Аварійно-рятувальні роботи у зоні НС це дії спрямовані на пошук, захист і рятування людей, матеріальних і культурних цінностей та захист довкілля під час негайного періоду ліквідування НС, та на локалізацію зони впливу небезпечних чинників, що виникають у разі аварій, катастроф та стихійного лиха.
Невідкладні роботи у зоні НС це першочергові роботи щодо відновлення окремих споруд, усунення пошкоджень у мережах та системах комунальних і виробничих комунікацій, створення умов безпеки праці рятувальників та мінімально необхідних умов для життєзабезпечення населення, санітарного очищення та знезараження територій, здійснення протиепідемічних заходів та охорони правопорядку.
Аварійно-рятувальні роботи складаються з розвідки зони НС (інженерна, пожежна, радіологічна, хімічна, біологічна, медична, ветеринарна, повітряна, водяна, підземна розвідка), пошуку потерпілих, деблокування та транспортування їх із місць загрози життю і здоров’ю до пункту прийому потерпілих медичними працівниками. На другому етапі проводяться роботи з рятування матеріальних та культурних цінностей та локалізації зони НС.
Для виконання аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт відповідно до виду і масштабів НС, характеру та обсягу можливих робіт, утворюється по мірі прибуття до зони НС наявних сил ешелоноване угрупування сил і засобів. Роботи у зоні НС проводяться за розподілом території на сектори, ділянки та об’єкти робіт. Кількість ділянок залежить від обсягу робіт та кількості сил, які виділяються для їх проведення.
До складу першого ешелону як правило включаються:
аварійно-рятувальні служби, що постійно обслуговують території та об’єкти де сталася аварія або інша небезпечна подія, що призвела до НС;
чергові сили органів і підрозділів цивільного захисту відповідного гарнізону на території якого виникла НС;
органи і підрозділи внутрішніх справ, що за місцем своєї дислокації потрапляють до зони НС;
сили, засоби та лікувально-профілактичні заклади Державної служби медицини катастроф, розташовані у зоні виникнення НС;
чергові сили з проведення авіаційних робіт з пошуку і рятування, пошуково-рятувальних робіт на водних об’єктах, пошуку та рятування туристів.
Основну частину аварійно-рятувальних робіт у зоні НС виконують чергові сили органів і підрозділів ЦЗ та професійні аварійно-рятувальні служби.
Професійні аварійно-рятувальні служби створюються, як державні, комунальні або служби громадських організацій для обслуговування окремих територій та підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, на яких існує небезпека виникнення надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.Перелік об'єктів та окремих територій, які підлягають постійному та обов'язковому обслуговуванню професійними аварійно-рятувальними службами, визначається згідно з законодавством.З метою підвищення організації проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт на закріплених територіях і об’єктах професійні аварійно-рятувальні служби під час обслуговування здійснюють контроль за готовністю територій і об’єктів до ліквідації НС та виконують роботи щодо їх запобігання і мінімізації наслідків.До складу аварійно-рятувальних служб входять органи управління, аварійно-рятувальні формування та допоміжні підрозділи.
На підприємствах, в установах, організаціях із шкідливими та небезпечними умовами праці та підвищеним ризиком виникнення аварій можуть створюватися і спеціалізовані об’єктові аварійно-рятувальні служби (формування) з працівників цих підприємств, установ, організацій за погодженням з професійною аварійно-рятувальною службою, що обслуговує об’єкт.
До складу сил другого ешелону включаються сили і засоби необхідні для проведення інших невідкладних (аварійно-відновлювальних) робіт та забезпечення дій при ліквідації наслідків НС:
комунальні аварійно-відновлювальні підрозділи місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування. на території яких виникла НС;
спеціальні формування центральних органів виконавчої влади для виконання специфічних робіт пов’язаних з ліквідацією НС;
військові частини, у випадках передбачених законодавством;
формування спеціалізованих служб цивільного захисту.
Спеціалізовані служби цивільного захисту (оповіщення і зв’язку, протипожежна, захисту сільськогосподарських тварин і рослин, медична, охорони громадського порядку, інженерна, комунальна, транспортного забезпечення, енергетики і світломаскування, сховищ та укриттів, технічна, матеріального забезпечення, технічного забезпечення, торгівлі і харчування, постачання паливно-мастильних матеріалів) створюються для забезпечення заходів захисту населення і територій від наслідків надзвичайних ситуацій та проведення спеціальних робіт у центральних і місцевих органах виконавчої влади, на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності і підпорядкування.
При наявності бази за рішенням відповідного начальника цивільного захисту можуть бути створені й інші спеціалізовані служби: водозабезпечення, газозабезпечення, метрополітену, водного (річкового, морського) транспорту, обеззаражування територій та споруд тощо.
Для виконання своїх специфічних завдань кожна служба, створює невоєнізовані формування спеціалізованої служби цивільної оборони.
Розрахунки у потребі в формуваннях спеціалізованих служб цивільної оборони визначаються керівниками підприємств, установ, організацій за погодженням з територіальним органом управління до компетенції якого віднесені питання ЦЗ виходячи з наявності людських ресурсів, необхідних фахівців, техніки, матеріальних засобів, а також місцевих умов. При визначенні потреби у формуваннях за основу береться обсяг покладених на конкретний об’єкт завдань з цивільного захисту у відповідності зі специфікою його галузевої діяльності.
Потреба в об’єктових спеціалізованих формуваннях для підготовки і проведення евакуаційних заходів (збірні, проміжні, приймальні евакопункти, автомобільні колони) визначається місцевими органами виконавчої влади та місцевого самоврядування на базі яких створені відповідні евакуаційні комісії.
Організаційно об’єктові невоєнізовані формування спеціалізованих служб складаються з команд, бригад, дружин, колон, груп, ланок, відділень, постів.
Забезпечення проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт здійснюється за рахунок інженерно-технічних, медико-біологічних, транспортно-комунікаційних, матеріальних, фінансових та інших ресурсів.
Результативність дій певною мірою залежить від своєчасного медичного, транспортного, інженерного, дорожнього, гідрометеорологічного, технічного та матеріального забезпечення дій сил і заходів в районах проведення робіт.
Під час проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт спеціальною комісією з ліквідації НС визначається розмір збитків, затверджуються відповідні акти та пропозиції щодо залучення матеріальних резервів для ліквідації НС, готуються матеріали і документи до експертної комісії з визначення рівнів та класів НС щодо виникнення, розвитку НС та ліквідації її наслідків.
Основні шляхи підвищення готовності до проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт, а також ефективності застосування сил і засобів при ліквідації наслідків НС:
оптимізація чисельності та раціональне розміщення формувань, аварійно-рятувальних та спеціалізованих служб з урахуванням особливостей техногенно-екологічного стану та оперативності реагування на НС;
розвиток і вдосконалення технічного оснащення сил реагування на НС;
запровадження системи атестації аварійно-рятувальних служб та рятувальників;
завчасна й цілеспрямована підготовка органів управління, формувань і служб до можливих дій на основі прогнозу можливої обстановки та планів реагування на НС;
своєчасне реагування на виникнення надзвичайної ситуації; приведення у готовність та висування у зону НС необхідних сил і засобів; організація ефективної розвідки й розгортання системи управління;
всебічна оцінка обстановки, ухвалення обґрунтованого рішення на проведення рятувальних та інших невідкладних робіт;
створення і нарощування необхідного угрупування сил, організоване уведення його на ділянки й об'єкти робіт, проведення погоджених дій з порятунку потерпілих і локалізації вторинних джерел ураження;
безперервне проведення рятувальних та інших невідкладних робіт до повного їхнього завершення за умови своєчасної зміни підрозділів з метою відновлення їхньої працездатності;
застосування ефективних способів і технологій проведення робіт, що забезпечують найбільш повне використання можливостей рятувальних підрозділів (за видами робіт);
безперервне управління діями підрозділів, формувань і служб, підтримкою стійкої взаємодії між ними стосовно до характеру робіт і сформованій обстановці;
організація всебічного забезпечення проведення рятувальних та інших невідкладних робіт, життєзабезпечення й психологічна допомога рятувальникам і постраждалому населенню.