Лист відповідей

Перелік Предметів	Індивід. оцінка	Групова оцінка	Оцінка експертів	Різниця Х - Е	Різниця У – Е
Х	У	Е
Дзеркало
Каністра з водою
Сітка від москитів
Одна коробка із солдатським раціоном
Карта Чорного моря
Подушка – засіб для плавання
Каністра з нафтогазовою сумішшю
Транзисторний радіоприймач
Репелент для відлякування акул
Шість квадратних метрів непрозорого пластику
Пляшка рому міцністю 80 градусів
П`ять метрів нейлонового канату
Дві коробки шоколаду
Сітка для ловлі риби
Всього – 14				∑1 = ?	∑ 2 = ?

Експерти визначають місце кожного предмету, виходячи з наступних аргументів: основними речами, необхідними людині, яка потрапила в аварію корабля у морі, є предмети, які служать для привертання уваги, і ті, які допомагають вижити до прибуття рятувальників. Без засобів сигналізації майже немає шансів бути виявленими й врятованими. У більшості випадків рятувальники приходять у перші 36 годин, а людина може прожити цей період без їжі і води, тому вони менш цінні.

Окремі міркування щодо значущості предметів такі:

1. Дзеркало – важливе для сигналізації повітряним та морським рятувальникам.

2. Каністра з нафтогазовою сумішшю – важлива для сигналізації.

3. Каністра з водою – необхідна для вгамування спраги.

4. Одна коробка із солдатським раціоном – забезпечує основну їжу.

5. Шість квадратних метрів непрозорого пластику – для збирання дощової води, захисту від стихії.

6. Дві коробки шоколаду – резервний запас їжі.

7. Сітка для ловлі риби. Оцінюється нижче, ніж шоколад, тому що у цій ситуації «синиця у руці краще, ніж журавель у небі». Немає впевненості, що ви зловите рибу.

8. П`ять метрів нейлонового канату – для зв`язування знаряддя, щоб воно не впало за борт.

9. Подушка – засіб для плавання – може послужити засобом рятування, якщо хтось потрапить за борт.

10. Репелент, який відлякує акул – акули нечасто зустрічаються у Чорному морі.

11. Пляшка рому міцністю 80 градусів – як антисептик при будь-яких травмах; вживати як напій небажано, бо це призводить до обезводження організму.

12. Транзисторний радіоприймач – не має передавача.

13. Карта Чорного моря – без навігаційних приладів не має цінності.

14. Сітка від москитів – не потрібна, бо у Чорному морі немає москитів.

Обробка результатів:

У п`яту колонку таблиці заноситься різниця між індивідуальною оцінкою кожного предмета та експертною по модулю (Х – Е), а у шосту колонку – різниця між груповою оцінкою кожного предмета та експертною по модулю (У – Е ).

Знаходять суму різниць окремо у п`ятій ∑1 (Х – Е) та у шостій колонках ∑2 (У – Е).

Порівняння отриманих чисел свідчить про ефективність групової роботи: якщо ∑1(Х – Е) менше, ніж ∑2 (У – Е), то індивідуальна робота виявилася ефективнішою за групову та – навпаки.

Обговорення: передбачає обговорення відповіді на питання: При якому прийнятті рішення – груповому чи індивідуальному – характерні наступні явища:

· Породження великої кількості ідей.

· Схильність до стандартних способів, рішень, шляхів.

· Різноманітність підходів.

· Особистісна відповідальність зростає.

· Адекватна оцінка новаторських ідей.

· Схвалення рішення у колективі, активність його виконання.

· Оцінка рішень як як обгрунтованих, легітимних.

· Об'єм інформаційної основи рішень зростає.

· Оригінальність рішень зростає.

· Ризикованість, авантюристичність, аморальність рішень вище.

Студенти роблять висновок про те, чи успішним було групове обговорення, чи зуміла група виявити знаючого учасника та чи прислухалася до його думки, чи достатньо він аргументував свої пропозиції; хто мав найбільший вплив на прийняття рішень групою (був лідером); що допомагало чи перешкоджало досягненню згоди; як поліпшити прийняття рішень групою.

/Дуткевич Т.В. Конфліктологія з основами психології управління. – К., 2005. – 456с. – С.392 -396/.

Як варіант може бути використана гра «Катастрофа в пустелі».

4. Гра «Катастрофа в пустелі».

Відомими аналогами цієї гри є "Аварія корабля", "Посадка на Місяці".

Мета гри: визначити механізм прийняття групового рішення, виробити навички поведінки в дискусії, уміння вести диспут, бути переконливим, вивчити на конкретному матеріалі динаміку групової суперечки, відкрити для себе традиційні помилки, що роблять люди в полеміці, потренувати здатності виділяти головне і відсівати "другорядне", бачити істотні ознаки предметів, навчитися усвідомлювати стратегічні цілі і саме їм підкоряти тактичні кроки тощо.

Кожен учасник одержує спеціальний бланк (або креслить його за вказівками ведучих).

Ведучий дає групі наступну інструкцію:

«З цього моменту усі ви - пасажири авіалайнера, що робив переліт з Європи в Центральну Африку. При польоті над пустелею Сахара на борті літака раптом спалахнула пожежа, двигуни відмовили, і авіалайнер впав на землю. Ви на диво врятувалися, але точне ваше місце аварії невідоме. Відомо тільки, що найближчий населений пункт знаходиться від вас на відстані приблизно 300 кілометрів. Під уламками літака вам удалося знайти п'ятнадцять предметів, що залишилися неушкодженими після катастрофи.

Ваша задача - проранжувати ці предмети відповідно до їх значимості для вашого порятунку. Для цього потрібно поставити цифру 1 біля найважливішого предмета, цифру 2 – біля другого за значимістю і так далі до п'ятнадцятого, найменш важливого для вас. Заповнюйте номерами перший стовпчик бланка. Кожний працює самостійно протягом 5-10 хвилин.

Список предметів:

1. Мисливський ніж.

2. Кишеньковий ліхтар.

3. Політна карта місцевості.

4. Поліетиленовий плащ.

5. Магнітний компас.

6. Переносна газова плита з балоном.

7. Мисливська рушниця з набоями.

8. Парашут червоно-білого кольору.

9. Пачка солі.

10. Півтора літра води на кожного.

11. Довідних їстівних тварин і рослин.

12. Сонячні окуляри на кожного.

13. Літр горілки на усіх.

14. Легке пальто на кожного.

15. Кишенькове дзеркало.

Після завершення індивідуального ранжирування ведучий пропонує групі розбитися на 2-3 підгрупи і проранжувати ці ж предмети знову протягом десяти хвилин (при цьому номерами заповнюється другий стовпчик у бланку зі списком предметів).

Зі спостереження за роботою учасників добре видно ступінь сформованості умінь організовувати дискусію, планувати свою діяльність, йти на компроміси, слухати одне одного, аргументовано доводити свою точку зору, володіти собою. Часто розвертаються суперечки-баталії, коли ніхто не бажає прислухатися до думки інших, наочно демонструючи самим учасникам їхню некомпетентність у сфері спілкування і необхідність зміни поведінки.

По закінченню дискусії ведучий повідомляє, що гра завершена, поздоровляє всіх учасників із благополучним порятунком і пропонує обговорити підсумки гри.

Обговорення: відбувається шляхом визначення відповідей на питання:

· Чи задоволені ви результатами обговорення? Поясніть чому.

(Відповіді учасників за необхідністю супроводжуються рефлексією, мета якої - в осмисленні процесів, способів і результатів індивідуальної і спільної діяльності.)

· Що викликало ваше задоволення (незадоволення)?

· Як, по-вашому, у вірному напрямку просувалася ваша дискусія чи ні?

· Чи була вироблена загальна стратегія порятунку?

· Що вам заважало брати активну участь в обговоренні?

· Ви згодні із прийнятим рішенням? Якщо ні, то чому вам не вдалося відстояти свою думку?

· Хто найбільшою мірою вплинув на результат групового рішення, тобто по суті справи виявився лідером, що зумів повести за собою групу?

· Що саме в поведінці лідера дозволило йому змусити прислухатися до себе? На якій стадії з'явився лідер?

· Якими способами інші учасники домагалися згоди з їхніми думками?

· Які способи поведінки виявилися найменш результативними? Які тільки заважали загальній роботі?

· Як варто було б побудувати дискусію, щоб найбільш швидким способом досягти загальної думки і не ущемити права всіх учасників?

(Обговорення підсумків гри повинно підвести групу до того, щоб самостійно розібратися в питанні, як найкращим способом організовувати дискусії, як уникнути грубих зіткнень та ін. Як правило, процес обговорення торкається дуже широкого спектру проблем: фази, через які проходить практично будь-яка дискусія, лідер і його якості, навички ефективного спілкування, уміння самопрезентації і т.і. При необхідності ведучий тільки допомагає більш чітко сформулювати знайдені учасниками закономірності. Дуже велике значення має самоаналіз учасниками власної поведінки, що збагачується зворотним зв'язком від інших членів групи. Від ведучих залежить, щоб цей зворотний зв'язок не перетворився в серію взаємних обвинувачень, а носив би конструктивний характер і був прийнятий учасниками.)

Практично завжди виникає питання про "правильні" відповіді. Така відповідь пропонується ведучим, але із застереженням, що ця думка закордонних експертів, з якою ми вправі не погоджуватися, але змушені врахувати важливість вибору стратегії порятунку для ранжування предметів: або рухатися по пустелі до людей, або чекати допомоги від рятувальників. Якщо в групі під час обговорення практично не піднімалося питання про стратегії, то на цьому етапі виявляється, що частина учасників мала на увазі перший варіант, у той час як інша частина мала на увазі другий.