легенів, станової сили, сили кисті і удару кулаком, запам’ятовування букв, гостроти зору, розрізнення кольору та ін. За повною програмою було обстежено 9337 чоловік. Ф. Гальтон писав, що практика вдумливого і методичного тестування – не фантазія, вона вимагає розгляду і експерименту.

Це був перший істотний відхід від тисячолітньої практики випробувань і перевірок, заснованої на інтуїції. Стосовно тестів значення діяльності Ф. Гальтона можна порівняти з тим, що зробив Г. Галілей для фізичної науки своїми дотепними експериментами. Радикальний емпіризм, що набирав силу, розглядався серед учених кінця XIX в. як цілком прийнятна альтернатива ідеалізму, а експеримент – як справжній фундамент науки. Американський психолог Дж. Кеттел писав, що психологія тільки тоді зможе стати дійсною і точною наукою, коли вона матиме своєю основою експеримент і вимірювання.

Дж. Кеттел першим побачив в тестах засіб вимірювання, здавалося б, не вимірюваних властивостей людської психіки. У роботі, опублікованій в 1890 р., він дав список 50 лабораторних тестів, які ми б тепер назвали не тестами, а контрольними завданнями. Ці завдання володіли тільки двома з відомих зараз вимог до тестів – була інструкція по їх застосуванню і підкреслювався лабораторний (тобто науковий) характер випробувань. Зокрема, вказувалося, що лабораторію слід добре обладнати, в неї не допускаються глядачі під час тестування; всі випробовувані однаково інструктуються, вони повинні добре засвоїти, що і як потрібно їм робити.

У той же час ідея вимірювання людських властивостей і якостей вважалася вельми незвичною. Вимірювання цих властивостей за допомогою тестів здавалося тоді, а багатьом здається і до цього дня, справою якщо не дивним, то претензійним. Буденна свідомість виходила при цьому з аналогії з фізичними вимірюваннями і розглядало ці спроби математизації як чужий для гуманітарної психології ухил. Приблизно з такими ж труднощами стикається і сучасна педагогічна діагностика.

Проте до кінця 20-х років XX сторіччя все більше почала відчуватися потреба в створенні специфічного напряму пов’язаного з особливостями використання числа і міри. У психології цю роль виконувала психометрія, в біології – біометрія, в економіці – економетрія, в науці в цілому – наукометрія. До них слід було б додати і соціометрію, але останню Дж. Моренне та Г. Гурвіч звели до елементарних методів оцінки взаємодій індивідів у малих групах.

З моменту публікацій Ф. Гальтона і Дж. Кеттела ідея тестового методу відразу ж привернула до себе увагу вчених різних країн світу. З’явилися перші прихильники тестів і перші їх супротивники. У числі прихильників були: у Германії – Р. Мюнстерберг, С. Крепелін, В. Орні, у Франції – А. Біне, в США – Дж. Гілберт та ін. Це були дослідники нового типу, що прагнули пов’язати психологію тих років із запитами практики. Науковий статус тестів почав в якійсь мірі визначатися, проте можливість вимірювань особливостей людських проявів бралася під сумнів.

Поява в цій ситуації прикладної психології під назвою „психодіагностика” не була випадковістю. Само поняття психодіагностика з’явилося вперше після публікації в 1921 р. роботи Г. Роршаха „Психодіагностика” в Берні німецькою мовою. Прикладний напрям виник і в педагогіці під назвою „педологія” (в буквальному розумінні – наука про дітей). Хоча педологія претендувала на звання науки про комплексний розвиток дитини, в той період вона була в основному прикладною педагогікою, в надрах якої закладалися основи сучасної педагогічної діагностики.

В умовах становлення нової радянської школи педагогічний процес потребував педагогічної діагностики, порівняння ефективності методів навчання, у відповідній інформації про хід і результати виконання навчальних програм. Директорам шкіл, консультантам, вчителям, що здійснюють керівництво навчальним процесом, така інформація була необхідна. Розробка стандартизованих способів порівняння успішності учнів була важливим завданням, над вирішенням якої повинні були працювати педологи спільно з викладачами і методистами.

Рівень навчання і вихованості школярів під впливом діяльності вчителя визначав результативність навчально-виховного процесу. Педагогічна діагностика повинна була відповідати на наступні питання: що і навіщо вивчати на духовному світі вихователів і вихованців; за якими показниками це робити; якими методами користуватися; де і як використовувати результати інформації про якість педагогічної діагностичної діяльності; за яких умов діагноста органічно включається в цілісний навчально-виховний процес; яким чином навчити вчителів самоконтролю, учнів – самопізнанню.

На початку 20-х років предмет педагогічної діагностики в системі педології традиційно обмежувався застосуванням різних діагностичних методів досліджень дитини з метою виявлення його психолого-фізіологічної своєрідності, завдяки чому були вироблені педагогічні стандарти. До кінця 20-х років стало ясно, що якщо застосовувати те що є (близько 15 тисяч тестів) до окремої дитини, то навряд чи вдасться отримати задовільну оцінку психофізичних властивостей особи, що забезпечують кожному учневі досягнення найвищих результатів в навчально-виховному процесі.

Виходячи з визначення предмету педології, педагогічна діагностична практика 20-30-х років мала відношення до рішення двох типів завдань – оцінці педагогічного методу і оцінці особи учня. Метою оцінки методу, за визначенням Л. Виготського, було виявлення ефективності дії однотипних методів на однотипних особах. Оцінка ж особи зводилася до виявлення наявного рівня і процесу розвитку особи. Оцінки використовувалися з метою оптимізації учбово-виховного процесу.

Погляд на предмет педагогічної діагностики еволюціонував, і у 30-х роках він визначається з посилки, що в системі педагогічних відносин дитина повинна навчатися у визначеній соціальній, ідейній і виховній ситуаціях. Такий новий підхід визначав і новий предмет педології: кого виховувати відповідно до поставлених цілей і завдань радянського періоду виховання; за яких умов, хто і що при цьому повинен робити; якими засобами, шляхами, методами впливати на вихователів і вихованців. Реалізація такого підходу повинна була забезпечити соціально задану форму – „стандарт” школяра. Затверджувалося, що особа здатна не тільки адаптуватися до середовища, але і, активно впливаючи на неї, свідомо змінювати себе і обставини. Змінюючи на нових початках навколишній світ, людина одночасно змінює свою власну сутність.

У зв’язку з цим ставилися питання і розроблялися проблеми діагностики вихованості особи. Діагностика вихованості особистості ґрунтувалася на комплексному аналізі її діяльності. Так, визначалися основні об’єкти педагогічної діагностики:

· вихованість і сформованість інтеграційних якостей особистості;

· поведінка і діяльність вихованців;

· виховний вплив у зоні соціального оточення;

· можливості та особливості сімейного, загальношкільного, групового колективів, їх педагогічна характеристика;

· зміст і ефективність шкільної діяльності.

Виходячи з того, що метою шкільного виховання був розвиток дитини, П. Блонський пропонував розглядати об’єкти педагогічної діагностики теж в розвитку. Необхідність і значущість останнього об’єкту – змісту і ефективності шкільної діяльності – продиктована об’єктивною закономірністю: через педагогічну діагностику якісно поліпшити управління, ліквідовувати другорічництво і вийти на нові рубежі керівництва педагогічним процесом, навчанням і вихованням.

На цьому історичному етапі педагогічна діагностика розглядалася тільки в системі педологічної служби. Основними методами дослідження були методи психодіагностики і медичної діагностики, а методи власне педагогічної діагностики ще не були визначені.

7 травня 1933 р. визначилися дві основні проблеми у зв’язку з діяльністю педологічної служби в школі, особливо важливі для педагогіки. Однією з них була природа навчання, її структура, механізми і чинники, за допомогою управління якими можлива побудова оптимальних режимів навчання. Іншою проблемою стало формування індивіда: виявлення закономірностей онтогенезу людини, об’єднуючу природу і історію під сукупним впливом спадковості, обставин життя, виховання і людської діяльності.

Були визначені наступні завдання:

1) вивчення учнів в цілях підняття якості освіти і виховної роботи, зміцнення свідомої дисципліни;

2) робота з важкими дітьми і робота по профілактиці дитячої важковиховуваної;

3) робота по ознайомленню педагогів, вожатих, батьків з основами педології:

4) профорієнтаційна робота.

Необхідно було тісніше пов’язати діагностичну діяльність з практичною участю педологів в організації навчально-виховного процесу в умовах загального початкового навчання.

При вирішенні проблеми „вивчення”, педологи повинні були обґрунтувати такий метод навчання, який успішно діяв би навіть в „малодосвідчених руках”, і передати його вчителеві. Інші проблеми педології полягали в забезпеченні комплектування початкових класів на основі вивчення навчальної підготовленості і рівня розумового розвитку дітей, участі в практичних заходах щодо раціоналізації занять, загального режиму школи і правил внутрішнього розпорядку, виявленні причини неуспішності і розробці рекомендацій у боротьбі з нею, аналізі навчальної роботи відповідно до вікових особливостей учнів.

Педологічні кабінети зосереджували свою діяльність, головним чином, в районах, містах, селах і були основними науково-методичними і консультаційними центрами надання допомоги дошкільним установам, школам, вчителям, батькам і дітям.

Робота педологічного кабінету будувалася в основному за трьома напрямами:

· профілактична, спрямована на обстеження різних сторін розвитку дитини в тісному зв’язку з навчанням і вихованням, з метою своєчасного попередження порушень інтелекту, формування у вчителів і батьків педологічної культури;

· діагностична, спрямована на вивчення особливостей (розумових, фізичних) розвитку дітей, можливих відхилень, виявлення їх причин;

· корекційна робота виходила з діагностичної і припускала педагогічну корекцію виявлених відхилень.

Важливим напрямом в діяльності районних педологічних кабінетах було виявлення рівня готовності дітей до навчання в школі.

Був проведений педологічний з’їзд, видавався журнал „Педологія”, серйозно вирішувалася проблема підготовки штатів шкільних педологів, здатних проводити конкретну дослідницьку роботу. Спеціальність педолога отримували в чотирьох педвузах, десяти педтехнікумах, двох наркоматах і науково-дослідних центрах.

Централізація і диференціація педологічної служби, підготовка кадрів педологів зумовили успіх у вдосконаленні управління школою, в навчанні і вихованні.

Початок 30-х років характеризується широким використанням тестів в багатьох країнах. У Франції вони почали застосовуватися для дефектологічних цілей і для профорієнтації, в США тести використовувалися при прийомі на роботу, у вузи, для оцінки знань школярів і студентів, в соціально-психологічних дослідженнях. У СРСР тести застосовувалися в основному в двох сферах: у народній освіті та у сфері профотбору – профорієнтації. Зачеплені тестами такі важливі сфери життя і прямий вплив результатів тестового контролю на долі мільйонів людей породили широку гамму думок на користь і проти тестів. Великий ентузіазм тих, хто їх застосовував, і не менший песимізм тих, хто бачив недосконалість цього методу або постраждав в результаті його використання, породили в багатьох країнах, у тому числі і в СРСР, листи в урядові органи і в газети з вимогою заборони тестів.

У вітчизняній історії початок 30-х років характеризується інтенсивним і неконтрольованим використанням тестів в системі народної освіти і в промисловості. Практика, як це часто буває, випереджала теорію. Масові тестові обстеження не підкріплювалися серйозною перевіркою якості інструментарію, рішення про переклад деяких учнів в класи для розумово відсталих дітей приймалися на основі коротких тестів без урахування інших чинників, що впливають на результати перевірки. У промисловості на основі таких же тестів робилися спроби класифікації працівників по різних професіях, без уважного урахування особистих схильностей і інтересів. Зважаючи на тестоманію, що насувалася, і ряд причин суб’єктивного характеру було прийнято відому ухвалу „Про педологічне збочення в системі наркомпросів” (1936), що наклало заборону на застосування безглуздих (як там наголошувалося) тестів та анкет. Ця ухвала, на думку А. Леонтьєва, А. Лурія і A. Смірнова (1968), отримала в подальші роки неправомірне розширювальне тлумачення і привело до відмови від розробки науково обґрунтованих методів психологічної діагностики особи.

У ті роки були, й інші виступи – на користь тестів. Так, відомий вітчизняний психолог М. Басов писав: „Я гадаю все ж таки, що ця довга, часом гостра критика тестової методики... врешті-решт приведе не до скинення, не до скасування цієї методики, а, напроти, до її зміцнення і до її ствердження в певних межах, в яких вона має повну рацію на застосування і існування”[4].

Після Другої світової війни протягом перших півтора десятиліть в теорії і практиці педагогічної діагностики майже не відбувалося змін, не рахуючи появи окремих тестів, складання яких заохочувалося військовою адміністрацією США і які не отримали широкого застосування. Лише з появою тестів, що визначають рівень фізичного і розумового розвитку дитини, необхідний для початку шкільної освіти (з них в 1960 р. в США існувало вже дев’ять групових тестів), послідкувало їх активніше впровадження. У 1960 р. школі було запропоновано всього 74 індивідуальних і групових тестів, проте в більшості своїй вони не задовольняли методичним вимогам.

Важливу роль в цей період зіграло створення першого після війни керівництва по розробці тестів Бельзера, класичної праці Дж. Лінерта „Побудова і аналіз тестів” і дві публікації про шкільні тести.

Міжнародна конференція, що проходила в 1967 р. у Берліні, дала новий поштовх розвитку перш за все неформальних тестів і тестів, орієнтованих на певний критерій. Приблизно в цей же час офіційно в педагогічній літературі з’являється термін педагогічна діагностика з повним його обґрунтуванням. Це поняття було запропоноване в 1968 р. німецьким педагогом К. Інгенкампом по аналогії з медичною діагностикою в рамках одного наукового проекту. Це відбулося невипадково. У 1970 р. уся німецькомовна територія володіла 122 тестами і анкетами, що визначали шкільну успішність, підготовленість дітей до занять в школі, розумовий розвиток, придатність до професійного навчання, здатність концентруватися. Вони обслуговували 13 шкільних класів, всі навчальні предмети. Ці тести застосовувалися в експериментальних школах. На заняттях в школах другого ступеня, перш за все в гімназіях, тести застосовувалися вкрай рідко. У той же час об’єктивні методи знайшли застосування в роботах по вивченню процесу викладання, і в подальше десятиліття не було жодного скільки-небудь значного дослідження, яке дозволило відмовитися від запропонованих тестів.

До 1980 р. кількість тестів і анкет, призначених для школи, зросла до 222, проте частотність їх застосування стрімко падала, перш за все із-за критики системи тестування і скорочення числа дітей, що навчаються в початковій школі. У 70-і роки в загальних школах і на орієнтаційному ступені у якості методів, що поєднують переваги об’єктивного інструментарію з традиційними формами оцінки, були створені діагностичні анкети. Звіти про успішність, що замінили останніми роками, головним чином в початкових класах, табель з відмітками, свідчать про відсутність зусиль, спрямованих на пошук точніших вимірювальних методів, і розраховані на дієвість способів заохочення і ентузіазм педагогів.

У вітчизняній педагогічній літературі поняття „Педагогічна діагностика” певною мірою стало предметом дослідження таких авторів, як А. Бєлкін (1970), А. Кочетов (1987), Н. Голубєв (1988), В. Беспалько (1989), Б. Бітінас та Л. Катаєва (1993), В. Максимов (1993) та ін.

Соціально-педагогічна діагностика як новий напрям соціально-педагогічної науки вимагає серйозного і ретельного вивчення. Виявлення її суті, змісту, методів, особливостей і умов на сучасному етапі є одним з найважливіших напрямів вдосконалення роботи соціального педагога в діяльності всього колективу школи.

– Конец работы –

Эта тема принадлежит разделу:

СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНА ДІАГНОСТИКА Науково-методичний посібник Для студентів вищих навчальних закладів

Національна Академія педагогічних наук України... Науково дослідний центр проблем соціальної... Та соціальної роботи Національної Академії педагогічних наук України та Луганського національного...

Если Вам нужно дополнительный материал на эту тему, или Вы не нашли то, что искали, рекомендуем воспользоваться поиском по нашей базе работ: Історіографія соціально-педагогічної діагностики

Что будем делать с полученным материалом:

Если этот материал оказался полезным ля Вас, Вы можете сохранить его на свою страничку в социальных сетях:

Все темы данного раздела:

Предмет, сутність та функції соціально-педагогічної діагностики
  Соціально-педагогічна діяльність, як і всяка інша професійна діяльність, має предмет, цілі, завдання, зміст, форми, методи і результати. Якщо соціально-педагогічна діагностика є скл

Структура й рівні соціально-педагогічної діагностики
  У структурі діагностичного дослідження загальна теорія діагностики визначає три аспекти – семіотичний, технічний і логічний. Семіотичний аспект припускає, що соціаль

Рівні соціально-педагогічної діагностики
Рівень діагностики Методи дослідження Описова функція педагогічного моделювання Прогнозуюча функція пед-го моделювання

Діагностичні процедури та критерії соціально-педагогічної діяльності
  Соціально-педагогічна діагностика завжди вимагає особливої уваги, особливої чуйності до дитини, обов’язкової його згоди і схильності. Соціально-педагогічна діагностика пови

Діагностична професіограма соціального педагога
Показники Признаки прояву якостей Яскраво проявляються Проявляються Слабо проявляються Не прояв

Вивчення рівнів вихованості учнів ІV – ІХ класів
Показники Признаки прояву якостей Яскраво проявляються Проявляються Слабо проявляються Не прояв

Діагностична програма вивчення рівнів вихованості учнів Х – ХІ класів
Показники вихованості Ознаки прояву різних рівнів вихованості 4 – високий 3 – середній 2 – низький

Критерії вихованості особистості школяра
У якості критерію вихованості особистості школяра розглядаються її активна громадянська позиція, що проявляється в ціннісних стосунках особистості до дійсності. З безлічі таких стосунків можна вичл

Критерії оцінки вихованості учнів
Якості життя Вікові прояви якостей I – IV класи V – VIII класи IX – XI класи 1. Гром

Якісні та кількісні методи соціально-педагогічної діагностики
  Під психодіагностуючою діяльністю розуміється процес, в ході якого (із використанням діагностичного інструмента або без нього), додержуючись необхідних наукових критеріїв яко

Принципові відмінності між якісними й кількісними методами.
Ці відмінності полягає перш за все в особливому емпіричному куті зору при розгляді соціально-педагогічної дійсності. Якщо кількісні методи при соціально-педагогічних дослідженнях спрямовані на зага

Якісні діагностичні методи
Найбільше поширеним є спостереження як метод пізнання педагогічних явищ на основі їх безпосереднього сприйняття. Основна функція спостереження полягає у вибірковому доборі відомостей про процес, що

Кількісні діагностичні методи
Кількісні діагностичні методи містять у собі різноманітні види тестування і шкалування. Тести – це невеликі стандартизовані завдання (питання і задачі), при допомозі яких про

Табулювання даних і обчислення частот
Перший крок в узагальненні соціальним педагогом отриманих у ході вимірів даних – це їхнє табулювання, тобто представлення у вигляді таблиці. Розглянемо приклад: 50 школярів Х класу складал

Результати екзамену з історії України
Оцінка Кількість студентів, отримавши цю оцінку „відмінно” „добре”

Результати екзамену з історії України
Оцінка Абсолютна частота Відносна частота Відсотко-ва частота Кумулятивна (накопичена) частота

Медіана – це серединне значення у варіаційному ряду результатів вимірів.
Тобто це значення, яке ділить упорядковані множини даних навпіл так, що одна половина значень виявляється більше медіани, а інша – менше. Якщо дані містять непарне число різних значень, на

Вибір міри центральної тенденції
При виборі міри центральної тенденції необхідно враховувати таке: · моду можна визначати для ряду вимірів, які здійснюються за допомогою шкали будь-якого типу; · медіану можна виз

Кореляційна залежність
Кінцевою метою наукового аналізу, зазвичай, є знаходження зв’язків (залежностей) між змінними. Соціального педагога часто цікавить, як пов’язані між собою дві ознаки, які вивчаються, у цій групі ос

За рівнем статистичної значущості
Рівень статистичної значущості кореляційної значущості коефіцієнта кореляції Оцінка сили кореляції p £ 0,01 Висока

Методика діагностики сім’ї
  Сім’я – мала соціальна група, заснована на шлюбі, кровній спорідненості або індивідуальних потребах людей в союзі один з одним. Її відрізняють єдина економічна основа, спільність по

Матричне структурування.
Цей метод передбачає складання матриці, стовпчики якої утворюють варіанти, що обговорюються, а рядки – їхні атрибути, умови, обмеження (що? де? коли? яким чином?..). Рішення з’являються при поєднан

Програма вивчення сім’ї учня
1. Структура сім’ї – склад (повна проста – батьки, діти; повна складна – батьки, діти, бабуся, дідусь, інші члени сім’ї). 2. Батьки – вік, освіта, професія, рід занять. 3. Житлові

Діагностика дитячих та молодіжних об’єднань
  Світоглядний плюралізм, багатопартійність в суспільно-політичному житті відкривають простір для створення і організації роботи різноманітних дитячих та молодіжних громадських органі

І. ЯКІСНІ МЕТОДИКИ ІНДИВІДУАЛЬНОЇ РОБОТИ З УЧНЕМ
1.1. Методика „Що таке добре і що таке погано?” Мета:за допомогою анкетування встановити етичні уявлення учнів (про чуйність, принциповість, чесність, справедливіст

Методика „Bіяло” [2].
Мета: проаналізувавши вислови дітей, визначити рівень знання ними норм і принципів моралі. Хід виконання. Учні IV-V класів відповідають на запитання, які пропонуються

Методика „Розклади картинки” [2].
Мета: з’ясувати, чи усвідомлюють діти етичну сторону взаємин у наочній діяльності. Хід виконання. Кожній дитині дається набір картинок, на яких зображені різні вчинки дітей.

Методика „Справедливість” [2].
Мета: з’ясувати правильність розуміння учнями категорії „справедливість”. Хід виконання. Варіант 1. „Чашка” (для молодших школярів).

Методика „Математика та ввічливість” [3].
Мета: перевірити, як розуміють вихованці слова „ввічливість” та „чуйність”. Хід виконання. Дітям пропонується для вирішення наступне завдання: „У таборі було 20 хлопчиків і 2

Методика „Що ми цінуємо в людях?” [2].
Мета: вивчити ціннісні орієнтації й етичні ідеали учнів. Хід виконання. Найбільш сприятливий час для проведення роботи – класна година. Тематика її може бути різноманітною.

Методика „Закінчи речення” [2].
Мета: виявити ставлення до етичних норм, що визначають деякі етичні якості (самокритичність, колективізм, самостійність, справедливість, принциповість, чесність). Хід виконання.

Методика „Давайте обговоримо” [2].
Мета: виявити думки та ставлення старшокласників до моральних проблем, що реально існують у класі. Хід виконання. I варіант. Для обговорення бе

Методика „Робота на конвеєрі” [2].
Мета: виявити у школярів особливості етичного ставлення до інших людей (стосунки взаємодопомоги, товариства). Хід експерименту. Учням дається будь-яке завдання (наприклад, пі

Методика „Емоційна спрямованість” [2].
Мета: встановити емоційну спрямованість учнів старших класів. Порядок проведення. Соціальний педагог зачитує учням наступну інструкцію: „У даній анкеті немає „поганих” і „хор

Методика „Музичний образ” [2].
Мета: виявити вміння учнів висловлювати відчуття, що виникають при сприйнятті музики. Хід роботи. Учні прослуховують мелодію, запропоновану їм соціальним педагогом. Потім соц

Методика „Характеристика” [2].
Мета: дати якісну та кількісну оцінку етичній поведінці учнів, проявів у ній суспільної активності, товариства, самокритичності, відповідальності. Хід виконання: соціальний п

Методика „Самооцінка скромності” [2].
Мета: самоаналіз скромності учня. Хід виконання. Школярам надається анкета ознак прояву скромності. Читаючи анкету пункт за пунктом, учні повинні оцінювати ступінь вираженост

Методика „Самооцінка колективізму” [2].
Мета: самоаналіз колективізму школяра. Хід виконання. Школярам надається анкета ознак прояву колективізму. Читаючи анкету пункт за пунктом, учні повинні оцінити ступінь вираж

Методика „Ти громадянином бути зобов’язаний”.
Мета: виявити уявлення учнів про якості людини, що характеризують її ідейно-політичну сферу. Хід експерименту. Учням пропонується список слів:  

Ознаки відсутності працьовитості.
1. Відсутність інтересу до трудової діяльності в школі та вдома при одночасному прагненні до розваг. 2. Небажання долати труднощі в дорученій справі. 3. Небажання організовувати с

Методика „Трудовий досвід” [2].
Мета: виявити ступінь володіння учнями деякими внутрішніми засобами діяльності. Хід виконання. Вчитель праці на кожному уроці за п’ятибальною системою оцінює наявність трудов

Приклади прислів’їв.
1. Бідність – не порок. 2. Гусак свині не товариш. 3. Час – гроші. 4. Усякий цвіркун знає свою жердину. 5. Говорити правду – втрачати дружбу. 6. Горбато

Визначення ступеня емоційної єдності в класі. Методика „Естафета” [2].
Мета: виявити наявність або відсутність у класі дієвої групової емоційної ідентифікації (ДГЕІ). Хід виконання. Клас ділиться на 4 команди (по 7-9 осіб), між якими проводиться

Методика „Коло” [2].
Мета: визначення емпіричного показника дієвої групової емоційної ідентифікації (ДГЕІ). Хід виконання. Кожному учневі дається олівець

Методика „Референтометрія” [2].
Мета: виявлення референтної групи школяра в класі. Хід виконання. Соціальний педагог повинен скласти план індивідуальної бесіди зі школярем, основний зміст якої полягає в нас

Методика вивчення згуртованості групи „Що важливіше?” [2].
Мета: визначення ціннісно-орієнтаційної єдності класу. Хід виконання. Учням пропонується анкета, кожні п’ять якостей якої характеризують ставлення до навчання (1, 6, 16, 18,

Методика „Скільки голів, стільки розумів?” [2].
Мета: визначити рівень ціннісно-орієнтаційної єдності класу. Хід виконання. Старшокласникам дається наступна інструкція: „Вам зараз будуть запропоновані відомі присл

Методика вивчення еталонності класного колективу „Ідеальний клас” [2].
Мета: виявлення еталонності класного колективу в сприйнятті окремих школярів. Хід виконання. Соціальний педагог повинен підібрати приблизно 30 позитивних якостей, що характер

Варіант 1.
Хід виконання. Учням пропонується за семибальною шкалою оцінок (від „абсолютно задоволений, повністю згоден” – 7 балів, до „абсолютно не задоволений, абсолютно не згоден” – 1 бал) відповісти

III серія
1. У нашому класі прийнято допомагати один одному без нагадувань. 2. У нашому класі допомога надається тільки своїм друзям. 3. У нашому класі допомагають тільки тоді, коли про це

Методика вивчення структури міжособистісних стосунків в учнівському колективі „Соціометрія” [2].
Мета: виявлення міжособистісних стосунків у класі. Хід виконання. Експеримент може протікати в двох формах: шляхом вибору товариша по парті і „вибору в дії”. У першому випадк

Матриця вибору
№ Хто обирає Кого вибирають

Методика „Вибір у дії” [2].
Мета: вивчення міжособистісних стосунків у класному колективі. Хід виконання. Дослідження починається зі вступної бесіди соціального

Методика „Відмітка другу” [2].
Хід виконання. Перед початком експерименту учням доцільно розповісти про значення дослідження, пообіцяти повідомити кожному остаточні висновки, залишивши при цьому в строгій таємниці особист

Матриця оцінок стосунків учнів
№ Прізвища учнів Антон

Методика вивчення положення школяра в системі міжособистісних стосунків „До кого ти звернешся?” [2].
Мета: визначення положення школяра в системі міжособистісних стосунків залежно від виду спілкування. Хід виконання. Для визначення к

Методика „Вибір однокласників” [2].
Мета: з’ясування мотивів вибору в системі міжособистісних стосунків. Хід виконання. Кожному учневі пропонується оцінити всіх своїх товаришів за такими якостями: щирий, добрий

ДІАГНОСТИКА СІМ’Ї
І. ЯКІСНІ МЕТОДИКИ ДІАГНОСТИКИ БАТЬКІВ [1]:   1.1. Психодіагностика мотиваційних і особистісних особливостей дорослої людини. Методика „Підставної самооцінки

Інструкція.
Пропонуємо Вам відповісти на такі запитання: 1. Ваша сім’я багатодітна, у ній виховується: · 3 дітей; · 4 дітей; · більше 5 дітей_________________________

Опитувальник.
1. Мені часом не вистачає витримки. 2. Якщо мої бажання заважають мені, то я вмію їх стримувати. 3. Батьки як більш зрілі люди повинні влаштувати сімейне життя своїх дітей.

Ключ до тесту К. Томаса
№ Супер-ництво Спів-праця Компро-міс Уникан-ня Присто-сування  

Методика „Наша дитина” [2].
Мета: визначити рівень етичної поведінки учня в уявленні його батьків (дисциплінованість, чуйність, працьовитість, скромність, принциповість, самокритичність, відповідал

Інструкція до тесту
Дитині дають простий олівець середньої м’якості й стандартний чистий аркуш паперу формату А4. Використання будь-яких додаткових інструментів виключається. Інструкція:

Інтерпретація результатів тесту
Отримане зображення, як правило, відображає ставлення дитини до членів її сім’ї, те, якими вона їх бачить, і яку роль у сімейній конфігурації відводить кожному. 1. Оцінка загальної

Визначення найпривабливішого персонажу
Його можна виявити за наступними ознаками: · він зображається першим і поміщається на передньому плані; · він вищий і більший за решту персонажів; · виконаний з більшою л

Дитина про себе
Якщо дитина більше за всіх виділяє на малюнку свою фігуру, малює себе ретельніше, детально, яскраво, так що впадає в очі, а решта фігур складає просто фон, то тим самим вона виражає важливіс

Додаткові персонажі
Малюючи сім’ю, дитина може додати людей, що не належать до сімейного кола, або тварин. Така поведінка трактується як спроба заповнити порожнечі, відшкодувати брак близьких, теплих стосунків,

Батьківська пара
Зазвичай батьки зображаються разом: батько вище й більшим поміщається ліворуч, мати нижче праворуч, за ними слідують інші фігури в порядку значущості. Як уже відмічено, слід враховувати, що

Ідентифікація
У малюнку сім’ї має місце й такий показовий чинник, як ідентифікація. Дитина легко ототожнює себе з тим або іншим персонажем свого малюнку. Вона може ототожнювати себе з батьком або матір’ю.

Відмова від зображення того або іншого члена сім’ї.
Якщо дитина малює себе на відстані від решти членів сім’ї, то, ймовірно, вона переживає почуття самотності та ізольованості. Якщо ж дитина взагалі відсутня на малюнку, то мов

Опитувальникпотреби спілкування .
Тестовий матеріал. 1. Мені приносить задоволення брати участь у різного роду торжествах. 2. Я можу подавити свої бажання, якщо вони суперечать бажанням моїх товаришів. 3.

РАБ може здійснюватися в кількох методичних варіантах.
РАБ-1. Аналіз літературних джерел різного типу: а) документальні; б) художні твори. РАБ-2. „Подробиці моєї біографії” з метою виявлення:

Опитувальник.
1. Чи зловживає хтось у Вашій сім’ї владою? 2. Чи є в сім’ї суворі правила, які мають примусовий характер? 3. Чи має кожний із членів сім’ї рівні права та можливості? 4.

Алгоритм вивчення сім’ї [7].
1. Склад сім’ї, структура:повна, неповна, з однією дитиною, багатодітна, розведені і т.ін. 2. Житлово-побутові умови. 3. Матеріальна забезпеченість.

Соціальний паспорт сім’ї [7].
До карти вносяться наступні дані. 1. Адреса (населений пункт, вулиця, будинок, телефон). 2. П.І.Б. чоловіка, дата народження. 3. П.І.Б. дружини, дата нар

Карта обстеження сімей, які мають неповнолітніх дітей [7].
1. Склад сім’ї: мати, батько, бабуся, дідусь (5), тільки мати і батько (4), мати і вітчим, або мачуха і батько (3), одна мати або один батько (2), немає батьків (1). 2. Кількість

Анкета для подружжя „Який Ваш шлюб?” [10].
Інструкція. На запитання можна відповідати: „так”, „іноді”, „ні”. На аркуші паперу напишіть у стовпчик 9 чисел. Відповідаючи на запитання, нараховуйте собі відповідні очки.

Інтерпретація результатів.
Для чоловіка: 69 і більше. Ви не дуже щасливі в сімейному житті. Причина – ваша власна поведінка. Постарайтесь приділяти дружині більше уваги. Бути уважним до дружини це о

Додаткові ознаки високого творчого потенціалу особистості дитини.
1. Бажання привнести у виконувану роботу елемент новизни. 2. Прагнення освоїти незнайому справу. 3. Проявляє завзятість у досягненні мети, не дивлячись на невдачі. 4. Спо

Методика „Радощі та засмучення”.
Методика допомагає виявити місце пізнавальної діяльності в системі ціннісних орієнтацій дошкільників. Після організованого пізнавального заняття з формування елементарних математичних уявл

Інструкція
Вам пропонується оцінити рівень сформованості дев’яти характеристик, які зазвичай спостерігаються в обдарованих дітей. Уважно вивчіть їх і дайте оцінку вашій дитині по кожному параметру, к

Обробка результатів
Відмітки внесіть до таблиці. Природно, що результат буде об’єктивніший, якщо ці відмітки, незалежно одна від одної, поставлять і інші дорослі, які знають дитину.  

С. Вищі процеси
VII. Осмислення: 1) просте, тобто правильне складання окремих малюнків зі смислом або без смислу (наочних недоцільностей); 2) комбінуюче, тобто серія картин, пов’язаних одн

Д о д а т о к
А.Родовідне дерево. Б.Характеристика сім’ї. В.Характеристика інших прошарків суспільства, груп, де знаходиться суб’єкт. Г.Характеристика стосунків, що відзначаються залеж

Вікова діагностична шкала Е. Меймана
(1912) Вік (років) Тести, що виявляють розвиток Тести, що виявляють обдарованість Тести, що виявляють вплив оточення

Вікова діагностична шкала Л. Термена і Г. Чайльдса
(1912) Вік (років) Тестові завдання Уміння правильно назвати ключ, ніж і монету Розглядання картини й перерахування на ній предметів та

Загальна характеристика
Соціальний педагог, скориставшись представленою методикою, може отримати первинну інформацію про спрямованість інтересів молодших школярів. Це, у свою чергу, дасть можливість об’єктивніше судити пр

Бланк запитань
Кожне запитання починається зі слів: „Чи подобається Вам ...” 1) вирішувати логічні завдання та завдання на кмітливість; 2) читати самостійно (слухати, коли тобі читають) казки, р

Обробка результатів
Питання складені відповідно до умовного розподілу здібностей дитини на сім сфер: · математика й техніка (1-й стовпчик у листі відповідей); · гуманітарна сфера (2-й стовпчик);

Обробка результатів
Підрахуйте кількість плюсів і мінусів по вертикалі (плюс і мінус взаємно скорочуються). Домінування там, де більше плюсів. При підведенні підсумків і особливо при формулюванні висновків слід зробит

Загальна характеристика
Ця методика створена автором на основі методики Хаана і Каффа. Вона відрізняється від методики вищеназваних авторів тим, що для обробки результатів було „викинуто” декілька запитань по кожному розд

Інструкція.
Перед вами 80 запитань, систематизованих по десяти відносно самостійним областям поведінки та діяльності дитини. Уважно вивчіть їх і дайте оцінку вашій дитині з кожного параметру, користуючись наст

Бланк запитань.
1. Схильна до логічних міркувань, здатна оперувати абстрактними поняттями. 2. Нестандартно мислить і часто пропонує несподівані, оригінальні рішення. 3. Вчиться новим знанням дуже

Бланк відповідей

Творче мислення в малюнках
Невербальний буклет А На малюнку зображена пляма нерівної форми. Придумай і намалюй такий предмет або малюнок, частиною яких буде ця пляма. Постарайся придумати свій власни

Вербальний буклет А
Завдання 1-3 „Запитання й здогадки”. Перші три завдання будуть пов’язані з малюнком, який ти бачиш. Ці завдання дозволяють дізнатись, чи вмієш ти задавати питання й будувати здогадк

Інтерпретація
„Автопортрет”. Тест „Автопортрет” широко використовується психологами в Сполучених Штатах. Наведемо значення тих елементів, які можуть бути у вашому малюнку. · Голова. Малю

ДОДАТОК Г
ДІАГНОСТИКА ДІТЕЙ „ГРУПИ РИЗИКУ” І. ЯКІСНІ МЕТОДИКИ ДІАГНОСТИКИ ДІТЕЙ „ГРУПИ РИЗИКУ” 1.1. Карта обстеження соціально-дезадаптованих неповнол

Загальні відомості про дитину.
2. Стан здоров’я:особливості фізичного розвитку, відповідність фізичного розвитку віку: зріст, вага, недоліки зору, слуху, порушення постави і т.ін.. 3. Спрямовані

Опитувальник.
1. Оцініть, на скільки поширені наступні форми поведінки, що відхиляється від норми у тих групах дітей, з якими вам доводиться працювати за шестибальною шкалою: 0 – зовсім не зустрічаються

Опитувальник.
1. Які форми поведінки ви назвали б такими, що відхиляються від норми:   1. Порушення правил поведінки в школі (зриви уроків, прогули,

Опитувальник.
1. Які форми поведінки ви назвали б такими, що відхиляються від норми:   1. Порушення правил поведінки в школі (зриви уроків, прогули,

Запитання для дівчаток.
1. Я прагну в одязі слідувати найсучаснішій моді або навіть випереджати її. 2. Буває, що я відкладаю на завтра те, що повинна зробити сьогодні. 3. Якщо була б така можливість, то

Бланк відповідей
П.І.Б.______________________________________________ Стать ______________________Вік ____________________   Так ні

Чоловічий варіант
1. Шкала установки на соціально бажані відповіді. 2 (ні), 4 (ні), 6 (ні), 13 (ні), 21 (ні), 23 (ні), 30 (так), 32 (так), 33 (ні), 38 (ні), 47 (ні

Жіночий варіант
1. Шкала установки на соціально бажані відповіді. 2 (ні), 4 (ні), 8 (ні), 13 (так), 21 (ні), 30 (так), 32 (так), 33 (ні), 38 (ні), 54 (ні), 79 (н

Таблиця округлених значень коефіцієнтів корекції
Чоловічий варіант Жіночий варіант „Сирі” бали за шкалою №1 Коефіцієнти корекції „Сирі” бали за шка

Таблиця норми
Чоловічий варіант (п = 375) Жіночий варіант (п = 374) „Сирі” бали Т-бал „Сирі” бали Т-бал

Опитувальник.
1. Довго пам’ятаєте образи, які вам нанесли. 2. Практично постійно з’ясовуєте з кимсь стосунки (або з однією і тією ж людиною, або з різними партнерами). 3. Вам дуже важко зробити

Опитувальник.
1. Зазвичай висловлюєте свої думки людям відверто, не особливо замислюючись над вибором слів і виразів. 2. Швидко починаєте злитися або впадати в гнів. 3. Можете вдарити кривдника

Методика діагностики батьківського відношення А. Варга, В. Столін
Тест-питальник батьківського відношення (ПБВ) являє собою психодіагностичний інструмент, орієнтований на вияв батьківського відношення до осіб, що звертаються за психологічною допомогою з питань ви

Ключі до Питальника
1. Прийняття – неприйняття: 3, 4, 8, 10, 12, 14, 15, 16, 18, 20, 24, 26, 27, 29, 37, 38, 39 ,40, 42, 43, 44, 45, 46, 47, 49, 52, 53, 55, 56, 60. 2. Образ соціальної бажаності пов

Методика діагностики соціально-психологічної адаптації К. Роджерса й Р. Даймонда
  Питальник СПА   Відчуває незручність, коли вступає з ким-небудь у розмову. Немає бажання розкриватися перед іншими. У всьому любить суперечк

Гра „Рукавички”.
Мета: Гра сприяє налагодженню взаєморозуміння з партнером, розвитку вміння налагоджувати контакт з оточуючими. Тренер робить заготовки: вирізає з поперу рукавички, кількість пар рукавичок

Міні-лекція „Як допомогти аутичній дитині”.
Оскільки „аутизм” – медичний діагноз, корекційна робота з дитиною повинна проводитись комплексно групою спеціалістів: лікарем, психологом, педагогами. Причому, головне завдання – не вилікувати діте

ЛІТЕРАТУРА
1. Актуальные проблемы социального воспитания. – Запорожье : УНИЦ АПН СССР, 1990. – 165 с. 2. Андреева Т. Н. Интернет и профилактика наркотических проблем / Т. Н. Андреева. – Казань, 1999.

Хотите получать на электронную почту самые свежие новости?
Education Insider Sample
Подпишитесь на Нашу рассылку
Наша политика приватности обеспечивает 100% безопасность и анонимность Ваших E-Mail
Реклама
Соответствующий теме материал
  • Похожее
  • Популярное
  • Облако тегов
  • Здесь
  • Временно
  • Пусто
Теги