рефераты конспекты курсовые дипломные лекции шпоры

Реферат Курсовая Конспект

Устрій ідеальної держави

Устрій ідеальної держави - раздел Философия, Вступ до філософії. Філософія як специфічний тип знання   В Своїй Праці Платон Велику Увагу Приділяє Питанню Устрою Дер...

 

В своїй праці Платон велику увагу приділяє питанню устрою держави, а саме те, що правління філософів тісно поєднується з дією справедливих законів.

Справжні філософи, пояснює Платон, не прагнуть власності, але їх правління необхідне для блага всіх решту. Не держава для філософів, а філософи для держави. Обґрунтовуючи необхідність зв’язку філософії з політичною владою, Платон пише: “Поки в державах не будуть панувати філософи, або як сьогодні їх називають царі та владики не почнуть благородно і правильно філософствувати, і поки не будуть в обов’язковому порядку усунуті ті люди, – а їх багато, – які нині прагнуть до влади, та до філософії, до тих пір державам не позбутися зла і рід людський не побачить сонячного світу державного устрою” [Книга 6; 239].

Ідеальний світ і “сонячну державу”, згідно Платона, слід вивчати не з ранніх років, а з 30 до 35 років, після цього ці особи повинні займатися виключно державними справами на різних громадянських та державних посадах.

Платон характеризує ідеальну державу як правління кращих і благородних, тобто як аристократичний вид держави. Такий устрій буде або царською владою, або аристократичною [Книга 9; 327]. Таке трактування обумовлено тим, що поняття людини царської і людини аристократичної для Платона обожнюються. Величезну увагу автор приділяє визначенню в державі місця правлячого класу. На його думку, правителями “ідеальної” держави повинні бути винятково філософи, для того щоб у державі панували розважливість, розум. Саме філософи обумовлюють добробут, справедливість держави Платона, адже їм властиві “...правдивість, рішуче неприйняття якої-б то не було неправди, ненависть до неї і любов до істини”. Очевидно, що саме філософи будуть охороняти “ідеальний” лад, закони від усіляких нововведень, адже вони володіють “...усіма якостями правителів і охоронців ідеальної держави”. Саме тому діяльність філософів обумовлює існування "ідеального" держави, його незмінність. Власне кажучи, філософи охороняють інших людей від пороку, яким є будь-яке нововведення в державі Платона. Не менш важливе і те, що завдяки філософам правління і все життя “ідеальної” держави буде побудоване за законами розуму, мудрості, там не буде місця поривам душі і почуттям.

Основний закон полягає в тому, що кожен член суспільства зобов'язаний виконувати тільки ту справу, до якої він придатний. Усіх жителів “ідеальної” держави автор розділяє на три класи:

Нижчий клас – поєднує людей, що роблять необхідні для держави речі сприяють цьому; у нього входять самі різні люди, пов'язані з ремеслом, землеробством, ринковими операціями, грошима, торгівлею і перепродажем – це хлібороби, ремісники, торговці. Всередині цього нижчого класу також існує чіткий поділ праці: коваль не може зайнятися торгівлею, а торговець по власній примсі не може стати хліборобом.

Другий і третій клас – класи воїнів-охоронців, правителів-філософів, визначається уже не за професійними, а за моральними критеріями. Моральні якості цих людей Платон ставить набагато вище моральних якостей першого класу.

З усього цього можна зробити висновок, що Платон створює тоталітарну систему поділу людей на класи, що небагато пом’якшується можливістю переходу з класу в клас (це досягається шляхом тривалого виховання і самовдосконалення). Перехід цей здійснюється під керуванням правителів [Книга 9; 336].

Характерно, що якщо навіть серед правителів з’явиться людина, що більше підходить для нижчого класу, то її необхідно “понизити”. Таким чином, Платон вважає, що для добробуту держави кожна людина повинна займатися тією справою, для якої вона пристосована найкраще. Якщо людина буде займатися не своєю справою, але усередині свого класу, то це ще не загибель для “ідеальної” держави. Коли ж людина незаслужено із шевця (перший клас) стає воїном (другий клас), чи ж воїн незаслужено стає правителем (третій клас), то це загрожує занепаду усій державі, тому такий “стрибок” вважається “вищим злочином” [Книга 9; 338].

Так само він вважає, що трьом основним станам відповідають три з чотирьох основних чеснот:

1.Мудрість – чеснота правителів і філософів

2.Хоробрість – чеснота воїнів

3.Помірність – народу.

Четверта справедливість не відноситься до окремих станів, але є “над становою”, деякою “державною” чеснотою.

Цікаво, що Платон, який жив у часи загального рабовласницького ладу, не приділяє рабам особливої уваги. Усі виробничі турботи покладаються на ремісників і хліборобів. Тут же Платон пише, що в рабство можна звертати тільки “варварів”, не еллінів, під час війни. Однак він же говорить, що війна – зло, що виникає в порочних державах “для збагачення”, і в “ідеальній” державі війни варто уникати, отже, не буде і рабів. На його думку, вищі розряди (касти) не повинні мати приватної власності, щоб зберегти єдність [Книга 9; 341].

Прообраз влади в Платона – це пастух, що пасе череду. Якщо вдатися до цього порівняння, то в “ідеальній” державі пастухи – це правителі, воїни – це сторожові собаки. Щоб удержати череду овець в порядку, пастухи і собаки повинні бути єдині у своїх діях, чого і домагається автор.

 

Прийнятні та регресивні форми держави

З позиції своєї ідеальної держави Платон класифікує існуючі державні форми на дві великі групи:

1.Прийнятні державні форми

2.Регресивні – занепадаючі.

Перше місце в групі прийнятних державних форм це його “ідеальна” держава. До регресивних форм він відносив тимократію. В античній Греції до цього типу більше всього відносилася Спарта V і VI ст. Істотно нижче тимократії стояла олігархія – влада декількох особистостей, що спирається на торгівлю, лихварство. Головним предметом роздратування. Платона є демократія, у якій він бачить владу юрби, неблагородного демосу, і тиранія, що в античній Греції починаючи з VI ст. до н.е. представляла диктатуру, спрямовану проти аристократії.

Заслуговує уваги і рольова характеристика суб’єктів політичних відносин, де всі не правителі називають один одного “громадянами”. Громадяни в свою чергу називають правителів “спасителями” і “помічниками” (але не “панами” і не “правителями”), правителі називають один одного “співтовариші по охороні”, – а народ – “платіжниками” і “годувальниками”. Але звичайно тільки правителі та їх помічники – охоронці наділені основними політичними правами в ідеальній державі. Проникнення людей третього класу в перший і другий рівень і їх причетність до державних посад Платон розцінює як початок занепаду держави.

Признаючи труднощі практичного втілення цієї ідеї, Платон все-таки впевнений в своєму замислі. Але для нього набагато важливіше філософськи просвітити ідеальну дійсність держави і тим самим показати, що образ ідеальної держави доступний кожному бажаючому є на небі і існує в ідеальній дійсності [Книга 9; 350].

Але ж яке майбутнє ідеальної держави, якщо все ж таки вдасться створити її? Чи буде вона вічна? Розглядаючи такі питання Платон пише: “Важко зламати державу, яка побудована даним чином. Але ж якщо всьому, що існує приходить кінець, то навіть такий устрій не збережеться вічно...” [Книга 10; 370].

 

Ідея відповідності п’яти видів державного устрою до п’яти типів духовного складу людини

В зв’язку з проблемою неминучості деградації і загибелі ідеального суспільства Платон презентує свою концепцію закономірної зміни різних державних форм як коловороту всередині певного циклу. В основі цієї концепції лежить ідея відповідності між п’ятьма видами державного устрою (аристократія, тимократія, олігархія, демократія, тиранія) і п’ятьма видами духовного складу людей. Причому, згідно Платона існує навіть геометричне число, яке визначає час коловороту для людського потомства і має значення для кращої якості народження. В цілому, сам коловорот всередині циклу з п’яти державних форм обумовлений порчею людської натури, в результаті якої залізо домішується до срібла, мідь до золота, виникає невідповідність та відхилення, ворожнеча та суперечки [4].

На зміну аристократичному держаному устрою (тобто ідеальній державі) як правильному і хорошому видові по схемі Платона по черзі йдуть чотири помилкових і грішних види. Платон характеризує їх в VIII книзі “Держава”. Висвітлюючи весь цей цикл деградації, Платон поєднує в своєму викладі різну аргументацію (філософську, політичну, міфологічну,

містичну і т.д.) і створює цілу динамічну картину політичного життя і зміни його форм.

Наслідком псування ідеального суспільства є поява приватної власності на землю, будинки, перетворення вільних в рабів; замість розумного панування в державі з’являється панування злого духу. Це – тимократія, під якою Платон має на увазі критсько-спартанський тип державного устрою. Така держава буде вічно воювати. Разом з тим, війна “головне джерело індивідуальних та суспільних бід, коли вона ведеться” [Книга 8; 299].

Через війни і суперечки тимократична держава поступово трансформується в олігархію. Цей устрій базується на цензі власності: при владі стоять багаті, бідняки не беруть участі в правлінні. Олігархія тримається на залякуванні та використанні озброєної сили. Олігархна держава всередині розколена: у ній дві ворогуючих між собою держави – держава бідняків і держава багачів [Книга 8; 306-311]. У бідних назріває ненависть проти нікчемних багачів, що призводить до перевороту в державі і встановленню демократії.

Перехід до неї Платон змальовує так: “Демократія, на мій погляд, створюється тоді, коли бідняки одержали перемогу, деяких з своїх противників знищать, інших виженуть, а решту зрівняють в громадянських правах і обов’язках...” [Книга 8; 313-320]. Вцілому, Платон показує демократію як різносторонній та хороший устрій, але який не має певного керування. Рівність при демократії рівняє рівних і не рівних.

Демократичне уявлення про рівність орієнтоване на повне вирівнювання всіх в усьому, – оскільки в цих уявленнях відсутня сама ідея об’єктивних границь бажаної рівності. Правильно усвідомлена справедливість і відповідна їй рівність, а саме – “геометрична рівність”, яка має на увазі рівність по гідності і відрізняючись від простої, арифметичної “числової” рівності взагалі необхідні моменти розумного політичного порядку [Книга 8; 320].

Для людей, які живуть в умовах пороків державного устрою, характерний помилковий вибір цінностей, ненаситне стремління до здійснення блага (в тимократії – палке бажання до воєнних успіхів, в олігархії – до багатства, в демократії –до безмежної волі). Саме це, згідно Платона, і губить даний устрій. Іншими словами, кожна форма держави гине через внутрішнє протиріччя, притаманні її власному принципу і зловживанням останніми.

Демократія, згідно Платона, п’яниться свободою в нерозбавленому виді і з неї виростає її продовження і протилежність – тиранія. Надмірна свобода перетворюється в надмірне рабство. Тиран добивається влади. Тиранія – найгірший вид державного устрою, де панують беззаконня, знищення видатних потенційних противників, підозра до вільних думок, “очищення” держави від тих, хто сильний, великодушний, хоробрий, розумний і багатий. Тиранія – панування найгіршого, оточеного натовпом негідників [Книга 8; 318-326].

Розкриття злодіяння тиранії відноситься до числа кращих сторінок VIII книги “Держава”, де висвітлюється платонівська критика тиранічного правління, можлива сама яскрава у всій світовій літературі [1, 4, 5, 8].

В перекладі на мову платонівської “політичної геометрії” (яка знаходиться під впливом піфагорійської числової інтерпретації політико-етичних явищ) виявляється, що тиран живе в 729 раз гірше, чим істинний (аристократичний) правитель. В контексті платонівських пошуків закономірностей розвитку політичних відносин – це означає, що амплітуда коливань (від істини, добра і щастя до брехні зла і нещастя) всередині всього циклу зміни державних форм і разом з тим шкала розрахунку степені деградації політичного устрою від найкращого (ідеального аристократичного) до найгіршого (тиранічного) складалися з 729 етнічних одиниць. Багато критиків цих піфагорійських цифрових екзерсисів Платона стверджують, що це вражаючий підрахунок [1, 3, 7, 9].

Висновок

Платон – надзвичайно велике явище в розвитку філософської думки стародавності, та й не тільки стародавності. З творів Платона черпали ідеї візіонери і схоласти, корифеї об’єктивного ідеалізму і релігійного спіритуалізму і містики, Гребель, Августин, мислителі та вчені

Відродження – Микола Кузанський, Кампанелла, Галілей, Декарт, у навчанні яких про природу пробивався сильний струмінь натуралізму, або переважала матеріалістична сторона.

Платон є одним із правдошукачів і героїв думки, які стали вічними супутниками людства і сучасниками все нових і нових епох та поколінь людей у їх пошуках істини і справедливості, в устремлінні до більш розумного і досконалого життя.

Не дивлячись на так зване “платонівське питання”, пов’язане з сумнівами щодо точності та хронології його праць, не має сумніву, що Платон – перший із грецьких мислителів, чиє повчання дійшло до нас не в уривках, не в суб’єктивному переказі інтерпретаторів, а в цілих творах.

Платон був першовідкривачем в сфері філософського просвітництва політико-правових питань. Ф. Енгельс відмічав “геніальне для свого часу змалювання розподілу праці Платона, як природної основи міста (який в греків порівнювався з державою)”.

Секрет тисячолітньої значимості Платона полягає не в буквальному змісті його філософії і проповідуваної ним моралі, і не в буквальній спрямованості його наукових, релігійних, естетичних або соціологічних теорій. Конструктивно-логічні принципи думки, проповідь саме знедоленого служіння ідеї, пафос світової гармонії, принциповий антисистематизм і антидогматизм, неспокійний драматичний діалог і мова – от у чому розгадка таємниці тисячолітньої значимості Платона.

Платон завжди є актуальний в тому високому змісті, в якому актуальний духовний досвід минулого. Будуючи власний зразок держави, Платон зауважує, що всі існуючі види державного устрою недосконалі не тому, що вони ґрунтуються на соціальній нерівності, а тому, що ця соціальна нерівність не відповідає природній нерівності людей. Така природна нерівність породжена неоднорідністю душі. Розумній частині душі, чеснота якої у мудрості, має відповідати стан правителів-філософів; шаленій, вольовій частині – чеснота якої в мужності, – стан воїнів, стражів; низовинній, хтивій, чуттєвій частині душі – стан землеробів і ремісників. Отже, в ідеальній державі існує три групи громадян, три соціальні стани і така держава сповнена чеснот: вона мудра мудрістю своїх правителів, мужня мужністю своїх охоронців, розсудлива по слушністю гіршої частини держави перед її кращою частиною. Ця держава найбільш справедлива, бо в ній усі служать їй як певній цілісності і всі займаються своїми справами, не втручаючись у справи інших.

Розум вносить порядок в людські відносини, а закон встановлює ту міру поведінки, котра є реальним вищим благом. Звідси необхідність керування державою в руках філософів, оскільки саме їм притаманне глибоке та істинне знання ідеї добра. Знання забезпечує стійкість держави.

Незнання – веде до загибелі. Ось зовсім не утопічна думка Платона в тому, що просвітництво, освіта, виховання – основні рушійні сили державного устрою.

Згідно Платона, досконала держава – найвище втілення блага на Землі. А благо окремої людини полягає в підпорядкуванні загальному благу. Таке розуміння держави породило у мислителя думку створення демократії, зумовило його політичний консерватизм.

Геній Платона не просто акумулює знання для найкращого державного устрою людського життя. Про які би сфери та види діяльності людей не говорив Платон, він завжди підкреслює можливість і необхідність перемоги добра як загального блага над злом, правди над брехнею, здорового глузду та справедливості над несправедливістю та насиллям. Пошук та використання всього корисного та прекрасного, справедливість та правда – головні умови будь-яких політичних новацій, моральних вдосконалень та державної перебудови. Ось чому, велика увага до вчення Платона не зменшується на протязі більш ніж двох тисячоліть і є актуальною в наші дні.

 

Література

Асмус В.Ф. “Платон”, Москва, 1975, ст.115-156

Герасимчук А.А., Тимошенко З.І. “Курс лекцій з філософії”, Київ, 1999, ст.33-34

Лосєв А.Ф. “Життєвий і творчий шлях Платона”, Москва, 1968, ст. 90-116

Надольний І.Ф. “Філософія” Київ, 1997, ст.43-48

Нерсесянц В.С. “Юридична література”, Москва, 1984 ст. 4-68

Платон “Держава”, Москва 1998 ст. 65-382

Причепій Є.М. “Філософія”, Київ “Академія” 2001, ст.60-75

Хамітов Н., Гармаш Л. “Історія філософії” Київ, Наукова думка 2000, ст.42-45.

Шаповалов В.Ф. “Основи філософії від класики до сучасності” Москва, 2001, ст.75-100


– Конец работы –

Эта тема принадлежит разделу:

Вступ до філософії. Філософія як специфічний тип знання

Розділ І Вступ до філософії... Тема Філософія як специфічний тип знання... ФІЛОСОФІЯ ЯК СПЕЦИФІЧНИЙ ТИП ЗНАННЯ...

Если Вам нужно дополнительный материал на эту тему, или Вы не нашли то, что искали, рекомендуем воспользоваться поиском по нашей базе работ: Устрій ідеальної держави

Что будем делать с полученным материалом:

Если этот материал оказался полезным ля Вас, Вы можете сохранить его на свою страничку в социальных сетях:

Все темы данного раздела:

ФІЛОСОФІЯ ЯК СПЕЦИФІЧНИЙ ТИП ЗНАННЯ
  Зміст 1. Поняття і сутність світогляду 2. Специфіка філософського освоєння дійсності 3. Структура сучасного філософського знання. Функції філософії

ФІЛОСОФІЯ ДАВНЬОГО КИТАЮ
  ПЛАН   Філософія давнього Китаю, її першооснови і принципи. Система категорій і понять філософії Даосизм Лао-цзи – засновник філософськ

Лао-цзи – засновник філософської школи даосизму
Лао-цзи “Старий мудрець”, “Старе немовля” – давньокитайський філософ, якому приписується авторство на класичний даосизький трактат “Дао де цзин” (деколи навіть сам цей твір називають його іменем “Л

Дао де цзи” – вчення про дао та де
Даосизм походить від назви невеликого за обсягом трактату “Дао де цзи” (“Вчення про дао та де”), автором якого вважають Лао-цзи. “Дао” – вічне і незмінне начало, з

Суть об’єктивного ідеалізму дао
Ієрогліф дао складається з двох частин: шоу – голова і цзоу – йти, тому основне значення цього ієрогліфа – дорога, якою ходять люди, але пізніше цей ієрогліф набув переносного смис

Ідеї діалектики
Лао-цзи, узагальнюючи історичні події, зв’язані з розвитком і занепадом рабовласницького ладу, висунув значну кількість діалектичних ідей. У творі “Лао-цзи” є багато понять, які мають прот

Луньюй” – канонічне джерело конфуціанства
Учіння Конфуція викладене в книзі “Луньюй”. “Луньюй” – “Судження і бесіди”, “Бесіди і висловлювання”, “Роздуми і висловлювання”, “Аналекти”. Збірник висловлювань Конфуція (6-5 ст. до н.е.), написан

Жень – центральна ідея вчення Конфуція
У вченні Конфуція можна виділити центральну ідею, яка об’єднує його в цілісну систему, цією ключовою ідеєю є жень. “Жень” – “гуманність”, “людяність”, “милосердя”, “доброта”. Одна з осново

ФІЛОСОФІЯ СТАРОДАВНЬОГО СХОДУ
  План Розділ 1. Філософія стародавнього китаю Розділ 2. Філософія стародавньої шдп Висновки Література Філософія давнього Китаю

Висновок.
Після Аристотеля – “Олександра Македонського грецької філософії” – антична філософія втратила свій творчий характер. Древньогрецька культура починає рости в ширину. Вона проникає у всі куточки заво

Чанышев А.Н. Курс лекций по древней и средневековой философии. - М.: Высшая школа, 1991. - 510 с.
ТРАКТУВАННЯ ОСНОВНИХ ХРИСТИЯНСЬКИХ ЦІННОСТЕЙ У ТВОРІ АВГУСТИНА БЛАЖЕННОГО „СПОВІДЬ”   Зміст РОЗДІЛ 1. „СПОВІДЬ”. ІСТОРІЯ СТВОРЕННЯ. ЖАНР.

ФІЛОСОФІЯ ЕПОХИ ВІДРОДЖЕННЯ
Зміст РОЗДІЛ І. Основні риси філософії епохи Відродження §1. Зародження гуманізму §2. Соціокультурні зміни §3. Основні проблеми філософії Відродження РО

ФІЛОСОФСЬКІ ІДЕЇ ПРОСВІТНИЦТВА
План Розділ І. Філософські ідеї Просвітництва в різних країнах Просвітителі західноєвропейських країн Просвітництво в Росії Просвітництво в Україні Розд

Ці три етапи сформувались у Гегеля в самостійні складові частини його філософської системи: логіку, філософію природи та філософію духу.
У силу цього абсолютна ідея є не тільки початком, але й змістом усього світового процесу, що розвивається. У цьому змісті відомого положення Гегеля про те, що абсолютне повинно бути осмислене не ті

Основне питання філософії.
Людвіг Фейєрбах як матеріаліст виступив на філософській арені в самому кінці 30-х років минулого століття. Це був передреволюційний період для батьківщини мислителя - Німеччини. Феодальна система в

Психологічні основи релігійних уявлень.
Головною справою життя і філософії Фейєрбаха була критика релігії, він писав: "... Я в усіх своїх творах ніколи не випускаю із свого зору проблеми релігії і теології; вони завжди були головним

Виникнення релігійного культу.
Значне місце у творах Л.Фейєрбаха відводиться аналізу психологічних основ релігійного культу. Він розкриває взаємозв’язок між почуттями і діями людини, показує як із почуттів, емоційних переживань

Перехід від політеїзму до монотеїзму.
Цікава постановка Фейєрбахом питання про перехід від політеїзму до монотеїзму. Він виходить з живої чуттєвої людини, з її бажань і потреб, відмінність між якими і визначає відмінність, і еволюцію р

Гносеологічні основи релігійних уявлень.
Фейєрбах основну увагу зосереджує на почуттях, емоціях, переживаннях, які виникають у людини під впливом оточуючого середовища. І цим самим він хоче підкреслити відмінність психологічних чи, точніш

Людина, як частина природи.
В центрі інтересів Фейєрбаха і, природно, в центрі всієї його філософії - людина. Вчення його було антропоцентричне. Слова одного з героїв твору Горького: " Людина - це звучить гордо. Все в лю

Вчення про мораль.
Особливо наполегливо Фейєрбах відстоював своє антропологічне розуміння людини у вченні про мораль. Ключем до вірного розуміння моралі є вірне розуміння волі. В основі всієї поведінки людини лежать

Теорія пізнання.
Продовжуючи матеріалістичні традиції, Фейєрбах вніс значний доробок і в теорію пізнання. Він розвиває лінію матеріалістичного сенсуалізму. Реальний світ, за Фейєрбахом, є дійсністю, що чуттєво спри

ЗАХІДНОЄВРОПЕЙСЬКА ФІЛОСОФІЯ ЕКЗИСТЕНЦІАЛІЗМУ ХХ СТОЛІТТЯ
План Розділ І. Філософські джерела екзистенціалізму Розділ II. С.К'єркегор - основоположник екзистенціальної філософії Розділ III. Філософська концепція екзистенціаліз

СПРОБА СИСТЕМНОГО АНАЛІЗУ НЕОФРЕЙДИЗМУ К.Г.Юнга
  План І. Аналіз неофрейдистських поглядів К.Г. Юнга Формування дуалізму у життєвій філософії Юнга К.Г. Основні розходження з Фрейдом. Аналітична п

Джерела філософії А. Шопенгауера.
Артур Шопенгауер народився у родині данцигського банкіра у 1788 р. Його мати - видатна німецька письменниця Анна Шопенгауер після смерті чоловіка переселилася у Веймар. В її домі часто бували такі

Волюнтаризм як напрямок філософської думки.
Волюнтаризм – від латинського voluntas – воля (цей термін був введений німецьким соціологом Ф. Теннісом у 1883 р.) ідеалістичний напрямок у філософії, який розглядає волю як найвищ

Визначення поняття волі.
Філософія Шопенгауера різко протистоїть метафізичним поглядам трьох видатних сучасників – Фіхте, Шеллінга та Гегеля. Основне положення філософії Шопенгауера полягає у тому, що воля є "абсолютн

Усього існуючого та джерело зла.
У філософії Шопенгауера з’являються певні труднощі коли він намагається дати відповідь на питання, як співвідноситься воля людей з їхніми тілами. У творі "Про волю в природі" Шопенгауер с

Філософсько-антропологічна позиція.
Сутність філософсько-анропологічної позиції Шопенгауера виявляється, не в спробах створити щось на зразок раціональної психології, а у трактуванні людини, як носія волі та інтелекту. І тут виявляєт

Елементи теорії світового песимізму.
З листів А. Шопенгауера до своєї матері видно риси притаманного йому песимізму, що він проніс через довгі роки. Потрібно, однак, в трактуванні цієї проблеми відокремити психологічні особливості філ

Етичні та естетичні погляди філософа.
Етична програма Шопенгауера на свій лад досить послідовна. Так як Світова воля являє собою джерело зла, то її самознищення повністю морально виправдане і необхідне. Оскільки знищення її можливе тіл

ЛІТЕРАТУРА
Антология мировой философии в 4-х томах. Т 3. Буржуазная философия конца 18 - первых двух третий 19 века. — М.: Мысль, 1970. – 708 с. Великие мыслители Запада / Пер. с англ. В. Федорина. –

Поняття “аналітична філософія”.
Аналітична філософія – “поняття, яке охоплює різні теорії західної філософії ХХ ст., які склалися в рамках аналітичної традиції. Ця традиція утворилася у Великобританії, США, Канаді, отримала розпо

Аналітична філософія і метафізика
Б.Страуд вважає, що аналітична філософія завжди розглядалася як негативна, критична філософія, як радикальний розрив з метафізичною традицією”. (1,160). “Метафізика була спробою вийти за м

Філософська герменевтика.
  Гадамер стверджував, що філософська герменевтика загалом не є методом і не є теорією пізнання. В.С.Малахов у парці “До характеристики герменевтики як способу філософствуван

Сучасна релігійна філософія.
4.1. “Лінгвістичний поворот” у філософії релігії.   Філософія релігії невіддільна від проблемної ситуації сучасної західної філософії. Філософія релігії в ши

Визначення категоріальної приналежності релігійних вірувань.
  Філософсько-епістемологічний аналіз релігії орієнтується на встановлення категоріальної приналежності релігійних вірувань. Вірування остають як різновид фактично знання про

Проблеми виправдання і раціональності релігійних вірувань
Важливою галуззю сучасного філософсько-епістемологічного дослідження релігії є проблеми виправдання і раціональності релігійних вірувань. Річ у тім, що в філософській дискусії стосовно рел

ФІЛОСОФСЬКІ ПОГЛЯДИ П.Д. ЮРКЕВИЧА
  Зміст 1. Критика П.Д.Юркевича антропологічного матеріалізму 2. Принцип переходу кількісних змін в якісні в розумінні П.Д.Юркевича 3. Філософія серця – ядр

М.В. ГОГОЛЬ В ІСТОРІЇ ВІТЧИЗНЯНОЇ ФІЛОСОФІЇ
  ЗМІСТ І. Зміст людського життя в філософії М.В. Гоголя П. М.В. Гоголь і українська філософська думка Висновки Література  

ФІЛОСОФІЯ УКРАЇНСЬКОЇ ДІАСПОРИ
  План Розділ І Націостановлення українців в дослідженні Ілисяка-рудницького Розділ ІІ Д. Чижевський - історик української філософії Розділ ІІІ Проблема етн

ПОЛІТИЧНО-ФІЛОСОФСЬКІ ПОГЛЯДИ ДМИТРА ДОНЦОВА
  Зміст Розділ 1. Основи донцовського світогляду Розділ 2. Вимоги «чинного» націоналізму Д.Донцова в контексті європейських філософських ідей Воля, як закон

Розділ 3. Етнонаціональна політика і перспективи етнонаціонального розвитку в україні
Висновки Список використаних джерел   Розділ 1. Українська національна ідея в українській політичній думці радянських часів Важко визначити, до якого напрям

Основні віхи життя і творчості О. Потебні
В історії вітчизняної суспільної, філософської та лінгвістичної думки помітне місце займає Олександр Опанасович Потебня. Своєрідність творчого доробку якого полягає насамперед у багатогранності йог

Список використаної літератури
Березин Ф.М. История лингвистических учений. – М.: Высш. шк., 1975. – С. 76-98. Булахов М.Г. Восточнославянские языковеды (библиограф. словарь). – Т.1. – Мн., Изд-во БГУ, 1976. – С. 195-20

ІІ. Філософія мови вченого.
Дослідники історії вітчизняного мовознавства у тридцятилітній науковій філософській діяльності О.О.Потебні виділяють два основні періоди. Перший період (1860-1865 роки), в якому він переважно вивча

Статична та динамічна концепції
1.4. Субстанційна і реляційна концепції 2. ВЛАСТИВОСТІ ЧАСУ 2.1. Об’єктивність та суб’єктивність 2.2. Односпрямованість та незворотність 2.3. Абсолютність та від

ПРОБЛЕМА СВІДОМОСТІ У ФІЛОСОФІЇ
  1. Сучасна наука про біологічні передумови виникнення свідомості. 2. Соціальні фактори формування свідомості. 3. Проблема особистості і її самосвідомості.

МОВА ЯК ПРЕДМЕТНЕ БУТТЯ СВІДОМОСТІ
План Вступ Розділ І. Поняття мови. §1.1. Заснування і розвиток основних лінгвістичних традицій. §1.2. Концепції походження мови. Розділ ІІ. Мова і свідо

Висновок
Згадаєм ще раз, що саме в мові відбитий весь пізнавальний досвід народу, його морально-етичні, соцiально-естетичні, художні і виховні ідеали. Мова береже історію руху народу на шляху цивілізації ,

Матеріальне виробництво як фактор існування та розвитку суспільства. Спосіб виробництва та його структура.
Виробництво - це категорія, що характеризує сутність соціального, оскільки саме виробництво є діяльним родовим життям людини, тим способом, яким вона утверджує себе як родова істота. Історія розвит

Діалектика розвитку продуктивних сил і виробничих відносин.
Суттєвими характеристиками будь-якого способу виробництва є продуктивні сили і виробничі відносини. Як основні параметри механізму його функціонування і розвитку, вони самі зазнають певних змін у ц

Список використаної літератури
1. Андрущенко В.П., Михальченко M.I. Сучасна соціальна філософія. -К.:Генеза, 1996.-368 с. 2. Введение в философию: Учебник для вузов. Фролов И.Т., Арефьева Г.С., Араб-Оглы З.А. й др.-M.:

Структура і функції суспільства.
Суспільство як система взаємозв'язків і взаємодій індивідів має певну структуру. Структура суспільства має два аспекти. По-перше, це те, що має назву "соціальної структури суспільства&q

Структура і функції суспільства.
Суспільство як система взаємозв'язків і взаємодій індивідів має певну структуру. Структура суспільства має два аспекти. По-перше, це те, що має назву "соціальної структури суспільства&q

Історичні типи суспільства. Поняття "суспільно-економічна формація" і "цивілізація .
У сучасній філософії співіснують два підходи до типології суспільства, які частково заперечують, але й доповнюють одне одного – інформаційний і цивілізаційний. Основною проблемою, на вирішення якої

Глобальні проблеми людства і соціальне прогнозування.
Сучасна цивілізація знаходиться в критичному періоді свого розвитку. Становлення глобальної цивілізації стикається з протиріччями, що обумовлені внутрішніми суперечностями техногенної цивілізації,

Ідея прогресу в історії. Сенс історії.
Людська думка не може не прагнути знайти певну логіку, певну упорядкованість історії, тим більше, що певний порядок в історії інтуїтивно розпізнається. Очевидно, що історичний процес не є лише кале

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Андреев И.Л. Происхождение человека и общества.- Москва: Мысль, 1982. 2. Бердяев H. Смысл истории.- Москва, 1990. 3. Вебер M. Избранные сочинения.- Москва: Прогресс, 1990.

Генеза та сучасне розуміння.
Поняття духовне, духовність завжди мали у філософії фундаментальне значення, відіграють визначну роль у ключових проблемах: людина, її місце та призначення у світі, зміст її буття, культура, суспіл

Засвоєння духовних цінностей відбувається переважно в результаті процесів соціалізації та інкультурації індивідів.
Соціалізація - процесу різнобічного пізнання індивідом соціальної дійсності та опанування актуалізованої частини соціального досвіду (норм поведінки, засобів спілкування та спільної діяльності тощо

ДУХОВНІ ОСНОВИ СУСПІЛЬСТВА
Зміст Розділ 1. Понятійно-термінологічна основа проблеми Розділ 2. Суспільна свідомість, поняття, структура. Аналіз основних структурних елементів Розділ 3. Взаємозв'язок

Культура - предмет філософського аналізу
  КУЛЬТУРА (від лат. cultura — оброблення, виховання, утворення, розвиток, шанування) - специфічний спосіб організації і розвитку людської життєдіяльності, представлений у продуктах м

A) Символізм. Релігійні течії у філософії.
  Кінець XIX - початок XX століття ознаменувався глибокою кризою, що охопила всю європейську культуру, що було наслідком розчарування в колишніх ідеалах і відчуттям наближення загибел

Сучасна культура
Погляди на сучасну культуру   Культура, розглянута з погляду змісту, розпадається на різні області, сфери: вдачі і звичаї, мова і писемність, характер одягу, поселень, роботи

ПРОБЛЕМА ЛЮДИНИ В ФІЛОСОФІЇ ТА ЇЇ СОЦІАЛЬНА СУТНІСТЬ
  ЗМІСТ Розділ 1. Людське начало: витоки і визначення. антропосоціогенез Розділ 2. Специфіка людського буття і його творчо-трансцевдентальнаприрода Розділ 3

Об’єктивні та суб’єктивні умови детермінації людського фактора
Проблема об’єктивних та суб’єктивних умов детермінації людського фактора набуває актуальності в сучасних умовах суспільного розвитку, бо мова йде про переоцінку цінностей у відношенні людини, про п

БУТТЯ ЛЮДИНИ В СУСПІЛЬСТВІ
  ПЛАН І. Поняття людини у філософії ІІ. Буття людини та його цінності ІІІ. Суспільний характер людського буття Висновки Список використан

Саме ці види діяльності в найбільшій мірі пов’язані з поняттям практики.
Духовна діяльність в свою чергу передбачає: Усвідомлення Знання (як продукт мислиннєвої діяльності людини, що передбачає відтворення в мовній формі закономірних з

ФІЛОСОФСЬКІ ПРОБЛЕМИ ОСОБИСТОСТІ В КОНТЕКСТІ СУЧАСНОСТІ
  Зміст 1. Проблема людини в історії філософії 2. Антропологія ХХ століття 2.1. Філософія екзистенціалізму як основа зародження екзистенційної антропології

ФІЛОСОФСЬКІ АСПЕКТИ ПРОБЛЕМИ ВЗАЄМОДІЇ ЛЮДИНИ І КОМП’ЮТЕРА
  ПЛАН Комп’ютеризація як причина загострення проблеми взаємодії людини і комп’ютера. Наслідки тотальної комп’ютеризації в контексті розглядуваної проблеми:

Функціональні наслідки
Під функціональними наслідками розуміють перетворення шаблонових і творчих компонентів, що утворюються при розв’язанні задач комп'ютерними засобами в порівнянні з традиційними формами. Загальні фун

Онтогенетичні наслідки
В онтогенетичному плані розглядається особистісний розвиток, що зазнає змін під впливом комп'ютеризації. До позитивного особистісного перетворення належать: посилення інтелекту людини за рахунок за

Загальна характеристика
Цілий ряд явищ та процесів у найрізноманітніших сферах життя і діяльності людини може бути віднесений до позитивних наслідків взаємодії людини і персонального комп’ютера, але і значну частину таких

Невідповідність комп’ютера психофізіологічним особливостям людини
Фахівці, що займаються практичним використанням досить складної комп’ютерної техніки, зненацька зіштовхнулися з явищем, коли досить досконалі з погляду техніки комп’ютери при застосуванні на виробн

Зміни в сфері матеріального виробництва
Безпосереднім наслідком комп’ютерної революції скрізь, де вона відбувається, є радикальна зміна соціальних структур. При цьому чітко виявляються її соціогенні функції. Досвід країн, що вже зробили

Зміни темпів духовно-культурного життя суспільства
Соціально-структурні зміни в суспільствах, які пішли шляхом інформаційно-комп'ютерної революції, особливим чином виявляються в духовно-культурній сфері. Ці зміни по-новому ставлять питання про поко

Проблема створення людиноподібних систем
Постійне удосконалення швидкодіючих комп’ютерів, що вирішують складні задачі найрізноманітнішого характеру поставило людину перед тим фактом, що існує значний клас завдань, які допускають автоматич

Екзистенційні передумови використання понять дослідження в українській філософській мові.
Наприкінці ХХ століття не можна не визнати, що теоретико-філософська інтерпретація будь-яких феноменів людського буття потребує детального аналізу тих мовних засобів, якими дослідник буде користува

ГНОСЕОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТ ЗАКОНІВ НАУКИ
  Розділ l. Закони науки як ідеальна модель. Методи пізнання об`єктивних законів. Розділ 2. Науковий закон і наукова теорія. Пояснювальна функція наукових з

СИСТЕМНИЙ ПІДХІД ЯК МЕТОД ПІЗНАННЯ СВІТУ
  Зміст   Поняття „системний підхід” і „система” Системотворчі чинники зовнішні системотворчі чинники внутрішні ситемотворчі чинники

АКСІОЛОГІЯ ТА ЦІННІСНІ ОРІЄНТИРИ ЛЮДСЬКОГО БУТТЯ.
  План Вступ. 1. Цінності в житті людини та суспільства. 1.1. Історичний розвиток філософських уявлень про цінності. 1.2. Цінності як філософська к

Це вільний вияв досконалості, що включає до себе “безкорисливий інтерес” як наголошував І. Кант.
Користь – це благо яке стверджується у царині практичних інтересів і практичних дій. Істина є узагальненням каноном смислотворення скрізь, де здійснюються людиною пізнавал

Свобода.
В різні періоди історії людства філософи свободу визначали по-різному. Філософ-кінік Діоген, який жив в IV сторіччі до н.е., вважав, що не будь-яка людина вільна, а лише та, яка кожний день готова

Істина.
Людина встановлює свої відносини з світом і іншими людьми за нею ж обраними методами і засобами, пізнаючи об'єктивну реальність, націлюючи пізнання і усвідомлення величі істини, прагнучи до

СУСПІЛЬНИЙ ПРОГРЕС І СОЦІАЛЬНЕ ПРОГНОЗУВАННЯ
  План II. Суть суспільного прогресу, його критерії та типи Суспільний прогрес, його критерії Типи суспільного прогресу III. Єдність і різноманітні

Багатоманітність історії
Починаючи з глибокої давнини у свідомості людей появився поділ на "ми" і "вони", на "моє" і "чуже плем'я", на "близький" і "далекий світ"

На порозі у нове тисячоліття
Коли ми думаємо про XXI ст., то уявляємо собі значний розвиток науки і техніки: космічні польоти, біотехнологія, роботи. Але наше майбутнє – дещо складніше, ніж новий, високий рівень розвитку техно

ЛЮДСЬКА ІСТОРІЯ, ІСТОРИЧНИЙ ПРОЦЕС У ФІЛОСОФІЇ ІСТОРІЇ
План I. Філософія історії. Предмет і напрямки. Прогресистський напрямок. Регресистський напрямок. II. Єдність і багатоманітність людської історії. Натур

Хотите получать на электронную почту самые свежие новости?
Education Insider Sample
Подпишитесь на Нашу рассылку
Наша политика приватности обеспечивает 100% безопасность и анонимность Ваших E-Mail
Реклама
Соответствующий теме материал
  • Похожее
  • Популярное
  • Облако тегов
  • Здесь
  • Временно
  • Пусто
Теги