Організація в Україні екстреної медичної допомоги.

Вітчизняний і міжнародний досвід свідчить, що може скластися ситуація, за якої виникає потреба у наданні невідкладної медичної допомоги значній кількості постраждалих у короткий проміжок часу.

Для вирішення цих питань у більшості розвинутих країн Європи і Америки створено спеціальні медичні системи, основним завданням яких є реагування на НС та участь у ліквідації їх медико-санітарних наслідків. Ці системи об’єднуються інтегральною назвою “медицина катастроф” і охоплю-ють сили і засоби у першу чергу системи охорони здоров’я, основним завдан-ням яких є реалізація заходів щодо медичного захисту населення за умов НС.

В Україні така служба створена постановою Кабінету Міністрів України

від 14.04.1997р. № 343 “Про утворення державної служби медицини катастроф"

Згідно з цією Постановою державна служба медицини катастроф (ДСМК) складається з існуючих медичних сил і засобів та лікувальних закладів центрального і територіального рівнів незалежно від виду діяльності та галузевої належності, визначених Міністерством охорони здоров`я України за погодженням з МНС, Мінтрансом України, Радою Мініст­рів АРК, обласними, Київською і Се­вастопольською міськими державними адміністраціями.

Координацію роботи ДСМК на державному рівні здійс­нює Центральна координаційна комісія МОЗ України, а на територіальному рівні - територіальні координа­ційні комісії.

Під час ліквідації медико-санітарних наслідків НС керів­ництво ДМСК покладається на державному рівні на МОЗ України, а на територіальному рівні - на органи управління охороною здоров'я відповідних адміністративних територій .

Організаційні структури ДСМК державного та територіального рівнів відображені на рис. 4.12.1., 4.12.2.

 

 

 

 

Рис.4.12.1. Організаційна структура ДСМК державного рівню

До складу ДСМК на державному рівні входять Український науково-практичний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф, медичні формування, лікувальні заклади, визначені МОЗ України і погоджені з органами центральної виконавчої влади, сили і засоби яких входять до складу ДСМК.

 

Рівень НС: О - об'єктовий, М – місцевий, Р – регіональний, Д – державний.

Рис.6.5.1. Алгоритм реагування у випадках загрози та виникнення НС

Орієнтовна послідовність дій уповноваженого керівника з ліквідації НС наступна:

На першому засіданні Урядової комісії або у робочому порядку через

штаб уповноважений керівник уточнює завдання міністерствам, іншим центральним і місцевим органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування, установам і організаціям, задіяним у ліквідації НС та її наслідків.

Контролює наявність та стійкість зв’язку Штабу з оперативними групами реагування на НС, утвореними у центральних органах виконавчої влади, які залучаються до реагування на НС.

Виїжджає на місце виникнення НС та здійснює безпосереднє керівництво організацією та проведенням робіт у зоні НС.

Підпорядковує собі, після прибуття на місце виникнення НС, регіонально-оперативну групу або оперативну групу реагування на НС відповідного міністерства, підприємства, установи, організації, а також усі оперативні групи, розташовані у зоні НС за винятком оперативної групи СБУ.

Утворює об’єднане ешелоноване угрупування сил і засобів реагування на НС згідно розділу VII Плану реагування на НС державного рівня [42].

Виконує через Штаб та оперативну групу наступні завдання:

визначає зону ураження НС, кількість і місця перебування в ній людей, організовує їх рятування та надання медичної допомоги;

збирає дані про обстановку в зоні НС, аналізує та узагальнює їх;

визначає головний напрям ліквідації НС, приймає рішення щодо проведення аварійно-рятувальних робіт, захисту населення і території від наслідків НС та забезпечення життєдіяльності постраждалого населення:

розробляє оперативні плани ліквідації НС та її наслідків, зосереджує у районі НС необхідні сили і технічні засоби та своєчасно вводить їх у дію;

визначає кількість і склад аварійно-рятувальних формувань, необхідних для ліквідації НС, порядок і терміни їх залучення згідно з планами реагування на НС і планами взаємодії;

організовує взаємодію аварійно-рятувальних служб та формувань, залучених до ліквідації НС, з метою ефективного використання їх потенціалу;

здійснює керівництво роботами з ліквідації НС;

веде облік робіт, що були проведені аварійно-рятувальними службами та формуваннями під час ліквідації НС;

веде облік загиблих та постраждалих унаслідок НС;

здійснює інформування населення про наслідки та прогноз розвитку НС, хід її ліквідації та правила поведінки в зоні НС;

організовує проведення евакуаційних заходів, крім загальної або часткової евакуації населення;

зупиняє діяльність об'єктів, що знаходяться в зоні НС, незалежно від форми власності і підпорядкування, обмеження доступу на територію цієї зони;

залучає в установленому порядку до проведення робіт аварійно-рятувальні формування громадські організації та окремих громадян за їх згодою, необхідних транспортних та інших технічних засобів підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, які знаходяться у зоні НС;

зупиняє аварійно-рятувальні роботи у разі підвищення рівня загрози життю рятувальників та інших осіб, які беруть участь у ліквідації НС;

організує взаємодію органів управління і сил, що залучаються до ліквідації НС державного рівня, згідно зі змістом розділу VIII Плану реагування на НС державного рівня та схемою 2 [46];

організує, з метою першочергового життєзабезпечення постраждалого населення та оперативного ліквідування НС і її наслідків, контроль за виконанням усіх видів забезпечення під час дій у зоні НС;

організує забезпечення, контроль та координацію робіт, пов’язаних з виконанням заходів безпеки під час дій у режимі НС;

подає Кабінету Міністрів України звіт щодо прийнятих рішень і стану справ під час ліквідації НС;

подає, у разі виникнення НС регіонального, місцевого або об’єктового рівня, звіт органу, який його призначив.