Політика австрійського уряду у національному питанні на західноукраїнських землях будувалася за відомим ще з часів римських цезарів принципом «розділяй і володарюй».
Поміркуйте Чому австрійський уряд проводив міжнаціональну політику за принципом «розділяй і володарюй»?
Польська шляхта після падіння Речі Посполитої формально втратила владу над населенням Східної Галичини. Але головні її привілеї в Австрійській імперії залишилися недоторканними. Уряд протиставляв інтереси поляків і українців й незмінно захищав польську меншість. Подібна ситуація прослідковувалася й на Закарпатті та Буковині, де господарювали відповідно угорські пани та румунські бояри.
Соціальне становище українців в Галичині, Буковині та Закарпатті визначалося тим, що більшість з них належали до феодально залежного селянства. Після певного послаблення під час реформ розміри панщини, яку виконували кріпаки, постійно зростали. Її нерідко доводили до 5–6 днів на тиждень. Йшов процес обезземелення.
Селянські наділи катастрофічно зменшувалися, зростало число безземельних. Селянство бідувало. Одна з тодішніх газет так малювала побут селян-галичан: хати здебільшого чорні й темні, без димарів і без підлоги, одяг убогий, харчі пісні й несмачні й тому малокорисні, худоба виснажена, малоросла, хвора.
Міщани теж зазнавали утисків. Міста, за незначним винятком (Львів, деякі інші), не мали самоврядування. Нерідко населення невеликих міст відбувало панщину та інші повинності нарівні з селянами.