Поняття мікрорайон і його сучасне трактування

56. Поняття "мікрорайон" і його сучасне трактування

 

Перші мікрорайони з*явились в США майже 100 тому. Це були житлові будинки с ділянками. У мікрорайоні розміщувалась церква і школа. Територія огороджувалася парканом. Вхід у мікрорайон дозволявся жителям и гостям. Таким чином, перші мікрорайони являли собою комплексні і автономні житлови та громадські території(4.9).Ці ідеї набули розвитку в Європі і Азії. У сучасному містобудівництві мікрорайон є основною планувальною одиницею житлового району. Він складається с груп житлових будинків и житлових груп(4.10).

Населення мікрорайону становить 4…20 тис.чол., в залежності від величини міста и етапності забудови.Границями мікрорайону є районні магістралі та житлові вулиці.Територія мікрорайону коливається в межах 20…60 га.Мікрорайон має дві основні функціональні зони – житлові і громадські території. У мікрорайоні розміщуються установи повсякденного и частково періодичного обслуговування, школи, дитячі садки, мікрорайонний сад, спортивні майданчики(рис. 4.11, 3, 4, 38, 58)

Для розробки схеми функціонального зонування мікрорайону використовуються питомі показники території на одного жителя. Загальна територія мікрорайону для 5-і и 9-поверхової забудови відповідно дорівнює 27,5 і 22,5 м2/чол., у тому числі : ділянки житлової території з житловими будівлями , зеленими насадженнями, проїздами і господарськими майданчиками становлять 17..12,5 м2/чол.. ; ділянки шкіл – 3…2,5 м2/чол. ;ділянки дитячих садків – 2…2,5 м2/чол.. ;ділянки громадсько-торгівельних будівель -2…2,5м2/чол., гаражі – 1,2м2/чол.; автостоянки - 0,8…1,0 м2/чол.;фізкультурні та спортивні споруди – 1,2…1,0 м2/чол.

Ці нормативні дані слугують для розробки схеми функціонального зонування мікрорайону. У схемі необхідно врахувати вимоги пішохідного доступу громадсько-торговельних установ, шкільних будівель і дитячих садків. Радіус пішохідного доступу 400…500 м, що відповідає 5…7хвилинам пересування. При цьому учні при переміщенні від дому до школи не повинні пересікати автомобільні дороги.

Торговельні та громадські підприємства слід кооперувати у вигляді громадсько-торговельного центру, якщо дозволяє радіус пішохідного доступу.Центр мікрорайонного обслуговування слід розміщати на границі мікрорайону поряд з головною магістраллю і зупинкою громадського транспорту(рис.4.12).Таким чином, формується громадський торговельно-транспортний центр мікрорайону. У великих мікрорайонах площею 30…40 га і більше можна розміщувати два центри. Геометричні розміри плану мікрорайону визначаються радіусом пішохідного доступу 400…500 м громадсько-торговельного центру і школи.

Основними елементами мікрорайону є школи (рис. 4.13), ємність і величина яких розраховується за нормами. Питома розрахункова норма становить 160…200 навчальних місць на 1000 жителів мікрорайону. Залежно від величини мікрорайону шкільні будівлі проектуються на 20, 30, 40 класів. У великих мікрорайонах дозволяється розміщувати дві школи. На території школи розміщується комплекс спортивних майданчиків. Площа ділянки школи коливається від 1 до 3,5 га.

Мікрорайонний сад або парк, як правило, примикають до шкільної ділянки(рис.4.13).У парку розміщуються дитячі ігрові майданчики, спортивні майданчики, місця тихого відпочинку, плескальні басейни і фонтани. Територія мікрорайонного саду визначається за нормою 2…3 м2/чол. Громадського-торговельний центр повинен примикати до мікрорайонного саду. Це дозволяє об*єднати фізкультурні і спортивні майданчики школи, саду і мікрорайонного центру в єдиний спортивний комплекс. (рис.4.13 4,23,31).

Планування житлових територій повинно забезпечити виконання санітарно-гігієнічних вимог, врахувати природно-кліматичні умови. Серед них найважливішими є : забезпечення дво-тригодинної інсоляції території мікрорайону; урахування вітрового режиму і рози вітрів; урахування рівня шуму і забрудненості атмосфери викидами транспорту і промисловості; збереження природного ландшафту.

Ці вимоги слід враховувати при виборі території, її зонуванні, при виборі поверховості житлової забудови. Основною вимогою житлової забудови є додержання нормативної щільності житлового фонду «брутто», яка дорівнює відношенню загальної житлової площі до розміру території мікрорайону. Ця щільність для забудови двоповерховими будинками секційного типу повинна становити 2400м2/га; для 5-поверхової -3400м2/га. Ці щільності розраховані за нормою житлової площі – 18 м2/чол.

Важливою вимогою для житлової забудови є зонування за поверховістю.Висотні будинки повинні розміщуватися поблизу автомобільних магістралей і зупинок громадського транспорту. До кожного житлового будинку повинен бути під*їзд шириною 3,5 м із розворот ним майданчиком через кожні 100 м.

Основною структурною одиницею мікрорайону є житлова група (рис 4.14), яка включає житлові будинки з населенням 1,5…3 тис.чол.;центром композиції житлової групи є дитячий садок.Ємність дитячого садка визначається за нормою 90 місць на одну тисячу жителів.Границі житлової групи визначаються радіусом пішохідного доступу 150…200 м. У житловій групі розміщуються невеликі магазини, майстерні, дитячі кімнати, кафе, майданчики для відпочинку, господарські майданчики для чистки одягу и меблів, сушіння білизни.

Господарсько-торговельні будівлі можуть розміщуватися в перших поверхах житлових будинків, а також на окремих ділянках. Двори житлової групи повинні добре інсолюватися і провітрюватися, бути захищені від сильних вітрів. Композиція житлової групи формується, як правило, з житлових будинків різної поверховості. Кожний житловий будинок повинен мати зручний під*їзд, двори повинні бути добре озеленені.

 

Характеристика основних функціональних зон центру і їх просторова організація

Схема функціонального зонування території міського центру: 1 – житлова забудова; 2 – міські магістралі; 3 – зона територіального розвитку; 4 – адміністративна зона; 5–7 – головні споруди центру; 8 – ділова і торгівельні зони; 9 – культурно – освітня зона.

 

Громадський центр міста - це система основних міських комуніка­цій, громадських будівель міста, об'єднаних в єдину планувальну струк­туру, яка утворює планувальний каркас міста /рис.7.в/. Міський центр являє собою складну планувальну структуру, яка включає основні функ­ціональні зони, вулиці і дороги, територію для подальшого розвитку центру.

Територія центру поділяється на функціональні зони, які об'єднують однорідні групи установ, будівель і споруд. Адміністративно-ділова зона, культурно-освітня зона, торговельна зона, зона відпочинку і резервна зона є основними зонами загальноміського цент­ру.

Адміністративно-ділова зона складається з будівель державних і міських органів влади, будівель судових органів, муніципалітету, пре­фектури, будівель офісів, великих компаній. В адміністративно-діловій зоні можуть розміщуватися науково-дослідні і проектні інститути та фірми, біржі, міністерства, державні департаменти, будівля парламен­ту, апартаменти і готелі для ділових людей та інші державні установи. Територія адміністративно-ділової зони визначається за нормою 3...5 м*" на одного службовця і повинна бути добре зв"язана із всіма районами міста. У ній розміщуються великі автостоянки, гаражі та інші технічні споруди.

У зоні будівель мистецтва і культури розміщуються драматичні, му­зичні і дитячі театри; концертні зали; бібліотеки з лекційними за­лами; музеї, картинні галереї і виставочні зали; центри мистецтв і техніки; кінотеатри та конференц-зали; сади і сквери для відпочинку, спеціалізовані магазини, кафе і ресторани.

Комплексні центри спілкування за інтересами можна будувати в де­яких містах у зоні культури. Такі центри мають складну структуру, во­ни включають: клуби, кінотеатри, кафе, бібліотеки, конференц-зали, майстерні для технічної роботи, майстерні для художньої роботи, науко­ві лабораторії, спортивні зали і спортивні майданчики; спеціалізовані школи, наприклад, школу балету, дитячу музичну школу тощо.

Торговельно-побутова зона загальноміського центру - універмаги, ринки, великі спеціалізовані магазини, універсами, кафе, ресторани, готелі, перукарні, масажні зали та інші обслуговуючі установи. Ця зо­на повинна мати добрий зв"язок з автостоянками наземного і підземного транспорту.

 

Зона відпочинку - міський парк або сквер, пішохідні еспланади спортивні арени, стадіони, універсальні видові зали, казино, атрак­ціони та інші розважальні установи; кафе, бари, ресторани, танцюваль­ні зали, автостоянки. У малих і середніх містах міський центр, місь­кий парк і спортивний комплекс об'єднуються в єдину систему.

 

Для подальшого територіального зростання передбачається резервна зона – вільна озеленена територія для розміщення нових міських функ­цій у майбутньому.

Центр міста можна проектувати за принципом вертикального функці­онального зонування, коли підземні повер­хи і верхні поверхи будівель можуть використовуватися для резерву зрос­тання функціональних зон. Міський центр може бути вирішений як єдиний комплекс будівель або навіть як одна кооперована будівля , Територія функціональних зон центру визначається за нормою 4,5...б м квадратних на одного жителя міста.

Характеристика різних типів планувальних районів

Переважання одного з факторів або сумарний вплив декількохвизначає тип планувальної структури: компактний, розчленований та росзосередженний.