Підтоплення території пов'язано з підвищенням рівня ґрунтових вод до верхніх шарів ґрунту і супроводжується зволоженням ґрунтів, заболочуванням місцевості, затопленням низин. Підтоплення викликає забруднення ґрунтових вод, вимивання і просідання ґрунтів, формування зсувів. НС, які супроводжуються підтопленням і руйнуванням житлових будов, а іноді і загибеллю людей, трапляються епізодично при несприятливому збігу кліматичних чинників,але багаторічні дані спостережень свідчать про стійку тенденцію збільшення ризику катастрофічних проявів підтоплення.
Підтоплення може носити явний або прихований характер.
"Явний вид підтоплення "– це підтоплення в результаті підвищення рівня ґрунтових вод. "Приховане підтоплення " – це підвищення вогкості ґрунтів до критичної величини, що викликає вогкість у приміщеннях, явища просідання і ін. При підтопленні сільськогосподарських угідь знижується родючість землі.
Динаміка процесу підтоплення, що зафіксовано практично у всіх областях, має прогресуючий характер. Найсприятливіші умови в результаті підтоплення склалися в центральних і південних областях України. До числа областей, що підтопляються, відносяться Херсонська, Одеська, Миколаївська, Дніпропетровська, Запорізька, Полтавська, Харківська і Донецька області. Процес інтенсивно розвивається по всіх річкових долинах і днищах великих балок причорномор'я.
Південно-західна частина Одеської, північна частина Миколаївської та південна частина Херсонської областей (територія, яка зайнята зрошувальними масивами, та прилеглі до неї землі) є зонами постійного підтоплення. До числа міст з найбільшими площами підтоплення відносяться: Дніпропетровськ, Дніпродзержинськ, Одеса, Запоріжжя, Керч, Кременчук, Кривий Ріг, Котовськ, Маріуполь, Первомайськ, Сєверодонецьк, Вугледар, Слов'янськ, Херсон. Так, техногенне підтоплення внаслідок прогресуючого підняття рівнів ґрунтових вод у Дніпропетровську сягає 20% території, Дніпродзержинську – 24%, Кривому Розі – 15%, в Одесі та Херсоні підтоплено близько 50% територій міст.
Основні причини і чинники підтоплення населених пунктів:
Природні:
розташування населених пунктів на знижених ділянках місцевості, особливо в річкових долинах, в приморській зоні, на схилах балок, ярів і тд;
кліматичні, геологічні і гідрологічні чинники (осідання, ерозія річкових долин, водний режим річок, ступінь дренування товщ рельєфостворюючих відкладень і глибина залягання регіонального водостійкого шару.
Техногенні:
порушення умов стоку поверхневих вод різними видами будівництва;
незадовільний стан мережі водопостачання і каналізації, відсутність централізованих систем водовідведення;
незадовільний стан природних дренажних систем (створення штучних водоймищ, замулювання річок, засипання балок, ярів, озер і каналізація малих водотоків);
продовження експлуатації неглибоких водоносних горизонтів;
високий рівень техногенної завантаженості територій, викликаний промислово-міським будівництвом, будівництвом водосховищ, ставків, хвостосховищ, каналів, водоводів і т.п.