Творчість Б.-І.Антонича. - раздел Философия, Енеїда І.Котляревського – перший твір нової української літератури
Богдан-Ігор Антонич Народився На Лемківщині В Сім’Ї Священика...
Богдан-Ігор Антонич народився на Лемківщині в сім’ї священика. Навчався у Сяноцькій гімназії, а згодом – у ЛНУ, де став магістром філософії. Він дбав, щоб кожна збірка його поезії відрізнялася від попередньої. Антонич почав писати вірші ще дитиною. Він продовжував писати їх в середній школі, але тому, що школа була польська і що він перебував тоді майже виключно в польському оточенні, його юнацькі твори були написані по-польськи. Перший свій вірш поет опублікував 1931 року у пластовому журналі «Вогні». Потім він вміщував свої поезії в багатьох періодичних виданнях. Незважаючи на велику поетичну творчість і трудний процес засвоєння літературної мови, поет все-таки знаходив час на працю в інших жанрах та на публіцистику. Він виступав з доповідями про українську та чужу літератури; робив переклади; писав рецензії на сторінках преси, під псевдонімом Зоїл, сперечався про політичні та громадські справи; публікував сатиричні фейлетони та пародії, що в них виявив гостру дотепність; у «Дажбозі» вів літературну хроніку. Крім того, він пробував свої сили у прозі та драматургії. Залишилася незакінчена новеля «Три мандоліни» та великий фрагмент повісті, що мала називатися «На другому березі». Треба згадати і редакторську діяльність Антонича: він деякий час редагував журнал «Дажбог» і також, з Володимиром Гаврилюком, журнал «Карби». В його перших віршах надто ще елементарна, і тому художньо цілком нецікава, боротьба з мовою, а також боротьба з силабо-тонічною метричною системою. Поезії, що ввійшли у першу збірку «Привітання життя», далеко цікавіші. В першій збірці молодий поет намагається внести багато поверхового, нового в формальний арсенал поезії. Антоничів ранній формалізм проявляється також у строфічних експериментах його першої збірки: вони помітні особливо в сонетах. Поет «ставить сонет на голову», чергує катрени з секстетами або і з окремими терцинами і т. д. Такі бароккові гри з формою сонета не дають ніяких справді художніх ефектів. Навпаки, найцікавіші сонети в першій збірці Антонича — ті, що написані цілком «канонічною» сонетною формою. «Привітання життя» — єдина збірка, де Антонич звертає головну увагу на «слухову» експериментацію. Вже в другій збірці «Три перстені» він сам зрозумів, що він передусім «образотворчий», а не «піснетворчий» поет, і до систематичного озвучування поезії більше не повертається, воліючи зосереджуватися на будуванні образів. Але навіть у першій збірці зустрічаємо дуже вибагливі поетичні образи. Їх можна умовно поділити на дві категорії: перша, і менш цікава, нагадує інтернаціональний арсенал образів західньоевропейської поезії, не без домішку обережного і пом'якшеного сюрреалізму. Самі в собі образи — часом блискучі, але вони в'януть у порівнянні з «пізнішим» Антоничем. Друга, і далеко цікавіша, категорія — це цілком уже антоничевські образи, як ось «п'яний дітвак із сонцем у кишені». «Привітання життя» (риси збірки)— дуже нерівна збірка. Помітні в ній впливи романтизму (особливо морського, позиченого з англійської романтичної поезії та її епігона Джона Мейсфілда); є впливи польських поетів Казімежа Вежинського (цикл про спорт) та, мабуть, ще сильніші — Юліяна Тувіма; є бароккові образи-кончетті (сонет «Підсвідомість»), є бароккова гра з сонетною формою; є спроби модифікованого верлібру; є відгомони французьких символістів, особливо Верлена; є сліди сюрреалістів; є впливи Тичини (наприклад, у вірші «Збирання картопель», як це слушно відзначив проф. Неврлі); і разом із тим усім є вірші, що аж бентежать своєю традиційністю. В збірці ще не цілком освоєна силабо-тонічна система — час від часу ріжуть вухо не свідомі, бо нічим не зумовлені, спондеїчні стопи і стопи пірихія, а одночасно зустрічаємо дуже механічну, «вичислену» силабо-тоніку, не пристосовану до звукової пружности і гнучкости української мови. Твір «Зелена евангелія»— єдиний у цілій збірці суцільно «антоничівський» твір, і його треба вважати за міцний місток до наступної збірки і всього зрілого доробку. У другій збірці «Три перстені» . Розшифрування назви у тріаді «пісня, молодість, ніч», перстень!!! – це замкнутий внутрішній світ поета, заземлений у язичницькому макрокосмосі. В цій збірці головними є три елегії : « Елегія про перстень пісні», «Елегія про перстень молодості», «Елегія про перстень ночі». Антонич стає вже завершеним поетом-майстром. Не так продовжує, як цілком міняє свій шлях, насправді розвиваючи техніку і кольорит єдиного твору — «Зеленої євангелії». Антонич вирішує, що цей новий напрям буде його справжнім шляхом. Найголовнішу прикмету його мистецько-філософського світогляду становить дуже своєрідне (хоч в основному романтично-ідеалістичне) трактування природи. У «Трьох перстенях» природа наче «фіксована» спогадами лемківських краєвидів з дитинства і юности поета. Побут, обряди та звичаї лемківського села, як його бачить поет через часові фільтри дитячого світосприймання, — «оказковують» природу, і краєвиди стають ніби чарівними картинами з дитячої книжки.
В цій збірці домінує ще один «лейтмотив» творчости Антонича: поетичне мистецтво та його таємниці. У «Трьох перстенях» поет заворожений своєю музою, своїм даром. Мистецтво поезії тут «оказковане» і часто ототожнюється з таємничими процесами природи. В цьому відчутна ідеалістично-романтична німецько-англійська традиція: поетичне мистецтво — це найвищий вияв «надприродної» сили природи. Але в трактуванні мистецтва бачимо ще одну романтичну традицію; її можна назвати «байронівською»: поетичне мистецтво — це прокляття, яке відрізує молодого, здорового юнака («благородного дикуна» або й звіра) від коренів дитинства та органічних соків природи. Поезія разом з людським умом «псують» людину як органічну частину природи і роблять її нещасною. Жанрово в цій збірці бачимо дві, на перший погляд протилежні, тенденції: «ліричну» та «епічну». Довші поеми, що їх Антонич називає «елегіями», це ніби своєрідні розповіді. А все ж їхній тон не «розповідний» чи «епічний»: вони вибухають гейзерами раптового надхнення і рвуться задихано вперед, наче самі вони — стихійні явища природи. Разом з ними зустрічаємо в збірці короткі ліричні мініятюри: «моментально навіки» відкривається нам якийсь цілком унікальний образ або ж маленький космосик образів. Ці дві тенденції продовжуються від збірки в збірку, хоч у пізніших збірках «епічна» тенденція зазнає важливих видозмін. З нестримно-юних елегій виростають важкі, широкорядкові, задумливі баляди і довші поезії. І думка, і образи їхні стають щораз складнішими, глибшими, важчими. Вони втрачають свою безпосередність, яру силу і примушують нас зупинятися та задумуватися. Мініатюри натомість не проходять таких помітних метаморфоз; вони до кінця грунтуються на безпосередньості образного сприймання, хоч згодом стають значенево глибшими та чуттєво трагічнішими. В збірці «Книга Лева» Антонич організував ці свої жанрові тенденції групами віршів: групи довших, епічних творів він назвав «главами», а групи ліричних мініатюр — «ліричними інтермеццо». У «Книзі лева» лейтмотив природи значно поглиблюється. Тут уже не зустрічаємо природи в її феноменальному вигляді. Вона підвищується до духовних висот і з'єднується з людською підсвідомістю. Поет сакраменталізує її, одягає її у виразні символи релігійних обрядів: вона стає не так струнким готичним храмом, як відображенням ірраціональної сили, хаотичної стихійности поганської чи старозавітної вір. Циклічність природи приводить поета до шукання циклічности в людській історії. Він намагається відкопати корені людини в стародавніх цивілізаціях, найбільше зближених до природи. Ці мотиви з одного боку посилюють мітичну атмосферу збірки, а з другого — протиставляються сучасній цивілізації, так жорстоко і ефектно критикованій в останній збірці «Ротації». Дуже цікавий і важливий етап у розвитку поета Антонича становить посмертна збірка «Ротації». У багатьох формальних і поетичних аспектах вона відрізняється від головного русла його таланту. Урбаністичні теми були в нього й раніше, але тут місто стає вже своєрідним символом «антиприроди», в противагу до «оприродненого» села «Трьох перстенів». Людським інтелектом створене страховиддя — воно сковує природні зростання та буяння, а з ними і людське щастя. У цій збірці вже нечасто зустрічаємо урочисті гімни святкування життя. У високомайстерних, часом гротескових, саркастичних чи моторошних образах зустрічаємо своєрідні апокаліптичні візії міста-марева, міста-пекла. У складному поетичному світі Б. І. Антонича, який виріс після «Привітання життя», можна дошукуватися різних впливів. Антонич знав західньоевропейську та слов'янську модерну поезію. Але герметично суцільна унікальність його творчости не дуже заохочує до таких шукань. Одного ми певні — виразні та благодійні сліди залишила на Антоничевій творчості українська народна поезія, що сам Антонич кількакратно підкреслював у своїх статтях. Натомість дехто з критиків переяскравлював впливи імажинізму та сюрреалізму на його творчість. Останніми роками творчість Антонича здобуває належну їй пошану всюди, де живуть українці. Нарешті стало ясно, що Антонич — один із кількох найкращих українських поетів нашого сторіччя.
В основі цього вірша — свідомі ремінісценції з відомої пейзажної мініатюри Т. Шевченка «Садок вишневий коло хати...» Але Кобзареві образи Б.-І. Антонич трактує дуже своєрідно. Тут і ототожнення героя з хрущем, отже,з природою, і згадки про вишні й соловейка як прикметні риси рідної землі, а також як джерело натхнення для митця. Поет стверджує думку про органічність літературної спадкоємності, естафети. Це явище природне, як звітування вишні, пісні солов'я, як світанки. Сам Б.-І. Антонич розтлумачив свій твір так: «Вірш «Вишні»... висловлює зв'язок поета з традицією нашої національної поезії, а зокрема з шевченківською традицією. У цій традиції поет почуває себе одним дрібним тоном (малим хрущем), але зате врослим у неї глибоко й органічно, наче б сягав корінням ще шевченківських часів».
Він переконаний, що людина — плоть від плоті природи, вічної, мінливої, неперевершеної у своїй мудрості і красі. Природа дає життя і рослинам, і тваринам, і людям, з неї вони виростають і до неї повертаються, завершивши свій земний шлях. Б.-1. Антонич змальовує природу й людину в єдності, взаємозалежності. Його поетична свідомість органічно злилася з природою, і це знаходить свій вияв у художньому ладі творів. Автор і в минулому, і в сучасному бачить себе і весь рід людський як маленький атом землі, природи.
!!!!У Антонича був дуже сильно відчутний діалект, коли він навчався в ЛНУ, всі дівчата насміхалися з нього, але за семестр він дуже очистив своє мовлення, він вправлявся в укр.мові. Твір Андруховича «12 обручів» - про Антонича. Ільницький досліджує творчість Антонича. Мотиви лірики:
v Фольклорні мотиви, міфологічні мотиви, віра в потойбічний світ « Я був поганином», - писав Антонич, часто в одному творі з’являються мотиви 2-ох вір – християнська і язичницька – вірш «Різдво»
v Асоціація з природою, хвала природі ( збірка «Зелена Євангелія»)
v Цікаві метафори( «вдень вливаю, як молоко до миски…», злиття з природою
v Розуміння життя крізь призму давніх вірувань, тонкий ліризм, персоніфікація природи.
☼Продовжувачем Антонича був Ігор Калинець (метафори, віра в потойбічний світ)
Все темы данного раздела:
Енеїда” І.Котляревського – перший твір нової української літератури.
«Енеїда» - перший твір, який започаткував вживання народної мови як мови літературної. Жанр визначають як травестійно-бурлескна поема – різновид жартівливої поезії, коли твір із сер
Люборацькі” А.Свидницького як роман виховання.
Найцікавішим у творчому спадку А.Свидницького є „сімейна хроніка” – роман „Люборацькі”. Підготовлений до друку в „Основі” у 1862 р., однак, вперше був опублікований в Львівській „Зо
Народний Малахій” М.Куліша. Тип конфлікту, образна система, композиція.
Аналізуючи п’єсу “Народний Малахій”(1928), Ю.Смолич влучно писав, що “майже всі дійові особи першої дії – то типи: яскраві, театрально загострені, соковиті, гротескові типи”. Справд
Чорна рада” П.Куліша – перший соціально-історичний роман в укр. літературі.
Чорна рада — перший україномовний історичний роман, написаний Пантелеймоном Кулішем 1846 року. У цій «хроніці історичних подій» автор відтворив відомі історичні події — чорну раду у
Байки і притчі Сковороди.
З творчої спадщини Г.Сковороди залишилася збірка ліричних поезій «Сад божественних пісень», книга «Байки харківські», філософські трактати й притчі.
Отже, у 1769-1774рр. пи
В.Винниченко в літературному процесі кінця ХІХ – початку ХХ століття.
Літературна спадщина Володимира Винниченка — золотий фонд України. Він — автор першого українського фантастичного роману «Сонячна машина» (написаний у 1922—1924 рр.,) перше, що трап
Драматичні поеми І.Кочерги.
Народився Іван Антонович Кочерга 6 жовтня 1881 р. в містечку Носівка на Чернігівщині в сім'ї залізничного службовця, що зумовляло часті переїзди. Лише 1891 p. їхня родина оселяється
Драматичні поеми Ліни Костенко.
Драматична поема — невеликий за обсягом віршований твір, в якому поєднуються жанрові форми драми та ліро-епічної поеми. Основу драматичної поеми становить внутрішній динамічн
Еволюція естетичної свідомості М.Рильського.
Максим Рильський - український поет, перекладач, публіцист, громадський діяч, академік АН України - народився в Києві в сім’ї відомого ученого-етнографа і громадського діяча. Початк
Естетична програма неокласиків. (М.Зеров, П.Филипович, М.Драй-Хмара, М.Рильський, О.Бургардт).
"Неокласика" — умовна назва естетичної платформи невеликого кола київських поетів, перекладачів та літературознавців 20-х — початку 30-х (М. Зеров, М. Драй-Хмара, П. Филип
Етапи творчого шляху і риси індивідуального стилю Коцюбинського
Коцюбинський почав пробувати свої сили в літературі рано, брався за поезію, переклади, нариси, та швидко головним полем його письменницької діяльності, справжнім покликанням
Є.Маланюк і поети “Празької школи”.
Літературне життя в Празі у другій половині 20-их років започаткував Ю.Липа, у цьому його підтримали Ю.Дараган та Л.Мосендз. А з приїздом Є.Маланюка воно значно активізувалося й поч
Жанр байки в українській літературі ХІХ ст.
Байка (від давньорус. баять, баити, тобто говорити, розповідати) - невеликий, частіше віршований алегоричний твір повчально-гумористичного або сатиричного характеру. Життя людини ві
Жанр кіноповісті у творчості О.Довженка.
Олександр Петрович Довженко народився 1894 р. Чернігівської області в родині козака-хлібороба. Відомості про дитячі роки майбутнього митця містяться в автобіографічній повісті «Зача
Життєвий і творчий шлях М.Шашкевича.
Маркіян Семенович Шашкевич (1811-1843). Увійшов в історію України і літератури як організатор і керівник літературного гуртка «Руська трійця».
Народився 6 листопада 1811 ро
Загальна характеристика творчості В.Сосюри.
Сосюра- -увійшов у слов’янську поезію як співець любові й вічної світозміни,що злилися в єдиному понятті прекрасного.
Творчість. Преші спроби російською мовою (1912)
Загальна характеристика творчості Д.Павличка.
Поет, перекладач, знавець світового й вітчизняного письменства. Свої роздуми про світ, народ і людину наповнив духом пізнання, досвідом багатьох віків і народів, влсною жагою огягну
І.Котляревський – драматург.
«Наталка-Полтавка» (1819р.) започаткувала становлення національної драматургії. П’єса поєднала в собі риси кількох жанрів та напрямів, що на той час були представлені в літературі:
Інтимна лірика І.Франка. Концепція ліричного героя.
В українській літературі ІІ пол.. ХІХ ст.. Іван Франко був найбільш пристрасним і гнівним народним співцем, продовжувачем традицій революційної поезії Шевченка. Естетичні настанови
Ліна Костенко і поезія шістдесятників.
Шістдеся́тники — назва нового покоління радянської та української національної інтелігенції, що ввійшла в культуру та політику в СРСР в другій половині 1950-х — у період тимчас
Лірика Сковороди, її жанрові різновиди і майстерність.
Лірика Сковороди. Її жанрові різновиди та майстерність.
«Сад божественних пісень» - лірична збірка, яка включає 30 пісень. Провідні в збірці – барокові мотиви уславлення Хр
М.Хвильовий і літературна дискусія 1925 – 1928 рр.
Літературна дискусія 1925-1928 років — публічне обговорення шляхів розвитку, ідейно-естетичної спрямованості та завдань нової української радянської літератури, місця і ролі письмен
Морально-етична проблематика повістей О.Кобилянської.
Повісті О. Кобилянської:
«Людина» (1887-1ша ред., 1894 – нова ред..)
«Царівна» ,1-ша назва «Лореляй», а з назвою «Царівна» вийшла в газеті «Буковина»
Морально-етична проблематика прози Г.Квітки-Основ’яненка.
15 українських оповідань і повістей Григорія Квітки-Основ’яненка можна умовно поділити на за змістом і художнім методом на дві групи: бурлескно-реалістичні і сентиментально-реалісти
Новаторство поетичної драматургії Лесі Українки.
До драматургії Українка звернулась в сер.90-х років. Першим її драм. твором була «Блакитна троянда», написана прозою. Потім пише драматичні поеми. У 900-тих роках цей жанр став осно
Новаторство політичної лірики І.Франка.
Нар. 27 серпня 1856 р. в с.Нагуєвичі. Освіту розпочав у дворічній початковій школі в Ясениці Сільній. Навчався у Дрогобицькій гімназії. 1875 року вступив на філософський факультет Л
Новелістика О.Кобилянської.
Упродовж 1915-1923 pp. О. Кобилянська пише низьку оповідань, новел (у яких підносяться актуальні проблеми з життя селян та інтелігенції), нарисів, у яких розкриває трагічну безвихід
Образне мислення Лесі Українки.
Переосмислення світоглядних переконань Лесі Українки надає можливість подивитися на її філософію через естетику, що постає дуже важливим кроком до вирішення проблеми сучасної україн
Основні мотиви ранньої поезії Т.Шевченка.
За характером свого таланту Шевченко визначився переважно як поет-лірик. Вже в ранній період творчості він дав прекрасні зразки ліричної поезії.
Важливе місце в його ранній
Основні риси романтизму як художньої системи.
Літературна романтика, або романтизм як літературна течія, яка виступила наприкінці 18 ст. в Німеччині та помалу захопила літературу всієї Європи. Виходячи з опозиції до поетики кла
Останні роки життя і творчості Т.Шевченка.
2 серпня 1857 року Шевченко дістав офіційне звільнення і в той же день на рибальському човні відправився до Астрахані, де його зустрічали друзі. З Астрахані їде до Нижнього Новгород
П.Тичина – новатор української поезії.
Збірки: 1-„Снонячні кларнети”,”замість соонетів і октав”,”плуг” 1920,”вітер з україни”!924, „Чернігів” 1931, „Чуття єдиної родини” 1938, „сталь і ніжність” 1941, „перемагать і жить”
Поезія В.Стуса.
Василь Стус – один з найбільших поетів 20 століття, символ незламності духу, людської і національної гідності, продовження життєво важливої для українського народу традиції народолю
Поезія Є.Плужника.
основні твори: Збірки поезій «Дні» (зокрема, поеми «Галілей» і «Канів»), «Рання осінь», «Рівновага», психологічний роман «Недуга», п'єси «Професор Сухораб», «У дворі на перед
Поезія Олександра Олеся.
Олекса́ндр Іва́нович Канди́ба (4 грудня 1878, Сумщина-22 липня 1944, Чехія)Батько Олега Ольжича.
Народився в чумацько-селянській сім’ї. Батько загинув, коли
Поеми М.Бажана “Смерть Гамлета”, “Різьблена тінь”.
Народився Бажан 9 жовтня 1904 в Кам'янці-Подільському, але його юнацькі роки пройшли в Умані. Батько його, Платон Артемович Бажан, був військовим топографом, за неперевіреними чутка
Поети “Молодої Музи”.
Поетична назва літературноі групи, яка існувала у Львові на початку нашого століття — ”Молода муза”, досі пов’язана у нашій уяві не з молодістю і поезією, а, навпаки, із занепадницт
Поетична творчість Шевченка періоду “трьох літ”.
По-новому звучать мотиви революційної боротьби у творах Шевченка періоду «Трьох літ» (1843—1845).
Провівши 8 місяців в Україні, Шевченко зрозумів своє історичне завдання і
Поняття літературного напряму.
Рід — це спосіб вираження художнього змісту або сукупність принципів формальної організації творів, що визначаються властивостями як предмета зображення, так і художнього мо
Поняття про стиль у літературі.
Стиль – єдність основних ідейно-художніх особливосей, визначних рис, які виявляються у творчості письменника, художника, скульптора, архітектора, композитора ітп. У більш шир
Пантелеймон Куліш
автором поетичних збірок «Досвітки», «Хуторна поезія», «Дзвін», «Хуторні недогарки». Заперечував впливи творчості Шевченка у своїй творчості.
«До кобзи» - «заспівний» вірш у збірці «Хуторн
Володимир Самійленко
Поетична спадщина В. Самійленка включає ліричні і сатиричні вірші, переклади творів з російської та зарубіжної класики. Високі почуття любові до батьківщини — розкішного, багатого краю, що перебува
Степан Руданський
жодна збірка не вийшла за життя. Франко казав: «облік Шевченка найвизначніший в укрписьменствіі 19ст.», відмовився від духовної кар»єри, вчиться в медичному. Батько забороняв йому писати вірші укра
Проблематика та жанрово-композиційні особливості роману “Собор” О.Гончара.
Собор — роман-застереження, один із найвідоміших і найвизначніших творів Олеся Гончара. Написаний 1967 року.Протягом майже 20 років замовчувався прорадянською літературною критикою,
Проза Т.Шевченка.
За проблематикою і таматикою всі 9 повістей Шевченка є органічним продовженням його поезії. Цим і пояснюється, наприклад, розвиток в повістях «Наймичка» і «Варнак» тем і сюжетів одн
Протиборство модерністських та реалістичних тенденцій у прозі 20-х років ХХ ст.
Реалізм – стильовий напрям. Ознаки зображення типових характерів у типових обставинах6 героями стають представники найнижчих суспільних верств; соціальний та
Психологізм новел В.Стефаника.
1871-1936
Був послом віденському парламенті, не закінчив Краківський медичний, але вивчив практичну психоологію, що пригодилось йому у його творчості. Його називають «по
Роль і місце Б.Грінченка в українському літературному процесі останньої третини ХІХ ст.
Б. Грінченко був активним поетом, прозаїком, драматургом, перекладачем, літературним критиком. Відомий він і як мовознавець («Словарь української мови»), фольклорист та етнограф («Э
Романи і повісті І.Франка. Проблеми естетичного ідеалу.
Велика проза (повісті та романи) - 5 повістей та 5 романів (за Т.Пастухом): 1. "Петрії і Довбущуки" (1-а редакція - 1875-1876, 2-а ред. - 1909-1912) - І
Романтична проза Ю.Яновського. (“Чотири шаблі”, “Вершники”).
Романтизм — могутній напрям в історії світової літератури. Разом із сентименталізмом романтизм був перехідною стадією від класицизму до реалізму, який остаточно утвердився в другій
Соціально-психологічні основи української прози Марка Вовчка.
Найкраще в її писаннях, то без сумніву її мова. При всій своїй простоті й популярності вона дуже багата лексиконом і незрівнянно мелодійна... З простою красою і ніжністю її мови
Творчий шлях Ю.Федьковича.
Народився 8 сепня 1834 р. на Буковині. Вчився в Чернівецькій нижчій реальній школі. Брав участь у поході до Італії, під час якого написав перший вірш українською мовою (перед тим пи
Творчість В.Симоненка.
Васи́ль Андрі́йович Симоне́нко (8 січня 1935, на Полтавщині-13 грудня 1963) — український поет і журналіст, діяч українського руху опору («шістдесятники»).Після закін
Творчість І.Багряного.
Біографія. Справжнє прiзвище Лозов'яга. Народився в с. Куземин на Полтавщинi (зараз Сумська область) у родинi сiльського муляра. Навчався у робiтничiй профтехшколi, потiм у К
Творчість Т. Шевченка часів каземату та заслання.
1847 рік. Шевченка заарештовано за участь у Кирило-мефодіївському братстві, а головним чином «за розповсюдження революційноїх поезії», яка спричиняла «волнения умов» . Наступного дн
Тематика і проблематика малої прози І.Франка.
(на матеріалі оповідань "Ріпник", "Без праці", "Терен у нозі", "Зойчине крило", "Із записок недужого")
Іван Франко є найпо
Українська історична проза на сучасному етапі (П.Загребельний, Р.Іваничук).
Історичний роман виявився одним із найжиттєздатніших жанрів у рамках романного виду. Одну з причин його життєвості вбачаємо його здатності змінюватись.
Історія приваблює пи
Українське літературне бароко.
Українське бароко виникає на рубежі XVI–XVII століть і розвивається протягом двох віків. Риси бароко: 1. синтез культури ренесансної і середньовічної. 2. теоцентризм. 3. поєд
Український роман ІІ половини ХІХ ст.
Рома́н (ф roman — романський) — найпоширеніший у 18—20 століттях епічний жанровий різновид, місткий за обсягом, складний за будовою прозовий (рідше віршований) епічний т
Український романтизм 20 – 40-х рр. ХІХ ст. (тематика, ідейно-стильові риси).
Романтизм як один із провідних напрямків у літературі виник на межі 18-19ст. у країнах Західної Європи. В Україні романтизм поширюється пізніше - у перші десятиріччя 19ст. Цей напря
Український театр корифеїв: історія виникнення, діяльність, творчість.
Театральне мистецтво України бере початок з глибокої давнини в народних іграх, танцях, піснях та обрядах. Ще з XI ст. відомі театральні вистави скоморохів. В епоху Київської Русі ел
Філософські поеми І.Франка. Проблеми взаємин особи і суспільства.
Поема “Мойсей” була лебединою піснею Франка – поета. Все написане після “Мойсея” сприймається як відгомін революційної громовиці, що пронеслась над Україною. Може, Франків Мойсей зо
Фольклоризм “Лісової пісні” Лесі Українки.
У своєму розвитку мистецтво часто повертається до художньої структури міфу, відроджує його на сучасному грунті. На початку ХХ століття багато письменників і художників звертаються д
Фольклорність поезії А.Малишка.
Aндрій Самійлович Малишко народився на Київщині 1912 р.. У 1927 р., закінчивши Обухівську семирічку, вступає до Київської медичної профшколи. Однак уже тоді його приваблювала поезія
Художні переклади і переспіви “Слова о полку Ігоревім” в українській літературі.
« Слово» - давньоруська героїчна поема кін. 12 ст., поетичний твір невідомого автора княжої доби історії України.
Оригінал твору відкрив граф А. Мусін-Пушкін, відкупивши йо
Новости и инфо для студентов