В одному річищі з художньою літературою розвивалося в Україні, мистецтво.
Із початку XIX ст., поряд з домашніми аматорськими театрами в поміщицьких маєтках (театр поміщика Д.Трощинського в с.Кибинцях на Полтавщині, Г.Тарновського в с.Качапівці на Чернігівщині та ін.), де акторами виступали переважно кріпаки та аматори з поміщицьких родин, і мандрівними вертепними театрами, у великих містах стали виникати постійні професіональні театральні трупи й почали будуватися театральні приміщення. Професіональні театри були створені в Києві (1805), Полтаві (1810), Харкові (1812), Одесі (1804), Катеринославі (1847), Чернігові (1853). Одним із перших на Україні постійне приміщення театру на 740 місць було збудовано в 1806 р. в Києві, потім - у Харкові, Полтаві, Львові, Одесі та інших містах.
Театральні трупи на Лівобережжі переважно були російськими, на Правобережжі - російськими й польськими, а Галичині - німецькими й польськими. Ставили вони різні п'єси - водевілі, оперети, драми, трагедії - російських та іноземних авторів - Гоголя ("Ревізор", "Одруження" та ін.), Фонвізіна ("Недоросток"), Шекспіра ("Отелло", "Гамлет"), Шіллера ("Розбійники") та ін.
У 1819 р. на сцені полтавського театру за участю М.Щепкіна були поставлені п'єси "Наталка Полтавка" і "Москаль-чарівник" І. Котляревського. Це стало початком українського національного професіонального театру. Великою популярністю користувалися п'єси Квітки-Основ'яненка. Крім Щепкіна, що почав свою акторську діяльність в Україні у трупі І.Штейна, визначним артистом був К.Соленик (1811-1851). Для розвитку реалістичного театру в Україні велике значення мали гастролі видатних російських акторів (трагіка П.Мочалова, коміка А.Мартинова та ін.).
На основі і під безпосереднім впливом народних мелодій і народної творчості взагалі розвивалося в Україні музичне мистецтво. Саме на основі народних мелодій були складені на початку XIX ст. перші симфонічні твори ("Українська симфонія" й Симфонія сольмінор (з "Козачком") невідомих авторів) і пїсні-романси, які набули великої популярності ("Віють вітри", "Сонце низенько" та ін.)
Великий російський композитор М.Глинка, живучи в 1838 р. в маєтку Г. Тарновського в с.Качанівці на Чернігівщині на основі народних мелодій на слова поета В.Забіли написав пісні "Гуде вітер вельми в полі" і "Не щебечи, соловейку". Він також почав писати симфонію "Тарас Бульба". Багато записали текстів, обробили й опублікували мелодій українських народних пісень композитори О.Аляб'єв і М.Маркевич.
Видатним оперним співаком і композитором став Семен Степанович Гулак-Артемовський (1813-1873), походженням з містечка Городищі (тепер місто Черкаської обл ). Коли Гулак-Атемовський навчався в Київській ду-ховній семінарії, його спів почув М.Глинка і забрав до Петербурга (1838 р.), де й керував його навчанням. Після продовження навчання в Італії і блискучого дебюту у Флорентійському оперному театрі Гулак-Артемовський багато років працював солістом в оперних театрах Петербурга (1842-1864) і Москви (1864-1865). Як композитор, Гулак-Артемовський написав вокально-хореографічний дивертисмент "Українське весілля" (1851), музику до воде-віля "Ніч напередодні Івановогодня" (1852), пісні "Стоїть явір над водою" (з присвятою Т.Шевченкові), "Спать мені не хочеться" (1853). В 1862 р. Гулак-Артемовський створив першу українську оперу "Запорожець за Дунаєм".