Реферат Курсовая Конспект
Психологічний практикум. - раздел Философия, Методичні рекомендації до вивчення курсу соціальної психології 1. Гра «Нестандартний Підхід» Мета Гри: Вивести Зак...
|
1. Гра «Нестандартний підхід»
Мета гри: вивести закономірності взаєморозуміння, розвинути навички управління увагою і настроєм партнера по спілкуванню, зокрема шляхом варіації характеристик мовлення (тону, темпа, гучності тощо) або рухів.
Видатний радянський педагог А.С.Макаренко зазначав, що будь-яка людина, яка займається проблемами спілкування, повинна вміти вимовити фразу «Іди сюди!» сорока різними способами.
Кожен учасник гри пробує вимовити різними способами:
· своє ім’я;
· будь-яке із наступних висловлювань: «Прощавай!», «Ну, добре!», «Дякую!», «Я чекаю!», «Так справи не буде!», «Давай-давай!», «Ну і деньок!», «Ну то й що», «Іди до мене», «Привіт!» та інші;
· яку-небудь загальну для всіх фразу, наприклад, «Хочу мінералочки!», вимовляючи її з позиції начальника, маленької дитини, робота, хворої людини тощо;
· Фразу «Люди виявляються самотніми через те, що самі не проявляють інтересу до оточуючих», - як повчання, як скаргу, із зверхністю, зі злістю тощо;
Обговорення: учасники аналізують результати, відповідаючи на питання:
· Який темп розмови здається найбільш результативним?
· Як це пов’язано із конкретною ситуацією?
· Які почуття виникають при зміненні інтонації чи рухів?
(Социальная психология : Учебное пособие для вузов/ Сост.: Р.И. Мокшанцев, А.В. Мокшанцева. – Новосибирск: Сибирское соглашение; М.: ИНФРА – М, 2001. – 408с.- С.59 – 60).
2. Гра «Місце зустрічі»
Мета гри: навчитися використовувати механізми взаєморозуміння у спілкуванні.
Ведучий пропонує учасникам домовитися про зустріч:
а) один описує місце у приміщенні, а інший, із заплющеними очима, повинен це місце знайти;
б) один описує місце у місті, а інший повинен визначити і назвати це місце.
Обговорення: гравці відповідають на питання:
· Що заважало зрозуміти співрозмовника?
· Що допомагало зрозуміти співрозмовника?
· Що допомагало «стати» на позицію комунікатора?
(Социальная психология : Учебное пособие для вузов/ Сост.: Р.И. Мокшанцев, А.В. Мокшанцева. – Новосибирск: Сибирское соглашение; М.: ИНФРА – М, 2001. – 408с.- С. 60).
3. Гра «Зустрічають за одягом»
Мета гри: розвивати активне групове спілкування, вчитися внутрішньо аналізувати свою соціальну «маску».
Учасники сідають у коло. Кожний отримує картку із написом, наприклад, «Я погано чую», «Я багатий», «Похваліть мене», «Розв’язую будь-які проблеми», «Люблю побитися», «Дам грошей», «Я все вмію», «Пожалійте мене», «Я вам говорю неправду» та інші. Картки потрібно тримати так, щоб їх власник не міг побачити напис, проте інші учасники могли б його бачити.
Учасники гри повинні активно спілкуватися один з одним відповідно до того, що написано на картках опонентів. Спілкування із власником картки будується у формі питань, прохань або тверджень завуальовано, косвено, натяками, а не відкрито, «в лоб». При цьому він повинен здогадатися, що саме (бажано дослівно) написано на його картці. На питання, прохання, твердження він, звичайно, доки отримує інформацію, не відповідає і ніяких уточнюючих питань нікому не ставить.
Обговорення: відбувається методом пошуку відповідей на питання:
· Що допомогло здогадатися про напис на картці?
· Що заважало зрозуміти зміст напису на картці?
· Які найбільш цікаві висловлювання чи питання звучали на адресу власника картки?
(Социальная психология : Учебное пособие для вузов/ Сост.: Р.И. Мокшанцев, А.В. Мокшанцева. – Новосибирск: Сибирское соглашение; М.: ИНФРА – М, 2001. – 408с.- С.77)
.
4. Гра «Вгадай стиль спілкування»
Мета гри: навчити учасників діагностувати стиль спілкування – свій і співрозмовника, визначити фактори, що обумовлюють вибір стилю спілкування, напрацювати навички вибору найбільш оптимального варіанта власної поведінки.
Учасники діляться на три підгрупи по п’ять – шість осіб, кожна з яких готує на показ сценку, що відтворює певний стиль спілкування – конвенційний (діловий), маніпулятивний, примітивний. (Короткий опис стилю спілкування надається кожній підгрупі на окремій картці).
Обговорення: учасники-глядачі аналізують продемонстровані сценки, відповідаючи на питання:
· Як можна назвати стиль спілкування, який показала підгрупа?
· В яких ситуаціях той чи інший стиль може виявитися найбільш корисним?
Тексти на картках:
· Ваша підгрупа демонструє конвенціальний (діловий) стиль спілкування. Спробуйте придумати і показати сценку із життя, де цей стиль проявляється особливо яскраво. Зазвичай він передбачає доволі велику дистанцію між людьми. Вираження емоцій і почуттів суттєво обмежено.
· Ваша підгрупа демонструє маніпулятивний стиль спілкування. Він передбачає наявність прихованої мети одного чи кількох співрозмовників, для досягнення якої використовуються індивідуальні особливості характеру людини, її особистісні установки. Маніпулятивний стиль спілкування передбачає управління іншою людиною із прихованими прагненнями, по-перше, отримати певну користь від спілкування, по-друге, зробити це непомітно для партнера.
· Ваша підгрупа демонструє примітивний стиль спілкування. Йому притаманні реакції амбіції, зверхності, акцентування уваги на зовнішніх ознаках людини. Примітивні форми спілкування зазвичай пов’язані із приниженням однієї людини іншою і самоприниженням перед більш сильним партнером.
(Социальная психология : Учебное пособие для вузов/ Сост.: Р.И. Мокшанцев, А.В. Мокшанцева. – Новосибирск: Сибирское соглашение; М.: ИНФРА – М, 2001. – 408с.- С.77-78).
Література:
1. Аронсон Э., Уилсон Т., Эйкерт Р. Социальная психология. Психологические законы поведения человека в социуме. – СПб, 2002.
2. Берн Э. Игры, в которые играют люди. – Л.,1992.
3. Биркенбил В. Язык интонации, мимики, жестов. – СПб., 1997.
4. Бодалев А.А. Восприятие и понимание человека человеком. – М., 1982.
5. Бодалев А.А. Личность и общение. – М.,1993.
6. Дуткевич Т.В. Конфліктологія з основами психології управління. – К., 2005.
7. Майерс Д. Социальная психология. – СПб.,1997.
8. Орбан-Лембрик Л.Е. Соціальна психологія. – К., 2003.
9. Пайнс Э., Маслач К. Практикум по социальной психологии. – СПб., 2000.
10. РеанА.А., Коломинский Я.Л. Социальная педагогическая психология. – СПб., 1999.
11. Семиченко В.А. Психология общения. – К., 1997.
Завдання для тестового самоконтролю:
1. Якщо метою спілкування є підтвердження людиною її статусу, виконання очікуваних від неї функцій, то має місце
а) соціально-рольовий рівень спілкування;
б) діловий рівень спілкування;
в) інтимно-особистісний рівень спілкування.
2. Використання засобів спілкування з метою передачі інформації відноситься до:
а) перцептивного аспекту спілкування;
б) комунікативного аспекту спілкування;
в) інтерактивного аспекту спілкування.
3. Вербальні та невербальні повідомлення, які людина навмисно чи ненавмисно спрямовує у відповідь на повідомлення іншого називаються:
а) процесом декодування;
б) зворотнім зв`язком;
в) уважним слуханням.
4. Комунікативний бар`єр у психології трактується як:
а) реально існуючі соціальні перешкоди, які не дозволяють людям зустрітися та налагодити процес безпосереднього спілкування;
б) абсолютна або відносна перешкода ефективному спілкуванню, яка об`єктивно існує у процесі спілкування або суб`єктивно сприймається співрозмовником як така;
в) стан дезорганізації особистості, який виникає внаслідок її дезорієнтації, причиною останньої може бути соціальні ситуація, в якій має місце конфлікт або відсутність норм.
5. Взаємодія людей, яка передбачає певну форму організації спільної діяльності, складає:
а) перцептивний аспект спілкування;
б) комунікативний аспект спілкування;
в) інтерактивний аспект спілкування.
6. Процес сприйняття партнерами один одного, їх взаємопізнання як основа для взаєморозуміння складають:
а) перцептивний аспект спілкування;
б) комунікативний аспект спілкування;
в) інтерактивний аспект спілкування.
7. Рефлексія у міжособистісному спілкуванні – це:
а) усвідомлення усіх своїх переваг та недоліків;
б) усвідомлення суб`єктом спілкування, як він сприймається партнером по спілкуванню;
в) адекватна самооцінка, що безпосередньо впливає на формування “Я-концепції”.
в) компроміс.
8. Спосіб пізнання іншої людини через свідоме або несвідоме уподібнення її характеристикам самого суб`єкту в психології отримав назву:
а) ідентифікація;
б) рапорт;
в) сублімація.
9. Здатність сприйняти іншу людину, проникнути у її внутрішній світ, прагнення відгукнутися на її проблеми у психології має назву:
а) емпатія;
б) доброзичливість;
в) навіюваність.
10. Міжособистісна атракція – це:
а) процес прийняття співрозмовника з усіма його відмінностями та недоліками;
б) усвідомлення суб`єктом спілкування, як він сприймається партнером по спілкуванню;
в) процес формування привабливості людини для сприймаючого
та продукт цього процесу.
11. Тенденція сприймаючого перебільшувати однорідність особистості партнера, поширювати позитивне (чи негативне) враження про одну властивість людини на усі його інші властивості отримала назву:
а) каузальна атрибуція;
б) фасцинація;
в) ефект ореолу.
– Конец работы –
Эта тема принадлежит разделу:
Криворізький державний педагогічний університет... Кафедра загальної та вікової психології... Н М Токарева...
Если Вам нужно дополнительный материал на эту тему, или Вы не нашли то, что искали, рекомендуем воспользоваться поиском по нашей базе работ: Психологічний практикум.
Если этот материал оказался полезным ля Вас, Вы можете сохранить его на свою страничку в социальных сетях:
Твитнуть |
Новости и инфо для студентов