рефераты конспекты курсовые дипломные лекции шпоры

Раздел Философия
/
ДАРШАНИ

Реферат Курсовая Конспект

Выберите учебное заведение

ДАРШАНИ

ДАРШАНИ - раздел Философия, ІСТОРІЯ ДРЕВНЬОЇ ФІЛОСОФІЇ У Середині I Тисячоріччя До Н.е. В Індії На Непорушному Фунда...

У середині I тисячоріччя до н.е. в Індії на непорушному фундаменті сільських общин почав складатися другий економічний уклад, пов'язаний з відокремленням ремесла від сільського господарства, з утворенням міст як торгово-ремісничих центрів, населених міськими вайшями – ремісниками, які були розділеними за спеціальностями (касти) і займали кожна група особливий квартал. Далі відбувається спеціалізація не тільки усередині цих центрів, а й між ними. З'являються центри ткацького бавовняного виробництва, центри чорної металургії: залізо витісняє бронзу. Завдяки залізним знаряддям продуктивність праці зростає. Стає можливою боротьба з таким бичем Індії як спустошливі повені.

Розвиваються товарно-грошові, речові, відносини. З'являється монета. Праця рабів починає використовуватися для товарного виробництва. Виникає нова, майнова, нерівність.

У середині I тисячоріччя до н.е. у північній Індії існувало шістнадцять великих держав, як монархій, так і кшатрійських республік. З цих держав піднімається Магадха, але об'єднання Індії відбулося тільки в період династії Мауря. Вторгнення македонської армії в Західну Індію в 327 р. до н.е. викликало там національне повстання. Його очолив Чандрагупта. Він і заснував династію Маурья, вершина якої – правління Ашоки (273-232 до н.е.).

Нова, майнова, нерівність зайшла в суперечність з герметичною замкнутістю варн і з кричущою соціальною нерівністю варнового ладу в індійському суспільстві, насамперед із засиллям жреців-брахманів. У боротьбі проти цього засилля головну роль грали кшатрії, їх підтримували і деякі вайшї. Про боротьбу кшатріїв з брахманами свідчать багато джерел Древньої Індії, а також її усна традиція. Світогляд кшатріїв значно

відрізнявся від світогляду брахманів: він був світським. У період піднесення царства Магадха можна говорити про антибрахманські й навіть антиведійські духовні рухи. Ця боротьба була більш успішною в республіках Східної Індії, у долині Гангу, де вплив кшатріїв був сильнішим, ніж на заході Індії, в долині Інду.

Найпоширеніший термін древньоіндійської філософії, найбільш еквівалентний давньогрецькому терміну «філософія», – це слово «даршана» (darcana n.) – «бачення», «зір»; «огляд», «огляд чого-небудь»; «побачення», «відвідування»: «передбачення чого-небудь»; «явище», «поява»; «сприйняття», «пізнавання»; «проникнення», «пізнання»; «дізнавання»; «думка»; «намір», «прагнення»; «видимість»; «зовнішній вигляд», «зовнішність»; «присутність»; «випадок», «подія»; «прояв», «ознака»; «око»; «нарешті», «вчення», «система».

У своїй історії індійської філософії С.Радхакрішнан пише про даршани: «Звертаючись до даршан, або філософських систем, ми бачимо тут могутні й безперервні зусилля систематичного мислення» (Радхакришнан С. Древнеиндийская философия. М., 1956. Т.1. С. 16).

Однак древньоіндійська філософія була незрілою. Відзначимо головні її особливості. Вона характеризується неповною відчленованістю від профілософії та неповною виокремленістю з парафілософії. У древньоіндійській профілософії і парафілософії переважав релігійно-міфологічний світогляд, який задавав древнім індійцям свої вищі цінності. Головна з них – звільнення в тому специфічному розумінні, якого надавав цьому поняттю індійський художньо-міфолого-релігійний світоглядний комплекс, звільнення від страждання, а тим самим і від життя, тому що життя в розумінні більшості даршан є страждання.

Для древньоіндійської філософії характерні, далі, застійне вікове співіснування шкіл, їхня крайня умоглядність, слабкий зв'язок з наукою, традиціоналізм, домінування ідеалістичного бачення світу. При цьому дивною особливістю древньоіндійської філософії є поєднання вульгарного матеріалізму з надідеалізмом: розум, інтелект (манас), інтелектуальна діяльність, мислення, не кажучи вже про відчуття, сприйняття й уявлення, вважалися чимось тілесним, своєрідною фізичною діяльністю, свого роду матеріальним процесом, чому був протипоставлений по суті бездіяльний і в силу цього сам себе заперечуючий дух.

Вражає і войовничий антираціоналізм більшості даршан. Шлях до звільнення лежить через звільнення від розуму. Розум обмежує дух.

В індійському світогляді немає місця індивідуальності й особистості

Саме спасіння розуміється як розчинення особистого в безособовому.

Зупинимося на відмінності даршан одна від одної, іноді досить різкій.

Склад даршан спірний. Очевидно, треба говорити про даршани у вузькому й у широкому розумінні слова.

Даршани у вузькому розумінні слова – це ті протофілософські вчення, котрі визнавали авторитет Вед. Вони називалися астпика. Це шість так званих класичних систем індійської філософії: веданта, міманса, ньяя, вайшешика, йога, санкхья.

Даршани в широкому розумінні слова – це загалом усі протофілософські вчення Індії як ортодоксальні, так і неортодоксальні, тобто ті, що не визнають Веди. Останні називалися настика. Nastika= = nа (немає) + astika. Це бгагаватизм, буддизм і джайнізм, засновники яких були кшатріями. Буддизм і джайнізм не визнавали авторитету Вед. Вони ж відкидали розподіл суспільства на варни в ім'я соціальної рівності.

До настики примикало матеріалістичне вчення чарваків-локаятиків, які не тільки не визнавали авторитету Вед, а й прямо висміювали їх. Чарваки-локаятики не вірили в загробне життя.

Звичайно, ставлення до ведійської традиції було досить важливим. Не випадково в «Законах Ману» сказано, що «той двічінароджений, який, спираючись на логіку, нехтує ними (тобто Ведами. – А.Ч.), має бути вигнаний як безбожник».

Але все-таки важливіше з'ясувати ставлення даршан до основного питання філософії, тим більше що часто заперечується навіть приблизна застосовність подібної класифікації до індійської філософії.

Крім того, розділимо даршани на філософські та парафілософські. До останніх відійдуть буддизм і джайнізм (що ж стосується бгагаватизму, то його філософська суть полягає в теїстичній санкхї, про яку нижче).

Таким чином, від настики як власне філософська залишається лише школа чарваків-локаятиків, або локаята. Це найбільш послідовний матеріалізм у древньоіндійській філософії. Як найбільш послідовний ідеалізм йому протистоїть веданта. Інші ж п'ять даршан у вузькому розумінні слова займають проміжне місце між матеріалізмом і ідеалізмом, між чарвакою і ведантою. З метою наочності зобразимо ці сім даршан у вигляді спектра:

Червоний	жовтогарячий	жовтий	зелений	голубий	синій	фіолетовий
чарвака	санкхья	йога	вайшешика	ньяя	міманса	веданта

Дамо попереднє порівняння цих даршан. Даршани у вузькому розумінні слова визнають, як ми вже сказали, авторитет Вед, але спираються на них різною мірою.

Веданта (vedanta m.) цілком визнає верховний авторитет Вед і ведійської традиційної літератури, особливо Упанішад, погляди яких вона добудовує до цілісної ідеалістичної системи. Відповідно до цього веданта стверджує, що джерелом вищої істини є отримане обраними людьми, поетами-ріші, надприродне одкровення про бога, сутність світу і сенс життя; веданта приймає бога як творця світу; вважає первинним духовне в особі Атмана-Брахмана; вірить у посмертне існування душі й відкидає отчуючий нас світ як ілюзію.

Міманса (mimansa f.), на відміну від веданти, не визнає бога як творця світу. Вона багато в чому близька до веданти, але в онтології ближча до вайшешики.

Йога (yoga m.), санкхья (sankhya n.), ньяя (пуауа m.) і вайшешика (vaicesika n.) так само, як і міманса, не визнають бога як творця світу, але на відміну від міманси і веданти, які прямо виходять з Вед, ці чотири даршани будують свої світоглядні системи на власних засадах.

Усі ці шість даршан (від санкхї до веданти) вірять у життя після смерті й бачать головну мету філософії у звільненні від страждання, а оскільки в їх уявленні страждання – атрибут життя, то й від життя.

У цьому, як і в інших відношеннях, усім названим даршанам протистоїть тверезе матеріалістичне вчення чарваків (carvaka т.), до якого примикає матеріалістична санкхья.

Виникнення даршан пов'язане з появою сутр. Сутра – буквально «нитка». Сутри – короткі трактати, в яких у тезовій формі викладені ті чи ті власне філософські вчення, що зароджуються. Датувати сутри важко. Вони не анонімні. Їх пов'язують з певними особами.

«Веданта-сутра» (V ст. до н.е. – V ст.н.е.) приписується мудрецеві по імені Бадараяна.

«Міманса-сутра» (IV ст. до н.е. – II ст. н.е.) пов'язується з мудрецем на ймення Джайміні.

«Йога-сутра» (I ст. до н.е. – I ст.н.е.) належить мудрецеві, чиє ім'я Патанджалі.

«Ньяя-сутра» (середина I-тисячоріччя до н.е. – IV ст. н.е.) створена мислителем на ймення чи то Готама (Гаутама), чи то Акшапада.

«Вайшешика-сутра» (не пізніше I ст. н.е.) має своїм автором мудреця на ймення Улука, а на прізвисько Канада.

«Санкхья-сутра» (автор Капіла) не збереглася. Найдавніший з текстів, які дійшли до нас – «Санкхья-каріка» (III – IV ст. н.е.). Автор – Ішвара Крішна.

Вчення чарваків пов'язують з ім'ям мудреця на ймення Брихаспаті. Праці цих матеріалістів загинули не без допомоги ідеалістів.

Важливим джерелом наших знань про древньоіндійські філософські школи є трактат «Сарва-даршана-самграха». Автор – Мадхавачарья. Перший розділ цієї праці присвячений чарвакам.

Развернуть

Открыть в широком формате

– Конец работы –

Эта тема принадлежит разделу:

ІСТОРІЯ ДРЕВНЬОЇ ФІЛОСОФІЇ

Пропонована прихильній увазі читача книга «Філософія древнього світу» охоплює період генези філософії та початковий період об'єктивного історичного…

Если Вам нужно дополнительный материал на эту тему, или Вы не нашли то, что искали, рекомендуем воспользоваться поиском по нашей базе работ: ДАРШАНИ

Что будем делать с полученным материалом:

Если этот материал оказался полезным ля Вас, Вы можете сохранить его на свою страничку в социальных сетях:

Все темы данного раздела:

ПЕРЕДМОВА
Пропонована прихильній увазі читача книга «Філософія древнього світу» охоплює період генези філософії та початковий період об'єктивного історичного процесу філософування (протофілос

Філософія як вид світогляду
Проблема генези філософії розпадається на сім питань: Що таке філософія? З чого вона виникла? Як вона виникла? Коли? Де? Чому? Навіщо? Ми стверджуємо, що філософія – вид св

З чого виникла філософія
На цей рахунок існують дві крайні концепції і три середні. Відповідно до першої крайньої концепції, філософія ні з чого не виникала. Вона настільки якісно відмінна від попе

Як виникла філософія
Філософія виникла як розвязання суперечності між ХМРСК і інтелектуальною діяльністю людини, пов'язаною з вирішенням реальних задач життєзабезпечення роду і племені. Розвяза

Коли виникає філософія
Профілософія – лише необхідна, але недостатня умова генези філософії. Це тільки можливість філософії. Щоб вона стала дійсністю, необхідні сприятливі економіко-соціально-політичні ум

Де виникає філософія
З цього питання також є розбіжності. Деякі з філософів і філософознавців начисто заперечують східну філософію як філософію. Існує нібито лиш європейська філософія. З цього погляду,

Історія філософії
Об'єктивна історія філософії.Історія філософії – це насамперед об'єктивний історичний процес філософської творчості, частина історії світової культури і цивілізації. Історія філосо

На Древньому Сході
ПОЧАТОК ФІЛОСОФІЇ В ІНДІЇ* Історики виділяють у реальній історії Древньої Індії такі вісім періодів: 1) первісноо

ПРОФІЛОСОФИЯ
Ведійська профілософія.Древньоіндійський світогляд характеризується могутнім розвитком у ньому профілософії, перехідних форм від міфологічного світогляду до світогл

Веданги й упанішади
Веданги.Веданги – додаткові частини Вед, смріті, що сприяють їхньому розумінню. Крім шести веданг у смріті входять дві сутри, «Закони Ману», пурани, ітіхаси («Махаб

Вайшешика
Санскритське слово «вайшешика» (vaicesika) означає як прикметник «своєрідний, особливий», а як іменник (сер.р.) «особливість». Родоначальником вайшешики був мудрець на ймен

Джайнізм
Термін «джайнізм» походить від слова «джіна» – переможець. Представники джайнізму – джайни – ведуть своє вчення з міфічних часів, пов'язуючи фантастичну передісторію джайнізму з дія

Буддизм
Другою після джайнізму формою антибрахманського руху кшатріїв у системі древньоіндійського світогляду став буддизм. Будда.На північній окраїні долини Гангу

Чарвака-локаята
На відміну від інших даршан, чарвака-локаята категорично відкидає Веди, не вірить у життя після смерті, спростовує існування Бога в будь-якому розумінні, у тому числі і як Атмана-Бр

ПОЧАТОК ФІЛОСОФІЇ В КИТАЇ
Китай у стародавності.Древній Китай знаходився там же, де й сучасний, але займав значно меншу площу, спочатку дуже малу. Колискою китайської культури і цивілізації

ПРОФІЛОСОФІЯ
Як було сказано вище, профілософія складається з двох суперечливих, але на поверхневий погляд єдиних і навіть начебто нероздільних (мнимий синкретизм) частин. Це 1) художньо-міфолог

ФІЛОСОФСЬКІ ШКОЛИ
Особливості древньокитайської філософії. Школи.Філософія в Китаї виникає наприкінці Лего й досягає свого найвищого розквіту в наступний період Чжаньго. Цей період «

Конфуціанство
Древньокитайське конфуціанство представлене багатьма іменами. Головні з них Кун Фу-цзи, Мен-цзи і Сюнь-цзи. Кун Фу-цзи.Родоначальник древньокитайської філо

Номіналізм
До люблячих порозмірковувати моїстів примикають китайські філософи, яких на Заході назвали номіналістами, тобто школою імен (латинське слово «номіна» означає «ім'я»). Китайською ж м

Даосизм
«Дао де цзин» і Лао-цзи.«Дао де цзин» («Книга про дао і де») – видатне творіння древньокитайської філософської думки, головна праця даосизму. На відміну від конфуці

Початок філософії в Японії
У цивільній історії Японії проглядаються три великих періоди: 1) патріархальне первіснообщинне суспільство, 2) феодальне суспільство (середина VI ст. – середина XIX ст. н.е.), 3) пе

Вавилонія
Територія Месопотамії, або Межиріччя, складається з двох частин: північного передгір'я та південної низовини. Вона була заселена вже в період палеоліту. В IV тисячоріччі до н.е. у п

Фінікія
Фінікія перебувала на території нинішнього Лівану. Як і всі розвинені частини «смуги древньої цивілізації», Фінікія почала з неоліту, пройшла халколіт, або енеоліт, тобто м

Ферекід
До орфічної космотеогонії примикає світогляд Ферекіда. Його міфологія – плід свідомої міфотворчості. Батьківщина Ферекіда – невеликий острів Сірос, розташований неподалік від Делоса

Мілетці
Першою філософською школою Еллади, а тим самим і Європи була Мілетська школа, що виникла, однак, у Малій Азії. Фалес.Засновником філософської школи в Мілет

ГЕРАКЛІТ
Пора розквіту, акме (сорокаліття), Геракліта припало на 69-ю олімпіаду, тобто на 504 – 501 р. до н.е. Батьківщина Геракліта – сусідній з Мілетом поліс Ефес. Геракліт належав до царс

Піфагор і ранні піфагорійці
Джерела піфагореїзму.Хоча без піфагорійців важко собі уявити античну філософію і навіть античну культуру, нічого цілком достовірного ми про піфагореїзм, особливо ра

Філолай і середні піфагорійці
Середній піфагореїзм припадає на початок нової доби в античній філософії, доби, коли становлення філософії в основному закінчується, і ми побачимо, як в елеатів філософія сформулює

Ксенофан
Ксенофан походив з Іонії, з поліса Колофона. Час життя філософа визначається з його слів: «От уже шістдесят сім років, як я з моїми думами ношуся по еллінській землі. А перед тим ме

Парменід
Вчення Парменіда – вже зріла форма філософіїеэлеатів. Саме Парменіид розвинув поняття єдиного світового бога Ксенофана в поняття єдиного буття й порушив питання про співвідношення б

АНАКСАГОР
Тепер ми тимчасово покинемо «Велику Елладу». Під час греко-перських війн (500 – 449 р. до н.е.) Афіни були зруйновані Ксерксом, однак переможне для греків закінчення цих війн сприял

ЛЕВКІП І ДЕМОКРІТ
Учення Левкіпа й Демокріта – вершина античного матеріалізму. Об'єктивний ідеалізм Платона протистояв матеріалізму Демокріта. Епоха Демокріта і Платона – епоха зрілості античної філо

СОФІСТИ
У другій половині V ст. до н.е. у Греції з'являються софісти. В умовах античної рабовласницької демократії риторика, логіка та філософія потіснили у системі освіти гімнастику і музи

Протагор
Життя і праці. Акме Протагора припадає на 84-ю олімпіаду (444 – 441). Це означає, що Протагор народився в 80-х роках V ст. до н.е. Отже, якщо прийняти третю версію

Антифонт
І про цього софіста, якого також відносять до старшої групи, відомо небагато. Його згадує, зокрема, Плутарх у «Життєписі десяти ораторів». Як і Гіппій, Антифонт займався науками (ас

МОЛОДШІ СОФІСТИ
З молодших софістів, які діяли вже наприкінці V – початку IV ст. до н.е., найцікавіші Алкідам, Трасімах, Крітій і Каллікл. Алкідам.Один з учнів Горгія моло

Кіренаїки
Аскетизмові кініків протистояв гедонізм кіренаїків. «Гедоне» – насолода. Гедонізм – етичне вчення про насолоду як вищу цінність у житті. Гедонізм – різновид евдемонізму. «Евдемонія»

Мегарики
У центрі уваги філософів Мегарської школи проблема одиничного й загального. На відміну від кініків і кіренаїків, які стверджували, що існує тільки одиничне, мегарики учили, що існує

Онтологія
Предмет філософії.В Аристотеля філософія досить чітко виділяється з усієї сфери знання, хоча й у нього цей процес ще не закінчений. Звідси розрізнення ним «першої ф

Теологія
Такою триєдиною причиною в Аристотеля виявляється бог. Тим найперша філософія Аристотеля обертається теологією. Як формальна причина бог – вмістище всіх надприродних, відособлених в

Попередні вчення
Аристотель – перший історик філософії. При розгляді будь-якої проблеми він насамперед прагне з'ясувати, що про це думали до нього. Тому історико-філософськими екскурсами пронизані в

Філософія математики
Аристотель намагався з'ясувати не тільки предмет філософії, а й предмет математики, відрізнити предмет математики від предмета філософії. При цьому Аристотель розрізняє загальну мат

Космологія
Вчення Аристотеля про природу, про нескінченність, простір, час, рух застосовується ним до побудови картини світу – космології. Це найбільш слабка частина його світогляду. Нині, кол

Біологія
Аристотель – засновник біології як науки. Як астроном, Аристотель був систематизатором і популяризатором, і до того ж не найкращим. Як біолог він – піонер. Оскільки ми пише

ДРЕВНЯ СТОЯ
Другою, після епікуреїзму, істотно новою елліністичною філософською школою стала так звана Стоя. Вчення Стої – стоїцизм – має тривалу історію, починаючи із джерел еллінізму й аж до

СКЕПТИКИ
Термін «скептицизм» походить від давньогрецького слова «скепсис», що означає «розгляд, розглядання, розбір, коливання», і позначає напрям у гносеології, який методично проводить дум

Пірронізм
Піррон.Родоначальником повного і крайнього скептицизму був Піррон (360 – 270 р.). Він походив з пелопоннеського міста Еліди (неподалік від Олімпії з її олімпійським

Пробабілізм
Середня Академія. Аркесилай(315/4 – 241/40р.). Аркесилай став схолархом у 265 р. і був ним п'ятнадцять років – до 240 р. Він походив з еолідської Пітани (Мала Азія)

Скептицизм Енесідема й Агріппи
Після Клітомаха академічний скептицизм почав сходити зі сцени. Але зате друге народження дістав крайній скептицизм, який пов'язують з Енесідемом і Агріппою. Ми нічого, щоправда, не

ЕКЛЕКТИЗМ
Еклектизм – закономірний наслідок скептицизму, який зробив антифілософські висновки з філософського плюралізму, з відмінностей і навіть суперечностей між школами філософії, яких до

ПОЧАТОК ФІЛОСОФІЇ НА ДРЕВНЬОМУ СХОДІ
Початок філософії в Індії..................................................................... 33 Профілософія ............................................................

ПОЧАТОК ФІЛОСОФІЇ В ЄВРОПІ
Профілософія ......................................................................................... 155 Гомер (155) Гесіод (158) Орфіки (165) Ферекід (169) «Сім мудреців» (170)