Естетичні параметри технічних об’єктів

З початку створення перших механізмів і машин, ще на ранніх стадіях ремісничого виробництва людина прагнула до поєднання практичної корисності ТО і його привабливого зовнішнього вигляду (єдності корисності та краси). У подальшому дана тенденція отримала наукове обґрунтування. Так, Ф. Рело в роботі „Вчення про конструювання” [13] один з розділів присвятив стилю машин. Треба одразу ж додати, що поняття про красу і гармонію, в тому числі ТО, з часом змінювались. Наприклад плавні форми верстатів та автомобілів середини минулого сторіччя зараз вже не вважаються оптимальними ні з естетичної, ні з експлуатаційної, ні з ергономічної точок зору (рис. 7.4).

У подальшому, із початком промислової революції відношення до естетичних параметрів ТО змінилось. Універсальний підхід до проблеми формулювався у такому постулаті: „Все що доцільне є красивим”. Лише в середині ХХ в. конструктори і виробничники стали знову приділяти багато уваги естетиці та дизайну виробів. Сформувалась окрема дисципліна – промислова естетика, - метою якої є визначення впливу зовнішнього вигляду ТО на відчуття прекрасного людини, що її експлуатує. При цьому мова йде не стільки про відчуття „в чистому вигляді”, скільки про практичні результати відміченого впливу. Був установлений зв’язок між естетичними параметрами ТО і характеристиками фізичної та розумової діяльності людини – продуктивністю, фізіологічною втомлюваністю організму тощо. Для забезпечення істотного позитивного впливу на стан та спроможності людини необхідно враховувати по можливості всі естетичні фактори ТО і максимально повно їх використовувати.

До основних естетичних параметрів ТО можна віднести:

- симетрію (абсолютну, відносну, контрастну);

- ритм як доцільне чергування форм, площин, кольорів, структур;

- членування (в горизонтальному і вертикальному напрямках);

- пропорціональність (домірність людини, ТО і об’єктів НС);

- контраст (матеріалів, форм, розмірів, кольорів, світла);

- композицію (форм, ліній, кольорів).

Вказані параметри є комплексними і залежать від ряду більш простих естетичних параметрів, таких як:

- форма (плавна або з різкими переходами);

- матеріал (дерево, метал, пластмаса в різних випадках і сполученнях дають різний естетичний ефект);

- вигляд поверхні елементів (матові – необроблені, гладкі – оброблені);

- габаритні розміри і об’єм;

- лінії (горизонтальні, вертикальні, похилі, прямі, ламані, криві);

- кольори (основні та відтінки);

- текст (шрифт, розмір, колір, розташування);

- світло (яскраве, розсіяне, світлотінь).

Таким чином, засобами промислової естетики можна значно підвищити сукупну цінність ТО. Звичайно, значення естетичних параметрів не слід перебільшувати, оскільки краса ТО є, все ж таки, вторинною по відношенню до його функції. Для кожного ТО залежно від його призначення і галузі, в якій він використовується, можна знайти приблизне оптимальне співвідношення між естетичними, ергономічними і технічними (функціональними, експлуатаційними, конструктивними, технологічними) параметрами (рис. 7.5).

ТО останнім часом стають все більш складними і для забезпечення оптимальних значень їх параметрів, в тому числі і естетичних, потрібно докладати все більше зусиль та часу. У зв’язку із цим, проблемами зовнішнього вигляду сучасних ТО займаються спеціально підготовлені фахівці з технічної естетики – дизайнери. Дизайнер має справу не лише з естетичними, але і з взаємопов’язаними з ними ергономічними та іншими параметрами ТО.

Важливий правильний вибір моменту часу, коли дизайнер залучається для сумісної із конструктором роботи зі створення ТО. Часто (що є цілком невиправданим), конструктор передає дизайнеру вже практично готовий проект із визначеним розташуванням функціональних, принципових і конструктивних елементів. В подібній ситуації участь дизайнера обмежується лише естетичним оформленням ТО, що є неприпустимим. Найбільш ефективними результати його роботи можуть бути, якщо сумісна розробка розпочнеться вже на стадії створення ФС, або саме пізніше – під час створення ПС.