Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Зміни шаблонів/файлів цієї версії очікують на перевірку. Стабільна версія була перевірена 6 травня 2013.
Перейти до: навігація, пошук
Щодо інших людей з таким самим ім'ям див. Брюховецький.
| Іван Брюховецький | |
| Народився | близько 1623[1] Диканька, Україна |
| Помер | 7 (17) червня 1668 Опішня, Україна |
| Рід | Брюховецькі |
| Батько | Мартин Брюховецький |
| Гетьман Війська Запорозького | |
| 1663—1668 | |
| Попередник | Яким Сомко |
| Наступник | Петро Дорошенко |
Іва́н Брюхове́цький (1623 — 7 (17) червня 1668[1]) — український військовий, політичний і державний діяч. Гетьман Війська Запорозького, голова козацької держави на Лівобережній Україні (1663—1668). Представник шляхетського роду Брюховецьких[1]. Син Мартина Брюховецького. Народився на Полтавщині. Під час Хмельниччини 1648—1657 років був наближеним гетьмана Богдана Хмельницького, обіймав посаду його «старшого слуги»[1]. 1656 року відвідав Трансільванію в складі козацького посольства для укладання військового союзу. Займався вихованням Юрія Хмельницького, 1657 року супроводжував його на навчання до Києво-Могилянської колегії[1]. Після обрання новим гетьманом Івана Виговського відряджений з дорученням до Варшави. Весною 1659 року полишив службу і виїхав на Січ, де розгорнув антиурядову агітацію[1]. Восени обраний запорозьким кошовим отаманом[1]. З 1661 року став іменуватися кошовим гетьманом[1]. 1662 розпочав боротьбу за посаду голови Гетьманщини. Заручився підтримкою московського царя Олексія, його військової адміністрації в Україні та місцеблюстителя Київської митрополії єпископа Мефодія[1]. Виступив з популістськими ідеями соціальної рівності та обмеження впливу козацької старшини. Завоював голоси рядових козаків та суспільних низів[1]. 1663 року був обраний гетьманом на Чорній раді[1], після якої стратив своїх опонентів — Якима Сомка і Василя Золотаренка. Встановив гетьманську резиденцію в Гадячі. Всупереч передвиборним обіцянкам провів реформи, скеровані на централізацію управління і посилення гетьманської влади. У 1664 — 1665 роках безуспішно намагався підкорити правобережні козацькі полки під проводом Павла Тетері і Петра Дорошенка[2]. Для стримування внутрішньої опозиції активно використовував царський уряд[1]. 1665 року першим з гетьманів відвідав Москву, де підписав Московські статті, що сильно обмежували самоврядування Гетьманщини[1]. Виконання цих статей в козацькій Україні спричинило різке падіння авторитету гетьмана[1]. Негативно оцінив підписаний між Річчю Посполитою і Московією Андрусівський договір, який розділив козацьку державу по Дніпру. В січні 1668 року відкрито порвав із Московським царством, закликав до об'єднання із Правобережжям і вислав до Османської імперії посольство, з проханням прийняти козаків під протекцію султана[2]. Тоді ж уклав союз із Кримським ханством і, спільно з татарами, виступив проти московської армії Григорія Ромодановського[2]. 7 (17) червня 1668 року зустрівся з правобережним гетьманом Петром Дорошенком біля Диканьки для проведення спільної військової ради. Напередодні наради розірваний заживо лівобережними козаками за запроданство Москві[2][1]. Похований з почестями в гадяцькій Богоявленській церкві за наказом Дорошенка[1][2].
Зміст
|