Філософська герменевтика. - раздел Философия, Вступ до філософії. Філософія як специфічний тип знання
Гадамер Стверджував, Що Філософська Герменевтика Загалом Не Є...
Гадамер стверджував, що філософська герменевтика загалом не є методом і не є теорією пізнання.
В.С.Малахов у парці “До характеристики герменевтики як способу філософствування” спробував описати герменевтику як особливу мисленнєву практику, або, інакше, - “як особливий спосіб філософствування”. (5,66).
За В.С.Малаховим, “гадамерівська герменевтика – це є етап розвитку герменевтики як теорії і практики витлумачення текстів” (5,66).
Витоки герменевтики як особливого способу філософствування сягають традиції герменевтики як мистецтва витлумачення – філологічної герменевтики ХV1І-Х1Х ст. і протестантської екзегетики ХVІ-ХVІІ ст.
Герменевтика спрадавна була пов’язана з практикою витлумачення текстів – спочатку релігійних, потім юридичних, літературних, філософських. “У процесі тлумачної практики формується спеціально “герменевтичний” спосіб сприймання, головна відміна якого може бути схарактеризована у такий засіб: то є погляд на світ крізь призму тексту. Перетворившись із практики витлумачення перш на теорію останнього, потім на загальнометодологічне вчення про розуміння і, врешті, на спеціальну “філософію розуміння”, герменевтика не позбавилась цієї своєї відміни.
Герменевта теолога доби Реформації або герменевта – філолога доби Романтизму і сучасного філософа – герменевта об’єднує те, що висхідний пункт і переважна (властиво – єдине) середовище розгорнення їхньої думки становить текст” (5,67).
І цей текст утворює універсальну модель осмислення дійсності.
“Прикметним є щодо цього зізнання самого Гадамара, зроблене ним в одному зі своїх інтерв’ю. “У своїх працях я спробував показати, - каже він, - що ця модель яка задана витлумаченням текстів, є властиво моделлю цілого нашого досвіду світу. Тим – то герменевтика має універсальну філософську функцію”. (5, 67).
Ще в рамках ранньопротестантської екзегетики сформувалась друга, похідна від першої, особливість герменевтичної свідомості: традиція як спосіб розуміння сучасності. “Як на тлумача “священних” текстів, сакральний характер має не тільки його безпосередній об’єкт – усе минуле в його очах постає як сакральний текст, що його потрібно витлумачити. У традиції герменевт прагне знайти (і знаходить) відповідь на найпекучіші питання сучасності.” (5,67).
Герменевт прагне показати усякому новому, що воно не таке вже й нове. Для герменевта зрозуміти щось – це дослідити його витоки, його історію. “Знання про “походження” того чи іншого феномену стає в герменевтиці інструментом бачення його майбутнього.” (5,67).
За словами В.С.Малахова, Гадамар ніби приєднується до прихильників герменевтики, для яких побожне оберігання традиції є найважливішим завданням. “Він свідомо перетворює своє вчення на “герменевтичну традицію”. (5,67).
“Вирішальний вплив на Гадамера мала не традиційна герменевтика, а, розроблена Хайдеггером, “гереневтика фактичності”, де інтерпретація набуває радикально іншого статусу. Хайдеггер вбачає її суть у виявленні смислотвірних компонентів людського існування. Герменевтика стає тут герменевтикою людського буття, “екзистеційною” герменевтикою. У ній дуже радикально перемінюється статус розуміння. Розуміння розглядається тепер не як форма пізнання, а як специфічно людське ставлення до світу”. (5,68)
І таке розуміння – це спосіб людського буття.
І далі В.С.Малахов стверджує, що “Гадамар акцентує в герменевтичній практиці момент “аплікації”: розуміти певний смисловий зміст – означає застосувати його до самого себе. Інтерпретація має тепер своєю метою не реконструювати, а “конструювати” інтерпретовану реальність, не “вживатися” в культурний досвід автора тексту, а відбути його заново в контексті свого власного досвіду.
Витлумачення для філософської герменевтики “не є звичайно відтворення тексту, воно становить собою творення розуміння наново.” (5,68)
За словами Малахова, тут і була Гадамерова розбіжність з традиційним тлумаченням цілей і завдань герменевтичної діяльності. “Це не є випадкове, що багато хто з авторів сприйняв герменевтичну філософію як учення, несумісне з шлейєрмахівсько-дільтеївською колією в розвитку герменевтики.” (5,68)
На думку Малахова, дослідники, котрі сприйняли Гадамерівську герменевтику як “антитезу” традиційній, правильно вловили контраст між філософською герменевтикою і герменевтикою традиційною.” (5,68)
“Концепція Гадамера – своєрідна радикалізація того підходу до дійсності, що описаний вище як герменевтичний. Вона робить цей підхід принципом мислення.
Герменевтичне мислення – то є мислення – розуміння, мислення тлумачення. Поза діяльністю довкола освоєння традиції герменевтика як філософування була б неможлива.” (5,69)
Як стверджує автор, геменевтична філософія існує в процесі інтерпретації і як інтерпретація. А поза герменевтичною практикою її немає. Філософська герменевтика не є загальною теорією витлумачення. А більшість праць Гадамера становлять собою філософське витлумачення певного тексту. Гадамерове філософствування принципово несистематичне.
“Найважливіша риса філософської герменевтики – не побудова всеохоплюючої теоретичної схеми, а зображення універсальності людського ставлення до світу.” (5, 69)
“Принципи, висуненні Гадамером, не є результатом дедукції з певної основоположної тези. Їх виклад не має характеру строгого систематичного виведення.” (5, 70)
За висловлюванням В.С.Малахова, “між герменевтичними категоріями немає ієрархічного співпорядкування. Тому будь-який дослідник філософської герменевтики неминуче наражається на складнощі, коли робить спробу дати експозицію гадамерівської концепції. Одні беруть за висхідну клітинку своєї реконструкції “досвід”, інші – “розуміння”, ще інші – “подію”, ще інші – “дійову – історичну свідомість.” (5, 70)
Хайдеггер визначає людське буття як буття – у – світі “де під світом розуміється знову – таки не щось, яке дане” людині і “уявляється”, споглядається, переживається нею, а те, в середині чого вона від самого початку себе застає. Той спосіб, що ним людина освоює свою місцепокладність у бутті, Хайдеггер і називає розумінням. Отже, розуміння первісніше від мислення.
З одного боку герменевтика становить собою радикалізацію традиційно – герменевтичної практики, а з іншого – новотвір, виниклий внаслідок еволюції екзистенціально–феноменологічного напряму сучасної філософії.
У філософській герменевтиці традиція виступає як присутність. Традиція – це не те, що було, а те, що є. Стосовно гадамерівської концепції такі опозиції, як “минуле” і “теперішнє”, “історія” і “сучасність”, взагалі втрачають сенс.” (5, 72).
Попередники Гадамера (і Шлейєрмахер, і Дільтей) намагалися надати герменевтиці статусу науки. Тому вони прийняли за посилку те, що на думку Гадамера, рівнозначне відмові від засадничих принципів герменевтичного мислення. І крім того, Шлейєрмахер і Дільтей здійснили локалізацію тексту – текст утратив характер універсальної смислової реальності, поставши у вигляді емпірично-фіксованого утворення, щодо якого здійснюється певне інтелектуальне дослідження.
“Замість цілісного “тексту” традиції, всеохоплюючої реальності “переказу” романтична герменевтика зосередилась на методичному витлумаченні тих чи тих письмових джерел, що розуміються або як продукт індивідуальної творчості генія (Шлейєрмахер), або як “об’єктивація життя” (Дільтей). А у філософській герменевтиці звернення до тексту пройняте іншими інтенціями. Мета її – вийти за допомогою тексту на такі значущості, які не вкладаються в той чи той біографічний або соціально-культурний контекст. Текст має бути збагнутий як повідомлення, почутий у тій істині, яку він нам сповіщає, а не пояснений “психологічно” чи “історично”. Філософська герменевтика немовби здійснює зворотній рух від герменевтики, що сформувалась наприкінці ХІХ ст. в самостійний дослідницький напрям і в специфічний метод пізнання, до тих часів, коли герменевтична практика була невіддільна від власного мислення, коли витлумачувати текст і означало мислити, а мислити означало співвідносити власне духовне буття з цим текстом – тобто витлумачувати”. (5, 73)
За Малаховим, “герменевтичне філософствування є філософствування негарантоване. Воно не може спиратися на припущення, що слугували для колишньої гереневтики вихідними безперечностями”. (5, 73)
Отже, герменевтика як філософія формується в контексті іншого типу раціональності, ніж та, яка слугувала базою герменевтики традиційної. Звідси і принципова несхожість філософської герменевтики з традиційною.
“Філософська герменевтика – це осягнення історичності, що осмислює себе. Представникові класичної герменевтики смисл дано. Його лишається лише вилучити. Прихильникові класичної герменевтики смисл задано. Його потрібно заново породити.
За словами Малахова, “штрихами до портрету герменевтики як способу філософствування можуть бути:
а) інтерпретативність;
б) антисистематичність;
в) історичність;
г) мовність.
Скріплючою скобою герменевтичної філософії є інтуїція присутності. Це означає, що розуміючий індивід завжди перебуває всередині реальності (всередині мовної традиції, зокрема), яку він розуміє.” (5, 75)
Особливості герменевтики як способу філософствування визначенні її еволюцією, з одного боку, від герменевтичної традиції, а з іншого – з тієї гілки герменевтичного стовбура сучасної філософії, яка веде від Гуссарля до Хайдеггера.
“Герменевтична філософія – це не еклектична сума двох складових, які погано узгоджуються одна з одною і одна з яких сягає презумпції континуальності і осмисленості, а друга має на собі відбиток нетрадиційного, некласичного мислення, в якому кожне з цих припущень піддане найрішучішій критиці.
Герменевтичне філософствування – це форма існування класичного мислення в некласичну добу. З класики тут зберігається насамперед ідея цілісності, єдності.
Сучасна культурна ситуація здавна і не безпідставно характеризується як герменевтична.
“Попит” на герменевтику в такій ситуації дуже великий. Та це вже не герменевтика як певна завершена доктрина з чітко визначеним методологічним підґрунтям і певним набором концептуальних засобів. Це не система поглядів, а напрям погляду, кут зору. Після того, як цей кут задано, герменевтика знову стає практикою”. (5,77)
Все темы данного раздела:
ФІЛОСОФІЯ ЯК СПЕЦИФІЧНИЙ ТИП ЗНАННЯ
Зміст
1. Поняття і сутність світогляду
2. Специфіка філософського освоєння дійсності
3. Структура сучасного філософського знання. Функції філософії
ФІЛОСОФІЯ ДАВНЬОГО КИТАЮ
ПЛАН
Філософія давнього Китаю, її першооснови і принципи. Система категорій і понять філософії
Даосизм
Лао-цзи – засновник філософськ
Лао-цзи – засновник філософської школи даосизму
Лао-цзи “Старий мудрець”, “Старе немовля” – давньокитайський філософ, якому приписується авторство на класичний даосизький трактат “Дао де цзин” (деколи навіть сам цей твір називають його іменем “Л
Дао де цзи” – вчення про дао та де
Даосизм походить від назви невеликого за обсягом трактату “Дао де цзи” (“Вчення про дао та де”), автором якого вважають Лао-цзи. “Дао” – вічне і незмінне начало, з
Суть об’єктивного ідеалізму дао
Ієрогліф дао складається з двох частин: шоу – голова і цзоу – йти, тому основне значення цього ієрогліфа – дорога, якою ходять люди, але пізніше цей ієрогліф набув переносного смис
Ідеї діалектики
Лао-цзи, узагальнюючи історичні події, зв’язані з розвитком і занепадом рабовласницького ладу, висунув значну кількість діалектичних ідей.
У творі “Лао-цзи” є багато понять, які мають прот
Луньюй” – канонічне джерело конфуціанства
Учіння Конфуція викладене в книзі “Луньюй”. “Луньюй” – “Судження і бесіди”, “Бесіди і висловлювання”, “Роздуми і висловлювання”, “Аналекти”. Збірник висловлювань Конфуція (6-5 ст. до н.е.), написан
Жень – центральна ідея вчення Конфуція
У вченні Конфуція можна виділити центральну ідею, яка об’єднує його в цілісну систему, цією ключовою ідеєю є жень.
“Жень” – “гуманність”, “людяність”, “милосердя”, “доброта”. Одна з осново
ФІЛОСОФІЯ СТАРОДАВНЬОГО СХОДУ
План
Розділ 1. Філософія стародавнього китаю
Розділ 2. Філософія стародавньої шдп
Висновки
Література
Філософія давнього Китаю
Устрій ідеальної держави
В своїй праці Платон велику увагу приділяє питанню устрою держави, а саме те, що правління філософів тісно поєднується з дією справедливих законів.
Справжні філософи, поясн
Висновок.
Після Аристотеля – “Олександра Македонського грецької філософії” – антична філософія втратила свій творчий характер. Древньогрецька культура починає рости в ширину. Вона проникає у всі куточки заво
Чанышев А.Н. Курс лекций по древней и средневековой философии. - М.: Высшая школа, 1991. - 510 с.
ТРАКТУВАННЯ ОСНОВНИХ ХРИСТИЯНСЬКИХ ЦІННОСТЕЙ У ТВОРІ АВГУСТИНА БЛАЖЕННОГО „СПОВІДЬ”
Зміст
РОЗДІЛ 1. „СПОВІДЬ”. ІСТОРІЯ СТВОРЕННЯ. ЖАНР.
ФІЛОСОФІЯ ЕПОХИ ВІДРОДЖЕННЯ
Зміст
РОЗДІЛ І. Основні риси філософії епохи Відродження
§1. Зародження гуманізму
§2. Соціокультурні зміни
§3. Основні проблеми філософії Відродження
РО
ФІЛОСОФСЬКІ ІДЕЇ ПРОСВІТНИЦТВА
План
Розділ І. Філософські ідеї Просвітництва в різних країнах
Просвітителі західноєвропейських країн
Просвітництво в Росії
Просвітництво в Україні
Розд
Ці три етапи сформувались у Гегеля в самостійні складові частини його філософської системи: логіку, філософію природи та філософію духу.
У силу цього абсолютна ідея є не тільки початком, але й змістом усього світового процесу, що розвивається. У цьому змісті відомого положення Гегеля про те, що абсолютне повинно бути осмислене не ті
Основне питання філософії.
Людвіг Фейєрбах як матеріаліст виступив на філософській арені в самому кінці 30-х років минулого століття. Це був передреволюційний період для батьківщини мислителя - Німеччини. Феодальна система в
Психологічні основи релігійних уявлень.
Головною справою життя і філософії Фейєрбаха була критика релігії, він писав: "... Я в усіх своїх творах ніколи не випускаю із свого зору проблеми релігії і теології; вони завжди були головним
Виникнення релігійного культу.
Значне місце у творах Л.Фейєрбаха відводиться аналізу психологічних основ релігійного культу. Він розкриває взаємозв’язок між почуттями і діями людини, показує як із почуттів, емоційних переживань
Перехід від політеїзму до монотеїзму.
Цікава постановка Фейєрбахом питання про перехід від політеїзму до монотеїзму. Він виходить з живої чуттєвої людини, з її бажань і потреб, відмінність між якими і визначає відмінність, і еволюцію р
Гносеологічні основи релігійних уявлень.
Фейєрбах основну увагу зосереджує на почуттях, емоціях, переживаннях, які виникають у людини під впливом оточуючого середовища. І цим самим він хоче підкреслити відмінність психологічних чи, точніш
Людина, як частина природи.
В центрі інтересів Фейєрбаха і, природно, в центрі всієї його філософії - людина. Вчення його було антропоцентричне. Слова одного з героїв твору Горького: " Людина - це звучить гордо. Все в лю
Вчення про мораль.
Особливо наполегливо Фейєрбах відстоював своє антропологічне розуміння людини у вченні про мораль. Ключем до вірного розуміння моралі є вірне розуміння волі. В основі всієї поведінки людини лежать
Теорія пізнання.
Продовжуючи матеріалістичні традиції, Фейєрбах вніс значний доробок і в теорію пізнання. Він розвиває лінію матеріалістичного сенсуалізму. Реальний світ, за Фейєрбахом, є дійсністю, що чуттєво спри
ЗАХІДНОЄВРОПЕЙСЬКА ФІЛОСОФІЯ ЕКЗИСТЕНЦІАЛІЗМУ ХХ СТОЛІТТЯ
План
Розділ І. Філософські джерела екзистенціалізму
Розділ II. С.К'єркегор - основоположник екзистенціальної філософії
Розділ III. Філософська концепція екзистенціаліз
СПРОБА СИСТЕМНОГО АНАЛІЗУ НЕОФРЕЙДИЗМУ К.Г.Юнга
План
І. Аналіз неофрейдистських поглядів К.Г. Юнга
Формування дуалізму у життєвій філософії Юнга К.Г.
Основні розходження з Фрейдом.
Аналітична п
Джерела філософії А. Шопенгауера.
Артур Шопенгауер народився у родині данцигського банкіра у 1788 р. Його мати - видатна німецька письменниця Анна Шопенгауер після смерті чоловіка переселилася у Веймар. В її домі часто бували такі
Волюнтаризм як напрямок філософської думки.
Волюнтаризм – від латинського voluntas – воля (цей термін був введений німецьким соціологом Ф. Теннісом у 1883 р.) ідеалістичний напрямок у філософії, який розглядає волю як найвищ
Визначення поняття волі.
Філософія Шопенгауера різко протистоїть метафізичним поглядам трьох видатних сучасників – Фіхте, Шеллінга та Гегеля. Основне положення філософії Шопенгауера полягає у тому, що воля є "абсолютн
Усього існуючого та джерело зла.
У філософії Шопенгауера з’являються певні труднощі коли він намагається дати відповідь на питання, як співвідноситься воля людей з їхніми тілами. У творі "Про волю в природі" Шопенгауер с
Філософсько-антропологічна позиція.
Сутність філософсько-анропологічної позиції Шопенгауера виявляється, не в спробах створити щось на зразок раціональної психології, а у трактуванні людини, як носія волі та інтелекту. І тут виявляєт
Елементи теорії світового песимізму.
З листів А. Шопенгауера до своєї матері видно риси притаманного йому песимізму, що він проніс через довгі роки. Потрібно, однак, в трактуванні цієї проблеми відокремити психологічні особливості філ
Етичні та естетичні погляди філософа.
Етична програма Шопенгауера на свій лад досить послідовна. Так як Світова воля являє собою джерело зла, то її самознищення повністю морально виправдане і необхідне. Оскільки знищення її можливе тіл
ЛІТЕРАТУРА
Антология мировой философии в 4-х томах. Т 3. Буржуазная философия конца 18 - первых двух третий 19 века. — М.: Мысль, 1970. – 708 с.
Великие мыслители Запада / Пер. с англ. В. Федорина. –
Поняття “аналітична філософія”.
Аналітична філософія – “поняття, яке охоплює різні теорії західної філософії ХХ ст., які склалися в рамках аналітичної традиції. Ця традиція утворилася у Великобританії, США, Канаді, отримала розпо
Аналітична філософія і метафізика
Б.Страуд вважає, що аналітична філософія завжди розглядалася як негативна, критична філософія, як радикальний розрив з метафізичною традицією”. (1,160).
“Метафізика була спробою вийти за м
Сучасна релігійна філософія.
4.1. “Лінгвістичний поворот” у філософії релігії.
Філософія релігії невіддільна від проблемної ситуації сучасної західної філософії. Філософія релігії в ши
Визначення категоріальної приналежності релігійних вірувань.
Філософсько-епістемологічний аналіз релігії орієнтується на встановлення категоріальної приналежності релігійних вірувань.
Вірування остають як різновид фактично знання про
Проблеми виправдання і раціональності релігійних вірувань
Важливою галуззю сучасного філософсько-епістемологічного дослідження релігії є проблеми виправдання і раціональності релігійних вірувань.
Річ у тім, що в філософській дискусії стосовно рел
ФІЛОСОФСЬКІ ПОГЛЯДИ П.Д. ЮРКЕВИЧА
Зміст
1. Критика П.Д.Юркевича антропологічного матеріалізму
2. Принцип переходу кількісних змін в якісні в розумінні П.Д.Юркевича
3. Філософія серця – ядр
М.В. ГОГОЛЬ В ІСТОРІЇ ВІТЧИЗНЯНОЇ ФІЛОСОФІЇ
ЗМІСТ
І. Зміст людського життя в філософії М.В. Гоголя
П. М.В. Гоголь і українська філософська думка
Висновки
Література
ФІЛОСОФІЯ УКРАЇНСЬКОЇ ДІАСПОРИ
План
Розділ І Націостановлення українців в дослідженні Ілисяка-рудницького
Розділ ІІ Д. Чижевський - історик української філософії
Розділ ІІІ Проблема етн
ПОЛІТИЧНО-ФІЛОСОФСЬКІ ПОГЛЯДИ ДМИТРА ДОНЦОВА
Зміст
Розділ 1. Основи донцовського світогляду
Розділ 2. Вимоги «чинного» націоналізму Д.Донцова в контексті європейських філософських ідей
Воля, як закон
Розділ 3. Етнонаціональна політика і перспективи етнонаціонального розвитку в україні
Висновки
Список використаних джерел
Розділ 1. Українська національна ідея в українській політичній думці радянських часів
Важко визначити, до якого напрям
Основні віхи життя і творчості О. Потебні
В історії вітчизняної суспільної, філософської та лінгвістичної думки помітне місце займає Олександр Опанасович Потебня. Своєрідність творчого доробку якого полягає насамперед у багатогранності йог
Список використаної літератури
Березин Ф.М. История лингвистических учений. – М.: Высш. шк., 1975. – С. 76-98.
Булахов М.Г. Восточнославянские языковеды (библиограф. словарь). – Т.1. – Мн., Изд-во БГУ, 1976. – С. 195-20
ІІ. Філософія мови вченого.
Дослідники історії вітчизняного мовознавства у тридцятилітній науковій філософській діяльності О.О.Потебні виділяють два основні періоди. Перший період (1860-1865 роки), в якому він переважно вивча
Статична та динамічна концепції
1.4. Субстанційна і реляційна концепції
2. ВЛАСТИВОСТІ ЧАСУ
2.1. Об’єктивність та суб’єктивність
2.2. Односпрямованість та незворотність
2.3. Абсолютність та від
ПРОБЛЕМА СВІДОМОСТІ У ФІЛОСОФІЇ
1. Сучасна наука про біологічні передумови виникнення свідомості.
2. Соціальні фактори формування свідомості.
3. Проблема особистості і її самосвідомості.
МОВА ЯК ПРЕДМЕТНЕ БУТТЯ СВІДОМОСТІ
План
Вступ
Розділ І. Поняття мови.
§1.1. Заснування і розвиток основних лінгвістичних традицій.
§1.2. Концепції походження мови.
Розділ ІІ. Мова і свідо
Висновок
Згадаєм ще раз, що саме в мові відбитий весь пізнавальний досвід народу, його морально-етичні, соцiально-естетичні, художні і виховні ідеали. Мова береже історію руху народу на шляху цивілізації ,
Матеріальне виробництво як фактор існування та розвитку суспільства. Спосіб виробництва та його структура.
Виробництво - це категорія, що характеризує сутність соціального, оскільки саме виробництво є діяльним родовим життям людини, тим способом, яким вона утверджує себе як родова істота. Історія розвит
Діалектика розвитку продуктивних сил і виробничих відносин.
Суттєвими характеристиками будь-якого способу виробництва є продуктивні сили і виробничі відносини. Як основні параметри механізму його функціонування і розвитку, вони самі зазнають певних змін у ц
Список використаної літератури
1. Андрущенко В.П., Михальченко M.I. Сучасна соціальна філософія. -К.:Генеза, 1996.-368 с.
2. Введение в философию: Учебник для вузов. Фролов И.Т., Арефьева Г.С., Араб-Оглы З.А. й др.-M.:
Структура і функції суспільства.
Суспільство як система взаємозв'язків і взаємодій індивідів має певну структуру. Структура суспільства має два аспекти. По-перше, це те, що має назву "соціальної структури суспільства&q
Структура і функції суспільства.
Суспільство як система взаємозв'язків і взаємодій індивідів має певну структуру. Структура суспільства має два аспекти. По-перше, це те, що має назву "соціальної структури суспільства&q
Історичні типи суспільства. Поняття "суспільно-економічна формація" і "цивілізація .
У сучасній філософії співіснують два підходи до типології суспільства, які частково заперечують, але й доповнюють одне одного – інформаційний і цивілізаційний. Основною проблемою, на вирішення якої
Глобальні проблеми людства і соціальне прогнозування.
Сучасна цивілізація знаходиться в критичному періоді свого розвитку. Становлення глобальної цивілізації стикається з протиріччями, що обумовлені внутрішніми суперечностями техногенної цивілізації,
Ідея прогресу в історії. Сенс історії.
Людська думка не може не прагнути знайти певну логіку, певну упорядкованість історії, тим більше, що певний порядок в історії інтуїтивно розпізнається. Очевидно, що історичний процес не є лише кале
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Андреев И.Л. Происхождение человека и общества.- Москва: Мысль, 1982.
2. Бердяев H. Смысл истории.- Москва, 1990.
3. Вебер M. Избранные сочинения.- Москва: Прогресс, 1990.
Генеза та сучасне розуміння.
Поняття духовне, духовність завжди мали у філософії фундаментальне значення, відіграють визначну роль у ключових проблемах: людина, її місце та призначення у світі, зміст її буття, культура, суспіл
Засвоєння духовних цінностей відбувається переважно в результаті процесів соціалізації та інкультурації індивідів.
Соціалізація - процесу різнобічного пізнання індивідом соціальної дійсності та опанування актуалізованої частини соціального досвіду (норм поведінки, засобів спілкування та спільної діяльності тощо
ДУХОВНІ ОСНОВИ СУСПІЛЬСТВА
Зміст
Розділ 1. Понятійно-термінологічна основа проблеми
Розділ 2. Суспільна свідомість, поняття, структура. Аналіз основних структурних елементів
Розділ 3. Взаємозв'язок
Культура - предмет філософського аналізу
КУЛЬТУРА (від лат. cultura — оброблення, виховання, утворення, розвиток, шанування) - специфічний спосіб організації і розвитку людської життєдіяльності, представлений у продуктах м
A) Символізм. Релігійні течії у філософії.
Кінець XIX - початок XX століття ознаменувався глибокою кризою, що охопила всю європейську культуру, що було наслідком розчарування в колишніх ідеалах і відчуттям наближення загибел
Сучасна культура
Погляди на сучасну культуру
Культура, розглянута з погляду змісту, розпадається на різні області, сфери: вдачі і звичаї, мова і писемність, характер одягу, поселень, роботи
ПРОБЛЕМА ЛЮДИНИ В ФІЛОСОФІЇ ТА ЇЇ СОЦІАЛЬНА СУТНІСТЬ
ЗМІСТ
Розділ 1. Людське начало: витоки і визначення. антропосоціогенез
Розділ 2. Специфіка людського буття і його творчо-трансцевдентальнаприрода
Розділ 3
Об’єктивні та суб’єктивні умови детермінації людського фактора
Проблема об’єктивних та суб’єктивних умов детермінації людського фактора набуває актуальності в сучасних умовах суспільного розвитку, бо мова йде про переоцінку цінностей у відношенні людини, про п
БУТТЯ ЛЮДИНИ В СУСПІЛЬСТВІ
ПЛАН
І. Поняття людини у філософії
ІІ. Буття людини та його цінності
ІІІ. Суспільний характер людського буття
Висновки
Список використан
Саме ці види діяльності в найбільшій мірі пов’язані з поняттям практики.
Духовна діяльність в свою чергу передбачає:
Усвідомлення
Знання (як продукт мислиннєвої діяльності людини, що передбачає відтворення в мовній формі закономірних з
ФІЛОСОФСЬКІ ПРОБЛЕМИ ОСОБИСТОСТІ В КОНТЕКСТІ СУЧАСНОСТІ
Зміст
1. Проблема людини в історії філософії
2. Антропологія ХХ століття
2.1. Філософія екзистенціалізму як основа зародження екзистенційної антропології
ФІЛОСОФСЬКІ АСПЕКТИ ПРОБЛЕМИ ВЗАЄМОДІЇ ЛЮДИНИ І КОМП’ЮТЕРА
ПЛАН
Комп’ютеризація як причина загострення проблеми взаємодії людини і комп’ютера.
Наслідки тотальної комп’ютеризації в контексті розглядуваної проблеми:
Функціональні наслідки
Під функціональними наслідками розуміють перетворення шаблонових і творчих компонентів, що утворюються при розв’язанні задач комп'ютерними засобами в порівнянні з традиційними формами. Загальні фун
Онтогенетичні наслідки
В онтогенетичному плані розглядається особистісний розвиток, що зазнає змін під впливом комп'ютеризації. До позитивного особистісного перетворення належать: посилення інтелекту людини за рахунок за
Загальна характеристика
Цілий ряд явищ та процесів у найрізноманітніших сферах життя і діяльності людини може бути віднесений до позитивних наслідків взаємодії людини і персонального комп’ютера, але і значну частину таких
Невідповідність комп’ютера психофізіологічним особливостям людини
Фахівці, що займаються практичним використанням досить складної комп’ютерної техніки, зненацька зіштовхнулися з явищем, коли досить досконалі з погляду техніки комп’ютери при застосуванні на виробн
Зміни в сфері матеріального виробництва
Безпосереднім наслідком комп’ютерної революції скрізь, де вона відбувається, є радикальна зміна соціальних структур. При цьому чітко виявляються її соціогенні функції. Досвід країн, що вже зробили
Зміни темпів духовно-культурного життя суспільства
Соціально-структурні зміни в суспільствах, які пішли шляхом інформаційно-комп'ютерної революції, особливим чином виявляються в духовно-культурній сфері. Ці зміни по-новому ставлять питання про поко
Проблема створення людиноподібних систем
Постійне удосконалення швидкодіючих комп’ютерів, що вирішують складні задачі найрізноманітнішого характеру поставило людину перед тим фактом, що існує значний клас завдань, які допускають автоматич
Екзистенційні передумови використання понять дослідження в українській філософській мові.
Наприкінці ХХ століття не можна не визнати, що теоретико-філософська інтерпретація будь-яких феноменів людського буття потребує детального аналізу тих мовних засобів, якими дослідник буде користува
ГНОСЕОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТ ЗАКОНІВ НАУКИ
Розділ l. Закони науки як ідеальна модель.
Методи пізнання об`єктивних законів.
Розділ 2. Науковий закон і наукова теорія.
Пояснювальна функція наукових з
СИСТЕМНИЙ ПІДХІД ЯК МЕТОД ПІЗНАННЯ СВІТУ
Зміст
Поняття „системний підхід” і „система”
Системотворчі чинники
зовнішні системотворчі чинники
внутрішні ситемотворчі чинники
АКСІОЛОГІЯ ТА ЦІННІСНІ ОРІЄНТИРИ ЛЮДСЬКОГО БУТТЯ.
План
Вступ.
1. Цінності в житті людини та суспільства.
1.1. Історичний розвиток філософських уявлень про цінності.
1.2. Цінності як філософська к
Це вільний вияв досконалості, що включає до себе “безкорисливий інтерес” як наголошував І. Кант.
Користь – це благо яке стверджується у царині практичних інтересів і практичних дій.
Істина є узагальненням каноном смислотворення скрізь, де здійснюються людиною пізнавал
Свобода.
В різні періоди історії людства філософи свободу визначали по-різному. Філософ-кінік Діоген, який жив в IV сторіччі до н.е., вважав, що не будь-яка людина вільна, а лише та, яка кожний день готова
Істина.
Людина встановлює свої відносини з світом і іншими людьми за нею ж обраними методами і засобами, пізнаючи об'єктивну реальність, націлюючи пізнання і усвідомлення величі істини, прагнучи до
СУСПІЛЬНИЙ ПРОГРЕС І СОЦІАЛЬНЕ ПРОГНОЗУВАННЯ
План
II. Суть суспільного прогресу, його критерії та типи
Суспільний прогрес, його критерії
Типи суспільного прогресу
III. Єдність і різноманітні
Багатоманітність історії
Починаючи з глибокої давнини у свідомості людей появився поділ на "ми" і "вони", на "моє" і "чуже плем'я", на "близький" і "далекий світ"
На порозі у нове тисячоліття
Коли ми думаємо про XXI ст., то уявляємо собі значний розвиток науки і техніки: космічні польоти, біотехнологія, роботи. Але наше майбутнє – дещо складніше, ніж новий, високий рівень розвитку техно
ЛЮДСЬКА ІСТОРІЯ, ІСТОРИЧНИЙ ПРОЦЕС У ФІЛОСОФІЇ ІСТОРІЇ
План
I. Філософія історії. Предмет і напрямки.
Прогресистський напрямок.
Регресистський напрямок.
II. Єдність і багатоманітність людської історії.
Натур
Новости и инфо для студентов