Таб. 2. Класифікація готельних споруд

процент номерів-“люкс”, які складаються з одного-двох житлових приміщень з зоною вітальні, а, в деяких випадках, також з зоною приготування та прийому їжі.

Спеціалізовані готелі пропонується поділити відповідно до характеру основної діяльності проживаючих на момент їх знаходження в готелі на: ділові, розважальні, оздоровчі, спортивні, пізнавальні, релігійні та комбіновані. Такий підрозділ дозволяє виявити особливості кількісних та якісних показників приміщень та послуг, що надаються, відповідно до вимог проживаючих у спеціалізованих готелях.

Окремі готелі можуть поєднувати в собі риси декількох підтипів та категорій, або ж бути розрахованими виключно на певне використання. Останні зустрічаються значно рідше. До таких прикладів можна віднести казино-готелі, що включають в свою структуру ігрові зали казино і призначені виключно для гравців, що прибувають у такі спеціалізовані готелі для азартної гри (розповсюджені вони, як правило, у країнах, де суворо регламентується ігровий бізнес, і азартні заклади розміщуються в певних місцях та населених пунктах, більшість з них розташовані у Лас-Вегасі); або ж готелі “ski-total”, що виникли на початку 50-х років ХХ віку у Французьких альпах і одержали широке розповсюдженя у другій половині минулого сторіччя на багатьох гірськолижних курортах Європи і Америки, розраховані лише на прихильників гірськолижного спорту (вся їх структура і конструктивне рішення підпорядковані меті забезпечення максимального комфорту для занятть цим видом спорту – аж до можливості виходу з готелю з лижами на ногах).

Ділові готелі – призначені для проживаючих, що займаються діловою та науковою діяльністю, комерсантів, підприємців та спеціаластів, що проживають у готелях під час бізнес-поїздок, відряджень або ж участі у конференціях, з’їздах, семінарах, виставках, тощо. Готелі для індивідуальних відвідувачів такого типу називаються “бізнес-готелями”, їх житлові одиниці, зазвичай, мають у своєму складі приміщення вітальні, що дозволяє проживаючим приймати у себе в номері ділових відвідувачів та проводити невеликі наради, крім того оснащення їх, перш за все, підпорядковано діловій активності проживаючих. Готелі, розраховані на прийом великих груп клієнтів, що прибувають на різного роду конференції, з’їзди, симпозиуми і виставки, називають конференц-готелями або “конвеншн”-готелями ( convention-hotels), останні, у порівнянні з конференц-готелями, відрізняються більшими площами приміщень загального користування і призначені для прийому більших груп приїзджих.

Особливість клубних готелів в тому, що вони розраховані або ж на достатньо вузьке коло відвідувачів, об’єднаних якимись загальними інтересами і заняттями , або відрізняються певними традиціями, правилами чи особливостями проживання.

Що стосується впливу місця розташування готелю, то поряд з природно-географічними положенням і територіальною приналежністю, важливе значення для структури готелів має їх транспортно-магістральна наближенність ( тобто близькість до великих транспортних магістралей та вузлів – аеропортів, вокзалів, морських та річних портів, тощо) та врахування особливостей оточуючого середовища ( при розташуванні готелів в історичних та культурних центрах, в заповідній та курортній місцевості, в місцях релігійного паломництва і т. і.).

Рівень комфортності готелів традиційно визначається кількістю “зірок”, що загальноприйнято у світовій практиці гостельного господарства. Однак, на “зірковість” готелю впливають не лише фактори, що мають безпосереднє відношення до архітектурного проектування готельних будівель і споруд, суттєвий вплив мають вимоги до кількості та якості послуг, що надаються проживаючим, а також вимоги до кваліфікації персоналу. Тому пропонується поділити готельні споруди за рівнем комфортності на окремі категорії, архітектурно-пданувальні та технічні параметри яких відповідають певному рівню “зірковості” готелю (від вищої – 5*, до ІV категорії – 1* - відповідно).

Термін проживанння у багатьох зарубіжних джерелах називається – традиційним класифікаційним фактором для готельних установ. За цією ознакою готелі дяляться на заклади короткотривалого перебування (для ночівлі), середньої тривалості перебування (транзитні), довготривалого проживання (резиденції). Перша категорія має в окремих країнах власні назви: “meuble`” у Франції та північно-західних обсластях Італії, “garni” – в Германії, Австрії, Швейцарії та північно-східній Італії, “bed & breakfаst” у Великобританії та США ( даний термін став міжнародним ) та характеризується невеликими площами загального користування, що обмежуються зазвичай залами для сніданків та вітальнями, з розміщеною у них зоною бару та телетрансляції. Готелі-резиденції – це структури, що найчастіше поєднують житлові номери, - з зонами приготування їжі та вітальнями, - та розвинену структуру громадських приміщень готелів: ресторани, бари, зони відпочинку, спорту, зали для проведення масових культурних міроприємств. Призначені такі заклади для досить довготривалого проживання клієнтів ( зазвичай на періоди: в тиждень, десять днів, два тижні та місяць).

Сучасні готельні номери, що зустрічаються у світовій практичці готельного господарства, можна поділити на три основних типи: звичайні номери , “суіти” та “апартаменти”. До складу приміщень звичайого номеру входять: зона передпокою, спальна зона, санітарний вузол, зона зберігання речей та зона відпочинку. До складу “суітів” входить крім того зона вітальні (як правило у вигляді окремого приміщення), а до складу “апартаментів” – ще зона приготування та прийому їжі. В даній області класифікації існує певна плутанина – “апартаментами” в нашій країні часто називають номери-“люкс”, у деяких інших країнах, – у зв’язку з тим, що назва “апартаменти” співпадає в перекладі з поняттям житлової квартири, – до “суітів” відносять і готельні номери з зоною приготування їжі. Пропонується вищевказаний підрозділ готельних номерів, оскільки таке їх визначення видається досить конкретним і точним. Зона приготування їжі може бути фактором, що підвищує рівень комфортності номеру, а може просто виступати у ролі замінника громадського харчування під час проживання в недорогих готелях та при тривалих термінах проживання. Таким чином, за номерами з зоною вітальні, приготування і прийому їжі (тобто максимально наближеними до звичайних квартир) пропонується залишити назву “апартаменти”, а до готельних номерів підвищеного рівня комфортності ( номерів-“люкс”) – можна відносити як номери-“апартаменти”, так і “суіти”. Готелі, що мають у своєму складі тільки “суіти” одержили у світовій практиці назву “суіт-отелі”, тільки “апараменти” – “апартамент-отелі” або “апартотелі”. Перші – призначені в першу чергу для ділових готелів високого класу, другі – для курортних готелів з довготривалим проживанням та для сімейного відпочинку.

Місткість та поверховість готелів можуть коливатися значною мірою. Починаючи з середини ХХ сторіччя намітилася стійка тенденція до росту середньої місткості готелів, виникнення великих мега-комплексів, що особливо стосується курортних готелів та ділових центрів. З ростом промислового потенціалу у містах із висотною забудовоювиникають багатоповерхові готелі-гіганти, деякі з яких досягають 70-100 поверхів. Перш за все це стосується великих міст США (Нью-Йорку, Атланти), а також великих міських агломерацій Мексіки, Японії, Сінгапуру, де висотна забудова є традиційною. В той же час, європейські готелі вирізняються невисокою поверховістю та використанням традиційних будувельних технологій та материіалів. Також невисокі готельні споруди характерні для місцевостей з гористим ландшафтом (де готельні корпуси найчастіше “стеляться” вдовж рельєфу) та у місць підвищеної сейсмічної активності.

Сучасний період характеризується подальшим підвищенням рівня загальної комфортності (особливо в галузі санітарно-гігєнічних вимог та технічного оснащення), розширенням обслуговуючої інфраструктури. Одночасно росте зацікавленність у вивченні національних особливостей та культурних традицій окремих країн та регіонів, що знаходить своє відображення у внутрішній та зовнішній структурі сучасних готелів. Роль стандартизації залишається визначальною у сучасному світовому суспільстві, однак, паралельно, росте вплив індивідуального підходу до прийому і обслуговування проживаючих і , одночасно, розвивається мережа невеликих традиційних національних готельних закаладів.

 

ОСНОВНІ ТЕРМІНИ ТА ПОНЯТТЯ

 

Для правильного розуміння окремих аспектів архітектурного проектування будівель та споруд тимчасового коллективного проживання важливе значення має правильне розуміння термінів та понять, що наводяться в данному посібнику.

Терміни та визначення, наведені у Національному Стандарті України у галузі туристичної діяльності (ДСТУ 4527:2006) – див. Додатки 2-12 даного посібника. Нижче наведемо також окремі важливі поняття та визначення:

ЗАГАЛЬНІ ПОНЯТТЯ:

Атріум - частина об'єму будинку у вигляді багатосвітлового простору, як пра­вило, розвиненого по вертикалі з галереями по поверхах, на які виходять приміщення різного призначення. Атріум, розвинутий по горизонталі у вигляді багатосвітлового проходу, може називатися пасажем.

Вестибюльна група приміщень - приміщення прийому і реєстрації, гардеробу, камери схову, охорони, відділення зв'язку, адміністрації, обмінного пункту валюти тощо.

Балкон - відкрита площадка, яка виступає у вигляді консолі на фасаді будинку чи в інтер'єрі, огороджена перилами.

Відсік підвального і цокольного поверху - простір, що обмежений протипожежними перепонами (стінами, перегородками, перекриттям); у межах відсіку приміщення можуть бути відокремлені перегородками з межею вогнестійкості за таб­лицею 1 СНіП 2.01.02.

Відсік пожежний - частина будинку, відокремлена від інших частин будівлі протипо­жежними стінами і перекриттями з межею вогнестійкості не менше 2,5год.

Галерея - комунікаційний простір у вигляді критого переходу, аркади, коло­нади, антресолі або протяжного балкону, що з'єднує приміщення чи частини будинку; може бути глухою, заскленою чи не бути огородже­ною (крім перил).

Горище - простір між конструкціями покрівлі (зовнішніх стін) та перекриттям верхнього поверху.

Готелі – заклади, що пропонують спеціально обладнані приміщення з обслуговуванням для тимчасового проживання з можливістю харчування, спілкування та здійснення ділової активності.

Готельний комплекс - кілька будинків різного функціонального призначення, пов'язаних із наданням готельних послуг, що розміщені на загальній земельній ділянці.

Клініки – заклади стаціонарного (лікарняного) типу, що поєднують лікування хворих з медичною науково-дослідною роботою і викладанням студентам-медикам і лікарям відповідних розділів медицини.

Лоджія - перекрите та огороджене в плані з трьох боків приміщення, відкрите у зовнішній простір.

Мотель - готельний комплекс, що складається з готелю і майданчика або гаража-стоянки для тимчасового зберігання легкових автомобілів. Розміщується за межами міста вздовж автошляхів, як правило, в одно- двоповерховому будинку або в частині будинку з окремим входом. Окрім умов для паркування, може надавати послуги з технічного обслуговування автомобілів.

Пандус - похила полога площина, яка влаштовується для підйому (входу і в'їзду) у будинку чи споруді (наприклад, у гаражах).

Пансіонати – заклади для тимчасового проживання з повним побутовим обслуговуванням. ( Пансіони – те ж саме, але, як правило, невеликі, приватні, сімейного типу заклади).

Підприємства харчування - ресторани, кафе, їдальні, бари та інші разом з їх виробничими і складськими приміщеннями.

Поверх мансардний - поверх, у якому приміщення розташовані в об'ємі горища,прицьому площа горизонтальної частини стелі приміщень має бути не менше ніж половина площі підлоги, а висота стін до низу похилої частини стелі - не менше 1,6 м.

Поверх надземний - поверх, позначка підлоги приміщень якого не нижче планувальної позначки землі.

Поверх підвальний - поверх, позначка підлоги приміщень якого нижче планувальної поз­начки землі більше ніж на половину висоти приміщень.

Поверх підземний - поверх, позначка стелі якого знаходиться нижче рівня планувальної позначки землі.

Поверх технічний - поверх для розміщення інженерного обладнання та прокладання комунікацій; може бути розташований у нижній (у тому числі тех­нічний підпідлоговий простір), верхній (у тому числі технічне горище) або у середній частині будинку.

Поверх цокольний - поверх, позначка підлоги приміщень якого нижче планувальної поз­начки землі на висоту не більше половини висоти приміщень, що в ньому розташовані.

Приоб'єктні готелі - готелі при ділових центрах, великих транспортних вузлах, у т.ч. при вокзалах і аеропортах, підприємствах, клубах та інші змішані типи, у яких використовуються для потреб готелів площі, приміщення, споруди і обладнання підприємств і установ, що обслуговуються, з відповідним скороченням власних площ, приміщень, споруд і обладнання.

Приміщення технічні - приміщення для розміщення обладнаннятепловузлів, бойлерних, щитових, венткамер, комутаторів, радіовузлів, машинних відділень ліфтів, холодильних установок та ін.

Профілакторії – лікувально-профілактичні заклади санаторно-курортного типу, що забезпечують тимчасове проживання, профілактичні, лікувальні заходи та відпочинок без відриву від виробництва.

Розрахункова категорія відвідувачів - кількісний та якісний показники відвідувачів закладу, що встановлю­ються у завданні на проектування, на які необхідно розраховувати всі споживчі та експлуатаційні характеристики громадського будинку.

Санаторії – стаціонарні лікувально-профілактичні заклади, в яких забезпечується спеціальний гігієнічний режим проживання у сукупності з бальнео-клімато-терапевтичними процедурами.

Стилобат - розширена основа будинку, споруди групи споруд.

Сходово-ліфтовий вузол - приміщення для розміщення вертикальних комунікацій сходової клітки і ліфтів.

Табори - тимчасові місця розташування окремих груп населення поза населеними пунктами.

Табори відпочинку - виховально-оздоровчі заклади для молоді, що функціонують здебільшого у час зимових та студентських канікул. Бази – заклади для тимчасового проживання з мінімальним або специфічним обслуговуванням проживаючих.

Тамбур - прохідний простір між дверима, що слугує для захисту від проникнен­ня холодного повітря, атмосферних опадів, пилу, диму і запахів, при вході до будинку, у сходову клітку чи інші приміщення.

Туризм – вид подорожей, у яких відпочинок і розваги поєднуються з пізнавальною або освітньою метою, часто з елементами активного відпочинку та спорту.

Унікальний готельно-туристичний комплекс - готельно-туристичний комплекс, розташований в архітектурно-історичній пам'ятці, у зоні історичної забудови, у природно-охоронній зоні, а також готель, визначений згідно з ДСТУ 4527, як готель-люкс, готель-резиденція, палац-готель.

Хол ліфтовий - приміщення перед входами у ліфти.

Шляхи евакуаці ї - коридори, сходи, сходові клітки, тамбури, шлюзи та інші проходи, що забезпечують евакуацію людей, які знаходяться у будинку.

 

 

ЖИТЛОВІ ЧАРУНКИ:

Житлова кімната - найпростіший тип житлової одиниці, що складається з одного приміщення, до складу якого входить лише зона відпочинку та сну. Найчастіше зустрічається у гуртожитках, таборах та готельних закладах невисокого рівню комфортності.

Номер - найпоширеніший тип готельних житлових чарунок, що складається з одного або кількох житлових приміщень, зони передпокою та санітарного блоку. При наявності окремої зони або приміщення вітальні, носить у міжнародній практиці назву suite („суіт” або „сьют”), у вітчизняній термінології – номер „люкс”.

Апартаменти - житлова готельна одиниця, що включає, крім однієї або кількох житлових кімнат, передпокою, санітарного вузлу, зону або приміщення для приготування та прийому їжі. Цей тип чарунок найбільшою мірою наближений до звичайної житлової квартири.

Готелі, що мають у своєму складі тільки “суїти”, називаються “суїт”-готелями (suite hotels), тільки апартаменти – апартамент-готелями (апарт-готелями) (apartment-hotels, apart-hotels).

ТЕРМІНИ, ЩО СТОСУЮТЬСЯ ПОЖЕЖНОЇ БЕЗПЕКИ ГОТЕЛІВ:

Індивідуальні засоби рятування людей – засоби для: захисту органів дихання від продуктів горіння; для самостійного спуску з балкона (із вікон) та ін.

Категорія за вибухопожежною та пожежною небезпекою (будинку, приміщення) – класифікаційна характеристика вибухопожежної та пожежної небезпеки будинку (приміщення), що визначається кількістю та пожежовибухонебезпечними властивостями речовин і матеріалів, що знаходяться (обертаються) в них, з урахуванням особливостей технологічних процесів розміщених у них виробництв.

Колективні засоби рятування людей – засоби рятування під час пожежі, якими одночасно може користуватися група людей.

Ліхтар верхнього світла (зенітний ліхтар) - конструкція зі світлопропускаючого матеріалу, що вбудовується в конструкції покриття.

Незадимлювана сходова клітка – сходова клітка з конструктивними, планувальними та/або інженерними рішеннями, що унеможливлюють потрапляння до неї продуктів горіння під час пожежі;

Опорний пункт пожежогасіння – приміщення для розміщення індивідуальних та колективних засобів рятування людей, первинних засобів пожежогасіння, протипожежного інвентарю, який є необхідним у випадку виникнення пожежі для персоналу та підрозділів пожежної охорони.

Протипожежний відсік – частина будинку, відокремлена від інших частин протипожежними перешкодами. Призначенням протипожежного відсіку є запобігання поширенню пожежі та її небезпечних факторів з середини назовні (у разі виникнення пожежі всередині відсіку) або всередину (в разі виникнення пожежі ззовні) протягом нормованого часу.

Протипожежна перешкода – будівельна конструкція у вигляді протипожежної стіни, перегородки, перекриття, призначена для запобігання поширенню пожежі у прилеглі до неї приміщення або частини будинків протягом нормованого часу.

Протипожежна секція – частина протипожежного відсіку, відокремлена від інших частин протипожежного відсіку огороджувальними конструкціями з нормованими межами вогнестійкості та поширення вогню по них.

Протипожежний тамбур-шлюз – об’ємний елемент частини приміщення, відокремлений від інших частин приміщення протипожежними перешкодами та розташований безпосередньо в місцях входу (виходу) з приміщення, сходової клітки, ліфтової шахти. Призначенням протипожежного тамбур-шлюзу є запобігання поширенню пожежі та її небезпечних факторів за межі приміщення або в середину приміщення, сходової клітки, ліфтової шахти.

Світлопропускаюче покриття - покриття, що складається з несучих конструкцій і огорожі зі світлопропускаючих елементів або з самонесучих світлопропускаючих елементів.

Укриття колективне (індивідуальне) – приміщення або місце у будинку, де виключається вплив небезпечних факторів пожежі на людей протягом часу, необхідного для їх рятування.

 

 

ФУНКЦІОНАЛЬНІ ВЗАЄМОЗВ’ЯЗКИ ОСНОВНИХ ГРУП ПРИМІЩЕНЬ ГОТЕЛІВ

 

Готелі являють собою складний структурний організм з розвиненою системою функціональних взаємозв’язків. Для успішної організації життєдіяльності готелю необхіжно забезпечити якомога раціональніше рішення сполучень між окремими функціональними групами приміщень.

До складу готелів можуть входити такі групи приміщень і служб: приймально-вестибюльна,житлова, культурно-дозвіллева, фізкультурно-оздоровча, медична, підприємств побутового обслуговування і торгівлі, підприємств харчування, ділової діяльності, адміністрації і служб експлуатації, приміщень обслуговування, вбудовано-прибудованих підприємств і закладів.

Наявність житлової та приймально-вестибюльної груп приміщень є обов'язковою. Склад додаткових приміщень, що підвищують комфорт готелю, не нормується і приймається згідно із завданням на проектування або за проектом.

У випадку розташування приміщень готелів у складі багатофункціональних будинків, а також у випадках блокування приміщень готелів з іншими підприємствами та установами готелі повинні бути планувально відокремлені, ізольовані та забезпечені самостійними входами і комунікаціями (вертикальними і горизонтальними).

Просторова структура готелів повинна забезпечувати чіткий поділ потоків гостей, обслуговуючого персоналу і відвідувачів блоків громадського призначення, що працюють на населений пункт, де розміщується готель. При включенні до складу готелю груп приміщень громадського призначення, що працюють на населений пункт, де розміщується готель, для них слід передбачати ізольовані входи з вулиці.

При проектуванні готелів необхідно виключити суміщення і перетинання господарських і виробничих маршрутів з маршрутами проживаючих і відвідувачів.

У найбільш узагальненому вигляді функціональні взаємозв'язки приміщень готелю можна представити у вигляді наступної схеми:

 

 

 

 

Таб. 3. Загальна функціональна схема готелю.

 

 

ОБ’ЄМНО-ПЛАНУВАЛЬНІ РІШЕННЯ

 

Першочерговим завданням при виборі об’ємно-планувального рішення готелю постає просторове взаєморозташування житлової та громадської частин готелю та визначення композиційного принципу рішення житлових поверхів.

Основні варіанти взаємного розташування житлової та громадської частини готелю:

вбудований – з розташуванням в одній будівлі з єдиними габаритами, вбудовано-прибудований – з виносом громадської частини приміщень за межі основних габаритів будинку,

прибудований – з прибудовою приміщень громадського призначення до основної будівлі та павільонний – з розміщенням житлової та громадьких частин готелю в окремих спорудах, об’єднаних або не об’єднаних критими переходами.

Застосування вбудованого принципу розташування – найбільш економічно з точки зору використання території забудови, однак характеризується значним ускладненням конструктивної системи та обмеженням просторової та композиційної свободи рішень, перш за все, це стосується громадської частини приміщень готелів. Крім того, таке рішення передбачає обов’язкове розташування технічного поверху між житловими поверхами та поверхами з приміщеннями громадського призначення.

Вбудовано-прибудований та прибудований принцип об’ємно-просторового рішення готельних будівель – найбільш розповсюджені варіанти, оскільки дозволяють вдало вирішити взаємозв’язки між основними групами приміщень готелю, не потребують значних технічних ускладнень, розкривають багаті можливості композиційно-образного рішення готелів без значного збільшення території забудови.

Павільонне рішення передбачає велику територію під забудову, а отже, використовується, як правило, у готельних комплексах у відповідних кліматичних зонах будівництва.

 

 

ПРИЙМАЛЬНО-ВЕСТИБЮЛЬНА ГРУПА ПРИМІЩЕНЬ

 

Приймально-вестибюльній группі належить визначне місце серед готельних приміщень громадського призначення. Саме потрапляючи у вестибюль, відвідувач одержує своє перше уявлення про готель вцілому, його архітектонічні особливості, рівень, стильову та тематичну направленність. Вестибюль задає тон всьому готелю, виступає свого роду його „візитною карткою”, тому від архітектурно-дизайнерського та функціонального рішення прийомної групи значною мірою залежить успіх господарської діяльності готелю.

Основу прийомної групи складає приміщення вхідного вестибюлю, йому належить роль основного розподільчого вузла у структурі готелю В останні десятиріччя у світовій практиці готельного господарства склалася тенденція до розширення складу функціональних груп, що формують структуру вестибюльної групи готелю.

Якщо функція прийому, реєстрації та оформлення документів клієнтів у поєднанні з зонами відпочинку та очікування була завжди притаманна вхідній групі готелю, то пізніше до них приєдналася розширена інформаційна та торгівельна зона, група приміщень по збереженню особистих речей та цінностей проживаючих. У багатьох готелях середньо-високого рівню комфортності до складу приміщень вестибюля входять бари, або ж - ресторани чи інші підприємства громадського харчування розташовуються у безпосередній близькості від нього.

До складу вестибюлю готелю можуть входити наступні функціональні зони та приміщення : зона реєстрації та оформлення документів; зона відпочинку та очікування; інформаційна та торгівальна зон; приміщення по збереженню особистих речей та цінностей проживаючих; приміщення гардеробу та санвузлів для відвідувачів. Безпосередьно близько до вистибюля мають розташовуватися ліфтові холи та сходи для клієнтів; в деяких випадках – бар чи ресторан, відділення зв’язку, медпункт, перукарня, салон краси, тощо.

У всіх готелях місткістю від 100 місць у приймально-вестибюльній групі приміщень згідно з вимогами ДБН В.2.2-9 слід передбачати приміщення медпункту з санвузлом.

Крім приміщень громадського призначення до прийомно-вестибюльної групи належить ряд службових приміщень, що забезпечують їх роботу. Це приміщення охорони; група приміщень, що обслуговують реєстрацію та виконують організаційні функції; приміщення по прийому, перенесенню та збереженню багажу клієнтів; інші службові приміщення.

Загальна схема функціональних взаємозв’язків у прийомно-вестибюльній групі наводиться у Таб.4.