ТЕОРІЯ ТРУДОВОГО НАВЧАННЯ

Міністерство освіти і науки України

Рівненський державний гуманітарний університет

Кафедра професійної педагогіки і трудової підготовки

 

 

М.С. ЯНЦУР

 

 

ТЕОРІЯ ТРУДОВОГО НАВЧАННЯ

Навчальний посібник

 

Курс лекцій

 

 

Для студентів напряму підготовки «Технологічна освіта»

 

Рівне – 2010

УДК: 371. 381 (075/8)

ББК 74.202.66 я 73

Я.65

 

Друкується за рішенням Вченої ради РДГУ (протокол № 5 від 24. 12. 2010 р).

 

 

Янцур М.С. Теорія трудового навчання: навчальний посібник: курс лекцій. Для студентів напряму підготовки «Технологічна освіта». – Рівне: РДГУ РВВ, 2010. – 395 с., іл.

 

 

Автор: М.С.Янцур, кандидат педагогічних наук, професор, завідувач кафедри професійної педагогіки і трудової підготовки РДГУ.

 

 

Рецензенти: В.В.Стешенко, доктор педагогічних наук, професор (Слов'янський ДПУ);

В.М.Руденко, доктор педагогічних наук, професор (Рівненський інститут слов’янознавства КСУ);

Є.І.Мегем, кандидат педагогічних наук, доцент (Глухівський НПУ ім. О.Довженка).

 

 

У навчальному посібнику подано курс лекцій з навчальної дисципліни «Теорія трудового навчання» за модульною системою з відповідними додатками та літературою згідно типової навчальної програми.

Адресовано студентам напряму підготовки «Технологічна освіта», а також може бути використаний науковцями, викладачами вищих педагогічних навчальних закладів, вчителями трудового навчання.

 

Навчальний посібник схвалено і рекомендовано до друку кафедрою професійної педагогіки і трудової підготовки Рівненського державного гуманітарного університету (протокол № 12 від 30. 06. 2010 р).

 

ISBN 966-7281-09-7 ББК 74.202.66 я 73

© Янцур М.С., 2010

Вступ

Теорія трудового навчання як дидактично обґрунтована система знань, умінь та навичок, досвіду творчої діяльності покликана забезпечити підготовку майбутніх учителів технологій (трудового навчання) до реалізації змісту Державного стандарту освітньої галузі „Технологія” в основній загальноосвітній школі.

Принципові зміни у змісті загальної середньої освіти та трудового навчання у загальноосвітніх навчальних закладах зумовлюють необхідність оперативно вжити заходи щодо вироблення нової методології теоретико-методичної підготовки майбутніх вчителів технологій (трудового навчання) та створення відповідного науково-методичного забезпечення навчально-виховного процесу у вищих педагогічних навчальних закладах. Важливо, щоб теоретико-методична підготовка реалізувалася не лише через відповідну навчальну дисципліну і ні в якому разі зводилась лише до неї, а розглядалась як основний принцип при викладанні всіх навчальних дисциплін методичного спрямування.

Курс „Теорії трудового навчання” є складовою дисципліни „Теорія і методика трудового навчання”, яка є провідною у підготовці майбутніх вчителів технологій (трудового навчання) і яка має забезпечити теоретичну і методичну готовність студентів до організації та проведення урочної і позакласної навчально-виховної роботи з трудової підготовки школярів на основі проектно-технологічної діяльності.

Аудиторні заняття мають поєднуватися з іншим формами навчання, індивідуальною та самостійною роботою студентів у школі, кабінетах, лабораторіях, бібліотеці, позашкільних закладах тощо.

Основними завданнями вивчення дисципліни є:

1) розкриття психофізіологічних основ трудової підготовки школярів, виходячи з комплексного розуміння особистості;

2) визначення історичного і сучасного розуміння суті й структури трудової підготовки учнів загальноосвітніх навчальних закладів на засадах політехнічної освіти;

3) розкриття шляхів реалізації провідних та дидактичних принципів у процесі трудового навчання на основі проектно-технологічного підходу;

4) оволодіння майбутніми вчителями трудового навчання теоретичними і методичними знаннями та вміннями проведення уроків трудового навчання відповідно до нових тенденцій реформування освітньої галузі „Технологія” з використанням традиційних і новітніх технологій та засобів навчання;

5) визначення змісту роботи вчителя з планування і організації навчально-матеріального забезпечення трудового навчання та суспільно-корисної, продуктивної праці школярів.

Вивчення курсу теорії трудового навчання ґрунтується на знаннях студентів з таких навчальних дисциплін як педагогіка, психологія, практикум в навчальних майстернях з художньою обробкою матеріалів, нарисна геометрія і креслення з основами машинної графіки, основ виробництва та машинознавства, в результаті чого майбутній вчитель технологій (трудового навчання) повинен знати:

o психофізіологічні основи трудової діяльності та трудового навчання учнів загальноосвітніх навчальних закладів; психологічні основи формування і розвитку трудових знань, навичок і вмінь, технічних і професійних здібностей школярів;

o історію, методологію та політехнічні основи трудової підготовки школярів;

o місце та роль трудової підготовки в здійсненні загальноосвітніх завдань школи в фізичному, інтелектуальному, соціальному та духовному розвитку особистості школяра;

o вимоги до педагогічної і спеціальної підготовки вчителя технологій (трудового навчання), систему його підготовки та підвищення кваліфікації;

o ідеї, принципи, зміст побудови Державного стандарту освітньої галузі „Технологія” та програм трудового навчання, сучасні системи та принципи, за якими здійснюється трудове навчання в загальноосвітніх навчальних закладах;

o форми, освітні технології, методи, прийоми і умови організації та реалізації трудового навчання в загальноосвітніх навчальних закладах;

o характер і зміст роботи вчителя щодо організації, планування і матеріального забезпечення трудового навчання і виховання учнів у школах (на уроках трудового навчання, позакласних заняттях з трудового навчання і під час проходження трудової практики).

Майбутній вчитель технологій (трудового навчання) повинен уміти:

o визначати психофізіологічні властивості школярів за допомогою різноманітних психодіагностичних методик та складати психофізіологічну характеристику учня;

o доцільно визначати навчально-виховні, розвивальні та профорієнтаційні цілі та типи занять трудового навчання;

o готуватися до занять трудового навчання, правильно планувати і будувати ці заняття, складати потрібну для занять навчально-методичну документацію; здійснювати аналіз цих занять;

o проводити дидактичний і політехнічний аналіз та підбір доцільних об’єктів праці учнів;

o поєднувати навчання, виховання, розвиток і профорієнтацію учнів у процесі трудового навчання;

o розробляти і використовувати необхідні різноманітні засоби контролю і оцінювання знань, вмінь і навичок учнів з трудового навчання;

o визначати техніко-технологічні можливості навчальних майстерень з трудового навчання та планувати і обліковувати їх роботу.

Вивчення цього курсу здійснюється на засадах кредитно-трансферної системи навчання, важливим елементом якого є модульно-рейтинговий контроль знань і вмінь студентів:

· кредитно-трансферна система навчання покликана, насамперед, внести зміни до організаційних засад педагогічного процесу у вищій школі, які б забезпечили суттєву його демократизацію, створили умови для дійсної зміни ролі студента у навчанні (перетворення його з об’єкта в суб’єкт цього процесу), надали б навчально-виховному процесу необхідної гнучкості, сприяли б запровадженню принципу індивідуалізації навчання;

· модуль – це відносно самостійна частина навчального процесу, яка містить, передусім, одне або кілька близьких за змістом і фундаментальних за значенням понять, законів, принципів. Цей навчальний курс складається з одного навчального та трьох змістових модулів;

· засвоєння модуля розпочинається оглядово-настановними лекціями; наступний етап – лабораторно-практичні заняття, індивідуальна самостійна навчальна робота, консультації; все це у своїй сукупності складає зміст модуля;

· студент може достроково виконати і скласти „звіт” з матеріалу, що входить до того чи іншого модуля за домовленістю з викладачем. Звіт студента за змістом конкретного модуля вважається прийнятим, якщо під час перевірки виконаних завдань (звіти з лабораторно-практичних та самостійних робіт, ІНДЗ, модульна контрольна робота) та співбесіди з викладачем він продемонструє розуміння головних ідей модуля і послідовно, аргументовано викладе їх письмово;

· для студентів, які засвоїли матеріал і своєчасно відзвітувалися за змістом усіх 3-х модулів до закінчення VI семестру, іспит з цього предмету відміняється і вони отримують оцінку „автоматично”, якщо згідні з нею;

· у разі, коли студент не зміг з тих чи інших причин вчасно скласти звіт за змістом чергового модуля, він має змогу зробити це за домовленістю з викладачем під час консультації;

· виконання навчальних завдань оцінюється певною кількістю рейтингових балів, облік яких ведуть як викладач, так і сам студент. Оскільки наперед відомо, яку кількість їх треба набрати для того, щоб отримати оцінку „5”, „4” або „3”, кожен студент отримує можливість упродовж всього періоду вивчення предмету контролювати та свідомо регулювати успішність свого просування у засвоєнні курсу шляхом цілеспрямованого планування та розподілу своїх зусиль для досягнення навчальних результатів, що відповідають його запитам. Остаточна оцінка успішності вивчення предмету визначається сумуванням рейтингових балів, які були отримані студентом за виконання всіх видів робіт, враховуючи і додаткові, які включають, в основному, індивідуальні та творчі роботи студентів;

· контроль результатів навчання здійснюється шляхом письмової перевірки. Засвоєння дисципліни оцінюється автоматично на „відмінно”, якщо студент набрав > 90% рейтингових балів від загальної кількості, „добре” – > 75%, „задовільно” – > 60%. Студент, який набрав від 35 до 60% рейтингових балів (від загальної кількості), складає іспит згідно розкладу, визначеного деканатом, а студент, який набрав < 35% рейтингових балів, проходить повторний курс або відраховується з вищого навчального закладу. Шкала оцінювання навчальних досягнень студентів з цієї дисципліни в рейтинговій (кафедральній), РДГУ, національній та ECTS системах наведено в таблиці:

Шкала оцінювання.

Навчальний модуль „Теорія трудового навчання” включає такі змістові модулі: „Основи психофізіології трудового навчання”, „Основи теорії трудової… При написанні курсу лекцій з теорії трудового навчання використані праці… Посібник буде корисний не тільки для студентів напряму підготовки “Технологічна освіта”, але і вчителям трудового,…

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ І

ОСНОВИ ПСИХОФІЗІОЛОГІЇ ТРУДОВОГО НАВЧАННЯ

 

Тема 1.1. Предмет та завдання теорії і методики трудового навчання

 

План

1. Теорія і методика трудового навчання − галузь педагогічної науки, її предмет і завдання.

2. Методи і методики проведення наукових досліджень з теорії і методики трудового навчання.

3. Зв’язок теорії і методики трудового навчання з іншими навчальними дисциплінами. (самостійна робота).

4. Перспективний педагогічний досвід організації трудової підготовки учнів. (самостійна робота).

5. Аналіз навчальної, методичної та наукової літератури з трудової підготовки школярів. (Самостійна робота).

 

Література:2, 32, 39, 49, 50, 55, 62, 63, 91, 103, 124, 131, 179, 180, 181.

 

Теорія і методика трудового навчання − галузь педагогічної науки, її предмет і завдання.

Загальний підхід до вивчення матеріалу (предмету) науки та теоретичне тлумачення його складають методологію дослідження. Дослідження предмету науки… Багатопланові та складні завдання, які стоять перед трудовим навчанням, можуть… Теорія і методика трудового навчання − це галузь педагогічної науки, яка вивчає і розробляє цілі та завдання…

Методи і методики проведення наукових досліджень з теорії і методики трудового навчання.

Використовують так звані об’єктивні методи досліджень, коли дані здобуваються через об’єктивні характеристики (час, точність, швидкість,… 1. Вивчення результативних характеристик трудових дій (точність виготовлення… 2. Вивчення параметрів трудових дій (взаємодія учня з інструментом, обладнанням, ступінь досконалості дій і т.п.)…

Зв’язок теорії і методики трудового навчання з іншими навчальними дисциплінами. (сам. робота Л. 62, 91, 178, 179, 180).

 

Перспективний педагогічний досвід організації трудової підготовки учнів. (сам. робота Л. 32, 39, 61, 124, 135, 185).

 

 

Аналіз навчальної, методичної та наукової літератури з трудової підготовки школярів. (Самостійна робота).

Література для аналізу.

1. Активные методы трудовой подготовки школьников: Метод. рекомендации /Н.С. Янцур, В.Н. Ковалев, Я.А. Петров. − Ровно: РИОУП, 1991. - 88 с.

2. Атутов П.Р., Поляков В. А. Роль трудового обучения в политехническом образовании школьников /Отв. за вып. Ю. П. Аверичев и др. − М.: Просвещение, 1985. − 128 с.

3. Інноваційні педагогічні технології у трудовому навчанні: Навч.-метод. посібник /За заг. ред.. О.М. Коберника, Г.В. Терещука. − Умань: СПД Жовтий, 2008. − 212 с.

4. Казакевич В.М., Поляков В.А., Ставровский А.Е. Основы методики трудового обучения. / Под ред. В.А. Полякова. − М.: Просвещение, 1983. − 192 с.

5. Кальней В.А. и др. Основы методики трудового и профессионального обучения / Под ред. В.А. Полякова. – М.: Просвещение, 1987. – 191 с.

6. Лында А.С. Методика трудового обучения. Учеб. пособие для студентов пед ин-тов по специальности «Общетехнические дисциплины и труд». − М.: Просвещение, 1977. – 232 с.

7. Мельникова Л.В., Осипова Л.В., Фридман Т.Б. Методика трудового обучения: (Обслуживающий труд). /Под ред. Л.В. Мельниковой. − М.: Просвещение. І985. − 224 с.

8. Методика трудового навчання: проектно-технологічний підхід: Навч. посібник. /За заг. ред. О.М. Коберника, В.К. Сидоренка. − Умань: СПД Жовтий, 2008. − 216 с.

9. Організація трудового навчання та виховання учнів 5-7 класів /В.М. Мадзігон та ін. − К.: НДІП АПНУ, 1992. − 189 с.

10. Прогрессивная зарубежная педагогическая мысль о трудовом воспитании и профессиональной подготовке /Сост. К.К. Салимова, Г.Б.Корнетов. − М.: Высшая школа. 1988. − 447 с.

11. Проектно-технологічна діяльність учнів на уроках трудового навчання: теорія і методика. Монографія. / За заг. ред. О.М. Коберника. − К.: Науковий світ, 2003. − 172 с.

12. Трудова підготовка в закладах освіти. Науково-методичний журнал. (МОН України).

13. Трудове навчання в школі: Науково-методичний журнал.

14. Трудове навчання: Газета для вчителів обслуговуючих та технічних видів праці, викладачів та майстрів виробничого навчання МНВК.

15. Тхоржевский Д.О. Методика викладання загальнотехнічних дисциплін і трудового навчання. − К.: Вища школа, 1980.

16. Тхоржевський Д.О. Методика трудового і професійного навчання та викладання загальнотехнічних дисциплін: Навч. посібник. − 3-тє вид., перероб. і допов. − К.: Вища школа, 1992. − 334 с.

17. Тхоржевський Д.О. Методика трудового та професійного навчання. Ч.І. Теорія трудового навчання. – 4-е вид., перероб. і доп. − К.: РННЦ „Дініт”, 2000. − 248 с.

18. Тхоржевський Д.О. Методика трудового та професійного навчання. Ч. ІІ. Загальні засади методики трудового навчання. – 4-е вид., перероб. і доп. − К.: НПУ ім. М.П.Драгоманова, 2000. – 186 с.

19. Тхоржевський Д.О. Методика трудового та професійного навчання. Ч. ІІІ. Методика технічної праці у 5-9 класах. – 4-е вид., перероб. і доп. − К.: НПУ ім. М.П.Драгоманова, 2001. – 219 с.

20. Чебышева В.В. Психология трудового обучения. − М.: Высшая школа, 1983. − 239 с.

21. Школа и производство. Научно-методический журнал. (МО и ПОРФ).

22. Янцур М.С. Практикум з теорії і методики трудового й професійного навчання: Навчальний посібник для студентів, вчителів та майстрів трудового і виробничого навчання. − Рівне: РДГУ, 2000. – 161 с., з іл.

23. Янцур М. С. Організація трудового навчання учнів VIII-IX класів на навчально-виробничій базі: Монографія. – Рівне: РДГУ, 2005. – 104 с.

 

Питання на закріплення та засвоєння навчального матеріалу

Вкажіть основні завдання теорії і методики трудового навчання.

На які види поділяють методи наукового дослідження?

3. Яка література відноситься до наукової?

4. З якими навчальними дисциплінами має зв'язок теорія і методика трудового навчання?

5. Наведіть приклади методичної літератури з трудового навчання.

 

Тема 1.2. КОМПЛЕКСНЕ РОЗУМІННЯ ОсобистОСТІ В ТРУДОВІЙ ДІЯЛЬНОСТІ

 

План

1. Розуміння особистості та її структури.

2. Історичний аспект генезису концепцій особистості.

3. Сучасні теорії особистості.

4. Динамічна функціональна структура особистості.

 

Література:36, 38,54, 62, 81, 85, 129, 141, 188.

 

Розуміння особистості та її структури.

О. М. Леонт’єв відмічає, що індивід виражає неподільність, цілісність і особливості конкретного суб’єкта, які виникають на ранній стадії розвитку… Особистість же, як відмічають ряд психологів – це психологічне обличчя людини… Психологічне обличчя складається з вроджених задатків і досвіду, які визначають своєрідність протікання психічних…

Історичний аспект генезису концепцій особистості.

- філософсько-літературний (від древніх часів і до початку ХІХ ст.); - клінічний (лікарі-психіатри – з початку ХІХ ст. і до початку ХХ ст.); - власне експериментальний (з початку ХХ ст. – займаються професійні психологи) – ввели математико-статистичну обробку…

Сучасні теорії особистості.

1. Психодинамічні теорії В = F (Р) – поведінка особистості залежить тільки від внутрішніх психологічних властивостей індивіда. 2. Соціодинамічні теорії В = F (E) – у поведінці особистості головна роль… 3. Інтеракціоністичні теорії В = F (Р, E) – взаємодія внутрішніх і зовнішніх факторів в управлінні актуальними діями…

Динамічна функціональна структура особистості.

Про особистість людини яка спить нічого не можна сказати. Але як тільки людина починає діяти, як відразу ж проявляються різні властивості і… Перша, яка є виключно соціально обумовленою підструктурою особистості, включає… Друга підструктура особистості включає її досвід: знання, уміння, навички і звички, які набуваються шляхом навчання і…

Мал. 1.2.1. Основні підструктури як рівні особистості, на які накладаються характер і здібності.

 

Мал 1.2.2. Соціалізація підструктур особистості.

 

наслідком різних причин, які закладені в кожній з чотирьох підструктур особистості. Так, брак чи навіть нещасний випадок, викликаний “неуважністю” учня, може фактично бути наслідком: недисциплінованості, необачності як моральних якостей; відсутності знань і навичок розподілу і переключення уваги при виконанні певної роботи; нестійкості уваги як особливості цього процесу, що властива цьому учню; утруднення в переключанні уваги, що визначається інертністю нервових процесів.

 

Питання на закріплення та засвоєння навчального матеріалу

1. Чи кожна людина є особистістю?

2. Що розуміють під особистістю?

3. Яка структура особистості?

4. Які періоди можна виділити в історії розвитку концепцій особистості?

5. Перерахуйте основні концептуальні підходи до розуміння особистості та її структури?

6. Які ви знаєте теорії особистості?

7. Яка структура особистості за концепцією С.Я. Рубінштейна?

8. В чому суть динамічної функціональної структури особистості?

9. Які підструктури особистості виділяються у динамічній функціональній структурі?

10. Які методи використовуються для дослідження властивостей особистості кожної з її підструктур?

11. Чому особистість не може існувати поза суспільства?

12. Які особливості рівнів особистості мають особливе значення для педагогіки і чому?

 

Тема 1.3. ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ТРУДОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЛЮДИНИ

 

План

1. Суть і структура трудової діяльності людини.

2. Суть, види та психологічна структура трудових дій людини.

3. Підходи до формування трудових дій та інших елементів трудової діяльності в учнів.

 

Література: 36, 38, 43, 54, 59, 62, 63, 64, 66, 78, 85, 86, 97, 129, 141, 181, 188.

 

Суть і структура трудової діяльності людини.

Праця, тобто трудова діяльність, є основним видом діяльності людини. В процесі праці навколишній світ перетворюється з метою задоволення загальних і… Діяльність людини відрізняється активністю, тобто здатністю впливати на… Навчання як діяльність має місце там, де дії людини підпорядковані свідомій меті щодо засвоєння певних знань, навичок,…

Суть, види та психологічна структура трудових дій людини.

Дія - це елемент діяльності, в процесі якої досягається конкретна усвідомлена мета, що не розкладається на простіші цілі. Кожна дія має свою психологічну структуру: мета дії, мотиви, операції і… Орієнтовні дії – це визначення мети діяльності, умов, засобів і шляхів її досягнення. Орієнтувальні дії бувають двох…

Підходи до формування трудових дій та інших елементів трудової діяльності в учнів

Навчання трудовим діям не зводиться лише до формування робочих дій. Спочатку формуються розумові дії з розвитку мислення. Це означає, що в процесі практичної роботи на верстатах або іншому обладнанні навчання слід починати з розвитку мислення учня.

Образ формується в результаті дій суб’єкта. Таким чином, керувати формуванням образу можна лише безпосередньо діями. Навчання і виховання

 

Мал. 1.3.1. Класифікація видів дій

Людина, усвідомивши (поставивши) мету своєї визначеної діяльності, вивчає (враховує) умови і ставить завдання. Далі її діяльність зводиться до… Стосовно процесу формування трудової діяльності учнів можна вказати на такі… Психологічна структура трудової діяльності, розглянута вище, в багатьох випадках визначає специфіку методів навчання.…

Питання на закріплення і засвоєння начального матеріалу.

1. На конкретному прикладі розкрийте структуру будь-якої діяльності?

2. Що таке дія?

3. В чому різниця між теоретичними і практичними орієнтованими діями?

4. Чому успішна діяльність не можлива без корегувальних дій?

5. З якою метою здійснюються завершальні дії?

6. Наведіть приклади із викладацької діяльності вчителя трудового навчання, де найбільш чітко здійснюються всі чотири види дій, і проаналізуйте їх суть?

7. Від чого залежить складність, успішність та продуктивність діяльності?

8. Що розуміють під психічним актом?

9. Чим відрізняється психологічна операція від трудової і технологічної?

10. Що розуміють під прийомом?

11. Наведіть приклади вчинків учнів у трудовій діяльності?

12. Які передумови і методичні прийоми визначають успішність формування дій в учнів?

 

Тема 1.4. ОСНОВИ ПСИХОМОТОРИКИ ЛЮДИНИ

 

План

1. Робочі рухи людини: характеристики і класифікація.

2. Сенсомоторні процеси людини та їх характеристика .

3. Ідеомоторні та емоційно-моторні процеси людини в трудовій діяльності.

 

Література:14, 36,38, 41, 54, 66, 78, 85, 86, 97, 129, 137, 141, 180, 188.

 

Робочі рухи людини: характеристики і класифікація.

Закономірності психомоторних процесів особливо важливі у вивченні та засвоєнні таких виробничих дій, де вимагаються висока точність, співрозмірність… Елементом психомоторної діяльності людини є психомоторна, або рухова, дія, яка… Психомоторика, подібно увазі, не особлива форма відображення; вона – завершення та відображення рухами різних…

Мал. 1.4.1. Особливості робочих рухів

 

Надзвичайної уваги потребують вкрай шкідливі різкі рухи.Ці рухи, по-перше, розпочинаються відразу з великих швидкостей, та по-друге, нерівномірно-прискорені або нерівномірно-сповільнені, тобто рухи ”стрибками”. Звичайно різкі рухи одночасно бувають і неточними, і неспіврозмірними. Якщо учень постійно виявляє різкість рухів, необхідно вивчати його емоційно-вольові якості та особливості сприйняття.

Всі трудові рухи керуються сприйняттями, і якість рухів залежить насамперед від якості сприйняття.

 

Сенсомоторні процеси людини та їх характеристика.

Зв’язок сприйняття та відповідного руху у трудовій діяльності може здійснюватися в різних формах сенсомоторних процесів, в яких розрізняють чотири… В залежності від складності центрального моменту реакції розрізняють так звані… Проста сенсомоторна реакція (або, як її інколи називають, психічна реакція) є як можна швидша відповідь заздалегідь…

Ідеомоторні та емоційно-моторні процеси людини в трудовій діяльності.

Ідеомоторні акти інколи розуміють вузько, тільки як неправильні рухи, які автоматично виникають слідом за уявленнями про рух. Так, в учня-водія… Незмінно велике значення для психології проблема ідеомоторики має в її… Своєрідною формою порушення нормальних психомоторних процесів, викликаною емоціями, є напруженість. Напруженість – це…

Питання на закріплення та засвоєння навчального матеріалу

2. Чим визначається механічна характеристика робочого руху? 3. Чому успіх виконання і засвоєння учнями рухів залежить від якості… 4. На які групи поділяють робочі рухи?

Тема 1.5. МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ТРУДОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЛЮДИНИ

 

План

1. Класифікація методів та їх взаємозв’язок.

2. Організаційні методи: порівняльний, лонгітюдний, комплексний.

3. Методи збору емпіричних даних(емпіричні методи).

4. Методи обробки емпіричних даних: якісний і кількісний аналіз інформації.

5. Інтерпретаційні методи: системно-структурний та функціонально-структурний аналізи.

 

Література:36, 43, 54, 58, 66, 78, 86, 97, 110, 129, 137, 141, 188, 194.

 

Класифікація методів та їх взаємозв’язок.

Використання наведених у схемі методів залежить від особливостей об’єкта і цілей дослідження, від умов, в яких воно може бути проведене і від…  

Організаційні методи: порівняльний, лонгітюдний, комплексний.

До другого методу цієї групи відноситься лонгітюдний метод − спосіб організації багаторічного дослідницького циклу. Він, наприклад, дозволяє… Комплексний метод забезпечує планування міждисциплінарного дослідження, яке… Можливе й використання всієї групи організаційних методів або їх різноманітного поєднання при плануванні дослідження…

Методи збору емпіричних даних (емпіричні методи).

Метод вивчення документації використовується для збирання об’єктивної інформації про процес праці, про аварії, брак, про склад працюючих, їх… · технологічної (технологічні карти) − відомості про виготовлення… · технічної („специфікації”, розрахункові записки, креслення, карти та ін.): розрахункові параметри, знання яких…

Методи обробки емпіричних даних: якісний і кількісний аналіз інформації.

Метод експертної оцінки передбачає аналіз необхідної інформації про специфічні особливості професії та можливі фактори, які негативно впливають на… Метод порівняльного аналізу використовується для визначення характеру… Порівняльний аналіз результатів безпосереднього спостереження проводиться для складання якісної характеристики окремих…

Інтерпретаційні методи: системно-структурний та функціонально-структурний аналізи.

Можна виділити два типи інтерпретаційного аналізу: структурно-системний і функціонально-структурний. Ці методи призначені для пояснення психологічної суті конкретної праці.

Структурно-системний аналіз дозволяє охарактеризувати психологічну структуру трудової діяльності на основі вивчення структури

Таблиця 1.5.1.

Психологічні характеристики людини і форми аналізу трудової діяльності

  трудового процесу, умов і операційно-технічної структури праці з використанням… Функціонально-структурний аналіз являє собою психологічне дослідження мотиваційних, когнітивних, операторних і…

Питання на закріплення та засвоєння навчального матеріалу

1. Як класифікують методи дослідження трудової діяльності?

2. Охарактеризуйте організаційні методи дослідження трудової діяльності.

3. Проаналізуйте методи збору емпіричних данихпри вивченні трудової діяльності людини.

4. В чому відмінність між якісним і кількісним аналізом інформації, зібраної при дослідженні трудової діяльності людини.

5. Охарактеризуйте системно-структурний та функціонально-структурний аналізи при інтерпретації результатів дослідження трудової діяльності.

 

Тема 1.6. ПСИХОФІЗІОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ ТРУДОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ

 

План

1. Вплив праці на розвиток психофізіологічних характеристик учня.

2. Психофізіологічні особливості працездатності і втоми учнів у трудовій діяльності.

3. Фізіологічне обґрунтування режиму праці і відпочинку учнів.

4. Психологічні ритми та їх значення для трудової діяльності людини.

5. Прояви вікових та психофізіологічних особливостей людини в процесі праці та їх вплив на засвоєння трудових дій.

6. Індивідуальний стиль діяльності учнів в залежності від їх темпераменту.

 

Література:36, 38, 43, 54, 58, 64, 66, 78, 85, 86, 97, 129, 137, 141, 188.

 

Вплив праці на розвиток психофізіологічних характеристик учня.

Розвиток психологічних характеристик людини в процесі праці. Психічні особливості людини (здібності, риси характеру і т.д.), а також різні особливості психічних процесів (сприйняття, пам’яті) проявляються і формуються в ході трудової діяльності. Діяльнісний підхід вимагає всебічного обліку загальних психологічних характеристик, єдності аналізу психічної діяльності і діяльності зовнішньої (практичної).

Праця надає неординарний вплив на психологічні та психофізіологічні функції. Разом з тим, як показали досліди багатьох авторів, вплив праці на розвиток психологічних характеристик людини визначається багатьма соціально-психологічними факторами. Серед них можна виділити цільове значення зв’язків між людьми, цільові функції тих чи інших груп, формування міжособистісних стосунків, сумісності, ціннісні орієнтації людини і т.д.

Комплексне соціологічне і соціально-психологічне дослідження ціннісних орієнтацій людини в процесі трудової діяльності показало, що вони являють собою складний компонент ієрархічно організованої структури ставлення людини до умов трудової діяльності. Є багато літератури яка присвячена дослідженню різних станів готовності людини до певного способу дій. Їх називають по-різному – життєва позиція, спрямованість інтересів, ціннісна орієнтація, соціальна установка, суб’єктивне відношення, домінуюча мотивація, суб’єктивний зміст, який надається діям, та ін. Все це , як рахував В. А. Ядов, відноситься до сфери диспозицій людини, яка зафіксована в його соціальному досвіді і забезпечує сприйняття і оцінку умов діяльності, а також тенденцію до дії в цих умовах.

Диспозиції особистості не хаотичні, а утворюють певну систему. Вивчення особливостей диспозиційної структури і її властивостей, об’єктивних і суб’єктивних умов її формування, відношень з реальною соціальною поведінкою людини в процесі трудової діяльності показало, що вищі диспозиційні утворення більше піддаються впливу загальних соціальних умов, а нижчі – впливу часткових обставин повсякденної діяльності. З’ясувалося, що вирішальну роль у формуванні поведінки відіграють не стільки часткові диспозиції до способів діяльності, скільки загальна зайнятість в сфері діяльності. Причиною розбіжностей між поведінкою і однойменною диспозицією можуть бути інші диспозиції особистості, стосовно яких регульована поведінка виступає не в якості самоцілі, а в якості засобу, інструмента.

Слід відмітити, що розбіжності між диспозиціями і фактичною поведінкою людини в умовах трудової діяльності є результат як соціальних, так і індивідуальних факторів. З боку соціальних умов основним джерелом таких розбіжностей є протиріччя соціально-нормативних упереджень, які відносяться до різних сторін діяльності людини. З боку суб’єкта діяльності, причини невідповідності між диспозиціями і реальною поведінкою можуть бути пов'язані з різними перепонами на шляху реалізації регулюючих диспозицій, а також з процесами їх усвідомлення суб’єктом і взаємодії з дослідником, який вивчає це явище.

Досліджуючи розвиток міжособистісних стосунків в процесі трудової діяльності, Н. Н. Обозов виявив, що схожість чи розбіжність між людьми виступає в якості одного з найважливіших факторів, які визначають розвиток стосунків (дружніх), сумісність і спрацьованість людини з людиною. Він виділяє два рівня схожості чи розбіжності. Перший рівень – це стійке відношення їх індивідуальних (природних і особистісних) параметрів (темпераменту, інтелекту, характеру, мотивації, інтересів). Другий рівень схожості: розходження є ситуативне, функціональне відношення думок, оцінок, ставлень до себе, партнера, інших людей, до предметного світу. Другий рівень схожості – відмінність відображає особливості першого рівня. Другий рівень ділиться на вихідний (до взаємодії думок, оцінок) і результативний (нове відношення думок, оцінок, як наслідок взаємодії між людьми).

Розвиток потреб і мотивів в процесі трудової діяльності. Важливе значення для розвитку особистості в трудовій діяльності мають духовні потреби, які є специфічними людськими потребами (потреби в пізнанні і естетичній насолоді), а також соціальні потреби: потреби в праці, спілкуванні, масовій діяльності, статусі, оцінюванні своєї діяльності. Виникнення і розвиток праці привели до глибокого розвитку духовних і соціальних, тобто чисто людських, потреб.

Участь людини в трудовій діяльності забезпечується різними спонуканнями чи мотивами. Кожна дія і поступок людини мотивовані. Психологічні спостереження показують, що мотиваційна сфера включає окремі риси і особливості особистості, які зв’язані між собою в єдину цілу структуру, яка має центр, навколо якого шикуються всі інші риси і особливості людини.

В якості трудових мотивів виступають різні спонукання: трудові потреби і інтереси людини, її визначені морально-естетичні установки і ідеали як компоненти світобачення і переконань, почуття і замисли. Вивчення мотивів людини в процесі трудової діяльності мають важливе значення для розуміння її ставлення до праці, до трудового колективу. Одні люди, наприклад, добросовісно ставляться до праці в силу потреб, інші – в силу розуміння відповідності, а треті – частково, в інтересах досягнення кар’єри. При аналізі поведінки і діяльності слід не лише визначити основне прагнення, але і з’ясувати морально-психологічні установки особистості, які визначають її життєву позицію, її ставлення до різних сторін трудової діяльності.

Розвиток інтересів особистості в процесі праці. Інтереси, тобто ставлення особистості до трудової діяльності в силу її різного життєвого значення і емоційної привабливості, виникають на основі потреб у праці, але не зводяться лише до них. Якщо потреба виражає необхідність, то інтерес виражає особисту приязнь до якоїсь конкретної трудової діяльності. Формування і розвиток трудових інтересів і нахилів особистості до вибраної професії є процесом довгим і складним. Основи таких нахилів повинні закладатися ще в школі і розвиватися, поглиблюючись в процесі професійно-педагогічної підготовки до праці. Виховання змістовних трудових інтересів, які б стимулювали активну діяльність людини, − одне з найважливіших завдань підготовки людини до трудової діяльності.

Психолого-педагогічними спостереженнями встановлені різні групи людей, інтереси і професійні нахили яких відрізняються за різними параметрами.

Важливо врахувати значення інтересів для розвитку особистості школяра, студента, дорослої людини, так як інтереси разом з мотивами, потребами, активно приймають участь в процесах формування мети і прийняття рішень. Праця, яка не має інтересу – малопродуктивна.

Трудові інтереси розрізняють за їх змістом і напрямом. При трудовій діяльності, в першу чергу, необхідно формувати творчі інтереси, які характеризують високий рівень розвитку особистості. Це, перш за все, пізнавальні інтереси до праці (в широкому розумінні слова). Важливе значення має виховання спеціальних загальнотрудових інтересів, які включають інтерес до масової роботи, до організаторської діяльності, а також безпосередніх і опосередкованих інтересів. Під безпосереднім інтересом розуміють інтерес до самого процесу трудової діяльності. Під опосередкованим інтересом розуміють інтерес до результатів діяльності: наприклад, до вибору професії, до певного службового і суспільного положення, вченого звання і, нарешті, до матеріальних результатів праці. Найбільш плідним для активної і продуктивної діяльності особистості є правильне ставлення до безпосереднього і опосередкованого інтересів в процесі праці.

Вплив трудової діяльності на формування світогляду особистості. Формування особистості в трудовій діяльності включає також формування її світогляду, тобто системи поглядів на працю, трудові відносини і т.д. Світогляд закладається з дитинства. Його формування розпочинається з практичного засвоєння певних трудових звичок, установок, симпатій і антипатій. Але лише на відносно високій стадії розвитку особистості у неї виникає потреба звести ці окремі моменти до певної системи ставлення до праці, яка дозволяє не лише оцінити її, але і визначити певний зміст. Світогляд особистості складає ядро її спрямованості, її ставлення до різних сторін суспільного, до праці. Спрямованість особистості є одночасно показником стійкості ієрархічної структури мотивів, яка складається у людини дуже рано. Світогляд є одним з найважливіших компонентів у формуванні особистості, оскільки він відбивається на всьому характері людини, на всій сукупності особливостей трудової поведінки. Систему характеристик світогляду особистості складають наступні ознаки: змістовність і науковість, систематичність і цілісність, логічна послідовність, ступінь узагальнення і конкретності, зв’язок з діяльністю і поведінка. Всі ці характеристики формуються в процесі ігрової, навчальної і трудової діяльності людини.

На основі світогляду, морально-політичних поглядів складаються моральні цінності особистості, тобто образ, яким керується особистість і який визначає план самовиховання. Моральні цінності служать основним мотивом і планом трудового самовиховання особистості. Таким чином на формування особистості впливає ціла система характеристик. Крім того, цілісна психологічна організація особистості проявляється в певному стилі життя і трудової поведінки.

Для вивчення особистості в процесі трудової діяльності можна користуватися такою схемою: загальні біографічні відомості про людину, особистість; принциповість; рівень свідомості; взаємовідношення з колективом і його членами; ставлення до самого себе; мотивація; ставлення до праці, мотиви цього ставлення; основні потреби, ступінь їх прояву і способи задоволення; трудові інтереси і нахили; етичні та естетичні якості; розумова активність, особливості сприйняття, пам’яті, мовлення і мислення; особливості моторики; спеціальні здібності: розумові, технічні, художні, поетичні, рухові та ін.; вольові якості; емоційні особливості; особливості темпераменту; діапазон реактивності, сила, врівноваженість і рухливість нервово-психічних процесів. Але в залежності від цілей і задач спостереження схема може мінятися, зменшуватися чи доповнюватися. Одна з таких схем буде використана нами при складанні психофізіологічної характеристики учня щодо трудової діяльності і трудового навчання та вибору професії, що буде зроблено Вами при виконанні ІНДЗ за І змістовий модуль.

 

Психофізіологічні особливості працездатності і втоми учнів у трудовій діяльності.

Кількісна характеристика працездатності людини в певний момент може бути знайдена різними шляхами в залежності від роботи, яка виконується. При… Рівень працездатності буває різним у різних людей в різні періоди протягом… Психофізіологічний аналіз сутності працездатності людини і визначення шляхів її підвищення тісно пов’язані із…

Фактори втоми. Важкість і втома різних видів діяльності визначаються наступними факторами: затратою психологічних зусиль, напруженням уваги, темпів роботи, робочим положенням, монотонністю праці, температурою і вологістю зовнішнього середовища, забрудненістю повітря, шумом, вібрацією, обертанням і поштовхами, освітленістю. Кожен фактор і його градації мають умовні розмірності (бали). При оцінюванні впливу на організм сумарної дії декількох факторів відповідні їм бали будуть складатися арифметично чи геометрично (складання квадратів і добування з суми кореня квадратного).

Причиною втоми є зміна функціонального стану нервових центрів, в яких під час трудової діяльності разом з елементарними процесами, які спостерігаються в клітинах і тканинах, проходять більш складні процеси, які відображають здатність нервових клітин підсумовувати в собі процеси, які залишаються після кожної характерної їм реакції. В роботах Н. Є. Введенського про парабіоз і А. А. Ухтомського про засвоєння ритму встановлені певні ефекти сумації послідовних процесів. В першій фазі дія подразників які повторюються відбувається така зміна функціонального стану нервових клітин, яка характеризується підвищенням швидкості розвитку і закінчення збудження, тобто підвищенням функціональної рухливості (лабільності) чи засвоєння ритму. В другій фазі дія подразників і відповідний процес сумації збудження приводять до протилежного результату – до зменшення лабільності і розвитку стану, який при подальших діях наближається до парабіозу.

В кожному конкретному виді праці необхідно застосовувати такі необхідні міри оздоровлення, які могли б в найбільшій степені відповідати психофізіологічним процесам, які розвиваються під час певного виду діяльності, зокрема властивому цьому виду роботи розумової праці фізіологічному механізму втоми. Найбільш ефективні засоби попередження втоми – це засоби, які нормалізують активну діяльність людини, а також медичний контроль за її здоров’ям.

 

Фізіологічне обґрунтування режиму праці і відпочинку учнів.

Необхідно вимагати на кожне робоче місце нормальну напруженість праці, щоб підтримувати стійку працездатність на протязі всієї робочої зміни. Для… При вдосконаленні режиму необхідно враховувати, що працездатність людського… Тижневий режим праці і відпочинку регулюється з урахуванням того, що найбільша працездатність припадає на другий,…

Резерви підвищення продуктивності праці

Психологічні ритми та їх значення для трудової діяльності людини.

В сучасних умовах психологічні аспекти ритмічних процесів в житті і діяльності людини набувають все більше значення.

Все це ставить перед наукою ряд проблем, які потребують вивчення ритмів які застосовуються до завдань формування пізнавальних процесів,… Психологічні ритми були детально описані Н. Я. Перна. Він виділяв в житті… Різні ритми утворюють цілісну, тісно пов’язану, єдину періодичну систему добових, тижневих, місячних, річних та…

Прояви вікових психофізіологічних особливостей людини в процесі праці та їх вплив на засвоєння трудових дій.

Динаміка психофізіологічного, фізіологічного і психологічного розвитку людини неоднорідна. Вікові періоди відрізняються різними темпами і… З віком спостерігаються зміни в порогах сенсорної чуттєвості. Найбільший…  

Індивідуальний стиль діяльності учнів в залежності від їх темпераменту.

Але темперамент безпосередньо впливає на стиль роботи, хоча ступінь його впливу на працю залежить від виробничих умов і підготовки робітника чи учня… Стиль роботи – це сукупність манер поведінки робітника в праці, яка… Сангвінік може бути надійним в будь-якій роботі, крім автоматичної, одноманітної і повільної. Він більш здатний до…

Питання і завдання на закріплення та засвоєння навчального матеріалу.

2. Як розвиваються потреби і мотиви учнів у процесі трудової діяльності? 3. В якому напряму відбувається розвиток інтересів особистості в процесі… 4. Який вплив трудової діяльності на формування світогляду особистості?

Тема 1.7. ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ТРУДОВОГО НАВЧАННЯ

 

План

1. Загальна психологічна характеристика процесу навчання.

2. Характеристика технічних і трудових знань та психологічна структура процесу пізнання.

3. Навички і процес їх формування.

4. Психологія навчальних вправ.

5. Уміння та процес їх формування.

6. Професійні звички.

 

Література:10, 14, 32, 36, 38, 49, 50, 54, 62, 63, 64, 85, 94, 105, 110, 122, 129, 141, 179, 181, 188, 190.

 

Загальна психологічна характеристика процесу навчання.

Навчання складається з певних операцій (пасивного сприйняття і засвоєння зовнішньої інформації; активного самостійного пошуку і використання… Навчальна діяльність має фазовий характер. Так, психологічними дослідженнями… У другій фазі (нестійке пристосування) системи мотивів, потреб та інтересів, в тісній взаємодії з вольовою діяльністю,…

Характеристика технічних і трудових знань та психологічна структура процесу пізнання.

Основна мета трудового і початкового професійного навчання – підготувати учнів до виробничої роботи, яка задовольняє загальні і особисті потреби.… Досвід особистості – це сукупність набутих нею знань, навичок, умінь і звичок.… Знання – це система понять про предмети і явища, які засвоєні в результаті сприйняття, аналітико-синтетичного…

Навички і процес їх формування.

Навичкою називають дії, доведені до відповідного ступеня досконалості, які виконуються спритно, швидко, економно, з найвищим результатом і в той же… Навичка як якість особистості – її здатність в процесі цілеспрямованої… Результати вправ у формуванні навичок можуть бути виражені графічно у вигляді кривої, яка називається кривою вправи…

Психологія навчальних вправ.

Успішність вправ досягається при дотриманні наступних основних психологічних умов: 1) визначення конкретної мети кожної вправи – чому навчити і до яких… 2) не лише знання, але і чітке уявлення послідовності і техніки виконання майбутніх дій, які повинні засвоюватися у…

Професійні звички.

Звичка – це дія, виконання якої стала потребою, яка викликає неприємні почуття незадоволеності і неспокою, коли вона не виконується. Звичними можуть… Звички бувають корисними, які полегшують точне і своєчасне виконання роботи,… Окрім вузькопрофесійних звичок, існують загальнотрудові звички: не заважати чужій праці; допомагати їй; вміти разом…

Питання на закріплення та засвоєння навчального матеріалу.

2. Охарактеризуйте технічні і трудові знання. 3. Розкрийте психологічну структуру процесу пізнання. 4. Дайте визначення трудової навички та розкрийте її структуру.

Психологічна сутність здібностей.

На відміну від характеру і всіх інших якостей особистості – це якість, яка здійснюється лише відносно тієї чи іншої, але обов’язково визначеної… Здібності – це сукупність індивідуально-психічних якостей особистості, які… Так само як і характер, здібності не самостійна, подібно до інших підструктура особистості, а певне поєднання її…

Класифікація здібностей та рівні їх розвитку.

Всі здібності людини, як психічні явища, можуть бути поділені на 4 групи, які показані на схемі (мал. 1.8.1.).  

Суть і структура технічних здібностей.

Головними компонентами технічних здібностей є: схильність до техніки і технічної творчості (інтерес і нахил), технічне мислення, просторова уява,… Виникає питання: на основі яких ознак педагоги і батьки можуть судити про те,… Досвід показує, що учень, який володіє деякими основними компонентами технічних здібностей, перш за все звертає на…

Характеристика професійних здібностей.

Кожна професія і спеціальність вимагає від робітника певних здібностей для оволодіння нею і успішної виробничої діяльності. Професійні здібності – це сукупність (структура) достатньо стійких, хоча,… Здібності учнів в кожний момент – це і передумови їх успішного подальшого професійного навчання, і підсумок всієї…

Формування і розвиток технічних і професійних здібностей.

Вивчення професійних здібностей необхідно для того, щоб їх подальше формування було цілеспрямованим.

Мал. 1.8.2. Схема оцінки професійних здібностей

 

Професійні здібності учнів повинні формуватися всім педагогічним колективом і всією системою навчально-виховної роботи в різних видах діяльності і з перших днів професійного навчання.

На формування професійних здібностей позитивний вплив мають:

1) інтерес учнів до вибраної професії та до навчальних предметів;

2) організованість навчального процесу і забезпеченість необхідними навчальними і методичними посібниками;

3) успішність теоретичних занять, виробничих вправ і практичних робіт;

4) добре підготовлені, організовані екскурсії на базові підприємства, які залишають добрі враження;

5) зустрічі із відомими працівниками певної професії, особливо з колишніми випускниками школи, які вміють захоплююче розповідати про свою роботу;

6) систематичність навчального процесу, зокрема практичних вправ;

7) виховання впевненості в успішності оволодіння азами професії і прагнення до подолання труднощів;

8) стимулювання активності і самостійності учнів до виконання навчальної і виробничої роботи.

Чим сильніше педагог зуміє зацікавити учня професією, яку він вибрав, тим легше йому буде формувати професійні здібності учня і тим краще ці здібності будуть формуватися. Особливо велике значення в розвитку інтересів учні мають їх перші враження від теоретичних і практичних занять з наявного профілю чи професії. Перші враження завжди яскраві і добре запам’ятовуються. Учень підходить до заняття з багатьма питаннями, які він повинен з’ясувати для себе. Від того, яке враження в нього залишиться від перших занять, буде залежати його ставлення до професії, до занять, до викладачів та майстрів міжшкільного навчально-виробничого комбінату.

Ось чому перші заняття з учнями нового набору потребують особливо ретельної підготовки.

Успіх окриляє будь-яку людину, а тим більше підлітка. Успіх у справах викликає впевненість в своїх силах і здібностях, пробуджує активність і потяг до самостійної роботи. тому, намагаючись стимулювати інтерес і виховати в учнів дисциплінованість, активність і самостійність, що позитивно впливає на формування професійних здібностей, вчителі повинні так навчати учнів і керувати їх навчальною діяльністю, щоб у кожного успіхи домінували над невдачами.

Стимулювання інтересу учнів до професії та їх організованість, активність і самостійність в навчальному процесі мають велике значення у формуванні професійних здібностей і перетворення їх в покликання. Але сам процес цього формування здійснюється під час виконання учнями навчальних, виробничих, тренувальних вправ, а також практичних робіт в навчальних майстернях та під час практики.

Вправи, які розвивають професійні здібності, починаються на теоретичних заняттях у вигляді вирішення різних технічних і технологічних задач і тривають в навчальних майстернях у вигляді комплексних та тренувальних вправ. Спостерігаючи за діяльністю учня вчитель бачить, що у нього виходить вдало, і що не виходить, в чому і яких помилок він припускається. Виявляючи причини успіхів та невдач, він може визначити, які здібності або нездатності впливають на діяльність учня, і в залежності від цього цілеспрямовано планує подальшу роботу.

Змушуючи учня аналізувати свої дії, з’ясовувати причини допущених ним відхилень, неточностей та помилок, а потім вносити поправки в свої дії, вчитель тим самим формує його професійні здібності. Точніше розвиває свої здібності сам учень власною практичною, розумовою та фізичною роботою, а вчитель лише спрямовує його діяльність. Але успіх формування професійних здібностей учня залежить в основному від цієї керуючої діяльності педагогів.

Спостерігаючи за діяльністю учня, намагаючись з’ясувати причину його невдач, вчитель повинен розрізняти незнання, невміння, нерозвиненість навичок і нездатність виконувати ці дії, які не виходять.

Незнання виявляється в поясненні та показі учнем правил і порядку виконання дій.

Невміння можна виявити демонстрацією дій вчителем і повторення їх учнем. Якщо при цьому учень помітно покращує якість дій – то він не вмів їх виконувати.

Нерозвиненість навичок виявляється в повільності дій і нестачі уваги (учень щось випускає, не встигає своєчасно виконати), але при наступному повторенні цих дій темп виконання, хоча й повільно, зростає.

Нездатність виражається в постійних помилках, в систематичних їх повтореннях без помітного покращення якості дій.

 

Питання і завдання на закріплення та засвоєння навчального матеріалу.

2. На які групи поділяються здібності? 3. Що називається обдарованістю? 4. У чому полягає відмінність між талантом та обдарованістю?

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ ІІ

 

ОСНОВИ ТЕОРІЇ ТРУДОВОЇ ПІДГОТОВКИ

 

Тема 2.1. історія та методологія трудового навчання

План

1. Історія становлення і розвитку трудового і професійного навчання.

2. Становлення трудового навчання в Україні в дореволюційний період (до 1917 р.).

3. Становлення і розвиток трудової підготовки в загальноосвітніх школах за роки радянської влади.

4. Трудове навчання в сучасних загальноосвітніх навчальних закладах України.

5. Методологічні основи трудового навчання школярів.

6. Сучасний зарубіжний досвід трудового навчання учнівської молоді.

 

Література: 14, 52, 62, 63, 83, 92, 99, 116, 118, 134, 148, 178, 179, 180.

Історія становлення і розвитку трудового і професійного навчання.

Хронологічно першою системою трудового навчання учнів у Швеції була предметна система, яка відповідає періодові низького рівня розвитку техніки.… 1) виховувати смак та оцінювати результати праці взагалі; 2) формувати позитивне ставлення до важкої, чесної фізичної праці;

Становлення трудового навчання в Україні в дореволюційний період (до 1917 р.).

У другій половині 80-х років XIX ст. ручна праця почала поширюватися як на міські, так і на сільські школи України. Найвищими темпами ручна праця… У 1884 р. в Петербурзькому педагогічному інституті викладачі інституту К. Ю.… Як і шведська система трудового навчання, програма К. Ю. Цируля (так її здебільшого називають) строго регламентувала…

Становлення і розвиток трудової підготовки в загальноосвітніх школах за роки радянської влади.

В 1918 р. прийнятий директивний документ „Положення про єдину трудову школу” в якому праця виступає як фактор навчання, виховання і розвитку особистості. В 20-ті роки в школах була комплексна і проектна система навчання − все навчання навколо трудових завдань, праці.

З 1932 р. поновлено систематизоване предметне викладання основ наук в школі. Введено предмет „Трудове навчання”. В 1937 р. трудове навчання виключено зі школи. В 1954 р. трудове навчання було поновлено: 5-7 класи − в шкільних майстернях, 8-10 класи − практикуми з машинознавства, електротехніки і сільського господарства. Україна виступила ініціатором поєднання загальної середньої освіти з професійною підготовкою. В 1958 р. прийнято закон „Про зміцнення зв’язку школи з життям і про подальший розвиток системи народної освіти в СРСР”, яким було введено виробниче навчання в старших класах (9-11) і виділено 12 год на тиждень, а в 5-8 класах − 3 год. на трудове навчання і суспільно-корисну, продуктивну працю по 2 години. На Україні була введена професійна підготовка з 200 професій. З 1966 р. трудове навчання проводиться по 2 год. на тиждень з 4 по 10 клас. В 1977 р. в 9-10 кл. на трудове навчання відводиться по 4 год. в тиждень. З 1984 р. − реформа школи: 5-7 класи − 4 год; 8-11 − 6 год + 4-6 год продуктивної праці. Розглянемо ці положення детальніше.

Одразу після лютневої революції (1917 р.) розпочалася пе­ребудова української школи відповідно до нового змісту загаль­ної освіти, а новий поштовх вона отримала в січні 1919 р. Ним став Декрет уряду Української РСР від 25 січня 1919 р. «Про пере­дачу всіх навчальних закладів у видання Наркомосу». Пізніше Уряд видав ще цілий ряд декре­тів, які визначали основи загаль­ної побудови освітньої системи України. Згідно з ними Наркомос видавав постанови та інструкції щодо організації шкільної справи. Серед них «Положення про єдину трудову школу Української РСР» від 1 квітня 1919 р. в яко­му підкреслено, що навчання в школі повинно носити не тіль­ки загальноосвітній, а й політехнічний характер. Велике значен­ня має надаватися також про­дуктивній праці учнів.

Хоч українська школа й будувалася згідно з прийнятими на той час єдиними принципами «Про єдність освітньої політики», але система освіти в Україні дещо відрізнялася. Так, якщо в Росії школа була політехнічною, то в Україні всі навчально-виховні заклади, поєднуючись з виробництвом, уже з першої ланки утворювали єдину систему професійної освіти; у Росії єдина трудова школа була дев‘ятирічною, в Україні — семирічною; у Росії технікум був підготовчою ланкою до інституту, а в Україні — інститут і технікум вважалися рівноправними вищими навчальними закладами з тією різницею, що технікум випускав вузьких фахівців-інструкторів, а інститут — висококваліфікованих спеціалістів-практиків; на відміну від російської, українська система вилучала зі своєї схеми університети, перетворивши їх у 1920 р. на інститути народної освіти; підготовку вчених в Україні здійснювали академії та різні інститути теоретичного знання. З погляду наукової педагогіки, українська система освіти стояла нижче від російської.

У липні 1920 р. Наркомос УРСР видав «Декларацію про соціальне виховання дітей», в якій рекомендовано звичайну загальноосвітню школу замінити дитячими будинками і школами-комунами, а в основу на­вчально-виховного процесу по­ставити трудове виховання. При школі повинні були бути майстерні, клуби, різні студії тощо

Нова школа була такою: від 4 до 8 років діти перебували у дитячих комунах (дитячі садки і майданчики); від 8 до 12 років — у першому концентрі семирічної трудової школи; від 12 до 15 ро­ків — у другому концентрі семи­річної трудової школи; після 15 років — у професійній школі.

Розпочата в цей період робо­та щодо поєднання навчання із продуктивною працею, набли­ження школи до життя надавала можливість трудовій підготов­ці молоді зайняти почесне місце серед інших напрямів формуван­ня людини. Але особливості ор­ганізації, зміст і форми трудової підготовки не тільки для вчите­лів, а й для керівників Наркомосу України, на жаль, були не зовсім зрозумілими. До того ж організувати трудову підготовку при відсутності необхідного обладнання і матеріалів, досвіду практичної роботи, а також у скрутних соціально-економічних умовах було дуже складно. Тому державні й громадські організації як на території України, так і в РСФСР (яка трохи ра­ніше почала перебудову школи) постійно вивчали досвід роботи учителів і навчальних закладів з цього питання.

Аналіз документів і матеріалів того періоду показує, що найбільш поширеним напрямом трудового виховання в школах було само-обслуговування. Школярі виконували роботи, пов'язані з прибиранням приміщень школи, подвір'я, шкільних садиб, вулиці біля школи, роботою на кухні, ремонтом одягу і взуття, виготовленням шкільного інвентарю і обладнання, ремонтом класних меблів, роботою в саду, на городі, пришкільній ділянці, приготуванням харчів, розрахунком кількості продуктів, їх обліком тощо. Деякі школи включали у трудове виховання також переписування паперів, рознесення повідомлень, виконання обов'язків посильних, чергування у виконкомах та інших організаціях.

Водночас, окрім самообслуговування, у частині шкіл, учні виготовляли різні вироби як для школи, так і для громадських потреб. Працювали вони у ство­рених при школах майстернях. Найбільш розповсюдженими були такі ремесла: столярне, слюсарне, чоботарне, рукодільне тощо. У деяких регіонах діти вчилися також плести лапті, солом'яні брилі, ліпити різні вироби з гли­ни, ткати та ін

Робота в інших майстернях (швацьких, чоботарних, палітурних) спонукала школярів до вивчення в наукових студіях ряду питань, пов'язаних з виконанням цих робіт. Наприклад, у сус­пільно-економічному кабінеті уч­ні отримували відомості про історію тканини, первісне ткацтво і прядіння, історію паперу, палітурної справи, взуття та одягу.

Деякі школи починали вводити виробничу працю учнів на ряді підприємств, що давало змогу більш ефективно здійснювати зв'язок навчання з життям і про­дуктивною працею, та запровад­жували суспільно корисну працю школярів (благоустрій міст і сіл, висаджування дерев та кущів у лісопарках та парках, прибирання територій тощо).

У 1920 р, почало поступово змінюватися ставлення до орга­нізації трудового виховання. Наркомос України вперше видав на­вчальний план єдиної семирічної трудової школи на 1920—1921 н. р., який включав 12 предметів з розподілом кіль­кості годин на тиждень по кла­сах.

У 1922 р. «Кодексом законів про освіту в УРСР» визначено такі типи шкіл: трудова школа (діти 8—15 років) та дитячий будинок-інтернат (діти 4—17 ро­ків), а також передбачено відкриття для малолітніх правопо­рушників дитячих будинків, трудових колоній та комун, прийомників та розподільників. Кодексом в основу роботи навчально-виховних закладів було покладено організацію трудово­го процесу. Трудове навчання учнів мало проводитись у фор­мі уроків, гурткових занять, уроч­ної та позаурочної ручної праці. Було висунуто вимоги щодо ство­рення майстерень і виробничої бази шкіл.

У 1928-1929 н. р. у школах запроваджено політехнічне на­вчання і разом із цим багато місь­ких семирічних трудових шкіл реорганізовано у фабрично-за­водські семирічки, а сільських — у школи колгоспної молоді

У 1920-1930 роках у трудових школах України широко ви­користовувались програми, роз­роблені Державною вченою ра­дою Наркомосу РРФСР на основі комплексної системи навчання. Базувалися вони на організації трудової діяльності дітей. На­приклад, у 1926-1927 н. р. для першого класу сільської школи була визначена така система комплексів: «Перші кроки в шко­лі», «Осінні роботи у сім'ї», «Охо­рона здоров'я», «Підготовка до зими і зимових робіт», «Життя і праця взимку», «Наближення весни, і підготовка до весняних робіт», «Весняні роботи і участь у них дітей». Основні положення цієї про­грами: узгодження навчання з інтересами дитини, залучення учнів до активної навчальної ро­боти, поєднання фізичної та розумової праці, самодіяльність то­що.

Таким чином, аналіз процесів перебудови системи навчально-виховної роботи шкіл у 20 роки XX ст. показує, що було створе­но значні потенційні можливос­ті для формування в учнів ціліс­ної наукової картини світу за рахунок інтеграції всіх навчальних предметів навколо трудового навчання і виховання. На його ос­нові діти ознайомлювалися із трудовою діяльністю людей, ви­вчали явища із життя суспільс­тва, засвоювали взаємозв'язки людей, які виникали у процесі праці та ін. Водночас у 20 роки XX ст. бу­ло зроблено і значну кількість по­милок, пов'язаних, наприклад, з перебільшенням ролі трудового навчання і виховання.

Директивні органи прийняли спеціальну постанову про навчальні плани, програми і режим у початковій і середній школі, і таким чином було поновлено систематизоване викладання основ наук.. З 1932 р. поновлено систематизоване предметне викладання основ наук в школі. Введено предмет „Трудове навчання”. Це відкривало нові перспективи. Проте через ряд обставин якісний рівень трудового навчання в наступні роки не підвищувався, а навпаки, весь час знижувався: переважну більшість учителів праці становили люди, які не мали спеціаль­ної підготовки, а то й просто не мали будь-якої вищої або серед­ньої освіти; матеріальна база трудового навчання була надзви­чайно бідною, не забезпечувався дидактичний зв'язок між тру­довим навчанням і вивченням предметів з основ наук. Занепокоєна таким станом трудового навчання, Н.К Крупська писала в листі до відділу шкіл ЦК ВКП(б): «Якщо раніше половина роботи шкіл проходила поза стінами школи, то тепер стався відрив школи від живого життя, що особливо утруднює організацію суспільно корисної праці»

У 1937 р. трудове навчання як самостійний навчальний предмет у школі було ліквідовано. У наступні роки трудове виховання учнів відбувалося головним чином у процесі позакласної, позашкільної і суспільно корисної роботи.

З початку війни все життя країни проходило під гаслом: «Все для фронту, все для перемоги!» Вже в першому воєн­ному номері газети «Правда» окреслювалися основні зав­дання населення: «...Усе поставити на службу армії: напо­легливе й спрямоване навчання в школі, опанування всім населенням знань військової справи, мінімуму санітарної служби, хімічної і протиповітряної оборони».

Успішній перебудові народного господарства країни на військовий лад сприяла мобілізація трудових ресурсів на його обслуговування. У промислове й сільськогосподарське виробництво в перші ж місяці війни залучилися сотні тисяч учорашніх школярів-старшокласників і навіть підлітків. Якщо в 1939 р. серед зайнятих у виробництві було 6 % мо­лоді віком до 18 років, то в 1942-му - вже 15%. З по­чатку війни великого розмаху набула підготовка кадрів для сільського господарства. У червні 1941 р. було дозволено, а з листопада того ж таки року зобов'язано школярів 7-10-х класів брати участь у сільськогосподарських роботах.

І тому в 1941-1942 р.р. в навчальні плани усіх шкіл країни
було введено вивчення основ сільського господарства. Учнів навчали навичок роботи не тільки з найпростішою сільськогосподарською технікою, а й зі складними машинами й механізмами. Раднарком України прийняв постанову від 26.06.1941 р. „Про підготовку трактористів, комбайнерів та їхніх помічників на короткотермінових курсах „.

У багатьох тилових областях учні складали третину робо­чої сили, зайнятої в сільському господарстві, виконуючи від 60 до 80 % робіт з прополювання. На 1 січня 1941 р. до скла­ду трудових ресурсів колгоспів входило 7,1 млн. підлітків; у наступні (1942-1945), відповідно, 4,1 млн.; 4 млн.; 5,3 млн. і 6,4 млн. Середньорічний виробіток підлітків у 1942 р. становив 96 трудоднів; у 1943-му - 100; в 1944 р. - 103 тру­додні. Протягом 1943-1945 р.р. молоді українці провели більше ніж 5 тис. недільників, відпрацювали на відбудові міст понад 3 млн. людино-днів Загалом же по всьому СРСР на сільгоспроботах у 1942-1944 р.р. більш як 6 млн. учнів ви­робили 588,6 млн. трудоднів. Цифри переконливо доводять, що в роки війни сільськогосподарська праця шко­лярів мала велике політичне й економічне значення.

Постанова Раднаркому України «Про порядок мобілізації учнів на сільськогосподарські роботи в колгоспи, радгоспи, МТС» (1944 р.) передбачала залучення всіх школярів (окрім, тих, хто мав медичне застереження) віком від 14 років працю­вати позмінно й групами по 15-20 осіб на чолі з учителем. Постанова визначала: тривалість робочого дня - не більше ніж 6 год.; термін мобілізації - від 10 до 15 днів на відстань не більше ніж 30 км від школи; особливості розрахунку за ви­роблені трудодні, включаючи аванс, - 50 % вартості трудо­дня; умови праці - окрема бригада, ланка чи розрізнена робо­та під наглядом учителя.

У травні 1942 р. згідно з постановою Раднаркому СРСР промисловим підприємствам було дозволено на час воєнних дій брати на навчання й роботу осіб, що досягли 14-річного віку. Для них було встановлено 6-годинний трудовий день Загалом протягом 1943-1945 р.р. у промислове виробниц­тво тільки України влилося 500 тис. юнаків та дівчат.

За неповними даними, за чотири дні першого тижня війни школярі Києва зібрали понад 100 т брухту Усього за період війни школярі зібрали 8,03 млн. т чорного й кольорового брухту. Традиційними стали різноманітні акції під час суботників та недільників: на допомогу з благоустрою підприємств, з підготовки шкіл до навчального року, збору теплих речей для бійців. Найефективнішою формою праці школярів у воєнні роки стали учнівські ремонтно-будівельні бригади (РББ)

Гаряче бажання учнів допомогти в боротьбі з ворогом породжувало різноманітні форми змагання в школі, що по­ширювалося на виконання сільськогосподарських робіт, замовлень від підприємств, збір коштів на бойову техніку, лікарської сировини й дикоростучих рослин, тимурівський рух. Масово підтримали школярі патріотичну ініціативу учнів Ірбітського району Свердловської області, які звернулися в травні 1942 р. до всіх школярів із закликом: «Допоможемо Батьківщині виростити багатий врожай!»: розгорнулося змагання між бригадами, ланками, загонами за виконання й перевиконання планів.

Безумовно, перераховані види праці учнів у роки війни не можна ототожнювати з трудовим навчанням і політехніч­ною освітою школярів, але водночас - це багатий досвід спроби поєднати навчання з продуктивною працею учнів.

У наступні роки трудове виховання учнів відбувалося головним чином у процесі позакласної, позашкільної і суспільно корисної роботи.

У післявоєнні роки увага громадськості нашої країни знову привертається до проблем трудового навчання в середній школі.

Аналіз досвіду роботи загальноосвітньої школи після 1937 р. показав, що вона стала головним чином резервом вищих навчальних закладів. На певному етапі розвитку нашого суспільства це себе виправдовувало. Проте з року в рік кількість випускників середньої школи зростала.

В 1954 р. трудове навчання було поновлено: 5-7 класи − в шкільних майстернях, 8-10 класи − практикуми з машинознавства, електротехніки і сільського господарства. Україна виступила ініціатором поєднання загальної середньої освіти з професійною підготовкою. З 1954-1955 навчального року в деяких середніх школах була введена нова, вища форма політехнічної підготовки учнів 8-9-х класів — це класи з виробничим нав­чанням. Навчальні програми в цих класах передбачали набуття учнями, крім загальної середньої освіти, певної виробничої спеціальності. У 1956-1957 навчальному році у середніх школах було організовано 88 класів із виробничим навчанням, де готувалися рільники, тваринники, комбайнери, водії, слюсарі, токарі, швачки та ін. Створення таких класів набуло масового характеру, і на той період вони були основною формою підготовки учнів до трудо­вої діяльності в умовах загальноосвітньої школи. Особливе значення у виробничому навчанні надавалося наочному вивченню учнями обладнання, способів роботи і організації праці у виробничих умовах. Щодо цього особливо корисними виявилися правильно організовані екскурсії. Залежно від поставлених цілей проводилися тематичні екскурсії, пов'язані з проходженням програмового матеріалу, оглядові, мета яких — загальне ознайомлення з певним типом виробництва, з технікою і технологічним процесом й організацією праці.

В 1958 р. прийнято закон „Про зміцнення зв’язку школи з життям і про подальший розвиток системи народної освіти в СРСР”, яким було введено виробниче навчання в старших (9-11) класах і виділено 12 годин на тиждень, а в 5-8 класах − 3 години на трудове навчання і суспільно-корисну, продуктивну працю по 2 години. На Україні була введена професійна підготовка з 200 професій. З 1966 р. трудове навчання здійснюється по 2 години на тиждень з 4 по 10 клас.

Дальшою спробою у розвитку трудового навчання та вихован­ня учнів загальноосвітніх шкіл стала урядова постанова від 22 грудня 1977 р. «Про дальше удосконалення навчання, вихо­вання учнів загальноосвітніх шкіл та підготовки їх до праці». Вона передбачала збільшення часу на трудове навчання у стар­ших класах до 4-х годин, введення в органах народної освіти посади інспек­тора з трудового навчання і виховання, закріплення за школа­ми базових підприємств, розширення набору для підготовки вчи­телів праці.

Проте вдосконалення вимагала не лише трудова підготовка учнів, а й шкільна справа в цілому. Саме тому в 1984 р. було проведено реформу загальноосвітньої та професійної школи, де важливе значення мало поліпшення підготовки учнів до жит­тя, праці. Так, було знову зроблено спробу здійснити загальну професійну освіту, запроваджено обов'язкову суспільно корис­ну, продуктивну працю в позаурочний час, введено нову дисцип­ліну «Основи виробництва. Вибір професії» у 7-8 класах. На трудове навчання у 5-7-х класах відводилось 4 години на тиждень, у 8-11-х − 6 годин та 4-6 годин на продуктивну працю.

Щоб усвідомити доцільність таких заходів, треба врахува­ти, що лише близько 20 % молоді, яка здобуває середню осві­ту, поглинається вузами, а решта повинна оволодівати робітничи­ми професіями та приступати до практичної діяльності у різних сферах народного господарства. Цілком зрозуміло, що за таких умов шкільній молоді треба допомогти вступити в самостійне життя. Саме це і передбачалося реформою. Проте дуже швидко з'ясувалось, що, як і 1958 р., у нашій країні ще немає умов для здійснення загальної професійної освіти та обов'язкової продуктивної праці в позаурочний час. Тому повернулися до відомо­го рішення 1964 р., що професійне навчання в загальноосвітній школі доцільно здійснювати за бажанням учнів лише там, де для цього є необхідні умови.

Таким чином, аналіз основних систем трудової і професійної підготовки в радянській школі приводить до висновку, що всі вони не позбавлені певних недоліків, причому деякі з них істотні.

У зв'язку з цим останніми роками було висунуто пропозиції щодо створення в школі нової системи трудового навчання, яка поєднала б усе краще, що було нагромаджено досвідом трудової підготовки підростаючого покоління, і водночас була позбавлена недоліків відомих систем трудового навчання.

Проте поки що не створено такої системи трудового навчання, яка б повною мірою відповідала сучасним вимогам до трудової підготовки молоді. Тому системи трудового навчання, що застосовуються тепер у загальноосвітній школі, справедливо піддаються критиці.

Технічна праця у 5-9 класах побудована за операційно-предметною системою. Ця система, як і системи предметна, операційна та операційно-комплексна, має один істотний недолік. Вона спрямована тільки на формування трудових, практичних вмінь і навичок. За цією системою учні не залучаються до творчої технічної діяльності. Тим часом праця сучасного робітника характеризується високим інтелектуальним рівнем, інколи на розумову працю доводиться витрачати часу більше, ніж на працю фізичну. Тому тепер ведеться робота над створенням такої системи, яка не мала б зазначеного недоліку.

Трудове навчання в старших класах будується, в основному, за операційно-комплексною системою, а тому на практиці виникають труднощі, пов'язані з недоліками цієї системи.

 

Трудове навчання в сучасних загальноосвітніх навчальних закладах України.

Складні соціально-економічні процеси, які відбуваються в Україні, ставлять нові ви­моги до професійної підготовки випускників загальноосвітніх навчальних закладів. Як закономірна реакція на не­обхідність переорієнтації і оновлен­ня звичної системи трудового на­вчання учнів загальноосвітніх шкіл і став Державний стандарт освітньої галузі «Технологія», схвалений Кабінетом Міністрів України у січні 2004 р. (див. додаток 2.1.1.). Цей документ передбачає, що акценти в трудовій підготовці учнівської молоді повин­ні переміститися від фактично ре­місничого тренувального навчання до формування та розвитку творчої ініціативи, творчого пошуку, інте­лектуального наповнення всього змісту трудового навчання, ство­рення реальних умов для реалізації індивідуальних можливостей осо­бистості кожного учня. Перед Україною стоять склад­ні й довготривалі завдання що­до розвитку своєї економіки. На їх розв'язання мають бути спря­мовані всі зусилля держави, й загальноосвітніх навчальних закладів. Саме тому освітня галузь «Технологія» є однією з обов’язкових галузей, що утворюють інваріантну складову змісту шкільної освіти. Низька конкурентоспроможність товарів, які виробляються в Ук­раїні, зумовлена їхніми високи­ми матеріальними, фондовими і трудовими затратами. Виходячи з цього, зав­дання, які стоять перед освіт­ньою галуззю «Технологія», є не тільки освітніми, а й загально­державними. Тому вже сьогодні у профе­сійну підготовку школярів тре­ба закладати новий зміст, мето­дику навчання й виховання, опти­мально використовувати існуючу матеріальну базу навчальних за­кладів, щоб навчальний процес міг формувати активну, творчу людину, готову працювати в змін­них виробничих умовах, здатну вдосконалювати технології ви­робничих процесів. Для цього потрібно максимально ви­користати власний досвід з трудової й про­фесійної підготовки школярів, а також досвід країн, які воло­діють передовими технологіями, й на основі цього розробити про­граму реалізації освітньої галузі «Технологія», що й зроблено у 2005 р., коли запроваджено нову програму трудового навчання для 5-9 класів, побудовану на основі проектно-технологічного підходу, який буде розглянуто нами далі.

Важливо усвідомити, що «Тех­нологія» повинна стати інтегратив­ною освітньою галуззю, яка синте­зує в собі наукові знання з матема­тики, фізики, хімії, біології, дизайну, економіки, основ правознавства і показує їх прояв у роботі промис­ловості, сільського господарства, енергетики, транспорту, зв'язку, бу­дівництва, сфери надання послуг, ведення домашнього господарства, культури побуту та інших напрямів діяльності людини.

Яким же шляхом можна вирі­шити окреслену проблему? Цілком очевидно, що напрошується необ­хідність створити принципово но­вий навчальний предмет технокультурного спрямування. Центральне місце в знан­нях повинна зайняти техніка як загаль­нокультурна парадигма, що забез­печує єдність матеріальної і духов­ної культури, взаємозв'язок усіх ви­дів культури. Виходячи з цього, новий зміст повинен забезпечити формування:

1) уявлень про різноманітність видів перетворювальної діяльності лю­дини, про наслідки їх впливу на особистість, культуру, природу і суспільство, про еволюцію техно­генного середовища;

2) умінь оцінювати стан техно­генного середовища, орієнтувати­ся в ньому, розуміти необхідність запобігати впливу негативних на­слідків техногенної діяльності на людину, природу і суспільство;

3) знань про техніку як резуль­тат інтегрованої пізнавально-перетворювальної взаємодії людини і природи. Результатом цього може стати розуміння техніки як засобу пізнання і впливу на життєве середо­вище людини;

4) знань про загальнонаукові за­кономірності в технічних об'єктах і технологічних процесах, які за­повнюють навколишній простір лю­дини. Такі знання можуть стати ос­новою для уміння зрозуміти будо­ву технічного об'єкта чи можливості технологічного процесу, пояснити принцип його дії та запропонува­ти можливості для вдосконалення;

5) умінь прогнозувати і проек­тувати процеси, об'єкти і засоби перетворювальної діяльності відповід­но до заданих умов їх функціону­вання;

6) умінь планувати власну тех­нічну діяльність, дотримуватися норм і правил технічної культури, гігієни і культури праці.

Цілком очевидно, що окресле­ні знання стануть основою техніко-технологічної орієнтації школярів та форму­вання в них трудових компетенцій, необхідних для опанування обра­ної сфери профільного трудового навчання у старшій школі. Онов­лений зміст трудового навчання за­безпечить формування технічної культури і культури праці, необхід­них кожній людині у її повсякден­ному житті, навчальній та трудовій діяльності.

Державний стандарт передба­чає, що основою побудови оновле­ного змісту трудового навчання по­винен стати проектно-технологіч­ний підхід, який інтегрує всі види сучасної діяльності людини: від по­яви творчого задуму до реалізації готового продукту. Творчу проект­но-технологічну діяльність школя­рів слід розглядати як інтегратив­ний вид діяльності щодо створен­ня виробів чи послуг, що мають об'єктивну чи суб'єктивну новизну і особисту чи суспільну значущість.

Під навчальним проектом у дано­му разі слід розуміти самостійну за­вершену творчу роботу, виконану учнями під керівництвом учителя.

Виконання проектів стає серцевиною трудового на­вчання учнів. Адже в усьому світі вважається, що виконання проек­тів — шлях до практичного втілен­ня знань та вмінь учнів, до творчо­го розвитку школярів. Робота над проектом містить ряд етапів: вибір теми проекту учнями за допомогою вчителя, аналіз можливостей вико­нання проекту, збір інформації, не­обхідної для виконання проекту, з книг, журналів, довідників, за до­помогою ЕОМ тощо, висування ідеї проекту, її дослідження, плануван­ня, організація і виконання робо­ти, самооцінка і захист виконано­го проекту.

Проектно-технологічний підхід дає змогу реалізувати варіатив­ність у змісті трудової підготовки, тобто уникнути жорсткої регламен­тації наповнення змісту навчаль­ної діяльності учнів. При правильному спря­муванні діяльності учнів виконання творчих проектів набирає рис справ­жньої продуктивної праці, звільне­ної від формалізму і вимушеного виконання робіт, які далеко не зав­жди сприймалися самими учнями.

Творча проектно-технологічна діяльність учнів сприяє:

формуванню навичок самостій­ної орієнтації в навчальній, науко­вій і довідковій літературі, навчан­ню здобувати потрібну інформацію самостійно, що може стати осно­вою прилучення школярів до ре­альної самоосвіти; активному розвитку в учнів ос­новних видів мислення, в тому чис­лі і технічного («дитячий розум на кінчиках їх пальців» — В.О.Сухомлинський); психічному розвитку дітей (Л. С. Виготський сформулював гі­потезу про те, що навчання визна­чає особливості їхнього психічно­го розвитку); збереженню і підсиленню «самості» (за М. І. Пироговим) шко­лярів, тобто прагненню самому ство­рювати, творити тощо;

укріпленню емоційно-вольової сфери школярів завдяки роботі з «неслухняними інструментами» і «неподатливими матеріалами»; розвитку інтелектуальних здіб­ностей, «пробудженню сплячих здіб­ностей дитини»; усвідомленню себе творцем влас­ної діяльності, формуванню почут­тя відповідальності за взяті на се­бе зобов'язання; підсиленню мотивації учіння, то­му що річ чи послуга створюються з урахуванням власних інтересів, потреб і можливостей; привчанню школярів до доціль­ної творчої діяльності, яка є про­відним компонентом перетворен­ня матеріалів, енергії та інформації; формуванню культури ділового спілкування, уміння аргументова­но відстоювати власні позиції, мис­лити оригінально й неординарно; збудженню уяви, яка стає осно­вою народження нових ідей, пошу­ку альтернативних рішень.

 

Методологічні основи трудового навчання школярів.

Особливо важкі умови створилися для робітників у системі фабричного виробництва. Не маючи ніяких теоретичних технічних знань і, володіючи дуже… В той же час практикою було доведено, що поєднання навчання з продуктивною… Сама ідея поєднання навчання з продуктивною працею не була новою. Вона зустрічається у творах Томаса Мора, Шарля…

Сучасний зарубіжний досвід трудового навчання учнівської молоді.

Диференціація - одна з ключових проблем організації сучасної школи. Вона є об'єктом гострої полеміки серед педагогів у багатьох країнах світу. Різні… У той же час існує й інша тенденція, що виключає можливість… Більшість педагогів світу є прихильниками саме цієї тенденції, про що свідчить той факт, що диференціація навчання є…

Питання і завдання на закріплення та засвоєння навчального матеріалу.

1. В яких роках у школах СРСР не було трудового навчання?

а) 1937-1954 рр.; б) 1939-1941рр.; в) 1950-1954рр.; г) 1940-1945рр.

2. В яких роках в загальноосвітніх школах СРСР було запроваджено виробниче навчання?

а) 1955-1965; б) 1960-1965; в) 1945-1949; г)1958-1965.

3. Які теорії лежать в основ методології трудового навчання?

4. Ким і в якому році були організовані в Україні перші літні курси з ручної праці для вчителів міських шкіл?

5. Де на Україні було видано перший методичний посібник з ручної праці?

6. Коли в Україні було прийнято Державний стандарт освітньої галузі “Технологія”?

7. Якими напрямами здійснюється реформування трудового навчання в розвинених країнах світу?

 

Тема 2.2. ТРУДОВА ПІДГОТОВКА УЧНІВ ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ

План

1. Сутність, мета, завдання та особливості трудової підготовки учнів загальноосвітніх навчальних закладів.

2. Основні підходи та принципи трудової підготовки школярів як системи.

3. Поєднання трудового навчання з продуктивною працею учнів – один з провідних принципів трудової підготовки. (сам. робота)

4. Компоненти системи трудової підготовки, їх функціонування та взаємозв’язок.

5. Зміст трудової підготовки учнів загальноосвітніх навчальних закладів.

6. Педагогічні технології реалізації трудової підготовки учнів.

7. Умови успішної реалізації трудової підготовки школярів.

 

Література: 2, 31, 41, 48, 55, 79, 82, 83, 92, 103, 116, 125, 135, 146, 149, 150, 164, 180, 181, 196.

 

Сутність, мета, завдання та особливості трудової підготовки учнів загальноосвітніх навчальних закладів.

В умовах Європи і світу, що характеризуються великою складністю, швидкими й не передбачуваними змінами, величезним прогресом знань, збільшенням джерел інформації та розвитком нових технологій, система трудової підготовки учнів загальноосвітньої школи в Україні переглядається і реформується. Це стало особливо потрібним в умовах безпрецедентного розвитку науки, техніки й економіки та їхнього безпосереднього впливу на повсякденне життя і обов’язки людей як громадян. Тому трудова підготовка школярів сьогодні не може бути аморфною. Вона повинна будуватися за певною системою, єдиною методикою, єдиними педагогічними вимогами, що враховують європейський шлях нашої країни. По-перше, необхідно уявити, яка діяльність повинна бути організована, за допомогою яких засобів, і визначити зміст власної діяльності. По-друге, створити умови для цієї діяльності, подумати, чи зможе держава на даному етапі її розвитку забезпечити ці умови. Тому розглянемо систему провідних загальних положень трудової підготовки школярів, що закладені в Державному стандарті освітньої галузі „Технологія”.

Під трудовою підготовкою розуміють інтегральний процес і результат виховання в підростаючого покоління любові та відповідального ставлення і готовності до праці, як вищої цінності людства й суспільства, розвитку потреби в творчій трудовій діяльності, здійснення політехнічної освіти при вивченні основ наук, трудового навчання і виховання, професійної орієнтації, профільного і професійного навчання, суспільно-корисної трудової діяльності, продуктивної праці, позакласної та позашкільної роботи, науково-технічної і прикладної художньої творчості та сільськогосподарського дослідництва, як основних компонентів цієї системи.

Мета трудової підготовки полягає у формуванні в учнів стійкої мотивації до трудового способу життя в різних сферах життєдіяльності людини, технічно, технологічно, економічно, екологічно освіченої особистості, підготовленої до життя та активної творчої трудової діяльності в умовах сучасного високотехнологічного інформаційного суспільства, вихованні трудової культури та розвитку інтелектуальних, психофізіологічних, фізичних і духовних якостей особистості школярів, забезпеченні умов для їх професійного самовизначення та самореалізації, здійсненні допрофесійної та професійної підготовки за їх бажанням із урахуванням індивідуальних можливостей.

Трудова підготовка дозволяє реалізувати всі загальноосвітні завдання сучасної школи через розкриття суті й змісту найпотужнішого пласту людської культури – виробництва. Ці завдання знайшли значне відображення у Державному стандарті освітньої галузі „Технологія”. Але трудова підготовка учнів здійснюється і в процесі реалізації всіх інших освітніх галузей, і в позаурочний час та в позашкільних навчально-виховних закладах. Тому на всіх своїх етапах і в усіх формах у відповідності з віком, специфікою функціональних можливостей, психологічного розвитку і соціального та ґендерного статусу учнів трудова підготовка повинна забезпечувати:

- виховання і самовиховання працелюбності, формування потреби в праці, усвідомленого, творчого ставлення до неї, прагнення і вміння постійно вдосконалюватись у своїй трудовій діяльності на основі загальнолюдських цінностей;

- формування політехнічного світогляду та відповідного рівня техніко-технологічної, економічної, екологічної освіти, спираючись на закони та закономірності розвитку природи, суспільства, виробництва і людини, засвоєння інформаційно-комунікаційних технологій та різних напрямів предметно-перетворювальної діяльності й підготовка до її здійснення через залучення до різних видів діяльності;

- розвиток професійно важливих якостей, загальних (інтелектуальних, психофізіологічних, творчих, фізичних та ін.) і спеціальних (математичних, технічних, художніх та ін.) здібностей та комплексу психофізіологічних якостей особистості, потрібних людині як суб’єкту сучасного виробництва і культурного розвитку суспільства;

- створення умов для забезпечення активного, мобільного, свідомого, особистісно-орієнтованого професійного самовизначення та трудового становлення особистості;

- виховання активної життєвої позиції, самостійності, професійної адаптивності, готовності до безперервної професійної освіти, конкурентної боротьби на ринку праці, потреби ініціативно і творчо включатися в систему ринкових економічних відносин, підприємницьку діяльність;

- формування культури особистості у всіх її проявах (культури праці, естетичної, економічної, екологічної, гігієнічної, правової, побутової та ін.), навичок раціонального ведення домашнього господарства, відповідальності за результати власної діяльності;

- створення умов для реалізації особистісно-орієнтованого підходу до навчання, виховання і розвитку особистості.

Багатоаспектність завдань по-різному реалізується в тих чи інших компонентах трудової підготовки. При цьому в центрі педагогічної діяльності знаходиться особистість учня, яка постійно розвивається. Але він розглядається не як об’єкт цього процесу, який має певну сукупність рис і якостей, а як суб’єкт, який керується у своїй діяльності власними мотивами. Тому спрямованість всіх компонентів трудової підготовки акцентується на трудовому вихованні та самовихованні, що передбачає, перш за все, формування ціннісного ставлення до праці, до людей праці, навколишнього середовища, професіоналізму і високої дисципліни праці, людської гідності та особистої відповідальності, розвиток трудової активності, підприємливості та самостійності у поєднанні з правовою і соціальною відповідальністю.

Різноманітність педагогічних умов у школах різних типів (звичайна, малокомплектна, школа-інтернат, школа-комплекс, гімназія, ліцей, конфесійні недільні, сільськогосподарські школи тощо) та демократизація нашого суспільства вимагають в змісті освіти і трудової підготовки учнів більш повного врахування характерних особливостей та умов її функціонування: специфіку способу життя та побуту, особливості сучасного багатоукладного виробництва; соціальне, природне та предметне середовище, що оточує; малу наповненість більшості шкіл; низький рівень навчально-матеріальної бази трудового навчання; регіональні, національні, демографічні та інші характерні ознаки навчального закладу.

 

Основні підходи та принципи трудової підготовки школярів як системи.

Вирішення завдань трудової підготовки вимагає додержання наукового підходу до організації цього процесу, тобто врахування об’єктивних закономірностей його перебігу, взаємодії системи чинників (раціональність, об’єктивність, наукова картина світу), що детермінує його. Ефективність трудової підготовки школярів значною мірою визначається реалізацією діяльнісного підходу, відповідно до якого у структурі особистості виникають і закріплюються передусім новоутворення, у “конструювання” яких індивід вкладає свої почуття, власну працю, енергію, конкретну дію, виявляючи цілеспрямовану активність.

У трудовій підготовці важливого значення набуває особистісно-орієнтовний підхід, коли у центрі освітньо-виховного процесу стоїть особистість учня, необхідність її розвитку з урахуванням інтересів дитини, її потреб та можливостей, прав і суверенітету. При цьому співвідношення особистісних і ситуативних факторів розглядається як співвідношення особистісних якостей та об’єктивних вимог діяльності, в якій учень керується власними мотивами.

Необхідною умовою трудової підготовки є системний підхід, який передбачає розгляд цілісного багаторівневого, ієрархічного, взаємозалежного, детермінованого, відкритого процесу трудової підготовки учнів у його постійному розвитку і саморозвитку.

Завдання, зміст, форми і методи трудової підготовки особистості підпорядковані ряду принципів, серед яких найважливішими є принципи політехнічної освіти і поєднання навчання з продуктивною працею, які повинні бути зорієнтовані на потреби індивіда, його розвиток і самовизначення, щоб виробництво отримало професійно мобільного працівника, а суспільство – повноцінну особистість. Крім того, реформування процесу трудової підготовки повинно ґрунтуватися на принципах гуманізації та демократизації, диференціації та індивідуалізації, самоактивності та саморегуляції, науковості, системності, наступності та безперервності, комплексності й міждисциплінарної інтегрованості, культуровідповідності, варіативності тощо, які передбачають:

- гуманізацію та демократизацію трудової підготовки, що забезпечує рівноправність, але різнозобов’язаність учасників педагогічної взаємодії, їх взаємоповагу, вільний вибір предметно-перетворювальної діяльності та добровільний підхід до вирішення питання про отримання професійної підготовки в школі, що викликає у вихованця позитивне бажання трудитися, врахування інтересів і запитів учнів;

- диференціацію та індивідуалізацію трудової підготовки у залежності від інтересів, нахилів і здібностей учнів при збереженні групових форм організації трудової діяльності школярів;

- самоактивність та саморегуляцію у трудовій діяльності, що сприяє розвитку в учнів суб’єктивних характеристик, формуванню трудової творчої активності, здатності приймати самостійні рішення, що поступово виробляє активну трудову позицію особистості, почуття відповідального ставлення до предметно-перетворювальної діяльності;

- науковість, що забезпечує підвищення науково-технічного рівня трудової підготовки, перш за все шляхом включення до її змісту доступних високих технологій і новітньої техніки, зв’язаних з використанням електронно-обчислювальних машин, а також завдяки застосуванню нових інформаційних та інтерактивних технологій навчання;

- системність трудової підготовки, згідно з якою цей процес зумовлюється гармонійністю розвитку всіх частин структури трудової підготовки школярів; фрагментарність, однобокість, переоцінка значення одних елементів і нехтування іншими гальмують дію механізмів, які спрацьовують лише за умови наявності всіх компонентів системи в їх тісному взаємозв’язку;

- наступність та безперервність, що вказує на те, що ще у дошкільному та шкільному віці трудова підготовка проходить ряд етапів, протягом яких поступово ускладнюється й урізноманітнюється зміст та напрями розвитку тих утворень, котрі становлять цілісність трудової підготовки особистості. Вона триває протягом усього свідомого життя людини;

- комплексність і міждисциплінарну інтегрованість, що передбачає встановлення в трудовій підготовці тісної взаємодії та поєднання навчального і виховного процесів, різних навчальних предметів та їх інтегрованості, спрямування зусиль найрізноманітніших інституцій – сім’ї, школи, виробництва, громадських спілок, дитячих, молодіжних самодіяльних об’єднань тощо;

- культуровідповідність, що передбачає органічну єдність трудової підготовки з історією та культурою народу, народними трудовими традиціями та звичаями, народними ремеслами й промислами, які забезпечують духовну єдність, наступність і спадковість поколінь;

- варіативність, яка на противагу одноманітності трудової підготовки означає визначення правомірності різних шляхів реалізації єдиної мети і завдань трудової підготовки на основі різних форм трудового і професійного навчання, професійної орієнтації, науково-технічної і прикладної творчості, сільськогосподарського дослідництва з урахуванням реальних місцевих можливостей, національних і регіональних традицій.

 

Поєднання трудового навчання з продуктивною працею учнів – один з провідних принципів трудової підготовки(самост. робота за Л. 10, 62, 63, 64, 84, 89, 92, 180, 181).

 

Компоненти системи трудової підготовки, їх функціонування та взаємозв’язок.

Структурно система трудової підготовки учнів загальноосвітніх навчальних закладів поділяється на ряд взаємопов’язаних компонентів, об’єднаних спільністю мети і єдністю управління. Найважливішими компонентами цієї системи є: трудове навчання, трудове виховання, професійна орієнтація, профільне і професійне навчання, суспільно корисна, продуктивна праця, науково-технічна і прикладна художня творчість та сільськогосподарське дослідництво.

Трудове навчання – це навчальний предмет, що є складовою частиною системи загальної політехнічної освіти та трудової підготовки учнів. Воно є педагогічно організованою системою закріплення загальноосвітніх знань учнів і формування в них загальнотрудових знань і практичних умінь та навичок застосовувати їх у житті і трудовій діяльності. Трудове навчання сприяє трудовому вихованню, профорієнтації, цілісному розвитку особистості, реалізації її індивідуальних якостей, повноцінному оволодінню взаємозв’язаними способами пізнання і перетворення навколишнього світу. Перебудова трудового навчання передбачає: посилення його творчої спрямованості; підвищення науково-технічного рівня; можливо більш ранню диференціацію в залежності від статевих, вікових та психофізіологічних відмінностей учнів і з урахуванням соціально-економічних та місцевих умов; оптимальне поєднання стабільної інваріантної політехнічної загальнотрудової частини і широко варійованої спеціальної частини; підсилення комплексності, проблемної орієнтованості, спрямованості на оволодіння загальними способами трудової діяльності, застосування новітніх інформаційних виробничих технологій.

Враховуючи специфіку трудової перетворювальної діяльності та її компонентів, предмет трудового навчання повинен вивчатись поетапно: у 1-4, 5-7, 8-9 і 10-11 (12) класах.

Трудове виховання – складова частина виховання підростаючого покоління, система педагогічного впливу, спрямованого на формування в учнів ціннісного ставлення до праці, до людей праці, результатів трудової діяльності, морально-вольових якостей особистості: чесності, людської гідності та особистої відповідальності, працьовитості, підприємливості та діловитості, совісності та порядності, професіоналізму і дисциплінованості, здатності приймати життєво важливі рішення в ризикованих ситуаціях, мобільності, творчого ставлення до праці, уміння захищати свої права в умовах конкуренції на ринку праці й професій. Воно здійснюється не за допомогою спеціальних заходів, а організацією відповідної діяльності у процесі всієї трудової підготовки, всього навчально-виховного процесу.

Формування вказаних якостей особистості має свою специфіку на кожному етапі трудового розвитку. У молодшому шкільному віці – це виховання стійкого інтересу до праці, дисциплінованості, акуратності, уваги тощо. Трудове виховання в підлітковому віці спрямоване на становлення в структурі особистості соціально значимих мотивів праці, формування наукового і технічного мислення, потреб в творчій праці, працелюбства, активності, самостійності, вміння розв’язувати проблемні ситуації; а в старших класах – здатності орієнтуватися в системі виробничих, ринкових стосунків, формування готовності до продуктивної праці, свідомого вибору професії, морально-вольових якостей, що необхідні в трудовій діяльності тощо.

Професійна орієнтація – цілісна система соціально-економічних, правових, психолого-педагогічних, медико-фізіологічних та виробничо-технічних заходів, спрямованих на забезпечення активного, мобільного, свідомого особистісно-зорієнтованого професійного самовизначення та трудового становлення особистості з урахуванням своїх можливостей та індивідуальних особливостей i кон’юнктури ринку праці для повноцінної самоpеалiзацiї та самоствердження в пpофесiйнiй діяльності. Вона є інтегрованою науково-практичною системою взаємодії (різноманітної на різних вікових етапах розвитку людини) особистості й суспільства, яка об’єднує процеси пізнання і аналізу професій, діагностики психофізіологічних якостей особистості, самоаналізу, самовиховання, виконання професійних проб, вибору або перевибору певного виду трудової діяльності чи конкретної професії, адаптації у професії і тим самим забезпечує формування в учнів професійної перспективи, тобто планування і здійснення особистісного професійного та кар’єрного розвитку.

Профорієнтація повинна здійснюватися послідовно і цілеспрямовано в усіх навчально-виховних закладах, установах, в сім’ї, на підприємствах, у центрах профорієнтації на засадах демократизації та гуманізації, починаючи з дитячого садка і початкової школи. Тому в профорієнтаційній роботі з учнями, яка повинна проводитись інтенсивно з використанням різноманітних форм і методів, можна виділити ряд етапів. На початковому (пропедевтичному) етапі у дитячому садку і початковій школі у дітей повинно бути сформовано позитивне ставлення до себе, суспільства, праці, різних видів професійної діяльності та навколишнього середовища. Ознайомлювально-пошуковий етап у 5-7 класах повинен забезпечити виявлення і розвиток в учнів інтересів, нахилів і здібностей до певного виду праці та професій, і підведення їх до вибору відповідної сфери самореалізації. На визначальному (базовому) етапі у 8-12 (8-9) класах в учнів повинні бути сформовані стійкі професійні наміри і перспектива на основі особистiсно значимого змісту вибору професії та перевибору її в майбутньому.

Профільне навчання – вид диференційованого навчання, який передбачає врахування освітніх потреб, нахилів і здібностей учнів та створення умов для навчання старшокласників відповідно до їхнього професійного самовизначення, що забезпечується за рахунок змін у цілях, змісті, структурі та організації навчального процесу. Метою профільного навчання є забезпечення можливостей для рівного доступу учнівської молоді до здобуття загальноосвітньої профільної та початкової допрофесійної підготовки, неперервної освіти впродовж усього життя, виховання особистості, здатної до самореалізації, професійного зростання й мобільності в умовах реформування сучасного суспільства. Профільне навчання спрямоване на набуття старшокласниками навичок самостійної науково-практичної, дослідницької пошукової діяльності, розвиток їхніх інтелектуальних, психічних, творчих, моральних, фізичних, соціальних якостей, прагнення до саморозвитку та самоосвіти. Профільне навчання здійснюється у 10-12 класах за такими основними напрямами: суспільно-гуманітарний. природничо-математичний, технологічний, художньо-естетичний, спортивний і їх набір відповідає соціально-диференційованим видам діяльності, які обумовлюються суспільним розподілом праці, і містить знання про природу, людину, суспільство, культуру, науку та виробництво.

Професійне навчання – процес оволодіння певним рівнем загальнотрудових, загальновиробничих і спеціальних знань, умінь і навичок діяльності з конкретної професії чи спеціальності, професійною етикою та відповідними професійно важливими якостями і особливостями особистості, які визначають самостійність, ініціативність, підприємливість, відповідальність, активність, професійну мобільність майбутніх працівників. Воно базується на загальній політехнічній освіті та забезпечує перехід від навчальної праці до професійної. У загальноосвітній школі в старших класах технологічного профілю на базі МНВК, міжшкільних навчально-виробничих майстернях, ПТНЗ, спеціальних курсів тощо може бути забезпечене професійне навчання за масовими професіями на рівні І-ІІ кваліфікаційних розрядів.

Суспільно корисна трудова діяльність – різноманітна позаурочна, позакласна діяльність, спрямована на охорону природи, пам’яток історії та культури, благоустрій і естетичну організацію навчального, виробничого і побутового середовища, оснащення навчально-виховного процесу наочними посібниками та дидактичними матеріалами, прояв милосердя, турботи про молодших, організацію роботи дитячих і молодіжних колективів та інші види колективної діяльності, яка сприяє моральному, економічному, екологічному, естетичному, фізичному вихованню учнів.

Продуктивна праця учнів – це педагогічно доцільна, економічно виправдана та суспільно необхідна праця, в якій використовуються принципи виробничої технології та за змістом вона відповідає розумовому і фізичному розвитку учнів на оптимальному рівні напруження їх сил, спрямована на формування всебічно розвиненої особистості, а за характером – відповідає логіці організації праці в певній галузі виробництва. Участь у такій праці виховує у школярів як психологічну та моральну, так і практичну готовність до трудової діяльності у сфері матеріального виробництва й обслуговування та сприяє формуванню активної життєвої позиції. Поєднання навчання з продуктивною працею учнів є одним з фундаментальних принципів педагогічної науки. Продуктивна праця школярів повинна бути пов’язаною з життєвими проблемами, посильною, варіативною, добровільною у виборі видів праці, безпечною, бути джерелом пізнання і радості, опиратися на вміння і навички, які учні набувають у процесі навчання. Вона є виправданою лише в тому випадку, якщо сприяє залученню учнів до системи суспільно-трудових стосунків, відповідає санітарно-гігієнічним нормам, вимогам охорони та безпеки праці, психофізіологічним особливостям, нахилам та інтересам учнів. При участі у продуктивній праці необхідно прагнути до того, щоб учні виступали не лише в ролі виконавців, а вчилися планувати й організовувати виробництво, оцінювати його ефективність, знаходити шляхи підвищення економічних показників.

Науково-технічна і прикладна художня творчість учнів – цілеспрямована діяльність учнів, спрямована на отримання нових результатів (мається на увазі як об’єктивна, так і суб’єктивна новизна) у галузі науки, техніки, мистецтва, у результаті якої формується творче ставлення до праці, активна життєва позиція майбутнього працівника і розвиваються творчі здібності, здатність і готовність до винахідницької, раціоналізаторської, дослідницької роботи, уміння самостійно мислити, приймати нестандартні рішення, знаходити нові ідеї. Різновидами такої творчості є науково-дослідна і раціоналізаторська діяльність, художня творчість в галузі декоративно-прикладного мистецтва і дизайну тощо. Всі учні повинні мати можливість випробовувати свої сили в різних видах творчої та науково-технічної діяльності.

Сільськогосподарське дослідництво – це цілеспрямована практична діяльність учнів, пов’язана з поглибленим вивченням живої природи, дослідженням шляхів підвищення врожайності сільськогосподарських культур, продуктивності тварин, виявленням можливостей підвищення рентабельності господарства, природоохоронною роботою, діяльністю на пришкільних науково-дослідних ділянках, у навчально-виробничих бригадах, шкільних лісництвах, мікрофермах, теплицях тощо. Трудова підготовка в школі, особливо сільській, має бути максимально пов’язана із сільськогосподарським дослідництвом, яке разом із науково-технічною і прикладною художньою творчістю є провідними чинниками розвитку творчих здібностей та активності школярів.

Всі компоненти трудової підготовки тісно взаємопов’язані й через свою специфіку виконують такі функції: забезпечення технічної, технологічної, економічної та екологічної освіти з опорою на закони і закономірності розвитку людини, природи, суспільства, культури і виробництва, які вивчаються в дисциплінах з основ наук із урахуванням загальнонаукової, загальнокультурної, технологічної та соціальної компетентності на основі засвоєння системи знань про природу, людину, суспільство, культуру, виробництво; оволодіння засобами практичної та пізнавальної діяльності з урахуванням ролі праці як умов їх життєвого і професійного самоствердження; ознайомлення учнів з різними напрямами предметно-перетворювальної діяльності; створення умов для професійного самовизначення, у процесі якого учні ознайомлюються зі світом професій, їх потребою на ринку праці, пізнають себе, свої можливості та здійснюють обґрунтований вибір професії з урахуванням власних здібностей, уподобань та інтересів; формування в учнів комплексу особистісних якостей, потрібних людині як суб’єкту сучасного виробництва і культурного розвитку суспільства; забезпечення умов для реалізації особистісно-орієнтованого підходу до навчання, виховання та розвитку особистості. Зазначені функції конкретизуються з урахуванням вікових особливостей розвитку учнів, змісту та доступності навчального матеріалу, його зв’язків з усіма освітніми галузями, що вивчаються в загальноосвітній школі. Сама ж система трудової підготовки постійно взаємодіє з іншими системами: національного виховання, трудовою діяльністю в цілому тощо.

 

Зміст трудової підготовки учнів загальноосвітніх навчальних закладів.

Зміст трудової підготовки учнів загальноосвітніх навчальних закладів визначається її завданнями та специфікою і функціями компонентів цієї системи. Тому вирішення проблеми прогнозування і модернізації змісту трудової підготовки школярів стосується переважно трудового навчання, яке інтегрує в собі всі компоненти даної системи. Зміст трудового навчання, перш за все, повинен диференціюватися відповідно до індивідуальних особливостей учнів, їх інтересів, нахилів і здібностей та соціально-економічного оточення школи. При цьому зміст трудового навчання повинен бути вдосконалений таким чином, щоб випускники школи могли швидко адаптуватися в самостійному житті, цілеспрямовано використати свій потенціал як для самореалізації в професійному й особистому плані, так і в інтересах суспільства й держави. Безпосередньо зміст трудового навчання визначається Державним стандартом освітньої галузі „Технологія” відповідно до основних змістових ліній, які реалізуються в програмах відповідних навчальних дисциплін: художня праця, трудове і профільне навчання, креслення, основи інформатики тощо та факультативів і курсів за вибором. Програми цих предметів і курсів повинні бути мобільними, багатоваріативними, поліфункціональними, зручними для реалізації в школах різного типу як міста, так і села.

Найскладніші дискусії зараз ведуться стосовно структури і змісту трудового навчання учнів. Один з таких підходів розроблено науковою школою професора Гусєва Віктора Івановича. В основу структури навчального змісту трудового навчання покладена побудована ним модель предметної структури трудового процесу й актуальної структури трудової діяльності. Відображенням предметної структури продуктивного процесу, що є сукупністю елементів цього процесу і їх взаємозв’язків (предмет праці, засіб праці, сама праця, технологія), систематизуються знання, необхідні для формування умінь. Тобто в змісті трудового (політехнічного) навчання передбачається повідомлення знань про елементи трудового продуктивного процесу: 1) про працю людини (фізичні й розумові дії); 2) про засоби праці (машини, інструменти, пристрої, обладнання); 3) про предмети праці (сировину, матеріали, напівфабрикати); 4) про об’єктивні зв’язки і відношення: технологічні − зв’язки предметів і засобів праці, способи перетворення предметів у продукти праці; організаційні – зв’язки впорядкованості елементів процесу, в тому числі й між людиною праці і трудовим процесом, узятим у цілому; економічні – зв’язки між людьми в процесі і з приводу процесу виробництва.

Структура циклу трудової діяльності дозволяє встановити склад і послідовність формування умінь від підготовки виробництва до реалізації продукції. Будь-яка трудова функція реалізується за допомогою трудового процесу циклічного характеру, в якому людина праці в точній послідовності виконує трудові дії: 1) постановку і прийняття мети; 2) ідеальне конструювання (проектування); 3) реальне конструювання, технологічні розрахунки і підготовку процесу; 4) безпосереднє технологічне виконання; 5) опосередковану діяльність (управління, контроль, регулювання, випробування); 6) збір і аналіз інформації (що забезпечують зворотній зв’язок, тобто відтворення та розвиток процесу).

Відтворення цих складових у програмах, свідоме формування здібностей мислити і діяти відповідно до описуваних у моделі закономірностей, які виступають у даному випадку як свого роду алгоритм, забезпечить можливість виконати будь-яку функцію в межах повного циклу завершеного процесу продуктивної діяльності, що дозволяє досягнути мети підготовки висококваліфікованих працівників усіх рівнів і форм сучасного виробництва.

Сучасний стан продуктивної (виробничої) праці, що характеризується бурхливими перетвореннями в зв’язку з його капіталізацією, поєднанням у ньому найрізноманітніших форм і рівнів економічного, техніко-технологічного й організаційного характеру, при їх надзвичайній мінливості й рухливості вимагає відповідної системи трудової підготовки школярів. Усвідомлення надзвичайної складності сформування на основі відомих систем трудового навчання шляхом їх підбору і взаємодоповнення єдиної системи, яка комплексно поєднує необхідні якості (такі різнохарактерні), і привело В.І.Гусєва та його учнів до спроби створення на принципово нових підставах нової системи трудового навчання, що максимально можливо відповідає запитам часу. За її характерною ознакою, за закладеною в її основу теоретичною ідеєю − бути дидактичною моделлю предметної структури трудового продуктивного (виробничого) процесу й актуальної структури повного циклу трудової діяльності, що надає їй якості узагальненості й універсальності − природно і доречно дати відповідну її суті назву − „узагальнена універсальна система трудового навчання”. Для реалізації такої системи необхідно розробити різні моделі навчальних програм для всіх видів загальноосвітніх навчальних закладів І, ІІ і ІІІ ступенів, які виступають своєрідними етапами трудової підготовки учнів.

Розпочинається трудова підготовка молоді ще у дошкільному віці. Тому першим етапом її є дошкільні навчальні заклади де здійснюється пропедевтична підготовка до праці і життя через реалізацію предметного світу, як складову частину сфери „Культура”. Її субсфера „Предметний світ” орієнтує дошкільників у двох напрямах трудової підготовки: ознайомлення з предметним довкіллям і предметно-практична діяльність людей.

На другому етапі (1-4 класи) зміст трудового навчання будується за модульним принципом і реалізується через навчальну та ігрову діяльність і самообслуговування учнів. На цьому етапі доцільна інтеграція трудового навчання та елементів природознавства, естетичної культури й інших предметів.

Третій етап доцільно розбити на два підетапи. Зміст інваріативних модулів першого підетапу (5-7 класи) пов’язаний в основному із загальнотрудовою підготовкою, яка здійснюється на основі проектно-технологічного підходу за розповсюдженими видами праці виробничого та побутового характеру. Він може диференціюватися в залежності від статі та місцевих умов. Зміст варіативних модулів цього підетапу може бути різноманітним у залежності від регіональних умов, народних традицій, навчально-матеріальної бази школи тощо. Другий підетап (8-9 класи) забезпечує процес підготовки учнів до професійного самовизначення і їх праця носить продуктивний характер на сучасній промисловій техніці. Тому зміст трудової підготовки тут повинен реалізовуватися за двома напрямами. І – вивчення курсу „Людина і світ професія”, який забезпечує формування знань про професії, їх класифікацію та вимоги до людини, умови праці, шляхи набуття професії, про особистість у психологічному, психофізіологічному і соціальному плані й вмінь аналізувати професії, виконувати самоаналіз своїх професійно-важливих якостей, керувати своєю поведінкою. ІІ – допрофільна підготовка через вивчення курсів за вибором на диференційованій основі та залучення учнів до виконання професійних проб трьох рівнів (репродуктивний, алгоритмічний, творчий) за 5-ма напрямками у відповідності з типами і класами професій. Для їх проведення, особливо у сільських малокомплектних школах, доцільно застосовувати індивідуальне навчання із залученням досвідчених фахівців. На цьому ж підетапі повинна здійснюватися графічна (креслення, як окремий навчальний предмет) та інформаційна (основи інформатики) підготовка учнів.

Трудове навчання на четвертому етапі у старшій школі пов’язується з відповідним профілем, який обирається добровільно до своїх професійних інтересів, нахилів, здібностей і сприяє загальноосвітньому, загальнокультурному, загальнотрудовому і загальнопрофесійному розвитку учнів. У 10-12 класах трудове навчання може здійснюватись за такими варіантами: 1) якщо школа обрала технологічний профіль, то трудове навчання вивчається поглиблено за конкретним профілям або робітничою професією і може завершитись початковою професійною підготовкою (5-6 годин на тиждень); 2) якщо школа обрала інший профіль, то трудове навчання вивчається за державною програмою 2 години на тиждень (курс “Основи сучасного виробництва” і т.п.). Доцільним бачиться введення в старших класах індивідуальної та групової трудової підготовки, широко використовуючи факультативи та курси за вибором.

 

Педагогічні технології реалізації трудової підготовки учнів.

Реалізується система трудової підготовки школярів за допомогою як традиційних, так й інноваційних педагогічних технологій. До традиційних відносяться відомі форми (урок, екскурсія, заняття, практикум, трудове об’єднання тощо) та методи (словесні, наочні, практичні, комбіновані – інструктажі тощо) навчання.

Стосовно інноваційних педагогічних технологій, то на сучасному етапі розвитку педагогічної науки і практики відбувається впровадження наступних технологій:

1) сучасні інформаційні технології (комп’ютерні системи: інтелектуального навчання, мікросвіту, сократичного діалогу, адаптивні, експертні, гіпермедійні і гіпертекстові, індивідуалізовані, діагностичні, мультимедійні тощо);

2) модульно-рейтингові системи навчання;

3) метод проектів (проектно-технологічна діяльність, навчальні, наукові, екологічні тощо);

4) інтерактивні технології (превентивні: консультації, репетиції, розподіл ролей, тренінги, угрупування; імітаційні: дебати, диспути, ділові й операційні ігри, інсценування, мозковий штурм, колективне та групове проектування, психо- та соціодрами; неімітаційні: вправляння, конференції, круглі столи, практикуми, проблемне навчання, семінари тощо);

5) розвитку творчих здібностей (проблемно-розвивальне навчання: уроки розвитку пам’яті, мислення, уваги, уяви, емоцій, психомоторних якостей, вольових якостей; технологія колективних творчих справ, навчання через дослідження тощо);

6) особистісно-орієнтованого підходу (технології: Вальдорфська, саморозвитку (М. Монтессорі), С. Френе (друкарня в школі), навчання в малих групах (кооперативне навчання), створення ситуації успіху);

7) нейро-лінгвістичного програмування (метод ментальної карти або майнд-меп (mind – розум, map – карта), метод тренінгу ефективної комунікації – раппорт через підлаштування та ведення, тощо).

Вказані педагогічні технології, форми і методи трудового навчання будуть детальніше розглянуті в наступному розділі.

 

Умови успішної реалізації трудової підготовки школярів.

Загальноосвітні навчальні заклади можуть забезпечити ефективну реалізацію трудової підготовки учнів за таких умов:

- поновлення і розробка законодавчих і нормативних документів з усіх аспектів трудової підготовки школярів;

- проведення комплексних практико-орієнтованих наукових досліджень з проблем трудової підготовки учнівської молоді;

- підготовка сучасного вчителя трудового і початкового професійного навчання, креслення, який би був всебічно підготовлений до реалізації освітньої галузі “Технології” в умовах міського та сільського загальноосвітнього навчального закладу;

- створення багатоваріативних навчальних програм, навчально-методичної та іншої літератури з питань трудової підготовки вченими і висококваліфікованими фахівцями та широке обговорення їх проектів;

- створення на базі кращих освітянських закладів експериментальних майданчиків для апробації навчальних програм, педагогічних технологій, форм трудової підготовки;

- збереження, розширення і створення навчально-матеріальної та навчально-виробничої бази трудової підготовки з врахуванням оновлення її змісту, форм і методів;

- забезпечення охорони життя і здоров’я дітей, безумовне дотримання норм охорони і безпеки праці, вимог ергономічно та гігієнічно раціональної організації трудової діяльності школярів;

- об’єднання зусиль школи, базових підприємств, всіх зацікавлених організацій, установ, сім’ї, осіб у створенні належної навчально-матеріальної бази для трудової підготовки;

- відкриття на базі середніх шкіл філіалів позашкільних установ, зокрема: центрів науково-технічної творчості, станцій юних натуралістів, дитячих і юнацьких центрів творчості, МАН тощо;

- залучення до трудової підготовки учнів батьків, науковців, викладачів ВНЗ, висококваліфікованих фахівців і талановитих народних умільців;

- створення гнучкої та оперативної системи науково-теоретичної та методичної підготовки і перепідготовки вчителів трудового навчання, організаторів позакласної роботи з науково-технічної і прикладної художньої творчості та сільськогосподарського дослідництва.

Схематично система трудової підготовки учнів загальноосвітніх навчальних закладів та взаємозв’язок її компонентів наведено на мал. 2.2.1.

 

Питання і завдання на закріплення та засвоєння навчального матеріалу.

2. Мета трудової підготовки полягає у формуванні в учнів стійкої 1)___________ до трудового способу життя в різних сферах життєдіяльності людини,… 3. Із наведеного переліку оберіть завдання трудової підготовки школярів (вірну… а) створення умов для реалізації особистісно-орієнованого підходу до навчання, виховання і розвитку особистості;

Тема 2.3. ПОЛІТЕХНІЧНІ ОСНОВИ ТРУДОВОЇ ПІДГОТОВКИ ШКОЛЯРІВ

 

План

1. Історія становлення і розвитку політехнічної освіти.

2. Суть та завдання політехнічної освіти, її складові частини.

3. Зміст і структура політехнічних знань і вмінь.

4. Політехнічний аналіз змісту трудового навчання школярів.

5. Шляхи здійснення політехнічної освіти в загальноосвітніх навчальних закладах.

Література: 8, 9, 10, 51, 62, 63, 92, 132, 134, 139, 147, 179, 180, 197, 198.

Історія становлення і розвитку політехнічної освіти.

Політехнічна освіта, як невід’ємний елемент загальної середньої освіти, пройшла тривалий розвиток. Значний вклад в розробку теоретичних і практичних… Основи політехнічної освіти були закладені в працях К. Маркса, який визначив… В. І. Ленін розвив ідею К. Маркса і Ф. Енгельса про політехнічну освіту, вказуючи, що воно повинно давати учням…

Суть та завдання політехнічної освіти, її складові частини.

Під політехнічною освітою розуміють теоретичне та практичне ознайомлення учнів з техніко-технологічними, організаційно-економічними основами й… 1. Формування діалектичного підходу до явищ навколишнього світу, становлення… 2. Засвоєння системи політехнічних знань і вмінь, необхідних для оволодіння професіями сучасного виробництва.

Зміст і структура політехнічних знань і вмінь.

Політехнічний принцип − один з найважливіших принципів педагогіки: він вимагає, щоб у процесі навчання і виховання в учнів формувались якості особистості, знання, навички та вміння, які дозволяють орієнтуватися у всій системі суспільного виробництва, які полегшують свідомий вибір професії та якнайшвидше оволодіння нею, а в разі необхідності суміжними або іншими професіями.

На сьогодні зміст політехнічної освіти мають складати теоретичні знання з загальних наукових основ сучасного виробництва:

· наукових принципів найважливіших технологічних процесів провідних галузей народного господарства;

· будови, принципу дії і правил експлуатації найпоширеніших засобів виробництва;

· основ економіки, організації й управління виробництвом;

· виробничої діяльності людей і виробничих відносин та

практичні вміння:

· обчислювально-вимірювальні;

· інструментальні (тобто безпосередньої дії на предмет праці);

· управління технічними засобами;

· проектно-конструкторські;

· комунікативно-управлінські;

· профорієнтаційні.

Якщо розглядати технологічні процеси з політехнічної точки зору, то учні повинні засвоїти, перш за все, знання про базові технології: механічні (дозволяють змінювати тільки форму предмета праці, наприклад: токарні, столярні, швейні технології тощо), хімічні (змінюють в основному якість предмету, наприклад: перегонка, ратифікація, гідролізація тощо), біологічні (змінюють як форму, так і якість предметів живої природи, наприклад: вирощування рослин, догляду за тваринами, бродіння, квашення тощо), енергетичні (змінюють під впливом енергії якість і форму предметів, наприклад: термічна обробка, зварювання, лазерна технологія тощо), а також їх поєднання: електротермічна, електрохімічна, електромеханічна тощо.

Що ж до знань про засоби виробництва, особливо машинні, то учні повинні розуміти, що таке машина, на які види та групи вони поділяються (робочі й енергетичні, робочі поділяють на: транспортні, транспортуючі, технологічні, інфораційно-обчичлювальні), відмінність між нерозвиненою (включає тільки механізми передачі і перетворення рухів та робочий орган), розвиненою (доповнюється двигуном) і сучасною (доповнюється автоматичними органами управління) технологічними машинами

Політехнічні вміння, крім того, поділяють на дві групи: загальнотрудові та загальновиробничі. Загальнотрудові використовуються у будь-якій діяльності людини − вони є першочерговими. Це вміння із планування, організації, самоконтролю трудової діяльності та профорієнтації. Загальновиробничі вміння використовуються у різноманітних видах виробничої діяльності. До них належать: вимірювальні, обчислювальні, графічні, складальні, монтажні, налагоджувально-регулювальні, експериментаторські та інші. Вони потрібні для роботи з більшості робітничих професій. Звичайно, конкретний зміст роботи з кожної спеціальності відрізняється, але багато методів виконання такої роботи є загальними. Наприклад, існує ряд загальних методів обчислення, читання і складання схем та креслень, все більше з’являється типових алгоритмів пошуку неполадок і т.д. Тому учні, оволодівши загальновиробничими вміннями, можуть у подальшому перенести їх на різні види діяльності в умовах виробництва. Формувати їх можна при навчанні будь-якому сучасному виду праці, тобто в процесі навчання роботі з металообробки, електромонтажу, виготовленню одягу и т.д. В той же час політехнічні вміння повинні бути мобільними, “гнучкими”.

Якості особистості працівників виробництва – це потенційні й актуальні властивості людини, які необхідні для успішного оволодіння предметно-перетворювальною діяльністю: ідейність, компетентність та діалектична культура в обраній сфері, прогресивність поглядів, креативність, відповідальність, повага до людей праці, любов до своєї справи, підприємливість, ініціативність, ерудованість, старанність, винахідливість, охайність, наполегливість, комунікативність, дисциплінованість, ощадливість, висока свідомість та добросовісність, творчий підхід до праці, організованість, товариська взаємодопомога та інші моральні і вольові якості.

Для відбору матеріалу політехнічного змісту доцільно використовувати порівняльно-політехнічний метод, сутність якого полягає в тому, що величезна кількість конкретних явищ виробництва розглядається не тільки з точки зору їх особливостей, але й порівнюється, зіставляється, зводиться в групи і узагальнюється на основі наукових принципів оптимізації з тим, щоб більш забезпечити найефективніший перенос виділених знань і вмінь політехнічного характеру в контексті ситуації.

Розширення теоретичної складової політехнічної освіти має здійснюватися не лише за рахунок знайомства школярів з прогресивними технологічними процесами (лазерні технології, порошкова металургія, самопоширюваний високотемпературний синтез, нанотехнологія, генна інженерія і багато інших), які починають витісняти традиційні, та новими видами обладнання, але й завдяки підвищенню уваги до питань економіки, організації й управління виробництвом, екологічних проблем виробничої діяльності.

Одна з причин такої необхідності криється в неухильному зростанні кількості людей, що займаються управлінською та підприємницькою діяльністю. Для сучасного виробництва в цілому стає характерним переміщення основної частини витрат із сфери технології в сферу організації виробництва. Це пов’язане з тим, що всебічне ускладнення виробництва вимагає введення зовсім нових форм організації, розподілу і контролю праці. Як і самі технологічні процеси, організаційні структури теж стають гнучкими, постійно змінюються в залежності від нових умов роботи. То ж не дивними є результати досліджень, за якими ефективність виробництва зараз на 80% визначається якістю управлінської діяльності, що пов’язана із переробкою і оцінюванням інформації.

Якщо на попередніх етапах розвитку виробництва політехнічна освіта вважалась достатньою за умови володіння повною сумою знань з загальнонаукових основ техніки і технології, а також при визначеному стані моторно-рухових й інтелектуальних умінь учнів, то сьогодні на перший план поряд з ними виходить також всебічне підвищення здатності до комунікативної й ціннісно-орієнтаційної діяльності.

 

Політехнічний аналіз змісту трудового навчання школярів (самостійна робота за джерелами 62, 63, 130, 177, 178 та при виконанні лабораторної роботи № 3.2.4. з Л. 198 ).

 

Шляхи здійснення політехнічної освіти в загальноосвітніх навчальних закладах.

Виконання складних навально-виховних і розвивальних завдань, які ставляться перед політехнічною освітою, повинно забезпечуватися всіма структурними елементами загальної середньої освіти, хоч внесок кожного з них має специфічний характер. Так, основну інформацію про наукові основи виробництва та елементарні економічні й екологічні знання учні одержують на заняттях з загальноосвітніх предметів (фізики, хімії, біології, географії, історії, креслення, основи економіки й інших) і трудового навчання. Однак, як вже зазначалось, в них може бути представлений далеко не весь перелік політехнічних знань та вмінь. Не вирішують цієї проблеми й вузькопредметні факультативи і науково-технічні та предметні гуртки, на заняттях яких розглядаються лише окремі питання теорії й практики виробництва. В деякій мірі сприяють цьому шкільні трудові об’єднання, учнівські виробничі бригади, лісництва, олімпіади, конкурси тощо. Виховні заходи, що проводяться в школі й поза нею, здебільшого ставлять на меті вплив на моральні якості учнів та їх профорієнтацію.

Тому необхідність формування систематизованих уявлень про сучасне виробництва на рівні глибоких знань, вмінь і переконань вимагає розширення засобів політехнічної освіти за рахунок організації нових навчальних курсів, які вивчаються за вибором (факультативно) і складаються з занять теоретичного й практичного характеру. Процес створення таких курсів сьогодні вже йде і можна сподіватись, що незабаром вони знайдуть своє належне місце в системі загальної середньої освіти. Це курси “Основи сучасного виробництва”, “Сучасні інформаційні виробничі технології” „Основи вибору професії”, „Людина і світ професій”, „Побудова кар’єри” тощо.

 

Питання і завдання на закріплення та засвоєння навчального матеріалу.

а) В.І.Ленін; б) Ф. Енгельс, К. Маркс; в) Н.К.Крупська, г) О.Г.Калашиков. 2. Встановіть відповідність між запропонованими визначеннями та їх… 1) політехнічна освіта;

План

1. Особистість вчителя та її розвиток.

2. Основні професійно-педагогічні вміння і здібності вчителя трудового навчання.

3. Вимоги до педагогічної і спеціальної підготовки вчителя трудового навчання.

4. Система підготовки та підвищення кваліфікації вчителів трудового навчання.

5. Методична література для вчителя.

 

Література:15, 32, 49, 50, 68, 69, 124, 152, 179, 180, 185, 186.

 

Особистість вчителя та її розвиток.

До загальних властивостей відносять ідейні, політичні, моральні, правові, естетичні та інші, які утворюють основу індивідуальної свідомості… До індивідуальних слід віднести: по-перше, індивідуальні особливості психічних… Як відомо, люди розрізняються за всіма вказаними властивостями. Різними є й вимоги, які висуває професія до…

Основні професійно-педагогічні вміння і здібності вчителя трудового навчання.

Конструктивні вміння виконують орієнтовні функції, вони ніби випереджують практичні дії вчителя. Призначення їх – побудова образу кінцевого… Це вміння з планування: 1) змісту майбутньої діяльності (уроків, позакласних заходів);

Вимоги до педагогічної і спеціальної підготовки вчителя.

При викладанні трудового навчання, як і у викладанні інших предметів, у школі керівна роль належить учителеві, який повинен реалізовувати всі напрями своєї діяльності.

Для того щоб учитель міг кваліфіковано проводити заняття, керувати трудовим процесом, розвитком, вихованням і профорієнтацією учнів, він повинен мати відповідну підготовку. Підготовка вчителя трудового навчання складається із двох частин: підготовки педагогічної й підготовки спеціальної.

3.1. Вимоги до педагогічної підготовки вчителя трудового навчання.

Важливою вимогою до педагогічної підготовки вчителя трудового навчання є любов до дітей, до своєї педагогічної професії. Без цього самий гарний фахівець буде поганим учителем. Педагогічна робота ґрунтується на знанні вікових особливостей дітей і закономірностей їхнього розвитку. При цьому вчитель повинен добре знати не тільки особливості дітей середнього шкільного віку, з якими він працює, але й особливості попереднього й наступного вікового періодів. Лише в такому випадку буде дотримуватися наступність у навчанні, вихованні і профорієнтації школярів.

Крім загальних вікових особливостей дітей, учитель повинен також добре знати індивідуальні особливості кожного свого учня, систематично вивчати їх, стежити за розвитком учня й ураховувати все це при організації навчального процесу.

Для правильного проведення трудового навчання вчитель повинен знати не тільки анатомо-фізіологічні й психологічні особливості дітей, але й добре володіти психофізіологією трудового процесу.

У навчально-виховній роботі з учнями повинні строго дотримуватися правил шкільної гігієни (правильне визначення навчального навантаження, чергування праці й відпочинку й т.п.). На заняттях з трудового навчання до цих правил додаються вимоги виробничої сангігієни й техніки безпеки, тому вчитель повинен добре знати шкільну й виробничу сангігієну й строго дотримуватись всіх її правил при організації й проведенні занять.

Однією з важливих вимог до педагогічної підготовки вчителя трудового навчання є знання сутності й закономірностей процесів навчання й виховання. На основі цих знань учитель повинен досконало оволодіти теоретичною й практичною методикою трудового навчання й проведення занять у навчальних майстернях та поза її межами. Він повинен знати завдання навчання, обсяг, структуру й зміст всіх розділів того матеріалу, якому вчить школярів.

Від учителя вимагається, щоб він володів педагогічною майстерністю: умів ясно, переконливо, гарною літературною мовою пояснити теоретичний матеріал; володів методикою всіх видів інструктування, у тому числі зразкового показу тих дій, трудових прийомів і операцій, які будуть опановувати школярі; уміло поєднувати свої вказівки з поступовим розвитком самостійності учнів у виконанні роботи, упевнено почував себе на уроці й одержував моральне задоволення від своєї праці. Ця впевненість і «запал» учителя при проведенні уроку передається учням, підвищує інтерес до роботи, дисциплінує їх і викликає прагнення більше знати, уміти й як краще зробити.

Учитель повинен мати педагогічний такт, поєднуючи високу вимогливість до учнів із чуйністю, завжди зберігати витримку й самовладання. В основі педагогічного такту лежить довіра до учнів, упевненість в успішному досягненні кінцевого результату навчально-виховної роботи.

Як уже вказувалося, учитель є організатором навчально-виховного процесу в школі. Особливо велику організаторську роботу доводиться виконувати вчителеві трудового навчання. Ця робота здійснюється не тільки на уроці, але в ще більшому обсязі до уроку. Можна із упевненістю сказати, що успішне проведення занять з будь-якого розділу трудового навчання, особливо занять у навчальних майстернях, залежить від якості попередньо виконаної вчителем організаційної роботи. Тому від учителя трудового навчання (більше, ніж від учителя будь-якого іншого предмета) потрібно, щоб він був гарним організатором.

Трудове навчання не можна проводити ізольовано від викладання інших шкільних предметів, особливо таких, як фізика, математика, хімія, біологія, креслення. Воно повинне проводитися в тісному зв'язку з усією системою навчально-виховної роботи на уроках і в позакласний час. Тому від учителя потрібно, щоб він умів здійснювати зв'язок занять з трудового навчання з вивченням школярами основ наук.

Педагогічну підготовку вчитель трудового навчання одержує у вищому навчальному закладі в процесі вивчення таких дисциплін, як загальна, вікова і педагогічна психологія, історія й теорія педагогіки, теорія і методика виховання, теорія і методика трудового навчання, методика навчання креслення, при виконанні курсових робіт з методики й при проходженні педагогічної практики.

Однак у вищому навчальному закладі закладаються лише основи педагогічної підготовки учителів, які повинні далі розвиватися й поглиблюватися в процесі його практичної роботи в школі. При цьому ряд якостей у вчителя (наприклад, педагогічна майстерність, такт й ін.) може сформуватися лише в результаті накопичення досвіду. Учитель повинен уміти вивчати свій досвід і досвід товаришів, аналізувати його, брати звідти краще й використовувати у своїй роботі. Крім вивчення досвіду, учитель повинен навчитися експериментувати в навчальній роботі з метою перевірки тих або інших методичних положень, відшукання нових шляхів і методів навчання, удосконалювання змісту трудового навчання.

Таким чином, педагогічне становлення вчителя трудового навчання триває й після закінчення вищого навчального закладу. Основною формою цього утворення є самостійне вивчення педагогічних статей, книг, журналів, експериментування й т.п. Більшу допомогу вчителеві трудового навчання робить відвідування педагогічних семінарів, проходження різних курсів, участь у роботі методичних об'єднань, предметних комісій, різних конференцій і т.п.

3.2. Вимоги до спеціальної підготовки вчителя.

Спеціальна підготовка майбутнього вчителя трудового навчання у педагогічному вищому навчальному закладі складається із загальнонаукової, загально-технічної, теоретичної й практичної підготовки за фахом, пов'язаної з тим розділом праці, якому він буде навчати школярів, доброго знання виробництва.

Умови роботи школи вимагають, щоб учитель трудового навчання був фахівцем широкого профілю, мав широкий науковий і технічний світогляд. Без цього він не зможе відповісти на різноманітні питання учнів, керувати гуртками й іншими видами позакласної роботи з техніки й праці, розвивати технічні здібності школярів, готувати їх до свідомого вибору професії.

Загальнонаукова підготовка вчителя трудового навчання повинна містити в собі глибокі й міцні знання з загальної фізики, вищої математики, технічної механіки й нарисної геометрії та креслення. Ці знання є науковою основою, на якій будується загально-технічна й спеціальна підготовка вчителя. Крім того, вони потрібні вчителеві для здійснення кваліфікованого, науково обґрунтованого зв'язку занять у навчальних майстернях з викладанням основ наук.

Знання із загально-інженерних дисциплінах є базою, на якій будується теоретична й практична підготовка вчителя за фахом. Зміст цієї підготовки визначається цілями й програмними вимогами навчання школярів.

Для кваліфікованого навчання школярів всім цим питанням учитель повинен знати такі предмети, як технологія металів і неметалевих матеріалів, теорія різання, верстати й інструменти, технологія машинобудування, основи організації й економіки виробництва. Він повинен добре знати виробництво й мати досвід роботи на ньому, знати теорію й володіти міцними навичками (хоча б у межах вимог до робітника I-II виробничих розрядів) зі столярної, слюсарної, токарської справи, уміти працювати на фрезерному, стругальному, шліфувальному й на деяких інших металорізальних верстатах, бути знайомим зі зварюванням, термічною обробкою, вміти виконувати художню обробку матеріалів.

Підготовка вчителя до проведення занять з механізації праці й електромонтажу забезпечується знаннями з багатьох з розглянутих вище загально-технічних і спеціальних дисциплін. Додатково до них учителеві необхідно мати гарну підготовку з електромонтажної справи, а для роботи в сільській школі, крім того, добре знати сільськогосподарські машини (трактор, землеобробні, посівні, зерноочисні й деякі інші машини) і вміти керувати трактором.

Незважаючи на високі вимоги, підготовка такого вчителя цілком можлива. Це підтверджується досвідом роботи технолого-педагогічних факультетів педагогічних університетів та інститутів, які готують нових фахівців для школи. Спільність науково-технічних основ навчання в шкільних майстернях і виробничому навчанні старшокласників з машинобудівних професіях дає можливість присвоювати випускникам технолого-педагогічних факультетів кваліфікацію вчителя-інженера із загально-технічних дисциплінах (включаючи креслення), трудового й професійного навчання.

Вчитель трудового навчання також повинен бути готовим до проведення занять з технології вирощування рослин і догляду за тваринами та агротехнічних профілів. Цю підготовку вчитель може одержати в процесі вивчення таких загально-агрономічних і спеціальних дисциплін, як фізіологія рослин, фізіологія тварин, геологія, ґрунтознавство, загальне землезнавство, агрохімія, рослинництво, захист рослин, тваринництво, економіка й організація сільськогосподарського виробництва, а також у процесі практичної роботи в сільському господарстві.

Крім того повинна вестись підготовка і вчителя обслуговуючої праці, яка здійснюється при вивченні як загальнотехнічних дисциплін, так і при оволодіння знаннями і вміннями з технології обробки текстильних матеріалів і харчових продуктів, декоративно-прикладної творчості тощо.

 

Система підготовки та підвищення кваліфікації вчителів трудового навчання.

В умовах перегляду типів, рівнів і форм вищої освіти, розвитку мережі недержавних вищих навчальних закладів держава встановлює однакові вимоги до напрямів навчання й освітніх рівнів через державні освітні стандарти, яким повинна відповідати підготовка у вищому навчальному закладі. Це дає право видавати випускникам документи про освіту державного зразка.

Сферами діяльності вчителя трудового навчання (технології) є: викладацька; науково-методична; соціально-педагогічна; культосвітня. Рівень освіченості вчителів трудового навчання має складатися зі знань і вмінь з дисциплін загальнокультурної, медико-біологічної й предметної підготовок.

Блок спеціальних дисциплін забезпечує формування професійних знань і вмінь, необхідних викладачу технології для рішення різного ступеня складності завдань, пов’язаних з проектуванням і технологією виготовлення виробів. Виділяють системно-складовим стрижнем професійної підготовки − психолого-педагогічний і методичний блоки дисциплін. Вважається, що професіоналізм вчителя трудового навчання багато в чому визначається рівнем його методичної підготовки.

Процес трудового навчання складний і багатогранний, особливо сьогодні, коли поставлено завдання формування в школярів комплексних технічних, технологічних і екологічних знань про виробництво. Розглядаючи методику викладання трудового навчання як галузь педагогічних завдань, варто виділити основні напрями, з якими прямо пов’язана діяльність вчителя.

1. Обґрунтування завдань трудового навчання, розкриття їх виховного й освітнього значення, пов’язане з тенденціями розвитку науки й техніки, вимогами сучасного виробництва з трудової підготовки молоді. Розглянуте як сфера виробництва і як галузь знань, трудове навчання охоплює матеріальний і соціальний аспекти людської діяльності. Тісно взаємозалежні, вони покликані формувати в підростаючого покоління ідеологію перетворювальної продуктивної творчої діяльності.

2. Обґрунтування змісту навчального матеріалу − одна з найважливіших проблем, методичне завдання, яке розв’язують вчителі трудового навчання. Мова йде не лише про вичленовування з більших обсягів знань, накопичених людством у різних галузях діяльності, тих, які дозволять дати школярам найзрозумілішу інформацію про теоретичні основи й практику виробничих процесів. Методичні аспекти систематизації навчального матеріалу, перетворення знань і вмінь, розглянутих на уроках трудового навчання, у струнку структуру, володіючи якою учень отримує достатню професійну підготовку, − складне дидактичне завдання. Вирішити, який матеріал має найбільш виховну й освітню цінність, знатний лише вчитель, що опанував критеріями його відбору. Вироблення таких критеріїв входить у завдання методики.

3. Окремим напрямом, де методика відіграє чільну роль, є організація процесу навчання. Це чітке виділення діяльності вчителя й діяльності учнів, органічно пов’язаних між собою. Принципи й способи побудови навчального процесу при викладанні трудового навчання, хоча й мають багато загального з викладанням інших шкільних предметів, відрізняються рядом специфічних факторів. Сюди входить і відбір основних форм організації роботи учнів, і особливі вимоги до виконання безпечних прийомів праці, і наукова організація робочого місця й дотримання технологічної дисципліни.

Виходячи з цих положень підготовка вчителів трудового навчання і креслення здійснюється у ВНЗ І-ІV рівнів акредитації: І – молодший спеціаліст для роботи в основній школі, ІІ – бакалавр для роботи в основній школі та позашкільних освітніх закладах, ІІІ - спеціаліст для роботи в основній та старшій школі з додатковою спеціалізацією (інформатика, підприємництво, автосправа, кулінарія, швейна справа тощо), ІV – магістр для роботи викладачем відповідних дисциплін у ВНЗ І-ІІІ рівнів акредитації.

 

Методична література для вчителя

Значну допомогу вчителям у самоосвіті надає методична література. Такою літературою забезпечує видавництво „Рідна школа” та інші. видавництва. Якщо проаналізувати методичну літературу для вчителів, то неважко встановити, що вона може мати різну спрямованість. Залежно від цього її легко поділити на декілька груп, що, в свою чергу, спрощує огляд літератури, бо можна не говорити про кожну книжку, а досить спинитися лише на характерніших з них.

Методичну літературу умовно поділяють на три групи.

До першої групи належить література, в якій викладено фактичний матеріал, що вивчається в процесі трудового навчання. Звичайно, викладають його значно ширше і глибше, ніж відображено в шкільних посібниках, бо вчитель повинен знати набагато більше, ніж учні. На жаль, можна зустрітися з такими фактами, коли вчителі готуються до занять лише за шкільними посібниками. Це неприпустимо. У шкільному посібнику визначено, з чим треба ознайомити учнів, проте дехто з них , працюючи в гуртках і вивчаючи науково-популярну літературу, має значно більший обсяг знань. Учитель повинен це враховувати і бути готовим до відповіді на запитання, що виходять за межі навчальної програми. Саме в цьому має допомогти йому література, в якій висвітлено фактичний навчальний матеріал.

Прикладом такої літератури може бути книга „Основи технології обробки металів і елементи електротехніки” (За ред. Л.О. Пивоварова. К.: Рад. шк., 1977). Журнал „Трудова підготовка в закладах освіти” також систематично вміщує матеріали про досягнення в галузі науки і техніки, які можуть бути використані вчителями трудового навчання.

Другу групу становить література, в якій вміщено поради щодо проведення занять. Такі поради подано у вигляді поурочних методичних розробок або ж у вигляді рекомендацій, що стосуються навчальних тем, розділів, передбачених шкільною програмою в цілому.

Видавництво „Радянська школа” видало методичні посібники у вигляді поурочних розробок, у тому числі для уроків технічної праці у IV, V, VII класах і трудового навчання в старших класах: „Заняття з технічної праці в 7 класі” (За ред. Д.О. Тхоржевського. К.: Рад. шк., 1979); Заняття з технічної праці в 6 класі” (За ред. Д.О. Тхоржевського. К.: Рад. шк., 1984); Заняття з технічної праці в 5 класі” і „Занятия по трудовому обучению в 5 классе” (За ред. М.Г. Чумака, В.О. Матрохіна. К.: Рад. шк., 1989) та ін., які зараз масово видаються різними видавництвами.

Зазначені і подібні до них посібники характерні тим, що розкривають зміст заняття, визначають тему, мету і його хід. Учитель дізнається тут про те, яке треба використовувати устаткування, які доцільно поставити перед учнями запитання для повторення, в якій послідовності викладати теоретичні відомості, як контролювати самостійну роботу учнів та ін.

Інколи можна почути, що поурочні методичні розробки видавати недоцільно, бо вони занадто регламентують дії вчителя, не залишаючи місця для його творчості. Така думка неправильна. Більшість вчителів трудового навчання потребують докладних рекомендацій. Якщо ж учитель добре підготовлений, то він може самостійно проаналізувати подані в посібниках рекомендації і керуватися лише тими, які він вважає доцільним для застосування в конкретних умовах.

Найчисельнішою є третя група методичної літератури, присвячена розгляду окремих завдань, що вирішуються в процесі трудового навчання. Такі завдання відображаються в самих назвах книжок. Назвемо деякі з них: Д.О. Тхоржевський, В.Г. Гетта „Проблемне навчання на уроках праці”. – К.: Вища школа, 1980. У цих книжках автори розглядають питання глибше і простежують за їх розв’язанням протягом усього періоду трудового навчання в школі.

Значну роль у самоосвіті вчителів повинні відігравати науково-методичні журнали „рідна школа”, „Шлях освіти”, “Трудове навчання в школі” та ін. Учителям потрібно стежити за цими журналами і користуватися поданими в них порадами.

Проте найбільшої уваги заслуговує журнал „Трудова підготовка в закладах освіти”, який видається спеціально для вчителів трудового навчання і креслення. Журнал охоплює всі основні розділи роботи, пов’язані з трудовим навчанням, кресленням, трудовим вихованням, профорієнтації в школі. Тут розглядаються питання методик проведення занять у процесі технічної, сільськогосподарської і обслуговуючої праці, позакласної і позашкільної роботи, підготовки педагогічних кадрів, наводяться рецензії на книжки з трудового навчання, висвітлюється досвід трудового навчання в зарубіжних країнах, розповідається про ентузіастів трудового навчання тощо.

 

Питання на закріплення та засвоєння навчального матеріалу.

а) ____; б) ____; в) ____; г) ____; д) ____ . 2. Про які вміння вчителя йде мова : а) виконують орієнтовні функції, вони ніби випереджують практичні дії вчителя. Їх призначення – побудова образу…

Тема 2.5. Дидактичні принципи трудового навчання

 

План.

1. Поняття про дидактичний принцип трудового навчання.

2. Система дидактичних принципів трудового навчання, їх характеристика та шляхи реалізації

 

Література:11, 39, 49, 50, 62, 63, 91, 124, 179, 181, 185, 190.

 

Поняття про дидактичний принцип трудового навчання.

Принцип – (від латинського principium – початок, основа), трактується як “основне, вихідне положення якоїсь теорії, учення, науки і т.д., внутрішнє переконання людини, погляд на речі” (БСЕ. - М., 1974. - Т.16. - С. 529).

Трудове навчання будується, крім провідних принципів – політехнізму, поєднання навчання з продуктивною працею і профорієнтаційної спрямованості, на основі дидактичних принципів.

Дидактичні принципи – це керівні ідеї і положення, які визначають весь хід викладання й учіння. Вони, в основному, єдині для всіх дисциплін, але у викладанні конкретного навчального предмета є свої специфічні особливості, і тому ми розглянемо рекомендації з їх реалізації в процесі трудового навчання.

 

Система дидактичних принципів трудового навчання, їх характеристика та шляхи реалізації.

До основних дидактичних принципів трудового навчання відносять:

а) виховання в процесі навчання;

б) науковість в трудовому навчанні;

в) зв’язок теорії з практикою;

г) систематичність і послідовність в трудовому навчанні;

д) доступність навчання;

е) свідомість, активність і самостійність учнів у навчанні;

ж) наочність у трудовому навчанні;

з) оптимальне поєднання колективних та індивідуальних форм навчання;

к) міцність і дієвість результатів навчання.

Розглянемо суть та шляхи реалізації основних дидактичних принципів в трудовому навчанні, виходячи зі специфіки цього навчального предмету.

А) виховання в процесі трудового навчання.

Основні напрямки діяльності вчителя й учнів щодо здійснення навчання, виховання та розвитку школярів в процесі трудового навчання:

- систематичне використання в роботі з учнями праць з розвитку матеріально-технічної бази;

- єдність намічених вчителем завдань з вивчення, виховання і розвитку учнів на кожному уроці;

- вибір і застосування сукупності методів навчання, які дозволяють розвивати пізнавальні, розумові здібності учнів, їх творче мислення, увагу, пам’ять, формувати вміння планувати і організовувати працю;

- формування в учнів психологічної, моральної і практичної готовності до будь-якого виду роботи, яка потрібна людям;

- виховання учнів на трудових традиціях свого народу, на прикладі діяльності передовиків виробництва;

- включення школярів в таку трудову діяльність, в якій поєднувалися б творчий і виконавчий компоненти; розумова та фізична праця; розвиток в учнів прагнення до винахідливості і раціоналізаторської діяльності;

- використання колективної праці учнів для формування у них якостей особистості, які характеризують їх як робітників відданих виробництву, для розвитку учнівської саморегуляції;

- розвиток у школярів здатності сприймати і відчувати красу праці на загальну користь;

- виховання в учнів активної життєвої позиції.

Б, В) науковість в трудовому навчанні, зв’язок теорії з практикою.

Науковість навчання, його зв’язок з життям можуть бути досягнуті при вірному поєднанні навчання з продуктивною працею учнів. При цьому мається на увазі зв’язок праці з основами наук, зв’язок основ наук з працею, зв’язок між вивченням теоретичного матеріалу і виконанням практичних робіт. Але вчитель повинен пам’ятати, що праця школярів – це не проста ілюстрація до теоретичних положень, які вивчаються в дисциплінах з основ наук, а одне з найважливіших джерел виникнення потреби в знаннях, засіб застосування раніше отриманих і джерело набуття нових знань. В цілому, керуючись цими принципами, необхідно:

- використовувати трудове навчання для формування в учнів системи наукових знань з основ сучасного виробництва;

- підбирати для засвоєння учнями міцно закріплені в науці, техніці, на виробництві знання про предмети, засоби і процеси праці;

- пояснити учням природничонаукові основи техніки, організації і економіки виробництва;

- застосовувати строгу наукову термінологію, встановлене ДОСТом умовне графічне і буквене позначення та інші аналогічні правила;

- оснащувати навчальні майстерні, кабінети, лабораторії, навчальні цехи та дільниці, НВК та ін. у відповідності з вимогами НОп;

- широко практикувати організацію самостійних вправ, лабораторно-практичних та навчально-виробничих робіт;

- запроваджувати проблемне навчання, заохочувати учнів до виконання науково-технічних та сільськогосподарських дослідів, переважно з виробничої тематики та інших завдань, які вимагають творчого мислення;

- знайомити учнів з тенденціями НТП на виробництві, прогресивними формами і методами організації праці;

- залучати школярів до активної творчої діяльності, формувати у них усвідомлення необхідності приймати участь у виконанні планів економічного розвитку країни;

- виховувати у школярів прагнення стати достойною зміною своїм попередникам.

Г) систематичність і послідовність в трудовому навчанні.

Знання, вміння та навички учнів повинні являти собою певну систему, а їх формування здійснюватися в такій послідовності, щоб елемент навчального матеріалу, який вивчається, був пов’язаний з іншим його елементом. В результаті трудового навчання у випускників школи повинна бути сформована цілісна система загальнотрудових та загальновиробничих вмінь, спеціальних вмінь та навичок, які необхідні для виконання конкретної роботи, а також система знань з загальних наукових основ сучасного виробництва. Цей принцип, перш за все, враховується при складанні навчальних програм. Наприклад, спочатку передбачається вивчення властивостей тих чи інших матеріалів, а потім технології їх обробки. З урахуванням цього планується і навчальна робота, для чого складається перспективний (календарний) і поточний (для проведення майбутнього заняття) плани. Для створення системи знань важливу роль відіграє узагальнення матеріалу, який вивчається. В цілому, реалізовуючи вимоги принципу систематичності і послідовності в навчанні, вчитель:

- використовує всі етапи трудового навчання для формування в учнів загальнотрудових та загальновиробничих вмінь і навичок, цілісної системи знань з загальних наукових основ сучасного виробництва;

- забезпечує засвоєння учнями нового навчального матеріалу на основі раніше отриманих знань, умінь та навичок;

- складає перспективний (календарний) план з кожної теми програми;

- ретельно і систематично планує роботу на кожне наступне заняття зі встановленням його зв’язку з попереднім і наступними заняттями;

- систематично застосовує методи узагальнення відомостей, які вивчаються і навчає цим методам школярів;

- досягає наступності в трудовому навчанні від класу до класу.

Д) доступність навчання.

Принцип доступності в навчанні вимагає, щоб навчання будувалось на рівні реальних розумових можливостей школярів, щоб зміст, форми і методи викладання визначались з урахуванням найближчого етапу розвитку інтелектуальних сил школярів. Доступність не подібна до легкості. Процес навчання припускає певне напруження розумових і фізичних сил школярів. Це стосується і об’єктів праці, і способів спілкування з ними. Правила, якими необхідно керуватися вчителю при здійсненні цього принципу, наступні:

- навчати від відомого до невідомого, від простого до складного, від легкого до важкого;

- створювати в навчальному процесі умови, які вимагають певного напруження розумових і фізичних сил школярів;

- підбирати об’єкти суспільно-корисної, продуктивної праці, які відповідають віковим та пізнавальним можливостям учнів;

- застосовувати навчально-наочні посібники і показувати досліди, трудові прийоми та ін.;

- нормувати працю з урахуванням фізичних можливостей і навчальних успіхів учнів.

Е) свідомість, активність, самостійність учнів у навчанні.

- на всіх етапах навчання спонукати учнів до самостійності в набутті знань, умінь та навичок, у виконанні суспільно-корисної, продуктивної праці; … - розвивати у школярів спостережливість, логічне мислення, пам’ять, увагу,… - організовувати і проводити вправи, лабораторно-практичні та навчально-виробничі роботи;

Ж) наочність у трудовому навчанні.

- поєднувати показ технічних об’єктів, які вивчаються учнями, технологічних процесів, трудових дій, а також наочних посібників, дослідів,… - спонукати учнів до активної, самостійної репродуктивної і пошукової… З) оптимальне поєднання колективних та індивідуальних форм навчання.

Питання і завдання на закріплення та засвоєння навчального матеріалу.

2. Дайте визначення поняття «дидактичний принцип». 3. Розкрийте суть та шляхи реалізації дидактичного принципу наочності в… 4. Розкрийте суть та шляхи реалізації дидактичних принципів науковості й зв'язку теорії з практикою в трудовому…

Тема 2.6. СИСТЕМИ ТРУДОВОГО НАВЧАННЯ

 

План

1. Поняття системи трудового навчання.

2. Характеристика основних систем трудового навчання.

 

Література:14, 41, 62, 63, 64, 91, 92, 129, 179, 180, 190.

Поняття системи трудового навчання.

Під системами трудового навчання розуміють різноманітні варіанти планування та організації процесу засвоєння трудових знань, формування вмінь і… У дидактиці немає чіткої класифікації та опису систем трудового навчання. У… Методичною основою розробки системи трудового і виробничого навчання є діяльність людини, її праця, предмет праці та…

Характеристика основних систем трудового навчання.

Предметна система виробничого навчання Вона виникла в період ремісничого виробництва і відповідала рівню розвитку його техніки, будувалась за видами… Найвідомішою з предметних є шведська система, яку розробив Отто Саломон. Вона… Програмою навчання був перелік виробів. Зміст навчання залежав від умов, що склалися, а часом і від традицій…

Питання і завдання на закріплення та засвоєння навчального матеріалу.

2. Хто запропонував «ряд колекцій» при використанні предметної системи? 3. У проблемно-аналітичній системі кожна проблема є самостійним завданням яке,… 4. Які системи найбільше поєднувала в собі операційно-комплексна система?

Тема 2.7. Виховання учнів у процесі трудового навчання

 

План

1. Суть процесу трудового виховання, його мета і завдання. Складові частини трудового виховання: моральне, естетичне, екологічне, економічне, патріотичне, фізичне.

2. Принципи трудового виховання.

3. Методи і прийоми виховання учнів у процесі трудового навчання.

4. Особливості самовиховання учнів у процесі трудової предметно-перетворювальної діяльності.

 

Література:3, 11, 13, 17, 32, 39, 44, 59, 85, 92, 115, 118, 120, 124, 138, 142, 179, 180, 185, 199.

 

Суть процесу трудового виховання, його мета і завдання. Складові частини трудового виховання: моральне, естетичне, екологічне, економічне, патріотичне, фізичне.

Людина розвивається духовно й фізично тільки в праці. Без праці вона деградує. Будь-які спроби уникнути продуктивної праці призводять до негараздів і для особистості, і для суспільства. З цього приводу К.Ушинський писав: “Якби люди винайшли філософський камінь, то була б ще не велика біда: золото перестало б бути монетою. Але якби вони знайшли казковий мішок, з якого вискакує усе, чого душа забажає, або винайшли машину, яка цілком затіняє всяку працю людини, то самий розвиток людства припинився б: розбещеність і дикість полонили б суспільство”.

У процесі фізичної праці в учнів розвивається мускулатура різних частин тіла, координація і точність рухів, зграбність, сила, витривалість. Праця сприяє їх розумовому розвиткові. Діти, зайняті різними видами праці, кмітливіші, винахідливіші, вони стикаються з різними знаряддями праці, матеріалами, дізнаються, про їх призначення, збагачують свій словниковий запас. Участь школярів у трудових процесах позитивно впливає на їх поведінку, дисциплінує. Процес залучення школярів до різноманітних педагогічно організованих видів суспільно корисної праці відбувається з метою передання їм певного виробничого досвіду, розвитку в них творчого практичного мислення, працьовитості й свідомості людини.

Трудове виховання – це складова частина виховання підростаючого покоління, система педагогічного впливу, спрямованого на формування в учнів ціннісного ставлення до праці, результатів трудової діяльності, морально-вольових якостей особистості: чесності, людської гідності, та особистої відповідальності, працьовитості, підприємливості та діловитості, совісності та порядності, професіоналізму і дисциплінованості, здатності приймати життєво важливі рішення в ризикованих ситуаціях, мобільності, творчого ставлення до праці, уміння захищати свої права в умовах конкуренції на ринку праці й професій. Воно здійснюється не за допомогою спеціальних заходів, а організацією відповідної діяльності у процесі всієї трудової підготовки, всього навчально-виховного процесу. Трудове виховання – це провідна ланка всієї системи виховання школярів.

Для трудового виховання найкращі умови створюються в процесі трудового навчання. Трудове виховання проводиться тут у процесі безпосереднього залучення учнів до суспільно-корисної праці, а на заключному етапі – до продуктивної праці.

Центральним завданням трудового виховання є виховання позитивного ставлення до праці, яке забезпечується певними рисами характеру, що піддаються формуванню в процесі навчання. До таких рис характеру належать почуття колективізму, відповідальності за доручену справу, критичної самооцінки, свідомої дисципліни та ін. Сучасна промисловість ставить підвищені вимоги до самоконтролю, тому цьому повинно сприяти і трудове виховання. Під час трудового навчання виховується також культура праці, яка починається із зовнішнього вигляду учнів та включає вміння виконувати трудові завдання без зайвих, непродуктивних витрат часу, цього досягають у результаті правильної організації робочого місця.

Мета й завдання трудового виховання учнів:

· формування в учнів органічної потреби та мотивів у праці як джерелі існування;

· забезпечення позитивного впливу праці на інтелектуальний і фізичний розвиток дитини внаслідок їх інтеграції;

· формування в учнів трудових умінь і навичок в організації як навчально-пізнавальної діяльності, так і продуктивної праці;

· виховання культури праці, сумлінного ставлення до матеріальних і духовних цінностей.

· психологічну готовність особистості до праці (бажання сумнівно та відповідально працювати, усвідомлення соціальної значущості праці як обов’язку і духовної потреби, бережливість щодо результатів праці та повага до трудової діяльності);

· підготовку до праці (наявність загальноосвітніх і політехнічних знань, загальних основ виробничої діяльності, вироблення умінь і навичок, необхідних для трудової діяльності, підготовка до свідомого вибору професії).

Система оцінних параметрів стану трудового виховання учнів на уроках трудового навчання:

· відповідність поставлених цілей і завдань трудового виховання учнів у процесі навчання загальнодержавній концепції неперервного виховання;

· виявлення та реалізація змісту навчального матеріалу, який максимально сприятиме трудовому вихованню учнів;

· раціональний вибір і реалізація комплексу педагогічно доцільних принципів трудового виховання учнів на уроці, визначення принципу-домінанти з урахуванням змісту навчального матеріалу, специфіки предмета, стану вихованості учнів, їх вікових та індивідуальних особливостей;

· цільова установка учнів на трудову діяльність, зокрема на її основний вид – навчально-пізнавальну діяльність;

· розкриття соціальної значущості продуктивної праці;

· раціональне співвідношення трудового виховання з іншими виховними та освітніми цілями й завданнями уроку;

· формування позитивного ставлення учнів до будь-яких видів праці (побутова, навчальна, суспільно-корисна, продуктивна), поваги до людей праці;

· формування психологічної та практичної готовності учнів до трудової діяльності;

· вироблення в учнів трудових навичок і вмінь;

· виховання бережливого ставлення до народного добра, рідної природи, шкільного майна, підручників, продуктів харчування, одягу;

· виявлення в учнів професійного спрямування, розвиток здібностей до певної галузі, творчої самостійності;

· забезпечення навчально-матеріальної бази для трудового навчання й виховання відповідно до сучасних вимог науково-технічного прогресу.

Основою всієї системи трудового виховання є суспільно-корисна праця учнів. Вона включає:

- суспільну роботу – таку діяльність, яка сприяє досягненню мети організації учнівського колективу культурно-масового обслуговування населення;

- самообслуговування;

- продуктивну працю – суспільно-корисну трудову діяльність учнів, пов’язану зі створенням матеріальних цінностей суспільного використання як в умовах школи, так і в сфері виробництва.

Самообслуговування в школі та сім’ї – це найбільш доступний і повсякденний вид праці. З нього розпочинається виховання у дитини працелюбності, залучення її до все більш складних видів трудової діяльності. Досвід показує, що педагогічно правильна організація цієї праці стає доброю звичкою, не тільки обов’язком, а й потребою школярів.

Привчання дітей до самообслуговування розпочинається в сім’ї. Яким чином організувати цю працю, щоб вона найефективніше сприяла в загальній системі виховання вирішенню завдань трудового виховання.

Першим етапом трудового виховання є поступове привчання дітей до невеликих та посильних для їхнього віку трудових завдань. В цей період краще привчати дітей до самообслуговування. Наступним етапом є розширення видів праці від самообслуговування до обслуговування сім’ї в цілому. Уже молодший школяр може пришити ґудзик до сорочки молодшого брата чи сестри, випрасувати рушники і т.д. Важливим у трудовому вихованні є і врахування індивідуальних особливостей учнів. Так, фізично ослабленим дітям, не звільняючи їх від праці, слід доручати нескладну роботу, бажано на свіжому повітрі.

Важко дати рекомендації на всі випадки життя. Але вчителям слід пам’ятати, що при використанні праці як засобу виховання головним є те, що потрібно обмірковано ставитись до трудових справ, частіше радитись з колегами, вожатими, класними керівниками.

В організації навчальної праці учнів найважливішою є проблема активізації їх пізнавальної діяльності у процесі виконання трудових завдань. Передовий досвід шкіл країни переконує, що якщо учням доручати окремі, порівняно прості, види виробничої праці, то така праця, як правило, не вимагає від них застосування знань. Але справа докорінно змінюється, якщо перед учнями ставиться комплексне завдання.

Не інакше стоїть питання і в побутовій праці. Часто при навчанні шиттю діти годинами метають петлі, не отримуючи при цьому ніякого творчого розвитку. Інтерес до такого навчання у дітей швидко проходить. Але картина різко змінюється, коли перед учнями ставляться завдання творчого характеру.

Суспільно-корисна, продуктивна праця на благо суспільства – це праця найвпливовіша за своїм виховним впливом на учнів. Крім того, вона найбільш розповсюджена, застосовується як в сільських, так і в міських школах. Різноманітні і форми праці, які отримали назву трудових об’єднань школярів. Вони грають виключно важливу роль не тільки в трудовому, але й розумовому, моральному, естетичному, фізичному, економічному, екологічному вихованні. Не менш важливе значення їх в підготовці учнів до свідомої і творчої участі в суспільному виробництві, а також у професійній орієнтації. Методичні питання організації роботи в трудових об’єднаннях відображено в багатьох навчальних посібниках. В них звертається увага на те, що трудові об’єднання учнів – це перша школа їх самостійного трудового життя, школа виховання високої відповідальності за доручену справу.

Але навчальна праця і трудове виховання не обмежуються лише навчальною метою. Спільно з трудовим вихованням вони виступають найважливішою основою морального, розумового, фізичного та естетичного розвитку школярів.

Складовими частинами трудового виховання є моральне, естетичне, екологічне, економічне, патріотичне, фізичне виховання.

Моральне виховання розпочинається в сім'ї, продовжуючись у процесі соціалізації особистості. Його основу складають загальнолюдські та національні… Дотримання моральних норм співжиття потребує самоорганізації,… Система оцінних параметрів стану морального виховання учнів у процесі викладання навчального предмету така:

Принципи трудового виховання.

Принципи виховання – керівні положення, що відображають загальні закономірності процесу виховання і визначають вимоги до змісту організації та… Процес виховання ґрунтується на таких принципах. - єдності трудового виховання і загального розвитку особистості (морального, інтелектуального, естетичного,…

Методи і прийоми виховання учнів у процесі трудового навчання.

Поняття «метод» (грец. metodos — шлях дослідження, пізнання) означає спосіб теоретичного і практичного освоєння дійсності, а їх сукупність… Методи виховання — шляхи і способи діяльності вихователів і вихованців з метою… Аналіз досвіду роботи вчителів дає змогу визначити основні заходи, які впливають на ефективність трудового виховання.…

Особливості самовиховання учнів у процесі трудової предметно-перетворювальної діяльності.

Матеріал для таких бесід можна знайти в книгах «Занимательная психология» К. Платонова, «Загадки человеческого «Я» Ф. Михайлова, «В мире мысли и… Важливим аспектом самовиховання є логічне мислення, вміння аналізувати кожен… Самовиховання потребує тривалих вольових зусиль, уміння керувати собою, досягати поставленої мети, не зане­падати…

Питання на закріплення та засвоєння навчального матеріалу

1. Дайте визначення «трудового виховання», в чому полягає його мета і завдання.

2. Які складові частини трудового виховання і в чому полягає їх суть?

3. Назвіть принципи трудового виховання.

4. Які ви знаєте методи і прийоми виховання учнів у процесі трудового навчання.

5. Дайте визначення поняттю «самовиховання».

6. Які ви знаєте прийоми самовиховання учнів в процесі організації трудової підготовки?

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ ІІІ

 

ЗАГАЛЬНІ ЗАСАДИ МЕТОДИКИ ТРУДОВОГО НАВЧАННЯ

 

Тема 3.1. Організаційні форми трудового навчання

1. Система організаційних форм трудового навчання.

2. Урок – основна форма трудового навчання. Типи уроків трудового навчанні, їх структура.

3. Урок трудового навчання в умовах проектно-технологічної системи.

4. Нетрадиційні уроки трудового навчання.

5. Форми організації роботи учнів на уроках трудового навчання, їх характеристика та умови використання.

Література:40, 49, 50, 61, 62, 63, 71, 75, 102, 103, 104, 107, 108, 117, 122, 124, 127, 133, 151, 167, 179, 181, 184, 197, 198, 202.

Система організаційних форм трудового навчання.

1. Урок, або заняття (у майстерні, кабінеті, лабораторії, безпосередньо на виробництві і т.д.). 2. Практикум (система лабораторно-практичних, навчально-виробничих робіт). … 3. Екскурсія (на завод, фабрику, будівництво, фірму, ферму тощо).

Урок – основна форма трудового навчання. Типи уроків трудового навчання, їх структура.

Кожен урок повинен мати чітко визначену освітньо-виховну мету, за своїм змістом він має бути логічно пов’язаним як з попереднім, так і з наступним… Традиційна методика трудового навчання головну увагу приділяла діяльності… На основі правильно визначеної освітньої мети встановлюється тип уроку, його структура, а відповідно від цього…

Урок трудового навчання в умовах проектно-технологічної системи.

Необхідно, перш за все, як про це говорить О.М.Коберник, відійти від традиційного комбінованого типу уроку, застосовуючи різні типи уроків, по друге… Стосовно процесу трудового навчання можна говорити про інтенсивність як про… Ступінь інтенсивності навчальної праці залежить від корисного використання кожної хвилини уроку й інших форм занять,…

Нетрадиційні уроки трудового навчання.

1. Уроки змістової спрямованості. Їх основним компонентом є взаємини між учнями, засновані на змісті програмного матеріалу – уроки-семінари,… 2. Уроки міжпредметні. Мета їх – «спресувати» споріднений матеріал кількох… 3. Уроки змагання. (Уроки-КВК, уроки-аукціони, уроки-турніри, уроки-вікторини, уроки-конкурси). Передбачають поділ…

Форми організації роботи учнів на уроках трудового навчання, їх характеристика та умови використання.

Повинна бути сучасна навчально-матеріальна база трудового навчання. Адже загальновідомо, який негативний психологічний вплив мають на учнів, на їх… У випадку фронтальної форми навчання всі учні одночасно виконують однакову за… Ланкова (бригадна) форма організації навчальної роботи з учнями передбачає, що вони будуть виконувати одночасно різні…

Питання і завдання для закріплення та засвоєння навчального матеріалу.

а) XVI-XVII ст.; б) XVII-XVIII ст.; в) XIV-XV ст. 2. Вкажіть з перерахованих нижче основні організаційні форми трудового… 3. Позначкою «+» відзначте типи уроків трудового навчання, а «-» - дидактичні вимоги до уроку:

Тема 3.2. Методи трудового навчання

 

План

1. Поняття про метод та прийом навчання. Класифікація методів трудового навчання.

2. Методи викладання (методи роботи вчителя).

3. Методи учіння (методи навчальної роботи учнів):

3.1. Спостереження.

3.2. Лабораторні і виробничі досліди.

3.3. Вправи.

3.4. Самостійна робота учнів.

3.5. Вирішення виробничо-технічних задач.

4. Умови відбору методів трудового навчання.

5. Поняття про пасивні, активні та інтерактивні методи навчання.

 

Література:1, 4, 12, 14, 25, 28, 29, 30, 32, 35, 40, 42, 49, 50, 53, 61, 62, 63, 87, 89, 91, 94, 99, 101, 103, 104, 109, 113, 119, 121, 124, 126, 127, 128, 133, 136, 143, 154, 163, 167, 177, 178, 179, 180, 181, 183, 185, 187, 191, 197, 198, 201.

 

Поняття про метод та прийом навчання. Класифікація методів трудового навчання.

Як відомо, під методами навчання розуміють способи спільної, упорядкованої, взаємозв'язаної діяльності вчителя та учнів, якою він керує. У процесі… Процес навчання реалізується шляхом взаємодії діяльності учителя (викладання)… У методі трудового навчання виступають два взаємопов’язаних між собою процеси – керівна діяльність вчителя і…

Мал. 3.2.1. Функції методів навчання

Методичні прийоми – це доповнення або зміни в реалізації методу навчання. В кожного вчителя вони свої індивідуальні, постійно вдосконалюються і… Наприклад, розповідь є методом навчання, але в лекції вона може бути прийомом…  

Класифікація методів навчання за Ю.К.Бабанським

  Методи стимулювання і мотивації навчально-пізнавальної діяльності учнів І підгрупа Методи стимулювання інтересу до…   Методи контролю і самоконтролю навчально-пізнавальної …  

Методи викладання (методи роботи вчителя).

Поділ методів викладання на окремі методи наведено на мал.. 3.2.2.

 

Мал.. 3.2.2. Класифікація методів викладання.

Пояснення – це детальне викладення навчального матеріалу з аналізом фактів, приведенням доказів, формулюванням висновків. Цей метод застосовується при вивченні теоретичного матеріалу чи практичної… Наприклад, при вивченні нового матеріалу, вчитель пояснює групу нових термінів. На початку уроку він може пояснити…

Вчитель доповнює відповіді учнів, нагадуючи, як проводяться паралельні прямі лінії та лінії під кутом одна до одної.

5. Питання вчителя: “Як же нанести на заготовку із тонколистового металу лінію, яка б не витиралась?” Відповідь учнів: “Лінію можна провести… Вчитель пояснює, що в принципі ця відповідь вірна. Потрібно загостреним… Учні знайомляться з рисувалкою.

Методи учіння (методи навчальної роботи учнів).

Учіння є однією зі складових педагогічного процесу, що охоплює діяльність учня (студента) під керівництвом учителя (викладача).

Учіння зумовлюється станом розвитку науки, навчальними програмами, підручниками і посібниками, а методи і форми – специфікою матеріалу, що його засвоює учень, науковою скерованістю його матеріалу тощо.

Конкретно учіння виступає у формі інтелектуальних дій учня (читання літератури, слухання і засвоєння того, що викладає вчитель, власні спостереження та експеримент, розв'язання різних навчальних задач тощо), а також у формі фізичних дій (уроки праці, робота в майстернях, на пришкільній ділянці, посильна праця в промисловості чи сільському господарстві).

Кінцевою метою учіння є міцне засвоєння знань, вироблення практичних умінь, доведення навичок до автоматизму їх виконання.

Особливо важливо роз'яснити старшокласникам роль повноцінної освіти в національному відродженні, становленні державності та демократизації суспільства в Україні; відтворенні інтелектуального і духовного потенціалу народу; інтелектуалізації праці в цілому світі. Це суттєвий елемент формування розуміння суспільної значимості навчальної праці. Розповіді, бесіди, лекції в даному випадку набувають характеру методів стимулювання обов'язку в учінні.

Метод учіння –це спосіб пізнавальної діяльності учнів, зорієнтованих на творче засвоєння ЗУНів і вироблення світоглядних переконань на заняттях і під час самостійної роботи.

До них відносять: вправи, спостереження, лабораторні і виробничі досліди, розв’язування технічних і технологічних задач, робота з науково-технічною літературою, з книжками, довідниками, Інтернетом тощо.

Спостереження.

Спостереження об’єктів, явищ, процесів реальної дійсності пов’язані з аналітико-синтетичною розумовою діяльністю. Спочатку в ході спостереження… Для формування правильних уявлень вчителю необхідно спрямовувати спостереження… Організація самостійних спостережень повинна відповідати наступним методичним вимогам:

Лабораторні і виробничі досліди.

Лабораторні і виробничі досліди забезпечують єдність пізнавальної та практичної діяльності школярів, дають їм можливість самостійно досліджувати об’єкти (явища, процеси) промислового і сільськогосподарського виробництва. Досліди, які виконуються учнями в кабінетах шкіл, лабораторіях, навчальних майстернях, міжшкільних навчально-виробничих комбінатах, на навчально-дослідних ділянках, полях колгоспів і радгоспів допомагають їм познайомитися з деякими методами дослідницьких робіт, що проводяться в лабораторних і виробничих умовах.

Лабораторні досліди можуть проводитися на лабораторно-практичних роботах. Наприклад, під час лабораторно-практичної роботи з перевірки і відбракування резисторів, конденсаторів, котушок індуктивності учні випробовують ці деталі з допомогою приладів і, спираючись на проведені досліди, роблять висновки про можливість їх практичного застосування. Інший приклад: вивчаючи властивості тканин шляхом проведення дослідів школярі з’ясовують наступні їх властивості: волого- і повітропроникність, а отже, відповідність тканин гігієнічним вимогам до їх призначення.

Зачасти лабораторні досліди проводять з метою випробування учнями виготовлених ними технічних об’єктів. Так, на заняттях з радіоелектроніки школярі не лише збирають підсилювач низької частоти, але й випробовують його, після чого регулюють, налаштовують на потрібний режим і знов досліджують. Подібним чином на заняттях з електротехніки учні розраховують і виготовлюють трансформатор, а потім його досліджують тобто дослідним шляхом перевіряють коефіцієнт його трансформації, визначають витрати енергії холостого ходу і короткого замикання, з’ясовують залежність ККД трансформатора від навантаження у вторинному ланцюгу. На підставі цих дослідів школярі роблять висновки про можливість практичного використання виготовлених ними виробів.

Лабораторні досліди з технічних видів праці за своїм змістом і методикою проведення аналогічні дослідам, які проводяться у виробничих умовах. Такий підхід дозволяє суттєво покращити політехнічну підготовку учнів, сприяє розвитку їх творчих здібностей, розвиває інтерес до дослідницької діяльності.

Лабораторних дослідів в програмах трудового і професійного навчання порівняно небагато. Вчитель на власний розсуд може доповнити уроки проведенням дослідів, які розкривають зміст навчального матеріалу. Найважливіші з них ті, які демонструють сутність того чи іншого технологічного процесу. Види і зміст лабораторних дослідів залежать від змісту навчальної теми, вибраних методів навчання, кваліфікації вчителя. Як показує практика, доцільною є наступна структура лабораторних дослідів:

1)вступна частина – вчитель повідомляє або повторює з учнями ті теоретичні відомості, на яких ґрунтуються явища, технологічні процеси, що будуть розглядатися у досліді;

2)інструктаж з проведення досліду. Він включає в себе постановку мети, коротке пояснення плану, послідовність прийомів його виконання;

3)самостійна робота школярів з проведення досліду та спостережень у відповідності з наміченим планом і використанням самоконтролю. Під час самостійної роботи вчитель перевіряє правильність виконання трудових дій, вказує, що і як потрібно спостерігати, проводить поточний інструктаж;

4)аналіз і обробка результатів досліду, підведення підсумків роботи учнями. Вчитель проводить аналіз і оцінює роботу школярів.

Тривалість дослідів може бути різною: один з них для отримання необхідних результатів проводять лише декілька хвилин, наприклад: дослідження властивостей електротехнічних матеріалів – змочуваність, гігроскопічність, в’язкість, випробування на електричну міцність; вивчення фізичних властивостей ґрунту, складу насіння; інші досліди продовжуються на декількох заняттях. Інколи на заняттях з трудового навчання демонструють дослід, а у позакласний час учні продовжують спостереження. Таким є, наприклад, проведення дослідів з тваринами і рослинами на науково-дослідних ділянках або у виробничих умовах. Ці досліди охоплюють весь вегетаційний період, який є різним у різних сільськогосподарських культур. Досліди з тваринами також тривають декілька місяців. При цьому школярі проводять відповідні для даної дослідної культури і дослідної групи тварин облік і спостереження.

До проведення лабораторних і виробничих дослідів висувається ряд педагогічних вимог:

· учням повинні бути зрозумілими мета досліду, план і умови його проведення;

· вони повинні розуміти, що і як спостерігати, фіксувати спостережене;

· вчителю необхідно здійснювати контроль за ходом експерименту і надавати школярам необхідну допомогу;

· результати досліду повинні бути логічним підґрунтям для висновків і узагальнень;

· досліди повинні бути спрямовані на формування трудових умінь.

При виконанні лабораторних і виробничих дослідів, як і будь-якій самостійній роботі, школярі повинні здійснювати самоконтроль. У залежності від реальних навчальних можливостей учнів учитель одним учням додатково пояснює і показує прийоми самоконтролю, іншим за допомогою питань допомагає самостійно виявити причини помилок.

 

Вправи.

До вправ, як до методу учіння, висувають ряд педагогічних вимог: 1. Обґрунтованість вправ, їх необхідність у формуванні конкретних вмінь і… 2. Зростаюча складність вправ. Наприклад, операція навісного монтажу радіоелементів на плату складається із зачистки…

Самостійна робота учнів.

В загальному вигляді структура самостійних робіт учнів є наступною: - отримання завдання від вчителя і обміркування його змісту; - усвідомлення мети майбутньої діяльності, мобілізація знань, вмінь, накопиченого практичного досвіду;

Вирішення виробничо-технічних задач.

Задачі можуть бути використані на всіх етапах заняття. Це залежить від мети та підготовки учнів (глибини і міцності знань, рівня розвитку, ступеня… МІСЦЕ ВИКОРИСТАННЯ ТЕХНІЧНИХ ЗАДАЧ У СТРУКТУРІ УРОКУ: 1) Технічні задачі можуть бути використані для створення елементів проблемної ситуації в процесі виконання практичного…

Умови відбору методів трудового навчання.

Через зоровий канал сприймається яскраво-кольорова інформація: реальні образи, явища, процеси; площинні зображення; знакова інформація (текст,… Через слуховий канал надходить звукова інформація. Це перш за все мова, яка… Дотиковий канал надає інформацію про властивості поверхні об’єктів, що аналізуються, про тиск, який здійснюється на…

Поняття про пасивні, активні та інтерактивні методи навчання.

Сутність інтерактивного навчання полягає в тому, що навчальний процес відбувається за умов постійної активної взаємодії усіх учнів. Це співнавчання, взаємонавчання (колективне, групове, навчання у співпраці), де учень і вчитель є рівноправними, рівнозначними суб'єктами навчання. Активний тип навчання передбачає застосування методів, які стимулюють пізнавальну активність і самостійність учнів. Учень виступає «суб'єктом» навчання, виконує творчі завдання, вступає в діалог з учителем.

Основними методами цього навчання є: самостійна робота, проблемні й творчі завдання, що розвивають творче мислення (часто домашні), питання учня до вчителя і навпаки. Воно ефективно сприяє формуванню цінностей, навичок і вмінь, створенню атмосфери співпраці, взаємодії, дає змогу педагогу стати справжнім лідером дитячого колективу. Порівняння інтерактивних і пасивних методів навчання наведено в таблиці 3.2.2.

Таблиця 3.2.2.

Порівняння пасивних та інтерактивних методів навчання

  Педагог виступає в ролі організатора процесу навчання, лідера групи.… Для інтерактивного навчання характерне досягнення навчальних досягнень шляхом упровадження інноваційних технологій,…

Мал. 3.2.3. Процес впровадження інтерактивних технологій навчання.

· навчальна гра дозволяє учням самим вирішувати важкі проблеми, а не просто бути споглядальниками; · навчальні ігри створюють потенційно більшу можливість перенесення знань та… · навчальні ігри забезпечують навчальне середовище, негайно реагуюче на дії учасників;

Характеристика різних методів навчання

Питання і завдання для закріплення та засвоєння навчального матеріалу.

1) метод навчання; 2) прийом навчання; 3) методичні прийоми. А) це доповнення або зміни в реалізації методу навчання. В кожного вчителя… Б) спосіб упорядкованої, взаємозв'язаної діяльності учителя й учнів, спрямованої на досягнення завдань процесу…

Тема 3.3. Метод проектів у трудовому навчанні

 

План

1. Історія розвитку методу проектів.

2. Види навчальних проектів.

3. Проектно-технологічна діяльність учнів у трудовому навчанні: суть, функції.

4. Етапи проектно-технологічної діяльності учнів.

5. Методи проектної діяльності учнів у процесі трудового навчання.

6. Реалізація методу проектів у трудовому навчанні.

 

Література:5, 7, 15, 37, 61, 71, 72, 73, 74, 75, 87, 100, 102, 103, 107, 135, 146, 149, 150, 154, 155, 156, 170, 203, 204.

 

Історія розвитку методу проектів

Одному з послідовників Дж. Дьюї – В. Х. Кілпатрику вдалося вдосконалити систему роботи над проектами. Під проектом у той час розуміли цільовий акт… Робота над проектом в американській школі включала в себе усвідомлення учнем… Метод проектів привернув увагу і російських педагогів початку XX ст. Ідеї проектного навчання виникли в Росії…

Види навчальних проектів.

Український радянський енциклопедичний словник. Проект – сукупність документальних матеріалів для зведення майбутньої будівлі або архітектурного… Словник польської мови – проект, це запланований план діяльності, дій; ідея,… Словник психології. Проект – мета, якої планується досягнути.

Проектно-технологічна діяльність учнів у трудовому навчанні: суть, функції.

Цінність проектування полягає в тому, що саме ця діяльність привчає дітей до самостійної, практичної, планової і систематичної роботи, виховує… Метод проектів дозволяє активно розвивати в учнів основні види мислення,… Крім того, під час роботи над проектом у школярів розвивається пізнавальна й трудова активність, формуються вміння…

СХЕМА ЕТАПІВ ВИКОНАННЯ ТВОРЧОГО ПРОЕКТУ

Ета-пи	Робота, що виконується
І	І. Організаційно-підготовчий етап: 1.1. Формулювання завдання: · пошук проблеми; · усвідомлення проблемної сфери; (визначитись з напрямом і темою проектної діяльності, з виробом, який потрібно проектувати та виготовляти, описати його, встановити, хто буде ним користуватись, і чому в ньому виникла потреба). 1.2. Дизайн-аналіз: · виконання аналізу аналогів у письмовій та графічній формі; · вироблення ідей та варіантів; (проведення дизайн-аналізу; взаємозв’язок між призначенням виробу та матеріалом, з якого він виготовлений; аналіз форми виробу; зв’язок між формою і функціональним призначенням виробу; способи ручної та механічної обробки матеріалів; кінцева обробка та оздоблення виробів). 1.3. Аналіз виробу: · формування основних параметрів і граничних вимог; · вибір оптимального варіанту та обґрунтування проекту; · прогнозування результатів. (сформувати критерії, що враховують інтереси споживача; критерії вибору матеріалу, розмірів виробу; критерії визначення технологічності виробу; екологічні, ергономічні критерії; критерії вибору способу виробництва та оформлення виробу).
ІІ	ІІ. Конструкторський етап: 2.1. Розробка початкових ідей: · генерування ідей, розробка і складання ескізів, зарисовок; (виконання ескізів, рисунків, моделей з паперу чи пластичних матеріалів таких як: пластилін, глина, гіпс та ін.). 2.2. Оцінка ідей для вибору найдосконалішої: · оцінка ідей за розробленими критеріями, вибір найвдалішої за максимальною кількістю позитивних якостей. (аналіз ідей, ескізів, рисунків за сформованими критеріями, що враховують інтереси споживача; критерії вибору матеріалу, розмірів виробу; критерії визначення технологічності виробу; екологічні, ергономічні критерії; критерії вибору способу виробництва та оформлення виробу.) 2.3. Детальне відпрацювання кращої ідеї: · розробка детального ескізу, креслення; · опис виробу; (детальне відпрацювання проекту запропонованого вчителем; визначення необхідної технічної документації для виготовлення спроектованого виробу; розробка ескізу; виконання креслень; опис виробу.) 2.4. Добір матеріалів, інструментів та обладнання: · підбір матеріалів; · добір інструментів, обладнання та пристроїв. 2.5. Вибір технології: · визначення та розробка технології обробки деталей; · вибір технології з’єднання деталей; · визначення технології оздоблення виробу; · складання технологічної карти. 2.6. Економічне та екологічне обґрунтування: · визначення затрат часу на проектування і виготовлення виробу; · визначення потрібної кількості матеріалів на виріб; · визначення собівартості виробу та його ціни; · проведення екологічної експертизи виробу. 2.7. Мінімаркетингове дослідження: · вивчення попиту і пропозиції на спроектований виріб; · розробка власного товарного знаку; · пошук пропозиції і можливостей (шляхів реалізації спроектованого виробу). 2.8. Організація робочого місця і праці: · обладнання робочого місця; · визначення ергономічних і гігієнічних норм; · визначення безпечних умов праці.
ІІІ	ІІІ. Технологічний етап: 3.1. Виконання технологічної послідовності виготовлення виробу: · виконання операцій з виготовлення деталей; · корегування технологічних операцій та режимів обробки; · виконання складання виробу; · виконання оздоблення виробу. 3.2. Самоконтроль власної діяльності: · здійснення контролю якості обробки деталей; · проведення контролю якості складання виробу; · визначення якості оздоблення виробу. 3.3. Дотримання технологічної і трудової дисципліни, культури праці: · слідкування та контроль за технологічною дисципліною; · дотримання трудової дисципліни; · виконання вимог культури праці; · самовиховання. 3.4. Оцінка якості виробу: · здійснення оцінки якості спроектованого і виготовленого виробу; · порівняння власного виробу з відомими та теоретичними проектами.
	ІV. Заключний етап: 4.1. Корегування виконаного виробу: · порівняння виконаного проекту із запланованим; · усунення недоліків і несправностей. 4.2. Випробування виробу: · підготовка до випробування; · виконання випробування; · фіксація параметрів під час випробування. 4.3. Самооцінка проекту: · здійснення самоаналізу виробу; · самооцінка діяльності та проекту. 4.4. Аналіз підсумків: · аналіз проведеної роботи; · підведення підсумків роботи. 4.5. Оформлення проекту: · виконання і написання тексту опису проекту; · оформлення товарного знаку виробу. (виконання титульної сторінки, змісту, висновків та списку використаної літератури.) 4.6. Захист проекту (учень проводить самооцінку діяльності на всіх етапах роботи над проектом та підводить підсумки роботи, в цілому, над проектом. Зазвичай учень проводить дві оцінки. В першому випадку він сам проводить оцінку виробу і пропонує шляхи його удосконалення. У другому – він через проект аналізує процес проектування і виготовлення виробу. На цій стадії проходить потужне накопичення знань, коли учень розуміє, що і як зробити оригінальніше і краще.)

 

Методи проектної діяльності учнів в процесі трудового навчання.

• метод фантазування; • метод зразків (алгоритмічний аналіз); • метод фокальних об'єктів;

Реалізація методу проектів у трудовому навчанні.

Уміння користуватися проектною технологією є показником високої кваліфікації педагога, його інноваційного мислення, орієнтації на особистісний і… Під час організації навчального проектування вчитель виконує такі функції: - допомагає учням у пошуку джерел, необхідних їм у роботі над проектом;

КРИТЕРІЇ ОЦІНЮВАННЯ ТВОРЧОГО ПРОЕКТУ

Зрозуміло, що робота, яку має проводити вчитель, відповідно до оновленого змісту трудового навчання, є незвичною і складною. Адже процес творчості… Педагог повинен бути комунікабельним, особливо під час організації… Детальніше і глибше питання методики реалізації проектно-технологічного підходу в трудовому навчанні описано у…

Питання і завдання для закріплення та засвоєння навчального матеріалу.

2. Що розуміють під навчальним проектом? 3. З яких етапів та стадій складається проектно-технологічна діяльність… 4. Навіщо проводити самоконтроль під час виконання проекту?

Тема 3.4. Новітні освітні технології В трудовому навчанні

План

1. Суть новітніх освітніх (педагогічних) технологій.

2. Історичні аспекти та етапи становлення і розвитку новітніх освітніх технологій.

3. Інноваційні педагогічні технології в трудовому навчанні та шляхи їх впровадження.

 

Література:16, 25, 28, 29, 30, 32, 40, 60, 61, 94, 101, 103, 109, 111, 113, 121, 124, 128, 133, 136, 143, 154, 167, 183, 191, 192, 193, 202.

 

Суть новітніх освітніх (педагогічних) технологій.

Інноваційні процеси в освіті виникали в різні історичні періоди і визначали її розвиток. Термінологічний аналіз інноваційної діяльності учителя… Аналіз теоретичних праць, які були ще до появи терміну «інновація», доводить,… У науково-педагогічній літературі “новизна”, “новація”, “нововведення” розглядається власне як засіб (новий зміст,…

Порівняльна характеристика суміжних понять

Поняття педагогічної технології частково предметного чи локального рівня часто перекривається поняттям методики навчання. Г. Селевко, говорячи про… З огляду на ієрархію рівнів поняття педагогічної технології Г. Селевко… Розглядаючи співвідношення понять "часткова дидактика", "методика навчання" й поняття…

Історичні аспекти та етапи становлення і розвитку новітніх освітніх технологій.

Перший період (1940 – 1950 p.p.) характеризується появою у школах різноманітних технічних засобів одержання інформації (від запису і відтворення… Другий період (1950 – 1960 p.p.) Цей період відзначається виникненням і… Третій період (1960 – 1970 p.p). Для нього характерні такі особливості:

Інноваційні педагогічні технології в трудовому навчанні та шляхи їх впровадження.

За масштабом (обсягом) перетворень інновації поділяють на: а) конкретні (локальні), які не пов’язані між собою; б) модульні, які пов’язані між собою… Є угрупування нововведень за типами інноваційного потенціалу: 1) модифіковані, наприклад, опорні конспекти В. Ф. Шаталова (побудовані на ідеї П. Я. Гальперіна про орієнтовні основи…

Питання і завдання для закріплення та засвоєння навчального матеріалу.

1. Що розуміють під поняттям „педагогічна технологія”.

2. Перерахуйте основні поняття структури педагогічної технології.

3. Вставте пропущені слова: Використання ….. ….. на уроках трудового навчання − це своєрідний перехід від навчання, орієнтованого на запам’ятовування і відтворення до навчання, спрямованого на розвиток самостійного свідомого мислення учнів.

4. Вкажіть періоди трансформації і впровадження новітніх освітніх технологій.

5. Які новітні освітні технології використовуються в трудовому навчанні?

6. Перерахуйте переваги впровадження інформаційно-комунікаційних технологій в процес трудового навчання.

7. Про яку технологію навчання йде мова: „Створення умов для забезпечення власної навчальної діяльності учнів і розвиток індивідуальних особливостей кожного”?

 

Тема 3.5. діагностика досвіду учнів У трудовОМУ навчаннІ

 

План

1. Теоретичні основи визначення рівня досягнень учнів.

2. Побудова тестів досягнень для контролю різних рівнів засвоєння досвіду учнями.

3. Процедура визначення рівня та оцінювання досвіду учнів у трудовому навчанні.

 

Література:12, 13,16, 60, 61, 62, 63, 68, 69, 103, 135, 163, 165, 166, 178, 192, 193, 195, 197, 198, 200, 201.

Теоретичні основи визначення рівня досягнень учнів.

В процесі продуктивної діяльності учень завжди створює нову ООД порівняно із засвоєною в навчальному предметі, тобто генерує нову інформацію,… Зміст будь-якого предмету − це завжди визначена інформація про об’єкти… Досвід засвоюється в процесі репродуктивної і продуктивної діяльності. Кожну операцію діяльності учень виконує як…

Мал.3.5.1. Схема процесу „підняття” по рівням засвоєння досвіду.

Таким чином, діагностичне завдання мети навчання з якості засвоєння знань і вмінь (діяльності) полягає у визначенні необхідного рівня засвоєння. Для цього доцільно використовувати відповідні тести (проби). Тест дозволяє виявити (В) факт засвоєння досвіду. Тест складається з завдання на діяльність даного рівня (З) і еталона (Е), тобто зразка повного і вірного виконання дії. За еталоном легко визначається число (р) суттєвих операцій, які приводять до вирішення тесту. Порівняння відповіді учня з еталоном за числом вірно виконаних учнем операцій (а) дає тесту можливість визначити коефіцієнт засвоєння (Кб). Таким чином

Кб = а / р.

Визначення Кб є операцією вимірювання (Вм) якості засвоєння досвіду.

Коефіцієнт засвоєння піддається нормуванню (0 ≤ Кб ≤ 1) і на цій основі легко співвідноситься з будь-якою шкалою оцінки, а вся процедура контролю засвоєння дуже просто автоматизується. За Кб судять про завершеність процесу навчання. Досліди показують, що при Кб ≥ 0,7процес навчання можна вважати завершеним, тому що в наступній діяльності учень здатний в ході самонавчання вдосконалювати свої знання і вміння. При засвоєнні з коефіцієнтом Кб ≤ 0,7 учень у наступній діяльності здійснює систематичні помилки і нездатний до їх виправлення. Таким чином, процес навчання можна вважати завершеним на певному рівні засвоєння (б) учнями ООД, коли Кб ≥ 0,7. Якщо ні, то перехід до вивчення нового навчального матеріалу означатиме підготовку „недоучок”. „Немає нічого страшнішого, ніж недоучка” (англ. прислів’я), так як у них не виникає сумнівів у своїй некомпетентності і немає прагнення до вдосконалення. Значення Кб ≥ 0,7, як індикатор завершення процесу навчання і початку процесу самонавчання, відповідає дидактичній уяві про ці процеси, але не враховує соціальних особливостей діяльності, яка засвоюється, і майстерності, яка формується в учня.

На етапі самонавчання (Кб від 0,7 до 1,0) учні хоча й вдосконалюють свою майстерність, але роблять це на власних помилках. У деяких випадках діяльності таке вдосконалення майстерності неприпустиме, так як може бути соціально небезпечним, наприклад, в роботі водія автомобіля, пілота, лікаря і т. і. У цих випадках нижню допустиму межу закінчення процесу навчання підвищують. Так, наприклад, екзамен з ПДР за тестами І рівня проводять з Кб_І ≥ 0,9 − використовується 2-хбальна шкала оцінки: „здав”, „не здав”. Таким чином, цілепокладання і контроль якості знань учнів на основі поняття „рівень засвоєння” (б) дозволяє позбутися процентоманії.

Завдяки введенню методики точного вимірювання якості засвоєного досвіду учнями за допомогою Кб дозволяє відкрити одну з епохальних помилок дидактики у виборі напрямку пошуків і вирішень проблеми недостатньої якості процесу навчання.

Психологи і педагоги-дидакти спрямували свої пошуки в галузь конструювання різних сенсаційних процесів навчання (проблемне, програмоване, ігрове), передбачаючи, що можна знайти такий з них, при якому будуть виходити добрі учні і спеціалісти. Це була загальна помилка, від якої і дидакти, і психологи не позбавились до цього часу. Справа в тому, що гарну якість підготовки в будь-якій справі можна отримати при будь-якому процесі навчання, але в різний час, важливим є лише те, щоб цей процес був завершений, тобто, щоб коефіцієнт засвоєння діяльності перевищував значення запроектованого рівня засвоєння Кб≥0,7.

Час, який є необхідним для навчання на відповідному рівні засвоєння знань і вмінь співвідноситься у такій пропорції: Тб_І : Тб_ІІ : Тб_ІІІ : Тб_ІV = 1 : 4 : 9: 16.

 

Побудова тестів досягнень для контролю різних рівнів засвоєння досвіду учнями.

Змістовна − відповідність змісту навчання, який відображений в логічній структурі предмету і виражений визначеним навчальним елементом (НЕ). … Функційна − відповідність рівню засвоєння досвіду, який виявляється. При створенні тестів крім функційної і змістовної валідності необхідно забезпечити також їх відповідність наступним…

Процедура визначення рівня та оцінювання досягнень учнів у трудовому навчанні.

Для тестування рівня засвоєння досвіду використовують набір тестів відповідного, як правило, різного рівня, тобто батарею тестів. Батарея тестів…

Мал. 3.5.2. Надійність батареї тестів

Після проведення тестування за розробленою батареєю тестів визначається коефіцієнт засвоєння досвіду піддослідними (учнями, студентами). Для цього… де: а - кількість вірно виконаних операцій оптантом в усіх тестах батареї; р - загальне число суттєвих операцій в усіх тестах батареї.

Перевід коефіцієнта засвоєння Кa у п’ятибальну систему оцінок

  Таблиця 3.5.2.

Питання і завдання для закріплення та засвоєння навчального матеріалу.

2. Назвіть компоненти завдання тесту: 1.____; 2.______; 3._____. 3. Які з перерахованих видів контролю доцільно використовувати на заняттях?… 4. Скільки є рівнів засвоєння знань? Перерахуйте їх.

Тема 3.6. Підготовка та проведення занять з трудового навчання

 

План

1. Значення і завдання планування занять з трудового навчання.

2. Попередня підготовки вчителя та розробка і складання календарно-тематичного плану.

3. Безпосередня підготовки вчителя до занять та розробка і складання план-конспектів уроків з трудового навчання.

4. Проведення та аналіз занять з трудового навчання.

 

Література:49, 50, 62, 63, 68, 69, 76, 77, 84, 87, 91, 99, 119, 131, 143, 153, 168, 170, 171, 179, 182, 184, 197, 198.

 

Значення і завдання планування занять з трудового навчання.

Завдяки плануванню навчального процесу стає можливим передбачити всі дії вчителя і учнів на заняттях в майстернях у співвідношенні з цілями і… 1) створюються передумови для своєчасного матеріального забезпечення… 2) розкривається зв’язок між змістом занять в майстернях і змістом інших навчальних предметів. Розподіляючи…

Попередня підготовки вчителя та розробка і складання календарно-тематичного плану.

Підготовка вчителя до занять з певної теми починається зі складання плану. Він може складатися на рік, півріччя (семестр), чверть, в залежності від умов. Для творчої розробки перспективних планів навчальної роботи вчителю необхідно:

- проаналізувати навчальну програму і встановити взаємозв’язок між темами і окремими заняттями всередині кожної теми;

- намітити шляхи встановлення наступності навчання з кожної теми з підготовкою учнів з трудового навчання, отриманої в попередніх класах;

- ознайомитися з навчальними програмами з фізики, хімії, біології, математики та інших предметів, для того щоб встановити можливі взаємозв’язки запланованих тем з трудового навчання з наявними в учнів знаннями з основ наук;

- оцінити місцеві можливості і умови для проведення занять, виявити джерела поповнення навчально-матеріальної бази;

- визначити і узгодити з вимогами навчальної програми зміст і форми організації продуктивної праці учнів, методи її нормування;

- вивчити найновіші досягнення науково-технічного прогресу в певній галузі народного господарства, яка вивчається, а також методичні роботи, які стосуються змісту запланованих тем;

- розподілити зміст навчального матеріалу кожної теми на логічно зв’язані між собою заняття.

Кінцевим етапом попередньої підготовки є складений календарно-тематичний план занять для кожного класу на семестр. Структура його наступна: номер заняття, його тема, мета, тривалість, виготовлені вироби, їх кількість і для кого вони призначені; необхідні матеріали (на кожний виріб), їх асортимент, обладнання, інструменти і пристрої, наочні посібники, навчальні документи, календарні терміни (по тижнях), замітки.

Зразкові перспективні плани публікуються в посібниках з часткових методик трудового навчання і в журналах „Трудова підготовка в закладах освіти” та “Трудове навчання в школі” і газеті „Трудове навчання”.

При розробці системи уроків повинні враховуватися завдання того чи іншого етапу навчання. На початку першої чверті, наприклад, повторюються трудові операції, які вивчалися в минулому навчальному році.

Календарне планування складається до початку навчального року або півріччя (семестру) і затверджується директором школи. Для нових класів або у випадку, коли вчитель недавно прибув до школи і не знає школярів, складання його відбувається через 2-3 тижні після початку навчального року. За цей час вчитель встигне познайомитись з учнями своїх класів, вивчить матеріально-технічну і навчальну базу трудового навчання.

Форма календарно-тематичного плану занять з трудового навчання може бути різноманітною, але вона повинна всі розглянуті пункти попереднього планування навчального процесу. Одна з форм календарно-тематичного плану наведена в таблиці 3.6.1. Фрагмент календарно-тематичного плану занять з трудового навчання для 7 класу з розділу „Техніка і технологічні процеси виготовлення виробів з конструкційних матеріалів” за темою „Техніка” наведено в додатку 3.6.1.

Таблиця 3.6.1.

КАЛЕНДАРНО-ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН ЗАНЯТЬ З ТРУДОВОГО НАВЧАННЯ В ____ КЛАСІ З РОЗДІЛУ: „_____________________”

 

№ заняття	Теми і зміст занять та окремих уроків	Мета заняття та його тип	Міжпредметні та внутріпредметні зв’язки: дисципліна, тема, клас	Назва об’єкту праці учнів, кількість, призначення	Матеріали та їх сортамент, кількість на один об’єкт праці та всього	Обладнання, пристрої та інструменти групового та індивідуального користування	Наочні посібники та документація (конструктторсько-технологічна)	Календарний термін проведення занять

Безпосередня підготовки вчителя до занять та розробка і складання план-конспектів уроків з трудового навчання.

Біжуче планування має своїм завданням визначити конкретний зміст, форми організації і методи проведення кожного наступного заняття, підготувати необхідне обладнання, матеріали і наочні посібники.

Початковим етапом підготовки вчителя до уроку є аналіз попереднього уроку, в процесі якого вчитель встановлює, як була досягнута його мета і виконаний план, що проведено вдало і які залишились “плями” в знаннях учнів. На основі цього коректується тема і мета уроку. Це важливий момент в підготовці до уроку, так як в залежності від теми відбувається підбір матеріалу. В формулюванні мети необхідно дати відповідь на питання, чому треба навчити школярів на цьому уроці, які нові знання і вміння вони повинні засвоїти. Далі вчитель вивчає матеріал, який необхідно подати учням на уроці, відмічає нові поняття. які необхідно пояснити їм, виділяє нові операції і прийоми.

Успішне проведення кожного уроку значною мірою залежить від ретельної методичної розробки його вчителем з урахуванням наявної навчально-матеріальної бази, складу і підготованості учнів, навчального матеріалу, який вивчається, та інших умов навчання. З методичної розробки майбутнього уроку (екскурсії), вчитель і починає свою підготовку до нього. Вона проводиться, як правило, в такій послідовності:

1. За перспективним календарно-тематичним планом вчитель визначає місце майбутнього уроку в логічній системі уроків з теми, яка вивчається, для встановлення його взаємозв’язку з попередніми уроками і уточнює тему уроку.

При уточненні теми уроку необхідно прагнути досягати найкоротшого формулювання, яке точно відображає зміст уроку.

2. Потім учитель формулює цілі уроку і у відповідності з ними відбирає зміст навчального матеріалу, який необхідно вивчити При цьому він ретельно продумує, які теоретичні відомості і в якому обсязі необхідно викласти учням, які знання їх з основ наук залучити, щоб вони добре зрозуміли наукові основи технологічних процесів, технічних об’єктів, трудових дій, які вивчаються на цьому уроці, і свідомо, з розумінням наукових основ оволоділи відповідними трудовими прийомами і операціями; визначати, які вміння та навички необхідно сформувати на цьому занятті, які дидактичні завдання вирішити; намічає навчальний матеріал для повторення, пройдений раніше і логічно зв'язаний з матеріалом майбутнього уроку, матеріал з основ наук, який ще не вивчався, але з яким необхідно ознайомити учнів, щоб вони свідомо могли засвоїти нові знання з трудового навчання; визначає види і методи самостійної роботи учнів на занятті і способи керування цією роботою.

Потім вчитель приступає до вибору виробів, так як окрім того, що виріб повинен бути суспільно корисним за своїм призначенням, до нього ще висуває ряд вимог:

1- обробка виробу повинна складатися з операцій, які передбачені навчальною програмою.

2- робота, пов’язана з підготовкою і виготовленням виробу, повинна бути посильною для учнів як щодо потрібної точності, так і запланованої норми часу. Ця вимога потребує великої відповідальності від учителя, так як норму часу, а часто і точність обробки, визначає він сам.

3- за призначенням і конструкцією виріб повинен бути доступним для розуміння учнів. Ця вимога особливо важлива в тих випадках, коли учні виготовляють моделі, проекти.

У випадку, коли заняття будується на базі замовлень різних підприємств, учнів треба ознайомити не лише з окремими деталями, які обробляються в майстернях, але і з місцем і призначенням цих деталей в машині. В такому випадку є можливим не лише поставити учням вимоги по виготовленню деталей, але і обґрунтувати їх, так як кожна вимога виникає з тих функцій, які деталь виконує в машині. Праця учнів стає осмисленою, що позитивно впливає на результат всієї навчально-виховної роботи.

3. У відповідності з цілями заняття і змістом навчального матеріалу учитель вибирає тип заняття, форми виконання практичних робіт і методи викладання, які активізують пізнавально-трудову діяльність учнів, розвивають їх творче мислення.

4. До заняття вчитель підбирає навчально-наочні посібники, обладнання і матеріали: ілюстративний матеріал, який буде зображений на класній дошці; питання до учнів; технічні задачі; визначення понять, які учні повинні надійно запам’ятати; контрольні питання для повторення і закріпленні навчального матеріалу; готує інструменти і заготовки.

Вчитель повинен добре продумати зміст, організацію і послідовність практичних робіт, підготувати робочі місця і забезпечити умови безпечної праці. Кожне робоче місце – індивідуальне і ланкове потрібно забезпечити карткою-завданням і необхідними для його виконання технічними засобами, обладнанням, матеріалами, інструктивно-методичною і навчально-технічною документацією, вказівками щодо дотримання правил безпеки праці, різними навчально-наочними посібниками. При проведенні робіт в лабораторних умовах вчитель за допомогою чергових забезпечує робочі місця необхідними матеріалами, інструментами і обладнанням. Те обладнання, яке учні повинні будуть підібрати самостійно, розташовують на демонстраційному столі. При проведенні робіт у виробничих умовах учитель повинен отримати дозвіл відповідальних працівників підприємства, організації і домовитися з наставниками про спільне керівництво роботою учнів і забезпечення безпеки праці.

Досвід передових вчителів трудового навчання показує доцільність підбору і зберігання навчально-наочних посібників комплектами, необхідними при проведенні окремих занять по темах програми. Деякі посібники і обладнання використовуються в ході декількох занять, тому в ряд комплектів потрібно вкладати картку з вказівкою, в якому комплекті зберігається певний посібник.

5. Методичну розробку заняття вчитель завершує складанням робочого плану-конспекту його проведення за структурою, наведеною в темі 3.1 п. 2. При їх складанні використовуються методичні розробки занять з трудового навчання. У додатку 3.6.2. наведено зразковий план-конспект заняття з трудового навчання для 7 класу з теми «Техніка».

До уроку-екскурсії вчитель трудового навчання також повинен не лише сам ретельно готуватися, але і підготувати до неї учнів. Підготовка вчителя до екскурсії полягає в наступному:

- отримання від керівництва підприємства, агрофірми дозволу на екскурсію та узгодження з його спеціалістами загального порядку її проведення і заходів із забезпечення безпеки перебування учнів на екскурсії;

- відбір спільно з робітниками підприємства об’єктів для спостереження і вивчення учнями;

- ретельне вивчення назначених об’єктів самим вчителем;

- продумування змісту вступної бесіди і пояснень в ході спостережень об’єктів учнями;

- підготовка питань, на які школярі повинні отримати відповіді в результаті спостережень об’єктів екскурсії;

- підготовка завдання окремим ланкам учнів зі збирання матеріалів для складання стенду, який ілюструє технічні процеси на цьому підприємстві;

- визначення способів підведення підсумків екскурсії – письмові звіти, технологічні таблиці, бюлетені і т. д.;

- складання плану екскурсії, в якому вказується тема і мета, коротко намічається зміст вступної бесіди, послідовність огляду об’єктів, зміст пояснень, питання і завдання учням, способи підведення підсумків екскурсії.

 

Проведення та аналіз занять з трудового навчання.

Початковим етапом уроку є його організаційна частина (присутність учнів, розподілення їх за робочими місцями, продуманий порядок видачі інструкцій… Включення учнів в роботу починається з повідомлення теми уроку і навчальної… З усіх розділів і тем трудового навчання треба досягати того, щоб засвоєння знань і вмінь відбувалося на уроці. Однією…

Опорний матеріал для аналізу та оцінки уроку (заняття) трудового навчання

  1. Організаційний момент. Підготовка учнів до заняття. Низький рівень: оргмомент…  

Питання і завдання для закріплення та засвоєння навчального матеріалу.

2.Опишіть послідовність підготовки вчителя трудового навчання до уроку. 3. Визначте послідовність етапів підготовки вчителя до екскурсії: 4. Опишіть структуру календарно-тематичного плану занять з трудового навчання.

Тема 3.7. Організація роботи та обладнання шкільних майстерень

 

План

1. Особливості створення навчально-матеріальної бази трудового навчання в загальноосвітніх навчальних закладах.

2. Вимоги до приміщень шкільних майстерень та їх характеристика.

3. Обладнання майстерень та способи його розміщення.

4. Режим роботи в шкільних майстернях.

5. Санітарно-гігієнічні та ергономічні вимоги до робочих місць учнів і вчителя.

6. Планування і облік у навчальних майстернях.

 

Література:26, 62, 63, 68, 69, 80, 91, 98, 99, 104, 112, 119, 179, 182, 198.

 

Особливості створення навчально-матеріальної бази трудового навчання в загальноосвітніх навчальних закладах.

В загальноосвітньому навчально-виховному закладі створюються такі навчальні майстерні:

- для трудового навчання учнів 1-3/4 класів;

- для трудового навчання учнів 4/5-11 класів (з обробки деревини, обробки металів) або комбінована для навчання хлопців, (з обробки тканини, волокнистих матеріалів та з обробки харчових продуктів), або комбінована для навчання дівчат.

До складу майстерень входять допоміжні приміщення, що призначені для зберігання навчально-наочних посібників, навчального обладнання, матеріалів, незакінчених робіт та встановлення електрифікованого обладнання, яке використовується вчителем для виконання заготівельних робіт.

В спеціальних, спеціалізованих навчально-виховних закладах, школах-інтернатах, крім вище перерахованих, можуть створюватись навчальні майстерні інших профілів.

Навчальні майстерні призначені для:

− трудового навчання учнів 1-9 (1-11) класів;

− поглибленої трудової підготовки учнів;

− роботи технічних, художньо-прикладних гуртків, клубів за інтересами;

− проведення факультативних занять з трудового навчання;

− організації продуктивної праці учнів.

Кількість майстерень, їх різновиди і площі в кожному загальноосвітньому навчально-виховному закладі визначаються в залежності від кількості і наповненості класів згідно встановлених норм.

Можливий варіант створення майстерень для кількох загальноосвітніх навчально-виховних закладів даного адміністративного району. Крім цього, підприємства, організації за рахунок власних асигнувань можуть створювати навчально-виробничі дільниці на правах своїх структурних підрозділів.

Приміщення навчальних майстерень повинні бути світлими, теплими і сухими. Забороняється організація майстерень у підвальних і напівпідвальних приміщеннях.

Навчальні майстерні оснащуються верстатним та іншим обладнанням у відповідності з «Типовим переліком навчально-наочних посібників і навчального обладнання для загальноосвітніх навчально-виховних закладів», а також дидактичними матеріалами, технічною і технологічною документацією.

Обладнання, не передбачене «Типовим переліком», у тому числі саморобне, встановлюється в майстернях за погодженням з представником органів Державного комітету України з нагляду за охороною праці.

В навчальних майстернях обладнуються робочі місця учнів індивідуального і колективного користування та робоче місце вчителя у відповідності до вимог ергономіки.

Кількість робочих місць у майстернях визначається наповненістю класів з урахуванням поділу на підгрупи у відповідності до встановлених діючих нормативів.

Робоче місце вчителя розміщується на підвищенні розміром (орієнтовно) 3600x2000x200 мм, яке оснащується столом з місцем для технічних засобів навчання, класною дошкою, пультом і для аварійного знеструмлення робочих місць учнів та обладнанням, необхідним для демонстрування прийомів роботи. В зоні робочого місця вчителя рекомендується розміщувати шафи-секції для зберігання навчально-наочних посібників, інструментів, пристроїв. До робочих місць учнів та вчителя підводиться електричний струм напругою не більше 42 В.

Майстерні повинні відповідати вимогам «Положення про організацію охорони праці та порядок розслідування нещасних випадків у навчально-виховних закладах» та «Правил з техніки безпеки і виробничої санітарії для шкільних і навчально-виробничих майстерень, а також для навчальних комбінатів, цехів (прольотів, дільниць) і підприємств, у яких проводиться трудова підготовка учнів», затверджених Міністерством освіти і науки України.

Кожна навчальна майстерня обладнується умивальником з щітками і милом в кількості 20% від числа учнів, а також електрорушниками, ємкостями для відходів, сміття. Навчальні майстерні повинні повністю забезпечуватися засобами пожежогасіння, пінними та вуглекислотними вогнегасниками, ношами та універсальними аптечками першої допомоги.

Приміщення майстерень оформляються стендами, таблицями і плакатами з безпеки праці і виробничої санітарії, матеріалознавства, технології обробки матеріалів, профорієнтації тощо. В майстернях організовують постійно діючі виставки виробів, виготовлених учнями.

Колір фарбування стін, обладнання, інструментів добираєть­ся відповідно до вимог ергономіки і технічної естетики, з вико­ристанням сигнальних кольорів і знаків безпеки.

При виконанні конкретних видів робіт робочі місця учнів забезпечуються інструкціями з безпеки праці. Вони складають­ся на основі Типових інструкцій, розроблених Міністерством освіти і науки України, і затверджуються директором загальноосвітнього закладу. Інструкції переглядаються в міру необхідності, але не рідше одного разу в 3 роки.

До занять (роботи) в навчальних майстернях допускаються учні, які пройшли медичний огляд і не мають відповідних протипоказань. Відомості про учнів, не допущених до роботи в навчальних майстернях, вчитель отримує у медичного персоналу, закріпленого за загальноосвітнім закладом. В майстернях учні працюють у спецодязі, який добирається індивідуально для кожного учня.

До виконання кожного виду робіт учні допускаються тільки після проведення інструктажу з безпеки праці.

Висновок про придатність майстерень для проведення занять оформляється щорічно відповідним актом комісією з прийому загальноосвітнього навчально-виховного закладу до навчального року.

Режим занять, умови навколишнього середовища в навчальних майстернях визначаються з урахуванням санітарно-гігієнічних вимог щодо організації трудового навчання учнів 1-9 (1-11) класів, затверджених Головним санітарно-епідеміологічним управлінням Міністерства охорони здоров'я України.

Адміністрація загальноосвітнього навчально-виховного закладу здійснює заходи, що сприяють модернізації майстерень, систематичному поповненню їх обладнанням, поліпшенню тех­нічного обслуговування, раціоналізації робочих місць.

Наказом по загальноосвітньому навчально-виховному закладу на вчителя (вчителів) трудового навчання покладається виконання обов'язків майстра навчальної майстерні (майстерень), якими передбачено:

· виконання спільно з заступником (помічником) директора з господарської частини робіт із забезпечення майстерень обладнанням, матеріалами;

· планування роботи майстерень;

· налагодження техніки, обладнання, підготовка їх до занять;

· своєчасна перевірка електрообладнання, його заземлення, стану ізоляції електропроводки;

· забезпечення санітарно-гігієнічних вимог та безпеки праці;

· збереження матеріальних цінностей та ведення їх обліку.

Вчителі трудового навчання, керівники гуртків, які працюють у майстернях, несуть відповідальність за виконання учнями правил безпеки праці, виробничої санітарії, за охорону життя та здоров'я учнів.

Використання навчальних майстерень, їх обладнання в цілях, не передбачених цим Положенням, забороняється.

 

Вимоги до приміщень шкільних майстерень та їх характеристика.

Шкільні навчальні майстерні будують за типовими проектами. Вони можуть займати окреме приміщення або розташовуватися безпосередньо в школі. Більш… Навчальні майстерні, якщо вони винесені в окреме приміщення, крім майстерень з… Навчальні майстерні в школі можуть бути комбінованими, коли обробка деревини, металів і всі інші види навчальних робіт…

Обладнання майстерень та способи його розміщення.

Досить актуальним на сьогодні є питання про створення устаткування, яке регулювалося б за висотою. Адже на тому самому робочому місці доводиться… У практиці роботи шкіл можна зустріти спеціальні конструкції слюсарних і… Каркас верстака виготовлений із зварених стальних труб і кутника. Кришка стола — це металева рама, в яку закладено…

Режим роботи в шкільних майстернях.

У процесі трудового навчання учні набувають рухових навичок і вмінь; у них утворюються нові умовно-рефлекторні зв’язки, під впливом фізичної праці… Спеціальні дослідження показали, що в осіб, які займаються фізичною працею,… Трудове навчання має важливе значення як засіб переключення учнів з одного виду діяльності на інший, що, згідно вчення…

Санітарно-гігієнічні та ергономічні вимоги до робочих місць учнів і вчителя.

Природне освітлення повинно бути рівномірним і не створювати блиску. Коефіцієнт природного освітлення (КПО) в навчальних приміщеннях повинен… Рівномірність освітлення на робочому місці (відношення мінімального рівня освітлення до максимального) повинна…

Планування і облік у навчальних майстернях.

На підставі плану роботи шкільних майстерень у календарно-тематичні плани занять з трудового навчання (див. табл. 3.6.1.) для кожного класу… Таблиця 3.7.2. № з/п Назва виробу Замовник …  

Форма матеріальної книги

№ з/п	Назва матеріалу, реактиву, продукції	Специфіка матеріалу, продукції	Одиниці вимірювання	Наявність (за роками)

 

Таблиця 3.7.4.

Форма інвентарної книги

Книги обліку потрібні для фінансової перевірки. В них треба зазначати, коли надійшли матеріали, інструменти тощо і коли передані. Якщо інструмент… Навчальні майстерні повинні систематично поповнюватися потрібним обладнанням,… Устаткування шкільних майстерень можна поповнювати кількома шляхами: через заклади освіти, через магазини та за…

Питання і завдання для закріплення та засвоєння навчального матеріалу.

2. Які приміщення використовуються для занять із трудового навчання? (правильну відповідь позначте знаком «+», а неправильну – «–»): 1) майстерня з обробки хвойних порід; 2) майстерня з обробки тканини;

ВИКОРИСТАНА І РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

2. Актуальні питання трудового і профільного навчання та професійної підготовки. //Трудова підгот. у закладах освіти. – 2002. – №1. – С.17-18. 3. Алексеева Т.Н. Эстетическое воспитание на занятиях по технологии // Школа… 4. Алексюк А.М. Загальні методи навчання у школі. – К.: Рад. шк., 1981.

Додаток 2.1.1.

Затверджено

Постановою Кабінету Міністрів України

Від 14.01.2004 р. № 24.

 

ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ

Базової і повної середньої освіти

 

Загальна частина

Державний стандарт охоплює Базовий навчальний план, загальну характеристику інваріантної і варіативної складових змісту базової та повної середньої… Зміст базової і повної середньої освіти створює передумови: · для всебічного розвитку особистості і визначається на засадах загальнолюдських та національних цінностей,…

Базовий навчальний план.

Інваріантна складова передбачає дотримання всіма навчальними закладами, що надають загальну середню освіту, єдиних вимог до загальноосвітньої… Під час складання типових навчальних планів для учнів спеціалізованих шкіл,… Змістове наповнення освітніх галузей інваріативної складової визначається Державним стандартом.

Освітня галузь «технологія».

Через зміст освітньої галузі „Технологія ” забезпечується: · формування технічного світогляду і відповідний рівень освіти, закріплення… · ознайомлення учнів з місцем і роллю інформаційно-комунікаційних технологій в сучасному виробництві, науці,…

Основна школа.

  Зміст освіти. Державні вимоги до рівнів загальноосвітньої підготовки учнів. 1. Людина в технічному середовищі. …

Старша школа.

  Додаток 3.6.1.

ФРАГМЕНТ КАЛЕНДАРНО-ТЕМАТИЧНОГО ПЛАНУ ЗАНЯТЬ З ТРУДОВОГО НАВЧАННЯ

  № заняття Теми і зміст занять та окремих уроків Мета заняття та його тип Міжпредметні та внутріпредметні…

Додаток 3.6.2.

План-конспект заняття з трудового навчання

Клас 7.

Тема заняття: ТЕХНІКА.

1. Теоретичні відомості:Електрифіковані знаряддя праці. Їх переваги у порівнянні з ручними і механічними знаряддями праці. Загальна будова… 2. Лабораторно-практична робота:Ознайомлення з механізмами і вузлами верстата.… Мета заняття:

План заняття

I. Організаційний момент. _____________________________________1 хв.

II. Повторення раніше вивченого матеріалу. ______________________5 хв.

III. Мотивація навчально-трудової діяльності учнів. _______________2 хв.

IV. Вивчення нового матеріалу. _______________________________19 хв.

V. Закріплення нового матеріалу. ______________________________4 хв.

VI. Практична робота.

VI.1.Вступний інструктаж. ___________________________________10 хв.

VI.2.Самостійна практична робота учнів та інструктаж вчителя. ____40 хв.

VI.3.Заключний інструктаж. ____________________________________5 хв.

VII. Прибирання робочих місць і приміщення майстерні черговим.

VIII. Підведення вчителем підсумків заняття. _____________________3 хв.

 

Хід і зміст заняття:

І. Організаційний момент – 1 хв.

1) Введення учнів у майстерню до дзвінка вдягнутих в спецодяг;

2) Перевірка присутності учнів за рапортом чергового;

3) Перевірка підготовки учнів до заняття та організації їх робочого місця (наявність зошита, підручника, олівця, ручки, лінійки та наявність спецодягу).

 

ІІ. Повторення раніше вивченого матеріалу – 5 хв.

Десять учнів виконують тестові завдання з теми «Технологічні процеси ручної та механічної обробки деталей виробів» (додаток 1). Двоє учнів виконують практичне завдання за картками-завданнями (додаток 2). … Чотирьох учнів опитую за наступними питаннями:

ІІІ. Мотивація навчально-трудової діяльності учнів – 1 хв.

Коротка розповідь про те, що ця тема є дуже корисною у подальшому житті, а саме: при виготовленні виробів домашнього вжитку, таких як качалка, товкач, таріль. Електрифікований інструмент значно полегшує виконання різних видів столярних операцій. Затрати часу стають меншими. При цьому кількість виробів, виготовлених за однаковий проміжок часу, збільшується. Електрифіковані знаряддя праці – є знаряддями праці столяра. А в деревообробній промисловості велике значення має верстатник деревообробних верстатів і його знаряддя праці – токарний верстат з обробки деревини (демонстрація фрагменту ВФ2 “Верстатник деревообробних верстатів”).

 

IV. Вивчення нового матеріалу – 20 хв.

План: 1. Електрифіковані знаряддя праці, їх переваги. 2. Будова електроприводу (на прикладі токарного верстата СТД – 120М).

Технологічні пристрої для верстата.

Під час пояснення демонструю презентацію МП.6. Технологічні пристрої - це конструктивні елементи, за до­помогою яких… При розповіді про кожен із пристроїв показую їх учням.

Зміст праці верстатника деревообробних верстатів.

Розповідь з демонстрацією ВФ 2 та плакату П5.

Верстатник деревообробних верстатів має знати призначення та можливості різних видів верстатів, їх конструктивні особливості, комплекс прийомів роботи на них. Вміння працювати на різних видах верстатах (фрезерному, стругальному, свердлильному, фугувальному тощо), зокрема токарному. При цьому він повинен знати послідовність виконання операцій, конструкції верстатів та системи управління. Верстатник повинен “відчувати” матеріал, з яким працює, уявляти і передбачати результат взаємодії деревини з ріжучим інструментом, можливість відхилення від регламентованої поведінки. Методи перевірки технічного стану верстата, методи його налагоджування, запуску і запинки, причини виникнення браку та методи їх усунення – у цих питаннях повинен добре розбиратись верстатник.

 

V. Закріплення нового матеріалу – 4 хв.

1. Які знаряддя праці належать до електрифікованих? 2. Які переваги електрифікованих інструментів над механічними? 3. З яких основних частин складається токарний верстат з обробки деревини як технологічна машина?

ІV.1. Вступний інструктаж – 10 хв.

Під час цієї практичної роботи Вам необхідно виконати такі завдання: 1. Вивчити механізми і основні вузли верстата СТД – 120М; 2. Навчитися готувати верстат до роботи;

VI.2. Самостійна практична робота учнів та інструктаж вчителя – 40 хв.

Виконання лабораторно-практичної роботи за інструкційними картками (додаток 4) парами. На виконання першого завдання учням відводиться 9 хв.,… B. Інструктаж вчителя. 1) Підходжу до кожної пари, контролюю роботу кожного учня і даю короткі вказівки, щодо правильності виконання…

VI.3. Заключний інструктаж – 5 хв.

1) Підведення підсумків роботи: сьогодні при виконання лабораторно-практичної роботі ми вивчили основні механізми і вузли верстата СТД – 120М; навчилися готувати верстат до роботи, регулювати швидкість обертання шпинделя верстата та керувати ним;

2) Група, яка перша і точно виконала практичну роботу, заохочується додатковим одним балом;

3) Виношу на колективний розгляд найкращий звіт про виконану роботу, вказую на характерні помилки та способи їх уникнення;

4) Сьогодні ми ознайомились зі змістом праці столяра при використанні електрифікованих знарядь праці та верстатника деревообробних верстатів при використанні токарного верстата з обробки деревини, підготовки його до роботи, засвоїли деякі прийоми роботи цих фахівців.

VIII. Прибирання робочих місць учнями (по завершенню роботи) і приміщення майстерні черговими.

IX. Підведення вчителем підсумків заняття – 3 хв.

1) Підведення підсумків заняття.

2) Об’єктивно оцінюю роботи учнів згідно вищезгаданих критеріїв і виставляю оцінки в класний журнал.

3) Домашнє завдання: за підручником опрацювати ст. 272 – 289. Підготувати (прізвища учнів) короткі повідомлення про професії токаря, налагоджувальника металообробних верстатів і слюсаря.

4) Повідомлення змісту наступного заняття з теми «Техніка»: будемо вивчати токарно-гвинторізний верстат та зміст праці токаря та налагоджувальника металообробних верстатів.

 

Додаток 1

Тестові завдання з трудового навчання до теми «Технологічні процеси ручної та механічної обробки деталей виробів», 7 клас.

У вказаних завданнях виберіть або допишіть вірну відповідь. 1) Яка ціна поділки шкали металевої лінійки? A. 1 мм; В. 0,5 мм; С. 0,01 мм;

Додаток 2.

Картки-завдання на вимірювання штангенциркулем і лінійкою

Варіант І 1. Виміряти розміри деталі, зображеної на рис. 2, лінійкою і штангенциркулем…

Додаток 3.

Правила безпечної роботи на токарному верстаті з обробки деревини СТД-120 М

2. Перевірити надійність заземлення верстата. Якщо провід заземлення верстата пошкоджений, вмикати верстат заборонено! 3. Працювати на верстаті необхідно у спецодязі, головному уборі та захисних… 4. Забороняється відходити або залишати без нагляду ввімкнений верстат.

Додаток 4.

Інструкційна карта

Тема: Техніка.

Мета:Ознайомитись з механізмами і вузлами верстата. Навчитись готувати верстат до роботи, регулювати швидкість обертів шпинделя верстата та керувати ним.

Клас: 7.

Час виконання роботи:40 хв. Порядок виконання роботи: 1. Оглянути верстат зовні.

Янцур Микола Сергійович

 

 

ТЕОРІЯ ТРУДОВОГО НАВЧАННЯ

Навчальний посібник

Курс лекцій

 

 

Для студентів спеціальності

напряму підготовки «Технологічна освіта»

 

 

Технічний редактор: Єзерська Н.Р.

Комп’ютерна верстка: Хильчук Т.К.

 

Здано до набору 20.06.2010. Підписано до друку 24. 12. 2010 р

Формат 60х84 1/16. Папір друкарський

Умов. друк. арк. 29,6. Обл. вид. арк. 29,9. Тираж 300.

Замовлення № . Ціна договірна.

 

 

 

Набір здійснено в науково-дослідній лабораторії з профорієнтації “ПРОГНОЗ” при кафедрі професійної педагогіки і трудової підготовки Рівненського державного гуманітарного університету

 

 

Редакційно-видавничий відділ

Рівненського державного гуманітарного університету,

33028, м. Рівне, вул. С. Бандери, 12.

Для нотаток

 

 

Развернуть

Открыть в широком формате