Жироуловлювачі.

 

Жирами забруднені стічні води м'ясокомбінатів, маслозаводів, фабрик-кухонь, їдалень, шкіряних заводів і інших підприємств. Для уловлювання основної кількості жиру, що знаходиться в грубодисперсному стані застосовуються жироуловлювачі, що працюють по принципу відстоювання (при концентрації жиру, що перевищує 100мг/л). Звичайно жиро уловлювачі установлюють на випусках стічних вод з цехів, з найбільш високими концентраціями жирів, а також на загальному стоці. Цехові жироловки розраховуються на 5-7 хвилин перебування, жироловки на загальному стоці - на 2х годинне перебування. Найчастіше застосовуються жироуловлювачі горизонтального типу. Конструкція горизонтального жироуловлювача приведена на мал.15.

 

Рис.15. Горизонтальний жироуловлювач.

 

1. Лоток стічної рідини, що подає; 2.Жироуловлювач;3.Жироприйомна лійка; 4.Жирозбірник; 5.Випуск проясненої води; 6.Випуск жиру й осаду.

 

Стічна рідина, що мистить жир, надходить у розподільний лоток і далі у відстійну частину жироуловлювача. Для затримки речовин, що спливли, служить напівзатоплена перегородка наприкінці жироуловлювача. Для збору жиру можуть бути встановлені як прийомні лійки, так і лотки, щілинні поворотні труби. Для згрібання жиру застосовують скребкові механізми різних конструкцій. Зібраний жир надалі направляється на переробку. Для промивання жироуловлювачив передбачається підведення гарячої води.

Для деяких видів стічних вод, наприклад, стічних вод молокозаводів, застосування горизонтальних жироуловлювачів малоефективна, тому що ступінь очищення по жирах у цих спорудженнях складає 30-35%.

Застосування аеріруемого жироуловлювача в цих умовах дозволяє значно збільшити затримка жирових речовин. Конструкція аеруемого жироуловлювача приведена на мал.16.

Стічна рідина по трубопроводу через реактивний розподільник надходить у нижню частину зони флотації. У цю же зону через другий реактивний розподільник подається водоповітряна емульсія. Стічна рідина аеруеться дрібними пухирцями повітря, що виділяються при зниженні тиску, при цьому частки жиру прилипають до пухирців повітря, що прискорює процес спливання. У зоні відстоювання спливають найбільш дрібні частки жиру, яки флотуються дрібними пухирцями повітря, що надходять з потоком стічної рідини з зони флотації. Очищена вода надходить у водозбірний колектор і з нього через ряд стояків у кільцевий водозбірний лоток. Жир, що сплив на поверхню, віддаляється шкребком у лоток для збору жиру.

При проектуванні аеруемих жироуловлювачів необхідно приймати:

* тривалість перебування стічної рідини, що очищається, у флотаційної камері не менш 20 хв, у відстійній зоні -25хв;

* зміст повітря у водоповітряній емульсії 1,5-2,5% повітря;

* глибину шару води, що очищається, 2-2,5м;

* загальну площу отворів у реактивному водорозподільному пристрої виходячи зі швидкості плину 0,8-1,0м/с, діаметр кожного отвору 10-20мм;

* вологість спливаючої жирової маси 96-97%;

* ефект видалення жирів складає 70%, а в окремих випадках може досягати 80-90%.

Існують і інші конструкції жироуловлювачів, наприклад, жироуловлювачі з нисхідно-висхідним потоком рідини.

 

 

Рис.16. Аеруемий жироуловлювач.

 

1.Реактивний водорозподільний пристрій; 2.Водозбірний колектор; 3.Зона відстоювання; 4.Зона флотації; 5. Корпус; 6.Лоток для збору жирової маси; 7.Привод і шкребок; 8.Кільцевий збірник; 9.Очищені води; 10.Стічні води; 11.водоповітряна емульсія; 12.Осад.

 

ЛЕКЦІЯ 8