Вайшешика

 

Санскритське слово «вайшешика» (vaicesika) означає як прикметник «своєрідний, особливий», а як іменник (сер.р.) «особливість».

Родоначальником вайшешики був мудрець на ймення Улука на прізвисько Канада. Він автор відповідної сутри. У даному випадку це «Вайшешика-сутра». Ця сутра згодом обросла багатьма коментарями.

Як і всяка класична даршана, вайшешика спрямована на звільнення нас від нас самих через «правильне» пізнання реальності. Але кожна даршана робить це в особливий спосіб.

Вайшешика намагається піймати світобудову в мережу з семи категорій, тобто найбільш загальних понять, які не піддаються подальшому узагальненню. Санскритською категорія – падартга: padartha (m.) = pada + artha. Ці категорії розпадаються на дві частини: шість із них категорії буття, а одна категорія небуття.

Почнемо (хоча категорію небуття ввели пізніші вайшешики) з категорії небуття. Небуття – абгава (abhava m). Вайшешика стверджує, що небуття так само реальне, як і буття. Коли ми дивимося на ясне нічне зоряне небо, а це треба робити частіше, тому що, як сказав поет,

Частіше на Небо дивися темною безхмарною ніччю! Зоряним пилом тоді густо покрите небесне склепіння. У кожній пилинці величезний міститься світ... Нескінченність Стала наочною... Який жалюгідний день, що пройшов у суєті!

– коли ми дивимося на нічне небо, ми настільки ж упевнені в небутті на ньому Сонця, як і в бутті Місяця і зірок.

Вайшешика аналізує небуття й проводить там тонкі розрізнення.

В абгаві пізніші вайшешики розрізняли сансарга-абгаву (відносне небуття), відсутність чого-небудь в іншому (S не є в Р) і аньйонью-абгаву (S не є Р), відмінність однієї речі від іншої (абсолютне небуття). Сансарга-абхава як відносне небуття можливе потрійно: праг-абгава – неіснування до виникнення, тхвамса-абгава – неіснування після знищення й атьянта-абгава – відсутність зв'язку між двома речами, наприклад, відсутність кольору в повітря.

Небуття другого виду з його «одне не є інше» – це заперечення тотожності двох речей. Слон не є тигр. Стілець не є стіл. Інакше кажучи, слон інше, ніж тигр. Стілець інше, ніж стіл. Розуміння небуття як іншого буття ми знайдемо далі в приписуваному Платону діалозі «Софіст».

 

 

 

Перейдемо до категорій буття. Буття – бгава (bhava т.). Як було вже сказано, категорій буття шість: дравя, гуна, карма, саманья, вішеша, самавая.

Дравя (dravya n.).Санскритське слово «дравя» означає предмет і річ, речовину і матерію, майно і власність, золото, індивідуальність і особу.

Дравя – те, що має ту чи ту якість, здійснбє чи зазнає ту чи ту дію. Дравя розпадається на дев'ять видів, як тілесних, так і духовних.

1) Тілесне. У свою чергу тілесне розпадається на дві групи: 1А) тілесні елементи і 1В) те, в чому тілесні елементи перебувають.

У свою чергу група тілесних елементів (панча-бгута – раnса-bhuta n.) складається з двох підгруп: 1Аа) перервні тілесні елементи; 1Ав) один безперервний тілесний елемент.

Першу підгрупу (1Аа) перервних тілесних елементів складають прітгіві, джала, теджас і ваю, тобто земля, вода, вогонь і повітря.

Ану (anu m.). Земля, вода, повітря і світло (вогонь) перервні тому, що складаються з ану, дрібних надчуттєвих неподільних, а тому вічних часток. Кожен з цих чотирьох тілесних елементів складається з ану свого роду. Ану схожі на давньогрецькі атоми, але тотожності тут нема, тому що ану мають якості, атоми ж Левкіппа і Демокріта, Епікура і Лукреція безякісні. Ану підкоряються світовому закону – дхармі. Ану внаслідок своєї малості надчуттєві. Їх існування доводиться на основі умовиводу.

Другу «підгрупу» (1Ав) тілесних елементів складає ефір – акаша (аkаса m.,n.) – єдина, вічна, безперервна всепроникаюча реальність.

Тілесні елементи й органи почуттів. Увайшешиці проводиться наївний зв'язок між п'ятьма тілесними елементами, як перервними, так і безперервним, і п'ятьма зовнішніми чуттями, які нібито породжені цими елементами. Земля – запах – нюх. Вода – смак – чуття смаку. Повітря – дотик – чуття дотику. Світло – колір – зір. Ефір – слух – орган слуху.

1B) Tе, в чому виявляються тілесні елементи, простір (дік) і час (кала – kala m.). Як і ефір, простір і час – єдині, вічні, всепроникаючі, невідчутні субстанції.

2) Духовне складається з двох частин: 2А) атман і 2В) манас. Атман ( душа) – вічна і всепроникаюча субстанція. Вона –

основа і носій усіх явищ свідомості. Атман існує в двох видах: 2Аа) параматма, чи ішвара і 2Ав) джіватма.

2Аа) Параматман (paramatman m. = parama + atman) – вищий дух, або ішвара (icvara m.) – бог, усевишній – у ранній вайшешиці влаштовувач, а в пізнішій – творець світобудови. Параматман – причина руху у світі.

2Ав) Джіватман – індивідуальна душа. Таких душ безліч.

2В) Манас як остання з дев'яти видів субстанції – внутрішнє почуття, що сприймає душу, пізнання, почуття і волю.

Гуна.Друга буттєва категорія – гуна, або якість. Якість –

 

 

 

 

 

це нерухоме, що перебуває в стані спокою, властивість речі. Вайшешика нараховує 24 види якостей: рупа – колір, раса – смак, гандга – запах, спарша – дотик, шабда – звук, санкхья – число, парімана – величина, прітхактва – визначеність, саньйога – з'єднання, вибхага – роз'єднання, паратва – віддаленість, апаратва – близькість, буддхі – пізнавальна здатність, сукха – задоволення, духкха – страждання, іччха – бажання, двеша – антипатія, праятна – зусилля, гурутва – вага, драватва – плинність, снеха – в'язкість, насскара – прагнення, дхарма – чеснота, адхарма – порок.

Карма. Карма, на відміну від гуна, показує субстанцію в динаміці. Не всі з дев'яти видів субстанції динамічні, а тільки тілесні та перервні: земля, вода, світло, повітря, а також і ум-манас. Ефір,

простір, час і душа як безтілесні всепроникаючі субстанції нездатні змінювати своє місце, нединамічні.

Існує п'ять видів дій: підйом, опускання, стискання, розширення і пересування. Дії землі, води, повітря і світла сприймаються чуттями, дії розуму – манаса не можуть бути сприйняті чуттями.

Саманья (samanya n.).Саманья – загальне. Згідно з вайшешикою, спільності – вічні сутності, що перебувають в одиничних речах. Загальне підрозділяється на найвище загальне, на проміжне загальне і найнижче загальне.

Вішеша (vicesa m.).Вішеша – особливість, те, що властиве тільки даній субстанції, що не має частин, а тому вічне. Простір, час, розум, душі, ану не мають частин. Чим же тоді вони відрізняються один від одного? Категорія вішеша і позначає цей особливий характер субстанцій, котрі інакше були б нерозрізнювані.

Самавая (samavaya v.).Самавая – при-сутність. На відміну від гуна саньйога – з'єднання, самавая – постійний і вічний зв'язок двох сутностей, одна з яких перебуває в іншій.

Такі всі сім категорій вайшешики.

Вайшешика вчила про моральний порядок у світі, якому підпорядкований порядок фізичний. Тому вайшешика – гарний приклад того виду світогляду, в якому етика первинна, а фізика вторинна.