Архітектура будівель і споруд

 

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ БУДІВНИЦТВА І АРХІТЕКТУРИ

 

 

В.З. Ткаленко

 

Л.Ю. Брідня

 

АРХІТЕКТУРНЕ ПРОЕКТУВАННЯ ГОТЕЛІВ

 

Рекомендовано науково-методичною радою

Київського національного університету будівництва і архітектури

Як навчальний посібник для студентів спеціальності

7.120102 “Архітектура будівель і споруд”

 

 

Київ 2012

 

УДК 728.5

ББК

 

Ц

 

 

Рецензенти:

 

 

Відповідальний за випуск

 

Затверджено на засіданні науково-методичної ради Київського національного університету будівництва і архітектури

«____» ____________ 20 __ р.

 

 

Ткаленко В.З.

 

, Брідня Л.Ю.

 

Архітектурне проектування готелів. Навчальний посібник. – К.,

КНУБА. 2012. – 88 с.

 

 

Розглянуті особливості архітектурного проектування готелів, визначене їх місце у загальній системі закладів тимчасового колективного проживання ,викладені загальні рекомендації щодо організації функціонального зонування готелів та проектування окремих груп у складі його структури. Наводяться склад і площі необхідних приміщень, які відповідідають існуючій нормативній документації в даній галузі проектування та будівництва.

Призначений для студентів спеціальності 7.120102 „Архітектура будівель та споруд” для практичного використання у курсовому та дипломному проектуванні.

 

 

УДК 728.5

ББК

ISBN В.З. Ткаленко , Л.Ю. Брідня, 2012

З М І С Т:

 

ВСТУП........................................................................................................ 4

 

ТИПОЛОГІЯ СУЧАСНИХ ЗАКЛАДІВ ТИМЧАСОВОГО КОЛЕКТИВНОГО ПРОЖИВАННЯ ТА ОСНОВНІ ТЕНДЕНЦІЇ ЇХ РОЗВИТКУ…………………………............................................................ 5

 

ОСНОВНІ ТЕРМІНИ ТА ПОНЯТТЯ....................................................... 11

 

ФУНКЦІОНАЛЬНІ ВЗАЄМОЗВ’ЯЗКИ ОСНОВНИХ ГРУП

ПРИМІЩЕНЬ ГОТЕЛІВ ........................................................................... 17

 

ОБ’ЄМНО-ПЛАНУВАЛЬНІ РІШЕННЯ.................................................. 19

 

ПРИЙМАЛЬНО-ВЕСТИБЮЛЬНА ГРУПА ПРИМІЩЕНЬ ............ 20

 

ЖИТЛОВІ ПОВЕРХИ ………………………………………………… 31

 

ЖИТЛОВІ ОДИНИЦІ ………………………………………………… 38

 

ПРИМІЩЕННЯ ПОПОВЕРХОВОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ .......... 52

 

ПІДПРИЄМСТВА ГРОМАДСЬКОГО ХАРЧУВАННЯ ………........ 54

 

ПРИМІЩЕННЯ КУЛЬТУРНО-ДОЗВІЛЬНОГО ПРИЗНАЧЕННЯ

………………………………………………….......................................... 57

 

АДМІНІСТРАТИВНО-ГОСПОДАРСЬКА ГРУПА ПРИМІЩЕНЬ...... 59

 

ГЕНЕРАЛЬНИЙ ПЛАН…………………............................................... 65

 

ШЛАХИ ЕВАКУАЦІЇ . ГОРИЗОНТАЛЬНІ ТА ВЕРТИКАЛЬНІ КОМУНІКАЦІЇ ……………………......................................................... 68

 

РЕКОМЕНДОВАНА

ЛІТЕРАТУРА ......................................................................................... 87

В С Т У П

 

Сучасна світова система закладів гостинності відрізняється значною типологічною різноманітністю. Нормативна документація, що регламентує її діяльність, суттєво відрізняється у різних країнах світу. В Україні з 2006 року, відповідно до Національного Стандарту України у галузі туристичної діяльності (ДСТУ 4527:2006), всі об’єкти , в яких споживачам надається послуга тимчасового проживання, називаються засобами розміщення. Вони поділяються на дві великі групи: індивідуальні та колективні засоби розміщення.

Індивідуальні засоби розміщення – такі, що надають обмежену кількість незалежних житлових одиниць, які займають туристи або господарі (останні використовують це житло у якості неосновного місця проживання та для відпочинку (дачі)).

Колективні засоби розміщення – об’єкти, де кількість місць, що надається, повинна перевищувати певний мінімум, який обумовлюється відповідною нормативною документацією, розраховані на групу осіб, більшу за одну сім’ю, в яких здійснюється єдине керівництво та оплата послуг у встановленому порядку.

Таким чином, індивідуальні засоби розміщення в архітектурно-будівельному аспекті відносяться до житлових будівель та споруд, де функція надання тимчасового проживання є другорядною та необов’язковою, а колективні засоби розміщення – до громадських споруд, де функція тимчасового проживання є головною (готелі) або важливою та необхідною для забезпечення основного призначення закладу (наприклад, у санаторіях чи будинках відпочинку). Саме питання архітектурного проектування колективних засобів розміщення та готелів, як найбільш типових їх представників, розглядаються у даному посібнику.

Готелі можна віднести до одного з найважливіших типів громадських споруд. Їх значення не обмежується лише функцією надання тимчасового проживання та забезпеченням потреб туристичного бізнесу, нерідко готелі виступають у ролі закладів, що справляють суттєвий вплив на розвиток культурного, політичного та культурного життя країни. Виступаючи у ролі важливого елементу у загальній комунікаційній системі сучасного суспільства, готелі стають не тільки пунктами тимчасового проживання, але й свого роду центрами тяжіння та «візитними картками» окремих країн та місцевостей.

ТИПОЛОГІЯ СУЧАСНИХ ЗАКЛАДІВ ТИМЧАСОВОГО КОЛЕКТИВНОГО ПРОЖИВАННЯ ТА ОСНОВНІ ТЕНДЕНЦІЇ ЇХ РОЗВИТКУ

 

Сучасна світова система готельного господарства відрізняється значною типологічною різноманітністю. Для правильного розуміння особливостей проектування окремих типів готельних споруд необхідно визначення їх місця у загальній класифікаційній системі закладів тимчасового проживання з обслуговуванням. Окрім готелів, існує цілий ряд установ, що характеризуються іншим функціональним призначенням і особливостями обслуговування, однак вони також надають послугу тимчасового проживання (гуртожитки, пансіонати, санаторії, молодіжні та дитячі табори і таке інше). Тимчасове проживання може виступати в них як у ролі головної функції, так і у ролі обов’язкової складової частини (наприклад, пансіонати та будинки відпочинку) або необхідної умови, що забезпечує можливість здійснення основної діяльності ( так, наприклад, у санаторіях та клініках тимчасове проживання – обов’язкова функція для забезпечення можливості оздоровлення та лікування в умовах стаціонару).

Громадські споруди для тимчасового проживання з обслуговуванням можна розділити на окремі групи за відповідними класифікаційними ознаками (Див. Таб.2):

- за направленістю туристичної діяльності проживаючих;

- за функціональною організацією споруд;

- за місцем їх розташування;

- за місткістю;

- за терміном проживання;

- за сезонністю використання;

- за віковим цензом проживаючих.

Саме ці показники видаються найбільш вагомими для архітектурних аспектів проектування та реконструкції готелів.

Перш за все, готелі пропонується розділити на готелі загального типу та спеціалізовані. Готелями загального типу вважаємо заклади, що пропонують тимчасове проживання з найбільш загальним обслуговуванням у відповідності зі своїм класом комфортності, незалежно від направленості основної діяльності проживаючих і місця розташування готелю. Більшу частину житлового фонду таких готелів складають 1-2-3-містні однокімнатні номери, крім яких передбачається також певний Таб. 1. Структура засобів розміщення (за ДСТУ 4527:2006)

 

Таб. 2. Класифікація готельних споруд

Спеціалізовані готелі пропонується поділити відповідно до характеру основної діяльності проживаючих на момент їх знаходження в готелі на: ділові,… Окремі готелі можуть поєднувати в собі риси декількох підтипів та категорій,… Ділові готелі – призначені для проживаючих, що займаються діловою та науковою діяльністю, комерсантів, підприємців та…

Таб. 4. Функціональна схема вестибюлю готелю.

 

Зупинимося на окремих складових її частинах та особливостях проектування.

Входи до будинків готелів необхідно обладнувати пристроями для захисту від атмосферних опадів.

Розсувні та обертові двері повинні дублюватися двостулковими дверима, які задовольняють умови евакуації згідно з вимогами ҐОСТ 12.1.004.

У готелях повинні бути забезпечені умови доступу і проживання інвалідів, що пересуваються на кріслах-колясках (згідно з ДБН В.2.2-17 та ДСТУ 4269.

Ґанки основних входів повинні обладнуватися пандусами з уклоном не більше 1:12, перед ними має передбачатися площадка з мінімальними розмірами 1,0х2,5 м з системою дренажу. Ґанки і пандуси з висотою верхньої позначки від землі більше 0,45 м повинні мати огорожу.

Основні входи до готелів повинні мати тамбури. Другорядні входи допускається обладнувати подвійними дверима, що відчиняються в напрямку виходу. Ширину тамбурів слід приймати більшою, ніж ширина виходів (промів) не менше, ніж на 0,5 м (по 0,25 м з кожного боку проєму), а глибину – більше ширину виходу (проєму) на 0,2 м, але не менше, ніж 1,2 м.

Розміри центрального вхідного тамбуру та система відчинення, фіксації і зачинення дверей центрального входу повинні забезпечувати безперешкодний вхід до будинку готелю інвалідам на кріслах-колясках. При цьому мінімальні розміри центрального вхідного тамбуру приймаються наступними: глибина не менше , ніж 2,2 м, ширина – 1,8 м. (Див. Рис. 1. 1).

 

 

 

1) 2)

Рис.1. 1) Мінімальні розміри центрального вхідного тамбуру.

Мінімальні розміри універсальної кабіни громадського

Туалету.

Функцію прийому, реєстрації, бронювання та оформлення документів клієнтів виконує реєстраційна стійка. Вона має розташовуватись таким чином, щоб, з… За стійкою реєстрації мають працювати співробітники готелю, що займаються… Біля стійки розташовуються службові приміщення для чергового персоналу. В готелях високого класу комфортності ( ****,…

Таб. 5. Приклади рішення інтер’єрів готельних вестибюлів.

1) 2) 3)

4) 5) 6)

Відкритий простір. .”Фор-Сізонс”,Мехіко,Мексіка.

Атріум, засклений у рівні 2-го поверху. .”Рамада-Ренессанс”,Атланта,США.

Атріум з заскленими галереями, з перекриттям у рівні останнього поверху. ”Хемсли-Плейс”,Нью-Йорк,США.

Застосування дизайнерських пластичних рішень у просторовій структурі вестибюлю. ”Лоуевс-Парадіс”,Арізона,США.

Композиційний акцент у вигляді скульптурного фонтану у вхідному холі готелю. .”Пелес”,Сан-Сіті,ОАЕ.

Етнічні мотиви в образному рішенні вхідного вестибюлю готелю. «Атлантіс,Парадіс-Айленд»,Багами

 

Таб.6. Рекомендовані площі приміщень приймально-вестибюльної групи приміщень ( по ДБН В.2.2-20:2008 ).

  ЖИТЛОВІ ПОВЕРХИ  

Таб. 7. Планувальні схеми рішення житлових поверхів готелів.

Визначення конфігурації плану житлових поверхів готелів – один з перших етапів його проектування. Планувальну структуру житлової частини готельних… Галерейна планувальна структура. Таке рішення забезпечує невелику ширину… Вертикальні комунікації у більшості випадків розміщуються по інший бік від готельних номерів. На поверсі зазвичай…

Рис. 2. Типовий план житлового поверху міського готелю.

 

ЖИТЛОВІ ОДИНИЦІ

 

Основна складова частина житлової групи громадських закладів з тимчасовим проживанням – житлові чарунки. У світовій практиці готельного господарства зустрічаються різноманітні типи таких житлових одиниць. Враховуючи відмінності у термінології та класифікації в окремих країнах, а також особливості перекладу, виникає деяка плутанина у назвах, класифікації, а відповідно, і у вимогах щодо проектування окремих житлових чарунок та всього комплексу закладу тимчасового проживання.

З 2006 року в Україні в ДСТУ 4527:2006 наводяться офіційно визначені назви житлових одиниць у закладах тимчасового проживання та основні вимоги до їх складу (Див. Таб.8.1-8.3). Однак, оскільки даний ДСТУ в першу чергу розрахований на використання у сфері регулювання туристичної діяльності, на думку авторів, він у даному питанні не в повній мірі відповідає вимогам до проектування житлових чарунок у сучасних готелях та інших закладах тичасового проживання.

Пропонується, для забезпечення ясності у підходах до проектування, виділити наступні основні типи житлових чарунок у закладах тимчасового колективного проживання:

1. Житлова кімната ( Найпростіший тип житлової одиниці, що складається з одного приміщення, до складу якого входить лише зона відпочинку та сну. Найчастіше зустрічається у гуртожитках, таборах, та готельних закладах невисокого рівня комфортності).

2. Номер ( Найпоширеніший тип готельних житлових чарунок, що складається з одного або кількох житлових приміщень, зони передпокою та санітарного блоку. При наявності окремої зони або приміщення вітальні, носить у міжнародній практиці назву suite („суіт” або „сьют”), (у вітчизняній термінології – номер „люкс”).

3. Апартаменти ( Житлова готельна одиниця, що включає, крім однієї або кількох житлових кімнат, передпокою, санітарного вузлу, зону або приміщення для приготування та прийому їжі. Цей тип чарунок найбільшою мірою наближений до звичайної житлової квартири ).

У даній сфері класифікації простежуються деякі невідповідності – “апартаментами” у нашій країні часто називають готельні номери-“люкс”; у деяких інших країнах, де назва “апартаменти” збігається у перекладі з поняттям житлової квартири, до “суїтів” часто відносять і номери з зоною приготування їжі. Однак, вищенаведений розподіл та назви готельних житлових одиниць видаються досить конкретними та чіткими, що дає можливість виробити рекомендації та вимоги до їх проектування та експлуатації. Таким чином, за номерами із зоною вітальні, приготування та прийому їжі ( тобто максимально наближеними за складом до житлових квартир ) пропонується залишити назву апартаменти, а готельні номери підвищеного рівню комфортності називати номерами-„люкс”. У ролі останніх можуть виступати як апартаменти, так і „сюіти”.

Зона приготування їжі може виступати у ролі фактора, що підвищує загальний рівень комфортності номера, або ж просто підміняти функції підприємств громадського харчування, здебільшого при тривалому тимчасовому проживанні. У першому випадку номери-“апартаменти” виступають у ролі номерів-“люкс” у складі звичайних або спеціалізованих готелів.

Однокімнатні одномістні номери з ліжком на одну людину застосовуються рідко, у зв’язку з їх економічною недоцільністю – вигідніше запропонувати двомісний номер одній людині, але мати можливість прийняти в ньому двох проживаючих або сімейну пару, ніж мати меншої площі номери, але розраховані завжди тільки на одного проживаючого.

У складі готельного номеру мають бути представлені наступні функціональні групи: зона передпокою, спальна, робоча, зона відпочинку та особистої гігієни. Для номерів-„суітів” та „апартаментів” – ще зона пройому гостей, їдальні та приготування їжі, відповідно. Розташування вказаних зон може вирішуватися по-різному. Наведемо приклади типових рішень номерів загального типу та «апартаментів». (Див. Таб.8.1- 8.3)

 

 

Таб. 8. 1. Приклади типових стандартних готельних номерів

    Таб. 8.2. Приклади рішення 1-кімнатних «апартаментів» типу «студіо»

Таб. 9.1. Схема рішень передпокою та санвузла ( у складі: умивальник, унітаз та душ) при однокімнатному готельному номері. Мінімальні розміри.

 

 

Таб. 9.2. Схема рішень передпокою та санвузла ( у складі: умивальник, унітаз та ванна ) при однокімнатному готельному номері. Мінімальні розміри.

 

Допускається проектування номерів у двох рівнях. Внутрішні сходи двохрівневих номерів мають забезпечити можливість занести меблі та зміну внутрішнього устаткування при ремонті. Мінімальна ширина внутрішніх сходів приймається – 900 мм. Максимальне співвідношення либини,висоти сходин – приймаються 260/190 мм. Сходи в номерах допускається проектувати з забіжними сходинами. (Див. Таб.11).

 

Таб. 10. Приклад рішення дворівневих «апартаментів» .

 

 

Таб. 11. Приклади рішення кутових «апартаментів» .

  На житлових поверхах готелів номери-„апартаменти” розташовуються, як правило,… Висота допоміжних приміщень номерів повинна бути не менше 2,1 м. Ширина номерів готелів повинна бути не менше 2,4 м.…

Рис. 3. Приклади рішення спален в готельних номерах для інвалідів.

 

Рис. 4. Приклади рішення санвузлів та передпокоїв в номерах для інвалідів.

ПЛОЩІ НОМЕРІВ ГОТЕЛІВ РІЗНИХ ТИПІВ
Категорії готелів	Назва номерів	Типи номерів	% номерів кожного типу	Типы санвузлів1)
Кількість кімнат	Кількість міст	Житловаплоща, м2, не менше	Основний	Додатковий
*****	Президентський апартамент 2)	3 та більше	1(2)		Не більше 5	А	Г
Апартамент 2)	2 та більше			Б	Г
Дуплекс, люкс 2)	2 та більше			Б	Г
Напівлюкс, студіо				Не більше 35	В	-
Номер І категорії		1(2)		Не менше 50	В	-
Номер І категорії				В	-
****	Апартамент 2)	2 та більше	1(2)		Не більше 5	Б	Г
Дуплекс, люкс 2)	2 та більше			В	Г
Напівлюкс, студіо				В	-
Номер І категорії				Не менше 20	В	-
Номер І категорії				Не менше 60	В	-
***	Апартамент 2)	2 та більше	1(2)		Не більше 5	Б	Г
Дуплекс, люкс 2)	2 та більше	1(2)		В	Г
Номер І категорії				Не менше 20	В	-
Номер І категорії				Не менше 70	В	-
	Таб.12. Рекомендовані площі готельних номерів за ДБН В.2.2-20:2008
Закінчення Таб.12. В.2.2-20:2008
**	Люкс 2)	2 та більше	1(2)		Не більше 5	В	Г
Номер І категорії		1(2)	9(12)		В	-
Номер II категорії				Не менше 25	Г	-
Номер III категорії				Не менше 50	Г	-
*	Люкс 2)	2 та більше	1(2)		Не більше 3	В	Г
Номер І категорії		1(2)		Не більше 7	В	-
Номер II категорії				Не менше 20	Г	-
Номер III категорії				Не менше 60	Г	-
1)Види санвузлів та їх обладнання:   А. Унітаз, умивальник, біде, ванна або джакузі, душ, рушникосушильник, тепла підлога, фен, телефон, площею не менше 7,5 м2.   Б. Унітаз, умивальник, ванна, душ, рушникосушильник, площею не менше 6,5 м2.   В. Унітаз, умивальник, ванна або душ, рушникосушильник, площею не менше 3 м2.   Г. Унітаз, умивальник, площею не менше 2,2 м2. 2) З вітальнею не менше 16 м2. Примітка. Поповерхові загальні санвузли на житлових поверхах, а також санвузли у громадських зонах готелів та мотелів слід проектувати за розрахунком на кожні 100 місць не менше: для чоловіків -один унітаз, один пісуар, для жінок - два унітази.

 

ВИМОГИ ДО ОБЛАДНАННЯ ГОТЕЛЬНИХ НОМЕРІВ

Показник

Номер вищої категорії

Стандарт,номер І категорії

Номер II категорії

Номер III категорії

Номер IV категорії

Номер V категорії

Президентський апартамент

Апартамент

Люкс

Дуплекс

Напівлюкс, студіо

1 Номерний фонд

1.1 Одна житлова кімната

+

+

+

+

+

+

1.2 Двоповерховий номер з двох і більше житлових кімнат

+

1.3 Дві і більше житлових кімнат - спальня, вітальня або кабінет

+

1.4 Дві і більше житлових кімнат та кухонна ніша: спальня, вітальня або кабінет, або їдальня

+

1.5 Три і більше житлових кімнат, міні-кухня або кухонна ніша, спальня, кабінет, вітальня або їдальня

+

2 Санітарно-технічне обладнання номера

2.1 Умивальник, ванна або джакузі, душ, унітаз, біде

+

2.2 Умивальник, ванна, душ, унітаз

+

+

2.3 Умивальник, ванна або душ, унітаз

+

+

+

2.4 Умивальник та унітаз

+

+

2.5 Умивальник

+

2.6 Додатковий санвузол

+

+

3 Оснащеність номерів вбудованими меблями та інвентарем

3.1 Кухонне обладнання

+

+

3.2 Шафа з поличками, вішалкою і плічками

+9)

+

+

+

+

3.3 Шафа, вбудована шафа або ніша для одягу з поличками і плічками

+

+

+

+

+

+9)

3.4 Міні-сейф у номері 1)

+

+

+

+

+

+

Таб. 13. Вимоги до обладнання готельних номерів за ДБН В.2.2-20:2008

4 Телефонний зв’язок

4.1 Міський телефон

+10)

+10)

+10)

+10)

+5)

+5)

+10)

4.2 Прямий телефон з міською, міжміською, міжнародною мережею в усіх номерах 2)

+

+

+

+

+

+

4.3 У кожній кімнаті номера 2), 7)

+

+

+

+

4.4 У санвузлах номера

+

+

+

+

4.5 Пристрій для пробудження (таймер) 2). 8)

+

+

+

+

+

+

5 Електротехнічне обладнання номера

5.1 Освітлення:

5.1.1 загальне освітлення номера від стельового (настінного) або надпідлогового світильника

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

5.1.2 світильник біля кожного ліжка

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

5.1.3 лампа, яка освітлює робоче місце (стіл) 3)

+

+

+

+

+

+

5.1.4 світильник над умивальником

+

+

+

+

+

+

+

+

+

5.1.5 вимикач освітлення у вході до номера та біля узголів'я ліжка

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

5.1.6 вимикач дистанційного керування агального освітлення біля узголів'я ліжка 4) 2)

+

+

+

+

+

+

Закінчення Таб. 13.

  ПРИМІЩЕННЯ ПОПОВЕРХОВОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ  

ПРИМІЩЕННЯ ПОПОВЕРХОВОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ

ПІДПРИЄМСТВА ГРОМАДСЬКОГО ХАРЧУВАННЯ   Підприємства громадського харчування відіграють визначну роль ву функціонуванні сучасного готелю. Цю групу приміщень…

ПІДПРИЄМСТВА ХАРЧУВАННЯ У СКЛАДІ ГОТЕЛІВ

Однак, ці цифри – тільки рекомендовані. Для правильного розрахунку структури громадського харчування певного готелю необхідно провести послідовний… В туристичних готелях, розрахованих на приймання організованих груп… В 3-5-зіркових готельних закладах загального типу, в туристичних та курортних готелях , місткістю понад 100 місць,…

СКЛАД І ПЛОЩІ ГОСПОДАРСЬКО-ВИРОБНИЧИХ ПРИМІЩЕНЬ ГОТЕЛІВ

 

Закінчення Таб. 17.

  Робота над проектом починається з аналізу ситуаційного плану, вивчення… Відстань від краю проїджої частини швидкісних доріг, магістральних доріг та вулиць до житлових приміщень готелів слід…

КІЛЬКІСТЬ МІСЦЬ НА АВТОСТОЯНКАХ ПРИ ГОТЕЛЯХ

Таб. 18. Кількість місць на стоянках при готелях (Вимоги ДБН В.2.2.-20:2008)   ШЛАХИ ЕВAКУАЦІЇ . ГОРИЗОНТАЛЬНІ ТА ВЕРТИКАЛЬНІ КОМУНІКАЦІЇ

СТУПІНЬ ВОГНЕСТІЙКОСТІ БУДИНКІВ ГОТЕЛІВ

вогнестійкості; не менше REI 120-у будинках II, III ступенів вогнестійкості) та мати самостійні шляхи евакуації (коридори, сходові клітки, вестибюлі). При розміщенні в складі готелів ресторанів, вар'єте та інших громадських приміщень місткістю більше 50 людей необхідно…

ВІДСТАНІ ПО ШЛЯХАХ ЕВАКУАЦІЇ

Таб. 20. Відстані по шляхах евакуації (Вимоги ДБН В.2.2.-20:2008).

Пасажирські ліфти належить передбачати із розрахунку в будинках готелів та мотелів вищих розрядів "А" та "Б" - заввишки 2… У будинках заввишки 2 і більше поверхів, приміщення яких розраховані на від­відування або мешкання інвалідів, слід…

Рис.6. Ширина зони руху МГН-колясочників

Рис.7. Площадки для повороту/розвороту крісла-коляски для МГН.

Шляхи для евакуації мають забезпечувати евакуацію маломобільних груп населення (МГН).

Полоса руху МГН при однорядному русі повинна мати ширину не менше 1,5 м, при дворядному – не менге 1,8 м.

Розміри площадки для поворота крісла-коляски на 90° повинні бути не меншими за 1,3х1,3 м, для повороту на 180° - не меншими за 1,3х1,5 м, для розвороту на 360° потрібна площадка не менше 1,5х1,5 м.

 

На підлозі на шляху евакуації не допускається влаштовувати перепади висот і виступи, за винятком:

а) перепаду висот, на якому влаштовано пандус з ухилом не більше як 1:6;

б) перепаду висот понад 45 см, на якому влаштовані сходи, що мають не менше 3-х східців і огородження з поручнями;

в) порогів, які влаштовуються в евакуаційних виходах і мають висоту не більш як 0,05 м.

Ширину проходів до одиночних робочих місць у межах одного приміщення дозволяється зменшувати до 0,7 м.

Ширину евакуаційного виходу з коридору до сходових кліток та сходових маршів слід встановлювати залежно від кількості осіб, що підлягають евакуації через цей вихід, з розрахунку на 1 м ширини виходу чи маршу з урахуванням ступеня вогнестійкості будинку (крім кінотеатрів, клубів, центрів культури та дозвілля, театрів і спортивних споруд):

 

І, II не більше 165 осіб;

III, IIIá, IV -"- 115осіб;

IIIa, IVa, V -" - 80осіб.

 

Місткість приміщень, що виходять до тупікового коридору чи холу, не повинна пере­вищувати 80 осіб.

Відстань від виходу з цокольного, підвального, підземного поверхів у коридор або у вестибюль (фойє) першого поверху до виходу із сходової клітки повинна бути не менша за 5 м.

Якщо сходи з підвалу або цокольного поверху виходять у вестибюль першого поверху, то усі сходи надземної частини будинку, крім виходу в цей вестибюль, повинні мати вихід безпосередньо назовні.

Дозволяється не відокремлювати вестибюль протипожежними перегородками, якщо сходова клітка, крім виходу у вестибюль має вихід безпосередньо назовні.

 

Ширина зовнішніх дверей сходових кліток і дверей, що ведуть зі сходових до вестибюля, повинна бути не меншою за розрахункову ширину сходових маршів.

Ширина сходових маршів не повинна перевищувати 2,4 м, а також повинна бути не менше ширини виходу до сходової клітки з найбільш населеного поверху, але не менше:

1,35м - у будинках з кількістю осіб, що перебувають у найбільш населеному поверсі, більше 200;

1,2м - в решті будинків, а також на сходах, що ведуть до приміщень, не пов'язаних з перебу­ванням в них глядачів та відвідувачів.

0,9м - на сходах, що ведуть до приміщення з кількістю осіб, які одночасно перебувають у ньому, - до 5.

 

Ширина сходових площадок повинна бути не менше ширини маршу. Ширина зовнішніх дверей повинна бути не менше ширини маршу сходів.

Проміжна площадка у прямому марші сходів повинна мати ширину не менше 1 м.

Кількість підйомів в одному марші між площадками повинна бути не менше 3 і не більше 16 (за винятком криволінійних сходів). В одномаршових сходах, а також в одному марші дво- та тримаршових сходів у межах першого поверху допускається не більше 18 підйомів.

Марші та площадки сходів повинні мати огорожу заввишки не менше 0,9 м з поручнями з урахуванням розрахункових категорій відвідувачів (див. додаток В) та вимог будівельних норм за видами будинків та споруд.

Евакуаційні балкони, лоджії та галереї, які ведуть до незадимлюваних сходів, повинні мати ширину проходу в чистоті не менше 1,2 м і огорожу заввишки не менше 1,2 м.

Сходи та сходові клітки, призначені для евакуації людей і проведення пожежно-рятувальних робіт, та зовнішні пожежні драбини, призначені для проведення пожежно-рятувальних робіт, класифікують за типами відповідно до таблиці 21.

КЛАСИФІКАЦІЯ СХОДІВ ТА СХОДОВИХ КЛІТИН

Таб. 21. Класифікація сходів та сходових клітин (Вимоги ДБН В.1.1.7-2002).

 

 

Рис. 8. Схеми рішення сходових клітин різних типів.

 

Рис.9. Схеми рішення зовнішніх сходів.

Застосування евакуаційних сходових кліток, в залежності від умовної висоти готелю, слід передбачати згідно з ДБН В.2.2-9. При цьому у будинках готелів не слід застосовувати незадимлювані сходові клітки типу Н2, а сходові клітки типів СК1, СК2 повинні мати двері з ущільненнями у притулах та з пристроями для самозачинення.

Сходові клітки типу СК1 можуть передбачатися в будинках з умовною висотою не більш як 26,5 м.

Сходові клітки типу СК2 дозволяється передбачати в будинках І, ІІ, ІІІ ступенів вогнестійкості житлового та громадського призначення з умовною висотою не більше 9 м, за винятком випадків, обумовлених у НД.

Довжину шляху евакуації сходами типу С2 слід приймати такою, що дорівнює потрійній висоті їхніх маршів.

У будинках громадського призначення допускається передбачати не більше 50% сходових кліток типу СК2 від загальної кількості евакуаційних сходів і сходових кліток.

У будинках з умовною висотою більшою за 26,5 м слід передбачати незадимлювані сходові клітки, зазвичай типу Н1.

У двоповерхових будинках готелів із кількістю не більше 10 номерів як другий евакуаційний вихід із другого поверху допускається передбачати вихід на зовнішні сходи типу СЗ. Сходи типу С3 слід розміщувати біля зовнішніх стін будинку, з межею вогнестійкості не нижче за REI 30. Ці сходи повинні мати ширину не менше 0,7 м, площадки на рівні евакуаційних виходів та огородження заввишки 1,2 м.

Сходи типу С3 слід виконувати з негорючих матеріалів і розташовувати на відстані, не меншій за 1 м від віконних прорізів. Під час проектування сходів типу С3 слід передбачати заходи щодо захисту від обледеніння маршів, проступів і площадок.

В об’ємі сходових кліток типів СК1, СК2 дозволяється розміщувати не більше двох пасажирських ліфтів, при цьому вони повинні опускатися не нижче першого поверху. Огороджувальні конструкції таких ліфтових шахт і кабін ліфтів мають бути з негорючих матеріалів, їхня межа вогнестійкості не нормується.

Сходові клітки повинні мати вихід назовні на прилеглу до будинку територію безпосередньо або через вестибюль (фойє) першого поверху. При цьому вестибюль (фойє) слід відокремлювати від коридорів перегородками з дверима, а від суміжних приміщень - відповідно до 5.32.

Сходові клітки типу Н1 повинні мати вихід тільки безпосередньо назовні.

Дозволяється передбачати сполучення сходових кліток типу Н1 з вестибюлем (фойє) через зовнішню повітряну зону, а сходових кліток типів Н2, Н3, Н4 – через протипожежний тамбур-шлюз 1-го типу.

При влаштуванні евакуаційних виходів з двох сходових кліток через загальний вестибюль (фойє) одна з них, крім виходу до вестибюлю (фойє), повинна мати вихід безпосередньо назовні.

Площа світлових прорізів, що відчиняються, у зовнішніх стінах сходових кліток типу СК1 має бути не менше як 1,2 м².

У сходових клітках типу СК2 засклені прорізи у покритті повинні мати площу не менше 4 м² і люк для димовидалення площею не менше 1,2 м² з дистанційним керуванням (з першого поверху). Просвіт між сходовими маршами у сходових клітках типу СК2 повинен бути завширшки не менше 0,7 м, якщо інше не обумовлено у НД.

На шляхах евакуації не дозволяється влаштовувати гвинтові сходи та забіжні східці, а також сходові марші з різною шириною проступів та різною висотою присхідців у межах одного сходового маршу, за винятком випадків, обумовлених у НД.

Ширина у просвіті сходового маршу, повинна бути не меншою за розрахункову та не меншою за ширину евакуаційного виходу (дверей) на сходову клітку з поверху, на якому перебуває найбільша кількість людей.

Ширина сходових площадок повинна бути не меншою за ширину маршу, а перед входами до ліфтів з розтульними дверима - не меншою за суму ширини маршу та половину ширини дверей ліфта (але не менш як 1,6 м).

Проміжні площадки у прямому сходовому марші повинні мати ширину не менше 1 м.

Незадимлюваність сходових кліток типу Н1 забезпечується конструктивними й об'ємно-планувальними рішеннями відкритих назовні переходів по балконах, лоджіях, галереях. Ці переходи не повинні розташовуватися у внутрішніх кутах зовнішніх стін будинку.

Довжина відкритого назовні переходу визначається з розрахунку, щоб відстань між осями дверних прорізів виходу з поверху на такий перехід і входу до сходової клітки була не меншою за 2,2 м. Ширина переходу і висота його огородження повинні становити не менше як 1,2 м.

У сходових клітках не допускається розміщувати:

а) обладнання, яке виступає за площину стін на висоті до 2,2 м від поверхні проступів маршів і сходових площадок;

б) паропроводи, газопроводи, трубопроводи для транспортування горючих рідин, повітроводи;

в) шафи, в тому числі вбудовані, крім шаф для пожежних кранів;

г) електричні кабелі та проводи, крім електропроводки для освітлення коридорів і сходових кліток;

д) вбудовані приміщення будь-якого призначення;

е) виходи з вантажних ліфтів і вантажних підіймачів, сміттєпроводи.

 

Виходи зі сходових кліток на покрівлю або горище слід передбачати по сходових маршах з площадками перед виходом, через протипожежні двері 2-го типу розмірами не менше 0,75 м х 1,5 м.

Виходи через горище на покрівлю слід передбачати по закріплених металевих драбинах, через двері, вікна або люки з розмірами не менше 0,6 м х 0,8 м.

Висота проходу у просвіті на технічних поверхах і на горищах повинна бути не менш як:

а) 1,8 м - у технічних поверхах;

б) 1,6 м - на горищах уздовж усього будинку.

Ширина цих проходів повинна бути не менш як 1,2 м. На окремих ділянках протяжністю не більше 2 м дозволяється зменшувати висоту проходу до 1,2 м, а ширину – до 0,9 м.

 

 

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ:

 

1. ДБН 360-92** Градостроительство. Планировка и застройка городских и сельских поселений. – Чинний з 19.03.2002. - К.: 2002

2. ДБН В.1.1-7-2002 Защита от пожара. Пожарная безопасность объектов строительства. – Чинний з 1.05.2003

3. ДБН В.1.2-2:2006 Система обеспечения надежности и безопасности строительных объектов. Нагрузки и воздействия. Нормы проектирования. – Чинний з 01.01.2007

4. ДБН В.2.2-9-99 Здания и сооружения. Общественные здания и сооружения. Основные положения. – Чинний від 01.01.2000. -Київ:Укрархстройинформ, 1999.

5. ДСТУ Б В.1.1-4-98* Защита от пожара. Строительные конструкции. Методы испытаний на огнестойкость. Общие требования. – Чинний з 28.10.1998

6. ДСТУ 2272:2006 Пожарная безопасность. Термины и определения основных понятий. – Чинний з 1.10.2006

7. ДСТУ 4268:2003 Услуги туристические. Средства размещения. Общие требования. – Чинний від 01.07.2004

8. ДСТУ 4269:2003 Услуги туристические. Классификация гостиниц. – Чинний від 23.12.2003

9. ДСТУ 4281:2004 Предприятия ресторанного хозяйства. Классификация. – Чинний від 01.07.2004

10. ДСТУ 4527:2006 Услуги туристические. Средства размещения. Термины и определения. – Чинний від 1.10.2006

11. ДСТУ ISO 6309:2007 Противопожарная защита. Знаки безопасности. Форма и цвет. – Введений 01.10. 2007 на заміну ГОСТ 12.4.026-76

12. ДСТУ ISO 9589:2005 Эскалаторы. Строительные размеры (ISO 9589:1994, ITD). – Чинний від 21.10.2005.

13. НПАОП 0.00-1.02-99 Правила строения и безопасной эксплуатации лифтов. - Введено замість ДНАОП 0.00-1.02-92, затв.17.06.92р. – Київ, 1999.

14. НАПБ А.01.001-2004 Правила пожарной безопасности в Украине. – Чинний з 4.11.2004.

15. ДСП 173-96 Государственные санитарные правила планировки и застройки населенных пунктов. – Чинний від 24.07.1996.

16. ДБН В.2.2-20:2008 Здания и сооружения. Гостиницы. – Чинний від 01.04.2009.

17. ДБН В.2.2-17:2006 Здания и сооружения. Доступность зданий и сооружений для маломобильных групп населения. – Введений 01.05.2007 на заміну ВСН 62-91.

18. СНиП 2.08.02-89. Общественные здания и сооружения. – Введений 26.01.99 на заміну СНиП 2.08.02-85.

19. ГОСТ 28681.4-95. Межгосударственный стандарт. Туристко-экскурсионное обслуживание. Классификация гостиниц. – Чинний від 1.01.1997.

20. МГСН 4.16-98. ТСН 31-316-99 г. Москвы. Гостиницы. – Чинний від 08.04.1998.

21. Ольхова А.Н. Гостиницы. – М.: Стройиздат, 1983.

22. Ким Н.Н., Маклакова Т.Г. Архитектура гражданских и промышленных зданий: Специальный курс. – М.: Стройиздат, 1987.

23. Лэзэреску Ч. Постройка отелей / Пер. с румынского А.П.Кудрявцева.- М.: Стройиздат, 1976.

24. Архитектура общественных зданий. – М., Стройиздат, 1980.

25. Архитектурное проектирование общественных зданий и сооружений: Учебник. – М.: Стройиздат, 1970.

26.

Киселевич Л.Н. Гостиницы за рубежом. – М.: Госстройиздат, 1961.

 

Навчальне видання

 

Ткаленко Валентин Зіновійович

Брідня Лариса Юріївна

 

АРХІТЕКТУРНЕ ПРОЕКТУВАННЯ ГОТЕЛІВ

 

Навчальний посібник

 

 

Редагування та коректура

Комп’ютерна верстка

 

Підписано до друку. Формат

Папір офсетний. Гарнітура . Друк на

Ум.- друк. арк. Обкл.- вид. арк..

Ум.фарбовідб. Тираж прим Вид. № Замовлення №

 

 

КНУБА, Повітрофлотський проспект, 31, Київ, 03037

 

Віжжруковано у редакційно-виданичому відділі

Київского Національного университету будівництва і архітектури