Вайшешика - раздел Философия, ІСТОРІЯ ДРЕВНЬОЇ ФІЛОСОФІЇ
Санскритське Слово «Вайшешика» (Vaicesika) Означає Як Прикмет...
Санскритське слово «вайшешика» (vaicesika) означає як прикметник «своєрідний, особливий», а як іменник (сер.р.) «особливість».
Родоначальником вайшешики був мудрець на ймення Улука на прізвисько Канада. Він автор відповідної сутри. У даному випадку це «Вайшешика-сутра». Ця сутра згодом обросла багатьма коментарями.
Як і всяка класична даршана, вайшешика спрямована на звільнення нас від нас самих через «правильне» пізнання реальності. Але кожна даршана робить це в особливий спосіб.
Вайшешика намагається піймати світобудову в мережу з семи категорій, тобто найбільш загальних понять, які не піддаються подальшому узагальненню. Санскритською категорія – падартга: padartha (m.) = pada + artha. Ці категорії розпадаються на дві частини: шість із них категорії буття, а одна категорія небуття.
Почнемо (хоча категорію небуття ввели пізніші вайшешики) з категорії небуття. Небуття – абгава (abhava m). Вайшешика стверджує, що небуття так само реальне, як і буття. Коли ми дивимося на ясне нічне зоряне небо, а це треба робити частіше, тому що, як сказав поет,
Частіше на Небо дивися темною безхмарною ніччю! Зоряним пилом тоді густо покрите небесне склепіння. У кожній пилинці величезний міститься світ... Нескінченність Стала наочною... Який жалюгідний день, що пройшов у суєті!
– коли ми дивимося на нічне небо, ми настільки ж упевнені в небутті на ньому Сонця, як і в бутті Місяця і зірок.
Вайшешика аналізує небуття й проводить там тонкі розрізнення.
В абгаві пізніші вайшешики розрізняли сансарга-абгаву (відносне небуття), відсутність чого-небудь в іншому (S не є в Р) і аньйонью-абгаву (S не є Р), відмінність однієї речі від іншої (абсолютне небуття). Сансарга-абхава як відносне небуття можливе потрійно: праг-абгава – неіснування до виникнення, тхвамса-абгава – неіснування після знищення й атьянта-абгава – відсутність зв'язку між двома речами, наприклад, відсутність кольору в повітря.
Небуття другого виду з його «одне не є інше» – це заперечення тотожності двох речей. Слон не є тигр. Стілець не є стіл. Інакше кажучи, слон інше, ніж тигр. Стілець інше, ніж стіл. Розуміння небуття як іншого буття ми знайдемо далі в приписуваному Платону діалозі «Софіст».
Перейдемо до категорій буття. Буття – бгава (bhava т.). Як було вже сказано, категорій буття шість: дравя, гуна, карма, саманья, вішеша, самавая.
Дравя (dravya n.).Санскритське слово «дравя» означає предмет і річ, речовину і матерію, майно і власність, золото, індивідуальність і особу.
Дравя – те, що має ту чи ту якість, здійснбє чи зазнає ту чи ту дію. Дравя розпадається на дев'ять видів, як тілесних, так і духовних.
1) Тілесне. У свою чергу тілесне розпадається на дві групи: 1А) тілесні елементи і 1В) те, в чому тілесні елементи перебувають.
У свою чергу група тілесних елементів (панча-бгута – раnса-bhuta n.) складається з двох підгруп: 1Аа) перервні тілесні елементи; 1Ав) один безперервний тілесний елемент.
Першу підгрупу (1Аа) перервних тілесних елементів складають прітгіві, джала, теджас і ваю, тобто земля, вода, вогонь і повітря.
Ану (anu m.). Земля, вода, повітря і світло (вогонь) перервні тому, що складаються з ану, дрібних надчуттєвих неподільних, а тому вічних часток. Кожен з цих чотирьох тілесних елементів складається з ану свого роду. Ану схожі на давньогрецькі атоми, але тотожності тут нема, тому що ану мають якості, атоми ж Левкіппа і Демокріта, Епікура і Лукреція безякісні. Ану підкоряються світовому закону – дхармі. Ану внаслідок своєї малості надчуттєві. Їх існування доводиться на основі умовиводу.
Другу «підгрупу» (1Ав) тілесних елементів складає ефір – акаша (аkаса m.,n.) – єдина, вічна, безперервна всепроникаюча реальність.
Тілесні елементи й органи почуттів. Увайшешиці проводиться наївний зв'язок між п'ятьма тілесними елементами, як перервними, так і безперервним, і п'ятьма зовнішніми чуттями, які нібито породжені цими елементами. Земля – запах – нюх. Вода – смак – чуття смаку. Повітря – дотик – чуття дотику. Світло – колір – зір. Ефір – слух – орган слуху.
1B) Tе, в чому виявляються тілесні елементи, простір (дік) і час (кала – kala m.). Як і ефір, простір і час – єдині, вічні, всепроникаючі, невідчутні субстанції.
2) Духовне складається з двох частин: 2А) атман і 2В) манас. Атман ( душа) – вічна і всепроникаюча субстанція. Вона –
основа і носій усіх явищ свідомості. Атман існує в двох видах: 2Аа) параматма, чи ішвара і 2Ав) джіватма.
2Аа) Параматман (paramatman m. = parama + atman) – вищий дух, або ішвара (icvara m.) – бог, усевишній – у ранній вайшешиці влаштовувач, а в пізнішій – творець світобудови. Параматман – причина руху у світі.
2Ав) Джіватман – індивідуальна душа. Таких душ безліч.
2В) Манас як остання з дев'яти видів субстанції – внутрішнє почуття, що сприймає душу, пізнання, почуття і волю.
Гуна.Друга буттєва категорія – гуна, або якість. Якість –
Карма. Карма, на відміну від гуна, показує субстанцію в динаміці. Не всі з дев'яти видів субстанції динамічні, а тільки тілесні та перервні: земля, вода, світло, повітря, а також і ум-манас. Ефір,
простір, час і душа як безтілесні всепроникаючі субстанції нездатні змінювати своє місце, нединамічні.
Існує п'ять видів дій: підйом, опускання, стискання, розширення і пересування. Дії землі, води, повітря і світла сприймаються чуттями, дії розуму – манаса не можуть бути сприйняті чуттями.
Саманья (samanya n.).Саманья – загальне. Згідно з вайшешикою, спільності – вічні сутності, що перебувають в одиничних речах. Загальне підрозділяється на найвище загальне, на проміжне загальне і найнижче загальне.
Вішеша (vicesa m.).Вішеша – особливість, те, що властиве тільки даній субстанції, що не має частин, а тому вічне. Простір, час, розум, душі, ану не мають частин. Чим же тоді вони відрізняються один від одного? Категорія вішеша і позначає цей особливий характер субстанцій, котрі інакше були б нерозрізнювані.
Самавая (samavaya v.).Самавая – при-сутність. На відміну від гуна саньйога – з'єднання, самавая – постійний і вічний зв'язок двох сутностей, одна з яких перебуває в іншій.
Такі всі сім категорій вайшешики.
Вайшешика вчила про моральний порядок у світі, якому підпорядкований порядок фізичний. Тому вайшешика – гарний приклад того виду світогляду, в якому етика первинна, а фізика вторинна.
ПЕРЕДМОВА
Пропонована прихильній увазі читача книга «Філософія древнього світу» охоплює період генези філософії та початковий період об'єктивного історичного процесу філософування (протофілос
Філософія як вид світогляду
Проблема генези філософії розпадається на сім питань: Що таке філософія? З чого вона виникла? Як вона виникла? Коли? Де? Чому? Навіщо?
Ми стверджуємо, що філософія – вид св
З чого виникла філософія
На цей рахунок існують дві крайні концепції і три середні.
Відповідно до першої крайньої концепції, філософія ні з чого не виникала. Вона настільки якісно відмінна від попе
Як виникла філософія
Філософія виникла як розвязання суперечності між ХМРСК і інтелектуальною діяльністю людини, пов'язаною з вирішенням реальних задач життєзабезпечення роду і племені.
Розвяза
Коли виникає філософія
Профілософія – лише необхідна, але недостатня умова генези філософії. Це тільки можливість філософії. Щоб вона стала дійсністю, необхідні сприятливі економіко-соціально-політичні ум
Де виникає філософія
З цього питання також є розбіжності. Деякі з філософів і філософознавців начисто заперечують східну філософію як філософію. Існує нібито лиш європейська філософія. З цього погляду,
Історія філософії
Об'єктивна історія філософії.Історія філософії – це насамперед об'єктивний історичний процес філософської творчості, частина історії світової культури і цивілізації. Історія філосо
На Древньому Сході
ПОЧАТОК ФІЛОСОФІЇ В ІНДІЇ*
Історики виділяють у реальній історії Древньої Індії такі вісім періодів: 1) первісноо
ПРОФІЛОСОФИЯ
Ведійська профілософія.Древньоіндійський світогляд характеризується могутнім розвитком у ньому профілософії, перехідних форм від міфологічного світогляду до світогл
Веданги й упанішади
Веданги.Веданги – додаткові частини Вед, смріті, що сприяють їхньому розумінню. Крім шести веданг у смріті входять дві сутри, «Закони Ману», пурани, ітіхаси («Махаб
ДАРШАНИ
У середині I тисячоріччя до н.е. в Індії на непорушному фундаменті сільських общин почав складатися другий економічний уклад, пов'язаний з відокремленням ремесла від сільського госп
Джайнізм
Термін «джайнізм» походить від слова «джіна» – переможець. Представники джайнізму – джайни – ведуть своє вчення з міфічних часів, пов'язуючи фантастичну передісторію джайнізму з дія
Буддизм
Другою після джайнізму формою антибрахманського руху кшатріїв у системі древньоіндійського світогляду став буддизм.
Будда.На північній окраїні долини Гангу
Чарвака-локаята
На відміну від інших даршан, чарвака-локаята категорично відкидає Веди, не вірить у життя після смерті, спростовує існування Бога в будь-якому розумінні, у тому числі і як Атмана-Бр
ПОЧАТОК ФІЛОСОФІЇ В КИТАЇ
Китай у стародавності.Древній Китай знаходився там же, де й сучасний, але займав значно меншу площу, спочатку дуже малу. Колискою китайської культури і цивілізації
ПРОФІЛОСОФІЯ
Як було сказано вище, профілософія складається з двох суперечливих, але на поверхневий погляд єдиних і навіть начебто нероздільних (мнимий синкретизм) частин. Це 1) художньо-міфолог
ФІЛОСОФСЬКІ ШКОЛИ
Особливості древньокитайської філософії. Школи.Філософія в Китаї виникає наприкінці Лего й досягає свого найвищого розквіту в наступний період Чжаньго. Цей період «
Конфуціанство
Древньокитайське конфуціанство представлене багатьма іменами. Головні з них Кун Фу-цзи, Мен-цзи і Сюнь-цзи.
Кун Фу-цзи.Родоначальник древньокитайської філо
Номіналізм
До люблячих порозмірковувати моїстів примикають китайські філософи, яких на Заході назвали номіналістами, тобто школою імен (латинське слово «номіна» означає «ім'я»). Китайською ж м
Даосизм
«Дао де цзин» і Лао-цзи.«Дао де цзин» («Книга про дао і де») – видатне творіння древньокитайської філософської думки, головна праця даосизму. На відміну від конфуці
Початок філософії в Японії
У цивільній історії Японії проглядаються три великих періоди: 1) патріархальне первіснообщинне суспільство, 2) феодальне суспільство (середина VI ст. – середина XIX ст. н.е.), 3) пе
Вавилонія
Територія Месопотамії, або Межиріччя, складається з двох частин: північного передгір'я та південної низовини. Вона була заселена вже в період палеоліту. В IV тисячоріччі до н.е. у п
Фінікія
Фінікія перебувала на території нинішнього Лівану.
Як і всі розвинені частини «смуги древньої цивілізації», Фінікія почала з неоліту, пройшла халколіт, або енеоліт, тобто м
Ферекід
До орфічної космотеогонії примикає світогляд Ферекіда. Його міфологія – плід свідомої міфотворчості. Батьківщина Ферекіда – невеликий острів Сірос, розташований неподалік від Делоса
Мілетці
Першою філософською школою Еллади, а тим самим і Європи була Мілетська школа, що виникла, однак, у Малій Азії.
Фалес.Засновником філософської школи в Мілет
ГЕРАКЛІТ
Пора розквіту, акме (сорокаліття), Геракліта припало на 69-ю олімпіаду, тобто на 504 – 501 р. до н.е. Батьківщина Геракліта – сусідній з Мілетом поліс Ефес. Геракліт належав до царс
Піфагор і ранні піфагорійці
Джерела піфагореїзму.Хоча без піфагорійців важко собі уявити античну філософію і навіть античну культуру, нічого цілком достовірного ми про піфагореїзм, особливо ра
Філолай і середні піфагорійці
Середній піфагореїзм припадає на початок нової доби в античній філософії, доби, коли становлення філософії в основному закінчується, і ми побачимо, як в елеатів філософія сформулює
Ксенофан
Ксенофан походив з Іонії, з поліса Колофона. Час життя філософа визначається з його слів: «От уже шістдесят сім років, як я з моїми думами ношуся по еллінській землі. А перед тим ме
Парменід
Вчення Парменіда – вже зріла форма філософіїеэлеатів. Саме Парменіид розвинув поняття єдиного світового бога Ксенофана в поняття єдиного буття й порушив питання про співвідношення б
АНАКСАГОР
Тепер ми тимчасово покинемо «Велику Елладу». Під час греко-перських війн (500 – 449 р. до н.е.) Афіни були зруйновані Ксерксом, однак переможне для греків закінчення цих війн сприял
ЛЕВКІП І ДЕМОКРІТ
Учення Левкіпа й Демокріта – вершина античного матеріалізму. Об'єктивний ідеалізм Платона протистояв матеріалізму Демокріта. Епоха Демокріта і Платона – епоха зрілості античної філо
СОФІСТИ
У другій половині V ст. до н.е. у Греції з'являються софісти. В умовах античної рабовласницької демократії риторика, логіка та філософія потіснили у системі освіти гімнастику і музи
Протагор
Життя і праці. Акме Протагора припадає на 84-ю олімпіаду (444 – 441). Це означає, що Протагор народився в 80-х роках V ст. до н.е. Отже, якщо прийняти третю версію
Антифонт
І про цього софіста, якого також відносять до старшої групи, відомо небагато. Його згадує, зокрема, Плутарх у «Життєписі десяти ораторів». Як і Гіппій, Антифонт займався науками (ас
МОЛОДШІ СОФІСТИ
З молодших софістів, які діяли вже наприкінці V – початку IV ст. до н.е., найцікавіші Алкідам, Трасімах, Крітій і Каллікл.
Алкідам.Один з учнів Горгія моло
Кіренаїки
Аскетизмові кініків протистояв гедонізм кіренаїків. «Гедоне» – насолода. Гедонізм – етичне вчення про насолоду як вищу цінність у житті. Гедонізм – різновид евдемонізму. «Евдемонія»
Мегарики
У центрі уваги філософів Мегарської школи проблема одиничного й загального. На відміну від кініків і кіренаїків, які стверджували, що існує тільки одиничне, мегарики учили, що існує
Онтологія
Предмет філософії.В Аристотеля філософія досить чітко виділяється з усієї сфери знання, хоча й у нього цей процес ще не закінчений. Звідси розрізнення ним «першої ф
Теологія
Такою триєдиною причиною в Аристотеля виявляється бог. Тим найперша філософія Аристотеля обертається теологією. Як формальна причина бог – вмістище всіх надприродних, відособлених в
Попередні вчення
Аристотель – перший історик філософії. При розгляді будь-якої проблеми він насамперед прагне з'ясувати, що про це думали до нього. Тому історико-філософськими екскурсами пронизані в
Філософія математики
Аристотель намагався з'ясувати не тільки предмет філософії, а й предмет математики, відрізнити предмет математики від предмета філософії. При цьому Аристотель розрізняє загальну мат
Космологія
Вчення Аристотеля про природу, про нескінченність, простір, час, рух застосовується ним до побудови картини світу – космології. Це найбільш слабка частина його світогляду. Нині, кол
Біологія
Аристотель – засновник біології як науки. Як астроном, Аристотель був систематизатором і популяризатором, і до того ж не найкращим. Як біолог він – піонер.
Оскільки ми пише
ДРЕВНЯ СТОЯ
Другою, після епікуреїзму, істотно новою елліністичною філософською школою стала так звана Стоя. Вчення Стої – стоїцизм – має тривалу історію, починаючи із джерел еллінізму й аж до
СКЕПТИКИ
Термін «скептицизм» походить від давньогрецького слова «скепсис», що означає «розгляд, розглядання, розбір, коливання», і позначає напрям у гносеології, який методично проводить дум
Пірронізм
Піррон.Родоначальником повного і крайнього скептицизму був Піррон (360 – 270 р.). Він походив з пелопоннеського міста Еліди (неподалік від Олімпії з її олімпійським
Пробабілізм
Середня Академія. Аркесилай(315/4 – 241/40р.). Аркесилай став схолархом у 265 р. і був ним п'ятнадцять років – до 240 р. Він походив з еолідської Пітани (Мала Азія)
Скептицизм Енесідема й Агріппи
Після Клітомаха академічний скептицизм почав сходити зі сцени. Але зате друге народження дістав крайній скептицизм, який пов'язують з Енесідемом і Агріппою. Ми нічого, щоправда, не
ЕКЛЕКТИЗМ
Еклектизм – закономірний наслідок скептицизму, який зробив антифілософські висновки з філософського плюралізму, з відмінностей і навіть суперечностей між школами філософії, яких до
ПОЧАТОК ФІЛОСОФІЇ НА ДРЕВНЬОМУ СХОДІ
Початок філософії в Індії..................................................................... 33
Профілософія ............................................................
ПОЧАТОК ФІЛОСОФІЇ В ЄВРОПІ
Профілософія ......................................................................................... 155
Гомер (155) Гесіод (158) Орфіки (165) Ферекід (169)
«Сім мудреців» (170)
Хотите получать на электронную почту самые свежие новости?
Подпишитесь на Нашу рассылку
Наша политика приватности обеспечивает 100% безопасность и анонимность Ваших E-Mail
Новости и инфо для студентов