рефераты конспекты курсовые дипломные лекции шпоры

Реферат Курсовая Конспект

Концепція фінансових інновацій Дж. Герлі та Є. Шоу.

Концепція фінансових інновацій Дж. Герлі та Є. Шоу. - раздел Философия, Роль фінансового посередництва в економічному зростанні в концепції А. С. Пігу В Основі Концепції Американських Вчених Дж. Герлі Та Є. Шоу Лежить Ідея Про П...

В основі концепції американських вчених Дж. Герлі та Є. Шоу лежить ідея про паралельність зростання доходів та накопичення активів, оскільки власники вільних грошових коштів зацікавлені не тільки (і не стільки) в збереженні ліквідності заощаджень, але й в надійності та вигідності вкладень.

Реалізація зацікавленості власників заощаджень досягається за наявності пропозиції різноманітних фінансових послуг та їх розвитку, адекватному розвитку попиту на ці послуги з боку індивідуальних інвесторів. В результаті, на думку Дж. Герлі та Є. Шоу, непрямі інвестиції – вкладення у “вторинні зобов’язання”, емітовані фінансово-кредитними інститутами, - вигідніші для населення, ніж в звичайні форми багатства або в у вигляді прямих інвестицій у “первинні зобов’язання”.

Роблячи висновок про віддання переваги інвестуванню у “вторинні зобов’язання”, вчені обгрунтували необхідність постійних “фінансових інновацій”.

Ідея Дж. Герлі та Є. Шоу про зростаючу в міру зростання доходів схильність населення до непрямих інвестицій та викликаних нею “фінансових інноваціях” знайшла свій подальший розвиток в теорії “фінансових інновацій”, запропонованій У. Зілбером. Концепція Дж. Герлі та Є. Шоу була доповнена ідеями про здатність фінансово-кредитної системи в умовах невизначеності ризик інвестицій, перерозподіляти тягар ризику поміж економічними агентами.

 

5. Ідея про необхідність подолання інституційних ризиків в “новій теорії фінансів” Дж. Стігліца та А. Вайса.

Під принципово іншим кутом зору оцінюється роль фінансового посередництва в економічному розвитку з позицій так званої “нової теорії фінансів”. Розвиток цієї теорії було започатковано у ряді робіт американських економістів на початку 80-х рр. ХХ ст., зокрема роботі Дж.Стігліца та А.Вайса. Зазначена теорія стверджує, що поряд з властивими процесу інвестування ризиками, необхідно враховувати також поняття “морального ризику” та «асиметричної інформації» (обмеженість інформації інвестора про реальний стан об’єкта інвестування).

Нагадаємо, що згідно з положеннями теорії А.Пігу, фінансове посередництво повинно забезпечувати подолання бар’єрів невизначеності та очікування для індивідуальних інвесторів та, завдяки цьому, сприяти ефективнішому розміщенню наявних вільних фінансових ресурсів індивідуальних інвесторів. Практика діяльності фінансових посередників свідчила про те, що фінансовому посередництву як діяльності властиві власні ризики. З позицій “нової теорії фінансів” такі додаткові бар’єри, як “моральний ризик” та “асиметрична інформація”, можуть сформуватись не лише поза , але й всередині самої системи фінансового посередництва та справляти негативний вплив на інвестиційні процеси. По-суті, ставились під сумнів теоретичні висновки Р. Голдсміта та послідовників про меншу ризикованість інвестицій у “вторинні зобов’язання” у порівнянні з “первинними”, розглянуті нами вище.

Тому “нова теорія фінансів” стверджує, що успішний розвиток діяльності з фінансового посередництва неможливий без ефективних механізмів, які б забезпечували надійний захист інтересів інвесторів. Іншими словами, фінансове посередництво може сприяти ефективнішому розміщенню фінансових ресурсів і, відповідно, економічному розвитку, лише за умови належного державного регулювання цієї діяльності з метою забезпечення захисту прав інвесторів, вирішення проблеми “морального ризику” та “асиметричної інформації”. На передній план висувається ідея про необхідність забезпечення якнайширшого доступу до інформації про емітентів як “первинних”, так і “вторинних” зобов’язань.

«Нова теорія фінансів» доводить що для реалізації позитивної ролі фін посередництва в екон розвитку крім об’єктивних чинників велику роль відіграє державна політика, спрямована на захист інтересів інвесторів, забезпечення «прозорості» діяльності фінансових посередників, подолання барєрів “морального ризику” та «асиметричної інформації» на всіх етапах інвестиційного процесу.

К сожалению, по этом вопросе больше ничего нет(

 

6. Фінансове посередництво як фактор структурних зрушень у роботах Р. Левіна та О. Галетовича.

Роль фінансового посердництв в екон зростанні стає напрямом спеціальних екон досліджень, який дістав назву «фінанси та розвиток». У роботах сучасних американ економ. Р. Левіна та О. Галентовича фінансове посередництво розглядається не лише як чинник зростання традиційних галузей економіки, а й як фактор структурних зрушень – створення та поширення нових виробництв, видів економічної діяльності. Встановлено, що між розвитком фінанси посередництва та темпи технологічних змін в економіці країн Заходу протягом 90-х років існує прямий зв'язок. Фінансові посередники інвестують кошти в ті проекти, які мають вищу дохідність за однакового ступеня ризику. Оскільки технологічні зміни в сучасному світі є основою зростання продуктивності праці та забезпеч вищий рівень прибутковості, саме ці галузі й отримають частину фінансових ресурсів, яка вилучається з традиційних секторів. Підходи Р. Левіна та О. Галентовича до оцінки ролі фінанси посередництва в економічному розвитку по суті збігаються з ідеями про інноваційне фінансування Й. Шумпетера, слушність яких доведено фактами екон розвитку останнього десятиріччя.

 

7. Дослідження К. Маєра та В. Карліна щодо взаємозв’язку між типом фінансової системи та особливостями економічного зростання.

Дослідження англійських економістів К Майера та В Карліна ролі та значення фінансового посередництва в розвитку економіки, зокрема, виконання ними функції інноваційного фінансування дозволили зробити такі висновки. Фінансові системи, в яких провідне місце належить фондовому ринку та не спостерігається значної концентрації власності на акції (так звані ринкові фінансові системи) забезпечують більші можливості для фінансування витрат на науково-дослідні та дослідно-конструкторські розробки і в людський капітал, аніж фінансові системи банківького типу та із значною концентрацією власності на корпоративні права. Фінансове посередництво банківського типу може забезпечувати економ зростання переважно в традиційних галузях економіки за рахунок збільшення обсягів виробництва, але не забечуючи значних структурних зрушень і зростання продуктивності праці на основі технологічних змін. Висновки К Майера та В Карліна про визначальний вплив фінансового посередництва небанківського типу в структурних зрушеннях та прискоренні економічого розвитку мають велике теоретичне та практичне значення на сучасному етапі.

 

8. Макроекономічні та інституційні передумови розвитку фінансового посередництва.

Макроекономічні та інституційні передумови існування та успішного розвитку фінансового посередництва:

1. Макроекономічні передумови:

а)Макроекономічна стабільність. Під нею розуміють сталість фінансово-грошових параметрів національної економіки в часі. Це складна комбінація внутрішньо- та зовнішньоорієнтованих заходів, які, відбиваючи діалектику частини й цілого, визначають сутнісні особливості ендогенних соціально-політичних і економічних акцій у конкретний момент розвитку економічної системи на інноваційних засадах

б) Економічне зростання – це зміна результатів функціонування економіки. Розрізняють екстенсивне й інтенсивне економічне зростання. Екстенсивний тип зростання, здійснюється шляхом збільшення обсягів залучених до процесу виробництва ресурсів. Інтенсивний тип — це такий, який здійснюється шляхом ефективнішого використання ресурсів на основі науково-технічного прогресу та кращих форм організації виробництва.

Макроекономічні фактори економічного зростання можуть бути поділені на три групи: фактори пропозиції; фактори попиту; фактори розподілу.

2. Інституційні передумови:

а) Нормативно-правові умови, що забезпечують захист інтересів інвесторів і належні процедури державного регулювання діяльності з фінансового посередництва та

б) Сформоване специфічне інвестиційне середовище (інфраструктура фінансового ринку, ефективні й ліквідні фондові ринки).

 

9. Структура функцій фінансового посередництва.

Функції фінансового посередництва є зовнішнім проявом його властивостей в системі економічних відносин та полягають в більш ефективному розміщенні капіталів індивідуальних інвесторів, що і забезпечує економічний розвиток.

• функції, що характеризують роль і значення фінансового посередництва в економіці;

• функції як ряд притаманних виключно цьому виду економічної діяльності завдань

• додаткові специфічні функції, які притаманні окремим видам фінансових посередників.

Система функцій фінансових посередників

1. Функції фінансового посередництва як сфери економічної діяльності:

• активізація механізмів трансформації заощаджень в інвестиції

• активізація процесів перерозподілу та мобільності капіталів

• зниження процентних ставок

2. Функції фінансового посередництва як виконання притаманних цьому виду економічної діяльності завдань:

• Подолання бар’єрів невизначеності (асиметричної інформації та морального ризику)

• Професійний відбір об’єктів інвестування

• Економія на масштабах операцій

• Диверсифікація активів та уникнення ризиків інвестування

• Моніторинг та управління ризиками інвестування

3. Крім того деякі групи фін пос-ків виконують специф-ні ф-ї:

Депоз-ні інст-ти (банки та інші ощадно-кред-ні установи) – ф-ію організації розр-ів та платіж-го обороту

Договірні ощадні інст-ти – соц. функцію, тобто забезп-ня цільових виплат, перш за все пенс-х.

Інв-ні посередники (інститути спільного інвестування)- ф-я управління інд-ми капіталами інвесторів шляхом надання послуг інф-го хар-ру та ф-я диверсифікації дрібних капіталів учасників спільного інвестування через форм-ня портфеля колективних інв-й.

Окремо виділ-ть ф-ї: - трасформації активів, коли фін-ві посер-кизабезп-ть перетворення неліквідних активів на ліквідні або активів з великими номіналами у активи з малими номіналами.

- ф-ю контролю за діяльністю позичальників (емітентів)Вона тісно переплітається з функцією моніторингу та управління ризиками.

 

10. Функції, які характеризують роль та значення фінансового посередництва для економіки у цілому (макроекономічний рівень).

Взагалі роль ФП для ек-ки полягає в ефективнішому розміщенні капіталів індивідуальних інвесторів.Саме це сприяє ек-ому розвитку.

Ф-ії ФП діляться на 2 групи: 1) які характеризують роль і значення фін-го посередництва в ек-ці(хар-ть ті результати, які досяг-ся за через розв-к фін. посер-ва в ек-ні системі та полягають у зростанні обсягів інвест-й, покращенню структури інвес-й та зниження вартості інвест-й) 2) ф-ї як ряд специф-х завдань, які можуть викон-сь в рамках цього виду ек-ї діяльності.( їх роль полягає у забезп-нні зростання обсягів залучених фін-х ресурсів та удоск-нню механізмів їх розміщення)

Функції фінансового посередництва як сфери економічної діяльності:

- активіз-я процесів перерозподілу та мобільності капіталів.Тобто ФП виконує завдання підвищення якості інв-цій та сприяння структурним зрушенням в еко-ці шляхом переорієнтації потоків капіталу з традиційних у нові види ек-ої дія-ті

- активізація механізмів трансформації заощаджень в інвестиції. Тобто ФП виконує завдання забезпечення додаткового обсягу інв-цій у вир-цтво нац-го продукту

- зниження % ставок. Це означає, що розвиток ФП сприяє скороченню розриву між вартістю залучення та розміщення фінансових ресурсів, номінальні % ставки наближаються до рівноважного рівня. Зниження вартості залучення капіталів активізує попит на фінансові ресурси з боку реального сектора та стимулює інвестиційну діяльність.

 

11. Функції фінансового посередництва, як особливого виду економічної діяльності (мікроекономічний рівень).

Взагалі роль ФП для ек-ки полягає в ефективнішому розміщенні капіталів індивідуальних інвесторів.Саме це сприяє ек-ому розвитку.

Ф-ії ФП діляться на 2 групи: 1) які характеризують роль і значення фін-го посередництва в ек-ці(хар-ть ті результати, які досяг-ся за через розв-к фін. посер-ва в ек-ні системі та полягають у зростанні обсягів інвест-й, покращенню структури інвес-й та зниження вартості інвест-й) 2) ф-ї як ряд специф-х завдань, які можуть викон-сь в рамках цього виду ек-ї діяльності.( їх роль полягає у забезп-нні зростання обсягів залучених фін-х ресурсів та удоск-нню механізмів їх розміщення)

Функції фінансового посередництва як виконання притаманних цьому виду економічної діяльності завдань:

• Подолання бар’єрів невизначеності (асиметричної інформації та морального ризику) Тобто фін-ві посер-ки забезпечують подолання психологічних бар’єрів, залучаючи не схильних до ризику інвесторів до інвестиційних процесів.

• Професійний відбір об’єктів інвестування Виконуючи цю ф-ю, фін посер-ки нагромадж-ть та аналізують інф-ю про потенційні об’єкти інв-ння;ця інф-я викор-ся багаторазово, тому вартість обробки та аналізу інформації для кожного окремо взятого інд-го інв-ра наближ-ся до„0”. Це робиться для того, щоб власники заощаджень знали як найефек-ше розмістити кошти.

Економія на масштабах операцій Тобто інвестор у разі ведення ним операцій на фін-х ринках самостійно повинен нести значні трансакційні витрати у процентному відношенні до отриманих доходів, а ФП полішує роботу, роблячи ці витрати несуттєвими по відношенню до отрим-х доходів

• Диверсифікація активів та уникнення ризиків інвестування Тобто ц ф-я забезпечує те, що ризик інв-ння через фін-х посер-ків виявляється набагато нижчим, ніж ризики прямих інв-цій.

Моніторинг та управління ризиками інвестування Полягає у постійному моніторингу фін-го стану об’єктів інв-ння та оперативному реагуванні на підвищення інвес-х ризиків.

 

 

12. Специфічні функції окремих груп фінансових посередників.

Специфічні функції, притаманні окремим групам фінансових посередників:

Депозитні інститути (банки та інші ощадно-кредитні установи), крім зазначених вище функцій виконують функцію організації розрахунків і платіжного обороту.

Договірні ощадні інститути (страхові компанії та недержавні пенсійні фонди) здійснюють довготермінове накопичення капіталів клієнтів (учасників) з метою здійснення згодом виплат цільового характеру на користь таких клієнтів (учасників). Крім загальних для всіх фінансових посередників функцій, ці інститути виконують важливу соціальну функцію – забезпечення цільових (зокрема пенсійних) виплат.

Інвестиційні посередники (інститути спільного інвестування) виконують основні функції фінансового посередництва найповніше та без обмежень, властивих для банківських та договірних ощадних інститутів. Через діяльність інститутів спільного інвестування найповніше виявляються ті функції. Які безпосередньо повязанні з предметом діяльності цих інститутів: функція управління індивідуальними капіталами інвесторів шляхом надання послуг інформаційного характеру, та функція диверсифікації дрібних капіталів учасників спільного інвестувння через формування портфеля колективних інвестицій.

 

13. Розподіл інформації на ринку фінансового інвестування.

 

Однією з найважливіших функцій інституту фінансового по- середництва, які реалізуються в площині взаємовідносин «фінан­совий посередник — індивідуальний інвестор», є подолання бар’єрів невизначеності (асиметричної інформації та морального ризику). У рамках виконання цієї функції фінансові посередники надають індивідуальним інвесторам інформаційні послуги. Інформаційне посеред­ництво покликане розв’язувати проблему «асиметричної інфор­мації», що згідно з положеннями «нової теорії фінансів» амери­канських економістів Дж. Стігліца та А. Вайса є визначальним фактором інвестиційного процесу в сучасних умовах.

Ризик інвестування визначається різницею між очікуваними та фактичними доходами від інвестування. Чим точніше можуть бути визначені майбутні доходи на вкладені кошти, тим нижчим буде ступінь невизначеності для конкретного індивідуального ін­вестора. У свою чергу, точність визначення майбутніх доходів безпосередньо залежить від обсягу та якості інформації, до якої інвестор має доступ.

Проблема асиметричної інформації полягає в тому, що дані, з яких по суті розпочинається процес прийняття інвестиційних рі­шень, ніколи не є повністю доступними для кожного з потенційних агентів інвестиційного процесу. З іншого боку, розподіл інформації на фінансовому ринку не є рівномірним, що початково ставить учас­ників інвестиційного процесу в неоднакові умови.

Підприємство, яке використовує інвестиції, порівняно з інвес­тором об’єктивно має найповнішу інформацію про майбутні до­ходи, оскільки воно одночасно виступає і в ролі «споживача» ін­вестицій, і в ролі продуцента майбутнього доходу. Так само нерівномірним є розподіл інформації і між окремими інвестора­ми: одні володіють більшим обсягом інформації, інші — меншим.

Нерівномірний розподіл інформації на ринку частково дола­ється за допомогою системи інформаційного забезпечення інвес­торів, призначенням якої є створення однакових умов для всіх ін­весторів щодо доступу до економічної інформації. Система інфор­маційного забезпечення інвесторів реалізується, по-перше, через установлення державою гарантій щодо забезпечення інвесторів фінансовою та діловою інформацією, та, по-друге, через надання інформаційних послуг.

Державні гарантії щодо забезпечення інвесторів інформацією ба­зуються на законодавчо встановлених вимогах до кінцевих «спожи­вачів» інвестицій (підприємств реального сектора) та фінансових посередників щодо розкриття й оприлюднення певного мінімуму інформації про їхній фінансово-майновий стан та результати діяль­ності. Розширення доступу інвесторів до інформації про об’єкти ін­вестування сприяє активізації інвестиційного процесу, підвищенню довіри інвесторів і зниженню ризиків інвестування.

Окрім установлених державою норм, які забезпечують доступ до інформації для прийняття інвестиційних рішень, забезпечення інформацією потенційних інвесторів здійснюється через інфор­маційне посередництво, провідну роль у якому відіграють фінан­сові посередники. Інформаційне посередництво здійснюється у двох основних формах:

а) інформаційне посередництво в прямій формі (direct infor­mation intermediation), до якої належать консультації індивідуальних інвесторів з питань інвестування, різні види економічного аналізу можливих напрямів інвестування, видання різноманітних бюлетенів економічної інформації.;

б) інформаційне посередництво в непрямій (опосередкова­ній) формі (indirect information intermediation), під якою розуміють управління капіталами.

 

14. Вплив “асиметричної інформації” та “морального ризику” на інвестиційну діяльність.

Інформаційне посередництво вирішує проблеми «асиметричної інформації», що згідно з положеннями «нової теорії фінансів» американських економістів Дж. Стігліца та А. Вайса є визначальним фактором інвестиційного процесу в сучасних умовах.

Інформаційне посеред­ництво покликане розв’язувати проблему «асиметричної інфор­мації», що згідно з положеннями «нової теорії фінансів» амери­канських економістів Дж. Стігліца та А. Вайса є визначальним фактором інвестиційного процесу в сучасних умовах.

Ризик інвестування визначається різницею між очікуваними та фактичними доходами від інвестування. Чим точніше можуть бути визначені майбутні доходи на вкладені кошти, тим нижчим буде ступінь невизначеності для конкретного індивідуального ін­вестора. У свою чергу, точність визначення майбутніх доходів безпосередньо залежить від обсягу та якості інформації, до якої інвестор має доступ.

Проблема асиметричної інформації полягає в тому, що дані, з яких по суті розпочинається процес прийняття інвестиційних рі­шень, ніколи не є повністю доступними для кожного з потенційних агентів інвестиційного процесу. З іншого боку, розподіл інформації на фінансовому ринку не є рівномірним, що початково ставить учас­ників інвестиційного процесу в неоднакові умови.

Підприємство, яке використовує інвестиції, порівняно з інвес­тором об’єктивно має найповнішу інформацію про майбутні до­ходи, оскільки воно одночасно виступає і в ролі «споживача» ін­вестицій, і в ролі продуцента майбутнього доходу. Так само нерівномірним є розподіл інформації і між окремими інвестора­ми: одні володіють більшим обсягом інформації, інші — меншим.

 

15. Шляхи подолання проблеми нерівномірного розподілу інформації: державні вимоги щодо забезпечення інформацією інвесторів та інформаційне посередництво.

Інформаційне посередництво на практиці проявляється у двох основних формах:

а) в прямій формі, до якої відносяться консультації, різні види економічного аналізу, видання різноманітних бюлетенів економічної інформації тощо,

б) в непрямій (опосередкованій) формі, під якою розуміють управління фондами і активами.

У випадку “прямої” торгівлі інформацією власнику інформації байдуже як і з якою ефективністю ця інформація використовується. Він є вдоволеним вже тим, що отримує доходи від своїх знань, які знаходять попит.

Здіснення фінансового посередництва пов’язане із непрямим інформаційним посередництвом.

“Непряме” інформаційне посередництво є специфічною формою оплати інформації власником капіталу (активів), яка (оплата) полягає у передачі власником капіталу своїх ресурсів власнику інформації. Таким чином здійснюється обмін інформацією і інвестиційними ресурсами. Власник інформації отримує комісійні за інформаційні послуги, які фактично є вирахуванням із доходу самого власника інвестиційних ресурсів, а останній отримує певні гарантії щодо потенційного доходу, хоча і зменшеного на величину комісійних. (Оскільки можливі втрати від інвестицій, що здійснюються в умовах невизначеності, більші, ніж плата за інформацію, власник інвестиційних ресурсів погоджується розділити доход). Таким чином, інформація стає фактором доходу і тому, по-суті, - продуктивним ресурсом. При цьому, на формування попиту та пропозиції на інформаційні послуги вирішальний вплив чинять такі фактори як, з одного боку, розподіл вільних грошових ресурсів (які потенційно є інвестиційними ресурсами) та, з іншого, ставлення до ризику агентів інвестиційного процесу.

Сьогодні інформаційна інфраструктура ринку цінних паперів України досить повільно, причому 60% інформації, що надається учасниками ринку цінних паперів Держфінмоніторингу ,містить помилки. Отже, пожвавлення у цій сфері вкрай необхідне.

Успішне становлення та розвиток фондового ринку потребує широкого забезпечення усіх учасників фондового ринку повною інформацією щодо умов випуску та обігу цінних паперів на ринку у доступному форматі. До того ж, інформація має охоплювати усі дані про емітентів цінних паперів, їхній поточний фінансово-економічний стан та перспективи розвитку, дані про фінансових посередників, переміщення цінних паперів, інтернаціональні, національні та регіональні ринки тощо.

Таким чином, інформація повністю віддзеркалюється на замовлення на цінні папери і навіть впливає на їхній курс.

На розвинених фондових ринках існує механізм фінансових консультантів, які забезпечують інвесторів необхідною інформацією. Найвідомішими консультантами з фондового ринку є компанія Bloomberg, Reuters. Головна їх функція - надання оперативної інформації з докладним аналізом ситуації на ринку, а також політичні новини та їхній вплив на ситуацію на фондовому ринку, економічні новини; загальні фінансові новини; інформація про загальну ситуацію на фондовому ринку та інформація в розрізі головних сегментів фондового ринку.

Нещодавно і український фондовий ринок здобув постійну та ефективно функціонуючу інформаційну підтримку, сформовано єдиний інформаційний масив даних про емітентів цінних паперів, нещодавно повідомила про відкриття нового проекту „Інформаційне обслуговування українського фондового ринку" на інформаційному порталі http://www.smida.gov.ua/

Портал http://www.smida.gov.ua/ - єдина офіційна інформаційна система, яка зберігає інформацію за всіма акціонерними товариствами та професійними учасниками фондового ринку України та є потужним аналітичним інструментом, що дозволяє отримати адресну інформацію про компанії та їх фінансові показники. Це робить інформацію доступною для широкого кола відвідувачів.

На законодавчому рівні також був зроблений крок вперед у даному напрямку. Так, новий закон „Про цінні папери та фондову біржу" від 23 лютого 2006 р. передбачає прозорість і ліквідність фондового ринку шляхом впровадження системи розкриття інформації. Емітенти, що здійснили публічне розміщення цінних паперів, зобов'язані вчасно й у повному обсязі розкривати інформацію про фінансово-господарський стан і результати діяльності емітента; будь-яких діях, які можуть вплинути на фінансово-господарський стан емітентів й спричинити істотну зміну ціни на його цінні папери, власників або номінальних власників великий пакетів акцій (більше 10%).

Крім того, у числі новацій закону - поняття „інсайдерська інформація" і порядок її розкриття. Під інсайдерською розуміється будь-яка неоприлюднена інформація про емітента, його цінних паперах або договорах щодо них, оприлюднення якої може істотно вплинути на вартість цінних паперів. Порушення карається за відповідною статтею УК. Інсайдерами є власники голосуючих акцій емітента або частин (паїв) у статутному капіталі емітента; посадові особи емітента; особи, що мають доступ до інсайдерської інформації у зв'язку з виконанням трудових обов'язків або договірних зобов'язань незалежно від відносин з емітентом. Яка сама інформація відноситься до інсайдерської, визначається ГКЦБФР.

 

16. Фінансове посередництво як специфічний спосіб надання інформаційних послуг.

Інформаційне посередництво на практиці проявляється у двох основних формах:

а) в прямій формі, до якої відносяться консультації, різні види економічного аналізу, видання різноманітних бюлетенів економічної інформації тощо,

б) в непрямій (опосередкованій) формі, під якою розуміють управління фондами і активами.

У випадку “прямої” торгівлі інформацією власнику інформації байдуже як і з якою ефективністю ця інформація використовується. Він є вдоволеним вже тим, що отримує доходи від своїх знань, які знаходять попит.

Здіснення фінансового посередництва пов’язане із непрямим інформаційним посередництвом.

“Непряме” інформаційне посередництво є специфічною формою оплати інформації власником капіталу (активів), яка (оплата) полягає у передачі власником капіталу своїх ресурсів власнику інформації. Таким чином здійснюється обмін інформацією і інвестиційними ресурсами. Власник інформації отримує комісійні за інформаційні послуги, які фактично є вирахуванням із доходу самого власника інвестиційних ресурсів, а останній отримує певні гарантії щодо потенційного доходу, хоча і зменшеного на величину комісійних. (Оскільки можливі втрати від інвестицій, що здійснюються в умовах невизначеності, більші, ніж плата за інформацію, власник інвестиційних ресурсів погоджується розділити доход). Таким чином, інформація стає фактором доходу і тому, по-суті, - продуктивним ресурсом. При цьому, на формування попиту та пропозиції на інформаційні послуги вирішальний вплив чинять такі фактори як, з одного боку, розподіл вільних грошових ресурсів (які потенційно є інвестиційними ресурсами) та, з іншого, ставлення до ризику агентів інвестиційного процесу.

 

 

17. “Інвестиції” як економічна категорія, класифікація інвестицій, відмінності між фінансовими та реальними інвестиціями.

«Інвестувати» означає «розлучитися з коштами сьогодні, щоб отримати більшу їх суму в майбутньому».

- реальні інвестиції – це капітальні вкладення у нефінансові активи зі строком корисного використання більше року

– Конец работы –

Эта тема принадлежит разделу:

Роль фінансового посередництва в економічному зростанні в концепції А. С. Пігу

Р Голдсміт у своїй роботі Фінансова структура і розвиток ті роки вперше зафіксував факт існування зв язку між розміром фін с ми визначався... Теорія фін фактора екон зростання дістала подальший розвиток у дослідженнях... Р Голдсміт розвиваючи теоретичні основи фінансового посередництва спробував дати відповідь на питання що є причиною...

Если Вам нужно дополнительный материал на эту тему, или Вы не нашли то, что искали, рекомендуем воспользоваться поиском по нашей базе работ: Концепція фінансових інновацій Дж. Герлі та Є. Шоу.

Что будем делать с полученным материалом:

Если этот материал оказался полезным ля Вас, Вы можете сохранить его на свою страничку в социальных сетях:

Все темы данного раздела:

Роль фінансового посередництва в економічному зростанні в концепції А. С. Пігу.
Теоретине обґрунтування ролі фін. посередництва в економічному зростанні базується на ідеях закладених англійським економістом Артуром Пігу та викладені в роботі “Економічна теорія

Підприємницька місія фінансового посередництва в концепції інноваційного фінансування Й. А. Шумпетера.
Теоретичне обґрунтування структурних змін в економіці як фактора екном. зростання було викладено в роботі Й. А. Шумпетера «Теорія економічного розвитку», який усебічно проаналізував проблему вилуче

Фінансові інвестиції - це про вкладення фінансових ресурсів у фінансові активи.
Основними об’єктами фінансових інвестицій є: - акції та інші корпоративні права, що засвідчують внески до статутного фонду підприємств; - боргові зобов’язання (об

Фінансові інструменти як елемент інвестиційного середовища та їх класифікація.
Основними інструментами якими поступово наповнюється ринок цінних паперів, що формується в Україні, згідно з Законом України “Про цінні папери і фондову біржу” є акції, облігації державних (внутріш

Інвестиційні заощадження населення – визначальний фактор розвитку фінансового посередництва.
Заощадження сімейних господарств є єдиним джерелом чистих інвестицій у закритій економічній системі. Якщо формування заощаджень уповільнюється чи зовсім зупиняється, починаються скорочення

Вплив типу фінансової системи країни на структуру фінансового посередництва
Макроекономічні та інституційні передумови існування та успішного розвитку фінансового посередництва 1. Макроекономічні передумови: Макроекономічна стабільність Економічн

Інфраструктура фінансового ринку
     

Недержавні пенсійні фонди, їх статус та предмет діяльності.
На сьогодні в Україні відсутнє спеціальне зак-во, яке б регулювало порядок створення і діяльність недержавних пенсійних фондів.З 1998 року на рівні комітетів ВРУ розглядалися законопроекти. У верес

Правила максимізації доходності та уникнення ризику.
Основою для прийняття інвестиційних рішень є показники очікуваної доходності і стандартного відхилення портфелю. Очікувана доходність дає можливість виміряти потенційну винагороду, яку може отримат

Теоретико-імовірнісна формалізація понять “доходність” та “ризик” для цілей вибору оптимального портфеля.
rp=ui+s2 (1/t) Основою для прийняття інвестиційних рішень є показники очікуваної доходності і стандартного відхи

Криві байдужості індивідуальних інвесторів
Згідно з Г.Марковіцем власник портфеля цінних паперів повинен зробити вибір між доходністю і ризиком; врешті решт цей вибір визначається відношенням інвестора до ризику і математично описується фун

Рівні повноти інформаційної множини, якою оперує ринок (градація ступеня ефективності ринку, запропонована Ю. Фамою).
Повнота інформаційної множини якою оперує ринок, або обсяг “пула інформації” Саме кількість інформації, що відображається в ринкових цінах, є критерієм, за яким здійснюють градацію ступеня ефективн

Боргові цінні папери та їх класифікація за типами емітентів
Облігація - це цінний папір, що засвідчує внесення її власником грошових коштів і підтверджує зобов'язання відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного паперу в передбачений в ньому с

Характеристики боргових цінних паперів, що складають структуру їх дохідності.
Найважливішими характеристиками будь-якого боргового цінного паперу, що складають структуру його доходності, є наступні: ◘ термін до погашення, який визначає часові характеристики оч

Пайові цінні папери (акції), категорії акцій за рівнем дохідності та притаманного ризику.
Інструменти власності (прості акції), які надають власнику право управління господарською діяльністю емітента акцій та майнові права щодо отримання частини прибутку цього емітента.

Поняття та вимір очікуваної дохідності фінансових інструментів.
Основою для прийняття інвестиційних рішень є показники очікуваної доходності і стандартного відхилення портфелю. Очікувана доходність дає можливість виміряти потенційну винагороду, яку може отримат

Поняття ризику фінансового інвестування та його оцінка.
Інвестиційний ризик уявляє собою можливість нездійснення запланованих цілей інвестування (таких, як прибуток або соціальний ефект) і отримання грошових збитків. Цей ризик необхідно оцінювати, обчис

Альфа (a) вираховується за формулою
aI = Rit – ßі Rmt. Несистематичний параметр— «альфа» інтерпретується в ринковій моделі таким чином.

Коефіцієнт Шарпа
Коефіцієнт “доходність-мінливість” визначає величину надлишкової доходності портфеля з коригуванням на загальний ризик портфелю, тобто стандартне відхилення доходності портфелю. ra

Ra - re;де
α - апостеріорна (або історична) «альфа» ra - середня дохідність портфеля; re – дохідність еталонного портфеля. Якщо значення цього коефіцієнта

Хотите получать на электронную почту самые свежие новости?
Education Insider Sample
Подпишитесь на Нашу рассылку
Наша политика приватности обеспечивает 100% безопасность и анонимность Ваших E-Mail
Реклама
Соответствующий теме материал
  • Похожее
  • Популярное
  • Облако тегов
  • Здесь
  • Временно
  • Пусто
Теги