Організація евакуаційних заходів.

В умовах недостатнього забезпечення захисними спорудами в містах і інших населених пунктах, які мають об'єкти підвищеної небезпеки, а також у військовий час основним способом захисту населення є евакуація і захист населення в заміській зоні. Евакуація - це організоване виведення(вивезення) населення, в т.ч., персоналу об'єктів господарської діяльності, хімічного зараження і катастрофічної повені.

Під заміською зоноюрозуміється територія, розташована за зоною можливих руйнувань, встановленою для категорированных міст.

Евакуації підлягає населення:

1.Яке мешкає в населених пунктах;

- яке знаходиться в зонах:

- можливого катастрофічного затоплення;

- небезпечного радіоактивного зараження;

- хімічного зараження.

2. В районах прогнозованого виникнення локальних озброєних конфліктів в 50 км прикордонній смузі;

3. В районах виникнення стихійного лиха, великих аварій і катастроф, які викликають безпосередню загрозу життя і завдання шкоди здоров'ю людини.

Залежно від обстановки, яка склалася на НС, може бути переведена:

- Частковаабоповнаевакуація населення тимчасового або постійного характеру

- Загальна евакуаціяпроводиться в окремих регіонах за рішенням Кабінету Міністрів України для усіх категорій населення і планується у випадку:

- Небезпечного радіоактивного забруднення навколо АЕС, якщо виникає безпосередня загроза життя і спричинення шкоди здоров'ю населення, яке мешкає в зоні ураження;

- Загрози катастрофічного затоплення місцевості з чотиригодинним(4 години) підходом хвилі прориву;

- Загрози виникнення озброєного конфлікту в районах 50-кілометрової пограничної зони.

Часткова евакуація здійснюється, як правило, в умовах перекладу за рішенням кабінету Міністрів України, системи захисту населення і територій на воєнний стан до початку застосування агресором сучасних засобів поразки, а в мирний час, у разі загрози виникнення стихійного лиха, аварії, катастрофи.

Під час проведення часткової евакуації своєчасно вивозяться незайняті у виробництві:

· Студенти;

· Учні учбових закладів;

· Вихованці дитячих будинків;

· Пенсіонери;

· Інваліди, які містяться у будинках для людей літнього віку, разом з викладачами, вихователями, обслуговуючим персоналом і членами їх сімей.

У мирний час евакуація населення планується у випадку:

· Загальних аварій на АЕС;

· Усіх видів аварій з викидом ОХВ;

· Загрози катастрофічного затоплення місцевості;

· Великих лісових і торф'яних пожеж, землетрусів, зсувів і інших географічних і гідрометеорологічних явищ з тяжкими наслідками, які погрожують населеним пунктам.

Організоване здійснення евакуації, попередження паніки і недопущення загибелі людей своєчасно забезпечується:

· Завчасним плануванням евакуації населення;

· Визначенням зон, придатних для розміщення евакуйованих;

· Підготовки уповноважених органів управління з питань НС і цивільного захисту населення до виконання евакуйованих заходів;

· Організація сповіщення керівного складу і населення при початку евакуації;

· Організація управління евакуацією;

· Життєзабезпечення евакуйованого населення в районах заміських зон;

· Навчання населення діям під час евакуації.

Метою планування і проведення евакуаційних заходів є:

· Зменшення вірогідних втрат населення;

· Збереження кваліфікованих кадрів фахівців;

· Забезпечення стійкого функціонування об'єктів економії;

· Створення угрупування сил і засобів захисту в міській зоні з метою проведення СіДНР у вогнищах НС в особливий період.

Евакуаційні заходи здійснюються комбінованим способом, який передбачає:

Ø у мирний час -вивезення основної частини населення міст і небезпечних районів усіма видами наявного транспорту

Ø у військовий час -транспортом, який не передається до складу ВС України, в з'єднанні з виведенням найбільш молодої частини населення пішки.

Підселення евакуйованих робиться з розрахунку наявності житлової площі в заміській зоні.

Для забезпечення евакуйованого населення житлом використовуються квартири і будинки місцевих жителів (ущільнення), а також пансіонати, санаторії, будинки відпочинку, дитячі і трудові табори, туристичні бази, дачні кооперативи (удома).

Район розміщення евакуйованого населення визначається з обліком:

· створення умов для продовження виробничої діяльності господарських об'єктів в населеному пункті;

· наявність бази для розміщення господарських об'єктів, які переносять свою діяльність в заміську зону;

· забезпечення умов для створення угрупування сил ЦЗ;

· наявність житлового фонду;

· зв'язків господарських об'єктів з сільськогосподарським виробництвом;

· підвезенням робочих змін на місце і назад на протязі не більше 4 годин.

У випадку якщо в заміському районі області не можливо повністю розмістити усе евакуйоване населення, частина його може бути розселена в сільських районах інших областей. При цьому усі заходи, пов'язані з розселенням міського населення в сільських районах інших областей планується і проводиться органами влади і вищими начальниками ЦЗ.

Безпечне видалення районів розміщення евакуйованого населення визначається з розрахунку економічного і військового значення категорированных міст і географічних умов цієї місцевості.

Для кожного категорированного визначається найближча межа безпечного видалення, яка складає:

· для міст особливої групи -40-50км;

· для міст 1-ої групи -30-40км;

· для міст 2-ої групи -25-30км;

· для міст 3-ей групи -20-25км;

· для об'єктів особливої важливості (за категорированными містами) -15-20км.

Найбільша межа району розміщення визначається з розрахунку місцевості заміської зони і транспортних можливостей.

Робітники і службовці державних об'єктів, які продовжують працювати у військовий час в категорированных містах, розміщуються в сусідніх районах заміської зони. Щоб забезпечити умови підвезення робочих змін на роботу і назад, кожному підприємству виділяють населені пункти, розташовані в одному районі, поблизу залізничних, автомобільних, і водних колій повідомлення, які забезпечують максимальну витрату часу на проїзд робочих змін в місто і назад.

Для розміщення евакуйованих учбових закладів, середньоспеіальних учбових закладів, ПТУ, дитячих садів встановлюються і закріплюються приміщення учбових закладів, клубів і інших пристосованих для цього приміщень.

Так, наприклад, наш університет розташовується до будинку культури р. Першотравенська.

Члени сімей працівників і внз, що служать, технікумів, шкіл, підприємств розміщуються, як правило, разом з главою сім'ї.

У найдальші райони евакуювалися працівники і службовці, які припиняють свою виробничу діяльність у військовий час, а також все працездатне незайняте у виробничій діяльності, населення.

Для евакуації робітників і службовців, які продовжують роботу в категорированных містах, підвезення робочих сімей на роботу, в першу чергу, здійснює транспорт.

При евакуації автомобільним транспортом використовуються не лише автобуси, але і спеціально обладнані машини (бортові), легкові таксі, легкові автомобілі громадян, а також причепи, самоскиди і інші. Норми вантаження людей збільшуються. Так, на автобуси на 25 можна посадити 40, на вантажну бортову машину до 20ти чоловік, на самоскид - до 15 чоловік.

Формуються автомобільні колоны по 20-40 машин, її очолює начальник колоны, на кожному автомобілі призначається старший, який стежить за безпекою на маршруті.

Автомобільний транспорт сільських районів використовується для вивезення евакуйованих із станцій, портів і пристаней висадження до місця розселення.

Для вивезення населення залізничним і водним транспортом використовуються не лише пасажирські залізничні склади і судна, але і їх засоби, які не використовуються в нормальних умовах для перевезення людей, - товарні вагони, платформи і т.д.

При перевезенні населення залізничним транспортом збільшується кількість вагонів, в потягах з пасажирськими вагонами з 12-14 до 20 вагонів, товарних з 40-60 до 70-75, в електропоїздах з 8-10 до 12 вагонів. Норми місткості в одному вагоні збільшуються: електропоїзди з 108 до 200 чоловік, пасажирського - з 84-150 чоловік, в товарних вагонах - до 100 чоловік, а товарних платформах - до 70 чоловік. У залізничному ешелоні призначається начальник ешелону, а в кожному вагоні - старший при вивезенні водним транспортом, використовуються окремі судна або каравани, на які призначаються начальник каравану, старший кожного судна.

Повітряний транспорт використовується переважно для вивезення на далекі відстані урядових органів, працівників наукових установ, конструкторських бюро з унікальним устаткуванням, діяльність яких переноситься в інші райони.

Значна частина населення може виводитися пішки. Пішим порядком, як правило, планується евакуація на відстань добового переходу (30-40км, 10-12 годин руху). Виведення населення пішки організовується колонами по дорогах, які не використовуються для інших перевезень по призначених маршрутах і колонних шляхах.

Для організованого рухах піших колон створюються схеми маршрутів, на яких вказуються:

· склад колоны;

· маршрут руху - початковий пункт;

· пункти регулювання руху і час їх проходження;

· райони і тривалість привалів;

· медичні пункти і пункти обігріву;

· проміжний пункт евакуації (ППЕ);

· порядок і час виведення (вивезення) колоны з цього пункту в район постійної дислокації;

· сигнали управління і сповіщення.

Піші колоны формуються чисельністю від 500 до 1000 чоловік. На кожну колону призначаються начальники піших колон.

У нас в агроуніверситеті на кожному факультеті створюється піша колону. Начальниками піших колон, згідно наказу ректора (начальник ЦЗ університету), призначені заступники деканів по науковій роботі:

- Агрономічний факультет

- Факультет ветеринарної медицини

- Гідромеліоративний факультет

- Біотехнологічний факультет

- Облік і фінанси

- Менеджмент і маркетинг

- Факультет механізації сільського господарства

Заступниками начальників піших колон цим же наказом призначені заступники деканів по виховній роботі:

- Агрономічний факультет

- Факультет ветеринарної медицини

- Гідромеліоративний факультет

- Біотехнологічний факультет

- Облік і фінанси

- Менеджмент і маркетинг

- Факультет механізації сільського господарства

Університет евакуювався комбінованим способом:

· по залізниці - 8 ешелонів;

· автомобільним транспортом;

· річковим транспортом;

· в пішому порядку.

Кінцевий пункт зосередження - будинок культури м. Першотравенська.

Маршрут руху піших колон університету : від університету по вулиці Фучика - готель "Світанок" - Набережна Перемоги - інститут фізкультури - катерами через р.Днепр - до Приднепровська - далі в пішому порядку до Іларіоново, Першотравенська.

У кожну колону призначаються медичні працівники. На всі колоны університету один лікар, а на кожну колону окремо фельдшер і санітарні дружинники. Швидкість руху колон повинна складати 4-5км/ч, а дистанція між колонами до 500м.

Під час проходження через кожні 1-1,5 години руху здійснюють малий привал тривалістю 10-15 хвилин.

На початку другої половини добового переходу призначають великий привал тривалістю 1-2 години, розташованого, як правило, за межами зони можливих руйнувань.

Для населення, райони руйнування якого розташовані на великій відстані, призначаються проміжні пункти евакуації (ППЕ). Вони розміщуються за межами зон можливих руйнувань. На ППЕ організовується:

· реєстрація тих, що прибули, як правило, пішим порядком;

· тимчасове їх розміщення;

· забезпечення їжею, водою;

· укриття в захисних спорудах;

· подальшу заправку (транспорту) до районів постійного розміщення.

Закінченням евакуації вважається час виходу(вивезення) за межі зон можливих сильних руйнувань і зон затоплення усього населення, за винятком працюючих змін, які продовжують роботу в містах.

Для виконання евакуаційних перевезень органи управління ЦЗ разом з транспортними органами планують використати усі види транспорту упродовж короткого часу і складає розрахунок на вивезення поселення по групах на більше довготривалий термін. Для проведення эвакомероприятий в найкоротший час розробляється спеціальні графіки, які забезпечують максимальне використання можливостей усіх видів транспорту, який передбачає початок вивезення населення у будь-який час доби.

Транспорт перерозподіляється по эваконаправлениям і видах перевезень підвезенням робочих змін, евакуацію матеріальних цінностей.

Для проведення эвакомероприятий у більше скорочені терміни, розробляють розрахунок на вивезення кожної групи населення, не зайнятого у сфері обслуговування, окремо, без порушень, що діють в мирний час графіків руху, виходячи з середньодобових можливостей, які використовуються для евакуації різними видами транспорту.

Організацією проведення евакуаційних заходів займаються начальники і штаби ЦЗ міста, міського району і господарських об'єктів. Безпосередньо виконують эвакомероприятия спеціально організовані підрозділи міських органів міської виконавчої влади. Для проведення евакуації населення, для надання допомоги штабам ЦЗ, створюються евакуаційні органи.

До евакуаційних органів відносяться:

· обласні, міські, районні і об'єктові эвакомисии;

· евакуаційні комісії міністерств, відомств, організацій і установ;

· збірні евакуаційні пункти (ЗЕП);

· приймальні эвакокомисии (ПЕК);

· приймальні эвуакационные пункти (ПЕП);

· пункти посадки і висадки;

· проміжні пункти евакуації (ППЕ).

Евакуаційні і евакоприймальні комісіїє відповідальними органами державної влади, керівники державних об'єктів несуть повну відповідальність за виконання усього комплексу заходів по евакуації населення і за усебічне забезпечення цих заходів.

Склад комісіїпризначається органами державної влади усіх рівнів, а на об'єктах - наказами і розпорядженнями керівника.

Евакуаційні і эвакоприемные комісії очолюють заступники держадміністрацій, а на об'єктах - заступники керівників.

Приклад. Наказом ректора агроуніверситету головою евакуаційної комісії призначений перший проректор Онопрієнко Д.М.

Збірні евакуаційні пункти призначені для:

· збору;

· реєстрації населення, яке евакуювалося;

· відправлення його до пунктів посадки.

Пункти посадки розгортаються поблизу залізничних станцій, платформ, портів, пристаней в місцях, де створюються умови:

· збору;

· підготовки;

· посадки людей на транспорт.

Кожному збірному евакуаційному пункту привласнюється порядковий номер. До нього приписують найближчі об'єкти, установи і організації, а також населення житлово-експлуатаційних контор.

Для організації прийому евакуйованого населення, а також забезпечення його усім необхідним створюються приймальні евакуаційні комісії (ПЕК) і приймальні евакуаційні пункти (ПЕП) сільських районів.

На ПЕП покладається:

· зустріч населення, яке прибуває на пункти висадки;

· організація відправлення людей до місця розміщення.

Успіх евакуації багато в чому залежатиме від самого населення (персоналу об'єктів), яке підлягає евакуації, від його організованості при виконанні цих заходів.

Отримавши сигнал про евакуацію, громадянин готується:

· до виїзду (виходу) з осередку (зони) ураження(зараження, затоплення);

· збирає необхідні речі, документи, гроші;

· готує засоби індивідуального захисту (особливо засоби захисту органів дихання);

· в квартирі (у будинку) знімають гардини і фіранки з вікон, прибирають легкозаймисті речі;

· безпосередньо перед тим, як залишити квартири (удома), вимикають світло, електрику, газ, закривають кватирки, вікна, двері.

З речей беруть найнеобхідніше: одяг, взуття, білизну. У комплекті одягу бажано мати плащ і спортивний костюм; взуття переважно має бути гумовим або на гумовій основі. Ці види одягу і взуття найбільш відповідні для використання як засобу захисту шкіри у разі радіоактивного, хімічного або бактерійного зараження. Обов'язково слід узяти теплі речі, навіть якщо евакуація проводиться влітку.

Необхідно також узяти з собою продукти харчування і трохи питної води. Продукти харчування беруться на 2-3 діб. Краще брати продукти, які не швидко псуються, добре зберігаються і не вимагають довгого приготування перед їдою: консерви, концентрати, галети, сухарі та ін. Воду бажано брати у флягах.

З документів необхідно узяти: паспорт, військовий квиток, трудову книжку, пенсійне посвідчення, диплом (атестат) про закінчення учбового закладу, свідоцтво про народження дітей, свідоцтво про шлюб.

Кількість речей і продуктів харчування розраховується на те, що кожній людині доведеться нести їх самому. При евакуації на транспортних засобах загальна вага речей і продуктів харчування може складати приблизно 50 кг на дорослу людину.

При евакуації пішки вага має бути значно меншою, відповідно до фізичної підготовки кожної людини (25 кг).

Усі речі і продукти харчування мають бути упаковані в рюкзаки і речові мішки, щоб зручно було їх нести.

Кожному місцю з речами і продуктами харчування прикріпляється бирка з написаними на ній П.І.Б, адресою постійного місця проживання і кінцевого пункту евакуації їх хазяїна.

Відповідним чином необхідно підготувати до евакуації дітей дошкільного віку (бірка на внутрішній кишені).

У призначений час евакуйовані прибивають на вказані їм місця для відправлення в заміську зону.

У разі захворювання і неможливості явитися на збірний евакуаційний пункт, хворий повинен через родичів або сусідів попередити про це начальника ЦЗ об'єкту (керівника домоуправління), який здійснює необхідні заходи для вивезення цієї людини на станцію посадки.

Хворі, які перебувають на лікуванні в медичних установах, евакуювалися разом з цими установами, окрім хворих, які можуть бути виписані і евакуйовані разом зі своїми рідними.

До станцій (пристаней) посадки населення, яке вивозиться в заміську зону на транспортних засобах від збірних евакуаційних пунктів спрямовується організовано.

Для цього поблизу збірних евакуаційних пунктів вони зводяться в колони (групи) - по ешелонах і вагонах, судах і їх приміщеннях, автоколонах і машинах, які прибувають на станції (пристані), як правило, в пішому порядку.

Посадку евакуйованих у вагони, на судна, автомобілі організовують старші цих транспортних засобів. Кожен громадянин повинен строго виконувати встановлений порядок посадки. Не можна допускати тисняву біля дверей вагонів, трапів суден або бортів автомобілів. Кожен повинен знати своє місце у вагоні, на судні або в автомобілі в установленому порядку і часу.

Після завершення посадки на транспорт нікому не дозволяється виходити з вагонів, залишати судно або виходити з автомобілів. В дорозі без дозволу відповідальних начальників ніхто не має права виходити на зупинках або переходити з вагонів, пересідати з одного судно в інше, з одного автомобіля - в іншій.

При здійсненні маршу в пішому порядку строго підтримувати дисципліну:

· виконувати усі команди і сигнали, які подають керівники маршу;

· на привалах і проміжних пунктах підтримувати правило пожежної безпеки;

· що беруть участь в марші зобов'язані надавати допомогу один іншому, особливо знесиленим і відстаючим.

По прибуттю на станцію (пристань вивантаження) висадка евакуйованих проводиться по команді старших по вагонах, суднах і автомобілях. Усі громадяни, які прибули, в заміську зону, повинні пройти реєстрацію на приемоэвакуационных пунктах і розселитися по місцях проживання по вказівках працівників цих пунктів. Евакуйоване населення обов'язково:

· виконувати усі вказівки місцевих органів влади;

· брати активну участь у будівництві (дообладнанні) протирадіаційних укриттів, необхідних для захисту у разі радіоактивного зараження;

· створення надійних побутових умов для проживання.

Непрацюючі або особи, що втратили роботу у зв'язку з евакуацією, обов'язково працевлаштуватися.

Не допускається саме звільнення без особистого дозволу на це місцевих органів:

· залишати евакуаційні місця розміщення;

· переїжджати з одного пункту в інший.

Місцеве населення, яке прийняло людей до підселення в порядку ущільнення, зобов'язане приймати долі в підготовці житла для евакуйованих. У цих випадках необхідно широко використати досвід прийому і розміщення робітників і службовців, які прибувають в колективні сільськогосподарські підприємства для участі в сезонних роботах. Живлення, комунально-бытовое обслуговування евакуйованого населення здійснюється за рахунок розширення існуючих в сільській місцевості і створення додаткових комунальних установ. Медичне обслуговування забезпечується існуючими медичними установами (лікарнями, поліклініками, медичними пунктами, аптеками). Евакуйованим дітям дається можливість продовжити навчання в школі в місцях евакуації.

Обов'язком кожного громадянина надати необхідну допомогу людям, які вимушені покинути свій дім, покинути своє майно. Люди спочатку матимуть необхідність в таких предметах, як посуд, спальне приладдя, - в цьому їм слід допомогти.