рефераты конспекты курсовые дипломные лекции шпоры

Реферат Курсовая Конспект

ПРОБЛЕМА СВІДОМОСТІ У ФІЛОСОФІЇ

ПРОБЛЕМА СВІДОМОСТІ У ФІЛОСОФІЇ - раздел Философия, Вступ до філософії. Філософія як специфічний тип знання   1. Сучасна Наука Про Біологічні Передумови Виникнення Свідомо...

 

1. Сучасна наука про біологічні передумови виникнення свідомості.

2. Соціальні фактори формування свідомості.

3. Проблема особистості і її самосвідомості.

Висновки

Список використаних джерел

 

І. Сучасна наука про біологічні передумови виникнення свідомості

Людська свідомість глибоко укорінена у попередній еволюції тваринного світу, вона має своє підґрунтя насамперед там. Без вивчення психічного розвитку тварин виникнення людської свідомості залишилося б дивом. Вивчення історії розумового розвитку тварин дозволяє зрозуміти, як в рамках біологічних закономірностей готувалося виникнення свідомості людини, і разом з тим правильно підійти до усвідомлення того нового і специфічного, що характеризує свідомість як суспільний спосіб відображення дійсності, на відміну від біологічних форм відображення, властивих тваринам.

У ході тривалого розвитку неорганічної природи виникло життя, а у зв'язку з ним і здатність матерії відображати впливи зовнішнього середовища у вигляді подразливості, а потім і відчуття та більш досконалих форм.

Подразливість є функцією живого організму, суть якої полягає у відображенні тих чи інших впливів зовнішнього і внутрішнього середовища у формі збудження і зовнішньо - відповідної вибіркової реакції. Подразливість характерна як для рослин, так і для тварин [4 : 37].

Поступовий і тривалий розвиток найпростіших живих організмів, зумовлений ускладненням форм їх взаємодії з умовами існування, одержав своє відображення як у вдосконаленні структури їх організму, так і у способі відображення дійсності. Фактором величезного значення, який по суті визначив увесь наступний шлях розвитку живої організації матерії, було виникнення нервової системи, центральної частини головного мозку. Мозок дав можливість здійснювати найрізноманітніші форми регуляції, як внутрішнього організму, так і всі взаємовідношення організму з

навколишнім світом, що ускладнюється, забезпечуючи пристосування його відповідно до постійних і змінних умов.

Важливою умовою розвитку відчуттів і формування сприйняття є виникнення особливих нервових механізмів - органів чуття.

Розкриття І.П.Павловим закономірностей рефлекторної діяльності і встановлення сигнальної ролі образу виявило одну з інтимних сторін розвитку життя на землі - пристосування організмів до щоразу змінених умов життя завдяки сигнальній діяльності мозку.

Суперечки про те, чи є у вищих тварин мислення чи ні, випливають перш за все з невизначеності поняття «мислення».

Мислення - це суспільна, усвідомлена форма пізнавальної діяльності, яка заснована на мові, і тим самим властива тільки людині [7 : 32].

Будь-яка діяльність тварин, що пов'язана із просторовим поєднанням предметів між собою, є практичною формою прояву синтезу, який завжди і неминуче припускає процес аналізу.

Мавпам властивий значний арсенал звуків, які виконують важливу роль у їх спільному стадному житті і є засобом взаємної сигналізації.

Підкреслюючи надзвичайно важливе біологічне значення звукових сигналів в стадному житті тварин, не можна разом з тим випускати з думки і той факт, що для тварин взагалі, і мавп зокрема, важливе значення мають різноманітні рухові реакції.

Особливості психічної діяльності, притаманні сьогодні існуючим мавпам, і які також властиві віддаленим предкам людини, піднялися у своєму розвитку на новий рівень. Вирішальною умовою цього підйому є зародкова трудова діяльність і пов'язані з нею стадні взаємовідносини.

Процес праці розпочався з того моменту, коли жива істота почала виготовляти штучні знаряддя. Але, перш ніж досягнути цього, перед

людина тривалий час користувалася в якості знарядь головним чином готовими предметами.

Стадність визначає суттєву ознаку життєдіяльності приматів. Стадні взаємовідносини приматів досягли найвищого рівня в рамках природної

історії в безпосереднього предка людини. Необхідність спрощення стадного способу життя випливала з мети самооборони і полювання на тварин.

Стадо перед людей, як біологічне об'єднання, в результаті зародження і розвитку трудової діяльності, змінилося елементарним соціальним об'єднанням - стадом первісних людей. В розвитку живої матерії відбувся стрибок, виникла нова закономірність життя. Праця - це перша основна умова усього людського життя. Процес праці в його більше чи менше розвинутій формі обов'язково пов'язаний із виготовленням знарядь, що поклав принципову межу між чисто тваринним і людським способом життя і, що визначив увесь подальший шлях розвитку людства. Праця і стадний спосіб життя перед людей – біологічні чинники найбільш раціональні способи адаптації до середовища і формування однакових законів соціальності та формування суспільних відносин (первісного суспільства).

На стадії неандертальської людини відмічається подальший розвиток техніки виготовлення знарядь, значне збільшення їх різноманітності, розширення сфери їх використання. Тваринні предки людини стали на шлях, який веде до людини, в якості стадних суспільних тварин. Це виявилось однією з найважливіших біологічних передумов. Праця сприяла тому, що стадо тварин перетворилось у якісно нове утворення - стадо первісних людей. «Перші люди, можливо, жили стадами», і оскільки наш погляд може проникнути в глибину віків, ми знаходимо, що так це і було. Як показали спостереження Н.Ю. Войніса,

Н.А. Тих та інших вчених, в основі стадного об'єднання мавп лежать наступні основні біологічні фактори:

а) характер розмноження;

б) зв'язок матері і дитини;

в) взаємне обслуговування і захист [7: 89].

Виготовлення штучних знарядь праці та їх використання, розвиток мисливства, використання вогню - все це поставило людей перед необхідністю обмінюватись досвідом, встановлювати більш тісні відносини і

контакти між собою, більш впорядкований контроль і спостереження за трудовою діяльністю. Тоді виникла мова, як необхідний засіб взаємного спілкування в процесі праці. Мова виникла не на порожньому місці, їй передував тривалий процес розвитку звукової сигналізації і рухових реакцій перед людей. Успадковані від тварин звуки стали основним матеріалом формування звукової мови людини.

Керівним пунктом виникнення мови мав стати той момент, коли звук перетворився у засіб спеціального відображення дій і предметів.

В утворенні зв'язку між звуками, їх слуховими відчуттями, емоціями, образами предметів і діями, величезну роль відігравала міміка і жести.

Виникнення мови означало утворення в мозку людини нового типу нервових зв'язків - елементарної другої сигнальної системи.

Не тільки трудові дії стадної людини, але навіть стадну поведінку мавп і перед людини неможливо пояснити лише інстинктами. Трудові дії, навіть у своєму зародку в перед людині, засновані не на інстинктах, а, головним чином, на індивідуально набутих формах поведінки, зрозуміло, тісно пов'язаних з інстинктами.

Людська ступінь розвитку психіки є продуктом праці і соціальних відносин. Це означає, що початок виготовлення штучних знарядь праці означав собою початок виникнення людини і її свідомості.

Суттєвою рисою стадної свідомості первісної людини, що значно відрізняє її від психіки тварин є те, що для її свідомості предмети набувають до деякої ступені самодостатнє значення, тобто сприймаються незалежно від безпосередньо-органічної потреби в них. Ця особливість свідомості, як найвищої форми психіки, є результатом і передумовою перетворюючого практичного ставлення до зовнішнього світу.

Суттєва риса, яка характеризує стадну свідомість первісної людини в її відмінності від психіки тварин, полягає в тому, що діяльність людини набулаелементарних рис цілеспрямованості: план практичних дій в ній, що орієнтовані на об'єкт, вже опосередкований уявленнями про можливі дії.

Усвідомлення діяльності людини виявляється в тому, що вона організовує її з врахуванням засобів і наслідків її здійснення. Вміння вийти за межі даної ситуації і врахувати все більше віддалені наслідки своїх дій передбачає здатність розумно планувати, передбачати кінець цих дій, тобто думати [14: 72].

Отже, думка народилась на грунті практичних дій, але не безпосередньо, а через ставлення людини одна до одної, через спілкування, мову. Суспільний початок у його примітивній формі відігравав величенну роль у формуванні розумової діяльності, в її первісному відведенні від практики і об'єктів, на які вона спрямована. Формою ж діяльності, яка відігравала роль свого роду «повивальної бабки» в народженні думки з практичних дій, була мовна функція, що здійснюється шляхом жестів і звуків.

Стадні люди - це вже не тварини, але ще і не люди в повному розумінні цього слова. Стадна свідомість виникла в процесі колективної с праці, на основі психіки вищих тварин. А те, що виникає і те, з чого воно виникає - не одне і те ж саме. Разом з тим між ними не існує розриву. Стадна свідомість - це безрелігійна, або до релігійна свідомість [15: 64].

Дійсно людська свідомість сформувалася на тій стадії розвитку людини, коли склалася фізична будова, характерна для людини сучасного типу - кроманьйонця.

Формування справді людської свідомості пов’язане з виникненням нового способу життя, соціальне організованої праці і виробничих відносин, які вимагали підпорядкування життя індивіда суспільне фіксованій системі обов'язків, дисципліні поведінки, що виявляються і регулюються за допомогою мови, звичаїв і традицій, що склалися історично.

Процес матеріального виробництва, що розвивався, організував колектив і сформував родові общини на базі кровної спорідненості. Рід являв собою сукупність рідних, які походили від одного спільного, предка, носили одне і те ж родове ім'я і були пов'язані між собою зв'язками єдиної крові [4 : 19].

В родовому суспільстві родинний колектив співпадав з виробничим. Ріст розвитку суспільних зв'язків призвів до поділу праці між чоловіками і жінками.

Виникнення членороздільної мови відноситься до неандертальської стадії, а її повне оформлення з усіма властивими їй ознаками - до людини сучасного типу. Критерієм, що дозволяє говорити про те, що членороздільна мова могла сформуватися саме в кроманьйонця, є характер її трудової діяльності і форми взаємовідносин людей у суспільстві, що з

неї випливають. Необхідно особливо підкреслити роль праці у формуванні членороздільної мови.

На основі розвитку, збагачення реальних відносин людини родового суспільства із зовнішнім світом, з розвитком взаємного спілкування людей вдосконалюється і духовне ставлення людини до дійсності, до інших людей і до самої себе. Формувалася справді людська свідомість. Питання про потреби - це питання про форми підкріплення або закріплення ефекту практичних дій і спонукальних сил їх виникнення і розгортання.

Отже, сформована людина повністю відрізняється від тварини як своїми потребами, так і способом їх задоволення.

Чуттєва свідомість людини є результатом суспільне історичного розвитку, і в різні історичні періоди її зміст неоднаковий. Суттєва різниця між стадною і суспільною людиною була також в тому, що і як сприймалося ними в оточуючих речах і процесах. Скільки предметів, властивих їм ознак і зв'язків миготіло перед очима стадної людини, багато з яких не фіксувалися її свідомістю [18 : 156].

Вже стадна людина була наділена здатністю до логічного мислення, яке здійснювалося на основі чуттєвих образів. Під логічним мисленням у широкому значенні мається на увазі такий послідовний зв'язок думок, який правильно відображає зв'язок речей.

Для того, щоб зрозуміти практичні дії розумної людини, наростання ланцюга зв'язків в її діях і сам розвиток і відображення цих зв'язків в думках, потрібно поглянути на них зі структурної сторони, з точки зору процесу абстрагування.

Біологічні передумови абстракції мають місце у вищих тварин, в яких вони відображаються у фіксації уваги на одних властивостях даного предмету і відверненні від інших його властивостей у процесі дії з предметами, в процесі їх використання. В людини абстракція у

найпростішому вигляді виступає як невіддільна сторона будь-якої цілеспрямованої дії і сприйняття.

Першою, специфічно людською формою абстракції і є мислення узагальненими уявленнями, що виникло в процесі праці. На відміну від тварин, стадна людина, виділяючи той чи інший предмет з природи, включала його в процес праці і систему тих зв'язків, які з нього випливають.

Такий рівень розвитку абстракції зафіксований, наприклад, у граматичній структурі мови малорозвинених етносів.

З свідомістю в широкому змісті слова, звичайно, слід пов'язати і уявлення про самосвідомість. Розвиток складних форм самосвідомості проходить на достатньо пізніх етапах історії людської свідомості, де самосвідомість набуває відносної незалежності в структурі свідомості.

 

ІІ. Соціальні фактори формування свідомості

Коли людина виділяє себе з природи, тоді вона протиставляє себе їй і починає усвідомлювати своє "Я" і свою протилежність до світу.

Це формує своєрідний відбиток напруженості на людське буття у світі. По мірі оволодіння стихією природи і певною раціоналізацією свого суспільного життя, людина вносила в цей світ реальності власну гармонію і порядок. Первісна людина дану ситуацію переживала так безпосередньо, що світ її фантазій був для неї таким же реально дійсним, як і той, який у боротьбі віднімав у неї близьких та рідних і постійно загрожував її власному життю. Таким і було міфологічне мислення, де "переплітаються вимисел, віра і знання, але суть міфу не зводиться ні до одного з них" [16 : 14].

Біля витоків свого суспільно-історичного буття людину не хвилювало питання природи її думок і почуттів. Так само люди не s підозрювали те, що свідомість виникла з протиріч суспільного життя . [23 : 18]. Таким чином, вже на початку людської історії, з того моменту, як буття розкололось на протилежності духу і матерії, сама людина цього не усвідомлювала. Більше того, у своїй ідеальній сфері вона намагалася згладити протиріччя свого світу, який одночасно виступав і світом всього соціуму, роду. Природно, що не володіючи логіко-політичним інструментом, людина не могла мислити матеріально. Останнє якраз і складає критерій логічної рефлексії, чужої первісному мисленню.

Однак, людина стверджувала свою сутність у предметному світі і виявляється, що світ первісної культури - це опредмечена сутність, нехай і не "логіка" з нашої точки зору, але вона і не ілюзорна, як міфічні герої, а об'єктивна, предметно-чуттєва.

Якщо людська суб'єктивність виступає функцією від людської форми діяльності і спілкування, то в міру розвитку останніх внутрішній світ людини теж розвивався, причому настільки якісно, що на відповідному рівні рамки міфологічного світобачення були зламані тенденцією до натурфілософського знання.

Соціально-економічною основою цієї світоглядницької метаморфози є розклад родової общини і перехід до класових рабовласницьких відносин. До цього часу стихійно відбувається поділ праці на фізичну і духовну, розпад цілісності світовідчуття, самої людської чуттєвості на чуття зовнішні і внутрішні, тілесні і грубі, "плебейські" і духовно звеличені, "аристократичні". "Світ панування і підпорядкування дійсно розколов життя людини, розірвавши тим самим безпосередність її чуттєвого стану... Господар ... не потребує природно - людського виявлення до себе почуттів раба, бо він також є його власністю." [15 : 28].

Поділ праці дав сильний поштовх розвиткові духовного виробництва, що втратило колишній зв'язок безпосередності із матеріальним виробництвом, а це приховує в собі об'єктивну можливість відриву мислення від буття, духу від матерії. Саме в цей час якраз пробуджується цікавість до природи свідомості, її джерел. Класова структура суспільства для пануючих елементів створює умови відсутності дефіциту часу, вона ж у вигляді панування втілює в собі цілепокладаючу силу суспільства, і, зрозуміло, що в цій силі, як активній формуючій, віддається перевага перед пасивністю матерії.

Це логіка виникнення течії філософського ідеалізму, який виростає з розщеплення діяльності і закріплюється класовим інтересом. Але, крім цієї закономірності, розщеплення діяльності несе в собі ще один незначний наслідок, а саме: прагнення бачити дійсність і істинність людського ставлення до світу в одній лише "раціональності", тобто коли із

сукупності сутнісних сил виділяється "лідер" - єдиний в якості джерела істини. Історія античної філософії не знає великих розходжень у цьому питанні між древнім матеріалізмом і ідеалізмом. Так, у Демокріта чуттєвість простягається лише в область думки, основоположник ідеалізму Платон вважає неприйнятним те знання, яке виходить з чуттєвого сприйняття, у Аристотеля - це лише вихідний пункт пізнання. Тільки еллінізм, з його крахом полісної системи, посиленням індивідуалістських моментів в переживанні долі дає приклади аналізу людини і світу через призму практичних почуттів - волі, віри, надії, любові. Філософським вираженням структур суспільного буття, що трансформуються, виступили системи епікуреїзму, скептицизму, стоїцизму. Еллінізм - це перехідна епоха, яка вже не є класикою, але ще не є тим новим, що викликає забуття язичницької Еллади. Стан перехідності духовно, по-філософськи і по-світоглядницьки взагалі, виявляється у пошуку самовираження, що примикає до тієї чи іншої традиції. В епікуреїзмі це відбулося буквально.

Матеріальний атомізм Демокріта знаходить продовження і переосмислення в Епікура. Але в термінах демокрітівської атомістики досліджуються нові грані відносин І світу.

«В Демокріта, атомістика, - чисто природньо-наукове вчення, в Епікура - загальносвітоглядницьке» [4 : 30].

Практика суспільного життя в еллінізмі актуалізувала проблеми вибору, змісту життя, моральності. Саме в цьому об'єктивному процесі виділення особистості виросли системи епікуреїзму і стоїцизму. В історичному плані інтерес цих шкіл викликаний виділенням нової грані відносин людини і світу; людина розуміється як відчуваюче суспільство, вільне у світі нестійкого суспільного буття, тобто відносин «людина-суспільство».

Наступна історико-філософська тенденція аж до початку дев'ятнадцятого століття розвивалася, в основному, у напрямку пошуку можливостей і засобів адекватного відображення світу (це характерно для матеріалістичної лінії). Ідеалізм також уникає розробки гносеологічної проблематики, в результаті чого йому належить пріоритет в осмисленні принципу активності, як іманентної духу активності. Крайності «гносеологічної робінзонади» і субстанціоналізму духу вперше знаходять своє раціональне вирішення крізь призму практики. Це вже нова сторінка в історії філософії. Важливо підкреслити, що практика була осмислена не тільки в своїй гносеологічній функції (як основа і критерій істини), але і як основа формування цілісності людської суб'єктивності. Завдяки цьому філософія, вбираючи в себе всі відносини, що досліджувалися в історії філософії - відносини людини і суспільства, людини і людини, як ставлення до самої себе, людини і культури в цілому.

Тільки з позиції принципу практики стає зрозумілою людська об'єктивність, природно - історичне ставлення до її суті.

Не тільки мислення, але і всі п'ять "зовнішніх" відчуттів людини - це результат розвитку історії. Це означає, що вся людська суб'єктивність, почуття і розум (мислення) людини мають єдине, загальне джерело - людську практику. І філософія, що досліджує відносини людини і світу, бере дійсну людину тільки з урахуванням історичного рівня практики. Будучи формою суспільної свідомості, філософія є системою понятійного «знання». А це означає, що «багатоповерховість» людського світосприйняття розглядається філософією в системі відповідних пізнавальних форм.

Ті проблеми, ті ставлення людини до світу, які виявив філософський процес, необхідно було вирішувати в новому ракурсі, і він був знайдений у вигляді суспільної практики, тієї форми життєдіяльності, яка

безпосереднім чином стикається з особистісним, інтимним для людини. З точки зору вирішальної ролі в історичному процесі предметно-чуттєвої, суспільно-історичної діяльності, була піддана критичному аналізу історія мислення, її певний тип, що знаходиться у полоні перетворених форм. Усвідомлення детермінації людської суті сукупністю усіх суспільних відносин закономірно приводило до дослідження співвідношення суті і існування людини. Результатом цієї роботи став висновок - «емансипація людської чуттєвості», а природа суспільних відносин на певному етапі їх прояву визначається як панування «повного відчуження». Така природа суспільних відносин, як відомо, виступає у вигляді персоніфікації речей (товарний фетишизм) і уречевлення людини (замість її опредмечування) - вона ж породжує панування ілюзійних форм свідомості - всіх форм суспільної свідомості, що претендують на самостійне існування. Домінування цих форм відобразилося на деяких течіях філософії, перш за все на ідеалізмі, для якого характерним було гіпостазування однієї із сутнісних сил людини, чи це розуму (Кант, Фіхте), чи інтуїції (Якобі, Шелінг), чи волі (Шопенгауер).

В результаті тривалого історичного періоду дослідження відношення духу і матерії в класичній німецькій філософії мислення прийшло до того, що оголосило себе початком і приципом дійсної історії. Історичною заслугою цієї філософії було звернення до історії духу, що опредметив себе в особистій формі - культурі. Завдяки цьому, нехай і у деформованій формі, вдалось вичленити в мисленні стійкі зв'язки. Ці зв'язки, вузлові пункти мислення трактувалися як іманентні самому мисленню без зв'язку із буттям. Фактично, ці зв'язки належать до світу «речей в собі», об'єктивні зв'язки «усього в усьому», що виділені людиною шляхом освоєння світу «для себе». Ці об'єктивні зв'язки буття одночасно утворюють вузлові пункти структури людського мислення і є категоріями

мислення. Вони, будучи результатом практичного виділення людини з природи, містять у собі багатогранність людського ставлення до світу, виражають собою історично визначену ступінь людської культури. В цих категоріях в розгорнутому вигляді ніби відкристалізовано опредмечену сутність людини, сукупність її раціональних і емоційно - вольових сил. Категорія в якості квінтесенції суспільно-історичного, практичного сходження до сутності світу, служить передумовою для екстраполяції того змісту, який вона акумулює в собі. Так, категорії «простору» і «часу», «волі» і «необхідності» виявляють історичну неоднорідність в їх усвідомленні.

 

IV. ПРОБЛЕМА ОСОБИСТОСТІ І ЇЇ САМО СВІДОМОСТІ

Останнім часом у вивченні суспільно-історичного змісту такого роду категорій ведуться глибокі дослідження. Результатом їх є визначення двох рівнів детермінації філософської категорії: суспільно-історичною практикою і формами світосприйняття. Зроблена спроба дослідження ряду категорій людського мислення в аспекті їх соціально-історичного змісту і світоглядницької функції, як форм самосвідомості і цілепокладання. Це категорії «мета», «захист», «причина», «рух». Особливий інтерес у філософії викликає питання про категорії, як форми самосвідомості, взяті в аспекті відношення духу і матерії. Останнє подає суттєве уточнення до загального формулювання основного питання філософії в діалектичному матеріалізмі як «відношення людського духу, або духовного світу людини, до олюдненого і олюднюваного буття». [19: 437]. І

«Особливість категорій як форм пізнання є те, що філософська категорія фіксує не тільки всезагальну форму буття природнього, але і буття людського, в якому перетворення природи невіддільне від перетворення соціального середовища». [18: 39].

Рівень і темпи розвитку сучасного виробництва, що випробовує відчутну дію науково-технічного прогресу, проблеми політичного життя, культури в цілому вимагають від будь-якої людини, що виходить за рамки своєї безпосередньої ділянки, кругозору, усвідомлювати свою справу у взаємозв'язку з іншими. А така потреба задовольняється не тільки за рахунок професіоналізму, але і завдяки оволодінню світоглядом, діалектикою діяльності. Не вдаючись до дрібниць питання взаємодії філософії і світогляду, слід звернути увагу на те, що це дві незвідні і не підмінюючі одна одну форми ставлення до світу. Філософія входить у світогляд. Філософія - це система понять про світ, це теорія, яка

відображена в граничних основах людського буття - в системі категорій, всезагальних законів, принципів. Одним словом, це теоретична форма відношення людини і світу, форма світобачення. Світогляд ж і генетичне, і по своїй суспільній функції входить до джерел практичного ставлення людини до світів, виявляє свій об'єкт також категорійне; але в даному випадку категорії відіграють роль самосвідомості людини в світі. Світогляд за формою свого буття різний. Будучи вихідним від практичного відношення, він може охопити інші відношення, в тому числі і практику і самого себе, роблячи предметом пізнання все, що так або інакше належить до сфери людської діяльності і проявляється перш за все у масовій свідомості або світогляді, а потім вже усвідомлюється у філософії, в її законах і категоріях.

Таким чином, проблеми світогляду через особливість філософського світотлумачення, тобто категорізацію світу, одержують теоретичну форму буття.

«Філософія виникає і розвивається через засвоєння, постановку і теоретичне вирішення світоглядницької проблематики» [21:121].

Такий зв'язок філософії і світогляду дозволяє розглядати категорії крізь призму цілісності світосприйняття, що несе на собі сліди історичності суб'єкту. Саме це дає право, вникаючи у історичний контекст, здійснювати історичний зріз загальнолюдської культури мислення. У зв'язку з цим можна сказати, наскільки тип життєдіяльності, спосіб виробництва визначає особливості сприйняття світу, категорійний ряд мислення, настільки через розкриття історичного змісту категорій можна підійти до більш адекватного уявлення «моделі світу» на різних етапах людської історії.

Отже, свідомість, формуючись внаслідок колективної трудової діяльності і осмислення цієї діяльності, є одночасно і активною силою подальшого розвитку людської спільноти.

 

Висновки

Отже, виходячи з попереднього аналізу феномену свідомості, можна зробити деякі узагальнюючі висновки:

1. Виникнення свідомості має своїм підґрунтям тривалий розвиток живої матерії, тваринного світу. Ще на рівні найпростіших організмів зароджуються перші форми органічного відображення (подразливість), які в процесі свого поступового ускладнення готують основу для виникнення людської свідомості, яка відображає оточуючий людину світ і власне буття людини в ідеальній формі.

2. Лише біологічний розвиток тваринного світу не може привести до виникнення, формування свідомості - він є тільки тією матеріальною передумовою, на якій можливий генезис свідомості. Необхідною умовою для перетворення психічної діяльності вищих тварин в ідеальне відображення світу, яке характерне для людини, є колективна трудова діяльність, спілкування, обмін інформацією і вироблення та установлення певних норм спільного життя первісних предків людини. Вирішальну роль в цьому процесі відігравала мова, в якій закріплюється досвід людей і яка служить основою для формування понятійного мислення.

3. Свідомість людини не є пасивним, дзеркальним відображенням світу; вона на певному етапі починає активно впливати на розвиток і суспільства, і людини, виступаючи вагомим фактором соціального прогресу. Саме тому формування нової свідомості є одним з важливих завдань для духовного відродження України і її прогресу в усіх сферах суспільного життя - економіці, політиці, культурі.

4. Дослідження проблем свідомості, сутності її генези, форм прояву та подальших напрямків еволюції неможлива в рамках лише якоїсь однієї галузі наукового пізнання. Невдачі різного роду біологізаторських

концепцій тлумачення свідомості є яскравим свідченням цього. Правильне осягнення феномену людської свідомості потребує оптимального поєднання різних галузей природничо-наукового і гуманітарного знання. І, як свідчить досвід сучасної науки, такий синтез різних напрямків фундаментальної наукової творчості все глибше проникає в середовище вчених.

 

Список використаної літератури

Абьянов Н. Экзистенция как свобода. //Вопросы философии, №8, 1993.

2.Алексеева И.Ю. Искусственный интелект и рефлексия над знанием. //Философские науки, №9, 1993.

3.Акиезер А.С. Об особенностях современного философствования. //Вопросы философии, №5, 1996.

4.Бичко І.В. Просторово-часові характеристики творчої свідомості //Філософія І соціологічна думка, №1, 1994. З.Берддянд І. Гра як феномен свідомості. //Філософська і соціологічна думка, № 7-8, 1995. і

6. Беликов Е.П. Сознание: опыт междисциплинарного подхода. //Вопросы философии, № 10-11, 1988.

7. Демин М.В. Анализ структуры сознания. - М.: 1980.

8. Давыдов В.В. Теория деятельности и социальная практика. //Вопросы философии, № 5, 1996.

9.Карпинская Р.С. Биология, идеалы научности и судьбы человечества. //Вопросы философии, №11, 1992.

10.Зинченко В.П., Мамардашвили М.К. Изучение высших психических функций и категории бессознательного. //Вопросы философии, №10, 1991.

11 .Кондратьєв В.М. Проблема свідомості і мислення. //Філософія і cоціологічна думка, № 12, 1989.

12.Лой A.M. Проблема свідомості: смисли і досвід. //Філософія і соціальна думка, № Ю, 1989.

13.Любомиров Н. В., Толстых В.И. Социально-философский анализ сознания: познавательная ситуация. //Вопросы философии, №10, 1986.

14.Мамардашвили М.К. Сознание как философская проблема. //Вопросы философии, № 10, 1990.

15.Михаилов Ф.Т. Сознание и самосознание. //Философские науки, №6, 1990.

І6.Митюгов В.В. Познание и вера. //Вопросы философии, №6, 1996. И.Олексин В.А. Гуманистика как новый подход к сознанию живого. //Вопросы философии, №11, 1992.

18.Проблемы сознания в философии и научном познании.- Л.: 1985.

19.Пружинин Б.И. Теория познания. //Вопросы философии, №6, 1996.

20.Симонов П.В. Мозг и творчество. //Вопросы философии, №11, 1992.

21.Скворцов П.В. Культура самосознания: человек в поисках истины своего бытия.-М.: 1989. :

22.Собуцький Л. Втрачена природа людини: про ранні стадії розвитку мови, культури, міфа і людського нерозум'я. //Філософська і соціологічна думка, №5-6, 1995.

23.Солонько Л. Проблеми особистішого самовизначення людини. //Філософська і соціологічна думка, №9-10, 1995.

24.Сіверс В. Про єдність підходу у розгляді самовизначення людини. //Філософська і соціологічна думка, №1-2, 1995.

25.Сартр Ж.П. Буття і ніщо. //Філософська і соціологічна думка, №9-10. 1995.

26.Цофрас А. Комплементарність світогляду і світорозуміння. //Філософська і соціологічна думка, №1-2, 1995.

27.Філософія. Курс лекцій. - К.: 1994.

28.Філософія: Підручник. -К.: 1995.

29.Шалюгин С.М. Искусственный интеллект. Гносеологический аспект. -М.: 1985.

30.Швыров B.C. Рациональность как ценность культуры. //Вопросы философии, №6, 1992.

 


– Конец работы –

Эта тема принадлежит разделу:

Вступ до філософії. Філософія як специфічний тип знання

Розділ І Вступ до філософії... Тема Філософія як специфічний тип знання... ФІЛОСОФІЯ ЯК СПЕЦИФІЧНИЙ ТИП ЗНАННЯ...

Если Вам нужно дополнительный материал на эту тему, или Вы не нашли то, что искали, рекомендуем воспользоваться поиском по нашей базе работ: ПРОБЛЕМА СВІДОМОСТІ У ФІЛОСОФІЇ

Что будем делать с полученным материалом:

Если этот материал оказался полезным ля Вас, Вы можете сохранить его на свою страничку в социальных сетях:

Все темы данного раздела:

ФІЛОСОФІЯ ЯК СПЕЦИФІЧНИЙ ТИП ЗНАННЯ
  Зміст 1. Поняття і сутність світогляду 2. Специфіка філософського освоєння дійсності 3. Структура сучасного філософського знання. Функції філософії

ФІЛОСОФІЯ ДАВНЬОГО КИТАЮ
  ПЛАН   Філософія давнього Китаю, її першооснови і принципи. Система категорій і понять філософії Даосизм Лао-цзи – засновник філософськ

Лао-цзи – засновник філософської школи даосизму
Лао-цзи “Старий мудрець”, “Старе немовля” – давньокитайський філософ, якому приписується авторство на класичний даосизький трактат “Дао де цзин” (деколи навіть сам цей твір називають його іменем “Л

Дао де цзи” – вчення про дао та де
Даосизм походить від назви невеликого за обсягом трактату “Дао де цзи” (“Вчення про дао та де”), автором якого вважають Лао-цзи. “Дао” – вічне і незмінне начало, з

Суть об’єктивного ідеалізму дао
Ієрогліф дао складається з двох частин: шоу – голова і цзоу – йти, тому основне значення цього ієрогліфа – дорога, якою ходять люди, але пізніше цей ієрогліф набув переносного смис

Ідеї діалектики
Лао-цзи, узагальнюючи історичні події, зв’язані з розвитком і занепадом рабовласницького ладу, висунув значну кількість діалектичних ідей. У творі “Лао-цзи” є багато понять, які мають прот

Луньюй” – канонічне джерело конфуціанства
Учіння Конфуція викладене в книзі “Луньюй”. “Луньюй” – “Судження і бесіди”, “Бесіди і висловлювання”, “Роздуми і висловлювання”, “Аналекти”. Збірник висловлювань Конфуція (6-5 ст. до н.е.), написан

Жень – центральна ідея вчення Конфуція
У вченні Конфуція можна виділити центральну ідею, яка об’єднує його в цілісну систему, цією ключовою ідеєю є жень. “Жень” – “гуманність”, “людяність”, “милосердя”, “доброта”. Одна з осново

ФІЛОСОФІЯ СТАРОДАВНЬОГО СХОДУ
  План Розділ 1. Філософія стародавнього китаю Розділ 2. Філософія стародавньої шдп Висновки Література Філософія давнього Китаю

Устрій ідеальної держави
  В своїй праці Платон велику увагу приділяє питанню устрою держави, а саме те, що правління філософів тісно поєднується з дією справедливих законів. Справжні філософи, поясн

Висновок.
Після Аристотеля – “Олександра Македонського грецької філософії” – антична філософія втратила свій творчий характер. Древньогрецька культура починає рости в ширину. Вона проникає у всі куточки заво

Чанышев А.Н. Курс лекций по древней и средневековой философии. - М.: Высшая школа, 1991. - 510 с.
ТРАКТУВАННЯ ОСНОВНИХ ХРИСТИЯНСЬКИХ ЦІННОСТЕЙ У ТВОРІ АВГУСТИНА БЛАЖЕННОГО „СПОВІДЬ”   Зміст РОЗДІЛ 1. „СПОВІДЬ”. ІСТОРІЯ СТВОРЕННЯ. ЖАНР.

ФІЛОСОФІЯ ЕПОХИ ВІДРОДЖЕННЯ
Зміст РОЗДІЛ І. Основні риси філософії епохи Відродження §1. Зародження гуманізму §2. Соціокультурні зміни §3. Основні проблеми філософії Відродження РО

ФІЛОСОФСЬКІ ІДЕЇ ПРОСВІТНИЦТВА
План Розділ І. Філософські ідеї Просвітництва в різних країнах Просвітителі західноєвропейських країн Просвітництво в Росії Просвітництво в Україні Розд

Ці три етапи сформувались у Гегеля в самостійні складові частини його філософської системи: логіку, філософію природи та філософію духу.
У силу цього абсолютна ідея є не тільки початком, але й змістом усього світового процесу, що розвивається. У цьому змісті відомого положення Гегеля про те, що абсолютне повинно бути осмислене не ті

Основне питання філософії.
Людвіг Фейєрбах як матеріаліст виступив на філософській арені в самому кінці 30-х років минулого століття. Це був передреволюційний період для батьківщини мислителя - Німеччини. Феодальна система в

Психологічні основи релігійних уявлень.
Головною справою життя і філософії Фейєрбаха була критика релігії, він писав: "... Я в усіх своїх творах ніколи не випускаю із свого зору проблеми релігії і теології; вони завжди були головним

Виникнення релігійного культу.
Значне місце у творах Л.Фейєрбаха відводиться аналізу психологічних основ релігійного культу. Він розкриває взаємозв’язок між почуттями і діями людини, показує як із почуттів, емоційних переживань

Перехід від політеїзму до монотеїзму.
Цікава постановка Фейєрбахом питання про перехід від політеїзму до монотеїзму. Він виходить з живої чуттєвої людини, з її бажань і потреб, відмінність між якими і визначає відмінність, і еволюцію р

Гносеологічні основи релігійних уявлень.
Фейєрбах основну увагу зосереджує на почуттях, емоціях, переживаннях, які виникають у людини під впливом оточуючого середовища. І цим самим він хоче підкреслити відмінність психологічних чи, точніш

Людина, як частина природи.
В центрі інтересів Фейєрбаха і, природно, в центрі всієї його філософії - людина. Вчення його було антропоцентричне. Слова одного з героїв твору Горького: " Людина - це звучить гордо. Все в лю

Вчення про мораль.
Особливо наполегливо Фейєрбах відстоював своє антропологічне розуміння людини у вченні про мораль. Ключем до вірного розуміння моралі є вірне розуміння волі. В основі всієї поведінки людини лежать

Теорія пізнання.
Продовжуючи матеріалістичні традиції, Фейєрбах вніс значний доробок і в теорію пізнання. Він розвиває лінію матеріалістичного сенсуалізму. Реальний світ, за Фейєрбахом, є дійсністю, що чуттєво спри

ЗАХІДНОЄВРОПЕЙСЬКА ФІЛОСОФІЯ ЕКЗИСТЕНЦІАЛІЗМУ ХХ СТОЛІТТЯ
План Розділ І. Філософські джерела екзистенціалізму Розділ II. С.К'єркегор - основоположник екзистенціальної філософії Розділ III. Філософська концепція екзистенціаліз

СПРОБА СИСТЕМНОГО АНАЛІЗУ НЕОФРЕЙДИЗМУ К.Г.Юнга
  План І. Аналіз неофрейдистських поглядів К.Г. Юнга Формування дуалізму у життєвій філософії Юнга К.Г. Основні розходження з Фрейдом. Аналітична п

Джерела філософії А. Шопенгауера.
Артур Шопенгауер народився у родині данцигського банкіра у 1788 р. Його мати - видатна німецька письменниця Анна Шопенгауер після смерті чоловіка переселилася у Веймар. В її домі часто бували такі

Волюнтаризм як напрямок філософської думки.
Волюнтаризм – від латинського voluntas – воля (цей термін був введений німецьким соціологом Ф. Теннісом у 1883 р.) ідеалістичний напрямок у філософії, який розглядає волю як найвищ

Визначення поняття волі.
Філософія Шопенгауера різко протистоїть метафізичним поглядам трьох видатних сучасників – Фіхте, Шеллінга та Гегеля. Основне положення філософії Шопенгауера полягає у тому, що воля є "абсолютн

Усього існуючого та джерело зла.
У філософії Шопенгауера з’являються певні труднощі коли він намагається дати відповідь на питання, як співвідноситься воля людей з їхніми тілами. У творі "Про волю в природі" Шопенгауер с

Філософсько-антропологічна позиція.
Сутність філософсько-анропологічної позиції Шопенгауера виявляється, не в спробах створити щось на зразок раціональної психології, а у трактуванні людини, як носія волі та інтелекту. І тут виявляєт

Елементи теорії світового песимізму.
З листів А. Шопенгауера до своєї матері видно риси притаманного йому песимізму, що він проніс через довгі роки. Потрібно, однак, в трактуванні цієї проблеми відокремити психологічні особливості філ

Етичні та естетичні погляди філософа.
Етична програма Шопенгауера на свій лад досить послідовна. Так як Світова воля являє собою джерело зла, то її самознищення повністю морально виправдане і необхідне. Оскільки знищення її можливе тіл

ЛІТЕРАТУРА
Антология мировой философии в 4-х томах. Т 3. Буржуазная философия конца 18 - первых двух третий 19 века. — М.: Мысль, 1970. – 708 с. Великие мыслители Запада / Пер. с англ. В. Федорина. –

Поняття “аналітична філософія”.
Аналітична філософія – “поняття, яке охоплює різні теорії західної філософії ХХ ст., які склалися в рамках аналітичної традиції. Ця традиція утворилася у Великобританії, США, Канаді, отримала розпо

Аналітична філософія і метафізика
Б.Страуд вважає, що аналітична філософія завжди розглядалася як негативна, критична філософія, як радикальний розрив з метафізичною традицією”. (1,160). “Метафізика була спробою вийти за м

Філософська герменевтика.
  Гадамер стверджував, що філософська герменевтика загалом не є методом і не є теорією пізнання. В.С.Малахов у парці “До характеристики герменевтики як способу філософствуван

Сучасна релігійна філософія.
4.1. “Лінгвістичний поворот” у філософії релігії.   Філософія релігії невіддільна від проблемної ситуації сучасної західної філософії. Філософія релігії в ши

Визначення категоріальної приналежності релігійних вірувань.
  Філософсько-епістемологічний аналіз релігії орієнтується на встановлення категоріальної приналежності релігійних вірувань. Вірування остають як різновид фактично знання про

Проблеми виправдання і раціональності релігійних вірувань
Важливою галуззю сучасного філософсько-епістемологічного дослідження релігії є проблеми виправдання і раціональності релігійних вірувань. Річ у тім, що в філософській дискусії стосовно рел

ФІЛОСОФСЬКІ ПОГЛЯДИ П.Д. ЮРКЕВИЧА
  Зміст 1. Критика П.Д.Юркевича антропологічного матеріалізму 2. Принцип переходу кількісних змін в якісні в розумінні П.Д.Юркевича 3. Філософія серця – ядр

М.В. ГОГОЛЬ В ІСТОРІЇ ВІТЧИЗНЯНОЇ ФІЛОСОФІЇ
  ЗМІСТ І. Зміст людського життя в філософії М.В. Гоголя П. М.В. Гоголь і українська філософська думка Висновки Література  

ФІЛОСОФІЯ УКРАЇНСЬКОЇ ДІАСПОРИ
  План Розділ І Націостановлення українців в дослідженні Ілисяка-рудницького Розділ ІІ Д. Чижевський - історик української філософії Розділ ІІІ Проблема етн

ПОЛІТИЧНО-ФІЛОСОФСЬКІ ПОГЛЯДИ ДМИТРА ДОНЦОВА
  Зміст Розділ 1. Основи донцовського світогляду Розділ 2. Вимоги «чинного» націоналізму Д.Донцова в контексті європейських філософських ідей Воля, як закон

Розділ 3. Етнонаціональна політика і перспективи етнонаціонального розвитку в україні
Висновки Список використаних джерел   Розділ 1. Українська національна ідея в українській політичній думці радянських часів Важко визначити, до якого напрям

Основні віхи життя і творчості О. Потебні
В історії вітчизняної суспільної, філософської та лінгвістичної думки помітне місце займає Олександр Опанасович Потебня. Своєрідність творчого доробку якого полягає насамперед у багатогранності йог

Список використаної літератури
Березин Ф.М. История лингвистических учений. – М.: Высш. шк., 1975. – С. 76-98. Булахов М.Г. Восточнославянские языковеды (библиограф. словарь). – Т.1. – Мн., Изд-во БГУ, 1976. – С. 195-20

ІІ. Філософія мови вченого.
Дослідники історії вітчизняного мовознавства у тридцятилітній науковій філософській діяльності О.О.Потебні виділяють два основні періоди. Перший період (1860-1865 роки), в якому він переважно вивча

Статична та динамічна концепції
1.4. Субстанційна і реляційна концепції 2. ВЛАСТИВОСТІ ЧАСУ 2.1. Об’єктивність та суб’єктивність 2.2. Односпрямованість та незворотність 2.3. Абсолютність та від

МОВА ЯК ПРЕДМЕТНЕ БУТТЯ СВІДОМОСТІ
План Вступ Розділ І. Поняття мови. §1.1. Заснування і розвиток основних лінгвістичних традицій. §1.2. Концепції походження мови. Розділ ІІ. Мова і свідо

Висновок
Згадаєм ще раз, що саме в мові відбитий весь пізнавальний досвід народу, його морально-етичні, соцiально-естетичні, художні і виховні ідеали. Мова береже історію руху народу на шляху цивілізації ,

Матеріальне виробництво як фактор існування та розвитку суспільства. Спосіб виробництва та його структура.
Виробництво - це категорія, що характеризує сутність соціального, оскільки саме виробництво є діяльним родовим життям людини, тим способом, яким вона утверджує себе як родова істота. Історія розвит

Діалектика розвитку продуктивних сил і виробничих відносин.
Суттєвими характеристиками будь-якого способу виробництва є продуктивні сили і виробничі відносини. Як основні параметри механізму його функціонування і розвитку, вони самі зазнають певних змін у ц

Список використаної літератури
1. Андрущенко В.П., Михальченко M.I. Сучасна соціальна філософія. -К.:Генеза, 1996.-368 с. 2. Введение в философию: Учебник для вузов. Фролов И.Т., Арефьева Г.С., Араб-Оглы З.А. й др.-M.:

Структура і функції суспільства.
Суспільство як система взаємозв'язків і взаємодій індивідів має певну структуру. Структура суспільства має два аспекти. По-перше, це те, що має назву "соціальної структури суспільства&q

Структура і функції суспільства.
Суспільство як система взаємозв'язків і взаємодій індивідів має певну структуру. Структура суспільства має два аспекти. По-перше, це те, що має назву "соціальної структури суспільства&q

Історичні типи суспільства. Поняття "суспільно-економічна формація" і "цивілізація .
У сучасній філософії співіснують два підходи до типології суспільства, які частково заперечують, але й доповнюють одне одного – інформаційний і цивілізаційний. Основною проблемою, на вирішення якої

Глобальні проблеми людства і соціальне прогнозування.
Сучасна цивілізація знаходиться в критичному періоді свого розвитку. Становлення глобальної цивілізації стикається з протиріччями, що обумовлені внутрішніми суперечностями техногенної цивілізації,

Ідея прогресу в історії. Сенс історії.
Людська думка не може не прагнути знайти певну логіку, певну упорядкованість історії, тим більше, що певний порядок в історії інтуїтивно розпізнається. Очевидно, що історичний процес не є лише кале

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Андреев И.Л. Происхождение человека и общества.- Москва: Мысль, 1982. 2. Бердяев H. Смысл истории.- Москва, 1990. 3. Вебер M. Избранные сочинения.- Москва: Прогресс, 1990.

Генеза та сучасне розуміння.
Поняття духовне, духовність завжди мали у філософії фундаментальне значення, відіграють визначну роль у ключових проблемах: людина, її місце та призначення у світі, зміст її буття, культура, суспіл

Засвоєння духовних цінностей відбувається переважно в результаті процесів соціалізації та інкультурації індивідів.
Соціалізація - процесу різнобічного пізнання індивідом соціальної дійсності та опанування актуалізованої частини соціального досвіду (норм поведінки, засобів спілкування та спільної діяльності тощо

ДУХОВНІ ОСНОВИ СУСПІЛЬСТВА
Зміст Розділ 1. Понятійно-термінологічна основа проблеми Розділ 2. Суспільна свідомість, поняття, структура. Аналіз основних структурних елементів Розділ 3. Взаємозв'язок

Культура - предмет філософського аналізу
  КУЛЬТУРА (від лат. cultura — оброблення, виховання, утворення, розвиток, шанування) - специфічний спосіб організації і розвитку людської життєдіяльності, представлений у продуктах м

A) Символізм. Релігійні течії у філософії.
  Кінець XIX - початок XX століття ознаменувався глибокою кризою, що охопила всю європейську культуру, що було наслідком розчарування в колишніх ідеалах і відчуттям наближення загибел

Сучасна культура
Погляди на сучасну культуру   Культура, розглянута з погляду змісту, розпадається на різні області, сфери: вдачі і звичаї, мова і писемність, характер одягу, поселень, роботи

ПРОБЛЕМА ЛЮДИНИ В ФІЛОСОФІЇ ТА ЇЇ СОЦІАЛЬНА СУТНІСТЬ
  ЗМІСТ Розділ 1. Людське начало: витоки і визначення. антропосоціогенез Розділ 2. Специфіка людського буття і його творчо-трансцевдентальнаприрода Розділ 3

Об’єктивні та суб’єктивні умови детермінації людського фактора
Проблема об’єктивних та суб’єктивних умов детермінації людського фактора набуває актуальності в сучасних умовах суспільного розвитку, бо мова йде про переоцінку цінностей у відношенні людини, про п

БУТТЯ ЛЮДИНИ В СУСПІЛЬСТВІ
  ПЛАН І. Поняття людини у філософії ІІ. Буття людини та його цінності ІІІ. Суспільний характер людського буття Висновки Список використан

Саме ці види діяльності в найбільшій мірі пов’язані з поняттям практики.
Духовна діяльність в свою чергу передбачає: Усвідомлення Знання (як продукт мислиннєвої діяльності людини, що передбачає відтворення в мовній формі закономірних з

ФІЛОСОФСЬКІ ПРОБЛЕМИ ОСОБИСТОСТІ В КОНТЕКСТІ СУЧАСНОСТІ
  Зміст 1. Проблема людини в історії філософії 2. Антропологія ХХ століття 2.1. Філософія екзистенціалізму як основа зародження екзистенційної антропології

ФІЛОСОФСЬКІ АСПЕКТИ ПРОБЛЕМИ ВЗАЄМОДІЇ ЛЮДИНИ І КОМП’ЮТЕРА
  ПЛАН Комп’ютеризація як причина загострення проблеми взаємодії людини і комп’ютера. Наслідки тотальної комп’ютеризації в контексті розглядуваної проблеми:

Функціональні наслідки
Під функціональними наслідками розуміють перетворення шаблонових і творчих компонентів, що утворюються при розв’язанні задач комп'ютерними засобами в порівнянні з традиційними формами. Загальні фун

Онтогенетичні наслідки
В онтогенетичному плані розглядається особистісний розвиток, що зазнає змін під впливом комп'ютеризації. До позитивного особистісного перетворення належать: посилення інтелекту людини за рахунок за

Загальна характеристика
Цілий ряд явищ та процесів у найрізноманітніших сферах життя і діяльності людини може бути віднесений до позитивних наслідків взаємодії людини і персонального комп’ютера, але і значну частину таких

Невідповідність комп’ютера психофізіологічним особливостям людини
Фахівці, що займаються практичним використанням досить складної комп’ютерної техніки, зненацька зіштовхнулися з явищем, коли досить досконалі з погляду техніки комп’ютери при застосуванні на виробн

Зміни в сфері матеріального виробництва
Безпосереднім наслідком комп’ютерної революції скрізь, де вона відбувається, є радикальна зміна соціальних структур. При цьому чітко виявляються її соціогенні функції. Досвід країн, що вже зробили

Зміни темпів духовно-культурного життя суспільства
Соціально-структурні зміни в суспільствах, які пішли шляхом інформаційно-комп'ютерної революції, особливим чином виявляються в духовно-культурній сфері. Ці зміни по-новому ставлять питання про поко

Проблема створення людиноподібних систем
Постійне удосконалення швидкодіючих комп’ютерів, що вирішують складні задачі найрізноманітнішого характеру поставило людину перед тим фактом, що існує значний клас завдань, які допускають автоматич

Екзистенційні передумови використання понять дослідження в українській філософській мові.
Наприкінці ХХ століття не можна не визнати, що теоретико-філософська інтерпретація будь-яких феноменів людського буття потребує детального аналізу тих мовних засобів, якими дослідник буде користува

ГНОСЕОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТ ЗАКОНІВ НАУКИ
  Розділ l. Закони науки як ідеальна модель. Методи пізнання об`єктивних законів. Розділ 2. Науковий закон і наукова теорія. Пояснювальна функція наукових з

СИСТЕМНИЙ ПІДХІД ЯК МЕТОД ПІЗНАННЯ СВІТУ
  Зміст   Поняття „системний підхід” і „система” Системотворчі чинники зовнішні системотворчі чинники внутрішні ситемотворчі чинники

АКСІОЛОГІЯ ТА ЦІННІСНІ ОРІЄНТИРИ ЛЮДСЬКОГО БУТТЯ.
  План Вступ. 1. Цінності в житті людини та суспільства. 1.1. Історичний розвиток філософських уявлень про цінності. 1.2. Цінності як філософська к

Це вільний вияв досконалості, що включає до себе “безкорисливий інтерес” як наголошував І. Кант.
Користь – це благо яке стверджується у царині практичних інтересів і практичних дій. Істина є узагальненням каноном смислотворення скрізь, де здійснюються людиною пізнавал

Свобода.
В різні періоди історії людства філософи свободу визначали по-різному. Філософ-кінік Діоген, який жив в IV сторіччі до н.е., вважав, що не будь-яка людина вільна, а лише та, яка кожний день готова

Істина.
Людина встановлює свої відносини з світом і іншими людьми за нею ж обраними методами і засобами, пізнаючи об'єктивну реальність, націлюючи пізнання і усвідомлення величі істини, прагнучи до

СУСПІЛЬНИЙ ПРОГРЕС І СОЦІАЛЬНЕ ПРОГНОЗУВАННЯ
  План II. Суть суспільного прогресу, його критерії та типи Суспільний прогрес, його критерії Типи суспільного прогресу III. Єдність і різноманітні

Багатоманітність історії
Починаючи з глибокої давнини у свідомості людей появився поділ на "ми" і "вони", на "моє" і "чуже плем'я", на "близький" і "далекий світ"

На порозі у нове тисячоліття
Коли ми думаємо про XXI ст., то уявляємо собі значний розвиток науки і техніки: космічні польоти, біотехнологія, роботи. Але наше майбутнє – дещо складніше, ніж новий, високий рівень розвитку техно

ЛЮДСЬКА ІСТОРІЯ, ІСТОРИЧНИЙ ПРОЦЕС У ФІЛОСОФІЇ ІСТОРІЇ
План I. Філософія історії. Предмет і напрямки. Прогресистський напрямок. Регресистський напрямок. II. Єдність і багатоманітність людської історії. Натур

Хотите получать на электронную почту самые свежие новости?
Education Insider Sample
Подпишитесь на Нашу рассылку
Наша политика приватности обеспечивает 100% безопасность и анонимность Ваших E-Mail
Реклама
Соответствующий теме материал
  • Похожее
  • Популярное
  • Облако тегов
  • Здесь
  • Временно
  • Пусто
Теги